Зразу гадав - чумаки ©дуть, пiзнiше подумав, чи не татари ясир женуть, аж, пiд'©хавши на кид стрiли, бачу - вiддiл узбро╨них ратникiв веде скутих невольникiв, душ, може, двiстi-триста" "Чи не забагато, пане Згура?" - перервала панна Мар'яна. "Як вас шаную, панно Мар'яно, менше сотнi ©х не було, а ратникiв дванадцять". "Як дванадцять розбiйникiв". "Ви зволили вгадати, панно Мар'яно, як дванадцять розбiйникiв. Що ж менi тут робити? Тiкати почуття шляхоцького гонору не позволя╨, минати не можна, бо вже добачили мене, значиться, треба йти наперебiй, треба ©х клином розбивати". "Як то клином?" - питалася панна Мар'яна. "Постривайте, ось як. Я напередi, як вiстря, мо© козаки за мною, так що голови ©х коней доторкалися бокiв мого знаменитого верхiвця..." "Розiнанте?" "Нi, Чорнозора, так звався мiй кiнь. У лiвiй руцi спис, у правiй шаблюка..." "А поводи?" "Якi ж бо ви, панно Мар'яно! - поводи в зубах, от так, о". Тут пан Згура у лiву руку вхопив виделку, в праву нiж, край обруса в зуби, нагнувся понад стiл, як ©здець на конi до атаки, пiдняв брови, витрiщив очi, насторощив вуса, вишкiрив зуби i зробився такий смiшний i страшний, що жiнки аж закричали. "Таким отсе клином,- розказував далi,- як громом з ясного неба, вдарили ми на отсих ратникiв, котрi висунулися наперед, залишаючи сво©х невольникiв, як стадо баранiв геть за собою..." "I що?" - спитали всi три жiнки нараз. "I що ж би! Нi один живим не остався. Хто вiд списiв, хто вiд мечiв - усi на бойовищу лягли, порубанi й: посiченi, як м'ясо на стiльницi". "А невольники?" "Це, бачите, не були невольники, лиш рекрутi, котрих ратники для царя свiжо набрали, з головами наголо вибритими i зi зв'язаними руками. Так тепер, бачите, до московського вiйська солдатiв набирають. А доставивши ©х до казарми, кожному десятому, без розбору i без вини, дванадцять ки©в вiдчислюють, щоб знали, що таке дисциплiна. Тодi замикають ©х на хлiб i воду, i що лиш по такiм привiтанню зачиняють муштри вчити. Що я з ними зробив?-пита╨те. Рiч проста. Вiдпровадив ©х до границi, влiпив кожному по три ки© i наказав, щоб бiльш на Укра©ну не навiдувалися, бо тут б'ють". "╞х сто, а вас три - i дали себе пороти?" "Панно Мар'яно,- жалiвся пан Згура,©й-Богу, iнквiзитор ви якийсь, а не панночка субтельна, нiяко© вiри в нашу шляхетну правдомовнiсть не ма╨те, нiби я коли брехав. Як я Згура, ©й же Богу, не брешу". "А скажiть, будь ласка, що таке Згура?" - спитала нараз, роблячи невинну мiну, панна Мар'яна. "Згура? Це, бачите, ми колись звалися Дiоскур, а з того зробили Згура, от так як на ф е л ь д м а р ш а л кажуть нашi козаки ф е р ш а л". "А може, ви не Дiоскур, а Дiомед?" - зауважила панночка, але пан Згура, замiсть вiдповiсти, потягнув тiльки пiвлiтри меду i так страшно блиснув сво©ми жовтуватими бiлками, що жiнки долонями позакривали очi: "Буде вже, пане Згура, буде!" "Буде вже нащадку Дiоскура, бо на нас терпне шкiра,- жартувала панна Мар'яна. А по хвилинi спитала: - А шведських офiцерiв бачили?" "Чи раз. I в боях, i в полонi". "То ви вже i в шведському полонi були?" "Не я в них, а вони в нас. Нiчого собi хлопцi. Бувають i гарнi помiж ними, тiльки багато старих. Бiлявi, лучаються i рудi, хоробрi i досвiдченi в боях, а все-таки нашому братовi не рiвня". "Хвали мене ротику, бо розiдру тебе". "Це не похвала, а честь, кому честь. У нас, як лучиться хоробрий, то вже такий, що i в свiтi рiвного не знайти". "Особливо на писок..." * * * Так вони балакали i жартували до пiзньо© ночi, аж Марiя Хведорiвна пригадала, що пора ©м спати. Двiр на хуторi молодих Чуйкевичiв був невеличкий. Всього три свiтлички, одна бокiвка i крило для кухнi i для прислуги. "Не будемо нашим паням мiсця забирати",- почав, дякуючи за вечерю, Згура. Але панна Мар'яна зараз таки пришпилила його: "Пардон, мосi╨ Згура, котра тут ваша паня?" "Всi три, а я ©х вiрний слуга i пiднiжок,- вiдрубав Згура, не даючи себе збити з пантелику.- I якраз тому, не хочу я забирати мiсце паням у дворi. Пiдемо собi з Чуйкевичем у повiтку, на сiно. На сiнi добре спиться". Пiшли. Розтаборившися у гарно глиною вимащенiй повiтцi, пан Згура почав: "Прикро менi, пане товаришу, починати, але мушу, з прихильностi до вас i з вiрностi для нашого регiментаря, вельмишановного Iвана Степановича". "Що ж таке? Кажiть!" "Перше заспокiйте мене, що не погнiва╨тесь на мене". "Впевняю вас". "Так слухайте тодi". Вiн присiв бiля Чуйкевича i, пихкаючи люльку, став розказувати про Кочубе©в, котрi ще й тепер, коли Чуйкевичi побралися, не перестають ворогувати проти гетьмана. "Чого ж хоче теща моя?!"-аж скрикнув, зриваючися, Чуйкевич. "Булави,- вiдповiв Згура.- Булави захотiлося Кочубе©сi". "Можлива рiч? Гетьман мого тестя сво©м заступником у Батуринi залиша╨, мiж ними гарнi стосунки". "На око гарнi, а на дiлi поганi, вiрте менi. Я тому нарочно й за©хав до вас, щоб порадитися й зарадити лиху. Ви ж зять Любовi Хведорiвни, вона вам сприя╨, робiть що, а то вийде бiда. Вони доноси шлють". "Доноси? - i Чуйкевич вхопився за голову руками.- Мiй тесть i теща - донощики на свого гетьмана й добродiя!" Вiн зiрвався з лежанки i нервово почав ходити по току повiтки. Душно йому було. Повiтря грудям бракувало. Вiдчинив дверi. Побачив перед собою двiр у вiнку старезних лип, з бузьковим гнiздом на високiй, мохом порослiй покрiвлi. Тiльки в одному вiкнi свiтилося. Чуйкевич глянув i побачив Мотрю. Сидiла бiля дзеркала i розплiтала сво╨ довге волосся, як русалка. Дивна така i гарна, нiби далека, а так серцю близька, його люба дружина. "Сво╨© долi навiть гетьманськими кiньми не об'©деш",- пригадав собi. I тепер тая Мотря його, а ©© батьки - донощики на гетьмана. "Пане Згура! - крикнув, приступаючи до гостя,- ви жарту╨те собi, гада╨те настрашити мене, це неможлива рiч". "Неможлива, але правдива". "Докази, пане Згура, докази!" - настоював Чуйкевич. "╙сть ©х бiльше, нiж треба, пане товаришу". "Будь ласка, якi?" "Спершу заспокойся, шановний Iване Васильовичу, а тодi i почу╨ш. Не жiнки ми й не дiти, а мужчини. Гетьман сприя╨ тобi i тво©й дружинi, вiн i тестевi тво╨му не бажа╨ лиха". "Знаю". "Тому-то, бачиш, i нема потреби тривожитися, щоб тiльки набудуче Любов Хведорiвна понехала сво© iнтриги. Цар довiря╨ гетьмановi, доносам послуху не да╨, а донощикiв вида╨ йому на покарання. Боюся, щоб таке з Кочубе╨м не сталось. А раз ©х цар гетьмановi видасть, так гетьман i покарати мусить". "Але докази, пане Згура, докази, що Кочубе© доносять!" - настоював Чуйкевич, котрий нiяк заспоко©тися не мiг. "На днях,- почав Згура,- через Батурин переходили черцi Сiвського Спаського монастиря, що поверталися з Ки╨ва iз прощi, i сiли спочивати на лавцi бiля шинку на майданi за земляним окопом, зна╨ш де?" "Знаю, що ж дальше?" "Хтось доповiв ©м, що наказний гетьман Кочубей дуже щедрий для прочан, i черцi пiшли в церкву, на вечiрню, бо це пiд недiлю було, думаючи стрiнути там когось iз Кочубе©в". "I що?" "I стрiнули Любов Хведорiвну, як вона виходила з вечiрнi. Привiтала ©х вiчливо i до свого двора заночувати попрохала. У недiлю вони пообiдали в Кочубе©в. По обiдi Кочубей лiг сво©м звича╨м вiдпочивати, а черцi гуляли в лiску, що бiля Кочубе╨вого двора. Пiд вечiр ©х покликано в двiр, щедро обдаровано, а коли вони хотiли прощатися, попрошено, щоб осталися до завтра. В понедiлок черцi вiдстояли разом з Кочубеями заутренню i службу, а тодi одного з них, на iм'я Никанор, попрошено в садок". "Ваша милiсть розказу╨те так основне, що в мене терпiливостi не вистача╨",- перебив Чуйкевич. "Роблю це нарочно, щоб ти знав, що не видумую, а переповiдаю правду. Отож у садку був намет, а в ньому образ Пресвято© Богородицi в чорних рамах". "I що, що?" - добивався Чуйкевич. "Хочемо,- сказав твiй тесть до черця Никанора,- говорити з тобою секретно. Чи не рознесеш?" Чернець перехрестився до образу i запевнив, що нiкому словечка не скаже. Тодi Кочубе© стали лаяти Мазепу, як великого грiшника i як людину непевну й вiроломну. Саме тодi покликано Кочубея до чолобитникiв, котрi прийшли до нього, як до наказного гетьмана. Кочубей вийшов, а Кочубе©ха далi гуляла з черцем i далi розказувала йому всячину про гетьмана. Як вернувсь Кочубей з послухання, покликав Никанора до господи, обдарував окремо i просив, щоб до нього при©хав сам архiмандрит, бо вiн ма╨ до нього важне дiло". Чуйкевич вислухав i заспоко©вся. "Пане Згура,- промовив.- Я тут ще доносу не бачу". "В тiм-то й дiло, що ми не зна╨мо, чи був уже в Кочубе©в архiмандрит, чи нi, чи, значиться, донос пiслано чи нi. Але й того досить, що Кочубе© Никаноровi сказали". "Правда, досить!" "Отже й бачиш. Тепер треба нам подумати, якби-то до дальшого не допустити, бо гетьмановi доноси дуже не на руку. Як кажу, цар донощикам поки що не вiрив, але яка запорука, що вiн так само й до доносу Кочубе©в поставиться. Це ж не хто-небудь, а Кочубей, стольник його величества". "Так що ж тодi, на вашу гадку, нам робити?" "╞хати в Батурин тобi або тво©й дружинi i вговорити тестя й тещу, щоб вони залишили це небезпечне дiло, котре ©м може дуже багато лиха спричинити, ©м або гетьмановi, а може, i ©м, i йому. Тепер вiйна. Не до iнтриг пора". Згура говорив дуже поважно. Це не був той самий пан, що всiлякими неправдоподiбними оповiданнями розвеселяв панну Мар'яну, а була це людина поважна, довiрений гетьманський, котрий затривожився новими каверзами Кочубе©в. "Спасибi вашiй милостi,- дякував йому Чуйкевич,- подума╨мо з Мотрею Василiвною над тим, що ти нам зводив сказати i зробимо все, що лиш у наших силах буде, хоч ще раз кажу тобi, воно таке жахливе й неподiбне до правди, що вiрити не хочу". "Вiр або нi, це вже не мо╨ дiло. Але незабаром впевнишся, що Згура не брехав". * * * Сказавши це, вiн припав до подушки i захропiв, так грiзно, нiби тим хропiнням хотiв ворогiв сво©х вiдстрашити вiд себе. То свистав, то булькотiв, як джерело пiдземне, то iржав, як його знаменитий Чорнозор. Чуйкевич нiяк не мiг заснути. Його тесть i теща донощики! Чи можна було чогось гiршого сподiватися? Не допустити дальшого лиха, здержати Мотриних батькiв перед злочином, хоч би вони його i Мотрю за те видiдичили, прокляли, прогнали вiд себе! Не допустити... З жалем i тривогою дивився у вiкно, в котрiм перед годинкою бачив свою Мотрю. "Мотре, чи прочува╨ш ти наше нове горе?" Свiтало. * * * Ранком панна Мар'яна i пан Згура вiд'©хали, наказуючи Мотрi, щоб вона довго не засиджувалася в сво©м тихiм, але Богом i людьми забутiм гнiздi. Як опаде листя з дерев i вiдлетять спiвучi пташки, тут навiть молодому подружжю вижити буде важкоскучно. "При©зди, Мотренько, на осiнь у Батурин. Будемо розважати себе". По ви©здi гостей Чуйкевич виявив сво©й дружинi та╨мницю. Зжахнулася. Зразу не хотiла й чути про те, щоб уговорювати батькiв. Вiдректися вiд ©х багатств, вони руки палять, жити з то© невеличко© платнi, яку Чуйкевич як канцелярист бере, але жити чесно, не почуваючи на совiстi грiха. Насилу вговорив Чуйкевич свою палку дружину, щоб вона ©хала в Батурин, бо тут ходить о рятування не одних тiльки Кочубе©в, але й гетьмана, а може, i загально© справи. Накинула на сво╨ звичайне вбрання довгий, сiрий лiтник i сiла в коляску. Чуйкевич на конi вiдпровадив ©© до половини дороги, побажав доброго успiху i з тяжким серцем повернувся на хутiр _ЗАПIЗНО..._ Був кiнець серпня. Бузьки вiдлетiли до теплих кра©в, листя на деревах жовкло, небо хмарилося й затягалося на сльоту. Наказний гетьман Василь Леонтi╨вич Кочубей ходив по садку, що рiс бiля його городського двора в Батуринi, i мовив свою передсонну молитву, Любов Хведорiвна сидiла на ганку, дожидаючи, коли вiн ©© скiнчить. Як почула амiнь, зiйшла по схiдцях на стежку i пiдступила до нього. "Мабуть, чи не засльотиться",сказала. Кочубей глянув на небо: "I менi так воно. Любонько, зда╨ться". "Коли б сльота та не спинила наших гостей". "Ти про ченцiв?" "А про кого ж би". "Не важно. Тиждень скорiше, тиждень пiзнiше,- все одно. А як i зовсiм не при©дуть, то також обiйдеться". "Що ти кажеш, Василю? - жахнулася Любов Хведорiвна.- Не будемо спинятися в половинi дороги. Не осоромимо себе. Почали, так i кiнчати треба". "В тiм-то й лихо, що ми його почали. Не добре менi серце вiщу╨". "Говориш, як перед вiнчанням вiдданиця. Коли ж краще, як не тепер? Подумай. Гетьмана нема. Вiн у Ки╨вi. Буду╨ тую фортецю. Бог зна, коли йому цар дозволить припинити роботу. Може, аж тодi, як скiнчить. У тво©х руках булава. Якщо донос дiйде до царського вуха, так цар булави вiд тебе не вiднiме, щоб ©© у якiсь iншi, непевнi руки ткнути. Гетьманом станеш, не наказним,- з ласки Мазепи i на той тiльки час, а справжнiм - iз волi його величества". Iшли стежкою, що вела вiд ганку до бiчних ворiт. В'©здила ними служба, чолобитники i гостi, котрi не хотiли, щоб про ©х при©зд всякому було вiдомо. Вже i собак з ланцюгiв челядь поспускала. Прибiгали до сво©х хазя©нiв i ластилися бiля нiг. Кочубей гладив ©х, Кочубе©ха вiдганяла, щоб не подерли шовково© спiдницi: "Пiдеш геть, кунделю мерзотний!" - гукала на них. Собаки, пiдiбравши хвости пiд себе, розбiгалися по великому дворi. Кочубе© з-пiд ворiт завернули назад до ганку. Пожовкле листя шелестiло пiд ©х сап'яйцевими чобiтьми. Кочубе©ха почала знову: "I доказiв кращих, як тепер, годi собi бажати. Не викрутиться старий лис. Аж тепер зловимо його в залiзо. Зволiкати не можна, бо як вiн злига╨ться зi Станiславом i перейде до нього, то вже буде запiзно". "I тодi булава не втече. Цар побачить, що я правду йому доносив, i нагородить мене". "Нагородить, але яка тая булава буде? Ану ж Мазепа, сполучившися з Карлом i Станiславом, погромить царя i загорне цiлу Укра©ну, що тодi буде варта твоя булава i що станеться взагалi з тво©ми ма╨тками i з нами усiма?" Кочубей побачив, що вiн дiйсно потрапив у таке становище, з якого iншого виходу нема, як тiльки до царя. * * * Нараз заторохтiв вiз. "Може, вони?" - i Кочубе© повернули до ворiт. Вiз перед воротами зупинився. Вилiзли черцi. Кочубей впровадив ©х у двiр i вiдвiв ©м окремi свiтлицi. "А де ж архiмандрит?" - запитував отця Никанора. "Нездужа╨. Пересила╨ просфори для Вашо© вельможностi i просить балакати зi мною, якби це вiн у сво©й власнiй особi при©хав". "Гаразд. Розгостiться, будь ласка, а за хвилину зайдiть до мо╨© свiтлицi". Черцi обмилися, очистили з пороху чоботи i ряси, розчесали довгi бороди i намастили волосся. Увiйшла довiрена служанка наказно© гетьманшi й запросила отця Никанора до спальнi Кочубея. "Будь ласка,- казала,- проходячи крiзь поко©, замикати за собою дверi. Так його милiсть Василь Леонтi╨вич велiв". Отець Никанор пройшов три поко©, замикаючи за собою важкi, старосвiтськi, скрипливi дверi защiпками, аж зупинився перед спальнею Кочубея, котро© дверi були завiшенi килимом. Звiдтiля вийшов Кочубей зi свiчкою в руцi. Поставив свiчку на стiл i попросив отця Никанора сiдати. "Здорожений,- казав,- спiчни собi". Сам пройшов усi поко© кругом, запевнюючися, чи в них нiкого нема. Вертаючи, замикав наглухо дверi. "На важне й важке дiло покликав я тебе,- розпочав.- З першо© розмови нашо© зна╨ш, яке воно. Велика небезпека грозить вiрi нашiй святiй i всiм нам, що не хочемо покинути ©©. Не дай Бог, щоб Укра©на повернулася пiд короля. На смерть замучать нас унiати i ксьондзи католицькi, остання нам виб'╨ година". Отець Никанор встав, перехрестився до iкони i, пiдносячи очi вгору, благав Всевишнього, щоб недопустив до того. "Бога взивай, а руки прикладай!" - говорив Кочубей. "На те я i покликав тебе, щоб ти, як вiрний слуга Христовий, допомiг церквi нашiй святiй. Та заки я розкрию перед тобою всю глибiнь отсього богопротивного починання, хочу знати, чи дохова╨ш вiри менi i чи не зрадиш тайни". "Нехай менi Господь вiднiме мову, нехай менi усхне в ротi язик, коли я зайве слово скажу". В цей момент вiдхилився килим i появилася Любов Хведорiвна з образом Розп'яття на дерев'янiй дошцi. "Як Бог постраждав за нас грiшних на хресному древi, так i нам треба вмерти за вiру нашу святу i за нашого православного царя. Присягни, чесний отче Никаноре". Чернець проголосив присягу, i всi тро╨ поцiлували образ святий, обiцяючи у великому секретi ховати те, що буде сказано помiж ними. Тодi Кочубей виголосив: "Гетьман Iван Степанович Мазепа хоче зрадити великому государевi, православному царевi, батюшцi нашому, i ухилитися до полякiв, щоб Московському царству вчинити шкоду i вiддати Укра©ну на новi знущання панiв i ксьондзiв польських та унiатських. Ма╨ш тут докази, списанi на паперi, а тут тобi грошi на пiдводи i на всякi iншi витрати, переночуй, а завтра скоросвiт вертай у монастир, бери благословення архiмандрита свого i поспiшай з тим словом у Москву". Отець Никанор ще раз перехрестився тричi, ще раз поцiлував образ, який пiднесла йому Кочубе©ха i з запалом в очах впевняв наказного гетьмана, що вiн муки та смерть потерпiти готовий для спасення душi сво╨©, для церкви свято© православно© та за православного царя. Кочубей випровадив ченця до його свiтлицi, Кочубе©ха стояла задумана, притуляючи образ Розп'яття до повного лона. Думки ©© вiрлом бистрокрилим високо попiд хмари неслися. Нараз у третiй покiй, крiзь дверi, котрими ©© чоловiк пропустив Никанора, увiйшла Мотря. Любов Хведорiвна глянула, стрепенулася i образ на землю впустила. Впав, i стара, струпiшiла дошка розкололася на дрiбнi трiски. Порохно обсипало шовкову юпку Кочубе©хи. Присiла, позбирала трiски i побiгла з ними в сво© поко©. * * * Кочубей теж дуже здивувався, побачивши доньку, котра так несподiвано i то вночi при©хала до нього. Чи не посварилася з чоловiком i не втекла до батька, як колись вiд батька до гетьмана втiкала?- погадав собi. Але Мотря заспоко©ла його: "Iван казав поздоровити вас, тату". "Як же вiн?" "Дякувати Боговi, здоровий. Збира╨ться вертати до служби". "Чому ж тодi не заждала й не при©хали вдвiйку?" "У мене важне дiло, тату, до вас i до мами; важне i пильне". Перевела дух: "Це отець Никанор?" - спитала нараз. Кочубей зробив великi очi: "Ти звiдки зна╨ш?" Мотря скинула лiтник. "Перейдiм до друго© свiтлицi". Перейшли. Тут посiдали в кутку. "Тату,- розпочала Мотря.- Люди бiльше знають, нiж нам зда╨ться. Знають не тiльки, хто таке отсей чернець Никанор, але й чому вiн до вас при©жджа╨". "Невже?" - i Кочубей вжахнувся. Вiн не тiльки любив свою доньку, але й довiряв ©й. "Знають, тату, i тому-то я так нагло й при©хала до вас. Не вiдтручуйте мене вiд себе, вислухайте доньку свою рiдну, котра вашого щастя бажа╨. Батеньку мiй, покиньте ви це дiло! Вiдправте отця Никанора, обдарувавши його i монастир. Дайте йому з мого приданого, скiльки ваша воля, хоч би й усе, тiльки не спокушайтеся на дiло, котрим можете осоромити себе i нас, котрим можете пошкодити Укра©нi,- батьку мiй рiдний!" Вона говорила крiзь сльози, припадаючи до його нiг i обiймаючи батька за колiна. Кочубей оторопiв. Насилу вiн послухавсь пiдмов сво╨© жiнки i нерадо рiшився на небезпечний крок. Але, рiшившися, сказав собi, що вороття нема╨. Нараз з'явля╨ться Мотря i бентежить його. Заклика╨ до його розуму i серця. Хоч горда така - плаче перед ним, як дитина. Не робить же того заради Мазепи, котрого вже забула, котрому на листи не хотiла вiдповiдати. Вона ж Чуйкевичева дружина, а Мотря нечесною не буде. Мабуть, ма╨ якусь другу причину... Чи не тривожить ©© погане прочуття? Кочубей боявся прочуття. Вiн почував себе зламаним i прибитим i, як звичайно, так i тепер захитався в душi. Чи не пiти за радою Мотрi? Ще ╨ час, ще до царя не дiйшов його донос, а Мазепа, хоч i довiда╨ться, так простить, як не раз прощав йому i iншим. I в його душi ворушилося прикре почуття зради свого старого товариша i колишнього однодумця та спiвробiтника не одного полiтичного задуму. До того ще й погане прочуття не давало йому спокою, вiдтручувало вiд жiнки i наближало до доньки. Але якраз у цей момент зi свiчкою в руцi появилася на порозi свiтлицi Любов Хведорiвна, а побачивши доньку бiля батькових нiг, крикнула: "Мотре!" Мотря встала i пiдiйшла привiтатися з мамою. "Яке лихо пригнало тебе пiд нiч?" - спитала Любов Хведорiвна. Нерадо побачила доньку пiд одною стрiхою з отцем Никанором, саме тодi, коли вирiшувалося таке важливе для не© дiло. "Не лихо, а велика тривога пригнала мене до вас". "Тривога?" "Батько зна╨ яка". Любов Хведорiвна глянула на мужа. Вiн сидiв, як без ума, закривши очi руками. Не вiдзивався. "Василь Леонтi╨вич!" - гукнула на нього Кочубе©ха. Мовчав... "Позакладало тобi!" - повторила злiсно. Анi слова... Любов Хведорiвна поставила свiчник на стiл i сiла. В свiтлицi запанувала прикра мовчанка. Чути було, як Любов Хведорiвна вiддихала скоро й нерiвне. В грудях ©© клекотiло, нiби варилася злiсть. Нараз Мотря повалилася перед нею на долiвку: "Мамо! Хрестом святим лежу i благаю тебе, покинь цей задум поганий!" Любов Хведорiвна встала й хотiла йти геть. Мотря вхопила ©© за колiна: "Не пущу тебе, мамо, поки не заспоко©ш мене, поки не пообiця╨ш занехати зраду". "Зраду! - крикнула на всю хату Кочубе©ха.- I це слово смi╨ вимовити донька до мами, котра ©й простила давнi грiхи i не вiдтрутила вiд себе?!" Вiдняла руки Мотрi вiд сво©х колiн: "Встань! Не роби з батькiвсько© хати театру. Бачу, що ти, хоч одружилася, та не змiнилася. Вмiщу╨шся не до свого дiла, Чуйкевича пильнуй, от що!" "Муж мужем, а батько батьком, мамо. Не хочу, щоб на батькову голову погана слава впала. Вiд берега пропастi вiдтягнути його бажаю". Кочубе©ха згiрдливо глянула на доньку. "Ангеле хранителю, ти! - зашипiла.- Краще власно© слави пильнувала б була, щоб сорому не наводиити на нашу чесну хату. Батьковi твому дружина я, не хто другий, я порадниця його: я! я!" Любов Хведорiвна розходилася. Кочубей встав, боячись, щоб до великого не дiйшло. Взяв жiнку за руку: "Любонько, залиши. Бачиш, Мотря не зi злого серця. Почула вiд людей про нашi починання i при©хала, щоб вiдрадити нам. Може, i ©© правда". Любов Хведорiвна вiд доньки повернулася до мужа. З за-тисненими кулаками наступала на нього. "Вiхоть з лiвого чобота,- кричала,- ганчiрка, помело! Дiтей тобi в запiчку колисати, на хлiб палити в печi, не булаву носить!" Кочубей вiдступив пiд стiну. Змалiв, згорбився, виглядав, як ру©на. Мотря вхопила маму за руку: "Не зневажайте батька при доньцi. Пошануйте його волос сивий". "Скора ти сивий волос шанувати, знаю,- вiдрубала Любов Хведорiвна.- Бiжи до нього, бiжи з язиком до гетьмана, на батька-маму донеси, що личину з грiшника старого здiйняти хочуть, щоб не зводив людей. ╞дь до Ки╨ва, ©дь!" Але Мотрi материнi злобнi вигуки не чiпалися. Вiдлiтали вiд не©, як вiд стiни горох. Про себе не дбала, одне було в не© на тямцi - рятувати батька вiд згуби. За тую цiну готова була до всяко© жертви. Хай мати зневажа╨ ©©, кривдить, прожене, щоб тiльки Никанор з доносом не вiд'©хав. Чекала аж Любов Хведорiвна вiд злостi прохолоне. Не скоро воно пройшло. Не мало мiцних слiв почула ще старосвiтська свiтлиця, поки роззвiрена Любов Хведорiвна не сiла маком у кутку. I знову мовчанка прикра. Гасне свiчка, глуха нiч загляда╨ у вiкна, липи шумлять. Не одно чули вони в тiй хатi, але такого нi. Мотря принесла зi спальнi води i дала напитися батьковi й мамi. Не рухалися з мiсця. Батько кам'янiв з болю, мати зi злостi. "Даремно ти трудилася, Мотре,розпочала Любов Хведорiвна,- i непотрiбно турбу╨шся нами, бо ми не дiти. Давали собi раду, як тебе на свiтi не було, дамо й тепер. У тебе своя хата, свiй муж i сво© турботи. Ти вже не Кочубе©вна, а Чуйкевичева. Слави Чуйкевичiв пильнуй". Говорила нiби спокiйно, як мати, що добрi ради доньцi сво©й да╨, але крiзь ©© слова пробивалося невгнуте завзяття. "Це вже останн╨ ваше слово, мамо?" "Найостаннiше!" "Так тодi прощавайте!" Батько пригорнув Мотрю до себе. Хвилину стояли так безмовно. Мотря ковтала сльози. Кочубей гладив ©© рукою по головi: "Запiзно при©хала ти, Мотре, запiзно". "Нинi я довiдалася, тату". "Жаль, що аж нинi. Бiдна!" Вирвалася з батькових обiймiв i побiгла до дверей. "Ти куди?" "Не знаю, але пiд одною кришею з отцем Никанором не буду. Прощавайте!" Накинула на себе лiтник i вибiгла прожогом з хати. Розбудила сво©х людей i казала готовити конi i повiз. ГОТОВА ЯМКА Камiнь, пущений згори, котився нестримно вниз. Мотря була останньою запорою, на якiй мiг спинитися Кочубе©в донос. Але й тую запору Любов Хведорiвна усунула з дороги. Мотря не бентежила батька, вiн всецiло остався пiд впливом сво╨© завзято© дружини. Не перечив ©й, слiпо робив, що вона йому велiла. Вiрив у ©© розум i покорився силi ©© волi. Ранiше вона пiддобрювалася до нього, то слiзьми брала, то влесливими словами, переконувала, манила видивом значiння i слави, а тепер i таких заходiв не треба було, бо Кочубей збайдужiв до всього, не цiкавився нi вiйною, нi успiхами Карла, нi невдачами царя, на всiлякi проекти сво╨© жiнки вiдповiдав байдужо: "Добре, Любонько, добре". Прийшли осiннi сльоти, а з ними кашель i ревматичнi болi. Кочубей подав прохання, щоб йому деякий час було дозволено вiдпочити, й пере©хав з жiнкою у свiй ма╨ток у Диканьку. Мiж тим Чуйкевичi вернулися в Батурин, i Мотря не стрiчалася з батьками. Носила в душi сво╨ важке горе i дiлила його зi сво©м мужем, котрий поступив на службу i працював так пильно, нiби хотiв тою працею спокутувати грiх свого тестя. А тесть, особливо ж теща тривожилися, що нiяко© чутки вiд отця Никанора не було. Аж довiдалася, що вiн щасливо при©хав до Москви, де його зразу примiщено в монастирському, а пiзнiше в страшному Преображенському Приказi. Хто туди попав, мало коли виходив живим. Була це яскиня, в котрiй мордували людей найжахлйвiшими способами. Без мук i тортур, без московських питок не можна уявити собi суду - а все ж таки муки мукам не рiвнi. В Преображенськiм Приказi мучили так, що навiть цар тих мучителiв звiрями прозивав. Але в прозвищу тiм була похвала, не догана. Людей живими вiшали за ребро на залiзнiм гаку, як м'ясо в рiзницькому склепi,- страшнi вiстки ходили про цей Преображенський Приказ. Кочубе╨вi серце стискалося на гадку, що туди попався отець Никанор. Вiн не був жорстокий зроду i, грiшучи, боявся не так грiха, як Божо© кари за нього. Бачив муки на судах людських, i мороз iшов йому по шкiрi при згадцi про суди Божi. Але Любов Хведорiвна заспокоювала його. Видно, цей Никанор недотепа, може, наплутав чого, треба пiслати другого чоловiка, бiльш годящого. Насунувся Петро Яценко, вихрест, добрий знайомий довiреницi Любовi Хведорiвни, шинкарки з полтавського шляху. Яценко теж займався арендарськими промислами в ахтирському полку, а що був вiн великий охотник на грошi, так радо згодився стати Кочубе╨вим послом. Його заприсягли на вiрнiсть i тайну, заосмотрили червiнцями i талярами й виправили слiдом за Никанором. "Тiльки вважай,- наказував Кочубей,- будь чуйкий як собака, а хитрий як змiя, щоб не попсував дiла, за яке буде тобi така нагорода, що й нiяких промислiв не будеш потребувати. В Москвi карають остро, але й нагороджують щедро". "Я на кару не ласий, а нагороди з рук даром не пущу",- вiдповiв Яценко. "Не забудь,- пригадував Кочубей,розказувати по пунктам, як я тобi не один раз до голови клав. Той ксьондз, що його Мазепа до Станiслава посила╨, назива╨ться Заленський. Вiн ректором ╙зу©тсько© школи у Вiнницi. Людина умна, хитра i тому дуже небезпечна. Та ще не забудь доложити, що Мазепа не жаха╨ться навiть на життя самого його величества наставати. Як рознеслася була чутка, що цар у сво©й власнiй особi при©де до гетьмана в Батурин, то гетьман розставив 300 сво©х вибраних i вiрних сердюкiв, щоб вони на даний з гетьманського двора знак до при©жджих стрiляли. Але потiм довiдався Мазепа, що цар до Батурина не при©де, i вiдмiнив свiй наказ. Ще раз кажу, не забудь язика в ротi!". * * * Вирядивши Яценка в Москву, Кочубе©ха заспоко©лася. Та не надовго. Царя не було в столицi. Його головна квартира стояла в Бiшенковичах. Заки Яценко до©де до Москви, заки дiб'╨ться, щоб переслухали його, мине чимало часу. Мiж тим може багато дечого небажаного зайти. Мазепа, зiбравши полки, посува╨ться до правого берега Днiпра. Хто його зна╨, чи не йде назустрiч королевi Станiславовi? З'╨дна╨ться з ним, i тодi все пропало. Донос утратить вагу. Останеться свiдоцтвом вiрностi Кочубея царевi, але не принесе йому пожитку. Кочубе©ха настояла на тому, щоб покликати Кочубе╨вого свояка i приятеля, полтавського полковника Iскру. Iскра при©хав у Диканьку. Вiн не вiд нинi знав про намiри Кочубея i спiвчував йому, але не сподiвався, що дiло зайшло вже так далеко. "Чому ж ви менi того скорше не сказали,- звернувся до Кочубе©хи,- я вам вiдразу порадив би iнший i куди ближчий шлях". "Який?" - спитали Кочубе©. "Не в Москву, а до ахтирського царського полковника Федора Осипова, це людина хитра до бiса i метка, у його страва на столi не прохолоне". "Справдi, чого ми i посилали наших людей у Москву,- жалувала Коаубе©ха,- маючи Осипова пiд боком". "I взагалi, пощо ви починали це небезпечне дiло? - зауважив Iскра.- Бог вiсть, що тепер з того вийде. Бiля гетьмана чимало ще вiйська, а вiрних старшин у його тепер бiльш, нiж коли. Во╨нне щастя не по боцi Петра. Дон пiниться. У нутрi Росi© теж неспокiйно. Народ сильно огiрчений на царя за те, що во╨ннi тягарi наклада╨, вiру православну в наругу пода╨, боярам бороди обтина╨, а селян ще бiльше поневолю╨ i закрiпаща╨, нiж досi. На кого ж тодi опира╨ться цар? Не покладаю я велико© надi© на його успiх. Якщо Мазепа вспi╨ сполучитися зi Станiславом, стягнувши досить вiйська до себе, то можуть укупi побiдити царя, i що тодi станеться з нами?" Кочубей глянув з докором на жiнку. Кочубе©ха не опустила очей. "Зна╨мо тих вiрних старшин, зна╨мо. Хиляться, куди вiтер повi╨. Хай лиш перша невдача стрiне Мазепу, або Карла, чи там Станiслава, вернуться до царя. Народ за Мазепою, як колись за Хмельницьким не пiде. Попи проти нього, хоч якi розкiшнi храми побудував. Попи тепер московським духом пiдшитi, це не тi, що були колись за Тукальського. Мазепа тепер ще гiрше зразив до себе народ, наклавши по таляровi побору вiд коня та по копi вiд кожного вола". "Але ж його вiрники голосять перед людьми, що тi побори зарядженi на приказ царя",- зауважив Iскра. "Народ не зна╨, хто приказу╨, а бачить, хто бере, i до нього злiсть ма╨". "I це правда",- притакнув Iскра. "Мазепа на сходi всяких гульта©в, голоштанникiв i увесь хибкий народ наструнив проти царя, забуваючи, що це меч обосiчний, на царя гостриш, а вiн на тебе пiднiметься". I того не мiг заперечити Iскра. Кочубе©ха говорила далi: "Що менi за союзник Станiслав? Кажуть, людина вiн умна, але не вождь, i яке його вiйсько? Нинi до Саса, а завтра до ляса. I шведи не такi-то вже сильнi, як кому зда╨ться. Коли б Карло почував за собою велику силу, то не друкував би в Данцiгу прокламацiй хлопською мовою i не поширював би ©х через сво©х пiсланцiв тайних. Сильний противник не хапа╨ться таких способiв". "Що ж ти на те?" - спитав Iскра Кочубея. "Моя дружина, нiби з книжки чита╨,- вiдповiв Кочубей.- Та тут i радити нема що. Сталося i вже не повернеш. Сказав а з, говори i б у к и. Посилаймо до Осипова, брате". "Посилаймо",- повторив, зiтхаючи, Iскра... I його Любов Хведорiвна перетягнула на свiй бiк. * * * Шукали тiльки певного чоловiка, найкраще з духовних, бо тi не зломлять присяги. Перебирали усiх знайомих i залежних вiд себе, таких, що вiдмовити не могли. Аж спинилися на полтавському попi Спасько© церкви, Iванi Святайлi. Отсе була людина, яка найбiльше пiдходила ©м пiд смак. Пiслали по нього, вговорили i вирядили до ахтирського царського полковника Федора Осипова. По©хав. * * * Любов Хведорiвна принесла з пивницi крiпкого угорського вина i налила три великi срiбнi пугарi, визолоченi всерединi. Перший пiднесла Iскрi, другий мужевi подала, третiй сама вгору пiдняла. "Дай Боже пить та не впиваться",промовив Кочубей, замочуючи вуса в пугар. "Говорить та не проговориться",додав, вiдкашлюючи, Iскра. "На печi спать, а на покутi дверей шукать",- докiнчила Любов Хведорiвна. "Готова ямка",- почав Iскра. "Запала клямка",- додала Кочубе©ха. "Тепер або пан, або пропав",докiнчив Кочубей, i всi тро╨, вихиливши пугарi до дна i струснувши останнi краплi на землю, навiдлiг, поза себе, крiпко стиснули собi руки. КАМЕНЮКИ "Двигни цей камiнь, двигни! Пiд ним виводяться хроби, зiгни╨м вiд хвороби, двигни цей камiнь, двигни!.. Вiн важкий. Може, вб'╨ тебе, мене, багато нас, та час мине й настане час, що вiн рухне i розлетиться у дроби..." Мазепа цей камiнь двигнув, i вiн теж iз нестерпним розгоном покотився в долину. ╙зу©т Заленський i капелан княгинi Дольсько©, ксьондз-тринiтар, промощували йому дорогу. Двi каменюки рiвночасно скочувалися в пропасть: та, що пустила Любов Хведорiвна, i та, що з мiсця зрушив ©© гетьман. Каменюки, нерiвно© сили i неоднакового значiння, котилися рiвночасно зарослими шляхами Укра©ни. Був ще хтось третiй, що допомагав замiрам Мазепи, а саме - болгарський архi╨рей, що iз-за невiдомих ближче причин свiй владичий престол утратив i до укра©нського гетьмана приблукався. З коротким, мало вистаючим носом, з чорними, глибоко впалими очима, з високим лобом i черепом лисим нагадував трупячу голову пiд ногами Христа на Розп'яттю. Людина вчена, а ще бiльше вiдважна, вiн готовий був iти, куди його гетьман пiшле, i з найбiльшо© небезпеки виходив цiлим. Як актор у театрi вбирався у рiзне вбрання i знамените грав усяку роль: нинi вiн - козак-запорожець, завтра - шляхтич, пiслязавтра - жид. ╞здив до короля Станiслава i, перебраний за слiпця-бандуриста, перекрадався щасливо до головно© квартири шведського короля Карла. Дивував його не тiльки дотепом полiтичним, але й знанням старинних i середньовiчних фiлософiв. Тепер вiн, у довгiй чернечiй рясi, з приправленою сивою бородою i з хрестом у руцi, на худiм конику нерозгадано© породи, заболоченiм по самi уха i не чищенiм Бог вiсть вiд коли, пробирався крiзь козацький табiр, що розложений був недалеко Фастова, до двора, в котрiм квартирою стояв гетьман Мазепа. Табiр був широко розкинутий серед пiль i навiть ровами й валами не обведений, бо все ще новi вiддiли прибували. Гетьман стягав сво© сили, нiбито готовлячися на вiйну з королем Станiславом, а на дiлi окриваючи зовсiм iншi плани. Починало сонце пригрiвати. Козаки сидiли в курiнях, землянках, у деяких були намети, iншi примощувались на возах або пiд ними, шукаючи захисту. Здебiльшого були вони в штанах i в розстебнутих сорочках, бо свиток, кунтушiв i жупанiв шкодували, зберiгаючи ©х на час походу. Молодики вправлялися на майданах. Архi╨рей-розстрига бачив зi свого коня, як однi вчилися ходити, iншi то пiдбiгали, то припадали до землi, третi рубали шаблями палуби, порозставлюванi на палях. Найцiкавiше було дивитися, як вони парами наступали на себе i, забуваючи, що це вправи, запалювалися i не раз побивали себе до кровi, бо старшi козаки, що збоку приглядалися до тi╨© науки, замiсть стримувати ©х, заохочували всiлякими приговiрками: "на шаблю налягай", "шаблю йому пiдбий", "так його, так!",- i шабля з недосвiдчено© руки зi свистом вилiтала вгору. За табором кiннотчики пасли сво©х коней, лежали на черевах та грали в костi або прямо в грошi. Кидали мiдяки, i котрий грiш свого противника сво©м грошем накрив, забирав його. Вгадували, чи орел, чи решка, попадалися й такi, що в таляри грали, бо росiйськi i польськi грошi були низькопробнi, з плохо© вартостi металу. Архi╨рей не дуже поспiшав, хоч козаки, побачивши його, гукали: "Дорогу там його всечесностi, дорогу!",- i хоч нерадо i нескоро, а все-таки розступалися перед ним. Вiн дякував i благословляв ©х хрестом: "Да будет Господь з вами, благочестивi© во©ни Христовi!" "I со духом тво©м",- вiдповiдали дотепнiшi. ╞здець з цiкавiстю розглядався навкруг. Його тягнуло до себе це море людських тiл, що нiби веснянi рiчки стiкались з усiх сторiн широко© укра©нсько© землi. Оком знавця слiдив ©х рiст, здоровi м'язи, повiльнi рухи i нездисциплiноване поведення. Порiвнював з тим, що бачив у шведському таборi, i головою хитав. Пригадав собi гадку шведiв про козацьке вiйсько. Козаки добре обороняються i славно женуться за ворогом, коли вiн побитий, але до наступу, до офензивного бою вони нескорi i немудрi. "Може, воно й правда",- казав собi. "Отче благочестивий, благочестивий отче!",- спинили його нараз два козаки. Вiн зупинивсь: "Що скажете, дiти?" - запитав лагiдно, аж солодко. "Хочемо знати, чи тисяча бiльше, чи мiльйон. Я кажу, що тисяча, а вiн - мiльйон". Архi╨рей усмiхнувся. Козаки були молодi i трохи п'янi. "Мiльйон - це таке велике число, що його i збагнути годi. Мiльйон хiба цар у сво©й казнi ма╨". "Як з народу зiдре",- вiдповiв перший козак. Архi╨рей вдав, що не чу╨, i пояснював далi: "Вас у таборi, скажiм, чотири тисячi голов. Щоби був мiльйон, то треба би двiстi п'ятдесят таких таборiв". "Двiстi п'ятдесят таких таборiв, як отсей!" - повторили козаки, вхопилися за голови i розбiглися в рiзнi сторони, нiби вони щось дуже страшне почули. Архi╨рей пiд'©здив до гетьманово© квартири. На майданi стояло декiлька гармат з дулами зверненими на табiр. Гарматчики мили колеса i чистили дула, молодшi приглядалися до замкiв, обмацуючи ©х пальцями. "От з тако©, як у роту попадеш, то менше половини не зметеш,хвалив старий гармаш.- Каша, вишкварки i червона пiдливка. Бiльш нiщо". "З отсе© о,- говорив другий,- раз я мало у ворожу головну квартиру не попав. Наставив я ©© просто на сам димар, з котрого ще й курилося,- видно, для генералiв обiд варили. Але надбiг старшина, глянув крiзь скла i гукнув, щоб "на пiвградуса пiднести!" Пiдняли, i куля перелетiла понад покрiвлю та й зарилася в городi. Таку яму вирила! А по-мо╨му, то попала б була прямо на самий стiл, саме у миску з генеральським борщем". "До борщу галушку пiслав би",засмiявся котрийсь. "Подавилися б. Так що ж! Ученим нашим зда╨ться, що вони все краще вiд нас умiють. Постривай! Не дав би я сво©х дво╨ очей за тво© чотири". "Бо що живе око, то не скло". "Очi Бог да╨, а скло чоловiк робить, чоловiк Боговi не рiвня". Архi╨рей пiдiйшов до варти. Подав клич, вказав, що до хворого гетьмана зi святою сповiддю iде,пропустили. * * * Гетьман лежав на постелi, пiдпертий лiвою рукою, а правою по картi водив. Побачивши бажаного посла, карту в трубу скрутив i за лiжко поставив. "Сiдай, служителю Господнiй",промовив, показуючи на стiлець бiля лiжка. "Я тепер ,аdvocatus diaboli', а не служитель Бога",вiдповiв архi╨рей. "Що ти не лиш на його адвоката, але й на самого диявола вигляда╨ш, це воно так",- i гетьман, усмiхаючись, блиснув сво©ми здоровими зубами. Архi╨рей хрестився, нiби мух вiдганяв. "Iване Степановичу,- казав,несправедливо ти зневажа╨ш свого повiрника". "Не хочу, щоб повiрник зневажав мене. Зна╨ш, все так роби: заки хтось тобi ногу пiдставить, пiдстав спершу йому". "По-християнськи?!" "Такi-то ми християни, ваше високопреосвященство. Де Христос, а де ми? Де-де-де!" "Правда. Христос казав вiддати Боговi, що Боже, а кесаревi, що ╨го же. А ми й Боже кесарям у пельку сунемо - на!" "Як ти це розумi╨ш?" "Всiляко. От хоч би й мене ехеmpli gratia взяти. Все-таки я якась духовна особа, чоловiк, значиться, божий. А не забирають же всього вiд мене для мо©х кесарiв? В мого теперiшнього кесаря,- не показуючи пальцем на його,двадцять сотнарiв золота (дай йому, Боже, наперед бiльше), а в мене - пальцi з чобiт визирають". Гетьман прижмурив одне око i, жарту.чи, казав: "Бо нехай би духовна персона summa cum deligentia не вправлялася в ка