Iван Кочерга. Свiччине весiлля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ПЕРЕДМОВА Коли я випадково натрапив на мотив "заборони свiтла", мотив, що й послужив темою для цi╨© драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати барвисту картину суто мiського життя i соцiально© боротьби в стародавньому мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби Укра©ни за свою волю i самобутню культуру. У двох грамотах литовських князiв (1494 i 1506 рр.), що володiли тодi Ки╨вом, е коротенька звiстка про те, як ки©вськi во╨води заборонили, немовби з протипожежних мiркувань, засвiчувати свiтло "в дом╨х" ки©вських городян i ремiсникiв, стягаючи в разi непослуху чималi для того часу штрафи. Тяжка ця заборона тривала, очевидно, не менш як 15 рокiв, бо в грамотi 1494 р. вона згаду╨ться як факт, що вже iснував, i минуло ще 12 рокiв, як нарештi 1506 р. цю заборону остаточно скасував уже новий король Сiгiзмунд. Iнших вiдомостей про iсторiю "заказаного свiтла" я не знайшов. Грамота 1506 р., що "отложила" заборону свiтла, посила╨ться на скаргу в цiй справi киян. Проте i попередня грамота 1494 року каже про такi самi скарги, що не заважало во╨водам ще 12 рокiв тримати в темрявi ремiсничi "кiнцi" великого мiста. Отже, не буде великим порушенням художньо© правди, коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим князям, ки©вськi ремiсники i городяни не витримали й активно запротестували проти знущання. Хоч як там було в дiйсностi, але такий поетичний мотив, як заборона свiтла в цiлому мiстi, да╨ дорогоцiнну змогу змалювати стародавн╨ цехове ремiсниче життя, показати це життя не статично, а в процесi боротьби з феодалами за мiськi привiле© i права. Пiсля запровадження в Ки╨вi Магдебурзького права цехове життя на початку XVI столiття було в повному розквiтi. Всi отi кравцi, шевцi, рибалки, теслярi, золотарi, бондарi, кушнiри, ковалi, стрiльцi й багато iнших, про життя яких у Ки╨вi згадують тогочаснi джерела - звiсно, не могли залишатись байдужими глядачами насильства феодального панства з заказаним свiтлом, що вiд його заборони терпiли насамперед саме "нижчi", трудовi верстви тодiшнього суспiльства. З мотивом заборони свiтла, що його да╨ згаданий iсторичний епiзод, я зв'язав вiдомий ки©вський звичай "женити свiчку" першого вересня, що справлявся ще порiвнюючи недавно - в 80-90-х роках минулого столiття. Я спробував вiдтворити корiння такого весiлля в самiй боротьбi за свiтло ки©вських ремiсникiв. Для цього я поставив у центрi поеми вигадану постать ремiсника-зброяра Свiчки, з весiллям якого i зв'язав перипетi© драми i само© боротьби ремiсникiв за свiтло. Запровадження в драмi цього мотиву вимагало iнсценiзацi© стародавнього весiльного ритуалу. Це утворювало небезпеку розгубити в сирому етнографiзмi драматичне напруження поеми, i, щоб уникнути цього, я дозволив собi символiчну поетизацiю весiльного ритуалу в рамцi цехових мотивiв, оскiльки весiлля вiдбува╨ться на об'╨днаних зборах усiх цехiв. Ось те, що я вважав за потрiбне сказати щодо сюжету i зовнiшньо© побудови мо╨© драматично© поеми. Тепер не зайвим буде обiзнатись, бодай в загальних рисах, з топографi╨ю тогочасного (1506 р.) Ки╨ва, принаймнi тих його мiсць, якi е безпосередньою сценою цi╨© дi©. За тих часiв Ки©в ледве почав оживати пiсля жахливого руйнування, якого зазнав в 1482 роцi вiд кримського хана Менглi-Гiрея, що "Кi╨в взя i огнем сожже". Нагiрна частина мiста - Старий город - була занедбана, зруйнована i не пiдiймалася з ру©н аж до XVII столiття. Все мiське життя за часiв нашо© драми було зосереджене на Подолi, що звався тодi Подоль╨ або Нижнiй город. Тут, в тiсних i кривих вулицях, кипiло торговельне i промислове життя мiста, тут, в убогих, ушитих соломою хатах, жили мiщани, ремiсники, купцi та iнший ки©вський люд. На великому майданi, де тепер будинок Ки©венерго, мiстився Магiстрат - мiсце, де було зосереджене мiське самоврядування за Магдебурзьким правом, а далi на захiд, пiд горою, був Житнiй торг - назва, що збереглася й досi. На захiд вiд Подолья здiймалася над його кривими вуличками гора, так звана Вздихальниця, що явля╨ собою вiдногу Староки©вських високостей, але трохи нижча за них. Тепер над кручею цi╨© гори сто©ть Андрi©вська церква, тодi ж усю цю високiсть, а також сумiжну з нею Киселiвку (назва пiзнiша) займав Ки©вський замок, що його збудували десь, певно, в XV ст. литовськi князi, щоб закрiпити свою владу в здобутому ними Ки╨вi. Отже, з одного боку Подоль╨ - центр мiщанського i цехового життя, з другого - пануюча над ним Вздихальниця з литовським замком (Гора) - i ╨ мiсце дi© нашо© драми. Головна i найвигiднiша дорога з Подолья до замку йшла в обхiд на захiд, а потiм на пiвдень, огинаючи гору таким способом: з Житнього торгу повз гору Щекавицю, що стояла на пiвнiч проти Вздихальницi, через Кожум'яцьку браму i так званий Копирiв Кiнець i далi через передмiстя Кожум'яки - назва, що збереглася за вiдповiдною вуличкою до останнього часу. Копирiв Кiнець, де автор мiстить оселю сво╨© геро©нi Меланки, знаходився, отже, на дорозi мiж Горою з ©© замком i Подоль╨м, що вiд нього вiн вiддiлявся згаданою Кожум'яцькою брамою i був трохи вищий. Сам же по собi Копирiв Кiнець мiстився мiж Замковою горою (Вздихальницею) i протилежною горою Скавикою (Щекавицею) в найвужчому мiж ними мiсцi. Щекавицька вулиця iсну╨, як вiдомо, i тепер. Отже, Копирiв Кiнець, в якому почина╨ться дiя драми, знаходився недалеко Житнього торгу, на захiд вiд нього. Кожум'яки, що обгинали Вздихальницю i замок з заходу, являли собою глибоку долину - яр, де протiкала рiчечка Киянка (назва збереглась i тепер), i були вони тодi, як вже сказано, найвигiднiшим сполученням мiж Подоль╨м i старим городом (через Ки©вську браму) i зокрема замком. Це було глухе, темне вночi передмiстя, де по схилах ярiв тулилися вбогi хатини гончарiв i кожум'як; до них належить i змальований у п'╨сi Чiп. ╙ безперечнi пiдстави гадати, що в цих Кожум'яках завжди та©лося глухе незадоволення i назрiвала опозицiя литовському урядовi, що чекала найменшого приводу, щоб спалахнути одвертим заколотом. В нашiй драмi дорога з Замково© гори на Житнiй торг ╨ та путь, що ©© мусила пройти Меланка з сво©м лiхтарем, щоб урятувати вiд страти Свiчку. Цiлком зрозумiло, що, крiм Кожум'яцько© дороги, було ще багато iнших сполучень (стежок) мiж Подоль╨м i Старим городом (ось як Боричiв узвiз та iншi), але всi вони були ще крутiшi, хоч i коротшi. Ось i Меланка мусила пройти такою стежкою, вийшовши з Во╨водино© брами. Переходячи до самого замку - резиденцi© литовського во╨води та його залоги, треба насамперед сказати, що нема╨ цiлком точних вiдомостей, коли саме вiдбудовано цей замок пiсля жахливо© його руйнацi© Менглi-Гiре╨м в 1482 р. Все-таки ╨ деякi пiдстави гадати, що за часiв нашо© драми (1506 р.) замок уже був знову збудований. Вiн займав чималу територiю, весь обгороджений мiцними дерев'яними стiнами з 15 триповерховими вежами. У двох вежах були брами - одна на пiвнiч, проти Щекавицi, так звана Во╨водина брама, i друга на пiвдень - Драбська (жовнiрська) брама, а невеличка площадка перед цi╨ю брамою правила за лобне мiсце - тут карали на горло. На однiй з веж були великi мiськi дзигарi, що теж згадуються в п'╨сi. В стiнах замку, крiм палацу самого во╨води, було чимало всяких будiвель рiзних вiйськових чинiв та жовнiрськi казарми. Тут же мали сво© будинки вiйт i ще декiлька найповажнiших городян. Отже, дi© драми розвиваються в таких мiсцях: перша - в Копиревому Кiнцi, бiля Кожум'яцько© брами, що вела з замково© дороги на Подоль╨; друга i четверта - в замку, у во╨водиному палацi; третя - в Магiстратi та Подоль©; п'ята - на однiй з подольських вуличок недалеко вiд великого Подольського майдану. Хочеться сказати ще кiлька слiв якщо не про iдейну настанову поеми, - вона зрозумiла й ясна, - то про образ Меланки, дiвчини, яка проносить тремтячий, але незгаслий вогник крiзь бурю i терни сво╨© весiльно© ночi. Цей образ ╨ поетичним символом Укра©ни, що "з тьми вiкiв та через сгiльки бур" пронесла незгаслим живий вогник сво╨© волi й культури, вогник, що розгорiвся потiм таким чудесним полум'ям вiд огнiв Жовтнево© революцi©. Таке розумiння цього образу, що його створення я вважаю кращим дiлом свого лiтературного життя, прийнято i в критицi та в iсторi© укра©нсько© лiтератури. АВТОР. ДIЙОВI ОСОБИ: В о ╨ в о д а Ки©вський Г i л ь д а, його дружина. К н я з ь О л ь ш а н с ь к и й, каштелян1. I в а н С в i ч к а, зброяр. М е л а н к а, дiвчина. Ш а в у л а, вiйт Ки©вський. К о з е л i у с, писар. П е р е д е р i й, слiпий золотар. Ч i п, кожум'яка. К о л я н д р а, кравець. К а п у с т а, цехмейстер. Т е т я н а, бублейниця. П р i с я, дiвчина. К м i т и ч, зем'янин звенигородський. К е з г а й л о, рицар, комендант замку. Р у з я, його дружина. П и р х а й л о, рицар литовський. Ф л о р i а н, джура. К о з е к а, осмник 2. Я н у л i с, ловчий во╨водин. У л ь р i к а, служниця. К у п е ц ь перекопський. К у п е ц ь вiрменський. С и м е о н) Ф о к а Б а л а б у х а, кушнiр. Ш п а к, бондар. М е л е ш к о, коваль. З с х i д н i н е в i л ь н и ц i. Г о р о д я н и н з лiхтарем. Д i в ч и н к а Передерi╨ва. Цеховi, мiщани, городяни, дiвчата, жовнiри, осмники, литовськi рицарi. Дi╨ться в Ки╨вi восени 1506 р. 1 Каштелян - сановник, що засiдав у польському сеймi. 2 Осмник - дрiбний урядовець княжий. ДIЯ ПЕРША В I Д М I Н А П Е Р Ш А Старий Ки©в 1506 року. Копирiв Кiнець перед Нижнiм городом. Лiворуч Кожум'яцька брама, що веде на Подоль╨, в глибинi церква Симеона, праворуч кiлька хат, серед них - Меланчина. Вiддалiк видно гору Вздихальницю з Литовським замком. До нього йде дорога цi╨ю вулицею. На виступi Симеоново© брами в нiшi жеврi╨ лампадка. Час перед вечором. Золота осiнь. I Дiвчата спiвають i ходять кружка. На чолi - Прiся. Входить, трохи шкутильгаючи, кравець Коляндра, худорлявий i веселий хлопець. К о л я н д р а Та що це ви сумно© завели? Побавились би краще, погуляли, А хочете - i я допоможу. П р i с я I справдi, сестри, - нум варити пиво! 2 д i в ч и н а Нi, краще в женчика! 3 д i в ч и н а Чи в коструба! 1 1 Коструб - яструб. П р i с я Ба нi! В кострубонька гуляти не годиться, Веснянка це, а зараз осенi╨. Мов золотом укрило всi яри... 2 д i в ч и н а Тодi про свiчку! Саме до ладу! Давно лора про свiчку вже спiвать. З д i в ч и н а Гаразд, гаразд! П р i с я А хто за свiчку буде? 2 д i в ч и н а Наталочка. Вона ж у нас струнка, Мов свiчечка, i, як вона, бiленька. Виводить на середину гарненьку, дуже молоду дiвчину. 2 д i в ч и н а Ставай свiти. 3 д i в ч и н а А я за вiтра буду. Дмухатиму, щоб свiчку загасить! К о л я н д р а Нi, краще я! Я так на вас подую, Що всi спiдницi вгору полетять. П р i с я Та ну тебе! Женiть його, дiвчата! З д i в ч и н а А я тивуном 1 буду. 1 Тiун - управляв феодальним ма╨тком та керував дружиною, що перебувала в замку. 2 д i в ч и н а Я дяком. П р i с я Ну, годi вже - ставайте до ладу. К о л я н д р а Та що спiвать про свiчку, все ©дно Хоч як спiвай, а потемки сиди, Бо свiтло заборонено свiтить... П р i с я I справдi... вже й Семен не за горами, А в хатi не побачиш каганця... К о л я н д р а Заборонив проклятий во╨вода... Проте менi байдуже, бо дiвчат I в темрявi зумiю я намацать - Як пишний стан або палкi вуста, Цiлуй мерщiй - такий у мене звичай. Без каганця дорогу я знайду До вас, мо© дiвчата-сиро©жки. Хапа╨ й цiлу╨ дiвчат - тi з реготом вiдбиваються. Д i в ч а т а Та ну тебе в болото! Одчепись! П р i с я Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женiть його, дiвчата! Годi вже! Ставайте всi гарненько по мiсцях - Ти тут, ти тут, а ви сюди, а ви Ставайте колом, свiчку бережiть. Всi по мiсцях? Тепер спiвайте, сестри. (Поважно). Про свiчку нашу пiсню заведем. Дiвчата розбиваються на два гуртки. Один утворю╨ коло, всерединi якого сто©ть Наталочка - "свiчка", а другий, в якому Вiтер, Дяк i Тивуни, намага╨ться прорвати коло, розiгруючи все, про що спiва╨ пiсня. Тим часом з-за брами вийшов Козелiус, городський писар, поважна, худорлява постать у довгому, облямованому хутром убраннi, з жезлом i великою книжкою пiд пахвою. Слуха╨ пiсню, непохвально хитаючи головою. ПIСНЯ ПРО СВIЧКУ Нас бджiлка премудра навчила, Як свiтло здобути вночi, I з ярого воску злiпили Ми свiчку, ми свiчку собi. Ой ладо, ой ладо, злiпили Ми свiчку на втiху в журбi! I вабить до гурту нас свiчка, До працi, до дружнiх пiсень. I з нею осiнняя нiчка Нам радiсна й ясна, як день. Ой ладо, осiнняя нiчка Нам радiсна й ясна, як день. I вiтер даремно осiннiй Люту╨, щоб свiчку задуть, Не пустимо вiтру ми в сiни, Лети - не до нас твоя путь. Ой ладо, не пустимо в сiни, Лети - не до нас твоя путь! А дяк заходився патлатий, Щоб свiчку до церкви забрать, Прогнали дяка ми iз хати: Iди в свою церкву спiвать! Ой ладо, прогнали iз хати, Iди в свою церкву спiвать! I княжi тивуни ярились, Щоб свiчку-красуню згасить, Та ми i од них одкупились. А свiчка i досi горить. Ой ладо, ой ладо, i досi Ясна наша свiчка горить. Свiти же нам, свiчко-красуне, На радiсть i горе всяк час, Нi вiтер, нi дяк, нi тивуни Тебе не однiмуть у нас. К о з е л i у с (поважно). Стривайте, тихо! Як посмiли ви, Дiвчата голосистi i свавiльнi, Цю пiсню непристойную спiвать? Ця пiсня ╨сть злочинна i безбожна, Вона властей законних зневажа╨ I матiр нашу, церкву пресвяту. I аз, урядник во╨води, Notarius illustrae civitatis 1, До кари вас негайно притягну. Не думайте тiкать - я всiх вас знаю I геть усiх в цю книжку запишу. 1 Писар славно© держави (лат,). К о л я н д р а Дивись який! Свiтить не можна свiтла, То хоч спiвать про це не заважай! Iди пиши про мито та помiрне, Про мостове, про сош i верховщину, Про всi лупецтва, що здира╨ з нас Його пресвiтла милость во╨вода. Облиш пiснi дiвочi - з них тобi Навряд хабар чи iнша здобич буде. К о з е л i у с Стривай, стривай, як посидиш в хурдизi, То iншо©, зухвальче, заспiва╨ш. Почина╨ писати в книжцi. Дiвчата оточують Козелiуса. П р i с я Та годi-бо - бач, халепа яка, Вже i спiвати в Ки╨вi не можна! 2 д i в ч и н а Та не пишiть. Не будемо спiвать... 3 д i в ч и н а Не знали ми... П р i с я Не ми цю пiсню склали. К о з е л i у с Хай буде так. Пробачу перший раз. А ви за те, дiвчата-чепурушки, Повиннi всi вiддячити менi - Солодким вiдкупитись поцiлунком, Не то - негайно в книжку запишу. К о л я н д р а Ач, вигадав драпiжник довгополий - I на дiвчат вже мито урядив! Козелiус хапа╨ й цiлу╨ дiвчат. К о з е л i у с Бджола свiй мед збира╨ по квiтках I жодно©, премудра, не мина╨. Д i в ч а т а Та ну тебе в болото! Ач, який! Розбiгаються з реготом. II З сво╨© хати виходить Меланка, молода, дуже вродлива дiвчина. П р i с я Меласю, люба! 2 д i в ч и н а Ти хоч нас рятуй. 3 д i в ч и н а За писарем не можна зовсiм жити! П р i с я Шкода, що тебе з нами не було, Тодi б, напевно, писар не чiплявся, Ти б свiчкою у нас була, а ми Таку красуню скривдить не дали б. Ходiм мерщiй - тепер спiвати вiльно, Бо писар з нас чимале мито взяв. К о з е л i у с Ба нi! Тепер рахунок буде iнший: Нехай за всiх Меланка викуп дасть, Бо ки©вських дiвчат всiх поцiлунки Не так солодкi, як ©© один. П р i с я Дивись який! К о з е л i у с О дiвчино прекрасна, Повинна ти мене поцiлувать, Щоб цих дiвчат од кари врятувать, Чи ╨ ж така краса на свiтi... Притяга╨ Меланку до себе, вона з серцем вiдштовху╨. М е л а н к а Геть! Занадто вже собi ти дозволя╨ш. Пан писаре, не для того тебе Призначив князь i рада ухвалила, Щоб ти киянам кривди учиняв Та до дiвчат без сорому чiплявся. Не молодий, зда╨ться... К о з е л i ус Начувайсь! За цi слова менi ти ще заплатиш... К о л я н д р а От дiвчина! Не те що ви. Орел! Не схаменувсь, як хрiну пiднесла. М е л а н к а (до дiвчат). Не можу з вами, дiвоньки, гуляти Сьогоднi я - не до того менi... Заслабла мати, враз схопило серце, Заснула щойно, мучилась весь день... Не знаю вже... чогось такий гнiтючий, Такий важкий на серце лiг тягар... Ходжу... i наче лиха все чекаю... П р i с я Та бог з тобою! Буде все гаразд. III З-за Кожум'яцько© брами виходить юрба цеховикiв, що вертаються з засiдання магiстрату, жваво обговорюючи якусь подiю. Серед них кожум'яка Чiп, золотар Передерiй, цехмейстер Капуста, кушнiр Балабуха, бондар Шпак, коваль Мелешко. Чiп - велетенського вигляду кожум'яка в шкiряному фартусi. Капуста - старенький, бiлий, як голуб, Передерiй - вродливий, поважного вигляду майстер, рокiв пiд 45, з довгастою чорною бородою, слiпий. Його веде гарненька дiвчинка рокiв 10. Ч i п Знущання це! Нiколи не було, Щоб вiд цехiв такого вимагали! Та що це ми - невiльники, раби, Челядники хiба ми во╨води, На нього щоб робити день i нiч! Б а л а б у х а Чи бачили! Робити на дурницю! Коляндра втуля╨ться до гурту. К о л я н д р а Кажiть-бо що? Невже i магiстрат Погодився на всi отi вимоги? К а п у с т а Погодився! Та хто його питав? К о л я н д р а Виходить так - покинь усю роботу, На во╨воду тiльки i працюй! Ч i п Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили! Козелiус обережно наближа╨ться, прислухаючись. Б а л а б у х а Пiвтисячi зробити кожухiв До покрови! Та що вiн, з глузду з'©хав! Козелiус непохвальне хита╨ головою. П е р е д е р i й Хiба на те ми ма╨мо сво© Статути цеховi та привiле©, Щоб з наших прав знущалися пани Та на рабiв сво©х перевертали! Ч i п Вже дихати народу не дають, Нема кiнця насильству i притугам! К о з е л i у с (виходить, затуливши вуха руками). Не слухаю! Не чую! Ч i п Забирайсь! Ще не таке почу╨ш, довгополий. К а п у с т а З давнiх-давен сто©ть громада наша, Права цехiв ще Вiтовт урядив. Ч i п I що ж тепер товаришам казати? Де взять часу, де сили, щоб оту Невiльницьку роботу поробить! К а п у с т а Де взять часу, щоб тисячу чобiт До покрови пошити во╨водi! Б а л а б у х а Та що чобiт! А кожухiв п'ятсот Пошити на дурницю! Добре дiло! К о л я н д р а А триста свит для драбiв! А штанiв Пiвтисячi! М е л е ш к о Та з вас хоча роботу Вигнiчу╨ проклятий дерилюд! А з ковалiв залiзо вимага╨, Щоб тисячу сокир йому скувать! Ч i п Знущання це! Ш п а к А дiжки для капусти, А бочки та барила для вина! Ч i п Терпiли все, зда╨ться. Цiлий рiк На замок безустанку працювали. Окопи всi насипали кругом, Городнi будували, мури, вежi. То хоч тепер дай дихати людям! Нi - знов працюй на того во╨воду, Неначе ми не цехи, не майстри, А панськi© невiльники якiсь! В с i Знущання це! Насильство! К о л я н д р а Та хоч би Увечерi могли ми працювати, А то дивись - i те роби, i те А свiтла i не думай засвiтить! Ч i п Еге, еге! Покинь свою роботу, Роби на замок - а коли ж робить? Коли робить, як ночi стали темнi, А свiтло заборонено свiтить! П е р е д е р i й Нечуване, нелюдське то знущання! Щоб городянин вiльний був не властен В сво©й же хатi свiтло засвiтить! К о л я н д р а Та ще яке знущання! Цiлу нiч По мiсту ходять осмники, шукають, Чи не горить де в хатi каганець. Ч i п В усi щiлини дивляться, крiзь дверi, I кожну нiч збирають щедру дань Вiд каганцiв для пана свойого. К о л я н д р а Та ще яку! Дванадцять кiп грошей Беруть вони за кожний каганець. Це вже не жарт. Пр i с я Приходили учора В заулок наш, до кушнiра Журби, Застукали вогонь, забрали смушки I кушнiра самого повели... 2 д i в ч и н а Були i в нас, та я ще вiддаля Побачила i встигла загасить. К о л я н д р а Драпiжники! I н ш i Гнобителi! Кати! Ч i п Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили! П ╨ р е д е р i й Доволi вже наругу цю терпiть! Ч i п Хай свiтло дасть! В с i Не дiжде вiн, щоб знов Ми як раби на замок працювали Та як кроти сидiли без вогню! IV З глибини сцени, з-за рогу св. Симеона, виходить Гiльда, молода, прекрасна панi, пишно вдягнена в оксамитну сукню, з перлами у волоссi, i Ульрiка, ©© служниця. Юрба шанобливо да╨ ©м дорогу. К о з е л i у с (поштиво уклоня╨ться). Г о л о с и Дивись, дивись! Дружина во╨води! Дружина во╨води. Ач яка... Красуня, що й казати. Чеська лялька... К о з е л i у с Моя пошана найяснiшiй панi! Раптом злiва чути звуки ловецьких сурм. Обидвi жiнки зупиняються посеред дороги. Д i в ч а т а Музика! Сурми! Близько вже! З-за брами! Кидаються до брами i дивляться вниз на Подоль╨. Д i в ч а т а Собаки, вершники! Дивись, дивись - iще! Всi в золотi. А зброя - аж горить. А ферязi1 якi золототканi, А рицарi мальованi якi! Дивись, дивись - сюди вже повернули. 1 Ф е р я з ь - рицарський одяг, К о з е л i у с (що теж дивиться). Це найяснiший пан наш во╨вода Верта╨ться з Дiвочо© гори, Де бавився шляхетським полюванням На кабанiв та на газель лiсових. У л ь р i к а (до Гiльди). Доводиться нам повернутись, панi: Ловецькi чути сурми - це наш пан Верта╨ться додому. Г i л ь д а Менше з тим. Ти дума╨ш, що пану во╨водi Не все ©дно, чи дома я, чи нi? Ба - ось якби, вернувшись з полювання, Якого пса недолiчився вiн, Або, ще гiрше, кiнь який загинув, То iнша рiч. А жiнка - це пусте. Ходiм мерщiй, ми, може, ще поспi╨м Хоч манiвцем мисливцiв обминуть. У л ь р i к а Спiзнились, люба панi. Всi вже тут. V Дiвчата з криком кидаються врозтiч. З-за брами ви©жджа╨, блискучий похiд. Попереду ловчi iз смиком псiв, далi пан Во╨вода, Ольшанський, Кезгайло i ще кiлька рицарiв. Несуть кабана, кiлькох газелей. Во╨вода хмурого, вигляд у, з довгими, вже посивiлими вусами. Городяни скидають шапки. Во╨вода, побачивши Гiльду, зупиня╨ться. До Гiльди. В о ╨ в о д а Насправдi, несподiвана то честь, Клянусь вогнем, що найяснiша панi Призволила назустрiч вийти нам. Г i л ь д а (до Во╨води). Не варта я, о мiй ласкавий пане, Хвали за зустрiч випадкову цю. Не вiдала, коли ти повернешся, А йшла сво©м звича╨м на Подоль╨, Щоб землякiв провiдати. В о ╨ в о д а Га, знов Отi купцi моравськi та мiщани! Не в перший раз я бачу, що мо©й Дружинi бiльш сподiбне товариство Мiщан, купцiв та рiзних слюсарiв, Нiж рицарiв шляхетних. Г i л ь д а Може й так . Людей нiде я чесних- не цураюсь, I не моя вина, що земляки Мо© живуть не в замку. В о ╨ в о д а (iронiчно). Що ж - не дивно, Що панi порива╨ так туди, В болото це, до чорного народу - То, мабуть, голос кровi... Г i л ь д а (згорда). Може й так. I роду свойого я не соромлюсь - То славний рiд майстрiв i зброярiв. I слухати застольнi вашi спiви Я встигну ще сьогоднi... Iдуть з Ульрiкою до брами. В о ╨ в о д а (злiсно крiзь зуби). Слюсарiвна! Рушайте далi! Гей, сурмiть, роги! Ч i п Гнобителi! Чи довго ще на вас Ми мусимо до поту працювати? Щоб ви отак пишалися весь вiк Та курявою очi нам слiпили... Похiд руша╨ далi до замку. Роги. Тим часом Ольшанський, що не зводив очей з Меланки, сплигнув з коня i пiдiйшов до Козелiуса. О л ь ш а н с ь к и й Послухай, дяче! Чи не зна╨ш ти Ту дiвчину? Яка ж краса чудова! Кажи ж бо, хто вона? Якого роду? I де живе! Вiдкiль така краса! Неначе та шипшина чи троянда, Що по ярах цих ки©вських цвiте! К о з е л i у с Зовуть ©© Меланкою, мiй княже, I хата то ©©. Я все тобi Дорогою до замку розповiм. О л ь ш а н с ь к и й (палко). Та що троянда! Вся вона пала╨, Як заграва, як свiтова зоря! Чи бачив ти, коли насуне хмара I оловом укри╨ небозвiд, Кида╨ сонце промiнь свiй блискучий На бiлий мур - i мур тодi горить, Як золото на хмарi чорно-синiй... Так i ©© палають нiжнi лиця Пiд хмаронькою брiв тих соболевих, А блискавки тим часом вже мигтять В ©© очах сумних i разом гнiвних. Яка ж краса i грiзна i чарiвна! Любов'ю, гвалтом, мертву чи живу, А я тебе здобуду i вiзьму! Iдуть обидва в глибину. Ольшанський весь час озира╨ться на Меланку. VI З-за брами входить Iван Свiчка, молодий, вродливий майстер, i зараз же порива╨ться до Меланки. Цеховики оточують його. В с i Здоров був. Свiчко! Га, нарештi ти! Де ти подiвсь? Тут ско©лось таке, Що дихати нема куди цехам! С в i ч к а Добривечiр, товаришi! Здоровi! Що тут таке, Меласю? М е л а н к а О мiй любий! Яка ж я рада бачити тебе. Рух у юрбi. Гомiн. П р i с я По©хали до замку! 2 д i в ч и н а Як той пан Дивився на Меласю пильно. П р i с я Справдi! Все озиравсь, аж поки зник з очей. С в i ч к а Який то пан? М е л а н к а Багато ©х було. Верталися юрбою з полювання. По©хали до замку... К о л я н д р а Ну, тепер На цiлу нiч пiде бенкетування! Засвiтиться весь замок од вогнiв, I до зорi дрижатиме гора Вiд сурм гучних та вiд пiсень рицарських. К а п у с т а Та гавкання собачого... С в i ч к а I ось, В той самий час, коли там на горi Пани вельможнi гучно бенкетують При громi сурм та полум'© свiчок,- Ми в темрявi примушенi томитись Без свiтла, в темних хатах, як кроти... Ч i п Якби ще так! А то ж працюй на нього, Коли вiн там гуля╨ на горi! Ти чув, яку сьогоднi во╨вода На всi цехи роботу урядив? До покрови зроби i те, i те, I кожухи, i чоботи, i свити; Сокири, бочки, дiжки, казани! А свiтла, як i перше, не да╨! Коли ж тодi робити, будь вiн проклятi Та доки ж це терпiти! К о л я н д р а Та хоч би Насправдi був такий закон про свiтло! А то ж свавiлля, примха во╨води, Щоб грошi брать. П е р е д е р i й Дванадцять вже рокiв, Як грамоту прислав великий князь, Де скасував безглузду заборону. I свiтло дав палити вiльно всiм. А де вона, та грамота? ╞© Безсоромно загарбав во╨вода I сiм рокiв трима╨ пiд замком Всi нашi привiле©, надання I вiльностi всiх ки©вських мiщан. С в i ч к а I сiм рокiв безмовне наше мiсто, I темно скрiзь, i сiм рокiв нема Нi гулянок, нi зборiв цехових... I сiм рокiв не чути вечорниць. I сiм рокiв не смiють навiть цехи Сво©х свiчок врочистих засвiтить! П е р е д е р i й Тодi, менi зда╨ться, що зi мною Ослiпло цiле мiсто, i нехай Лиш каганцi засяють по хатах - То i мо© прозрiють бiднi очi, Що я колись без свiтла попсував. К а п у с т а Та ще якi були чудовi очi... А майстер же який славетний був. По всiй землi - i в Краковi i в Львовi Тво© оздоби знали золотi... П е р е д е р i й Всю душу я вкладав в сво© оздоби, До присмерку, до темряви сидiв I зiр псував над дрiбною рiзьбою... Якi мережки з золота кував! I так ослiп... С в i ч к а Ослiп чудовий майстер, Що свiчки був не властен засвiтить! I доки ж це терпiти! О, якби Цю грамоту князiвськую добути Iз замку во╨води. Всi б тодi I каганцi i свiчi запалили По цiлому Подолью! Та невже ж Не доб'╨мось ми наших прав законних? Та що законних! Людських наших прав! Нi! Годi вже! Життя не пошкодую, А привiле© нашi поверну! А не вiддасть добром, то вiзьмем силою. Об заграву шляхетного ©х замку Тодi засвiтим нашi каганцi! Ч i п Це справжн╨ слово. Це по-кожум'яцьки! Я сам ладен хоч зараз засвiтить. К о л я н д р а Кому ж i засвiтити, як не Свiчцi, На те ж i Свiчка вiн! С в i ч к а I я це доведу. Хоч головою ляжу, а знайду! М е л а н к а О, не буди страшних примар, мiй любий! Навiщо нам те свiтло, що вночi Свiтитиме на горе та на згубу, Пiд дзвiн сполоху й брязкання мечiв? Тодi нам свiтло любе, як воно Сво╨ промiння лл╨ в затишнiй хатi, Коли сiм'я вечеря за столом, Коли дитину колиса╨ мати... Благословенне свiтло, що верстат Працiвника привiтно осява╨... I прокляте те свiтло, як горять Всi вулицi од краю i до краю! С в i ч к а Амiнь, Меласю,- тiльки що ж робить, Коли добром нiхто не дасть нам свiтла Його здобути треба - не молить, Бо без борнi нiкчемнi всi молитви. I свiчки мирно© не варта та кра©на, Що в боротьбi ©© не засвiтила. Ч i п Святi слова! П е р е д е р i й Амiнь. К а п у с т а На вiки вiчнi. Нехай живе громада славна наша, Нехай цвiтуть Подолье i Гора. С в i ч к а I вiльностi всi нашi. I нехай Не дума╨ литовський во╨вода Зробити з нас челядникiв сво©х! Ч i п Не буде так! До вiйта всi! В с i До ради! Не будемо робити на панiв! Хай грамоти поверне й привiле©, Хай свiтло дасть! До вiйта! К о л я н д р а Вiйт iде! Ч i п Ага, якраз! Тепер нехай не дiжде. В с i Нехай не дiжде далi нас дурить! Ч i п Хай зараз же iде до во╨води, За нашi всi вимоги обста╨! VII Сутенi╨. Дiвчата розходяться спiваючи. Меланка йде до себе в хату. З-за брами повiльно й поважно входить вiйт Шавула, гладкий, у довгому вбраннi з хутром, з ланцюгом на ши©, i чернець Симеон, теж гладкий, червонолиций i ще не старий. Ш а в у л а Чого це ви зiбрались тут, панове? Вже пiзнiй час - вечеряти пора... Ч i п Вечеряти! Тобi, звичайно, добре Вечеряти при свiтлi - на горi, Не те, що нам. Ш а в у л а Та й чарку добру випить Не вадить пiсля праведних трудiв. Чи так кажу я, отче? С и м е о н Суще так. Бо, як глаголе мудрий син Сирахiв, Вино ╨сть втiха серцю i душi, ╙гда душа його прi╨млет в мiру. Ш а в у л а Во славу мiста нашого. С и м е о н Амiнь. Ш а в ул а I добру ж вчора я почав слив'янку. Неначе та мальвазiя 1. 1 Мальвазiя - сорт вина. С и м е о н Блажен, Чия вовiк не оскудi╨ чаша. Ш а в у л а I осетра розкiшного привiз Менi бурмистр Гудима з Чартори©. Почнем, премудрий отче? С и м е о н В слушний час. Апостольська то ©жа i споживна. Ш а в у л а А може й ви, панове? Ч i п Годi вже Про осетрiв базiкати та чарки, А про людей i клопоту нема© Який ти вiйт! Ш а в у л а Та що ти, з глузду з'©хав Чи з ланцюга зiрвався? Ч i п Розiрву Всi ланцюги. Де нашi привiле©в Де грамоти князiвськi? П е р е д е р i й Так, кажи! Де грамоти всi нашi? Ш а в у л а (спантеличений). Звiсно де - У во╨води в замку. С в i ч к а Добре дiло! Чи не для того ж обрано тебе, Щоб шанував, держав закони нашi, Щоб захищав сирiт i все поспiльство, Щоб вiльностi всi нашi боронив. А де ж вони? То як же ти дозволив, Щоб во╨вода грамоти забрав? Ч i п Еге, кажи! Який же пiсля цього Ти в бiса вiйт? Ш а в у л а Не подурiли ви! Та я ж при чому тут? П е р е д е р i й Адже ж сво© млини Та осетри, бортi1, бобровi гони Ти боронити вмi╨ш. То чому ж Не боронив ти нашi привiле© Та вiльностi? 1 Борть - вулик у деревi. Ш а в у л а Казати легко вам. Не боронив! А що ж було робити? Щоб во╨вода взяв та й посадив Мене в хурдигу?! Ач, якi розумнi! К а п у с т а А хоч би взяв. I потерпи за мiсто, Як потерпiв колись Iван Ходкевич, Що полонив його Менглi-Гiрей...2 На те ти вiйт. 2 Кримський хан, який 1482 року спалив Ки©в. Ч i п Млинiв сво©х шкоду╨ш? Який ти вiйт! Ш а в у л а (в розпачi). Дались ©м тi млини! П е р е д е р i й Який ти вiйт! Ш а в у л а Попав, як пес в цибулю. С в i ч к а Який ти вiйт! Чому не написав До князя ти? Чому мовчиш про кривди? П е р е д е р i й Сваритись з во╨водою не хтiв? К а п у с т а Млини сво© борониш... рибнi лови! Ч i п Слив'янку смокчеш. Черево ростиш! С в i ч к а Виходить, сам ти кривдник i порушник I вiльностей, i твердостей мiських! В с i Не треба нам такого вiйта! Геть! Ш а в у л а Та що це ви? Здурiли? Ч i п Кривдник! П е р е д е р i й Зрадник! Ш а в у л а Адже ж несила! Ч i п Не берись тодi! Ш а в у л а Я сто разiв казав... П е р е д е р i й Про осетрiв. Ш а в у л а Я пiклувався щиро... Ч i п За слив'янку. Ш а в у л а Та хай вам цур! Насiли, як джмелi. С и м е о н О братi╨! Одумайтесь, смирiтесь, Одкиньте гнiв, i ярость, i хулу, I срамословi╨. Ч i п А ти чого, патлатий! С и м е о н Апостол Павел каже... Ч i п Каже вiн, Щоб не сував ти носа в наше просо. С и м е о н Безбожiе! Кощунство! Ш а в ул а Тихше ж бо! Послухайте, панове! В с i Годi слухать. Ш а в у л а Побачите - я все зроблю, я знов Пiду до во╨води. С в i ч к а Добре, згода! Iм'ям киян рiшуче вимагай, Щоб одложив безглузду заборону, Щоб привiле© нашi повернув I свiтло дав свiтити. Ш а в у л а (витира╨ хусткою пiт). Все зроблю. Ну й халепа... хоч не ходи сюдою, Крiзь браму Кожум'яцьку... краще вже Кругом ходити - Боричевим взвозом, Хоч там нагрi╨ш чуба - все ж не так, Як тут тобi цеховики нагрiють... Аж мокрий лоб... Бувайте! С в i ч к а Йди здоров! Ч i п Дивись, без свiтла краще не вертайся, Бо в Кожум'яках голову звернеш... С и м е о н О чернь безбожная! О су╨те су╨т! Входять обидва в глибину, до замку. Ч i п Несмачна буде вiйтовi вечеря... К о л я н д р а Побачимо, яке з нього пуття. С в i ч к а А завтра ж всi гуртом до магiстрату, Нехай тепер хоч свiтло дасть, хоч нi - А на панiв не будем працювати! В с i Не будемо робити на панiв! Завiса. ВIДМIНА ДРУГА Там же через якусь годину. I Стемнiло. На синьому небi встав блiдий молодий мiсяць. Далекi дiвочi спiви неначе тануть у вечiрньому повiтрi. На горi, в замку, засвiтились вогники, але в мiстi скрiзь темно, тiльки перед брамою Симеона жеврi╨ червона лампадка. С в i ч к а (тихенько спiва╨). Темная нiчка над мiстом спустилась, Мiсяць над замком зiйшов. Де ж ти, красуне моя, прита©лась, Вийди на поклик мiй знов! Стукать не можу, бо зайнятi руки - Чашу я з медом принiс. Вийди ж мерщiй, не тягни мо© муки: Жалить комар мене в нiс. Бджiлки злетiлись на запах медвяний, Чаша прилипла до рук - Вийди ж скорiше, о друже бажаний, Вийди на тихий мiй гук. - Брешеш, нема в тебе меду, мiй любий, Бджiлка вночi не лiта. - В тебе без меду солодкi© губи, В мене бджола на вустах! Тихо вiдхиляються дверi i входить Меланка. Свiчка ©© пригорта╨ до себе й цiлу╨. Обо╨ сiдають на лавцi бiля хати. Меланка пригорнулась до Свiчки, зазира╨ йому в вiчi. М е л а н к а О любий мiй... С в i ч к а О зiронька ясна... М е л а н к а I все ж таки на тебе я сердита, Бо мед у тебе тiльки на вустах, А дiлом болю завда╨ш менi ти I не жалi╨ш серця ти мого... С в i ч к а Та що це ти! Тебе я скривдив, люба? М е л а н к а Навiщо, як метелик на вогонь, Ти рвешся до пригоди та до згуби? Нащо тобi те свiтло? То хiба I в темрявi не ясно нам з тобою... Для мене - цiлий свiт в тво©х очах, Навiщо ж ти шука╨ш неспокою? Не любиш ти... С в i ч к а О любий друже мiй! Чи не любов од вiку порива╨ Людей на подвиг, на борню, на бiй? Отак i я на честь твою жадаю Всi засвiтити в Ки╨вi вогнi! М е л а н к а Боюся я вогнiв нiчних - вони Мо©й душi ворожать тiльки горе... (Пiдводиться). Прощай, мiй любий... С в i ч к а О, побудь, не йди... М е л а н к а Не можу, милий... I матуся хвора, I пiзно вже... С в i ч к а (цiлу╨ ©©). До завтрього! М е л а н к а Прощай! (Iде в свою хату). С в i ч к а (один). Прощай, чудова дiвчино... Тобi Знайду я долю i життя тво╨, Як свiчку тиху, засвiчу i вкрию. (Дивиться на замок). А ти стривай, зловiсний княже тьми, Литовський вовче, ти ще нам заплатиш За нашi кривди i за свiтло те, Що з наших хат безсоромно украв. (Iде в глибину за Симеона, наспiвуючи). Темная нiчка над мiстом спустилась, Мiсяць над замком зiйшов, Де ж ти, красуне моя, прита©лась, Вийди ж на поклик мiй знов... Зника╨. II Зовсiм стемнiло. З-за Кожум'яцько© брами вертаються Гiльда з Ульрiкою, що несе засвiчений лiхтар. Гiльда зупиня╨ться, дивлячись на замок. Г i л ь д а Бенкет в розпалi... кубками дзвенить I тiшиться литовське╨ рицарство, Як гучно там! У л ь р i к а О панi, я боюсь, Що гнiватись на нас страшенно буде Вельможний пан... Г i л ь д а Однаково йому, Чи дома я, чи нi... Якби ти знала, Як тяжко та як сумно тут менi В смутному цьому мiстi, що таке Занедбане i темне, як могила... По цих ярах, глибоких та крутих, . Де лiпляться похилi, вбогi хати, Такi не схожi на ошатний мiй, Блискучий Кутногорськ... Тим часом з правого боку виходить Коляндра i ще два цеховики. Побачивши Гiльду, зупиняються праворуч на першому планi. К о л я н д р а Стривайте, тихо. Це жiнка во╨води з лiхтарем Верта╨ться додому. Нумо, хлопцi, Давайте наляка╨мо ©©; Щоб лiхтарем людей не дратувала, Що потемки примушенi сидiть. 1 ц е х о в и к Гаразд! 2 ц е х о в и к А нум, гуртом... 1 ц е х о вик Нехай не дрочить... К о л я н д р а Гаси лiхтар. Кидаймось разом... Ну! В с i Ого-го-го! (Кидаються i гасять лiхтар). Це ти, моравська лялько! (Скачуть у темрявi навкруги переляканих жiнок). А будете людей дражнити свiтлом, Що з наших хат украв твiй чоловiк! К о л я н д р а Тягнiть ©© до старо© гарбарнi, Хай потемки посидить до зорi. Тягнуть. III У л ь р i к а Рятуйте! Пробi! Ц е х о в и к и Це тобi не замок. Це Кожум'яцька брама! В цю мить Свiчка, що почув крик, кида╨ться на порятунок. С в i ч к а Геть! Назад! (Б'╨ i розганя╨ цеховикiв). Як смi╨ш ти ганьбити наше мiсто I товариство наше цехове! Негiдники! Коляндра i цеховики тiкають. Пробач, шановна панi, Зухвальство це, i не суди всiх нас. Я зараз вам дiстану свiтла,- дайте Менi лiхтар. Лiзе на примурок Симеона i запалю╨ лiхтар вiд лампади. Г i л ь д а О, дякую тобi, Кавалере мiй чемний i ласкавий, Хто ти такий, мiй хлопче? С в i ч к а Я зброяр I майстер Свiчка, ки©вського цеху, Роблю я стрiли, луки i мечi. Г i л ь д а (вражена). То, значить, ми брати по реместву! Як дивно це. Мiй батько теж зброяр, Цехмейстер славний мiста Кутногорська, Який при╨мний випадок! С в i ч к а Менi При╨мно теж - дозволь, я проведу Тебе до замку, найяснiша панi... Виходять всi тро╨ повз Симеона, дорогою до замку. IV З глибини входять Ольшанський i Козелiус. О л ь ш а н с ь к и й Далеко ще? К о з е л i у с О нi, ми вже прийшли, Отут вона живе. О л ь ш а н с ь к и й Iди... Яка ж убога Хатина ця. I в нiй така краса, Така краса розкiшна й чарiвна. К о з е л i у с Я наказав, щоб варта пильнувала Хатину цю. Нехай хоча на мить Вона вогонь засвiтить - зараз схоплять I приведуть до замку. О л ь ш а н с ь к и й (нетерпляче). Йди, кажу. К о з е л i у с Тодi вже сам тримай свою голубку. О л ь ш а н с ь к и й Iди, кажу. Козелiус виходить. Невже така краса Сама не свiтить, мов алмаз блискучий, I темряви навкруг не осява? Не знаю сам, що робиться зi мною, Неначе чари душу оплели... А може, й справдi чари... Кажуть всi, Що в Ки╨вi гнiздяться чарiвницi По цих ярах та╨мних i крутих... Хай буде так. Назад нема дороги. Гей! Вiдчини! Стука╨ в дверi. Меланка виходить iз хати. М е л а н к а Хто тут? О л ь ш а н с ь к ий Це я... М е л а н к а Хто ти? О л ь ш а н с ь к и й