---------------------------------------------------------------
OCR: Олег Волков
Source: Повно Собранi╨ Творiв, Наукова Думка, 1974
---------------------------------------------------------------
Присвята
братовЁ В. БоровиковЁ
ЛЁс ще дрЁмав в передранЁшнЁй тишЁ... Непорушно стоять дерева,
загорненЁ в сутЁнь, рясно вкритЁ краплистою росою. Тихо навкруги, мертво...
Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обЁзветься зЁ свого
затишку. ЛЁс ще дрЁма╨... а з синЁм небом вже щось дЁ╨ться: воно то зблЁдне,
наче вЁд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощЁв. Небо мЁниться, небо грав
усякими барвами, блЁдим сяйвом торка╨ вершечки чорного лЁсу... Стрепенувся
врештЁ лЁс Ё собЁ заграв... ЗашепотЁли збудженЁ листочки, оповЁдаючи сни
сво©, заметушилась у травицЁ комашня, розЁтнулося в гущинЁ голосне щебетання
й полинуло високо - туди, де небо мЁниться, де небо гра╨ всякими барвами...
На галяву вискаку╨ з гущини сарна Ё, зачарована чудовим концертом,
зупиня╨ться, витяга цЁкаву мордочку до криваво© смуги обрЁю., що червонЁ╨ на
узлЁссЁ помЁж деревами, Ё слуха.
Полохливий за╨ць, прича©вшись пЁд кущем, пригина вуха, витрЁща очЁ й
немов порина ввесь у море лЁсових згукЁв...
Аж ось ринуло вЁд сходу ясне промЁння, моя руки, простяглось до лЁсу,
обняло його, засипало самоцвЁтами, золотими смугами впало на синю вЁд роси
траву на галявЁ, де гостро на тлЁ золотого свЁтла випина╨ться струнка
постать сарни.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущЁ - Ё на галяву виходить Хо.
Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нЁг, черка╨ться
росяно© трави. 3-пЁд бЁлих кострубатих брЁв, з глибоких западин визирають
добрЁ а лукавЁ очЁ.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою,
Ё повЁяв вЁд не© тихий вЁтрець, холодною цЁлиною вдарив у дерева. I враз
затремтЁло молоде листя, зашамотЁло, струсило з себе дощ самоцвЁтЁв.
Жахнулася сарна й щезла в гушинЁ, лишивши зеленЁ слЁди на синЁй вЁд роси
травЁ Страх обгорнув зайця, додав ще бЁльшо© прудкостЁ його ногам...
Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тиха стало в лЁсЁ, страх як тихо.
ТЁльки бородатий дЁдуган Хо, старечо хихикаючи в бороду, сто©ть на галявЁ...
- Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнЁ? - шамка╨ вЁн беззубим ротом. -
ДЁда Хо, що свЁт прозвав страхом? А дЁд цЁлком Ё не страшний... Ось
погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очЁ на дЁда,
тим-то вЁн Ё в'явля╨ться вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... Ё всЁ
так... НЁ, не бреши, старий, не всЁ... На тво©й довгЁй тисячолЁтнЁй нивЁ
житт╨вЁй не одна стрЁвалась Ёстота, що смЁливо зводила очЁ догори, вЁдважно
зазирала тобЁ в вЁчЁ й тодЁ... о, тодЁ гарно було обом нам... Бо смЁльчак,
перевЁрившись, що жахався по-дурному, набиравсь ново©, ще бЁльшо© вЁдваги, а
ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокЁй натрудженим кЁсткам...
Жахаються, а не знають, що страх тЁльки й ЁстнЁ╨ на свЁтЁ полохливЁстю
других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе живуще хоч раз
зважилося глянути йому в вЁчЁ... Хе-хе! ДурнЁ, дурнЁ... ТЁльки старЁ ноги
труджу через дурнЁв... От, як втоминся!.. е-е!..
I Хо справдЁ з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись
одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сЁда╨ на
травЁ спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його пану╨ мертва, прикра тиша.
Все живе, зата©вши духа, не спЁва╨, не кричить, не ворушиться, не жи╨. ЦЁд
ведмедя до мурашки все спаралЁзовано страхом. Рослини бояться навЁть тягти
сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ листочки, розгорнути
звиненЁ на нЁч квЁтки. Пустотливий парус сония зупиня╨ться в зеленЁй гушинЁ
Ё лиш здалеку придивля╨ться до сиво©, мов туман той, бороди дЁда Хо Ё не
вЁдважу╨ться наблизитись, невважаючи на непереможне бажання попустувати з
тою бородою...
Хо сидить на росянЁй травЁ, а стара пам'ять його пЁдсову╨ йому образи,
де свЁжими, яскравими фарбами малюються подЁ© духу людського. Ось Ё тЁ
високостЁ, на якЁ здЁйнятись може вЁльний дух людський, а ось Ё тЁ провалля,
де на днЁ самому, скутий, як невЁльник, плазу╨ вЁн у поросЁ й темрявЁ...
Ось, волочучи кайдани, покволом, вЁками цЁлими, проходять люди, забитЁ,
заляканЁ люди, Ё не насмЁлюються звести очЁ на Хо, глянути страховЁ в
вЁчЁ... Хо зна╨, що тЁльки одиницЁ зважуються на се, а зважившись, знаходять
силу розбити кайдани... Ой, коли б хоч одиниць тих було бЁльше, може, не
довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по свЁтах, може б, зложив вЁн
сво© кЁстки в домовину, бо вже тЁ кЁстки давно просяться на спочинок... Ех,
коли б... А тим часом страх владно пану╨ на землЁ, змага╨ться з приязнею, з
чесними пориваннями, з обов'язком, ламле життя, безсилими чинить не то
поодиноких людей, ба й цЁлЁ народи... Страх! Прищеплений дитинЁ, виплеканий
анормальними умовами суспЁльними, вЁн ста╨ чЁпкою пошестю, робиться потугою,
що таму╨ вЁчний поступ усього живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його
страх, коли вЁн виразно почува╨ себе порохном, немЁчною ру©ною, яку тЁльки
полохливЁсть людська жене з кЁнця в кЁнець свЁту, наперекЁр волЁ Хо робить
його злим генЁ╨м людськостЁ... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по
пеклЁ... От Ё тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на
роботу! Хе-хе! Ну, уставай, дЁду, пора!..
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звЁвся, обгорнувся, як туманом,
сивою бородою й подавсь стежкою з лЁсу на шлях.
А лЁс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. ДалЁ дерева
затремтЁли, стрепенулись, розгорнули листочки... ПромЁнь стрибнув на полянку
просто до звинених квЁток, пташки заспЁвали, комашня 'заметушилася, лЁс
загомонЁв, природа знов вЁджила...
ВечЁр. ДЁти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокЁв шести,
сидить долЁ бЁля шафи й уважно буду╨ з цурпалочкЁв хату. Меншу, по другЁй
веснЁ дЁвчинку, забавля╨ нянька, показуючи, як сорока варила дЁтям кашу. За
столом, ближче до лампи, що крЁзь молочний кльош розлива╨ м'яке свЁтло по
хатЁ, сидить Ёз шитвом мати, Вона рада, що дЁти втихомирились. Ой, тЁ дЁти!
Дво╨ ©х, а такий галас справляють, що аж голова паморочиться. Але тепер
тихо. Чутно тЁльки, як мурка╨ на канапЁ кЁт та нянька стиха приспЁву╨:
"Со-ро-ка, во-ро-на дЁт-кам кашу ва-ри-ла! На порозЁ сту-ди-ла!.." Дитина з
щасливою усмЁшкою розгортав дрЁбненькЁ пальчики пухко© ручки, намагаючись,
щоб нянька показала, котрому сорока дала кашЁ, а котрому голЁвку скрутила.
УрештЁ ся забавка докуча╨ дитинЁ; вона почина човгатись на руках у няньки,
намагаючись до кота.
- Киця!
Але "киця" добре пам'ята╨ болючЁ пестощЁ маленько© деспотки й
дипломатично клЁпа╨ очима, не рушаючись Ёз мЁсця. Аж ось нетерпляча ручка
досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. КЁт скулить очЁ, жалЁбно
нявчить... далЁ ж, немов дЁткнутий електричною Ёскрою, вирива╨ться й тЁка
пЁд комоду, лишивши на руцЁ мучительки червоний слЁд гострих пазурЁв.
Зчиня╨ться вереск...
- Що там таке, Марино? - кида╨ роботу мати.
- Та то проклятий кЁт дряпнув дитину...
- У тебе все щось станеться... Забав ©© зараз, чу╨ш, як зайшлася...
Почина╨ться гуцюкання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а!
Погана киця! ми ж тобЁ дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!"
Але надаремно. Дитина аж заходиться.
- Ну, цить же, цить! бо як не будеш тихо, то я тебе зараз вЁддам дЁдовЁ
Хо... - сердиться нянька й пЁдносить дитину до вЁкна. - О, бач, сто©ть дЁд
Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобЁ ©©,
дЁду Хо, на!..
Дитина здоровими очима вдивля╨ться в пЁтьму, що чорнЁв поза вЁкном, Ё
затиха... Б очах, ще мокрих од слЁз, малю╨ться жах... Так, тЁ очЁ бачать у
та╨мничЁй пЁтьмЁ постраха дЁтей - Хо, страшного, бородатого дЁда, з
величезною торбою за плечима, повною неслухняних дЁтей. Якийсь холод
торка╨ться делЁкатного дЁтського тЁла, щось бере з-за плечей, лячно так,
плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вЁдривав очЁ вЁд вЁкна й ховав
голову в няньки на грудях.
I знов тихо в хатЁ.
- Мамо! - збуджу╨ тишу хлопчик, кидаючи свою булЁвлю. - Мамо! А де
тепер сонцем
- Сонце?.. Сонце тепер спить.
- А де ж його хата?
- Отам за горою, де воно сЁда╨...
- Там, де живе лЁсник Панас?
- Еге... Але тобЁ спати час, дитино.
- Дитина, однак, наче не чу╨ материно© уваги. Вона пЁдбЁга до матерЁ й
спира╨ться ©й на колЁна.
- Мамо! А чи сонце ма╨ дЁти?
- Ма╨.
- А де ж вони?
- Де? а на небЁ... отЁ зЁрочки, що вночЁ сяють, то се дЁти сонцевЁ...
- А чом же вони тепер не сплять'
- Бо вони за день виспались, а тепер граються.
Пауза.
- Мамо! я хочу до Петрика!..
Петрик - се син куховарчин, що бавиться часом Ёз наничем.
- Не можна, Петрик слабий...
- А я йому занесу яблуко...
- Не можна, - сказала.
- Маа-мо! Я хоо-чу до Пее-три-ка!..
- Ох, господи! Одно скЁнчило, друте почина╨... Цить менЁ зараз!.. Не
пЁдеш.
- Маа-мо! до Пее-три-ка-а!..
- Чи не замовкнеш ти менЁ?.. Марино, а заклич-но дЁда Хо!..
Марина пЁдходить до вЁкна й грюка в шибку.
- ДЁду!.. дЁду Хо!.. а йдЁть-но сюди... а вЁзьмЁть-но собЁ неслухняного
панича!.. "Зараз!" - вЁдповЁдав вона собЁ за Хо пЁдробленим басом Ё
вЁдходить вЁд вЁкна.
Хлопець добре розумЁ╨ Маринину штуку; вЁн не вЁрить, щоб то Хо промовив
те "зараз" таким невдатним басом, однак йому став страшно. ВЁн вЁдходить до
канапки, як можна далЁ вЁд вЁкна, Ё почина бавитись папЁрцем, бгаючи його в
човник. А тим часом фантазЁя хлопцева вперто працю╨ над фЁгурою Хо. ЯкЁ в
нього очЁ? Мабуть, червонЁ, як у трусика... А нЁс, певно, такий довгий та
гострий, як у куховарки... а може ще довший... Борода бЁла та довга аж до
п'ят... руки... ХлопцевЁ враз уявляються залЁзнЁ тройчаки, що стоять у
стодолЁ, - такЁ руки а Хо, конче такЁ... Йому ста╨ ще страшнЁше, вЁн бо©ться
поворухнутись, бо©ться зустрЁтись очима з та╨мничою пЁтьмою, хоч щось так Ё
тягне його глянути в вЁкно, так Ё тягне, так наче шепче щось. "А подивись, а
подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в вЁкно, зводить очЁ...
Ё весь холоне... Там, на чорному тлЁ шибок, щось бЁлЁв... то Хо...
БожевЁльний жах охоплю╨ дитину, поширшу╨ зЁницЁ, витяга обличчя, ворушить
волоссям на головЁ, душить за горло...
- ДЁти, - спати! Пора вже!.. Марино, клади дЁтей спати!.. -
розтина╨ться голос материн й будить, як зЁ сну, хлоцця.
Марина ставить хлопця на молитву.
- "Отче наш, що на небЁ..." - непритомно проказу╨ вЁн за нянькою, а сам
дивиться вбЁк, на вЁкно. "Нехай буде воля твоя, як..." Ой, там щось руками
маха, аж по вЁкнЁ шкряба I - тремтить хлопець. - " ХлЁб наш щодениий..."
- Нянько, там щось дивиться в вЁкно... я боюсь...
- Вигадуйте, вигадуйте, то таки вЁзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте
знов: "ХлЁб наш щоденний дай нам сьогоднЁ..."
Але хлопець уже не слуха╨ няньки, вЁв не може вЁдЁрвати очей вЁд вЁкна.
Те вЁкно притягу╨ його увагу, захоплю╨ всЁ думки, запанову╨ цЁлою Ёстотою
дитини. У вЁкно те дивиться чорна, та╨мнича темрява, повна фантастичних
Ёстот, усяких див, повна страхЁття... I все се тиснеться до вЁкна, зазира в
хату, ось-ось пролЁзе крЁзь дЁрку в розбитЁй шибцЁ або а лоскотом вЁдчинить
вЁкно, кинеться до нього, наповняючи хату диким реготом. ╬ .
Аж ось Ё лЁжко. Хлопця роздягнено, вЁв кута╨ться в ковдру. Нянька
поправля ще щось Ё гасить свЁтло.
- Марино, посидь бЁля мене... я боюся...
- Ото вигадали! СпЁть, менЁ нЁколи сидЁти бЁля вас...
В хатЁ став темно Ё тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивля╨ться
в темряву, напружув слухи, боячись пропустити який зрадливий згук. Тихо. Так
тихо, що навЁть калатання серця вида╨ться глухим стукотом молота по чомусь
м'якому. Ураз... трЁсь!.. Що се? Увага хлопця збЁльшу╨ться до можливих
границь... Уся кров збЁга╨ться йому до серця, серце почина бити на гвалт...
О, знов щось зашелестЁло, зашкрябало... То Хо. Ось у чорнЁй, як чорнило,
пЁтьмЁ виразно бЁлЁ╨ борода його... ось простяга╨ться довга, костиста
рука... наближа╨ться до плечей, розгорта над ними сво© сухЁ пальцЁ...
Обгорнений невимовним жахом, утика╨ хлопець голову пЁд подушку, скорчу╨ться
пЁд ковдрою, Ёнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога меншим... щоб
"страх" не мЁг помЁтити його... ВЁн затамову╨ навЁть вЁддих, боячись подати
знак життя, боячись зрадити свою присутнЁсть у хатЁ...
А тим часом чу╨ вЁн, що бЁля лЁжка сто©ть Хо й простяга над ним сво©
довгЁ, мов залЁзнЁ тройчаки, руки й черка╨ться сухими гострими пальцями його
плечей...
Холодний пЁт вЁд голови до п'ят облива дитину, божевЁльний жах
побЁльшу╨ зЁницЁ, вЁдбира голос, деревить тЁло... I довго так лежить бЁдне
хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вЁд жаху, мокре вЁд поту, аж тривожний сон,
прилинувши, заспокою╨ нарештЁ змордовану офЁру полохливостЁ...
- Хе-хе-хе! - смЁ╨ться Хо пЁд вЁкном, де лежить хлопець. - Хе-хе-хе! I
жаль бере, Ё вЁд смЁху не можна здержатись! СмЁшно, коли причиною страху
бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спЁзна╨ться з почуттям страху,
не хутко зможе вЁдкараскатися вЁд нього... Зросте дитина, змужнЁ╨, Ё багато
сил, вартих кращо© долЁ, змарну╨ на боротьбу зЁ страхом, та ще добре, як
переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен3 Гай-гай! - хита головою
Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь.
Наближа╨ться пЁвдень, червцевий пЁвдень, повний спеки й свЁтла. СвЁтло
хвилями лл╨ться з неба, сповня╨ повЁтря, несито пожира тЁнЁ на землЁ, заганя
©х пЁд дерева, кущЁ, у гущину. Нащо вже бувають та╨мничЁ холодки, а й туди
хоч тоненькою цЁвкою протиснеться воно Ё смЁ╨ться, раде, що знайшло Ё там
свого ворога - темряву... ТЁльки в ту альтанку, що пЁд старезним волоським
горЁхом у садку, не пуска його дикий виноград, звившись тЁсно й щЁльно в
одну зелену стЁну. Вже що не робить свЁтло: Ё зайчиком плига╨ бЁля альтанки,
пробившись крЁзь листя горЁха, Ё золотою сЁткою пада на землю, Ё мигтить, Ё
перелива╨ться, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, - та ба!
НЁяк не може. Стало на порозЁ альтанки, зазира╨ туди, а ввЁйти - дзуськи!
Однак воно помЁчав, що альтанка не порожня. Там, на зеленЁй лавцЁ,
обкладенЁй дерниною, сперши голову на руки, сидить бЁлява панночка з смутним
обличчям. БЁдна! СкрЁзь тепер весело, ясно, свЁт божий скида╨ться на рай, а
вона суму╨. ПотЁшити б ©©, попестити, та нЁяк увЁйти, бо та темрява
розперлася в альтанцЁ, мов панЁ яка, Ё не пуска╨. На щастя, панночка
нервовим рухом зрива╨ листок виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в
зеленЁй стЁнЁ. ЗрадЁлий пустун скаче промЁнням у шпарку й трапля просто на
стЁл, наткнувшись на якийсь папЁр. Що воно за диво, папЁр отой?
Придивля╨ться до його й чита╨ збоку: "Iнспектор шкЁл народних". Пустун трохи
злякався, перечитавши титул тако© важно© особи, бо почува╨ться до деяких
провин школярських, але незабаром осмЁлю╨ться й пробЁга змЁст паперу. В
паперЁ сто©ть, що панна Ярина Дольська наставля╨ться на вчительку в село С.
Учителька! Адже й вчителька ма╨ право картати! ╡ промЁнь кида╨ на дЁвчину
винуватий, благаючий погляд. Однак обличчя дЁвчинине, блЁде й делЁкатне, 3
виразом смутку та внутрЁшньо© боротьби, не ма╨ в собЁ нЁчого грЁзного, що
заспокою╨ й осмЁлю╨ пустуна настЁльки, що вЁн почина гратись Ёз грубою
золотою косою дЁвчини, цЁлувати ©© повнЁ уста, брови, зазирати в великЁ сивЁ
очЁ. А паннЁ ЯринЁ не до пестощЁв. Вона вЁдсува╨ться вЁд докучливого променя
й схиля╨ться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папЁрець
дорого коштував ©й! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити
боротьбу з собою, зЁ сво©ми звичками, поглядами, традицЁями; мусила
посваритись Ёз батьком, якого так коха╨, довести до слЁз та нарЁкання матЁр.
Але се була тЁльки прелюдЁя, Ё поки тяглася вона дЁвчина почувала в собЁ
силу боротися й перемогти. Тепер же, з папЁрцем сим, мусить початися акцЁя,
так нетерпляче очЁкувана акцЁя... Ё дивна рЁч! Панна Ярина в сю рЁшучу й
важну хвилину почува╨, що сили ©© меншають, слабнуть, що вона вже нездатна
до боротьби. Невже в не© стало енергЁ© тЁльки на прелюдЁю?
Панна Ярина складав руки на столЁ й безсильно опуска╨ на них свою
русяву голЁвку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дЁдича.
Одягнена в оксамит Ё шовк, пересвЁдчена, що найдрЁбнЁшЁ забаганки ©© будуть
заспоко╨нЁ, оточена ро╨м услужних бонн та служебок, вона стрибала по великих
кЁмнатах палацу, по тЁнистих алеях батькЁвського парку. Незабутня пора!
Одне тЁльки дратувало Яринку, робило ©й навЁть прикрЁсть - се заборона
бавитися з селянськими дЁвчатами та хлопцями... ФЁ! "ХлопськЁ дЁти!" - якЁ в
них манери, яка груба мова, яка моральнЁсть! Адже то "бидло", а не люди! -
чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пЁд впливом оточення, мало-помалу
оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такЁ вЁдносини до "бидла",
у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумЁла, шо мужикЁв сотворено лиш
на те, аби орати батьковЁ ниву, служити за фЁрманЁв, кухарЁв, робЁтникЁв.
НавЁть бЁльше. Вона сердечнЁше вЁдносилася до справжнього бидла, нЁж до то©
"нижно© раси". Коли для забави панночки при водили перед ганок мале телятко
або вЁзник приносив щенят, Яринка обЁймала ©х, цЁлувала, пестила, знаходила
"чудовими", тодЁ як на дЁвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшо©
уваги, наче то була не людина, а кЁлок, забитий на свому мЁсцЁ. Словом,
Яринка стала панночкою, як Ё ©© приятельки, сусЁдки з Ёнших сел.
Минали роки, збЁльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. 3 одного
боку були пани, з другого "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й мусила
позбутись думки, що все, що ©© оточу╨, належить до батька або може бути
куплене батьком за грошЁ. Ярина знала вже, що батьки ©© бЁднЁють Ё хоч не
показують сього перед людьми, навЁть триб життя не змЁнюють, але почувавться
вже потреба негайно© лЁквЁдацЁ© ЁнтересЁв для забезпеки хоч неласого шматка
хлЁба,
Тим часом дозвЁлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупЁ з
допитливим розумом напрямили дЁвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнЁ
томЁв, Ярина вмЁла, однак, зЁбрати в головцЁ промЁння мислЁ, розкиданЁ там,
вЁдгукнутися серцем на чеснЁ й високЁ поривання. Природна щирЁсть стала тут
у пригодЁ. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ©© дотеперЁшнЁм
свЁтоглядом, викликала цЁлу бурю в молодЁй, незмЁцнЁлЁй ще душЁ, але мур, що
вЁддЁляв ©© вЁд села, валився й вЁдкривав не бидло, а справжнЁх людей, з
людськими Ёнтересами, болями й радощами. Ярину зацЁкавило се невЁдоме ©й
"мужицьке царство". Вона почала придивлятися до нього, наскЁльки се було в
©© змозЁ, Ё налякалась темноти й убожества, що панували там. Боже! побЁч
жиють люди, брати ©©, Ё нидЁють у темрявЁ та злиднях, коли вона збитку╨ться
працею рук ©х?! Чи ж пЁсля сього можна назвати себе людиною? Чи ж пЁсля
сього можна добачати в собЁ образ божий?.. НЁ, годЁ! Розбити пута, що вЁд
вЁку сковують бЁлЁ, неробучЁ руки, скинути полуду з очей Ё чесно та смЁливо
звернути скривдженим те, що до ©х належить. ДоволЁ бути лялькою, коли людина
- то людина, Ё довести се треба дЁлом, а не словом.
ДЁвчина запалилася до працЁ, до дЁяльностЁ, поклала присвятити життя
сво╨ для тих, що досЁ працювали на не©. Так справедливЁсть каже. Вона буде
вчителькою, вона понесе свЁтло в темряву, потЁху - смутковЁ, помЁч -
убожеству, А що вдома на не© чека╨ буря, так що ж, хЁба вона не винесла вже
бурЁ сама в собЁ, коли новЁ думки, новЁ почування стрЁлися з ©© первЁсним
свЁтоглядом?
Дома справдЁ зчинилася колотнеча. На ЯрининЁ плани старЁ спершу
'дивилися, як на дивогляднЁ забаганки пещено© дитини, але побачивши, що не
жарти, налякались. Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття
дЁвчини. Але вона перемогла себе й поставила таки на свому. Замовкли батьки,
зата©вши смуток у серцЁ, однак не тратили надЁ©, що час або який випадок
звернуть ©м дитину, притулять ©© знов до чулого батькЁвського лона. I
випадок, на який рахували старЁ, лучився, погЁршуючи й без того важку
ситуацЁю. До Ярини посватався багатий сусЁд-дЁдич. Ярина спершу й слухати не
хотЁла про шлюб, далЁ ж, скоряючись перед батьковою волею та благанням
закоханого сусЁда, випрохала собЁ три днЁ розважити все та помЁркувати, поки
дасть рЁшучу вЁдповЁдь. I власне другого дня пЁсля сього прийшов вЁд
Ёнспектора довго очЁкуваний папЁр, прийшов Ё - замЁсть заспоко©ти - збурив,
сколотив ©© спокЁй, Ёз дна душЁ пЁдняв сумнЁви, пЁдтяв вЁру. I ось тепер
сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голЁвку...
Вона не рада тому паперовЁ. Так, не рада... Ще недавно, ще позавчора,
як бога з неба, виглядала його, а нинЁ не рада... РЁч певна, що вона не
зречеться сво©х замЁрЁв... Вона ламле все - а йде туди, де ©й слЁд бути... I
не те, щоб вона не рада була... а так, не налагодилася до новою життя, не
звиклася ще з думкою, що завтра покине батькЁвську стрЁху... По-ки-не
бать-кЁв-ську стрЁху... Брр!.. Ну Ё чого тремтЁти? Ой, тЁ нерви... Треба
себе взяти в руки, бо нерви непотрЁбнЁ для тих, що йдуть на боротьбу, Адже
скЁльки дЁвчат пЁшло вже по тЁй стежцЁ, що стелиться перед нею... Правда,
бЁльшостЁ дЁвчат тих легше було почати нове життя, нЁж ©й, бо бЁльшЁсть ©х
вийшла з родин убогих, Ёз таких, де кожне, ще з молоком матерЁ, всиса╨
потребу працЁ для шматка хлЁба. Там усЁ працюють, усЁ заробляють... Там нема
традицЁй, якЁ б багном закаляли все, що вирива╨ться з зачарованого кола
его©зму та кастових ЁнтересЁв.
- Зачароване коло... Ох, те зачароване коло!.. - шепотять блЁдЁ уста
дЁвчини. - Чи стане ж у мене сили, чи стане вЁдваги розЁрвати його, вийти в
свЁт широкий на боротьбу з тим, що воно замика╨? Добре, я розЁрву його, я
вийду звЁдти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осмЁяна подругами, одна
серед невЁдомого менЁ широкого свЁту?.. Де тЁ сили в мене для боротьби? Де
той гарт, що мЁг би служити порукою перемоги? Я - теплична рослинка...
вибуяла в штучному теплЁ, у душнЁй атмосферЁ теплицЁ... Перша буря злама╨
мене, вирве з корЁнням... ╞, замЁсть бажано© користЁ, живим докором стануть
перед мене закривавленЁ серця родини й мо╨ власне розбите, знЁвечене
життя... Боже! що се зЁ мною? ЗвЁдки легкодухЁсть така? Що варте життя мо╨
перед необмеженим морем людського страждання? .. НЁ, годЁ... ПЁти туди, куди
серце кличе й обов'язок... 3 силою, яку я почуваю в собЁ, з силою любовЁ
можна багато зробити... ТЁльки не лякатись, тЁльки не тратити надЁ© Ё... все
буде добре... Що тут довго думати? Адже давно вже рЁшила я почати нове
життя. I почну, Ё кЁнець на тому, Ё нЁчого мислити, Ё нЁ над чим
мЁркувати... КораблЁ спалено... I чого я тремчу вся? Чого?.. Дурю себе
вЁдвагою, коли чую, що сили мо© слабнуть, що я легкодуха, нЁкчемна Ёстота...
Ярина повним розпуки руком заламу╨ руки й вЁдкида╨ назад, на зелену
стЁну винограду, свою бЁляву голЁвку з обличчям, покритим тЁнями муки та
внутрЁшньо© боротьби.
А в тремтячих тЁнях горЁха сто©ть Хо, й зазира в темну альтанку, Ё хита
старою головою, Ё вЁ╨ холодом Ёз бороди.
- Гай-гай! - шепотять його старечЁ уста. - СтЁльки сили молодо© мати,
мати життя цЁле перед собою - Ё не зважитися стати до боротьби з дЁдом, з
порохном, що не нинЁ, то завтра розсиплеться! Хе-хе!.. Та глянь-бо,
подивись!.. Подивись, що на менЁ нема╨ то© манти ((застар.) - сукняний плащ,
пошитий мЁшком. Тут вжито в переносному розумЁннЁ. - Ред.) традицЁй, у яку
ти загорнула мене... Де там? Не хоче... Не зважиться й очей звести на
дЁда... Гай-гай!..
- Ну, й доля!.. - мимрить далЁ Хо тоном роздратування. - Кожне уявля╨
собЁ мене, як хоче. Для одного я з торбою на дЁтей, з рЁзкою в руках, другий
убира╨ мене в шати традицЁй, поговору, забобонЁв, третЁй тремтить передЁ
мною, як осика на вЁтрЁ, четвертий... а все зле та немудре! Коли ж
скЁнчиться моя мука, коли ж спочину вже, коли вже похова╨ мене смЁливЁсть
людська? .. Ну й доля, ну й люди! Аж мене злЁсть розбира... - бубонить
старий собЁ в бороду, що м'якими сивими хвилями злива╨ться з легенькою
парою, виссаною сонцем з вогко©, тепло© землЁ.
- Чекай же, - каже вЁн далЁ. - Хоч помщусь на тобЁ, полохлива Ёстото,
хоч полякаю тебе... Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом - з
убожеством та темнотою? Добре. А чи ма╨ш ти сили до то© боротьби - ти,
слабосила жЁнко? А глянь-но, панно, у сво╨ життя минуле, що ти звЁдти
винесла? Ану, подивись!..
Ах, те життя... Безжурне, у достатках, у розкошах воно тЁльки
розпестило ©©, ослабило волю... ЗвЁдтЁль винесла вона саму незараднЁсть,
непрактичнЁсть... НЁ, те життя нЁчого бЁльш не дало, не в ньому шукати
джерела сили...
- I з такими засобами ти гада╨ш боротися? - шепотить Хо. - А чи вЁда╨ш
ти, нерозумна дЁвчино, що вЁд тебе вЁдкаснеться родина, скоро ти пЁдеш
наперекЁр ©й, що всЁ, з ким ти жила досЁ, закаляють тебе болотом яко
зрадницю ©х кастових традицЁй? I до кого ти звернешся, коли, зламана
боротьбою, запрагнеш потЁхи, спокою? Хто пЁдтрима╨ тебе, розбиту, зневЁрену?
- Правда... правда... НЁхто. Одна... Нема рЁдно© душЁ, щоб щирим
словом, спЁвчуттям заго©ла рани сердечнЁ, заспоко©ла, пЁдтримала...
ВЁдрЁзана, як скибка вЁд хлЁба, самотня, як хрест на роздорЁжжЁ... Пустка
навкруги, холод...
- А чи вЁда╨ш ти, - пЁдда╨ Хо, - що то недостатки, убожество? Ти, що
зросла в розкошах, що не робила на шматок хлЁба? Не страшно тобЁ змарнЁти в
нерЁвнЁй боротьбЁ, до часу скласти в домовину молоде життя? ..
Боже! Усе проти не©: Ё люди, Ё становище жЁнки, Ё убожество... Усе наче
змовилося, щоб кинути ©© в огонь, обсмалити ©й крила, коли вона рветься лиш
до свЁтла, I Ярина бачить уже сво© бЁлЁ, випещенЁ руки худими, чорними вЁд
працЁ, бачить красу свою змарнЁлу, зЁв'ялу, чу╨ в грудях хоре, розбите
серце, а за плечима смерть... Смерть... не нажившись, не зазнавши щастя, не
зробивши дЁла... Брр!..
- Ех, залишити б краще всЁ сЁ мрЁ©, - спокуша╨ Хо, - та взяти вЁд життя
все, що воно може дати для особистого щастя, скористатися з молодощЁв, бо,
як кажуть: ("не вернеться весна..." А що там хтось стогне, хтось пропада╨ -
заплющити очЁ, затулити вуха, як робить бЁльшЁсть, - Ё моя хата скраю...
Боже, яка мука стояти отак на роздорЁжжЁ й не знати, кудою йти!.. Що
робити, що чинити?.. Боже!.. - Ярина з розпукою заламу╨ руки Ё впада╨ в
тяжку задуму.
Враз ©© будять дзвЁнкЁ голоси, То дЁвчата-робЁтницЁ йдуть садком на
полудне.
- Чули, дЁвчата, наша панна вЁдда╨ться? Там такий гарний панич свата╨,
хоч води напийся: чорнявий-чорнявий, а очима так Ё гра╨... Я бачила, як
при©здив, осе вже буде день зо три...
- Але вЁдда╨ться? Забожись, Одарко!
- Присягай богу! А вона, чу╨те, не хоче за нього...
- Слухайте, бояри, як князь бреше. А ти ж звЁдки зна╨ш? Може, той панич
до тебе грав очима, от-от невидко, як старостЁв пришле.
- Падку мЁй, смутку мЁй! А я б що з таким чоловЁком подЁяла, що робити
не годен?
- Оце сказала! Адже Одарка швидко свого матиме такого, що як говорить,
то й носом гра╨, не тЁльки очима.
- Атож! Е, не журЁться, дЁвчата, кожна з вас дЁждеться! Буде
пробЁйголова, а мастиголови не буде, нЁ!..
- Ха-ха-ха! Ну й вигадала, турок ти немирований!..
Серед реготу та жартЁв проминула весела громадка дЁвчат альтанку, де
сидЁла Ярина, сполохана голосами, з думками, що полинули вже в Ёнший бЁк.
╞© сватають. Так. Перед нею вЁдкрива╨ться особисте щастя, родиннЁ
втЁхи, достаток, життя безжурне. Правда, вона не закохана, але ©й
подоба╨ться чорнявий сусЁд, вона нЁчого б не мала проти його замЁрЁв, якби
не почуття Ёнших обов'язкЁв, не Ёнший шлях, що стелиться перед нею. Але вона
сто©ть над тим шляхом, Ё мучиться сумнЁвами, й шука╨ виходу... ВихЁд ╨сть...
Одно слово - Ё доля ©© з'╨дна╨ться навЁки з долею друго© Ёстоти, що коха╨
Ярину без пам'ятЁ... Вийти замЁж? Хто се сказав? НЁ, прЁч усякЁ спокуси,
усякЁ викрути - вона йде за сво╨ю Ёде╨ю!..
У ту ж саму хвилину в дверях альтанки мигнула тЁнь, Ё чорнявий хлопець,
здЁймаючи бриля, пита╨ при╨мним баритоном:
- Чи вЁльно сполохати задуму вашу, панЁ?
Ярина жаха╨ться, блЁдне, щоб зараз заллятися кармазином.
То вЁн приходить по останн╨ слово.
Вона не встигла опам'ятатись, як вЁн трима вже ©© за руку й тихо
промовля╨ тремтячим голосом:
- ПанЁ! Я не маю ще права виявити вам, як я мучився, чекаючи на слово,
що виробить серце ваше в одповЁдь на мо© почуття й замЁри. Я ще й досЁ в
непевностЁ тремчу за долю свою... Ё ще раз важуся благати вас, панно Ярино,
- не вЁднЁмайте вЁд мене руки вашо©, хай вона буде завдатком нашого будучого
щастя...
Ярина сидить блЁда, непорушна, з слЁдами переляку та боротьби на
обличчЁ, але не вЁдЁйма╨ руки вЁд щасливого хлопця,
Хо не ма╨ тут бЁльш роботи. Похитуючи сивою головою та покректуючи,
чвала╨ старий далЁ, шукаючи, де б спочити натомленою душею, натрудженим
тЁлом.
Макар Iванович ЛЁтко встав, мабуть, з лЁжка лЁвою ногою, бо так йоду
сьогоднЁ не по собЁ щось, усе його драту╨, усе турбу╨. УночЁ, правда, змучив
його поганий сон. Ото снилось йому, що в його був трус, що при трусЁ тому
знайдено кЁлька примЁрникЁв тоненького збЁрника творЁв укра©нського
поета-самовродка Рябоклячки, збЁрника, пущеного, nota bene ((лат.) -
вЁзьмЁть до уваги. - Ред.), цензурою, але виданого його коштом - Ё то в
великЁй та╨мницЁ, треба додати. НепроханЁ гостЁ грЁзно випитували Макара
Iвановича, звЁдки взяв вЁн такЁ страшнЁ брошури та яку цЁль ма╨ тримати ©х,
а Макар Iванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав, що купив ©х
тЁльки задля ©х дешевини, маючи потребу в паперЁ для обгортання снЁдання
сво©м дЁтям-школярам, що вЁн не зна╨, про що пишеться в книжках тих, бо не
вмЁв навЁть читати по-вкра©нському, та що взагалЁ нЁчого спЁльного з так
званими "малоросами" не ма╨ й не хоче мати... Йому, однак, не понято вЁри,
потягнено його з дому, страхано в'язницею, карами, засланням... Макар
Iванович виправлявся, прохав, мало не плакав, врештЁ почав пручатися... Ё
прокинувся. Прокинувся Ё сплюнув. А де ж! Присниться ж таке, зморду╨,
нагодув дрижаками... Тут Ё так тремтиш весь день, спокою не зна╨ш, а тут ще
сни морочать... Тьфу!.. А все через вечорок той вчорашнЁй у "молодих"
укра©нцЁв... От як не хотЁлось йому йти туди, а треба було... Прохано
старших; якось нЁяково не пЁти... Ну ж Ё наслухався вЁн там! Се... се просто
божевЁльнЁ люди, тЁ "молодЁ". Се - кандидати на шибеницю на кращий кЁнець!
Давай ©м зараз усе: Ё свЁдому вкра©нську ЁнтелЁгенцЁю, Ё народну освЁту з
добробутом, Ё рЁдну культуру, Ё геро©в, Ё патрЁотЁв, Ё грушки на вербЁ, Ё
зЁрку з неба!.. НЁ, вЁн не мЁг далЁ слухати, не мЁг пробувати далЁ в
товариствЁ шалених, що самохЁть Ёдуть пЁд нЁж... ВЁн просто втЁк Ёз
вечорниць, затуливши вуха, озираючись, чи хто не помЁтив його навЁть близько
хати, де було зЁбрання.
Адже й вЁ╨ укра©нець, Ё вЁн патрЁот... Се доведено не раз Ё не двЁчЁ.
Хто, як не вЁн, ще за часЁв студентства вЁсЁм мЁсяцЁв висидЁв у в'язницЁ?..
Правда, не в укра©нствЁ шукати всЁх причин того в'язнення, але якось при╨мно
тепер, коли вже лихо давно минуло, залЁчити тих вЁсЁм мЁсяцЁв на карб
патрЁотичного страждання.
ДалЁ - хто, як не вЁн, пЁдтриму╨ молодЁ таланти, так потрЁбнЁ...
"Малорос©©"? Адже вЁн не пожалував 100 карбованцЁв на видання творЁв
самовродка Рябоклячки, а що творЁв тих нЁхто не купував - на власнЁ грошЁ
набув сотню примЁрникЁв, щоб послати на село, до сво©х, Ё таким робом
довести, що, вЁрний демократичнЁй засадЁ, не розрива╨ зв'язкЁв Ёз народом,
пам'ятав про його духовЁ потреби... Адже всЁ знають, що вже десять лЁт
збира╨ться вЁв написати наукову розвЁдку на вкра©нськЁй мовЁ, хоч та мова
страх яка бЁдна, яка нездатна до наукових праць... ВЁн згоджу╨ться, що не
зна╨ мови... так якось не було часу вивчитись... Ё через те мусить балакати
по-московському, здобуваючись Ёнколи на макаронЁчнЁ фрази. Але теж вЁдомо
всЁм, що вЁн усе збира╨ться простудЁювати трохи вкра©нську мову... А на
роковинах, на вечорницях хто так патрЁотично (без жартЁв!) п'╨ горЁлку, так
щиро заведе пЁснЁ, вдарить тропака?.. А скЁльки страху набратися, скЁльки
натремтЁтися, скЁльки обережностЁ треба, щоб не зрадитися перед ворогами! I
се ще не патрЁотизм? Мало на сьому ще? А вони патрЁотЁв шукають!..
Макар Iванович здвиг плечима й почав ходити по покою взад та вперед.
Очевидячки, думки сЁ не заспоко©ли його. Щось ще турбувало його, залазило до
серця, зазирало пЁд шкуру комашнею. Макар Iванович був неспокЁйний. Ану ж,
борони, боже, хто спостерЁг, як вЁн увЁходив або виходив Ёз зЁбрання
"молодих"? А що тодЁ буде? Погана справа. Лихий понЁс його туди, до тих
божевЁльцЁв. Чи не краще-то було пЁти на "вЁнт" до сусЁда? Ат!!! А тут ще
сон такий, наче вЁщу╨ щось. Погано. Е, що там, врештЁ, сон! Дурниця. Воно
якось не пристало навЁть людинЁ з вищою освЁтою, з поважним становищем
значного урядовця вЁрити в сни, як вЁрить у них темна, неосвЁчена баба на
селЁ... А проте на серцЁ наче мишЁ шкрябають.
Макар Iванович зупинився перед дзеркалом, звЁдки визирнуло до його
чепурне, але пом'яте вже обличчя з шпакуватою бородою, з довгим укра©нським
носом, хитрими сивими очима та виплеканим волоссям, що, мов кримським
смушком, вкривало йому голову. Кокетним, навиклим рухом поправив вЁн бороду
й волосся, осмЁхаючись до думки, що не понизився ще курс його в жЁнок. Але й
се не помогло. Сон та вчорашнЁй вечЁр не йшли йому з голови, дратували
нерви. ВЁн усе сподЁвавсь чогось лихого.
Ураз - дзвЁнок.
Макар Iванович так Ё жахнувся, так Ё затремтЁв увесь. НеспокЁйним
поглядом окинувши покЁй, немов бажаючи запевнитись, чи там нема чого
небезпечного, вЁн сам побЁг вЁдчиняти дверЁ.
- О-ох! - з пЁльгою зЁтхнув Макар Iванович, вертаючись до покою з
пачкою кореспонденцЁй. - Листоноша!
Нервовим рухом одкинув вЁн набЁк "С в Ё т", "К и е в с к у ю с т а р и
н у", "3 о р ю" й узявся за листи.
ВЁдкритка? БЁд кого б се? А-а, вЁд брата-бурсака.
Прочитавши заледве кЁлька слЁв, Макар Iванович почервонЁв, пЁдплигнув
на мЁсцЁ Ё в найвищому обуреннЁ кинув вЁдкритку на стЁл.
- Се... се... се... чорт зна що таке!.. - скрикнув вЁн. Се просто
нЁкчемнЁсть... Писати до мене по-вкра©нському на вЁдкритцЁ... компрометувати
мене! ВЁдкритку кожне може перечитати, кожне може побачити... Я не дозволю
так компрометувати себе... Я ж йому прочитаю "патер ностер"! ((лат.: Pater
noster) "Отче наш". - Ред.)
Макар Iванович бЁгав по хатЁ в сильному роз'ятреннЁ, наче з вЁдкритки
то© знявся рЁй вЁс та покусав його. ВрештЁ, трохи заспоко©вшись, вЁн узяв
картку в руки, щоб дочитати.
- Ну, що ж там особливого? "Я здоров, коханий брате... Як тво╨
здоров'я?.. На святки, може, при©ду..." От Ё все... Ну, взяв би Ё написав би
"по-росЁйському"... А то... - Макар Iванович здвиг плечима Ё сердито подер
вЁдкритку на дрЁбненькЁ шматочки.
Другий лист, вже у ковертЁ, викликав тЁльки усмЁшку на уста Макара
Iвановича. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патрЁотизму,
прохала порятувати молодого вкра©нського письменника, якому тепер дуже
скрутно; особа та зЁставалась в надЁ©, що Макар Iванович дасть протеже ©©
мЁсце в сво©й канцелярЁ©, бо ще недавно натякав, що потребу╨ помЁчника.
Макар 1ванович осмЁхнувся. Нема дурнЁв! На сей гачок його не зловиш! ВЁн
буде приймати в канцелярЁю "молодих"? НавЁщо? Щоб скомпрометуватися, щоб
мати неспокЁй, а то - хто зна? може, й великий клопЁт? ХЁба вЁн не зна╨ тих
шибайголЁв, купаних в окропЁ!
- НЁ, красненько дякую, - розводить вЁн руками з уклоном, наче перед
ним сидить та особа, що писала лист. - Зверта╨ться до патрЁотизму? Згода.
Даю п'ять... ну, десять карбованцЁв до складки на запомогу голодному, але
встромити палець межи дверЁ... уклЁнно дякую... Може, хто другий
зохотиться...
ОсмЁхаючись, Макар ╡ванович зараз же написав солодку вЁдповЁдь,
виставляючи прикрЁсть, яку зробила йому неможливЁсть дати мЁсце певнЁй особЁ
через брак вакансЁ© й запевняючи заразом, що почува╨ться до обов'язку
зробити все можливе для вкра©нського письменника.
Задоволений зЁ свого дипломатичного маневру, Макар Iванович заклеював
лист, коли з друго© хати, як бомба, влетЁв його чотирилЁтнЁй синок.
- Папа! Папа! - загаласував вЁн. - Мама сказала, чтобы ты послал по
водку!..
- За водкой... за водкой, а не по водку!.. Сколько уж раз я замечал
тебе, мужичонок ты этакой?!
I роздратований укра©нський патрЁот, забуваючи на хвилинку про свЁй
патрЁотизм, вибЁг до другого покою, гукаючи на жЁнку:
- Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашо© на те, як балакають
нашЁ дЁти! Адже вони страшенно калЁчать росЁйську мову! Се бог зна що
таке... се нЁ на що не схоже! ..
Макар Iванович хвилю╨ться, бЁга╨ по хатЁ.
Все наче змовилось сьогоднЁ, щоб дратувати його: Ё листи, Ё дЁти, Ё
згадки вчорашнЁх вечорниць... Ай, тЁ вечорницЁ! .. недурно кажуть, що як ма╨
скластися лихо, то бог Ё розум вЁдбере. Треба ж було зробити таку капЁтальну
дурницю - пЁти на тЁ вечорницЁ... Бути не мовне, щоб не пронюхано, хто там
був, про що балакано... Ё тодЁ... прощай, Макаре Iвановичу!.. Попрошайся з
посадою, з родиною Ё в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото
вскочив!..
Буйна фантазЁя труча╨ бЁдного Макара Iвановича по похилостЁ в якусь
чорну безодню, звЁдки нема стежки наверх. Страх обгорта╨ його такий, якого
вЁн не пригаду╨ в дитинствЁ навЁть. Напевне, сором перемЁг би той страх,
коли б наш патрЁот мЁг збоку глянути на свою громадську вЁдвагу, чи то пак
на брак ©©. Але де там йому до сорому, коли шкура в небезпечностЁ! Шку-ра,
розумЁ╨те ви? Шку-ра!!
Макар ╡ванович так завзято бЁга╨ по хатЁ Ё так кривиться, аж дЁд Хо; що
вже давненько крЁзь вЁкно придивля╨ться до сЁ╨© сцени, не може вдержатись
вЁд смЁху. Старий зна╨, що небезпечнЁсть не скаламутить лояльного життя
добродЁя ЛЁтка, й весело хихика╨.
- Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! МенЁ б нЁчого й стояти тут,
так утЁшно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов за╨ць той,
полоха╨ться абичого. Почекаю ще часинку, забавлюся, бо нЁчого нема
втЁшнЁшого, як такий страхополох - "фЁл".
О, знов дзвЁнок! ..
Макар Iванович аж кинувся, так той дзвЁнок прикро вдарив його по
напружених нервах. Яке там лихо дзвонить та й дзвонить? МарЁйко, Варко! Не
чу╨те, що там хтось дзвонить? Швидше вЁдчинити!.. Макар Iванович, бажаючи
дЁзнатись, хто прийшов, крЁзь вЁдхиленЁ дверЁ зазирнув у передпокЁй...
зазирнув Ё охолов. Ой, леле! ОфЁцер... з бЁлими шлЁфами!.. (шлЁфи -
офЁцерськЁ знаки. - Ред.) МакаровЁ Iвановичу аж в очах потемнЁло, аж у
п'ятах похололо... От Ё справдилося його передчуття. От Ё нещастя!.. БлЁдий,
переляканий Макар Iванович пЁдбЁг до стола, скинув на його очима, вхопив
бЁдну, невинну "Зорю" Ё, невважаючи на протестуюче "Д. Ц." ("Д, Ц."
дозволено цензурою. - Ред.), укинув ©© пЁд стЁл у кошик. Запевнившись, що в
хатЁ нема бЁльш нЁчого "небезпечного", вЁн скупчив усю силу волЁ, щоб дати
обличчю свому спокЁйний вираз,
I саме був час. У хату вступив гЁсть... вЁйськовий лЁкар, знайомий
Макара Iвановича.
Х-у-у! Як же вЁн налякав його!
Макар Iванович ледве перевЁв дух. Тремтячий, блЁдий, вЁн привЁтався до
доктора, попрохав його сЁсти.
"╡ чого вЁн ходить до мене, отой ворохобник? - промайнула думка в
головЁ Макара Iвановича. - Адже я вже раз не пЁзнав його на вулицЁ".
- Почну, коли дозволите, просто з дЁла, яке привело мене до вас, -
почав гЁсть, сЁдаючи на дзиглику проти господаря. - Учора ви так хутко
покинули наш гурт, що...
- Голова в мене розболЁлась так, що, повЁрите, ледве до лЁжка
доплентався, - скривився Макар Iванович.
- Отож Ё ми так домЁркувалися, що ви, либонь, занедужали... Як вам
вЁдомо, - вЁв далЁ доктор, - позавтра в мЁстЁ Луцькому ма╨ вЁдбутися гучний
похорон нашого славного письменника, що сими днями помер. Шануючи заслуги
його на полЁ вкра©нського письменства, а також виходячи 3 засади, що нам
потрЁбнЁ тепер мЁж Ёншим Ё манЁфестацЁ©, якЁ б свЁдчили про Ёснування наше,
перед ширшою публЁчнЁстю показували, що ми живемо, ухвалила громада наша
прийняти удЁл в тому похоронЁ депутацЁ╨ю й вЁнком на могилу покЁйного. ВЁнок
уже замовлено, Ё грошЁ на нього помалу збираються, але...
"Чого се вЁн хоче вЁд мене? Чи не грошей часом?" мЁркував собЁ Макар
Iванович Ё перехопив, виймаючи калитку
- Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вЁнок...
- СпасибЁ, - обЁзвався доктор, ховаючи жовтий папЁрець. - Властиво, тут
рЁч не в грошах, а в депутацЁ©, - казав вЁн далЁ. - Ми ухвалили вибрати
трьох: двох молодших Ё одного старшого. Громада наша, чолом даючи перед
вашим патрЁотизмом Ё заслугами, припоручила менЁ прохати вас по©хати
депутатом на похорон Ё завезти вЁнок, що я й чиню тепер з при╨мнЁстю.
Макар Iванович зразу налякався.
Може, се небезнечно3 Але такЁ почеснЁ запросини при╨мно полоскотали
його пиху. Так! Не помилилася громада, називаючи його патрЁотом... ВЁн так
любить Укра©ну й той добрий укра©нський люд! БЁдна, бЁдна Вкра©на, чого б
вЁн не зробив для не©!..
Макар Iванович цЁлком розкис. ВЁн дякував за честь, запевняв у свойому
патрЁотизмЁ, розводився над браком ЁнтелЁгенцЁ© вкра©нсько© й, урештЁ,
обЁцяв, умовившись до сво╨© ролЁ з громадянами, ви©хати завтра в мЁсто
Луцьке ранЁшнЁм потягом.
- А хто ©де з молодих? - зупинив вЁн виходячого доктора.
- Семен Пилипчук з АндрЁ╨м Гавриленком.
"Погана компанЁя", - подумав Макар Iванович, кривлячися.
Доктор попрощався й вийшов, обЁцявши за двЁ години прислати вЁнок, а
Макар Iванович лишився у хатЁ.
Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором Ё прича©вся в куточку, звЁдки
вигЁднЁше стежити за кожним рухом тЁла й духу Макара Iвановича.
Макар Iванович пройшовся по хатЁ, затираючи руки. ВЁн радий. ВЁн завжди
був певним, що заслуги його, яко патрЁота, не загинуть марно. Золото -
скрЁзь золото. ВЁн навЁть не диву╨ться, що з-помЁж чималого гурту громадян
вибрано його депутатом на похорон. На честь таку вЁн ма╨ право... ТЁльки...
навЁщо тЁ дво╨ молодших? Вони якЁсь... непевнЁ... Адже можна б було
запрохати когось зЁ старших - правда, не таких славних патрЁотЁв, як Макар
Iванович, бо не всЁ ж зазнали в'язницЁ, видавали твори Рябоклячки, збиралися
писати наукову розвЁдку, - але все ж людей певних, поважних, з становищем...
А то... Семен Пилипчук... АндрЁй Гавриленко... Чекайте! Який се АндрЁй
Гавриленко? Чи не той, часом, що недавно був пЁд доглядом? Як же се вЁн,
Макар Iванович, урядовець, людина офЁцЁально лояльна, прилюдно виступить з
ним у такЁй справЁ, що вже сама з себе трохи... як би се сказати... ну,
трохи небезпечна? НЁ, се бог зна що таке! Се... се... просто неможливе!
Тепер такий час, такЁ умови, що як плюнути - пЁдпасти пЁд категорЁю
укра©нофЁлЁв, сепаратистЁв, полЁтично небезпечних et cet. (et cet. - Ё т. д.
(скороч. вЁд лат. et cetera). - Ред.) А нащо се? Та й, мЁж нами кажучи, до
чого нам тепер тЁ манЁфестацЁ©, до чого такий бучний похорон, з вЁнками, з
промовами, з комедЁями? Умерла людина - поховати ©© тихенько, зЁйтись по
тому в гурточок, згадати небЁжчика, пом'янути сльозою ("п'яною" - шепнув
внутрЁшнЁй голос МакаровЁ Iвановичу, але вЁн не звернув на се уваги),
посумувати, що бЁднЁй Укра©нЁ нашЁй щербата доля забира╨ кращих синЁв, - Ё
розЁйтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру...
Макар Iванович задумався. НепотрЁбно, цЁлком непотрЁбно, поквапився вЁн
з обЁцянкою ©хати на той похорон. Що то в нього - двЁ голови на плечах, щоб
отак ризикувати, або слава захистить його вЁд "всевидячого ока"? Краще б
було вЁдмовитись, краще б не ©хати. I як можна бути таким необережним?!
ЦЁлий вЁк мати на метЁ обережнЁсть Ё так вклепатися! Ат!
- Що менЁ чинити, що робити? Адже я згодився, обЁцяв! - бЁга╨ по хатЁ
збурений Макар Iванович. - Тепер якось нЁяково назад лЁзти... А ©хати не
можу... I не по©ду, нЁзащо не по©ду... Але що менЁ зробити, як
викрутитися?.. Боже!..
Макар Iванович бЁга╨ по хатЁ, як навЁжений, а Хо не може далЁ витримати
в свому кутку. Його розбира такий смЁх, що аж кольки пЁд грудьми спирають.
- Ха-ха-ха! - регочеться старий, узявшись у боки. - Ха-ха-ха! Чи бачив
хто кумеднЁшу фЁгуру? Оце "фЁл", так "фЁл", чисто©, мовляв, води!..
Ха-ха-ха!..
БЁла борода Хо труситься вЁд реготу, аж холодний вЁтер Ёде вЁд не©, а
наш патрЁот тЁпа╨ться, мав у пропасницЁ, уявляючи буйною фантазЁ╨ю всЁ
наслЁдки сво╨© необачно© обЁцянки. Тут Ё компрометацЁя, Ё втрата посади, Ё
допити, Ё таке страхЁття, що й малим дЁтям не сниться,
- Не по©ду! - рЁша╨ вЁн врештЁ. - Не по©ду!
- Барин! - ускаку╨ служебка. - Там принесено з крамницЁ такий вЁнок з
срЁбла, що аж ся╨ на сонцЁ...
- Дурна! - грима╨ на не© роздратований Макар Iванович Ё сЁда╨ за стЁл.
- Що його зробить? - мЁрку╨ вЁн. - Напишу хЁба, що несподЁвано заслаб Ё
через те не можу ©хати... Доведеться день зо два не виходити на вулицю,
посидЁти в хатЁ, та що ж робити! Усе ж краще, нЁж компрометацЁя...
I Макар Iванович гладенькими фразами (звичайно, московськими) вилива╨
на паперЁ жаль, що несподЁвана слабЁсть змушу╨ його зректись великого
обов'язку, ба й честЁ в ролЁ депутата виявити свЁй невтЁшний смуток над
свЁжою могилою вкра©нського письменника, Ё через те вЁдсилав вЁнок у надЁ©,
що вЁн дЁстанеться не в гЁршЁ руки...
Одно можна додати: Макар Iванович не збрехав: вЁн справдЁ заслаб... вЁд
страху.
Хо вступа╨ в здоровезну кам'яницю, лЁзе, покректуючи, по ступанцЁ
високо, аж "пЁд небо", Ё втиска╨ться в маленьку кЁмнату, в найтемнЁший
закуток. В кЁмнатЁ - як в улику: гучний гомЁн молодих голосЁв бринить усЁма
тонами радостЁ ©© смутку. То за столом, при свЁтлЁ лампи, зЁбралася в
гурточок молодЁж, щоб, нЁм розЁйтись рЁзними шляхами, востанн╨, може,
подЁлитися враженнями пережитого та надЁями на будучину.
Бачить Хо перед собою людей, повних сили, енергЁ©, вЁри, злучених з
собою теплими, сливе братерськими вЁдносинами. ╞ не диво: всЁ вони грЁлися
бЁля одного вогнища, кожен брав звЁдти свЁтло й тепло. Огнище те - любов до
сво╨© кра©ни, до свого народу; свЁтло - то Ёдея, що дала змЁст життю, то
свЁдомЁсть сво©х обов'язкЁв; тепло вЁра в перевагу добра над злом, правди
над кривдою, свЁтла над темрявою...
- Братики мо©! - здЁйма╨ рЁч один. - Розходимось ми рЁзними шляхами,
розлуча╨мось, навЁки злученЁ одною Ёде╨ю... Ёде╨ю нацЁйно-культурного
вЁдродження нашо© кра©ни.... Перед нами життя, перед нами робота...
РозЁйдЁмось ми промЁннями сонця, понесЁмо свЁтло у темнЁ закутки...
РозпливЁмось глибокими рЁчками, зросЁмо рЁдну землю, Ё "як дЁвочЁ вЁнки,
зазеленЁють нашЁ ниви..." Не лякаймось великостЁ працЁ, не жахаймось важко©
дороги! В Ёде© нашЁй, в нашЁй працЁ, в нашЁй смЁливостЁ - сила наша. П'ю за
смЁливЁсть!
- За смЁливЁсть! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок.
- Хе-хе-хе! за смЁливЁсть!.. - глузливо шепотить Хо. РозЁйдемось
промЁннями... розЁлл╨мось рЁчками... Хе-хе-хе! Ой, як устануть тумани, як
закутають промЁння те, як потиснуть морози та скують рЁчки - побачимо, куди
дЁнеться ваша смЁливЁсть! Хе-хе!.. А про дЁда Хо й забули? Не пам'ята╨те,
яку чудодЁйну силу мав його борода? Ге? А сього не хочете?.. - I Хо трясе
бородою, сповняючи хату холодним вЁтром.
Але молодЁж Ёз усмЁшкою слуха старого. Лякай, дЁду!
- Нам скажуть, що думки нашЁ не новЁ, - обзива╨ться другий, - Ё ранЁш
не одно чисте серце загрЁвалося такими ж Ёдеями... Та тим-то й ба, що тодЁ
тЁльки Ёдея набира╨ вартостЁ, коли пороста╨ тЁлом, переводиться в життя,
Перевагу нашу я добачаю найголовнЁше в тому, що ми поставили собЁ завданням
перевести нашЁ Ёде© в життя, Ё певнЁ, що зробимо все, що в нашЁй силЁ й
змозЁ... Будьмо передусЁм скрЁзь укра©нцями - чи то в сво©й хатЁ, чи в
чужЁй, чи то в свому кра©, чи на чужинЁ, Хай мова наша не буде мовою, якою
звертаються лиш до челядЁ... Хай вона бринить Ё розгорта╨ться в нашЁй
родинЁ, у наших зносинах товариських, громадських, у лЁтературЁ скрЁзь, де
нам не зацЁплено... Не попускаймо собЁ навЁть у дрЁбничках. НесЁмо прапор
справи нашо© в дужих руках, а будьмо консеквентними, не вЁддЁляймо слова вЁд
дЁла... Не жахаймось, що дЁло те таке велике, таке важке... РобЁм, що
можемо: на яку б дорогу не ступили ми - йдЁм смЁливо, пам'ятаючи, що всЁ
дороги провадять до Рима... А поки що нам треба працЁ, працЁ й працЁ... Я,
як ви зна╨те вже, маючи шматочок власного грунту, Ёду на село
господарювати... Придивляючись ближче до життя села, я пересвЁдчився, що
навЁть одна ЁнтелЁгентна людина може багато там зробити, скоро потрафить
забезпечити собЁ поважання та вплив. Аби охота, а знайдеться змога приложити
руки й до освЁти, Ё до полЁпшення економЁчного та морального стану нашого
люду.
- А сила ворожа? А кроти, що стануть пЁдривати твЁй будинок? А шинкар?
А жмикрути всякЁ? - аж пЁдскаку╨ на мЁсцЁ Хо, трясучи бородою. - Чи ж ти
гада╨ш, що то жарти?
- Знаю, - веде далЁ будучий хлЁбороб, наче вЁдповЁдав на запитання Хо,
- що доведеться менЁ рахуватися з чималими труднацЁями, стрЁти багато
перешкод, але теж багато й вЁри в мене у свою Ёдею, багато сили молодо©,
багато енергЁ© вкладу я в свою працю! П'ю за працю на пожиток кра©нЁ нашЁй,
панове!
Випито за працю.
- Приймаючи сей тост, - обзива╨ться третЁй, - додам кЁлька слЁв.
Пригадайте собЁ, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутикЁв
показав синам, яку силу ма╨ ╨днЁсть. Отож, ╨дностЁ, яка б робила нас Ёз
кволих навЁть одиниць незламною силою, потребу╨мо й ми... Важка праця,
перешкоди, що неминуче стануть нам на дорозЁ, усякЁ лихЁ пригоди здолають
зламати хоч якЁ сили, хоч яку енергЁю, Ё горе людинЁ, що в таких обставинах
почу╨ться самотньою, вЁдЁрваним листком... Отож, треба нам цементу, щоб
нарЁвнЁ з Ёде╨ю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирЁ, чисто
братерськЁ вЁдносини мЁж нами, обопЁльну помЁч, пораду... ОпрЁч двох тостЁв
- за смЁливЁсть Ё за працю - п'ю ще й третЁй: за ╨днЁсть!
- За ╨днЁсть! - торкнулись усЁ чарками.
В маленькЁй кЁмнатцЁ чимдалЁ ста╨ гучнЁше. В атмосферЁ, повнЁй палких
речей, смЁливих поривань, надЁй, енергЁ©, повнЁй безкрайо© вЁри в Ёдею та
власнЁ сили, загрЁтЁй юнацьким запалом, гарно почува╨ться молодЁж. Байдуже
©й, що Хо з усе© сили намага╨ться налякати ©©: то бородою ма╨, з вЁтром
холодним дрижаки посилаючи, то вЁдхиля╨ заслону, показуючи спокуси й
небезпечностЁ, що мрЁють на житт╨вому шляху... Байдуже!.. Палка молодЁж у
живЁ очЁ смЁ╨ться старому, кепку╨ з його заходЁв, зве його порохном.
Хо ма╨ причину радЁти, бо хто ж то, як не вЁн, нарЁкав на полохливЁсть,
що трима його на свЁтЁ, не да╨ спокЁйно зложити кЁсток у домовину? Але Хо не
сьогоднЁшнЁй, вЁн старий, як свЁт, його не зведеш. Ох, багато бачив вЁн на
вЁку свому! Бачив вЁн Ё таких, що, повнЁ молодечо© вЁдваги, викликали на
герць потуги зла, а як прийшло що до чого - першЁ ж п'ятами накивали.
Ставиться, як лев, а гине, як муха. Бачив Хо таких, ох, бачив, Ё тепер... не
вЁрить. Просто не вЁрить, щоб ся палка молодЁж, скоро зЁткнеться зЁ
справжнЁм життям, витривала боротьбу з його чудодЁйною силою, не пЁдхилилася
©й, Адже й такЁ Макари IвановичЁ мали сво© хвилини зваги, а тепер що з ними
сталося? Пожалься, боже!..
- Слова, фрази!... - шепотить Хо. - Се абихто зможе! А от дЁлом довести
вЁдвагу - й то не нерозсудливу вЁдвагу, а таку, щоб давала змогу
повсякчасно© працЁ, - се я РозумЁю! Не можу, правда, наперед сказати, що ви
нездатнЁ на се, але не повЁрю, поки життя ваше не покаже вашо© правди... А
тодЁ... О, тодЁ страховЁ Хо легше стане, бо ближче буде до могили...
Хо слуха╨, як молодий лЁкар розгорта╨ плани сво╨© лЁкарсько© та
просвЁтньо© дЁяльностЁ на селЁ, де ма╨ замЁр оселитись. ВЁн веде боротьбу з
темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до ЁнтелЁгента, органЁзу╨
дешеву медичну помЁч... Чу╨ Хо, як сЁльський учитель обЁця╨ хитромудро
керувати помЁж пЁдводними камЁннями сучасних порядкЁв, а таки доплисти, куди
треба, таки досягти сво╨© мети... А ось починаючий письменник нахваля╨ться
щиро взятись за працю, за поважнЁ студЁ©, простати сво© Ёде© та працювати не
то в свято, але й у будень... I Хо не може його нЁяк злякати анЁ цензурними
умовами, анЁ фатумом укра©нського письменника писати gratis (gratis (лат.) -
безкоштовно, задарма. - Ред.) , або за "бЁг дасть"...
Довго ще, мов улик той, гуде маленька кЁмната "пЁд небом", довго ще
чека╨ Хо, аж поки братерський поцЁлунок на прощання не закЁнчить сього
пам'ятного вечора.
- Не полегшало менЁ з того, що глянули менЁ сьогоднЁ в вЁчЁ, не
полегшало... - шепотить Хо, плентаючись за останнЁм з гостей. - I не
полегша, аж пересвЁдчуся, що не порожнЁ згуки лунали там у кЁмнатцЁ, що час
Ё життя не зламають вЁдваги вашо©... Почекаю ще... почекаю.
Мина╨ кЁлька лЁт.
Змордований вЁчною блуканиною, знуджений полохливЁстю всього живучого
та невдячною ролею страху, шкандиба╨ по курнЁй дорозЁ Хо, пЁдпираючись
довгим костуром.
- Скучно на свЁтЁ, нудно на свЁтЁ... скрЁзь повно страхополохЁв... -
мимрить старий у роздратуваннЁ. - А ти волочись по свЁтах, не бачачи
кЁнця-краю сво©й мандрЁвцЁ... Ох, важко, важко, спочити б уже... - зЁтха╨
вЁн до спокою.
- А що се манячить улЁворуч? - зацЁкавився Хо, з-пЁд руки вдивляючись у
далечЁнь, що червонЁла вся в променях заходячого сонця. - Селом Не пЁду
туди; остобЁсЁли менЁ оселЁ людськЁ... Е, нЁ, стривайте, зайду, бо тут живе
хлЁбороб-ЁнтелЁгент, що то нахвалявся запровадити на селЁ новЁ порядки...
Побачимо...
Сонце вже сЁдало, коли Хо входив у село. Насамперед, як пристало
порядному подорожньому, подавсь вЁн до корчми. Але що за диво? Корчму хтось
обгородив, прибив нову табличку над дверима та повиганяв звЁдти, мабуть,
усЁх п'яниць, бо якось там так дивно тихо, мов у церквЁ... Хо наблизився,
глянув на табличку й прочитав: "Школа". Е-ге-ге! Ось воно що! Недавно була
корчма, а тепер школа. Де ж корчма? Хо обЁйшов село, але корчми не було.
ЧудасЁя, та й годЁ! А що то робить пан дЁдич, цЁкаво глянути? - пода╨ться Хо
до чепурного двора, що дивиться на нього осяяними вЁкнами. Старий
присува╨ться до вЁкна, зазира всередину й бачить: у хатЁ, за столом, сидять
гостЁ - учитель та селяни. УсЁ вони вкупЁ з господарем щось пишуть, рахують,
мЁркують. У кутку дво╨ дЁтей граються, декламуючи байку ГлЁбова "Вовк та
ягня".
- Що вони там рахують? - шепотить Хо, прислухаючись. - Еге! ось що:
касу ощадну заложили. Бач ©х? А се знав що? Гомонять про якусь землю, що
громада ма╨ купити в сусЁднього дЁдича. Еге, вЁн таки оре перелЁг свЁй, той
хлЁбороб! Що ж далЁ, що ще нового?.. Хо, однак, мусить вЁдЁрвати увагу вЁд
товариства, бо в хату вступа╨ жЁнка господаря, звертаючись до дЁтей чистою,
неламаною мовою:
- А йдЁть, дЁточки, гратися в другу хату, бо ви тут заважа╨те...
За якусь часинку господиня знов увЁходить, прохаючи всЁх на вечерю.
Здивований Хо бачить, як усЁ посполу сЁдають за стЁл, Ё каже до себе: "А
диви! Тут наче нема пана й мужика, а самЁ люди..."
По вечерЁ гостЁ примощуються, де кому вигЁднЁше, а господар вийма╨
книжку, Ё почина╨ться лектура...
Тут уже Хо не витриму╨. Його обхоплю╨ непереможне бажання викликати
вЁдважного господаря на останню боротьбу з собою. Хо збира╨ всю свою потугу:
проймаючим холодом вЁ╨ борода його, чудодЁйна сила, мов хмари тЁ, насува╨
найстрашнЁшЁ картини перед очЁ лектора, а лектор наче не помЁча╨ сього. Але,
врештЁ, почувши при сутнЁсть страху, вЁн вЁдрива╨ться вЁд книжки,
оберта╨ться до Хо Ё дивиться йому в вЁчЁ довгим, зважливим поглядом...
I враз Хо помЁча╨, що вЁд погляду того дЁються з ним незвичайнЁ речЁ: з
бороди вже не вЁ╨ проймаючий холод, вона тратить свою чудодЁйну силу, тЁло
його менша╨, легша╨, немов частина ЁЁого парою взялась або порохом
розсипалась; Хо чу╨, що на душЁ в нього став легше, вЁдраднЁше, що бЁльш
таких смЁливих поглядЁв - Ё скЁнчиться його довЁчна мандрЁвка, Ё складе вЁн
на спочинок сво© старЁ, натрудженЁ кЁстки...
Хо йде далЁ, не чуючи втоми, невважаючи на глуху нЁч. Ось Ё небо
всмЁхнулось перед свЁтанням, ось Ё сонечко землЁ вродливЁй на добридень
дало, а Хо чимчику╨, поспЁшаючи до села, де молодий лЁкар, вЁрний сво©й
Ёде©, мав розгорнути свою лЁкарську та просвЁтню практику. ВрештЁ - село. Хо
пЁдЁйшов до села, Ё перша хата, яка кинулась йому у вЁчЁ, була шпиталь,
мЁсце страждання Ё заразом боротьби з тим стражданням. Хо став на порозЁ,
зазирнув усередину. Що там? Чи нема лЁкаря? НЁ, ╨сть: вЁн на свому мЁсцЁ,
бЁля хорих. ТЁльки вЁн не помЁча╨ Хо, що всЁма силами намага╨ться звернути
на себе його увагу; лЁкаревЁ просто нЁколи. Тут нового хорого привезено, там
операцЁя, а то треба й лЁки самому налагодити, Сила роботи! Довго чига╨ Хо
на хвилину, коли лЁкар буде вЁльнЁшим, Аж ось Ё дочекався. ЛЁкар Ёде додому,
обЁда╨, а по обЁдЁ замика╨ться в сво©й хатинЁ, щоб нЁхто не заважав йому
писати популярний виклад з гЁгЁ╨ни для селян, звичайно, мовою вкра©нською...
Осю-то хвилину й уважа╨ Хо за слушну для свого досвЁду. ВЁн дЁйма╨
трудЁвника холодом, вЁн малю╨ перед ним картину недостаткЁв, убожества, бо
що дасть сЁльська практика? ВЁн показу╨ йому всЁ засоби темно© сили, що вою╨
зЁ свЁтлом та чесною працею, Дарма! Не жаха╨ться лЁкар, а зводить на Хо очЁ
й пронизу╨ його ясним, смЁливим поглядом чесно© людини...
I знову чу╨ Хо, що сила його слабша╨, що сам вЁн менша╨, Ё з вдячним
серцем, повним поважання, низько вклоня╨ться лЁкаревЁ, шепочучи сво╨:
- СпасибЁ...
А вчитель?
I мчиться Хо до другого села, Ё мусить уклонитись учителевЁ, бо вЁн
смЁливо пливе помЁж камЁнням до мети, нЁ на хвилину не забуваючи сво©х
обЁцянок, сво©х обов'язкЁв.
- Еге-ге! поталанило менЁ, - радЁ╨ старий. - На добру стежку вступив я,
пЁду й далЁ по ©й...
I ось перед ним маленька хата, а в хатЁ тЁй, зЁгнувшись над столом,
худий, блЁдий, змарнЁлий, працю╨ вкра©нський письменник, Ё лиш велика душа
дивиться з його великих очей. Ледве-ледве пЁзна╨ Хо в ньому юнака з повним
рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора. I не дивниця: життя
йшло, а було в життЁ тому Ё кайданЁв, Ё голоду, Ё холоду, Ё всього, що
мусить зазнати спЁвак невЁльного народу.
- Три чисницЁ до смертЁ, - рЁша╨ Хо, дивлячись на його. - Покинь, бо
вмреш1 - ляка╨ вЁн господаря свЁтлички. - Бачиш, який холод Ёде з мо╨©
бороди, а бувають кра©, де ще холоднЁше...
- Покинути? - обзива╨ться тихий голос з-над столу. - НЁ, не покину.
Вмерти я можу, але що зроблю, те буде зроблено. Холодом же не лякай мене, бо
поки жеврЁ╨ вогонь, що маю в серцЁ, менЁ буде тепло й добре...
I Хо стрЁва╨ться очима з худою, мЁзерною людиною Ё не витриму╨ того
погляду, повного вЁри, повного кохання до сво╨© кра©ни...
I ще раз склоня╨ться Хо перед силою, вищою й сильнЁшою вЁд сили страху.
ВЁльнЁше зЁтхнув старий страх, Ё радЁсно й легко зробилось в нього на
серцЁ. Йому забажалося самотини, бо полохливЁ люди, що стрЁвались по дорозЁ,
стались йому гидкими. Чимдуж покинув Хо людськЁ оселЁ й подавсь ген-ген
полями аж до лЁсу. Тут, на знайомЁй галявЁ, сЁв вЁн, загорнувся сивою, мов
туман той, бородою та й замислився.
Сидить Хо Ё не помЁча╨, що все живе в лЁсЁ пЁд впливом страху зата©ло
дух, перестало жити, що навкруги його запанувала. мертва, прикра тиша.
Пташки ущухли, звЁрина прича©лась, малЁ комашки завмерли в травицЁ. Ростини
боялись навЁть тягти сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ
листочки, розгорнути звиненЁ квЁтки. Пустотливий промЁнь сонця зупинивсь у
зеленЁй гущинЁ та лиш здалеку придивлявся до сиво©, мов туман той, бороди
Хо, боячись наблизитись до не©. Тихо було, мертво. Але Хо не помЁчав сього:
вЁн сидЁв, замислившись, з радЁсною усмЁшкою на устах, з надЁ╨ю в серцЁ.
НадЁя та сягала аж у тЁ часи, коли смЁливЁсть вЁзьме верх над страхом Ё Хо
зложить на спочинок сво© старЁ, наболЁлЁ кЁстки."
1894
Last-modified: Sat, 31 Aug 2002 10:37:57 GMT