Iван Франко. Оповiдання та казки ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ФАРБОВАНИЙ ЛИС Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза* (* Залiзо - пастка.) або пiдкидали йому затру╨ного м'яса, нiчим не могли йому до©хати кiнця. Лис Микита кпив* (* Кпити - глузувати.) собi з них, оминав усякi небезпеки, ще й iнших сво©х товаришiв остерiгав. А вже як вибрався на лови - чи то до курника, чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя над нього. Дiйшло до того, що вiн не раз у бiлий день вибирався на полювання i нiколи не вертав з порожнiми руками. Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього. - Що ви собi дума╨те!- величався вiн перед сво©ми товаришами. - Досi я ходив по селах, а завтра в бiлий день пiду до мiста i просто з торговицi Курку вкраду. - Ет, iди, не говори дурниць!-уговкували його товаришi. - Що, дурниць! Ану, побачите! - решетився Лис. - Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хiба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили i не роздерли. - От же побачите, i в Блоху не перекинуся, i не роздеруть мене!- товк сво╨ Лис i поклав собi мiцно зараз завтра, в сам торговий день, побiгти до мiста i з торговицi вхопити Курку. Але сим разом бiдний Микита таки перечислився. Помiж коноплi та кукурудзи вiн залiз безпечно аж до передмiстя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися мiж яриною, дiстався аж до серед мiстя. Але тут бiда! Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збiгати на торговицю i вернути назад. А на вулицi i на торговицi крик, шум, гармидер, вози скриплять, колеса туркочуть, конi гримлять копитами, свинi квичуть, селяни гойкають - одним словом, клекiт такий, якого наш Микита i в снi не бачив, i в гарячцi не чував. Але що дiяти! Наважився, то треба кiнчити те, що зачав. Посидiвши пару годин у бур'янi коло плоту, що притикав до вулицi, вiн осво©вся трохи з тим гамором. Позбувшися першого страху, а надто роздивившися потроху, куди i як найлiпше бiгти, щоб осягнути свою цiль. Лис Микита набрав вiдваги, розбiгся i одним духом скочив через плiт на вулицю. Вулицею йшло i ©хало людей багато, стояла курява. Лиса мало хто й запримiтив, i нiкому до нього не було дiла. "От Пес так Пес", - думали собi люди. А Микита тому й рад. Знiтився, скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю, де довгим рядом сидiли жiнки, держачи на решетах, у кошах i кобелях* (* Кобеля - торба.) на продаж яйця, масло, свiжi гриби, полотно, сiм'я, курей, качок i iншi такi гарнi речi. Але не встиг вiн добiгти до торговицi, коли йому настрiчу бiжить Пес, з iншого боку надбiга╨ другий, там видить третього. Псiв уже наш Микита не обдурить. Зараз занюхали, хто вiн, загарчали та й як не кинуться до нього! Господи, яке страхiття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропi: що тут робити? куди дiтися? Недовго думаючи, вiн шмигнув у найближчi створенi сiни, а з сiней на подвiр'я. Скулився тут i роздивля╨ться, куди б то сховатися, а сам надслуху╨, чи не бiжать пси. Ого! Чути ©х! Уже близько! Бачить Лис, що на подвiр'© в кутi сто©ть якась дiжка. От вiн, недовго думаючи, скiк у дiжку та й сховався. Щастя мав, бо ледве вiн щез у дiжi, коли надбiгли пси цiлою купою, дзявкаючи, гарчачи, нюхаючи. - Тут вiн був! Тут вiн був! Шукайте його!- кричали переднi. Цiла юрба кинулася по тiсненькiм подвiр'©, по всiх закутках, порпають, нюхають, дряпають - Лиса анi слiду нема. Кiлька разiв пiдходили й до дiжi, але негарний запах, який iшов вiд не©, вiдгонював ©х. Вкiнцi, не знайшовши нiчого, вони побiгли далi. Лис Микита був урятований. Урятований, але як! У дiжi, що так несподiвано стала йому в пригодi, було бiльше як до половини синьо©, густо на олi© розведено© фарби. Бачите, в тiм домi жив маляр, що малював поко©, паркани та садовi лавки. Власне завтра мав малювати якийсь великий шмат паркану i вiдразу розробив собi цiлу дiжу фарби та й поставив ©© в кутi на подвiр'©, щоб мав на завтра готову. Вскочивши в сей розчин. Лис Микита в першiй хвилi занурився в нього з головою i мало не задушився. Але потiм, дiставши заднiми ногами дна бочки, став собi так, що все його тiло було затоплене в фарбi, а тiльки морда, також синьо помальована, трошечки вистирчала з не©. Отак вiн вичекав, поки минула страшна небезпека. Серце у бiдолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олi© майже душив його, але що було дiяти! Слава богу, що живий! Та й то ще хто зна╨, що буде. Ану ж надiйде господар бочки i застане його тут? Але й на се не було ради. Майже вмираючи зо страху, бiдний Лис Микита мусив сидiти в фарбi тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такiм стро©* (* Стрiйубрання.), появився на вулицi, то вже не пси, але люди кинуться за ним i не пустять його живого. Аж коли смерклося. Лис Микита прожогом вискочив iз сво╨© незвичайно© купелi, перебiг вулицю i, не спостережений нiким, ускочив до садка, а вiдси бур'янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лiсу. Довго ще тяглися за ним синi слiди, поки фарба не обтерлася трохи або не висхла. Вже добре стемнiлося, коли Микита добiг до лiсу, i то не в тiм боцi, де була його хата, а геть у протилежнiм. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому треба було ще бiгти зо двi милi, але на се у нього не ставало вже сили. Тож, пiдкрiпившися трохи кiлькома яйцями, що знайшов у гнiздi Перепелицi, вiн ускочив у першу-лiпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився у ньому з головою i заснув справдi, як по купелi. Чи пiзно, чи рано встав вiн на другий день, сього вже в книгах не записано, - досить, що, вставши з твердого* (* Стрiй- убрання.) сну, позiхнувши смачно i сплюнувши тричi в той бiк, де вчора була йому така немила пригода, вiн обережненько, лисячим звича╨м, вилiз iз нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокiйно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях. "Саме добра пора на полювання!" - подумав. Але в тiй хвилi зирнув на себе - господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку вiн кинувся тiкати, але ба, сам вiд себе не втечеш! Зупинився i знов придивля╨ться: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мiй хвiст, мо© ноги? Нi, не пiзна╨, не пiзна╨, та й годi! Якийсь дивний i страшний звiр, синiй-синiй, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими гудзами, не то ©жаковими колючками, а хвiст у нього - не хвiст, а щось таке величезне i важке, мов довбня або здоровий ступернак* (* Ступернак - товкач.), i також колюче. Став мiй Лис, огляда╨ те чудовище, що зробилося з нього, обнюху╨, пробу╨ обтрiпатися - не йде. Пробу╨ обкачатися в травi - не йде! Пробу╨ дряпати з себе ту луску пазурами - болить, але не пуска╨! Пробу╨ лизати - не йде! Надбiг до калюжi, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, - де тобi! Фарба олiйна, через нiч у теплi засохла добре, не пуска╨. Роби що хочеш, небоже Микито! В тiй хвилi де не взявся Вовчик-братик. Вiн ще вчора був добрий знайомий нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звiра, всього в колючках та гудзах i з таким здоровенним, мов iз мiдi вилитим, хвостом, вiн аж завив з переляку, а отямившися, як не пiшов утiкати - ледве хлипа╨! Подибав у лiсi Вовчицю, далi Ведмедя, Кабана, Оленя - всi його питають, що з ним, чого так утiка╨, а вiн тiльки хлипа╨, баньки витрiщив та, знай, тiльки лепоче: - Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж! - Та що, що таке? - допитують його свояки. - Не знаю! Не знаю! Ой, та й страшенне ж! Що за диво! Зiбралося довкола чимало звiра, заспокоюють його, дали води напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жмiньки волосся з-мiж очей i пустила на вiтер, щоб так i його переполох розвiявся, але де тобi, все дарма. Бачачи, що з Вовком непорадна* (* Непорадна - лиха.) година, звiрi присудили йти ©м усiм у той бiк, де показував Вовк, i подивитися, що там таке страшне. Пiдiйшли до того мiсця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собi ж та й кинулися врозтiч. Де ж пак! Такого звiра нi видано нi чувано, вiдколи свiт свiтом i лiс лiсом. А хто там зна╨, яка у нього сила, якi в нього зуби, якi кiгтi i яка його воля? Хоч i як тяжко турбувався Лис Микита сво╨ю новою подобою, а все-таки вiн добре бачив, яке враження зробила та його подоба зразу на Вовка, а оте╨ тепер i на iнших звiрiв. "Гей, - подумав собi хитрий Лис, - та се не кепсько, що вони мене так бояться! Так можна добре виграти. Стiйте лишень, я вам покажу себе!" I, пiднявши вгору хвiст, надувшися гордо, вiн пiшов у глиб лiсу, де знав, що е мiсце сходин для все© лiсово© людностi. Тим часом гомiн про нового нечуваного i страшного звiра розiйшовся геть по лiсi. Всi звiрi, що жили в тiм лiсi, хотiли хоч здалека придивитися новому гостевi, але нiхто не смiв приступити ближче. А Лис Микита мов i не бачить сього, йде собi поважно, мов у глибокiй задумi, а прийшовши насеред звiрячого майдану, сiв на тiм пеньку, де звичайно любив сiдати Ведмiдь. Сiв i жде. Не минуло й пiвгодини, як довкола майдану нагромадилося звiрiв i птахiв видимо-невидимо. Всi цiкавi знати, що се за поява, i всi бояться ©©, нiхто не смi╨ приступити до не©. Стоять здалека, тремтять i тiльки чекають хвилi, щоб дати драпака. Тодi Лис перший заговорив до них ласкаво: - Любi мо©! Не бiйтеся мене! Приступiть ближче, я маю вам щось дуже важне сказати. Але звiрi не пiдходили, i тiльки Ведмiдь, ледве-ледве переводячи дух, запитав: - А ти ж хто такий? - Приступiть ближче, я вам усе розповiм- лагiдно i солодко говорив Лис. Звiрi трохи наблизилися до нього, але зовсiм близько не важилися. - Слухайте, любi мо©, - говорив Лис Микита, - i тiштеся! Сьогоднi рано святий Миколай вилiпив мене з небесно© глини - придивiться, яка вона блакитна! I, ожививши мене сво©м духом, мовив: "Звiре Остромисле! В звiрячiм царствi запанував нелад, несправедливий суд i неспокiй. Нiхто там не певний свойого життя i свойого добра. Iди на землю i будь звiрячим царем, заводь лад, суди по правдi i не допускай нiкому кривдити мо©х звiрiв!" Почувши се, звiрi аж у долонi сплеснули. - Ой господи! Так се ти ма╨ш бути наш добродiй, наш цар? - Так, дiтоньки, - поважно мовив Лис Микита. Нечувана радiсть запанувала в звiрячiм царствi. Зараз кинулися робити порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмедi нарiзали овець, телят i нанесли цiлу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собi, а решту по справедливостi роздiлив мiж усiх голодних. Знов радiсть, знов оклики зачудування i подяки. От цар! От добродiй! От премудрий Соломон! Та за таким царем ми проживемо вiки вiчнi, мов у бога за дверми! Пiшли днi за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим i м'якосердним, тим бiльше, що тепер не потребував сам ходити на лови, засiдати, мордувати. Все готове, зарiзане, навiть обскубане i обпатране, приносили йому услужнi мiнiстри. Та й справедливiсть його була така, як звичайно у звiрiв: хто був дужчий, той лiпший, а хто слабший, той нiколи не виграв справи. Жили собi звiрi пiд новим царем зовсiм так, як i без нього: хто що зловив або знайшов, той ©в, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрiльцi, той мусив загинути, а хто втiк, той богу дякував, що жи╨. А проте всi були дуже радi, що мають такого мудрого, могутнього i ласкавого царя, а надто так неподiбного до всiх iнших звiрiв. I Лис Микита, зробившися царем, жив собi, як у бога за дверми. Тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi, щоби звiрi не пiзнали, хто вiн ╨ по правдi. Для того вiн нiколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався i спав тiльки на м'якiй перинi. I взагалi вiн пильнував, щоб нiчим не зрадити перед сво©ми мiнiстрами, що вiн ╨ Лис, а не жоден звiр Остромисл. Так минув рiк. Надходили роковини того дня, коли вiн настав на царство. Звiрi надумали святкувати врочисто той день i справити при тiй нагодi великий концерт. Зiбрався хор з лисiв, вовкiв, ведмедiв, уложено чудову кантату, i вечором по великих процесiях, обiдах i промовах на честь царя хор виступив i почав спiвати. Чудо! Ведмедi ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в'януло. Але як молодi лисички в народних строях задзявкотiли тоненькими тенорами, то цар не мiг витримати. Його серце було переповнене, його обережнiсть заснула, i вiн, пiднявши морду, як не задзявка╨ й собi по-лисячому! Господи! Що стало? Всi спiваки вiдразу затихли. Всiм мiнiстрам i слугам царським вiдразу мов полуда з очей спала. Та се Лис! Простiсiнький фарбований Лис! Ще й паскудною олiйною фарбою фарбований! Тьфу! А ми собi думали, що вiн не знати хто такий! Ах ти, брехуне! Ах ти, ошуканче! I, не тямлячи вже анi про його добродiйства, анi про його величну мудрiсть, а лютi тiльки за те, що так довго давали йому дурити себе, всi кинулися на нещасного Лиса Микиту i розiрвали його на шматочки. I вiд того часу пiшла приповiдка: коли чоловiк повiрить фальшивому приятелевi i дасть йому добре одуритися; коли який драбуга отуманить нас, обдере, оббреше i ми робимося хоть дрiбку мудрiшими по шкодi, то говоримо: "Е, я то давно знав! Я на нiм пiзнався, як на фарбованiм Лисi". ГРИЦЕВА ШКIЛЬНА НАУКА Був Гриць премудрий родом з Коломи©, Вчився барз добре на фiлософi©. Стара спiванка I Гуси зовсiм нiчого не знали про се. Ще того самого поранку, коли батько мав гадку вiдвести Гриця до школи, не знали гуси про сей намiр. Тим менше знав про нього сам Гриць. Вiн, як звичайно, встав рано, поснiдав, поплакав трохи, почухався, взяв прут i, пiдскакуючи, погнав гуси з обори на пасовисько. Старий бiлий гусак, як звичайно, наставив до нього свою невеличку голову з червоними очима i червоним широким дзьобом, засичав рiзко, а вiдтак, таракаючи про щось нецiкаве з гусками, пiшов передом. Стара грива * (* Гривни - сiро-жовтий, чорно-жовоти©.) гуска, як звичайно, не хотiла йти в рядi, але попленталася поза мiстком i зайшла в ровок, за що Гриць швякнув ©© прутом i назвав "луп'ярем", - так вiн мав звичай називати все, що не пiддавалося його високiй властi на пасовиську. Очевидна рiч затим, що анi бiлий гусак, анi грива гуска, анi взагалi нiхто з цiло© череди - як ©х було двадцятеро й п'ятеро - так анi одно не знало про близьке перенесення ©х володаря та во╨води на iнше, далеко не так почесне становище. Тож коли нагло i несподiвано надiйшла нова вiсть, себто коли сам батько, йдучи з поля, закликав Гриця додому i там вiддав його в руки матерi, щоб його вмила, вичесала i вбрала, як бог приказав, i коли потiм батько взяв його з собою i, не кажучи нi слова, попровадив трепечучого вниз вигоном, i коли гуси побачили свойого недавнього поводатора зовсiм у змiненiм видi, у нових чобiтках, у новiм повстянiм капелюшку i червоним ременем пiдперезаного, пiднявся мiж ними наглий i дуже голосний окрик зачудування. Бiлий гусак пiдбiг близько до Гриця з витягненою головою, немов хотiв йому добре придивитися; грива гуска також простягнула голову i довгий час не могла й слова вимовити з наглого зворушення, аж вкiнцi швидко вицокотiла: де-де-де-де? - Дулна гуска - вiдмовив гордо Гриць i вiдвернувся, немов хотiв сказати: "Еге, чекай лише, не в такi я тепер пани вскочив, щоб iще став вiдповiдати тобi на тво╨ гусяче питанням. А втiм, може, й тому не вiдповiв, що сам не знав. Пiшли горi селом. Батько нiчого, i Гриць нiчого. Аж прийшли перед просторий старий будинок пiд соломою, з комином наверху. До того будинку йшло багато хлопцiв таких як Гриць або й бiльших. Поза будинком по городi ходив пан у камiзельцi. - Грицю! - сказав батько. - Га! - сказав Гриць. - Видиш оту хату? - Видзу. - Пам'ятай собi, се школа. - Ба, - сказав Гриць. - Сюди будеш ходити вчитися. - Ба, - сказав Гриць. - Справуйся добре, не пустуй, пана професора * (* Професором у галицьких школах називали вчителя.) слухай. Я йду, аби тебе записав. - Ба, - сказав Гриць, майже нiчого не тямлячи, що говорив батько. - А ти йди а отсими хлопчиками. Вiзьмiть його хлопчики, з собою! - Ходи! - сказали хлопчики i взяли Гриця з собою, а тим часом батько пiшов у огород поговорити з професором. II Увiйшли до сiней, у яких було зовсiм темно i страшно воняло торiшньою гнилою капустою. - Видиш, там? - сказав до Гриця один хлопчик, показуючи в темний кут. - Видзу, - сказав, тремтячи, Гриць, хоч зовсiм нiчого не видiв. - Там яма, - сказав хлопчик. - Яма! - повторив Гриць. - Як будеш зле справуватися, то професор всадить тебе в оту яму i будеш мусiв сидiти цiлу нiч. - Я не хоцу! - скрикнув Гриць. Тим часом другий хлопчик шепнув щось до першого хлопчика, оба засмiялися, а потiм перший, налапавши шкiльнi дверi, сказав до Гриця: - Застукай до дверей! Борзо * (* Борзо - швидко.)! - Насцо? - спитав Гриць. - Треба! Тут так годиться, як хто перший раз приходить. У школi був гомiн, мов в улiю, - але коли Гриць застукав кулаками до дверей, зробилося тихо. Хлопчики звiльна створили дверi i втрутили Гриця досередини. В тiй хвилi залупкали добрi березовi рiзки по його плечах. Гриць дуже перепудився * (* Перепудитися - злякатися.) i заверещав. - Цить, дурню! - кричали на нього смiхованцi-хлопцi, що, почувши стук, засiли були за дверми i зробили Грицевi таку несподiванку. - Ой-ой-ой-ой! - верещав Гриць. Хлопцi злякалися, щоб не почув професор, i почали Гриця зацитькувати. - Цить, дурню, то так годиться! Хто до дверей стука╨, того треба по плечах постукати. Ти того не знав? - Не-е-е зна-а-в! - вiдхлипнув Гриць. - Чому не знав? - Бо я-а пе-е-лсий ла-а-з у сколi. - Перший раз! а! - скрикнули хлопцi, мов здивованi тим, як можна перший раз бути в школi. - О, то треба тебе погостити! - сказав один, поскочив до таблицi, взяв зi скриночки добрий кусник крейди i подав Грицевi. - На, дурню, ©ж, а борзо! Всi мовчали i в ожиданцi глядiли на Гриця, що обертав у руках крейду, а далi поволеньки вложив ©© в рот. - ╞ж, дурний, а борзо! - напоминали хлопцi, а самi душились зо смiху. Гриць почав хрупати i насилу з'©в крейду. Регiт у школi розлягся такий, аж вiкна задзвенiли. - Цого смi╨теся? - спитав здивований Гриць. - Нiчого, нiчого. Може, хочеш iще? - Нi, не хоцу. А сцо то таке? - То ти того не зна╨ш? Отто дурний! Та то ╨русалим такий, то дуже добре. - Ой, не дузе добле, - сказав Гриць. - Бо ти ще не засмакував. То годиться кожному ©сти, хто перший раз приходить до школи. В тiй хвилi увiйшов професор. Усi хлопцi, як сполошенi горобцi, попирскали до лавок, тiльки Гриць зостався зi сльозами в очах i з губами, забiленими крейдою. Професор грiзно зблизився до нього. - Як назива╨шся? - крикнув. - Глиць. - Що за Гриць? Ага, ти новий. Чому в лавцi не сидиш? Чого плачеш? Чим забiлився? Га? - Та я ©в ╨лусалим. - Що? Який ╨русалим? - допитувався професор. Хлопцi знов аж душилися зо смiху. - Та давали хлопцi. - Котрi хлопцi? Гриць озирнувся по хатi, але не мiг нiкотрого пiзнати. - Ну, ну! Йди сiдай i вчися добре, а ╨русалима бiльше не ©ж, бо будеш битий! III Почалася наука. Професор говорив щось, показував якiсь дощечки, що на них були намальованi якiсь гачки та стовпки; хлопцi час вiд часу кричали щось, як професор показав яку нову дощечку, а Гриць нiчого того не розумiв. Вiн навiть не зважав на професора, а дуже смiшними видались йому хлопцi, що сидiли довкола нього. Один довбав пальцем у носi, другий iззаду раз у раз старався уткнути невеличке стебельце Грицевi у вухо, третiй працював довгий час дуже пильно, микаючи зi свого старого кафтана латки, нитки та остроки * (* О с т р о к иторочки.); вже ©х перед ним на спiднiй дошцi лавки лежала цiла купа, а вiн усе ще микав i скуб зо все© сили. - Насцо то мика╨е? - спитав Гриць. - Буду дома з бовщом ©сти, - вiдповiв шепеляво хлопець, i Гриць довгий час думав вад тим, чи бува╨ не здурив його сей хлопець. - Але-бо ти, Грицю-небоже, нiчого не вважа╨ш, - крикнув на нього професор i покрутив його за вухо, так що Грицевi мимоволi аж сльози стали в очах, i вiн так перепудився, що довгий час не тальки не мiг уважати, але й зовсiм о-свiтi не тямив. Коли, нарештi, отямився, хлопцi вже починали читати склади на подвижник табличках, якi розкладав i складав професор. Вони невтомимо по сто разiв спiвучими голосами повторяли: "а-ба-ба-га-ла-ма-га". Грицевi, не знати чому, дуже се сподобалося, i вiн почав сво©м пискливим голосом навипередки кричати: "а баба галамага". Професор уже готов був узнати його дуже пильним i здiбним хлопаком i, хотячи ще лiпше переконатися про се, переставив букви. Несподiваним способом вiн виставив перед учениками букви "баба", але Гриць, не дивлячися на них, а тiльки на професора, тонким спiвучим голосом крикнув: "галамага". Всi зареготалися, не виключаючи й самото професора, тiльки Гриць, здивований, оглянувся i знов наголос сказав до свого сусiда: "Цому не клицис галамага?" Аж тодi бiдолаха стямився, коли професор потягнув його за понятливiсть рiзкою по плечах. - Ну, а чого тебе там у школi навчили? - спитав батько, коли Гриць у полудн╨ вернув додому. - Вцились-мося "а баба галамага", - вiдповiв Гриць. - А ти вмiв? - запитав отець, не входячи в те, що се за така дивовижна наука. - Тазе вмiв, - вiдповiв Гриць. - Ну, так менi справуйся! - заохотив отець. - Як тут у селi вивчишся, то пiдеш до мiста до бiльшо© школи, а вiдтак вийдеш на попа. Жiнко, а дай-но йому що ©сти. - Ба, - вiдповiв Гриць. IV Минув якраз рiк пiсля того важного дня. Блискучi надi© батька на Грицеву будущину давно розвiялись. Професор просто сказав йому, що Гриць "туман вiсiмнадцятий", що лiпше зробить, коли вiдбере його додому i назад заставить гуси пасти. I справдi, по роцi шкiльно© науки Гриць вертав додому якраз такий мудрий, яким був перед роком. Вправдi, "а баба галамага" вiн вивчив докладно напам'ять, i не раз навiть у снi з уст його вилiтало се дивовижне слово, що становило немов перший порiг усяко© мудростi, якого йому не судилося переступити. Але далi поза те слово Гриць у науцi не поступив. Букви якось мiшалися перед його очима, i вiн нiколи не мiг спiзнати ©х з лиця, котре ш, а котре т, котре "люде", а котре "мислiте" * (* ... котре "люде", а котре "мислiте"- назва буков "Л"та"М"у церковнослов'янському алфавiтi.). Про читання вже нiщо й говорити. Чи причина тому була в його непонятливостi, чи в кепськiм навчаннi професора, сього не знати; то тiльки певно, що, крiм Гриця, таких "туманiв вiсiмнадцятих" мiж тогорiчними школярами було 18 на ЗО, i всi вони пiд час того шкiльного року робили собi блискучi надi©, як то буде гарно, як вони увiльняться вiд щоденних рiзок, позаушникiв, штурханцiв, "пац" та "попiдволосникiв" i як покажуться знов у повнiм блиску сво╨© поваги на пасовищi. А вже хто як хто, а Гриць запевне найбiльше i найчастiше думав про се. Проклятий буквар, що його вiн за час цiлорiчно© натуги над науковими питаннями пошарпав i пофалатав * (* Пофалати - пошматувати.) трохи не на сiчку, прокляте "а баба галамага" i проклятi професорськi причинки та заохоти до науки так надо©ли йому, що вiн аж вихуд та поблiд i ходив увесь час, мов сновида. Накiнець змилувався бог i послав мiсяць липень, i змилувався батько та сказав одного ранку: - Грицю! - Га? - сказав Гриць. - Вiднинi вже не пiдеш до школи. - Ба, - сказав Гриць. - Здiйми чоботи, капелюх i ремiнь, треба сховати про недiлю, а ти запережися личком, вiзьми лупку * (* Л у п к а - обiдрана бараняча шапка.) на голову та жени гуси пасти. - Ба! - сказав радiсно Гриць. V Гуси, звичайно - дурнi гуси, i сим разом не знали про радiсну змiну, яка ©х чекала. Протягом цiлого року Грицево© шкiльно© науки ©х пас малий сусiдський хлопчик Лучка, що звичайно тiльки й робив на пасовиську, що копав ямки, лiпив паски з болота та пересипався порохом. Про гусей вiн не дбав зовсiм, i вони ходили самопас. Не раз ©м лучилося зайти в царину *(*Ц а р и н а - засiяне загороджене поле.), i тодi вiд пошкодованого приходилось ©м витерпiти багато проклять, а навiть побо©в. А крiм того, нещастя кiлька разiв того року зловiщим крилом перелетiло понад чередою. П'ять молодих гусакiв i десять гусок господиня попродала в мiстi; важко прийшлось iншим розлучатися з ними. Стару попелясту гуску забив хворостиною в шкодi сусiд i у варварськiй безсердечностi прип'яв бездушного трупа за лапу до тi╨© ж хворостини, волiк його так через цiле пасовисько, а вiдтак кинув господаревi на обору * (*О б о р а - загiн для худоби.). А одного молодого гусака, красу й надiю череди, забив яструб, коли раз вiдблукався вiд сво╨© рiднi. Але про всi тi тяжкi та невiджалуванi страти череда сього року була бiльша, нiж торiк. Дякувати бiлому гусаковi i гривiй гусцi та й ще двом чи трьом молодим ©© донькам, череда сього року виносила звиш 40 штук. Коли Гриць появився мiж ними з прутом, знаком сво╨© намiсницько© влади, зразу всi очi звернулися на нього i тiльки один нiмiючий сик здивування дався чути. Але анi бiлий гусак, анi грива гуска не забули ще свого колишнього доброго пастиря i швидко пригадали собi його. З голосними викриками радостi i трiпотiнням крил вони кинулися до нього. - Де-де-де-де? - цокотiла грива гуска. - Адже в школi був, - вiдповiв гордо Гриць. - Ов! ов! ов! - дивувався бiлий гусак. - Не вiриш, дурню? - крикнув на нього Гриць i швякнув його прутом. - А сьо-сьо-сьо? А сьо-^ьо-сьо? - дзьобо-тiли, громадячись коло нього, iншi гуси. - То нiби, що я навчився? - формулював ©х питання Гриць. - Сьо-сьо-сьо-сьо? - дзьоботiли гуси. - А баба галамага! - вiдповiв Гриць. Знов сик зачудування, немов анi одна з тих 40 гусячих голiв не могла зрозумiти тако© глибоко© мудростi. Гриць стояв гордий, недосяжний. Аж нарештi бiлий гусак здобувся на слово. - А баба галамага! А баба галамага! - скрикнув вiн сво©м дзвiнким, металiчним голосом, випростувавшися, пiднiсши високо голову i трiпочу чи крилами. А вiдтак, обертаючись до Гриця, додав, немов аби його ще бiльше пристидити: - А кши, а кши! Гриць був зламаний, засоромлений! Гусак в однiй хвилi переймив i повторив ту мудрiсть, що| коштувала його рiк науки! "Чому вони його до школи не давали?" - подумав собi Гриць i погнав гуси на толоку. ЛИС I ДРОЗД Iшов Кабан у Ки©в на ярмарок. Аж назустрiч йому Вовк. - Кабане, Кабане, куди йдеш? - У Ки©в на ярмарок. - Вiзьми й мене з собою. - Ходи, кумочку. Iшли, iшли, аж назустрiч ©м Лис. - Кабане, Кабане, куди йдеш? - У Ки©в на ярмарок. - Вiзьми й мене з собою. - Ходи, кумочку. Iшли вони, йшли, аж назустрiч ©м За╨ць. - Кабане, Кабане, куди йдеш? - У Ки©в на ярмарок. - Вiзьми й мене з собою. - Ходи, небоже. Ось вони всi йдуть. Iшли, йшли, аж пiд нiч наскочили на яму, глибоку та широку. Кабан скочив - не перескочив, а за ним i всi iншi поскакали i всi разом у яму попадали. Що робити, мусять ночувати. Зголоднiли вони, а вилiзти нема куди, ©сти нема чого. От Лис i надумав. - Нумо,- говорить,- пiснi спiвати. Хто найтонше голосом потягне, того ми й з'©мо. От вони й затягли. Вовк, звiсно, найгрубше: у-у-у! Кабан трохи тонше: о-о-о! Лис iще тонше: е-е-е! А Зайчик зовсiм тоненько запищав: i-i-i! Кинулися всi на бiдолашного Зайчика, розiрвали його та й з'©ли. Та що там ©м iз того Зайця за ситiсть? Ще не розвиднiлось гаразд, а вже всi вони такi голоднi, що ледве дихають. Знов Лис загаду╨: - Нумо пiснi спiвати. Хто найгрубше голосом потягне, того ми й з'©мо. Почали спiвати. Хотiв Вовк тонесенько затягнути, та як не зави╨ грубо: у-у-у! Тут кинулися на нього та й зараз його роздерли. Лишилися ще два: Кабан i Лис. Подiлилися вони Вовковим м'ясом. Кабан швидко з'©в свою часть, а Лис трошки з'©в, а решту сховав пiд себе. Минув день, минув другий. Кабан голодний, нема що ©сти, а Лис усе в куточку сидить, витяга╨ по шматочку Вовкового м'яса та й ©сть. - Що се ти, кумочку, ©си?- пита╨ його Кабан. - Ой, кумочку,- зiтха╨ Лис.- Що маю робити! Свою власну кров п'ю з великого голоду. Зроби й ти так само. Прокуси собi груди, висисай помалу кров, то побачиш, що й тобi легше стане. Послухав дурний Кабан. Як запоров кликами, зараз розпоров собi груди, та поки дiйшов до того, щоб напитися сво╨© кровi, то й увесь кров'ю пiдплив та й став зовсiм небiжчик. От Лис тодi й кинувся на його м'ясо i ще кiлька день мав що ©сти. Та далi не стало й Кабанового м'яса. Сидить Лис у ямi, i знов йому голод допiка╨. А над тою ямою стояло дерево, а на деревi Дрозд гнiздо в'╨. Дивиться Лис на нього, дивиться з ями, а далi почав промовляти: - Дрозде, Дрозде, що ти робиш? - Гнiздо в'ю. - Нащо тобi гнiздо? - Я╨ць нанесу. - Нащо тобi я╨ць? - Молодi виведу. - Дрозде, Дрозде, коли ти мене з се© ями не видобудеш, то я тво©х дiтей по©м. - Не ©ж, Лисику, зараз тебе виведу,проситься Дрозд. Дрозд горю╨. Дрозд нудьгу╨, як йому Лиса з ями добути. От вiн щодуху полетiв лiсом, почав збирати патички, гiллячки та все в яму кида╨. Кидав, кидав, поки Лис по тих патичках iз ями не вилiз. Думав Дрозд, що вiн пiде собi геть, та де тобi! Лис лiг пiд Дроздовим деревом та й говорить: - Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями? - Вивiв. - Ну, а тепер нагодуй мене, а то я тво©х дiтей по©м. - Не ©ж, Лисику, вже я тебе нагодую. Дрозд горю╨. Дрозд нудьгу╨, як йому Лиса нагодувати. Далi надумав i каже Лисовi: - Ходи зо мною! Вийшли вони з лiсу, а попiд лiсом польова дорiжка йде. - Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,- а я буду мiркувати, чим тебе нагодувати. Бачить Дрозд, а дорiжкою баба йде, чоловiковi в поле полуденок несе. Скочив Дрозд у калюжку, у водi обмочився, в пiску обтатлявся та й бiга╨ по дорiжцi, пурха╨ сюди й туди, немов зовсiм лiтати не може. Бачить баба - пташина мокра та немiчна. "Дай,- дума╨,- зловлю отсю пташину, принесу додому, буде забавка для дiтей". Пiдбiгла трохи за Дроздом-вiн бiжить, пурха╨, та не летить. От вона поставила кошик з горнятками на дорiжцi, а сама давай Дрозда ловити. А Дрозд то пiдбiга╨, то пiдлiта╨, а все далi та далi, а баба все за ним та за ним. Нарештi, бачачи, що вона вiдбiгла вже досить далеко вiд свойого кошика, знявся вгору та й полетiв. Баба тiльки рукою махнула та й верта╨ назад до кошика. Ба, ба, ба! Там застала добрий празник. Поки вона бiгала за Дроздом, а Лис тим часом вискочив iз жита та до горняток. Пови©дав усе чисто, решту порозливав, а сам драла. Сидить Дрозд на деревi та й в'╨ гнiздо, аж тут зирк, а Лис пiд деревом. - Дрозде, Дрозде,- говорить Лис,- чи вивiв ти мене з ями? - Вивiв, Лисику. - А нагодував ти мене? - Нагодував. - Ну, тепер же напiй мене, а то я тво© дiти геть по©м. - Не ©ж, Лисику, я тебе напою. Дрозд горю╨. Дрозд -нудьгу╨, як би йому Лиса напо©ти. Далi надумав i каже Лисовi: - Ходи зо мною! Вийшли з лiсу знов на ту саму польову дорiжку. - Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,-- а я буду мiркувати, чим тебе напо©ти. Бачить Дрозд, а дорiжкою чоловiк ©де, бочку води везе капусту пiдливати. Пiдлетiв Дрозд, сiв коневi на голову, дзьоба╨. - А тю!- крикнув чоловiк та й замахнувся на Дрозда батогом. Дрозд пурхнув, а чоловiк луснув батогом коня по головi. Мов нiчого й не бувало, сiв собi Дрозд на другого коня та й дзьоба╨ його в голову. Знов замахнувся чоловiк i знов луснув коня по головi. Розлютився чоловiк на Дрозда. "От каторжна пташина!- дума╨ собi.- I чого вона прив'язалася!" Дрозд тим часом сiв на бочку з водою та й дзьоба╨ собi. "Чекай же ти",-дума╨ чоловiк та несподiвано як вихопить ручицю з воза, як не лусне по бочцi! Дрозда не вцiлив, а бочка вiд важкого удару похитнулася та й гепнула з воза на землю, i вся вода з не© вилилася та потекла здоровою рiчкою по дорозi. Вискочив Лис iз жита, напився доволi, а чоловiк, проклинаючи Дрозда, взяв порожню бочку i по©хав додому. Сидить Дрозд на деревi та й в'╨ собi гнiздо, аж тут зирк, а Лис знов пiд деревом. - Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями? - Вивiв. - Нагодував ти мене? - Нагодував. - Напо©в ти мене? - Напо©в. - Ну, а тепер посмiши мене, а то я, ©й-богу, тво©х дiтей живцем по©м. - Не ©ж, Лисику, я тебе посмiшу. Горю╨ Дрозд, нудьгу╨ Дрозд, як би йому Лиса посмiшити, а далi й каже: - Ходи зо мною! Вийшли з лiсу знов на польову дорiжку. Лис засiв у житi та й жде. Аж ось ©де дорогою той самий чоловiк, що вперед ©хав з водою: сам сидить напередi, а ззаду сидить його синок з паличкою в руцi. Пiдлетiв Дрозд, сiв на плече чоловiковi та й дзьоба╨. - Ой тату,- каже хлопець,- на вас птах сидить! Не ворушiться, я його заб'ю. Ще старий не вспiв гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне паличкою - лусь батька по плечу! Дрозд тiльки фуркнув, а по хвилi сiв на друге плече чоловiкове. Знов розмахнувся хлопець i ще дужче влучив батька по плечу. - Ой сину, що се ти робиш?- крикнув батько. - Цитьте тату! Якась пташка все сiда╨ на вашi плечi, я ©© мушу зловити. - То лови, а не бий!- з болю кричить батько. Полiтав, полiтав Дрозд та й сiв старому на голову та й дзьоба╨ його солом'яну крисаню*(* К р ис а н я - капелюх.), немов тут йому й мiсце. Махнув хлопець долонею, щоб його спiймати,фуркнув Дрозд. Сiв удруге, знов хлопець на нього намiрився рукою - знов надармо. "Чекай же ти, бiсова птице! Вже я тебе почастую!"- подумав хлопець. I коли Дрозд утрете сiв на батькову голову, вiн, не тямлячи гаразд, що робить, як не замахнеться палицею, як не трiсне старого по головi, аж тому свiт замакiтрився. Дрозд фуркнув i полетiв собi геть. А Лис, сидячи в житi, дивився на се все i аж за живiт держався зо смiху над Дроздовими штуками. Бачить Дрозд, що Лис такий радий, i вiдiтхнув свобiдно. "Ну,- дума╨ собi,- тепер, чень* (* Ч е н ь - мабуть.), дасть менi спокiй, не буде мо©м дiтям грозити". Та ледве вiн знов узявся будувати сво╨ гнiздо, аж зирк. Лис уже знов пiд деревом. - Дрозде, Дрозде,- мовить Лис,вивiв ти мене з ями? - Вивiв. - Нагодував ти мене? - Нагодував. - Напо©в ти мене? - Напо©в. - Розсмiшив ти мене? - Розсмiшив. - Ну, а тепер ще мене постраши, бо коли нi, то я тво©х дiтей по©м. Горю╨ Дрозд, нудьгу╨ Дрозд, як би йому Лиса настрашити, а далi й каже: - Що ж маю робити? Ходи зо мною, я тебе настрашу. Веде Дрозд Лиса попiд лiс дорогою на велике пасовисько. Там паслася велика череда овець. Пастухи сидiли в колибi* (* К о л и б а - хатинка пастухiв.), а пси бiгали довкола череди, пильнували овець. Став Лис здалека, на краю лiсу, та, побачивши псiв, не хоче йти далi. - Що, Лисику, страшно?- пита╨ Дрозд. - Нi, не страшно,- каже Лис,- а тiльки я втомився, не хочу йти далi. - Як же ж я тебе настрашу, коли ти не хочеш далi йти?- пита╨ Дрозд. - Страши як зна╨ш,- мовить Лис,- але знай, що коли не настрашиш, то я тво©х дiтей з кiстками схрупаю. - Добре,- каже Дрозд,- лягай же ти собi ось тут у жито i гляди, що я буду робити. А коли тобi почне бути страшно, то крикни менi, щоб я перестав. Полетiв Дрозд, сiв собi на землi перед псами та й порпа╨ землю лапками. Кинулися пси до нього, вiн пiдлетiв, та зараз же сiв знов недалеко того мiсця, та вже трохи ближче до Лиса. А Лис глядить, що з того буде, а того й не бачить, що пси пiдходять усе ближче та ближче. Далi Дрозд зрива╨ться з землi i, одним крилом треплючися, мов скалiчений, почина╨ летiти просто до Лиса. Пси за ним. Бачить Лис, що бiда, як не схопиться з мiсця, як не крикне до Дрозда: - Ну, що ж ти, дурню! Та бо ти направду псiв на мене ведеш! Тут його пси побачили. Як не кинуться за ним! Ледве Лис здужав пробiгти кiльканадцять крокiв, уже пси здогонили його i роздерли. Таке-то, бачите: хто хитрощами та пiдступом воював, той вiд пiдступу й погиб. МАЛИЙ МИРОН I Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiша╨ться ним i каже, що вiн чудово розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка там будь собi дитина, все вона у нього золота, i розумна, i гарна. Сусiди тихо шептали собi, що Мирон "якесь не таке, як люди": iде та й розмаху╨ руками, гуторить щось сам до себе, вiзьме прутик, швяка╨ по повiтрi або стинав головки з будякiв та ластiв'ячого зiлля. Серед iнших дiтей вiн несмiлий i непроворний, а коли часом i вiдiзветься з чим-будь, то говорить таке, що старшi як почують, то тiльки плечима стискають. - Василю, - говорить малий Мирон до малого Василя, - ти доки вмi╨ш рахувати? - Я? А доки маю вмiти? П'ять, сiм, парканацять. - Парканацять! Ха, ха, ха! А то скiльки парканацять? - Ну, скiльки ж ма╨ бути? Я не знаю! - Та то нiскiльки. От сядь лишень, будемо рахувати! Василь сiда╨, а Мирон почина╨ рахувати, цюкаючи за кождим разом бучком* (* Б у ч о к - паличка.) об землю: один, два, три, чотири... Василь слуха╨, слуха╨, а далi встав i побiг. Мирон i не замiтив: сидить, цюка╨ i раху╨ далi й далi. Надiйшов старий Рябина, кахика╨, харкотить i оха╨, - Мирон не чу╨, все сво╨. Старий зупинився близ нього, слуха╨, слуха╨... Мирон дорахував уже до чотириста. - А ти, невiтцiвська дитино, ╨! - сказав старий сво©м звичайним, трохи носовим голосом. - А ти що робиш? Малий Мирон аж звергся * (* Звергтися - здригнутися.) i обернув заляканi оченята на старого Рябину. - Та ти землицю святу б'╨ш, е? Ти не зна╨ш, що землиця - наша мама? Дай сюди той бучок! Мирон дав, не розумiючи майже, чого хоче вiд нього старий. Рябина шпурнув бучок геть у кропиву. Мирон трохи не заплакав, не так за бучком, як за тим, що старий перервав йому рахунок. - Iди додому та "Отче наш" говори, е-е-е, анiж ма╨ш такi збитки робити! - сказав старий з суворим видом i пошкандибав далi. Мирон довго глядiв за ним, усе ще не можучи зрозумiти, за що се старий прогнiвався i чого хоче вiд нього. II Малий Мирон над усе любить бiгати сам по зелених, цвiтастих лугах, помiж широколистi лопухи та пахучий ромен, любить упиватися солодким запахом росисто© конюшини та квiтчатися прилипчастими лопуховими гудзиками, яких так i насиляе * (* Насиляти - начiпляти.) на себе вiд нiг до голови. А ще рiчка, через котру з городу треба йти на пастiвник, невеличка супокiйна пiдгiрська рiчечка, з глибокими, стрiмкими та обривистими берегами, з глинистим дном, з журчачими бродами, котрих дно покрите дрiбними плиточками, оброслими м'яким зеленим водоростом, довгим, мов зеленi шовковi пасма, - ота рiчка - то правдива розкiш, то сильна принада для Мирона. Там вiн цiлими годинами любить сидiти, запхавшися в високий зелений косiтник або мiж густе лапасте листя надбережного пiдбiлу. Сидить i вдивля╨ться у плюскiтливу воду, в мигаючу пiд напором хвилi траву, в ковбликiв * (* Ковблик - дрiбна рiчкова риба.), що час вiд часу вилазять зi сво©х печер або випливають iз глибшого плеса, нипають по днi, шниряючи за водяним хробацтвом, то знов вистобурчують свою тупу вусату мордочку аж над воду, хапнуть раз повiтря та й утiкають чимборше в свою кри©вку * (* Кри©вка - захисток, схованка.), немовби закоштували не знати яко© присмаки. А тим часом сонце жарить iз безхмарного темно-блакитного неба, грi╨ Мироновi плечi i все тiло, але не пече його за широким листом. Любо йому. Невеличкi його сiрi оченята живо бiгають, дитиняче чоло стяга╨ться, - думка почина╨ рушатися. - От сонечко, - чому воно таке невеличке, а татуньо казали, що воно велике? То певно, в небi лиш така невеличка дiрка прорiзана, що його лиш стiльки видно! Але зараз же в його головi заворушилася й друга думка. - Ба, а як же воно? Сходить, там дiрка мала; заходить, то й там