ерше прийшла туди, ©й здалося: хвора, безсила людина, опинившись там, серед сотень таких же хворих, на таких же койках, в таких халатах, усiх цих чужих i незнайомих людей, i в чомусь схожих до жаху, - може вiдчути лише розпач i безнадiйний кiнець. Але ж це були живi люди, з жадобою життя. Вперше проходячи по палатах, Марiя боялася, що не знайде свою сусiдку. Але знайшла. А потiм уже, придивляючись до кожно© з сусiдок у довгiй, як казарма, палатi, познайомившися з ними, вона дiзнавалася про драму кожно©, чимось подiбну до драми iншо©, але в чомусь свою особисту, сво╨рiдну, i вiдчувала, як потрiбна iнколи одна рiдна усмiшка, одненька квiтка, щоб допомогти людинi видряпатися звiдси, напружити останнi сили в боротьбi за життя, або... або не такою безнадiйно холодно-самотньою залишити цей свiт... Саша знову погляда╨ на годинник. Зараз вона, Марiя, певне, вже в iншому кiнцi Парижа. Вона попередила, що ©й треба обов'язково зайти до мадам Беннi, обов'язково тодi, коли Карл Беннi, молодший ©© син-лiкар, брат загадкового знайомого Герцена - Артура Беннi, у сво©й клiнiцi. Вона уточнила це не для того, щоб Саша, бува, не занепоко©вся з ревнощiв. Карл Беннi ©© "придворний медик", ©© Богдася, та й самого Сашi. I хоч Карл, звичайно, чудово розумi╨ ©хнi вза╨мини, все ж таки i сам iнколи так млосно дивиться на Марiю i сумно недвозначно зiтха╨. Багато ©х сумно зiтхають. Що поробиш? Саша до цього звик... Але сьогоднi, справдi, ©й треба побачити матiр Карла наодинцi. Старший ©© син Артур нещодавно був у Лондонi, часто навiдувався до Герцена й Огарьова, тепер повернувся до Петербурга, i вiд нього мати давно не ма╨ листiв, дуже хвилю╨ться. Марiя зна╨: його заарештовано. Але ж, може, це ненадовго, може, це не через "лондонськi зв'язки"? Може, поки що нiчого не треба говорити матерi? Краще запевняти, що материнське передчуття помиля╨ться? - Ой, як я не люблю брехати, i головне, те, що вона знатиме, нiчого не допоможе... Вона радиться з Сашею i, звичайно, зробить усе по-сво╨му. ...Вона вмi╨ заспоко©ти людину. Навiть Iван Сергiйович казав не раз: "У вас дар робити з людьми, що хочете". А з ним, iз Сашею? Так, i з ним також, може, ще й дужче, нiж з будь-ким... Варто тiльки побачити ©©, вловити ©© погляд, ©© усмiшку при зустрiчi, варто ©й шепнути на людях, мимохiдь "серце мо╨", якесь ласкаве, тiльки "©хн╨" слово - i вiн зна╨: вона з ним, адже вона з ним! Але чому ж увечерi, вiрнiше вночi, треба розходитись по рiзних квартирах, чому ж вранцi не можна прокинутися разом, i для всiх вона - "панi Маркович", i iнколи сама, сама вона так спокiйно каже знайомим: "Оце одержала листа вiд чоловiка, з Укра©ни, вiн пише..." У цьому сучасному Вавiлонi - Парижi - нiхто особливо не зверта╨ уваги на ©хнi вза╨мини, наче все це природно, наче так i повинно бути: гарна молода самостiйна жiнка, ну й, звичайно, при нiй, як тiнь, стовбичить молодий чоловiк. При людях вони на "ви", i вона йому каже: "Олександр Вадимович..." А як усе може бути iнакше? Вiн не зна╨... Вiн дивиться на годинник i знову пiдрахову╨. Зараз вона у свого давнього знайомого - польського поета Сови-Желiговського. Саша iнколи також заходить з Марi╨ю до нього. Але частiше вона бува╨ там сама. Сьогоднi вона також буде у Желiговського сама. Там вона зустрiнеться, - вона сказала Сашi про це, - з офiцером Олександром Сахновським, який при©хав оце з Лондона, а зовсiм нещодавно вирвався з Росi©. Вона сказала: "Олександр Iванович просив йому допомогти тут перебути, влаштуватися, знайти якийсь заробiток. Я вирiшила, поки що там знайдемо - хай зараз пiджене Богдася в математицi, ми ж з тобою в математицi не дужi мастаки! Ти не уявля╨ш, з якого пекла вирвався цей Сахновський! Я потiм тобi розкажу все - зараз нiколи..." Вона часто так каже: "Я потiм тобi розкажу". Можливо, це "потiм" i не настане... Що з того, що вона сама сказала Сашi: "Ми повиннi бути зовсiм прозорi одне для одного. Ми нiчого не повиннi та©ти в собi. Я вся перед тобою розкрита, i ти також!" Що з того, що вона це казала? У нього й справдi нема нiяких та╨мниць вiд не©. Якi у нього можуть бути та╨мницi, якими вiн не подiлився б з нею? Та, кажучи так, вона й не брехала, це стосувалось рiзних житт╨вих справ i ©© особистого, сердечного... Хiба вона щось сво╨ прихову╨ вiд нього? Але ж це не стосувалося ©© зв'язкiв, ©© вза╨мин з людьми, з якими вона стрiчалася у Желiговського, у Салiас, якi при©здили з Гейдельберга, з Лондона. То ж були не ©© особистi власнi та╨мницi, не ©© власнi справи. Про те вона не мала права говорити навiть Сашi. Саша це розумiв. От i зараз. Сахновський, який "вирвався з пекла". Уроки Богдасевi - це лише привiд тактовно допомогти. Саша зна╨, вона без роздумiв подiлиться останнiм франком, не пiдкреслюючи, не роблячи сумних спiвчутливих очей, поставить просто тарiлочку смажених каштанiв, коли нiчого iншого нема вдома, або, проходячи разом з якимось бiдолашним прибульцем метушливими паризькими вулицями, запропону╨, наче мiж iншим, зайти до кав'ярнi випити чашечку кави i спокiйнiсiнько попередить при цьому: "Не турбуйтесь, я ж тут господиня, а ви ще не призвича©лись, i зараз вам кожне су дороге". I нiхто, нiхто не почува╨ себе нiяково. Порiвнюючи з Iваном Сергiйовичем Турген╨вим, вона, зви чайно, була людина, яка потопа╨ в боргах i не зна╨, як виплутатися, i Iван Сергiйович не раз писав у Росiю друзям, що треба поклопотатися про ©© гонорари, адже не можна, щоб Марiя Олександрiвна опинилася в Клiшi! Але порiвнюючи з емiгрантами, яких стiльки зараз прилинуло до Парижа, особливо польсько© молодi, - однi втекли вiд репресiй, iншi при©хали для налагодження зв'язкiв, з важливими та╨мними дорученнями i просто не мали змоги дбати про сво╨ власне життя i добробут, - порiвнюючи з усiма такими, вона ж письменниця з досить вiдомим iм'ям, i хоч нечiтким, нерiвним, а втiм, якимось постiйним лiтературним заробiтком, вона ма╨ квартиру - недорогий пансiон, i хоча часто боргу╨ в ньому, але ж це дах над головою! Звичайно, порiвнюючи з ними - емiгрантами, вигнанцями, часто з чужими паспортами, без будь-яко© професi©, якою могли б тимчасово заробити, - вона зда╨ться ©м просто заможною! I для них вона може позичити в iнших... i в не© було легше позичити, нiж у справдi "iмущих". Саша це все бачить, i розумi╨, i... хвилю╨ться. Хвилю╨ться за не©, i в цьому вiн, не признаючись ©й, на боцi Тургенева, який казав i писав щоб "не пiдпадала вона пiд вплив польського елемента" * * * Не ма╨ вона права розповiдати навiть йому, найближчiй для не© людинi. Адже Марi© довiряють дуже багато. Навiть добре, що ╨ заборона хоч комусь прохопитися цими вiдомостями, i добре, що Сашi не можна казати - навiщо його пiдставляти пiд небезпеку? Хоча в ньому Марiя була певна, як у собi самiй, - нi за яких обставин вiн нiкого не викаже, не зробить нiчого зайвого. Перш за все, думаючи про не©. Але навiщо ставити його, бодай випадково, у прикре становище? Часто, вже пiсля того, як Марiя дiзнавалася про тi чи iншi подi© вiд сво©х польських друзiв, вiд герценiвських посланцiв, вони про це читали вдвох у "Колоколе", i тодi Марiя раптом щось додавала, пояснювала. I Сашi було зрозумiло, що вона знала про це ранiше. "Колокол" ©й завжди надсилав Герцен з будь-якою оказi╨ю. Листiв уже не писав, як колись, а "Колокол" i майже всi видання надсилав, передавав рiзнi доручення, певний, що Марiя сумлiнно викона╨. А листiв не писав. Чому? Марi© було це прикро. Розчарувався? Через Сашу? Вона нi з ким про цене говорила. Незважаючи на переоцiнення багатьох цiнностей пiсля дружби з Добролюбовим, - до Герцена вона ставилася, як i ранiше, з найглибшою повагою, i вiн стояв майже найвище з усiх знайомих тепер людей, ©й при╨мно було, що вiн доруча╨ ©й прийняти, влаштувати, допомогти комусь iз його "соратникiв", значить, довiря╨, але ©хня iнтимна дружба урвалась. Може, вони колись усе ж таки побачаться, i знову виникне те вза╨морозумiння, що так одразу зародилося при першому побаченнi? Добре вже й те, що вiн ©й довiря╨. От i тепер вона вiдчува╨ себе вiдповiдальною за цього Сахновського. Скiльки вiн ©й розповiв! От би записати все, але ж все було нiколи, хай потiм - заспокою╨ вона сама себе. На жаль, так багато завжди люди вiдкладають на "потiм". А час лине, несе новi змiни, враження, зустрiчi з новими, iншими людьми. Як картала вона себе "потiм", багато рокiв згодом, що поспiшала виконати якiсь буденнi невiдкладнi справи, то бiгла на побачення з Сашею, то слухала з чемностi теревенi сусiдок по пансiону або випадкових знайомих у салонi графинi Салiас, а когорта вславлених потiм геро©в повстання, революцiйно© боротьби промайнула повз не©. I невславлених... За це ще болячiше. Про "вславлених" пише одразу i напише потiм полум'янi сво© рядки Герцен. Про фантастичнi захоплення i помилки Бакунiна. Про фанатичну вiдданiсть однодумцiв Шевченка, Добролюбова, Чернишевського, Зигмунта Сераковського. З сторiнок "Колокола" дiзнаються i про другого благородного друга Кобзаря - пiдполковника Красовського. ©хнi iмена, з'явившись на сторiнках "Колокола", перейдуть потiм по праву в лiтописи революцiйно© боротьби, в iсторiю. Але ж поряд з ними дiяли й дiють сотнi i тисячi "невславлених" виконавцiв-бiйцiв. Хiба можливо згадати всi iмена тих, котрi, кинувши тепло й затишок рiдно© домiвки й сiм'©, йшли "до лясу"? Хто, зневаживши сталою кар'╨рою, чинами, орденами в царськiй армi©, вiдмовлявся стрiляти в полякiв, карати повсталих селян!? Скiльки було ©х, iмена котрих загубилися, якi, ризикуючи на кожному кроцi життям, друкували й розповсюджували листiвки, переправляли зброю, забороненi лондонськi видання, налагоджували зв'язки, вели пропаганду серед вiйська. Одним iз таких був Олександр Сахновський, i "потiм", багато рокiв згодом, Марiя згадуватиме його й iнших "невславлених", незнаних, забутих. I захоче написати про них. I знову не встигне. З-помiж них став близьким ще один "невславлений", але поки що вiн був далеко, поки що вiн вимiрював з та╨мними завданнями шляхи i стежки Укра©ни... 4 А iсторiя Олександра Сахновського була пов'язана з iсторi╨ю його друзiв, членiв комiтету росiйських офiцерiв у Польщi Арнгольдтом, Сливицьким та Ростковським, яких розстрiляли у червнi 1862 року, i рядовим Левом Щуром, засланим на довiчну каторгу. Те саме загрожувало i Сахновському - розстрiл або каторга в Сибiр. Але вiн утiк. Вiд нього Герцен дiзнався подробицi справи i в кiлькох номерах "Колокола" написав про це. Вони, тро╨ офiцерiв i рядовий Щур були рiзних нацiональностей: Iван Арнгольдт - латиш, Петро Сливицький - укра©нець, Францiшек Ростковський - поляк, рядовий Щур - ╨врей. Та всi вони були одних переконань i вели агiтацiю серед солдатiв, читали листiвки, написанi спецiально для росiйських вiйськ у Польщi, надiсланi з Лондона, i таки добре попрацювали, бо коли цих офiцерiв було арештовано, жоден iз солдатiв, незважаючи на рiзки, ляпаси, загрози командира й слiдчих, - не дав найменшого показання на шкоду сво©м офiцерам. Головним обвинуваченням проти Арнгольдта був його лист до росiйського намiсника у Варшавi генерала Лiдерса, який провадив найжорстокiшу полiтику щодо полякiв, був нещадний до спiвчуваючих ©м. Лист не був пiдписаний, та коли судова комiсiя пред'явила його Арнгольдту й спитала, чи не вiн писав його, - Арнгольдт твердо вiдповiв: "Так, я, але не закiнчив його". Вiн тут же взяв зi столу перо й пiдписав пiд листом сво╨ прiзвище. Така "зухвалiсть" найдужче розлютила суд i уряд. Солдати ©хнiх частин зумiли переказати у фортецю ув'язненим, що хочуть звiльнити ©х, органiзують втечу. Але ув'язненi заборонили це робити, переказавши, що треба берегти сили для наступно© боротьби. ©х було та╨мно вивезено до iншо© фортецi i розстрiляно. Потай i одверто i солдати, i офiцери, i цивiльнi справляли по них панахиди. За це знову карали. Варшава була як на вулканi. Лiдере тремтiв. Вiн не знав, що робити, i тремтiв за сво╨ життя. I недаремно. Якось уранцi вiн гуляв у Саксонському парку, до нього пiдiйшов молодий офiцер i вистрелив. "Цей пострiл, - прочитали в "Колоколе", - був зроблений в Саксонському саду, в десяти кроках, посеред публiки, яка гуляла, вiйськово© i цивiльно©. Той, що стрiляв, холоднокровно продув пiстолет, поклав його в кишеню i вийшов через кондитерську з саду. Гуляння тривало далi. Нiхто з публiки не зробив жодного руху, щоб зупинити його. Полiцiя i загальна думка приписують пострiл росiянину, якого спонукали до цього почуття помсти за ствердження вироку". Цей номер "Колокола" знову ж таки передав Марi© Сахновський. - Це просто неймовiрно, - сказала вона схвильовано. - Ви не зна╨те, спiймали смiливця? - Нi, не спiймали. Поки полiцiя отямилась, вiн справдi через кондитерську вийшов на iншу вулицю i зник. - I нiхто не дiзнався, хто ж це був? - Чому ж? - Сахновський усмiхнувся. - Товаришi добре знають, хто це, бо вiн зайшов до друзiв пiсля цi╨© ранково© прогулянки й повiдомив: "Я всадив Лiдерсу в голову кулi за Арнгольдта, Сливицького й Ростковського. На жаль, не дуже вдало. Лише поранив. Та чорт iз ним, однаково буде пам'ятка на все життя". Звичайно, Лiдерсу довелося по©хати з Варшави, куля потрапила в щелепи. - А офiцер? - нетерпляче спитала Марiя. - Ну, звичайно, вiн уже не повернувся до сво╨© вiйськово© частини. Йому довелося зникнути. Вiн тодi ж у друзiв переодягся ксьондзом i спокiйно пройшов вулицями мiста. Залiзничники, робiтники знову дали йому переодягтися в сво╨ робiтниче вбрання i вивезли на дрезинi у передмiстя Варшави - Прагу, а звiдти вже вiн переправився за кордон, до Лондона, до Олександра Iвановича i Миколи Платоновича, яким i ранiше писав i яких питав, як бути ©м, росiйським офiцерам, у Польщi в разi повстання. Ну, а тепер уже наочно познайомилися. Мiж iншим, Марi╨ Олександрiвно, вiн ваш земляк-укра©нець, дуже любив спiвати укра©нських пiсень, знав напам'ять вашого Шевченка... - Вiн молодий? - спитала Марiя. - Трохи молодший за мене. Рокiв двадцять три - двадцять чотири. - Зовсiм молодий. Хотiла б я побачити таку надзвичайну людину. - А що ж, може, й побачите. - Невже вiн тут? - Ви зна╨те, завжди важко сказати, де вiн у даний момент. Зда╨ться, вiн якимось фантастичним засобом переноситься з Варшави до Брюсселя. Уявiть, пiсля того пострiлу вiн знову повертався до Варшави, але зовсiм змiнивши свiй зовнiшнiй вигляд. Оглядiтися не встигли, - вiн уже в Лондонi, а потiм Парижi, i наче в передмiстя метнувся - вже опинився в Петербурзi. I от ви сказали - надзвичайна людина. Коли ви його зустрiнете, i нiхто вам не скаже, хто це, вам i на думку не спаде, що це той самий надзвичайний хлопець. Скромний, тихий, дуже мовчазний. От тiльки зрiдка було, коли товаришi зберуться, так розспiва╨ться або, як я казав, почне напам'ять з Кобзаря читати - та з таким почуттям, що й зупинити не можна. Якось зайшов до нього, ще у Варшавi, коли вiн легальний ще був, поручиком шлiссельбурзького полку, сидить один на диванi, по-турецькому пiдiбгавши ноги, награ╨ на гiтарi й спiва╨ вашi козацькi пiснi, сумнi й суворi водночас. Зна╨те, його i Герцен, i Огарьов дуже полюбили. Повiрили. Огарьов, ну просто, як на сина улюбленого дивився. Та ми всi його любимо. Нiколи не питала Марiя сама перша, а тут спитала. - А можна менi знати, як звуть? - Чому ж нi? Може, вам i йому доведеться тут допомогти, а вiн же про себе нiчого нiколи не скаже. Нi пихи, нi хвастощiв анi грана. Андрiй Потебня його звуть. - Так я ж знаю! У Гейдельберзi був молодий вчений, з Укра©ни, Потебня. - Нi, то його старший брат, Олександр. Лiнгвiст. Теж дуже хороша людина. Але Андрiя змалку вiддали у корпус, i вiн пiшов iншим шляхом. Як вiн тут буде - я вас познайомлю. Але, мила Марi╨ Олександрiвно, доведеться на короткий час уроки з Богдасем припинити. Менi треба ненадовго до Лондона. - Ну от, а ще кажете, що цей Потебня в один i той же час у кiлькох мiсцях перебува╨, наче лiта╨ мiж ними. А ви самi такий! - Що поробиш. Таке наше дiло, - усмiхнувся Сахновський. - Так що не гнiвайтесь, потiм з Богдасем надолужимо, вiн дуже здiбний. - Та про Богдася не турбуйтесь, це дрiбницi. Вiн справдi з вами математику полюбив, а я й не чекала. Вiтайте в Лондонi вiд мене щиро. - Дивно ж ми тут, в Антонiя Едварда, зiйшлися, у нашого Антонiя Сови, - мовив Сераковський, тиснучи руку Марi©. - От i Бронiслав прийшов, - кивнув вiн на Залеського, - i ви, наче вiд батька Тараса до нас посланниця. - Я часто тут буваю, правда, Едварде? -сказала Марiя. - I так саме, як Тарас був нашим батьком у вигнаннi, так i панi Марiя нам рiдна, - цiлуючи Марi© руку, проговорив Желiговський, вiн же поет Антонiй Сова. Plеmienni bracia, brada moi z ducha, Choc w roznej wierze choc w roznej mowie, Nas wychowali i chrzcili ojcowie, Lecz my ogniwo jednego lancucha... - (Брати по племенi, мо© брати по духу, _ Хоч в рiзнiй вiрi i хоч в рiзнiй мовi _ Нас виховали i хрестили батьки, _ Але ми кiльця одного ланцюга.)_ проказала Марiя так само по-польськи, як i розмовляла часто в товариствi Желiговського, уривок з його твору. - О, матка боска, - гiрко усмiхнувся Саратовський, - коли б справжнi брати одно© вiри i одно© мови могли б порозумiтися мiж собою, як дiти одного справедливого духу, хоч i рiзних народiв. - Ти був в отелi Ламберт, в цьому гнiздi бiлого польського орла? - спитав Желiговський. - А може, тобi дав аудi╨нцiю генерал Мерославський, який гада╨ звiдси з Парижа керувати рухавкою i, головне, - в'©хати диктатором на бiлому конi до Варшави. Боюся, що врештi вiн знайде спiльну мову не з тобою, Домбровським, Падлевськнм, а саме в тому бiлому гнiздi, з аристократами. А проти Герцена и Огарьова Мерославський просто пашить люттю! - I Бакунiна, - додала Марiя. - Це навiть i я знаю, бо коли Михайло Олександрович Бакунiн був тут, вiн з обуренням розповiдав менi й Фрiчу про його лист. - Лист Мерославського? - Еге ж. Мерославський написав йому, що не визна╨ укра©нцiв, бiлорусiв i литовцiв як окремi народи, вiн назвав нас фантастичними нацiональностями. - I вважа╨ ганьбою те, що наш Центральний комiтет визна╨ права литовцiв, укра©нцiв i бiлорусiв на самовизначення, - сказав Желiговський. - От саме з ним i була в мене розмова. I важко пiсля не© заспоко©тися, - сказав Сераковський. - Я бачу, що Марiя Олександрiвна добре в курсi наших справ. - I бере ©х близько до серця. Герцен i Бакунiн дають Марi© Олександрiвнi доручення, довiряють, - пiдтвердив Желiговський. - Iнколи менi зда╨ться, що Бакунiн надто багатьом довiря╨, - мовила Марiя. - Але нiде правди дiти, зараз вiн живе польською справою i здивований, що партiя Мерославського всiляко уника╨ його. - Коли б тiльки його! - обурено мовив Сераковський. - Цей зарозумiлий генерал ненавидить росiян, ненавидить i кревних полякiв, якi вважають, що лише в мiцному союзi з росiянами, з усiма племенами й народами Росiйсько© iмперi© ми можемо вийти на вiрний шлях. Я почав суперечити йому, сказав напрямки, що не згоден з його програмою. Боюся, що вiн нам наробить ще немало лиха. А як зарозумiло вiн тримався, ледве розмовляв з нашим Падлевським, iз Стефаном Бобровським. - Бобровським? - перепитала Марiя. - А, до речi, вiн же з Укра©ни, вiн вчився спочатку в Немирiвськiй гiмназi©. - Та невже? Адже i я жила в Немировi! Мiй чоловiк там учителював, але я не пам'ятаю такого гiмназиста, може, в iншi роки це було? А прiзвище наче вiдоме. - Там у вас чудеснi люди на Укра©нi. Недарма мали такого Кобзаря! Там зараз i мiй, i його друг - пiдполковник Красовський. - - Вiн i з мо©м чоловiком у Чернiговi познайомився, - вставила Марiя. Чом.у нiчого бiльше про Красовського не пишуть анi Опанас, анi Дорошенко? Ой, та що вона, звичайно, тепер зрозумiло, чому не пишуть, там такi дiла кояться! - А Бобровський втiк iз Ки╨ва з одним укра©нцем-студентом. Уявля╨те, яке на них враження справили настанови Мерославського? - Ви довго ма╨те тут пробути, у Парижi? - спитала Сераковського Марiя. От з ким ©й хотiлося б ще зустрiчатися. Вона ж з ним познайомилася ще в Петербурзi, Тарас Григорович познайомив, i, вона знала, дуже любив Зигмунта Сераковського, а той просто схилявся перед Шевченком, ©й у Петербурзi розповiдали, як Сераковський ходив до графiв Толстих просити, щоб вони клопоталися за звiльнення укра©нського поета з солдатчини, з заслання, - вiн i сам цього скуштував досить! Але ж таким, як i Тарас Григорович, повернувся незламним, одразу зав'язав знайомство, а потiм i дружбу з Добролюбовим i Чернишевським, почав працювати в "Современнике", вступив до Вiйськово© академi©, блискуче закiнчив ©© i з усiм запалом став боротися проти фiзичних мiр покарання в армi©. Йому навiть пощастило по©хати представником вiд Росi© на Мiжнародний статистичний конгрес у Лондон, i там вiн пiдносив сво╨ питання, воював за нього. I тодi ж вiн познайомився з Герценом i став у нього сво╨ю людиною. Ясно, вiн був тепер одним iз керiвникiв пiдготовки до рухавки - повстання, але це нiколи не було видно з його поведiнки - анi тiнi, анi натяку на якусь зверхнiсть, право на владу, честолюбнiсть, нiяко© пози й красномовностi. Людина палко© дi©, уперто© працi. Добролюбов, згадуючи його, казав, що, захищаючи сво© пакти проти змiни мiр покарання, вiн добрав неймовiрнi цифри, i статистика його дiяла просто вбивчо на опонентiв! Його статтi в "Современнике", мiжнароднi огляди теж впливали не красотами стилю, а сумлiнно дiбраними фактами, i всi били в одну цiль. - Марi© Олександрiвнi хотiлося б, щоб ти лишився тут якнайдовше, i я бажаю того ж! - сказав Бронiслав Залеський - також "соiзгнанник" старих часiв. - Що ви, друзi, - махнув рукою Зигмунт. - Хiба можна тепер десь надовго затримуватися! Я хотiв тут залишити на довший час свою дружину, - звернувся вiн до Марi©, - але вона стала хворiти, й ми вирiшили за краще, щоб вона повернулася до батькiв. Обставини можуть скластися, що я зовсiм не зможу потурбуватися про не©. - А яка мила i гарна твоя дружина, - усмiхнувся Залеський. - Недарма кажуть: перша красуня на Литвi. Майже завжди строгi сiрi очi Сераковського пiд чорними, немов у жалобi, вiями враз прояснiли. - А ще друзi кажуть про наше весiлля: "Остання мазурка на Литвi". Ми ж зовсiм нещодавно побралися. Це був, мiж iншим, слушний привiд нам усiм зiбратися. I, уявiть собi, раптом з'явилися зовсiм непроханi гостi в "блакитних мундирах"! А втiм, мо© аксельбанти офiцера генерального штабу росiйсько© армi© примусили ©х збентежитися i зникнути, хоч Аполлонiя ©м люб'язно запропонувала чарку з вином. - Шкода менi тво╨© мило© Аполлонi©, -зiтхнув Желiговський, - одразу, мабуть, вiдчула, якi несподiванки на не© чекають. - Вона знала це наперед, - заперечив Сераковський, - вона добре розумiла, на яке життя себе прирiка╨. Але ж це для не© не новина, ©© дiд, батько, брати - усi постраждали в боротьбi за ойчизну Я певний, коли б я стояв осторонь, спокiйно собi жив, - вона б i не погодилася стати мо╨ю дружиною. - Не можна уявити тебе спокiйним, - заперечив Желiговський. - А хiба хтось iз нас усiх може бути зараз спокiйним? - гаряче спитав Зигмунт. - Зараз, напередоднi? * * * Спокiйним, звичайно, не можна було бути, але ж як не було пов'язане сво╨ особисте з тим ширшим життям i свого народу, i боротьбою, все ж таки нiколи не могло припинитися життя iнтимне кожно© окремо© людини - i закохувалися, i одружувалися, i розлучалися, i люди народжувалися, вмирали, i цьому вiддавались i сили, i час, i не меншi страждання, i виникали, як споконвiку, колiзi© мiж суто сво©м i громадським, але це було найчастiше не видно для стороннiх очей. Марiя згадала сiмейнi нелади у Герцена, якi не припинялися i тепер, коли людина мусила перемогти нелади, що виникали з поляками, хоча за його ставлення до польських справ проти нього усякими провокацiйними засобами настроювали лiберали на батькiвщинi. А Бакунiн iз сво╨ю пташкою-дружиною! Вона нарештi вирвалася з Сибiру, ©й допомогли ви©хати за кордон, i тепер вона тiльки мрi╨ про Париж! Париж - i нiчого бiльше! I Бакунiн губиться перед бажаннями цi╨© дитини i просить графиню Салiас розважати в Парижi його милу Антонiю! А який смутний Желiговський напередоднi свого одруження. Так, вiн одружу╨ться незабаром з дочкою Мiцкевича i рве цим довготривалий зв'язок з письменницею Буташевич. Буташевичка при©хала з Петербурга й рида╨ на грудях у Марi©! Щоб розважити й заспоко©ти ©©, Марiя вже обiцяла поговорити з Iваном Сергiйовичем, щоб той прочитав i написав кiлька слiв про повiсть Буташевички "Щоденник дiвчинки". Добрий Iван Сергiйович не вiдмовить Марi©. Звичайно, Желiговський почува╨ться не дуже добре. А який там спокiй у само© бiдно© Марусi! Усе непевне, усе тимчасове, хiба лише коли сидить за сво©м столом i пише, трохи заспокою╨ться. Та почина╨ться iнший неспокiй. Може, ©й i писати треба зовсiм не те, що пише? Вона пише "Записки дячка" i не може покинути отих дячкiв-попiв, та попiвен, та черниць з далекого свого дитинства та юностi. Вони ©й спокою не дають нi вдень нi вночi. Iнколи вона наче не бачить цих бульварiв, вулиць, рiзноманiтно©' юрби, бо перед очима зовсiм iншi картини. I не можна ж життя розкласти по поличках - оцi години я з ними, потiм Богдась, потiм Саша, потiм Сахновський з його дорученнями... Нi, нi, не можна нi роботи, нi почуттiв, нi думок розкласти по поличках, але як впоратися з цим усiм? Сахновський повернувся з Лондона ще дужче стурбованим та заклопотаним. - У Герцена й Огарьова були зустрiчi, на яких домовлялися про дальшi дi©. Я не був, звичайно, на цих зустрiчах. Моя справа - виконувати, але я знаю, були серйознi розмови з Падлевським та iншими проводирями польськими. Ну, звичайно, Бакунiн був, i Андрiй Потебня якраз знову туди при©хав. Ви зна╨те, зараз найрiшучiший момент. У Варшавi Велепольський у змовi з урядом вирiшив оголосити рекрутський набiр, явно незаконний i пiдтасований - тiльки по мiстах i тiльки по списках. А до списку внесли усю пiдозрiлу для уряду молодь. Це ж значить одразу вiдрiзати головну силу вiд повстання. Отже, поляки настоюють, щоб рухавка - повстання - почалася напередоднi набору, поки всi нашi молодi сили - i революцiйне настро╨нi, i спiвчуваючi - не опинилися в казармi. - Так це ж справедлива й вiрна думка! - Вiрна-то вiрна, але хiба невiрно й несправедливо говорять Герцен i Огарьов, що не можна вiдривати руху полякiв вiд спiльно© нашо© боротьби за землю i волю селянам, вiд боротьби на Укра©нi, в Бiлорусi©, на Литвi. Хоча весь час на Русi то там, то тут виникають заколоти, але ж вiдчува╨ться i деякий спад революцiйного настрою, народ ще не готовий до вiдкритого великого повстання, треба ще почекати - принаймнi до весни, коли вийде термiн уставним грамотам, тодi легше буде пiдняти всiх селян на спiльнi дi©, - а коли не буде цього союзу i спiльно© боротьби, рухавка може перетворитися у боротьбу мiж поляками i росiянами. - Але ж i серед полякiв не мало таких, що йдуть за настановами "Колокола", - мовила Марiя. - Не мало, та й не так багато. - помовчавши, додав Сахновський. - Бiдний Потебня, нелегко йому доводиться з його армiйськими друзями на територi© Польщi. Я, звичайно, не знаю подробиць усiх переговорiв. - Але ж врештi дiйшли до згоди? - Та дiйшли, знiтивши серце й iдучи на вза╨мнi поступки. Сахновський привiз новi листiвки. Вiн зайнятий був налагодженням доставки ©х до Варшави, Вiльно, Ки╨ва, Петербурга Треба було користатися всiлякими нагодами, рiзноманiтними каналами, треба було бути максимально обачним, адже шпигунiв i провокаторiв було вдосталь. Через провокаторiв улiтку було стiльки провалiв i арештiв. Сахновський показав деякi листiвки Марi©. - Вони однаково всi будуть надрукованi в "Колоколе". Читаючи листiвки, Марiя хотiла за стилем вiдгадати, хто ©х писав - i вона часто наче чула енергiйний голос Герцена, роздумливу росiйську вимову Огарьова... Оце, напевне, була огарьовська: "Що треба робити вiйську" А оце Герцена: "Росiйським офiцерам у Польщi". Вона згадала свою розмову з Олександром Iвановичем у 1859 роцi про Укра©ну, вiн пише про ©© рiдну Укра©ну в цiй листiвцi: "Скажемо разом з поляками - бути Литвi, Бiлорусi© й Укра©нi, з ким вони хочуть, або нi з ким, аби волю ©хню пiзнати не пiдроблену, а iстинну".. А щодо вiйськових, офiцерiв, якi належали до "Землi i волi", вiн настiйно радив: "Вступаючи, як росiяни, в спiлку з поляками, ви мусите вступити як самобутня органiзацiя i тому вимагати участi i права в нарадах. Не розчинитися в польськiй справi повиннi ви, а зберегти себе в нiй для росiйсько© справи". Але ж "росiйську" справу лондонцi розумiють не вузько, лише по вiдношенню до росiян, а думаючи про всi народи й племена, що населяють неосяжну матiнку Русь. "Росiйський народ не повстане нi за якi фантастичнi iдеали, вiн не пiде нi в який хрестовий похiд за гроби, нам потрiбне не фантастичне царство, а царство земне, себто, ми хочемо власну, нашу землю, чужо© нам не потрiбно... Нема визволення без землi! Нема волi без шматка хлiба! - Ну хiба це не ясно? - просто з розпачем спитала Марiя. - Але ж поляки, навiть такий однодумець Герцена й Огарьова, як Падлевський, доводять, хоча теоретично i згоджуються, - що рекрутський набiр, настрiй всього населен ня не дозволяють вiдкладати... - Що ж робитиме Олександр Iванович? - Знiтивши серце, - все, що зможе, хоч як його лаятимуть росiйськi "патрiоти" в лапках. Вiн сказав, що польська справа - це випробування нашо© революцiйно© честi й совiстi. Хiба цi листiвки i всi настанови "Колокола" не доказ цьому? I як можуть ще деякi поляки просто встромляти палки в колеса! Коли б ви бачили, як ©м обом, i Олександру Iвановичу, i Миколi Платоновичу, попри все не хотiлося вiдпускати Потебню з Лондона! Я ж то знаю настро© там, у Польщi, - люди ладнi вiддати життя, а до них ставляться з недовiрою, наче тi якiсь мiсця хочуть зайняти. Та Андрiй казав: "А що ж ми, росiйськi офiцери, повиннi чинити? У нас ╨диний шлях". От почитайте це, - Сахновський простяг Марi© ще один тонесенький надрукований аркушик. - Бачите назву: "Офiцерам росiйських вiйськ вiд Комiтету офiцерiв у Польщi" Марiя прочитала: "Ми не хочемо бути катами. Коли б ми були самi, ми б склали зброю i пiшли б геть. Але за нами солдати, i вони також не хочуть бути катами. Примусити цiлi полки скласти зброю, не при╨днуючись нi до то©, нi до iншо© сторони, нема нiяко© можливостi. Ви бачите, що для нас вибору нема: ми прилуча╨мось до дiла свободи. Ми оголосили, що росiйський народ пiдносить прапор визволення, а не поневолення слов'янських племен. Ми не зганьбимо росiйського iменi продовженням грiхiв петербурзького iмператора. Краще поляжемо жертвами очищення, жертвами спокутування". - Це ви вже не пiзна╨те, хто писав, - мовив Сахновський. - Нi. не пiзнаю. - Той самий Андрiй Потебня. Листiвка у Лондонi дуже сподобалась. Нашi славнi редактори майже нiчого не виправляли. ©м до серця припало, що вiн знову висунув гасло: "За нашу i вашу свободу!". - Гасло старого Лелевеля! - пiдхопила Марiя. - Ви ж зна╨те, я була у нього в Брюсселi, разом з Олександром Iвановичем. Нiколи не забуду Цих вiдвiдин. - Ав Парижi не бачилися? Вiн же тут помер. - Нi, бiльше не бачила. Я була тодi в Iталi©. - Ну, а я ще був дома! Коли б ви знали! Скрiзь - у Польщi, Петербурзi, Ки╨вi, -та скрiзь правили за ним панахиди, i цебуло приводом для манiфестацiй i демонстрацiй, i сутичок з полiцi╨ю. I от слова, що вiн кинув, знову ожили i стали гаслом: "За нашу i вашу свободу!" Але читайте далi цю надзвичайну листiвку. Нi, давайте я сам прочитаю вам: "Щоб урятувати Росiю, вiйсько повинно бути другом народу i слугою його свободи", - Сахновський знову зупинився. - А як вiдповiдають Андрi╨вiй вдачi цi слова: "Ми не самолюбивi. Ми не вважа╨мо себе Центральним комiтетом. Нехай нами i вами керують найздiбнiшi. Назвiть ©х, i ми пiдемо за ними. Але поспiшайте. Час дорогий. Якщо доля вирiшить, що ми ранiше за вас повиннi будемо вiдмовитись вiд справи катiв i при╨днатися до справи свободи, то заповiт справжньо© волi народно©, прийнятий нами вiд Пестелiв i Рил╨╨вих, ми переда╨мо вам... Товаришi, ми, що на смерть iдемо, вам кланя╨мось!" - Morituri te salutant, - прошепотiла Марiя. - Написати так, це дiйсно вiдчувати, що йдеш на загибель. Кiлька хвилин вони обо╨ мовчали. - В Потебнi, незважаючи на всю простоту, звичайнiсть, видно якусь приреченiсть. Так не хотiв Огарьов особливо його вiдпускати, а ще коли ©хня маленька Лiзочка, - вона дуже заприятелювала з Андрi╨м, з жiнками вiн був дуже сором'язливий, майже завжди мовчав, а от з Лiзочкою заприятелював, навiть якусь укра©нську пiсню веселу наодинцi ©й спiвав, - так от Лiзочка прямо-таки вчепилася в нього, й розплакалася, i каже: "Милий Потебня, не ©дь вiд нас, тебе уб'ють". А вiн засмiявся i каже: "Та що ти, Лiзонько, я тiльки в Париж i знову до вас" А та сво╨: "Нi, нi, не треба ©хати, ти не в Париж!" Невже дитина щось передчува╨? - Та нi, просто наслухалась розмов дорослих, - мовила Марiя, щоб заспоко©ти товариша, але ©й самiй було аж моторошно читати цю листiвку: "Ми, що на смерть iдемо, вам кланя╨мось" Вона уявила собi цього скромного, тихого офiцера, що любить спiвати укра©нськi пiснi, зна╨ напам'ять Кобзаря, - i спокiйно, на людях, всаджу╨ за товаришiв кулю в ката-генерала. I, навiть передчуваючи загибель, iде битися з гаслом: "За нашу i вашу свободу". 5 Андрiй Потебня, член молодо© органiзацi© "Земля i воля" i Комiтету росiйських офiцерiв у Польщi, приходив до Герцена i Огарьова звичайно не в днi "великих прийомiв", коли навiдувався кожен, хто хотiв, i господарям уже часто ставало неспокiйно - чи не зайшов, бува, хтось, спецiально надiсланий, зв'язаний з "батькiвщиною" III вiддiлом. Траплялося й таке. Бiльше розмовляли гостi, нiж хазя©. Микола Платонович Огарьов признався Андрi╨вi в сво©й кiмнатi, куди той зайшов напередоднi одного iз сво©х раптових при©здiв та вiд'©здiв: - Останнiм часом Лондон менi нестерпний вiд цього гультяйства язикiв, воно мене просто бiсить. З Андрi╨м непотрiбно було анi зайвих красивих слiв, анi запевнень. Огарьов дуже любив Сашу Герцена, сина Олександра Iвановича, як i всiх його дiтей, вiн з великою турботою (з далеко меншою любов'ю, але з дужчою турботою) ставився до Генрi, сина Мерi Сетерленд, яку так ненавидiла Наталi, вiрно© Мерi, яка була йому вiддана, як нiхто в життi. Та Андрiй був сином "по духу". Вiн, Огарьов, жадав би мати рiдного сина - саме такого! Вiн мрiяв, що люди, молодi люди в майбутньому будуть саме такi, як цей молодий офiцер, укра©нець родом. До речi, коли Микола Платонович показав йому сво© записки, сво© пота╨мнi, заповiтнi "записки про та╨мне товариство", якi почав писати ще в 1857 роцi, у роздiлi про федеративний подiл майбутньо© республiки на територi© теперiшньо© Росiйсько© iмперi© в перелiку членiв цi╨© республiки пiд пактом "б" стояло: Малоросiя. - Ми звемо наш край Укра©ною. Для Укра©ни й укра©нцiв звучить зневажливо - Малоросiя, малороси, - зауважив Андрiй. Тодi, при цiй розмовi, навiдався i Олександр Iванович. - Ще б пак! Звичайно© Це ж славна Укра©на! - пiдхопив вiн i, взявши ручку, енергiйним рухом закреслив "Малоросiя" i надписав: "Укра©на". Адже i в статтях сво©х, завжди тепер писав - Укра©на, укра©нцi! - Ну, ви тут займайтеся дiлом, а менi треба спуститися до марномовних "гультя©в язиками", як каже Микола Платонович. Я б хотiв, щоб ви, Андрiю Панасовичу, лишили нам список росiйських офiцерiв, причетних до нашо© органiзацi©, на яких можна спертися. Я ще повернуся до вас. - Герцен пiшов. - Запишiть сюди. - Огарьов простягнув Потебнi свою записну книжечку, i той акуратно став писати назви полкiв i прiзвища офiцерiв - Я пишу вам не просто iмена спiвчуваючих, а тих, що стоять на чолi в кожному полку, а спiвчуваючих, звичайно, далеко бiльше. - Та, на жаль, все ж таки не стiльки, як уявля╨ Бакунiн! - зiтхнув Огарьов. - Нiчого, щодня нас ста╨ бiльше, - переконливо мовив Андрiй. - Як ви трима╨те в пам'ятi всi iмена, - зауважив Огарьов, дивуючись, як швидко пише Андрiй, наче справдi не з пам'ятi, а переписуючи з якогось списку. Андрiй усмiхнувся. - I не лише прiзвища, а й вдачi ©хнi. От Костянтин Гнатович Крупський - це розсудливий, завжди справедливий до всiх, користу╨ться великим авторитетом i серед офiцерiв, i серед нижнiх чинiв. Солдати його люблять i слухають беззаперечно. Потебня давав такi коротенькi характеристики кожному сво╨му товаришевi. - А тепер запишемо i нашi адреси, i нашi назви мiст, - сказав Огарьов. I вони записали сво© конспiративнi означення. Паролем органiзацi© була назва - "╙русалим", Центр польського революцiйного руху - "Берлiн", хоча насправдi це означало Варшаву, а тому й Польський центральний народний комiтет назвали "берлiнським банком", а вiйськовий комiтет- "берлiнською поштою". Другий великий, центр польського руху - Кракiв - звався умовно "Гамбург", а Петербург - "Любек", i Росiйський революцiйний центральний комiтет - "любецький банкiр". Через багато, майже сотню рокiв, була розшукана ця дорогоцiнна записна книжка! Вона не потрапила до рук нишпорок, жандармiв III вiддiлу. Разом з планами й програмами майбутнього республiканського устрою, соцiалiстичного устрою суспiльства, разом з усiма прекрасними, хоча й багато в чому утопiчними мрiями й положеннями, ще досить далекими вiд справжнього наукового пiдходу до розвитку суспiльства, але вже стремлiнням до цього, - цi неоцiненнi сторiнки потрапили до рук вдячних нащадкiв, коли вже багато з цих мрiй i планiв було здiйснено. Але ж не тiльки в цих записних книжках ховалися цi думки! З сторiнок "Колокола", "Веча", з листiвок, з усних розмов та настанов вони линули по всiх усюдах i закладали основи перших революцiйних органiзацiй. А тодi не лише далеке майбутн╨, а тривожне сьогоднi турбувало i вже немолодого мислителя Огарьова, i юного одчайдушного дiяча - офiцера росiйсько© армi© - Андрiя Потебню. - От все. Вам на пам'ять вiд мене, - усмiхнувся Андрiй сво╨ю дитячою посмiшкою, яка рiдко й завжди несподiвано з'являлась на його обличчi. Огарьову стало якось не по собi, навiть моторошно вiд цих слiв, наче справдi Потебня подарував перед прощанням йому щось на пам'ять. - Я не буду зараз заходити до ваших. З дамами i Лiзочкою я попрощався, - сказав Андрiй. - Менi вже треба йти. - Я проведу вас трохи, хочеться на повiтря, - мовив Огарьов. - Надворi ж така мряка i досить холодно, - турботливо зауважив Андрiй. - Так завжди в Лондонi. Не те щоб я звик до цього, а намагаюсь не звертати уваги, поки не примушу╨ мiй органiзм. А надворi справдi була типова осiння лондонська мряка, густий туман наче заволiк усе навколо. - Таки справдi непри╨мно, я вже змерз, - мовив, здригнувшись, Микола Платонович. Дерева почорнiли вiд дощу, насувалися сутiнки, i вiд них ставало ще вогкiше, незатишнiше. - Отут, у Рiчмонд-парку, я знаю один кабачок, можна чаю гарячого випити, навiть з вершками. Зайдемо погрi╨мось, - запропонував вiн Потебнi. Кабачок був невеличкий, звичайний лондонський кабачок для скромного службового люду. Зараз вiдвiдувачiв було мало. Дене-де сидiли дрiбнi клерки за маленькими столиками. Хто пив чай, а хто зiгрiвався трохи солiднiше. - Може, попросимо грогу? Ви п'╨те? - спитав Огарьов. - Де б ви бачили вiйськового, який би при нагодi не випив? - добродушно усмiхнувся Андрiй. I чомусь сподобалось Огарьову, що цей юнак не намага╨ться удати з себе якогось героя з надлюдськими почуттями й строгими правилами. - Ну, вип'╨мо за ваш успiх! - мовив Микола Платонович - Наш успiх, - поправив Андрiй.