Iван Франко. Украдене щастя ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ДРАМА З СIЛЬСЬКОГО ЖИТТЯ В 5 ДIЯХ ДIЙОВI ОСОБИ Микола Задорожний_, чоловiк, лiт 45, невеликого росту, похилий, рухи повiльнi. Анна_, його жiнка, молодиця, лiт 25. Михайло Гурман_, Жандарм _, високий, здоровий мужчина, лiт З0. Олекса Бабич_, селянин, лiт 40, сусiда Миколи. Настя_, його жiнка, лiт 35. Вiйт_, селянин, лiт 50. Шльома_, орендар. Селяни, селянки, парубки i дiвчата, музи к и i т. i._ Дi╨ться коло 1870 року в пiдгiрськiм селi Незваничах. ДIЯ ПЕРША _ Нутро сiльсько© хати. Нiч. Надворi чути шум вiтру, снiг б'╨ об вiкна. В печi горить огонь, при нiм горшки. Анна i Настя пораються коло печi. На лавi, на ослонi, на припiчку i на печi дiвчата i парубки, однi прядуть, другi мотають пряжу на мотовилах; насеред хати при стiльцi один парубок плете рукавицi, Другий на коливоротi крутить шнур. ЯВА ПЕРША Парубки, дiвчата, Анна i Настя._ _ Парубки i дiвчата (спiвають):_ Ой там за горою та за кремiнною Не по правдi жи╨ чоловiк з жоною. Вона йому стелить бiлу постеленьку, А вiн ©й готу╨ дротяну нагайку. Бiла постеленька порохом припала, Дротяна нагайка бiле тiло рвала. Бiла постеленька порохом присiла, Дротяна нагайка кров'ю обкипiла. Настя (перерива╨, махаючи стиркою)._ Та тьфу на вас! Що се ви вигадали тако© плаксиво©! Мов по покiйнику голосять. 1 парубок (регочеться)._ Ага, а у вас мурашки по шкiрi забiгали. Настя_. Тю на тебе та на твою голову! Ти гада╨ш, що я твого тата жiнка, що небiжка нiколи з синцiв не виходила. 1 парубок_. Го-го, мiй тато небiжчик усе говорив: "Як чоловiк жiнки не б'╨, то в нiй утроба гни╨". 2 парубок_. О, твiй тато добрий цирулик був. Вiн i хлопам умiв кров пускати. 1 парубок. _I задармо! То также щось варто! Настя. Та повиннi-сте стидатися хоть тут, у тiй хатi таке говорити та спiвати. Пек, осина! То так якби, не при хатi кажучи, злого духа при малiй дитинi згадав. Тут ангели божi лiтають, одна хата в цiлiм селi, де святий супокiй, та згода, та лад, та любов - а ви якесь таке завели, що гидко i в губу брати. 1 дiвчина_. Та не бiйтеся, тiтко, ми сво╨ю спiванкою святих ангелiв iз хати не виполошимо. Настя_. А ти вiдки се зна╨ш? А може, якраз виполошите? Зна╨ш, як старi люди кажуть: не викликай вовка з лiсу. А то бува╨ таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. Мо© небiжка мамуня розповiдали, що раз один такий... 1 парубок_. Та пипоть вам на язик! Iдiть до печi та глядiть, чи швидко тi вареники будуть, бо далi Микола з мiста при©де та нас понаганя╨ додому. Настя_. Ади, який швидкий! Не бiйся, вареники будуть. Гляди тiлько, щоб ти свою рукавицю доплiв. (Iде до печi.)_ 1 дiвчина_. Ну, кiнчiм, сестрички, тоту спiванку. Вона дуже красна. А така жалiсна, аж плакати хочеться. Анна (вiд печi)._ Почекайте-но, як замуж повиходите та на сво©х плечах того добра зазна╨те, то вам ще й не так плакати захочеться. Дiвчата_. От тобi й на! А ви се вiдки зна╨те? Хiба ви сього зазнали? Анна_. Ну, я не про себе говорю. А втiм, що зазнала, то досить менi знати та богу. Дiвчата (хвилю мовчать, потiм починають спiвати):_ Ой мужу ж мiй, мужу, не бий мене дуже, В мене тiло бiле, болить мене дуже. Пусти ж мене, мужу, в вишневий садочок, Най я собi урву рожевий квiточок, Урву рожу-квiтку та й пущу на воду: Плини, плини, роже-квiтко, аж до мого роду. Плини, плини, квiтко, плини по Дунаю, Як побачиш мою неньку, приплини до краю. Настя (тим часом повиймала вареники, вiдцiдила ©х, полила ©х олi╨м, посолила i ставить на столi)._ Ну, годi вам спiвати! Кидайте роботу! Вареники на столi! (Парубки i дiвчата покидають роботу i з веселим гамором сiдають за стiл i ©дять. Настя з Анною коло печi; вона вiдсипала собi також вареникiв i сiда╨ на припiчку, обернена до столу плечима.)_ Ну, кумо, помагай i ти! Анна (глядить до вiкна)._ Господи, яка там шаруга© Коли б тiлько нашi де з дороги не збилися! , - Настя_. Не бiйся, ©м не першина. Анна_. Не знаю, але менi так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло. Настя_. Та я то, небого, виджу. Цiлий день як сама не своя ходиш. Та й уже сама собi мiркую, чого би тобi журитися? Живеш, як у бога за дверми... Анна_. Я? Настя_. Чоловiка ма╨ш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе. Анна (зiтха╨)._ Та що то з того! Настя (тихiше)._ Ага, ти про те, що дiтей не ма╨ш. Не бiйся, бог ласкав, будуть iще. Анна (маха╨ рукою)._ Ей, я не проте! Настя_. А про що ж? Чого тобi ще треба? Що брати тебе на посагу скривдили? Тьфу! Наплюй ти на ©х посаг! Тм твоя кривда боком вилiзе. Анна (кида╨ться мов ужалена)._ Йой, кумо! Та хiба я про посаг? I пощо ви менi згаду╨те мо©х братiв? Адже зна╨те, що вони мо© найтяжчi вороги. Настя_. Знаю, небого, знаю! Наслухалась я про тво╨ керваве дiвування. Анна (живо)._ Що? Про мо╨ дiвування? Що ви про нього зна╨те? Настя (добродушно)._ Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали, мiж людей не пускали i вкiнцi за наймита замуж випхали, ще й на посагу покривдили. Ой, та чи тiлько те!.. Анна_. Як то? Ще й бiльше щось зна╨те? Настя (смi╨ться)._ Та ти, кумо, мене не бiйся! Кажу тобi, що знаю все, хоч то вiд нас не близька сторона, аж у другiм повiтi, а братiв тво©х я й на очi не бачила. Анна_. А вiдки ж ви все те зна╨те? Настя (смi╨ться)._ Через сороки-ворони, любонько! Були вже такi люди, що менi доповiли. Навiть би-сь нiколи не вгадала,хто. Анна_. Певне-сте, десь якусь мою посестру на ярмарку бачили? Настя_. Ой, кумонько! Чи то я так на тих ярмарках часто буваю! Нi, таки до мо╨© хати сама звiстка прийшла, та й то не коли, а вчора. Анна_. Ну, то я вже нiяк не вгадаю, хто то мiг бути. Парубки i дiвчата (встають вiд ©ди)._ Спасибiг вам, тiтко Анно, i вам, тiтко Насте, за вечерю! 1 парубок_. Господи тобi слава, що ся душа напхала! Настя (б'╨ його стиркою)._ Iди, iди ти, негосподарська дитино! Дiвчата_. Ну, пора нам додому, а то позамiта╨ дорогу, то не докопа╨мося вулицею. 2 парубок_. Не бiйтеся, мо© ластiвочки! Нас тут хлопцiв досить, кождий по двi вас на плечi вiзьме та й додому занесе. 1 дiвчина_. Овва, якi менi силачi. Ще подвига╨теся та болячки постручу╨те! Збираються, забирають куделi та пряжу i виходять._ Ну, добранiч вам! Цiлуються з Анною, вона свiтить ©м скiпкою до сiней._ Анна_. Добранiч, дiвчата, добранiч! Та приходiть i завтра, будьте ласкавi! (Зачиня╨ за ними дверi.)_ ЯВА ДРУГА Анна i Настя._ _ Настя_. Та було хiба i менi йти. Анна (спряту╨ зо стола)._ Ой, посидьте ще троха. У вас хата не сама, а як ваш чоловiк буде ©хати, то й так попри нашу хату, то почу╨те. А менi веселiше буде ждати. Настя (помага╨ прятати)._ Та воно то так. А все-таки хата рук потребу╨. Ну, та вже для тебе се зроблю... (Зупиня╨ться серед хати перед Анною, з мискою в руках.) _Ну, а ти не цiкава, вiд кого я дiзналася про тво╨ дiвування? Анна_. Та що менi! Я не вдатна загадки розгадувати. Настя (лукаво)._ А тво╨ серце нiчого тобi не говорить? Анна_. Серце? А вам що таке? Що воно менi ма╨ говорити? Настя_. Ага, а на лицi мiнишся! Блiднеш, то знов червонi╨ш! Ну, ну, не лякайся! Я знаю все, вiд нього самого. Анна_. Схаменiться! Що ви говорите? Вiд якого нього? Настя_. Вiд Михайла, а вiд кого ж би? Анна_. Вiд якого Михайла? Настя_. Ей, кумо, та не прикидайся, що нiчого не розумi╨ш. Адже ми обi не дiти! Михайла Гурмана зна╨ш, а? Анна (вiдступа╨ крок взад i хреститься)._ Свят, свят, свят! Ви що се, кумо, говорите? Михайло Гурман - так, я зналася з ним, але його давно на свiтi нема. Вiн у Боснi© згиб. Настя_. Хто се тобi сказав? Анна_. Я ее знаю, брати говорили. Настя_. Еге, то-то й ╨, що брати! Анна_. його мати сама лист менi показувала, плакала. Настя_. Ну, то мусив бути лист фальшивий, бо Михайло живiсiнький. Анна_. Кумо, бiйтеся бога, не говорiть сього! Може, вам приснився? Може, дух його вам об'явився? Настя_. Нi, кумо Анно, я тобi кажу: вiн живiсiнький. У Жандарм _ах служить уже три роки. Десь був у iншiй сторонi, а тепер його до нас перенесли. Вчора до нас у хату заходив, про тебе розпитувався. Анна_. Господи, що се таке? Що зо мною дi╨ться? Кумо, голубонько! Кажiть, що се вам привидiлося, приснилося! Адже ж сс... сс такс, що здурiти можна! Адже ж я тому Михайловi клялася, присягала, що радше в могилу пiду, нiж з ким iншим до шлюбу стану. А тепер!.. Вiн по мою душу прийшов. Та нi, нi, ви жарту╨те, ви тiлько так говорите! Настя_. Хрестися, кумо! Чого ти так перелякалась? Тут видима рiч, що брати ошукали тебе. Значить, на тобi нема нiяко© вини. Вiн i сам се казав. Вiн зовсiм не винуватив тебе. О, якби ти знала, як вiн гарно та щиро говорив про тебе! Анна_. Нi, нi, нi! Не говорiть менi нiчого! Не хочу чути про нього, не хочу бачити його. (Ходить по хатi, ламаючи руки.)_ Ой господи! Ой боже мiй, та невже сьому правда? Невже i тут мене одурили, ошукали, мов кота в мiшку продали? Настя_. Та вспокiйся, кумо! Що вже про те говорити, що пропало! Най ©м за се бог заплатить. Анна (все ще в нетямi ходить по хатi)._ I за що? Пощо? А, знаю, знаю! Вони Михайла боялися, щоб не вiдiбрав вiд них мо╨© батькiвщини. О, так, так! А сей покiрливий, наймит, ще й рад, що що-небудь дiстав. Господи, рятуй мене! Не дай одурiти! Настя (бере ©© за плече)._ Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? Чи не грiх тобi? Ти тепер замужня жiнка, треба про се все забути. Анна (вдавлю╨ться в не©, по хвилi)._ А так, правда ваша! Правда ваша! Забути треба. Хоч би мало серце розiрватися, а забути треба. Ой господи! I як воно досi не трiсло? Кiлько я намучилася за тi роки! А тепер гадала, що от-от давнi рани перестануть болiти. А тут на тобi! Ма╨ш! Той, що досi був для мене помершим, явля╨ться наново. Кумонько, матiнко моя! Порадь менi, що маю робити? Дай менi якого зiлля, щоби тут, отут перестало болiти! Настя_. Де вже менi, небого, до зiлля? Не пораджу я тобi нiчого, хiба одно: молися богу, чень вiн вiдверне вiд тебе се лихо. Анна_. Молилась, кумо, молилась! Товкла чолом о кам'янi сходи при церквi, слiзьми плити вмивала - нiчого не помага╨. Настя (надслуху╨)._ Га, чу╨ш? Мабуть, дзвiнок теленька╨. Певно, нашi ©дуть. Анна (при вiкнi)._ Теленька╨! Ледво чути за свистом вiтру, а теленька╨. Господи тобi слава, що ©дуть! Ходiмо зустрiчати! Обидвi сквапно одягаються i виходять._ ЯВА ТРЕТЯ По хвилi входять Анна, Настя i Бабич, увесь у снiгу, з батогом у руках._ _ Бабич_. Дай боже вечiр добрий! Анна_. Дай боже здоровля! Так, кажете, мiй з вами не ©хав? Бабич_. Нi, кумо. Я його ще на солянiй жупi лишив. Ще докладав сво╨© купи дров i щось там почав з вiйтом перемовлятися, та я не дочiкував до кiнця та й по©хав за iншими. Анна_. Бiйтеся бога! Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшну негоду? Бабич_. Е, не бiйтеся, сам вiн не буде. Певно, по©хав на Купiння з передiльничанами. А нашi всi на Радловичi гостинцем ©хали. Але вiн швидко при©де, не бiйтеся. Конята у нього добрi. Анна_. Ой, я чогось боюся. Кажуть, у лiсi вовки появилися. Ще не дай боже якого нещастя! Бабич_. Та вспокiйтеся, кумо! Ще бог ласкав, вiдверне вiд нас лиху пригоду. А Микола не дитина. Вiн за худобу дба╨. Ну, стара, ходiмо ©хати додому, там десь конята перемерзли. Настя_. Ну, добранiч тобi, кумо. Молися, небого, богу, все добре буде! Бабич_. Добранiч! Анна_. Оставайтеся з богом! _ Бабич i Настя виходять._ ЯВА ЧЕТВЕРТА _ Анна (сама, одягнена в кожу i хустинi, сiда╨ коло вiкна i надслуху╨)._ Не чути! Тiлько вiтер свище i ви╨. (Заламу╨ руки.)_ А вiн жи╨, жи╨, жи╨! Одурили мене, отуманили, загукали, обдерли з усього, з усього! Нi, не хочу про се думати. В мене ╨ чоловiк, шлюбний. Я йому присягала i йому додержу вiри. (Надслуху╨.)_ Ах! Ось вiн ©де! Ну, прецiнь! Господи тобi слава! (Виходить.)_ ЯВА П'ЯТА Микола i Анна._ _ За сценою чути брязкiт нашийникiв. По хвилi входить Микола, весь присипаний снiгом, в гунi, надiтiй поверх кожуха, в баранячiй кучмi, в рукавицях i з батогом. Вiн ста╨ насеред хати, вийма╨ батiг iз-за ременя i почина╨ обтрiпувати снiг, стукаючи при тiм об землю чобiтьми. Вiдтак охаючи почина╨ роздягатися._ _ Микола_. Ось тобi i заробок! Ось тобi жий та будь! Ой господи, i як се я душi не згубив по дорозi, то й сам уже не знаю! Ох, та й утепенився ж я! Та й промерз до само© костi! (Вiдсува╨ вiкно i кричить.)_ Анно, а коням треба пити дати! Думав напо©ти на Купiннi, та не мож було! Анна (за сценою)._ Добре, добре! Я вже й воду зладила. Микола (засува╨ вiкно, знiма╨ гуню, потiм кожух i вiша╨ ©х на жердцi)._ Ну, заробок, нема що казати! За вiсiм шiсток головою наложи - оплатиться. Цiлiсiнький день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни i мокни, як остатня собака, - i за все те вiсiм шiсток. А прийдеться платити, то й того ©м, людо©дам, жаль. I тото би зажерли. Як дають чоловiковi той кровавий крейцар, то так i видиш, що ©х i за тим колька коче. А бодай вас уже раз людська праця розсадила та розперла, щоби-сте лиш очi повивалювали, нелюди поганi! (Сiда╨ кiнець стола i почина╨ стягати чоботи.)_ От iще бiдонька моя! (Кричить.) _Жiнко, гей, жiнко! Анно! Де ти там? Анна (входить)._ Ти мене кликав? Микола._ Таже кликав. Ну що, конi пили? Анна_. Ще й як. Так, бiднята, перемерзли, мов риби тряслися. Бiдна худiбка! Я ©м трохи сировицi до води долила, випили по двi коновцi. Микола_. А ©сти мають там що? Анна_. Ну, та вже я не спустилась на тебе, поки ти ©м даси. Мають по гарцевi вiвса, та й сiчки я нарiзала у заступника на машинi, ну, та й сiна поза драбину понапихала. Ба, та чого ти так запiзнився? Микола_. Ет, волиш не питати. От ходи та поможи менi чоботи стягнути. Ади, позамерзали як костомахи, та боюсь, щоб ноги не повiдморожувати. Анна_. Пек-запек! Що ти говориш? Ще би нам лиш того бракувало! (Бере за чобiт, тягне, та, заглянувши Миколi в лице, опуска╨ ногу, вiдступа╨ на крок узад i хреститься.)_ Свят, свят, свят! Миколо! А тобi що такого? Ти весь у кровi! Микола_. Я? Анна_. Бiйся бога! А се що таке? Чи бiйка де була? Чи, може, ти скалiчився де? Микола_. Та нi, нi, не бiйся! Анна (кида╨ться до нього i розпина╨ лейбик)._ Та почекай лишень! Господи, сорочку покровавив! Ну, що се таке з тобою сталося, Миколо? Микола_. Та то наш вiйтонько гiдний та поважний. Анна_. Що? Бив тебе? Микола_. Та певно, що не гладив. (Грима╨ кулаком об стiл.)_ Але я йому не подарую! Я на нiм сво╨© кривди пошукаю! Анна_. Ба, та що таке межи вами зайшло? За що? Микола_. Питай ти мене, а я тебе буду. За нiзащо© З доброго дива мене вчепився, бодай його той учепився, що в болотi сидить. Анна (все ще огляда╨ його)._ Та не клени, Микола не гнiви бога! Ой господи, та з тебе тут кварта кровi зь йшла! От iще недоля моя! Давай я обмию. Десь тут iще тепла вода лишилася. (Iде до печi.)_ Микола (кричить)._ Нi, не треба! Я його до суду завдам! Я завтра, ось так як ╨, до самого пана судi© пiду. Най пани побачать! Не мий! Анна (налива╨ в миску води i наближа╨ться). _Iди, iди, бiдна ти голово! Не роби з себе смiховище людське! Вiйтовi нiчого не зробиш, тiлько з себе смiх зробиш. Микола_. Як то нiчого не зроблю? То цiсарське право позволяв отак над людьми збиткуватися? Як вiн вiйт пiдпри╨мець вiд довозу дров на жупу, то йому вiльно з чоловiка й душу вигнати? Анна_. Ти, певно, знов полiна продавав? Микола_. Ну, та певно, що мусив продати. Бiйся бога, чоловiк намучився в лiсi, намерзся, як собака, крейцарика при душi не ма╨, а треба прецiнь чимось душу пiдкрiпити. Анна_. Ей, Миколо, Миколо! Кiлько разiв я тобi говорила: радше притерпи, а не роби сього! А тепер ще до суду хочеш iти! Адже вiйт тебе за таке до арешту борше запаку╨, нiж ти його! Микола (глядить на не© з острахом)._ Агiй, жiнко! Та се ти правду кажеш! А менi се i в голову не прийшло. Ну, на, мийi Анна (ми╨ його)._ Я би не знати що за се дала, що ти не тiлько полiна продав, а ще й сам вiйтовi якесь згiрдне слово сказав. Микола_. Я? Та скари ж то мене господи, що нi! Вчепився мене, що латер неповний. Я, як звичайно, остатнiй накладав, а вiн до мене. Вже там хтось мусив мене прискаржити, що я пару тих дурних полiн продав. Анна_. А може, вiн i сам видiв? Микола. А дiдько його зна╨, може, й видiв. Досить, що вiн до мене. "Я тобi, - каже, - не заплачу, поки латер не буде цiлий". А я кажу: "Який був у лiсi, такий тут ╨". А вiн менi каже: "Брешеш, ти п'ять полiн продав". А я йому кажу: "Як продав, то не сам продав. I iншi продають". А вiн до мене пристав: "Хто прода╨?" Та й хто, та й хто? Що я мав йому казати? По правдi, чоловiк нiчого не бачив, а так на першого-лiпшого говорити стидно. От я возьми та й скажи йому: "Та й ви самi, доки-сте не були пiдпри╨мцем, то-сте продавали". Не встиг я йому се сказати, а вiн як не кинеться на мене, як не почне гаратати мене палицею! Та через голову, та куди попало. То вже я й нестямився, коли, i хто, i як мене вiдборонив та на сани посадив. Анна (хита╨ головою)._ Я так i думала, що ти щось таке мусив ляпнути. Вiйт не такий чоловiк, аби когось задармо вчепився. Микола (гiрко). О,_ та певно. У тебе кождий чес' ний, кождий розумний, коби. тiлько не твiй чоловiк. Анна_. Я тобi честi не уймаю, але полiн не треба було продавати. Микола_. Л мерзнути та о голодi бути треба! Анна_. Було собi з дому взяти пару крейцарiв на горiвку, коли вже без не© не можеш обiйтися. Адже ж ми вже не такi остатнi. Микола_. От таке! На заробок ©хати i ще грошi з дому брати! Анна_. Ну, коли так, то ма╨ш заробок, якого-сь хотiв. (Застелю╨ стiл i заходиться давати вечерю.)_ Ну, але де ж ти так довго барився? Микола (гнiвно)._ А тобi що до того? Не тво╨ дiло! Коли я тобi такий нелюбий, то не питайся мене нi про що! Анна (ставить миски на стiл)._ Ну, коли так будеш зо мною говорити, то певно любiший не будеш. Мовчанка. Микола тарабанить пальцями по вiкнi, _Anna_ заставля╨ вечерю. Микола оберта╨ться i почина╨ мовчки ©сти. Втiм чути стукання до вiкна. Анна здрига╨ться, Микола випуска╨ ложку з рук._ Анна_. Свят, свят, свят! А се що таке? Микола_. Хтось до вiкна стука╨! В таку пiзню годину, в таку негоду - ой, може, яке нещастя! Голос за вiкном_. Гей, люди, створiть, не дайте душi загинути! Анна_. Хтось, певно, з дороги збився. Бiжу створити. Микола_. Анно, стiй! Може, яка зла душа? Анна_. Ба, та що? Дати чоловiковi загибати? Та й що нам зла душа? Взяти у нас нема що, нiкому ми нiчого не виннi, то чого нам боятися? (Виходить. Чути калатання засувiв.)_ ЯВА ШОСТА _ Микола, по хвилi входить Жандарм з карабiном, увесь присипаний снiгом, за ним Анна._ _ Жандарм _. Дай боже добрий вечiр! Микола_. Дай боже здоровля! Жандарм _. Перепрашаю, що в таку пiзню пору неПрошений до вашо© хати набиваюся. Але там такастоашна буря, куревiльниця, щоне дай господи! Я з дороги збився думав уже, що або замерзну де в заметi, або вовкам на зуби попадуся. Анна (хреститься)._ Господи! Жандарм (озира╨ться на не©, витрiщуе очi, потiм перемага╨ себе)._ А так! Недалеко вже було до того. Там пiд лiсом чути, як вони виють. Кождо© хвилi могли, бестi©, зо мною привiтатися! Микола_. Та роздягнiться, пане, сiдайте! Адже ж тепер, пiд нiч, далi не пiдете. Жандарм _. Та куди вже! Нiг сво©х не чую, так промерз та змучився! Ой, господи тобi слава, що з душею з того снiгового пекла вихопився! (Обтрiпу╨ться зо снiгу i почина╨ роздягатися. Микола придивля╨ться йому ближче.)_ Микола_. А ви вiдки, пане шандаре? Жандарм _. Та ходом з мiста. Микола_. Ну, так, ходом. Але родом? Даруйте, але менi зда╨ться, що я вас десь колись бачив. Жандарм (смi╨ться)._ Ну! Чи не ще! Миколо, старий побратиме! Хiба ж ти не пiзнав мене? (Клепле його по плечi.)_ Микола_. Михайло Гурман! Так се ти! А ми гадали... Анно, ба, а ти хiба не пiзнала Михайла? Анна (зовсiм забувшися, сто©ть кiнець столу i, не дивлячись на них, шепче молитву)._ I остави, i ослаби, i вiдпусти, господи... Жандарм (регочеться)._ Анно! Господине! Що се вам на побожнiсть зiбралося? Що ж то, не привiта╨теся зо старим знайомим? Анна (пода╨ йому руку)._ Як ся ма╨те, пане шандар? Жандарм (хвилю пильно глядiв на не©, потiм пустив ©© руку, зцiпив зуби i вiдвернувся, говорить далi тiльки до Миколи)._ Ну, нинiшньо© ночi не забуду, доки життя мого. Зна╨те, як я почув крiзь вiтер тi вовчi голоси, та й то так недалеко - ну, гадаю собi, вже по менi! I так менi нараз мовби хто приском поза плечима посипав. I в тiй самiй хвилi я побачив збоку свiтло. Зразу подумав, що то вовк очима блима╨, але далi бачу, що сто©ть на мiсцi... I вже я нiчого бiльше не думав, не мiркував, тiлько як не пущуся бiгти пiвперек снiгiв, через якiсь рiвчаки, замети та плоти. I бог його зна╨, вiдки в мене стiльки сили набралося. Гримнув чоловiк собою з десять разiв, то правда, але богу дякую, що. хоть костi цiлi! Микола_. Ну, що ж, богу дякувати! Але скажи ти менi, будь ласкав, що се з тобою? Вiдки ти взявся? Адже ж казали, що ти... Жандарм (регочеться)._ Ха, ха, ха! Що я що такого? Микола_. Ну, та що ти погиб, умер... Жандарм (смi╨ться ще дужче i пiдходить до нього. Микола цофаеться)._ Ха, ха, ха! Та се й правда! Адже ж я небiжчик. Не вiриш, Миколо? Я вмерлий! Я з гробу приходжу. Микола (переляканий, хреститься)._ Свят, свят, свят!.. (Слабо всмiха╨ться.)_ Ну, що ти дурницi говориш, Михаиле? То не годиться з такими рiчами жартувати. Жандарм (грiзно)._ Ти дума╨ш, що я жартую? Ану, на, доторкнися мене! (Простяга╨ руку, Микола вiдскаку╨)_ А видиш! Та проте дарма! Зна╨ш, Миколо, пощо я прийшов? Микола_. Ти? До мене? Жандарм _. Еге! По твою душу. (Регочеться.)_ Ха, ха, ха! Ото налякав! Ну, не бiйся, бiдолахо! Твоя душа не така-то дуже цiнна рiч, щоб аж мерцi з гробу по не© приходили. Не бiйся, ади, я живий чоловiк, такий, як ти! (Плеще його по плечi.)_ А вiдки я тут узявся, се я тобi зараз скажу. Вернувши з вiйська, я продав грунт i хату i вступив до Жандарм _iв, ось уже три роки служу. Зразу на границi був, пачкарiв ловив, а оте╨ пару недiль тому перенесли мене в сей повiт. Микола_. I чи не можна було вiдразу се сказати? А то на тобi! Взявся страшити мене небiжчиком. Ей, Михаиле, Михаиле! Ти, як бачу, все ще такий збиточник, як був колись. (Хита╨ головою.)_ Ну, сiдай та от вечеряй разом з нами. Жандарм _. Оте╨ справдi розумне слово. (Бере за ложку i сiда╨ коло столу.)_ Ба, а ви чому так пiзно вечеря╨те? Адже, певне, вже пiвнiч буде! Микола_. Адже я в такiм самiм був, як ти. Тiлько недавно з дороги при©хав. Жандарм (©дячи). З_ яко© дороги? Микола_. Та з мiста. Латри возив на жупу та й так припiзнився. Насилу додому допхався, (©сть.)_ А ще менi лиха доля казала ©хати на Купiння. Думав, що ближче буде, пiвперек лiсу, а тим часом там замело так, що я троха худоби навiки не збавив, Жандарм (кладе ложку i глядить на нього здивований)._ Що? Ти се© ночi на Купiння ©хав? Микола_. Таже ©хав. Жандарм _. Попри купiнську коршму? Микола_. Ну, таже не куди. Ще зупинився, хотiв конi напо©ти, та якась мара вiдро урвала. Почав було стукати до жидiв, але якось нiхто не виходив, а я подумав собi: "Ей, уже й так додому близько!" Та й не достукавшися нiкого, взявся та й по©хав. Жандарм _. А давно се було? Микола_. О, певно, що вже зо три години тому. Хоть то вiд нас до купiнсько© корщми ледво пiвмилi, але як я почав ©хати, як почав стрягнути та з дороги збиватися, то здавалося, що принаймнi пiвроку ©ду. А тут чоловiк сам-самiсiнький у лiсi. Жандарм _. То ти сам ©хав? I не тямиш, ©хав ще хто за тобою? Микола_. Де там! Усi нашi геть поперед мене ви©хали, та й усi ©хали на Радловичi, гостинцем. Жандарм _. Ну, а в коршмi свiтилося? Микола_. Та було свiтло, але вiкна були заслоненi та й дверi замкненi. Мабуть, жиди вже спали, бо на мiй стук нiхто не обiзвався. Жандарм (воркоче)._ Ну, певно© ╞дять, мовчанка. Анна сидить на припiчку, силу╨ться ©сти, та не може. ∙_ Ну, спасибi вам, пане господарю, за вечерю! (Кладе ложку i вста╨.)_ Микола_. За мало. Видихай здоров! (Вста╨ також, оба сiдають на лавi.)_ Анна мовчки спряту╨ зо столу._ Жандарм (придивля╨ться Миколi збоку)._ Ба, що се у тебе, Миколо, таке лице обдряпане? Я щось не тямлю, аби ти був охочий до бiйки! Микола (змiшаний)._ Я? Ха, ха, ха! Та куди менi до бiйки? Я чоловiк спокiйний. А се тi нещаснi латри сьогоднi так мене до©хали. Тiлько що я почав брати з купи полiна, а вся верхня верства гур-гур на мене. Ще щастя, що мене на мiсцi не забило. Жандарм _. Ов, то погана пригода© Микола_. Ой, най бог боронить вiд такого зарiбку! Жандарм _. А багато заробля╨ш на день? Микола_. Е, тiлько того зарiбку як кiт наплакав. Вiсiм шiсток на день. А кiлько чоловiк надвига╨ться, намерзнеться, намучить себе i худобу i нагризеться, то вiдрiкся б i того зарiбку. Жандарм (знов придивля╨ться його лицю)._ Але тебе, брате, таки порядно тi полiна мусили за©хати. Цiле праве лице мов граблями подряпане. Микола_. Та кажу тобi, що як на мене з правого боку полiна гуркнули, то я думав, що вже менi голову на камуз розбили. Жандарм (вста╨, проходиться по хатi i сiда╨ лiворуч вiд Миколи, а потiм глядить на нього)._ Ов, та бо у Тебе i з лiвого боку ще гiрше калiцтво. Микола (змiшаний)._ А то я тим боком на землю впав, на рiще, та й так направився. Ще щастя, що ока на сук не висадив. Жандарм (загляда╨ йому в очi)._ Е, та бо i спереду шрам на чолi, зовсiм, як би хто подряпав. Ще й синцi попiд очима. Ей, Миколо, признайся, се не вiд полiн! Микола (ще гiрше змiшаний)._ Що ти знов! До чого маю признатися? Бiймебоже, що я з нiким не бився! Та й нащо би я тебе дурив? Жандарм (смi╨ться i клепле його по плечi)._ Ну, ну, Микола, не бiйся! Я нинi твiй гiсть, то не потребу╨ш Nменi нi до чого признаватися. Але се одно тобi скажу, небоже: ти на крутаря не вродився. Видно вiдразу, коли хочеш щось збрехати, а воно тобi анi руш не уда╨ться! Микол а (заляканий)._ Але ж скари ж то мене господи! Анна_. Миколо, та покинь же божитися! Ось подумай радише, де ми пану шандаревi постелимо. Пiзня година, , а ви оба помученi, пора спати. Микола_. Ай, ай, ай, твоя правда, небого! А я, дурень, забалакався та й забув про се! Я зараз, зараз! (Хапа╨ться _сюди й туди по хатi, та не може потрапити на лад. Надiва_╨_ шапку та й кожух.)_ Анна_. Ба, ти куди? Микола_. Я зараз! Зна╨ш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимо Михайловi отут на землi. Ти только верет яких приладь, подушку, а кожухом накри╨ться. Жандарм _. О, спасибiг вам. У мене е свiй плащ. Анна_. Та я би була сама за соломою пiшла. Микола. НуI Куди тобi! Я сам заразiсько принесу. (Бере шапку i виходить.)_ ЯВА СЬОМА Тi самi без Миколи._ Анна пора╨ться коло постелi._ Жандарм пiдходить до не© i бере ©© за плечi._ Жандарм _. Анно! Анна (ледве чутно)._ Чого тобi? Жандарм _. Що, ти навiть поглянути на мене не хочеш? Анна оберта╨ться до нього лицем, але зараз спуска╨ очi вниз i мовчить. Жандарм довго дивиться на не©.м_Нелюди! Поганцi! Таки додержали слова, закопали тебе живцем у могилу! Бог би ©м сього не простив! Анна_. Про кого се ти? Жандарм _. А про кого ж би, як не про тво©х коханих братчикiв? Зна╨ш, як мене взяли до вiйська, то один iз них у коршмi виразно сказав менi: "Ти, Михаиле, iди в божий час, але про Анну i не думай. Не буде вона твоя, хоч би ми мали ©© живцем у могилу закопати". Я тодi розсмiявся йому в очi, але бачу, що вони таки поставили на сво©м. Анна (несмiло)._ Так ти... не гнiва╨шся на мене? Не проклина╨ш мене? Жандарм _. На тебе, бiдна сирото! Хiба ж я не знаю, що ти тут нiчого не винна, що у тебе не було власно© волi, що тебе загукали, одурили, замучили? Анна плаче._ Та нi, признаюся тобi, в першiй хвилi, дiзнавшися, що ти вийшла замуж за отсього тумана, я був лютий на тебе. Я був би вбив тебе, коли б ти була де близько. Я цiлими днями бiгав мов одурiлий по полю i кляв тебе, просив на тебе у бога найтяжчо© кари, найстрашнiшого лиха, Анна (перелякана)._ Михайле! Жандарм _. Не бiйся, бог не дитина, щоби слухати прокльонiв одурiлого чоловiка. Анна (крiзь сльози)._ Ой, боюсь, що вiн таки вислухав тебе! Жандарм (радiсно)._ Що? Значить, ти не забула мене? Любиш мене ще, Анно? Анна _(з переляком вiдпиха╨ його вiд себе)._ Мовчи, мовчи! Що ти говориш? Не смiй до мене так говорити. Я шлюбна жiнка, я чоловiка маю. Жандарм _. Е, що такий чоловiк! Нинi ╨, а завтра може не бути. Анна_. Як то? Що се значить? Що ти говориш? Жандарм _. Нiчого. Так собi. Але якби його не було, то ти... Анна_. Мовчи! Мовчи© Не говори! I про чоловiка мого не смiй думати нiчого злого! Жандарм _. Ет, говори собi! Се ми вже побачимо. Що я про нього думаю, то моя рiч. Анна (бере його за рам'я)._ Михаиле, що ти дума╨ш, скажи менi? Жандарм _. Дай менi спокiй! Завтра побачиш! Анна_. Завтра? Значить, ╨ щось? Ти щось задумав? Щось страшне? О, так! Бачу се по тво©х очах! Чула се с твого голocy, коли ти розпитував його про тi шрами. О, я знаю-тебе, у тебе кам'яне серце! Я не буду просити тебе, щоб тизмилувався над нами, не погубляв нас. Одно тiлькi тобi скажу, що дво╨ невинних людей вiзьмеш на душу! Жандарм _. Я маю в бозi надiю, анi одного не вiзьму. Але те одно тобi скажу, що твiй чоловiк був би дуже добре зробив, коли би був нинi дома сидiв i не ©здив на заробок. Анна_. Звiр ти, звiр лютий! Наострився пожерти нас i тепер дума╨ш, що найшов притоку. Але бог тебе,покарае, тяжко покара╨? Жандарм (смi╨ться)._ Ха, ха, ха! Ось гарно: дво╨ мерцiв зiйшлося, що за життя любилися i по смертi одноза друге не забули, а зiйшовшися, не мають що лiпшого робити, як сваритися. Анно, серце мо╨! Невже ж я такий, ненависний тобi? Анна_. Чого ти хочеш вiд мене? Чого прийшов у сi сторони? Жандарм _. Богом тобi клянуся, що я не хотiв. Два мiсяцi я вже тут, а зна╨ш сама, що я досi оминав вашу хату. Аж сьогодня - не знаю, чи бог, чи зла доля завели мене до вас. Анна. Годi. Чоловiк iде! _(Стелить постiль, Жандарм сiда╨ кiнець столу i нiби дрiма╨.) ЯВА ВОСЬМА Тi самi i Микола з околотом соломи._ _ Микола (кида╨ околiт насеред хати)._ Ну, та й шаруга ж там, господи! Завтра, мабуть, нашу хату рiвно зi стрiхою замете. Адже я ледво докопався з хати до стодоли. (Роздяга╨ться.)_ А ти що, Михаиле, дрiма╨ш? А я думав, що ти з давньою знайомою (морга╨ на Анну)_ схочеш побалакати. Адже ви колись любилися... Жандарм _. Е, чи однi то дурницi чоловiковi по головi стрiляли, поки молодий був. А тепер, як чоловiка в вiйську промуштрували, та по босняцьких горах прогонили, та на шандарськiй службi пiдгартували, то куди вже йому давнi любощi згадувати. Та й твоя жiнка, вибачай за слово, якась мов прикисла троха. Мабуть, мiцно ©© в руках держиш, га? Микола_. Я? ╞©? Господи, та вона мене... Та я би ©©... Але що таке говорити! Смiшно менi, старому. А от що суму╨ та тоску╨ вона коло мене, се правда. Жандарм _. Ну, се вже ваша обо©х рiч. Що менi в те мiшатися! Микола_. Так, брате, твоя правда. Муж i жона - одна сотона; чужому нема що туди пальцi втиркати. Анна (стелить Жандарм овi на землi)._ Ти, Миколо, дверi позамикав? Микола_. Ба, аякже! (Позiва╨.)_ О, пора в стебло. (Хреститься i шепотом молиться до образiв.)_ Жандарм _. Та хiба й собi роздягатися. (Роздяга╨ться, хреститься i ляга╨ на землi.)_ А якби я завтра рано не збудився, то будьте ласкавi збудити мене, скоро встанете. Анна_. Добре, добре. (Кладе його карабiн на лаву, загляда╨ до печi i затика╨ ©©. Тим часом Микола, скiнчивши молитву, розперiзу╨ться i ляга╨ на постелi.)_ Микола_. Ти спиш уже, Михаиле? Жандарм_. Та дрiмаю. Або що таке? Микола_. Та нiчого. Добранiч тобi! Жандарм_. Добранiч! Анна хреститься, вiдтак ста╨ за припiчок i гасить лампу._ Заслона спада╨_ _ ДIЯ ДРУГА Декорацiя та сама. День. В печi горить._ Микола парить березове пруття i крутить ужiвки._ Анна то пора╨ться коло печi, то помага╨ йому._ _ ЯВА ПЕРША Микола i Анна._ _ Микола_. Ну, держи добре, не пускай! (Крутить.) _Так. Тепер давай сюда. Най його хороба спiтка╨ з його латрами! Плюнув би чоловiк на той заробок, а тут нi, ©дь знов, щоби того проклятого латра докапарити, щоб вiн йому стiкся. Анна_. Та чень нинi легше буде ©хати, нiж учора. Бач, випогодилося! Микола_. Ага, випогодилося! А вчора дорогу замело зо шумом, що й слiду не найти. Нi, я таки не по©ду сьогодня. I себе збавлю, i худобу, а за що? Нехай вiн пропада╨ зi сво©ми латрами. Анна_. Та то певно, що лiпше не ©хати, нiж по снiгах з тягарем копатися. Латри не втечуть, а робота й дома найдеться. Ой, якби ти був учора мене послухав та , не ©хав! Микола. _Або що? Анна_. Та нiчого. Але мо╨ серце чу╨ якусь бiду. Яка менi нинi погань снилася, то нехай бог боронить! Десь нiби я коралi сiю по хатi, по оборi, по цiлiм селi, та такi грубi та червонi... Микола (немов сам до себе)._ Коралi-то сльози. Анна_. А далi десь нiби на нашу хату з усiх бокiв пси гавкають, у дверi лiзуть, у вiкна голови пхають, та такi лютi та розжертi... Микола_. Лютi пси - то напасть. Анна_. А далi десь нiби мене до шлюбу вбирають а в саме бiле: бiлi черевики, бiлу спiдницю, бiлу перемiтку. Микола_. Свят, свят, свят! Що тобi, жiнко? Най бог вiдверта╨ вiд нас усе лихе! Що ти говориш? Анна_. Та що таке? Хiба се що значить? Микола_. Та... бодай у лиху годину не згадувати! Господи! Сон, мара! На все божа воля. Не треба нiколи забiгати поперед батька в пекло, ось що! (Крутить далi.) _Гм, i що його робити з тими латрами, i сам не знаю. Анна_. Може би пiти спитати Бабича, чи вiн ©де? Микола_. То правда. Як вiн ©де, то нiяково менi лишатися. Як тiлько сани полагоджу, то зараз пiду до нього. (Кида╨ готовi ужiвки i сiда╨ на лавi.)_ Ой, крижi болять! Господи, проробив чоловiк свою силу на чужих людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися. Анно! Анна (коло печi)._ Чого тобi? Микола_. Що сей шандар так рано схопився? Я й не бачив, коли вийшов. Анна_. Казав, що мусить, служба... Микола_. А зна╨ш, я як його побачив, то зразу одеревiв на мiсцi. В таку годину, в тiм мундирi - зовсiм здавалося, що се мертвець з тамтого свiту до нас приходить. А тим часом, бачу, вiн живий. Анна_. А хiба ж ти не знав, що вiн у наших сторонах? Микола_. Я? Та вiдки я мав знати? Я був певнiсiнький, що вiн давно вже зогнив у Боснi. Адже ж твiй братьб присягався передо мною, що його нема на свiтi, навiть карту з вiйська показував. Тiлько то бiда, що я неписьменний, то й не мiг прочитати. Анна_. Значить, i тебе так само одурили, як i мене. Микола_. Не знаю, пощо ©м так конечно забаглося випхати тебе на десяте село. Анна_. А я знаю. Не хотiли менi нiчого дати з вiтцiвщини. Ну, а якби я була пiшла за Гурмана, то той би ©м був з горла видер. Ти зна╨ш, який вiн був чоловiк. Боялися його, то й постаралися разом з вiйтом, що його, одинака в матерi, випхано на вiйну, а потому скористали з часу, щоби мене також випхати в iнший бiк. Ось i вся мудрiсть. Микола_. Господи, а я й не догадувався, куди стежка в горох! Чоловiк з багачами кумпанi© не водив, то й на багацьких штуках не розумi╨ться. Анна проходить коло нього, вiн ловить ©©, прихилю╨ i цiлу╨ в чоло._ Бiдна ти моя небого! А ти дуже любила сього Михайла? Анна (спалахнувши)._ Ну, що вже про се говорити? Любила чи не любила, тепер нема що й згадувати. От радше йди сани ладь! Обiд уже готов. Поки ти там упора╨шся, то вже вистигне як слiд. Микола_. Твоя правда, Анно! (Вста╨ i бере ужiвки.) _Не час бiдному згадками бавитися, треба роботу робити. Наливай лишень, я зараз буду готов! (Виходить.)_ ЯВА ДРУГА Анна i Микола за сценою._ Анна (налива╨ борщ у миску, насипа╨ у другу квасолю i ставить на стiл)._ Чи дуже любила сього Михайла? Зда╨ться, що дуже, коли й досi вся тремчу, всю мене мороз проходить, як його згадаю. Зда╨ться, що таки дуже. А може, бiльше боялася його, нiж любила. У, сила у нього! Вола за роги хопить та й на землю кине. Господи, таких, як мiй, то йому нiщо двох у одну жменю. Самим поглядом, зда╨ться, наскрiзь тебе прошиба╨, мов розпаленим дротом. Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! I певно, що як вiн на нас завзявся, то зiтре нас на порох, знищить, зруйну╨. Бо хiба ж мiй чоловiк зможе з ним боротися? Микола (за сценою)._ Анно, гов, Анно! Анна_. А чого тобi? Микола_. Де ти рептюх подiла? Най коням сiна накладу. Анна_. Та рептюх осьде в сiнях; я давно сiна наклала. Ходи ©сти. (Вигорта╨ огонь з печi.)_ Микола_. Зараз, тiлько ще лещети поладжу. Десь два лещети випали. Анна_. Та лиши лещети на потому, не втечуть! Ой господи, чим далi, тим чогось гiрше менi робиться. Моторошно, мов перед пожаром. Усе менi зда╨ться, що осьось якесь нещастя... ЯВА ТРЕТЯ Микола i Анна._ _ Микола (скрипнув дверми входячи)._ Н-ну! Анна (схапу╨ться вiд печi)._ Ох! Се ти? Микола_. А тобi що такого, жiнко? На тобi лиця нема! Анна_. Нiчого, нiчого. Щось менi недобре зробилося. Се, мабуть, вiд печi... Я трошка загорiла, та голова крутиться. Сiдай лишень та ©ж, я нап'юсь води, то менi легше буде; Микола (сiда╨ за стiл, хреститься i бере ложку). _Та ходи й ти обiдати. Менi якось самому страва в рот не лiзе. Анна_. Е, що там! Не прибагай собi нiчого, ©ж! А я тим часом пiду до Бабича та спитаю його, чи ©де вiн у лiс. Микола_. Га, коли так, то йди. Троха пройдешся, то чень i голова перестане болiти. Iди, йди! (©сть.)_ Анна накида╨ на голову хустку i направля╨ться до дверей. В тiй хвилi дверi вiдчиняються. Входять Жандарм , вiйт. Бабич, присяжний i ще один селянин._ ЯВА ЧЕТВЕРТА Микола, Анна, Жандарм , вiйт, Бабич i один селянин._ Вiйт (входячи)._ Слава Iсусу Христу! Микола_. Слава навiки. Просимо до обiду! Вiйт_. Обiдайте з богом святим, най бог благословить! Микола_. Сiдайте, пане вiйте. Що вас сюди до нас приводить? Вiйт (сiда╨ на ослонi плечима до столу, Жандарм на лавi, присяжний i селянин стоять i роззираються по хатi)._ Гм, так собi. Ма╨мо до вас маленьку справу. Микола_. До мене? А то що такого? Вiйт_. Ви вчора сказали пану шандаревi, що були вночi в коршмi на Купiннi? Микола_. Та був. Не в коршмi, а пiд коршмою. Вiйт_. I пiзно вночi? Микола_. Та пiзно. Вже за мною, бачу, нiхто не ©хав. Вiйт_. Ви при©хали додому закровавлений? Микола_. Та... та... так. Жандарм _. Що? Ви й додому закровавлений при©хали? Я сього вiд вас не чув. Господине, правда се? Анна_. Та правда. Я сама його обмила. Жандарм _. О, сс важна рiч. (Пише в книжечцi.) _А ви ж сказали, що в лiсi скалiчились, ще як латри брали. Значить, ви й до мiста ©хали закровавлений i з мiста вертали у кровi? Вiйт_. Вiн вам так казав? Ну, се неправда. Вiн у мiстi був здоровiсiнький i зовсiм чистий. Я прецiнь його сам бачив на жупi. Микола. Скажiть же всю правду, пане вiйте! Вiйт_. Яку всю правду? Микола_. Адже ж се ви самi мене так покровавили. Жандарм _(схапу╨ться)._ Що, що, що? Вiйт_. Брешеш, Миколо. То правда, що ми троха з тобою перемовилися за тi полiна, але покровавити тебе я анi гадки не мав. Микола. Я маю на те свiдкiв. Я навмисне не змивав кровi з себе i додому так при©хав, щоби вас до суду завдати. Вiйт_. Ха, ха, ха! Мене! До суду! Жандарм _. Яких ма╨те свiдкiв? Микола_. Та от кум Бабич i кум Калинич також там були, то можуть посвiдчити. Бабич (шкробаеться в голову)._ Та бути я був, то нема що казати; але того я не бачив, аби вас кум начальник покровавив. Ударив вас поза вуха, то правда, але \. щоби_ вас отак подряпав, то я того не можу посвiдчити. Селянин