ара. Джафар не вЁдмовляв собЁ в зручностЁ не лише вдома, а й у дорозЁ. АлЁ знав, що Джафар платить за окрему каюту бЁльше, нЁж усЁ пасажири сафЁни, разом узятЁ, за про©зд до самЁсЁнько© Басри. Зрештою АлЁ добре розгледЁв повне, бЁле, наче набрякле лице з вишнево-червоною бородою. Кухар пЁдливав з глечика, такого маленького, що вмЁщувався на його долонЁ, якийсь одному йому вЁдомий соус. Хлопчик спитав у дебелого кухаря, з чого склада╨ться сумЁш. Та кухар на нього визвЁрився, нЁби АлЁ спробував його при всЁх пограбувати. БЁльше АлЁ нЁ про що не питав. ТЁльки уважнЁше до всього придивлявся, прислухався. Кухар вЁв далЁ. - От пЁдтягли Пузаня линвою аж пЁд самЁсЁньку стелю. Заходилися то попускати вниз, то пЁдтягувати вгору, що вЁн ледь головою об склепЁння не товкся. Як спускали його до землЁ, то дво╨ тюркЁв лупили його по п'ятах очеретяними тростинами. Товстун дри╢ав ногами, скавулЁв як сотня собак. НавЁть, кажуть, було чутно на вулицю! А цей пройдисвЁт спокЁйно собЁ стояв Ё торочив нудним голосом: "ГрошЁ, грошЁ, грошЁ..." Тюрки почали стомлюватись. Тим пак що ©м не вдавалося з ним встругнути свою улюблену штуку - шарпонути зненацька вгору, коли всЁ кЁстки наче вилЁтають назовнЁ вЁд болю. ВЁн був занадто важкий. Стомився Ё брат цирульника. Та й час уже було до писаря вЁзира поспЁшати та доповЁсти про всю справу. Отож вЁн махнув рукою Ё крикнув: "Кидайте цей мЁшок з лайном!" Ну а тюрки - вони ж хЁба люди? Бидло, невЁгласи! Якби таке сказати арабовЁ, то вЁн би потиху опустив людину. А цим скажи: "Кидай!"-воно й кине! Линву вони кинули. Джафар сво╨му мучителю сЁв на голову з усього маху! Звичайно - впусти на когось такого кабана - всЁ кЁстки трЁснуть! У брата цирульника зламалася шия. ╡ ДжафаровЁ дЁсталось - об дурну голову свого ката потовк усЁ сво© досто©нства. ВЁд болю вЁн втратив свЁдомЁсть аж на три днЁ. ВсЁ дивувались, що вЁн не сконав... МЁй знайомий, слуга того лЁкаря, що лЁкував Джафара, казав, що в нього все понапухало, мов торба з огЁрками. Ну а брата цирульника забрали з казарми Ё вЁднесли додому, де вЁн того ж вечора Ё сконав - дихання припинилося. А товстун так-сяк оклигав, чортова калита з динарами! Коли ж вЁн оклигав, довелося писаревЁ вЁзира за нього самому братись, хоч як цей хитрун не хотЁв, щоб про нього пЁшла слава, що вЁн кат Ё здирник! Писар вчинив згЁдно зЁ сво©м розумом Ё освЁтою - наказав привести жЁнку Ё доньку Джафара. Щоб були вони приявнЁ при допитЁ свого повелителя Ё господаря. Його жЁнка була з поважно© родини Ё не витримала такого видовища, коли мордують голу людину. Вона знепритомнЁла. Побачила це донька - Ё собЁ гепнулася додолу. За наказом писаря ©х почали заголювати, щоб лЁкар мЁг дЁзнатись, чи мертвЁ вони, чи живЁ? Тут Джафар здався Ё розповЁв, у кого його розписки - сакки Ё в кого його дорогоцЁннЁ каменЁ схованЁ... Ось так вичавили з жирного бурдюка золото... Та вЁн швидко надолужив сво╨ - в когось позичив грошЁ, винайняв кораблЁ Ё перевЁз - цЁлу сотню! - скакунЁв до ╡ндЁ©. Там якраз почалася вЁйна!.. ВЁн стЁльки заробив на конях, що змЁг собЁ все повернути... Ё ще зверх того! ВЁн з ╡ндЁ© привЁз таке камЁння - Ё лали, Ё агати, Ё бЁрюзу, Ё гранати, й сердолЁк, Ё яспис... Риба дЁйшла, Ё малий АлЁ поспЁшив Ёз стравою на фаянсовЁй тарелЁ до каюти купця. Хлопчина привЁтався в низькЁм поклонЁ Ё поставив тацю на низенький розкладний столик. Не звичайний столик, а кипарисовий. Товстий Джафар заворушив варгами, Ё в глибинЁ його горлянки забулькали слова. - ПЁднеси менЁ рибу до носа! ХЁба не бачиш, що черево менЁ заважа╨ нахилитись Ё понюхати ©жу? Коли ж хлопчина на витягнутих руках пЁднЁс до блЁдого лиця смажену рибу, Джафар швидко обмацав гарячими пальцями малого. Потяг повЁтря носом, важко видихнув ротом Ё забелькотЁв: - О Аллах! Це ж не хлопчик, а риб'ячЁ кЁстки! ОднЁ ребра й хребцЁ!.. Скажу капЁтановЁ - нехай винайме товстунчика. ТодЁ я не пошкодую Ё трьох дирхемЁв за смажену рибу Ё слугу!.. ╡ди геть Ё не метеляйся перед очима! ВЁн тицьнув малому в долоню стерту половину дирхема. Як тЁльки АлЁ повернувся до жаровнЁ, кухар видер в нього з кулака тонесеньку срЁбну лусочку. - Тьху! - сплюнув обурено - Такий багатир, а смЁттям платить! Це тому, що ти кЁстлявий! Я пам'ятаю його колишнЁх прислужникЁв - всЁ були мов вЁрменськЁ пампушки на сметанЁ! АлЁ почорнЁло в очах, задзвенЁло у вухах вЁд лютЁ. Все стислося всерединЁ у важку грудку, запекло вогнем у грудях! ВЁн найкращий плавець Ё рибалка! А його мають за смЁття, за хлопчика-повЁю?! Що вЁн - нЁ на що не здатний, як тЁльки гидотою собЁ на прожиток заробляти?! Кухар же вЁв далЁ, мов козолуп на базарЁ в скотському ряду: - Ось вЁдгодую тебе до Басри, Ё тодЁ матимеш Ёншу цЁну... Бо хоч ти добрий помЁчник, але з тебе нЁ хорошого прибутку та й для себе нЁяко© втЁхи! - ╡ кухар голосно зареготав власному жартовЁ. А хлопчика аж знудило Ё вЁн вЁдЁйшов до борту, нЁби викинути лушпиння вЁд цибулЁ... ╞хня сафЁна плинула вниз по ТЁгру за течЁ╨ю, а навстрЁч ©й посували знизу щедро вантаженЁ судна. КупцЁ, що тримались окремо вЁд Джафара Ё вЁд збирачЁв податкЁв, уважно розглядалися на стрЁчнЁ судна Ё пояснювали один одному: - Он та, з чорними корчагами... То, певно, для мосульцЁв везе земляну смолу 5 Ё рЁдку нафту. - А та вся завалена тиковими6 дописами. А оно й в'язка сандала 7... Ну, це хтось собЁ в БагдадЁ доброго човна хоче зшити... - ТодЁ сандал для чого? - Як для чого? Продасть ремЁсникам - вони з нього всякЁ витребеньки для жЁноцтва вирЁжуть Ё змайструють. - ДивЁться, дивЁться! Аж носом воду черпа╨! От скЁльки фЁнЁкЁв хтось замовив басрЁйцям... В кого такий гарем? ВсЁ зареготали. ВЁтру не було, Ё тому бурлаки пЁдтягували судна канатами, якЁ припинали на березЁ чи до стовбурЁв пальм, чи до каменЁв. Вони горлали високими жЁночими голосами бойову пЁсню Ё перебЁгали по черзЁ з корми на носа, перебираючи товстий канат Ё складаючи його кЁльцями на кормЁ. Пливли також по рЁчцЁ на круглих очеретяних, вимащених бЁтумом, корзинах-човнах люди з рЁчкового племенЁ. Попереду ©хньо© величезно© подЁ© Ё позаду пливли ще двЁ великЁ лодЁ© з озбро╨ними охоронцями. Тюрки мали захищати сафЁну Ё ©© пасажирЁв у нижнЁй течЁ© рЁчки, де почнуться очеретянЁ заростЁ з тисячами проток та озерець мЁж ними. Бо, як вЁдомо, в тих безкра©х болотах жили племена, що розводили буйволЁв та ловили рибу Ё полювали на птахЁв. А коли траплялася нагода, то, не зважаючи на всЁ каральнЁ походи халЁфЁв, наскакували на купецькЁ судна. Уже був мЁсяць азар8 Ё напружились води у ТЁгрЁ, пЁднялись високо. Здавалось, вода прорве захиснЁ греблЁ та вали, залл╨ собою увесь простЁр, не лишиться навЁть високих пЁр'©стих голЁвок пальм. Малий, тЁльки випадала вЁльна мить, видряпувався на вершок щогли, щоб згори побачити далекЁ селища, залитЁ водою, оглянути тонкЁ смужечки водозахисних валЁв, далекЁ греблЁ Ё помилуватись, як вЁдбиваються у блакитно-каламутнЁм дзеркалЁ води розкЁшнЁ вЁяла фЁнЁкових пальм. Коли сафЁна з пасажирами та крамом приставала увечерЁ на ночЁвлю, то лодЁ© з тюрками теж прив'язували до берега Ё виставляли на сушЁ Ё на човнах сторожу. Але грабЁжники чомусь не з'являлись. ТодЁ АлЁ не витримав Ё спитав - та не в пожадливого базЁки-кухаря, а в одного чорнобородого купця, що мандрував аж Ёз самого Дамаска: - Господине мЁй, ласкавий Ё добрий! - АлЁ чув, як базарнЁ писарчуки та рЁзнЁ фЁгляри улесливо звертались до купцЁв та ©хнЁх прикажчикЁв - Дозвольте менЁ, нЁкчемному, порушити твЁй спокЁй Ё... - ДалЁ хлопчина не знав, як йому вести мову з цим чорнобородим здорованем. - Що тобЁ? - Господине мЁй! ВсЁ тЁльки й базЁкають про розбЁйникЁв, а ©х все нема╨... - Ось що тебе цЁкавить?! Тепер розбЁйники не нападають на який завгодно корабель - купцЁ при собЁ намагаються не тягти багато динарЁв. Вони вЁддають мЁняйлЁ в БагдадЁ сво╨ золото. А мЁняйло при свЁдках пише на паперЁ, скЁльки динарЁв дав йому купець. А в БасрЁ з тим папером-сакком прийде купець до Ёншого мЁняйла, який у долЁ з багдадським мЁняйлом, вЁддасть сакк мЁняйлЁ Ё одержить сво╨ золото... Ну, звичайно, лишить якусь частку золота цим мЁняйлам. - За що? ВЁн же одержу╨ сво╨ золото? - Те золото, що лиша╨ться в мЁняйл - то ©м плата за клопоти з грошима купця. Адже вони тим папЁрцем оберЁгають грошЁ купця вЁд розбЁйникЁв Ё злодЁ©в. Адже одержу╨ свою платню нЁчний сторож за охорону будинку. Тебе оберЁгають - плати! За все в життЁ треба платити! За все треба! За золото - плати! За хлЁб - плати! За охорону-плати!.. Життя - накритЁ столи серед базару! Той, хто стара╨ться, той бере з цих столЁв для свого прожитку! За все треба платити. А от як платити найменшу цЁну за найкраще - то найбЁльша наука в життЁ!.. Хлопчик був вражений, що чорнобородий, який з Ёншими говорив нЁби Ёз зневагою, по-простому роз'ясню╨ йому, служцЁ кухаря на рЁчковЁй сафЁнЁ, сину нужденного смЁттяра. АлЁ подумав: "Це перше диво, яке зЁ мною сталося в подорожЁ! Правду кажуть бувалЁ люди, що найбЁльше з чудес трапля╨ться в мандрах!.." Але його при╨мнЁ роздуми перебив горластий кухар, Ё довелося чимдуж поспЁшити до жаровнЁ... 3. РОЗБ╡ЙНИКИ На третЁй день з'явилися розбЁйники. Судна мандрЁвцЁв були вже недалеко вЁд Шатт-ель-Арабу - злиття великих рЁк ╙вфрату й ТЁгру. Вода пЁднялася високо Ё геть залила все навколо. ГреблЁ, дороги та вали зводились над водою не вище нЁж на лЁкоть-два. КаламутнЁ води розбЁгалися сотнями звивистих проток межи заростей велетенського очерету-касабу. Коли на сходЁ зблякло небо Ё згасла вранЁшня зЁрка СЁрЁус, з молочного туману виринули чорнобокЁ човни. Один з розбЁйникЁв звЁвся на повен зрЁст Ё закричав, що вЁн вимага╨ плату за ©хню охорону. ЗовсЁм мала плата - по сотнЁ динарЁв з купця, по десять дадуть подорожнЁ, по дирхему з кожно© голови команди! Його слова гримЁли над склистою водою протоки Ё над рисовими полями, та зразу ж потопали в густЁй запорЁ височенних стеблин очерету. ╡ тут, як на бЁду, чи на щастя, бо капЁтан сафЁни не встиг ще придумати, як вЁдповЁсти, Ёз сво╨© каюти протиснув черево Джафар Ё заревЁв, як верблюд пЁд час тЁчки: - Ти, ганьба сво╨© мами! Затичка в курячЁм гузнЁ, пожиратель свиней Ё тухло© риби! Не потребу╨мо тво╨© охорони! Мо© знаменитЁ сЁдницЁ, сЁдницЁ Джафара ПокЁйника, запорука мо©м словам! Подивися на них - ©х споглядання й буде тобЁ платою за турботи! ╡ Джафар повернув свЁй могутнЁй зад до рЁчкових розбЁйникЁв. Напасники заклякли на сво©х човнах вЁд подиву та обурення. А тюрки вже попадали за борти лодЁй Ёз самострЁлами та луками. Малий АлЁ, щоб усе добре розгледЁти, наче наполоханий кЁт, видерся на щоглу. ТЁльки вЁн обхопив вершечок щогли, як заверещали розбЁйники, заревли тюрки-стражники. В повЁтрЁ засвистЁли короткЁ арбалетнЁ стрЁли, глинянЁ кулЁ з арбалетЁв Ё пронизливо заспЁвали довгЁ очеретянЁ стрЁли рЁчкових людей. Згори хлопчиковЁ було добре видно, що всЁ купцЁ, кухар, - капЁтан Ё матроси впали на самЁсЁньке дно сафЁни, сховалися за паками бавовни та ╨гипетського льону. Купець Джафар теж гепнувся за паками Ё плазом-плазом рачкував до сво╨© повстяно© каюти. Голова його притискалася до дошки, а от сЁдницЁ пЁднЁмались горою над палубою. КЁлька разЁв стрЁли чиркнули по його неймовЁрному заду. СтрЁли дзижчали Ё навколо АлЁ. Проте вЁн не встиг перелякатись Ё думав. Лиш про те, щоб втриматися на щоглЁ Ё краще роздивитись розбЁйникЁв. ВЁн не трусився вЁд страху - був упевнений, що розбЁйники грабують Ё позбавляють життя лише багатЁ©в. Про випадковЁ стрЁли чомусь не подумав. Але рЁчковЁ розбЁйники нЁкого, крЁм нього, не бачили. З усЁх подорожнЁх лише вЁн був на виднотЁ - сидЁв на вершечку щогли, мов пташка, припнута до жердини. Це розлютило напасникЁв. СтрЁли одна за одною впивалися в щоглу бЁля його нЁг, свистЁли над головою, лоскотали пЁр'©нами по руках Ё по ногах, порвали сорочку, порЁзали вЁстрями холошЁ штанЁв. Зрештою стрЁли прошили б хлопця, та трапилася халепа - товстун Джафар рвонувся до сво╨© каюти, зачепив паку з бавовною, перекинув корчагу з олЁ╨ю, Ё все те гепнулося на розпечену жаровню! Мить - Ё густий чорний дим заклубочився вгору, закрив вЁд стрЁльцЁв хлопчика. Жовтий вогонь масними язиками обхопив паку з бавовною. - Пожежа,! - заволав капЁтан Ё, не зважаючи на стрЁли, вискочив Ёз схованки Ё скинув у воду палаючу бавовну. За ним, ледь не плазуючи, прибЁг кухар Ё, голосно лаючись, обпЁкаючи собЁ руки Ё лице, пЁдхопив напЁврозбиту корчагу з олЁ╨ю. Ё перекинув за борт. Хтось Ёз матросЁв теж отямився, зЁрвав повсть Ёз Джафарово© каюти Ё кинув ©© на палаючу олЁю. РЁчковЁ грабЁжники, побачивши переполох на сафЁнЁ, щосили завеслували до мандрЁвникЁв. Але вони не розрахували - олЁя розпливлася по водЁ, наздогнала тлЁючу паку. ╡ пЁдхопилося вгору над водою жовтими й червоними крилами полум'я. Швидка течЁя на зворотЁ витягла серпом палаючу олЁю. А вЁстря серпа за якусь мить торкнулося заростей касабу. Мить - тогорЁчнЁ сухЁ стеблини очерету засвЁтились жовтими свЁчками, затрЁскотЁли, зачадЁли тонкими смужками бЁлого диму. Малому текли сльози, вЁн чхав Ё кашляв, але не злЁзав зЁ щогли - хотЁлося побачити, що ж буде далЁ?! Що вчинять рЁчковЁ розбЁйники, як дЁятимуть тюрки? На крик свого шейха напасники вдарили лопатями просмолених весел Ё миттю зникли за пеленою бЁлого диму. Той дим густо, мов сметана, що виливалася Ёз глека, слався над темною водою. Дим прикривав втечу розбЁйникЁв краще, нЁж вранЁшнЁй туман ©х напад. Сходило сонце десь за очеретяними стЁнами Ё рожевЁло хмари ©дкого диму. А полум'я проривалося все далЁ й далЁ у нескЁнченнЁ зарослЁ очерету-касабу, вибухало клубами густого диму. АлЁ сидЁв на щоглЁ Ё споглядав, як пожежа розповза╨ться, вибуха╨ у правЁчних болотяних нетрях. З вЁдчайдушним криком вгору злЁтали згра© птахЁв. ╞х розпачливий крик заглушував навЁть трЁск очерету та гоготЁння вогню. МаленькЁ пташки спалахували оранжевими квЁтками Ё падали вниз у густий дим. АлЁ вчепився за щоглу, що аж нЁгтЁ побЁлЁли, Ё все дивився, дивився. ВЁн отямився лише тодЁ, коли внизу смикнули линву Ё боляче вдарили нею по п'ятах. - Гей ти, мавпо! Ану злазь! Хто прибиратиме?! - волав унизу кухар, задерши червоне обличчя Ёз залишками смалено© бороди. Хлопчик напружився Ё, висмикнувши кЁлька стрЁл, узяв ©х у зуби. ╡ншЁ стрЁли глибоко вп'ялися, Ё вЁн не змЁг ©х навЁть розхитати. ╡ ставив на них п'яти, як на щаблЁ драбини... Малий прибирав черепки вЁд корчаги, витирав, вискоблював вЁд олЁ© Ё посипав пЁском дошки, пЁдмЁтав попЁл та вугЁлля. На сафЁнЁ тим часом знявся ╢валт - всЁ лЁзли з претензЁями до Джафара! Сотник тюркЁв вимагав, щоб Джафар ПокЁйник сплатив за всЁ стрЁли та кулЁ, що вони випустили по розбЁйниках. Мовляв, якби вЁн стримав свЁй язик, нЁхто б у бЁйку не полЁз - араби бачили, якЁ могутнЁ бЁйцЁ сидять у лодЁях. КрЁм того, вЁн, сотник, вимагав десять динарЁв Ё глек вина для поранених. КапЁтан вимагав грошЁ за попсовану повсть. - Вона зовсЁм цЁла! Трошки забруднилася по краях! - репетував, обурювався Джафар. - МЁй господине! - вЁв сво╨ капЁтан. - Повсть була бЁла, тепер вона чорна! Подерлась Ё обгорЁла на цЁлий лЁкоть! Заплати - Ё можеш собЁ забрати! ПЁсля капЁтана напосЁв на Джафара збирач податкЁв. Той, що перший залЁз пЁд паки з пряжею. ВЁн вимагав неймовЁрнЁ грошЁ за свою втрачену паку бавовни. Молодий прикажчик купецький, що з Мосулу, став над малим Ё дивився, як той грайливо, ретельно вишкрябував дошки вЁд бруду - сумЁшЁ олЁ© та золи. ВеликЁ, з пухнастими вЁями, очЁ молодика звузились, Ё вЁн зневажливо процЁдив: - ОднЁ полохливЁ шакали, другЁ пожадливЁ пси! - ВЁн, не клЁпаючи, подивився на малого. - А ти не боягуз. АлЁ здвигнув плечима. - ╞м потрЁбнЁ грошЁ. А я найбЁднЁший на сафЁнЁ. Для чого ©м мене чЁпати?.. Тут звЁдкЁлясь наче виринув кухар Ё спитав прикажчика; - МЁй господине! Чому га╨ш час Ё не вимага╨ш вЁд Джафара плати за корчагу олЁ©? Дивна олЁя. Не олЁя - мед! А як горЁла! Ще б трохи - Ё вона б спалила смоленЁ човни цих байстрюкЁв. Не гай часу - вимагай сво╨ - Джафар не збЁднЁ╨! Молодик, не повертаючи голови, скоса зиркнув на кухаря Ё мовчки вЁдЁйшов. Кухар забурмотЁв собЁ пЁд носа в рештки обсмалених вусЁв: - Дивний цей мосулець. Так себе трима╨, немов вЁн тут най родовитЁший Ё найбагатший на всЁй сафЁнЁ... А всього лиш прикажчик!.. Багатьох я бачив подорожнЁх... а цей щось собЁ ма╨ на умЁ... Спочатку Джафар репетував, що всЁ його грабують, хочуть пустити жебраком по майданах. Та зрештою вЁн викричався, заспоко©вся, а тодЁ вже розплатився з усЁма, виторгувавши собЁ кЁлька дирхемЁв. Тюркам вЁн купив у капЁтана корчагу вина, а грошЁ для лЁкування пообЁцяв дати, коли припливуть до Басри. Спочатку тюрки обурилися, але, впившись солодкого вина, знов прийшли до Джафара Ё сказали, що найкращЁ лЁки для ран - добре вино. ╡ нема чого ©м чекати до Басри. Нехай для пЁдправки здоров'я виставить ще одну корчагу. Про людське око Джафар почав сперечатись. Але всЁм було зрозумЁло, що друга корчага обЁйдеться йому дешевше у разЁв десять, нЁж платня охоронцям за ©хнЁ подряпини та гулЁ. Коли судна пливли по широкЁй чистЁй водЁ, Джафар покликав кухаря. Замовив собЁ смажену по багдадськи курку. - Дивись, зроби все так, як я кажу! Щоб була справжня курка. Щоб я вЁдчув насолоду душЁ й тЁла! Та скажи менЁ, ти добре зна╨ш, як пЁдготувати курку для смаження?! Кухар почав говорити, що Ё як треба, проте Джафар перебив його: - Слухай, ти, син грЁха й нещастя, слухай уважно! ВЁзьми найкращу курку... Я плачу за не© три дирхеми. - Але, шановний мЁй володарю, зЁрка багдадського базару, тут не базар-сук, а корабель. Тут кожна курка кошту╨ п'ять дирхемЁв. - Ти, син грЁха Ё нещастя, я куплю найкращу курку за дирхем битий, чорний, в найближчому селищЁ! ТобЁ це вЁдомо?!! -волав Джафар. - МЁй господине! Наше судно стане на стоянку лише ввечерЁ. До того часу капЁтан не спинить. - ГрабЁжник... вбивця... розбЁйник... Ё злодюга! - прохрипЁв товстун. - Ти хочеш з мене здерти шкЁру Ё вицЁдити кров!.. До речЁ - добре зцЁди кров Ёз курки! До краплЁ! Кухар скривив Ё так кривого рота в недобрЁй посмЁшцЁ. - ХЁба я божевЁльний, щоб, купивши по три дирхеми курку на багдадськЁм базарЁ, знову ж ©© продати на сафЁнЁ за три дирхеми?! А добЁрна пшениця Ё просо для курей, щоб вони неслися? А плетена клЁтка з парено© лози? - Добре, чотири дирхеми! - НЁ. Або п'ять дирхемЁв, або будемо ©сти рибу! - Добре, син блудницЁ Ё смЁттяра, п'ять дирхемЁв. Але за них найкращу, найкращу курку!!! Джафар витягав по черзЁ усЁх курей з клЁтки, важив у руках, роздував пЁр'я на гузнЁ, щоб краще бачити, яка з них жирнЁша. Коди ж товстун вибрав найжирнЁшу, кухар сказав, що всЁ курки коштують по п'ять дирхемЁв, а саме оця кошту╨ шЁсть дирхемЁв. На Джафара просто стЁй напав, Ё вЁн кЁлька хвилин лише ворушив губами. Але все ж заплатив за курку шЁсть дирхемЁв. - ВЁдвари ©© ,- товстун загинав пальцЁ,- по-друге - роздЁли на частини Ё залий часниковим розчином. ПотЁм залий яйцем Ё засмаж на сковородЁ. Засип шматки вареним рисом та залий другим яйцем Ё доброю олЁ╨ю, та трохи пЁдсмаж! Та дивися, син грЁха Ё розпусти, щоб олЁя була найкраща, Ёз сЁрЁйських оливок! Та починай швидше готувати!.. А поки треба чимось перебити голод. - ╙ корзина добрих басрЁйських фЁнЁкЁв ,- вЁдповЁв кухар йому. - Найкращих. Для себе купував. - Неси! - видихнув Джафар нетерпляче. Коли ж малий з корзиною прибЁг, то Джафар, вЁдкривши кришку, уважно оглянув, чи всЁ фЁнЁки, Ё подивився пЁдозрЁло на малого. - Ти не вкрав хоча б одного, га? Ти, син жебрака Ё повЁ©. - ХЁба ви знали мою маму? - вЁдповЁв йому хлопчик. - Бо я про не© нЁчого не знаю... А от тато мЁй людина поважна - вЁн уже двадцять п'ять рокЁв працю╨ смЁттярем на базарЁ бЁля Зелено© Брами. Це там, де торгують живою Ё битою птицею ти рЁзним м'ясом... Джафар на слова АлЁ ледь не вдавився кЁсточкою вЁд фЁнЁка, з шумом виплюнув ©© Ё гаркнув: - ПЁшов геть звЁдсЁля, скелетина чортова! Джафар, сопучи та гикаючи, жер фЁнЁки. А хлопчина поспЁшив чистити цибулю, часник, кришити рЁзну зелень до соусу Ё глядЁти за тим, щоб вогонь на жаровнЁ був рЁвний Ё курка рЁвно виварювалась у бронзовЁм казанЁ. Коли кухар рЁзав курку, то вЁн вицЁджував з не© кров на дно розбитого горщика, довго струшував, щоб усЁ краплини кровЁ впали на денце, не забруднивши дощок палуби. ╡ наказав малому викинути черепок з кров'ю у рЁчку. ТЁльки обережно, щоб не забруднив корабель кров'ю, бо це погана прикмета! Та хлопець не виконав його наказ. ВЁн згадав слова одного вченого суфЁя на базарЁ, де той тлумачив слова хадисЁв Ё Корану, що всЁ закони добрЁ, якщо вони йдуть на користь людинЁ, якщо ж вони проти людини, то ©х можна полишити без уваги! АлЁ зробив вигляд, що кинув черепок у воду, а сам запхав його в щЁлину мЁж паками. Коли кухаря покликав Джафар Ё знов почав йому торочити про курку, хлопець поставив черепок на жарини. - Ё вмить кров була готова. Видер ©© з черепка Ё заковтнув просто з пЁр'ям. Бо всерединЁ його рвало на шматки вЁд голоду. Подумав, що дивна рЁч, але йому, як Ё ДжафаровЁ пЁсля тако© веремЁ©, захотЁлося не просто на©стися, а нажертися вЁд пуза. АлЁ Ё кухар порпалися з куркою. Джафар запихався фЁнЁками Ё крадькома зиркав на молодого мосульця. ВЁдчувалося, що вЁн таки не втерпить Ё спита╨ в молодика, чого той не править грошЁ за розбиту корчагу олЁ©? Та молодик сидЁв з усЁм гуртом купцЁв. ╡ ДжафаровЁ довелося би йти до них. А цього товстун не мЁг собЁ дозволити - вЁн був найбагатшим Ё не до лиця йому мЁшатися з гуртом! Та й покликати його теж було не з руки ДжафаровЁ. Для чого показувати всЁм, що ти стурбований, чи доведеться тобЁ платити за корчагу олЁ©, чи нЁ? А тим часом обварена курка була подЁлена на частини Ё кухар занурив ©© настоюватись у часниковий соус. АлЁ за той же час почистив луску з великих вусачЁв, випотрошив, попластав навпЁл та й склав на решЁтку. ╡ пЁд доглядом кухаря почав потроху смажити рибу для купцЁв. Вони ж усЁ зЁбралися на носЁ й сидЁли там щЁльним гуртом. Джафар же сидЁв на порозЁ сво╨© каюти Ё нетерпляче й гучно втягував носом повЁтря, принюхуючись до таких спокусливих запахЁв курячого бульйону, часника Ё кислого вина, кунжутно© олЁ© та смажено© риби, шафрану, солодко© цибулЁ та духмяно© кЁндзи. ╡ от малий на великЁй тацЁ понЁс до купцЁв гору смажено© риби. ╡ ще принЁс ©м корзину вчорашнЁх пампушок. Кухар вправно випЁкав ©х на глинянЁй сковородЁ. КупцЁ по черзЁ пЁдходили до борту судна, а хлопчина поливав ©м на руки з довгогорлого мЁдного глечика, щоб усЁ вони змили руки й обличчя перед трапезою. ╞ли правою рукою лише, як ©дять вихованЁ й шляхетнЁ араби. Вони чудово вправлялись однЁ╨ю правицею Ёз шматками риби Ё з пампушками. Спочатку купцЁ мовчали, а далЁ знов загомонЁли. Хлопець, коли кухар не кликав його, пЁдходив до гурту Ё сидЁв з рушником Ё глеком, чекав, поки купцЁ скЁнчать трапезу Ё захочуть змити руки. Слухав, про що говорили купцЁ. Звичайно, балачки точилися про розбЁйникЁв. Один купець середнЁх рокЁв, з пасмами сивини в густЁй бородЁ, говорив, що рЁчковЁ розбЁйники вбивають людей зрЁдка, хоча грабують догола. Вони, як Ё пЁрати з Персидського моря, обберуть купцЁв Ё кажуть: "Ми з вас трохи вовни настригли. ╡дЁть собЁ вЁльно, обростайте, тодЁ ми вас знову обстрижемо!" Один пЁдстаркуватий в засмальцьованЁм дорогЁм персидськЁм каптанЁ, обсмоктуючи кЁсточку, прохрипЁв: - Часом та вовна дорожча вЁд нашо© кровЁ. Часом так пострижуть нашого брата купця, що вже вЁн нЁколи й не зведеться на рЁвнЁ. А жебрацтво - не життя для колишнього купця. То смерть живцем! ТодЁ той ставний, чорнобородий, в зеленЁй чалмЁ (знак прощЁ в Мекку) проводив сво╨ далЁ. - ОзернЁ розбЁйники - грубЁ дикуни, пожадливЁ й темнЁ, ©х можна задобрити, якось улестити. Зна╨ш, зрештою, де ©х можна сподЁватись, коли вони можуть наскочити! А тЁ, отруйнЁ змЁ©, отЁ клятЁ Ёсма©лЁти2, невЁдомо коли, невЁдомо де, невЁдомо як з'являються на погибель людей! ╡ нЁхто не може вЁд них уберегтись: нЁ шах, нЁ султан, нЁ Ёмам, нЁ купець, нЁ во╨начальник чи вчений богослов! ОтруйнЁ змЁ©, скаженЁ, заюшенЁ пси, обпо╨нЁ гашишем, розбещенЁ повЁями в пота╨мних замках, розбещенЁ Ё обдуренЁ сво©ми пЁрами 3 та пота╨мним Ёмамом - ото страшнЁ злочинцЁ! НавЁть славнЁй Садах ад-ДЁн 4 через пЁдступнЁ зазЁхання асасЁнЁв мусив стерегтися щодня Ё щогодини. Звитяжець не спав на одному мЁсцЁ двЁчЁ! Ви це зна╨те, чи нЁ?!! А вЁн же не боявся жодного найстрашнЁшого франка-хрестоносця. ╡ вЁн тремтЁв, бо не знав, чи побачить вЁн уранцЁ сонце! Купець у дорогому халатЁ криво всмЁхнувся Ё вЁдповЁв: - Ми подорожнЁ, купцЁ. Що нам тЁ хашашини? Вони вбивають можновладцЁв, суддЁв, емЁрЁв, тих, хто переслЁду╨ ©х. Вони рЁжуть вельможних, владцЁв, а ми хто, а ми що?.. - Вони всЁх рЁжуть! - чорнобородий перебив його навЁть непоштиво. - Вони хочуть, щоб усЁ ©м корилися, вони хочуть собою заполонити свЁт! Щоб усЁ були слухнянЁ й безмозкЁ - бо ©хнЁй "ГЁрський ДЁд" 5 за них дума╨! Темна голота й ученЁ дурнЁ вЁрять, що вони принесуть людям рЁвнЁсть! Не може бути в оцьому свЁтЁ рЁвностЁ мЁж багатими й бЁдними, розумними й дурними, щасливими Ё невдахами. Шейхи хашашЁнЁв спокушають голоту тим, що нЁби всЁ рЁвнЁ, Ё всЁ потраплять до раю! ╡ змушують голодранцЁв виконувати кожен наказ свого пота╨много Ёмама. Я знаю - це рЁвнЁсть рабЁв, слухняних рабЁв свого кривавого господаря!.. ТЁ ж, хто навколо "ГЁрського ДЁда", нагромадили в сво©х руках скарби незлЁченнЁ, а голоту обдурюють рЁвнЁстю! - ЗвЁдки ти про них зна╨ш, що так можеш ©х ганити? - пЁдозрЁло Ё зловЁсно нЁби запитав пЁдстаркуватий купець у коштовнЁм, засмальцьованЁм каптанЁ. - Знаю! МЁй дядько, син ╡бн ЛятЁфа, знаменитого дамаського купця, що постача╨ вЁйськам преславного Салах ад-ДЁна зброю для вЁйни з хрестоносцями, не захотЁв ©м вЁддати караван збро© нЁзащо. Так просто, за одне слово "подаруй" ©хнього "Старця"! Вони вимагають вЁд людини не тЁльки всього достатку ©©, але й покори собаки, яку перЁщать нага╨м, а вона плазу╨ перед господарем Ё облизу╨ його бруднЁ капцЁ. Вони оголосили джихад6 не лише невЁрним, гяурам, вони оголосили джихад всЁм тим, хто не дума╨ так, як вони! А Аллах, нехай славиться його Ём'я, створив усяку людину, щоб вона вЁдрЁзнялась, одна вЁд одно©. Нема людей схожих мЁж собою розумом, як битЁ дирхеми одним карбом! Я купець - Ё менЁ джихад в Ём'я загробного раю не такий солодкий, як добування засобЁв життя! Адже сказано в хадисЁ, що добування засобЁв життя ╨ основою свЁту. ╡ як казав один мудрець: "МенЁ лЁпше вмерти на верблюдЁ в караванЁ, що везе дорогоцЁнностЁ, нЁж впасти з коня в розпалЁ битви проти невЁрних!" - Ну, це ти говориш погане! - спохмурнЁшав пЁдстаркуватий у замизканЁм каптанЁ .- Адже сказано, що тих, хто не пЁдкорю╨ться, треба знищувати. Хтось же повинен винищувати тих, хто не визна╨ Аллаха?!! - Може, й повинен, - вЁдказав чорнобородий. - Це справа долЁ й Аллаха. Я ж знаю сво╨ - купець викону╨ волю Аллаха, добуваючи собЁ засоби життя... Поки цЁ дво╨ чи то сперечалися, чи то кожен хотЁв сказати лише сво╨ Ё йому було зрештою байдуже, що говорить Ёнший, АлЁ зовсЁм було незрозумЁле, про яких ЁмамЁв, про яке рабство йде мова... Малий нЁчого не мЁг зрозумЁти, тЁльки вЁдчував з тону, з постави, що цей чоловЁк у замизканЁм дорогЁм каптанЁ - вЁн за вЁйну й жорстокостЁ. А чорнобородий здоровань, схожий швидше на во©на, нЁж на купця, зовсЁм не хоче колотнечЁ Ё кровопускання, а хоче торгувати Ё нЁкого не боятись. ╡ те вЁдчув АлЁ - чорнобородий страшенно, до лютЁ, до розпачу бо©ться пота╨мних убивць-хашашинЁв, вЁрних рабЁв "ГЁрського ДЁда". АлЁ пригадав, як вЁн кЁлька разЁв чув, що хашашЁни, якЁ живуть у неприступних фортецях Ельбурсу, вживають аль-хашиш. ВЁд того вони стають лютЁ-прелютЁ Ё вбивають сильних цього свЁту - шахЁв, султанЁв, емЁрЁв. Запам'ятати АлЁ запам'ятав, та розповЁдЁ про холоднЁ гори, про неприступнЁ твердинЁ, про очманЁлих вЁд дурману вбивць його не цЁкавили. Бо про вбивства й розбЁй вЁн чув з самЁсЁнького малечку Ё нЁякого в цьому дива не було. ХЁба диво - голод Ё спрага, спека Ё холод, крадЁжка Ё бЁйка?!! АлЁ помЁтив, що мосулець напружився увесь. Обличчя ж його байдуже, нЁби зовсЁм це його не стосу╨ться Ё вЁн над пустими теревенями не збира╨ться й замислюватись. ВЁн мав великЁ чорнЁ очЁ з довгими пухнастими вЁями, як у дЁвчини, а маленька борЁдка кучерявилася дрЁбними кЁлечками. Син смЁттяра, що завжди хотЁв ©сти, по руху щелеп, по вигину вуст мосульця зрозумЁв - зовсЁм йому не смаку╨ смажений на решЁтцЁ вусач, приправлений шафраном, червоною цибулею Ё кЁндзою. Та знов, як завжди, пролунав крик кухаря, Ё малому довелося бЁгти до жаровнЁ. Кухар витяг Ёз часничного соусу шматки курки, обмочував у розбитЁ яйця Ё вправно кидав на розпечену сковороду. Сковорода вибухала бризками жиру та соку на всЁ боки, а шмат курки прихоплювався з усЁх бокЁв золотою шкЁркою. ╡ тут треба не гаяти - швидко перевертати, бо зразу перегорить яйце Ё почорнЁ╨. Кухар наклав на тацю шматки смажено© курятини, потЁм проваренЁ в курячому жиру та шафранЁ пупочок, печЁнку, серце, накрив свЁжими оладками-загребами Ё полив соусом з вина, лимона, часнику та борошна, ще й обсипав листками запашно© кЁндзи. АлЁ попер тацю до Джафарово© каюти Ё хотЁв поставити тацю перед товстуном на спорожнЁлу корзину фЁнЁкЁв. - Неси в каюти, йолопе! - заволав Джафар, аж посинЁв. - Мухи налетять, я не збираюсь ©х годувати за шЁсть дирхемЁв!!! З великим зусиллям, ледь не впустивши дорогоцЁнну тацю, пролЁз малий повз купця до каюти Ё поставив курку на кипарисовий столик. Самому АлЁ вЁд запаху смажено© курки аж наморочилося в головЁ Ё такий голод стис шлунок, що вЁн був ладен з'©сти рЁчковий намул з берегЁв, що пропливали повз ©хню сафЁну. ВЁн вислизнув з каюти. Поки Джафар засовував сво╨ тЁло в каюту, АлЁ не втримався Ё з денця корзини прихопив чотири фЁнЁки. ╡ одного зразу ж забгав у рота. Не встиг малий насолодитись смаком знаменитого басрЁйського фЁнЁка, як з каюти захрипЁв Джафар: - Неси сюди фЁнЁки, син повЁ©! Малий прихопив корзину Ё випустив з долонЁ три фЁнЁки назад, на денце. Джафар у пЁвтемрявЁ каюти нахилився над тацею Ё дер зубами куряче стегенце, лЁвою рукою показав, де поставити корзину. ВЁн скосив очЁ до корзини Ё уважно оглянув фЁнЁки. ПотЁм догриз нЁжку, обтер губи, викинув кЁстку Ё тЁльки тодЁ роздер пельку Ё не сво©м голосом заволав: - ЗлодЁй! Злодюжка! Де капЁтан!? Мене грабують тво© слуги! АлЁ задубЁв вЁд жаху Ё не мЁг нЁ виплюнути кЁсточку фЁнЁка, нЁ проковтнути ©© - вЁн тЁльки жував Ё жував ©©, тверду як камЁнчик. На диво, першим в дверях каюти з'явився не капЁтан, не кухар чи хтось з матросЁв. Першим став у дверях прикажчик мосульського купця. - А ти чого?! ХЁба я тебе кликав?!! - захрипЁв Джафар. Мосулець витяг з рукава старий повновЁсний дирхем Ё поклав на тацю з куркою. - О перлина багдадських торговцЁв смарагдами Ё прянощами! Славний знавець коней Ё цЁн на них по всЁх портах моря-океану! Окраса цього дивного корабля! ВЁн просто дурний ще хлопчик, вЁн забув тобЁ сказати, що я в тебе купив тЁ фЁнЁки, що на денцЁ корзини. ВЁн не встиг, бо я довго шукав динара, найкращого для тебе, о Джафаре! Джафар покрився потом, мов росою, вирячив очЁ Ё зрештою спромЁгся вичавити хрипко: - Та яке камЁння?! Я камЁнням не займаюсь! КонЁ часом бували, але вже давно... ДурницЁ якЁсь!.. Фарби мЁй фах, Ё дерево для будов... Але прощу тебе, краще сЁдай до трапези Ё поснЁдай зЁ мною... Джафар знов порожевЁшав Ё став улесливим Ё усмЁхненим. АлЁ продовжував смоктати фЁнЁкову кЁсточку. Волоокий молодик обернувся до хлопчика: - Принеси глек Ё тазик... Хлопчик, наче прокинувся, поволЁ рушив до велико© корчаги. Наповнив черепком по вЁнця глечик Ё поспЁшив до каюти. Молодик облив руки, втерся рушником Джафара Ё сЁв навпроти Джафара. - Ти, син грЁха, геть! Коди буде потреба, покличуть! - забулькотЁв Джафар. Малий вклонився Ё обережно порачкував з каюти, прихопивши легеньку корзинку з фЁнЁками на денцЁ. БЁля жаровнЁ кухар по©дав смажену рибу, редьку, пЁдсохлЁ пампушки, запивав прохолодною водою. Бризкаючи слиною Ё крихтами, пробелькотЁв ледь зрозумЁло: - Чого там ПокЁйник галасу╨? Ти що - украв його фЁнЁки?! ВЁн завжди бо©ться, що в нього щось вкрадуть... Малий повернув корзину боком, вЁдкинув кришку Ё показав кухаревЁ штук вЁсЁм фЁнЁкЁв. - Це менЁ... - Оце все тобЁ? - здивувався кухар, але потЁм прогунявив, покрутивши бЁля скронЁ: - Точно, що вЁн повередився розумом, як сЁдницями забив свого мучителя... Але на торговЁ справи у нього якесь боже благословення... ╡ кухар простягнув руку в корзину Ё взяв собЁ половину фЁнЁкЁв. АлЁ було байдуже - вЁн увесь горЁв вЁд сорому, що отак не стримався Ё поцупив цього чортового фЁнЁка. Його аж нудило вЁд сорому. ╡ вЁн не мЁг з'©сти решти фЁнЁкЁв... ╡ спати голодний вклався, тЁльки води випив цЁлий глек. ВЁн лежав голЁчерева, слухав цвЁркунЁв Ё споглядав обсипану Ёскристими зЁрками чорну небесну безодню. Десь кричали гидкими голосами шакали Ё схлипувала болотяна птаха. Потроху сором спадав, але на його мЁсце напливала злЁсть. ЗлЁсть на себе, що не втримався й спокусився. ВЁн аж заплакав, аж вкусив себе щосили за руку. А за злЁстю пЁднялася зненависть на багатих сильникЁв. Ревна образа на ©хню зневагу Ё зажерливЁсть. Ось цей Джафар ПокЁйник - як його мучили, то вЁн страждав! А як ти мучишся вЁд голоду, так тобЁ це, виходить, не мука? Одного фЁнЁка пожалкував?.. Бач, Ё камЁнням торгу╨!.. А торговцЁ камЁнням - то мЁхи Ёз золотом... Чого б вЁн отак спЁтнЁв з переляку, якби цей мосулець не виказав якусь небезпечну та╨мницю?.. Чи, може, цей ненажера бо©ться, щоб хтось не довЁдався, що вЁн торгу╨ камЁнням?.. Ось вони якЁ, багатЁ© - злЁ, пЁдозрЁлЁ, ненажери Ё боягузи! ПолохливЁ, як гЁ╨ни!.. БЁльше про багатЁ©в АлЁ думати не захотЁв. ВЁн почав думати про чудеса - про летючих драконЁв - летючих крокодилЁв з крилами, як у кажана. Невеликого крокодила вЁн бачив. ╡ тепер намагався уявити, як же той крокодил летить - чи хвЁст у нього пЁд час лету висить чи нЁ?.. Сон Ё невиплаканЁ сльози зморили сина смЁттяра, Ё вЁн поволЁ занурився у теплий морок. КрЁзь дрЁмоту ще чув чийсь зойк увЁ снЁ Ё щось нЁби закапало з корабля у воду, наче хтось вилив воду Ёз чашЁ. 4. НАГЛА СМЕРТЬ Прокинувся АлЁ, бо його штовхали п'ятою пЁд ребра. ВЁн розклепив повЁки Ё побачив над собою перелякане й розлючене водночас лице кухаря. - Прокидайся, байстрюченя! БЁда! Ангел смертЁ, Азра©л, завЁтав до нас... АлЁ сперся на витягнутЁ руки Ё люто видихнув у посмалену пику кухаревЁ: - Якщо ти, мЁй господине, ще раз скажеш, що я байстрюк, я тобЁ вночЁ горлянку розчикрижу! ВЁд вуха до вуха! - Малий чув такЁ похвальби на М'ясному базарЁ. - А! - заволав кухар. - Тримайте мене, бо я заколю цього поганця! Проте байстрюком вЁн АлЁ вдруге не назвав. До кухаря легко пЁдскочив огрядний капЁтан Ё шарпонув за плече. - Цить, дурню!.. Тут та╨мна смерть! - сичав вЁн на свого пЁдлеглого. - Стражники усЁх нас замордують сво©ми допитами. ╡ншЁ тим часом прибудуть до Басри Ё дорого всЁ спродадуть... Кухар безтямно подивився, на капЁтана, на малого Ё щось собЁ замурмотЁв пЁд носа. А син смЁттяра, сотворивши молитву (як вчив його батько, ревнивий мусульманин - крЁм вина, звичайно), заходився чистити посуд. Коли вЁн все приготував, що вЁд нього вимагалося, то витяг задубЁлЁ шмати пампушки, взяв з корзини солодку цибулину. Поки всЁ камешилися бЁля мерця, тихо сварилися про щось, про щось домовлялися, малий з насолодою з'©в таку смачну цибулину Ё сухЁ окрушини. НавЁть сльози не виступили. Мертвяк його зовсЁм не цЁкавив, бЁльше того, вЁн його дуже лякав, як Ё всякЁ мертвяки. Хоч Ё не прислухався навмисне син смЁттяра Ё навмисне не дивився на бак сафЁни, вЁн знав уже напевно, що нагла смерть наздогнала чорнобородого здорованя. ╡ раптом до хлопця прийшов переляк вЁд власного бунту проти старшого. Переляк Ё водночас лють почали його просто трусити. НавЁть зуби стукотЁли. Та вЁн зразу ж вирЁшив, що нехай його заб'ють, але вЁд сво©х слЁв не вЁдречеться. Його судомило з такою силою, що вЁн не мЁг всидЁти на мЁсцЁ. Тому вирЁшив, поки дорослЁ влаштують все з покЁйником, вловити риби. За каютою Джафара, за паками льняно© пряжЁ скинув АлЁ сорочку Ё штани. А поясом, довгою замизканою ганчЁркою, обгорнувся - негоже було бЁгати голяка - волосся починало щедро сходити на його худющому тЁлЁ. Без жодного плюскоту хлопець скочив у воду. ВЁдразу вЁдчув, як його потягло течЁ╨ю вздовж борта сафЁни. ╡ що вЁн зразу ж побачив - бризки кровЁ на промащених бЁтумом дошках. ╡ зразу ж в його головЁ виникла картина - чорнобородий купець не завжди лягав з усЁма покотом пЁд напнутим повстяним покривалом. Бувало, що серед ночЁ вЁн вилазив Ёз загального гурту Ё вмощувався бЁля самЁсЁнького борту, загорнувшись у теплий вовняний плащ. Малий уже проплив сафЁну Ё зачепився руками за греблю, за очеретянЁ в'язанки, що скрЁплювали землю. Вибухла нараз думка: "Невже отой старий - хашашЁн, Ё вЁн зарЁзав уночЁ чорнобородого?!" ДалЁ думка та не полинула, бо пальцЁ намацали в заглибинЁ мЁж двома в'язанками очерету хвЁст добро© рибини. АлЁ щосили хапонув повЁтря - Ё занурився пЁд воду. Риба була здоровенна, Ё коли вЁн просунув обидвЁ руки ©й у зябра Ё потяг на себе, вона вся туго зЁпнулась, потЁм пружно розправилась, боляче зачепила колючкою спинного плавця по грудях. ВЁн все ж прихопив зубами мЁсце з'╨днання риб'ячо© голови зЁ спиною Ё щосили стиснув щелепи. Риба забилася з неймовЁрною силою, та зразу ж Ё обм'якла. АлЁ ледь вЁддихався, коли виринув на поверхню. На сафЁнЁ ж нЁяк не могли дЁйти до повно© згоди, що ж дЁяти? Тому хлопчина встиг зловити ще трьох вусачЁв Ё назбирати на схилЁ греблЁ сухих буйволячих кЁзякЁв. З рибою вЁн перелЁз на сафЁну по кормовЁй линвЁ, вдягся Ё таким самим робом повернувся на берег по кЁзяки з великою торбою. КрЁм кЁзякЁв вЁй ще пЁдЁбрав, де тЁльки мЁг, сухЁ тростини, луску вЁд пальмових стовбурЁв. Хлопець роздмухав жар, що зберЁгався у глибинЁ жаровнЁ, Ё на власному паливЁ засмажив власну рибу. Зрештою мерця з судна вЁднесли на другий човен стражникЁв. ╡ зразу ж три судна вЁдчалили, розпустили повнЁ вЁтрила Ё хутко попливли вниз за течЁ╨ю. Кухар заходився готувати рибу Ё мЁсити тЁсто на оладки. ВЁн аж сичав вЁд злостЁ, коли звертався до хлопчика. Малий мордувався страхом перед кухарем Ё злЁстю на себе, що вЁн так необачно пригрозив старшому. Та вирЁшив - що б там не було, а страху свого не являти людям Ё вЁд слЁв сво©х не вЁдмовлятися!.. Тим, часом на сафЁнЁ вЁдбувалися дивнЁ речЁ. КупцЁ, не такЁ грошовитЁ, як Джафар ПокЁйник, всю мандрЁвку ©ли разом. Тепер кожен купував у кухаря собЁ окремо. ╡ це виходило кожному набагато дорожче. Джафар не вилазив Ёз сво╨© каюти. ТЁльки звЁдтЁля час вЁд часу з'являвся вирлоокий мосулець. Та двЁчЁ влазив туди капЁтан. СиновЁ смЁттяра випав су╨тний день. Вогонь у жаровнЁ горЁв вЁд ранку. Його треба було увесь час вирЁвнювати, щоб не чадЁв сизим димом. Треба було чистити й патрати рибу. А курей скубти й смалити. За кожним криком купця чи збирача податкЁв доводилося бЁгти й подавати воду й рушника. ВЁднести ©жу © забрати посуд назад. Мити посуд. А мЁдний посуд ще й пЁском