Юрiй Логвин. Та╨мниця одного дiаманта --------------------------------------------------------------- ЮрЁй Логвин, "Та╨мниця одного дЁаманта", 1989 Yuri Logvyn "The Secret of One Diamond" ╘ Copyright видавництво "Радянський письменник", Юрий Логвин E-mail: marta_argat@yahoo.co.uk Date: 17 февраля 2006 Spelling/correction Nata&mamka Luo По вопросам коммерческого использования данного произведения обращайтесь непосредственно к автору по адресу: Internet: marta_argat@yahoo.co.uk Тел. (380 44) 235-2595 Юрий Логвин (Yuri Logvyn) --------------------------------------------------------------- Цю книгу присвячую пам'ятЁ славетного арабЁста Агатангела Юхимовича Кримського та ки©вського лЁкаря ОлексЁя ╡вановича ВилегжанЁна, який був свЁдком та спЁвучасником останньо© подорожЁ А. Ю. Кримського на СхЁд Ё розповЁв менЁ про це. Автор Роман Ки©в "Радянський письменник" 1989 ББК 84Ук7-44 Л69 "Та╨мниця одного дЁаманта" - роман про часи, коли арабськЁ во©ни почали очищати свою землю вЁд лицарЁв-хрестоносцЁв. Але ©м заважали мЁжусобицЁ феодалЁв та дЁяльнЁсть секти вбивць-асасЁнЁв. Ця глибоко законспЁрована секта, заснована на рабськЁй, фанатичнЁй покорЁ рядових бЁйцЁв, наводила жах на весь Близький СхЁд. ВождЁ-шейхи з наполегливЁстю одержимих прагнули до релЁгЁйного панування та накопичення незлЁченних скарбЁв. Для цього вони використовували убивство й грабунок, отруту й наркотики, торгЁвлю живим товаром. СвЁдком усього цього й став юний мандрЁвник АлЁ... Редактор О. М. Григор'╨в 4702640201-035 М223(б4)-89 " ` I8ВN 5-333-00239-8 ╘ Видавництво "Радянський письменник", 1989 1. КНИГА ДЕЯКИХ ТА╙МНИЦЬ Перед першою свЁтовою вЁйною у ВЁденськЁй бЁблЁотецЁ зберЁгався стародавнЁй рукопис ДжаубарЁ "Аль-Китаб аль-мухтар фЁ'кафш аль-асрар"... Не зна╨мо, чи був ДжаубарЁ персом чи арабом, але книга написана арабським письмом. Ми ж з вами, любий читачу, певно що не зна╨мо жодного з арабських дЁалектЁв Ё не зна╨мо арабсько© лЁтературно© мови. Тому повЁримо давно померлому швейцарцевЁ Адаму Мецу, який цей манускрипт читав ще десь на початку нинЁшнього столЁття. Адаму Мецу вЁн сподобався. ╡ вчений навЁть переповЁв одну ЁсторЁйку з книги ДжаубарЁ. Ця ЁсторЁя про бувалого чоловЁка, що ходив по мечетях Ёз товаришем - надзвичайно розумною мавпою - Ё розповЁдав найнеймовЁрнЁшЁ ЁсторЁ©. СтародавнЁй автор чи не знав, чи не назвав у сво╨му рукописЁ ймення перехожого та звЁдкЁля вЁн був. Мабуть, тому не згаду╨ його ЁменЁ також Ё Адам Мец. Але ми гада╨мо, нЁ, просто впевненЁ, любий читачу, що цей мандрЁвець Ёз мавпою був колишнЁй моряк АлЁ, син убогого й нужденного смЁттяра Ёз славного мЁста Багдада. А ДжаубарЁ опису╨ нам часи десь початку XIII столЁття. Значить, Ё АлЁ жив у той час. ╡ Багдад у той час був ще славний Ё знаменитий, та найкращЁ часи для Багдада давно минули. Правда, найгЁршЁ часи ще не настали - монголи пЁд рукою Хулагу-хана зарЁзали останнього халЁфа Аль-МустасЁма Ё сплюндрували Багдад, МЁсто Миру, в 1258 роцЁ вЁд РЁздва Христового, що рЁвнозначно 656 року хЁджри. НайславетнЁ часи минули так давно, що вже оповЁдачЁ в ханах-за©здах, на базарах-суках, в мечетях, харчевнях та лазнях розповЁдали про доброго халЁфа Гаруна ар-Рашида Ё його вЁрного вЁзира, що перевдягались у звичайних обивателЁв столичного мЁста Ё тинялись у такЁй машкарЁ ночами по сумнЁвних закапелках. ╡, звичайно, попадали у рЁзнЁ неймовЁрнЁ пригоди. Про ЁншЁ звички Гаруна ар-Рашида нЁхто вже й не пам'ятав. Ну, наприклад, про таке: при пЁдозрЁ на когось Гарун ар-Рашид покивом голови кликав ката - той завжди був серед челядЁ. ╡ кат зразу ж уривав нитку життя невдахи-посЁпаки. ╙ вЁдомостЁ, нЁби для того, щоб краще рубалося, кат носив Ёз собою шкЁряну подушку Ё пЁдставляв ©© пЁд шию приреченому. Отаку, наприклад, мав звичку Гарун ар-Рашид, якого нам казки "ТисячЁ Ё однЁ╨© ночЁ" розмалювали, як лагЁдного дивакуватого батька сво©х пЁдданих... Але суща правда в казках "ТисячЁ Ё однЁ╨© ночЁ" те, що пригоди вЁдбувалися в розкЁшнЁм Ё багатЁм мЁстЁ БагдадЁ. Хоча столиця халЁфату так нЁколи не писалася анЁ в грамотах, анЁ в книгах, анЁ карбувалася на монетах. Називали Багдад Ёншим Ёменем - МадЁнат-ас-Салям - МЁсто Миру, МЁсто Безпеки, так, як його назвав дЁд Гаруна ар-Рашида - славнозвЁсний Аль-Мансур. Його Ёмення було Абу-Джафар, але вЁн вирЁшив прийняти почесний титул "Аль-Мансур" - тобто "Переможний", з яким Ё лишився у людськЁй пам'ятЁ. Цей "Переможний" настЁльки боявся власних пЁдданих, що завЁв звичай, якого потЁм дотримувались усЁ халЁфи без винятку, незалежно вЁд ©хнЁх розумових здЁбностей чи ступеня "переможностЁ". Це звичай "фарас-ан-науба". Тобто в халЁфськЁй стайнЁ завжди - Ё вдень Ё вночЁ - стояв добрий кЁнь пЁд сЁдлом, щоб на ньому, в разЁ небезпеки, мЁг втекти халЁф - "повелитель правовЁрних". НевЁдомо, чи знали про цей звичай царЁ, королЁ та Ёмператори ╙вропи. Але вЁдомо, що через тисячу рокЁв з розпечено© серпневим сонцем Москви, охляп на скакунЁ тЁкав Петро ╡ до Тро©цького монастиря. Щоправда, потЁм що пригоду Ёсторики або замовчували, або подавали не як вияв нестримно© панЁки, що охопила майбутнього "Переможного", а як вияв бурхливого темпераменту та нестримностЁ!.. ЦЁкаво було б Ёще знати, чи тодЁ, коли Катерина II виламувала з царських регалЁй дорогоцЁнне камЁння Ё зашивала в одяг, бо чекала чорних звЁсток про бунт Омеляна Пугачова - цЁкаво було б знати, чи тримала вона напоготовЁ коней? Чи дотримувалась вона звичаю "фарас-ан-науба"?! Шкода, але поки що про це не доводилось чути, а от про зашитЁ в одяг дЁаманти Ёсторики згадують. ВзагалЁ щось воно так вже випадало, що в "Переможних" схильнЁсть до завоювань Ё перемог завжди по╨днувалась Ёз схильнЁстю до втечЁ вЁд справжньо© чи уявно© небезпеки. ╡ван Васильович, котрий Грозний, наприклад, плекав мрЁю про втечу на далекЁ туманнЁ береги АльбЁону до скупих та пихатих британцЁв. ╡ собЁ це за вину не ставив анЁ перед богом, анЁ перед сво©ми пЁдданими, рабами та холопами. А водночас дуже, дуже лютував на втЁкача - князя Курбського. Не любили, ой не любили "ПереможнЁ" помазаники божЁ втЁкачЁв, особливо як вони раби, холопи! Петро Великий так не любив втЁкачЁв, що наказав рекрутЁв позначати тату©ровкою на руцЁ. А щоб тату©ровка наймЁцнЁшою була, робили ©© по живому тЁлу пЁдпаленим порохом. Бо раптом втече новобранець, зляка╨ться шведських куль Ё турецьких ятаганЁв, не схоче накласти головою за царя-батюшку... Та не збиваймося на манЁвцЁ, а повернЁмося до головного - до заснування МЁста Миру знаменитим, славетним Аль-Мансуром. ВЁн, як свЁдчать хронЁсти, довго ©здив до ╡раку. Бо ╡рак пЁдтримав його чорне знамено роду АббасидЁв * у боротьбЁ проти бЁлого стягу халЁфського роду ОмейядЁв. ВрештЁ-решт Аль-Мансуру сподобалась мЁсцина поруч Ёз сЁльцем Багдад, де нЁби збирались кЁнськЁ ярмарки. Отут вЁн Ё наказав будувати. Але й тодЁ, як Ё тепер, робили попереднЁ плани. ТЁльки тодЁ було менше керЁвникЁв Ё ще менше проектантЁв. ╡ це, слава Аллаху милосердному й милостивому, щасливо позначилося на будовЁ мЁст. Хоча, як ми бачимо, проблеми, якЁ зараз часом виникають з вини славетних зодчих, виникали й тодЁ. План МЁста Миру насипали на землю попелом. Походив, поблукав Аль-Мансур майбутнЁми вулицями та майданами свого майбутнього круглого мЁста, бо в планЁ мЁсто було як колесо вЁд гарби: ступиця - резиденцЁя халЁфа, спицЁ колеса - вулицЁ, обЁд - зовнЁшнЁ мури з незлЁченними вежами. З вулиць до резиденцЁ© прямого ходу не було. ТЁльки по галереях мурЁв через незлЁченнЁ варти й залоги... Аль-Мансур дбав про те, щоб у мЁстЁ жили тЁльки його придворнЁ. М'ясний ринок вЁн взагалЁ випхав за стЁни мЁста, бо в рЁзникЁв повсякчас у руках довгЁ гострЁ ножЁ. Палац же приголомшував усЁх, хто його бачив. ╡ не лише золотом Ё смарагдовою полив'яною банею височиною аж на 80 лЁктЁв. ╡ на банЁ вершник мЁдний золочений. ПереповЁдають, що вершник показував списом туди, звЁдкЁля загрожував ворог чи "навЁть, ще страшнЁше, власнЁ пЁдданЁ - бунтЁвники". Ми здогаду╨мось, що розповЁдь про списоносного стража разом з арабами перенеслася до ╡спанЁ© в Гранаду. У переповЁстках ©хнЁх сусЁдЁв-християн Аль-Мансур перетворився на легендарного Альманзора. Про чарЁвного вершника на початку минулого столЁття написав американський романтик ВашЁнгтон ╡рвЁнг. Як довела славнозвЁсна поетеса Анна Ахматова (а без псевдонЁму - Ганна Горенко), ця розповЁдь ╡рвЁнга так вплинула на Олександра СергЁйовича ПушкЁна, що вЁн скомпонував незабутню казку про золотого пЁвника. ╡ завершив ©© генЁальним гаслом для всЁх казкарЁв, як членЁв ЛЁтфонду, так Ё початкЁвцЁв: "Сказка ложь, да в ней намек - добрым молодцам урок!" Отож мЁсто збудували. Але тЁ, хто в ньому мешкав, потребували Ё ©жЁ, Ё питва, Ё рЁзних послуг всяких фахЁвцЁв. ╡ незабаром Кругле МЁсто обросло з усЁх бокЁв людськими житлами всЁх ступенЁв достатку та вбогостЁ. Ну а при такому оточеннЁ вже нЁ того страху, нЁ то© поваги до мурЁв Ё башт Круглого МЁста, МЁста Спокою, МЁста Миру. ХалЁф Аль-Мансур, як достеменно вЁдомо, нЁяких вузЁв не закЁнчував, теорЁ© та практики мЁстобудЁвництва навЁть екстерном не складав. Тому його на©вну футурологЁю Ё вЁру в безпеку власно© персони вибачимо. Але навряд подЁбнЁ речЁ можна вибачити так галасливо розрекламованому будЁвництву мЁста майбутнього, столицЁ БразЁлЁ©. Той же Аль-МансурЁвський палац, тЁльки оточений не мечетями, лавками, лазнями та ханами, а звичайнЁсЁнькими бЁдонвЁлями. Ось як! ╡ не коли-небудь, а в 70-тЁ роки останньо© ери... Коли маленький АлЁ, якого, як ми вже вирЁшили, потЁм називатимуть АлЁ аль-БагдадЁ (АлЁ Ёз Багдада), народився на базарЁ Ё почав сво╨ нужденне трудове життя на тому ж базарЁ, то давно вже не було Ё "Аль-Кубба аз-захаб" - "Золото© банЁ" з вершником на верхЁвцЁ - завалилося склепЁння ще в 941 роцЁ пЁд час страшно© повенЁ. А мури палацу стирчали до середини XII столЁття. Тобто ©х розтягли на цеглу ще десь за пЁвстолЁття до народження малого АлЁ. Батько АлЁ, Хасан, жив без жЁнки Ё служив смЁттярем на базарЁ. Отож доводилося йому все робити власними руками. ╡ смЁття прибирати, Ё кЁзяки, якЁ назбирав на базарЁ, продавати дрЁбним торговцям, якЁ скуповували й перепродавали не лише кЁнськЁ та волячЁ кЁзяки, а й людськЁ фекалЁ©. Доводилося самому дЁставати поживу, самому готувати страви Ё доглядати за малим. Жив смЁттяр з малим в щЁлинЁ мЁж двома будинками. З одного боку був ма╨ток знаменитого ювелЁра, а з другого боку був будинок лЁкаря-християнина. ЮвелЁру батько платив за те, що вЁн зайняв простЁнок мЁж двома будинками. Платив Ё лЁкарю-християнину теж за те, що спить в затишку товстих глиняних мурЁв. Будинки стояли недалеко вЁд легендарно© повноводно© рЁчки Тигр. НеподалЁк вЁд ©хньо© схованки було припнуто старезний водяний млин на плаву. ВЁд раннього ранку до пЁзнього вечора вЁн гуркотЁв жорнами, безупинно плескав лопатями колеса по каламутнЁй водЁ Ё рипЁв, рипЁв старими сво©ми болонками та дошками. Коли повЁвав вЁтер до сховища малого АлЁ вЁд рЁчки - вЁн приносив найкращий у свЁтЁ, житт╨дайний теплий дух розмолото© пшеницЁ. Повсякчас над рЁчкою чулися крики човнярЁв, вЁд зорЁ до зорЁ, а то й глибоко© синьо© ночЁ. Бо не одна тисяча човнЁв була у славному БагдадЁ. ЧовнярЁ чого тЁльки не перевозили, кого тЁльки не переправляли з берега на берег: Ё людей, Ё тварин, Ё коштовностЁ, Ё кЁзяки, сушенЁ на паливо, хмиз Ё глеки з бЁтумом, рабЁв Ё во©нЁв, поетЁв Ё повЁй... Спробував Хасан одружитися вдруге, щоб у домЁвцЁ була господарка Ё помЁчниця. Та якось старий Хасан прийшов додому ранЁше, нЁж звичайно, Ё побачив - мачуха до©да╨ гарячЁ оладки, а малого вЁдштовху╨ вЁд дерев'яно© тацЁ з вареними бобами. ВЁн тодЁ сказав, за мусульманським звича╨м Ё правом, три рази, що вона йому не жЁнка. ╡ вигнав геть. У Хасана було багато роботи, бо вЁн прибирав якраз весь бруд, що був в тому кутку базару, де торгували дрЁбною птицею, м'ясом Ё дрЁбною худобою. Але водночас це була ╨дина можливЁсть жити, бо хтось десь давав йому кЁстку мозкову, чи шмат потрЁбку, чи клапоть шкЁри з мЁздрею. Та ще й те, що йому вдавалося продавати зЁбранЁ за день корзини кЁзякЁв, приносило йому якийсь прибуток. Та всього цього ледь-ледь вистачало на життя, Ё зовсЁм не вдавалося батьковЁ заощадити монет, щоб винайняти собЁ справжн╨ помешкання, а не щЁлину мЁж будинками. Бо вЁн ту щЁлину перекрив згори очеретом Ё вербовими гЁлками, а передню та задню стЁни зробив з очерету та шматкЁв старо© повстЁ. Ту повсть Хасан знайшов на смЁтнику. БагатЁ люди повсть чЁпляли на вЁкнах Ё на човнах в спекоту Ё поливали згори водою. Вода тонким шаром розпливалася по повстЁ, а протяг насичував кЁмнату чи каюту вогкою прохолодою в жахливЁ спекотнЁ днЁ багдадського лЁта... ТодЁ люди могли жити або в пЁдвальних помешканнях, через якЁ протЁкали вЁдведенЁ струмочки вЁд каналЁв Ё водосховищ, . або в кЁмнатах, де на вЁкнах висЁла мокра повсть. Те, що поруч базару вони мешкали, було велике щастя. Але лЁворуч, неподалЁк, зразу за кривусЁнькими вуличками, за мурами старими, напЁврозваленими, був невЁльничий ринок. То була непереборна спокуса для смЁттяра Хасана. Вона завжди вЁдволЁкала його вЁд нормального плину життя. Бо коли прибувала нова валка рабЁв, вЁн полишав малого АлЁ збирати кЁзяки, а сам дрЁботЁв з корзиною кривими вуличками до невЁльничого ринку. Страждаючи Ё вдаючи, що вЁн гарливо працю╨, крутився бЁля тих мЁсць, де мали показувати знатним покупцям оголених невЁльниць Ё можна буде хоч кра╨м ока зиркнути на жЁночу голизну. Коли батько Ё син, вкрай висотанЁ денною працею, поверталися ввечерЁ додому Ё з рЁчки вЁяв вЁтерець, то вони не могли навЁть вогню розпалити в жаровнЁ, щоб зЁгрЁти свою юшку. Бо зразу ж в один голос Ё ювелЁр-Ёудей Ё лЁкар-християнин кричали, що вони виженуть ©х геть, бо вони смородом сво╨© страви псують ©м рЁчкову вечЁрню прохолоду. ТодЁ вони забирали свЁй горщик Ё йшли в найубогЁший шинок, що утримував один християнин - такий же араб, як Ё батько АлЁ, смЁттяр Хасан, тЁльки молився у церквЁ Ё вживав вино не потайки, а вЁдверто Ё в яку захотЁв годину дня. У шинку збиралося багато мусульман, бо там можна було випити вина. ╡ виходило, що в шинку завжди було бЁльше мусульман, нЁж християн, бо ©х сюди гнала заборона випивки в мусульманських за©здах. Отут, а ще в християнських монастирях могли впитися до того стану, коли ©м ввижалися Ё дЁви райськЁ, Ё зеленЁ кущЁ Едему, Ё сам тверезий, як скельця, пророк Магомет. В шинку з дозволу господаря Хасан розЁгрЁвав свЁй горщик на жаровнЁ, а за те мав принести завтра сушених кЁзякЁв - вони дають найкращий жар. В закопченЁй довгЁй кЁмнатЁ було затишно, краще нЁж вдома, Ё малий сьорбав з насолодою сочевичну юшку, вмочуючи в не© пЁдгорЁлий Ё пЁдсохлий окра╨ць хлЁба. Батько ж ©в похапцем, пожадливо, сьорбаючи та плямкаючи, бризкаючи слиною, Ё все говорив Ё говорив. РозповЁдав сво©м сусЁдам, таким же злидарям, як Ё вЁн, за скЁльки сот динарЁв 2 продали сьогоднЁ танцЁвницю ФатЁму, скЁльки правили за повЁю-грекиню, скЁльки коштували служницЁ та якЁ були груди у молодо© вЁрменки. Що продавали сьогоднЁ бЁлявих слов'янських жЁнок, вивезених аж з-за КаспЁю, з кра©ни, що лежить за останнЁм мусульманським кра╨м - земляки волзьких булгар. А далЁ тЁльки й було балачки, що про фалси 3, дирхеми 4 та динари, про те, хто скЁльки й чого дЁстав або випив чи з'©в. СкЁльки хто з них, з цих смЁттярЁв, водоносЁв, вантажникЁв, носЁ©в, заробив чи втратив часток битого срЁбного дирхема. Бо найбЁльший заробЁток кожного Ёз них був не бЁльше пЁвтора динара щомЁсяця. ТЁльки й патякалося тут, у цЁй компанЁ© нежонатих, нужденних злиднЁв, про цЁ динари, яких ©хнЁ руки нЁколи й не торкалися, а лише пестили сво©ми заскорузлими репаними пальцями "чорнЁ" дирхеми та затертЁ тьмянЁ лусочки фалсЁв. А про золотЁ зливки чи самородки говорили з бЁльшим захватом, нЁж би про справжн╨ пришестя бога на землю! ©м аж наморочилися голови, коли вони вже з третЁх чи четвертих рук переповЁдали, якЁ зробив сережки господар Хасаново© хижЁ - знаменитий золотар-Ёудей Бен ЗакарЁя. ПотЁм вони пили дешеве християнське вино. Воно било ©м у тЁм'я Ё вони наче дурЁли. Певно, щось туди пЁдмЁшував господар - чи курячий сушений послЁд, чи весняну гЁрку кору верболозу... З того часу, десь рокЁв вЁд трьох, АлЁ навчився вЁдрЁзняти запах чистого вина вЁд дурманного всякого зЁлля. Це була найбридкЁша потрава, яку вЁн коли-небудь нюхав потЁм у сво╨му життЁ. А нюх мав пречудовий. ВЁн принюхувався здаля до того вина, яке подавали в глинянЁй пляшцЁ тим людям, що сидЁли пЁд стЁною, подалЁ вЁд вогнища, вЁд диму. ВЁд них пахло Ёншим та й по-Ёншому тхнуло ©хн╨ вбрання, нЁж у того збЁговиська, серед якого сидЁли Хасан Ё його малий син АлЁ. Та це не були жебраки, вони нЁколи не канючили милостиню. А жили сво©м нужденним життям, мрЁяли про всякЁ пригоди. Вони завжди говорили про монети та про жЁнок. Вони були такЁ ж самотнЁ, як Ё батько АлЁ. ТакЁ ж самЁ одинаки з невитраченою хЁттю, як Ё батько АлЁ. ТЁльки нЁ в кого з них не було дЁтей. Тому Хасан був нЁби вищий вЁд них на голову. Особливо його уважно слухали, коли вЁн розповЁдав про рабинь. Проте балачки нестримних любителЁв усЁляких непристойностей не вплинули на АлЁ. Не були йому цЁ теревенЁ анЁ цЁкавЁ, анЁ бридкЁ. Бо з трьох рокЁв вЁн навчився плавати. В тЁ години, коли нЁхто не працював, не гендлював, а ловив кейф 5 у тЁнистих закутках спекотного Багдада, малий АлЁ бЁг до каламутних хвиль ТЁгру. ПЁд таку пору з живих Ёстот на водЁ погойдувалися лише млявЁ чайки. Коли малий кидався у воду, птахи голосно скрикували, вдаряли гострими крилами, висмикували з каламутно© води жовтЁ лапи Ё вЁдлЁтали трохи осторонь, Ё знов ©х несли каламутнЁ струменЁ. З трьох рокЁв малий навчився плавати, а в сЁм уже краще за всЁх плавав Ё пЁрнав. У вЁсЁм рокЁв мЁг проплисти вЁд одного мосту до другого, тримаючи в руцЁ палаючий свЁтильник. ВЁн навчився пЁрнати без жодного плюскоту. Обмацував урвистЁ слизькЁ береги, а в норах там стояли туготЁлЁ усачЁ Ёз срЁбною лускою. Малий видирав рибин Ёз ©х схованок Ё перекушував ©м хребет бЁля голови - тодЁ здоровеннЁ рибини мертво повисали в його руках. Разом з хлопчиками смажив на березЁ рибу, остерЁгаючись лише отруйно© Ёкри та чорно© плЁвки в черевинЁ. Часом вЁн стЁльки риби наловлював, що Ё батька пригощав нею, Ё приносив до шинкаря-християнина. ВимЁнював на глиняну пляшку каламутного вина, щоб тато не витрачав сво© битЁ фалси, а збирав ©х одне до одного Ё спромЁгся, зрештою, купити собЁ рабиню Ё мати ©© за жЁнку. АлЁ вболЁвав за свого старого. Йому було за нього Ё соромно, Ё прикро. Особливо коли привозили нових рабинь. Траплялося, що в такЁ днЁ торговцЁ для заохочення покупцЁв наказували оголеним рабиням танцювати пЁд калатання бубону та свист сопЁлки. По таких днях смЁттяр впивався у християнському шинку Ё повертався, тримаючись за мури. ПотЁм у темрявЁ малий чув, як його батько сопе, скрегоче зубами Ё корчиться на сво╨му ложЁ. Наслухавшись вЁдвертих Ё непристойних балачок базарно© голоти, малий добре розумЁв, що якби батько його одружився, то не мордувався б отак. А пЁти до повЁй у старого Хасана чи то хоробростЁ не було, чи то сина стидався. Цього малий не мЁг збагнути нЁяк, та й нЁколи цього б не збагнув. Отож став малий заробляти батьковЁ на жЁнку. Та одного разу батько до вина, що малий йому купив, узяв ще глек вина Ё впився до повного хитання. АлЁ не стримався Ё сказав батьковЁ, що через те кляте вино нЁколи не купить жЁнку. Сп'яну Хасан замахнувся, щоб вжучити малого. Неповага, бунт - хлопчисько насмЁлився виговорювати батьковЁ! Та раптом закрив руками лице, наче протверезЁв умить, Ё швидко, зовсЁм не хитаючись, вийшов Ёз шинку. НЁ до шинку, анЁ на базар невольничий не зазирав аж до наступно© молЁльно© п'ятницЁ6. ╡ малий АлЁ навЁть дуже й дуже шкодував, що вЁн сказав батьковЁ про вино. Бо тепер батько вигадав собЁ, що вЁн вигра╨ багато грошей у костЁ Ё зможе купити жЁнку. Ну й, звичайно, програвся до останнього фалса. Так. що якби не риба, вловлена АлЁ, то вони б вЁд голоду загнулись. Хасан зовсЁм збожеволЁв Ё, як хворий чека╨ чудодЁйного лЁкаря, чекав, коли заспЁвають на мЁнаретах слЁпЁ муедзини вечЁрню молитву Ё можна буде поспЁшати до шинку... Плавання та риболовля були для АлЁ Ё розвагою, Ё втЁхою, Ё справжнЁм дЁлом. Та ще бЁльше, нЁж вода, розрадою, справжнЁм святом були розповЁдЁ бувалих людей - купцЁв, прочан, подорожнЁх, мандрЁвникЁв, лицедЁ©в, матросЁв та погоничЁв верблюдЁв. Часом АлЁ зазирав, з корзиною для смЁття на спинЁ, на базар коштовностей. Не дуже часто, бо базарнЁ наглядачЁ та купецькЁ слуги пильнували, щоб голота тут не тинялася. То був базар, де продавалися рЁзнЁ дорогоцЁннЁ речЁ, всЁлякЁ коштовнЁ фарби, спецЁ©. На той сук приходили каравани верблюдЁв з далекого Й╨мену. ОдногорбЁ високЁ верблюди. Справжня ©хня шерсть була майже бЁла, та пЁд пекельним сонцем вони сяяли наче позолоченЁ, бо в ©хню шкЁру в'©дався жовтий пилок знаменитого арабського шафрану "варсу", що виростав лише в заобрЁйному пЁвденному Й╨менЁ. На майже чорних верблюдах привозили Ёз Куфи гвоздичну олЁю, а також фЁалкову олЁю. А з пЁвдня, з Аль-Джанубу 8, з мЁста Джура прибувала у фаянсових глеках вода з троянд, Ёз квЁтЁв пальми, Ё запашна вода. Через Багдад всЁ пахощЁ розходилися по всьому свЁту на захЁд - "МагрЁб", до ╡спанЁ© й АлжЁру, у ╙гипет - тобто "МЁср" ("Середина" по-арабському}; в ╡ндЁю Ё навЁть в Китай, до "МашрЁку" (Сходу). Тут торгували найбагатшЁ купцЁ з усЁх базарЁв. ЦЁ ряди Ё лавки були вЁдомЁ ще з часЁв Аль-ФарабЁ , який ствердив думку всЁх торгуючих людей, що ╨ двЁ речЁ найбЁльш благороднЁ Ё двЁ найбЁльш ганебнЁ. ПершЁ - продаж прянощЁв Ё торгЁвля батистом, другЁ - ткацьке ремесло та робота пЁдмЁтальника вулиць. Хлопчик зазирав лише на самЁсЁнький край цього привЁлейованого торжища. Тут скупчилися, стулилися найменшЁ лавки, може, трохи бЁльшЁ за собачу буду в добрЁм ма╨тку. В затЁнку лавок, пЁдЁбгавши ноги по-шевськи, сидЁли продавцЁ дрЁбних порцЁй перцю, гвоздики, шафрану, ладану, гумЁарабЁку, смоли камфорного дерева. ╡ вЁдмЁряли наперстками свЁй дорогоцЁнний крам, бо приймали за нього плату в ясних золотих динарах та повномЁрних старих дирхемах. "ЧорнЁ" дирхеми новЁтнЁх часЁв та фалси тут не ходили! До заможнЁших крамниць треба було йти вглиб вулицЁ. КрЁм базарних наглядачЁв, слуги й прикажчики пильнували, щоб не тЁльки обЁдранЁ дорослЁ, але й бЁдна малеча не проникала в глибину славетного базару. Так Ё АлЁ нЁ разу не побував там Ё зблизька не бачив найбагатших крамниць. На самЁм початку кварталу збиралися люди бувалЁ. Там стояла знаменита харчевня Омара Кривого. Тут завжди товклася сила-силенна подорожнЁх. Якось малий АлЁ почув вЁд приявних, що Кривий Омар любить живу рибку-маринку. Тому малий ловив маринок в заплавЁ бЁля млина Ё не вбивав ©х, а кидав до старого глека з холодною водою. Приносив глек до харчевнЁ Кривого Омара Ё стояв десь пЁд стЁною за стовпом. Тихо стояв, слухаючи розповЁдЁ бувальцЁв. Стояв так довго, поки його не помЁчав одноокий господар Омар. ТодЁ доводилось, спродавши рибу, зразу ж Ёти геть. Отут, саме в цьому мЁсцЁ, хлопчик почув усЁ тЁ ЁсторЁ©, якЁ назавжди вкарбувалися в його душу. Тут вЁн почув, що на предалекому островЁ СулавесЁ, а вЁн аж за казковою ╡ндЁ╨ю та чарЁвним островом Цейлоном, де в кожнЁй калюжЁ можна знайти червоний лал `╟ або небесно-синЁй сапфЁр, так там у великЁй кЁлькостЁ водиться мерзенне Ё жахливе сотворЁння - рогата свиня завбЁльшки з добру телицю! Щетина в рогато© свинЁ завтовшки з голку дикобраза! РозповЁдали ще купцЁ та ©хнЁ слуги й прикажчики, що зЁ сво©ми хазяями мандрували до Басри, а то навЁть Ё далЁ, розповЁдали, нЁби водяться на островах за СулавесЁ летючЁ крокодили-дракони. ╙ також птах Рух на пЁвденнЁм островЁ МадагаскарЁ, неймовЁрно© величини, що може пЁдняти Ё слона в повЁтря Ё на кожний свЁй пазур настромити по буйволу! Тими буйволами й году╨ сво©х пташенят. БувальцЁ моряки, присягаючись Аллахом, розповЁдали - нЁби велетенська риба-кашалот вночЁ пЁдстерЁга╨ кораблЁ бЁля острова Сокотри Ё бЁля ЗанзЁбару та ковта╨ ©х. Тому мореплавцЁ в морЁ-океанЁ не пливуть вночЁ, а лише вдень Ё весь час намагаються триматись бЁля берега, щоб було де командЁ заночувати. РозповЁдали про водянЁ острови на схЁд вЁд СулавесЁ - нЁби за межею можливого ╨ водянЁ гори, що складаються з солодко© води. ПрозорЁ, мов скло, гори височать, аж до хмар, . а навколо солона-пресолона Ё темна вода моря-океану. На водяних островах ростуть водянЁ пальми, дозрЁва╨, водяний рис Ё мешкають водянЁ люди, що проходять з одного боку острова на другий, пЁрнаючи крЁзь солодку воду. Тому ще нЁколи не вдавалося ©х нЁ вловити, нЁ завоювати! Не переказати, скЁльки ЁсторЁй вЁн, малий син смЁттяра, почув, продаючи рибу Кривому Омару. А ще скЁльки почув вЁд оповЁдачЁв на березЁ ТЁгру, бЁля старого водяного млина, в подвЁр'© ©хньо© вулично© мечетЁ. Особливо ж багато розмов точилося тут, на торжищЁ, про небезпечний шлях до островЁв, де виростала Ё дозрЁвала найдорожча, найулюбленЁша приправа - чорний перець. Минав час, Ё пЁдростав АлЁ, вбивався в силу. ТЁльки лишався страшенно худющий. Але головою його, як Ёз самого малечку, володЁли дивнЁ Ё, безперечно, правдивЁ оповЁдЁ про кра©ни далекЁ. Та й сво╨ рЁдне мЁсто його цЁкавило все бЁльше й бЁльше. Не гЁрше знаменитих багдадських злодЁ©в Ё пройдисвЁтЁв вЁн знав, як проникнути з одного кварталу в закапелки Ёншого, де продають найдешевшЁ оладки, Ё в якого купця найкрасивЁшЁ жЁнки та рабинЁ, з якого кварталу найшвидше можна потрапити на той чи Ёнший мЁст. ╡ хто з християн торгу╨ найкращим, а хто найгЁршим вином. Де збираються запеклЁ гравцЁ в костЁ, а де гравцЁ в нарди, де втЁшаються шахами. А де пота╨мнЁ мЁсця зустрЁчей любителЁв дЁвчат Ё чужих жЁнок. Де можна купити найкраще пальмове вино Ё кому можна добре продати сушенЁ кЁнськЁ кЁзяки. Знав, що рибу найкраще ловити бЁля величезних плавучих млинЁв. Йому були вЁдомЁ в обличчя найвправнЁшЁ мЁрошники Ё найчеснЁшЁ торговцЁ басрЁйськими фЁнЁками. ДорослЁ, однЁ жартома, а другЁ дуже поважно, свЁдчили, що цЁ фЁнЁки посилюють чоловЁчу силу. Знав, у якому за©здЁ-ханЁ збираються досвЁдченЁ мандрЁвцЁ, а де перехожЁ оповЁдачЁ казок та чудесних ЁсторЁй. Або прочани, що намагалися обЁйти якомога бЁльше мусульманських святинь Ё славетних мЁст. То були прочани з далекого-предалекого Кандагара, Ёз славного Герата, Ёз снЁжних гЁр Ельбурсу, де жахливЁ вбивцЁ-асасЁни 12 побудували сво© неприступнЁ фортецЁ. АлЁ такого наслухався Ё стЁльки запам'ятав рЁзних ЁсторЁй про дива рЁзних кра©н, що напам'ять мЁг переповЁсти бЁльше цЁкавого, нЁж було записано в багатьох арабських збЁрниках казок та подорожнЁх ЁсторЁй. Але вЁн нЁкому й нЁчого не розповЁдав, а лише запам'ятовував Ё запам'ятовував. ╡ чим далЁ, тим бЁльше якийсь неспокЁй почав охоплювати його душу. Наповнював його прехудюще, але мЁцне тЁло. Поки вЁн не зрозумЁв раптом - той неспокЁй, та тривога - то поклик до великих мандрЁв Ё чудесних пригод! Отож одного разу вЁн прийшов з рЁчки Ё, подавши батьковЁ багатий полов, сказав: - Завтра вранцЁ руша╨ велика сафЁна 13 з мосульськими товарами. На нЁй також пливуть до Басри купцЁ, що мають сво© лавки та кораблЁ у славному мЁстЁ. Я хочу пЁти з ними у плавання Ё побачити всЁ дива свЁту. - БЁдний мЁй хлопчику! ╡ди! Я тебе не тримаю - може, хоч тобЁ посмЁхнеться доля! Досить з мене мЁтли та кЁзякЁв! Я все життя дивлюся лише пЁд ноги! Може, ти побачиш бЁльше, нЁж смЁття на базарах! Старий сЁв, заплакав, а малому АлЁ було дуже шкода свого батька, такого старого, як тодЁ йому здавалось, Ё геть невезучого. Щоб якось втЁшити Ё розважити батька, сказав: - Тату, якщо я стану знаменитим мандрЁвником, я тобЁ привезу в дарунок роботящу й слухняну рабиню. Нехай вона тобЁ буде за добру жЁнку! Але цЁ слова ще бЁльше роз'ятрили душу смЁттяра, Ё вЁн проплакав усю нЁч. АлЁ ж досить швидко заснув, так Ё не вирЁшивши, чи сказати про одне темне дЁло, чи змовчати. Та все ж вранцЁ, коли побачив, що в батька сльози висохли, лише навколо очей чорнЁ кола, сказав: - Тату, присягаюсь Аллахом, я не вигадав, а це менЁ сказав Юсуф-ДЁвчинка, що служить в шинку бЁля Зелено© брами... - Той, що став на путь грЁха Ё ганьби?! - розсердився батько. Зневажав вЁн Ё боявся содомЁтЁв. - Так! ВЁн сказав менЁ, що всЁ отЁ гравцЁ в костЁ, Ё Верблюд, Ё Тариф, Ё Куввас, вони з тобою грають фальшивими кЁстками. Бо ти недобача╨ш. Як п'явки, вони з тебе всЁ монети виточують!!! - МенЁ часом здавалося, що мене дурять...- похнюпився Хасан Ё ледь чутно говорив. - Та як же я мЁг повЁрити, що це роблять мо© друзЁ, такЁ ж бЁднЁ, як Ё я? А як же тепер?.. , Хасан розгублено Ё розпачливо розвЁв руками, АлЁ лагЁдно посмЁхнувся Ё сказав: - Тату! А лише один раз ходи в якесь Ёнше мЁсце грати! Вигра╨ш - добре! Один раз програ╨ш - бЁда! - Але ж Ё в Ёнших шинках взнають, що я недобачаю... - Тату! В БагдадЁ шинкЁв, як зЁрок на небЁ. Не взнають... - ╡ то правда! - зрадЁв на хвилю смЁттяр Ё витяг звЁдкЁлясь Ёз глибини сво©х подертих лахЁв дирхем старого карбування, тих часЁв, коли халЁфи дбали про славу Ё вартЁсть сво©х монет. - ВЁзьми, синку! Це ╨дине, що я не програв Ё не пропив! ВЁзьми! ГрошЁ, чим вони важчЁ - тим з ними легше! 2. ТОВСТИЙ ДЖАФАР Останньо© суботи мЁсяця шуббата 1, останнього мЁсяця зими, коли суворЁ вЁтри МашрЁку мЁняються на вЁтри зЁ сторони МагрЁбу, прощалися вранцЁ смЁттяр Хасан Ё його син АлЁ. Холодний вЁтер забирався пЁд лахи Ё старого Ё малого, але вони стояли та й стояли, все нЁяк не могли вЁдЁйти один вЁд одного. Аж тут з корми сафЁни почувся грубий голос кухаря. АлЁ видерся з обЁймЁв свого безталанного тата й побЁг на корабель до жаровнЁ. Треба було допомогти кухаревЁ. Бо той дуже старався: по-перше, на суднЁ пливли купцЁ, а як усЁм вЁдомо, вони Ё люблять, Ё вмЁють попо©сти; по-друге, якщо перший снЁданок нового кухаря смакуватиме мандрЁвцям, то ©хнЁ калитки ширше вЁдкриються для плати... НарештЁ, пЁсля гарячого снЁданку, матроси вЁдв'язали линви вЁд паль Ё перескочили з берега на подЁю. Спочатку поволЁ, а далЁ все швидше почали вЁдпливати за корму палаци можновладцЁв, мечетЁ, обороннЁ мури та сторожовЁ башти. Злегка напружилось сЁре вЁтрило, а течЁя пЁдхопила дерев'яне тЁло лодЁ©. Повноводна рЁка випиналася каламутними плесами швидко© течЁ©. Бо в далеких горах починали танути снЁги, а в долинах уже гримЁли грози. Проривалося крЁзь хмари сонце Ё рожевЁло Ё золотило гострЁ шпилЁ мЁнаретЁв 2, спалахувало на мЁдних банях палацЁв Ё сяяло золотими Ёскрами на смарагдових Ё блакитних банях мечетей. Неслися над водою голоси Ё звуки вранЁшнього Багдада. ЗлЁтали в тьмяно-блакитне небо, золотими крилами б'ючи, згра© голубЁв. А за ними ще пЁдЁймалися височеннЁ бЁлЁ голуб'ятнЁ, Ё новЁ й новЁ згра© зависали в блакитЁ рожево-золотими пелюстками. Скреготали ланцюгами припнутЁ до берега дерев'янЁ млини. Стомлено вдаряли вони по жовтЁй водЁ ослизлими лопатями колЁс, а в ©хнЁй глибинЁ невблаганнЁ жорна гуркотЁли, розмелюючи добЁрну ╨вфратську пшеницю на запашне борошно. З того теплого борошна через кЁлька годин вправнЁ багдадськЁ пекарЁ випечуть в глиняних печах балабушки, хлЁби та коржЁ. ╡ржали конЁ на водопо©. Проходила сафЁна межи розведених наплавних мостЁв. Пропливала пЁд стрЁмкими багдадськими мостами, що високо пЁдносились сво©ми цегляними стовпами над правЁчним ТЁгром. Малий, хоч Ё пЁддував мЁхами вогонь у глинянЁй великЁй жаровнЁ, все ж оглядайся на всЁ боки. З човна було так цЁкаво побачити те, що ранЁше споглядав лише з берега, або виткнувши голову з води. Ось позаду сафЁни дозорцЁ з'╨днали човни напливного мосту. Тим мостом рушили на лЁвий берег верблюди, вантаженЁ корзинами з яблуками Ё гранатами. ╞х спустили по ╙вфрату на плотах аж Ёз гЁрсько© СЁрЁ©. По Ёншому мосту поволЁ сунув караван. Серед високих одногорбих верблюдЁв були й двогорбЁ. То, певно, валка аж Ёз далекого Мерва. БувалЁ люди казали, що тЁльки там виростали найсмачнЁшЁ динЁ. ДинЁ привозили до Багдада у свинцевих ящиках на льоду. Якщо вдавалося динЁ привезти цЁлими, то за одну диню платили аж сЁм сотень дирхемЁв! Ось якЁ цЁни платили за лакЁтки вельможЁ та грошовитЁ багдадцЁ тих часЁв! ВсЁ звуки, весь галас перебивали завивання, крики та лайки човнярЁв-перевЁзникЁв, званих куфаджЁ. ╡ неслися вони, крики, вЁдбитЁ стократ луною вЁд води, вЁд занедбаних мурЁв, вЁд склепЁнь старовинних веж. Та ще бЁльше посилювались цегляними мостами. ╞хню сафЁну переганяли часом трохи меншЁ судна, вантаженЁ величезними корчагами з оливковою олЁ╨ю. А вони обганяли ще бЁльшЁ, нЁж ©хня сафЁна, вантаженЁ болонками Ё дошками доброго дуба, зда╨ться, чи не з ВЁрменських узгЁр'©в. На лЁвому Ё правому берегах, на схилах, попЁд оборонними мурами та багатими подвЁр'ями вельможних, лЁпилися шинки. В найубогЁших пили погане вино, грали в костЁ, та жерли сочевичну юшку Ё давилися черствими балабушками. У добрих шинках, крЁм запашного вина, холодно© води Ё пахучого хлЁба, вЁдвЁдувач мЁг на нЁч взяти до комЁрчини дЁвчину чи хлопчика. А коштувало все два дирхеми за нЁч. Коли згадували спЁвтрапезники про цю плату, батько АлЁ зводив руки до неба Ё вигукував з розпачем: - Де ж дЁстати такЁ грошЁ?!! Був у АлЁ приятель-рибалочка, з гарненьким обличчям Ё зовсЁм дЁвочими пухкими вустами. Носили разом з ним рибу до шинкЁв. ╡ того хлопчика привабив один торговець Ё взяв за прислугу до сво╨© корчми. Господар не стЁльки ганяв його по роботЁ, як вЁдгодовував, Ё приставив до нього старого музику. Той навчив його грати на аль-утЁ3 Ё спЁвати дЁвочих пЁсень. Коли АлЁ через пЁвроку зустрЁвся з приятелем на березЁ ТЁгру, той у воду не полЁз, а лишився сидЁти на каменЁ, товстий Ё чисто вбраний, з пЁдведеними сурмою очима. АлЁ стало моторошно, що хлопець нЁби зробився дЁвчиною. АлЁ не став з ним розмовляти, а схопив свою рибу Ё мерщЁй подався геть. ПЁсля цЁ╨© зустрЁчЁ вЁн на вузьких вуличках намагався непомЁтно прослизнути повз колишнього друга. Аж поки цей Юсуф не прихопив його зненацька Ё не виказав АлЁ, що вЁн знав про старого Хасана та його друзЁв-шахра©в... Отож малий допомагав кухаревЁ чистити часник, цибулю, патрати рибу. Хоча, як писав у той час один китайський мандрЁвник, в БагдадЁ всЁ ©дять хлЁб та м'ясо, п'ють кисле молоко, але дуже зрЁдка ©дять рибу, овочЁ та рис. Але на сафЁнЁ було по-Ёншому: купцЁ ©ли свЁжу рибу Ё курятину. Кухар рибу витягав Ёз садка, що волочився збоку на линвЁ за судном. А кури товклися у плетенЁй вербовЁй клЁтцЁ на кормЁ. Годувати ©х Ё дивитись, щоб вони не побили яйця, що знесли, було одним Ёз обов'язкЁв АлЁ. Кухар дивувався, що хлопець так швидко Ё старанно викону╨ всЁ його накази, особливо ретельно прибира╨ всяке смЁття Ё непотрЁб. ЗвЁдки було знати кухаревЁ-товстуну, що все це було хлопцевЁ забавкою у порЁвняннЁ з базарними вулицями чи готуванням кЁзякових колобкЁв для палива. А яка насолода швидко обЁрвати золотЁ покривала цибулин, або почистити головку часнику вЁд бЁло© шкаралупи так, щоб жоден зубок не вЁдпав! ОбрЁзай корЁнцЁ та бадилля чорно© редьки, переливай кунжутну олЁю 4, один запах яко© вже насолода Ё радЁсть душЁ! ╡ вся городина Ё всЁ спецЁ© найкращЁ, найчистЁшЁ! Пасажири трималися двома гуртами - купцЁ та збирачЁ податкЁв. Ненависно зиркали один на одного. Бо не було у купцЁв гЁрших ворогЁв, нЁж збирачЁ податкЁв. А серед купцЁв вирЁзнявся один товстун на Ём'я Джафар. За очЁ його звали ПокЁйником. Хоча на покЁйника вЁн аж нЁяк не скидався - цЁла гора жиру! ПрЁзвисько "ПокЁйник" йому дали, бо сталася з ним одна предивна ЁсторЁя, у якЁй ВсевишнЁй явив свою волю Ё покарав того, хто зневажа╨ його Ём'я. Ось що довЁдався хлопчина вЁд кухаря про товстенного купця. Ще змолоду був Джафар багатим купцем, а коли вбився у силу, то взагалЁ загрЁбав гори золота. Та якось вЁн поручився у великих грошах за свого доброго приятеля. А той обдурив його Ё лишився жити в ╙гиптЁ. Довелося платити ДжафаровЁ величезний борг. Та вЁн не був дурнем - пЁдкупив судових чиновникЁв Ё сплатив лише частину боргу зразу. Бо Ёнакше пЁшов би жебрати пЁд фортечнЁ мури. ╡ так Ё далЁ пЁшло - Джафар давав гостинцЁ чиновникам Ё по малих частках сплачував борг. Про що зрештою довЁдався секретар вЁзира. Сказав вЁн одного ранку, коли в його кЁмнату понабивалися всЁ його попихачЁ: - ДрузЁ мо©! ВЁльнЁ Ё раби! ПравовЁрнЁ та люди письма! МенЁ потрЁбна людина, яка б не боялася анЁ Аллаха, нЁ Страшного суду. ╡ щоб людина та служила лише менЁ - не гЁрше, нЁж вЁрний пес... УсЁ мовчали. Звичайно, всЁ вони посЁпаки та блюдолизи, одним словом, гЁ╨ни та шакали. Чистих там не бува╨! Але й вони замовкли, бо сво©м пЁдлим нутром вЁдчули, що йдеться про пЁдлоту, яку треба вчинити вЁдверто, не ховаючись. - Що - нема╨ у мене вЁрного пса? ТодЁ виповз наперед брат цирульника самого халЁфа. - Я зроблю для тебе все, що забажа╨ш! ╡ навЁть бЁльше того! Ляснув у долонЁ секретар вЁзира: - Якщо так, то говорю тобЁ - Ёди в податкову управу! Покажеш ©м мого листа, але не вЁддавай Ё не дай переписати. ╡ нехай вони складуть ре╨стр усЁх боргЁв Джафара... А потЁм витискай з Джафара усЁ грошЁ, як тЁльки зможеш. Що буде зверх боргу купця Ё боргу казнЁ, то все тво╨!!! Ледь не захлинувся брат цирульника вЁд щастя та пожадливостЁ. Здоровенний був чоловЁк, красень, та мЁлкий душею. - Але я не подужаю його мордувати!.. - То бери башибузукЁв Ёз двЁрцево© варти. Бо вони геть розледачЁли! Схопився брат цирульника Ё чимдуж кинувся до сторожЁв. Прихопив Ёз собою з пЁвтора десятка здоровенних тюркЁв. При повнЁй збро© поперлися всЁ гуртом до податкового вЁдомства. Там брат цирульника вчинив неймовЁрний ╢валт, Ё чиновники поспЁшили видати записи всЁх боргЁв Джафара. ЗвЁдтЁля брат цирульника помчав до оселЁ Джафара, а за ним поспЁшили тюрки-башибузуки. Схопили товстого Джафара Ё потягли спочатку до казарми у фортецю. Там з нього зЁдрали всЁ його шати. Лишили тЁльки чалму. Нею вЁн, мов пЁд час хаджа, обгорнув свою срамоту. ВЁн стояв перед ними навколЁшки й просився у сво©х мучителЁв, щоб вони його помилували Ё не позбавляли нЁ життя, нЁ достатку... Проте брат цирульника спокЁйно, без гнЁву, повторював: - Давай грошЁ, давай грошЁ, давай грошЁ... Тюрки ж били його бамбуковими палицями по голому тЁлу. ПотЁм його потягли в прохолодний льох казарми - тюрки стомилися мордувати його на спекотЁ. Тюркам набридло це дЁло, Ё вони, розподЁливши шати купця, посЁдали попЁд стЁнами й кейфували. ТодЁ брат цирульника пообЁцяв кожному, хто мордуватиме його клЁ╨нта, по два дирхеми... Кухар перегортав над жаровнею на решЁтцЁ рибу, поливаючи на не© кунжутну олЁю, заправлену тертим шафраном, посипав скибочками цибулЁ. А його новий помЁчник намагався розгледЁти в глибинЁ каюти крЁзь велику щЁлину купця Джаф