о мунгали не дiйшли туди, то я буду найщасливiшою людиною на свiтi! I нехай тодi князь чи боярин зрiвняКться щастям зi мною! - Я бачу, ти сердишся, - примирливо сказала юна бояришня. - Не сердься! Я ж прийшла не для того, щоб дратувати тебе, а принесла вечерю своКму рятiвниковi... Џж - i поправляйся, бо без цього не доПдеш ти до свого Калинового Кута! - I вона, крутнувшись на однiй нозi, вибiгла прудко з хоромини. 3 Страшна тривога, що охопила було киян при появi Менгу-хана, поволi улягалася. Татари так же хутко зникли, як i з'явилися, i це несподiване зникнення однi приписували висотi i неприступностi киПвських справдi могутнiх, може, наймогутнiших на Русi, валiв, а iншi - заступництву Господа Бога. Але i тi, й iншi поволi почали вiрити в те, що небезпека минула, вогняним смерчем опаливши лише навколишнi села. Знову вiдчинилися ворота мiста, завирували мiськi торговища, запрацювали i на Горi, i на Подолi ремiсники, весело забелемкали дзвони церков, скликаючи прихожан до утренi, обiднi та вечернi. А коли Дмитро послав гiнцiв аж до Переяслава та до Росi i тi, повернувшись, сповiстили, що ворога нiде не зустрiли, кияни i зовсiм полегшено зiтхнули: - Слава Богу, пронесло! В один iз таких днiв за обiднiм столом зiбралася вся боярська родина. Вийшли i обидва пораненi - боярин Микола Дмитрович i Добриня. У боярина ще болiла рука, i вона лежала у нього на грудях, пiдв'язана через плече рушником, а Добриня почував себе вже зовсiм дужим. Неглибока рана швидко затягнулася i нагадувала про себе лиш зрiдка ледь помiтною сверблячкою. Вiн надумав завтра вирушити до Калинового Кута i хотiв пiсля обiду сказати про це бояриновi Дмитру, але той випередив його. Закiнчивши обiд i витерши рушником рота, вiн поклав свою правицю на плече Добринi. - Ну, парубче, знудьгувався, бачу, ти тут? Рвешся додому? - Рвуся, боярине. - Завтра поПдеш... Для тебе вже все приготовлено в дорогу, П кiнь стоПть пiд сiдлом - це тобi подарунок вiд мене i нас усiх. - Дякую, боярине, - вклонився Добриня. - Вiк пам'ятатиму всiх вас! - Не поспiшай дякувати... Я сказав не все... - Я слухаю, боярине. - Бачиш, КиПв залишився сиротою: князь наш утiк, забравши з собою вiйсько. А я не думаю, що Батий обмежиться однiКю розвiдкою. Раз була розвiдка, то рано чи пiзно i вся орда прийде сюди. А у нас - обмаль зброП. Потрiбна криця, щоб кувати мечi, наконечники для стрiл та списiв, пластини для лат, дрiт для кольчуг. А де ПП взяти? Крицi потрiбно, багато крицi! Отож я й подумав, що ти з батьком та братами, якщо живi, витопиш ПП i привезеш до КиКва, прямо менi, бо думати про все мiсто, поки немаК князя, мушу я. А я вже тут подбаю, щоб зброярi зробили з неП те, що нам потрiбно... Зрозумiв? - Зрозумiв, боярине. Якщо батько та брати живi, я скажу Пм, i ми вже постараКмося! - Друже мiй, якщо, не дай Боже, нiкого з твоПх немаК в живих, бо ж минуло аж п'ять рокiв, як ти розстався з ними, то збирай сiльських умiльцiв, копай руду i витоплюй крицю сам. Без неП КиКву - як без рук! - Розумiю, боярине, i зроблю все, що зможу, - запевнив Добриня. Другого дня пiсля снiданку вiн вийшов з гостинного боярського дому. Ще тiльки-тiльки пiднiмався на сходi край неба, розганяючи iмлистi ранковi сутiнки, а на дворi вже поралися боярськi челядники, бiля стайнi бив копитом осiдланий кiнь, а поряд з ним бовванiла невеличка жiноча постать. - Янка? Ти що тут робиш? - здивувався Добриня, пiдiйшовши ближче i впiзнавши бояришню. Дiвчина знiяковiла. Пальцi ПП змерзли, i вона нiяк не могла прив'язати невеличку торбинку до саквiв, приторочених до сiдла. - Та... - i замовкла в нерiшучостi. - Подарунок... - Що там? - ПриПдеш додому - побачиш... Не питай, а допоможи менi! Пальцi покоцюбли - нiчого не можу вдiяти... - То давай сюди, - i Добриня запхнув торбинку собi за пазуху, думаючи, що там снiданок, яким вiн поласуК, коли доПде до Бiлгорода. - Дякую, що принесла, бояришне, i будь щаслива та долi мила! Не вiдповiвши, Янка потупотiла до ганку i зникла в хоромах, грюкнувши дверима. Добриня вивiв коня за ворота, скочив у сiдло i помчав до Бiлгородських ворiт - на виПзд. Поминувши Пх i не дуже поспiшаючи, поПхав униз, до ЛибiдськоП долини. Тим часом зiйшло сонце - i над заснiженою землею зарожевiв ясний морозний свiтанок. З-за киПвських гiр блиснули червонястi променi i освiтили все довкола. I тодi, не так з голоду, як з цiкавостi Добриня вийняв з-за пазухи торбинку i, розв'язавши, витягнув з неП якийсь тугий бiлий сувiй. Розгорнув - i остовпiв. Гаряча хвиля раптово вдарила в серце: у руках вiн тримав гарно вишиту шовковою заполоччю лляну сорочку. Подарунок юноП бояришнi!.. Так ось воно що! Янка! Напевне ж, сама вишивала й шила? I кому? Смердовi, упослiдженому рабовi! Невже... Невже це тiльки дяка за порятунок? Лице його спаленiло. Серце забилося частiше. Вiн не знав, що думати. Невже Янка, оте вередливе дiвчисько, що тiльки-но стаК дорослою дiвчиною, невже вона знайшла в ньому щось таке, що зворухнуло ПП ще напiвдитячу душу? Та нi, не може такого бути, вiдгонив вiн вiд себе подiбнi думки. Щоб дочка воКводи, боярина, тисяцького, другоП пiсля князя особи в мiстi, раптом проявила якiсь почуття до смерда, колишнього полоненика? Нi, нi, кинь про це думати, хлопче! Адже вона вiдверто i не раз говорила, що ти - раб, смерд!.. Правда, в ПП очах iнодi спалахували якiсь вогники зацiкавленостi, щось у них жило таке, що не раз змушувало його задумуватись i хвилюватись. Особливо це було помiтно в останнi днi, коли вона, замiсть челядницi, приносила снiданок, обiд та вечерю, ставила на стiл i, зашарiвшись, поспiшно виходила з хоромини. Та разом з тим вiн добре пам'ятав ПП слова "смерд", "раб", що не раз зривалися з ПП уст i болюче, мов батогом, стьобали по серцю. Вiн обережно згорнув сорочку, засунув у торбинку i заховав за пазуху. Вiдчувши неувагу вершника, кiнь з рисi перейшов на помiрну ходу, та Добриня не помiтив цього. Перед очима все стояла Янка. То вiн уявляв, якою вона була, коли вони вперше зустрiлися за боярським столом, - жвавою, пустотливою отроковицею, у якоП часто проривалася якась наПвна, мила дитиннiсть, то пригадав вираз подиву i страху на ПП обличчi, коли вiн, захищаючи на валу вiд стрiл, зненацька схопив ПП за плечi i притиснув до грудей, то, нарештi, спливло перед очима ПП розгублене личко, коли вона в поспiху прив'язувала до сакiвiв свою торбинку. Коли б хто-небудь мiг у цю мить побачити його збоку, то помiтив би на його обличчi задумливу усмiшку, яка то з'являлася i яснiла, то поволi вкривалася холодною тiнню, але не зникала зовсiм. Янка стояла перед ним, мов жива, i вiн бачив ПП темнi, з iскринками, очi, пушистi коси, чув ПП дзвiнкий голос, що саме, як i у хлопцiв, ламався i iнодi ставав грудним, мелодiйним. Врештi вiн струснув головою, мов хотiв вiдiгнати вiд себе набридливе марево, i вдарив коня ногами. - Но-о! Вiд КиКва до Бiлгорода двадцять верстов, i цей шлях Добриня подолав якось непомiтно i швидко, бо був вiн добре вторований монгольською кiннотою та ногами полоненикiв. Подекуди край дороги лежали трупи тих, хто пристав i кого нападники добили своПми дерев'яними довбешками-шокпарами. Коли вiн наближався, вiд трупiв нехотя пiднiмалося в небо вороння. На серцi ставало важко. Як i чим зустрiне його Калиновий Кут? Ще здалеку, Пдучи полем, почув, як у Бiлгородi дзвонили до обiднi, побачив золотi хрести церков, високi землянi вали i потемнiлi дубовi заборола по ньому. Ворота були зачиненi. Нажаханi несподiваним нападом монголiв, бiлгородцi стояли на надбрамнiй вежi i мовчки дивилися на одинокого вершника. - Хто такий? Звiдки i куди Пдеш? - запитали його, коли вiн наблизився. - Що чути про моноголiв? Ворота вiдчиняти? ЗаПздити в Бiлгород Добриня намiру не мав: хотiв якомога швидше добратися додому. Повiдомивши бiлгородцiв, що у КиКвi тихо, що Менгу-хан вiдiйшов зi своПми туменами за Днiпро, запитав: - Куди досягли мунгали? Калиновий Кут спалили чи нi? Бiлгородцi не знали цього. - Полоненикiв з того краю вели, та хтозна, з яких сiл, бо Пх же там багато - i Некрашi, i Мутижир, i Ясногород, i Музичi, i Княжичi, i Жорнiвка, i Калиновий Кут, i Личанка, i Звенигород[42]... Побачиш сам? Бiлгород - на половинi путi вiд КиКва до Калинового Кута, але друга половина здалася Добринi значно довшою, хоча вiн тепер i пiдганяв притомленого коня. Ще не доПжджаючи до Жорнiвки i Княжич, побачив, що вони спаленi. Вiтер порозносив попiл, i довкола лежали чорнi снiги. Пахло гаром. Над згарищами кружляло вороння. Добриня аж сп'янiв вiд того смороду-чаду i Пхав сам не свiй. Чим ближче було додому, тим важчий тягар налягав йому на серце. Коли б не присипаний снiгом бiр, вiн давно уже побачив би Калиновий Кут, бо ж вiд нього до Жорнiвки лише двi чи три верстви. Та лiс стояв довкола, мов стiна, - не проглянути. Ще з лiсовоП дороги йому в вiчi сяйнули позолоченi хрести Лисiвського монастиря. Серце забилося частiше. Швидше, конику, швидше! А коли виПхав з лiсу на широку поляну, що високим пагорбом обривалася над Iрпенем, з грудей вирвався радiсний стогiн-клекiт: на тому боцi, за широкою, приметеною снiгом iрпiнською заплавою, темнiли знайомi хатини, з димарiв пiднiмалися в небо сизо-бурi передвечiрнi дими. Калиновий Кут стояв цiлий-цiлiсiнький i варив вечерю! Добриня зупинив коня. Перед ним як на долонi лежало рiдне село! Скiльки разiв у безсоннi зимовi ночi уявлялося воно йому. як рвалася до нього його душа! I тепер вiн - вдома! Вдома! Швидше ж туди! Швидше! В монастир не заПхав - поминув. Поспiшав. Накатана санна дорога через Iрпiнь та луг вивела його на Широкий Берег, а звiдти - до Рокитного озера, де на льоду, бiля ополонки, якась жiнка прала хустя. Бiля неП вешталося невеличке хлоп'я у кудлатiй овечiй шапцi, насунутiй на самi очi. Жiнка пiдвела на мить закутану вовняною хусткою голову, глянула на вершника, що наближався до неП, i знову схилилася над ополонкою. - Добрий вечiр, - привiтався Добриня, спинивши коня. - Чия будеш, молодице? Як тебе звати? Почувши його голос, жiнка враз стрепенулася, випросталася. Мокра сорочка вислизнула з ПП рук. - Ой! - вихопився у неП з грудей дивний вигук - чи то зачудування, чи радощiв, чи болю. - Ну, чого злякалася? Я Добриня iз роду Сичiв. Чула? А ти чия? Жiнка схопилася за серце, ще раз зойкнула i поволi почала осiдати на темний, залитий водою лiд. З ПП зблiдних уст раптом зiрвався болiсний зойк: - Добрине! Добрику! Той голос змусив Добриню птахом злетiти з коня i пiдхопити майже знепритомнiлу жiнку. - Милано, ти? Вiн пiдняв ПП, повернув обличчям до свiтла. Дивився на неП, страшенно вражений. - Я, Добрику! Я! - жiночий голос здригнувся i затих, з очей бризнули сльози. Вiн притиснув ПП до грудей. - Милано, сама доля звела нас сьогоднi! Хiба це не добре знамення? - Ой Добрику, не на добро ся зустрiч! - Як? Ти не рада, що я живий? Милана раптом заридала, забилася у нього на грудях. - Добрику! Добрику! Де ж ти пропадав стiльки лiт? Адже ж ти нiчого не знаКш! - вигукнула вона з вiдчаКм у голосi. - А що ж трапилося? Що? Милана заридала ще голоснiше. - Добрику! Любий мiй! Де ж ти подiвся? Ми всi гадали, що тебе вже i на свiтi немаК! Добринин погляд раптом упав на хлоп'я, що злякано зирило на нього, i страшний здогад пронизав його мозок. - I ти... - I я вийшла замiж, Добрику! - зойкнула знову Милана. - Вийшла замiж... - За кого? Милане! - Йому здалося, що вiн гукнув на весь Калиновий Кут, але помертвiлi уста ледве вимовили тi слова. - За Василя. - Якого Василя? Милана провела рукою по лицю, мовби хотiла пересвiдчитися, що вона не спить, i тихо, нiби сама до себе, промовила: - Боже! Вiн таки нiчого не знаК! - I похилила голову. - За твого брата Василя, Добрику. За твого брата... - За мого брата! - Ця звiстка ще дужче вразила i приголомшила Добриню. Вiн довго не мiг вимовити жодного слова i онiмiло, безтямно дивився у зеленi Миланинi очi. Потiм тихо запитав: - Як же це сталося? Ти покохала його? I вiн тебе? Милана схлипнула, губи ПП скривилися. - Яке там кохання!.. Я ждала тебе, Добрику, ждала! А ти не вернувся. I нiхто не знав, де ти подiвся. Усi були впевненi, що ти загинув, бо саме тодi по нашому краП шастали половцi... ТвоП батьки навiть заупокiйну службу вiдправили за твою загиблу душу... Я скнiла душею цiлий рiк. А потiм Василь заслав до мене сватiв... - Васильку! Брате! - з болем вигукнув Добриня. - Хто б мiг подумати! Ми ж були з ним не тiльки братами, а й друзями! Милана вивiльнилася з його рук, витерла хусткою сльози. - Ти, здаКться, звинувачуКш його? Даремно! Вiн тебе любив - i досi згадуК, i досi сумуК за тобою... Вiн хороший, Василь... У Миланиному голосi забринiв осуд. Добриня знiяковiв. Справдi, чому вiн повинен щось мати супроти брата? Хiба Василь винен, що так сталося? I хiба було б легше на серцi, коли б Милану взяв хтось чужий? Вiн глянув на хлоп'я. - Це твiй синок? - Мiй i Василiв, - вiдповiла Милана. Добриня пiдiйшов до хлоп'яти. - Як тебе звати, малий? - Я Добриня, Доблик, - i хлоп'я шморгнуло посинiлим носиком. Вражений Добриня пiдняв його перед собою, оглянувся на Милану. - Ти назвала його Добринею? - I я, i Василь... А як би iнакше ми мали його назвати пiсля того, що сталося в нашому життi? Сум'яття, викликане в душi несподiваною зустрiччю з Миланою i ще бiльше тим, що Милана стала жоною брата Василя, поволi почало пригасати, улягатися на днi серця. Добриня вiдчув, що знову починаК мислити тверезо. Що, власне, сталося? Життя не стоПть на мiсцi - воно невпинно пливе, рухаКться, змiнюКться щодня, щогодини, i було б дивно, коли б за минулi п'ять рокiв, що вiн не був дома, тут нiчого не змiнилося. Тим бiльше, що вiн для всiх зник, загинув, пропав безвiсти. Хiба завинили в чомусь Милана, чи брат Василь, чи оце маля, його племiнник i тезка? Виннi половцi, винен вiн сам, що не зумiв утекти, врятуватися, а бiльше звинувачувати нiкогоП Вiн поцiлував племiнника в блiду щiчку, опустив на лiд i пiдiйшов до Милани. - Як дома? Усi живi-здоровi? - Слава Богу, усi живi й здоровi. - Я так боявся, що мунгали i до Калинового Кута дiйшли i всiх тут перебили... - Бог милував: до нас не дiйшли. - Це велике щастя! Ходiмо ж тодi швидше додому! Хочу всiх бачити! - Iди сам. А я доперу - i незабаром теж прийду. Милана дивилася на нього якось винувато, благально, i Добриня зрозумiв, що Пй не хотiлося повертатися додому разом з ним. - Гаразд. Мабуть, справдi буде краще, коли я сам заявлюся, але скажу, що бачив тебе на озерi i розмовляв з тобою. Вiн скочив у сiдло i торкнув коня ногами. 4 Калиновий Кут дрiмав серед бiлих снiгiв тихо i мирно. Над приземкуватими хатинами звивалися в небо сизi дими - то господинi топили печi, варили вечерю. Низьке зимове сонце, що заходило за лiс, забарвлювало все довкола в синьо-червонястi кольори, а морозний вiтерець, що подував зi сходу, з КиКва, доносив запах диму з коминiв та смаженоП цибулi з олiКю. Стомлений кiнь iшов поволi, i Добриня не пiдганяв його, а, забувши враз про все, навiть про несподiвану зустрiч з Миланою, жадiбним зором скидав знайомi з дитинства мiсця. Калиновий Кут лежав на низькому мисi, оточеному з трьох бокiв рiчками, а з четвертого - Рокитним озером. На пiвдень вiд нього протiкав спокiйний ясноводий Iрпiнь, що звивисто петляв по широкому лузi, прозваному Широким Берегом. З заходу його вiддiляла вiд Княжич невеличка заболочена рiчечка Олешня, а з пiвночi - вiд лiсу - глибока Рудка з багатьма джерелами та озерцями, де копали болотяну руду i витоплювали крицю. Понад берегом тих рiчок, а також над озерами стояли гiллястi кущi калини, що й дала назву селу. Ось i рiдна хатина пiд очеретяною стрiхою. Посеред двору - стара гiлляста груша-дичка, на городi - батькiвська кузня. Добриня ударив коня - швидше, швидше! На подвiр'П птахом злетiв з нього, прочинив дверi - i вступив до темних сiней, а там навпомацки, по пам'ятi, знайшов дверi - шарпнув на себе i вступив до низькоП напiвтемноП хатини. Все тут було таким, нiби вчора вийшов звiдси. Праворуч - пiч, у якiй гоготав веселий вогонь, лiворуч, попiд стiною, широка лава, в кутку - стiл, над ним, на покутi, двi потемнiлi iкони, а за пiччю - пiл для спання. Пiд стелею, на вишмульганiй до блиску воринi висить одяг. В хатинi було гамiрно, але, як тiльки скрипнули дверi, гомiн стих, i всi враз повернулися до незнайомця у незвичному для села мiському одязi. Його не впiзнавали, i вiн стояв бiля порога мовчки, не в силi вимовити жодного слова. До того ж пiсля сонячного свiтла очi нiяк не хотiли призвичаПтися до жовтавоП напiвтемряви, що стояла в хатинi. Тодi вiн зняв шапку i низько вклонився. I в ту ж мить вiд печi метнулася до нього мати, припала йому до грудей i голосно зойкнула таким рiдним i таким далеким голосом: - Добрику! Добрику-у! Синочку мiй! На ПП крик до нього кинулися всi: батько, брати Василь та Iванко, сестриця Ганночка, яку вiн ледве впiзнав у вродливiй чорнявiй дiвчинi, що повисла у нього на плечi, якась молодиця, мабуть, братова, з малюком, що тримався за спiдницю i спiдлоба зиркав на незнайомого пришельця. Вiн вiдчував, що ось-ось розплачеться, бо так раптом щось боляче заклекотало в грудях, так мiцно перехопило подих!.. Нарештi вiн вдома! Серед найрiднiших, найдорожчих людей! Невже це не сон? Невже доля зберегла i його, i Пх усiх, аби вони гуртом зазнали нинi такого несподiваного, неймовiрного щастя, яке й не снилося йому нiколи? - Добрику, Добрику! - тихо жебонiла крiзь сльози щаслива мати, припадаючи головою до його грудей. - Добрику, братику! - вторувала Пй радiсно Ганночка. Вони всi гуртом обступили його, обнiмали, цiлували, гладили плечi, голову, руки, мовби хотiли пересвiдчитися, що це справдi вiн. А вiн теж усiх обнiмав, цiлував i, врештi, не втримавшись, на радощах таки заплакав. I всi заплакали разом з ним. А потiм вони не знали, куди його посадити, нiби це було зараз найголовнiше. А посадивши, дивувалися з його несподiваноП з'яви, з його не сiльського, не смердiвського одягу i з його голеного обличчя, що було таким незвичним для його вiку - безвусим, безбородим, нiби вiн все ще був отроком, як i багато лiт тому. А найдужче дивувалися i радiли з того, що ось вiн тут, серед них, живий-живiсiнький, бо давно звиклися з думкою, що його вже й на свiтi немаК, i поховали його в своПх серцях. Коли першi почуття уляглися, Добриня роздягнувся, попросив батька: - Там, на вулицi, мiй кiнь, тату, заведiть його в стайню та напiйте i нагодуйте, бо промчав вiн сорок верстов - аж iз КиКва! Поки батько порав коня, а мати з Ганночкою готували вечерю, Добриня сидiв з братами бiля столу. Василь, рудуватий, з краплинками ластовиння на носi, сидiв навпроти, червонiв, пiтнiв i винувато бликав на старшого брата, мабуть, натужно думаючи, як сповiстити йому, що його колишня наречена стала жоною середульшого з братiв. Вiн не знав, що Добриня вже розмовляв з Миланою i все йому вiдомо, i мучився вiд думки - що йому сказати? Розумiючи, що Василевi зараз нелегко, Добриня, хоч i сам почувався незручно, прийшов йому на допомогу. - Гарний у тебе синок, Василю, - сказав вiн. - Дякую, що Добринею назвав... - Ти бачив Милану? - Василь пiдняв очi i ще сильнiше почервонiв. - Бачив. На озерi, бiля ополонки... - Ну, й що?.. - Я радий, що ви побралися. - Справдi? А я думав... - Василь запнувся. - Що ти... Добриня знову виручив його. - А менi... Менi не судилося... Не всi тiП та вiнчаються, що любляться та кохаються, брате. - I ти не маКш жалю на мене? I на Милану? - Я вам бажаю щастя! Василь полегшено зiтхнув, очi його заяснiли. Видно було, що з його душi спав тягар. - Дякую, брате. У тебе добре серце. Щоб змiнити цю нелегку для обох розмову, Добриня перевiв погляд на молодичку, що годувала малого кашею. Пiдморгнув Iванковi: - А це твоя? - Моя, - вiдповiв юний, ще безвусий Iванко. - Агафiя... А по-простому - Гапка, або Гафiйка. - Iз якого роду? - Iз роду Лебедичiв, Корнiя Лебедича дочка... - Гарна молодиця... А наслiдника як назвали? - Теж Добриком... Добринею... - Чорнявий Iванко усмiхнувся широко, приязно i своПм ясним поглядом .приголубив жону i сина. Добриня крякнув, здивовано розвiв руками. - I цього в мою честь? - I цього на згадку про тебе, брате. - Мабуть, довго житиму, коли ви всi мене так любите. - Живи, брате, всiм на радiсть, - вiдповiв Iванко. В хату зайшла Милана з Добриком. Поставила бiля порога цеберце з бiлизною, роздяглася сама, розкутала Добрика - i той вiдразу побiг до двоюрiдного братика. Милана була блiда, дивилася сторожко, напружено, нiби виважувала, що тут трапилося без неП i як Пй триматися на людях. Тепер, коли вона роздяглася i залишилася у полотнянiй вишитiй сорочцi i сукнянiй плахтi, Добриня побачив колишню свою наречену, молоду i гарну, нiби i не минуло тих проклятих п'ять рокiв, що розлучили Пх. Туга русява коса золотисто-срiбною короною обрамляла ПП голову, а сама вона була струнка i гнучка, як молода очеретина. Добриня вiдчув, як знову заскнiло-заскiмлило серце, а в душi почала пiднiматися важка хвиля жалю. Розум казав: "Змирися! Що втратив, того не повернеш!" А серце кричало-волало: "Не хочу, не можу змиритися, бо втрачено найдорожче - щастя". Вiн сидiв мовчки, закам'янiло. Помiтивши, як глипнула на нього вiд печi Ганночка, подав Пй ледь помiтний знак очима, щоб мовчала, та сестра або не зрозумiла, або ж навмисне не захотiла зрозумiти i запитала голосно: - Милано, чому не вiтаКшся з гостем? Хiба не впiзнала? Милана зашарiлася. - Впiзнала вiдразу... Ще там, на озерi... Коли Добриня Пхав додому... - Ну й що? - А нiчого! - твердо вiдповiла молодиця. - Привiталися, та й по всьому! А тобi що? - Менi? - здвигнула плечима Ганночка. - Менi теж нiчого! - Ну то й мовчи! - вiдрiзала Милана сердито. Зайшов батько - i сварка, що назрiвала, припинилася. Мати подала вечерю, Пли мовчки, як здавна було заведено в Пхнiй сiм'П та й повсюдно на селах. Спочатку з великоП череп'яноП миски сьорбали дерев'яними ложками запашний, з олiКю та цибулею, пшоняний кулiш, заПдаючи його житнiм хлiбом, а потiм на закуску були пироги з сиром та калиною. Запивали Пх холодним молоком, Добриня весь час переводив погляд з одного обличчя на iнше. Мати за цi роки постарiла, змарнiла. У косах заiскрилася сивина, а в кутиках вуст з'явилися якiсь новi, гiркi рисочки - зморщечки. Чи не його раптове i негадане зникнення наклало цей вiдбиток на ПП колись моложаве i гарне обличчя? Батько i ранiше був сивий, а тепер побiлiв ще дужче, хоча чуприну мав густу, буйну. Темне вiд постiйного вогню i чаду в кузнi обличчя ще дужче потемнiло, виразнiшими стали опiки на ньому вiд бризок розжареноП окалини, що з силою розлiтаКться на всi боки з-пiд молота. I очi примеркли, вицвiли. Тiльки руки залишилися тi ж, що й ранiше, мiцнi, дужi, загрубiлi, мов витягнутi з води дубовi корчаги. Брати споважнiли, роздалися в плечах, запустили бороди й вуси, але рiзнилися мiж собою: Василь, ясноокий, русявий, скидався рисами обличчя на матiр, а Iванко, темночубий, кароокий, - на батька. Та все ж змiни в Пхнiй зовнiшностi були незначнi. Одна Ганночка змiнилася невпiзнанне: виросла, розквiтла. Коли б зустрiв не дома, а десь-iнде, то й не впiзнав би. Тугi щоки пашiли здоров'ям, ясно-карi, як i в нього, очi випромiнювали якесь тепле, нiби сонячне свiтло, а чорна лискуча коса, заквiтчана голубим кiсником, важко спадала по спинi до самого пояса! Гарна! Дiвчина на виданнi! Пiсля вечерi вони довго розмовляли. Спочатку Добриня розпитав, що нового в селi, як вони жили цi роки, хто iз односельчан та родичiв помер, хто одружився, вийшов замiж, а потiм розповiв про себе - як потрапив у полон до половцiв хана Котяна, як завезли вони його в Половецьку землю i як вiн там гибiв вiд голоду, холоду, знущань та рабськоП роботи. А тепер нове лихо - татари. Вiн розповiв про все, що з ним трапилося за останнi роки. Мати схлипувала i витирала сльози, Ганночка зiщулилася, мов пташина, коли над нею завис кiбець, Милана i Агафiя попритискували до себе дiтей, i в Пхнiх очах застиг жах, а чоловiки, поклавши на стiл кулаки, сидiли нахмуренi й суворi. - Що ж це за плем'я таке люте йде на нас, сину? Невже Бог послав його за грiхи нашi? Скiльки городiв наших уже впало, скiльки люду вибито - i нiхто не зупинить його, не заверне назад? Чому? - спитав батько. - Невже нашi князi розучилися воювати? Невже витязi перевелися на нашiй землi? Скажи менi... Тiльки чудо врятувало Калиновий Кут, коли бузувiри палили Княжичi та Жорнiвку... - Це ваше щастя, що вони не дiсталися сюди, - похитав головою Добриня. - А то б... - Невже вони повернуться? Як ти гадаКш, Добрине? - спитав Iванко, з сумом глянувши на Агафiю та синка. - Невже i до нас дiстануть? А може, пронесе? Може, Пм уже вистачить тiКП кровi, що пролили на нашiй землi? - Не вистачить, - похмуро вiдповiв Добриня. - Ой, боюся, не вистачить... Як пригадаю, з якою жадобою дивився хан Менгу на КиПв, то аж моторошно стаК. ЧуК моК серце, повернуться - сумнiву не маю! Всi пригнiчено мовчали. Однi дiти, не звертаючи уваги на старших, бавилися нехитрими iграшками, весело цвiрiнчали, а то й тузалися, не подiливши щось мiж собою. - Що ж нам робити? - спитав батько. - Ждати смертi, як вiл обуха, чи тiкати свiт за очi? Добриня пiдпер щоку рукою, замислився. Ну що тут порадиш? Правда, рiк, проведений у станi ворога, багато чого навчив. Не раз вiн бачив неймовiрну жорстокiсть завойовникiв: людей - i старих, i малих - витинали до ноги, добро грабували, а оселi спалювали. Iнодi ж, особливо на селах, лише грабували, гвалтували, але не вбивали i не палили - щадили майбутнiх данникiв. Рятувалися також тi, хто заздалегiдь тiкав у недоступнi мiсця, де Пх нiхто не мiг знайти, - в глухi лiси, в болота, яри, печери. А коли навала котилася далi, поверталися додому... Та хто може поручитися, що найгiрше лихо обмине стороною Калиновий Кут? - Кияни, звичайно, будуть оборонятися, - тихо, з роздумом промовив вiн, - Хоча князь Михайло залишив Пх, нiхто i думки не маК пiддатися вороговi без бою. ВоКвода Дмитро просив мене, не барячись, привезти йому крицi, щоб киПвськi ковалi мали з чого накувати мечiв та наконечникiв для списiв та стрiл. Я пообiцяв. Тож уже з завтрашнього дня треба нам ставати до роботи... - Крицi ми заготовимо, - сказав батько. - Вона допоможе киянам. А як же нам? Хто порятуК Калиновий Кут? - Самим треба рятуватися! - Таж як? - Передусiм у лiсi, на горах, на найвищому деревi, а може, й на кiлькох деревах влаштуКмо виту, щоб стежити за дорогами. Якщо вчасно помiтимо нападникiв, то зможемо втекти з села в лiси, заховатися в непролазних нетрях, у хащах, у ямах та криПвках, якi зробимо заздалегiдь. Когось, звичайно, знайдуть. Але ж не всiх! Комусь пощастить врятуватись... - Ну, якщо татари нападуть зимою, то по наших слiдах у снiгу швидко знайдуть нас i переловлять, мов курiпок, - зiтхнув Василь. - Цьому можна зарадити, - заперечив Добриня. - Пiсля кожного снiгопаду треба буде наробити в усi кiнцi безлiч слiдiв - пройти пiшки, проПхати верхи чи на санях. Це зiб'К татар з пантелику... До того ж вони самi, коли оточуватимуть село, залишать пiсля себе ще бiльше слiдiв... Але ж вони можуть напасти не взимку, а весною, лiтом чи восени. Тодi легше буде заховатися... Знаю, не всiм пощастить, але ж не всiх i знайдуть - хтось i врятуКться... А що можна ще зробити? - Будемо битися! - вигукнув Iванко запальне. - Жiнок i дiтей вiдправимо в лiс, а самi - за луки, за списи, за сокири та й станемо на супостата! - I що-бо ти кажеш! - безнадiйно махнув рукою батько. - Половина Русi не вистояла, а ти хочеш, щоб Калиновий Кут зупинив таку страшну силу! Марна надiя! - Чому марна, батьку? - на пiдтримку брата став Добриня. - Я згоден з Iванком... Сила у Батия справдi страшна, велика, але ж i вона не безконечна! Коли б кожне наше мiсто, кожне село, б'ючись iз ворогом так, як билися козельцi, переяславцi або чернiгiвцi, вiдривали вiд тiКП сили тiльки по сто татарських багатурiв, то колись Пй, тiй силi, неминуче прийшов би кiнець. Хiба не так?.. Я бачив, скiльки Пх полягло пiд Переяславом та Чернiговом, i скажу вам - не мало! Не сто i не двiстi, а десять раз по сто i по двiстi! I коли б так усюди... Пх так само вражаК стрiла, меч i спис, як i нас, то чому, справдi, не стати в Калиновому Кутi на прю з ними, чому хоч трохи не пiдрiзати, не присмалити Пм тут крила! Земля наша велика, та шкода - кожен у нiй сам по собi! Ех, коли б ми всi зiбралися гуртом, у полi, коли б усi нашi князi звели своП дружини в одне мiсце та виставили супроти Батия усю свою силу - що б вiн тодi сказав? Знаю, Батий хоче завоювати не тiльки нас, а й увесь свiт - аж до Останнього моря! Та свiт великий - у пельку не влiзе! Звичайно, якщо самi не всунемо голову, а будемо до смертi битися з ворогом! У Iванка блиснули очi, Василь теж розпростав плечi, вслухаючись у мову Добринi. Та мати раптом заплакала, обняла внучат i почала приказувати: - МоП дiтоньки-и! МоП голуб'ятонька-а! МоП щебетушечки! Та що ж вас чекаК, моП дорогесенькi! - Цить, МарiК! Завела! - гримнув батько. - I так на душi важко! - Тобi важко, Пилипе, то помовч! - махнула на нього рукою мати. - А менi легше, як виплачусь! I заголосила ще дужче. Молодицi i собi почали схлипувати i пригортати дiтей, мовби вже зараз Пх потрiбно було захистити вiд видимоП смертi. Гнiтючий сум налiг кожному на плечi, на душу i гнув до землi, мов важкий камiнь. Всi мовчали. Один батько, висловлюючи спiльнi почуття, тихо прошепотiв: - Iдуть племена дикi, незнанi! Iдуть гоги й магоги! Невiрнi моаритяни!.. Що ж буде з нами? Що то буде?.. Довго ще, до самих пiвнiв, точилася в хатинi важка, некваплива бесiда, перериваючись то моторошними мовчанками, коли кожен думав щось своК, нерадiсне, то тихим жiночим схлипуванням, то несподiваним скриком дiтей, що вже поснули. I не бринiли в тiй бесiдi нi радощi, нi веселощi, як це буваК при зустрiчах рiдних людей пiсля багаторiчноП розлуки, а свiтилися в очах лише вiдчай, туга i страх, як у тих, кого жде завтра неминучий судний день. 5 Князь Данило Романович i здивувався вельми, i стурбувався, коли до його хоромини поспiшно зайшов двiрський Бавило i сповiстив, що з КиКва з малою дружиною прибув у Галич великий князь киПвський Михайло Всеволодович. - Де ж вiн? - Данило вiдсунув книжку i легко схопився з ромейського позолоченого дзиглика, нiби йому було не сорок рокiв, а лише дев'ятнадцять. - Проси! - Вiн на Золотому Току, княже, - вклонився Вавило. - 3 почтом. - Чому ж мене не попередили ранiше? Я б зустрiв за мiстом. - Князь киПвський так мчав, що нiякий гонець не мiг його обiгнати. Всi ледве тримаються на ногах... - Ось як! Тодi - воКвод у покоП, i хай там приготують для них що потрiбно, гриднiв - у гридницю, а князя проси до мене! Вавило вклонився i зник за дверима. Князь Данило рвучко заходив по хороминi, мiркуючи над тим, яка причина привела киПвського князя в Галич. Однак нiякоП видимоП причини не знаходив. Залишилося одно - чекати. Вiн накинув на себе червоне князiвське корзно i пiдiйшов до великого дзеркала в позолоченiй оправi. Нi, не милуватися собою, бо його дiяльна, палка натура не залишала йому вiльноП хвилини для цього жiночого заняття, а лише причесати гребiнкою чорнявого непокiрного чуба та розправити коротко пiдстрижену бороду i невеликi вуса. Був вiн увесь тугий i мiцний, як молодий дуб. Струнка постава, широкi плечi, гордо посаджена голова, високе чоло i яснi очi - все в цiй людинi свiдчило, що природа щедро надiлила його i силою i розумом. Причепурившись, вiн знову закрокував по просторiй хороминi. I зразу ж думкою сягнув на сiмнадцять лiт назад. Тодi вiн уперше близько зiйшовся в КиКвi на князiвському снемi[43] з Михайлом Всеволодовичем, своПм близьким родичем, бо князь Михайло держав його старшу сестру. То був грiзний рiк. Не знати звiдки на Половецьку землю прийшло нечувано сильне вiйсько - монголо-татарське. Половцi намагалися оборонятися, але були розбитi. Навiть найсильнiший Пхнiй хан Юрiй Кончако-вич був убитий, Данило Коб'якович теж. Прибiгли половецькi хани - Котян та iншi - на Русь i сказали руським князям: "Якщо ви нам не допоможете, то сьогоднi ми були побитi, а ви завтра побитi будете". I зiбрали тодi галицький князь Мстислав Мстиславич Удалий та киПвський князь Мстислав Романович багатьох руських князiв на снем i вирiшили так: "Краще нам зустрiти Пх на чужiй землi, нiж на своПй". I були тодi на тому снемi, окрiм багатьох iнших, також Данило Романович та Михайло Всеволодович, i хоча князевi Данилу було тодi лише двадцять два роки, а князевi Михайлу за сорок, вони числилися молодшими князями i не вiдали мiж собою неприязнi, а були родичами, друзями. Зiбралися руськi князi на Днiпрi, на Зарубi, а звiдти пiшли на низ до острова Варязького, а потiм - до Олешшя, i коли переходили Днiпро вбрiд, то вiд множества людей не видно було води. А бродники галицькi прийшли по Днiстру на двох тисячах човнiв i пiднялися по Днiпру до Хортицi, де також був брiд на бистринi. I прибули сюди татарськi передовi загони, щоб подивитися на руськi човни i руських воПнiв. Руськi стрiльцi напали i перемогли Пх i йшли за ними вiсiм днiв аж до рiки Калки, поки не зустрiлися з татарськими сторожовими загонами. Тодi наказав Мстислав Мстиславич Даниловi та iншим молодшим князям атакувати татар. А iншим, найстаршим, князям - Мстиславу КиПвському та Мстиславу Чернiгiвському - нiчого не сказав, бо мiж ним i тими князями була давня ворожда. I тi, нiчого не знаючи, залишилися стояти на мiсцi. Так iз-за князiвських незгод була роз'Кднана руська сила. А була вона не мала. Великий князь киПвський Мстислав Романович наказав полiчити всiх воПнiв, коли князi зiбралися на пониззi Днiпра, i вийшло небувале, неймовiрно велике число - сто три тисячi. Вiдколи стояла пiд сонцем Руська земля, вона нiколи ще не збирала такоП кiлькостi ратних людей. А ще ж половцi обiцяли виставити п'ятдесят тисяч вершникiвi Зiйшлися супротивнi полки. I були сiча люта. Добре пам'ятаК князь Данило, нiби це було вчора, своПх сподвижникiв, витязiв волинських, бо був вiн тодi князем володимирським, Семена ОлюКвича i Василька Гавриловича. Ударили вони втрьох i погнали татар, побиваючи Пх. А за Данилом кинулись iншi князi - Мстислав Нiмий, i Олег Курський, i бродники галицькi з боярами ЮрiКм Домажиричем та ДержикраКм Владиславичем. Тут вiн, Данило, був поранений списом у груди, та, будучи молодим, незвичайно дужим та хоробрим, спочатку не помiтив цього. Був поранений також i Василько Гаврилович. Тим часом пiдiйшли головнi сили хана Джучi та Субедей-багатура i вдарили на половцiв, i тi, рятуючись, кинулися тiкати i роз'Кднали галицько-волинськi полки. Хмари стрiл сипонули на них, так що затьмили сонце. Падали люди, падали конi, придавлюючи собою верхiвцiв, i не стало нiякоП змоги пробиватися далi вперед. I з цiКП митi почали русичi вiдступати, а потiм i тiкати - аж до Днiпра. Добре пам'ятаК князь Данило, що раптом, тiкаючи, вiдчув велику спрагу i слабiсть у всьому тiлi. I нахилився до струмка, щоб напитися, i побачив як iз його грудей у воду упали червонi краплини. Тут вiн зрозумiв, що поранений... Важко, боляче згадувати той день 16 червня 1223 року, чорний день Русi. Лише кожен десятий воПн добрався до Днiпра, а звiдти додому. Татари наздоганяли втiкачiв i нещадно рубали, забираючи коней, зброю та одяг. Потiм вогненним смерчем прокотилися по пiвденних окраПнах руських земель, дiйшовши мало не до Чернiгова. Ще страшнiшою була доля киПвських та чернiгiвських полкiв Мстислава КиПвського та Мстислава Чернiгiвського, яких Мстислав Мстиславич Удалий не сповiстив про початок битви. Цi полки стояли окремо, на кам'янистому правому березi Калки, i дiзналися про початок битви тiльки тодi, коли почули вдалинi шум, крики, тупiт та iржання коней, брязкiт мечiв. Спочатку нiхто нiчого не мiг зрозумiти. Що сталося? Хто на кого напав? Татари на русичiв чи русичi на татар? Потiм вiд Мстислава Удалого прискакав гонець з проханням прийти на допомогу, бо, мовляв, половцi не втрималися, почали вiдступати i розладнали галицькi та волинськi полки. Розгнiвався великий князь на Мстислава Удалого i довго вагався - допомагати йому чи не допомагати? Деякi молодшi князi i воКводи без дозволу великого князя кинулися на поле бою. Першим серед них був Михайло Всеволодович... Бачачи це, Мстислав Романович нарештi дав наказ перейти Калку i вступити в бiй. Та було пiзно. Татари вже встигли розгромити половцiв i зiм'яти, розбити полки Мстислава Удалого та Данила Романовича. Почався загальний вiдступ, що скоро перерiс у безладну втечу. Тепер Мстиславу Романовичу потрiбно було думати не про те, як допомогти галичанам, волинянам та половцям, а як урятувати своПх киян та чернiгiвцiв. I вiн вiдвiв своП вiйська за Калку, на старе мiсце, i тут поспiхом поставив табiр - обнiс його камiнням та частоколом. Три днi тривала оборона, люди знемагали вiд ран та спраги, вiд пекучого сонця. Розумiючи, що довго протриматися не пощастить, великий князь послав до татарських воКвод Черкана та Тешкана, а особливо до воКводи донських бродникiв Плоскинi довiрених людей на переговори. Зрадник Плоскиня дав слово, що нiкого не уб'ють, а випустять усiх за викуп. Повiривши його облудним словам, русичi вийшли з табору. I тодi кочовики накинулися на них з усiх бокiв i всiх до одного перебили, а князiв та воКвод поклали на землю, покрили дошками i на тому помостi бенкетували доти, доки нещаснi полоненики там сконали. Калка[44]! Коротке колюче слово, що буде вiчно ятркти серце невгасимим болем. Калка! Невеличка степова рiчечка, притока Кальмiуса! Ти могла б стати мiсцем нашоП звитяги, якби знайшовся сильний i розумний вождь, що зiбрав би все вiйсько в один кулак. Могла б! Але не стала - через нерозум, через князiвськi незгоди та чвари, заздрiсть та роз'Кднання... Натомiсть стала нашою неславою, нашою мукою i непоправною втратою - спiльною могилою для тисяч i тисяч руських витязiв... Хто ж винен? Мстислав Удалий та Мстислав КиПвський, ворожда мiж якими привела до роз'Кднання вiйська? Половцi, що кинулися тiкати вiд першого натиску татар i розладнали стрiй галицько-волинських полкiв? Чи й вiн сам та iншi молодшi князi, якi могли сказати своК слово i наполягти на об'Кднаннi, але не сказали i не наполягли? Може, коли б вони тодi на Калцi винищили вiйсько хана Джучi, - а така можливiсть була, - то тепер не прийшов би i не погромив РязанськоП та СуздальськоП земель його син Батий, не тiкали б звiдти в Галичину та на Волинь тисячi втiкачiв - бояр, ремiсникiв, смердiв? Може... Тут плин його думок перервався: до хоромини зайшов князь Михайло. Данило викинув наперед руки - пiшов йому назустрiч. - Брата! Я радий бачити тебе в Галичi! Мiй дiм - твiй дiм2 Ти сам! А де ж твоя жона, а моя сестра, Олена? Де твоП домочадцi? - Я так поспiшав, що залишив Пх на пiвдорозi з дружиною. Вони незабаром прибудуть до тебе. А зi мною лише боярин Федiр, мiй духiвник Iван та невеликий почет. Вони почоломкалися. Данило запросив князя сiдати. - Спасибi, брате, - розправив сивi вуса Михайло Всеволодович. - Я теж радий, що дiстався до тебе. Хоча мiж нами було всього - i доброго, i злого, я думаю, ти не пам'ятатимеш зла, як i я його не пам'ятаю, i допоможеш нам у нашiй бiдi. - Що ж трапилося, брате? Кажи! Михайло Всеволодович пiдняв стомленi очi, гiрко усмiхнувся. - Калка i через багато лiт нагадуК про себе, бо там ми повелися не мудро... - Калка? - здивувався Данило Романович, вражений тим, що киПвський