Вiн сидiв i думав. Не процес займав його в цiлiм тiм дiлi, - хоть, розумi╨ться, i процесовi вiн бажав доброго виходу. Його найбiльше занимало оповiдання Матiя про бiйку людей з жидами i про крик небiжчика Максима: "Виженiть жидiв з Борислава!" "А що, - думалось йому, - чи й справдi се було б добре, якби вигнати жидiв? Поперед усего: куди ©х вигнати? Пiдуть на другi села, i там почнеся то само, що ту дi╨ся. А подруге: самi не пiдуть, а що ту надерли грошей, заберуть з собою i в других мiсцях повернуть на то само, на що ту повертали. Нi, се не врату╨ робучих людей!" Пiзненько вночi вернув Матiй додому. Вiн був дуже змiнений проти попереднього: веселий, говiркий. ©х надi© на Стасюру оправдалися. Одного з тих, що завели були в шинку бiйку з Матi╨м, Стасюра справдi знав, прочi були з того самого села, що й тот один, - але всi вони вже вiд трьох лiт не робили в Бориславi i сидiли на господарствi. Андрусь Басараб i Стасюра готовi були свiдчити в судi. Тож i рiшився Матiй завтра-таки йти до Дрогобича до адвоката i зарадитися його, як i що дiяти. - Ну, тепер не уйде, чень, той злодюга Мортко! - приговорював Матiй. - Тепер ми його за руки й за ноги такими доказами обкрутимо, що й сам не отямиться! Хоть то нiби пан бiг не каже бажати другому лиха, але такому злодi╨вi, бачу, не грiх бажати не то лиха, а й усякого безголов'я! З таким побожним бажанням Матiй i заснув. VIII Звiльна, важкою ходою повзли одностайнi робучi днi в Бориславi. Бенедьо працював цiлими днями при сво©й фабрицi, витичував плани будинкiв, заправляв робiтниками, наглядав за вчасним довозом цегли, камiння, вапна i всього потрiбного, - а при всiм тiм обходився з робiтниками так побратерськи, так щиро та приязно, немов хотiв на кождiм кроцi показати ©м, що вiн ©м рiвний, ©х брат i такий же бiдний робiтник, як усi вони, немов хотiв перепрашати ©х за те, що оце не по сво©й волi став над ними наставником. А вечорами, по роботi, вiн не раз до пiзньо© ночi ходив у важкiй задумi по болотистих улицях Борислава, заглядав до брудних шинкiв, до тiсних хат та комiрок, де жили робiтники, заходив в бесiду з старими й ма-лими i розпитував ©х про ©х життя й бiдування. Тяжко ставало йому, коли слухав ©х оповiстей, коли дивився зблизька на нужду i погань ©х життя, але ще тяжче ставало йому, коли бачив, що коштом то© нужди i поганi збагаченi жиди гордо ©здять в пишних повозах, строяться в дорогi шати i бризкають болотом на темну похилену товпу. Звiльна, важкою ходою повзли днi за днями, i життя в Бориславi для робучих людей ставало чимраз тяжче i тяжче. Здалека i зблизька, з гiр i з долiв, з сiл i з мiсточок день у день сотнi людей пливли-напливали до Борислава, як пчоли до улiя. Роботи! Роботи! Яко©-небудь роботи! Хоть би й найтяжчо©! Хоть би й найдешевшо©! Щоб тiльки з голоду не згинути! - се був загальний оклик, загальний стогiн, що хмарою носився понад головами тих тисячiв висохлих, посинiлих, виголоджених людей. Небо i землю запер бог на залiзнi ключi, - вся надiя мужикiв-хлiборобiв вигорiла разом з ©х житом та вiвсом на порудiлих вiд спраги загонах. Худоба гибла за недостачею пашi. Не осталося нiчого, як iти на заробiтки, а заробiткiв-то якраз i не було тодi нiяких в нашiм Пiдгiр'© - крiм Борислава. От i поперлися туди бiднi люди з усiх сторiн, хапаючися за послiдн╨, так, як той потопаючий хапа╨ться за стебелинку. Небо i землю запер бог на залiзнi ключi, а бiднi люди думали, що борi©славськi багачi будуть милостивiшi вiд бога i отворять ©м брами сво©х багатств!.. А бориславськi багачi тiльки того й бажали! Вони вiддавна потiшалися надi╨ю, що аж порядний голод причиниться до великого зросту ©х "гешефтiв". I ось вони не помилилися! Дешевi i покiрнi робiтники рiкою напливали до них, з сльозами напрошувалися на роботу, хоть би й за яку дешеву цiну, - i цiпа справдi пiшла чимраз дешевша. А мiж тим хлiб ставав чимраз дорожчий, - до Борислава його довозили дуже мало i дуже неправильно, i робiтникам не раз i з яким-таким грошем за пазухою приходилось млiти голодом. А вже ж певно те, що новоприходячим полiпшення було дуже мале, а тим, що жили раз у раз в Бориславi, погiршало дуже значно. Щотижня жиди-властивцi вривали ©м плату, а супротивних зацитькували згiрдннми, насмiшливими словами: "Не хочеш тiлько брати, то йди собi та здихай з голоду, - тут на тво╨ мiсце десять аж напрошу╨ться, та й ще за меншу цiну!" Оце все передумував Бенедьо не раз i не два рази на сво©х проходах по Бориславi. "А що, - думалось йому, - якби всi тi тисячi людей та змовилися разом: не будем робити, поки нам плату не прибiльшать? Адже, чей, жиди hЯ витерпiли би довго: у кого контракти на певний час, у кого векслi, що не будуть сплаченi без продажi нафти й воску, - мусили би податися!" Думка його, роздразнена всiма безконечними образами бориславсько© нужди, цiпко вхопилася за сесю стебелинку i не попускалася ©©. Але чим докладнiше вiн розбирав сей спосiб рятунку, тим бiльше трудностей, ба й непоборимих перепон вiн добачав в нiм. Як .довести до тако© змови i ╨дностi всю тоту величезну громаду, в котрiй кождий дба╨ тiльки за себе, журиться тiльки тим, як би з голоду не вмерти? А хоть би се й удалося, то знов певна рiч i те, що багачi вiдразу не подадуться, що треба би не тiльки грозити, але й сповнити грiзьбу, - покинути всяку роботу. А чи тодi багачi не спровадять собi з других сiл других робiтникiв i таким способом не знiвечать цiлий труд? А хоть би й удалося не допустити до того, то з чого ж будуть жити тi тисячi безхлiбних та незарiбних людей тут, в Бориславi, за час безроботицi? Нi, нiкуди нема виходу! Нiвiдки не сходить зоря рятунку! - I Бенедьо, доходячи до таких безнадiйних виводiв, стискав п'ястуки, притискав ©х до чола i бiгав улипями, мов несамовитий. При всiм тiм вiн нетерпеливо ждав найближчих сходин побратимства, надiючися при тiй спосiбностi дiйти до яко©сь бiльшо© ясностi в тiм, що треба робити в теперiшнiй хвилi. Вiн часом в сво©х проходах по Бориславi стрiчався з одним або другим iз побратимiв i бачив, що всi вони якiсь придавленi, мов прибитi до землi, що всiх гризе якась важка i неясна ожиданка, - i те додавало йому надi©, що чей же й з-помiж них хто прийде на яку добру думку. Дома Бенедьо мовчав. Старий Матiй надто занятий був сво©м процесом, щовечiр стиха шептав то з Андрусем, то з Стасюрою, то з другими якимись рiпниками. Далi всi вони забралися до Дрогобича i не вертали кiлька день, i самота ще тяжчим каменем налягла на Бенедьову голову. Важка i незвична для нього праця думок кинула його мов у гарячку, висисала прудко його сили. Вiн похудiв i поблiд, тiльки довгобразе його лице ще дужче протяглося, тiльки очi, мов два розжаренi углики, неспокiйно, гарячкове палали глибоко в ямках. Але при всiм тiм вiн не покидав сво©х думок, не тратив вiри i прихильностi до тих бiдних людей, що безучасно, холодно i безнадiйно з кождого закамарка позирали на неприязний свiт i тихо, без опору, готовилися вмирати. Бачачи ©х, Бенедьо нiчого не мiг думати, а тiльки глибоко, всiм серцем i всiми нервами сво©ми почував: треба ©х рятувати! Але як рятувати? О те як, мов о остру неприступну скалу, ламалася його думка, розбивалися його духовi i тiлеснi сили, але вiн не тратив надi©, що тоту труднiсть мож буде побороти. Одного вечора Бенедьо пiзнiше, нiж звичайно, вернув з роботи додому i застав пiд хатою Сеня Басараба, Андрусевого брата. З звичайним виразом ненарушимого спокою на червонiм, трохи обрезклiм лицi сидiв вiн на призьбi пiд вiкном i пикав люльку. Привiталися. - А що, нема Матiя? - Нема. А Андрусь? - Також ще не прийшов. Анi Стасюра. - Видно, щось неабияке розпочали там, у Дрогобичi. - Будем видiти, - бовкнув Сень i замовк. - Ти чув, що сталося? - спитав вiн по хвилi, входячи з Бенедьом до хати. - Нi, або що такого? - Причта. - Яка? - Ба, яка! Не стало одного жидка. Зна╨ш, того, що то на него так наш Прийдеволя жалувався, того касi╨ра, - тямиш?.. - Тямлю, тямлю! Та що з ним сталося? - А що ж би таке! Вiд кiлькох день десь подiвся, а нинi видобули го з ями. Вже й комiсiя при©хала, - будуть бiдне тiло краяти, нiбито воно скаже, яким свiтом до ями дiсталося, ще й за ребро на паль зачепилося! Бенедя мороз пройшов за сим оповiданням. - Якраз так, як з Матi╨вим приятелем, Iваном Пiвтораком! - прошептав вiн. - Еге, якраз, та й не якраз, - вiдказав Сень. - Тамтого жид трутив, а сего... Не доказав, але Бенедьо не допитувався далi - вiн ясно розумiв Сеневi слова. - Ну, i що ж? - спитав вiн по хвилi важко© мовчанки. - Як то що? Носив вовк, понесли й вовка. А кiнцi в водi. - А що люди на то? - Якi люди? Комiсiя? Комiсiя на©сть, нап'╨, тiло покра╨, пошкамату╨ та й по©де собi. - Нi, я не про комiсiю, а так, рiпники що кажуть? - Рiпники? А що ж мають казати? Постояли, подивилися на небiжчика, головами похитали, дехто стиха шепнув: "Злодiй був небiжчик, бог би го побив!" - та й далi до роботи. - Значиться, дiло страчене, i працi шкода! - процiдив крiзь зуби Бенедьо. - Як? Страчене? Шкода? - зачудуваний, допитував Сень. - Другим вiд того не легше буде. - Але одним злодiякою менше на свiтi. - Ну, не бiйся, на ╨го мiсце завтра вже новий настане. - Але буде бодай боятися. - Овва, не знати чого! Як не вiдкриють, хто се зробив, то оголосять, що припадком поховзся абощо. А вiдкриють, ну, то возьмуть чоловiка i запакують, i кого буде злодiй боятися? Сень аачудуваний слухав то© бесiди. Вiн надiявся, що Бенедьо буде тiшитися, а натомiсть стрiтив закиди. - Ба, то чого ж би ти жадав? - Я би хотiв, щоби як що робиться, а ще й такий великий грiх на душу береся, то щоби вже робота була до чогось пригiдна, щоби принесла якийсь хосен не для одного, а для всiх. А iнакше, то я не знаю, пощо й зачинати. - Еге-ге! - покрутив головою Сень, попрощався i пiшов. Ще тяжчi думи насiли на Бенедя по виходi побратима. "Що ж, - думалось йому, - може, воно й так... може, й лiпше, що одним лихим чоловiком менше на свiтi?.. Але чи вiд того лiпше добрим людям? Зовсiм нi! Чи вiд того легше стане хоть би тим самим рiпникам, що тiшаться його загибеллю? I то нi. Прийде другий касi╨р на ╨го мiсце i буде так само або й ще дужче кривдити ©х. От якби так за одним разом та всiх злих людей не стало... Але нi, се де-де-де!.. Що й думати о тiм! Радше о тiм думати, що у нас перед носом, що ми можемо зробити!" Побратимство рiпникiв, до котрого так несподiвано зiстав прийнятий Бенедьо зараз на вступi в бориславське життя, живо заняло вiдразу його мислi i надавало ©м певний, хоть зразу не дуже ясно витичений напрям. Вже в першiй сходинi, коли так глибоко поразили його уяву оповiдання рiпникiв i ©х домагання виступити вже раз з якимось видним дiлом, - тодi вже в мислi його промелькнув образ такого побратимства, великого i сильного, котре би могло злучити докупи дрiбнi сили робiтникiв, могло би здвигнутися тою сполученою силою i охоронити кождого кривдженого i страждущего робiтника далеко лiпше, нiж се може зробити одинокий чоловiк. Серед ненастанно© працi думок, пiдсичувано© щораз новими, страшними, поганими та хапаючими за серце подiями, образ такого побратимства чимраз бiльше вияснювався i змiцнювався в Бенедьовiй головi. Йому здавалося, що тiльки таким сполученням сво©х власних сил до спiльно© помочi i оборони робiтники зможуть на тепер добитися бодай яко©тако© пiльги для себе. I вiн постановив собi будьщо-будь виступити з сво╨ю гадкою на найближчiм зiбраннi побратимiв i впертися цiлою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечно© стежки - ненавистi i пiмсти, котра на тепер, при ©х малосильностi, могла тiльки кождому пошкодити, а не могла нiкому помогти, - а повернути увагу i силу побратимства на таку ширшу i спокiйнiшу, та, як бачилось Бенедьовi, разом з тим i кориснiшу роботу. Схiд побратимiв назначений був на недiлю вечiр. В полудн╨ то© недiлi повернули з Дрогобича Матiй, Андрусь, Стасюра i ще деякi рiпники. Матiй був дуже веселий, говiркий i щирий, але коли Бенедьо питався його, що чувати i що робили так довго в Дрогобичi, - вiн тiльки поцмоктував i вiдповiдав: - Усе добре, небоже, все добре! Ще не стемнiлося гаразд, i Матiй iно що засвiтив на припiчку каганець, наповнений земним воском, коли до хати ввiйшли гурмою побратими. Попереду всiх вшмигнувся, мов ящiрка, Деркач, мовчки звiтався з Матi╨м i Бенедьом i почав по-свому нипати з кута до кута, засукувати руки та зиркати на всi боки. Далi повходили другi: брати Басараби, понурi i мовчазливi, як звичайно; Стасюра дуже щиро стиснув Бенедя за руку, всi прочi також обходилися з ним, як з рiвним, як зi "сво©м чоловiком". На самiм послiдку ввiйшов Прийдеволя Його молоде лице було якесь блiде i мов зiссане, косим поглядом вiн позирав довкола i все мимоволi держався в темнiм кутi близ порога. В цiлiм товариствi якось менше було руху, менше гамору, нiж звичайно. Всiх немов щось давило, хоть нiхто й не признавався до того. Всi чули, що, хотя чи нехотя, вони наближаються до яко©сь важно© подi©, в котрiй прийдеться ©м виступити одверто i сильно. Недавнiй случай з убiйством жидка-касiера був - усi почували се - передвiсником нового звороту в дiях Борислава. Але який се мав бути зворот, що за новi подi© наближалися i як ©м стати супроти них - сього нашi побратими не знали, хоть кождий надiявся, що чей же на спiльнiй нарадi подекуди все те проясниться. Не диво, отже, що нинiшнi сходини зачалися понурою, важкою, ожидаючою мовчанкою, що побратими зiйшлися всi в повнiм числi i ще навiть перед звичайним часом: кождий знав, що супроти чимраз тяжчого життя в Бориславi, супроти день у день бiльшiючо© нужди та напливу незанятих, шукаючих працi рук мусить щось зробитися, - але що i якими силами, сього нiхто не вмiв собi сам вияснити, i сього iменно вияснення кождий ждав вiд спiльно© ради. Один тiльки Андрусь Басараб немов не почував нiчого надзвичайного. Вiн засiв на сво©м мiсцi коло стола пiд вiкном i окинув оком товариство. - Ну, всi зiбранi, - сказав вiн, - можемо зачати сво╨ дiло. Ану, Деркачу, за палицями! Деркач, послушний i звинний, уже протискався крiзь стоячих насеред хати побратимiв, коли втiм старий Стасюра встав i просив о голос. - Ну, що там такого, - сказав неохiтно Андрусь, - говори, побратиме Стасюро, хоть, я думаю, все-таки лiпше би, щоби у Деркача палички тотi були пiд руками. Не завадить закарбувати, скоро що пiкавiйшого. - Нi, - сказав твердим голосом Стасюра, - я не буду нiчого такого говорив, що би здалося до карбовання. - Ну, а що ж такого? - спитав Андрусь i знов зирнув по всiх побратимах. Вiн побачив, що тi сидiли або стояли з похнюпленими лицями i не дивилися на Стасюру, а тiльки немов готовились слухати його бесiди. Андрусь покмiтив, що вони змовилися. - Тото, побратиме Андрусю, - говорив смiливо старий рiпник, - що пора би нам найти собi яку iншу, лiпшу роботу, анiж тото карбовання. Що ж то ми дiти, чи що? У побратима Деркача цiлi в'язанки покарбованих палиць, а який з них хосен? Кому що тото карбовання помогло? Андрусь зачудуваними очима дивився на старого. Справдi, в такий спосiб нiхто ще тут не говорив, i йому самому в головi повернулося питання: "Та й справдi, до чого здалося карбовання?" Але позаяк на таке питання вiн зразу не находив достаточно вiдповiдi, то й рiшився стояти далi на сво©м, щоби викликати ближчi об'яснення. - Кому помогло? - сказав вiн звiльна. - Ну, але чи для яко© помочi ми се робимо? Чи ти забув, що ми се робимо для пiмсти? - Для пiмсти, так, так! Але як же ти тими палицями будеш мститися? Як мститися, то я гадаю, що треба iншого способу, а не тратити дармо час на дитинячiй забавцi. Як мститися, то треба сили, а з тих палиць тобi, певно, сили не приросте. - Так, - вiдповiв Андрусь, - але ж ми хотiли, як прийде пора, зробити суд правдивий над сво©ми кривдниками, щоби мати чисту совiсть. - Пуста наша робота, - сказав на те Стасюра. - Чисту совiсть ми й тепер можемо мати, бо кождий чу╨ аж надто добре, кiлько, i що, i як терпить. А що ми пiмститися, щоби зарадити лиху, треба, крiм чисто© совiстi, ще й сили, а у нас що за сила? - Га, а вiдки ж нам сили взяти? - спитав Анарусь. - Треба припускати бiльше людей до свого побратимства, треба громадити всiх докупи, вказати всiм одну цiль, - вiдiзвався Бенедьо. Всi зирнули на нього якось недовiрливо i боязко, тiльки один Стасюра притакнув радiсно: - I я так кажу, i я так кажу! - Але ж бiйтеся бога, побратими, чи ви подумали, що з того вийде? Перший-лiпший заволока видасть нас, прискаржить в мiстi, i нас усiх пов'яжуть i засадять до Самбора, як розбiйникiв! - сказав Андрусь. Морозом перейняли тi слова побратимiв, i всi вони неспокiйно i цiкаво позирнули на Бенедя, мов ожидаючи, що вiн на те скаже. - Може, то й правда, - сказав Бенедьо, - але як правда, то що се значить? Значить, що з такими цiлями, з якими ви досi носилися, не мож показуватися межи людей. Що, хотячи згромадити ©х докупи, треба ©м показати не саму пiмсту, бо пiмстою нiхто ситий не буде, але треба ©м показати якусь користь, якусь помiч, якесь полiпшення! - Еге-ге, все вiн свою помiч тиче! - вiдiзвався вiд дверей грубий голос Сеня Басараба за той час, коли Бенедьовi з великого зрушення не стало духу в грудях i вiн замовк на хвилю. Вiн чув, що кров його зачала розгрiватися, що мислi, котрi досi так уперто йому не давалися, тепер мов чудом якимось плi©лi© i розвивалися в його головi. Слова Сеня Басараба, напiвгнiвнi, напiвзгiрднi, були для нього тим, чим острога для бiжучого коня. - Так, я все про помiч говорю i не перестану говорити, бо менi зда╨ся, що тiлько ми самi можемо собi помочи, а бiльше нiхто нас не порату╨. Адже ж анi нашим жидам, анi панам не йде о то, щоби робiтниковi лiпше жилося. Вони ще якби могли, то би погiршили его жите, бо ©м аж тодi добре, як робiтник до послiднього доведений, не ма╨ чого хопитися i мусить здатися на ©х ласку й неласку. Тодi вони присилують його до всяко© роботи i заплатять, що самi схочуть, бо для него, голодного та голого, нема вибору! Нi, тiлько ми самi мусимо помагати собi, як не хочемо довiку от так пропадати. А мститися - вважайте самi, до чого то доведе. Вiд нiяко© пiмсти нам лiпше не буде, хiба би-сьмо схотiли яку вiйну в цiлiм краю зробити абощо! А так: покара╨те сего або того кровопiйцю, на его мiсце другий уже давно наострився. Та й навiть постраху не буде на них, бо прецiнь будете все мусили робити пота╨мно, то й нiхто не буде знати, хто се i за що зробив. А як дiзнаються, ну, то ще гiрше, бо беруть чоловiка i кинуть, i гний! Я гадаю, що треба нам добре застановитися i шукати iншого виходу. Знов замовк Бенедьо, мовчали i всi побратими. Бенедьовi слова невдержимою силою втискалися до ©х переконань, але, на нещастя, вони валили то, що там досi стояло: надiю на пiмсту, але натомiсть не ставили нiчого нового. Один тiльки Сень Басараб, сидячи на порозi з люлькою в зубах, похитував недовiрливо головою, але не говорив уже нiчого. Сам Андрусь, хоч, очевидно, весь той новий оборот в думках деяких побратимiв був, бачилося, для нього дуже непри╨мний i непожаданий, - а й вiн склонив сво© потужнi плечi i опустив голову: Бенедьовi слова заставили i його задуматися. - Добре би то було, то певно, - сказав вiн вкiнцi, - але як се зробити, як помагати собi самим, коли у нас. сили нема й натiлько, аби кождий сам собi помiг. - Отож-то й е, що у одинокого нема сили, а як ©х збереся багато, то й сила буде. Ти оден сотнарового каменя не пiдоймеш, а кiлька нас пiдоймо го як нiчо. Велика рiч для рiпника при якiм-такiм зарiбку дати на тиждень шiстку складки, а най збереся сто таких, то вже ма╨мо десять ринських тижнево i можемо бодай в наглiй потребi запомочи кiлькох нещасливих! Чи правду я кажу, побратими? - Гм, та воно-то правда, розумiвся, так, так! - почулося з рiзних бокiв, лиш там, в кутi, коло дварей, понуро мовчав Прийдеволя i невдоволено воркотiв Сень Басараб. - Добре йому, мiському чоловiковi, говорити о складках! Ану, трiбуйте, чи на весь Борислав найдете десять таких, що вам схотять давати тi складки! - Ну, - вiдказав на те живо Бенедьо, - се вже ти. побратиме, так собi, на вiтер говориш. Ось нас ту в дванадцять, i я думаю, що кождий з нас радо до того пристане. - Пристанемо, пристанемо! - загули деякi побратими. - Тiлько треба добре над тим обрадитися, на що складався тi грошi i що з ними робити! - сказав з повагом Андрусь. - Ну, розумiвся, так-таки зараз i обрадьмо! - пiдхопив Стасюра. - Ба нi, - сказав Бенедьо, - поперед усего треба знати, чи взагалi маемо складати складки, чи нi. Ту, бачу, деякi побратими не радi тому, хотiли би, щоби все осталося так, як досi... - Ти-бо також крутиш, - перервав його мову напiвгнiвний Матiй, котрий досi мовчки сидiв коло Андруся, зразу немов думаючи о якихось постороннiх речах, але чим далi, тим цiкавiше i уважнiше прислухувався до всього, що говорилося в хатi, - ти не питай, чи то кому при╨мно, чи непри╨мно слухати. Зна╨ш щось доброго, i розумного, i для всiх хосенного - то ви©жджай з тим на пляц, говори просто з моста. Як побачимо, що твоя рада лiпша вiд других, то приймемо, а як твоя буде гiрша, то аж тодi можеш нас перепрашати, що дурницями час нам забира╨ш! По такiй досаднiй заохотi Бенедьо зачав говорити "просто з моста". - Бо то, - зачав вiн, - зна╨те, як ма╨мо пiти на складки для сво╨© помочi, то вже треба зовсiм усе змiнити, не так, як досi було. Карбовання всяке набiк, головництво набiк (при тих словах Бенедьовi здалося, що гарячково палаючi очi Прпйдеволi з темного кута зирнули на нього i пропалюють йому лице сво©м ©дким, палким поглядом, i вiн сполонiвся i похилив лице додолу), - зовсiм iнакше треба говорити до людей. Не пiмсту ©м показувати, а ратунок. Розумi╨ся, кривди i злодiйства не закривати, але наводити людей на то, щоби в'язалися докупи, бо против богачiв та силачiв оден одинокий робiтник не всто©ть, а всi як зберуться докупи, то, певно, борше зможуть устояти. - Зможуть устояти? - вiдозвався знов невiрний Сень. - Рад би я знати, як зможуть устояти? Чи всилують жидiв, щоби бiльше за роботу платили, чи що? - А що ж, не могли би всилувати? - пiдхопив живо Бенедьо. - Ану, якби так усi змовилися i сказали: не пiдемо робити, поки нам плата висша не буде? Що би тодi жиди зробили? - А! А й справдi! От гадка добра! - скрикнули побратими в один голос. Навiть Андрусеве лице трохи роз'яснилося. - А що би зробили, - вiдповiв Сень, - напровадили би з усiх свiтiв нових робiтникiв, а нас би нагнали. - А якби ми стали лавою, i не пустили тих нових, i просили ©х, щоби заждали хоть доти, доки наша справа не вигра╨? Мож би в такiм разi повисипати сво©х людей i по околичних селах, щоби там оголосили: до такого а такого часу не йдiть нiхто до Борислава, поки наша вiйна не скiнчиться! - Гурра! - закричали побратими. - То ми рада! Вiйна, вiйна з жидами i здирцями! - Ну, i я гадаю, що така вiйна лiпша, нiж усяка друга, - говорив далi Бенедьо, - раз тому, що то вiйна супокiйна, безкровна, а по-друге, й тому, що можемо пiдняти ©© зовсiм одверто i смiло, i нiхто нам за ню нiчого не може зробити. Кождий, скоро що до того, може сказати: не йду на роботу, бо замало платять. Заплатять тiлько й тiлько, то пiду, та й годi. Радiсть побратимiв була дуже велика, коли почули тоту раду, а й сам Бенедьо тiшився не менше вiд других, бо тота рада прийшла йому до голови зовсiм несподiвано, в жарi суперечки з Сенем Басарабом. - Ба, добре ти кажеш: вiйна, перестати робити! Але хоть би й усi пристали на тото, то скажи ти менi. будь ласкав, з чого вони будуть жити за той час безроботицi? Адже тяжко й погадати, щоби богачi зараз першого дня та пом'якли i згодилися добровiльно давати нам бiльшу плату. Може, прийдеся сидiти без роботи й тиждень або й ще довше, ну, то з чого тодi виживити тiлько народа? Закид був справдi важкий, i лиця робiтникiв знов посумнiли, ©х свiжорозбуджена надiя на таку новiтню вiйну i побiду над багачами була ще дуже слаба i непевна i зараз за першим закидом почала блiднути. - Отже ж то на те треба зробити складки, щоби забезпечитися на таку пригоду. Аж якби з тих складок набралася вже сума порядна, така, щоби вистачила, возьмiм, на тиждень або на двi недiлi, то тодi мож робити змову. Розумiвся, тих, котрi би не хотiли належати до змови i йшли вiдтак на роботу, тих зараз, чи по волi, чи по неволi, за карк та й фуч з Борислава, най не псують нам дiла. Так само пiд час безроботицi могли би нашi-таки люди найматися де на iншу роботу - до лiсу, до тесельки, або де, тiлько щоби не до нафтових робiт. Таким способом ми швидко зламали би тоту жидiвську пиху i добилися певно лiпшо© плати. - Добре говорить! Так треба робити! Добра рада! - вiдзивалися рiпники. Почався живий гамiр в хатi, всi нахвалялися, що прикрутять жидiв-дерунiв нога попри ногу, кождий давав сво© ради i не слухав чужих, кождий доповнював i лицював Бенедьову думку, прикроюючи ©© до сво╨© вподоби. Один тiльки Сень Басараб сидiв мовчки на сво©м мiсцi i з жалем дивився на тоту рухливу громаду. - Що з ними зробиш, - воркотiв вiн, - коли вони готовi бiгчи за кождим, хто ©м два-три краснi слова покаже! Ну, про мене, най бiжать за тим медiвником, будемо видiти, як ©м посмаку╨. Але я сво╨© стежки не покину! А ти, побратиме? - обернувся вiн до Прийдеволi, що все ще стояв в темнiм кутi i непевно позирав то на Бенедя, то на гамiрливих, оживлених рiпникiв. Вiн стрепенувся, коли Сень заговорив до нього, а вiдтак швидко сказав: - I я, i я з вами! - З котрими вами? - спитав гризько Сень, - Бо ту ми тепер, як бачиш, двоякi. Чи з ними-от, чи зо мною i братом? - Так, з тобою i братом! Ти чув, що сей про головництво говорив? Мов розпеченим ножем мене в серце шпигнув. - Е, але ти знов так дуже тим не турбуйся! - уговорював його Сень тихим голосом. - Що ж такого великого сталося? Адже той собака певно заслужив на те. Ти забув про свою...? - Нi, нi, нi, не забув! - перервав Прийдеволя. - Певно, певно, що заслужив! Сто раз заслужив!.. - Ну, так чого ж ту гризтися? Хiба суду бо©шся? Не бiйся, комiсiя по©хала в тiй добрiй вiрi, що вiн сам упав до ями; ще жида на кару засудять, чому яiiу не заткав! - Нi, нi, нi, - знов якось гарячково-болiсно перехопив Прийдеволя, - не боюся комiсi©! Що комiсiя? Менi зда╨ся навiть, що якби комiсiя... те╨... впкршiа, то менi би лекше було! - Тьфу, най бог боронить, ти що таке торочиш? - Послухай лишень, Сеню, - шептав Прийдеволя, нахилившися до нього i судорожно стискаючi© сво╨ю крепкою рукою його плече, - менi зда╨ся, що той... жидок, зна╨ш... той, що в ямi погиб, що вiн не був винен, що то котрийсь другий усе зробив, абощо! - Як? Як? От також щось! Хiба ж вiн не був при тiм? - Так, так, був i смiявся навiть, але чи вже за тото смерть, що смiявся? А може, вiн не робив нiчого, а тiлько тамтотi? - Але вiдки тобi такi думки до голови приходять, хлопче? - запитався зачудуваний Сень. - Впав батько згори, дiдько го бери! Погиб той, ну i добре! - Але як вiн не винен? Зна╨ш, як я здибав його, i вхопив у руки, i вiн почув, до чого се воно йде, то так спищав: "Даруй життя, даруй!" А як я в тiй же хвилi пхнув його... зна╨ш... то вiн тiлько зойкнув: "Не винен, не винен!" Вiдтак задуднiло, затрiщало, - я полетiв геть. Але той голос ╨го все за мною, все в менi, так i чую його! Господи боже, що я зробив! Що я зробив! Бiдний парубок заламував руки. Сень дарма старався потiшити його. Йому все здавалося, що вкинений в яму касi╨р був не винний. - Ну, як той був не винний, то ти поправся, - сказав вкiнцi роззлоблений Сень, - i пiшли й винних тою самою дорогою! Най не винний дармо не покуту╨! Тi слова були мов удар обуха для Прийдеволi. Оглушений ними, вiн похилив голову i знов затисся в свiй кут, не говорячи й слова. А мiж тим побратими кiнчили нараду. - Головна рiч тепер, - говорив Бенедьо, - вербувати людей до нашо© кумпанi©. Хто з ким на роботi сто©ть, або в шинку здиблеся, або на вулицi розбалака╨ся, зараз i нав'язувати о тiм! Все розказувати: яка плата нужденна i який ратунок можливий. I складки збирати. Я гадаю, щоби кождий збирав мiж сво©ми знакомими, а назбиране щовечора вiддавав головному касi╨ровi, котрого ту нинi треба вибрати. - Добре, добре, треба вибрати касi╨ра! - гукали всi. - Ану, кого би ту на касi╨ра? Радили то сього, то того, вкiнцi стало на тiм, що нема лiпшого касi╨ра, як Сень Басараб. - Що, - сказав неприязно Сень, почувши се, - я мав би бути вашим касi╨ром? Нiколи! Я вiднинi й зовсiм не хочу належати до вас! Анi я, анi мiй брат. - Не хочеш належати? А то чому? - скрикнули всi. - Бо ви зступа╨те з то© дороги, на котру раз стали при здоровiй застановi. Я сво╨© дороги не попущуся! - Але хто ж яку дорогу змiня╨? - сказав Андрусь. - Ту зовсiм нiчого не змiня╨ся! - Що? I ти з ними? - вiдповiв понуро Сень. - Такi з ними! - А присягу забув? - Нi, не забув. - А ногами топчеш, хоч i не забув. - Не топчу! Послухай лишень i не фурiячся! I Андрусь приступив до нього i почав щось стиха говорити йому до вуха, що зразу, бачилося, не припадало йому до смаку. Але чим далi, тим бiльше випогоджувалося Сеневе лице, i вкiнцi майже радiсно скрикнув вiн: - А, коли так, то добре! А я, дурний, i не догадався! Здоровi, побратими, буду вашим касi╨ром i надiюсь, що не пожалу╨теся на мене! - А тепер ще одно, - сказав сильним, радiсним голосом Бенедьо, котрий нинi раптом з звичайного побратима став немов головою i провiдником усiх. - Побратими-товаришi! Ви зна╨те, я простий робiтник, як усi ви, вирiс в бiдi i нуждi, - бiдний мулярський помiчник, i бiльше нiчого. Несподiвано й непрошено впала на мене жидiвська ласка, i мене Гаммершляг поставив майстром, а далi й будовничим коло ново© нафтарнi. Дякувати му не маю за що, бо я го не просив о ласку, а тiлько йому ж з того користь, що не потребу╨ окремо будовничого платити. А менi да╨ по три ринськi денно, - як на мене, бiдного робiтника, то се сума дуже велика. У мене в Дрогобичi бiдна стара мати, - ©й мушу пiслати щотижня часточку з свого зарiбку, нехай два ринськi, другi два ринськi спотребую через тиждень для себе, - значиться, лиша╨ся за кождий тиждень ще штирнадцять ринських. Усе те я обiцяюсь давати до нашо© каси! - Гурра! - закричали побратими. - Най жи╨ побратим Бенедьо! - Я також обiцяю по ринському на тиждень! - Я по п'ять шiсток! - Я по п'ять шiсток! - Ось мо© три шiстки! - Ось мо©! - Ось мо©! Бенедьова бесiда, а ще бiльше його приклад розбудили у всiх запал i охоту. Сень Басараб туй-таки зiбрав на початок дещо грошей, а Прийдеволя, котрий знав крихiтку письма i котрого Сень упросив собi за помiчника, попризначував столярським оловцем на куснику бiбули з тютюну, що хто дав. Весело розiйшлись побратими, радiснi надi© виринали в ©х головах з-поза темних теперiшнiх суморокiв i пестили ©х щирi серця, мов схiд сонця рожевим блиском красить пустi, каменистi i сумовитi вершини Бескиду. IX Восени, коли цвiти вже повiдцвiтали, спадь не паде i жниво пчоляче скiнчилося, почина╨ться на якийсь час голосне, гамiрливе життя в улiях. Пчоли, так як i хрещений народ, скiнчивши свою нелегку роботу, люблять погуторити, зiбратися купками перед очками та коло затворiв, погомонiти та потрiпати крильцями. Зразу зовсiм ще не можна порозумiти, що воно таке i до чого йде. Ще в улiю не сталося нiчого нового. Ще кiлька пильнiших робiтниць уперто вилiтають щодень на поле, щоби по цiлоденнiм шуканнi вернути вечором домiв з невеличким здобутком на лапках. Ще ситi трути гордо побренькують собi, проходжуючися помiж наповненi медовi комори та виходячи що день божий в полудн╨ на верх улiя погрiтися на сонечку, подихати свiжим воздухом, розправити i розмахати неробучi крилечка. Ще бачиться цiлковитий супокiй, примiрна згода в улiю. А мiж тим уже в улiю iншим духом повiяло. Пчоли-робiтницi якось та╨мничо шепочуть помiж собою, якось пiдозренно похитують головками, якось зловiщо стрижуть сво©ми щипчиками та пручають сво©ми лапками. Хто його зна╨, до чого се все i що таке готовиться в пчолячiм царствi? Трути, певно, того не знають i по-давньому, ситенько на©вшися, гордо побренькують собi, проходжуючися помiж наповненi медовi комори та виходячи що день божий в полудн╨ на верх улiя погрiтися на сонечку, подихати свiжим воздухом, розправити i розмахати неробучi крилечка... От таке саме почало дiятися i в Бориславi в кiлька день по описанiй вище нарадi. Хто його зна╨, вiдки й як, досить того, що новим духом повiяло в Бориславi. I коли звичайно нова хвиля свiжого воздуху найперше i найсильнiше замiтна в горiшнiх верствах, то тут сталося зовсiм противно. Спiднi густi i сiрi верстви першi почули новий повiв, першi стрепенулися вiд нього. I хто його зна╨, вiдки й як воно почалося! Нi з сього нi з того при корбах, при млинках, при магазинах воскових, по шинках при горiлцi - усюди почалися мiж рiпниками розмови о тiм, як то всiм тяжко жити, яка тяжка робота в Бориславi i як жиди без суду, без права, по сво©й волi уривають чимраз бiльше з платнi, кривдять, i туманять, i поштуркують, i ще й висмiюють обдурених робiтникiв. I нiхто не був би мiг сказати, вiд кого почалися тi бесiди, бо у кождого всi тi важкi iсторi© здавна глибоко закарбованi були на власнiй шкiрi i ствердженi власним досвiдом. Раз почавшися, розмови тi вже не втихали, а ширилися чимраз далi, ставали чимраз дужчi i голоснiшi. Всi люди немовби аж нинi побачили сво╨ сумне, безвихiдне положення, не хотiли и говорити о нiчим другiм, i кожда ©х розмова кiнчилася болючим, важким питанням: "Господи, чи вже ж так нам вiчно мучитися? Невже ж нема для нас виходу? Невже ж не можна тому лiiху порадити?" Але поради не було нiвiдки. А розмови, проте, не втихали, противно - ставали чимраз голоснiшi i рiзчi. Люди, котрi зразу говорили о свой бiдi рiвнодушно, мов о неминучiм засудi божiм, дри ближчiй розвазi i по довших розмовах з знакомими, щирими приятелями та старшими рiпниками або взагалi бувалими людьми, почали переконуватися, що так воно не е, що лиху можна би помогти, але, не видячи i не знаючи, як би можна помогти, почали нетерпитися, ставали роздразненi, ходили i говорили, мов в гарячцi, хапали пильно кожде слово, котре могло ©м прояснити ©х безпросвiтне положення. Аж до найдальших хаток, до найтемнiших закамаркiв доходили тi розмови, розбiгалися на всi боки, мов огонь по сухiй соломi. Малi хлоп'ята-лип'ярi, дiвчата та молодицi, що в кошарах вибирали вiск з глини, - i тi заговорили о бiдностi свого положення, о тiм, що конче треба ©м деяк радитися з собою i шукати для себе рятунку. - I ти то© само© спiва╨ш? - говорили не раз старшi рiпники, всмiхаючися та слухаючи нарiкання молодих хлопакiв. - От так, нiбито нам не така сама бiда, як i вам? - вiдповiдали молодi. - Та-бо нам ще гiрше, нiж вам! Вас i не так борзо вiдправлять вiд роботи, вам i не так живо з платнi урвуть, а хоть i вривають, то все-таки вам бiльша плата, нiж нам. А ©сти ми потребу╨мо так само, як i ви! - Але хто ж вас навiв на такий розум, що треба собi який ратунок давати? - А хто нас мав наводити? Нiбито чоловiк i сам не зна╨, що як пече, то треба прикладати зимного? Та й ще якби-то не так дуже пекло! А то видите, дома голод, не зародило нiчого, тато й мама там десь пухнуть та мруть з голоду, гадали чей хоть ми ту дещо заробимо, що самi прожи╨мо i ©м хоть щото поможемо, а ту от що! I на тiлько не можемо заробити, щоби самим прожити в тiй проклятiй ямi! Народу натислося, за роботу тяжко плата мала i чимраз ще менша╨, а ту ще злодi©жиди хлiба не довозять, дорожню от яку зробили: до хлiбця докупитися тяжко! Ну, кажiть самi, чи можна так жити? Радше вже або зовсiм вiдразу згинути, або деяк поратуватися! В таких словах велися звичайно розмови мiж рiпниками, i такi пiдносилися жалоби з усiх бокiв. Слова такi мусили трафляти до переконання кождому, хто мав i на сво©х плечах двигати чималий тягар власно© сво╨© нужди. Особиста кривда, особиста нужда i грижа кождого робiтника переказувалася другим, ставалася часткою загально© кривди i нужди, доливалася, мов краплина до бочки, до суми загальних жалоб. I все те, з одного боку, давило i путало людей, непривичних до важко© працi мислення, але, з другого боку, дразнило i лютило ©х, розрушувало нерухливих та рiвнодушних, розбуджувало ожидания i надi©, а чим вище настро╨нi були ожидания i надi©, тим бiльше уваги звертали люди на сво╨ положення, на кожду, хоть i як маловажну, подiю, тим бiльше ставали вразливi на кожду нову несправедливiсть i кривду. Сварки мiж робiтниками а жидами-надзiрцями ставали тепер чимраз частiшi. Жиди тi привикли були вiддавна вважати робiтника за худобину, за рiч, котру можна втурити, де хочеться, копнути ногою, викинути, коли не сподоба╨ться, супроти котро© смiшно навiть говорити о якiмсь людськiм обходженнi. А й робiтники самi, звичайно вибiрки з найбiднiших, вiдмаленьку прибитих та в нуждi занидiлих людей iз околичних сiл, зносили терпеливо тоту наругу, до яко© призвичаювало ©х тяжкими товчками вiд дитинства ©х убоге життя. Правда, часом лучалися i мiж ними дивним способом уцiлiвшi, мiцнi, неполаманi натури, як от братi© Басараби, але ©х було мало, i бориславськi жиди дуже ©х не любили за ©х непокiрливiсть i острий язик. Але тепер нараз почало все змiнюватися. Найсмирнiшi робiтники, хлопцi й дiвчата, котрих досi можна було без найменшо© унiмностi кривдити i ганьбити, - i тi, замiсть давнiх жалiбних мiн, просьб i слiз, ставилися тепер до жидiв остро та грiзно. А що найдивнiше, то те, що в кошарах, де попереду кождий терпiв, робив i журився сам про себе, якимось чудом вродилася дружнiсть i спiвучастя всiх за одним, одного за всiми. Ненастанна, жива обмiна думок, почуття власно© недолi, змiцнене i пiднесене почуттям недолi других, виродило тоту дружнiсть. Скоро тiльки жид причепився несправедливо до робiтника, почав нi з сього нi з того лаяти та ганьбити його, - вся кошара обрушувалася на жида, притишувала його то лайкою, то насмiхами, то погрозами. При тижневих виплатах почалися тепер чимраз бурливiшi та грiзнiшi крики. За одним покривдженим вступалося десять товаришiв, до них не раз прилучувалося ще других десять з других кошар, i всi вони юрбою ввалювалися до канцелярi©, обступали касi╨ра, кричали, допоминалися повно© виплати, грозили i, звичайно, ставили на сво©м. Жиди зразу кидалися, кричали, грозили й собi ж, але, видячи, що рiпники не уступають i не пуджаються, але, противно, чимраз бiльше роз'ятрюються, уступали. Вони наразi ще не признавалися самi собi, що положення стало вже не те i може статися грiзне, - вони ще, а особливо дрiбнi i великi властивцi, походжали собi гордо по Бориславу, спишна позирали на робiтникiв i радiсно затирали собi руки, чуючи, що голод по селах змага╨ться, видячи, що людей з кождим днем бiльше прибува╨ до Борислава. Ще вони й не подумували нi о чiм, як тiлько о сво©х спекуляцiях, ще й не снилося ©м, що робiтники можуть яким-небудь способом перебуркати ©м ©х плани i допiмнутися серед то© погонi за золотом також i свого кусника. Ще вони спали спокiйно i не чули чимраз голоснiшого гомону внизу, не чули понуро© духоти в воздусi, котра звичайно заляга╨ перед бурею. I ско©лася тота важна перемiна серед бориславських робiтникiв несподiвано швидко. Аж самi нашi знакомi побратими, котрi дали перший товчок до то© перемiни, аж самi вони здивувалися, видячи, яким голосним вiдголосом лунають по Бориславу ©х слова. Навiть самi недовiрливi з-помiж них, котрi нерадо глядiли на перемiну в цiлях i роботi побратимства, навiть брати Басараби, видячи, як пильно хапають рiпники ©х слова i як живо розвивають ©х далi по-свому, почали щирiше приставати до нового руху. Вони видiли, що Бенедьо i Стасюра праду говорили, кажучи, що треба вийти з дотеперiшнього тiсн