и. Тiлько тепер наше питання: коли ми ма╨мо до то© каси платити, то щоби ми мали й дозiр над нею. - А сего вам нащо? - Як то нащо? Адже ж ми платимо. Ану, як хто розкраде грошi? - Ну, над тим би ще мусила бути рада, се ще побачимо. - Нехай i так, - сказав добродушно Герман, - мусимо на вас спуститися, бо... ну, бо мусимо! Але тепер принаймнi одно мусимо знати: кiлько грошей нинi вплине до каси i де тота каса буде находитися. Стасюра не мiг на те сам нiчого вiдповiсти. Вiн вилiз iз-за стола i почав шептатися з Сенем Басарабом, з Матi╨м i Бенедьом. Всi вони не знали, що й думати, о тiй наглiй податливостi жидiв, а Сень Басараб вiдразу сказав, що бо©ться, чи за тим не кри╨ться який пiдступ. Але Бенедьо, щирий i добродушний, вибив ©м з голови пiдозрiння. Впрочiм, i сама рiч ие виглядала на пiдступ. Коли б жиди хотiли збувати ©х обiцянками, то що iншого, але вони прецiнь хотять давати грошi, а грошi - то прецiнь не ╨ нiчого фальшивого: возьми до рук, замкни до скринi - i безпечно. Побратими подалися на тi докази i рiшили так, що справедливiсть вимага╨, щоб i жиди знали, кiлько вiд них грошей до каси вплило i де тота каса находиться. - Нехай буде по-вашому, - сказав Стасюра. - Виберiть двох з-помiж себе, котрi би були при складцi: при ©х очах грошi зложаться до скринi враз iз списом, хто що дав, при ©х очах скриня й замкнеться, - i так буде й далi, кождого тижня, доки потому лiпше не урадимось, як нам бути з зарядом каси. Нета╨ний промiнь радостi перелетiв по Германовiм лицi на тi слова. Ось уже змагаючийся гомiн коло хатини дав знати про прихiд жидiв. Ось уже вони почали входити до хати, дотикаючи рукою капелюха, вiтаючи робiтникiв уриваними "дай бо'". Герман кiлькома словами по-жидiвськи розказав ©м, яка стала умова, i вони швидко порозумiлися, щоб при складцi були Герман i Леон. Почалася складка. Прийдеволя записував, хто що да╨. Насамперед приступили дрiбнi властивцi: тi платили з квасним виразом, з оханням, деякi торгувалися, другi попросту недодавали по ринському та по два. Бiльшi властивцi платили з жартами, з притиками, - деякi давали по одинадцять i по дванадцять ринських, вкiнцi Леон дав двадцять, а Герман - аж п'ятдесят. Робiтники тiльки позирали по собi, за хатою раз по раз роздавалися радiснi крики, - се робiтники вiтали свою першу побiду в тяжкiй вiйнi за поправу сво╨© долi. Першу - i послiдню наразi! Складка скiнчилася. Перечислено грошi, ©х показалося звиш три тисячi. Сень Басараб iз порога прокричав тоту суму цiлiй робiтницькiй громадi. Радiсть була без кiнця. Германа i Леона трохи на руках не несли, - вони тiльки всмiхалися, почервонiлi i споченi вiд задухи, що стояла в тiснiй, людьми набитiй хатинi. Грошi вложено до оковано© скриньки, котра мала стояти в Матi╨вiй хатi. Серед загально© шумно© радостi жиди вiддалилися. - Гурра! Наша взяла! Гурра! - кричали довго ще робiтники, ходячи товпами по Бориславi. Веселi пiснi роздалися вiд одного кiнця до другого. - А завтра до роботи, - говорили деякi, зiтхаючи. - Ну i що ж! Не вiк же нам святкувати. Просвяткували три днi, як великоднi свята, хiба не досить? Се був наш правдивий Великдень! - А ви, - говорили деякi на радощах Матi╨вi i Сеневi, - пантруйте нам нашо© каси, як ока в головi. Три тисячi срiбла - таж то сума! - Ану, панове рiпники, нафтарi, мазярi, чия ласка зараз до роботи? - голосили по улицях надзорцi. - До вечора пiвшахти! Ану, ану! Товпа робiтникiв валила за ними. В Леоновiй фабрицi вiд першо© хвилi, як згода стала, вже горiла робота. Квапно дiялось Леоновi. Вiн хотiв завтра скiнчити цiлий ладунок церезину, щоби до кiнця тижня упакувати i вислати до Росi©. Вiн аж горiв з нетерпеливостi через тотi днi примусового святкування, а й Шеффелевi було якось не до солi. Тепер же вiн ледве мiг дiждатися згоди, а зараз туй-таки закликав Бенедя i других тих, що вперед робили на його фабрицi, i пiслав ©х до роботи. Пiзно вночi вернув Бенедьо до хати. В хатi не було нiкого. Матiй також був на роботi, - сам Герман конче просив його, щоби робив при його ямi, по п'ятнадцять шiсток обiцяв, i старий Матiй на радощах подався. Яма була глибока, але бiльша ©© часть була забита - нафти не було. Зато в глибинi около двадцяти сажнiв iшов перший поверх штолень, о п'ять сажнiв нижче другий поверх, далi третiй, в котрiм тепер робилося. ∙ Яма була багата - штольнi давали денно около десять сотнарiв воску, а таких багатих ям було у Германа звиш вiсiмдесят. I Матiй прийшов з роботи пiзно вночi, змучений, ледве живий, i скоро тiльки до хати, кинувся на постiль i заснув, як колода. Вiн i не бачив, як оподалiк за ним на пальцях скрадався вулицями Мортко, як вiн, коли Матiй увiйшов до хати, не замкнувши дверей, вшмигнувся до сiней i скулився в кутику, як вкiнцi, коли Матiй замкнув дверi, розiбрався i заснув, тихесенько вповз до хати, висунув з-пiд печi скриньку з грiшми, взяв ©© пiд паху i поповз iз хати. Нiхто не бачив сього, хiба блiдолиций мiсяць, що час вiд часу боязко визирав iз-за хмари. I нiхто не чув, як калатнув дерев'яний замок в сiняних дверях, як рипнули дверi, як почупкав Мортко долi улицею, - нiхто не чув сього, хiба холодний вiтер, що рiзко шумiв з устоку на Борислав, i стогнав, i завивав у крутих берегах недалеко© рiчки. На другий день крик i гвалт зробився в Матi╨вiй хатi - скринька, робiтницька каса, пропала без слiду! На другий день усi робiтники пiзнали, що вони завчасно смiялися! Жиди стрiнули ©х з насмiшкою, а то й з наругами i погрозами. Плату вiдразу знизили ще нижче попередньо©, а на безсильнi прокляття i погрози обдурених робiтникiв вiдповiдали тiльки смiхом. - А щоб ви знали, дурнi го©, як з нами воювати! А де ваша каса, га? Ви гадали, що ми нi з сього тi з того будемо вам касу складати? Постiйте троха, випчихайтеся! Борислав - то ми! I ми тепер смi╨мося з вас! XVIII З дивним якимось прочуттям вибирався ВанГехт з Вiдня в дорогу до Галичини. Щось немов говорило йому, що в тiм новiм, незнакомiм для нього свiтi ждуть його чималi бурi i пригоди, жде його читрохи гризоти i прикростi. Але розум i писаний та легалiзований контракт говорили йому, що в тiм новiм свiтi жде його ма╨ток i достаток, i вiн не мав причини не вiрити сьому другому, виразному голосовi. Вибираючися в далеку i непевну дорогу, вiн подумав, що придався б йому помiчник, i гадка його скинула зараз на Шеффеля. Де вiн i що з ним сталося? Вiн побiг до полiцi©, - там вказали йому помешкання його колишнього асистента. Але в помешканнi Ван-Гехт асистента свого не застав, - вiд кiлькох мiсяцiв ви©хав. Куди ви©хав? Сього не знали напевно, - знали тiльки те, що ви©хав кудись nach Polen '. Хоч Ван-Гехт i не дуже наклiнний був до пiдозрiнь, але його зостановило, куди-таки nach Polen мiг ви©хати Шеффель. "А шкода, що його нема, - думалось йому, - мiг би був при менi гарний грiш заробити!" Аж ось перед самим ви©здом з Вiдня одержав Ван-Гехт письмо з Росi© вiд одного високого достойника, - мабуть, члена св. синоду, чи що. Достойник запитував його, що се такого сталося з його проектом достави церезину, i для чого намiри його розбилися, i чи, може, вiн продав свiй патент "Спiлцi земного воску", котра давно вже зробила з св. синодом контракт о тоту доставу, зложила 100 000 рублiв кавцi© i швидко ма╨ постачити перший ладунок - 50 000 сотнарiв? Грiм з ясного неба не був би так перелякав бiдного Ван-Гехта, як се дружн╨ письмо. "А се що такого? - скрикнув вiн. - Се вiдки така кара божа на мене? Хто смiв, хто мiг менi се зробити?" Мов опарений, кидався вiн сюди i туди, не знаючи, що дiяти. Телеграфiчно запитав свого достойника, щоби був ласкав донести йому, з ким сто©ть в контрактах тота "Спiлка земного воску" i вiдки надi╨ться присипки церезину, але достойник не вiдповiдав, бо, мабуть, i сам не знав. Тодi Ван-Гехт побiг з лиотом достойника i з сво©м патентом до прокураторi© державно©, звiщаючи ©© о намiренiм на його шкоду ошуканствi. В прокураторi© сказали йому: "Добре, винайдiть ошуканця, а можете бути певнi, що вiн буде укараний". Ба, винайдiть ошуканця! Коби-то вiн знав його, коби знав, де вiн ╨! Мов лихорадкою битий, побiг Ван-Гехт до уряду цлового i ви╨днав розпорядження, щоби по причинi узасадненого пiдозрiння о ошуканство всi посилки земного воску, йдучi з Галичини до Росi© i Румунi© пiдлягали докладнiй ревiзi©, а коли б мiж ними показався церезин, то щоб був притриманий, i яко corpus delicti 1, вiдiсланий до прокураторi© державно©. Сам сво©м коштом, не ждучи бюрократичного порядку, Ван-Гехт розтелеграфував те розпорядження по всiх награничних коморах, додаючи вiд себе обiцянку щедро© надгороди для того урядника, котрий викри╨ ошуканську посилку. Так упоравшися, Ван-Гехт аж вiдотхнув i, швидко зiбравшися, рушив в дорогу. Але думка його, до дна розворушена, не переставала вертiтися коло одного питання: хто се мiг менi зробити? Очевидна рiч, тiльки двi можливостi показувались йому: або хто-небудь случайно, не знаючи о його патентi, винайшов церезин окремо вiд нього, або Шеффель, котрому звiсний був його секрет, видав його. I коли перша можливiсть, чим бiльше в не© вдумувався, тим дальшою йому показувалась, то зате пiдозрiння на Шеффеля щохвилi набирало бiльше сили i правдоподiбностi. Несподiваною а сильною пiдпорою того пiдозрiння послужило й те, що вiн чув о Шеффелевiм вiд'©здi nach Polen. I Ван-Гехт постановив собi, скоро при©де до Дрогобича, розвiдувати боками, чи не дiзнабться дещо про Шеффеля. Щастя сприяло Ван-Гехтовi. При©хавши до Дрогобича, вiн не застав Германа дома, але застав тiльки карточку вiд нього, щоби був ласкав потрудитися до фабрики i оглянути перезиновий вiддiл, уладжений пiсля його плану. Вiн по©хав до фабрики. Там застав якраз будовничого, котрий кiнчив уставлювання кiтла. Оглянувши перезиновий вiддiл, Ван-Гехт висказав будовничому сво╨ повне вдоволення, а що будовничий, скiнчивши сво╨ дiло, мав саме вертати до Дрогобича, то ВанГехт запросив його до повозу, на котрiм вiн сам при©хав. Посiдали. Розговорилися по дорозi. Будовничий розказував Ван-Гехтовi про Борислав i про те, що там учора вибухли якiсь непорядки, о котрих досi нiчого ще певного не знати. "Певно, звичайна хлопська непокiрливiсть, нiчого важного!" - додав вiн з погордою. Далi перейшла бесiда на другi бориславськi обставини, на стан восково© продукцi© i воскового ринку. З розмови показалося, що про новий церезин будовничий нiчого ще не зна╨, i Ван-Гехт почав думати, що годi буде вiд нього що-небудь дiзнатися о тiм, чого йому треба. Але будовничий розговорився i говорив уже, що йому слина на язик принесла. - Я вам кажу, що цiла та штука недовго потрива╨, - балакав вiн, - леда день, i все попелом розвi╨ся, збанкроту╨. Дрiбнi властивцi держаться якимось чудом божим, i треба тiлько якого-небудь случайного припадку, щоб усе те пiшло з торбами. А й мiж бiльшими властивцями, розумi╨ся, крiм одного Германа Гольдкремера, нема нi одного солiдного гешефтсмана. Усе швiндель, усе дурисвiти! От, прошу вас, тут оден з найбагатших буду╨ недавно нову фабрику, якусь новомодну фабрику, i, хотячи замаскуватися, говорить менi, що се ма╨ бути паровий млин. Да╨ менi план, - вже й забув, чи╨© то роботи той план був. Ну, нiчо, зирнув я, виджу, що се нафтарня, а не млин, але гадаю собi: "Коли твоя воля, щоби се був млин, то най тобi буде млин". А вiн, дурень, скоро при перших закладинах та й зараз проговорився, i ще й мене скомпромiтував! Ну, скажiть же, чи можна з такими людьми солiдне дiло мати? Ван-Гехта не дуже зацiкавило се оповiдання. Але щоб не показатися нечемним i таки чимось пiддержати розмову, вiн спитав будовничого: - То, кажете, новомодна якась фабрика? А не можете менi сказати, що в нiй такого новомодного? - Не можу вам того сказати, бо, як кажу вам, будови то© я не провадив. Але коли ви з тим дiлом ближче знакомi, то я вам скажу, яко© системи се фабрика. Позвольте, позвольте, тепер собi пригадую, план фабрики був роботи якогось Шеффеля, - певно, будете знати його систему фабрикацi©? Ван-Гехт аж зiрвався з сидiння, мов пришиблений наглим ударом електрично© батерi©. - Шеффеля, кажете!? I що, фабрика тота вже готова? - О, давно готова. Кажуть, що робить день i нiч. - А властивець то© фабрики зовеся..? - Леон Гаммершляг. Ван-Гехт записав собi iм'я в нотатцi. - А не можете менi сказати, - даруйте, що вам так наприкряюся, - де находиться тота фабрика? - Поконець Борислава. От сею дорогою як по©дете вдолину, понад рiку, через он то село, звеся Губичi, i, не до©здячи до Борислава, налiво, над рiчкою. - Дякую вам. Мене дуже iнтересу╨ та нова система фабрикацi©, мушу по©хати ще нинi звидiти тоту фабрику. Бувайте здоровi© Карета зупинилась була власне перед домом будовничого, котрий з укладнiстю старого елеганта стиснув Ван-Гехта за руку, вискочив з карети i пiшов до свого дому. Ван-Гехт добру хвилю думав, що йому робити, а вiдтак казав везти до Германового дому на обiд. "Нехай i так, - думав вiн сам собi по дорозi, - тепер маю його в руках, не втече менi нiяким способом!" XIX Щасливий, розрадуваний i пристро╨ний, мов на празник, увiйшов Готлiб до свiтлицi, в котрiй сидiла Фаннi. Се перший раз мав вiн бачитися з нею пiсля щасливого уладження ©х дiла мiж його матiр'ю а ©© батьком. Вiн iшов, землi пiд собою не чуючи: голова його повна була образiв щасливо© будущини, серце повне було несказанно© нам'╨тностi, невгасимого жару. Якою-то вiн застане ©©? Як вона любо усмiхнеться йому назустрiч, як, гiречудово рум'янiючись, впаде в його обняття, похилить прекрасну головку на його плече, як вiн буде цiлувати, пестити, голубити ©©! Все те, мов рожевi, запахущi блискавицi, стрiляло в його уявi, i вiн не йшов, а летiв, землi пiд собою не чуючи, щоби якнайшвидше побачитись з нею. Але що се? Ось вона сто©ть при вiкнi, плечима до дверей, з головою, опертою о шибу, i чи не чу╨ його приходу, чи не хоче обернутися. На нiй сукня з якогось сiрого шовку, хоч дорога, а все ж якось так буденно вигляда╨: анi одна скиндячка, анi нiякий блискучий металевий стрiй, котрi вона так любить, - нiщо не показу╨, що вона чогось надi╨ться хорошого, радiсного, празничного. Тихенько вiн наблизився до не©, взяв ©© за плече i нахилився, щоб поцiлувати в лице, коли разом вiдскочив, мов опарений, побачивши, як ряснi сльози плили з ©© очей, i почувши рiвночасно-©© придушенi, хлипанням перериванi слова: - Iди геть! - Се що такого? Фаннi, що тобi сталося? Фаннi, серце мо╨, чого ти плачеш? - Iди геть, не говори до мене! - Як то не говорити? Що ж се такого? Чи вже я тобi такий ненависний, такий огидний, що й поглянути не хочеш на мене, Фаннi? I вiн знов положив сво© руки на ©© плечi, стискаючи ©х легенько. Фаннi ще дужче заплакала, але не оберталася. - Iди геть! Хiба ж не зна╨ш, що нам розлучитися треба, що нам з тобою не бути? - Нам? Розлучитися? Се ти що говориш, Фаннi? Ти недужа, чи що такого? Нам не бутiг з тобою? Хто се смi╨ казати? - Мiй батько! - Твiй батько? А се коли? Адже недавно, позавчора, вiн дав сво╨ слово мо©й матерi, - хiба ж вiн мiг взяти назад сво╨ слово? Фаннi мимоволi обернулася, слухаючи його слiв, - вона й сама не знала, що се значиться. - Але ж противно, Готлiб, iменно тво©й матерi мiй батько казав, що не дасть мене за тебе, що ма╨ зо мною якiсь iншi види. - Але ж мати зовсiм противно казала менi! - А я тобi кажу правду, я все чула! - То моя мати ошукала мене? - Вона, може, так тiлько... щоби ти не турбувався... - Господи, то воно й справдi так? Нi, се не може бути! Що я винен твому батьковi, що ти йому винна, Фаннi, що вiн хоче нас живпх зарити в могилу? - Я не знаю, Готлiб! - Але нi, нi, нi, - i при тiм вiн з лютостi тупнув ногою, - се не може бути! Я не дам з собою грати, мов з котятем. Я не котя, Фаннi, я - вовк, я вмiю кусати! Вiн почервонiв, як буряк, його очi почали заливатися кров'ю, лютiсть затамувала йому дух. Фаннi дивилася на нього, мов на святого. Нiколи вiн не видався ©й таким хорошим i принадним, як в тiй хвилi дико© лютостi. По хвилi передишки Готлiб говорив далi вже трохи лагiднiше: - Але скажи ти менi, бога ради, Фаннi, через що твiй батько не хоче дати тебе за мене? - Не знаю, - вiдповiла Фаннi. - Менi зда╨ться, що вiн ма╨ якийсь гнiв на тво©х родичiв. - А ти, Фаннi, ти, - i вiн з диким жаром вдивлювався в ©© очi, - ти... чи пiшла би за другого, якби твiй батько казав тобi? - Готлiб, як можеш ти так питати мене? Ти ж зна╨ш, я виплакала б сво© очi з жалю за тобою, я вмерла би швидко, але проти батьково© волi не пiшла б. - Так ти мене любиш? - Готлiб! - I вона впала в його обняття. Жаль i грозяча розлука додавали сили ©х пестощам, сльози доливали жару ©х поцiлункам. - Але якi види може твiй батько мати з тобою, Фаннi? - Або я знаю! Адже зна╨ш, мiй батько богатий, ма╨ зв'язки з усякими купцями та банкiрами, - може, хоче мене вiддати за котрого з них. - Прокляте богатство! - воркнув крiзь зуби Готлiб. - Я би волiла, щоби мiй батько був бiдний, - сказала сумовито Фаннi, - тодi вiн потребував би ласки твого батька i з радiстю вiддав би мене за тебе. Очi Готлiба заiскрилися при тих словах дiвчини. Вiн крiпко стиснув ©© руку, так, що вона аж скрикнула. - Добре мовиш, Фаннi, - сказав вiн рiшуче, - i я так кажу! Бувай здорова! - Куди йдеш? - Не питай! Я постараюсь усунути всi завади, що стоять в дорозi нашому щастю! Ти мусиш бути мо╨ю, а хоч би ту... Вона не дочула його слiв. Мов громова хмара, вибiг вiн з Леонового дому, i в бiдно© Фаннi тривожно стискалося серце. - Що вiн хоче зробити? - прошептала вона. - Вiн такий бистрий i палкий, вiн так гаряче i безпам'ятно любить мене, що готов наробити якого лиха. Господи, хорони його! А Готлiб, вийшовши на улицю, став на хвилю, немов роздумуючи, куди йти. Далi стрепенувся i погнав додому. - Мамо! - скрикнув вiн, впадаючи до материного покою. - Пощо ви одурили мене? - Як, коли? - Пощо ви сказали, що Леон прирiк вiддати свою доньку за мене? - Або що, не хоче? - Адже ж вiн i вам казав, що не хоче? Чи нi? - Та так. Поганець вiн, синку, я тобi давно казала, щоб ти з ними не заходився! - Все те говорила Рифка, мов сонна, мов iз яких неясних столiтнiх споминок. Але Готлiба тота сонливiсть вивела з терпцю. Вiн тупнув ногою, аж вiкна забринiли, i крикнув: - Мамо! Раз я вам казав, щоб ви говорили зо мною по-розумному! Раз я вам сказав, що люблю Леонову доньку i що вона мусить бути мо╨ю, тож не говорiть менi нiчо против не©! Розумi╨те чи нi? Рифка тремтiла всiм тiлом вiд тих грiзних слiв, котрих значення вона лиш через половину розумiла, i, мов причарована, не зводила очей з його лиця. - Та добре, синку, добре, але чого ж ти вiд мене хочеш? - Я хочу, щоб Фаннi була мо╨ю. - Та що ж, коли той поганець не хоче дати ©© за тебе. - Мусить, мамо! - Мусить? А як же ти його всилу╨ш? - Отож о тiм я хотiв з вами порадитися, мамо. - Зо мною? Що ж я тобi в тiм пораджу? Ти, синку, ма╨ш свiй розум, лiпший, нiж мiй, радь собi сам! - А так, ви розгнiвали Леона, вiдопхнули його, а тепер "радь собi сам"! Виджу, виджу, як ви мене любите! Рифка захлипала, мов мала дитина: - Синку, синку, лиш того менi не кажи! Все, що хочеш, лиш того менi не кажи, що я тебе не люблю. - Ба, як же маю не казати, коли ви всьому мойому лиху виннi, а тепер i порадити не хочете, як з того лиха випутатися. Бiдна Рифка билася, мов риба в саку. Вона так рада була подумати i придумати щось дуже, дуже мудрого для свого сина, але ©© недужi, надломанi i блуднi думки мiшалися i розлазилися без ладу i складу, - вона прибирала тисячi рад, одну за другою, i, не висказавши нiчого, вiдкидала ©х, видячи, що всi тi ради безумнi i зовсiм не ведучi до цiлi. - Ти, ти, синку, пiди до нього i проси його... або нi, лiпше намов деяких рiпникiв, щоб його добре вибили... або ще нi, найлiпше би було трутити того поганця де з моста в воду, - або нi, - ох, що то я хотiла сказати... - Дурнi ви, мамо! Рифку врадувало те слово, воно зняло з не© страшний тягар - думання. - А видиш, синку, я тобi то казала, що я нiчо путнього не придумаю, бо я дурна, синку, дуже дурна, як стовп, як туман вiсiмнадцятий! Ох, моя голово, моя бiдна, дурна, нетямуща голово! - I Рифка тяжко заридала, сама не знаючи чого. Нараз вона стрепенулася, живiша iскра заблисла в ©© оцi. - Слухай, синку, що я придумала! - Що таке? - Вiн казав, що ма╨ iншi види з донькою, - певно, за богача якого хоче ©© дати. - А певно. - Якби вiн був бiдний, то дав би доньку за тебе. - А певно. - Ну, а хiба ж то така велика рiч з богача зробити бiдного? - Невелика. - I я так думаю. Пiди вночi i пiдложи огонь пiд його кляту фабрику, все його богатство за годину з димом пiде - i донька його буде тво╨ю! Готлiбовi очi заярiлися рiшучим огнем. - Добре кажете, мамо! I я сам так гадаю. Дякую вам! I вiн побiг з покою, оставивши Рифку саму з ©© думками. Вона зразу сидiла безсильна, втомлена незвичайною працею думок, сидiла i всмiхалася, що ось яку то мудру раду дала вона синовi. Лице ©© в тiй хвилi мало вираз того iдiота, що регочеться, вiдтявши голову свому любленому котовi. Але недовго тривав той iдiотичний супокiй. Нi вiдси нi вiдти налетiла яснiша хвиля - Рифцi разом ясно стало, в яку бездонну пропасть попхнула вона свого сина, ©й разом показалося, що ©© син пiдкрада╨ться з засвiченим вiхтем пiд якийсь високий темний будинок, що пiдпалю╨ його, втiка╨, його ловлять, б'ють, кують в кайдани, вкидають в якусь глибоку-глибоку пiдземну вогку яму, - i вона в страшеннiй розпуцi вхопилася за голову обома руками i, микаючи на собi волосся, скрикнула: - Мiй сину! Мiй сину! Вернися! Але Готлiб був уже далеко i не вернувся. XX I знов побратими зiйшлися на нараду в Матi╨вiй хатi. Мов з хреста знятi, сходилися вони, мов розбитi, засiдали вони на лавах, з похиленими очима, не смiючи зирнути один на одного, немов то вони були виннi тому нещастю, котре постигло цiлу робiтницьку громаду. А вже й найдужче подався Бенедьо. По його впалих, помутнiлих очах, по його пожовклiм, аж зеленiм лицi, по його надломанiй, похиленiй поставi, по безсильно обвислих руках видно було, що вся сила його жизнi пiдтята, що усмiху не буде вже на тих зiв'ялих устах, що вiн жв╨ вже немов чужим, позиченим життям, що робiтницьке нещастя вбило, роздавило його. Кiлько вiн перетерпiв в тих двох днях! З яким болем виривав вiн iз свого серця одну за другою золоту надiю! Перша хвиля, коли вони з Матi╨м побачили, що дверi незамкнутi, а вiдтак, мов якою зловiщою рукою пертi, переконалися, що скриньки нема, тота перша хвиля - то була, певно, найтяжча, найстрашнiша хвиля в його життi. Всi сили разом опустили його, все тiло так i застило на мiсцi, вся пам'ять погасла, вiн стояв, мов паль, i не мiг поворухнутися. Звiльна ажень вернула його пам'ять, щоб тим тяжче мучити його. Що скажуть робiтники? Що скажуть побратими? Чи не буде найперша ©х думка така, що оба вони, пiдкупленi жидами, видали ©м касу? Тота страшна думка огнем палила його серце. "I воно зовсiм легко може бути, - шептав йому якийсь злорадний, упертий голос, - адже два нас у хатi, вилому нема нiякого, слiду нiякого, очевидна рiч, що взято скриньку при нас на нашiм свiдомi! I я - зрадник! Я, що цiле сво╨ життя, цiлу свою душу вложив в тоту справу, я мав би причинитися до ©© обалення!.." I хоч того ж таки дня Мортко сам, голосно регочучись, признався перед Матi╨м i перед другими робiтниками, що се вiн викрав касу, що вона находиться в далеко безпечнiшiм сховку у Германа i що "хто хоче, най мя йде скаржити, то ще сам пiде до дiри за недозволен! складки", - то вiд сього признання не полегшало Бенедьовi. Думка його винаходила чимраз i чимраз нове терня, котрим могла все наново ранити сво© власнi кривавi рани. Хто бачив його пiд час робiтницько© змови, охочого, невтомимого, радiсного, все задуманого i все готового радити другим i додавати вiдваги, а хто бачив його тепер, нужденного, скуленого, тремтячого, - той був би подумав, що се або не той чоловiк, або що вiн перебув яку тяжку недугу. I Бенедьо справдi перебував тяжку недугу, з котро© - сам вiн те бачив - виходу для нього не було. Не менше подалися й другi побратими, особливо Матiй i Стасюра. Тiльки брати Басараби не змiнилися i, бачилось, не дуже сумували. Ба, що бiльше, на ©х лицях виднiлось щось немов пота╨на радiсть, немов оце сповнялось те, чого вони давно дожидали. - Що ж, побратими, - сказав Андрусь по хвилi важко© мовчанки, - наш красний сон скiнчився, розбуджено нас! Нiхто не вiдзивався на тi слова. - Що сумувати, браття, - заговорив знов Андрусь, i голос його ставався чимраз м'якший, - сум не поможе. Що впало, то пропало, i воно, вiрте менi, мусило так прийти! З нашими жидами таким способом не порадимо, я то з самого початку казав. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдати подобру! I то велике дiло, що ми такого доказали, як оте╨ перед кiлькома днями! А се вони би чи тепер, чи в четвер таки зробили. Нiщо нам тепер i думати о тiм, щоби поступати з ними так, як досi! - Так що ж дiяти, - не то сказав, не то зойкнув Бенедьо, - невже ж опустити зовсiм руки i здатися на ©х ласку? - Нi, i ще раз нi! - живо пiдхопив Андрусь. - Нi, побратими, наша вiйна з жидами iно що зачалася, але ще зовсiм не скiнчилася. Се досi - то був тiлько жарт, тепер нас чека╨ правдива, велика, гаряча битва! В словах Андруся було тiлько сили, тiлько жару i завзяття, що всi мимоволi ззирнулися на нього. - Так, тепер нам треба показати, що й жиди завчасно смiються з нас, що Борислав - то таки ми, робучi люди! Тепер ми побачили, що добрим способом з ними воювати годi, стрiбу╨мо ж не так! - Ми й досi, Андрусю, не... не зовсiм добрим способом воювали. Вони вiдплатили нам тiлько зуб за зуб. В тих болющих словах був такий острий, глибокий закид, що Сень Басараб, котрий, пикаючи люльку, сидiв на порозi, зiрвався на рiвнi ноги й поступив пару крокiв до Бенедя. - Не випоминай, не випоминай минулого, Бенедю! - сказав вiн з притиском. - Адже сам ти зна╨ш, що без тих нечистих грошей i твоя чиста вiйна не була б могла зачатися. - Я не випоминаю нiкому нiчого, - смирно вiдказав Бенедьо, - я знаю сам, що так мусило бути, що така в;ке наша нещаслива доля, що тiлько неправдою з неправди мусимо видобуватись, але, побратими мо©, вiрте мому слову, - чим менше неправди буде на руках наших, тим певнiша буде наша дорога, тим борше поборемо ми сво©х ворогiв! - Ба, якби-то вороги также так само думали i также чесно з нами поступали, то тодi, певно, й ми мусили б ©м дорiвняти, а то й випередити ©х! - сказав Андрусь. - Але тепер, коли правда зв'язана, а неправда ма╨ нiж у руках, то я боюсь, що, заким правда по правдi розв'яжеся, неправда й зовсiм зарiже ©©. Але не о тiм ми мали нинi говорити, браття, а о тiм, що нам тепер робити? Я гадаю, що нам тiлько одна дорога осталася, - але поки скажу сво╨ слово, хто зна╨, може, з вас котрий вигада╨ що iншого, кращого... делiкатнiшого, - бо мо╨ слово страшне буде, браття! Тож, прошу вас, хто ма╨ що сказати, най каже. Ти, Бенедю?.. - Я нiчого не скажу. Я не знаю, що нам тепер робити! Хiба зачинати наново утрачене. - Еге-ге, далека дорога, та й то мости позриванi. Нi, вже що iншого придумай! Бенедьо мовчав. Що вiн мiг тепер придумати? - А ви, друзi, зна╨те який спосiб? - спитав Андрусь. - Говорiть! Нiхто не говорив. Усi сидiли з понуреними додолу головами, всi чули, що наближа╨ться щось страшне, якесь велике знищення, але чули заразом, що вони не в силi його вiдвернути. - Ну, коли нiхто не говорите, то я буду говорити. Одна нам тепер дорога осталася - пiдпалити се прокляте гнiздо на всi штири роги. Се мо╨ слово. Бенедьо здригнувся. - Не бiйтеся, невиннi не потерплять попри винних. Усi вони виннi. Мовчанка стояла в хатi. Нiхто не перечив Андрусевi, але й притакувати йому якось нiхто не важився. - Ну, чого ж ви сидите, мов порiзанi? Невже ж ви такi вояки, що вiйни бо©теся? Згадайте лишень, в яшй думцi поприступали всi ви до побратимства. Адже ж у нас ще ╨ карбованi палицi, - i нема ту й одного жида в Бориславi, на котроге би у нас карбiв не було. Ви генто допоминалися мене о обрахунок. Нинi день обрахунку, тiлько що до давнiх карбiв прийшов ще оден новий, найбiльший: що вони ошукали й обiкрали цiлу робiтницьку громаду, що воии показали тим способом виразно, що хотять нас повiк-вiку держати в безвихiднiй неволi. Чи треба ж вам ще чого бiльше? Я думаю, що сей оден карб стачить за всi! - Але що ж се буде за обрахунок: запалите кiлька хат, кiлька магазинiв - i або вас полапають i посадять до кримiналу, а як нi, то жиди знов скажуть: трафунок! - О нi, не так воно буде. Коли приступати до тако© вiйни, то вже з цiлою громадою, - сказав спокiйно Андрусь. - А хiба ж се можна? Нехай оден найдеся серед громади, що вас видасть, - i всi ви пропадете. - I так не буде. Кождий з нас, хто пристане на те дiло i обiця╨ руку до него приложити, добере собi десять, двадцять таких, котрим може завiрити, i, не кажучи ©м нiчого, скаже ©м в означенiм часi зiбратися на означенiм мiсцi. Тодi дасть знак. А коли б що видалося, то я беру все на себе. - Але ж робiтники тепер лютi, роздратованi на жидiв, готово статися ще яке бiльше нещастя, - говорив Бенедьо далi, заступаючися всякими, хоч i найслабшими, поводами вiд страшно© певностi. - Се тим лiпше, тим лiпше! - аж скрикнув Андрусь. - Тепер найлiпше вдасться моя вiйна, коли твоя роздразнила людей. Ти приготовив для мене найбiльшу помiч, i за то я сердечно дякую тобi! - Ти страшний, Андрiю! - зойкнув Бенедьо, закриваючи лице руками. - Я такий, яким зробило мене жит╨ i вони, заклятi вороги мо©! Слухай, Бенедьо, слухайте й ви, побратими, мо╨© повiстi, - будете знати, що навело мене на гадку зав'язувати таке побратимство для пiмсти на жидах. Отець наш був найбогатший газда на всю Баню. Се було по скасованню панщини, - отець наш взяв у пана пропiнацiю, щоб не допустити жида до села. Хiсна з то© пропiнацi© великого вiн не мав, але то схiснував, що околичнi жиди страшно на него завзялися. Отець шинкував чесно, водою горiвки не розливав, i з усiх селiв народ iшов до него. Жиди за то бий-забий на него. Зразу зачали перед паном крутитися, щоби батька пiдкопати, але пан знав батька i не вiрив жидам. Видячи, що з того боку нiчого не дiб'ються, жиди взялися на iншi способи. Пiдмовили злодi©в, - а ©х тодi багато було по селах, - зачали вони шкоду робити батьковi. Раз пару коней зо стайнi вивели, то знов куфу горiвки випустили, то до комори пiдкопалися. Але й тим способом батька не могли пiдтяти. Крадiж винайшлася, а тi, що куфу випустили, самi видалися i мусили заплатити шкоду. Тодi жиди, - що робити,' - пiдпалили нас. Ледво ми з душе-ю повихапувалися, - все згорiло. Отець наш був сильний, твердий чоловiк, - тiлько нещастя не зламало його. Вiн кинувся сюди-туди - до пана, до сусiдiв, - запомогли його, почав вiн знов ставати на ноги. Тодi жиди пiдмовили кiлькох пиякiв, давнiх панських льока©в, щоби забили батька. Вони напали на батька вночi серед дороги, але батько вправився з ними i одного, заголомшеного, приволiк додому. До всего признався, хто його намовив i що дав. Батько до суду, - пiшли два жиди сидiти. Тодi другi взяли i стро©ли батька. Закликали його немов на перепросини i дали щось, - як прийшов, так зараз i лiг, мов пiдкошений, а до тижня i вмер. Пан, що дуже любив батька, спровадив комiсiю, комiсiя викрила отруту, - але не було кому настояти, i справа зам'ялася. Ще й матерi жиди пригрозили, щоб i писнути не смiла, бо iнакше нещастя буде. Мати злякалася i дала спокiй. Але недовго жиди дали нам спокiй. Вони, очевидно, завзялися зовсiм зруйнувати нас. Мати наша вмерла в холеру, лишились ми з Сеньом, сироти-пiдростки. Замiсть нашого батька взяв уже був пропiнацiю жид, - отже, то вiн тепер присiкався до нас. Сюди-туди вiн вкрутився за опiкуна над нами i взяв наш грунт в уживання, а нас на виховок. На Банi й тодi вже жидiв було досить, i се була не дивниця, що жид опiкувався над християнськими сиротами. Зазнали ж ми то© жидiвсько© опiки! Зразу було нам добре, мов у бога за пазухою, жид догоджував нам, до роботи не заставляв, ще й горiвочки додавав. Але чим далi, тим тiснiше, i вкiнцi повернув нас зовсiм собi в наймитiв-попихачiв. Ми зачали допоминатися свого грунту, але жид тим часом умiв уже так покрутити з панами i з громадським урядом, що нас зовсiм вiдсудили вiд грунту. Але жид не чувся ще спокiйним i старався нас зовсiм позбутися. Зачав намовляти урльопникiв, щоби нас били; далi пiдкупив вiйта, щоби вставився у асентерунково© комiсi©, щоби нас заасентерували до вiйська. Але ми все перебули i, вислуживши в вiйську, прийшли назад до села. Жид затремтiв; вiн знав, що мп не подару╨мо ему свою кривду, i старався випередити нас. Запросив нас до себе буцiмто на гостину i хотiв потро©ти нас так, як батька. Але сим разом йому штука не вдалася. Ми пiзналися на тiм i нагодували силомiць самого жида тою стравою, котру нам приладив. Через тиждень його не стало. Тодi ми покинули своб село i пiшли сюда, а по дорозi попрпсягли собi до смертi сво╨© мститися на жидах. Ми постановили собi робити з ними так, як вони з нами: пiдмовляти напротив них якнайбiльше людей, шкодити ©м, де мож, i то так зручно, щоби вони й самi не знали, вiдки на них паде лихо. Вiд того часу минуло вже десять лiт. Як ми досi сповнювали свою присягу, о тiм не буду оповiдати. Але найбiльша наша пiмста тепер наближався, i хто хоче бути нашим братом, нашим щирим приятелем, хто хоче мститися разом з нами за сво© i за громадськi кривди, той пiде з нами в тiй потребi! Послiднi слова сказав Андрусь пiднесеним, майже благаючим голосом. Його оповiдання, сухе, уриване, мов знехочу розказане, а прецiнь таке досадне i вiдповiдаюче понурому настро╨вi всiх побратимiв, зробило на всiх велике вражiння. Перший Прийдеволя зiрвався i подав руку братам Басарабiм: - Ось моя рука, - сказав вiн, - я з вами хоч i до могили! Що буде, о то я не дбаю, а що скажете, то зроблю. Щоби тiлько пiмститися, о нiчо бiльше я не дбаю! - А старого Деркача чей також не вiдкинете, - дався чути голос з кута, i лице Андрусеве прояснилося усмiхом. - Нiкого не вiдкинемо, братчику, нiкого! - сказав вiн. За Деркачем один за другим зголосилися всi побратими, окрiм Матiя, Стасюри i Бенедя. Андрусь радувався, жартував: - Ну, тi два старi, з них нам i так хiсна великого не було би. А ти, Бенедю? Все ще о сво©х "чистих руках" мрi╨ш? - О чiм я мрiю, се менша рiч, се тiлько мене обходить. Але то одно бачу, що нашi дороги нинi розходяться. Побратими, позвольте менi сказати вам ще слово, поки зовсiм розiйдемося. - Що там ╨го слухати! - воркнув, сплювуючи, Сень Басараб. - Нi, говори! - сказав Андрусь, котрий тепер чувся по-давньому головою i провiдником тих людей, вiдданих йому з душею i з тiлом, i в тiм почуттi набрав знов то© певностi i сили поступования, яка його вперед визначувала i котра потроху опустила його була пiд час недовгого Бенедьового провiдництва. - Говори, Бенедю, - ти був добрим побратимом i щиро хотiв для всiх добра, ми певнi, що ти й тепер того самого хочеш. А коли дороги нашi розходяться, то се не для того, що ми самовiльно вiдрива╨мся вiд тво©х рад, але для того, що конечнiсть пха╨ нас туди, куди ти чи не можеш, чи не хочеш iти з нами. - Дякую тобi, Андрусю, за твою добру вiру. Але то, що ти кажеш о конечностi, котра буцiмто пха╨ вас на зле дiло, - бо що задумане тобою дiло не ╨ добре, се, чень, ти й сам призна╨ш, - сьому я не можу якось увiрити. Яка тут конечнiсть? Що жиди ошукали й обiкрали нас, що зв'язали нам руки i заперли нам на тепер дорогу до рятунку, то чи з того вже виплива╨, щоб ми мусили вiдречися вiд свого чистого сумлiння, статися палiями? Нi, побратими мо©, i ще раз кажу, що нi. Перетерпiм тоту нещасливу годину. Час заго©ть усi рани, втишить наш гнiв, ми звiльна найдемо в собi силу зачати розбите дiло, знов наново i знов колись поставимо його на тiм ступнi, на якiм було недавно. Тiлько що тодi, навченi раз, будемо осторожнiйшi. А сво©м пiдпалом що ви вдi╨те, кому поможете? - ╞м пошкодимо, i сего нам досить! - скрикнув Сень. - Ох, не досить, побратиме Сеню, не досить! Може бути, що тобi, вам кiльком, досить, бо ви на то заприсяглися. Але другим? Усiм робiтникам? Чи вони вiд того будуть ситi, що жиди покапцанiють? Нi, але будуть мусили-знов робити по-давньому i вдоволятися ще меншою платою, бо багатиi все-таки хоч з мусу може заплатити бiльше, а бiдний не може. А не дай боже, викри╨сь ваша змова. то кiлько вас пiде гнити до кримiналу, або хто зна╨, що ще може статися! Нi, побратими, прошу вас ще раз, послухайте мого слова, покиньте сво© страшнi замисли: працюймо далi разом так, як зачали, а пiмсту оставмо тому, котрий важить правду-неправду i кождому вимiрю╨ по дiлом его. - Те-те-те, ти вже щось спопiвська затина╨ш, - вiдказав насмiшливо Сень. - Не час нам ждати на той вимiр, о котрiм досi якось ми нiчого не зна╨мо. Моя гадка: у кого мiцнi кулаки, той сам собi впмiрить правду. I нам так треба робити. Хто сам собi помага╨, тому й бог поможе! - Так, побратиме Бенедю, - сказав лагiднiше Андрусь, - годi нам уже вертатися. Розмахнули сокирою, то треба вже врубати, хоч би мала нам сокира i в зуби пирснути. Коли ти не хочеш з нами кумпанiю держати, то ми тебе не силу╨мо. Розумi╨ся, що надi╨мся по тобi, що не видаш нас. - Га, коли iнакше не можна, коли так мусить бути, - сказав Бенедьо, - то нехай i так, останусь з вами до кiнця. Палити з вами не пiду, того вiд мене не жадайте, але останусь туй на мiсцi. Може, вам зможу в чiм iншiм порадити або помогчи, - то грiх би був. коли б я в таку гарячу пору втiкав з-помiж вас для власного безпеченства. - I я так само! I я так само! - сказали Стасюра i Матiй. - Всi ми стояли досi дружно, в щасливiйшiм часi, то треба нам держатися разом i в тих тяжких хвилях, якi для нас настануть. - Так, побратими! Спасибi вам за те, - сказав Андрусь, стискаючи одного по другiм за руку, - тепер я спокiйний i сильний, тепер можуть тремтiти нашi вороги, бо хвиля пiмсти надходить. Яке сiм'я доля да╨ нам у руки, таке й сiймо. А що з нього зiйде i хто збере ╨го плоди, се рiч не наша. - ми, може, й не дожи╨м того. А тепер оста╨сь нам обговорити докладно, коли i як ма╨ се статися. Всi побратими, окрiм Бенедя, Матiя i Стасюри, стовпилися довкола Андруся i тихiшим голосом розпочали оживлену нараду. Матiй сидiв на припiчку, держачи нетямно в зубах давно вигаслу люльку, Стасюра шпортав палицею по землi, а Бенедьо сидiв на лавi, звiсивши голову, а по довгiй хвилi встав, утер рукавом двi пекучi сльози, що туй-туй хотiли бризнути з його очей, i вийшов надвiр. Се вiн прощався з сво©ми золотими надiями... XXI Мортко, Германiв вiрник, проспав нiч дуже неспокiйно. Поганi сни торопили його i стискали його серце смертельною тривогою. Раз йому снилося, що падав стрiмголов з яко©сь височенно© скали i бачив пiд с&бою настобурченi обриви i шпилi; то знов йому здавалося, що хата горить, а вiн, серед удушливого диму i ослiпляючих огняних язикiв, лежить прикований до лiжка, з величезним каменем на грудi, не може анi рушитись, анi крикнути, анi навiть подумати свобiдно. А коли серед такого сну, в найбiльшiй тривозi, весь тремтячий i гарячим потом облитий, вiн пробудився, то й наявi йому морочилось у головi, всяка погань лiзла на думку, i вiн нiяк не мiг позбутися сво©х власних привидiв. Йому уперто нагадувавсь чомусь Iван Пiвторак, котрого вiн пiдпо©в, обдер з грошей i втрутив до глибоко© ями; згадка тота займала йому дух, немов хтось холодною рукою стискав його за горло, колiном давив його груди. Надармо Мортко сплювував i щипав себе в литку, i шептав якiсь жидiвськi закляття, - нiщо не могло розвiяти поганого настрою його духу. Не дожидаючи рана, вiн сх