моПм нурцям потрГбнГше! Вони врятують мГй вГтрильник. Без них ми пГдемо пГд воду. I руббан просто пробГг на бак до нурцГв. НевдовзГ, хоча повГвав добрий постГйний вГтер, над вГтрильником розплився незрГвнянний аромат зГлля, вживаного лише багатГями Г званого де "бон", де "кахва", де "бГнт аль-Йаман" (тобто "донька ЙКмКну"). АлГ несхибно бив у барабан Г подумки промовляв собГ: "Руббан не жалГК для зГнджГв-нурцГв моханського зГлля! Значить, справи нашГ кепськГ! Хто буде дГлитись Гз своПми рабами й наймитами дорогоцГнним напоКм, якщо вГн не потребуК захисту вГд смертельноП небезпеки? НГхто не буде дГлитися!!!" А руббан вже знов поспГшав на корму допомагати слов'янину та своПм наффатГнам загорнути в старГ вГтрила палих коней, щоб Пх не так швидко розклало сонце, коли воно зГйде. Тепер смердГло бГтумом, бо здохлих коней вони розквачували бГтумом, щоб хоч трохи запобГгти швидкому гниттю. АлГ бив у барабан Г думав: "Боже! Що то значить корабель! СкГльки ж у ньому одному може вмГститися всього! I люди, Г конГ, Г Пжа, Г зброя, Г всяке начиння вогнеметне, Г вода, Г запаси вугГлля. I скГльки ще всякоП дрГбноП всячини!" АлГ так хотГлось озирнутися назад, подивитись, що там дГКться на носГ. Та вГн боявся збитись з ритму Г тому не повертав голову, тГльки очима косив Г бачив, як швидко починають блякнути зорГ, як невпинно свГтлГшаК над хвилями. ДнГло. Заволав руббан заклик до вранГшньоП молитви. I ревно били вГруючГ поклони, дякуючи Г славлячи Аллаха, що дав Пм дожити цГКП страшноП ночГ до своКП щасливоП зорГ. АлГ теж молився, проказуючи за всГма слова молитви. А думка його билася над питанням -- чи мулата-дидбана забрали ангели смертГ чи дияволи-ГблГси? Чи, може просто такий над ним вихор закрутився, що понГс дидбана вгору, як восени на багдадськГм торжищГ соломину зносить у небо миттКвий вихор?! I чи це можна вважати чудом? Бо ж Г його, АлГ, якась сила пГдняла на хвилю над кГньми Г вГн завис униз головою, а ноги к тулуб легенько потягло вгору до ляди? Це було за одну тисячну мить до того, як вихор висмоктав з дГрок волов'ячу шкГру. I зразу ж та сила вГдпустила АлГ, його тулуб опустився плавко й ноги занурились у теплу воду. Коли зГйшло сонце, нурцГ - зГнджГ позГскакували у воду, пГрнали пГд корпус корабля Г залГплювали густою мастикою щГлини. Невпинно гребли веслярГ, АлГ несхибно вибивав Пм ритм. Весь час вичерпували воду з трюму шкГряними вГдрами. Проте води не ставало менше. Руббан вГдпочинку не давав нГкому -- нГ собГ, нГ зГнджам, нГ своПм родичам, нГ Гншим морякам. ВГн тГльки мГняв Пх мГсцями кожнГ три години -- а це вираховував за сонцем напрочуд точно. Тих, хто гребли, ставив вичерпувати воду, тих, хто пГрнав -- ставив розГгрГвати мастику. Тих, хто вичерпував воду -- надсилав плавати на прив'язГ бГля корабля зГ списами Г слГдкувати, чи не з'явиться де акула. ТГ ж, що готували мастику, спускались пГд воду Г вже самГ своКю мастикою затикали щГлини. Руббан весь час перебував у русГ -- тГльки тодГ спинявся, коли звГряв за сонцем мГсце корабля серед безмежних зелених вод моря-океану. АлГ все бив Г бив у барабан, Г гуркГт розносився над усГм кораблем. АлГ не спинявся нГ на хвилю, нГ на мить, бо гребцГ бГля валькГв заступали мГсце по одному, Г тому рух не припинявся вже яку годину. АлГ взагалГ не вГдчував втоми вГд свого дГла, просто йому здавалось, що не вГн своПми ударами примушуК барабан гуркотГти, а барабан своПм гуркотом шарпаК то вгору, то вниз його руки з калаталами. ТГнГ скоротились, побГгли назад Г сховались до своПх володарГв. Сонце стало рГвно в зенГтГ. Руббан бГля пенька -- уламка щогли вимГряв щось по сонцю, креслив вугГллям па чистГй вискобленГй дощечцГ, замГряв вГдстанГ на малюнку циркулем. 3 полудня спекота настала така ж, як Г вчора. По кораблю з корми вГтер починав гнати задушливий сморГд. НавГть ядучий запах бГтумного мастила, яким проквачили старГ вГтрила, не перебивав задухи. АлГ паморочилась голова, його стало нудити. Стало важко дихати. ПГт зачурГв по скронях, по лобГ. ВГн задер голову, щоб краще продихнути. I з жахом побачив, що високо, високо в небГ кружляють шулГки. МалесенькГ, неймовГрно малесенькГ. Та вГн добре знав Пх лет -- над смГтником за багдадськими бойнями отак вони плавали по колу у височинГ вГд сходу до заходу сонця. АлГ не витримав В заволав з жахом: О му'аллГме! Њ звГстка! ВГн кричав, а руки його гатили щосили в барабан Г вГн анГ на мить не збився з ритму. На крик хлопця руббан вискочив з ляди Г в одну мить пГдбГг до хлопця. Не галасуй! Що за звГстка?!! О му'аллГме! П'ять шулГк кружляють угорГ. Он подивись -- на п'ядь вГд сонця на захГд! Тихше! Мовчи! -- зашепотГв суворо руббан.-- Не привертай увагу хлопцГв! Вони все одно не побачать, у них не такий зГр, як у тебе!.. Але всГ показяться, а до берега ще далеко! Найменше це п'ять трьохгодинних переходГв при повному вГтрилГ. Ми ж потроху осГдаКмо, втрачаКмо хГд. Вди проспись у кормовГм трюмГ -- там не так смердить -- вГтер сюди все зносить. I мовчи! Я наказую! Не спокушай людей. Завтра вранцГ, якщо Аллах допоможе, будемо в КалГкутГ... Гей, хлопцГ!!! -- заволав капГтан до веслярГв.-- ЗаспГваймо нашу йКменську корабельну! Руббан перехопив калатала в АлГ Г заспГвав високим-превисоким голосом пГсню, пГд яку КменськГ матроси тягнуть линви, переносять вантажГ Г гребуть, заходячи у вузькГ затоки. Коли АлГ залГз у кормовий затишок, йому назустрГч пГдвГвся чаклун з насупленим, похмурим обличчям. ПочервонГлГ очГ зиркнули на АлГ недобре, та вГн нГчого не сказав Г мовчки вилГз на смердючу палубу. Засинаючи пГд паками з якимось начинням, АлГ почув, що в ритм веселоП пГснГ, стукГт барабана ще додався пронизливо-гунявий свист сопГлки. "Значить, чаклун приходить до тями..." -- подумав АлГ Г заснув. Поки вГн спав, йому нГчого не снилось. Сонце сГдало, коли АлГ прокинувся. А прокинувся вГн, бо запахло чудесним запахом моханського бадьорого зГлля. АлГ прокинувся Г миттю сГв. Поруч стояв руббан, виймав Гз паки зерна Г сипав Пх у мГдний невеличкий казанок. О му'аллГме! Я готовий барабанити. Втома минула! От Г гаразд! Вди допомагай слов'янину чистити коней! Завтра вже нам Пх продавати... Якщо Аллах допоможе! А про шулГк мовчи! Що б не помГтив, що б не побачив, спочатку скажи менГ Г тГльки тихо. Це мГй наказ! Добре, о му'аллГме! АлГ прожогом кинувся повз смердючГ велетенськГ паки з кГнським стервом, проскочив повз чаклуна барабанщика, прослизнув пГд руками водоносГв, що з одноманГтнГстю колеса-норГП3 виливали з трюму воду за борт. У сутГнках трюму, зГгнувшись навпГл, бродив по колГна у водГ слов'янин. Що шукаКш? -- спитав у нього АлГ.-- Що згубив? ДГрка загубилась! Десь тут К дГрка. ЏП треба знайти. Внакше смерть. ДГрки немаК! СкрГзь щГлини! ЗГнджГ нГяк не можуть усГ шви залГпити мГж дошками. Њ таКмна трГщина! ЗГнджГ не теслярГ! Вони вправнГ нурцГ. А треба знайти таКмну щГлину... Вона десь коло щогли. Трохи збоку. Я не можу так пГрнати, як зГнджГ. Якби мГг -- знайшов би щГлину. Вона праворуч кореня щогли! Ти добре знаКш? Я дерево знаю краще всГх вас! МГй дГд башти з дерева рубав, удвГчГ вищГ вашоП щогли! ТодГ я знайду -- я пГрнаю добре! АлГ, не роздумуючи нГ хвилГ, забувши про наказ руббана, роздягся. Обгорнув срамоту замизканим поясом Г лишив на шиП ножа у саморобних пГхвах. Слов'янин не встиг йому нГчого й сказати, як АлГ вже видерся на палубу Г з розгону перестрибнув через борт. Ноги рГвною струною -- руки вгору -- Г зайшов у зеленГ теплГ хвилГ мов стрГла -- без плюскоту, без бризок -- тГльки бульбашки, лоскочучи йому лице, понеслися вГд його нГг угору. ВГн вГдкрив очГ. Вода защипала, та сльози змили палення в повГках, Г вГн побачив, як повз нього поволГ сунеться опукле черево вГтрильника. Та що це -- нагорГ корабель як корабель, а тут все в якихось кущах водоростей, що ганчГрками звисають з дощок. Ось видно законопаченГ мастикою шви мГж дошками. Добра робота зГнджГв! НГчого не скажеш. АлГ вхопився кГнцями пальцГв за дошку Г, колючи об щось долонГ, почав по вузлах канатГв, якими були шитГ дошки, по дошках, мов по щаблях драбини, спускатися вниз до самого центру днища. ВГн перевернувся вгору черевом, догори ногами, Г лГз-лГз по крутому череву вГтрильника. Чого тГльки не було на вибГлених жирним мастилом-фарбою дошках. ВодоростГ, ракушки з гострГши лезами-скойками, якГсь водоростГ, мов надбитГ горобинГ яйця, звГдкГля визирали якГсь вусики. Межи жмутками водоростей шмигали прозорГ рачки з предовгими очицями-стеблами, то визирали, то кудись ховалися краби з ворсистими ногами-веслами. АлГ вГдчував, що повГтря йому поки що вистачаК. Та примГрився, де ж вГн знаходиться, Г зрозумГв, що скорГш ближче до стерна, анГж до щогли. АлГ добувся до киля Г, хапаючись за нього обома руками й ногами, почав посуватися до форштевня. Тепер вГн обмацував кожний виступ Г не поспГшав. ВГн Г не думав випливати на поверхню, коли пальцГ лГвицГ провалились у довгу Г тонку щГлину. Хитра була щГлина -- навкГсна. На стику дощок тонесенька -- тГльки на товщину худющих пальцГв АлГ. Обережно провГв по всГй довжинГ щГлини -- добрих лГктГв два з половиною. Тепер час нагору -- дихання вже не вистачаК... Перша думка майнула блискавкою -- випГрнути зразу. Та згадав -- а якщо пГд весла потрапить?! АлГ поспГшив по килю до корми, щоб не потрапити пГд весла. Ось у зеленГм склистГм коливаннГ темна дошка стерна. АлГ вГдпустив руки вГд киля, щосили вГдштовхнувся ногами вГд черева корабля Г поспГшив на поверхню. ВипГрнув далеко за кормою. Який же гарний був корабель звГдсГля з води, знизу! Зруйнованих кормових кают не видно, пенька щогли теж. Смугасто помальована корма, бГле вГтрило,-- все золотилося пГд променями опадаючого золотого сонця Г вГдбивалось примхливими золотими й червоно- вохристими плямами на хвилях. АлГ помилувався досхочу кораблем, вГддихався Г почав наздоганяти вГтрильник. ВГн поплив швидко Г легко, бо ж вода сама викидала його, пГдштовхувала до руху! Це не каламутна вода правГчного ТГгру Г не багниста гижа протокГв Шатт-ель-Арабу, що тягне тебе на дно! Проте корабель не наближався до нього. ТодГ вГн ще зробив ривок! Плив швидко, не дивлячись уже на корабель, а опустивши лице у воду Г щосили працюючи руками й ногами. Коли ж, за його розрахунками, вГн мав би вже подолати половину вГдстанГ до корабля Г пГдвГв голову, то побачив, що корабель ледь - ледь наблизився до нього. ТодГ АлГ ще пГддав швидкостГ Г через якийсь час знов пГдняв голову, щоб подивитись, чи наздоганяК вГд дхау? Дхау, золотосяйний, розправивши гостре крило - вГтрило, схилившись на один бГк на зворотГ, мГняючи курс, вГддалявся вГд хлопця. Жах перехопив дихання плавця. ВГн рвонувся якомога швидше з води, змахнув руками Г закричав. Та замГсть крику лише щось пропискотГв. I ледь не захлинувся, занурюючись у хвилГ пГсля пГдскоку. ВипГрнув Г, не маючи нГякоП надГП наздогнати вГтрильник, сам не знаючи чому, все ж поспГшив за судном. ВГн плив Г плив, рГвно, розмГрено рухаючи руками й ногами. I не вГдривав погляду вГд золотого вГтрила. Корабель все вГддалявся Г вГддалявся. 3 часом АлГ став його бачити тГльки тодГ, коли хвиля пГдносила його на своКму гребенГ. Ось раптом корабель пропав за гребенем передньоП хвилГ. АлГ продовжував плисти в тому напрямку, в якому зник корабель. ВГн не пГднГмав очей вГд води, тГльки дивився на своП руки. Ось унизу в глибинГ якГсь рибки пройшли темними стрГлами. АлГ не став далГ дивитись у глибину темряви. ВГн перевернувся на спину Г поплив голГчерева. Над ним було дивне синК небо без жодноП хмарки, Г у височинГ десь там, вгорГ, вгорГ пропливали поперек тому напрямку, що корабель, мчали по небу п'ять червоних, вогняних хрестикГв -- розпластаних у вГльному летГ чайок. "Не може цього бути! Дурниця! Це омана! До повноП темряви не бГльше, нГ, не бГльше години! Чайка денна птаха! Вона за годину -- за пГвтори до заходу сонця спускаКться у гнГзда! Це менГ все ввижаКться -- тодГ тут до берега не бГльше години лету чайки! Значить, якби поплисти за чайками, то тодГ й без корабля я б приплив десь пГсля пГвночГ до землГ. Може, спробувати поплисти? А раптом бГля берега акули?!" АлГ вГд жаху здригнувся, перевернувся Г подививсь уперед. Побачив, що корабель до нього значно наблизився. I на кораблГ спущено вГтрило. Тут хлопця пГдняло на гребГнь хвилГ Г йому вГд щастя аж запаморочилось у головГ, залило гарячим груди. Переборюючи вГтер Г хвилГ, до нього хтось плив, та ще й тягнув за собою надутий повГтрям мГх. На кормГ з'юрмилися люди. Коли плавець наблизився, то АлГ Гз здивуванням Г острахом побачив, що надутого мГха тягне оманець -- ГсмаПлГт-вГдступник. АлГ стишив рухи. Та оманець закричав щосили, бачачи вагання АлГ; ПоспГшай, поспГшай! Нас чекають! Обох, обох!!! З допомогою оманця АлГ швидко подолав вГдстань до вГтрильника, який хоч Г спустив вГтрило, Г без весел, а все ж дрейфував пГд напруженими струменями пГв-денно-захГдного мусону. На кормГ не було нГкого з матросГв Г зГнджГв-нурцГв. Вони зараз всГ з шаленим завзяттям вичерпували воду з трюму. ТГльки руббан, чаклун, слов'янин та стерновий допомогли вилГзти з води врятованому хлопцю Г вГдступнику-ГсмаГлГту. Через плече в слов'янина був перекинутий лук Г за поясом ззаду стирчали запхнутГ стрГли. АлГ вмить скумекав -- це слов'янин узяв зброю, щоб пристрелити оманця, коли щось трапиться з АлГ. Руббан вхопив за плечГ знесиленого хлопця Г щосили трусонув, так що АлГ аж щоку прикусив до кровГ. ВГдповГдай!-- волав вГн.-- Що там знайшов?!! Раб каже-- ти пГрнув, щоб вГднайти головну трГщину!! Знайшов?!! -- ревГв капГтан. ВГд правого боку киля, коло дошки, вузька Г вглиб розширяКться навкГс... Довжина?!! Два з половиною моПх лГктГ. Можеш ще впГрнути Г вГднайти? Можу... Нехай зГнджГ готують мичку й мастику. Я зараз вГддихаюсь. АлГ сГв на палубу Г закрив очГ. Так вГн сидГв кГлька хвилин. Тим часом руббан розлюченим, громовим голосом вГддавав команди. I коли хлопець вГддихався трохи та звГвся на ноги, все було готове до лагодження. А вГтрило вже розпустили. I корабель, щоправда без весел, знов рушив своПм курсом. АлГ перев'язали по попереку тонкою Г премГцною джутовою линвою, й вГн разом Гз зГнджами-нурцями стрибнув за борт. СкГльки часу минуло, а пГд водою вже наставали сутГнки -- чорний морок пГдступав з глибини майже пГд самГсГньке днище вГтрильника. ЗГнджГ тепер, власне, й без АлГ вГднайшли потаКмну щГлину. А хлопець Пм просто був потрГбен для ствердження, що це саме та щГлина. Бо в глибину з них жоден не мГг занурити свою руку -- такГ в АлГ були худющГ й тонюсГнькГ пальцГ. ЗГнджГ подали хлопцевГ мичку джутову, просичену акулячим жиром, Г хлопець заштовхав ПП в найвужчГ мГсця щГлини. ПотГм йому подали ще й тонку ковбаску мастики. Та дихання в нього не вистачило, Г вГн випГрнув на поверхню. А нурцГ-ремонтники не спиняючись заштовхували в тонку й пГдступну щГлину мастику Г джутову мичку. Ще кГлька разГв пГрнав з ними й АлГ. ВГн Пм не допомагав, а просто дивився, як вони працюють. Тепер вГн не боявся, що вГдстане вГд корабля, Г плавав вГльно пГд всГм днищем вГтрильника. Коли вГн вискакував на поверхню, то чув шум вГтру Г плюскГт води, яку з трюму виливали матроси, булькотГння розрГзуваноП форштевнем склистоП води. ТГльки спустилося сонце, як у водГ вмить настала нГч. I зГнджГ-нурцГ скГнчили роботу вже в повнГй темрявГ. Вони, виявляКться, ще знайшли двГ скритГ щГлини, про якГ й АлГ, Г слов'янин не здогадувались. Змучених, Пх витягли на палубу Г вони сГли на кормГ -- тГльки тут можна було спокГйно сидГти, бо сморГд стерва проти вГтру не розповсюджувався. Та не дивлячись на смердючу задуху, що панувала над усГм кораблем, з трюму подавали й подавали вГдра з водою Г розмГрено, мов глеки норГП, виплескували назад у хвилГ. ВсГ мовчали. АлГ загорнувся у свою замизкану джуббу Г нГяк не мГг зГгрГтись -- та вГн був по-справжньому щасливий. Хоч Г смоктало вГд голоду в шлунку Г знов повертався хвилями той жах, коли побачив, що корабель вГддаляться вГд нього. КапГтан вимГрював першу зГрку, що запалилась над ще вишневим обрГКм, коли з трюму радГсно загорлали. ВГн поспГшив у трюм, Г всГ почули тепер Г його радГсний Г хрипкий крик: Слава Аллаху! Слава. Аллаху! Аллах акбар!!! НурцГ Г АлГ, забувши про втому, про сморГд, побГгли до отвору. А звГдтГля вже до половини вилГз руббан. О моП брати Славте Аллаха милостивого Г милосердного!!! Води в трюмГ тепер лише по кГсточки Г прибуваК вона по краплинГ. Руббане! Кидай у море конГ -- вГд задухи людям дихати немаК чим. Руббан уже вилГз на повен зрГст. Щось ти голос почав часто подавати! -- суворо прохрипГв вГн слов'янину.-- Раб ти, Г твоя справа виконувати накази руббана. А не повчати свого господаря! ЗрозумГв? Слов'янин похмуро кивнув головою Г мовчки присГв, притулившись широченною спиною до обгорГлого й трГснутого борту, АлГ примостився бГля нього -- так було теплГше. А руббан уже разом з матросами розпаковував загорнених коней, щоб вГдрГзати ПхнГ хвости. СморГд пГшов такий, що кГлька матросГв не витримало Г пГдбГгло до борту. Слов'янин притулив рукав до обличчя, АлГ теж. Такий пожадливий! -- з презирством Г обуренням проговорив, давлячись вГд нудоти, слов'янин. Так за хвости в КалГкутГ раджа платить, як Г за живого коня! ВеличезнГ грошГ. Гидота! На стервГ золото збирати! Тьху! Чому, коли кГнь впав, хвоста не вГдрГзав?! -- обурювався раб. Як ти не розумГКш?! -- говорив АлГ.-- ТодГ могла б кров попасти за борт, Г припливли 6 акули. ТодГ нурцям кГнець! I усГм нам! Коли зрештою хвости вГдтяли, то палих коней викинули за борт. Загорнуте у старГ вГтрила стерво не потонуло, Г вГтер довго доносив на корабель солодкий сморГд. I хоч команда хиталася вГд утоми, всГ заходилися вимивати, вишкрябувати забрудненГ дошки на палубГ. Розпалили жаровню на носГ Г готували у казанах рис. Руббан щедро видГлив для матросГв в'яленого акулячого м'яса та фГнГкГв Г наказав поПсти всГ кавуни. I щоб нГхто не лишив жодного насГннячка, нГ шкоринки. Все зГбрати з корми. Сам же вГн наказав старшому небожевГ розпалити вугГлля в маленькГй жаровнГ Г пГдсмажити й потовкти зерна "бона". Слов'янин пГдвГвся, щоб приКднатися до матросГв, але руббан стримав його. Сиди! Зараз вип'Кмо "бона". Нам усГм,-- вГн обвГв рукою своПх небожГв-наффатГнГв, чаклуна, стернового, АлГ й оманця-вГдступника,-- сьогоднГ нГч не можна спати. Сиди, вГдпочивай, поки "бон" зготую! I руббан заходився замГряти зГрки Г щось креслити вугГллям по дошцГ, зазирати до своКП потаКмноП навГгацГйноП книги... Оранжеве свГтло маленького свГтильника Гскрилося крГзь скляну трубку. Воно вирГзьблювало, обмальовувало золотими рисами його скоцюрблену постать над книгою... ...Гарячий як вогонь, запашний, з якимось домГшком дурманного аромату, "бон" варив Г роздавав сам руббан. Пили з малесеньких глиняних кухликГв, таких маленьких, що на долонГ АлГ, певно, два таких стало б. Слов'янин кривився, морщив носа, але випив двГ порцГП, вГд третьоП вГдмовився. ХлопцевГ вдруге небГж руббана не подав чашечку, хоча АлГ так ще хотГлося гарячоП, гГркоП рГдини! НаскГльки цей напГй смачний за вино! А пахне як! АлГ сидГв Г заздрГсно споглядав, як чаклун цГдить уже третГй кухоль, а руббан аж четвертий. Проте руббан четвертого не випив до кГнця, а вГддав небожевГ. ПотГм тихо промовив: Зараз кожний на своК мГсце. ПеревГрте своК начиння, всГ речГ, зброю! ПГдкрГпГться фГнГками, не заощаджуйте! Коли почуКте мГй свисток -- зразу на корму! Другий небГж - наффатГн пГдсунув по палубГ корзину з найкращими в'яленими басрГйськими фГнГками. Кожен брав, скГльки мГг. Слов'янин жмень п'ять кинув собГ за пазуху. I спустився вГн не зразу, а пГшов на бак Г взяв у морякГв аж два кавуни. На нього невдоволено зиркнули, але нГхто нГ слова не посмГв промовити. В трюмГ слов'янин запалив свГтильник Г пГдвГсив до основи щогли. А тодГ вже видобув Гз круглоП корзини свого спГвтрапезника -- зеленого папугу. Папуга, звГльнившись Гз своКП темноП в'язницГ, стрГпонув обскубаними крилами Г закричав своК "Го-го-го! Га-га-га!", а тодГ Гще якесь нерозбГрливе слово слов'янина. Слов'янин розчулився Г цмокнув папугу в його зелену скуйовджену голГвку. I зразу ж розколов кавун та найсмачнГшГ кусник подав папузГ на кГнцГ ножа. АлГ взяв половину кавуна Г полГз до "свого" румака. Скакун не менше папуги зрадГв кавуновГ, та сказати про це не мГг, а тГльки хапав губами АлГ за пошматовану джуббу Г тихо Гржав. Проте АлГ не було часу з ним гратися -- руббан недарма сказав наладнати зброю Г начиння. ВГн запалив лампу, якимось дивом уцГлГлу в нГчному пеклГ, й почав перебирати своП гаразди. КрГзь похропування Г рГдке тупотГння коней АлГ почув, що слов'янин нГби гострить щось на оселцГ. ВГн прослизнув через вузенький прохГд Г визирнув з-за коня. Той сидГв скулинГг Г, примостивши на колГнГ оселку, ретельно направляв лезо сокири. АлГ був вражений не тим, що слов'янин направляК сокиру, а тим, що насадив ПП на предовгий держак. Слов'янин побачив здивування АлГ Г, пГдхопивши сокиру за топорище, помахав нею. I лезо сокири по всГй довжинГ вГстря вГддзеркалило червоний вогонь лампи. Сокира у моКму краП -- Г зброя, Г начиння. Ворога б'Кмо сокирою, ведмедя, човни довбаКмо, дерево рубаКмо, дошки тешемо! Слов'янин посмГхнувся Г викинув руку вперед. I сокира, крутонувшись кГлька разГв, Гз дзвоном вп'ялась у щоглу. АлГ захоплено захитав головою, а слов'янин пГдняв палець угору, мовби говорячи: "Отак Г треба -- без похибки бити". Що вГн здатен зробити сокирою, раб показав на початку другоП трьохгодинки пГсля пГвночГ. Руббан тихо свиснув у срГбний сюрчок, Г зразу ж усГ, кого вГн попередив, примчали на корму. ВсГ ж ГншГ спали мертвим сном Г не знали, що замислив руббан. На кораблГ не мигав жоден вогник, усГ свГтильники були загашенГ. Блакитне свГтло мГсяця падало на зосередженГ обличчя тих, хто примчав на поклик. Обличчя руббана було в чорному затГнку. АлГ не бачив, як розкрилися його вуста, Г не бачив, на кого вГн дивився, коли почав свою промову: МоП хлопцГ! До цього дня лише оцей худющий проноза називав мене му'аллГмом. Для всГх Гнших я був або руббан, або шейх! Тепер усГ можуть сказати, що я му'аллГм. Принюхайтеся добре до вГтру -- ви почуКте, що вГн несе аромат зеленого лГсу, солодкоП води. Принюхайтесь добре! Станьте лГвою рукою до ВисокопоставленоП Г ловГть запах берега! Хто чуК? АлГ принюхався Г першим вигукнув: О му'аллГме! Пахне... наче... наранджем!.. О Аллах! Цей вискочка мене в саван спеленаК! ДивГться ж, правовГрнГ! -- Руббан пГдГйшов до борту, потягнув за якусь линвочку Г витяг з-за борту роздвоКну гГлку наранджу з трьома недозрГлими плодами. ВсГ в один голос вигукнули: Аллах акбар! Тихше, хлопцГ моП! ВншГ нехай ще сплять! Тепер запам'ятайте -- ми вГтрильник не затримували, нГчого з нього не брали! Тим, хто був на вГтрильнику,-- вкоротити пГд корГнь бороди, лишити довгГ вуса. В кого були довгГ патли -- втяти найкоротше. Хто був у сорочках -- зняти сорочки! ЗмГнити все! ТобГ, слов'янине, зараз чаклун пофарбуК хною бороду й волосся. I ти вдягнеш арабську сорочку... Не буду вдягати сорочку! Я не був Г не буду бабою! Дурень! МенГ або треба тебе втопити, щоб нас не признали по тобГ, або змГнити тобГ всю личину! Ти це зрозумГв?!! Якщо ми без перепон ступимо на землю, я, клянусь дев'яносто дев'ятьма Гменами Аллаха, вГдпущу тебе на волю. Прикликаю всГх присутнГх Г Аллаха у свГдки -- я дотримаю слова! -- ледь не лускав вГд лютГ руббан. Слов'янин довго-довго мовчав, при цьому рука його мертво лежала на сокирГ, зрештою вГн проказав: Що маю робити? Зараз тобГ чаклун пофарбуК Г вкоротить волосся, а потГм ти розрубаКш рею на шмати, розколеш на смуги Г зробиш Гз них жердини. I все це до свГтанку! Вди вниз, Н'кумбГ, мГняй личину слов'яниновГ. Ми ж спускаКмо рею. Ти, малий поспГшай до коней! Рею обережно, гальмуючи через кожну сажень ПП рух, спустили на правий борт. Бо пГд лГвим бортом, у затишку спали хлопцГ. Судно дало крен на правий борт, Г поволГ вГтер вГдносив його до невидимого берега. ВсГ кинулися до реП Г почали вГдтинати ножами крГплення вГтрила, шматувати вГтрило на довгГ смуги. Як не намагалися дГяти обережно, проте знявся добрий гармидер. А матроси спали. Ось Гз трюму вилГзли двГ дивнГ постатГ -- обидвГ майже голГ, тГльки в однГКП на головГ гостроконечна козяча шапка, а в другоП вся голова загорнута якоюсь брудною ганчГркою. АлГ зрозумГв, що той другий -- слов'янин. Слов'янин пГдГйшов до реП, змахнув руками -- Г пГд свГтлом мГсяця пГвколом зблисла Г впала вигострена сокира. ВГд удару вистояне дерево загуло, як барабан. I зразу ж чаклун засвистГв у дудку. Хтось Гз морякГв прокинувся, пГдвГв голову, подивився безтямними очима, та, не побачивши вогню пожежГ, не почувши вигукГв, галасу, а лише розмГрене цюкання по реП та гугняве свистГння сопГлки, знов безжурно захропГв. СпГвай "ФатГму"! -- наказав стиха руббан оманцевГ. I той завГв стиха "ФатГму". Хтось другий пГдняв голову Г спросоння забурчав заздрГсно: Де в нього сили К ще виспГвувати, у чортового перевертня? Га?!--I так само, як Г перший мулат-матрос, впустив голову на руку й закляк у глибокГм снГ. А завинутий у запинало слов'янин кришив сокирою рею. А дерево ж було вистояне, в'язке й щГльне, як добрий буйволячий рГг! Одинак, коли на сходГ над обрГКм заблищала яскрава вранГшня зоря -- вГн уже розколював, розщеплював клином останнГй вГдтинок реП. ВсГ ГншГ жердини тГ, хто не спав, Г навГть сам руббан, обстругували своПми ножами. I вся палуба шелестГла вГд стружок. Ось слов'янин втер пГт з чола Г покликав руббана: Му'аллГме! Я чув запах ГншоП води. Водорость. Присягаюсь Аллахом, хай ГншГ засвГдчать -- слов'янин не раб! Тепер очистГть палубу, розбудГть хлопцГв-- пГдступаК час молитви. Все зрушилося на вГтрильнику, всГ кинулися прибирати, чистити палубу. ТГльки АлГ не втримався -- прослизнув на носа вГтрильника Г почав принюхуватись до легкого вГтерцю. НГчний легенький павГтер доносив з темряви зовсГм ГншГ запахи, нГж усГ минулГ днГ. Наче пахло солодким ламаним стеблом, наче домГшувались якГсь струменГ прГлоП зеленГ, часом пропливав тонкий запах пересушених, перегорГлих трав. АлГ стояв обличчям до сходу, але очГ заплющив, а голову задер Г все втягував Г втягував через роздутГ нГздрГ струменГ розплилих, нетривких, змГнних пахощГв. АлГ все ще стояв Гз заплющеними очима, коли почув, як руббан виспГвуК заклик до молитви. АлГ розклепив повГки Г зиркнув на вранГшню блискучу зГрку Зухру -- вона загасала в рожевГй смузГ над чорним обрГКм. АлГ повернувся спиною до зГрки Г став вибирати мГсце для молитви. Корабель, при однГй щоглГ, з побитими кормовими каютами Г зГ скособоченим стерном, при однГй кГтвицГ, нГби застиг. I так стояв, поки його команда, повернувшись лицем до Мекки4, а спиною до вранГшньоП зорГ, ревно молилась. А до сонця, що сходило, повернулися слов'янин, негри та чаклун. Кожен молився своКму богу. Та молитва у всГх була одна -- щоб скорГше ступити на тверду землю! СкГнчилась молитва. I викотилося з-за обрГю малинове сонце. ВГтер вГд невидимого берега посилився. ВГн тепер приносив такГ сильнГ запахи медових квГтГв Г зеленГ, що вже всГ чули запах казковоП ГндГйськоП землГ. ХлопцГ!!! Слухай мене! На весла!!! Нам допоможе приплив!!! Чаклун ударив у барабан, вГдступник-оманець задудГв у гугняву дудку. Вдарили по зеленГй водГ лопатГ весел, Г запГнилася навколо них золота пГна. АлГ почала бити лихоманка. ВГн уже не знав, чи то вГн чуК запахи казкових лГсГв ВндГП, чи йому здаКться. АлГ помацав своК чоло -- воно було холодне зовсГм Г ледь вогке. Його трусила пропасниця нетерпГння, хотГлося побачити райську землю! Щоб старшГ не помГтили його хвилювання, вГн то спускався вниз до коней, вкотре перевГряв ПхнК начиння, то вилазив на палубу Г обходив ПП, нГби був володарем корабля. Кожен зосереджено робив своК дГло, тому нГхто спочатку не помГтив хворобливого неспокою АлГ. ТГльки загорнутий у жахливо поплямоване запинало слов'янин на хвилю пГдняв голову вГд своПх дзвГнких жердин: Мучить тебе чекання?! ТодГ лГзь на щоглу, пильнуй, чи К берег... Легше стане! АлГ послухав слов'янина Г, як наполоханий кГт, видерся на вершок вцГлГлоП першоП щогли. Сонце слГпило йому очГ -- вГн побачив перед собою блискучу воду Г блакитне небо над нею. Сонце вГдГрвалося вГд обрГю, почало зменшуватись Г пГдносилось уже на повну величину свого диска. I тут АлГ побачив, як вГд темного моря наче вГддГляКться ще темнГша смуга й поволГ гострГшаК ПП нерГвний верх. Ось прорГзалися гострГ злами темноП, майже чорноП стГни. Просто по курсу судна наче виростало чи то звищення, чи то пагорб з крутими краями. А обабГч розкривалися гострГ верхи, припущенГ якоюсь рослиннГстю. Сонце зсунулося праворуч Г ще пГднеслось угору. АлГ розрГзняв тепер на пагорбах дерева, наче маленькГ горошинки. О правовГрнГ! -- заволав вГн.-- Бачу землю! Що саме бачиш? -- заревГв знизу руббан. ЛГворуч крутГ верхи гГр, праворуч крутГ верхи гГр! ПосерединГ наче пагорб з крутими схилами Г геть порослий великими деревами! I руббан закричав: Аллах та помилуК всГх, хто взиваК: "Аллах великий!" I вГдповГли йому нестямними вГд радостГ, одностайними, потрГйними криками: Аллах акбар!!! Аллах акбар!!! Аллах акбар!!! I обГймали один одного, вГтали Г плакали вГд радостГ й щастя. 26. ЧУДЕСА В КАЛВКУТВ АлГ примостився на вершку щогли наче та пташка, що спустилася на вГтрильник перед ураганом. Попереду над блакиттю Гскристого простору -- тонка бГла смуга берега, смарагдово-синГ далекГ пагорби Г ще далеко-далГ синГ, лазуритовГ верхи гГр. Позаду набГгав невпинними рядами хвиль, наближався припливом безмежний, неосяжний, синГй, аж чорний на обрГП, океан. А над океанським обрГКм зависли слГпучо-бГлГ смуги хмар. ТГ хмари анГ зростали, анГ зменшувались. Внизу на кораблГ дГялось щось незвичне. Руббан метушився межи своПх матросГв. Кожного приставляв до якогось дГла. Та спочатку вГн винГс корзини Гз залишками наранджГв, фГнГками та акулячим м'ясом. ВсГ хапали Г жерли, хто скГльки мГг. АлГ тГльки краКм ока позирнув на метушню Г знову вп'явся очима в ГндГйський берег. Слов'янин охриплим голосом кликав АлГ, щоб той спустився Г взяв нарандж. Та хлопець тГльки махнув рукою: "Не заважай!" Корабель поволГ пГдносило на хвилях припливу до славного мГста КалГкута. В одному мГсцГ на бГлГй смузГ берега АлГ вгледГв мовби велику купу свГтлих цеглин. До всього в одному мГсцГ наче пГдносились арбалетнГ стрГли. "Та це ж мГнарети кварталу Дар-ель-Араб!" I зовсГм поруч нГби розривався бГлий пГсок. I щось там блищало. "Та це ж гирло рГчки!" О му'аллГме! -- спитав АлГ, не споглядаючи вниз.-- А в КалГкутГ рГчка К? Та му'аллГм не вГдповГв йому. 3 великим зусиллям хлопець опустив очГ. I вГд здивування ледь не полетГв униз. На лГвому бортГ зГнджГ - нурцГ черпали шкГряними вГдрами воду Г виливали вниз, у трюм. НаффатГни, родичГ руббана, вГдсГкали гострими теслами останнГ перев'язГ на палубних дошках. ВншГ моряки тягали цГ дошки Г складали у кормовий трюм. На кормГ руббан керував дивним дГлом -- його матроси тягали з-за борту морську воду Г заливали ПП в здоровенний бурдюк, у той, що забрали з ГндГйського вГтрильника. I ще була дивина -- у трюмГ, тепер вже й не трюмГ, бо над ним не було палубного настилу, людина з темнорудим коротким волоссям Г бородою зв'язувала коней звичайними линвами. ПомочГ ж обрГзала пГд корГнь гострим лезом сокири. А внизу пГд самГсГнькою щоглою, чаклун закГнчував голити брови оманцю - вГдступнику. Все Гнше волосся з голови оманця було вже зголене. Його череп блищав блГдою синюватою шкГрою. 3 гучним плюскотом скинули моряки за корму бурдюк, повний води. А руббан уже керував спаленням па жаровнях одягу тих морякГв, що напали на ГндГйський вГтрильник. Туди ж покидали шкоринки з наранджГв, кГсточки фГнГкГв, корзини ГндГйськГ та штани й сорочку слов'янина. Сам руббан усе те покропив нафтою Гз довгогорлого глечика. I чорний стовп ядучого, масного диму пГднГсся високо вгору, вигинаючись дугою до берега. КонГ тривожно гоготГли в залитому водою трюмГ. АлГ не вГдривав очей вГд берега. ВГн побачив -- наче три маленьких плавунцГ вГдГрвалися вГд гирла рГчки. Руббан тепер почув АлГ Г вГдчайдушно засвистГв у свГй довгий срГбний сюрчок. ВсГ миттю завмерли, прислухаючись до його хрипкого крику. Слухайте уважно Г запам'ятовуйте кожне моК слово! Нас пГдхопило ще бГля Бахрейнських островГв пГщаним вГтром пустелГ Г понесло без зупинки в океанГ! Запам'ятали? Коней я купив в УбуллГ у курдГв! Чотирьох чоловГк змило хвилями! Один полетГв на небо! Щоглу зламала блискавка! За весь час ми нГкого не бачили на морГ! I нГ в кого не брали й фГнГковоП кГсточки! Якщо хтось Гз вас прохопиться хоч словом -- здохне як шолудивий пес! I наранджГ, Г фГнГки були заговоренГ... А тепер на весла! Нас зустрГчають митники!!! АлГ хотГв йому крикнути про голубГв та папугу, та роздумав. Зрештою, не вГн Пх забирав. ЛопатГ весел розГрвали воду Г посунули корабель уперед, до смарагдових пагорбГв Г синГх гГр! Коли карГби наблизились, руббан скомандував зГнджам по-справжньому виливати воду з трюму. Фарбований слов'янин, уздрГвши коричневГ тГла гребцГв на карГбах, полГз до схованки по глечик. Покалатав бГля вуха, видер чГп Г з насолодою вицГдив залишки вина. Помилувався глеком Г сунув глек пГд воду. ЗабулькотГла вода в глеку, вибухаючи великими пухирями повГтря на поверхнГ. Слов'янин тодГ запхав глек у корзину Г викинув з лГвого борту. ВсмаПлГт-перевертень перетворився на мандрГвного каландаря. У веретГ, з патерицею Г кокосовою шкаралупою на поясГ. А голена голова була так досконало вмащена якимось темним мастилом, що здавалось, нГби вона давно вже засмагла... Коли стражГ з першого човна полГзли на корабель, руббан заволав не своПм голосом. О посланцГ Аллаха!!! О нашГ рятГвники!!! I кинувся обГймати майже голого, та при зброП, стража. Мов по командГ, ГншГ моряки, ревучи не своПми голосами славу Аллаху, полГзли обГймати чорновидих, патлатих воякГв. АлГ не злГзав зГ щогли. Ѕвалт здГйнявся неймовГрний. I папуга на плечГ фарбованого слов'янина кричав незрозумГлГ слова: "Курвин син!" Матроси так вчепились у гостей, що тГ не могли зрушити з мГсця. На другому, найбГльшому човнГ пГдвГвся огрядний чоловГк у персидськГм каптанГ, при поцяцькованГй самоцвГтами шаблГ. ВГн закричав, намагаючись спинити весь цей лемент на кораблГ. Та руббан, який краКм ока слГдкував за ним, тГльки пГдсилив славословлення Аллаху. I всГ матроси вчинили на взГрець свого ватажка. I тодГ достойник у коштовних одежах наказав пГдлеглим пГдГгнати карГб до крутобокого вГтрильника. Четверо пахолкГв пГдсадили його на плечах, ГншГ з корабля обережно пГдняли на кормову палубу, Руббан вГдштовхнув оголеного воПна Г кинувся з розпростертими руками до сильника. А той виставив уперед руки, нГби боявся забруднитись об руббана. Як?!! -- заревГв йКменський мореплавець, вирячаючи очГ.-- Ти не хочеш обнятись Гз мусульманином, онуком жГнки з племенГ пророка, та хай буде з ним Г його родиною поспГшення Аллаха?!! О часи, о лютГ часи, коли правовГрнГ не радГють один одному! О люди! Будьте свГдками моКП печалГ! Нас мчали вГтри смертГ через усГ протоки! Ми втратили двох найкращих скакунГв, яких колись знали степи Харрану ! Ми загубили в хвилях чотирьох найвправнГших морякГв! Нашого дидбана вхопили джини Г потягли кудись за хмари! О горе, правовГрнГ, горе нам!!! Руббан розвГв руки Г впав крижем на палубу. Побачивши таке, раПс порту й митницГ наказав своПм слугам вГдступити. Затим пГдступив до руббана Г, не нахиляючись, почав говорити. АлГ не все дГбрав, що мовив раПс, але зрозумГв, що руббан допустився неймовГрноП помилки -- обняв людину низькоП касти -- "джатГ" -- Г тим самим осквернився, став нечистим. Руббан прудко звГвся Г без усякого вже лицедГйства, але гостро Г суворо сказав: ВГн мусульманин! А мусульмани, крГм КретикГв, усГ рГвнГ! Бо вони всГ раби Аллаха, милостивого Г милосердного! Руббане! Ти знаКш шарГат, та не забувай про адат 2! ВГн мусульманин, але з низькоП касти! Тут ВндГя, руббане! А зараз моП люди перепишуть твГй достаток Г твоПх людей, Г тодГ я дозволю вГтрильнику зайти в порт. АлГ чув як руббан скригнув зубами, але схилив голову Г промовив: О раПсе! Слухаю Г пГдкоряюсь! На вухах Г на очах! За твоП щедроти дарую тобГ коня! Егей! Горобець, покажи золотогривого раПсу! I тут АлГ заволав зГ щогли, граючи дурника -- дуже сподобалось йому лицедГйство руббана: О му'аллГме! Жах проймаК мене -- ми маКмо потонути! МенГ снився сон, що корабель потоне бГля берега разом з кГньми!.. Ми вже потопаКмо. МенГ зверху видно, що вода в трюмГ прибуваК! ВГн що у вас -- вГщун? -- занепокоПвся раПс. На жаль, часом буваК... Сновида... Я б його не взяв, так за ним гнались однГ... ВГн напророчив, що вони понесуть збитки Г Пх обдурять...-- скрушно хитаючи головою, промовив руббан. ЗнаКш що, руббане! ПливГть у гирло Г садовГть на мГлину корабель... I спГшно наказав пахолкам спустити себе в карГб. Його веслярГ занурили гостроконечнГ лопатГ весел у прозору воду Г повели карГби попереду вГтрильника. ЗГнджГ заходилися знов вичерпувати воду. ВеслярГ так гребли, як не старались ще пГд час усГКП шаленоП подорожГ. Аж димок блакитними хвостиками почав схоплюватися з-пГд дерев'яних кочетГв. АлГ сидГв на щоглГ до тГКП митГ, коли корабель проповз у гирло рГчки Г лГг своПм понГвеченим днищем ва бГле пГщане дно. АлГ скотився вниз по линвах, ледь не спаливши собГ долонГ та пГдошви нГг -- так поспГшав на тверду землю! Не менше за нього поспГшали й митники. ТГльки з берега на корабель. 3 каламами й книгами податкГв, нГби зГ знаряддями тортур, кинулись вони на беззахисний корабель. Всюди пхали свого носа, зазирали у всГ шпарки. I все щось писали та писали. НГкого не пускали з корабля. На березГ стояли списоносцГ, а на водГ в карГбах лучники. РаПс у своПй бГлГй чалмГ пГдносився над усГма. Його паланкГн тримали здоровеннГ чорнГ раби, а один ефГоп незворушно простер над ним прездорову парасолю. УздрГвши таку халепу, хлопець знов видерся на щоглу. Внизу галас, то сперечались митники й моряки. Охрипло горлав руббан. Вржали конГ, щось лементував папуга на плечГ слов'янина. Та АлГ не став тим перейматись -- вГн був на ГндГйський землГ! I вГн споглядав Гз своКП височини портовГ причали, велетенськГ будови складГв. А он у морГ, трохи вГддаль вГд гирла кГлька величезних тупоносих багатощоглових кораблГв. На височенних деменах тих велетГв свГжий вГтер трГпав шовковГ жовтГ стяги. А на стягах, мов павуки каракурти, розповзались чорнГ написи. ВГтер з моря на хвилю притишився, Г вГд портових будГвель понесло тонкими пахощами терпкоП гвоздики, п'янкого аромату цинамоновоП кори Г нГби якимось солодким вином, гГркуватим дурманом Г запашною солодкуватою олГКю. За складами пГднГмалися стГни мусульманського кварталу. Над мурами височГли округлГ банГ мечетей Г стримГли стрункГ мГнарети. ДалГ пГдносились зеленГ верхГв'я велетенських дерев, знов стГни кварталГв, а за ними -- низькГ будГвлГ, критГ тростиною та пальмовим листям. I скрГзь Гз рожево-вохристого каменю, немов велетенс