ано i т. д. i т. iн.: Трурль та Кляпавцiй за Конструкторiв Умоводавцiв, а також Великий Королiвський Канцлер. Великий Церемонiймейстер i Головний Обер-полiцмейстер Повiтряно- Земно-ВодноУ ТаСмноУ ПолiцiУ за Умововиконувачiв. I що ж мають чинити придворнi й мiнiстри, що, аж посинiли вiд злостi? Ясна рiч, згоджуються на все. Затим у великому поспiховi виготовляСться ракета; конструктори по снiданку самi приходять на монтажний майданчик контроль переводити. I все Ум не так: то матерiал кепський, то iнженери нетямущi, а то в центральному салонi постав Ум магiчну люстру з чотирма суперсвiтильниками i зозулею на схрещеннi; а якщо тубiльцi не знають, що воно за зозуля, то тим гiрше для них - королевi, безперечно, вже терпець уриваСться у самотньому сховищi, i коли повернеться вiн, то сумлiнно розквитаСться з тими, хто барив його визволення. Слова цi викликали загальне потемнiння в очах, нервовi дрижаки i полiцiйну лихоманку. Нарештi ракета готова; вантажники несуть коштовностi, мiшки з перлами, золото тече похилим транспортером, А вервечка полiцаУв, хоч i таСмних, та старанних, усе перетрушуС гори й долини, з чого Трурль i Кляпавцiй тiльки посмiхаються в кулак i навiть ласкаво пояснюють тим, хто Ух не без остраху, але з цiкавiстю слухаС, як усе це вийшло, коли вони вiдкинули першiй задум, як недосконалий, i побудували потвору зовсiм по- iншому. Вони не знали, де i як вмонтувати Уй центр регулювання, або мозок, тому довелося всю УУ збудувати з мозку, щоб вона могла думати ногою, хвостом чи пащекою (УУ, до речi, задля цього геть усю заповнили зубами мудростi). Але все це тiльки вступ, справжнС-бо завдання складалося з двох частин: психологiчноУ та алгоритмiчноУ. Попервах треба було з'ясувати, що може уговкати короля; з цiСю метою мав дiяти видiлений шляхом трансмутацiУ з потвори полiцiйний рiй. Бо полiцiУ, що маС на руках за всiма правилами мистецтва заготовлений ордер на арешт, нiщо в Космосi не може опиратися. Оце й усе щодо психологiУ. Слiд тiльки додати, що генiального поштмецстера включено також з психологiчних мiркувань, бо нижчий за рангом чиновник мiг би - його не пропустила б сторожа - листа не вручити, що коштувало б конструкторам голови. Штучний мiнiстр виконував роль посланця, крiм листа, мав у поштарськiй торбi ще дещо на той випадок, аби довелося пiдкупити алебардникiв. Усе продумано. Щодо алгоритмiв, то треба було тiльки винайти таку групу потвор, визначеною обмеженою пiдгрупою якоУ була б власне полiцiя. Алгоритм потвори передбачав безнастаннi трансформацiУ для кожного нового виду перетворення. Цей алгоритм введено хiмiчно несимпатичним чорнилом у заслону з,дзвониками, так що вiн сам потiм дiяв на елементи саме завдяки потворно-полiцiйнiй самоорганiзацiУ. Вiдразу додамо, що пiзнiше конструктори вмiстили в науковому часопису працю за назвою: <Загально-рекурсивнi ета-мета-бета-функцiУ для окремого випадку трансформацiУ полiцiйних сил у поштовi та потворнi сили в полi компенсацiУ дзвiночкiв, розв'язанi для дво-три-чотири i п-колiсноУ зеле- ноУ бiдарки з топологiчною гасовою лампою при застосуваннi оборотноУ матрицi на рициновiй олiУ, забарвленiй для вiдвертання уваги на рожеве, або загальна теорiя моно- i полiцiйноУ потвористики в математичному аспектi>. Ясно, що нiхто з придворних, канцлерiв, офiцерiв i самоУ вкрай вимученоУ полiцiУ анi слова з усього цього не втяв, але що то важить? Хто його зна,- шанувати конструкторiв мають пiдданi короля Жорстокiя а чи ненавидiти Ух. Уже все до старту готове. Трурль ходить по палацу i, згiдно з умовою, раз по раз знiмаС зi стiни якусь прикрасу, помилуСться трохи нею i кидаС в лантух, наче свою. Нарештi бiдарка везе хоробрих конструкторiв на аеродром, а там уже натовп, дитячий хор, дiвчатка в нацiональних вбраннях вручають букети квiтiв, дiячi зачитують з папiрцiв вдячно-прощальнi промови, граС оркестр, у кого слабкi нерви - непритомнiС, i ось настаС мертва тиша. Тут Кляпавцiй виймаС зуба з рота, щось у ньому повертаС, бо то не звичайний зуб, а прийомно- передавальна станцiйка. Натиснув - i з'являСться на небокраУ пiскувата хмаринка. Потiм вона збiльшуСться, залишаючи за собою смугу куряви, i з чимраз дужчим гуркотом приземляСться на вiльний майданчик мiж повiтряним кораблем i натовпом, згальмувавши так, що аж пiсок посипався на всi боки,- i всi з переляком бачать, що це - потвора. Яка ж бо бридка! А очi як сонця! Лупить себе по боках змiУстим хвостом так, аж iскри снопами летять i випалюють дiрки в парадних, отже, не в панцерних унiформах сановникiв. - Випусти короля! - говорить Кляпавцiй, а потвора на це абсолютно людським голосом вiдповiдаС: - I не подумаю! Тепер моя черга вести перемовини... -- Ти що, з глузду з'Ухала? Ти повинна згiдно з матрицею слухати нас! - при загальному остовпiннi гнiвно кричить Кляпавцiй. - А навiщо! Чхала я на вашу матрицю. Я потвора алгоритмiчна, антидемократична, iз зворотним керуванням, iз смертельним поглядом, з полiцiСю, амунiцiСю, орнаментацiСю та самоорганiзацiСю, король у мене в пузi, прислухайтеся, друзi, в бiдарки голоблi двi, почухайтеся в головi, вiзьмiться пiд боки, ступiть чотири кроки, вiтайте свого пана, братiС кохана! - Ось я тебе привiтаю! - кричить розсерджений Кляпавцiй, а Трурль питаС потвору: - То що ти, власне, хочеш?-та разом з тим ховаСться за Кляпавцiя i виймаС в себе зуба, але так, щоб потвора не помiтила. - По-перше, хочу взяти за жiнку... Але нiхто так i не довiдався, з ким потвора прагнула побратися, бо Трурль натиснув на зуба й промовив: - Ерем-терем, тринди-рати, згинь, потворо, бо бридка ти! Магнiтно-динамiчне зворотне керування, що тримало вкупi всi атоми потвори, вмить розпружидося пiд дiСю цих слiв, а сама вона заблимала слiпаками,.залопотiла вухами, ревнула, хвицнула, затiпалась, але це нiчого не Допомогло - тiльки вiтром гарячим, залiзом припахченим дмухнуло й вiйнуло, а потвора як стояла, так i розсипалася, мов висохла баба з пiску вiд штовхана ногою... Зостався тiльки малий горбочок, а на тому горбочку король - живий, здоровий, хоч присоромлений, насуплений, невмиваний i дуже лютий, що таке з ним сталося. - У нього в головi перемiшалося! - сказав Трурль до присутнiх, i було незрозумiле, кого вiн маС на увазi: короля чи звiра, який силкувався збаламутитися проти своУх творцiв, котрi, звiсно, передбачили в алгоритмi й цю небезпечну можливiсть. - А тепер,- пiдсумував Трурль,- прошу посадити церемонiймейстера в клiтку, а нам час до ракети... ВИПРАВА ТРЕТЯ, або СМОКИ ЙМОВIРНОСТI Трурль i Кляпавцiй були учнями великого Цереброна Емтадрати, що у Вищiй Неантичнiй Школi впродовж сорока семи рокiв викладав Загальну Теорiю Смокiв. Як вiдомо, смокiв (Смок - упир, дракон.) не iснуС. Ця примiтивна констатацiя могла б удовольнити пересiчний iнтелект, але не науку, бо Вища Неантична Школа зовсiм не цiкавиться тим, що iснуС. Банальнiсть буття надто давно вже доведена, щоб про це було варто обмовлятися бодай одним словом. Ось тодi якраз генiальний Цереброн, заатакувавши проблему точними методами, вiдкрив три рiзновиди смокiв: нейтральний, негативний i вигаданий. Усi вони, як сказано, не iснують, але кожен з цiлком осiбних на те причин. Смоки вигаданi й нейтральнi, знанi з-помiж фахiвцiв ще як вигаданцi i нейтральники, не iснують у не менш цiкавий спосiб, анiж негативнУ. Давно вiдомий у смокологiУ парадокс, що коли два негативнi види гербаризуються (дiя в алгебрi смокiв, що вiдповiдаС множенню в еле- ментарнiй арифметицi), в результатi народжуСться недосмок, завбiльшки близько 0,6. Отже, свiт фахiвцiв подiлявся на два табори, з яких один дотримувався думки, що йдеться про частину смока, раховану вiд голови, а другий - що про раховану вiд хвоста. I великою була заслуга Трурля i Кляпавцiя, якi довели хибнiсть обох поглядiв. Вони вперше застосували в цiй галузi теорiю ймовiрностi i тим самим створили пробабiлiстичну смокологiю, з якоУ випливаС, що смок С термодинамiчне неможливий тiльки в статистичному розумiннi, по- дiбно до того, як i ельфи, домовики, гноми, ворожки тощо. Iз загальноУ формули неймовiрностi обидва теоретики вирахували коефiцiСнти гномiнiзацiУ, роз'Сльфування тощо. З тiСУ ж форми випливаС, що стихiйного самовиявлення пересiчного смока довелося б чекати близько шiстнадцяти квiнтоквадрильйонiв гептильйонiв лiт. Запевне, ця проблема зосталася б тiльки цiкавою математичною подробицею, якби не добре вiдома конструкторська струнка Трурлева, котрий постановив розв'язати цю проблему емпiричним- шляхом. А оскiльки йшлося про неймовiрнi явища, вiн винайшов пiдсилювач iмовiрностi й випробував його спочатку в своСму пiдвалi, а потiм на спецiальному Смокородному полiгонi, чи Смоколiгонi, що його фiнансувала академiя. Не обiзнанi з загальною теорiСю неймовiрностi i до сьогоднi запитують, чому Трурль зробив iмовiрним саме смока, а не ельфа чи гнома. I чинять це з невiгластва, бо не вiдають, що смок у порiвняннi з гномом бiльш вiрогiдний. Трурль, либонь, мав намiр пiти далi в своУх дослiдах з пiдсилювачем, але вже перша спроба спричинилася до тяжкоУ контузiУ, бо вiртуальний смок хвицнувся. На щастя, присутнiй при цьому Кляпавцiй зменшив iмовiрнiсть - i смок щез. Багато вчених потiм повторювали дослiди iз смокотроном, але оскiльки Ум бракувало вправностi та витримки, значна частина смоковоУ малечi, дошкульно потурбувавши винахiдникiв, виривалась на волю. Тодi якраз i виявилося, що огиднi потвори iснують зовсiм по-iншому, нiж якiсь гам шафи, комоди чи столи; смоки, коли вже виникли, вiдзначаються перш за все iмовiрнiстю, i доволi значною. Коли влаштовуСться полювання на такого смока, та ще з облавою, то мисливцi з пришикованими до стрiльби рушницями знаходять лиш випалену та просмерджену в певний спосiб землю, бо смок, передчуваючи бiду, з реального простору ховаСться у конфiгурацiйний. Як звiр надто тупий i плюгавий, вiн робить це, очевидячки, чисто iнстинктивно. Примiтивнi особи, що не можуть збагнути, як це дiСться, гарячкове вимагають, аби Ум показали той конфiгурацiйний простiр. Вони ж бо не розумiють, що електрони, iснування яких не заперечуС жоден здоровий глузд, також рухаються, тiльки в конфiгурацiйному просторi, i долi Ухнi залежать вiд хвиль iмовiрностi. Зрештою, впертий радше визнаС неiснування елек- тронiв, анiж смокiв, бо електрони принаймнi не хвицаються. Колега Трурлiв, Гарборизей Кiбр, перший сквантував смока, усталив одиницю, названу смоком, що нею калiбруються, як вiдомо, чисельники смокiв, i навiть установив замашнiсть Ухнього хвоста, за що мало головою не наклав. Та хiба цi досягнення обходили широкi маси, яким смоки завдавали чимало лиха спустошуванням, властивою Ум усiм настирливiстю, риком i полум'ям, подекуди вимагаючи навiть податку дiвчатами? Хiба цих нещасних не турбувало, що iндетермiнiчнi, тобто нелокальнi, смоки Трурля поводять себе згiдно з теорiСю, але всупереч правилам чемностi, що та теорiя передбачаС замашнiсть Ухнiх хвостiв, а це нищить села й посiви? I нiчого дивного немаС в тому, що широка громадськiсть, замiсть того щоб оцiнити сенсацiйне досягнення Трурля, виявила невдоволення, а група виключних невiгласiв у наукових питаннях боляче побила знаменитого конструктора. Проте вiн, разом iз своУм приятелем КляпавцiСм, не припиняв дослiджень. З цих дослiджень випливало, що смок iснуС в степенi, залежнiй вiд його настрою i стану загального насичення, а також, що Сдиним певним методом знищення смока С редукцiя iмовiрностi до нуля i навiть до вiд'СмноУ величини. Отже, певна рiч, тi дослiди вимагали багато сил та часу, а зарозумiлi смоки жили собi на волi, спустошуючи численнi планети й зiрки. I що найгiрше, навiть розмножувалися. Це дало можливiсть КляпавцiСвi опублiкувати чудову статтю пiд назвою <Коварiантний перехiд вiд смокiв до смочкiв, або особливий випадок переходу iз стану, забороненого фiзикою, у стан, заборонений полi- цiСю>. Ця стаття наробила багато галасу в науковому свiтi, де всi ще пам'ятали про знаменитого полiцiйного смока, за допомогою якого хоробрi конструктори помстилися злому королевi Жорстокно за долю своУх навiки втрачених колег. А якi зайшли пертурбацiУ, коли стало вiдомо, що якийсь конструктор Базилiй, званий Емердванським, подорожуючи по всiй Галактицi, самою присутнiстю своСю викликаС появу смокiв там, де Ух ранiше нiхто й в очi не бачив. Коли ж загальний розпач i стан народноУ катастрофи доходили зенiту, Базилiй Емердванський з'являвся перед володарем даноУ краУни i, виторгувавши собi неймовiрно високий гонорар, приступав до знищення потвор. I це йому здебiльшого вдавалося, хоч нiхто не знав, яким чином, бо вiн дiяв наодинцi й потаСмно. Гарантiю успiшних наслiдкiв десмоканiзацiУ вiн давав лише статистичну, а коли один монарх заплатив йому за послуги дукатами, що теж були тiльки статистичне справжнi,- вiн почав з тих пiр ганебним способом перевiряти царською горiлкою природу металу, яким йому платили. Десь одно; погiдноУ днини опiвднi здибалися Трурль i Кляпавцiй та й повели таку розмову: - Чув про того Базилiя? - спитав Трурль. - Чув. - Ну й що? - Не подобаСться менi ця iсторiя. - Менi теж. ЯкоУ ти думки про все те? - Що вiн користуСться пiдсилювачем. - Iмовiрностi? - Так. Або резональними системами - Або генератором драконiв. - Ти маСш на оцi смокотрон? - Так. - А справдi, цiлком можливо. - Але ж,- заволав Трурль,- це була б пiдлiсть! Це означало б, що вiн iнколи привозить з собою цих смокiв, тiльки в потенцiальному станi, з iмовiрнiстю, близькою до нуля. Коли приживеться на новому мiсцi та роздивиться, тодi побiльшуС та побiльшуС шанси i змiцнюС Ух, аж поки досягнуть майже вiрогiдностi, i, певно, тодi вже наступаС уможливлен- ня, конкретизацiя i наочна тоталiзацiя. - Зрозумiло. Вiн, мабуть, вишкрябуС з матрицi <с> i вставляС на тому мiсцi <а>, i тодi смок з'являСться вiдразу в подобi - смок з амоком. - Так, смок з амоком - це найгiрше, що може бути. - А як ти мислиш,- вiн анульовуС Ух потiм нiгiлювальним реУрокреатором чи тiльки тимчасово зменшуС iмовiрнiсть i виУжджаС з набитою калиткою? - Важко сказати. Але якби вiн тiльки знеймовiрнював, то це було б ще бiльше негiдництво, бо рано чи пiзно нейтральнi коливання повиннi призвести до активiзацiУ смокоматрицi i все починаСться заново. - Так, але тодi вже не буде нi конструктора, нi грошей...- буркнув Кляпавцiй. - Чи не здаСться тобi, що про це варт було б написати до Головного Уряду Регулювання Смоками? - О нi, то не подобаС. Зрештою, вiн може цього i не робить. Ми не певнi в цьому та й доказiв не маСмо. Адже статистичнi коливання бувають i без пiдсилювача; колись же не було цi матриць, нi пiдсилювача, а смоки часом з'являлися. Просто акцидентне. - Нiби й так...- сказав Трурль,- i все ж... вони об'являються тiльки пiсля його прибуття на планету. - Звичайно. Але писати не випадаС, бо це все-таки наш колега з фаху. Хiба що самим зважитись на рiшучий крок? - Можна. - То й добре, бо я такоУ думки. Але що робити? I два знаменитi смокологи потонули в фаховiй дискусiУ, з якоУ стороннiй слухач не зрозумiв би нi слова, бо до нього доходили б тiльки загадковi слова: <чисельник смокiв>, <безхвiстна трансформацiя>, <слабкi смоговi впливи>, <дифракцiя i розпорошування смокiв>, <смок твердий>, <смок м'який>, <дракопробабiлiстика>, <переривчастий спектр василiка>, <смок у станi збудження>, <анiгiляцiя пари смокiв з супротивними амоками в полi загального безголiв'я> тощо. Наслiдком такого ретельного аналiзу явища була експедицiя, вже третя, до якоУ конструктори дуже старанно пiдготувалися i, як завжди, завантажили свiй корабель усiлякою складною апаратурою. Зокрема, взяли вони з собою дифузатор i спецiальну гармату, що стрiляла антиголовами. Пiд час подорожi, коли вони по черзi при- землялися на ЕнцiУ, ПенцiУ i ЦерулеУ, зрозумiли, що не зможуть обстежити всiСУ територiУ, охопленоУ нещастям, бо для цього Ум довелося б розiрватися на шматочки. Простiше було, отже, роз'Сднатися, що вони й зробили, i пiсля короткоУ робочоУ наради кожен подався в iнший бiк. Кляпавцiй довго працював у ПрестопондiУ, куди його запросив король Здивослав Ампетрицiй, що ладен був вiддати за нього дочку, аби тiльки позбутися потвор. Смоки найбiльшоУ iмовiрностi тут забiгали навiть на вулицi столицi, а вiртуальними просто аж кишiло. Вiртуального смока,- кажуть наУвнi, пересiчнi люди,- насправдi <нема>,тобто його жодним способом не можна побачити, i вони нiчого не роблять, щоб виявити його, але розрахунок Кiбра- Трурля-Кляпавцiя-Мiногiя, а надто рiвняння смоковоУ хвилi виразно доводять, що смок переходить з конфiгурацiйного у реальний простiр- легше i скорше,'нiж дитина з дому до школи. Отже, в будинку, в пiдвалi чи на горищi кожноУ хвилини при загальному зростаннi ймовiрностi можна було наштовхнутися на смока i навiть на суперсмока. Кляпавцiй, замiсть того щоб ганятися за смоками, вiд чого не було б користi, як справжнiй теоретик, взявся методично за справу- повстановлював на площах i скверах, у мiстах i селах пробабiлiстичнi смокоредуктори, i невдовзi потвори стали великою рiдкiстю. Одер- жавши тодi належно грошей, почесний диплом i перехiдний прапор, Кляпавцiй вiдлетiв на зустрiч iз приятелем. По дорозi вiн помiтив планету, з якоУ хтось розпачливо махав йому. Припускаючи, що це, можливо, Трурль потрапив у бiду, Кляпавцiй приземлився. Знаки ж подавали йому мешканцi Труфльофори, пiдданi короля Пстрицiя, що були в полонi передсудiв та примiтивних забобонiв, Ухня релiгiя - смоконiстична пневматологiя - вчила, що смоки мають душi, але нечистi, i з'являються вони як кара за грiхи. ЗорiСнтувавшись, що впада- ти в дискусiю з дипломованими смоконологами було б принаймнi нерозумно, бо методи, до яких вони вдавалися, зводилися до обкурю- вання проклятих мiсць, i роздавання релiквiй, Кляпавцiй вирiшив уже краще дослiдити все на мiсцi. Тодi на планетi жила лише одна потвора, але з найогиднiшого роду Рхидн. Кляпавцiй запропонував королевi своУ послуги; той не вiдразу вiдповiв йому, бувши, певно, пiд впливом безглуздоУ доктрини, яка причини виникнення смокiв пов'язувала з потойбiчним свiтом. З мiсцевих, газет Кляпавцiй дiзнався, що розбуялу на планетi Рхидну однi вважають Сдиним екземпляром, а iншi - багатоморфним створiнням, яке водночас може перебувати в багатьох мiсцях. Це хоч i не здивувало Кляпавцiя, проте примусило його добряче помiзкувати, бо локалiзацiя цих мерзенних iстот пiдлягаС так званим смочачим аномалiям i деякi екземпляри, особливо неуважнi, бувають <розмазанi> у просторi, що С звичайним ефектом iзоспiнного змiцнення квантового моменту. Подiбно до того, як рука над поверхнею води показуС п'ять як на позiр цiлком незалежних один вiд одного пальцiв, так i смоки, занурюючись iз конфiгурацiйного простору у реальний, здаються багатоликими, хоч насправдi це С один смок. Пiд кiнець черговоУ аудiСнцiУ КляпавцУй спитав у короля, чи не було на його планетi Трурля, описавши докладно при цьому зовнiшнiсть приятеля. Як же вiн здивувався, коли почув, що його колега був недавно в державi ПстрицУя i навiть збирався знищити Рхидну, взяв аванс i подався в гори, де найчастiше бачили смочиху. На другий день Трурль повернувся, вимагаючи великоУ платнi, а на доказ свого трiумфу показав сорок чотири зуби смочихи. Але трапилося, певно, непорозумiння, платню затримали до з'ясування справи. Трурль тодi страшенно скипiв, багаторазово й уголос висловлювався нечемно про монарха, а потiм зник у невiдомому напрямку. Вiдтодi про нього нi слуху нi духу, зате Рхидна, що знову вигулькнула жива й здорова, нiби з нею нiчого не трапилося. Ще завзятiше спустошувала мiста та села, викликаючи загальний розпач. Ця iсторiя видалася КляпавцiСвi доволi темною. Але й не подобало брати пiд сумнiв слова, що падали з монарших вуст. Узяв вiн тодi рюкзак, напханий сильними смокознищувальними засобами, i самотою рушив у гори, снiжна вершина яких велично пiдносилась над схiдним обрiСм. Дуже скоро вiн побачив на камiннi першi слiди потвори, зрештою, якби й не помiтив Ух, то впiзнав за специфiчним запахом сiрчаних випарiв. Безстрашний Кляпавцiй iшов далi, готовий щомить скористатися зi зброУ, яку повiсив собi через плече, i не спускаючи ока iз стрiлки на смокоапаратi. Стрiлка якусь мить стояла на нулi, тодi почала неспокiйно здригатися, а далi повiльно, нiби переборюючи не- видимий опiр, пiдповзла до одиницi. Тепер Кляпавцiй вже не мав сумнiву, що Рхидна десь неподалiк. Дуже це його здивувало, йому й у голову не вкладалося, щоб його випробуваний товариш i вiдомий теоретик Трурль та припустився помилки в обчисленнях i таким чином не знищив смочиху. Важко було повiрити й у те, що, не виконавши обiцянки, вiн усе-таки, коли повернувся до королiвського двору, став вимагати платнi за незроблене. Невдовзi Кляпавцiй зустрiв колону тубiльцiв, видко страх як наляканих, бо тi неспокiйно глипали очима на всi боки, а самi намага- лися купи триматися. Зiгнувшись у три погибелi пiд важкою ношею, яку тримали на плечах i на головах, вони пробиралися вгору вузенькою стежкою. Привiтавшись, конструктор зупинив процесiю i запитав у переднього, що вони тут роблять. - Пане,- вiдповiв йому королiвський урядовець нижчого рангу в латаному лапсердаку,- ми несемо данину смоковi. - Данину? Ага! I що ж це за данина? - Усе те, чого вимагаС смок: золото, коштовне камiння, пахощi з-за кордону i безлiч iнших речей, щонайдорожчих. Тут уже подиву Кляпавцiя меж не було, бо ж смоки нiколи такоУ данини не вимагають, а вже напевно не потрiбнi Ум пахощi, що однак не переважать Ухнього натурального смороду, i тим паче готiвка, яка Ум i зовсiм нi до чого. - А дiвчат смок не вимагаС, чоловiче добрий? - запитав ще Кляпавцiй. - Нi, пане. Колись, правда, було. Ще минулого року водив я до .нього по десять-п'ятнадцять, залежно вiд апетиту. Але вiдколи тут об'явився чужинець i ходив по горах зi скриньками i апаратами один- однiсiнький... I тут поштивець урвав на пiвсловi, неспокiйно скинувши оком на зброю та iнструменти КляпавцiСвi, а найбiльше до великого годинника- смоколiчильника, що весь час тихесенько цокав, подригуючи своСю червоною стрiлкою на бiлому циферблатi. - I таке самiсiньке все мав, як ваша свiтлiсть,- сказав вiн тремтячим голосом.- Такий точнiсiнько рихтунок i взагалi... - Я це випадково купив на базарi,- збрехав конструктор, щоб приспати його пiдозрiливiсiь.-А скажiть-но менi, моУ любi, чи не знаСте, бува, що сталося з цим чужинцем? - Що сталося? Цього ми вже не знаСмо, пане. А було все це так. Одного разу, зо два тижнi тому-чи правду я кажу, куме Барбароне? Два тижнi, не бiльше? - Еге ж, правду кажете, правду, чого б мали неправду казати? Буде вже тижнiв зо два, аби й чотири, чи, може, й шiсть. - Так ось! Прийшов вiн до нас, закусив; грiх казати, заплатив чесно, подякував, роздивився, постукав по колодi, запитав про торiшнi цiни, апарати порозкладав, щось там собi заповзято та старанно виписував одне по одному з циферблатiв у таку маленьку червону книжечку, що носив за пазухою, потiм той - як його, куме?-тер... темпер... не вимовлю, хай йому! - Термометр, старосто! - Ну, то ж певно, що так! Витягнув термометра i каже, нiби то проти смокiв, i туди його стромляв, i сюди, i знову щось писав у тому своСму зошитi, тодi апарати поскладав у торбу, торбу на плечi, попрощався та й пiшов. I бiльше ми його, пане, й не бачили. А було воно так. ТiСУ самоУ ночi щось гримнуло-трiснуло, але далеко. Нiбито за Мидраговою Горою,-це та, пане, що коло тiСУ он грунi, з такою гургулькою на вершечку, таки отоУ, тобто ПстрицiСвоУ, так УУ прозивають по королю вельможному нашому, а тамта, з другого боку, що нiби дуже притулена, як, не при вас кажучи, ото ззаду половинка до половинки, то зветься Пакуста, а то, пане, через те пiшло, що одного разу... - Бог з нею, з тiСю горою, чоловiче, тубiльцю добрий,- сказав Кляпавцiй,- кажете, вночi щось грюкнуло. Що ж було потiм? - Потiм - то вже зовсiм нiчого не було, пане. Як грюкнуло, то халупа й стала боком, так що я з полу на долiвку звалився. Але я вже звик до цього, бо не раз бува, як смочиха об хату почухаСться, то й не так ще тiпне! Ось хоч би й Барбаронiв брат, його в баняк зi шматтям кинуло, бо вони саме прали, коли смочисi почухатися закортiло... - Ближче до справи, добродiю, до сутi! - заволав Кляпавцiй.-Отже, грюкнуло, ви впали на долiвку, i що далi? - Коли ж бо, що нiчого. Якби щось було, то було би про що говорити, а як нема нiчогiсiнько, то нiчого i немаС, навiщо ото, аби язиком ляскати, чи не так, куме Барбароне? - Точнiсiнько так! Кляпавцiй кивнув головою i пiшов, а вся колона носiУв подерлася знов угору, згинаючись до землi - така важка була данина смоковi. Кляпавцiй здогадувався, що вони складуть УУ у визначенiй смоком печерi, але не хотiв бiльше нi про що розпитувати, бо й так весь аж упрiв вiд розмови зi старостою та його кумом. Зрештою, ще до того вiн чув, як один з тубiльцiв казав другому, що <смок вибрав таке мiсце, аби i йому, й нам було близько...>. Кляпавцiй йшов прудко, орiСнтуючись по смокоiндикатору, що його повiсив собi на шию, але не забував i про лiчильник; та той усе по- казував нуль i вiсiм десятих смока. <Чи то якийсь таСмничий смок, чи що за лихо?> - думав дорогою Кляпавцiй, зупиняючись щохвилини, бо сонце палило нещадно, вiд спеки повiтря дрижало над розiгрiтим камiнням, навколо не було нi стебельця якого зела, тiльки земля порепана у заглибинах скелi та розпеченi кам'янi брили, що тяглися ген аж до величних .вершин. Минула година, сонце-перекотилося уже на другу половину неба, а вiн усе йшов i йшов кам'янистими грунями та через гiрськi перевали, доки не опинився в мiсцевостi, покраянiй глибокими ярами та трiщинами, що заповнювала холодом пiтьма. Червона стрiлка пiдповзла до дев'ятки пiд одиницею i, здригаючись, завмерла. Кляпавцiй поклав рюкзак на виступ скелi i саме витягав протисмочницю, коли стрiлка жваво затанцювала. Вiн схопив редуктор iмовiрностi i бистрим поглядом змiряв околицю. Кляпавцiй був на гiрськiй грядi i мiг заглянути в глибину яру, де щось ворушилося. <Це таки вона,-подумав вiн,-адже Рхидна жiночого роду, може, тому вона й не вимагаС дiвчат. Але ж ранiш охоче приймала Ух. Дивно, дуже дивно. Проте зараз найголовнiше - спритнiсть!> - подумав Кляпавцiй i про всяк випадок дiстав з рюкзака смокодеструктор, поршень якого вганяС смокiв у небуття. Вiн виглянув з-за рогу скелi. Внизу в улого- винi, по дну висхлого потоку, сiро-бура з позапалими, наче вiд голоду, боками, сунула велетенська смочиха. В головi Кляпавцiя вихором закрутилася думка. Може, УУ анiгiлювати, змiнивши знак смочоУ матрицi з позитивного на негативний, внаслiдок чого статистична ймовiрнiсть несмока вiзьме гору над смоком? Але це ж страшенно небезпечно, коли взяти до уваги, що незначний струс може викликати катастрофiчну змiну: не одному вже при такiй нагодi вийшов замiсть несмока <несмак>, а як же багато залежить вiд однiСУ тiльки лiтери! Крiм того, тотальна депробабiлiзацiя зробила б неможливою дослiдження натури Рхидни. Конструктор завагався, уявивши собi спокусливу картину: величезна смочача шкура в його кабiнетi, десь мiж вiкном та книжковою шафою. Та не час було поринати в мрiУ, хоча, з другого боку,- вiддати б у смокозоопарк зразок з такими дивними смоками...- майнуло йому в головi; поки клякнув на землю, встиг навiть подумати, яку наукову працю можна б утяти на основi такого чудового матерiалу... Вiн переклав фузiю з редуктором у лiву руку, а правою схопив рушницю, заряджену антиголовою, старанно нацiлився i натиснув на спуск. Гуркнуло жахливо. Перламутрова хмаринка диму огорнула дуло й мисливця, так що на мить вiн утратив потвору з очей. Але дим одразу ж розвiявся. Старi казкарi розповiдають про смокiв силу неймовiрних речей. Наприклад, нiбито смоки мають по сiм голiв. Але такого не буваС. Смок може мати лише одну голову, бо вже двi голови спричинялися б до страшних сварок та суперечок; тому багатоголiвцi, як Ух називають вченi, вимерли внаслiдок внутрiшнiх чвар. Впертi й тупi зроду, цi потвори не терплять найменшого супротиву, отже, двi голови на одному тiлi призводять до скороУ смертi, бо кожна, iншiй на зло, утримуСться вiд Ужi i навiть силкуСться не дихати. Ну, й ясно, до чого це-призводить. Саме цю феноменальну властивiсть використав Евфорiй Вразливий, винахiдник антиголiвноУ рушницi. В тiло смока влучають маленькою зручною електронною голiвкою, i зараз же зчиняСться всерединi колотнеча. Вiдтак смок, нiби паралiчем розбитий, нерухомо сидить на одному мiсцi добу, тиждень, часом мiсяць; бувало, що тiльки через рiк вiн вмирав вiд виснаження. Тодi з ним можна робити все, що зама- неться. Але смок, якого вцiлив Кляпавцiй, поводився щонайменше дивно. Щоправда, зiп'явся на заднi лапи з таким риком, аж камiння посипалося, бив також хвостом об скелi, аж запах викресаних iскор заповнив увесь яр; потiм почухав за вухом, вiдкашлявся i спокiйнiсiнько пiшов собi далi, тiльки що прискорив трохи кроку. Не ймучи вiри власним очам, погнався Кляпавцiй гiрським хребтом, вкорочуючи шлях до гирла висхлого потоку. Тепер уже не те що наукова праця, не те що така-сяка стаття в <Смочому альманасi> ввижалася йому, а щонайменше монографiя на крейдяному паперi з портретом автора i фотографiСю смока! .За поворотом вiн причаУвся пiд камiнням, приклав до ока метальник неймовiрностi, прицiлився i правiв у рух депосибiлiтатизатори. Ложе- руля затремтiло у нього в руцi, розiгрiта рушниця оповилася серпанком, а смок-ореолом, як мiсяць на негоду, але не зник. Вдруге Кляпавцiй зробив смока зовсiм неймовiрним; напруга iмпосибiлiтативностi стала такою, що метелик, який пролiтав над ним, почав вимахувати крильцятами азбуку Морзе Другу <Книгу джунглiв>, а серед скель замиготiли тiнi ворожок, вiдьом, русалок, виразний стукiт копит звiстував, що десь за смоком гарцюють кентаври, добутi з неможливостi страшенним напруженням метальника. Але смок, нiби нiчого не сталося, неповоротко присiвши, позiхнув i заходився смачно так чухати заднiми лапами обвисле пiдборiддя. Розпечена рушниця палила вже пальцi КляпавцiСвi, що розпачливо натискував на курок, бо нiчого такого вiн досi не переживав - невеликi камiнцi навколо смока поволi здiймалися в повiтря, а курява, що вiн, чухаючись, викидав з-пiд себе, замiсть безладно осiсти, склалася в повiтрi в зовсiм розбiрливий напис: <ПОКIРНИЙ СЛУГА ПАНА ДОКТОРА>. Навкруги посутенiло, бо з дня робилася нiч, кiлька великих вапняних каменiв вирушили на прогулянку, тихо розмовляючи межи себе про те та се, одне слово, дiя- лися справжнi дива. А страшний звiр, що спочивав за тридцять крокiв вiд Кляпавцiя, i не думав зникати. Кляпавцiй кинув метальник, витяг з- за пазухи протисмокову гранату i, ввiряючи свою душу матерi всеспiнорових перетворень, жбурнув УУ перед себе. Загримiло, разом з уламками скелi злетiв у повiтря смочачий хвiст, а сам вiн людським голосом зiпонув: <Гвалт!>- i бiгцем упрост на Кляпавцiя. Той, побачивши так близько смерть, вискочив iз схованки, конвульсивне стискаючи короткий спис iз антиматерiУ, замахнувся, але знову почув крик: - Кинь! Кинь! Не вбивай мене! <Що це, смок розмовляС?-подумав Кляпавцiй.- Нi, мабуть, я збожеволiв...> Але спитав: - Хто це говорить? Смок? - Який там смок! Це я!!- 3 хмари вигурнув Трурль, торкнувся шиУ смока, покрутив там щось - i велетень поволi впав навколiшки, завмираючи з протяжним хруском. - Що це за маскарад? Що це значить? Звiдки цей смок? Що ти в ньому робив? - закидав його Кляпавцiй запитаннями. Трурль стряхнув запорошений одяг, одступаючи вiд приятеля. - Звiдки, що, де, як... Дай-бо менi слово вимовити! Я знищив смока, а король не хотiв заплатити. - Чому? - Либонь, що скупий, не знаю. Все скидав на бюрократiю, що маС бути протокол огляду комiсiУ, вимiри, розтин трупа, збори ради при тронi i те i се; головний скарбничий казав, що невiдомо, як розраховуватися, бо це й не з фонду платнi, i не з безособового фонду, одне слово, як я не просив, не наполягав, скiльки не ходив до каси, до короля, до ради, нiхто не хотiв зi мною говорити. А коли менi запропонували подати автобiографiю з фотокартками, ну, що ж, я пiшов геть, але смока вже не можна було вiдродити. То я зняв з нього шкуру, нарiзав трохи лiщинових гiлочок, потiм менi навернувся на очi старий телеграфний стовп - i бiльше нiчого не треба було; я зробив опудало, ну й теС- почав удавати... - Не може бути! Ти вдався до такого ганебного вчинку? Ти?! Але навiщо, коли тобi не заплатили? Нiчого не розумiю. - Ну й дурень же ти! - кинув поблажливо Трурль.- Та вони весь час носять менi данину. Я вже маю бiльше, нiж менi належало. - Ааа!!!-прояснiв Кляпавцiй. Проте одразу ж i додав:-Але ж бридко- примушувати... - Чому бридко? Зрештою, хiба я робив щось погане? Я тiльки прогулювався в горах, а вечорами трохи вив. Я дуже стомився,- додав вiн, сiдаючи бiля Кляпавцiя. - Вiд чого, власне кажучи? Вiд виття? - Нi. Ех, навiть двiчi два не здолаСш улiчити! Вiд якого там виття? Щоночi я мушу тягати мiшки золота з умовленого мiсця на гору, аж ген туди! - показав вiн рукою на далекий гiрський хребет.- Я вже наготував собi там стартовий майданчик. Якби ти сам попоносив двадцятипудовi тягарi вiд смерку до свiтанку, то побачив би. Ти ж знаСш, що сама тiльки -шкура смока важить зо двi тонни, а я мусив УУ волокти, рикати, тупотати вдень, а вночi - оце гарування! Радий я, що ти приУхав, бо менi вже все де добряче набридло. - А чому той смок, тобто той тугонапханий маскарон, не зник, коли я зменшив iмовiрнiсть майже до нуля? - хотiв ще довiдатися Кляпавцiй. Трурль вiдкашлянувся i дещо знiтився. - А то з передбачливостi,-пояснив вiн.- Зрештою сюди мiг пришкандибати який-небудь дурнуватий мисливець, скажiмо Базилiй, тому я ставив усередину, пiд шкуру, антипробабiлiстичнi екрани. А тепер ходiмо, там залишилося ще кiлька мiшкiв платини, це найцiннiше за все. Не хочеться менi самому носити. Чудово, тепер ти менi допоможеш... ВИПРАВА ЧЕТВЕРТА, або ПРО ТЕ, ЯК ТРУРЛЬ, БАЖАЮЧИ ВРЯТУВАТИ КОРОЛЕВИЧА ПАНТАРКТИКА ВIД МУК КОХАННЯ, ЗАСТОСУВАВ ЖОНОТРОН I ЯК ПОТIМ ДОВЕЛОСЯ СКОРИСТАТИСЯ 3 ДIТОМЕТА Одного дня на свiтанку, коли Трурль спав як убитий, у дверi його господи загрюкано з такою силою, нiби якийсь прибулець хотiв Ух висадити разом з завiсами. Коли Трурль, насилу продерши очi, вiдсунув засув, то побачив на тлi ледь посiрiлого неба величезний корабель, що скидався на велетенську голову цукру або на летючу пiрамiду. Iз середини цього велета, що сiв напроти Трурлевих вiкон, сходив довгою низкою по широкому помосту караван мальблюдiв, нав'ючених мiшками, а повбиранi в бурнуси й тюрбани та старанно пофарбованi на чорне роботи складали в'юки перед ганком так швидко, що за кiлька хвилин Трурль, який нiчогiсiнько не тямив, опинився, нiби в шанцi, за стiною пузатих, натоптаних пiвколом клумакiв, число яких усе зростало. Залишився тiльки вузький прохiд, яким саме крокував електрицар незвичайноУ статури, iз зiркувато прорiзаними очима, з радiолокацiйними антенками, хвацько закрученими вгору, в плащi, обсипаному коштовним камiнням. Цей вельможний пан, вiдкинувши плащ за спину, пiдняв броньованого капелюха i могутнiм, хоч i м'яким, нiби оксамит, голосом запитав: - Чи з високородним конструктором, його милiстю паном Трурлем маю честь говорити? - Так, справдi це я... Прошу до господи, даруйте, що не прибрано... я не знав... тобто - спав...- белькотiв украй збентежений Трурль, загортаючись у свiй скупий одяг; вiн помiтив, що маС на собi тiльки нiчну сорочку, i то таку, що вже давно за балiСю скучила. Та елегантний електрицар, здавалося, не помiчав вад Трурлевого туалету. Вiн ще раз пiдняв свого капелюха, що забринiв, вiбруючи над його склепiнчастою головою, i грацiйно вступив до покою. Трурль попросив зачекати хвилиночку, сяк-так завершив туалет i, перескакуючи через двi сходинки вiдразу, за мить уже вернувся з ан- тресолей. Надворi тим часом розвиднiло, а небавом блиснуло сонце, i засяяли бiлизною тюрбани чорних роботiв, що, сумно й тужно виводячи стару невiльницьку пiсню <Де ж побував ти>,- в чотири ряди оточили господу i корабель-пiрамiду. Трурль помiтив це через.вiкно, сiдаючи навпроти гостя, що глянув на нього дiамантове й блискучо, а потiм озвався такими словами: - Планета, з якоУ прибуваю я до тебе, вельмишановний конструкцiонiсте, живе саме в розпалi середньовiччя. Тому хай вибачить уже менi Ваша свiтлiсть, що я спричинився до такоУ конфузiУ своУм невчасним приземленням; i зволь ласкаво зрозумiти, що ми на борту нiяк не могли передбачити, що той пункт планети ВашоУ милостi, де стоУть оця чесна садиба, нiч ще у своУй владi тримаС i доступ промiнню сонячному боронить. Тут вiй прокашлявся, нiби. хто на гуслях бренькнув, i повiв рiч далi: - ПосилаС мене спецiально до ВашоУ милостi мiй пан i володар Його Королiвська Величнiсть Протрудин Астерiйський, удiльний пан сполучених куль Йонiту та Епрiту, природжений монарх АнервiУ, цар МонодiУ, БiпрокацiУ i Трифiлiди, великий князь Барноймовiрний, Еборцидський, Кляпунжанський i Астраганронський, граф ЕвскальрiУ, ТранефiорiУ i Фортранспiни, кавалер Шури й Бури, барон Гризивепшицький, Простовсякормудський i Вимитодотлавський, так само як i самодержавний володар Метери, Гетери, Етери ет Кетери. ПосилаС для того, щоб вiд його милостивого iменi просити вашу яснiсть до нашоУ краУни, яко гаряче очiкуваного коронного збавителя, що лиш один у всьому свiтi може звiльнити нас вiд повсюдного смутку, невдалим коханням його королiвськоУ свiтлостi, наступника трону Пантарктика, викликаного. - Але ж я не...- почав був Трурль, та магнат, зробивши, короткий жест, який означав, що вiн ще не закiнчив, повiв далi тим самим крицево бриньким голосом. - За те, що найласкавiше прислухаСшся до наших благань, за те, що прибудеш до нас i допоможеш збороти нацiональне лихо, яке порушило державнi iнтереси, Королiвська Величнiсть Протрудин обiцяС, запевняС i моУми вустами присягаСться в тому, що даруС Вашу Конструктивнiсть такою ласкою, що нею, Ваша Достойнiсть, будете ситi до кiнця днiв своУх. А зокрема наперед, чи, як у вас кажуть, авансом присвоюС вам титул оце зараз,- тут магнат встав, добув з пiхов шпагу i далi вже мовив, за кожним словом ударяючи плазом УУ Трурля, аж у того плечi ходором ходили,- Титулярного й Удiльного Князя МурвiдраупiУ, АбомiненцiУ, Огидори i Вассоли, спадкового графа Трунду i Морiльгунду, восьмиберлового електора Бразелупи, Кондолонди й ПраталаксiУ, а також маркiзом Гунду й Лунду, надзвичайним губернатором ФлуксiУ та ПруксiУ, а також капiтулярним генералом ордену Бездицьких мендитiв i Великим Роздавачем Милостинi князiвства Питу, Миту й Тамтадриту разом надзвичайним правом на салют з двадцяти однiСУ гармати пiд час ранкового пробудження i вечiрнього спочивання, пообiдньою фанфа- рою, Важким Iнфiнiтезимальним Хрестом, а також багаторядною перпетуацiСю в чорному деревi, багатобiчною в сланцi i багатократною в золотi. На доказ своСУ прихильностi мiй король i пан посилаС тобi оцей дрiб'язок, яким я зважився оточити твiй дiм. Справдi, мiшки вже затулили денне свiтло, що ледве пробивалося в кiмнату. Магнат кiнчив говорити, але красномовно пiднятоУ руки не опускав. Либонь, забув, що мовчав, аж нарештi Трурль заговорив: - Я дуже вдячний Його Королiвськiй Величностi Протрудиновi, але кохання, знаСте,- не моя спецiальнiсть. Зрештою...- додав вiн, спонукуваний поглядом магната, що спочивав на ньому, як дiамантова брила,- може, зволите розповiсти, в чому справа-Магнат кивнув. - Справа проста, добродiю! Наступник трону закохався в Амарандину Церибернянську, Сдину дочку володаря АраубрарiУ - сусiдньоУ держави. Але нашi краУни роз'СднуС дуже давня ворожнеча, i коли наш Милости- вий пан пiсля невтомних благань королевича попросив у цiсаря руки Амарандини, вiдповiдь була категорично негативна. Вiдтодi рiк минув i шiсть днiв, а князь-наступник в'яне на очах, i нiяк не можна його до тями повернути. Нема надiУ нi на кого, крiм як на Вашу Яснiсть пре- свiтлу!- I схилився гордий магнат, а Трурль кашлянув i, побачивши шеренги воякiв пiд вiкнами, сказав кволим голосом: - Не уявляю собi, щоби мiг чим-небудь... та... коли вже король бажаС... ну, тодi... я, зрозумiло... - Отож-то! - радiсно вигукнув магнат i плеснув у долонi, аж металом загримiло. Вмить дванадцятеро чорних, як нiч, кiрасирiв увалилися з панцерним грюкотом до кiмнати i, схопивши Трурля, на руках понесли його на борт корабля, що вистрелив двадцять один раз, пiдняв трапи i з розмаСним прапором величаво злетiв у небесне провалля. Пiд час подорожi магнат, що виявився Великим Коронним Пiдбляшим, розказав Трурлевi багато подробиць про романтичну i разом з тим драматичну iсторiю королевичевого кохання. Вiдразу пiсля прибуття, урочистоУ зустрiчi й проУзду по столицi серед прапорiв та натовпiв конструктор узявся до дiла. Мiсцем роботи вiн обрав собi розкiшний королiвський парк; храм Думання, що стояв у тому парку, вiн перетворив за три тижнi на дивовижну конструкцiю з металу, кабелiв i вогняних екранiв. Це був, як вiн пояснив королевi, жонотрон - пристрiй, що застосовуСться i як тренажер, i як тотальний еротор iз зворотним керуванням. Помiстившись у серцi апаратури, можна було спiзнати за одним махом усi чари, принаду, вроду, нашiптування, поцiлунки та пестощi прекрасноУ статi усього Космос