ендери, двох королiвств, де ото пiдлеглi, пойнятi королевбивчим шалом, скинули його з монаршого трону й завезли як вигнанця на цей пустельний уламок, аби довiку дрейфував на ньому серед мороку гравiтацiУ. Довiдавшися, своСю чергою, з ким маС справу, цей муж почав домагатися, аби Трурль, професiйний доброчинець, не гаючись повернув йому його колишнiй високий сан - i на саму тiльки думку про таку можливiсть очi йому запалали передчуттям помсти, а крицевi пальцi почали коцюрбитися, нiби вже хапали вiрнопiдданцiв за горлянки. Трурль не мiг та й не хотiв виконати бажання ЕкзилiСве, бо це потягло б за собою цiлу низку страхiтливих злочинств, але заразом намагався щось зробити, аби втiшити зневажену величнiсть. Подумавши якусь хвилю, вiн дiйшов висновку, що як там не С, не все ще втрачено; адже можна зробити так, щоб i король був ситий, i його колишнi пiдданцi цiлi! Отож Трурль засiв до роботи i, зметикувавши, побудував йому геть зовсiм нову державу. Там було безлУч мiст, рiчок, гiр, лiсiв та струмкiв, було й небо з хмарами, i загони воякiв у бойовому запалi, й фортецi, й твердинi, i фрейлiни. Були там ярмарки, яскраво сонцем освiтленi, днi, згарованi в працi, ночi, протанцьованi й проспiванi до бi- лого ранку, i брязкiт палашiв. З тонкою майстернiстю вмонтував конструктор у ту державу чудову столицю, усю з мармуру й гiрського кришталю, а також раду сивобородих мудрецiв, зимовi палаци та лiтнi резиденцiУ, списки королевовбивць, наклепникiв, плекачок, викажчикiв, табуни прегарних румакiв i плюмажiв, що червоне маяли на вiтрi. Потiм прошив ту атмосферу срiбними нитками фанфар i опецькуватими кулями гарматних салютiв, докинув правицею пригорщу зрадникiв, а лiвою рукою - героУв, пучок вiщунiв та пророкiв, по одному спасителевi i поетовi незламноУ сили духу. Потiм, присiвши над готовим витвором, зробив пробний пуск, а сам тим часом, орудуючи мiкроскопiчним знаряддям, надiлив дiвчат тiСУ держави вродою, а чоловiкiв - понурою мовчазнiстю i п'яною задерикуватiстю, урядникiв - пихою та прислужництвом, астрономiв - зоряним запоСм, а дiтей - верескливiстю. I все це складене, з'Сднане й вiдполiроване мiстилося в коробцi, не дуже великiй, якраз такiй, аби Трурль мiг донести. По тому подарував УУ Екзилiевi на вiчне володiння, спершу показавши, де в тому новiсiнькому королiвствi входи й виходи, як там програмуються вiйни й придушуються заколоти, як накладаються податi, пояснив йому також, де критичнi пункти революцiйних переходiв того змiнiатюреного суспiльства, тобто де максимум палацових i суспiльних переворотiв, а де мiнiмумi i пояснив це так гарно, що з давнiх-давен призвичаСний до тиранiУ король з льоту переймав ту науку i тут-таки на очах конструктора видав кiлька пробних указiв, вимахуючи при цьому регулятивним берлом, рiзьбленим царськими левами й орлами. Були ще едикти. Що впроваджували надзвичайний стан, полiцiйну годину i спецiальну данину. Потiм, коли минув рiк у тому королiвствi, а за Трурлевим та королевим часом лише хвилина, актом найвищоУ ласки, тобто порухом пальця на регуляторi, король скасував один карний едикт, зменшив данину, зволив вiдмiнити надзвичайний стан - i радiсний вибух вдячностi, подiбний до писку мишей, коли Ух смикають за хвостики, донiсся зi скриньки. Крiзь опукле скло вiка можна було побачити, як на свiтлих мiнiатюрних дорогах, понад берегами лiнивоплескних рiчок, де вiддзеркалювалися пухкi хмаринки, народ ра- дiв i славив шляхетне милосердя короля. Хоч монарх спочатку ж образився на Трурля за той дарунок, бо королiвство було занадто мале i дуже вже скидалося на дитячу iграшку, та, побачивши, яким великим стаС УСЕ, коли на нього дивитися крiзь товсте верхнС скло, а може, навiть пiдсвiдоме почутивши, що суть не у розмiрах, бо державнi справи не вимiрюються нi метрами, нi. кiло- грамами, що однi й тi ж почуття хвилюють i велетнiв, i пiгмеУв, подякував конструкторовi, правда, дещо сухо й крiзь зуби. Хто знаС, можливо, король радий був би навiть звелiти сторожi (про всякий випадок) негайно забити його в кайдани i замордувати, бо найлiпше знищити в самому зародку чутки про те, що, мовляв, якийсь там голодранець, приблуда, ремiсник та подарував могутньому володаревi королiвство. Однак Екзилiй був доволi розважливий, щоб зрозумiти, що нiчого не вийде з диспропорцiйного пiдложжя: легше блосi взяти в бран свого годiвника, нiж отiй королiвськiй армiУ схопити Трурля. Отож, ще раз кивнувши спогорда, король засунув за пазуху скiпетр та емблему держави, насилу пiдняв скриньку з королiвством i вiднiс УУ до своСУ вигнанськоУ хижки. Коли в обертальному ритмi планетоУда скринькове королiвство поперемiнно освiтлювало сонце i вкривала мороком нiч, король, уже визнаний своУми пiдданими за наймогутнiшого в свiтi, увесь поринув у своС володарювания - наказував, забороняв, одпанахував голови, нагороджував, безперервно заохочуючи в такий спосiб свою дрiбноту до вiрнопiдданства i обожнення трону. Трурль, повернувшись додому, розповiв не без втiхи КляпавцiСвi, як своСю конструкторською винахiдливiстю вiн погодив ЕкзилiСвi монархiчнi прагнення з республiканством його колишнiх пiдлеглих. Та Кляпавцiй-.о, диво!- не схвалив його вчинку. Навпаки, щось схоже на осуд прочитав Трурль у його очах. - Чи правильно я тебе зрозумiв? - спитав Кляпавцiй.- Ти подарував у вiчне володiння тому катюзi, тому природженому пiдвiйниковi невiльникiв, тому тортурофiловi, садистовi цiле суспiльство? I ти ще розповiдаСш менi про радiсть, викликану скасуванням частини жорстоких указiв? Як ти мiг таке вчинити?! - Ти, певне, жартуСш!-заволав Трурль.- Зрештою, вся та держава мiститься у скриньцi розмiрами метр на шiстдесят п'ять i на сiмдесят сантиметрiв - i вона нiщо .iнше, як модель... - Модель чого? - Як це <чого>? Суспiльства, зменшеного у сто мiльйонiв разiв. - А звiдки тобi знати, що не iснують суспiльства у сто мiльйонiв разiв бiльшi за наше? Чи не може i воно бути за модель для тих великих? I взагалi, до чого тут розмiри? Чи в тiй скриньцi, тобто королiвствi, подорож вiд столицi до антиподiв не триваС мiсяцi для тамтешнiх мешканцiв? Хiба вони не страждають, не працюють тяжко, не вмирають? - Ну, ну, мiй любий, ти знаСш, що всi тi процеси хоч i вiдбуваються, але не насправдi, бо вони лише запрограмованi. - Тобто як це - не насправдi? Може, ти хочеш сказати, що скринька порожня, а маршi, тортури, страти - тiльки омана? - Нi, це не омана, бо процеси направду вiдбуваються, але виключно тiльки в сферi атомiв, якi рухатися змусив я,- сказав Трурль.- В усякому разi, цi народження, кохання, героУзм, викази - все це лише метушня малюсiньких електронiв у порожнечi, упорядкована завдяки неабиякому моСму хистовi, що... - Досить уже з мене того самовихваляння,- вiдрiзав Кляпавцiй.- То кажеш, що це самоорганiзацiйнi процеси? - Авжеж-бо! - I що вони вiдбуваються мiж дрiбнесенькими електричними хмаринками? - Сам знаСш. - I що феноменологiю свiтанкiв, заходiв сонця та кривавих баталiй викликаС взаСмодiя суттСвих змiнних? - Атож.. - А ми самi, якщо нас вивчити з боку фiзичного, причинового та чуттСвого, хiба ми не тi ж хмарини електронного гарцювання? Хiба ми не тiла з позитивним i негативним зарядом, вмонтованi в порожнечу? I чи наше буття - то не результат отих частинкових сутичок, хоча самi ми вiдчуваСмо вiражi молекул як тривогу, бажання чи роздум? I що вiдбуваСться у твоУй головi, коли ти мариш, як не бiнарна алгебра перемикань i невтомних мандрувань електронiв? -- Мiй Кляпавцiйчику! Та невже ти здатний ототожнити наше буття з буттям того нiби королiвства, замкнутого в склянiй скриньцi?! - застогнав Трурль.- Нi, це вже занадто! Я хотiв створити тiльки копiю, iмiтацiю державностi, кiбернетичне досконалу модель, i нiчого бiльше! - Трурлю! Наша досконалiсть - то наше прокляття, що через непередбаченiсть наслiдкiв обтяжуС кожне наше творiння! - урочисто промовив Кляпавцiй.- Бо ж недосконалий наглiдувач, пориваючись завдавати комусь мук, змайстрував би собi схожого на розумну iстоту безформного бовдура з дерева або з воску i знущався б з нього досхочу. Та це були б штучнi знущання. Але уяви собi подальший хiд удосконалення таких практик, мiй любий! Уяви собi наступного рiзьбяра, що будуС ляльку з грамофоном у животi, аби та стогнала пiд батогами. Уяви собi таку, яка, коли УУ бити, почне благати про милосердя, з ляльки обернеться на гомеостат; уяви собi ляльку, що ронить сльози i проливаС -кров, ляльку, котра боУться смертi, хоч вона й вабить УУ своУм спокоСм. Чи ж не бачиш, що досконалiсть наслiдувача призводить до того, що видимiсть стаС правдою, а iмiтування - реаль- нiстю? Ти вiддав у обладу жорстокому тирановi незлiченне число iстот, здатних страждати. Отже, ти вчинив ганебно... - Усе це софiстика! - запальне вигукнув Трурль, тим запальнiще, що слова цi дошкулили його.- Електрони скачуть не лише в наших головах, але i в серединi платiвок програвачiв, i з цiСУ ТхньоУ повсюдностi нiчого такого не випливаС, що б спричинювало такi гiпостатичнi аналогiУ! Пiдданцi потвори Екзилiя, звичайно, гинуть, плачуть, б'ються, любля- ться, тому що саме так я сконструював параметри, але невiдомо, Кляпавцiйчику, чи вони при цьому щось вiдчувають. Бо про це нiчого тобi не повiдають тi електрони, що стрибають у Ухнiх головах! - Аби я розбив тобi голову, то також нiчого, крiм електронiв, не побачив би там,- сказав Кляпавцiй.- Ти тiльки вдаСш, нiби не бачиш того, на що я тобi вказую, бо добре знаю, що ти не такий дурний! Платiвку нi про що не спитаСш, вона не благатиме тебе про милосердя i не впаде на колiна! Невiдомо, кажеш, чи вони стогнуть пiд батогами тiльки тому, що так Ум зсередини пiдморгують електрони, як ото колiщатка, що видають звуки, коли Ух крутять, чи насправдi кричать, зазнаючи страшенного болю? В цьому я бачу рiзнивдо! Не той потерпаС, хто дасть тобi потримати своС страждання, аби ти мiг його помацати, надгризти i зважити, а той, хто показуС це своУм поводженням. Доведи менi зараз же, що вони нiчого не вiдчувають, не думають, що Ух взагалi немаС як iстот, свiдомих того, що вони замкненi мiж двома безоднями небуття - тою, котра до народження, i тою, котра по смертi,- доведи менi, i я бiльше не набридатиму тобi! Доведи менi зараз же, що ти створив тiльки iмiтацiю страждання, а не саме страждання! - Ти добре знаСш, що це неможливо,- заперечив тихо Трурль.- Бо вже бравши iнструмент у руки, як скринька була ще порожня, я вже тодi мав був, проектуючи ЕкзилiСву державу, завбачити можливiсть такого доказу задля того, власне, щоб у монарха не склалося враження, нiби вiн править марiонетками, ляльками, замiсть реальних пiдданих. Я не мiг вчинити iнакше, зрозумiй! Бо все, що порушувало б iлюзiю абсолютноУ реальностi, зводило б нанiвець усю правдоподiбнiсть володарювання, обертаючи його в механiчну забаву... - Я все це чудово розумiю! - промовив Кляпавцiй.- ТвоУ намiри були шляхетними, ти хотiв утворити механiчну державу, яка нiчим би не рiзнилася вiд справжньоУ, i я з жахом констатую, що це тобi вдалося! Вiд часу твого повернення минуло лише кiлька годин, а для замкнених у скриньцi - цiлi сторiччя, i скiльки вже змарнувалося життiв тiльки задля того лишень, аби пихатий Екзилiй ще дужче бундючився! Трурль, нiчого на це не вiдказавши, рушив до свого корабля, а вслiд йому i приятель його. Розкрутивши, як дзигу, порожнечу, Трурль спрямував нiс його межи два величезнi скупчення безвiчних вогнiв i так налiг на кермо, що Кляпавцiй зауважив: - Ти невиправний. Завжди спочатку дiСш, а потiм думаСш. I що ж ти гадаСш робити, коли ми туди прилетимо? - Вiдберу в Екзилiя королiвство! - I що з ним зробиш? <Знищу його!> - хотiв крикнути Трурль, але похлинувся уже першим звуком, що кiсткою застряв у горлi. Вiн не знав, що сказати. Нарештi промимрив: - Влаштую вибори. Нехай вони самi оберуть собi справедливих володарiв. - Ти ж запрограмував Ух феодалами та васалами, що ж Ум тi вибори, коли вони нiяк не годяться з Ухнiм ладом? Тобi слiд би спершу поламати всю державну структуру I створити все заново... - А де кiнчаСться змiна структури i починаСться перероблення свiдомостi? - заволав Трурль. Кляпавцiй нiчого не вiдповiв йому, i так вони летiли у понурому мовчаннi, доки не вгледiли ЕкзилiСву планету. А коли перед тим, як пристати, облiтали круг неУ, Ух вразив незвичайний УУ вигляд. Уся планета виказувала ознаки розумного управлiння. Мiкроскопiйнi мiстки, що рисочки, виднiли над водами струмочкiв; у калюжах, де зiрки вiдбивалися, було повно пароплавiв, чисто мов стружок... Темна, нiчна пiвкуля всiялася, мов маком, вогниками мiст, i на освiтленiй частинi також виднiлися мiста, але мешканцiв через Ухню мiкроскопiчнiсть годi було навiть крiзь найсильнiшу лупу розгледiти. Тiльки короля неначе поглинула земля. - Нема його...- прошепотiв здивований Трурль.- Що з ним зробили? Ум пощастило розбити стiни скриньки i посiсти усю цю невеличку планетку... - Дивись,- мовив Кляпавцiй, вказуючи на хмаринку у формi маленького грибка для церування панчiх, що поволi розпливалася в атмосферi. - Вони вже знають про атомну енергiю... А он там далi - бачиш той скляний обрис? Це рештки скриньки, яку вони перетворили на якусь святиню... - Не розумiю Таж то була лише модель. Тiльки процес з безлiччю параметрiв, iмiтацiя монархiУ, iмiтацiя, створена iз змiнних у мультистатi...- бубонiв здивований, очмарiлий Трурль. - Так. АЛЕ ти зробив невибачну помилку, надмiрно наслидуючи перфексацiУ. Аби не змайструвати щось тiльки на зразок годинникового механiзму, ти несамохiть через свiй педантизм сконструював, одначе, можливе i в засадi цiлком супротивне механiзмовi... - Годi! - крикнув Трурль. Вони мовчки переглядалися, аж раптом щось легенько зачепило Ухнiй корабель, i вони побачили це щось - воно залишало за собою слабку смужку свiтла. Був то кораблик, а може, тiльки штучний супутник, на диво схожий на один iз сталевих ходакiв, що Ух взував тиран Екзилiй. А коли конструктори глянули вгору, то побачили високо над планеткою свiтне тiло, якого ранiше бiля неУ не було. Вони впiзнали в його круглястiй i бездоганно холоднiй поверхнi сталевi риси Екзилiя, що таким чином став Мiсяцем Мiкромiнiантiв.