асу до часу можна побачити вибухи супернових зiрок, яких не пам'ятають старiшi люди; ходять непевнi чутки, начебто це маС якийсь зв'язок з поезiСю. Мовляв, той володар з дивноУ примхи наказав своУм астроiнженерам пiдключити Електрибалта до сузiр'я Бiлих Гiгантiв, внаслiдок чого кожна строфа вiрша оберталася на величезнi протуберанцi сонць, так що найбiльший поет Космосу передаС своУ вiршi пульсуванням вогню одразу всiм безконечним галактичним безодням. Одне слово - той великий король зробив його лiричним мотором сузiр'я Вибухових Свiтил. Якщо й була в тому хоча крихта правди, то все те коУлося занадто далеко, щоб могло потривожити сон Трурля, який заприсягся всiма святими нiколи вже не братися до кiбернетичного моделювання творчих процесiв. ВИПРАВА ДРУГА, або ПРОПОЗИЦIЯ КОРОЛЯ ЖОРСТОКIЯ Чудовi наслiдки застосування Гарганцiянового рецепта розбурхали в обох конструкторiв таку жадобу пригод, що вони постановили заново вирушити в незнанi краУ. Та коли настав час уточнити мету подорожi, вийшло наяв, що про згоду й дукати годi, в кожного своУ замiри: Трурль, який обожнював теплi краУ, мрiяв про Вогнелiю, краУну Полум'яногiв, тодi як бiльш-помiркований Кляпавцiй обрав галак- тичний полюс холоду, чорний континент помiж п'ятьма крижаними зiрками. Посварившись добряче, приятелi мали вже розiйтися, аж рап- том Трурлевi спала прегарна нiбито iдея. - Адже ми могли б розголосити про наш намiр i з усiх одержаних пропозицiй вибрати одну, яка нас найбiльше влаштовуС. - Дурницi! - вiдповiв Кляпавцiй.- Де ти хочеш дати оголошення? В газетi? Але чи ж далеко сягаС вона? НайближчоУ планети, i то за пiвроку. Так i життя мине, перш нiж надiйде якась пропозицiя! Тодi Трурль, зверхньо посмiхнувшись, виклав товаришевi свiй оригiнальний план, на який Кляпавцiй хоч-не-хоч мусив пристати, i обидва взялися до роботи. За допомогою збудованих нашвидкуруч спецiальних приладiв вони стягли найближчi зiрки i виклали з них такого велетенського написа для об'яви, щоб УУ видко було, аж iз безконечностi. Перше слово вони уложили тiльки з самих блакитних гiгантiв, аби звернути увагу гаданого читача в Космосi, iншi ж слова утворили з рiзноУ зоряноУ дрiбноти. Говорилося там про те, що Два Ви- значнi Конструктори пошукують добре оплачуваноУ i вiдповiдноУ до Ухнiх обдаровань роботи; бажано-при дворi багатого короля з власним володiнням, умови за згодою. Небагато й часу минуло, як одного дня перед мешканням приятелiв спустився дивовижний корабель, що ввесь вигравав на сонцi, неначе викладений найчистiшим перламутром. Мав вiн три рiзьбленi основнi ноги i шiсть допомiжних, якi не досягали землi i, власне кажучи, були нi до чого; i скидалося на те, що будiвничий простогне знав, куди дiти коштовностi, бо цi ноги були щиро золотi. З того корабля розкiшними сходами з подвiйним рядом водограУв, що забили зразу ж, як тiльки сiв вiн, зiйшов на землю вельми пристойний чужинець iз почтом шестиногих машин. Однi робили йому масаж, iншi пiдтримували його та помахували вiялом, а найменше пурхало над його гордовитим чолом, бризкаючи зверху пахощами, крiзь хмару яких той незвичайний гiсть вiд iменi свого володаря, короля Жорстокiя, запропонував конструкторам посаду в свого монарха. - У чому полягатиме наша робота?-поцiкавився Трурль. - Про деталi довiдаСтеся, дорогi панове, на мiсцi,- вiдповiв чужинець, одягнений в золотi шаровари, чапрак з навушником, з якого перла аж капотiли, особливого крою кунтуш на замках, в якому замiсть кишень були складенi шухлядки з ласощами. Бiгали ще по тому вельможi малюсiнькi механiчнi iграшки, вiд яких вiн недбало, з-панська вiдмахувався, коли тi занадто вже свавiльно велися. - А зараз,- тягнув вiн,- можу вам сказати тiльки те, що Його Недосяжнiсть Жорстокiй - великий мисливець, безстрашний ловець всiлякоУ галактичноУ звiрини i його мисливська майстернiсть досягла вже апогею, тож йому й найлютiшi хижаки здаються, не вартою уваги дичиною. Дуже вiн вiд цього потерпаС, жадаючи справжньоУ небезпеки, незнаних ще емоцiй, i тому-то... - Розумiю,- сказав жваво Трурль.- Ми муситимем конструювати для нього новi види звiрiв, винятково диких i хижих, чи не так? - О мостивий конструкторе, ти здогадливий надзвичайно,- промовив сановник.- Ну то як, згоджуСтесь, панове? Кляпавцiй, як бiльш практичний, запитав про умови, а коли королiвський посланець навiв приклади безмiрноУ щедростi свого володаря, обидва конструктори, не гаючи часу, спакували трохи книжок i особистих речей, а тодi сходами, тремтливими з нетерплячки, побралися на борт корабля, який загуркотiв, оповився полум'У>! так, що аж його золотi ноги засмалилися, i вiйнув у чорну нiч галактики. Протягом цiСУ недовгоУ подорожi сановник розповiв конструкторам про звичаУ, що панують у королiвствi Жорстокiя, про широку, як тропiк Рака, натуру монархову, про його мужнi захоплення, i коли корабель прибув на мiсце, вони вмiли вже навiть говорити по-тамiшньому. Передусiм Ум вiдвели розкiшний палац, що стояв на схилi гори за мiстом i мав бути вiдтепер Ухньою резиденцiСю. Коли вони трохи вiдпочили, король прислав за ними карету, запряжену шiстьма такими потворами, яких досi вони й увi снi не бачили. Перед пащеками Ум було припасовано спецiальнi вогнеУднi фiльтри, бо з горлянок у них валив вогонь i дим; мали вони й крила, але так пiдрiзанi, щоб не здолали злетiти в повiтря; мали довгi й покрученi хвости, вкритi сталевою лускою, i в кожнiй було по сiм лап з пазурами, що продiрявлюв'али бру- кiвку наскрiзь. Побачивши конструкторiв, що виходили з палацу, вся запряжка завила в один голос, пустила нiздрями вогонь, а боками сiрку й рвонулася була на них, але вiзники в азбестових латах i королiвськi доУжджачi з мотопомпою накинулися на ошалiлих звiрiв, лупцюючи Ух прикладами лазерiв i мазерiв. Коли потвор було приборкано, Трурль i Кляпавцiй мовчки сiли в розкiшну карету, що з мiсця рвонула на всi копита, чи то пак на всi драконячi лапи. - Слухай-но,- шепнув Трурль на вухо КляпавцiСвi, коли вони летiли мов вихор, збиваючи по дорозi у хмарах сiрковоУ пари, все, що попадеться,- цей король, маю таке передчуття, зажадаС вiд нас неабичого! Коли в нього такi огиряки, га?.. Але розсудливий Кляпавцiй мовчав. Дiамантовi, оздобленi шафiрами та срiбними бляшками фасади будинкiв тiльки мигтiли повз вiкна карети в шумi, гуркотi, сичаннi драконiв та у вереску погоничiв. Врештi розчинилися величезнi грати ворiт королiвського палацу i екiпаж, завернувши так хвацько, що квiти на клумбах поскручувалися вiд полум'я, зупинився перед фронтоном чорного, як нiч, замка, небо над яким було блакитнiше вiд смарагдiв. Сурмачi заграли в колiнкуватi черепашки, i пiд тi вкрай похмурi звуки Трурль та Кляпавцiй, майже не помiтнi на цих велетенських сходах з кам'яними статуями, що чатували обабiч брам i рядiв почесноУ варти, увiйшли в просторi палацовi покоУ. Король Жорстокiй чекав на них у величезнiй залi, що зсередини скидалася на звiрячого черепа i являла собою величезну, викуту в срiблi печеру з високим склепiнням. Там, де череп маС отвiр для хребта, у, пiдлозi зяяв колодязь хтозна-якоУ глибини, а за ним пiдносився трон, на якому схрещувалися, мов полум'янi шаблi, смуги свiтла, що било з високих вiкон, розмiщених як очнi ямки срiбного черепа. Плити з шкляноУ маси медового кольору пропускали тепле, сильне i разом брутальне якесь свiтло, бо воно одбирало у кожноУ речi УУ власне забар- влення i надавало Уй вогнястого. Вже здалека конструктори запримiтили Жорстокiя пiд затвердiлими кубаттями срiбних стiн. Цей монарх був такий нетерплячий, що не сидiв на тронi нi хвилинки, а лункою ходою мiряв срiбнi плити пiдлоги. Щоб увиразнити свою мову, вiн iнодi так розтинав рукою повiтря, що аж свистiло. - МоУ конструктори, вiтаю вас? - промовив, затопивши гострий погляд у прибульцiв.- Як, напевно, ви вже знаСте вiд його вельможностi Протозора, магiстра церемонiй мисливських, я бажаю, щоб ви збудували менi новi породи звiрини! I при тому, самi розумiСте, я не хотiв би мати до дiла з якоюсь там сталевою горою, що повзаС на ста гусеницях, бо це заняття для артилерiУ, а не для мене. Мiй супротивник маС бути мiцний i хижий, а разом з тим прудкий, i жвавий, i понад усе - виверткий та пiдступний, аби, полюючи на нього, мiг я появляти всю свою мисливську майстернiсть. Звiр той маС бути i хитрий, i розумний, повинен знатися на мистецтвi петляння та ключкування, мусить умiти тихесенько зачаУтись i блискавично напасти, бо така моя воля. - Вибачте, Ваша Королiвська Величносте,- промовив Кляпавцiй уклонившись,- але, виконуючи ретельно волю ВашоУ Свiтлостi, чи не створимо ми загрози здоров'ю Вашiй особi? Король так зареготався, що аж два дiамантовi дармовиси обiрвалися з люстри i розбилися бiля нiг обох конструкторiв. Вони мимоволi здригнулися. - Цього вам не випадаС боятись, любi моУ конструктори! - сказав король, i чорна веселiсть мiнилася йому в очах.- Ви не першi й не останнi, як менi здаСться... мушу визнати, що я - володар справедливий, але й вимогливий. Надто багато вже рiзних шахраУв, лизоблюдiв та шибайголiв силкувалося мене одурити, надто багато, повторюю, личкуючись достойним iм'ям--ловецького iнженера, хотiли покинути моС королiвство, згинаючи спину пiд мiшками з золотом, а менi натомiсть полишаючи жалюгiднi опудала, що падали вiд одного стусана... надто багато було таких, аби я не зрозумiв, що мушу вжити певних заходiв обережностi. Отож iз того часу вже двадцять рокiв пiд- ряд кожен конструктор, що не виконуС моУх бажань, що наговорить бiльше, нiж може зробити, одержуС, щоправда, обiцяну йому платню, але разом з нею летить сторчголов в оцю безодню. Або, як того захоче, сам стаС моУм звiром i я вбиваю його оцими руками. Для цього, запевняю вас, моУ дорогi панове, взагалi нiякоУ зброУ я не потребую. - I багато... було таких нещасливцiв?- спитав Трурль значно тихшим од звичайного голосом. - Чи багато? Сказати по правдi, не пам'ятаю. Знаю тiльки, що досi не вдовольнив мене жоден, а той жахливий крик, з яким вони падають в криницю, прощаючись зi свiтом, щораз коротший: либонь, гора трупiв на днi безоднi росте, але мiсця там ще доволi та й доволi, можу вас у цьому запевнити! По тих моторошних словах запала мертва тиша; обидва приятелi мимоволi глянули в бiк чорного отвору криницi, а король походжав собi далi. Його могутнi стопи так ударяли об пiдлогу, немовби хто з вершини гори жбурляв кам'янi брили в лунку безодню. - Однак, з дозволу ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, ми ще... гм... не уклали угоди,- наважився пробелькотiти Трурль.-То чи не можна було б нам дати двi години на роздум, бо ми мусимо добре обмiркувати глибокi слова ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, пiсля чого виясниться, чи пристаСмо ми на умови ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, чи... - Ха-ха! - засмiявся король, нiби громом тарахнуло.-Що, додому вертатися? Е, нi, голубчики, ви вже пристали на моУ умови, ступивши на борт iнфернанди, що була частиною мого королiвства! Якби кожний конструктор, що потрапляС до мене, мiг пiти, коли йому за манеться, менi довелося б чекати цiлу вiчнiсть на здiйснення своУх мрiй! Отже, ви залишаСтесь i робите менi чудовиська для полювання... Даю вам на це дванадцять днiв, а тепер можете йти. Якщо закортить вам розваг, смiливо звертайтеся з своУми побажаннями до слуг, яких я вам приставив, бо менi для вас нiчого не жаль. ДО ЧАСУ. - З дозволу ВашоУ КоролiвськоУ Величностi, ми вiдмовляСмось вiд розваг, а от чи не змогли б ми оглянути мисливських трофеУв ВашоУ Величностi, створених нашими попередниками? - Як же, можете, можете! - ласкаво мовив король i плеснув у долонi, аж iскри посипалися з його пальцiв, освiтивши срiбло стiн. Разом з тим вiд того могутнього жесту пiднявся вiтер, що остудив розпаленi голови двох шукачiв пригод. За хвилину шiсть гвардiйцiв у бiло-золотих унiформах провели Трурля й Кляпавцiя у колiнкуватий коридор, сказати б - у справжнi- сiнький меандр нутра якогось там скам'янiлого гада. З полегкiстю зiтхнули вони, опинившись в просторому терарiУ просто неба; тут на розкiшних газонах розставлено було бiльш чи менш понiвеченi мисливськi трофеУ ЖорстокiСвi. Найближче лежав з задертим до неба шаблистозубим рилом розсiчений майже навпiл велет, тулуб якого мали захищати викладенi, мов луска на рибi, панцернi щити. Заднi ноги, надзвичайно довгi, сконструйованi чи не для могутнiх стрибкiв, спочивали тепер на травi поруч з хвостом; у ньому мiстився добре помiтний оковi самопал з напiвпорожньою магазинною коробкою: либонь, потвора не одразу й не без боротьби скорилася грiзному королевi. Про це ж свiдчив i завислий на iклах напiввiдкритоУ пащi жовтуватий клапоть, в якому Трурль впi- знав халяву такого самого чобота, що носили королiвськi доУжджачi. Поруч лежала ще одна змiювата мара з безлiччю коротких крил, об- смалених вогневими пострiлами, а електричнi нутрощi УУ розтеклися довкола мiдяно-порцеляновою калюжею. Далi iнше чудовисько кон- вульсiйне розчепiрило своУ схожi на колони ноги, а в пащi його тихенько шелестiв садовий вiтерець. Була ще там рiзна калiч на колесах з пазурами i на гусеницях, з мортирами, потрощена до останньоУ дротинки; були панцерники без голiв, з приплющеними баштами, що постраждали вiд атомних ударiв, i багаточленнi чудовиська, i пузатi страхiття з безлiччю запобiжних пристроУв на мислення, котрих теж розчавлено у боротьбi; валялися й стрибайки-опудала з поламаними телескопiчними кiнцiвками; i якiсь дрiбнi Схиди, що могли то розси- патись зажерливою зграСю, то Сднатися в оборонну кулю, що наУжувалася чорними отворами стволiв,- але й ця хитрiсть не врятувала нi Ух самцях, нi Ухнiх творцiв. Помiж ось такоУ низки решток проходили у врочистому, аж трохи жалобному мовчаннi Трурль i Кляпавцiй, нiби готувалися вони до власного похорону, а не до бурхливоУ винахiдницькоУ дiяльностi, поки й не добралися до кiнця незвичайноУ галереУ королiвських трiумфiв. При брамi, внизу, бiля бiлих сходiв, чекала на них карета; дракони, що везли Ух лункими вулицями до замiськоУ резиденцiУ, вже чомусь не здавалися такими страшними, як перше. А коли вони залишилися самi в оздобленiй червоним пурпуром i нiжною зеленню кiмнатi перед столом, що вгинався вiд коштовностей та трункiв, запопадливо приготовлених, Трурлевi нарештi розв'язався язик, i вiн почав на всi заставки честити Кляпавцiя, бо то, мовляв, вiн. необачно приставши на пропозицiю церемонiймейстера, накликав Тм на голови нещастя, нiби не могли вони вдома спокiйнiсiнько собi пожинати лаври здобутоУ слави. Кляпавцiй i словом не обiзвався. Вiн терпляче чекав, доки Трурль дасть вихiд своСму гнiву та розпачевi. Коли ж вiн урештi майже впав на перламутровий дзиглик i, заплющивши очi, пiдпер руками голову, Кляпавцiй коротко промовив: - Годi! Треба братися до дiла. Цi слова нiби розбудили Трурля, i вони одразу ж узялися обмiрковувати рiзнi варiанти, тим паче, що чудово зналися на премудростi кiбернетичного конструювання, i швидко дiйшли висновку, що основним маС бути не панцер, не сила потвориська, якого вони мають збудувати, а його програма, тобто алгоритм УУ диявольськоУ поведiнки. Це мусить бути iстота справдi з пекла родом, чистiсiнький сатана,- сказали вони собi, i хоч не знали ще, як це зробити, але Ум трохи одлягло вiд серця. А коли засiли вони проектувати ту бестiю, якоУ так забаглося жорстокому монарховi, то вклали у цю справу всю душу. Попрацювали вони цiлу нiч, i цiлий день, i ще одну нiч, а тодi вже подалися на учту. Коли закружляли мiж ними наповненi по вiнця лейденськi банки, то вже настiльки були вони певнi себе, що лише зловiсне посмiхалися один до одного крадькома, аби не помiтили слуги, котрих слушно мали за королiвських шпигунiв. Та при службi вони не говорили нiчого, що тичилося справи, тiльки хвалили приголомшливу мiць напоУв i чудовi. електрети з iонною пiдливою, що Ум подавали, в'юнами звиваючись, лакеУ у фраках. Допiру по вечерi, як тiльки-но приятелi вийшли на терасу, звiдки розпростерлося пiд смерклим небом усе мiсто з його потонулими в зеленi бiлими вежами й чорними банями, Трурль сказав КляпавцiСвi: - Ми ще не виграли справу, бо воно не так просто. - Як це розумiти?- жваво, хоча з обережностi пошепки, запитав Кляпавцiй. - Бо тут, бачиш, ось яка рiч: якщо король укладе це механiчне бидло, то, безперечно, - сповнить свою студену обiцянку, дiзнавшися, що ми не виконали його замовлення. Коли ж нам пофортунить, тодi.. Збагнув? - Не дуже. Якщо вiн не покладе звiра? - Нi. Якщо звiр його укладе, дорогий колего... Тодi той, хто посяде його трон, мабуть, нам цього це подаруС. - ГадаСш, нам доведеться перед ним вiд. повiдати? За звичаСм, спадкоСмець трону радiС такiй нагодi. - Так, але ним буде королiв син; чи вiн вiзьме нас за барки з любовi до батька, чи тiльки тому, що цього вимагатиме двiр, нам од того не полегшаС. Чи не правду я кажу? - Я про це не подумав.- Кляпавцiй замислився похмуро i промимрив; - Справдi, перспективи кепськi. Хоч круть-хоч верть... То ти не бачиш нiякого виходу? - Можна б збудувати такого звiра, що буде багатосмертний: тобто король його влучить, вiн загине, але одразу ж знову оживе. I знов король почне полювати, знову його укладе, i так буде доти, поки владар не стомиться... - Зморений, вiн буде лютий,- зауважив Кляпавцiй,-Зрештою як тобi уявляСться цей звiр? - Взагалi його я не уявляю, а лише накреслюю можливi варiанти. Найпростiше було б сконструювати потвору, позбавлену життСво важливих частин. Хоч ти УУ шматуй, а вона все знову зростаСться. - Як це! - Пiд впливом поля. - Магнiтного? - Даймо, що так. - А де ж його взяти? - Цього я ще не знаю. Може, ми на вiдстанi самi керуватимемо ним? - запитав Трурль. - Нi, це не зовсiм безпечно,- скривився Кляпавцiй.- Звiдки тобi вiдомо, що на час полювання король не вкине нас до каземату? Бо треба ж зрештою визнати, що тi нашi нещаснi попередники також не з-пiд хвоста комети випали, а тобi добре вiдомо, як вони скiнчили. Думка про дистанцiйне керування мусила впасти на гадку не одному, але вона завела. Отже, пiд час поСдинку ми не зможемо пiдтримувати з потворою жодних зв'язкiв. - Може, сконструювати штучного супутника - i на ньому?..- мiркував Трурль. - Тобi, щоб заточити олiвця, потрiбнi млинарськi жорна,- жахнувся Кляпавцiй.- Супутникi А як ти його зробиш? Як виведеш на орбiту? В нашому ремеслi немаС чудес, мiй любий. Нi, таке устаткування ще й заховати треба десь! - Але де ти його заховаСш, нещадний, коли за нами постiйно стежать?! Хiба ж це бачиш, що лакеУ та слуги з ока нас не спускють, що всюди тичуть свого носа, i навiть мови не може бути, щоб хоч раз, хоч на хвилину вiйти з палацу непомiтно... Насамкiнець, це устаткування маС бути громiздке, а як його винести? Як прошмигнути з ним? Я не можу собi врадити. - Тiльки не гарячкуй! - заспокоював товариша розважний Кляпавцiй.- Може, такоУ конструкцiУ взагалi не потрiбно. - Але ж потворою мусить щось керувати i якщо це буде його власний електронний мозок, король порубаС його на дрiбнi шматочки швидше, нiж ти встигнеш сказати: <Прощавай, прегарний свiте!> Вони мовчали. Вже сутенiло, i внизу пiд терасою мригало все бiльше вогникiв мiста. Раптом Трурль сказав: - Послухай, у мене iдея. А що, як пiд виглядом чудовиська збудувати звичайного корабля i втекти на ньому? Можна на всяк випадок приладнати йому вуха, хвiст, лапи, котрi в хвилину старту вiдпадуть як непотрiбне маскування! Вважаю, що це, чудова думка! ПовтiкаСмо - i шукай вiтра в полi! - А якщо серед королiвських слуг С якийсь прихований конструктор, що цiлком iмовiрно, то ти й не зоглянешся, як тебе кат здибаС. Нi, тiкати-це не по менi. Або ми, або вiн - так стоУть питання, iншого виходу нема. - Справдi, шпигун може знатися на конструкторськiм ремеслi. То що ж робити, матерi його ковiнька? Може, електронну фата-моргану? - Тобро привид, мару? Щоб король даремно за нею ганявся? Красненько дякую! Повернувшися з такого полювання, вiн зi свiту нас згладить. Знову замовкли. Нараз Трурль обiзвався: - Рдиний вихiд, як на мене, це щоб потвора схопила короля, щоб зловила його й тримала в полонi,- розумiСш? Таким чином... - Розумiю, можеш Далi не казати. Так, це непогана думка. Ми б його тримали, а соловейки спiвають тут ще солодше, нiж на самiй Марилондi Проквiнськiй,- умить звiв на iнше мову Кляпавцiй, бо саме в цей мент слуги внесли на терасу лампи на срiбних ставниках.- Скажiмо, що це нам пощастить,- вiв далi Кляпавцiй, коли вони знову залишилися наодинцi в темрявi, слабо освiтленiй лампами,- але як зробити, щоб могли ми трактувати з королем-бранцем, коли нас засадять у кайданах до кам'яного льоху? - Справдi,- пробурмотiв Трурль,- треба якось iнакше комбiнувати... Найважливiше, зрештою, це алгоритм потвори! - Теж менi зробив вiдкриття! Звiсно, без алгоритму анi ступити. Ну гаразд, треба експериментувати! I вони засiли за проби. Все звелося до того, що вони створили моделi короля Жорстокiя i чудовиська, обидвi, звiсна рiч, тiльки на паперi, математичним способом. Трурль вiдповiдав за короля, Кляпавцiй - за потвору. I заходилися обидва коло бiлих аркушiв на столi з таким завзяттям, що аж грифелi поламалися в олiвцях. I звивалося шалено неозначеними iнтегралами чудовисько пiд ударами королiвських рiвнянь, i падало розкладене на безлiч невiдомих, i знову зривалося, пiднесене до вищого степеня, а король його - диференцiалами, аж функцiональнi оператори розлiтались на всi боки. Почалося таке алгебраУчно-нелiнiйне безладдя, що вже жоден з конструкторiв не мiг зорiСнтуватися, що сталося з королем, а що зi страхiттям, бо обидва щезли в хаосi понакреслених знакiв. Конструктори повставали з-за столу, хлиснули чогось там-для пiдкрiплення з великоУ лейденськоУ амфори, знов засiли i ще гарячковiш почали все робити заново, вдавшись до помочi Великого Аналiзу,- i заклубочилось на паперi, аж чад пiшов вiд розiгрiтих грифелiв. Король курбелив всiма своУми жорстокими коефiцiСнтами, блудив у лiсi пошестерених iнтегралiв, вертався власними слiдами, атакував потвору до сьомого поту i восьмого факторiалу, а вона розклалася на сто многочленiв, загубила одного iкса i два iпсилони, залiзла пiд дробову риску, почетвертилася, махнула радикалами та як заУде з боку математичноУ королiвськоУ особи! - аж затряслося все рiвняння вiд того удару навiдлiг. Але тодi Жорстокiй затулився нелiнiйним панциром, досягнув точки в безконечностi, миттю вернувся-i тарах потвору в лоб через усi дужки, аж у того вiдразу спереду .вiдпав логарифм, а iззаду степiнь. Отож вона втягнула своУ мацаки всередину, i так пiдступно, що тiльки олiвцi лiтають, та бах! бах! - трансформацiСю по спинi, та ще раз,- i вже король, спрощений, затремтiв вiд чисельника через усi знаменники та й дуба врiзав. А конструктори схопилися на ноги, смУялися й танцювали, рвучи на клаптi списанi аркушi на очах у шпигунiв, що даремно спостерiгали за ними з жирандоля в бiноклi. Не обiзнанi з вищою математикою, вони не втямили, чому конструктори кричали один перед одного: <Перемога! Перемога!> Далеко за пiвнiч до лабораторiй найтаСмнiшоУ королiвськоУ полiцiУ внесли амфору, до якоУ прикладалися конструктори пiд час своСУ тяжкоУ працi. Вмить лаборанти-консультанти вiдкрили друге потаСмне дно, витягли звiдти мiкрофончика та магнiтофончика, потiм, з'юрмившись над апаратурою, пустили УУ в рух i цiлi довгi години пильно прослухували всi слова, якi звучали в залi з зеленого мармуру. Вже промiнь ранкового сонця впав на Ухнi видовженi обличчя, а Ум нiчого з того, що почули, не вдавалося зрозумiти. Один голос говорив: - Ну? Що? Ти пiдставив короля? - Пiдставив. - Де вiн у тебе? Тут? Гаразд? Тепер так-о! - ноги разом! Тримай ноги разом, кажу! Не своУ, дурню, а королiвськi! Так! Ну гайда, трансформуй, швидше! Ну, що тобi випало? - Пi. - А де потвора? - В дужках. А що, король витримав, бачиш? - Витримав? А тепер обидвi сторони помнож на уявне число - так, так! I ще його раз! Змiнюй знаки, тупа голово! Куди ж ти вставляСш, тумане? Куди? Це потвора, а не король! Ну, так! О, воно, воно! Готово? А тепер -перетворюй, пофазно - так! - i гайда в реальний простiр! Виходить? - Виходить! Кляпавцiй! Любий! Дивись, що зробилося з королем! А вiдповiддю був шалений вибух смiху. На завтра чи, власне, того ж дня, якого вся полiцiя дочекалася на ногах пiсля безсонноУ ночi, конструктори зажадали кварцу, ванадiю, сталi, мiдi, платини, гiрського кришталю, титану, церiю, германiю i взагалi всiх елементiв, з яких складаСться Космос, а також машин, квалiфiкованих механiкiв i шпигунiв, бо такого набралися зухвальства, що на потрiйному формулярi замовлень зважилися написати: <А ще просимо шпигунiв рiзноУ мастi й формату на розсуд <вiдповiдних властей>. Наступного дня зажадали вони додатково ошурок i також велику плахту з червоного плюшу iз пучком шкляних дзвiночкiв посерединi i чотирма великими китицями на рiжках. Вони подали навiть розмiри дзвiночкiв. Король, якого про все повiдомлювали, обурився, однак же велiв вдовольняти прохання зухвальцiв,-ДО ПОРИ! А що королiвське слово святе, одержали конструктори все, чого хотiли. I було то щоразу щось нове й нечуване, Так, пiд номером 48999/11 К/Т надiйшов до полiцiйних архiвiв примiрник копiУ замовлення на три кравецькi манекени i шiсть повних комплектiв унiформ королiвськоУ полiцiУ з поясами, зброСю, кiверами, плюмажами й наручниками, а також трирiчнi пiдшивки часопису <Полiцай вiтчизни> iз списком друкованих матерiалiв за три останнi роки. Водночас у рубрицi <При- мiтки> вони запевняли, що вищезазначенi предмети зобов'язуються повернути цiлi й неушкодженi протягом двадцяти чотирьох годин з моменту одержання. В iншiй справi було пiдшито копiю листа, де Кляпавцiй вимагав негайно доставити ляльку, що становила б на- турального розмiру копiю мiнiстра пошт i телеграфiв у повнiй параднiй формi, а також невеличку на зелене полаковану бричку з гасовим лiхтарем по лiвий бiк та блакитно-бiлим гарним написом iззаду: <СЛАВА ПРАЦI!> Пiсля ляльки з бричкою шеф таСмноУ полiцiУ збо- жеволiв i мусив iти на пенсiю. Ще через три днi конструктори зажадали бочку рожевоУ рициновоУ олiУ. I вiдтодi не вимагали вже бiльше нiчого, працюючи у пiдземному льоху своСУ резиденцiУ, звiдки доходили Ухнi дикi спiви, безперервний стукiт молотiв, а смерком крiзь гратчастi вiкна на пiдвали падало блакитне свiтло, спотворюючи форми садових дерев. Там, у кам'яних стiнах, при синьому сяйвi електричних розрядiв, крутилися Трурль i Кляпавцiй з помiчниками. Коли хтось iз них пiд- водив голову, то бачив прилiпленi до шибок обличчя рiзних служникiв, що, нiби просто з цiкавостi, фотографували кожен Ухнiй рух. Якось уночi, коли змученi конструктори пiшли спати, частину апаратури, що УУ вони власноручно сконструювали, негайно перевезли таСмним експресом до королiвських лабораторiй, де тремтячими пальцями УУ розбирало вiсiмнадцять найвизначнiших судових кiбернетикiв, що принесли перед цим велику державну присягу. I тут з-пiд Ухнiх рук вилiзла сiра олив'яна мишка, котра, пускаючи писочком мильнi бульбашки, бiгала по столу, а з-пiд хвостика в неУ сипався крейдяний пил, та так хитро, що вийшов калiграфiчний напис: ТО ВИ СПРАВДI НАС НЕ КОХАРТЕ? Ще нiколи в iсторiУ королiвства начальники таСмноУ полiцiУ не змiнювалися так швидко. Унiформи, манекени, зелену бiдарку, як i ошурки, що притьмом було повернуто конструкторам,- все це обстежувалося електронними мiкроскопами> Одначе, крiм клаптика паперу в ошурках зi словами: <ЦЕ МИ, ОШУРКИ!>, нiчого не знайшли. Перетрусили навiть окремi атоми унi- форм та бiдарок, але жодних наслiдкiв. Нарештi настав день, коли роботу було закiдчено. Величезний, схожий на герметичну цистерну повiз на трьохстах колесах пiдкотився до муру, що оточував резиденцiю Трурля й Кляпавцiя; через розчинену браму конструктори винесли запону, оту з дзвiночками й китицями, пiд якою, мабуть, нiчого й не було; по церiУмонiУ офiцiйного вiдкриття дверей повозу вони поклали запону на пiдлогу, тодi залiзли всередину i при зачинених дверях щось там робили; вiдтак довго по черзУ носили з пiдвалу великi бляшанi слоУки, наповненi дрiбно змеленими хiмiчними елементами; всi тi сiрi, срiбнi, бiлi, жовтi i зеленi порошки сипали пiд береги простеленоУ плахти, а потiм вийшли на повiтря, звелiли зачинити дверi i чекали чотирнадцять з половиною секунд, прикипiвши очима до годинника. А як збiг час, усi застигли в подивi: з повозу, хоч вiн i стояв нерухомо, виразно почувся передзвiн скляних дзвоникiв. Це хiба що дух, який мiг торкатися тканини. Тодi конструктори перезириулися i сказали: - Готово! Можна його забрати! Цiлий день друзi пускали з тераси мильнi бульбашки, а надвечiр вiдвiдав Ух шановний Протозор, той самий церемонiймейстера що заманив конструкторiв на планету Жорстокiя. Вiн був гречний, але рiшучий. На сходах чекала варта - вiн пояснив, що конструктори повиннi зараз же пiти в призначене для них мiсце. Всi речi довелося залишити в палацi, навiть власний одяг, замiсть якого дали Ум латане дрантя. Обох закували в кайдани. На превеликий подив вартових i присутнiх чинiв полiцiУ та органiв правосуддя обидва конструктори анiтрохи не нервували, а Трурль навiть смiючись зауважив ковалевi, котрий забивав його в кайдани, що боУться лоскоту. Як тiльки замкнули Ух у льоху, вiдразу ж з-пiд кам'яного склепiння донiсся вiдголос пiсеньки <Веселий програмiст>. Тим часом могутнiй Жорстокiй на бойовiй мисливськiй колiсницi саме вирушив з мiста, супроводжуваний своУм почтом. .За ним тягнувся довгий хвiст Уздцiв i машин не зовсiм мисливських, бо були серед них не те що кулемети й гармати, а навiть величезнi лазернi фузiУ, мортири на антиматерiУ i смоломети, що заливали смолою i все живе, i все механiчне. Тхав отож могутнiй мисливський кортеж короля шпарко, бундючне й весело на лови в королiвський заповiдник, i нiхто там навiть не згадав ув'язнених конструкторiв, а якщо й згадав, то тiльки для того, аби поглузувати з них, що так ганебно вскочили. Коли ж срiбнi фанфари з мисливського заповiдника сповiстили про наближення його величностi короля, всi побачили, що в той же бiк зближаСться гiгантський повiз-резервуар; спецiальнi лапи вп'ялися у клапан резервуара, вiдчинили Ух - i якусь мить чорний отвiр зяяв немов пащека гармати, нацiленоУ кудись у небозвiд. Але за секунду щось аморфне i нестiйке, мовби вихор, сiро-жовтувате, пiскувате вирвалося зсередини, та таким вистрибом, що й не второпати було: звiр то чи нi. Пролетiвши крокiв зо сто, створiння тихо приземлилося, а заслона, в яку було воно загорнуте, вiдокремилася i залунала у могильнiй тишi дивним дзвоном своУх скляних дзвiночкiв, коли впала на пiсок малиновою плямою неподалiк потвори, котру тепер усi добре бачили. Але обриси УУ i надалi залишалися невиразнi: щось на кшталт пагорка, доволi великого, трохи видовженого, що майже не вiдрiзнявся вiд довкружного краСвиду i навiть нагадував припалений сонцем осот. Королiвськi лицарi, пильнуючи звiра очима, спустили з прив'язу цiлу зграю кiбернарiв-кiбермопсiв i кiбердогiв. Тi, хтиво роззявивши пащi, помчали до зiщуленого гiганта. Коли ж напали на нього, вiн анi пащi не розтулив, анi вогнем не дихнув, тiльки розплющив двоС очей, схожих на малi страшнi сонця,- i вмить половина зграУ попелом розсипалася по землi. - Ого, у нього в очах лазерочки! Ану дайте менi мою дорогу протисвiтляну чесну зброю, мисюрку й лати!-гукнув, король до почту, i той прудко переодяг його в блискучу суперсталь. Тодi король-на своСму суперконi, що не боявся жодних снарядiв, вихопився наперед. Потвора дозволила йому наблизитись. Король рубонув, аж повiтря завило пiд лезом, i вiдрубана голова звiрова покотилася на пiсок. Короля ж не так врадувала, як розлютила надто легка перемога, i вiн вирiшив пiддати винуватцiв такого розчарування особливим тортурам, хоч почет галасував на честь його мисливського трiумфу. Та потвора тiльки струснула шиСю - i на зрубi з'явився пуп'янок, а з нього визирнула друга голова. Вона розкрила своУ слiпучi зiницi, та Ух свiтло тiльки - безсило ковзнуло по королiвському панцировi. <Не такi вже й нiкчеми вони, хоч i повиннi вмерти>, - подумав король про конструкторiв i кинувся на звiра, стиснувши румака острогами. Рубнув король удруге, цей раз посеред хребта, що потвора слухняно пiдставила йому. Засвистiло повiтря, зойкнула сталь, i розтятий навпiл тулуб завмер у корчах. Але що це? - не встиг король i конем завернути, як уже перед ним було двоС однаковiсiньких, мов близнята, менших потвор, а мiж ними гралося й третС, маленьке; то була хвилю тому вiдтята голова, а це вже випустила хвостик та нiжки i вибрикувала собi на пiсочку. <А це що таке? Я мушу та ще мишей чи дрiбний мак сiкти? Теж менi полювання!>- подумав король i, пойнятий великим гнiвом, кинувся на потвор, i тяв мечем, i колов, i рубав, i шаткував. Пiд тими ударами намножилось потвор без лiку. Раптом вони вiдбiгли, кинулися одне до одного, щось мигнуло - i знов одна велика, така самiсiнька, як напочатку, потвора, припавши черевом до землi i вигнувши пружного хребта, готова була плигнути на короля. <НiякоУ тобi втiхи,-- подумав король.- Певно, вона маС такi самi зворотнi керування, як той, що менi - як же його звали? - Пумпкiнгтон сконструював. Потiм за брак винахiдливостi я власноручно зволив роздерти його перед палацом... Та нiчого не вдiСш, доведеться з кiбермати...> I наказав король пiдкотити одну, шестилiнiйну. Цiлився не мало й не багато, а саме в мiру. Смикнув шнура - i невидимий снаряд без диму, без грому вцiдив у потвору, щоб рознести УУ 1 на друзки. Але нiчого такого не сталося. Коли й пробив навилiт, то занадто швидко, аби хтось щось помiтив. Потвора ще бiльше припала до землi, виставила вперед лiву лапу, пiсля чого всi побачили УУ довгi волохатi пальцi: вона тицьнула королевi дулю. - Дайте менi бiльшого калiбру!-закричав король, вдаючи; що не бачить дулi. I двадцять слуг котять уже, набивають гармату, король прицiлюСться, палить - i в ту ж мить звiр стрибаС. Король хотiв закритися мечем, та поки це зробив, потвори не стало. Тi, котрi бачили це, розповiдали потiм, що мало з глузду не з'Ухали: звiр у повiтрi роздiлився натроС!.. Метаморфоза була блискавична - замiсть сiроУ маси з'явилися три персони в полiцiйних унiформах, якi ще в повiтрi приготувалися виконати своУ службовi обов'язки. Перший полiцай, кермуючи ногами, витяг з кишенi наручники, другий - лiвою рукою притримував кiвер з плюмажем, щоб його не знiс вихор, швидкiстю викликаний, а правою виймав з боковоУ кишенi ордер, третiй же потрiбен був лише для того, щоб тим двом зручнiше було приземляти- ся: вiн падав навзнак Ум пiд ноги як амортизатор. Але притьмом схопився i струснув пилюку, тим часом як перший уже накладав королевi наручники, а другий вибив у нього меча з рук, подивом скутих. Забитого в наруччя короля вони повели в пустелю. Посувалися довгими стрибками i тягли за собою монарха, що ледве й опiр Ум чинив. Кiлька секунд весь почет стояв як укопаний, але потiм заревiв в один голос i кинувся навздогiн. Вже кiберконi ось-ось наздоженуть пiших утiкачiв, вже скреготять мечi, добутi з пiхов, але у цю мить третiй полiцай увiмкнув щось собi на животi, зiгнувся, руки його обернулися на два дишлi, ноги скрутилися, вже в них миготнули шпицi, а на спинi, що змiнилася на козли зеленоУ брички, сидить полiцiя i довгим батогом перiщить короля, а той, у хомутi, руками вимахуючи, ховаючи короновану голову вiд ударiв, галопуС як скажений. Аж ось iзнов наблизилася погоня-тодi полiцаУ вхопили короля за карк i - межи себе. Один скорше, нiж це словом сказати, зсунувся мiж дишлi, стукнув- грюкнув i перетворився у веселковий стовп повiтря, в перунове сопло- гопло, вiд чого в бiдарки нiби крила виросли. Полетiла вона, розкидаючи пiсок i несамовито витанцьовуючи на бакаях, так що за хвилину УУ вже тiльки й бачили серед пiщаних дюн. Королiвський почет розпорошився, слiдiв шукаючи, за собаками-шукачами послали, а тодi примчав резервний загiн полiцiУ на пожежних мотопомпах i давай гарячково поливати пiсок, а це тому, що в шифрованiй телеграмi, надi- сланiй iз спостережного пункту в хмарах, через поспiх та тремтiння рук телеграфiстових сталася помилка Загони полiцiУ гасали по всiй пустелi, обшукували, де який кущ був чи осот, просвiчували все портативними рентгеноапаратами, понавикопували силу ям, взяли з них проби на аналiз, королiвського кiберконя сам генеральний прокурор наказав привести на допит. Вiд таСмних дирижаблiв увечерi аж темно зробилося, на пустелю скинули навiть дивiзiю парашутистiв з пилососмоками, що пiсок просiювали, а всiх, хто на полiцаУв скидався, затримували, але це було не так уже й просто. I сталося пiд кiнець таке, що одна половина полiцiУ заарештувала другу. Коли запала нiч, осовiлi, переляканi ловцi верталися до мiста з трагiчними звiстками, бо не пощастило напасти на жоден слiд,- монарха наче корова язиком злизала. Серед ночi при свiтi смолоскипiв негайно привели закутих у кайдани конструкторiв перед очi великого канцлера й охоронця королiвськоУ печатi, а той громовим голосом Ум повiстив: - За те, що ви влаштували згубну пастку Найвищому Монарховi, за те, що насмiлилися пiднести руку на милостивого пана, Його Королiвську Величнiсть, володаря i самодержця Жорстокiй,- будете четвертованi, дрильованi, шпигованi, пiсля чого спецiальним вентилятором- пульверизатором розпорошенi на всi чотири сторони, свiту, на вiчну пам'ять i застереження проти пiдлого злочину царевбивства, тричi й без апеляцiУ. Амiнь. - I це зараз? - питаС Трурль.- Бо ми чекаСмо посланця. - Якого ще посланця, ти, пiдлий злочинцю? Але справдi в цю ж мить до зали задкуС варта, що не смiС перехрещеними алебардами зупинити самого мiнiстра пошт i телеграфiв. Його яснiсть при всьому народi, видзвонюючи орденами, наближаСться до канцлера, iз дiамантами прикрашеноУ поштарськоУ торби, що висить у нього на животi, витягаС листа i, промовивши: <Хоч. я й штучний, але вiд короля приходжу!> - розсипаСться дрiбним маком, Канцлер, власним очам не вiрячи, впiзнаС королiвський знак, на червоному сургучi витиснений, розламуС печать, витягаС листа з конверта i читаС про те, що король змушений вести перемовини з конструкторами, котрi застосували способи алгоритмiчнi та математичнi, аби його схопити, а тепер ставлять умови, якi канцлер повинен вислухати й прийняти геть усi до одноУ, коли йому дороге життя королеве. Пiдпис: <Жорстокiй, писано в печерi невiдомого мiсця розташування, у полонi в потвори псевдополiцая, СдиноУ в трьох обмундированих особах...> Зчинився тут гвалт I лемент великий, кожне, перекрикуючи iнших, починаС питати, що ж то за умови, що все це означаС, але Трурль правив тiльки одне: <Передусiм прошу зняти наручники, бо iнакше нiчого не буде>. Ковалi навколiшки розковують конструкторiв, усi до них кидаються, а Трурль знову своСУ: - Ми голоднi, бруднi, немитi. Волимо запашноУ лазнi, пахких квiтiв, розваг, вечерi гойноУ, балету на десерт, бо iнакше нiчого не буде! Уже до бiлоУ гарячки дiйшли всi придворнi жорстокого можновладця, але мусять i на це пристати.. Лише на свiтанку повертаються кон- структори на аудiСнцiю. I несуть Ух лакеУ пiд паланкiном, свiжих, пахучих, у чудовi шати одягнутих. Сiдають вони за зелений стiл i почи- нають ставити умови, не по пам'ятi (щоб, не дай боже, бува, чогось не забути!), а з маленького записника, що весь час лежав схований за фiранкою в Ухнiй резиденцiУ. ПочинаСться зачитування: 1. МаС бути приготовлений першокласний корабель, що Ух вiдвiзши додому. 2. Внутрiшнi примiщення корабля цього мають бути наповиненi всякою всячиною в такому розмiрi: дiамантiв - 4 пуди, золота червонно- го - 40 пудiв, платини, паладiю i бозна-яких ще коштовностей - у вiсiм разiв бiльше, а також рiзних сувенiрiв, що Ух зволять вибрати собi у королiвському палацi нижчепiдписанi. З. Доки корабель не буде закiнчено до останнього шурупчика, навантажено i вилаштувано в дорогу, до палацу подано з килимом на схiдцях i прощальним оркестром, орденами на подушечках, почестями, дитячим хором, великим оркестром фiлармонiУ у параднiй залi i загальним ентузiазмом,- доти нiхто не побачить короля. 4. МаС бути заготовлено вiтального адреса, видрукуваного на золотiй бляшцi з перламутровою iнкрустацiСю: <Ясновельможним, Безмiрно Щирим Панам Трурлевi та КляпавцiСвi>, де мусить бути детально описана й скрiплена великою канцелярською печаткою з королiвською короною вся ця iсторiя, свiдчена пiдписами i в гарматному стволi, як у футлярi, запломбована. Адрес теж маС внести на власних плечах без нiчиСУ допомоги на борт урядовець Протозор, церемонiймейстер, що спокусив Ясновельможних Конструкторiв на цю планету, гадаючи в такий спосiб довести Ух до ганебноУ смертi. 5. Цей самий урядовець потiм маС товаришити конструкторам додому, аби гарантувати Ум недоторканнiсть та внеможливити будь-яку погоню i т. i. Причому, на кораблi достойник цей посiдатиме стало мiсце в клiтцi розмiром три кроки на три i на чотири, з вiконцем до годування i пiдстилкою з ошуркiв; ошурки мають бути тi самi, що Ух уклiнно просили Ясновельможнi Конструктори для виконання королiвських забаганок i якi перевезено потiм до таСмних полiцiйних архiвiв. 6. По звiльненню король не зобов'язаний особисто перепрошувати Ясновельможних Конструкторiв, оскiльки перепрошенням такоУ особи вони нехтують. Написано, пiдписано, датов