Iван Карпенко-Карий. Сава Чалий ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Трагедiя в 5 дiях i 7 картинах ДI╙ВI ЛЮДЕ Потоцький - коронний гетьман. Шмигельський, Жезнiцький,_ Яворський, Качинська _¾ шляхта Кася_ - ©© дочка Зося Курчинська, потiм жона Чалого. Сава Чалий. Гнат Голий _- його побратим. 1-й, 2-й, 3-й_ запорожцi. Медвiдь, Грива ¾ спершу селяне, потiм гайдамаки. 1-й, 2-й, 3-й чоловiки. Гайдамака._ 1-а, 2-а баби. Нянька бiля дитини Чалого. Кульбаба, Кравчина, Якiв, Молочай, Микита _¾ гайдамаки. [Потап_- козачок.] ДIЯ ПЕРША_ Середина пустки. Лави. Стiл на трьох ногах. Пiч наполовину розвалена. На стiнi висить жидiвський халат. На сценi нема нiкого. ЯВА I_ Медвiдь _i Грива_, входять. _ Грива (з косою направець в руках. З дверей)._ А хто _тут ╨, озовися! Медвiд ь Нема ще нiкого, рано!. Грива._ А тут безпечно справдi. Медвiдь._ Еге! Нiхто з сiпак дворових не загляне; а на селi то так скрiзь i зорять, щоб не збиралися на раду. Грива._ Сюди нiхто i носа не наверне! Одно-далеко вiд двора, та ще й в яру глибокiм, а друге - пустка, то побояться, щоб часом, бува, не здибав тут ©х Сава Чалий. Медвiдь._ Пани тут всi навколо тiльки Сави Чалого бояться, а наш брат ©х нi краплi не страшить, так вже привикли всiх вважать за бидло! А ти ж куди пряму╨ш? Грива._ У лiс до Сави. Медвiдь._ Вiн буде тут сьогодня. Обiщав прийти на раду. Грива._ От i гаразд. А Сава митець! Медвiдь._ Запорожець, та й запорожець, бра, не кожний з ним зрiвня╨ться. Вiн вчений сильно: учився, кажуть, в Ки╨вi у братствi. Його й на Сiчi поважають, там i батько його старий в повазi був. Грива._ Вигодував Чалий сина Саву козакам на славу. Медвiдь._ Кошовим хотiли Саву обiбрать, так щось не те╨... Старшина, знать, проти нього. Грива._ Кажуть, Сава не згоджу╨ться з тим, що завелось тепер на Сiчi. Вiн хоче людей i вiру боронить, а старшина бiльше тягне за панiв. Медвiдь._ Так от вiн i кинув Сiч! Побратавсь з Гнатом Голим, i скрiзь по Укра©нi панiв лякають вдвох. Грива._ Удвох? Ото сказав! Удвох нiкого не зляка╨ш. У них ватага ╨ велика, та все такi завзятцi, що й чорт ©м сам не брат! Медвiдь._ Якби таких побiльше, то легше б нам жилось... Глянь! Грива._ А що ти тут побачив? Медвiдь._ Тiлько лапцардак зостався. Грива._ Жидiвський?! Медвiдь._ Еге... У цiй корчмi жид-орандар сидiв немилосердний. Тiлько хто писне, бувало, проти нього, зараз у двiр; а у дворi за жидом тягнуть, як за братом, бо вiн всi переправи, всi попаси держав i мито брав... Обдирав людей на панську i свою користь. Дознавсь про це╨ Сава i пристращав орандаря. Орандар сторожею корчму обставив i ще гiрше почав грабувати. Тодi Гнат Голий сторожу розiгнав i всiх порiзав. Грива._ I це давно було? Медвiдь._ Та на тiм тижнi. Грива._ Диво, що нових жидiв-орандарiв i досi тут нема. Медвiдь._ Бояться. Грива._ Нiщо ©х не ляка╨, коли поживу чують! Не вспi╨ кров засохнуть тим, що вчора вбито, диви - вже новi орандарi в корчмi сидять. Медвiдь._ Вiрнi панськi слуги. Грива._ А людськi п'явки. Медвiдь._ Якби не орандарi, з панами легше б було жити. Грива._ Якби не пани, то и орандарiв би не було. Медвiдь._ I то правда. I скажи на милость: ну, будем казать, пан, хоч вiн i католик, так хрест же в нас один; а жид - невiра... Чому ж не з нами, а з жидами пани живуть так, як брати? I звiдкiля воно це взялося? Невже так споконвiку? Грива._ Нi. Дiд мiй сто двадцять лiт прожив на свiтi, так вiн казав, що мiж людом i панами була братерська згода, i всiм тодi жилося, як в раю. Медвiдь._ Аз чого ж сталося усе? Грива._ Як зачепили попи ©х нашу вiру, а пани ©м стали потурать, так прогнiвили бога - i пiшло, i пiшло!.. Так от звiдкiль та ненависть iде; а тепер вже до живого допекло! Чу╨ш?.. Гупотить?! (Бере косу в руки.)_ Медвiдь._ Це, певно, нашi. (Прислуха╨ться.)_ А як сiпаки, панськi козаки примiтили, то заберуть отут, як тих курей на сiдалi. Грива (трясе косою)._ Я не здамся. Медвiдь (показу╨ кiнець палицi, на котрiй спис)._ Та и в мене ╨; але що ж ми зробим проти сили? Надворi голос: "Ген, а хто тут е ¾ озовися!" Другий голос: "Певно, ще нема нiкого; а може, й не прийдуть, побояться!" Нашi! Грива._ Ще не вченi. I якого бiсового батька гомонять. IIIо за необачний народтiлько зiбрались вкупу, так i гвалт. Медвiдь._ Заходьте в хату, не кричiть! ЯВА II Тi ж i багато людей. Медвiдь._ Та тут i половини ще нема громади. Гаврило._ Так змовились: щоб не примiтив двiр, не всiм збиратися на раду. Медвiдь._ I це дiло. Гаврило._ А хто ж оце чужий мiж нами? Грива._ Чужий я тiльки на обличчя, а бiда у нас одна. Тiкаю з слободи у лiс. Гаврило._ Щасливий, що не пiймали; а в нас з собаками вишукують i ловлять всiх утiкачiв. Зда╨ться, и не в тюрмi, а скрiзь сторожа панськая чату╨. Медвiдь._ Iди, Микито, надвiр i стань лиш ти на вартi. Тiлько чатуй добре. Микита._ Очi витрiщу, як сова, а вуха наставлю, як .лисиця. (Вийшов.)_ Медвiдь._ Ну що ж, пани-браття, чи будем панщину робить, чи будемо тiкати? Гаврило._ Куди ж його втечеш вiд панських козакiв? Медвiдь._ Сава обiщав вiд погонi оборонять. 1-й чоловiк_. А де ж Сава? Коли б вiд нього раду нам почуть! Медвiдь._ Сьогодня буде тут. Казав, що в двiр загляне, бо хлiба i пшона в них обмаль, а брать з людей харчi його товариш Гнат не хоче. Гаврило._ То пiдождем Саву. Медвiдь._ А поки Сава прийде, треба нам обмiркувать. Не один же чоловiк, а цiла, мовляв, громада. Треба, щоб змовитись, щоб думка була одна у всiх, а то як прийде Сава, то в нас тодi почнеться суперечка. Всi._ Так, так! Гаврило._ Треба погодитись. Медвiдь._ I знайте всi, що три днi тому назад, ото як ми чиншу платить не захотiли, лист пiшов до Канева, що ми бунту╨м! То глядiть, що Сам Потоцький наскочить на село з волохами сво©ми i шкуру спустить з нас. Гаврило._ Трикляте життя! З кожним днем росте i чинш, i панщина, й податки - несила нам ©х одбувать. 1-й чоловiк_. Нас заманили всiх на слободи , i як селились тут, то обiщали нам, що по два злоти в рiк чиншу ми будемо платить у панськую казну на вiчнiсть, а тепер... Гаврило._ Помалу, помалу набавляли, та вже дiйшло до нiкуди. Медвiдь._ Звiдкiль ти вiзьмеш заплатить у панськую казну вiд кожного тягла сорок шiсть злотих i шiстдесят вiсiм грошей? 1-й чоловiк_. Та ще й десятину дай: вiд пасiки, виходить, очкового, двi курки, двадцять я╨ць, двадцять пасом прядива. Грива_. А осип жита та вiвса; чи, може, у вас того нема? Медвiдь._ ╙. А подорожчина? Всього й не злiчиш, бо кожний день вигадують нове: то шарварки, то заорки, то оборки, закоски, обкоски, зажинки, загрiбки, огребки... Грива_. А у нас ще не в зачет скiлько: садить капусту, мочiть льон, готовить його до пряжi, полоть просо, пшеницю, давать по черзi варту i на тiк, i в двiр, i в корчму! Медвiдь._ Так, як i у нас! Скрiзь однаково. Всi._ Хоч здихай! 1-й чоловiк. _Або тiкай, або здихай, або роби щодня на панську казну. Медвiдь._ А оце вчора загадали нову панщину, Гаврило._ Яку? Я ще не чув! Медвiдь._ Один день за березову кору, один день за рижики, один день за опеньки; i ще - це вже прямо на смiх - один день панщини за тi квiтки бiленькi, круглi, як горох, що напровеснi ростуть у лiсi. Грива._ За просеренки б то? Медвiдь._ Може, ще й за просеренки загадають, а то квiточки такi пахучi веснянi, забув, як ©х називали, либонь, конвалiя, чи що? Грива._ Пахучi, кажеш? Медвiдь._ Еге, такi бiленькi. Грива._ Ага! Щоб i квiток не нюхали даремно. Ну, в нас до цього ще не додумались. Медвiдь._ Додумаються! Один у другого повчаються! Я певен, що ще за сонце i за мiсяць будемо панщину робить, бо вони ж свiтять даремно тiльки панам. Всi смiються. Гаврило._ От i розсмiшив нас Медвiдь._ 1-й чоловiк. _Що ж його робить? Всi._ Тiкать! Гаврило._ Куди? Грива._ Тiкають люде звiдсiль: однi до гайдамакiв пристають, другi шукають нових слобiд. 1-й чоловiк_. Та йти самому в лiс не штука, а от як жiнку, дiток безпомiчних покинуть тут, - на них же упаде i помста, й кара. Гаврило._ Нема кому дать всiм пораду добру. Медвiдь._ Так от же Сава обiщав усiх нас вивести звiдсiль. Всi._ Так будемо тiкать! ЯВА III Тi ж i Микита_, вбiга. Микита._ Вiд лiсу йде великий гомiн, багато десь людей зiбралось. Брязк такий, неначе вiйсько. Грива._ Може, це Чалий зiбравсь обчистить панськi ко мори. Медвiдь._ Ану лиш, цитьте! (Прислуха╨ться бiля вiкна.) _Тиша. Еге, чутно вже клекiт. Коли йдуть гучно, гомонять, то це не гайдамаки, а, певне, панське вiйсько! Треба нам вийти звiдсiля, бо як прийде охота освiтить шлях, то корчму цю зараз запалять. Перше я вийду. Сидiть тихо. Та слухать: що звелю - робить всiм миттю! (Вийшов.)_ ЯВА IV Тi ж, без Медведя._ Грива._ З Медведя добрий був би ватажок. 1-й чоловiк. _Еге. Гаврило._ Як скаже що, то зараз i послуха╨ш. Грива._ Добре слуха╨м: звелiв же сидiть тихо, а ми гомонимо. Мовчать. Тиша який час. Хтось кашлянув. Не кашляй! Легкий смiх. ЯВА V Тi ж i Медвiдь._ Медвiдь._ Корчму минули. Та не мине нас, братцi, лиха година! Це Потоцький з волохами сво©ми прийшов провчити нас за те, що ми не хочемо платити чинш. Всi._ От i дiждали. 1-й чоловiк_. Пропащi ми! Гаврило._ Закату╨. Микита._ Я пiду назирцi за ними, коли що трапиться - дам звiстку, а ви тут Саву дожидайте! ЯВА_ VI Тi ж Сава Чалий_, одягнений по-запорозькому, а з ним двi баби, одягненi бiдно, замученi. Медвiдь._ I ждати не прийшлось. Всi(один одному тихо)._ Сава, Сава, Сава! Сава. _Я, пани-браття! Микита _вийшов. Чи поховалися сюди, як вiд шулiки горобцi, а чи на раду всi зiбрались? Медвiдь._ Зiбралися на раду, пане отамане, а тим часом i шулiка в село прилетiла. Чалий._ Сюди прилетiла, а звiдсiля, може, не полетить. Тепер там, бiля двору, мiй побратим Гнат Голий з десятком добрих молодцiв Потоцького чату╨, а завтра вже пошмалим крила. Медвiдь._ Коли б же то!.. А це що за молодицi? Чалий._ Не знаю. Я тiлько що зустрiв ©х, ховались тут, в яру, i вспiв дознатись тiлько, що в Лебедин з Немирова тiкають. Ну, розкажiть, що робиться в Немировi у вас? 1-а молодиця_. Ох, лебедики, бодай i не казать, нема у нас в Немировi нi права, нi суда, нема кому i пожалiтись: до пана вельможного, до самого гетьмана Потоцького не можна доступитись, а шляхта урядова, особливо пан Жезнiцький, робить те, що сам захоче. Не буду вже розказувать за других, а скажу тiльки про себе: сина мого, единичку, Гаврила Гуску, - це таке прiзвище у нас, - пан Жезнiцький повiсив. Всi._ Ирод! Чалий._ Що ж син твiй зробив лихого, що так покарано його? 1-а молодиця_. Вiн швець, син мiй Гаврило, швець, лебедику. Гарний швець, швець на весь Немирiв; такого шевця нема нiде... Вже як поши╨ кому чоботи, то i скидаючи, i взуваючи дякують. Еге. А пан Жезнiцький признав його за гайдамаку! "Ти, - каже, - чоботи ши╨ш гайдамакам!" Чи вiн же зна╨, кому ши╨? Чи ксьондз, мо© лебедики, чи гайдамака, чи пан, чи свинар, йому усе одно -_ ши╨! Побий мене бог, ши╨, i гарно ши╨: чи свинар, чи пан - ши╨ однаково! Чалий._ Та як же так, нi з сього, нi з того - гайдамака?! 1-а молодиця_. Нi, лебедику, нi, мiй голубчику, - i з сього, i з того! Правду кажу, як перед богом, - i з сього, i з того! Пан Жезнiцький звелiв пошить собi чоботи, хорошi чоботи, козловi. I пошив мiй син йому чоботи, настоящi козловi, хоч би й гетьмановi, такi гарнi. I запросив мiй син п'ять золотих за тi чоботи - козел i весь набор панiв, а тiлько дратва та ще пiдкови, гвоздi i шитво - i за все п'ять золотих. А пан Жезнiцький розгнiвався, каже: "Ти за честь повинен мати, що менi чоботи пошив, а ти п'ять золотих, гайдамако, правиш? У тюрму його!" Було б уже вiддать йому тi чоботи, а Гаврило розгнiвався, чобiт не дав i в тюрму йти не захотiв. Прислали козакiв i взяли його. Я вже i чоботи носила пановi Жезнiцькому, i оддавала так, без грошей. Не взяв. I Гаврила повiсив. (Плаче.)_ Медвiдь._ Так от яке життя... Чалий._ I на очах у гетьмана самого. Куди ж ви йдете? 1-а молодиця_. Тiка╨мо у Лебединський монастир. Чалий._ Ви, мабуть, сестри? 2-а молодиця. _Одна бiда людей ╨дна! Я, мiй соколику, перекупка. Торгувала в Немировi-таки, вибачайте, яйцями, курми, молоко продавала i тим сама жила i шестеро дiтей годувала, бо чоловiк давно подався десь в свiти, то я одним одна зосталась. I так собi торгую, i так собi бiдую, i так собi дiток годую!.. Що ж би ви думали, мо© соколики? Той самий пан Жезнiцький та ще Яворський-пан беруть та й беруть у мене в борг: i яйця, i всяку живнiсть, вибачайте, а грошей не дають... Вони попривикали так: жиди дають ©м все дурничкою. Так же жиди мають i вiд них користь: чи поскаржиться там на християнина, чи кого одурить, то за нього заступляться. А за що ж я ©х буду дурно годувать? Я в казну чинш платю. I почала я з них грошi править i при инчих панах, i так, де зустрiну.., Так пан Жезнiцький велiв менi, щоб я а сво╨© батькiвсько©: хати вибиралась. Твiй чоловiк, каже, гайдамака, i його хата пiде в казну. Я не .хотiла, сперечалася... Тодi пан Жезнiцький витяг мене i дiтей з хати, а хату запалив, i вона згорiла* _От я й зосталася з торбами. Тро╨ дiтей померло, старшенькi пiщли у найми, а я з кумою iду у Лебедин, - може, хоч помремо спокiйно. Всi (тяжко зiтхаючи)._ Горе в свiтi, горе е_ свiтi! Чалий._ Одведiть ©х хто у першу хату, нехай дадуть притулок, а завтра я спровадю ©х у Лебедин, - нехай там моляться за нас. Медвiдь._ Проведи ©х, Паньку, до мене. Панько_. Ходiм. 1-а i 2-а молодицi_. Спасибi, добрi люде, за ласку. (Виходять.)_ ЯВА VII Т i ж, без Панька i молодиць. Медвiдь._ Ну, пане Саво, будь нашим отаманом. Порадь, порятуй, поки ще й нас не повiшали та не попалили. Всi._ Заступись! Чалий_. Аби слухали. Медвiдь._ Що ти звелиш, все зробимо. Всi_. Все, приказуй! Чалий._ Гаразд. Тiлько перше всього ви знать повиннi й нашi думи, i нашi сили, щоб зважить все, на що йдете, та щоб не ремствували потiм, коли нам буде неудача, бо ждати всього треба... Всi._ Слуха╨м, слуха╨м! Чалий._ У Чорнiм лiсi, в яру глибокiм, в гущавинi такiй, що тiлько вуж пролiзе, ми кошем оташувались. Позад коша глибоке╨ провалля, а спереду i з двох бокiв рови глибокi покопали i, порубавши столiтнi© дуби, один на одного звалили. Вiйська ма╨м ми всього двiстi чоловiк i одну гармату. Це нашi сили, це наш замок, куди в пригодi ми можем заховатись! У цьому мiсцi не то що пан Потоцький, а всi укра©нськi пани нехай зберуться, нас не добудуть, аби харчi були. Грива._ Я пристаю до вашого коша! I, поки смерть мене не скосить, косити буду сам! Медвiдь._ I я пристану. Чалий._ Тепер, коли ви зна╨те, якi в нас сили, послухайте i нашi думи. Всi._ Слуха╨м, слуха╨м. (Слухають, витягнувшi© голови.) _ Чалий_. Я всю Укра©ну об'©здив i серцем всiм переконався, що жити тут нема╨ сили: отак, як вам, отак, як цим немировським бабам, отак усюди всiм! Пани з жидами, вiрними сво©ми слугами, укупi знущаються над всiм поспiльством i знову зневажають вiру православну, заводячи скрiзь унiю свою. Нема╨ инчого рятунку: стару Укра©ну покинуть треба всiм i заснувати нову на вiльних козацьких степах бiля Лугу Великого, за порогами понад Днiпром. Нехай зостануться мостивi© пани самi в сво©х ма╨тностях великих i нюхають тi веснянi квiтки, за котрi панщину робити заставляють! Скажiть же всi, чи згоднi ви зi мною? Всi._ Згода, згода! Медвiдь._ Веди нас, Саво, куди зна╨ш. Всi._ Всi пiдемо. Грива._ З тобою, Саво, i на смерть не страшно. Гаврило._ Як умирать, то й умирать. 1-й чоловiк_. Таке трикляте╨ життя, що жалкувать його не варт. Медвiдь._ Ми всi наважились уже тiкать; та тiлько як же воно буде, коли не пустять, коли з путi знов за чуприни всiх нас приведуть назад? Всi._ Еге... як же воно буде? Чалий._ Завтра всi будьте готовi покинути село. Улягома, коли в дворi погасять свiтло, ми запалим оцю хату. Це буде гасло. Рушайте всi тодi з худобою, жiнками й дiтьми до нашого коша, дорогу вам покажуть; ми ж нападем на двiр i разом з тим пiдпалим всю оселю. Нiчна доба, пожежа, пальба з мушкетiв i гармати перелякають так усiх панiв i слуг ©х вiрних, що вони, мов вiвцi, очмарiють i всi розбiжаться врозтiч!.. ЯВА VIII Вбiга╨ Микита_. Тi ж i Микита._ Микита._ Ой пани-браття, страшно й розказувать, не то дивитися, що зараз робиться в дворi... Всi._ А що там? Микита._ Зiгнали все село до двору. Чалий_.Ну? Микита._ Все дворище освiчено смоляними бочками. Волохи стали у двi лави, а помiж лав сто©ть народ. Позад людей волохи кiннi, i, нахиливши гострi списи до людей, на них всi наступають. Народ iде по лавi, а тут волохи з двох бокiв б'ють всiх по чiм попало батогами! Коли дiйдуть всi до кiнця лави, то знов женуть людей в другий кiнець i знову б'ють всiх батогами... Гвалт сто©ть страшенний. Старий Харко лежить вже мертвий! Медвiдь._ Проклятi! Проклятi! Батька вбили... (Хвата╨ себе за волосся.)_ Всi._ О-о-о! Микита._ На ганку сам сидить Потоцький, i на його очах волохи роблять осудовисько з жiнками i дiвками! Всi._ Веди нас, Саво! Медвiдь._ З дрючками, з косами - ми будем боронити рiдних! Всi._ Помремо всi разом! Медвiдь._ Запалим зараз все село i двiр. Всi._ Запалимо! Саво, веди нас! Чалий._ Не можу я на страту всiх вести вас безоружних! Я сам тремтю увесь вiд злоби, а мушу здержувать себе!.. Он як озвiрюють нашi серця! Та краще жить з вовками в лiсi, анiж з мостивими панами на слободах! ЯВА IX Тi ж i Гнат._ Гнат (на ньому куртка i штани з телячо© шкури, на ногах постоли, сорочка обмочена в дьоготь; при боцi шабля, в руках мушкет)._ Сава тут? Чалий._ Тут! Все знаю, брате, я i стою, як лев, прикований на ланцюзi; безсилля гнiтить душу, а злiсть i помста палять серце! Гнат._ I злiсть, i помсту ми зараз вдовольним! От слухай, Як тiльки запалили смолянi бочки i почали згнущатись над людьми волохи, ми в мить одну усi бочки киреями накрили, i вони погасли. На дворi темно стало так, мов хусткою всiм очi зав'язало. Волохи очмарiли i всi стояли нерухомо; а ми тим часом коням ©х, що у конов'язi стояли, розпорювали животи. Не вспiли ще до розуму прийти волохи, як крикнули страшенно ми: "Сава Чалий!" Волохи кинулись тодi до коней. Ми плюнули ©м в вiчi з десяти мушкетiв i понеслись на сво©х конях в степ! Чалий._ Орле мiй, брате мiй. (Обнiма Гната.)_ Гнат._ Тепер же от що: тiкайте всi до хат сво©х. Всi._ Ведiть нас на волохiв! Чалий._ Iдiть, привчайтесь слухать! Виходять. Медвiдь (на виходi)._ Ой горить душа! (Вийшов.)_ Грива._ Ех, жаль, що тут нема╨ хоч поганенько© яко© шкапи, вже б я вiд вас теж не вiдстав, а коса у мене добра й довга. (Вийшов.)_ ява х Сава _i Гнат._ Гнат._ Коли погоня буде, вони роздiляться на три шматки. Сво©х поставив я в засаду. Ми кинемось на них з обох бокiв i ззаду, пальнувши перше iз мушкетiв; прочистимо ряди шаблями, а потiм всi урозтiч! Чалий._ А конi нашi де? Гнат._ Тут, бiля дуба, у яру. Вбiга Медвiдь._ Медвiдь._ Летять волохи мов скаженi, i шлях освiчують верховi смоляними лихтарями. Гнат._ Вiд такого свiтла далеко не побачиш! Ходiм! Поки вони пiднiмуться на гору, ми яром будем бiля наших! Чалий._ О, коли б я мав тепер сто рук i в кожнiй змiг тримати десять шабель, щоб заплатить гординi i покарать ©© пиху, то i тодi б, зда╨ться, ще не вдовольнивсь. Ну, брате, або дома не бути, або слави добути! Завiса. ДIЯ ДРУГА Палац. По пiдняттю завiси на сценi пусто. ЯВА I Входить Шмигельський_, за ним Жезнiцький_. Жезнiцький._ Ха! То пану так зда╨ться; я ж запевняю, що новий цей ватажок ╨сть справжнiй Сава Чалий._ Шмигельський._ Пан Жезнщький готов всiм посполитим дать одно iм'я "Сава Чалий" i разом всiх на палю посадить! Жезнiцький._ Пан Ян щось проти мене ма╨, бо скiль-ко раз траплялось, що пан менi все робить i говорить навпаки! Шмигельський._ Не по душi менi кривава праця! А пан Чеслав купа╨ться щодня в хлопськiй кровi i кожний день шука╨ нових жертв тiлько для того, щоб вдовольнить свою жадобу кровi. Жезнiцький._ Помилка то велика! Я хлопiв непокiр них на користь кра╨вi караю... Важкий це обов'язок, правда; тим бiльша честь тому, хто його виповня╨. Шмигельський._ Честь?! Фi! Мучить безоружних хлопiв, втинать ©м голови, садить на палю - це не шляхетське дiло, для того ╨ волох, татарин, нiмець... Жезнiцький._ Я б пана Яна з охотою на палю посадив за такi речi. Шмигельський._ Нехай пан Чеслав стережеться, щоб часом справжнiй Сава його не злапав i не утнув йому язик. Жезнiцький._ Сава сидить у мене тут в тюрмi, а пана Яна жде тюрма i кара за те, що вiн сприя╨ хлопам! ЯВА II Тi ж i Потоцький _з гайдуками i козачками. Жезнiцький _i Шмигельський _кланяються. Потоцький (до Жезнiцького)._ Ну, що твiй Сава? Жезнiцький._ Мовчить. Потоцький_. Допитувать не вмi╨ш! Жезнiцький._ Кiстки всi потрощив; диявол би, зда╨ться, вже забалакав, а вiн немов глузу╨: знай, усмiхаючись, мовчить. Я певен в тiм, що цей шакал не хто другий, як Сава Чалий! Потоцький_. Ми двох вже Сав на палю посадили- одного вслiд за другим; а через день пiймався третiй гайдамака, i Савою себе вiн теж назвав! Тепер мовчить, як кажеш, i ми не зна╨м, хто вiн?! Жезнiцький._ Сава Чалий, присягаю! Першi два - то були простi хлопи, бо не видержував тортур з них нi один, принаймнi хоч кричали, а цей диявол очима тiлько свiтить i мовчить - це Сава, присягаю! Шмигельський._ Такий самий Сава, я чув, сидить в тюрмi у Бiлiй Церквi за те, що ограбив московських крамарiв... Сав тепер багато по Укра©нi... Потоцький._ Повiсь його, то менше буде Сав. Жезнiцький._ Щоб страху хлопам бiльш нагнать i заспоко©ть шляхту, його живим розрiзать на шматки i розiслать на ярмарки, а голову на майданi в Немировi поставить, щоб знали всi, що Саву вже пiймали i тяжко покарали! Потоцький._ Так i зроби. Жезнiцький._ Може, пан Ян прийде подивиться на операцiю? Шмигельський._ Коли пан Чеслав з людського м'яса буде ©сти бiгус, тодi прийду i я на звiра подивитись! Потоцький (вста╨)._ Що за речi?.. Жезнiцький виповня╨ мо© накази, то й я, виходить, звiр такий же, як i вiн? Прошу думать перше, а потiм говорить. Жезнiцький_, потираючи руки, вийшов. Якби я не любив пана Шмигельського за його розум оригiнальний, то за слова такi Жезнiцькому я дав би право побалакать з паном Яном за стiною! Шмигельський_. Нiчого дивного у тiм би не було! Тигри i шакали тепер бiльш в цiнi, нiж люде з серцем i характером шляхетним! Потоцькии (сiда╨)._ Пан Ян, побувши при дворi у Морштина, набрався химерних поглядiв на хлопа, i тим самим вiн зопсував рицарський характер - став баба!.. Морштин ╨сть ворог Укра©ни, вiн милосердi╨м сво©м над хлопом помiг тому, що купи гайдамацькi скрiзь розплодились, i все псують, i нищать край, що ледве змiг ожить пiсля ру©ни. Шмигельський._ Ясновельможний пане! Навiщо ж так багато мук i кровi? Кари кривавi й муки зроблять хлопа нашого шакалом; шакаловi ж лиш м'ясо пахне всюди! Потоцькии (гнiвно)._ Хлоп був шакалом, ╨сть i буде! Паля i шибениця - от мiй девiз! Шмигельський._ Ясновельможний пане, прошу ласкаво звернуть увагу на мо© речi. Прошу не гнiватись i дать вельможне слово, що я речами сво©ми не одверну вiд себе ласку панську. Потоцький._ Тiлько для того, що пан Шмигельський оригiнал, я буду слухать. Шмигельський._ Бiда у тiм, що вельможне панство не зна i знать не хоче, як хлоп живе! А хлоповi далеко гiрш живеться, нiж панським коням та собакам! Потоцький._ Ну, що ж би ти хотiв? Щоб я поставив усiх хлопiв замiсть коней на стайнi, давав вiвса ©м, нiгтi ©м обтинав, чесав ©х кудли, чи як? Або щоб в палацi мо©м замiсть собак на килимах лежали хлопи? Ха-ха, тодi при-йшлось би вiкна всi повибивать, бо й сам би чорт не висидiв у кiмнатi, коли з десяток хлопiв там покласти! Шмигельський._ Я не для того просив дозволу говорить i ласки пансько© мене послухать, щоб пан вельможний пожартував над тим, що я давно хотiв сказать, вiд чого в мене серце кров'ю окипа╨. Потоцький._ Чого ж ти хочеш? Щоб я був хлопам хлоп? Шмигельський._ Нi. Ясновельможний пан - монарх народовi свойому; пiд власною рукою вiн ма╨ двiстi тисяч хлопiв, вiн мусить знать народ свiй i як народ його живе, а вiн того не зна╨... Потоцький._ А сто дияволiв! Ти гнiв ворушиш в серцевi мойому! Вiдкiль же хлопа зна╨ш ти? Шмигельський._ Я жив серед народа, я братавсь з ним, з одно© миски ©в i рядом спав! Потоцький_. Фi! Менi зда╨ться, що у пана Шмигельського i тепер в сорочцi кузки лазять! Шмигельський._ Але то не заважа╨ менi знать, що скрiзь великi податки нищать хлопа i хлоп не ма╨ права писнуть, бо карати його ма╨ право усякий челядинець панський. Нiколи б смут цих не було, i ми б про гайдамак не чули, якби в вiдносини до хлопiв заложенi були справедливiсть, любов вселюдська, бо хлоп укра©нський з природи добрий... Потоцький._ Розбещений i злий з природи! Не зна╨ сам, чого вiн хоче, i рад би свiт весь запалить i самому згорiть в тому вогнi! Кида╨ працю, iде в лiси, живе грабунком, а за помiччю таких харцизiв, як Сава Чалий, збира╨ться у купи i напада не тiлько на двори, але й на замки, i лл╨ рiчками кров шляхетську! Так що ж, чи не звелить нам пан сидiть згорнувши руки i ждать, поки усiх нас не порiжуть хлопи? Шмигельський._ Ясновельможний пане, прошу не гнiватись, я ще сво©х думок не висловив цiлком! Я не кажу, щоб нам сидiть згорнувши руки... I суд, i кара мусять робить сво╨ дiло; я тiлько хотiв, щоб пан вельможний зауважив причини тi, з яких пiднявся гайдамацький рух, щоб власною рукою й правом вельможний пан, як монарх, причини тi навiки знiс зо все© Укра©ни; щоб справжнiй суд тiлько по кодексу судив i всiх однаково карав! Тодi не буде мiсця для шибениць, тортур i паль, бо кров, коли ©©, як воду, точать, ту ма╨ силу, що не страшить i не придержу╨ учинки, за котрi нiби лл╨ться, але, як масло те в огонь, ще бiльше пiдлива в запеклi людськi душi жадоби кровi! Поки ж на Укра©нi будуть кривди проти поспiльства, якими б муками народ ми не карали, не дiждуться спокою не тiлько нашi дiти, але й онуки нашi! Я скiнчив! Потоцький._ Ха-ха-ха! Оригiнал! Пан Шмигельський ╨сть знаменитий оригiнал! Вiн проти всi╨© шляхти йде, проти законiв Речi Посполито©, заступа╨ться за бунти, що хочуть потоптать пiд ноги навiть власть корони! Оригiнал! За все, що пан сказав, звелiв би зараз я його повiсить, але тодi не буде у всiй Речi Посполитiй нi одного оригiнала!.. Твою оригiнальнiсть я цiню й прощаю тобi тво© безумнi речi! Я не сердюся на пана так само, як нi один король не сердивсь на шута за його прикрi речi! Шмигельський._ То ╨сть образа, ясновельможний пане, я... Потоцький._ Ну! Оригiнали сердиться не мають права, коли до ©х химер прихильнi i слухають ©х королi! Вони повиннi мать собi за честь таке поводження запанiбрата! (Пауза. Сiда. Мовчить, потiм говорить спокiйно.)_ Бунти всi кров'ю пiдпливали споконвiку, i гайдамацький бунт потоне а чи погасне у хлопськiй кровi. Це закон... Пане Яворський! Яворський (пiдбiга)._ Слухаю пана! Потоцький._ Пiди зараз... Яворський._ Слухаю пана... (Бiжить до дверей.)_ Потоцький._ Пане Яворський! Яворський (верта╨ться)._ Слухаю пана! Потоцький._ Куди ж пан? Я ж ще нiчого не сказав. Яворський._ Слухаю пана. Потоцький мовчить. Яворський не всто©гь на мiсцi. Потоцький._ В великiй залi зiбралась шляхта околична Яворський._ Так. Потоцький._ Нехай пан пiде i запросить... Яворський. _Слухаю пана. (Бiжить.)_ Потоцький._ Пане Яворський! Яворський (хутко верта╨ться)._ Слухаю пана. Потоцький._ Потап! Дай кухоль води! Потап _да╨. Прошу пана напитись! Яворський._ Бардзо дзiнькую! *_ Я нiчого не ©в. Потоцький._ Прошу, прошу випить. Яворський п'╨. Тепер пан спокiйнiше мене буде слухати до краю. Яворський._ Слухаю пана! Потоцький._ Запроси шляхту сюди, тiлько не всiх разом - перше двох-трьох. Яворський._ Слухаю пана. (Бiжить, але од дверей хутко верта╨ться, так нiби його знов Потоцький кликав.)_ Слухаю пана! Потоцький._ Пан все вже вислухав. Прошу iти тихо до салi, бо пан так прудко лiта╨, що забува мо© прикази часто. Яворський._ Слухаю пана. (Пiшов тихо.)_ Потоцький _смi╨ться. Входе Жезнiцький._ ЯВА III Т i ж i Жезнiцький_. Жезнiцький._ Четвертував i розiслав скрiзь шматки вiд падла Сави Чалого. Потоцький._ Коли б той Сава та не воскрес. Ти рiжеш ©х, як тих курчат, а вони плодяться, як пацюки. Жезнiцький._ То менi сором. Я ще нiкого не зарiзав, а смертi предаю харцизiв по закону. Потоцький._ Що ╨ нового? Жезнiцький._ Коли ми голову Сави, настромивши на палю, ставили на майданi, я запримiтив двадцять запорожцiв. Потоцький._ Ну?! Шмигельський (про себе)._ Новi жертви. Жезнiцький._ Або ж вони хотiли Саву визволить, або розглядають замок, щоб зненацька напасти. Шмигельський._ Ясновельможний! Запорожцi цi тут третiй день, вони купують конi для коша. Жезнiцький._ То хитрiсть козацька; це гайдамаки, я ©х добре знаю: пики страшнi, замурзанi, очi як у вовкiв, i нi один бестiя не уклонився менi, i нi один, побачивши, як ми стромля╨м палю, не сказав - боже поможи! Потоцький._ Чого ти захотiв! Вели ©х всiх захопить, допитайся - звiдкiля, чого? Шмигельський._ Коней купують, запевняю! Потоцький._ Обережнiсть не вадить! Жезнiцький._ То я ©х зараз захоплю i посадю в тюрму. (Вийшов.)_ ЯВА IV Яворський_, панi Качинська _з дочкою (вони кланяються). Потоцький _сидить, ледь кивнувши головою. Качинська_ держить молоденьку дочку за руку. Качинська._ А це моя дорога ╨дина цурка, ╨дина утiха! (До дочки.)_ Кланяйся! Дочка присiда╨. Яка я рада i щаслива ╨сьмь, що можу бачити ясновельможного пана. (До дочки.)_ Кланяйся! Дочка присiда╨. Я третiй день чекаю щастя бачити нашого заступника, добродiя нашого. (До дочки.)_ Кланяйся! Дочка присiда╨. Потоцький._ То я паню добре знаю. Чого ж хоче панi? Качинська._ Коханий мiй муж, царство йому небесне, був вiрним слугою панським. Кохала я його, як свою душу, але пан буг * * _розлучив нас, i я зосталася вдовою з дочечкою сво╨ю, сирiткою - Касею звуть. (До дочки.)_ Кланяйся! Кася_ присiда. З пансько© ласки маю п'ять хлопiв з хлопками, i тi не слухають: я╨ць не несуть, курей не дають, суничок i горiхiв не збирають в лiсi, прядива самi не мають, та ще i Чалим Савою лякають. Один бестiя утiк. Я сама мушу собi ©сти варить, а Кася моя, - (до дочки)_ кланяйся! - сама, вибачайте, сорочки стира╨. Вони мене в гроб вженуть сво╨ю непокiрнiстю, а Касю мою, - (до не©)_ кланяйся!-так настращали, що бiдне дитя не спить та цiлу нiч зiтха╨. (До дочки.) _Кланяйся! Нема у нас заступника, нема мого коханого малжонка * * * _Яся; за другого ж вийти замiж я не можу, бо так кохаю свого покiйничка, як свою душу!.. Потоцький._ Панi менi вже обридла сво©ми скаргами на хлопiв! Пане Яворський! Яворський _пiдбiга╨. Яворський._ Слухаю пана. Потоцький._ Я б хотiв... Яворський._ Слухаю пана. (Хоче йти.)_ Потоцький._ Прошу ж слухать до кiнця, а нi, то, може, пану дать води? Яворський._ Нi, бардзо дзiнькую, я сьогодня нiчого солоного не ©в. Потоцький._ Зроби менi велику ласку. Яворський._ Слухаю пана. Потоцький._ Женись, я буду тво©м сватом... Яворський._ Слухаю пана. Потоцький._ Панi Качинська! От я даю п'ять тисяч злотих приданого паннi Касi i хочу, щоб вона зараз повiнчалась з паном Яворським; тодi буде у вас заступник, i ви мене зоставите в споко©! Качинська._ Ясновельможний пане! Доня моя... (До Касi.)_ Кланяйся! Кася_ присiда. Доня моя занадто молода, вона про шлюб зовсiм не дума, ©й ще треба пiдождати пари; а коли вже ласка панськая для бiдно© вдови, то краще я повiнчаюся з паном Яворським. Потоцький._ Пане Яворський! Яворський._ Слухаю пана! Потоцький (показу╨ на стару Качинську)._ От пану наречена. Сьогоднi хочу i весiлля справить. Яворський._ Слухаю пана. Потоцький._ Пане Яворський, поцiлуй свою наречену! Яворський._ Слухаю пана. (Iде до Качинсько©.)_ Качинська._ При людях соромно. Нехай уже по шлюбi, ясновельможний пане! Потоцький._ Пане Яворський! Прошу до шлюбу зараз. Яворський пода╨ руку Качинськiй. Кася_ присiда Потоцькому. З дороги Качинська оберта╨ться. Качинська._ А коли ж ясновельможний пан дозволить взять п'ять тисяч злотих? Потоцький._ По шлюбi. Яворський._ Слухаю пана! Вийшли. ЯВА V Тi ж, без Яворського_, Качинсько© _i Касi_, а потiм Жезнiцький _i гайдук. Потоцький._ Ха-ха! Серед таких тяжких обставин для розваги приятна комбiнацiя! Потап! Пiсля шлюбу закликать Яворського до мене - я його не пустю до Качинсько©, буде з не© п'ять тисяч злотих! Ха-ха! Входить гайдук з листом, за ним Жезнiцькнй. Гайдук (пода╨ лист)._ Вiд хорунжого пана Реви лист. Жезнiцький (потира╨ руки). А_ при ньому скованого гайдамаку привели. Потоцький (чита╨)._ "Вчора бiля Очеретного я наскочив на гайдамацькую ватагу, розпудив хлопцiв, порубав, а ватажка Саву Чалого на суд ясновельможного пана посилаю!" (Говорить.)_ Знову Сава! Четвертий Сава! Подле iм'я, коли його почу╨ш або вголос вимовиш, то мов гадюка в пазусi ворушиться й сичить. (Чита╨.)_ "Тепер околиця вся наша вiд страху спочине, бо цей харциз Сава так настращав усiх, що рiдка хто не схоплю╨ться в снi i не кричить це подле iм'я! Усi з'©жджались до мене, коли почули, що гайдамака Сава Чалий у мене в руках. Вже вся шляхетська околиця знай радi╨, що Саву пiймали, а хлопи похнюпили носи i посмирнiли. Тепер ми будем спать спокiйно". (Говорить.)_ Даремно! (До Жезнiцького.) А_ приведи сюди харциза; побачим, що за птиця! Жезнiцький._ А може б, перше пiдпекти? Потоцький._ Поспi╨ш ще, давай сирого. Жезнiцький._ Слухаю. Запорожцi всi в тюрмi, а один утiк; коли б не гайдамаки, чого йому тiкать? (Пiшов.)_ ЯВА VI Тi ж, без Жезнiцького. Шмигельський._ Ясновельможний пане! Коли вже я оригiнал, то дозволяю собi все, що думаю, говорити прямо. Потоцький._ Через шлюб Яворського я в гуморi. Говори. Шмигельський._ Нехай Жезнiцький не спiшить допитувати запорожцiв; можна ж певнi вiдомостi мать вiд коша. Потоцький._ Покриють, гадюки. Шмигельський._ Не треба звiра дратувать! Вiдомо пану, коли укра©нська партiя в Лисянцi без всякого суда сорок запорожцiв смертю скарала, якими муками жидам i шляхтi заплатили ©х товаришi? Потоцький._ А ми поквита╨мось! ЯВА VII Тi ж i гайдамака, скований i зв'язаний, бiля нього козаки з списами. Потоцький (довго дивиться на гайдамаку)._ Ти зна╨ш, хто я? Гайдамака (довго дивиться на Потоцького)._ Може, знаю, а може, й нi! Потоцький._ I смерть твоя, й життя - в мо©х руках! Гайдамака._ Може, в тво©х, а може, й нi. Жезнiцький._ Гадюко! З тобою пан Потоцький розмовля╨! Гайдамака._ Може,. Потоцький, а може, й нi. Жезнiцький._ Я з тебе живого здеру шкуру за такi слова. Гайдамака._ Може, здереш, а може, й нi. Потоцький._ Стривай! Хто ти? Скажи по правдi- я тебе зараз одпустю. Гайдамака._ Може, одпустиш, а може, й нi. Потоцький._ Признайся, я тобi сто злотих дам, ти Сава Чалий? Гайдамака._ Може, Сава, а може, й нi. Потоцький (бере з столу пiстоль i цiлить в гайдамаку)._ Говори: ти Чалий? Уб'ю, як собаку! Гайдамака._ Може, уб'╨ш, а може, й нi. Потоцький _стрiля╨; осiка╨ться пiстоль. А бач, не вбив! Потоцький. _На палю його зараз! Гайдамака. _Це той Потоцький, що розум в нього жiноцький. Потоцький. _Посади його в бочку i задави димом вiд сiрки. Гайдамаку виводять. Ну, пане Шмигельський, що з таким народом зробиш? Шмигельський._ З таким народом можна весь свiт покорить! Потоцький._ Ти мене драту╨ш не менш, нiж цей диявол; стережись! Шмигельський._ Я шут, оригiнал; менi ясновельможний пан дозволив говорити все, а в пана слово королiвське, i я знов смiло говорю. Вели, ясновельможний пане, замiсть мук i кари, розкувать його, нагодувать ного гарненько, дай йому добрий кухоль горiлки - i вiн тобi розкаже все, а муками i страхом нiчого ти вiд нього не добудеш! Потоцький._ Ха-ха-ха! Гайдамаку вiтать, як дорогого гостя? Оригiнальне! Гукни Жезнiцького! Шмигельський (до козачка)._ Поклич пана Жезнiцького. Потоцький._ Чудово, чудово!.. Почнем харцизiв частувати, музика буде грати ©м, нехай танцюють п'янi бестi©, а пiсля танцiв i на палю!.. Нехай оригiнальне умирають... Ха-ха-ха! Входе Жезнiцький._ Розкувать гайдамаку, дать йому добре ©сти, по©ть горiлкою три днi, щоб кожний день був п'яний, як на весiллi, а Лейба нехай гра╨ йому на цимбалах веселу до танцiв! Ха-ха-ха! Нова кара! Ну, чого сто©ш? Ти м'яса хочеш? Буде м'ясо! На третiй день, коли нiчого нам харциз не скаже, посади його на палю; Лейба буде грать йому веселу, а вiн нехай кона╨, бестiя, пiд танець. ЯВА VIII Тi ж i гайдук з листом. Гайдук_. Ясновельможному вiд хорунжого Реви лист. (Вийшов.)_ Потоцький (чита╨)._ Сава Чалий!.. (Говоре.)_ Диявол! Знову це гадюче iм'я!.. (Чита╨.)_ "Сава Чалий нас обманив. Навмисне вiн послав малий загiн, його посiкли ми i ватажка пiймали, а той сказав, що нiби Чалий вiн. Його послав я вашiй мосцi * _. Тим часом справжнiй Сава на другу нiч з загоном чоловiк у двiстi напав на Очеретне, забрав з комор пшоно, сало, весь хлiб, всiх коней, сорок пар волiв, дочку пiдстарости Курчинського, прекрасну Зосю, взяв i щез, як дим в повiтрi!" (Говорить.)_ Диявол! Диявол! Диявол! (Чита╨.)_ "В погоню пiшла хоругв Ружицького". (Говорить.) _О, коли б його пiймали, я мiсяць би його горiлкою по©в, поки б не збожеволiв вiн, а потiм на цепу водив би його по всiй Укра©нi. Нi, це не чоловiк, це, певно, чорт назвався Чалим. Шмигельський._ Це мiф, ясновельможний пане. Певно, кожний ватажок навмисне Чалим себе зве. Потоцький._ Нi, нi!.. Це надзвичайний чоловiк, це не мiф; а тiлько так його всi фиглi цiнять гайдамаки, що кожному б iз них хотiлось Чалим буть!.. Але то все мiзерiя!.. Сава справжнiй був в Карапишах. Вiн на очах Миколи Потоцького i трьохсот його волохiв погасив бочки смолянi так легко, як свiчки; пальнув у вiчi всiм з мушкетiв, щез як вiтер, потiм побив погоню, i небiж мiй з волохами сво©ми мусив свiтом рушить, бо думав вiн, що сила Сави переважить його силу; а Сава в той самий день спалив всю слободу i вивiв хлопiв всiх в степи далекi! Га?.. Це страшний, це надзвичайний, це цiкавий чоловiк! Пане Шмигельський! Ти говорив, що зна╨ш народ, що жив ти довго серед його, тобi вiдомi всякi фиглi, бо ти й вояка добрий... ©дь, iди, 'що хоч роби, найди i приведи менi ти Чалого! Вiн не да╨ менi спокою, не буду ©сти й спать, поки його я не побачу! Я його помилую, я його хочу побачить... Пообiщай йому ма╨тностi великi, сто тисяч злотих, вiд короля шляхетство; i все те я, клянусь, добуду, дам, тiлько нехай пристане на мою руку i поможе менi гайдамакiв всiх переловить!.. Це iм'я - Чалий - сила! Це та сила, що приворожу╨ людей до себе! Ради краю, ради спокою одшукай i приведи менi Чалого, бо коли до себе ми його не переманим, то гайдамаччина Хмельниччиною стане! Шмигельський._ Я згоден, i пiду шукати Чалого хоч зараз, i жив не буду, а знайду його, i коли вiн справдi ╨, то переманю його сюди. Але для поспiху у такiм дiлi прошу ясновельможного я пана написать до Сави лист i приложить свою печать гербову, бо Сава, певно, так не ввiриться менi, а в тiм листi пообiщай йому вiльготи для поспiльства, про якi я говорив вже його мосцi! Потоцький._ Умови з хлопом? Хлоповi лист? Багато хочеш ти! Шмигельський._ Iсторiя склада╨ться з помилок, i коли тi, що на чолi стоять народу, сво© помилки поправляють бажанням стать на певний шлях, - вони достойнi© сини отчизни! Потоць