Станiслав Лем. Кiберiада (укр) --------------------------------------------------------------- Видавництво художьноу лiтератури "ДНIПРО", КиУв - 1968 Переклала з польськоу Вiра Авксентьсва Перекладено за виданиям: Stanislaw Lem. Cyberiada. Wydawnictwo Literackie, Krakow, 1965. OCR & spellcheck ANSI walgalla75@yandex.ru --------------------------------------------------------------- СIМ ВИПРАВ ТРУРЛЯ I КЛЯПАВЩЯ  ВИПРАВА ПЕРША, або ГАРГАНЦIЯНОВА ПАСТКА Коли Космос ще не був так розпорядкований, як тепер, а всi зiрки виструнчувалися низками, так що легко Ух можна було полiчити злiва направо чи згори донизу, причому бiльшi та блакитнiшi групувалися осiбно, а меншi й прижовклi, як тiла другоряднi, було позапихано в кут- ки, коли в свiтовому просторi годi й слiду було знайти вiд якогось там пилу, пороху чи туманистого дрантя, за тих добрих давнiх часiв панував звичай конструкторам, що мали Диплом ПостiйноУ Всемогутностi з вiдзнакою, вирушати вiд часу до часу в подорожi й нести далеким народам добру пораду та допомогу. Отож згiдно з тою, традицiСю випало податися в мандрiвку й Трурлевi з КляпавцiСм, для яких творити чи погасити зiрки було все 'дно, що насiння лузати. Коли пройдений шлях був уже такий великий, що в них стерлася остання згадка про рiдне небо, вони побачили перед собою планету, не завелику й не замалу, а саме доречну, з одним-Сдиним континентом, УУ дiлила навпiл червона смуга; все лiворуч вiд неУ було жовте, а все праворуч - рожеве. Це наштовхнуло Трурля й Кляпавцiя на думку, що перед ними двi сумiжнi держави, i постановили вони порадитися, перше нiж сiдати. - Коли вже тут двi держави,- сказав Трурль,- буде справедливо, якщо ти пiдеш в одну, а я в другу. I нiхто не буде скривджений. - Гаразд,- повiв Кляпавцiй,- але що чинити, як вiд нас зажадають вiйськових засобiв? Таке трапляСться. - Звiсно, можуть домагатися зброУ, навiть дивовижноУ,- погодився Трурль.- Одначе покладiмо рiшуче Ум вiдмовити. - А як гвалтом вимагатимуть? - не вгавався Кляпавцiй.- I таке буваС. - Що ж, перевiримо,- вiдказав Трурль i ввiмкнув радiо, звiдки одразу ж бухнула брава вiйськова музика. - У мене iдея,- мовив Кляпавцiй, вимикаючи радiо.-Ми можемо вдатися до рецепту Гарганцiяна. Що скажеш на це? - Ох, той Гарганцiянiв рецепт! - вигукнув Трурль.- Нiколи не чув, аби хто ним користався. Проте можна й спробувати, чом би й нi? - Кожен з нас маС бути готовий застосувати його,- пiдсумував Кляпавцiй.- Але, безперечно, мусимо зробити це обидва, iнакше все скiнчиться для нас погано. - Та то все дурницi,- одмовив Трурль, вийняв з-за пазухи золоту скриньку й розкрив УУ. Всерединi на оксамитi лежали двi бiлi кульки. - Вiзьми одну, а друга залишиться в мене,- сказав Трурль.- Щовечора ти оглядатимеш свою кульку, i коли вона порожевiС, то це буде знак, що я скористався з поради. Тодi й ти зробиш так само. - Отже, домовилися,- сказав Кляпавцiй i сховав кульку. По тому вони приземлилися, обнялися i кожен пiшов у свiй бiк. Державою, до якоУ потрапив Трурль, правив король Потворик. Це був мiлiтарист iз дiда-прадiда i до того ж скнара просто-таки космiчний. Аби зменшити видатки, вiн скасував усi кари, опрiч найголовнiшоУ. Найулюбленiшим його заняттям було лiквiдовувати зайвi установи. А вiдколи вiн скасував посаду ката - кожен стратенець мусив сам позбавляти себе життя або, в разi винятковоУ королiвськоУ ласки, за допомогою найближчих своУх родичiв. Мистецтва вiн пiдтримував тiльки тi, що не вимагали витрат, як от хорова декламацiя, гра в шахи та вiйськова гiмнастика. Взагалi вiйськове мистецтво цiнував вiн надзвичайно, бо ж виграна вiйна даС добрячий зиск; але, з другого боку, до вiйни можна як слiд пiдготуватися лише за миру, тим-то король хоча й помiрковано, але дотримувався його. Найбiльшою реформою Потворика було удержавлення державноУ зради. Сусiдня держава заси- лала до нього шпигунiв, отож монарх утворив Мiнiстерство Запроданця, або Коронного Зрадька, яке через своУх урядовцiв за щедру плату продавало ворожим агентам державнi таСмницi; тi агенти, що не забували про власну кишеню, раднiше купували застарiлi вiдомостi, бо тi коштували дешевше. Пiдданцi Потворика вставали рано, поводилися лагiдно i облягалися пiзно, бо багато працювали. Вони робили кошики на шанцi й та-раси, а також зброю та доноси. Щоб держава не розлетiлася вiд надмiру останнiх, як то було сталося багато сот лiт тому за Бардзолiмуса Стоокого, той, хто робив забагато доносiв, сплачував спецiальний податок за розкiш. Отож i трималися доноси на розважливому рiвнi. Потрапивши на двiр Потворика, Трурль запропонував йому своУ послуги, i король, як того й слiд було чекати, зажадав од нього створен- ня потужноУ вiйськовоУ зброУ. Трурль попросив три днi на роздуми, а коли прибув до призначеного йому затишного помешкання, оглянув ту кульку в золотiй скриньцi. Була вона бiла, та поки вiн дивився на неУ, почала потроху рожевiшати. - Ого! - сказав вiн собi.- Треба братися за Гарганцiяна! - I одразу ж узявся до таСмних нотаток. Кляпавцiй тим часом перебував у iншiй краУнi, де володарював могутнiй король Мегерик. Там усе було зовсiм по-iншому, нiж у ПотворiУ. I цей монарх жадав вiйськових походiв, i вiн теж витрачався на озброСння, але робив це мудро, бо королем був без мiри щедрим, i над усе його заполоняло мистецтво. Кохався король той у мундурах i золотих шнурах, в лампасах i кутасах, в аксельбантах, у портьСрах з дзвiночками, в латах та еполетах. Був вiн i справдi дуже вразливий: щоразу, як спускав на воду нового панцерника, весь аж тремтiв. Гойно тратив вiн грошi на батальне малярство, платив при цьому з патрiотичних мiркувань, залежно вiд кiлькостi вбитих ворогiв. А тому на панорамах, що Ух безлiч було в королiвствi, громадилися до неба гори ворожого трупу. У щоденному життi вiн поСднував абсолютизм з освiченiстю, а суворiсть iз великодушнiстю. Щороку в рiчницю свого вступу на трон вiн уводив реформу. То велiв уквiтчати всi гiльйотини, то змастити Ух, аби не скрипiли, а то позолотити катiвськi мечi, водночас не забуваючи наказати, щоб Ух вигострили в iнтересах гуманностi. Натуру вiн мав широку, але марнотратства не схвалював, тому спецiальним декретом нормалiзував усi коли, палi, гайки, диби та кайдани. ЕкзекуцiУ неблагонадiйних,- зрештою, не частi,- проводилися гучно й пишно, з вiйськовим парадом, духовною насолодою i побожнiстю, посеред вишикуваних карет з лампасами й помпонами. Мав також той ясний монарх теорiю, що УУ втiлював у життя, i була то теорiя загального щастя. Чень вiдомо, що людина не тим смiСться, що весела, але тим весела, що смiСться. Коли всi кажуть, що все чудово, враз i настрiй випогоджуСться. Пiдданцi Мегериковi були зобов'язанi - ясна рiч, для свого ж таки добра - повторювати вголос, що <ся мають пречудове>, а колишню, не зовсiм ясну формулу вiтання <День добрий!> король замiнив кориснiшою: <Як добре!>, причому дiтям до чотирнадцяти рокiв дозволялося говорити: <Гу-га!>, а старим - <Добре як!>. Мегерик радiв, спостерiгаючи, як мiцнiС дух народу, коли, проУжджаючи вулицями в каретi, на кшталт панцерника, бачив людськi тлуми, що вiтали його, i вiн ласкаво поздоровляв Ух порухом монаршоУ руки, а люди один з-перед одного гукали: <Гу-га!>, <Добре як!> i <Чарiвно!> Був вiн, зрештою, вельми демократичних нахилiв. Дуже полюбляв перекинутися кiлькома вояцькими словами iз старими ветеранами, що бували й на конi, й пiд конем, жадав бойових iсторiй, якi розповiдалися на бiвуаках, i частенько пiд час аудiСнцiУ, що давав тому чи iншому чужинецькому сановниковi, трiснувши себе нi сiло нi впало булавою по колiну, зiпав: <Наша зверху!> - або: <Ану лупнiть менi в цей панцерник!> - чи: <А хай мене куля вцiлить!> Бо ж нiчого вiн так не обожнював i нi в чому так не кохався, як у вiтчизнянiй силi й мужностi, у пирогах на горiлцi з порохом, у сухарях i зарядних ящиках, а також у картечi. Тому, як поймав його смуток, вiн велiв, щоб перед ним дефiлювали полки, спiваючи: <Наше вiйсько з гвинтiвками>, або давню коронну <А ми слiдом за корнетом гайда ристю на багнети>. I наказав вiн, коли помре, то щоб стара гвардiя заспiвала йому над труною його улюблену пiсню - <Спрацьований робот в iржi потопаС>. Кляпавцiй не вiдразу дiстався на двiр великого монарха. У тiй мiсцевостi, куди вiн спершу потрапив, скiльки не стукав вiн у рiзнi дверi, так йому нiхто й не вiдчинив. Врештi помiтив вiн на зовсiм безлюднiй вулицi мале дитинча, що пiдiйшло до нього й тоненько пропищало: - Купите, пане? Дешево продам. - Може, й куплю, але що? - запитав здивований Кляпавцiй. - Державну таСмничку,- вiдповiло дитинча, показуючи з-пiд поли льолi крайчик мобiлiзацiйного плану. Кляпавцiй здивувався ще дужче й мовив: - Нi, дитинко, менi цього не треба. Скажи краще, де тут живе який- небудь староста? - А навiщо пановi штарошта? - спитало шепелявлячи дитя. - Хочу з ним поговорити. - Сам на сам? -- Може, й сам на сам. - Пановi треба агента? То вам у пригодi став би мiй тато. I надiйний, i недорого вiзьме. - Покажи ж менi того тата,- сказав Кляпавцiй, бачивши, що iнакше вiн з тоУ розмови не .виплутаСться. Дитинча завело його до однiСУ хати. Посерединi, при лампi, хоч надворi був бiлий день, сидiла вся родина - сивий дiдусь у крiслi-гойдалцi, бабуся, що плела на дротах панчохи, i цiлий гурт дорослого Ухнього потомства, кожне при своУй роботi, як то звичайно в домi. Ледве Кляпавцiй переступив порiг, як усi схопилися й кинулись на нього,- дроти виявилися кайданами, лампа-мiкрофоном, а бабуся - начальником мiсцевоУ полiцiУ. <Певно, якесь непорозумiння>,- подумав Кляпавцiй, коли його запроторили до льоху, перед тим ще й натовкши боки. Вiн терпляче чекав цiлу нiч, бо нiчого бiльше не мiг удiяти. Свiтанок посрiблив павутиння на кам'яних стiнах i поржавiлi рештки давнiших в'язнiв; по якiмось часi Кляпавцiя вiдвели на допит. Виявилося, що й селище, й хати, й дитина - все пiдставне i в такий ото спосiб пошивали в дурнi ворожих агентiв. Судовий процес КляпавцiСвi не загрожував, бо злочин був замалий. За спробу контакту з батьком-запроданцем йому належалась гiльйотинацiя третього ступеня, оскiльки мiсцева адмiнiстрацiя в цьому бюджетному роцi вже витратила кошти на перекуп ворожих шпигунiв. Кляпавцiй жодноУ державноУ таСмницi собi купити не хотiв, хоча його й намовляли; бо, попри все, бракувало йому найважливiшого-грошей. Вiн усе своСУ провадив; офiцер, що його допитував, не йняв тому вiри,- а навiть коли б i захотiв вiн звiльнити в'язня, то це було не в його компетенцiУ. Тож справi дали хiд, а Кляпавцiя тим часом взяли на тортури, бiльше з службового обов'язку, анiж з сутоУ потреби. За тиждень справа повернула на краще: виправдавши, його вислали до столицi, а там вiн, проiнструктований у приписах двiрського етикету, сподобився честi особистоУ аудiСнцiУ в короля. Одержав вiн навiть сурму, бо кожен громадянин сповiщав про своС прибуття в урядовi мiсця, як також i про вибуття звiдти, звуком сурми, а службова запопаднiсть повсюдно у державi тiй була така, що без будника-сурми й на схiд сонця не вважали. Мегерик, як i слiд було чекати, зажадав од нього новоУ зброУ; Кляпавцй пообiцяв виконати це жадання монарше i запевнив, що мета його - зробити переворот у вiйськовiй справi. - Яка,- запитав вiн передусiм,- армiя непереможна? Та, що маС кращих полководцiв i дисциплiнованiших солдатiв. Полководець наказуС, а солдат слухаСться, тому перший маС бути розумний, а другий - дисциплiнований. Одначе кожнiй мудростi, навiть вiйськовiй,- С своя межа. Найгенiальнiший полководець i той може натрапити на рiвного собi. Може також полягти на полi бою i осиротити своС вiйсько або й чогось гiршого накоУти. Бо хiба ж не С небезпечною череда огрубiлих в боях штабiстiв, яким бойова слава так ударила в голову, що вони починають зазiхати на трон? I чи не постраждали вiд того численнi королiвства? Отож-бо виходить, що полководцi - це тiльки зло, i справа стоУть так, аби це зло лiквiдувати. Далi - дисциплiнованiсть армiУ полягаС в тому. щоб вона точно виконувала накази. Iдеалом вiйськового статуту С така армiя, що з тисячi грудей робить однi, з тисячi думок одну думку й волю. Цьому служать уся армiйська дисциплiна, муштра, маневри i вправи. Тим-то така армiя, котра б дiяла достоту, як один муж, i сама собi була творець та реалiзатор стратегiчних планiв, здаСться недосяжною метою. Хто ж е втiленням такого iдеалу? Тiльки одна особа. Бо нiкого так не слухаСшся, як самого себе, i нiхто так охоче не скоряСться командам, як той, хто сам собi даС цi команди. Крiм того, одна особа не може розбiгтися врiзнобiч, не може не послухатися самоУ себе або ремствувати на саму себе. Отже, справа в тому, щоб той послух, оту любов до самого себе, що притаманна iндивiдовi, зробити властивiстю тисячних лав. Як це вчинити? Тут Кляпавцiй заходився викладати заслуханому королевi простi, як i все генiальне, iдеУ доктора Гарганцiяна. - Кожному призовниковi,-пояснював вiн,- вкручуСться спереду вилка, а ззаду розетка. За наказом <Ввiмкнись!> - штепселi вскакують у розетки, i там, де хвилину тому була собi юрба цивiльникiв, об'являСться загiн iдеального вiйська. Коли окремi розуми, що досi заходили в позаказармовi дурницi, переймаються Сднiстю суто вiйськового духу, не тiльки автоматично виникаС дисциплiна, сенс якоУ в тому, що вся армiя чинить спiльне, бо С одним духом V мiльйонах тiл, але заразом з'являСться й мудрiсть. А та мудрiсть прямо пропорцiйна до чисельностi. Чота посiдаС розум сержанта; рота - розумна як штабс- капiтан, батальйон - як дипломований полковник, а дивiзiя, навiть УУ резерв, варта всiх стратегiв, укупi взятих. В такий спосiб можна створити з'Сднання просто надгенiальнi. Виданих наказiв Ум годi не виконати, бо хто ж не слухаС самого .себе? Таким чином кладеться край рiзним фанаберiям i вибрикам окремих оси, залежностi вiд випадкових обдаровань командувачiв, Ух взаСмним заздрощам, суперництву, конфлiктам. Загони, раз так об'Сднанi, вже не варто роз'Сднувати, бо це не дасть нiчого, крiм розгардiяшу. Армiя без вождiв - сама собi вождь,- ось моя iдея!-так закiнчив Кляпавцiй свою промову, що справила велике враження на короля. - Iди, вашмосць, вiдпочинь,- сказав нарештi монарх,- а я пораджуся з своУм генеральним штабом. - Ох, не чинiть цього, Ваша Королiвська Величносте! - хитро заволав, удаючи переляк, Кляпавцiй.- Так само вчинив цiсар Турбулеон, а його штаб, боронячи власнi посади, вiдкинув проект, пiсля чого сусiд Турбулеонiв, король Емалiй, напав з реформованою армiСю на цiсареву державу i обернув УУ на попiл, хоч сили мав восьмикрат слабшi! По цих словах подався вiн до визначених йому апартаментiв й оглянув кульку, що була червоною, мов бурячок, з чого вiн зрозумiв, що Трурль у короля Потворика дiяв так само, як i вiн. Невдовзi сам король доручив КляпавцiСвi переробити одну роту пiхоти. Реконструйований загiнчик, з'Сднавшись умить в Сдине цiле, крикнув: <Бий-убий!> - i, скотившись з пагорка на три озброСних до зубiв королiвських кiрасирських ескадрони, що ними командувало аж шестеро викладачiв АкадемiУ Генерального Штабу, розтрощив Ух до цурки. Дуже засмутилися всi маршали, великi й польнi, генерали й адмiрали, яких король негайно погнав на пенсiю. А сам монарх, переконавшись, що реформа КляпавцiСва це й справдi переворот у вiйськовiй справi, доручив йому реорганiзувати всю армiю. I ось рушнично-електричнi заводи вдень i вночi почали виробляти вагони штепселiв, якi вкручувано там, де належиться, по всiх казармах. Кляпавцiй Уздив iнспектувати залогу за залогою, одержавши вiд короля купу орденiв; а Трурль, що розгорнув таку саму дiяльнiсть у Потвориковiй державi, мусив був через вiдому всiм ощаднiсть цього монарха вдовольнитися доживотним титулом Великого 3 а продавця Вiтчизни. Обидвi держави готувалися до вiйськових Дiй. В мобiлiзацiйнiй лихоманцi рихтували Як звичайну, так i ядерну зброю, начищуючи вiд свiтання до смеркання гармати й атоми, щоб блищали згiдно з статутом. Конструктори, яким, власне кажучи, вже нiчого було робити, взялися крадькома пакувати манатки, аби зустрiтися, як прийде пора, у домовленому мiсцi, бiля корабля, полишеного в лiсi. Тим часом дивнi дива дiялися в казармах, особливо в пiхоти. Роти тепер уже не вчилися муштри i не потребували окличок, щоб знати, скiльки Ух С: бо ж не плутаС правоУ ноги з лiвою той, хто маС тiльки двi, i нiчого йому рахувати, щоб пересвiдчитися, що вiн один. Любо було дивитись, як цi новi частини маршували, як виконували <Налiво рiвняйсь!> i <Струнко!>. Проте пiсля вправ мiж ротами починалися роз- мови: крiзь вiдчиненi вiкна казарми долинали вигуки наввипередки про поняття вiдносноУ iстини, про судження аналiтичнi та синтетичнi або про буття як таке, бо колективна мудрiсть доскочила й цього. Осягнуто власним розумом i засади фiлософiУ. Один саперний батальйон навiть скотився до чистого солiпсизму, проголосивши, що, крiм нього, нiчого реального не iснуС. Оскiльки з цього випливало, що немаС нi монарха, анi супротивника, то цей батальйон довелося нишком розформувати по iнших ротах, що стояли на позицiях епiстемологiчного реалiзму. Десь тодi ж таки в державi Потвориковiй шоста десантна дивiзiя перейшла вiд вiйськових вправ до мiстичних i, занурившись у споглядання, мало не потонула в струмку. Зрештою, нiхто не знаС, як там було насправдi, досить того, що саме в цей час проголошено вiйну - i полки, брязкаючи залiзом, почали з обох сторiн пiдступати до кордону, Закон доктора Гарганцiяна дiяв з невблаганною закономiрнiстю. Коли вiйськовi частини об'Сднувалися в одну, пропорцiйно зростала й естетична вразливiсть, досягаючи максимуму в масштабi дивiзiУ, тому колони такоУ могутньоУ сили легко заривалися на бездорiжжя, вганяючи за якимось метеликом, а коли моторизований корпус iменi Бардзолiмуса пiдiйшов пiд ворожу фортецю, яку належало взяти штурмом, то план нападу, розроблений уночi, виявився лише прекрасним малюнком цiСУ фортецi, до того ж виконаним в абстракцiонiстськiй манерi, що геть суперечила, вiйськовим традицiям. В масштабi артилерiйських корпусiв проявлялися головним чином найскладнiшi фiлософськi проблеми; разом з тим через неуважнiсть, притаманну особистостям генiальним, тi великi частини полишали де попало зброю i важкий рихтунок, зовсiм забуваючи, що йдуть вони на вiйну. Що ж до цiлих армiй, то Ух духовний свiт був заполонений безлiччю комплексiв, як то звичайно буваС в надзвичайно обдарованих особистостей. Тим-то довелося кожну армiю додатково постачити спецiальною моторизованою психоаналiтичною бригадою, яка в походi вживала вiдповiдних заходiв. Тим часом пiд невтишнi звуки литаврiв обидвi армiУ поволi займали вихiднi позицiУ. Шiсть полкiв штурмовоУ пiхоти, з'Сднавшися з бригадою гаубиць i батальйоном запасу, склали, коли до них ще пiдключили екзекуцiйну чоту, <Сонет про таСмницю буття>, i це пiд час нiчного маршу на позицiю. По обидва боки Почалося якесь замiшання; вiсiмдесятий корпус кричав, що вкрай необхiдно визначити врештi поняття <ворог>, бо воно, либонь, чи не обтяжене логiчними суперечностями, а може, й загалом безглузде. Парашутнi вiйська намагалися алгоритмiзувати навколишнi села, лави стикалися одна з одною, аж обидва королi мусили посилати флiгель- ад'ютантiв i надзвичайних кур'Срiв, щоб навести лад у вiйську. Проте кожен з них, як тiльки пiдлiтав, зупиняв коня i пiдключався до вiдповiдного корпусу, щоб довiдатися, звiдки таке безладдя, вмить вiддавав свiй дух корпусному духовi, i залишалися тодi королi без ад'ютантiв. Свiдомiсть виявлялася страшною пасткою, в яку можна увiйти, але вийти з якоУ зась. На очах самого Потворика його кузен, великий князь Дербульйон, прагнучи пiдбадьорити вiйсько, пiдiмчав до рядiв i тiльки-но пiдключився, як зразу духом уливсь i злився - i його вже не стало. Укмiтивши, що справа кепська, хоч невiдомо чому, Мегерик кивнув дванадцятьом персональним сурмачам. Кивнув своУм i Потворик; що стояв на командному пагорбку. Сурмачi приклали бронзу до вуст, i з обох сторiн заграли сурми, даючи знак до бою. На той протяглий сигнал ворожi армiУ остаточно з'Сдналися. Грiзний залiзний брязкiт замкнутих контактiв полетiв з вiтром на майбутнС бойовисько i замiсть тисяч бомбардирiв i канонiрiв, нацiлячiв i набивачiв, гвардiйцiв i артилеристiв, саперiв, жандармiв та командирiв - постали два велетенських духи, що мiльйоном очей подивились одна на одну крiзь широку рiвнину пiд бiлими хмарами, i запала хвиля цiлковитоУ тишi. Бо по обидва боки дiйшло до знаменитоУ кульмiнацiУ свiдомостi, яку з математичною точнiстю передгадав великий Гарганцiян. Отож, пе- рейшовши певну межу, вiйськовiсть, як стан локальний, обернулася на цивiльнiсть, i це тому, що Космос за своСю природою безумовно ци- вiльний, а духи обох вiйськ якраз сягнули космiчних вимiрiв. I хоча зверху й виблискували сталь, панцири, картеч i смертоноснi вiстря,- всерединi хвилювався подвiйний океан зневажливоУ безтурботностi, всеосяжноУ доброзичливостi i досконалого розуму. Стоячи на лiсо- горах, поблискуючи сталлю-на сонцi, пiд безперервний барабанний дроб - обидвi армiУ усмiхнулися одна однiй. Трурль з КляпавцiСм саме ступили на борт свого корабля, коли вiдбулося те, чого вони так жадали: на очах почорнiлих вiд сорому й лютi королiв обидва вiйська вiдкашлялися, взялися пiд руки i пiшли на прохiдку, зриваючи квiти пiд похмурим небом на полi, де так i не судилося звершитися битвi. ВИПРАВА ПЕРША <А>, або ТРУРЛIВ ЕЛЕКТРИБАЛТ Аби уникнути всiляких претензiй i непорозумiнь, мусимо пояснити, що була це, принаймнi в прямому розумiннi, подорож у нiкуди. Бо Трурль тривалий час не виУздив зовсiм з дому, коли не брати до уваги перебування у лiкарнях, а також короткi поУздки на планетоУд. I все ж у глибокому й вищому розумiннi то була одна з найдальших, аж до самих меж можливого, виправ, до якоУ будь-коли вдавався цей знаменитий конструктор. Сталось якось так, що Трурль сконструював лiчильну машину, здатну виконувати одну лиш операцiю, а саме: вона множила тiльки два на два, та й то помилялася. Як про це оповiдалося в iнщому мiсцi, машина та була дуже амбiтна, i суперечка УУ зi своУм творцем мало не скiнчилася трагiчно для нього. Вiд того часу Кляпавцiй не давав Трурлевi спокою, i так i сяк беручи його на кпини, аж той нарештi заповзявся собi сконструювати машину, що складатиме вiршi. Для цього зiбрав Трурль вiсiмсот двадцять тонн кiбернетичноУ лiтератури та дванадцять тисяч тонн поезiУ i заглибився в студiУ. Коли йому приУдалася кiбернетика, вiн перекидався на лiрику i навпаки. За якийсь час Трурль зрозумiв, що збудувати саму машину - це зви- чайнiсiнька iграшка, порiвняно з УУ програмуванням. Програму, закладену в головi звичайного поета, створила цивiлiзацiя, в якiй вiн на- родився; цiй цивiлiзацiУ передувала iнша, що своСю чергою виникла на тлi ще ранiшоУ, i так до самого початку Всесвiту, коли ото iнформацiУ про прийдешнього поета десь безладно кружляли в ядрi первiсноУ туманностi. Тим-то, щоб запрограмувати машину, треба було повторити якщо не весь Космос вiд початку, то бодай добрячу його частину. Кожен iнший на Трурлевiм мiсцi, безперечно, вiдмовився б вiд цього завдання, але завзятий конструктор i не думав вiдступати. Спершу вiн сконструював машину, що моделювала хаос, i електричний дух витав у нiй над електричними водами, вiдтак додав параметр свiтла, далi - пратуманностi i так помалу наближався до першого льодовикового перiоду; а все це стало можливе тому, що його машина за п'ятимiльярдову частку секунди моделювала сто септильйонiв подiй у чотирьохстах октильйонах мiсцях одразу; а коли хтось гадае, що Трурль десь похибив, нехай сам перевiрить усi обрахунки. Отож конструктор змоделював зародки цивiлiзацiУ, кресання кременю й дублення шкiр, ящурiв i потопи, чотириногих i хвостатих, потiм пралюдину, яка породила звичайну людину, а та започаткувала машину, i так це йшло еонами й тисячолiттями, у шумi електричних вирiв та струмiв. А коли машина-моделiст ставала затiсною для наступноУ доби, Трурль ладнував до неУ прибудову, аж нарештi з тих прибудов постало нiби цiле мiстечко переплетених дротiв та ламп, так що сам дiдько не змiг би розiбратися в тому лабiринтi. Трурль, однак, якось там ураджував собi, i тiльки двiчi довелось йому переробити: раз, на жаль, мало не вiд самого початку, коли вийшло, що Авель убив КаУна, а не КаУн Авеля (бо перегорiв запобiжник в одному з електроланцюгiв); вдруге мусив вертатися всього лише на триста мiльйонiв рокiв назад, до середини мезозойськоУ доби, коли замiсть прариби, з якоУ походить праящур, з якого походить прассавець, з якого походить прамавпа, з якоУ походить пралюдина, сталося щось таке чудернацьке, що замiсть первiсноУ людини вiн одержав паперового змiя. Либонь, чи не якась муха впала в машину i струснула суперскопiчний функцiональний вимикач. А поза тим усе йшло на диво добре. Були змодельованi античнiсть, i середньовiччя, i часи великих революцiй, так що iнодi уся машина аж здригалася, а лампи, що моделювали найважливiшi досягнення цивiлiзацiУ, треба було поливати водою i обкладати мокрими ганчiрками, щоб Ух не розiрвало, бо поступ, модельований у такому темпi, заледве не потрощив Ух. Дiйшовши кiнця двадцятого сторiччя, машина почала спершу вiбрувати навскiс, а потiм труситися вподовж невiдомо чому, i Трурль тим дуже занепокоУвся - вiн навiть приготував певну кiлькiсть цементу та клямр на випадок, якби вона почала розвалюватися. На щастя, якось все обiйшлося; машина проскочила через двадцяте сторiччя i далi промчала рiвнiше. Вiдтак на- рештi з'явилися, кожна по п'ятдесят тисяч рокiв, цивiлiзацiУ досконалих розумних iстот, з яких походив i Трурль. I падала в резервуар шпуля змодельованого iсторичного процесу; а було цих шпуль стiльки, що скiльки б не дивився крiзь бiнокль з верхiвки машини, не побачив би кiнця-краю цiй лавинi; i все це заради того, щоб вибудувати якогось там римотворця, хай навiть i пречудового! Але такi вже наслiдки наукового запалу. Насамкiнець, програми таки були готовi, i тепер належало вибрати з них найсуттСвiше. Iнакше навчання електропоета тривало б багато .мiльйонiв рокiв. Два тижнi закладав Трурль для свого майбутнього електропоета загальнi програми; потiм наладновував логiчнi, емоцiйнi та семантичнi контури. Хотiв уже був запросити Кляпавцiя на проби, але передумав i пустив машину спершу сам. Вона виголосила негайно звiт про полiрування кристалографiчних шлiфiв до початкового курсу малих магнiтних аномалiй. Тодi конструктор послабив логiчний i пiдсилив емоцiйний контур. Машина спочатку видала гикання, потiм серiю плачiв i наостанцi на превелике зусилля пробелькотiла, що життя - жахливе. Вiн пiдсилив семантику i зробив приставку волi. Тепер машина заявила, що вiднинi конструктор у всьому маС УУ слухатися, i наказала добудувати собi ще шiсть поверхiв над уже готовими дев'ятьма, щоб можна було помiркувати над сутнiстю буття. Вiн уставив Уй фiлософське реле; тодi машина зовсiм перестала озиватися до господаря i тiльки била струмом. Ледве-ледве Трурль ублагав УУ заспiвати коротенькоУ пiсеньки: <Жабка й бабка в однiй хатцi>, але цим i вичерпався УУ вокальний хист. Вiн почав вкручувати, натискувати, пiдтягувати, послаблювати, регулювати, поки йому не здалося, що вже краще нiкуди. Тодi машина почастувала його таким вiршем, що вiн аж небовi подякував за свою обачнiсть; бо ж i насмiявся б Кляпавцiй, почувши цi понурi римуванки, задля яких Трурль попередньо вимоделював усю iсторiю Космосу i всiляких можливих цивiлiзацiй Трурль поставив шiсть протиграфоманських фiльтрiв, але вони поламалися, як сiрники; тодi зробив Ух з корундовоУ сталi. Врештi якось налагодилося: вiн розладнав машину семантичне, увiмкнув генератор рим i мало не висадив геть усе в повiтря, бо машина нараз зажадала стати мiсiонером серед убогих зоряних племен. I тодi, майже в останню мить, коли вiн уже ладен був кинутись на машину з молотом у руках, спала йому рятiвна думка. Вiн викинув усi логiчнi контури i вставив на- томiсть взаСмо пристяжнi егоцентризатори з нарцистичним зв'язком. Машина захиталася, засмiялася, заплакала i повiдала, що болить Тй щось на четвертому поверсi, що все Уй набридло, що життя - дивне, а всi - пiдлi, що, мабуть, скоро вона помре i хоче тiльки одного: аби пам'ятали про неУ, коли УУ тут уже не стане. Потiм попросила дати Уй паперу. Трурль полегшено зiтхнув, вимкнув УУ i пiшов спати. Вранцi подався до Кляпавцiя. Той, почувши, що маС бути присутнiм при пус- ковi Електрибалта (так вирiшив назвати свою машину Трурль), кинув усю свою роботу i пiшов, як стояв,- так йому кортiло побачити на власнi очi поразку товаришеву. Трурль увiмкнув спершу контури розжарення, потiм дав слабкий струм, ще кiлька разiв вибiг нагору лункими бляшаними схiдцями - Електрибалт скидався на величезний судновий двигун, увесь в сталевих гратках, покритий клепаною бляхою, з безлiччю годинникiв та клапанiв,- аж нарештi, стежачи за рiвнем анодноУ напруги, збуджено промовив, що почне з маленькоУ iмпровiзацiйки, поки машина розi- грiСться. Потiм, зрозумiло, Кляпавцiй зможе задавати приладовi, якi тiльки йому заманеться, теми до вiршування. Коли покажчики пiдсилення струму уявнили, що лiричний тиск пiднявся до максимуму, Трурль непомiтно тремтячою рукою ледь крут- нув великий вимикач, i вiдразу ж машина голосом хрипкуватим, але чарiвним промовила: <Хрестибочок пацiонкоцевiчарохрестофонiчний>. - I це все? - запитав по довгiй паузi незвично чемним тоном Кляпавцiй. Трурль тiльки прикусив губи, дав машинi кiлька струмових штурханiв i ввiмкнув знову. Цього разу УУ голос був значно чистiший; ним можна було справдi замилуватися, цим урочистим, не без привабливоУ вiбрацiУ баритоном: Апентула невдьосек тi буди грувасьнеУ В коть турмiля вепрухне костру байту спочи, Опрошудби знiм'ятi висвiрлi уророчи, А корсливi порсачi догремно вичкасне. - По-якому це? - запитав Кляпавцiй, спостерiгаючи з олiмпiйським спокоСм за панiкою Трурля, в якiй той метався побiля пульта. Нарештi, розпачливо махнувши рукою, Трурль лунко побiг сходами сталевого велета нагору. Звiдти було видно, як вiн рачки вповзав через вiдчиненi клапани до середини машини, як стукав там, запекло лаючись, як щось прикручував, дзвонив ключами, як знову виповзав i бiг щодуху на iнший помiст. Пiд кiнець з переможним вигуком Трурль викинув перегорiлу лампу, яка розбилася об пiдлогу за крок вiд Кляпавцiя, i, навiть не перепросивши за таку необережнiсть, поспiхом вставив на мiсце староУ нову лампу, витер забрудненi руки м'якою шматою i заволав згори до Кляпавцiя, щоб вiн увiмкнув машину. Пролунали слова: Три, самодiж вивiрстне, грузач тунить вздижми Апелайда сухлива боровайку керне Гренi малюпомiсну тi презлавеькi трижми, Аж бамба ся одмурчи i гола поверне. - Вже лiпше! - вигукнув не зовсiм упевнено Трурль.- В останнiх словах уже був сенс - помiтив? - Якщо це все...- сказав Кляпавцiй, що був цеУ митi втiленням вишуканоУ чемностi. - До дiдька! - заверещав Трурль i знову щез у машинi; там гуркотiло, гуло, чути було трiск розряджень i придушенi прокльони конструктора. Раптом вiн виставив голову з малого клапана на четвертому поверсi й гукнув: - Натисни тепер! Кляпавцiй так i вчинив. Електрибалт задрижав вiд основи до вершини й почав: ЖадноУ млутини брудноУ, лидаста ланеле. Самочпаку мiмайки... Нараз вiн урвав, бо Трурль люто шарпнув за якийсь кабель, щось там захарчало,- i машина замовкла. Кляпавцiй зайшовся таким смiхом, що аж сiв на пiдлогу. Трурль кидався то туди, то сюди, раптом щось трiснуло, луснуло, i машина дуже поважно i спокiйно виголосила: Де дрiб'язковостi спонукують вас заздрiсть, егоУзм i пиха... Збагне це будь-який простак собi на лихо... Якщо Кляпавцiй з Електрибалтом прагне позмагатись, йому до нього й на мiзинець не дорiвнятись. - Ну й ну! Оце так епiграма! Як у око влiпила! - вигукнув Трурль, вихилясом збiгаючи вузькими спiральними схiдцями все нижче й нижче, аж мало не впав у обiйми колеги, що перестав смiятися, прикро вражений. - Убогiсть,-сказав одразу ж Кляпавцiй.- Крiм того, це не вiн, це ти! - Як-то - я?! - Ти вклав усе те заздалегiдь. Пiзнаю цей примiтивiзм, безсилу злостивiсть, жалюгiднi рими. - Але ж ласкаво прошу! Зажадай чогось iншого! Чого хочеш! Ну, пощо мовчиш? БоУшся, га? - Нi, не боюся, а думаю,- промовив роздратований Кляпавцiй, силкуючись вигадати якнайскладнiше завдання, бо мав слушнiсть, кола вважав, що нелегко буде вирiшити суперечкою, хороший чи нi машиновий вiрш. - Нехай складе вiрш про кiбернетику! - сказав вiн раптом.- Щоб було там найбiльше два рядки, а в них - про кохання й зраду, про музику й негрiв, про високi сфери, про нещастя i про кровозмiшування, i щоб це все римувалося, i щоб усi слова починалися на <к>. - А цiлого тлумачення загальноУ теорiУ безконечних автоматiв часом не повинно там бути? - заверещав допечений до живого Трурль.- Не можна ставити таких кретинських умов... Але вiн не скiнчив, бо саме в цю мить, заповнюючи собою усю залу, обiзвався солодкий баритон: Кипрiян-кiбертоман кинув кралю красну, Котру кохав коханням кiбернета... - I що ти на це? - взявся Трурль пiд боки, а Кляпавцiй, не звертаючи на нього уваги, вже наказував: - А тепер на <2>! Чотиривiрш про iстоту, що заразом була б машиною мислячою i бездумною, запальною i жорстокою, яка б мала шiстнадцять наложниць, крила, чотири мальованi скринi, в кожнiй по тисячi золотих талярiв з профiлем цiсаря Мурдеброда, два палаци, i яка б iснувала з убивств, а також: Гнiвний Генек генератор..- почала машина, але Трурль пiдскочив до пульта, натиснув вимикач i, затуливши його власним тiлом, сказав здушеним голосом: - Жодних таких нiсенiтниць бiльше не буде! Не дозволю марнувати такий великий талант! Або замовляй пристойнi вiршi, або на цьому кiнець! - А що, це поганi вiршi? - почав Кляпавцiй. - Нi, це якiсь головоломки, ребуси! Я не будував машини для iдiотських кросвордiв. Це буденна проза, а не велике мистецтво. Прошу дати тему, нехай i доволi складну... Кляпавцiй думав, думав, нарештi наморщив лоба й сказав: - Добре! Нехай буде про кохання й смерть, але щоб усе це мовою вищоУ математики, а саме алгебри тензорiв. Може бути також вища топологiя й аналiз. I при цьому еротичне сильне, навiть зухвале, до того ж у кiбернетичних сферах. - Ти, либонь, зварiював! Математика про кохання? Нi, в. тебе не все гаразд з головою,- почав Трурль. Але i вiн, i Кляпавцiй нагальне замовкли, бо Електрибалт почав декламувати: Несмiлий кiбернетик-екстремiст Не знав, чи С кохання, чи катма. Та по натурi був вiн оптимiст I вiршував про те, що С й чого нема... Так вiн зримував математичного вiрша у цiлих тридцять два рядки, i було в них геть усе, чого вимагав замовник. На цьому й закiнчився поетичний турнiр, бо Кляпавцiй хутенько побрався додому, запевнивши, що вернеться небавом з новими темами. Та бiльше вiн не з'явився, побоюючись, що мимовiолi дасть Трурлевi ще один привiд для гордощiв; а той скрiзь розголошував, нiби Кляпавцiй утiк, нездольний приховати невдержиме хвилювання. На це Кляпавцiй вiдповiдав, що у Трурля, вiдколи вiн збудував свого Електрибалта, зовсiм уже голова запаморочилася. Минув якийсь час, i чутка про генiального електричного поета дiйшла до справжнiх, тобто звичайних поетiв. Украй обуренi, постановили вони iгнорувати машину, але знайшлося цеС ж кiлька цiкавих, що тихцем загостили до Електрибалта. Той прийняв Ух гречно, в залi, де було вже повно списаного паперу, бо творив вiн безперервно вдень i вночi. Поети були i авангардистами, а Електрибалт творив у кла- сичному стилi, бо Трурль, що мало розумiвся на поезiУ, в основу програм натхнення поклав твори класикiв. Прибулi, поглузувавши з Електрибалта, так що в того мало не луснули катоднi трубки, пiшли геть з трiумфом. Але машина мала самопрограмування, а також спецiальний контур амбiцiйного посилення з запобiжниками на шiсть кiлоампер, отже, за короткий час усе круто змiнилося. Вiршi стали темнi, багатозначнi, кучерявi, магiчнi й зворушливi до цiлковитоУ незрозумiлостi. Тож, коли прибула наступна група поетiв, щоб познущатися i покпити з машини, вона обiзвалася такою сучасною iмпровiзацiСю, що вони аж подих затамували; а другий вiрш спричинився до серйозного захворювання одного поета старшого поко- лiння, котрий мав двi державнi нагороди й бронзове погруддя у мiському парку. Вiдтодi жоден з поетiв не мiг утриматися вiд згубноУ спокуси викликати Електрибалта на лiричний двобiй - i приходили поети звiдусiль, i тягли з собою мiшки та портфелi, набитi рукописами. Електрибалт дозволяв декламувати прибулому, причому одразу ж схоплював алгоритм його поезiУ i, виходячи з нього, вiдповiдав вiршами, витриманими в тому ж дусi, але кращими у двiстi двадцять - триста сорок сiм разiв. За якийсь час вiн досягнув такоУ майстерностi, що одним-двома сонетами пiдкошував заслуженого барда. Та це була, мабуть, його най- гiрша вада, бо виявилося, що змагання не зачiпали тiльки графоманiв, котрi, як вiдомо, не вiдрiзняють добрих вiршiв вiд поганих; усi вони виходили вiд Електрибалта безкарно, i один лише зламав ногу, спiткнувшися бiля виходу об велику, свiжiсiньку епiчну поему Елек- трибалта, що починалася словами: Темiнь довкола, слiд у темнотi... Зате справжнiм поетам Електрибалт просто-таки пiдсiкав крила, хоча й не робив Ум нiчого поганого. А все ж спочатку один лiтнiй лiрик наклав руки, а потiм два авангардисти стрибнули з високого шпиля, що за фатальним збiгом обставин стирчав саме край дороги вiд ТрурлевоУ садиби до залiзничноУ станцiУ. Поети негайно органiзували кiлька мiтингiв, протестуючи й вимагаючи, щоб машину запечатали, але, попри них, нiхто й уваги не звернув-на феномена. Навпаки, редакцiУ газет навiть радiли, бо Електрибалт, що писав пiд кiлькома тисячами псевдонiмiв одночасно, мав на кожну оказiю готову поему потрiбних розмiрiв i та ширвжиткова поезiя була така, що громадяни виривали газети з рук один у одного, i на вулицях можна було побачити осяянi щастям обличчя, неземнi усмiшки або почути тихi схлипування. Вiршi Електрибалтовi знали всi, повiтря здригалося вiд блаженних рим, а тендiтнiшi натури непритомнiли, враженi спецiально сконструйованими метафорами чи асонансами, але цей велет натхнення завбачив i такi оказiУ, бо вмить творив вiдповiдну кiлькiсть сонетiв, що виводили з сп'янiння. Сам Трурль вiд свого досягнення мав чимало клопоту. Класики, як люди похилого вiку, не завдавали йому прикрощiв, якщо не зважати на камiнцi, якими вони систематично вибивали йому шибки, та певнi субстанцiУ, що Ух ми тут не називатимемо на ймення, якими вони закидали господу конструктора. Гiрше було . з молоддю. Якийсь там собi поет-молодичок, що його вiршi вiдзначалися великою силою лi- ричною, а сам вiн - фiзичною, добряче вiдлупцював Трурля. Коли вiн лежав пiсля того випадку в лiкарнi, подiУ розгорталися далi. Що день - то новi самогубства, новi похорони. Бiля ворiт лiкарнi чергували загони, i вже чути було стрiлянину, бо замiсть рукописiв поети приносили у портфелях самопали пускаючи в сталевого Електрибалта кулi, як проте, не завдавали йому жодноУ шкоди. Повернувшись додому, хворий, пойнятий розпукою конструктор якось уночi вирiшив власноручно розiбрати створеного ним генiя. Коли вiн, трохи ще накульгуючи, пiдiйшов до машини, вона, укмiтивши обценьки в його руцi i вираз розпачу в очах, вибухнула такою пристрасною лiрикою, благаючи про милосердя, що розчулений Трурль жбурнув геть iнструменти i повернувся до себе. А Електрибалт усе продукував новi твори, котрих на пiдлозi було вже мало не до пояса. Шурхотливим океаном паперу наповнювалась усякала. Коли ж наступного мiсяця прийшов рахунок за електроенергiю, витрачену машиною, у конструктора аж в очах помрячiло. Вiн охоче б порадився iз давнiм другом КляпавцiСм, але той нiби крiзь землю провалився. Помiркувавши собi, Трурль одного разу вночi перетяв провiд, що ним подавався електричний струм, розiбрав машину, навантажив на корабель, вивiз УУ на один невеличкий планетоУд i там знову зiбрав УУ, вмонтувавши Уй атомний реактор як джерело творчоУ енергiУ. Потiм тихцем вiн повернувся додому. Але iсторiя на тому не закiнчилася, бо Електрибалт, позбавлений змоги друкувати твори, почав передавати Ух на всiх дiапазонах радiохвиль, вiд чого екiпажi та пасажири ракет впадали в стан лiричного зацiпенiння, а вразливi натури зазнавали тяжких приступiв захвату з подальшим отупiнням. Вияснивши, в чому справа, керiвництво космонавтики офiцiйно звернулося до Трурля з вимогою негайно лiквiдувати машину, яка своСю лiрикою порушувала громадський спокiй i загрожувала здоров'ю пасажирiв. Трурль почав ховатися. На планетоУд послами монтерiв, щоб вони запломбували в Електрибалта лiричний слововилив, але вiн приголомшив Ух кiлькома баладами,- i посланцi завдання свого не виконали. Тодi послали глухих, але Електрибалт передав Ум рухами лiричну iнформацiю. Вже вiдверто почали поговорювати про потребу каральноУ експедицiУ або про бомбардування електропоета. Тодi його придбав один володар з сусiдньоУ зоряноУ системи i перевiз разом з планетоУдом до свого королiвства. Тепер Трурль мiг уже не ховатися i вiльно зiтхнув. Щоправда, на пiвденному небосхилi вiд ч