ди не втопи його! Бо знаю я вас -- заради десятьох дГгтярГв ви й маму рГдну зарГжете! У, бандюги ви басрГйськГ! Ось тобГ п'ять фалсГв. Та давай швидше, а то я знаю, як ви, нероби, ледарГ й шакали, возите простих людей... як равлики повзете! -- Ще якусь лайку проказав страж Г зник у темрявГ. Човняр же загасив лампу на високГй кормГ свого човна Г поволГ запрацював веслом. Все вГн робив саме те, що так ганив страж-тюрок. Коли вони виПхали на широкий канал, АлГ здалося, нГби далеко попереду, лишаючи мГсячнГ слГди на чорнГй водГ, мчить рибальський човен. АлГ аж очГ протер -- здалося, що там, попереду на човнГ, сидить загорнутий у широкий плащ тюрок-страж, а щосили веслуК - точнГсГнько за поставою рибалка, невдалий нурець. АлГ затрусив головою -- мана, марення якесь! Та й далеко, щоб можна було розрГзнити вночГ сидячого стража Г кремезного рибалку на мГсцГ весляра. Дивну рГч робив з хлопцем той напГй лГкаря Джана -- бГль поволГ повертався, але терпГти його було зовсГм не важко. А от зГр Г слух наче загострились, як нГколи. I то пГсля всГх тортур! Тому, коли човняр почав крутити головою Г озиратись, чи не видно когось на каналГ, АлГ сполохано подумав: "А чи не вчинить вГн так, як ото говорив страж? Це ж у мене в торбГ десять динарГв!" I коли човняр сказав: "Дай-но сюди торбу!" -- АлГ подав йому торбу, а сам швидко розв'язав пояс, потиху спустив штани й накрив ноги сорочкою. ВГн вГдкачав рукава якнайшвидше, щоб легше було скидати сорочку пГд водою. Човняр перестав гребти. В човен погойдувався на хвилГ, його потроху зносило припливом у бГчний темний Г глухий канал. Човняр колупався в торбГ. I серед фГнГкГв та горГхГв нГяк не мГг вГднайти всГ десять динарГв. СкГльки в тебе динарГв тут було? Десять... Ану йди сюди - шукай менГ ще два! НГкуди я не пГду. Не пГдеш?! -- загарчав човняр. I по тому хрипу вГдчув АлГ -- вГн не човняр, вГн Гз тих катГв, що Пх повно у фортецГ. Таки страж дав йому наказ замордувати хлопця. Щоб вГн не обмовився, не доповГв Абу АмаровГ про синГй дГамант. "НГ, тепер я на волГ! А ти не човняр, ти всього не знаКш про воду. Вода мене врятуК!" АлГ пГдвГвся одночасно з тим, як човняр пГдняв весло, щоб оглушити хлопця. АлГ щосили вГдштовхнувся вГд борта човна Г впав у воду. Човен хитнуло з такою силою, що човняр мав кинути у воду весло, щоб самому не звалитись у воду. А вода прибувала знизу, вГд моря. I тому течГя вривалась у вузький боковий канал з хлопанням та цмоканням, закручуючись у водоворотах. Човняр вирГвняв човна Г потягнувся по весло, та течГя пГдхопила весло Г несла в прохГд бокового каналу. Човняр, як Г всГ куфаджГ в БасрГ, мав жердину, щоб штовхати човен по мГлкому. Та ба -- жердина не дГставала до дна. Човняр вилаявся Г заходився пГдгрГбати обома руками, щоб наздогнати весло. Це й дало час хлопцевГ випГрнути, побачити, що робить його ворог, набрати повнГ легенГ повГтря Г швидко звГльнитися вГд мокроП Г важкоП сорочки. Тепер на ньому була лише зв'язка ключГв вГд будинку АйшГ. Поки човняр виловлював весло, АлГ вже був далеко в темному Г вируючому каналГ. Те, що човняр не роздягся Г не стрибнув за веслом, остаточно переконало -- то перевдягнений страж, охоронець намГсника Г його вельможних слуг. Коли човняр зрештою якось наздогнав весло, виловив його, АлГ вже вилГз Г щосили мчав, балансуючи Г ледь не падаючи у воду, вузьким хГдником повз поснулГ садиби. ТГльки, розбурханГ бГгом хлопця, надривалися собаки всього кварталу. Коли квартал кГнчився, АлГ стрибнув у воду Г поплив на другий берег, Швидка течГя води на пГдйомГ перенесла хлопця до невисокого берега. ПГдтягся на ослизлих палях Г знов побГг. Якби човняр кинув човна, то, певно, наздогнав би хлопця. Та вГн цього не зробив. РГзне потГм думав АлГ, проте вГдповГдГ знайти не мГг. Це була якась дивна гонитва -- по водГ й по хГдниках тГкав хлопець, а за ним по водГ гнався його смертельний ворог, I вийшло так, що обоК вони наблизились до Рустемового кварталу. I тут АлГ зрозумГв, що цей фальшивий куфаджГ зловить його Г заб'К. Праворуч склади деревини пГднГмаються стГною. МГж ними К промГжки, але завузькГ, щоб у них пролГзти Г сховатися. Якщо стрибнути у воду Г поплисти до садиби АйшГ -- то ворог або наздожене його на човнГ, або тодГ вхопить, коли АлГ вГдмикатиме дверГ будинку. АлГ стишив бГг Г спинився в затГнку виступу штаби болонкГв. У грудях у нього свистГло, а дихали пГд ключицями розривало. Сил не було нГяких, Г знехГть до всього охопила хлопця. ВГн байдуже дивився на те, як човняр вибираК зручне мГсце, щоб вилГзти на хГдник. Ось вГн почав обмотувати линви на палю, щоб човен не забрало хвилею. Якась сила пГдняла змученого АлГ на рГвнГ ноги Г тихим кроком повела в глибокГ тГнГ дерев'яного складу. Дихав вГн ротом, бо нГс був геть закладений Г вГн не вГдчував нГяких запахГв -- нГ водоростей Г болота, нГ дорогоцГнного сандалового аромату, нГ ладанного запаху левантГйськоП живицГ. Й раптом АлГ чи побачив, чи вГдчув, що тут мГж двома стойками деревини К бГльша щГлина, Г вГн залГзе в неП. АлГ прослизнув межи гострГ кГнцГ окоренкГв, вони дряпонули його по грудях, по животу, але болю вГн не вГдчув. Боком, боком, навпомацки хлопчина залазив все далГ й далГ в склад. ПрисГв, принишк Г слухав, прислухався. ТрГскотГли цвГркуни, скрипГли десь пГд корою якГсь жуки чи хробаки, в прохГд долинав уже приглушений плюскГт води. АлГ вГдчув тихГ обережнГ кроки. БГля щГлини кроки припинились. Чулося важке дихання. ПросвГт закрила чорна тГнь. I вже у вузьку щГлину не було видно протилежного берега каналу з освГтленими блакитним мГсяцем будГвлями РустемовоП садиби. ТГнь почала торсати болонки, щоб розширити отвГр Г пролГзти в прохГд. Марна справа. СкладенГ зрубом болонки й товстГ жердини рипГли, трГщали, хитались, але-не зрушилися з мГсця. Ворог шаленГв Г все сильнГше шарпав дерево. АлГ з шаленим. калатанням серця чекав, коли ж болонки не втримаються Г посипляться згори на голову його ворога. Та нГчого подГбного не сталося. I тодГ човняр проговорив у темряву хрипко Г люто: НГчого! Руки в мене короткГ, зате стрГла дГстане! I вГдГйшов вГд отвору. Перший порух, поштовх АлГ був кинутись до отвору Г вискочити Гз пастки. Напевно, що страж, навГть стрГляючи вслГпу, просадив би його стрГлами, мов яблуко голками! I вГн уже повернувся боком, щоб вилГзти назад. Та враз розсмГявся подумки: "Який лук у цього гада?! Якби був лук, вГн би мене у ВеликГм каналГ пГдстрелив!.. Дзуськи! ДГждешся ти, щоб я вилГз Гз щГлини! Дерево добре складене -- я нагору видерусь Г подивлюся, що ти там поробляКш?" АлГ навпомацки в повнГй темрявГ почав дертися вгору. ВисокГ колодязГ деревини рипГли, потрГскували, хиталися. Здавалося, ось-ось заваляться Г поховають пГд собою хлопця. Та небавом АлГ був на верху споруди -- на помостГ, сплетеному з пакГлля та вербовоП лози -- щоб сонце не розпекло деревину, щоб вона не трГскалася, та ще й пальмовим листом накритому вГд дощу. АлГ пГдповз до краю покрГвлГ Г зазирнув униз. ЛГворуч, пГд хГдником, коливаКться на легкГй хвилГ човен. А човняра не видно. АлГ ще далГ висунув голову Г побачив -- праворуч, на вГдстанГ крокГв п'яти, притисся до дерев'яного зрубу страж. Права рука витягнута Г в нГй наче свГтиться лезо ножа. АлГ завмер, затамував подих. Якщо обережно перелГзти з цГКП споруди на Гншу, то якраз можна на голову йому скинути болонок. АлГ переповз Г не порушив жодного стовбура, тГльки кора крихтами посипалася вниз Гз акацГКвоП гГлки. АлГ зазирнув униз, водночас стережучись, щоб по легкому схилу покриття не скотитись униз. ПГд ним на вГдстанГ, може, лГктГв п'яти-шести бГлГла пов'язка на головГ човняра. АлГ ледь не заплакав -- пГд рукою не було анГ каменя, нГ доброП жердини, щоб оглушити чи й убити напасника. АлГ з вГдчаю шарпонув кГнець болонка, що стирчав з-пГд пальмового листя. Отут врештГ болонок викотився з-пГд покрГвлГ Г полетГв униз. Просто на човняра. Та човняр устиг вГдхилити голову, але кГнцем стовбура його зачепило по сГдницГ Г лГвГй стопГ. ВГн аж захлинувся вГд болю, застогнав по-звГриному Г присГв на палГ хГдника. ВГн випустив нГж Г обома руками схопився за стопу. АлГ побачив, що на пальцях у нього заблищала темна рГдина -- кров! АлГ пГдвГвся на повен зрГст, спробував скинути на ворога плетену покрГвлю. Дарма! Сил не вистачало для такоП ваги. ТодГ вГн вирГшив -- треба стрибати вниз Г плисти через канал. Але ж як високо! А якщо перескочити через хГдник Г просто у воду? АлГ попробував похилу покрГвлю -- чи не соваКться? Лежить мГцно. ВГдГйшов до кГнця -- для розгону зовсГм обмаль вГдстанГ. Та й лист пальмовий слизький -- ноги по ньому ковзають. РозбГгшись з десяти крокГв, АлГ щосили вГдштовхнувся правою ногою Г шкереберть полетГв униз. В гарячцГ вГн Г не почув, що палю все ж зачепив Г обдер вузький пас шкГри вГд стегна до самоП стопи. Але вГн був у водГ! Плив пГд водою, затамувавши дихання, щоб проплисти якнайдовше. Коли виринув, то побачив, що перепГрнув майже чверть каналу. Озирнувся на склад деревини. На однГй нозГ човняр стрибнув до човна. АлГ набрав повГтря Г пГрнув. Плив пГд самГсГнькою поверхнею, щосили працюючи руками й ногами. ВГн ще разГв три набирав повГтря Г зрештою торкнувся ослизлих паль. Видерся на хГдник просто перед порогом будинку АйшГ. Руки вГдшукували потрГбного ключа на поясГ, а голова повернулася назад. Ставши на одне колГно, човняр гнав човен через канал. ВГн був уже на серединГ. Ось Г потрГбний ключ! Рука тремтить, нГяк не може потрапити в отвГр. Коли АлГ повернув перший раз ключ, човен вдарився носом об палГ. Човняр ледь не вилетГв у воду в гарячцГ, але таке гальмування, певно, йому завдало страшного болю, бо вГн застогнав, наче бугай пГд ножем. Другий поворот ключа! АлГ штовхаК дверГ Г падаК в темряву. Щось над головою трГскотить Г тупо вдаряК його по тГменГ. АлГ пГдхоплюКться Г закриваК дверГ, встигаК засунути засув. I в ту ж мить з усього маху в дверГ б'К людське тГло. Даремно! ДверГ на запорГ. А далГ АлГ закриваК на другу запору. Тепер дверГ можна висадити лише болонком! АлГ прислухаКться до того, що робиться в домГ. НагорГ гуде музика, лящать людськГ голоси. СпГвають жГнки Г чуКться чоловГчий голос. АлГ тихо йде до помешкання АйшГ. Щось чГпляК ногою, Г лунаК дзенькГт. АлГ нахиляКться Г шарудить руками по пГдлозГ. НГж! Ось що вдарило його по тГменГ! Це ж човняр метнув у нього ножа. АлГ навпомацки пГдходить до дверей АйшГ. Вони замкненГ. ШукаК Г пробуК всГ ключГ. НарештГ тихо вГдчиняК. Смердить прокислою Пжею, лГками Г хворим потом. ПГд стГною злегка посапуК увГ снГ Айша. АлГ навпомацки дГстаКться до жаровнГ. Вона гаряча. Значить, жар пГд попелом К. РозгрГбаК попГл, роздмухуК жар. Ось Г вербовГ прутики. Весело загоряКться полум'я над жаровнею, а хлопець тим часом знаходить своП речГ. ВдягаКться у старе дерте вбрання. На ньому лише новГ, але вже закалянГ шапочка й хустка. За пояс АлГ стромляК ножа, а стрГли Г корзинка вГд фГнГкГв у лГвГй руцГ. Треба тГкати звГдсГля, з цього кубла страшного з його таКмницями Г розпустою. Та й сам вГн ще завдав одну таКмницю цГй садибГ -- запхав пГд сучок найдорожчий у свГтГ самоцвГт! Але що ж там робиться нагорГ? "Ще встигну подивитися, що там робиться, а коли розвидниться й заднГК, попливу на Корабельний острГв! Часу ще чимало!" I хлопець перейшов через перехГд першого поверху, вГдГмкнув дворовГ дверГ й опинився бГля човна. 16. АЛЬ-ХАШИШ В'АЛЬ-ХАМР * АлГ склав речГ пГд корму розваленого човна. Ставало вже темнГше, бо мГсяць опадав за чорнГ опахала пальмових верхГв. СвербГли рани пГд нГгтями, особливо на великому пальцГ лГвоП руки. АлГ обмацав свГй старий одяг. На колГнах ось-ось розповзуться дГрки. Шов на плечГ сорочки розГйшовся. Старий пояс, скручений Гз старого шмата плаща, видавався хлопцевГ загрубим пГсля Абу Амарового дарунку. У вГкно виливалася скГмлива жГноча пГсня Г срГбнГ переливи аль-ута. "Невже це КадарГя граК? Але наче жорсткГше, наче чоловГча рука..." АлГ не мав того слуху, що ДжарГя, та все ж грубГсть вГн уловив. Витяг ножа з-за пояса Г затис кГстяну колодку зубами. ВГн заново заправив сорочку в штани, зав'язав кГнцГ штанГв на поясГ мГцним, але легким для розв'язування вузлом -- раптом знову доведеться плавати? I добре перевив стан поясом. Витяг з рота ножа Г застромив за пояс, обережно, щоб не порГзати собГ руки Г не розкраяти одяг. Помацав гострий кГнчик ножа, що аж до стегна притискався. Так можна себе поранити! I хлопчина притис колодку, щоб нГж стирчав пГд Гншим кутом. МГсячне гало зовсГм погасло за чорними пальмами, Г вони злились Гз чорно-синГм небом. А небо над Басрою, як тГльки пропав мГсяць, розкрилося мГрГадами квГтГв-зГрок. Несамовито трГскотГли всГ нГчнГ комахи-спГваки. Особливо ж цвГркуни на деревному складГ. Над водою пролГтали безперемГнно всГ звуки -- далекГ й близькГ -- Гржали десь конГ, ляпали по водГ весла, Гз Дар-ель-Кихабу неслась музика й гомГн. НавГть звГдкГлясь, Гз кварталу оманцГв, чулася нГчна молитва. Бувають же побожнГ Г правдивГ люди Г в БасрГ! АлГ полГз помалу на суху пальму. ЛГз обережно Г дуже доволГ -- тепер його нГхто не бачить -- аби лише не почув. АлГ здавалось часом, що пальма рипить, що у неП гнилий стовбур Г вона ось-ось звалиться. Та пальма хоч Г хиталась, однак не падала. I небавом хлопець видерся на рГвень вГкна. В кГмнатГ рГвно палали свГтильники Г було добре видно всГх -- Г Абу Амара в новГм перськГм каптанГ, з кривим чингалом за поясом, Г патлатого спГвака,-- але вГн не спГвав, а лише грав на лютнГ,-- Г якихось трьох дГвок з Дар-ель-Кихабу. Одна спГвала пГд аль-ут, а двГ танцювали з пляшками вина в руках Г чашами. ТодГ АлГ закортГло взнати, чи на мГсцГ РустемовГ жГнка й донька. ВГн спритно спустився вниз Г обережно пГдГйшов до будинку. ПГдтягся на руках Г по стовповГ, як тГльки-но по стовбуру пальми, залГз на галерею другого поверху, а звГдтГля вже на дах. Зазирнув з даху на Рустемове подвГр'я. Там пГд стГною спав, загорнувшись у плащ, Квнух. А подвГр'ям бродило потирГ пси в сталевих обручках. АлГ все добре роздивився, бо над головою Квнуха-стража в залГзнГм кованГм держаку було закрГплено нафтовий лГхтар. "Бач, як на нафтГ, то вГн не заощаджуК! I, певно, своПх хорасанських вовкодавГв годуК краще за рабинь Г наложниць! Он якГ страхГття!" Пси чи вловили запах АлГ, чи вГдчули його думки, та спочатку один собака звГв морду до високого будинку Г гавкнув, потГм до нього приКдналися ще три. По разу-другому гавкнули Г знов пГшли бродити подвГр'ям багатого скупердяя. Коли на даху будГвлГ з'явилися двГ постатГ в запиналах, АлГ спочатку Пх не почув Г не помГтив. Та й вони, певно, його не помГтили, бо Гнакше б зникли. Вони затаПлися внизу, до стГни припали. ШепотГли одна однГй. Одна говорила арабською мовою, друга Пй вГдповГдала на фарсГ. Арабською сказали: "Дивись, який вГн сьогоднГ гарний!" Щось тоненько вГдповГли, та АлГ пГзнав лише окремГ слова на фарсГ, а змГсту зрозумГти не змГг. "Дивись, музика кудись пГшов... Дивись, дивись, он в кутку..." В щось далГ вони шепотГли, однак АлГ нГчого не дГбрав. Десь знизу з вГкна неслися звуки сопГлки очеретяноП Г стукотГння по барабану. "О Аллах! Диви, що в них на скатертинГ! I мед у сотах, Г горГхи, Г коржики, Г родзинки, Г земля ПстГвна, Г яблука! Ти дивись -- цГла таця яблук!.." Ця, що перелГчувала наПдки, певно вГд роз'ятрення такими розкошами заговорила вже вголос. Проте Квнух-страж Г не ворухнувся навГть -- тихо похропував. I собаки не звернули на голос нГякоП уваги -- вони добре його знали. Тут озвалася, певно вГдхиливши запинало, персГянка. I АлГ зрозумГв, що вона дуже хоче Псти. Це було те речення, яке АлГ найчастГше чув вГд персГв-носГПв на багдадських базарах. I тут сталося неймовГрне -- щось трГснуло в стГнГ знизу, там вГдкрилася велика дГрка, звГдтГля полилось тремтливе свГтло В почувся голос Абу Амара: - Якщо ви вГдмовитесь, перГ, вГдвГдати хлГба в моПй господГ, я заподГю собГ смерть! ДвГ постатГ як вГдсахнулись, так Г завмерли нерухомГ. Знову Абу Амар: - Я рахую до десяти. Один... два... три... чотири... п'ять... АлГ почув, як задзвенГв булат, витягнутий Гз пГхов. Голос в Абу Амара справдГ був такий страшний Г рГшучий, який може бути тГльки в людини, що поклала урвати собГ життя. АлГ так затрусило зГ страху та цГкавостГ, що вГн перехилився аж по груди Г зазирнув униз. I диво! -- його не помГтили, хоча свГтло вГд мГдноП лампи досягло Г його хустки й лоба. На рахунок "вГсГм" менша постать кинулася в отвГр Гз словами: "ПобГйся Аллаха!" Друга мовчки зайшла в отвГр зразу ж на нею. Тут свГтло згасло, а звуки й голоси обГрвались -- хтось закрив отвГр шматком стГни Гз середини. Тепер АлГ зрозумГв, для чого Абу Амар винаймав майстрГв-теслярГв! Вони йому продовбали отвГр Г випиляли шмат стГни, що виходила на майданчик зГ сходами. АлГ швидко й тихо переповз до вГкна кГмнати Абу Амара. Тепер вГн уважно слухав, але голоси мГшалися з музикою Г спГвом. Бо коли Абу Амар гостям запропонував вина Г вони вГдмовились, дГвки перестали грати. ТодГ Абу Амар гостро проказав своПм металевим голосом, який мГг бути Г дружнГм, Г медовим навГть: Ви сюди прийшли розважати мене чи бенкетувати з моКП ласки? ПГсню й танець! Завели пГсню дГвки, били в барабан, певно той, що в мотлосГ вГднайшла ДжарГя. Час вГд часу хтось Гз них свистГв у сопГлку. ПотГм додалася ще срГбна гра аль-ута Г брязкГт обручок Г намистин-дукачГв. Почув, що Абу Амар покликав ДжарГю. Вона щось вГдповГла. АлГ аж кулак собГ прикусив вГд злостГ, що не змГг дГбрати й слова з того, що говорив Абу Амар негритянцГ. ТодГ АлГ зрозумГв, що тепер саме час ризикнути Г опуститися до шпарки, заглянути всередину. АлГ нГж поклав на дах, розперезався Г прив'язав пояс до кутового болонка на даху. Вийшла линва, може, лГктГв на три, така саме якраз, щоб, зависши на нГй, стати на кГлочки голуб'ятнГ. А голуб'ятня була вся потикана тими кГлочками. Що й казати, ризикував АлГ дуже -- якби кГлочки не витримали його, вГн би по куполу голуб'ятнГ покотився на дах сарая. Шуму наробив би чимало, та й поранитись мГг. I хто зна, чи не потрапив би до рук охоронцГв, або й собакам на розправу! АлГ поволГ, обережно, тримаючись за глиняний дах голуб'ятнГ, пробував пальцями нГг Г п'ятами, чи не затонкГ кГлочки, на якГ сГдали птахи, чи витримають його? ХлопцевГ здалося, нГби вГн так довго спускався по голуб'ятнГ, що вже скоро ранок настане Г його застукають тут, на чужГм даху, в чужГм подвГр'П!.. Коли вГн обережно пГдГбрався до щГлини, то побачив Г почув щось зовсГм незрозумГле. Навколо скатертини сидГли всГ -- Г дГвки, Г спГвак, Г Абу Амар, Г жГнка Г донька РустемовГ. А обносила Пх усГх з тацею ДжарГя, вдягнена у червону сукню з китайки. ЖГнка й донька РустемовГ не пили вина, перед ними Г чаш з-пГд вина не стояло. Вони лише брали з тацГ, що тягала ДжарГя, якГсь лакГтки. ДГвки ж дудлили вино. СпГвак вГд них не вГдставав. ВсГ були п'янГ. НавГть жГнка й донька РустемовГ. ТГльки якось особливо. Наче подурГли. При кожному русГ вГдкручувались, вигинались, мов Пх корчГ били. Та повнГстю обличчя не оголювали. Абу Амар узяв аль-ут в спГвака Г заграв. ЖГнка Г донька РустемовГ заляскали в долонГ, вузькГ, витонченГ й фарбованГ в хну. Покривала ПхнГ вГдхилились, Г хлопцевГ вГдкрилася досГ небачена краса. ТонкГ й плавкГ лГнГП обрису лиця, неймовГрно великГ мигдалевГ очГ. Та погляд очей божевГльний, геть скляний! Голоси ПхнГ стали збудженГ. ВисокГ й пронизливГ, ось-ось, здавалось, зГрвуться на крик чи на плач. ЗовсГм собою не володГли. Тут Абу Амар завГв пГсню на фарсГ. Грав собГ на аль-утГ, а цГ двоК йому пГдтягали. ДГвки з Дар-ель-Ки-хабу лише Гз заздрГстю поглядали п'яними, геть посоловГлими очима. ЦГ пили на всю губу -- перед кожною стояло по широкГй Г великГй чашГ. СпГвак вГддав лютню Абу Амару, а замГсть лютнГ щедро орудував пляшкою Гз солодким вином. Три дГвки вже були готовГ. Абу Амар добре все бачив. ТодГ вГн пГдкликав ДжарГю, щось Пй сказав, спГваковГ кивнув на барабан. Найменш п'яна дГвка спробувала видобути мелодГю Гз очеретяноП сопГлки, та лише пустила слину собГ на сукно, навГть до ладу не могла пГднести до рота пищик. АлГ аж затрусило вГд обурення та огиди! П'янГ чоловГки його засмучували, а от жГнки доводили просто до сказу! I невГдомо, чи не скарав би вГн котрусь Гз них, якби вони йому трапилися в таку мить? Вдарила дрГбна трГскотня по барабану, Абу Амар вГдГбрав у дГвки сопГлку, облив ПП вином, обтер Г задув рГзко Г по-дурному швидко, високо й пронизливо. ДжарГя клацнула пальцями Г задрГботГла на мГсцГ, з усГх сил крутячи сГдницями та вихиляючи стегнами. ДГвки вже спали. ТГльки одна, споглядаючи мистецтво ДжарГП, змахнула рукою, немов б'ючи в барабан. Абу Амар сказав щось швидко, урвавши гру на сопГлцГ. ДжарГя слухняно, нГ, навГть Гз радГстю здерла з себе сукно. ОбидвГ РустемовГ красунГ на ПП голу поставу радГсно й нестримно загукали, заляскали в долонГ. Цього разу ДжарГя танцювала зовсГм не так, як тодГ, коли АлГ супроводив ПП танець стукотГнням по мГдному тазику. Вона навГть не так танцювала, як мить перед тим, коли ще на нГй телГпалася червона суконка-сорочка. Вона закотила очГ пГд лоба, задерла голову Г руки розкинула широко. Та широко розставленГ руки рухались кожна сама собою, з усГли тонкощами повторюючи ритм бою барабану. Немов Гз чорного лискучого дерева, тулуб ПП лиснГв вГдсвГтами свГтильникГв, Г вона звивалася тГлом, наче змГя. А ПП нога й стегна, напГвзГгнутГ в колГнах, тремтГли дрГбним тремтГнням. АлГ аж струсонув головою, щоб прийти до тями. Виходило, що руки свГй танець танцювали, тулуб свГй, а ноги зовсГм Гнший. Здавалося, що ДжарГя водночас зображаК Г птаха, Г змГю, Г притопуК ногами, як коза якась чи газель! Донька Г жГнка Рустема не витримали, почали кричати, розмахувати руками, плескали в долонГ. СмГялися божевГльним смГхом. Першою пГдхопилася жГнка Рустема, розперезалася, скинула каптан, розпустила зав'язку сорочки на шиП Г, струснувши плечима, почала вилазити Гз сорочки через широченний розрГз. Ось вона видерла руки з рукавГв, шарпонула плат з голови, Г на бГлГ сторчливГ груди посипалися пасма пречорного блискучого волосся. Вона танцювала, певно, пГд якусь таку музику, якоП нГхто крГм неП не чув. Рухи були в неП рГзкГ, безладнГ, вона то пГдГймала руки, то кидала Пх униз, крутилася на одному мГсцГ. Часом ПП несло кудись до стГни, Г вона кричала: Тримайте, бо вилечу у вГкно! ПотГм вона зупинялась напроти ДжарГП Г лише шалено вертГла стегнами Г пГдбивала низом живота. АлГ стало страшно -- жГнка Рустема, така красуня, яких малий не бачив Г на невГльничому базарГ в БагдадГ, зовсГм була божевГльна. АлГ добре бачив ПП задерев'янГле лице Г широко вГдкритГ очГ, блискучГ й наче склянГ. АлГ задивився на жГнку Рустема Г якось проДавив те, що в цей час донька Рустема розГбралась геть, вискочила Г почала танцювати навпроти ДжарГП. АлГ заклГпав очима вГд того мерехтГння тГл -- чорного Г бГлого, що перекривали одне одне, то нГби зв'язуючись, то нГби розпадаючись, як скалки бГлого порцеляну Г чорноП роменськоП амфори. ЖГнка Рустема-скупердяя крутилася навколо них Г до всього крутила головою, чорнГ пасма ПП волосся вГялися, мов крила, над блГдим обличчям. Вона все пГдсовувалась, наближалась по колу до Абу Амара. АлГ добре бачив, як блищали ПП очГ, Г як вона козирила очима на Абу Амара, Г як роздулись ПП нГздрГ Хлопець бачив, що вона зараз кинеться до його хазяПна. I що вона вчинить, одному АллаховГ вГдомо! Першим порухом, зразу, в хлопця було закричати, застерегти свого повелителя. Та тут же отямився, бо згадав перше напучування Абу Амара -- що б вГн, мосулець, не робив, Гнакше бути не може, Г без наказу Абу Амара його слуга не маК права щось дГяти. I ось воно сталося -- з льоту Рустемова жона впала на Амара, вГдтрутила сопГлку Г впилася в його вуста. А руками на ньому рвала пояс, розкривала каптан, розривала тонку сорочку мГсрГйського полотна... Донька Рустема все крутилася, крутилася, й ПП виряченГ очГ, здавалось, нГчого не бачили. Та ось вона схилила голову на мить, обкручуючись навколо себе, Г враз, як стГй, спинилась. Так Г стояла, викрутивши шию, з пГднятими до плечей руками, Г споглядала, що ПП напарниця чинить з Абу Амаром. ПотГм мовчки впала на колГна Г поплазувала по пГдлозГ. Зрештою вона дГсталась до нГг Абу Амара. Вхопилась обома руками за чобГток Г щосили потягла до себе... АлГ стало страшно вГд усього, що дГялось перед його очима. Його просто тГпала лихоманка Г цокотГли зуби. ВГн ще з самого малечу боявся навГжених. На базарах Пх вистачало. Але то були все чоловГки. I вони були раз Г назавжди здурГлГ. А цГ ж ось на очах обГсГли Г коять подГбне! Де ж це чувано, щоб жГнка кидалась на чоловГка, як чоловГк кидаКться на жГнку?! Це проти всГх законГв свГту! АлГ не мГг нГчого подГбного пригадати з тих бредень Г ницих розмов, що вели лазенники, смГттярГ та торговцГ лайном. Ось вони вже втрьох качаються на килимГ!.. А спГвак все стукотить дрГбно в барабанне денце, Г ДжарГя танцюК над ними, ляскаК в долонГ щосили Г щось кричить, горлаК своКю незрозумГлою мовою. ДвоК дГвок сплять, прихилившись до муру в незугарних, просто виламаних Г покручених поставах. ТГльки третя, що грала на сопГлцГ, пГдперлася лГктем, щоб голова не падала, Г безтямно споглядала всю веремГю. Час вГд часу повГки ПП наповзали на посоловГлГ очГ, Г голова сприскувала з руки Г билася об пГдлогу. Та вона вперто пГдводилась, розплющувала повГки Г намагалася щось зрозумГти, хоч було добре видно, що вона нГчого не може втямити. СпГвак не дивився навГть в той кут, куди закотились блудодГП. ВГн увесь поринув у вибивання дрГбного, стрибаючого ритму. Його тонкГ долонГ й пальцГ миготГли з неймовГрною швидкГстю, Г вГн просто припадав лГвим вухом до коричневого лискучого барабана. ТГльки час вГд часу пГднГмав горбоносе лице Г посмГхався до ДжарГП, радуючись тому, як вона точно вГдчуваК його гру. ПотГм з'явилась жГнка Рустема Г вчепилась в музику. Але вГн навГдмаш вдарив ПП, бо вона збила його з ритму. ДжарГя перестала танцювати Г кинулась туди, в невидимий АлГ кут. СпГвак встав Г пГшов, певно, до виходу. Тут у повнГй тишГ АлГ почув голос Абу Амара: Вди геть, мавпо! Мураха маК вже повернутись. Зачекай його Г любись Гз ним. Я дозволяю. ТГльки не мучай дуже, бо вГн, певно, ще слабий! А тепер Гди Г не приходь, поки не покличу! Та пГд дверима не пГдслуховуй, бо втоплю. ЧуКш?! Тут АлГ так страшно стало, як у баштГ з мовчазними в'язнями. Значить, Абу Амар все знаК? Чому ж вГн дозволив мордувати його? Може, це випробування його сили й витривалостГ? Та для чого? А куфаджГ не тГльки пГдставний, але й убивця фальшивий? Та вГн вдарив його в голову! Ось Г зараз, як помацати, здоровенна гуля!!! АлГ не стало дихання, затремтГли ноги, як на допитГ, коли йому довговидий Чжан заганяв пГд нГгтГ очеретини. Голову стисло гарячим обручем, серце страшно закалатало. Все змГшалося, все перевернулось. ТГльки одне було зрозумГло: "ТГкати! ТГкати! ТГкати! Куди завгодно тГкати вГд цих скажених мучителГв, отруювачГв Г блудниць!!!" Здерев'янГння, змертвГння враз пройшло, й АлГ подерся вгору по голуб'ятнГ, вчепився за пояс. Страх пГддав йому сили й обережностГ, спритностГ й швидкостГ. За якусь хвилину вГн уже сповзав по стовповГ нижньоП галереП. Коли став на землю, а потГм пГшов до човна Г минав купу пГску, з темряви виринула геть гола, спГтнГла вкрай, лише з квасоляним намистом ДжарГя. АлГ, ледь не плачучи, спитав: Що з тобою сталося?!! Що ви всГ?..-- АлГ нараз схаменувся, що не можна говорити про бачене й почуте.-- ВсГ... тут у БасрГ божевГльнГ?!! КадарГя до себе притискаК... I там усГ в кварталГ?! Це проти божоП волГ, щоб жГнка брала чоловГка!!! На вас чари наслав хто?! Чи що?!! Дурне! НГчого й нГхто не божевГльний. I нГхто чари не насилав. Вони скаженГ й голоднГ вГд неволГ. Абу Амар Пх пригостив оладочками з коноплГ та зГ шпанкою. От вони й полГзли без всякого сорому. Хто?! -- наче здивовано запитав АлГ. Тю! ХГба ти не був на даху Г нГчого не бачив? -- У голосГ негритянки чулася велика недовГра. Який там дах?! -- нГби розлютився АлГ.-- Помацай моК волосся -- я тГльки-но вилГз Гз води. Що -- знов перстень виловлював? -- вихопилась негритяночка. Не твоК дГло! Ти скажи краще, кого Абу Амар пригостив Г чим? Я щось недГбрав. ЯкГ оладки чи що воно? "Кого, кого"! Я думала, менГ наче почулось, що ти дерся на дах. Може, я помилилась?.. Бо тут таке робиться! Якби тобГ сказати, то ляжеш Г не встанеш... Чого це я маю лежати? Бо в тебе зовсГм немаК нГякого слуху! Ти геть глухий! Я, наприклад, чула, як ти бГля човна порпався. Перекладав якГсь трГски... "СтрГли! А не трГски, чорти б твоП вуха позатикали! ВГд тебе нГкуди не сховаКшся!" -- лайнувся подумки АлГ. Так от, коли ти порпався Гз своПм начинням... ПГдожди, а що ти потГм робив? Ти мене дуриш -- ти був на даху!.. НГ. Виглядав через вхГд одного чоловГка. Та це вже не твоП клопоти!.. Так що ж було далГ? Кажи! Ну так от, тримайся, бо ти зараз таке почуКш! Та кажи, бо плюну й пГду геть! НГ, нГ, тГльки не йди!.. Так от -- сюди прийшли РустемовГ сучки! ОбидвГ! I донька, Г жГнка! Як так?! -- удав здивування АлГ. А отак -- тГ майстри прорубали дГрку в стГнГ, Г вони в неП просто впали, як заКць у пастку. Просто Абу АмаровГ в руки!.. От!!! Ну, а далГ?! -- не терпиться нГби АлГ. ...Ну, тодГ, коли Абу Амара не було. Коли тГ майстри тут хазяйнували... ВГн питав мене, випитував, чи не витяг ти перстень Гз каналу? Чи менГ ти не показав лал? Ти не думай -- я нГ слова не сказала про тебе Г про твоК пГрнання!!! От можу поклястися! ВГн все про тебе випитував, а я нГчого не сказала. НГби й нГчого не знаю... "Як же звГдси втекти? I куди тГкати?.. До мандейця, до мандейця!.. Якщо пощастить його застати вдома... Пощастить!" АлГ розмотав з голови хустку, лишивши тГльки темну шапочку. ПГдГгрГй води Г замГшай в нГй попелу, а тодГ добре випери у розчинГ. Та швидше! АлГ, давай побавимося... Адже ти пГдкрГпив сили... Тихо! Повинен пГд'Пхати один Абу АмарГв гГсть,-- збрехав хлопець.-- ВГн надГслав мене, щоб я попередив Абу Амара... Бачиш, навГть ножа менГ видГлив! Та я не знав, що тут пиятика... (Про все бачене АлГ промовчав, мовби ото не вГн, а хтось Гнший спустився з даху Г зразу ж потрапив у обГйми ДжарГП). Зараз пГду й попереджу Аба Амара про того чоловГка... А цей чоловГк вже скоро припливе? Не твоК дГло! Я пГду попередити Абу Амара... ВГн, знаКш, сьогоднГ страшенно лютий! Сказав менГ, що зарГже мене, якщо я пГдглядатиму. АлГ хороший, дуже хороший, не ходи туди! Йди, краще, зустрГчай свого гостя, а я швиденько виперу твого хустку! Ну добре,-- милостиво згодився АлГ.-- ТГльки що я гостевГ скажу? Вигадай щось...-- просила ДжарГя,-- тГльки давай побавимося... Випери хустку!.. Внакше й не пГдступайся! АлГ пГдхопився Г вислизнув через боковий хГд па подвГр'я. ВГн роздягся, взяв своП лахи Г пГдповз до потаКмного проходу. ВГдГмкнув запори Г тихо, нечутно визирнув Гз щГлини. Над палями хГдника, трохи збоку, вГн помГтив майже в повнГй темрявГ нГби нГздрГ Г чоло пГд темною шапкою чи платом. Цього АлГ не мГг дГбрати, хоча зГр у нього був чи не кращий вГд слуху ДжарГП. I ще вГн мав пречутливий нГс. ВГтерець повГвав вГд каналу, тягнув протягом у прохГд. АлГ злегка принюхався до нГчних запахГв, що впливали на подвГр'я. До йодистого запаху водоростей, болота й солодкого очерету густим струменем домГшувався запах поту сильноП, натрудженоП людини. АлГ витяг Гз в'язки одну стрГлу. I, добре примГрившись, щосили метнув у те таКмне обличчя, що чатувало на нього. Зойк Г гучне падГння важкого тГла за борт дзвГнкого човна. ПотГм найстрашнГша лайка, стогГн, прокльони. Та все тихо, якомога тихше. Але з якою напругою вГд болю, з яким скреготГнням зубГв! АлГ причинив хвГртку Г затиснув подвГйним поворотом. Тепер вГн швидко перетнув подвГр'я. Через чорний хГд до помешкання АйшГ. Прислухався. ДжарГП не було чутно. А господиня цього таКмного вертепу стогнала, вже який день обпоКна дурманними лГками. АлГ вГдчинив головнГ дверГ, вислизнув не на повен зрГст, а плазом по пГдлозГ. I не став зачиняти дверей, щоб не пГдГйматися на весь зрГст. Поплазував до каналу. Корзинку за ручку в зуби Г потиху, без жодного плюскоту, опустився в теплу воду. ВГдчув, як невпинно тягне його вГдпливна течГя. ВГн перевернувся голГчерева Г поплив за течГКю. Над ним пГдносилися чорнГ стГни каналу, що все ставали вищГ й вищГ -- вода спадала. А над стГнами-урвищами летГло вгору височенне зоряне небо. АлГ на хвилю затримався, вГрнГше спробував затриматись, бо вода невпевнено його зносила до потрГбного кварталу. ВГн хотГв вГдшукати свою зГрку, про яку говорив йому лоцман-мандеКць. Але як же взнати серед цГКП безконечностГ Кдину, свою?! НГ, не взнати самому. Треба спитати мандейця, попрохати його допомогти... Хлопець був переконаний, нГ, вГн просто вГдчував, що його зГрка десь у самГсГнькГм зенГтГ Г дивиться на нього й охороняК його. I вГн щосили, але без зайвого плюскоту й шуму, поплив до оселГ мандейця. 17. ЗВВЗДАР АлГ вмГло скористався течГКю в каналах, та однак добряче стомився, поки приплив до помешкання лоцмана-мандейця. КГлька разГв доводилося затаюватись серед нерГвностей каналу, просто втискатись межи ослизлих паль мостГв Г причалГв. Бо його шлях перетинали то човни з нГчною сторожею, то хтось веселився на прогулянкових човнах. I хто зна, що б Пм заманулося вчинити, якби вони побачили у водГ незвичного плавця? А в тому, що зГрка його на небГ допомагаК йому, АлГ переконався остаточно, коли побачив на пласкГм даху триповерхового дому-башти самого володаря садиби -- лоцмана-мандейця. ВГн здавався якимсь духом чи привидом, що наче завис десь мГж водою каналу Г зоряним небом. А було його видно тому, що пГд його ногами палав свГтильник Г чГтким сяйвом знизу обмальовував його бГлий одяг, сиву бороду Г засмагле лице. ВГн тримав у руках якихось двГ дощечки з дГрочками Г дивився крГзь них на зоряне небо. АлГ, не вилазячи з води, покликав його. Та мандеКць був заглиблений у своП спостереження. КГлька разГв кликав АлГ, та не було жодноП вГдповГдГ. Всю увагу лоцмана поглинули зорГ. АлГ вГдчув, що вГн починаК мерзнути, хоча й вода наче не була холодна. А якщо ж рГвняти з ТГгром, то просто гаряча! ПотГм АлГ перестав кликати лоцмана, боячись, щоб хтось Гнший не почув його вигукГв. ВирГшив почекати, коли мандеКць закГнчить своП спостереження зГрок. I його терпГння було винагороджене -- тГльки-но чоловГк на даху нахилився, щоб покласти своП Гнструменти, АлГ покликав майже пошепки. I мандеКць зразу ж перехилився Гз даху Г почав з-пГд долонГ вдивлятись у смоляну воду каналу. Хто там? -- майже пошепки спитав лоцман. Це я, хлопчик Гз сафГни! Мир тобГ й твоКму дому, о шейх! Ти в бГдГ? Так! Припадаю до твоПх нГг Г молю про захист! Сиди тихо. Я зараз. АлГ чекав, тримаючись за палю. I вГн аж здригнувся, коли над ним повисла чорна тГнь Г простягнула до нього широку й гарячу долоню. МандеКць, тГльки-но АлГ став на хГдник, накинув на нього якусь дергу Г швидко повГв до садиби. МандеКць перевГрив запори на дверях Г тихо, майже пошепки наказав, запалюючи вГд гнота свГтильник: Звичай звичаКм, але небо не може чекати -- воно невпинно рухаКться. Посидь, обсохни... Я своК зроблю... тобГ ж поки вГдпочинок. О шейх! Можна менГ на дах? Я мовчатиму. Сиди тут -- тебе можуть побачити. Спи, зрештою. О шейх, я не можу спати, я змучився. ТодГ вГзьми Г подивись он тГ книги,-- шейх махнув рукою в куток, де височенним стосом здГймалися книги. МандеКць полишив хлопця в кГмнатГ. Коли вГн пГшов, АлГ зразу ж скинув Гз себе покривало Г, розмотавши свГй одяг, уважно його обмацав Г обдивився. Хоч сорочка добре пГдмокла, а з штанГв одна холоша була геть мокра, та АлГ швидко вдягся. НГж вГн застромив за пояс Г стрГли поклав на виднотГ, пГд рукою. А тодГ вже взявся за першу книгу, що потрапила йому в руки. I виявилось, що книга прецГкава, на самГм ПП початку, серед списаних червоним Г чорним чорнилом рядкГв розквГтав невимовними кольорами дивний малюнок. НГби якийсь квГтучий сад з кущами троянд Г заростями квГтучих мальв. Внизу малюнка протГкала темно-синя рГка, а на ПП березГ зустрГлись вершницГ на бГлих верблюдах. ОднГ вершницГ протягували другим букети червоних, як дорогоцГннГ лали, гвоздик. Над рГчкою пГдносилося квГтуче персикове дерево Г займало майже весь малюнок. На деревГ, лГворуч Г праворуч вГд головного стовбура, сидГли якГсь величезнГ птахи, схожГ водночас Г на горлиць, Г на щурок -- так Г переливались золотом, блакиттю, мГдним полиском Г смарагдовими зблисками. ПосерединГ ж дерева, в рогачику гГлок позсГдала рожева птаха Гз золотим хвостом, вишневими ногами, а обличчя мала жГноче. СмолянГ чорноП коси, брови, вигнутГ дугами лука, Г величезнГ ГскристГ очГ. Але це ще було не головне диво: праворуч вГд дерева скакала дивна Гстота -- сГра крилата кобилиця 1 в яблуках Гз жГночою груддю, шиКю та головою. А на нГй позсГдав чоловГк у смарагдовГм одязГ. Над головою в достойного верхГвця пГдносилося полум'я. Цей поважний верхГвець кудись показував пальцями правицГ. А там у осяйних одежах, не менш барвистих, нГж пГр'я дивних птахГв, чи то виступав по травГ крилатий чоловГк2, чи лГтав над травою. ТГльки вГн теж мав полум'я над головою Г теж показував правицею кудись на дерево. "Чи це часом не рай зображено Г ангела в ньому?" -- подумки вагався АлГ. Скрипнули щаблГ сходГв, Г в чорний отвГр дверей вступив лоцман. ПГд пахвою вГн затис якусь книгу, а в руках тримав калам, каламар, пГсочницю, косинцГ та загашений свГтильник. Так швидко дивишся? Вже закГнчив книгу дивитись? НГ, тГльки почав... ВГдкрив Г оце роздивляюсь... Але, о шейх, чи нема в цьому грГха, що я роздивляюсь мальованГ книги?.. По-перше, ти дивишся неправильно -- як християнин-ромеКць, злГва направо. А треба навпаки. По-друге, це зображений пророк у раю, коли вГн туди мандрував на Бураку. Так оце такий Г К рай?! -- здивувався АлГ.-- У Бен Сахла в саду краще! У нього Г пальми, Г червоно-бГлГ троянди, Г камГнна гГрка з якоП капаК чиста, як сльоза, вода! Тихо! Не кричи... Ти хГба був у садку Бен Сахла? Був. Дивився на його червоно-бГлу троянду... Он як? За що ж ти такоП честГ сподобився? Я купував вино Г соки в нього для Абу Амара... I попросив його, щоб вГн дозволив менГ подивитися на його диво. А хто такий Абу Амар? МГй господар... Я йому служив. А тепер не служиш? -- Тепер я вГд нього втГк. Щось поцупив у нього? Чи вГн тебе пГдозрюК в крадГжцГ? Чи побив тебе несправедливо?.. НГ, о шейх. Я хочу мандрувати, а з ним все по-Гншому. ВсГ ночГ -- пиятики, галас, всякГ веремГП. Я втГк. ВГд нього Г приплив на Корабельний острГв. Там менГ пощастило страшенно -- на мене звернув увагу малий чорнобородий чоловГк Г взяв мене за барабанщика в свою команду... Там у нього вся команда -- зГнджГ? Ага! ЗвГдкГль ти все, о шейх, знаКш?! Бо колись я плавав Г по морях, Г океану. I знаю всГх капГтанГв Г ПхнГ суда. У нього розмальоване судно. I звуть його Малюк. Так, о мГй шейх! Страшний чоловГк цей карлик! ВГн знаходить у рГзних мГстах непокГрних Г дужих негрГв-рабГв. ВикупляК Пх чи то з в'язницГ, чи то вГд лихих хазяПв. А пот