князь мовби прочитав його нинiшнi думки-спогади про давно вiдшумiлi подiП. - Яким чином? - Ми втекли з КиКва, брате. - Втекли з КиКва? Чому? - Мунгали пiдступили... Ти знаКш, що навеснi упав Переяслав, а це хан Менгу сплюндрував Чернiгiв i пiдiйшов до КиКва... - О Боже? Була битва? - Битви не було. З якими силами було обороняти КиПв? У мене всього жменька дружинникiв! Тож я, не чекаючи, поки мунгали перекриють всi входи й виходи з мiста, вирiшив Пхати до тебе та до короля угорцiв Бели, щоб просити допомоги. Поодинцi ми нiчого не вдiКмо - татари поб'ють нас! Пам'ятаКш Калку? - Ще б пак! - Я довго думав у той вечiр - як бути? Обороняти КиПв i вмерти смертю витязя - достойно. Але так ми нiколи не переможемо страшного ворога, який загрожуК всiм - i нам, i угорцям, i полякам, i нiмцям... То л й подумав: хто ж об'КднаК всi цi сили, якщо я загину в КиКвi? Я - великий князь, менi i належить це зробити! Ось чому я тут... - А як же КиПв? - Замiсть себе я залишив там тисяцького Дмитра. Це хоробрий i розумний боярин... - Я його знаю. Муж справдi достойний. - Я наказав йому силами городян захищати мiсто до останку. Але не думаю, що КиПв довго протримаКться. Дуже нерiвнi сили. - Шкода столицi нашоП... - Ти гадаКш, брате, що я мiг би зробити там бiльше, нiж зробить Дмитро? Ти мене осуджуКш? - Нi, не осуджую, хоча кияни, мабуть, осудять. Перед твоПм приходом менi теж пригадалася Калка. Ми там зазнали поразки тому, що були роз'Кднанi - половцi самi по собi, волинськi та галицькi полки самi по собi, а князi киПвський та чернiгiвський взагалi навiть не знали, що ми розпочали битву... Тому менi зрозумiлi твоП турботи, брате. - Я радий чути це. - Однак менi не зрозумiло, як я можу допомогти КиКву? Вести туди свою дружину? Так татари ж оточать ПП в полi i знищать так же, як колись на Калцi... - Нi, я мислю iнакше. До цього кожне наше мiсто оборонялося самотужки. Звичайно, скiлькись татар гинуло при цьому теж, але наших значно бiльше. Тож, мабуть, нам треба просити допомоги у короля угорцiв Бели, об'Кднатися з ним, а може, ще й з поляками - i разом стати супроти Батия. I не оборонятися в мiстах, а в полi зiйтися у вiдкритому бою. - Я згоден з тобою, брате, - кивнув головою Данило. - От тiльки чи погодиться на такий союз Бела? Дуже вже угорськi королi зазiхали на Галичину та навiть i на Волинь. Скiльки з-за цього пролилося кровi i нашоП, i ПхньоП! - Я хочу просити у Бели для сина Ростислава руки його доньки... Гадаю, це допоможе i вкласти, i скрiпити наш воКнний союз. - Спробуй, брате. Якщо КиПв i Естергом дiйдуть згоди, то i я пристану до вашого союзу, та ще й скрiплю його шлюбом сина Лева з молодшою донькою Бели. А там будемо думати, як залучити i полякiв до нього. Коли б пощастило це зробити, тодi Батий, вiрю я, був би нам не страшний. Тодi б i в поле можна було вийти та позмагатися з ним. Отже, як я розумiю, ти перепочинеш кiлька днiв у Галичi i знову - в дорогу? - Так, брате, i знову в дорогу. Тiльки не через кiлька днiв, а завтра. Час не жде! - Як хочеш, брате. До твоПх послуг, як повернешся, буде мiсто Луцьк - для прокорму сiм'П та дружини. - Дякую, брате. Хоча не завжди ми жили в злагодi, але я бачу, що ти маКш добре серце i не пам'ятаКш образ i зла. Ще раз дякую тобi. - Нема за що, княже. Ми брати i повиннi жити, як брати... А тепер ходiмо до трапезноП. Уже обiдня пора - час i пiдкрiпитися. 6 Зима видалася снiжною, вiтряною. Удень трохи прояснялося, затихало, а над вечiр з заходу задував вiтер, шелестiв в очеретяних та солом'яних стрiхах, жбурляв снiгом, закручував такою вiхолою, хурделицею, що вранцi вийдеш iз хижi - i берися за лопату, бо нi до криницi дiйти, нi до кузнi, нi до хлiва. Калиновий Кут лежав пiд снiгом, як пiд бiлою пуховою ковдрою, вiдрiзаний вiд усього свiту. Що там, далi, за лiсами, за борами? Що там дiКться у тому незнаному великому свiтi? Чи не наступають знову татари? Чи не виринуть раптом iз-за бору або з-за гори та не потягнуть у неволю? Страшний погром, якого зазнали вiд БатиКвих орд Переяславщина та Сiверщина, нагнав великого жаху на КиПвщину, Волинь, Галичину та на iншi землi. Всi зi страхом чекали своКП черги - ось-ось прийде бiда! Разом з тим кожному хотiлося вiрити - а може, пронесе? Може ж трапитися так, що Батий зламаК собi карк, схопить його трясця, що вiн уже, нарештi, наситився кров'ю людською i облишив намiр завойовувати чужi землi? Це була дуже непевна i хистка надiя, але людям притаманно завжди сподiватися на краще, i вони, часто всупереч здоровому глуздовi, сподiвалися. I хоча тремтiли, сидiли на мiсцi, бо ж куди втечеш вiд долi та й де шукати захисту? Калиновий Кут тремтiв теж, бо багатьом i досi стоять перед очима чорнi згарища сусiднiх Княжич, Музич, Жорнiвки та замерзлi, обгризенi хижими звiрами та здичавiлими собаками трупи побитих людей. Принишк, тремтiв - i жив. Навiть iнодi веселився. Напередоднi Великого посту наступав масний тиждень - Масляна. В суботу батько сказав: - Годi! Напрацювалися! Заготовили крицi на двi пiдводи - аби довезли до КиКва. Завтра масниця! Цей тиждень будемо вiдпочивати! - Як годi, то й годi, - вiдразу погодилися Василь та Iванко. - Руки вже аж гудуть! Добриня промовчав, але й вiн був радий вiдпочинковi, бо, справдi, цiлий мiсяць усi працювали вiд зорi до зорi. П'ятдесят пудiв крицi далися Пм нелегко! Земля замерзла - довбати копаницями руду було так важко, що довелося запрошувати односельчан на помiч. Спасибi - нiхто не вiдмовив. Коли почули, що залiзо потрiбне КиКву для виготовлення стрiл, списiв та мечiв, кожен день приходило на допомогу по кiлька чоловiкiв. Але ж основний тягар лягав на нього, на братiв та батька. Окрiм руди, заготовляли вугiлля, довбали глину для тиглiв, працювали в кузнi... Щовечора приходили до хати задимленi, стомленi. Ледве встигали вмитися та повечеряти, як знемагав сон. А рано-вранцi - знову роздмухували вогонь у горнi. I так щодня... Почувши про Масницю, Ганночка приступила до Добринi. - Добрику, братику, зроби на озерi крутилку! Хай усеньке село зiйдеться на гулi та побачить, який гарний у мене брат! - I вiн прийде? - спитав, усмiхаючись, Добриня. - Про кого ти? - не зрозумiла Ганночка. - Ну, той, хто впав тобi в око. Ганночка почервонiла. - НемаК такого. - Не кажи! Я давненько помiтив, що з тобою щось дiКться. З нетерпiнням ждеш вечора, наряджаКшся, видивляКшся на себе у вiдро з водою, - дражнив сестру Добриня. - А це вiрна ознака, що закохалася. От тiльки не знаю, хто ж буде моПм родичем... Ганночка спалахнула ще дужче, засмiялася. - Зроби крутилку - отодi й побачиш! - Та зроблю вже, якщо старе колесо знайдеться. - Якщо старого не знайдеться, нове з воза знiмемо! Василь та Iван похитали головами, а батько лагiдно прогув: - Ну й коза! Хiба такiй вiдмовиш? Наступного ранку Добриня знайшов колесо, довгу мiцну ворину, дубовий кiлок, лом, молот - винiс усе це на озеро. Йому на допомогу вийшли Василь та Iван з дерев'яними лопатами. Спочатку на льоду розчистили вiд снiгу велике коло, посерединi ломом пробили в льоду дiрку, вставили в неП кiлок i молотом забили в дно. На кiлок надiли колесо, до нього прив'язали ворину, а з обох кiнцiв ПП - санчата. Крутилка готова - тiльки держись! Пiсля обiду вся сiм'я, окрiм батькiв, вийшла на озеро. Ганночка побачила крутилку, що вже добре вмерзла в лiд, - сплеснула на радощах руками. Очi ПП заблищали. - Братику! Який же ти хорошийi - I цмокнула Добриню в щоку. - Покатай! Вона сiла на однi санчата, Iванко вмостився на другi. - Ану, братики, понатужтеся! Добриня з Василем засунули кiлки мiж шпицi колеса i почали крутити. Санчата спочатку заскрипiли, зрушили з мiсця, потiм засковзили по гладенькому льоду все швидше i швидше. Ганночка запищала, заверещала вiд утiхи, мiцнiше вхопилася руками за тичку, щоб не злетiти в снiг. Iванко на другому кiнцi заухкав вiд радощiв також, розхристав кожуха, виставивши назустрiч морозному вiтровi почервонiлу вiд холоду шию. - Швидше! Швидше! Санчата лiтали по колу мов птахи. Стугонiв лунко лiд, заливалася веселим смiхом Ганночка, вигукував щось захмелiлий вiд морозяного вiтру Iванко - i голосна луна покотилася понад Рокитним озером до села. Потiм каталися Милана з Гафiйкою - легко, повiльно, бо молодицi тримали маленьких Добрикiв. З ближнiх хат вигулькнули люди. Спочатку одна постать, потiм друга, третя почимчикувала навпростець, по снiгу, через городи, до озера. Згодом вiстка про крутилку швидко рознеслася по дальнiх вулицях - i парубки та дiвчата, а за ними i малеча поспiшили на це веселе зимове гуляння. Ставали колом, перегукувались, пересмiювались, а дiтваки шниряли помiж дорослими, штовхалися, гралися в снiжки. Добриня з Василем вiдiйшли вбiк, Милана та Гафiйка звiльнили санчата для iнших, бо кожному ж хотiлося зазнати втiхи вiд швидкоП Пзди. Дехто не мiг утриматися - зривався з санчат i поковзом летiв у пухкий снiг, пiд ноги тим, хто стояв довкола i ждаз своКП черги. Тодi його зi смiхом i гамором витягали, ставили на ноги, обтрушували. Всiм було весело. Поприходили також молодi чоловiки з молодицями та дiтьми, навiть старi повилазили з хат - причовпли, щоб подивитися, як веселиться молодь. В кожухах, свитках, овечих шапках, чоботях i личаках, жiнки - в домотканих хустках з овечоП вовни, всi раптом забули про тривоги, якi непокоПли Пх вдень i вночi, про смертельну небезпеку, що причаПлася десь у далекому полi Половецькому, жартували, смiялися, каталися на крутилцi. Здавалося, весь Калиновий Кут зiбрався тут, на льоду Рокитного озера, по берегах якого у тихому снi, пiд бiлими снiгами, снили гiллястi рокити. Тiльки зараз Добриня до кiнця вiдчув i зрозумiв не розумом, а серцем, що вiн з iншого, чужого свiту, яким для нього була половецька та татарська неволя, повернувся в свiт звичний i рiдний - додому. Багатьох хлопцiв i дiвчат вiн не впiзнавав - виросли, стали дорослими. Iншi постарiли, заросли бородами, але його впiзнавали, махали вiтально руками або пiдходили, радо поплескували по плечах, тиснули руки. Це тi, з ким вiн ще не зустрiчався. А з тими, хто приходив допомагати в роботi - в рудку чи в кузню, вiтався як з добрими друзями. Десь у гамiрливому натовпi загубилася Ганночка, зникли Василь та Iванко, а вiн стояв одинаком i радiв з того, що своКю нехитрою крутилкою принiс землякам радiсть. Раптом вiн вiдчув на собi чийсь погляд. Пiдвiв очi - i побачив на протилежному боцi кола, серед людей, Милану, зустрiвся з ПП поглядом. I такий бiль у ньому вичитав, такий смуток i таку любов, що йому перехопило подих. Вона вже, мабуть, довго так дивилася на нього, бо нiчого i нiкого побiля себе не помiчала, була заглиблена в себе, в своП думки i навiть не чула, як пхикав, простягаючи до мами рученята, маленький Добрик. На ПП очах стояли сльози. У Добринi обiрвалося щось у душi. Так ось як кохала i кохаК його й досi МиланаП Довгi роки невiдомостi, коли всi поклали на ньому хрест, не пригасили ПП почуттiв. Нi замiжжя, нi народження сина, нi приналежнiсть до його роду не змогли вбити в нiй того кохання, що спалахнуло в ПП серцi п'ять з лишком рокiв тому, а тепер, коли вiн несподiвано з'явився, розгорiлося, видно, ще з бiльшою силою. Бiдна, бiдна МиланаП Як же Пй важко! Як потрiбно стримуватися, щоб у сiм'П не видати себе, своПх почуттiв жодним словом, жодним поглядом - перед Василем, перед батьками, перед Iванком та Ганночкою, що маК таке пильне око i такий гострий язик, перед ним, зрештою! А тут те почуття прорвалося, i вона з ним нiчого не змогла подiяти. Мабуть, дуже вже почувала себе нещасливою у замiжжi, коли не змогла стриматися. Милана помiтила, що вiн на неП дивиться, i почервонiла, але очей не опустила. Тiльки вуста ПП розкрилися назустрiч йому, i з них, здалося Добринi, злетiло одне-Кдине слово, що пролунало в його ушах, мов грiм: "Доб-рику-у!" На одну коротку мить вiн втратив самовладання i аж подався вперед. Якийсь внутрiшнiй вихор ураз розчахнув його нутро, пекучим вогнем струсонув, опалив серце, ударив у голову i потьмарив свiдомiсть. Як вiн утримався, щоб не кинутися до неП, не схопити ПП на руки i не понести на очах у всього народу геть - хоч i свiт за очi! Однак утримався, нiби прирiс ногами до землi! Стиснув зуби i серце - i так стояв у страшнiй душевнiй напрузi, аж поки не затих той вихор, що збурив почуття, i поки не прояснився розум. I тут вiн побачив, як до Милани пiдiйшов Василь, щось сказав Пй. Жiнка здригнулася, мов зiгнала з себе примарний сон, враз зiв'яла, оглянулася довкола, узяла маленького Добрика за ручку i, ще раз кинувши якийсь благально-розгублений погляд на Добриню, повернулася i вслiд за Василем зникла у натовпi. У Добрининих грудях важко бухкало серце, а в головi гуло. Вiн поволi приходив до тями. Що з ним сталося? Яка сила закрутила його, мов трiску, i замалим не затягнула у глибокий вир, з якого годi було б вибратися? Як би вiн дивився у вiчi братовi? Батькам? Нi, слава Богу, що вихор, налетiвши раптово i на якийсь час збаламутивши його душу, так же раптово i щез, як з'явився. Минулого не воскресити. Хiба для того повернувся вiн з далеких дорiг до отчого дому, щоб принести в нього розлад i горе? Потiм перед його внутрiшнiм зором зринуло юне личко киПвськоП бояришнi, зринуло мимоволi, зовсiм несподiвано. Iнколи, правда, вiн згадував про неП, навiть примiряв подаровану нею сорочку, але сьогоднi про дiвчину i думки не було - i раптом в його уявi спливло ПП личко так зримо, нiби вона сама з'явилася перед ним. ПП темнi, з iскринками, оченята сумно заглянули йому в р,ушу, нiби кликали до себе, i вiн гiрко усмiхнувся. Ну, навiщо ти думаКш про неП? Навiщо згадуКш? Поглянь на небо - високо? Отак i смердовi до боярина - ще вище! Янка - бояришня, дочка другоП пiсля князя людини в мiстi! У самому КиКвiП Схаменися, парубче! Забудь! Викинь з думок! Вiн тихо зiтхнув i попростував додому. Над озером стояв людський гомiн, чувся дiвочий смiх, дитячий вереск. Пiд полозками санчат дзвiнко гримiв кришталевий лiд. А вiн iшов поволi, мовчки, i серце його скнiло вiд неясноП тривоги i невдоволення. I тiльки тодi, коли з-за снiгових кучугур виглянули темнi стрiхи батькiвськоП хижi, прискорив ходу. Масниця. Радiсне праслов'янське свято проводiв зими. Цiлий тиждень перед Великим постом над Калиновим Кутом стояв смачний дух свiжоспечених млинцiв, що разом з димом викочувався з широких, виплетених з лози та обмазаних глиною коминiв i розносився по всьому селу. Пекли Пх у кожнiй хатинi, перекладали сиром, заливали сметаною - i знову ставили в печi, щоб достигли, розiмлiли, засмажилися. Пригощали ними гостей, а потiм самi йшли в гостi, щоб поласувати чужими млинцями, що чомусь здавалися смачнiшими, нiж удома. У середу Ганночка з самого ранку почала чепуритися: лугом та сушеним любистком змила голову, одяглася в чисту сорочку, нову плахту i барвисту корсетку. Кiлька разiв заглянула в цеберце з водою - чи гарна? - Ти куди? - здивувався Добрикя. - До кого так рано? - На Широкий Берег - до Лебедiв... I тебе запрошували. - До Лебедiв? Хто б же мiг там мене запрошувати? Ганночка грайливо повела очима. - Њ там така. Тiльки ти на неП i не глянув, коли вона була на озерi, а все не зводив очей з... - Ганночко! - ледве встиг обiрвати сестрину мову Добриня, вражений тим, що його i Миланина таКмниця - зовсiм не таКмниця для цiКП спостережливоП i проникливоП дiвчини. - На кого ж я мав дивитися? Я знаю рiд Лебедiв, але ж там усе були дрiбнi дiти! - Дрiбнi! Коли ж то було! А тепер там... - Ганночка спалахнула, як мальва на сонцi. - А тепер там... - Ага, ось воно що! - здогадався Добриня. - Як же його звати? - Кузьмою... А ти звiдки знаКш? - Ганночка була збита з пантелику. - Кузьма... Кузьма... Я щось не пам'ятаю такого... - Ну, де б же тобi пам'ятати! Йому було лише п'ятнадцять рокiв, як ти зник з села... А тепер вiн... Тепер вiн... - Гарний хлопець? - не то запитав, не то закiнчив обiрвану мову сестри Добриня. - Гарний... - Ганночка зашарiлася ще дужче. - А Росиця ще краща! - Росиця? Хто це? - Ну, його сестра молодша. - Та, якоП я не запримiтив? - Ти здогадливий. - I вона запрошувала мене на млинцi? - Казала: приходь з братом. - Гм, доведеться пiти... Тiльки ж зачекай, поки i я приберусь. Вiн глянув на домашнiх, але всi вони були зайнятi своПм дiлом, одна Милана, видно, слухала Пхню розмову, бо раптом пiдвела голову вiд гребеня з мичкою - вона пряла пряжу - i пронизала його коротким, але гострим поглядом. Та тут же i опустила очi на прядку, нiби та прядка, що хурчала пiд ПП ногою, цiкавила ПП найбiльше. Добриня помiтив це, але промовчав. Дiставши з божницi бритву, яку зробив у кузнi сам на зразок ВасилакiКвоП, поголився, одягнув Янчину сорочку, що була йому якраз впору, накинув на себе кожуха, шапку i кивнув Гакночцi: - ПоПдемо! Я запряжу коня в сани! У Лебедiв хижа велика, простора, але сiсти нiде: повно парубкiв та дiвчат. У божницi горить свiча. За столом гамiрно, бо там стоПть велика макiтра з млинцями, i кожному хочеться пiдчепити з неП налисника, що пахне маслом i сметаною. Назустрiч Ганночцi кинулася невеличка, але гарна, жвава дiвчина. - Ой, яка я рада, що ти прийшла! А ми збираКмося кататися на санях! - защебетала вона. Щоки ПП зарожевiли, очi блищали. Зверталася вона до Ганночки, а зиркала на Добриню, i було ясно, що зрадiла вона передусiм його приходовi. - Кузьмо, Кузьмо, а йди-но сюди, поглянь - хто до нас завiтав! З-за столу, вiдклавши гуслi, пiдвiвся дебелий чорнявий парубiйко. З-пiд густого чуба на Добриню несподiвано глянули по-дитячому добрi очi. - А-а, Ганночка! Добриня! I справдi дорогi гостi! Роздягайтеся та сiдайте до столу - там, здаКться, ще дещо залишилося в макiтрi! - i Кузьма так стиснув Добринину руку, що той аж засичав, хоча i сам був не iз слабеньких. - Ну й ведмiдь! - Добриня потер затерплу руку. - Як тебе вимахало! I коли ти встиг стати таким? Пам'ятаю, безштаньком бiгав... - Го-го-го! Коли те було! - зареготав Кузьма. - А тепер, коли зустрiну в лiсi ведмедя, то не я вiд нього втiкаю, а вiн вiд мене!.. Вiн смiявся гучно, розгонисте, як це роблять люди вельми дужi, сповненi життКвоП сили, впевненi в собi. Довкола всi теж зареготали, а надто Ганночка, яка не спускала закоханих очей з парубка. Тим часом Кузьма, зблизька розглядаючи Добрито, вiв далi. - А ти, братику, залишився таким, яким я тебе пам'ятаю. - Яким "таким"? - спитав Добриня. - Не молодим i не старим, не високим i не низьким, не чорним i не рудим... - Не занадто мудрим i не дуже дурним, - скориставшись паузою у мовi Кузьми, вставив Добриня. - Ну, я такого не сказав, - знову зареготав Кузьма. - А от що залишився у твоП лiта парубком, то вiд цього нiкуди не дiнешся... Гей, дiвчата, ви чуКте - серед нас об'явився старий парубок! Ще й посивiК в парубках! Га? - Колодки йому на шию! Колодки! - закричали дiвчата. - Почепiть йому колодки, щоб не забув, що пора вже й за розум братися! - Та жону придбати! - Та дiток годувати! - Де господиня? Де Росиця? Неси сюди колодки! Та якi найважчi! Щоб не забув нiколи, як справляв Масницю у Лебедiв! Росиця зашарiлася, метнулася в сiни - внесла пару важких березових колодок, зв'язаних вiрьовочкою, i повiсила на шию Добринi. Всi втiшно заплескали в долонi. - До танцю! До танцю Де гуслярi? Добриня розвеселiв - вiд щастя, яке не покидало його з часу прибуття в Калиновий Кут, вiд молодечоП сили, що буяла в його тiлi, вiд радiсних юних облич, що обступали довкола, вiд рiдного духу, в якому вирiс i який знову обгорнув його. Вiн ухопив Росицю за тонкий стан i, не ждучи бубна i гуслiв, закружляв з нею по хатинi, сам собi примовляючи: Молодий молоду Посадив на льоду - уставай, молода, бо студена вода! Ой, дiд-ладо, молоду, ой, дiд-ладо, на льоду! Уставай, молода, бо студена вода! Смiх, вереск, гам. Вiн теж смiявся, приспiвував i далi танцював з Росицею, згадуючи, що давним-давно ось так же весело приспiвував цю пiсеньку Миланi i танцював з нею. Хтозна-коли, нiби минуло цiле життя. А всього ж п'ять рокiв! Та яких! У якому лиховi, у яких бувальцях вiн побував! I що готуК для них новий час, нове майбутнК? Та зараз не до спогадiв. Його з Росицею оточили дiвчата, теж спiвали, смiялися, танцювали до упаду, аж поки вибилися iз сил i в знемозi не попадали на ослони. Тодi вiн зняв з шиП колодки i повiсив Пх на шию Росицi. - Хай наша господиня знайде цього року собi господаря! - i закружляв з нею по тiснiй хатинi, аж задвигтiла пiд його ногами глиняна долiвка. А дiвчата тут же защебетали: Ой дiвчино-вутко, виходь замiж хутко за отого молодого, що танцюК прудко! Росиця розчервонiлася, була гарна й щаслива, ПП очi сяяли дивним вогнем, виразнi бровенята зметнулися над ними, як двiйко ластовенят, а вiдкритий рот жеврiв малиново, мов жар, вiдкриваючи своП пелюстки назустрiч парубковi. Добриня не зводив з неП очей - замилувався, залюбувався ПП молодою красою, ПП рухливим пругким станом, що тремтiв у його руках, мов гнучка берiзка, i забув про все на свiтi - i про те, що колись пережив, i про грiзну небезпеку татарську, i про Милану, i про Янку, i про воКводу Дмитра, який чекав-чекав i, мабуть, уже не мiг дочекатися вiд нього крицi. Гей, яка радiсть розпирала йому груди, яка нестримна молода сила буяла в його тiлi! Вiн був у цю мить щасливий, як не бував нiколи! Врештi Росиця випручалася з його рук, кинула колодки на припiчок i показала рукою на заставлений Пжею стiл, бiля якого поралася мати. - Вже все прочахло! До столу! До столу! Розшалiлу, розгарячiлу молодь двiчi запрошувати не довелося: всi були голоднi, бо давно минула обiдня пора, i з галасом накинулися на млинцi, сир та сметану. В одну мить змели все - навiть ложки пооблизували. - Мало, мало! - загукали парубки. - ПоПдемо по селу! Рядженими! Рядженими! Наряджайтесь так, щоб i рiдна мати не впiзнала! Знову зчинилася метушня. Парубки вивертали кожухи i шапки, розмальовували обличчя сажею, бiлою глиною, пiдперiзувалися перевеслами з соломи та сiна. Дiвчата ие вiдставали вiд хлопцiв - натирали щоки калиною, квасом, а носи сажею, обмiнювалися одягом та й той вивертали, коси заквiтчували стрiчками. Кузьма дiстав з комори ведмежу шкуру, залiз у неП - став як справжнiй господар лiсу. Росиця поверх кожушанки натягла материну бiлу сорочку, на голову причепила куделю зеленоП омели, пiдв'язалася житнiм перевеслом - стала нiби польова русалка-мавка, i тепер ПП справдi нiхто не мiг пiзнати. Один Добриня не наряджався, вважаючи, що його i так мало хто в селi знаК. - ПоПхали по селу! По селу! Надвор! - залунали голоси. Всi вивалили з хатини на вулицю. Хтось iз парубкiв миттю пiд'Пхав саньми, в якi було запряжено пару гнiдих. Дiвчата зразу ж вплели Пм у гриви червонi стрiчки. Добрининому коневi - теж. Третi двоконнi сани спорядив Кузьма. Конi лякалися його ведмежоП шкури - ставали дибки, хропли, але його мiцна рука швидко вгамувала Пх. Зате коли дiвчата й хлопцi всiлися на сани i Кузьма вйокнув, конi з мiсця рвонули навскач. Добриня Пхав позаду, в який раз розглядаючи рiдне село. Зачувши звуки бубнiв i гуслiв, галас i спiви молодi, з хат виходили люди, схилялися на плетенi з верболозу ворота, дивилися на веселе гульбище. Калиновий Кут складався з багатьох широко розгалужених родiв - Вовкiв, Лебедiв, Сичiв, Орлiв, Журавлiв, Ведмедiв, Шульгiв, або Сульгiв, Рябоволiв, Бойкiв та iнших, яких Добриня вже й забув, бо вони вивiялися з його пам'ятi. Сам вiн належав до роду Сичiв. Селилися Сичi бiля Рокитного озера. Про Лебедiв знав менше - вони займали найдальший куток бiля Широкого Берега, а Росицю та ПП брата Кузьму майже не пам'ятав. Пiдросла молодь, розквiтла. Яка красуня Росиця! А Кузьма по-справжньому молодець - гарна пара для Ганночхи! Аби ж тiльки щастя Пм! Добриня не здивувався, коли побачив, як Ганночка, мов коза, першою стрибнула на сани до Кузьми. Видно, й справдi кохаються... А от Росиця, заквiтчана зеленою омелою, дарма що молода i що люди могли хтозна-ях подумати про неП, не побоялася сiсти до нього в сани. Невже вiн Пй так сподобався? I коли вона встигла його запримiтити? Невже це його доля, його судьба? А вiн? Чи зумiК вiдповiсти Пй взаКмнiстю? Чи зумiК забути, вирвати з серця Милану? Мусить! Милана - братова жона, вiдрiзана скиба, про неП треба забути назавжди i навiть не згадувати! Братова жона!.. Але К ще одна iстота на свiтi, про яку вiн - хочеш не хочеш - та й згадуК: Янка! Ось до кого тягнеться його серце! Ось чиП оченята сняться йому в парубоцьких снах! Янка! Гм, Янка! Бояришня Янка! Вередливе, пустотливе дiвча! Вiн гiрко усмiхнувся своПм думкам. Ну навiщо ти думаКш про неП, Добрине? Навiщо згадуКш ПП? Хiба не розумiКш, що тобi до неП - як до сонця? Смерд - i бояришня! Монгольський богол - i донька воКводи киПвського! Хiба цi поняття сумiснi? Забудь про неП думати, як i про Милану! Тим часом рядженi Пхали по селу. Зупинялися там, де просила котра-небудь iз дiвчат. Тодi вона йшла до хати i виносила макiтру млинцiв. Всi оточували ПП, хапали тi млинцi - i знову смiх, галас, веселощi. Гули бубни, гули гуслi. Танцювали рядженi - у вивернутих вовною назовнi кожухах, з розмальованими обличчями, схожi на диких звiрiв, чортiв, вiдьом та русалок. Потiм конi мчали далi, i в Пхнiх гривах розвiвалися на вiтрi барвистi стрiчки, i над селом лунав дзвiнкий дiвочий смiх та парубоцький жарт. Хтось надумав: - А давайте поПдемо за село! У поле! В лiс! Iнший порадив: - На Iрпiнь! З горбiв покатаКмося! Це сподобалося всiм. - ПоПдемо! ПоПдемо! До них пристало ще кiлька саней - з iнших куткiв, i чимала валка ряджених вихопилася за поворот - помчала по наПждженiй дорозi мимо кладовища до високого пагорба, що круто спускався до рiчки, а з другого боку - до яру. Тут хлопцi повипрягали коней, повитягали з саней дишлi. - Сiдайте! Хто не боПться перевернутися - до мене! Добриня теж вкпряг коня, прив'язав до грушi. Сани притягнув на край кручi, сам сiв попереду, щоб правувати ними. Бiля нього притулилася, принишкла Росиця, а за ними вмостилися хлопцi й дiвчата. Хтось пiдштовхнув ззаду - i сани, набираючи швидкостi, завихрюючи за собою пухкий снiг, помчали з гори. Було весело. Швидка Пзда захоплювала. Обличчя розпаленiли, з уст зривався смiх i спiв. Потiм дiвчата вiд страху почали попискувати, тулитися до парубкiв, та Добриня керував вправно, не перекинувся, не заПхав у замет, а з гуркотом перемахнув по льоду рiчку i зупинився далеко посеред заснiженого лугу. - ПриПхали! А тепер, хлопцi, тягнiть сани нагору! Хлопцi, мов молодi лошаки, швидко потягнули назад, а Добриня на правах господаря йшов з дiвчатами по Пхньому слiду i пiдганяв: - Но! Соб! Гаття! Росиця не вiдставала вiд нього, i ПП щасливi очi сяяли радiстю. Бо хiба ж багато для щастя треба? Ласкавий погляд коханого - i ти вже на сьомому небi! Назустрiч Пм з гори раптом ринуло щось волохате, страшне, все в снiгу. Кумельгом покотилося прямо на дiвчат. - Р-р-р!.. Дiвчата заверещали, сипонули врозтiч. - Ой людоньки-и!.. Страховисько пiдвелося на ноги - з вiдкинутоП назад ведмежоП голови висунулася чорна чуприна Кузьми. Вiн реготав - аж заливався. Дiвчата накинулися на нього з кулаками, почали штовхати пiд боки, а Кузьма вiдмахувався, падав у снiг, качався в снiгу, як у пуховi, рикав, мов роздратований ведмiдь, i намагався пiймати котру-небудь iз них. Смiх, виск, веселощi... А Добринi якось стало не по собi. Звiдкiлясь здалеку, з-за лiсу, з-за бiлих снiгiв, враз долинув до нього гiркий запах диму, жiночий зойк, дитячий плач, тупiт копит, брязкiт шабель i чужий гортанний вигук: гурракх, гурракх!.. Спогад? Марево? Так, несподiваний спогад, що жив у його пам'ятi i не мiг вивiятися з неП, гострим болем пронизав йому серце-Як тихо i гарно навкруги! В якому тихоплинному снi стоПть пiд снiгом зелений бiр за Iрпенем! Як ясно сяК в голубому небi золоте сонце! I як весело лунаК парубочий смiх, i щастям сяють дiвочi очi! Чи ж надовго все це? Вiн зупинився i стояв задуманий, похмурий, заглиблений у своП важкi спогади, аж поки раптом не вiдчув дотик чиКПсь теплоП руки i нiжний голос сестри не вивiв його з холодного тупого зацiпенiння: - Добрику, Добрику, що з тобою? Що? Роздiл III. КНЯЗI 1 В перший день Великого посту Добриня з братом Iванком вирушили до КиКва. На санях у кожного - круглi лозовi кошелi з крицею, рептух вiвса та чимала в'язка сiна - для коней, полотняна торбина з житнiм хлiбом та замерзлим салом - для себе. ВиПхали вдосвiта, Пхали цiлий день, а Бiлгородськi ворота поминули перед самим закриттям, коли вже добре сутенiло. За СофiКю повернули лiворуч - до садиби тисяцького Дмитра. Та не проПхали й сотнi крокiв, як iз завулка вимчав невеликий загiн вершникiв i зупинився перед ними. Переднiй, мабуть, старший, запитав: - Хто такi? Добриня натягнув вiжки. - Тпр-р-у-у!.. Веземо крицю до тисяцького Дмитра. - До тисяцького Дмитра? - перепитав старший, i в його голосi прозвучав подив, замiшаний на недоброзичливостi чи то навiть на ворожостi. - А хiба вам не вiдомо, що боярин Дмитро вже не тисяцький? Новина вразила Добриню. Вiн цього не знав. - Не тисяцький? Як? Чому? - Чоловiче, ти що - з неба впав? - вигукнув старший. - Таж до КиКва повернувся великий князь Володимир Рюрикович! Чув про такого? Вiн довгий час був великим князем киПвським, аж поки Михайло Чернiгiвський силою не вiдiбрав у нього престольного КиКва. Тепер вiн, слава Богу, знову тут i, замiсть Дмитра, настановив нового тисяцького - боярина Домажира. - Це новина для нас, - вiдповiв Добриня. - Але справи вона не мiняК. Тодi ми повеземо свiй товар до боярина Дмитра. - Чекай, чекай! - старший пiдняв руку. - Твiй голос менi здаКться дуже знайомим. Десь я вже чув його! Як тебе звати? - Добринею. - Добринею? А ти часом не той Добриня, що разом з татарським посольством прибув до КиКва? Якийсь час старший мовчав. У густiй морозянiй iмлi його обличчя ледве виднiлося, але Добриня все ж помiтив, як раптом воно здригнулося, а очi блиснули недобрим вогнем. - Я таки не помилився! Це ти - Добриня! - вигукнув той злорадiсно. - А мене ти впiзнав? - Нi. - А я Доман... Пам'ятаКш? Той, кого ти за груди брав... От ми й зустрiлися! Ха-ха! Зустрiлися! Ти не сподiвався? Аякже! Ти думав, що мене вже й на свiтi немаК, а я, як бачиш, тут! Живий! Та не тiльки живий, а ще й на службi у князя Володимира Рюриковича!.. Ану, з саней, смерде, та стань перед боярином! Скинь шапку! Добриня накинув вiжки на рожен i злiз з саней. Його враз охопило почуття небезпеки. Доман! Хiба можна забути це незвичне iм'я - Доман[45]? Хiба можна забути той день i посольство Менгу-каана? А сутичку з Доманом? Його шаленi погрози?.. Та вiн i зараз погрожуК. До того ж тепер вiн маК якусь владу, бо ж очолюК загiн князiвськоП мiськоП сторожi. Мабуть, новий князь випустив його з поруба та ще й приласкав... Доман пiд'Пхав ближче, майже впритул, запитав суворо: - Хто то з тобою? Добринi не хотiлося наражати Iванка на небезпеку. Вiн оглянувся на нього i помiтив, що той напружено вслухаКться в Пхню розмову, але, видно, нiчого не може второпати. Щоб брат зрозумiв, що вони несподiвано потрапили в халепу, вiн голосно вiдповiв: - Це мiй сусiд... Ми з ним привезли крицю на продаж. - А для чого бояриновi так багато крицi? - То вже не наше дiло... Наше - витопити ПП з руди i щось на цьому заробити. Не купить боярин - повеземо на Подiл... - Не поспiшай на Подiл! Нiкуди ти не поПдеш! - Як то? - А так! - Доман повернувся до сторожi. - Вiзьмiть його! Добриня вiдсахнувся, але раптом вiдчув, як у спину уперлося вiстря списа. Нi, тут не втечеш i так просто вiд Домана не вiдкараскаКшся. Хоч би до Iванка не причепилися та коней не забрали. - Ти ось що, Iванку, - повернувся вiн до брата, - прив'яжи моПх коней до своПх саней i простуй до боярина. Людей розпитаКш, де вiн живе... А дома скажи, щоб за мною не турбувалися. Князь у всьому розбереться i вiдпустить... Його штовхнули в спину. - Iди! Iванко, все ще, мабуть, не розумiючи, що сталося, залишився остовпiло стояти бiля саней, а Добриня, ввiбравши голову в плечi, пiдштовхуваний ззаду мiцними стусанами, важко побрiв безлюдною вулицею услiд за Доманом. Нiчна варта бiля Софiйських ворiт, що вели з Ярославового города до Дитинця, тобто города Володимирового, пропустила Домана без затримки: видно, тут його знали. Володимирiв город! Збудований князем Володимиром Святославичем, вiн був резиденцiКю великих князiв киПвських. Високий земляний вал з дубовим заборолом по ньому вiдокремлював його вiд Ярославового города i захищав князiв не стiльки вiд чужинськоП загрози, як вiд власноП киПвськоП чернi. Центром Володимирового города була Десятинна церква, найстарiша кам'яна споруда КиКва. Перед нею простелився Бабин торжок, просторий майдан, посеред якого на високому пiдмурiвку стояла бронзова квадрига - четвiрка мiдних коней, запряжених у колiсницю, привезена Володимиром Святославичем як вiйськовий трофей з Херсонеса Таврiйського. Довкола майдану, прикрашаючи князiвськi хороми, вивищувалися мармуровi статуП старо-грецьких богiв та героПв, що були привезенi звiдти ж. Добриня нiколи не бував тут i тепер з цiкавiстю розглядався довкола. Десятинна церква, темна i похмура, стояла пiд самим валом, над кручею, що нависла над Подолом. В князiвських та боярських хоромах подекуди свiтилися вiкна - там горiли свiчки, миготiли неяснi тiнi, йшло невидиме чуже життя. Князiвськi господарчi будiвлi, хоч там свiчки i не свiтилися, теж було добре видно, бо на майданi сторожа розiклала велике багаття, що освiтлювало майже весь Володимирiв город. Вiн думав, що його ведуть до старшого - до якогось боярина чи й до самого князя, i сподiвався, що його зразу ж вiдпустять, бо не вiдчував за собою нiякоП провини. Та Доман повернув на задвiрки, до князiвських конюшень. Там, у закутку, темнiла присадкувата дерев'яна споруда, зрубана з товстих колод. Замiсть вiкон, у нiй виднiлися вузесенькi, завширки в долоню, прорiзи, затуленi зсередини ганчiр'ям. Добриню обдало холодом. Поруб! Князiвська тюрма! Так ось куди хочуть запроторити його! Нiби вгадуючи його думки, Доман хижо оскiрнувся: - Так, так! Ти не помилився! Це справдi яма! Поруб! Я в нiй з ласки князя Михайла, боярина Дмитра та й твоКП, собако, просидiв майже всю зиму! А тепера - твоя черга! Ха-ха! - I повернувся до пiдлеглих. - Киньте його туди! Та швидше! Два дужi гриднi схопили Добриню, втягнули крiзь низенькi дверi в темне примiщення i штурхонули в спину. Падаючи, вiн простягнув наперед руки - i це його врятувало, бо зумiв ухопитися за якусь перекладину чи верхнiй брус зруба i, хоча й зiрвався, впав у яму не головою вниз, а ногами. Зверху загуркотiло, грюкнуло, видно, закрили ляду i замкнули дверi. В ямi стало зовсiм темно. Якийсь час, ошелешений падiнням i пригнiчений тим, що з ним сталося, Добриня стояв мовчки, не рухаючись. Потiм, тримаючись за стiну зруба i боячись, щоб не впасти у яму для нечистот, обережно ступив два кроки в один бiк - стiна, в другий - теж стiна. Не розженешся тут! Справжня домовина! Важкий розпач поволi, як холодне гаддя, почав заповзати в його серце. Ноги затремтiли, пiдiгнулися, i вiн, опираючись спиною на слизький заплiснявiлий зруб, сповз униз, на нерiвну дерев'яну пiдлогу... 2 Џдучи з невеликим почтом до короля Бели, князь Михайло Всеволодович несподiвано для себе i своПх супутникiв зустрiв у пуштi[46] - угорському степу - половцiв. У долинi, над заболоченою рiчкою, стояли рядком темнi гостроверхi вежi-юрти на возах, перед ними горiли багаття, вешталися жiнки, чоловiки, дiти, на лузi паслися конi, ремигала худоба, мекали вiвцi. Князь не повiрив очам i, вражений, повернувся до боярина Федора. - Чи менi приверзлося? Чи й справдi половцi? I де вони тут взялися? Сонце било прямо в обличчя. Боярин приклав долоню козирком до лоба. - Половцi! Џй-богу, половцi! Помiтили нас, сiдають на коней i скачуть сюди! Всi зупинилися. Гриднi оточили князя - поклали руки на держаки мечiв. Половцi наблизилися, Пх було не менше сотнi. Переднiй запитав: - Хто ви? - Я киПвський князь Михайло. А це - моП супутники, - стримано вiдповiв Михайло Всеволодович. - А ви хто? Якого хана пiдданi? - Хана Котяна... Я його син Тiгак. Князь зрадiв. - О, яким побитом хан Котян опинився тут? Я ж його знаю! Ми разом з ним билися проти татар на КалцiП Я хотiв би побачити хана! Тiгак приклав руку до грудей. - Хан Котян з радiстю зустрiне великого князя киПвського. Я проведу вас до нього, Пдьте за мною! Вони довго Пхали весняним степом. Снiг уже зiйшов з землi. Було тепло. В голубому небi весело дзвенiли жайворонки. Рання весна пробудила землю вiд зимового сну - i вона щедро вкривалася молодим зелом, на повнi груди дихала його духмяними пахощами, стрiляла бростю й бруньками на всi боки. На видноколi то там, то тут темнiли юрти - то виднi-лися стiйбища половецьких родiв. Стiйбище хана Котяна виринуло з-за пагорба раптово. У великiй затишнiй долинi, над чималим озером курилися дими, стояло багато возiв з вежами. Вдалинi пастухи пасли отари i стада. Ханська юрта вирiзнялася з-помiж iнших бiльшим розмiром, бiлим кольором та тим, що стояла окремо на крутому березi. Перед юртою горiв вогонь, а бiля нього на товстiй сiрiй кошмi, застеленiй килимом, сидiв, пiдiбгавши пiд себе ноги, сивий старий половець у малиновому чекменi та лисячому тумаку[47] на круглiй головi. Хан Котян! Обличчя його було темне, пооране зморшками, рiдкi сивi вуса звисали на рота, але з-пiд важких повiк свiтився чiпкий, уважний погляд карих очей. Вiн давно запримiтив верхiвцiв, упiзнав сина i тепер намагався розпiзнати незнайомцiв, що Пхали з ним. Тiгак скочив з коня. - Великий хане, я привiв киПвського коназа Михайла - вiн Пде в Естергом до короля Бели. Котян довго вдивлявся в князя. Потiм, упiзнавши, досить прудко, без видимого зусилля пiдхопився i розкинув руки для обiймiв. - Ай справдi князь Михайло! Я радий вiтати тебе, княже, у себе дома! Князь обiйняв Котяна. - Скiльки лiт, скiльки зим, хане!.. Однак менi дивно бачити тебе не в Половецькiй землi, а в Угорськiй. Котян не вiдповiв, а повернувся до сина. - Тiгаку, сину, пригости киян якнайкраще, а менi з князем хай подадуть обiд до юрти! - I вiдкинув важкий полог. - Прошу, княже! У юртi стояли сутiнки, було тепло i затишно. На завiшаних килимами стiнах висiла зброя. Долiвка теж у килимах, а на них, попiд стiнами, лежали пухкi барвистi подушки. Поки хан i князь роздягалися та всiдалися, двi молодi половчанки внесли обiд - тушковану баранину, тонкi пiдсмаженi коржi, сир, айран та кумис. Поряд поклали вишитi рушники - витирати руки. Хан запросив до обiду. - Що, княже, маКмо, тим i вiтаКмо. Зараз ми зовсiм збiднiли. I ледве вислизнули iз БатиКвого зашморга. Ти запитав мене, чому я не в Половецькiй землi, а в Угорськiй... Котян запив шматок баранини кумисом i подав другу чашку князевi. Вони поволi жували Пжу своПми старими, з'Пденими зубами i тихо бесiдували. Товмач Пм був не потрiбен: Котян добре розмовляв мовою своПх сусiдiв. - Коли б Пй був тут сам, хане, або з невеликим почтом, як я, то я подумав би, що ти теж Пдеш до короля Бели шукати союзника у вiйнi з БатиКм. Але ж ти тут з цiлою ордою. Це мене здивувало, - сказав князь. - Не дивуйся, княже. Торiк усе лiто БатиКвi тумени гасали по наших степах за нами. У передгiр'ях Обезьких[48] гiр винищили майже всiх половцiв, на Кубанi - теж. А хто лишився живий, того перетворили на своПх конюхiв. Потiм пiшли на донських та приднiпровських половцiв. Пощади до нас вони не мали. Охоплять кiлька родiв, зженуть в одне мiсце - i вирубують. Охоплять