зборах. Плейбой насправдЁ належить до найкращих в ЁсторЁ© часописЁв, тому що жодне Ёнше видання не зробило того, що зробив Плейбой. Тут друкувалися твори бЁльшостЁ з найвидатнЁших авторЁв оповЁдань нашого часу, разом з деякими найвидатнЁшими романЁстами та есе©стами, Ё були представленЁ майже всЁ визначнЁ американськЁ митцЁ. В рубрицЁ Ёнтервю побували всЁ, хто тЁльки мЁг розповЁсти щось цЁкавого. Де ви ще знайдете стЁльки рЁзноманЁтних матерЁалЁв, вЁд майже вульгарних до пишномовних. [СмЁ╨ться] Я захищав Плейбой вЁд його першого числа. Його видавцям стало смЁливостЁ сказати: "Нам байдуже, що там собЁ подума╨ МаккартЁ", Ё надрукувати уривки з 451╟ за Фаренгейтом. ВсЁ ЁншЁ злякалися Ё друкувати вЁдмовились. Мушу додати ще один важливий момент - я певен, що зЁ мною погодяться всЁ хлопцЁ, хто зростав за тих сумних часЁв, коли Плейбоя ще не було - ©м жилося б набагато легше, якби в тЁ часи був у них Плейбой. ХотЁв би я мати цей часопис в чотирнадцять рокЁв. К.К.: Щоб вЁдточити ваше вмЁння писати? Р.Б.: Перестаньте! Картинки у вас дЁйсно чудовЁ. Мо╨ поколЁння нЁчого такого не знало. Подоба╨ться це вам чи нЁ, але я закЁнчую свЁй виступ на ваш захист, лише додам, що Гю Гефнер - великий сексуальний революцЁонер. К.К.: Чому ви уника╨те еротики в сво©й творчостЁ? Р.Б.: Нема╨ сенсу писати порнографЁю, коли власне статеве життя в нормЁ. НавЁщо гаяти час на писання про це? К.К.: Нас завжди вражало Ё здавалося дивним, що наукова фантастика - здебЁльшого фригЁдна. Р.Б.: Наукову фантастику пишуть люди певного типу. Гадаю, що багато хто з нас запЁзно одружився. Багато з нас ╨ матусиними синками. Я мешкав разом з батьками до двадцяти семи рокЁв. Але бЁльшЁсть вЁдомих менЁ письменникЁв будь якого жанру, особливо тЁ, хто пише наукову фантастику, подорослЁшали пЁзно. Вони настЁльки заглибленЁ в те, що роблять, Ё в свою фантастику, що не зважають на ЁншЁ речЁ. К.К.: Який лЁтературний жанр з тих, у яких ви працювали, був для вас найскладнЁшим? Р.Б.: Я пробую писати опери. Я все ще вчуся. Я пишу мюзикл за мотивами Кульбабового вина - працюю над ним з рЁзними композиторами тридцять рокЁв. Зараз працюю з ДжЁммЁ Веббом над новим варЁантом. Ми морочимося вже вЁсЁм рокЁв. Переставля╨мо частини, намагаючись вирахувати, де слЁд припинити балачки Ё почати спЁвати. К.К.: Яка була головна причина того, що ви опинилися в ГоллЁвудЁ? Р.Б.: Я при©хав сюди з Воке╢ану, штат ╡ллЁнойс, пЁд час Велико© депресЁ©. БЁльшЁсть людей в наших краях не мали роботи. В 1934 роцЁ, коли тато повЁдомив мо©й мамЁ, менЁ Ё братовЁ, що пора братися на захЁд, вЁн уже рокЁв два як був безробЁтний. МенЁ якраз виповнилося чотирнадцять, коли ми дЁсталися КалЁфорнЁ©, маючи лише 40 доларЁв, якЁ тратили на житло Ё харчЁ, допоки вЁн нарештЁ знайшов роботу в телефоннЁй компанЁ© за чотирнадцять доларЁв на тиждень. Це означало, що я мЁг залишитися в Лос-АнджелесЁ, Ё це було чудово. Я був у захватЁ. К.К.: ВЁд чого саме? Р.Б.: Я був без тями вЁд ГоллЁвуду. Ми мешкали за чотири квартали вЁд кЁнотеатру, в якому демонструвалися фЁльми кЁностудЁй MGM Ё Fox. Я навчився ходити туди зайцем. Майже щотижня там вЁдбувалися попереднЁ перегляди. Я гасав по всьому мЁсту на роликах, як одержимий, щоб взяти автографи у чарЁвних зЁрок. То були чудовЁ часи. Я бачив великих зЁрок кЁнокомпанЁ© MGM - Норму ШЁрер, Лорел Ё ГардЁ, Роналда Коулмена. Щоб побачити, як виходять або приходять зЁрки, я проводив день перед павЁльйоном компанЁ© "Парамаунт" чи "КолумбЁя", потЁм мчав на другий кЁнець ГоллЁвуду. Я бачив КерЁ ╔ранта, Марлен ДЁтрЁх, Фреда Аллена, вЁдому пару Бьорнса Ё Аллена - усЁх, хто бував в КалЁфорнЁ©. ЩопятницЁ, в супроводЁ охоронця, зявлялася Май Вест. К.К.: Кажуть, що ви так докучали Джорджу Бьорнсу, що вЁн дав вам вашу першу роботу у шоу-бЁзнесЁ. Чи це правда? Р.Б.: Так. Джордж був доброю людиною. ВЁн читав усЁ сценарЁ©, що я писав щотижня. Вони були жахливЁ, але я так слЁпо Ё шалено кохав голлЁвудське кЁно Ё радЁо, що не розумЁв, наскЁльки був настирним. Без сумнЁву, Джордж гадав, що я вЁдчеплюся, якщо вЁн раз використа╨ мЁй текст в однЁй Ёз вЁнь╨ток - коротеньких оповЁдок Ёз восьми рядкЁв, якими вЁн завершував сво© передачЁ. Я ж хотЁв, щоб так було завжди. Коли те лЁто скЁнчилося, я зупинив свЁй внутрЁшнЁй годинник на чотирнадцяти роках. Ще одна причина, чому я став письменником, - це бажання втекти вЁд безнадЁ© Ё вЁдчаю реального свЁту, ввЁйшовши у свЁт надЁ©, творений власною уявою. К.К.: ВашЁ батьки схвалили цей вибЁр? Р.Б.: Дякувати Богу, вони були дуже поблажливЁ. Дивно, але батьки нЁколи менЁ не перечили. Вони просто зрозумЁли, що я божевЁльний Ё що Господь захистить мене. Звичайно, тодЁ, давно, можна було вештатися по мЁсту вечорами без будь якого ризику стати жертвою нападу або насилля. К.К.: Яка ваша думка щодо сучасного Лос-Анджелеса - землетрусЁв, бунтЁв, пожеж? Р.Б.: НасправдЁ цей потужний землетрус вЁдродив у Лос-АнджелесЁ оптимЁзм - вЁн, як будь-яка бЁда, згуртував нас. Ви пЁднЁма╨те першу цеглину, потЁм другу Ё так далЁ. Я нЁколи не бачив, щоб стЁльки людей так активно допомагали одне одному. До мене додому прийшов маленький хлопчик Ё сказав, що ось-ось завалиться наш димар, - а я цього й не помЁтив. Наступного дня, просто з вулицЁ, зайшов незнайомий чоловЁк Ё порекомендував дуже добрих будЁвельникЁв Ё ремонтникЁв. Це справдЁ були чудовЁ люди - веселЁ, розумнЁ, винахЁдливЁ Ё начитанЁ! Вони мешкали у нас бЁльше мЁсяця Ё стали частиною сЁм© - ми скучали за ними, коли вони по©хали. ВсЁ нашЁ сусЁди Ё мешканцЁ долини Сан-Фернандо, де справи були разЁв у двадцять гЁрше, розповЁдали про подЁбнЁ речЁ. К.К.: Вас здивувало, що пЁсля землетрусу автостради були вЁдбудованЁ за кЁлька мЁсяцЁв? Р.Б.: Ще й в першу чергу? НЁ. У нас людина без автомобЁля - як самурай без меча. Там, де це можливо, я б замЁнив машини автобусами, однорейковою пЁдвЁсною залЁзницею, швидкЁсними потягами - будь чим, що б знову зробило пЁшоходЁв центром нашо© цивЁлЁзацЁ©, а мЁста придатними для життя пЁшоходЁв. Мене не цЁкавить, куди люди подЁнуть сво© автомобЁлЁ, оскЁльки вони вЁддають ©м три чвертЁ свого життя - приблизно стЁльки часу люди витрачають щотижня, зайвий раз ©дучи туди, куди самЁ не хочуть, щоб побачитися з людьми, якЁ не хочуть з ними бачитися. К.К.: Вам легко так казати - ви нЁколи не водили автомобЁля. Р.Б.: НЁ разу в життЁ. К.К.: Чому? Р.Б.: В шЁстнадцять рокЁв я став свЁдком жахливо© дорожньо© пригоди, в якЁй загинуло шестеро людей. Додому йшов, тримаючись за стЁни будинкЁв Ё стовбури дерев, а отямився через декЁлька мЁсяцЁв. Так що я не водЁй. Але справа не в цьому. АвтомобЁль - це найнебезпечнЁша зброя нашого суспЁльства, - машини вбивають бЁльше людей, нЁж гине на вЁйнЁ. Цього року бЁльше 50000 людей загине через них, Ё нЁхто цього навЁть не помЁтить. К.К.: Донедавна ви були футуристом, який нЁколи не лЁтав на лЁтаках, не кажучи вже про космЁчнЁ кораблЁ. Що ж вилЁкувало вас вЁд цЁ╨© фобЁ©? Р.Б.: Всього лишень легковик, який ламався чи не у всЁх мЁстечках на нашому шляху, Ё його водЁй, який три жахливих днЁ вЁз мене через Флориду. ПЁсля того, як спустило друге колесо, на мене зЁйшло одкровення. З небес надЁ мною я почув гучний виразний голос: "ЛЁтай, дурню, лЁтай!" [СмЁ╨ться] Сорок рокЁв я боявся, що бЁгатиму по лЁтаку, волаючи: "ЗупинЁть! ВипустЁть мене!" Але тепер я завжди лЁтаю. ЗручнЁше всЁдаюся в крЁслЁ Ё, час вЁд часу зиркаючи в ЁлюмЁнатор, ретельно переглядаю часописи. К.К.: Чи похитнули СтейсЁ Кун Сержант СтейсЁ Кун разом з офЁцером Лоренсом Павелом були викритЁ в побиттЁ чорношкЁрого водЁя РоднЁ КЁн╢а. ╞х судове виправдання викликало расовЁ заворушення в 1992 роцЁ в Лос-АнджелесЁ. Ё Марк Фурман СлЁдчий Лос-Анджелесько© полЁцЁ© в справЁ О.Дж.СЁмпсона, вЁдомий сво©ми расистськими поглядами. вашу вЁру в представникЁв закону? Р.Б.: СполученЁ Штати перетворилася на суспЁльство, як я це називаю, паперових хусточок "КлЁнекс" - реакцЁя громадськостЁ, на мЁй погляд, це символЁчна нагода всЁм разом висякатися на полЁцЁю кра©ни, поклавши вЁдповЁдальнЁсть за подЁ© в Лос-АнджелесЁ на всЁх полЁцейських. Звичайно, я свЁдомий того, що в полЁцейському управлЁннЁ Лос-Анджелеса не все гаразд. З Ёншого боку, трьох мо©х дочок з╢валтували Ё пограбували чорношкЁрЁ, так що я також упереджений, чи не так? ╡ якби я змЁг знайти тих виродкЁв, я б ©х повбивав. Я бачив насильство з боку полЁцейських, але я також бачив насильство проти бЁло© людини. К.К.: Чи обурили вас заворушення, повязанЁ зЁ справою РоднЁ КЁн╢а? Р.Б.: Це було щось бЁльше, нЁж обурення - я був страшенно розстро╨ний Ё страшенно сердитий на мера Лос-Анджелеса БредлЁ. Ми з ним приятелювали десять рокЁв, а через пЁвгодини пЁсля закЁнчення судового засЁдання саме вЁн пЁшов на телебачення Ё, вживаючи жахливЁ слова, оголосив, що вЁн обурений. Ба-бах! - що сталося потЁм, ви зна╨те: натовп вийшов на вулицю. ╡ досЁ в мене не вистача╨ духу сказати Тому БредлЁ в обличчя: "Це ти в усьому винний!" К.К.: Ви хоч трохи уявляли собЁ, що в чорношкЁрЁй громадЁ Лос-Анджелеса ╨ стЁльки ненавистЁ? Р.Б.: Не думаю, що хтось знав про це. К.К.: Чи спЁвчува╨те ви заколотникам? Р.Б.: АнЁскЁльки. Чому б я мав ©м спЁвчувати? Я не пЁдтримував жодного натовпу, нЁде Ё нЁколи. Якби ми не упоралися з цим в Лос-АнджелесЁ, то спалахнули б усЁ великЁ мЁста кра©ни. К.К.: Якщо Лос-Анджелес - це приклад для Сполучених ШтатЁв, яке майбутн╨ чека╨ ЁншЁ великЁ мЁста? Р.Б.: Разом Ёз вЁдновленням Ёнтересу людства до МЁсяця, мо©м найбЁльшим сподЁванням ╨ те, що Лос-Анджелес покаже шлях до вЁдбудови всЁм нашим мЁстам. Вони стали некерованими, Ё рЁвень злочинностЁ стрЁмко злетЁв вверх. Коли ми зможемо повернути людей у мЁсто, рЁвень злочинностЁ швидко впаде. К.К.: Як цього досягнути? Р.Б.: Це зроблять передовЁ цивЁлЁзованЁ корпорацЁ© - на таке спроможнЁ тЁльки вони. ВсЁ великЁ торгЁвельнЁ комплекси були зведенЁ акцЁонерними компанЁями. Ми повиннЁ перебудувати мЁста з тЁ╨ю ж концептуальною елегантнЁстю, з якою побудованЁ великЁ торгЁвельнЁ комплекси. Ми зможемо перетворити будь-яку неблагополучну частину мЁста в нову, сповнену життя громаду. К.К.: Як ви перекона╨те керЁвникЁв акцЁонерних товариств Ё державних службовцЁв, що саме ви зна╨те, що робити? Р.Б.: Вони слухатимуть, бо знають про мо© попереднЁ досягнення. В Сан-ДЁ╨го центрально© частини мЁста не Ёснувало, допоки не була реалЁзована моя концепцЁя, вЁдповЁдно до яко©, в самому серцЁ похмурого району нЁчлЁжок був побудований торгЁвельний комплекс "Гортон Плаца". ╡з завершенням будЁвництва життя в Сан-ДЁ╨го вЁдновилось. Комплекс став осередком розквЁтаючо© громади. А зал для аукцЁонЁв в ╔лендейлЁ, побудований за мо╨ю Ёде╨ю 25 рокЁв тому, змЁнив центральну частину цього мЁста. Отже, якщо я проживу ще десять рокЁв, - прошу тебе, Господи! - я ще буду десь тут, щоб на власнЁ очЁ побачити численнЁ змЁни в Лос-АнджелесЁ й пЁдтримати подЁбнЁ проекти у великих мЁстах по всЁй кра©нЁ. К.К.: Ви казали, що хочете впливати на дЁтей. Це саме до них ви перш за все зверта╨тесь? Р.Б.: МенЁ зда╨ться, що всЁ дЁти в свЁтЁ - мо© дЁти, а оскЁльки я сам так нЁколи Ё не подорослЁшав, то всЁ мо© книжки автоматично призначенЁ для дЁтей. К.К.: Яким чином ви вЁдчува╨те свЁй на них вплив? Р.Б.: Доказом цього ╨ обопЁльне захоплення Ё любов. Почати з того, що дЁти люблять мене тому, що я пишу оповЁдання, в яких говориться про ©хню здатнЁсть чинити зло. Я - один з небагатьох письменникЁв, хто да╨ можливЁсть очиститися у такий спосЁб. К.К.: Ви б могли сказати, що суму╨те за дитинством? Р.Б.: Так. ТЁльки дозволиш собЁ почати дорослЁшати, потрапля╨ш у свЁт повний проблем, якЁ годЁ розвязати. ПолЁтики, фахЁвцЁ - всЁ вони дорослЁ, Ё напружено намагаються зрозумЁти, чому ж вЁддати перевагу. Так не повинно бути. НайвизначнЁшЁ рЁшення виробляються колективною думкою, а нею керу╨ бажання або отримати прибуток, або вийти Ёз справи. Це чудовий стимул, щоб стремЁти до досконалостЁ. З Ёншого боку, багатьох бюрократЁв з тих, що керують мЁстами, не слЁд зобовязувати мати прибутки - коли ©м потрЁбно бЁльше грошей, вони просто пЁдвищують мЁсцевЁ податки. Якщо хочете щось зробити, потрЁбно звертатися до акцЁонерних товариств. ДЁсней ╨ найкращим прикладом. К.К.: Але ж хЁба вЁсЁмдесятЁ роки - десятилЁття скандалЁв з облЁгацЁями на Вол-СтрЁт Ё банкрутствами банкЁв - не утвердили думку, що керЁвники акцЁонерних товариств можуть навЁть перевершити злодЁ©в? Р.Б.: Я говорю про першокласнЁ акцЁонернЁ товариства, такЁ як IBM, Apple, AT&T. Якщо акцЁонернЁ товариства невдовзЁ не переберуть на себе систему освЁти, то все скЁнчиться тим, що великЁ, заселенЁ кольоровими мешканцями мЁста, оточать маленькЁ, заселенЁ бЁлими втЁкачами мЁстечка, якЁ будуються вже зараз, пЁд час нашо© розмови. Неможливо засуджувати бЁлих за те, що вони тЁкають. КерЁвники мЁст занедбали найголовнЁший чинник нашого кримЁнального середовища - освЁту. Дитячий садок. Перший клас. Якщо ми зараз же не впровадимо змЁн, ми вихова╨мо чергове поколЁння пустоголових бовдурЁв. Якщо дозволити хлопцям дорослЁшати так, як це вЁдбува╨ться зараз, то, досягнувши десятирЁчного вЁку, вони нудьгуватимуть, кидатимуть навчання, вживатимуть наркотики, грабуватимуть крамницЁ, ╢валтуватимуть - робитимуть ЁншЁ "добрЁ" справи. НашЁ вязницЁ переповненЁ неграмотними, яких колись зневажила мЁська влада. ВязницЁ мають працювати як початковЁ школи, де дЁтей вчать елементарним речам, замЁсть того, щоб витрачати мЁльярд доларЁв в день лише на утримання вязнЁв за ╢ратами. Уряду слЁд припинити фЁнансувати школи, допоки тЁ не доведуть, що вчать писати Ё читати. СлЁд негайно звЁльнити половину вчителЁв. В кра©нЁ надзвичайний стан - не навчаючи дЁтей писати Ё читати, ми вихову╨мо кримЁнальну культуру серед всЁх рас Ё прошаркЁв суспЁльства. Це тривожить мене найбЁльше, бо я не чув, щоб ще хтось, крЁм мене, говорив про початкову школу - школу, вЁд яко© залежить наше майбутн╨. АкцЁонернЁ товариства, про якЁ я згадував, все бЁльше Ё бЁльше переймаються звязками мЁж спецЁалЁзованими Ё мЁсцевими школами. Пояснити це досить легко - насправдЁ, це прояв его©зму, оскЁльки вони мусять дати освЁту дЁтям, котрЁ працюватимуть в ©хнЁх компанЁях пЁсля закЁнчення школи. К.К.: Майбутн╨, в якому наших дЁтей вчать, щоб вони стали корисними робЁтниками великих компанЁй? Схоже на роботизовану расу з якогось науково-фантастичного оповЁдання. Р.Б.: Ви про те, як змальовують подЁбне суспЁльство критикани японського стилю життя? Слухайте, неможливо обернути по-справжньому розумних людей на роботЁв. Можна зробити роботЁв з бовдурЁв, але це справедливо щодо будь якого суспЁльства Ё системи. Я не знаю що робити з бовдурами, але ми мусимо спробувати дати ©х освЁту разом з розумними дЁтьми. Якщо до другого класу ви навчите дЁтей читати Ё писати, то далЁ все пЁде саме собою. Для того, щоб вирЁшити проблему вживання наркотикЁв, потрЁбно починати з самого початку - з першого класу. Якщо у хлопчика в головЁ ╨ тЁ цяцьки, що йому можуть дати книжки, Ё ви зацЁкавите його науковою фантастикою - вважайте, що майбутн╨ врятоване. К.К.: Як ви себе почува╨те у вашому вЁцЁ? Р.Б.: Коли менЁ виповнилося сЁмдесят Ё я усвЁдомив, як багато мо©х друзЁв померли або помирають, я раптом зрозумЁв, що саме тепер менЁ потрЁбно працювати якнайбЁльше. З того часу я енергЁйно пЁдвищив свою продуктивнЁсть. Я все ще на плаву, але останнЁ декЁлька рокЁв були спустошливими через хвороби Ё смерть багатьох мо©х добрих друзЁв. Мене глибоко засмутила втрата ДжЁна РоденберЁ [автор Зоряних подорожей]. К.К.: НаскЁльки близькими ви були? Р.Б.: ДжЁн був щирим другом. Ми приятелювали багато рокЁв, вЁдтодЁ, як бЁльш нЁж 20 рокЁв тому вЁн запросив мене писати для Зоряних подорожей. Але я нЁколи не вмЁв надавати думкам Ёнших людей яко©сь розумно© форми. К.К.: Яка ваша думка щодо заключного ефектного вчинку РоденберЁ, коли НАСА вшанувало його заповЁт Ё в одному з польотЁв розвЁяло його прах у космосЁ? Вигляда╨ спокусливо? Р.Б.: Це було цЁкаво. Колись я планував, щоб мЁй прах поклали в кемпбелЁвську бляшанку з-пЁд томатного супу-пюре 1962 року американський художник ЕндЁ Ворхол (Warhol) серед Ёнших робЁт виставив зображення бляшанок томатного супу-пюре компанЁ© Кемпбел. Ця картина стала одним Ёз символЁв американського поп-арту., а потЁм закопали на МарсЁ. [СмЁ╨ться] Але останнЁм часом я зрозумЁв, що маю досить прихильникЁв тут. Отже, я планую побудувати великий, довгий, плаский надгробок, на якому будуть вирЁзьбленЁ назви мо©х книжок Ё багато кульбаб, як данина Кульбабовому вину, - книжцЁ, яку любить так багато людей. А в узнЁжжЁ плити буде напис: "Для кульбаб" - сподЁваюсь, що люди приноситимуть ©х, так що навеснЁ Ё влЁтку буде квЁтувати живе жовте поле. К.К.: Чи вЁрите ви в Бога? Р.Б.: Я вЁрю разом Ё в ДарвЁна, Ё в Бога. Це однаково. Це все та©нство. ПодивЁться на всесвЁт. ВЁн був тут завжди. Це абсолютно неймовЁрно. Але ж розмЁри всесвЁту неосяжнЁ. ВЁн Ёсну╨ завжди, йому нема╨ кЁнця. Це неймовЁрно. Ми неймовЁрнЁ. ╡ той факт, що сонце породило планети, що планети остигли Ё пЁшов дощ, Ё люди вийшли з океану в твариннЁй подобЁ. Як мертва матерЁя вирЁшила ожити? Просто так сталося. Не Ёсну╨ нЁякого пояснення. Не Ёсну╨ нЁяко© теорЁ©. К.К.: Це дуже схоже на проповЁдь фундаменталЁста. Ви кажете, що вЁрите в теорЁю ДарвЁна, але ЁнодЁ висловлю╨тесь, як креацЁонЁст РелЁгЁйне вчення про божественне створення свЁту. . Р.Б.: Або, як по╨днання обох. Тому що нЁхто не зна╨. Наука Ё релЁгЁя повиннЁ йти поруч з та©нством, тому що Ёсну╨ певна межа, за якою ви кажете: "ВЁдповЁдей не Ёсну╨." Чому сонце горить? НевЁдомо. Воно просто горить - ось Ё вся вЁдповЁдь. Чому були створенЁ планети? НевЁдомо. Так сталося. Як на ЗемлЁ виникло життя? НевЁдомо. Просто так сталося. Ви визна╨те це, як вчений Ё як релЁгЁйний проповЁдник. Вчений може навчити як вижити, вивчаючи побудову Ё роботу тЁла, природу хвороби, як лЁкуватися Ё як подовжити життя. ПроповЁдник при цьому скаже: "Не забувай про те, що ти живий". Просто про сам факт, про красу того, як ти щоранку вста╨ш, спогляда╨ш вранЁшню зорю, або рясний дощ, чи ще щось, Ё кажеш: "Чудово". Просто чудово. ТеорЁя ДарвЁна не може бути доведена - це теорЁя. Нам зда╨ться, що вона Ёстинна. К.К.: Як по-вашому, вона дЁйсно Ёстинна? Р.Б.: Це нЁкому невЁдомо. Я не в станЁ оцЁнити ©©. РозумЁ╨те, це лише теорЁя. К.К.: Чи ходите ви в церкву? Р.Б.: НЁ. Я не вЁрю в людиноподЁбного Бога. К.К.: Як ви вважа╨те, нашЁ душЁ живуть далЁ, чи ми переста╨мо Ёснувати пЁсля смертЁ? Р.Б.: Я маю чотирьох дочок Ё вЁсЁм онукЁв. Моя душа житиме в них. Це Ё ╨ безсмертя. Це ╨дине безсмертя, яке мене турбу╨. ╘ Bradbury, Ray. 1996, Playboy, No 5. ╘ СнЁгур, СергЁй. 2001, переклад (з незначними скороченнями). hopeodessa@farlep.net