у вiдразу. Жонотрон, що в нього переробив Трурль храм Думання, мав вихiдну потужнiсть сорок мегаморiв, причому ефективна продуктивнiсть у по- добi пекучих сласнощiв досягала дев'яноста шести вiдсоткiв, а випромiнювання жаги, вимiрюваноУ кiломилями, налiчувало Ух шiсть на один поцiлунок далекого скерування. Жонотрон був оснащений також зворотним поглиначем любовного шалу, каскадним стискообiймальним пiдсилювачем та автоматом <першого погляду>, оскiльки Трурль пристав на думку доктора Афродонта, що створив теорiю поля наглого закохання. Ця досконала конструкцiя мала ще й рiзнi допомiжнi пристроУ, як-от: швидкiсна флiртiвниця, редуктор залицянь, а також комплект пестильникiв i нестильниць. А зовнi, в особливiй склянiй будцi, виднiлись величезнi дзигарковi циферблати, на яких можна було з вели- кою точнiстю спостерiгати перебiг процесу лiкування вiд розкохання Статистичнi данi свiдчили, що жонотрон давав тривалi позитивнi наслiдки в дев'яноста восьми випадках любовноУ суперфiксацiУ iз ста. Таким чином, шанси на врятування королевича були величезнi. Сорок шановних перiв королiвства протягом чотирьох годин поволi, але вперто тягнули й пiдштовхували королевич а. через парк до храму Думання, поСднуючи рiшучiсть дiй з повагою до титулу, бо королевич зовсiм не хотiв звiльнитися вiд мук кохання i щосили брикався ногами та буцав своУх вiрних придворних головою. Коли ж нарештi за допомогою численних пухових подушок королевича запхнуто до середини i закрито за ним люки, Трурль, хвилюючись, увiмкнув автомат, котрий почав незворушно вiдраховувати: <двадцять, дев'ят- надцять, вiсiмнадцять, сiмнадцять... десять...> - аж поки не виголосив рiвним голосом; <Нуль! Старт> - i синхроеротори, ввiмкнутi на всю мегаморну потужнiсть, накинулись на жертву почуттiв, так фатально спрямованих. Майже годину вдивлявся Трурль у стрiлки приладiв, що тремтiли пiд найвищою еротичною напругою, але, на жаль, не показували iстотних змiн. Вiн починав сумнiватися в дiйовостi лiкування, але тепер уже нiчого не можна було вдiяти - доводилося склавши руки терпляче чекати. Трурль тiльки стежив, аби гiгацiлунки падали пiд належним кутом i без надмiрного розпорошення та щоб флiртiвниця й обiймальнi пестильники мали належнi оберти, а заразом i те, щоб густота силових лiнiй поля не переважувала норму, бо ж iшлося не про те, щоб пацiСнт <перезакохався> - з Амарандини та в машину, а щоб вiн цiлком розко- хався. Нарештi в урочистому мовчаннi люка вiдчинено. По розгвинченим великих шурупiв, що герметичне його затискували, з напiвтемноУ кабiни в хмарi найсолодших пахощiв випав безживний королевич укупi з зiм'ятими трояндами, що вiд страшноУ концентрацiУ жаги обсипалися, Пiдбiгли вiрнi слуги i, пiднiмаючи його безвладне тiло, почули, як самими блiдими вустами королевич вимовив тiльки одне слово: Амарандина. В Трурля мало не зiрвалося з кiнчика язика прокляття, бо вiн зрозумiв, що нiчого не вийшло, оскiльки божевiльне почуття королевича виявилося дужчим над усi разом узятi гiгамори та мегапести жонотрону. Та й коханнСмiр, прикладений непритомному до чола, показав вiдразу сто i сiм градусiв, а потiм скло трiснуло i, неспокiйно тремтячи, нiби й на неУ перейшов пал розгарячiлих почуттiв, вилилася ртуть. Перша спроба не вдалася. Похмурий, як нiч, вернувся Трурль до своУх апартаментiв. Коли б хто за ним стежив, то побачив би, як вiн ходить вiд стiни до стiни, шукаючи засобiв порятунку. Тим часом з парку почувся якийсь гамiр. Це каменярi, що поправляли окружний мур, повлазили з цiкавостi до жонотрону i якимось чином пустили його в хiд. Довелося викликати пожежну охорону, бо тi вискакували з камери закiптюженi, димлячи почуттям. Тодi Трурль застосував iнший агрегат, що складався з делiризатора i тривiальницi. Але й на другiй спробi, скажемо одразу, вiн осiкся. Королевич не розлюбив Амарандину, навпаки, почуття його ще посилилося. Трурль знову проходив багато кiлометрiв по своУй кiмнатi, до пiзньоУ ночi читав фаховi пiдручники, поки не кинув ними об стiну, а другого дня просив Коронного Магната Пiдбляшiя влаштувати аудiСнцiю у короля. Допущений до Його Величностi, Трурль почав: - Ваша Королiвська Величносте, Милостивий Пане! Вiдкохувальнi системи, що я застосував,- найпотужнiшi, з можливих. Твiй син живим вiдкохатися не дасться - це та iстина, яку я повинен визнати. Король мовчав, пригнiчений цiСю звiсткою, а Трурль говорив далi: - Безперечно, я мiг би його ввести в оману, синтезуючи Амарандину за доступними менi параметрами, але рано чи пiзно королевич викриС пiдступ, коли довiдаСться про долю справжньоУ цiсарiвни. Отже, залишаСться один вихiд: королевич маС одружитися з цiсарiвною! - Ба, мiй чужинче! В тому-то й справа, що цiсар нiколи не вiддасть УУ моСму синовi! - А якби його переможено? Якби мусив вести перемови й просити, переможений, ласки? - Ну, тодi - запевне, але ти що, хочеш, аби я двi величезнi держави кинув у криваву вiйну з непевним кiнцевим наслiдком тiльки для того, щоб домогтися для сина руки цiсаревоУ доньки? Цьому не бувати! - Iнакшого рiшення я й не чекав вiд ВашоУ КоролiвськоУ Величностi! - спокiйно сказав Трурль - Але ж вiйни бувають рiзнi, i та, яку я замислив, зовсiм безкровна. Ми не будемо збройне нападати на державу цiсаря. Жодного пiдданого не позбавимо життя, а якраз навпаки! - Що це маС означати? Що ти кажеш?- вигукнув здивований король. В мiру того, як Трурль ушiптував своУ хитрi вигадки в королiвське вухо, похмуре досi обличчя монархове поступово прояснялося, аж нарештi вiн вигукнув: - Роби, що задумав, мiй дорогий чужинче, i хай тобi допоможе небо! Другого ж дня королiвськi кузнi й майстернi взялися виготовляти за Трурлевим кресленням надпотужнi метальнi установки зовсiм невiдомого призначення, Ух установили на планетi, накривши маскувальними сiтками, так що нiхто нi про що й не здогадувався Водночас Трурль день i нiч сидiв у королiвськiй лабораторiУ кiбергенетики, пильнуючи таСмничi казани, у яких булькотiло загадкове вариво, i коли б якийсь шпигун спробував за ним стежити, то лишень те й довiдався б, що вряди-годи в замкнених на чотири клямки лабораторних залах чути квилiння, а докторанти й асистенти гарячково бiгають з хурами пелюшок на руках. Бомбардування почалося рiвно через тиждень, опiвночi. Вирихтуванi старими гарматами жерла вишикувалися в ряд, нацiлились на цiсареву державу-i вибухли не смерто-, а життСносним випалом. Трурль стрiляв... немовлятами; його дiтомети засипали цiсарство незлiченними мiрiадами крикливих карапузiв, якi, швидко пiдростаючи, облiплювали кiнних i пiших. Було Ух стiльки, що вiд попискування <мама!> i <пля- пля>, а також <пi-пi> i <а-а> тремтiло повiтря i лопалися барабаннi пере- тинки. Цей дитячий потоп був такий, що державна економiка опинилася пiд загрозою i привид катастрофи був наяв, а з неба все падали й падали товстенькi та веселенькi малюки. День обертався на нiч, коли всi вони разом стрiпували пелюшками. Цiсар одразу ж iзмушений був просити милосердя у короля Про-трудина, котрий обiцяв припинити бомбарду- вання при умовi, що його син вiзьме за жiнку цiсарiвну Амарандину, на що той хутенько погодився. Тодi одразу ж дiтомет позаклепувано, жонотрон свiй Трурль для бiльшоУ певностi розiбрав власноручно i. у вбраннi, що аж iскрилося дiамантами, з маршальським берлом у руцi диригував, як старший боярин, тостами на гучному весiллi, Потiм вiн завантажив ракету подарунками, дипломами й грамотами, а також вiдзнаками, дарованими йому королем та цiсарем, i, ситий славою, повернувся додому. ВИПРАВА П'ЯТА, або. ЖАРТИ КОРОЛЯ БАЛЕРIОНА Не жорстокiстю Дошкуляв кимберський король Балерiон своУм пiдданцям, а любов'ю своСю до розваг. Знову ж таки - нi бенкетiв вiн не справляв, нi в оргiях нiчних не кохався; серцю королiвському милi були зовсiм невиннi розваги: то у дзвiночки й молоточки погрiтися, а то - в еники-беники, чи в стукалку вiд ночi до ранку, а то ще в дерев'яного пирiжка... Та понад усе любив король пiжмурки. Як тiльки треба було ухвалити якусь важливу постанову, пiдписати декрет державного значення, прийняти чужинських послiв, чи дати аудiСнцiю якомусь маршаловi - король ховався i пiд страхом найсуворiшоУ кари велiв шукати себе. Коронна рада бiгала тодi по-всьому палацу, заглядала в замковi рови та башти, постуком обстежуючи всi стiни, перекидаючи на всi боки трон, i цi пошуки затягувались iнодi надовго, бо король вигадував щоразу новi схованки, й криУвки. Якось до оголошення однiСУ дуже важливоУ вiйни не дiйшло тiльки через те, що оповитий шкельцями й дармовисами король провисiв три днi у троннiй залi, вдаючи з себе люстру, i посмiювався нишком з розпачливоУ бiганини придворних. Хто знаходив короля,- одразу ж одержував титул Великого Королiвського Знахiдника. При дворi було вже Ух сiмсот тридцять i шiсть. Хто хотiв доскочити ласки королевоУ, мусив обов'язково здивувати монарха якоюсь новою, ще невiдомою йому грою. Це було не легко, оскiльки Балерiон був у цьому справжнiй ерудит; вiн знав старовиннi розваги, як, наприклад, чiт i лишка, i найновiшi - iз зворотним керуванням, такi, як кiбергай. Вiд часу до часу вiн казав, що все на свiтi - суцiльна розвага i гра,- так само його королювання i цiлий свiт. Обурювали цi легковажнi й нерозсудливi слова сивоголових членiв коронноУ ради, надто старiйшину, з високого роду славних матрицiУв його честь Папагастера, котрий потерпав тим, що для короля немаС нiчого святого i навiть власний високий свiй сан вiн зважуСться брати на кпини. Зате всiх поймав немалий жах, коли король з несподiваноУ примхи оголошував вiкторини. Вiн здавна кохався в них i ще великого канцлера пiд час коронацiУ приголомшив запитанням, чи, на його думку, рiзняться мiж собою патер i матер, а якщо так, то чим? Король швидко зорiСнтувався, що придворнi, яким вiн загадуС загадки, не дуже морочать собi голову над Ух розгадуванням. Вiд- повiдали вони абияк, навмання, попадаючи пальцем у небо, i це страшенно його дратувало. Справи полiпшали аж тодi, коли призна- чення на придворнi пости вiн поставив у залежнiсть вiд наслiдкiв вiкторини. Почалися пiдвищення й змiщення в посадах, i весь двiр хоч- не-хоч мав брати участь у iгрищах, вигадуваних монархом. На жаль, дехто з вельмишановних ошукував короля, котрий хоч i щирий був вiд природи, проте терпiти не мiг, коли його вводили в оману. Великого коронного маршала було приречено на вигнання, бо вiн користувався на аудiСнцiях шпаргалкою, схованою пiд панцером. Цього, либонь, нiхто б i не помiтив, аби не його ворог, генерал, що таСмно донiс про це королевi. Також i голова тронноУ ради Папагастер мусив розпрощатися зi своСю посадою, бо не знав, яке мiсце в свiтi найтемнiше. Поступово до складу тронноУ ради ввiйшли найвправнiщi в усiй державi розв'язувачi кросвордiв та ребусiв, а мiнiстри й кроку не ступали без енциклопедiУ. Насамкiнець придворнi дiйшли вже такоУ майстерностi, що давали влучну вiдповiдь ще до того, як король закiнчував говорити. Нiчого дивного в цьому не було, бо всi вони, як i король, були передплатниками й уважними читачами "УРЯдового вiсника>, в якому замiсть нудних ризпоряджень та адмiнiстративних декретiв, дру- кувалися переважно шаради й масовi iгрища. З плином рокiв королевi щораз менше хотiлося думати. I тодi повернувся вiн до своСУ першоУ й найулюбленiшоУ гри - у пiжмурки. А якось, розiйшовшись, вiн установив зовсiм не звичайну нагороду для того, хто пiдкаже йому найкращу в свiтi схованку. Нагородою була безцiнна коштовнiсть, дiамант з корони роду Кимберитiв, до якого належав i сам Балерiод. Того дива-дивного нiхто нiколи не бачив, бо зберiгалося воно за сiмома величезними замками в королiвськiй скарбницi. Треба ж було, щоб Трурль i Кляпавцiй, якi вiдбували одну з своУх чергових подорожей, нагодилися на цей час у Кимберiю. Чутка про королiвську забаганку якраз розiйшлася по всiй краУнi, отже невдовзi дiсталась i обох конструкторiв. Почули вони УУ вiд мешканцiв заУзду, де ночували. Назавтра друзi поспiшили до палацу доповiсти, що знають таСмницю схованки, а якою жодна не зрiвняСться. Охочих до нагороди по- насходилось так багато, що через них не можна було до замка й протовпитися. Конструкторам це не сподобалось, i вони знову повер- нулися до заУзду, щоб спробувати щастя наступного дня. Але щастю треба хоч трошки запомагати - мудрi конструктори пам'ятали про це, тож Трурль кожному вартовому, що назмагався Ух затримати, а потiм i придворним, що чинили перешкоди, мовчки сував у руку важкеньку монету, А коли той, замiсть пропустити, обурювався, Трурль негайно сунув ще одну, грубшу, важчу. Таким чином не збiгло й п'яти хвилин, як вони опинилися в тронному залi перед обличчям його величностi. Дуже зрадiв король, побувши, що такi знаменитi мудрецi спецiально прибули до його краУни, аби подарувати йому таемницю найкращоУ схованки. Не вiдразу вдалося втокмачити Балерiоновi, в чому суть, але врештi його розум, з дитинства натренований розв'язуванням ребусiв, утнув, про що йдеться, i король запалав ентузiазмом, зiйшов з трону i, запевняючи конструкторiв у своУй незмiрнiй милостi й прихильностi, за- явив, що нагорода не мине Ух, за умови, коли вiн негайно випробуС той Ухнiй таСмний рецепт. Клянавцiй, щоправда, не погоджувався вiдкрити секрет, буркочучи собi пiд нiс, що перше слiд би було скласти вiдповiдну угоду, на пергаментi з печаткою та шовковими китицями. Але король так наполягав, так благав Ух, так Ух просив i запевняв, присягаючись усiм, що мав найдорожчого, в непорушностi свого слова, аж конструктори поступилися. Все потрiбне для здiйснення свого проекту Трурль принiс iз собою у маленькiй скриньцi, яку тут-таки й показав королевi. Цей винахiд, власне кажучи, не мав нiчого спiльного з грою у пiжмурки, однак ним можна було скористатися й у цьому випадку. Це був кишеньковий переносний двостороннiй обмiнник особистостi, зрозумiло, iз зворотним керуванням. За його допомогою будь-якi двi особи могли помiнятися особистостями, що вiдбувалося зовсiм просто i дуже швидко. На голову одягався апарат, схожий на коров'ячi роги. Цими рогами треба було доторкнутися до лоба особи, з якою бажано здiйснити обмiн, i легенько натиснути. Тодi вмикач урухомлював пристрiй, який виробляв двi зустрiчнi серiУ блискавичних iмпульсiв. Через один рiг плинула власна особистiсть в глиб чужоУ, а через другий рiг чужа - в глибину власноУ. Отже, при цьому вiдбувалося цiлковита розвантаження пам'ятi i одночасне завантаження виниклоУ пустки iншою пам'яттю, тiСю, що належить другiй особi. Трурль наклав для наочностi апарат собi на голову i, наближуюча королiвське чоло до своУх рогiв, пояснював йому, як користуватися апаратом, коли запальний монарх буцнув роги лобом так сильно, що механiзм увiмкнувся - i сталося блискавичне пересадження iндивiдуальностей. Це вiдбулося так швидко й непомiтно, що Трурль, який досi ще нiколи не робив експерименту на собi, навiть не зауважив, що трапилося. Кля- павцiй, що стояв обiч, також нiчого не помiтив, тiльки його здивувало, чому це Трурль раптом припинив пояснення, а його думку пiдхопив, вживаючи таких слiв, як <потенцiали нелiнiйного субмнемонiчного переходу> i <адiабатичний перелив особи зворотним каналом>, сам Балерiон. Монарх i далi пискляво виголошував лекцiю, тож тiльки через деякий час Кляпавцiй вiдчув, що сталося щось зле. Одначе Балерiон, що був уже в органiзмi Трурля, не слухав ученого викладу, а, легенько ворушачи руками й ногами, здавалося, все зручнiше влаштовувався в новому для себе тiлi, оглядаючи його вельми зацiкавлено. Нараз i Трурль, одягнений у довгу королiвську мантiю, розмахуючи руками при з'ясуваннi антиентропiйних критичних переходiв, вiдчув, нiби йому щось заважаС, глянув на власну руку i остовпiв: вона тримала берло. Вiн хотiв щось сказати, та король радiсно засмiявся i притьмом вибiг iз тронноУ зали. Трурль порвався за ним, але ноги його заплуталися у монаршому пурпурi, i вiн простягся на весь зрiст на паркетi. На галас позбiгалися придворнi. Вони накинулися спочатку на Кляпавцiя, гадаючи, що вiн заподiяв щось його Величностi. Доки вiнценосний Трурль пiдводився, доки пояснював, що йому нiхто нiчого не заподiяв, за Балерiоном, що гасав у Трурлевiм тiлi, i слiд загув. Марно намагався Трурль у королiвських шатах бiгти за ним,- придворнi не допустили цього, а оскiльки король виривався, кричав, що вiн нiякий не король, що вiдбулося перевтiлення,- вирiшили, що не iнакше, як вiд надмiрного за- хоплення головоломками у володаря поплуталося в головi, i шанобливо, але не менш рiшуче ввiпхнули його до спальнi та послали по лiкарiв, хоч монарх верещав i опирався з усiСУ сили. А Кляпавцiя двоС вартових виштурхнули на вулицю. Пiшов вiн тодi додому, стурбовано думаючи про ускладнення, якi можуть виникнути з усiСУ цiСУ пригоди. <Звичайно,- думав вiн,- якби це я опинився на мiсцi Трурля, то з притаманною менi розсудливiстю я вiдразу ж дав би всьому лад. Замiсть бешкетувати та патякати про перевтiлення, що наводить на думку про психiчне захворювання, я, скориставшись новим коро- лiвським тiлом, наказав би влаштувати облаву на псевдо- Трурля, тобто на Балерiона, котрий тепер гасаС десь по мiсту, i заодно звелiв би другому конструкторовi залишатися пiд моУм королiвським боком в ролi таСмного радника. А цей несусвiтенний дурень,- так мимоволi назвав вiн у думцi Трурля-короля,- дав волю своУм нервам. Нiчого не вдiСш, мушу пустити в дiю увесь свiй стратегiчний талант, iнакше добром воно не скiнчиться..,> Кляпавцiй почав пригадувати усе, що знав про замiнник особистостi, а знав вiн чимало. Найважливiшою i разом з тим найстрашнiшою здалася йому та небезпека, про яку легковажний Балерiон, зловживаючи десь Трурлевим тiлом, навiть уяви не мав. Бо аби вiн десь упав i вперся рогами в якусь матерiальну, але неживу рiч, його особистiсть негайно б у ту рiч перейшла. А що мертвi предмети не мають особистостi i тому нiчого з свого боку не можуть запропонувати для обмiну, Трурлеве тiло впало б мертвим, а королiвський дух, закляклий у каменi, у стовпi лiхтаря чи навiть i в старiй галошi, до кiнця свiту залишився б у тому втiленнi. Стурбований цим Кляпавцiй прискорив ходу й уже неподалiк вiд заУзду, де мiстини жваво обговорювали подiУ, дiзнався, як його колега, мов навiжений, вискочив з королiвського палацу, наче за ним чорти гнались, i, збiгаючи довгими крутими сходами, що вели до порту, впав i зламав ногу. Це його страшенно розлютило; лежачи, почав вiн кричати, нiбито вiн - король Балерiон у власнiй особi, тому вимагаС придворних лiкарiв, паланкiн з пуховою периною i освiжних пахощiв. А коли присутнi смiялися з тих пустощiв, вiн повзав по брукiвцi, лаявся, аж чортам було темно, i рвав на собi одежу, аж якийсь жалiсливий перехожий нахилився над ним, щоб його пiдняти. Тодi той, що лежав, зiрвав з голови шапку, з-пiд якоУ, як присягалися очевидцi, прозирали чортячi роги. Цими рогами вiн штурхонув доброго самаритянина в чоло, зразу ж упав на землю, як неживий, якось дивно знерухомiвши, i тiльки ти- хенько стогнав, а той, кого вiн рогами вдарив, вмить змiнився, наче сам сатана запосiвся в ньому>, i, танцюючи, пiдскакуючи, розштовхуючи тих, що стояли в нього на дорозi, учвал погнав сходами до порту. Кляпавцiй мало не зомлiв, почувши це, бо зрозумiв, що Балерiон, скалiчивши тiло Трурля, яке так недовго йому служило, хитро пе- рейшов у тiло якогось незнайомого. <Ну, аж допiру почнеться!- з жахом подумав Кляпавцiй.- Як же тепер знайти Балерiона, схованого в новому й незнайомому тiлi? Де його в тому втiленнi шукати?> Конструктор намагався обережно випшати вiд мiстян, що то був за перехожий, який так уважно поставився до скалiченого псевдо-Трурля, а також, що сталося з рогами. Але нiхто не знав, що то за один, той милосердний, бачили тiльки, що вдягнений був як чужинець i як моряк, видно, кораблем прибув з далеких краУв. Про роги нiхто нiчого не знав, i тiльки якийсь безпритульний жебрак (у нього непросмоленi ноги швидко проржавiли, i вiн тепер пересувався на колiщатках, а тим i краще за iнших бачив, що робиться низько при землi) сказав Кляпавцiевi, нiби той благородний моряк зiрвав у лежачого роги з голови так швидко, що нiхто цього й не помiтив. Отже, виходило, що замiнник знов був у Балерiона в руках i низка карколомних перевтiлень може тривати далi. Але звiстка, що вiн перевтiлився тепер в якогось моряка, серйозно налякала Кляпавцiя. <Отаке! - подумав вiн.- Матрос, отже, негайно може вiдплисти зi своУм кораблем. Якщо вiн не з'явиться своСчасно на борт (а напевно не з'явиться, бо не знаС, з якого вiн корабля!), капiтан звернеться До портовоУ сторожi> а та заарештуС його як дизертира, i та- ким чином король Балерiон опиниться у в'язницi. А якщо хоч раз стукнеться в розпачi об стiну рогами, тобто апаратом,- бiда, сто разiв бiда!!> Хоча й шансiв знайти Балерiона, в моряка перевтiленого, вiн майже не мав, проте Кляпавцiй негайно рушив до порту. Йому пощастило, бо ще здалеку вiн побачив чимале збiговисько. Чуючи носом смалене, конструктор замiшався у натовп i з пiдслуханих розмов зрозумiв, що сталося щось дуже схоже на те, чого вiн боявся: не бiльше як за кiлька хвилин тому один шановний арматор, власник цiлоУ торговоУ флотилiУ, побачив свого матроса, якого досi мав за винятково дисциплiнованого. А тепер цей матрос лаяв на всi заставки перехожих, а тим, котрi зупиняли його й радили йти своСю дорогою та не потрапляти на очi полiцiУ, зухвало вiдповiдав, що вiн сам може бути ким схоче, хоча б навiть усiСю полiцiСю вiдразу. Засмучений цiСю картиною, арматор обiзвався до матроса, що тут же пiдняв з землi товстелезну палицю й зламав УУ на ньому. Тодi де не взявся очолюваний з волi злого випадку самим комендантом дiльницi наряд полiцiУ, що патрулював порт, як традицiйне мiсце частих бiйок. А що матрос викомарював i далi, комендант звелiв негайно його ув'язнити. Пiд час арешту матрос кинувся, як навiжений, на самого коменданта й буцнув, його головою, з якоУ стирчало щось на кшталт рогiв. I в ту ж мить матроса неначе пiдмiнили - вiн почав горлати на всю пельку, нiбито вiн полiцай, i не звичайний, а начальник портовоУ сторожi, а комендант, що слухав цi нiсенiтницi, замiсть розсердитися, з невiдомих причин розсмiявся, немовби був надзвичайно вдоволений, i наказав своУм пiдвладним, аби вони, не жалiючи нi рук, нi киУв, якомога швидше вiдвели бешкетника до буцегарнi. Отак протягом неповноУ години Балерiон змiнив свою тiлесну резиденцiю уже втретС i перебував тепер у тiлi коменданта полiцiУ, а той, бiдолаха, нiчим не завинивши, сидiв у пiдземеллi в'язницi. Кляпавцiй тiльки зiтхнув i подався просто до полiцiйноУ дiльницi, що мiстилася у кам'яному будинку на березi моря. Нiким не затримуваний, вiн увiйшов усередину i почав по черзi заглядати до порожнiх кiмнат, аж поки не опинився вiч-на-вiч з озброСним до зубiв велетнем у тiснуватiй унiформi, який суворо подивився на нього i зробив такий рух, нiби хотiв викинути його за дверi. НаступноУ митi цей здоровань, що його Кляпавцiй бачив уперше в життi, раптом пiдморгнув йому, i його не звичне до смiху обличчя дивно змiнилося. Голос у нього був - як i годиться полiцаСвi - грубий, але смiх та пiдморгування нагадували КляпавцiСвi короля Балерiона, бо саме вiн i був перед ним: це вiн пiдвiвся з-за столу, щоправда, в чужiй особi. - Я впiзнав тебе одразу,- сказав Балерiон-полiцай,- це ти був у палацi iз своУм колегою, який Дав менi апарат, так? Ну, то гарна в мене схованка? Га? Якби вся тронна рада поставала на голови, то й тодi б не вгадала, куди я заховався! Це чудово - бути таким кремезним полiцаСм! Глянь! Кажучи так, вiн грюкнув величезною, бо ж полiцiйною, лапою по письмовому столу, що аж дошка трiснула i щось у руцi хрумкнуло. Балерiон трошки скривився, але, потираючи руку, додав: - Ой, щось в мене поламалося, але нiчого - як схочу, то пересяду у когось. Може, в тебе, га? Кляпавцiй мимоволi позадкував до дверей, але полiцай заступив йому дорогу своСю здоровезною постаттю i вiв далi: - Власне кажучи, я тобi зла не зичу, любий мiй, але ти можеш наробити менi клопоту, бо знаСш мiй секрет. Тому я гадаю, що краще менi буде, спокiйнiше б то, якщо посаджу тебе в холодну. Еге ж, так буде найкраще! - Тут вiн огидно зареготав.- Таким чином, коли я покину полiцiю, нiхто вже не знатиме - навiть ти,-в кому я сховався, ге-ге! - Але ж Ваша Королiвська Величносте! - сказав Кляпавцiй з притиском, хоча й приглушивши голос.- Ви ризикуСте життям, бо не знаСте численних таСмниць апарата. Можете загинути, можете увiйти в тiло смертельно хворого або злочинця... - Е,-сказав король,-я не боюся. Я, мiй коханий, поклявся собi пам'ятати лише про одне: пiсля кожного перевтiлення маю роги за- брати!!-i вiн простягнув руку до стола й показав апарат, що лежав у шухлядi.-Я завжди повинен його цапнути, зiрвати з голови в того, ким я був, i забрати з собою, тодi нiщо менi не страшне!> Кляпавцiй намагався вибити в нього з голови намiр дальших тiлесних замiн, але дарма, бо король тiльки кепкував з його слiв. Нарештi вiн весело сказав: - Про повернення до палацу не може бути й мови! Зрештою, коли хочеш знати, менi вже бачаться довгi мандри по тiлах моУх пiдданих, i ж iмпонуС моУй демократичнiй вдачi. Потiм, пiд кiнець, тобто на десерт, я залишу собi перевтiлення в яку-небудь чарiвну дiвчину. Це повинно бути дуже повчальним, ги, ги! Так кажучи, полiцай шарпнув величезною лапою дверi i рикнув на своУх пiдлеглих. Кляпавцiй розумiв, що коли вiн зараз же не вдасться до якогось рiшучого заходу, то потрапить до льоху. Не роздумуючи, вiн схопив з письмового столу каламар, хлюпнув чорнилом королевi в обличчя, а сам, скориставшись ослiпленням переслiдувача, вискочив через вiкно на вулицю. На щастя, жодного перехожого не було поблизу. Тож йому вдалося добiгти до гомiнкоУ площi й загубитися в натовпi, поки полiцаУ, обсмикуючи унiформи й грiзно клацаючи зброСю, повибiгали на вулицю. Кляпавцiй пiшов далi вiд порту i заглибився у невеселi думки. <Найкраще було б,-думав вiн,- полишити нiкчемного Балерiона його власнiй долi, а самому пiти в лiкарню, де тепер перебуваС тiло Трурля з душею благородного моряка. I якби те тiло доставити у палац, мiй приятель знову мiг би стати самим собою як тiлом, так i душею. Щоправда, тодi з'явиться новий король з морським Сством, замiсть Балерiона, але ну його к бiсу, того жартуна!> План цей був не найгiрший, але для його реалiзацiУ не вистачало хоч i невеликоУ, зате дуже суттСвоУ речi, а саме - замiнника з рогами, що все ще лежав у шухлядi полiцiйного письмового столу. Кляпавцiй уже думав над тим, чи не сконструювати бува ще один такий самий апарат, але бракувало й часу, i засобiв, i iнструменту. <Може, зробити так...- роздумував вiн.- Пiти до короля-Трурля (вiн, либонь; уже очуняв i знаС, як поводитися) i- сказати йому, щоб звелiв оточити вiйськом дiльницю портовоУ полiцiУ. В такий спосiб до наших рук потрапить апарат - i Трурль зможе обернутися в самого себе>. Та Кляпавцiя навiть не пустили всередину, коли вiн прийшов до палацу. Придворна сторожа сказала, що король мiцно спить, бо лiкарi застосували електричнi засоби, якi вгамовували бiль та скрiплювали органiзм, що цей сон триватиме щонайменше сорок вiсiм годин. <Тiльки цього ще бракувало! - подумав у розпачi Кляпавцiй i попрямував до лiкарнi, де перебувало Трурлеве тiло, бо боявся, щоб, пе- редчасно виписане, воно не загубилося в лабiринтах великого мiста. В лiкарнi вiн вiдрекомендувався родичем потерпiлого (прiзвище якого Кляпавцiй вичитав з iсторiУ хвороби). Конструктор довiдався, що моряк не в такому вже тяжкому станi, що ногу не зламано, а лише вивихнуто, але ще кiлька днiв хворий не зможе вставати з лiжка. Кляпавцiй не наполягав на побачендi з ним, бо виявилося б, що вiн не знайомий, з потерпiлим. ЗаспокоСний принаймнi тим, що Трурлеве тiло не щезне раптово, Кляпавцiй пiшов з лiкарнi й довго блукав вулицями, поринувши в глибокий роздум. I навiть не помiтив, як знову опинився поблизу порту, де так i кишiло полiцiСю, що уважно заглядала кожному перехожому в обличчя, порiвнюючи його риси з тим, що було окреслено в службових нотатниках. Кляяавцiй зрозумiв, що це справа Балерiона, котрий щукаС його, щоб кинути до в'язницi. До нього вже також прямував найближчий патруль; втекти не було як, бо з-за рогу вийшло ще двоС полiцаУв. Тодi вiн спокiйнiсiнько сам вiддався у руки полiцiУ, вимагаючи, аби його вiдвели до свого начальника, бо вiн мусить негайно скласти свiдчення у справi одного жахливого злочину. ПолiцаУ негайно взяли Кляпавцiя, наклали наручники, але, на щастя, не забили обох рук, а тiльки його праву руку прикували до лiвоУ руки полiцая. В комендатурi начальник полiцiйний Балерiон привiтав закутого Кляпавцiя зловтiшним клiпанням оченят i радiсним мурмотiнням. А Кляпавцiй закричав з порога, намагаючись змiнити голос: - Велика пане! Ваша панська Полiцiйнiсть! Моя була схоплена, що Кляпавцiй, але нi, моя не знаС жодна Кляпавцiй! А може, ота такий злий, що штрик-брик моя рогами на вулиця i моя-твоя чудо статися, наша-ваша, i моя втратити тiло i дух вiд мене бути в тiлi вiд не моя, моя не знати як, але той рогач утiкати швидко-швидко, Ваша Велика Полiцiйнiсть! Рятуйте! З тими словами хитрий Кляпавцiй бухнувся на колiна, дзвенячи наручниками та все швидко-швидко говорячи тiСю калiченою мовою. Балерiон же, остовпiвши, стояв у еполетах за письмовим столом, клiпав очима i, слухаючи все те, придивлявся до Кляпавцiя i вже майже пойняв йому вiри. А той, поки вели його в комендатуру, вiльними пальцями лiвоУ руки надавив собi на лобi два знаки, подiбнi до тих, якi залишають роги апарата. Балерiон наказав зняти з Кляпавцiя наручники, вигнав за дверi усiх пiдвладних, а сам, коли вони залишилися наодинцi, попросив його детально про все розповiсти. Кляпавцiй вигадав цiлу iсторiю: вiн, мовляв, багатий чужинець, щойно вранцi прибув у порт i привiз на своСму кораблi двiстi скринь найчудовiших головоломок свiту та тридцять чарiвних заводних красунь для великого короля Балерiона як дарунок iмператора Сурмолюда, котрий в такий спосiб хотiв виявити свою повагу Кимберськiй династiУ. Коли ж вiн зiйшов з корабля, аби пi- сля довгоУ подорожi Трохи розiм'яти ноги, i спокiйно прогулювався вздовж набережноУ, якийсь тип, що мав точнiсiнько такий вигляд,- тут Кляпавцiй вказав на себе,-i видався йому дуже пiдозрiлим, бо жадiбно витрiщився на його. розкiшне чужинське вбрання, раптом з усього розгону, мов навiжений, кинувся до нього, намагаючись навилiт проскочити крiзь переляканого. Але тiльки здер з голови йому шапку та боляче штурхнув рогами. I тут нараз вiдбулося незрозумiле диво обмiну душ. Треба визнати, що Кляпавцiй вклав багато запалу i натхнення в цю розповiдь, щоб вона здавалася якнайвiрогiднiшою. Вiн детально розповiдав про втрачене тiло, водночас надiляючи зневажливими епiтетами своС нове, що оце, внаслiдок нещасливого випадку, дiстав, i часом навiть бив себе по лицi, плював по черзi на свiй живiт та ноги; детально описував привезенi ним скарби, особливо заводних дiвиць; говорив про свою родину, що залишилася на батькiвщинi, про синiв- машин i про свого електричного мопса; про свою дружину, одну з трьохсот, що вмiла готувати таку юшку на соковитих iонах, якоУ не куштував, мабуть, i сам iмператор Сурмолюд. Зрадив також ко- мендантовi полiцiУ свою найбiльшу таСмницю, а саме, що вiн домовився з капiтаном свого корабля, аби той вiддав-скарби тому, хто з'явиться на корабель i скаже пароль. Балерiон-полiцай жадiбно слухав це безладне оповiдання, i все тут здавалося йому логiчним. Кляпавцiй, певно, хотiв сховатися вiд полiцiУ i зробив це, перевтiлившись в чужинця, якого вiн обрав тому, що той мав на собi розкiшнi шати, отже, напевне був багатий; завдяки такiй пересадцi вiн мiг здобути потрiбнi йому кошти. Видно було, що рiзноманiтнi думки крутяться в Балерiоновiй головi. Вiн за всяку цiну Хотiв вивiдати пароль вiд нiби чужинця, що не дуже крився з тим i врештi шепнув на вухо: <Ниртек>. Знаменитий конструктор розумiв, що йому пощастило заманути короля в пастку: Балерiон, що понад усе любив головоломки, нiзащо не хотiв, аби офiрувати Ух королевi, яким був тепер уже не вiн. Повiрив усьому, i навiть тому, що Кляпавцiй мав другого апарата, бо не мав причин гадати, нiби могло бути iнакше. Тепер обидва сидiли мовчки i видно було, що в головi Балерiона визрiваС якийсь план. Вiн почав лагiдно й спокiйно розпитувати <чу- жинця>, де стоУть його корабель, як туди потрапити тощо. Кляпавцiй вiдповiдав, розраховуючи на жадiбнiсть Балерiона, i не помилився. Той раптом встав, сказав, що мусить перевiрити правдивiсть його слiв, i вийшов з кабiнету, старанно замкнувши дверi, крiм того, маючи вже деякий досвiд, поставив пiд вiкном озброСного вартового. Кляпавцiй знав, що ненажера нiчого не знайде, бо нi скарбiв, нi дiвиць насправдi не було. Але саме в цьому й полягав його план. Ледь зачинилися за королем дверi, Кляпавцiй пiдбiг до столу, витяг з шухляди апарат i швиденько наклав його собi на голову. Потiм уже спокiйно чекав Балерiона. Небагато минуло часу, як почулася його лунка хода i прокляття крiзь зуби, заскреготiв, ключ у замку, i комендант вбiг до кiмнати, ще з порога горлаючи: - Мерзотнику, де корабель, скарби, дорогi головоломки? Бiльше вiн не встиг сказати нi слова, бо Кляпавцiй, Що сховався був за дверима, плигнув на коменданта, як скажений цап, буцнув його в чоло, i не встиг ще Балерiон як слiд розмiститися в КляпавцiСвому тiлi, як той комендантським гучним голосом гукнув варту i наказав закувати Балерiона в кайдани, .кинути до льоху та добре там пильнувати! Напiвпритомний з несподiванки, опинившись у чужому для нього тiлi, Балерiон зрозумiв, що його ганебно ошукали. Йому стало ясно; що це був спритний Кляпавцiй, а не чужинець, i вiн почав страшенно лаятися, погрожуючи в безсилiй лютi. бо вже не мав безцiннего апарата. Кляпавцiй, щоправда, тимчасово втратив своС добре знане йому тiло, але зате заволодiв замiнником особистостi, чого йому й треба були. Хутко одяг вiн парадну унiформу й пiшов просто на королiвський двiр. Король спав, але Кляпавцiй, як комендант полiцiУ, заявив, що йому необхiдно хоча б на десять секунд побачитися з монархом, бо йдеться про справи державного значення, про державне <бути чи не бути> i таке iнше, тож придворнi перелякалися i допустили його до Трурля, котрий мiцно спав. Добре знаючи особливостi й звички приятелевi, Кляпавцiй полоскотав йому п'яту. Трурль пiдскочив i зразу ж прокинувся, бо над усе боявся лоскоту. Остаточно прочумавшись, вiн здивовано вирячився на незнайомого велетня в полiцiйнiй унiформi, а той, нахилившись, просунув голову пiд балдахiн лiжка i прошепотiв; - Трурлю, це я, Кляпавцiй, я мусив пересiсти в полiцая, бо iнакше б не добувся до тебе. та ще й з апаратом, який уже в мене в кишенi... Трурль дуже зрадiв, зараз же освiдчив, що почуваС себе пречудово, а коли його вбрали у пурпур,- сiв на тронi з берлом, щоб видавати численнi накази. Передусiм звелiв принести з лiкарнi його власне тiло з вивихнутою Балерiоном на портових сходах ногою, а коли вволили його волю, наказав придворним лiкарям вдiлити потерпiлому якнайбiльше уваги. Пiсля наради з комендантом полiцiУ, тобто з Кляпавцiем, король вирiшив дiяти в напрямку вiдновлення стану загальноУ рiвноваги та порядку. Це було не легко, бо все страшенно попереплутувалось. Конструктори не збиралися повертати всiм душам Ухнi колишнi тiла. Йшлося про те, аби зробити найнеобхiднiше, наприклад, щоб Трурль i тiлом став Трурлем, а Кляпавцiй - КляпавцiСм. Трурль спочатку наказав привести з в'язницi перед своУ яснi очi закутого в тiло колеги Балерiона. Тут зробили першу пересадку, i Кляпавцiй знову став собою, а король у тiлi екс-командира полiцiУ наслухався багато неприСмних для себе слiв, по чому був вiдправлений до в'язницi, на цей раз палацовоУ, i офiцiйно визнаний унеласкавленим через ребусну неспроможнiсть. Назавтра Трурлеве тiло вже було таке здорове, що можна було й перевтiлення почати. Лишалося тiльки одне: якось незручно було залишити державу, не розв'язавши, до ладу питання про наступництво трону. Бо про те, щоб видобути Балерiона з полiцiйноУ оболонки i посадити назад на королiвський престол, приятелi навiть i не мислили. Тодi вчинили так. Благородного моряка, що сидiв у Трурлевому тiлi, втаСмничили в справу пiд присягою мовчання, а коли побачили, як багато розуму в цiй простiй морськiй душi, визнали його гiдним королювати. I пiсля пересадки Трурль став собою, а моряк - королем. Перед тим Кляпавцiй наказав принести до палацу великого годинника з зозулею, якого вiн, снуючи вулицями, нагледiв неподалiк у антикварному магазинi, i розум. короля Балерiона перенесли в тiло зозулi, а УУ розум - у особу полiцая, В такий оце спосiб було встановлено справедливiсть. Король повинен був покутувати до кiнця життя своУ безглуздi витiвки та замах на здоров'я конструкторiв, висячи на стiнi тронноУ зали i сумлiнно працюючи й викукуючи години дня й ночi, до чого змушували його у вiдповiдний момент колючi трубки механiзму. Комендант повернувся до своУх колишнiх обов'язкiв 1 чудово з ними справлявся, бо зозулиного розуму для цього цiлком вистачало. Скiнчивши все це, друзi якнайскорiш попрощалися з коронованим моряком, взяли свiй скарб, залишений у заУздi, i, обтрусивши з черевикiв своУх порох не дуже гостинного королiвства, повернулися додому. Варто ще додати, що Трурль, перше нiж позбутися королiвського тiла, спустився у велику скарбницю палацу i забрав звiдти дiаманти КимберськоУ династiУ, бо ж ця нагорода справедливо належала йому як винахiдниковi найпотаСмнiшоУ схованки. ВИПРАВА П'ЯТА <А>, або ТРУРЛЕВА КОНСУЛЬТАЦIЯ Недалеко, пiд бiлим сонцем, за зiркою зеленою жили сталевооки. Жили собi метушливо, смiливо, щасливо смiялися, бо нiчого не боялися: анi чвар родинних, анi норм традицiйних, нi думок чорних, нi ночей бiлих, нi матерiУ, нi антиматерiУ, бо мали машину машин, заквiт- чану, заведену, зубчасту й в усьому досконалу. Жили собi i в нiй, i на нiй, i пiд нею, i над нею, бо, крiм неУ, нiчого не мали. Сперш атомiв на- складали, потiм уже машину збудували, а котрий атом не пiдходив, то його переробляли - i все було гаразд. Кожен сталевоок мав своС гнiздечко й контактик, i кожен робив своС, тобто - що хотiв. Нi вони не керували машиною, нi машина ними, а разом одне одному допомагали. Однi були машинниками, другi машинiстами, iншi ж-машиналами; i кожний мав особисту машинарку-друкарку. Роботи - до плiч. То Ум потрiбна була нiч, то-день або затемнення сонця, але зрiдка, щоб не набридло. Одного разу прилетiла до бiлого сонця за зеленою зiркою бабета-комета роду жiночого, страшно жорстокого, куди не кинь, уся атомна: тут голова, там хвiст у чотири ряди, аж дивитися страх - така синя, а сiрководень тому причина. I справдi, лиш прилетiла - сiркою насмердiла та й каже: <Найперше, полум'ям вас поглину, далi - буде видно>. Подивилися на неУ сталевооки - а вона затулила пiвнеба, взула капцi вогненнi - кругом нейрони, мезони; жарюка скажена, атоми як доми, що iнший- то бiльший, нейтрино, гравiтацiя.. - Буде менi на вечерю. Кажуть Уй: - Це помилка, ми - сталевооки, не боУмося нiкого, нi чвар родинних, нi норм традицiйних, нi думок чорних, нi ночей бiлих, бо С в нас машина машин, заквiтчана, заведена, зубчаста, i звiдки не Устянь-досконала; отож iди собi, люба комето, бо буде тобi погано. А вона вже на все небо розп'ялася, i палить, i смалить, i кричить, i сичить, аж мiсяць скрутився i з обох рогiв пiдсмалився; i хоч по- репаний, старий, вдалий,- а й такого шкода. То вони вже нiчого не казали, тiльки взяли одне дуже сильне поле, зав'язали по вузлику на кожному рiжку i ввiмкнули контакти: нехай, мовляв, промовляють факти. Гримнуло, трiснуло, заревiло, небо зразу прояснiло, з комети зосталася купка попелу- i знову залiг спокiй. По якiмсь часi знову щось об'являСться, летить, а що - невiдомо, та тим воно й страшне, що невiдомо звiдки на нього дивитися - бо що з iншого боку, то страшнiше. Прилетiло воно, розiйшлося, зiйшлося, сiло на самому вершечку, важке, як не знати що, сидить i анi руш. А заважаС, що далi нiкуди. Отож тi, що ближче були, кажуть: - Галло. це помилка, ми - сталевооки, нi чого не боУмося, бо живемо не на планетi, а в машинi, а вона не, звичайна машина, а машина машин, заквiтчана, заведена, зубчаста i в усьому досконала, iди ж собi, паскудо, бо кепсько тобi буде. А воно хоч би що. Отож, щоб не наробити з пива дива, сталевооки послали невеличку, таку собi зовсiм маленьку машину-страшину; пiде налякаС оте щось - i знов буде тихо. Машина-страшина йде, йде, тiльки програми всерединi бурчать. Пiдiйшла -та як затюкаС, загалалакаС! Аж сама трохи злякалася, дивиться,- а йому хоч би що. Спробувала ще раз, iз iншоУ фази, та вже нiчого не вийшло: УУ страхання були вже непевнi. Бачать сталевооки, що треба по-iншому. Кажуть: вiзьмемо бiльший калiбр, iз трибками на мастилi, диференцiальний, унiверсальний, з усiх бокiв керований, щоб брикався, та сильно. Чи вистачить? Будьте спокiйнi: ядернi сили - надiйнi! Тож послали нову, унiверсальну, подвiйно-диференцiальну, з глухим харчанням i зворотним керуванням, усерединi машинiст i машинарка- друкарка, i це ще не все iстне, бо про всяк випадок зверху примостили ще машину-страшину. Пiд'Ухав цей агрегат тихесенько, бо всi трибки змащенi, замахнувся i рахуС: чотири чисннцi до смертi, три чисницi,