вЁдтирати. День прогаласував над головою малого мов у сивому дурманЁ. ╡ до самЁсЁнького вечора вЁн не з'©в анЁ крихти. Лише пив Ё пив холодну воду з великого глека. Тому не дуже добре запам'ятав, як зникли заростЁ очерету Ё над тонесенькою смужкою берега постали га© фЁнЁкових пальм. За пальмами, наче величезнЁ плетенЁ корзини, на клаптиках пЁдвищено© сушЁ лЁпилися одна до одно© очеретянЁ домЁвки рЁчкових арабЁв. По залитих водою полях, якЁ були за греблями, на нижчому рЁвнЁ, нЁж сама рЁчка, ходили чорнЁ, товсторогЁ буйволи. Така була вода нерухома, що в нЁй, мов у найкращЁм срЁбнЁм дзеркалЁ, все вЁдбивалося без жодного порушення лЁнЁй, лише догори ногами. СафЁна й перша лодЁя стражникЁв трохи приспустили вЁтрила, Ё судна зразу стишили хЁд, А трет╨ судно приткнулося носом до греблЁ, якраз навпроти пЁдвищено© дороги до селища. Швидко зЁбралися до сафЁни озернЁ араби. ╡ один збирач податкЁв, що чомусь виявився на тюркськЁй лодЁ©, повЁв з поселянами розмову. ВЁн пЁдЁймав руки до неба, розводив широко на боки, хапався за голову, бив себе кулаками в груди. Певно, то був добрий знавець цих людей з озерного краю, бо швидко скЁнчив сво© казання, щось вийняв з-за пазухи Ё передав у руки шейховЁ. Хлопчина кра╨м ока побачив - шейх змахнув рукою, Ё добрЁ хлопцЁ пЁдхопили мари з лодЁ© та перенесли на тонку смужку греблЁ. Матроси з лодЁ© вЁдштовхнулись вЁд землЁ жердинами, Ё течЁя та бадьорий вЁтерець дозволили лодЁ© наздогнати Ёнших мандрЁвцЁв. ТЁльки тонесенька смужечка землЁ пЁднЁмалась над плесом рЁки - Ё зразу ж над водою виростали сотнЁ, тисячЁ, сотнЁ тисяч пальмових стовбурЁв. Вони пЁдносили в склисте й розпечене бЁрюзове небо темно-зеленЁ вЁяла пальмового листя. Русло зробило зворот, Ё лодЁ© винесло в широченнЁ, безкра© струменЁ Шатт-ель-Арабу - злитих вод правЁчних рЁк ТЁгру та ╙вфрату. ╡ з хлопчикових очей назавжди зникли поселяни, що з марами над головами бЁгцем просувались по тонесенькЁй, мов волосинка, смужцЁ греблЁ. ╡ здавалось, що то ожили учнЁ пророка ╡си, Ё вЁльно собЁ ходять по водах. Безмежна ширина Шатт-ель-Арабу в цЁ веснянЁ днЁ наповнилася безлЁччю вЁтрильникЁв. Хоча всЁ вони були добре впакованЁ вантажем Ё осЁли в каламутнЁй водЁ, рухались вони швидко й поспЁшали наввипередки Ё вниз за течЁ╨ю, Ё вгору проти течЁ©. А вЁтер весь час був низовий, з пЁвдня. Надимав сво╨ю вогкЁстю вЁтрила вЁд право© руки. Та вправнЁ капЁтани так ставили сво© навкЁснЁ вЁтрила, що вони напружувались мов велетенськЁ сЁрЁ воли Ё тягли сво© лодЁ© Ё вгору, Ё вниз. АлЁ вже на другий день призвича©вся до шаленого поспЁху в роботЁ Ё встигав споглядати й безкраю рЁчку, й далекЁ пальмовЁ береги, Ё запам'ятовувати що було цЁкавого на тих вЁтрильниках, якЁ вони зустрЁчали на сво╨му шляху. За день ходу до Басри, мЁста на водЁ, мЁста-брами до свЁту чужого, не арабського - мЁста, вимрЁяного для купцЁв Ё мандрЁвцЁв не менше, нЁж для всЁх правовЁрних Мекка та МедЁна, капЁтан винайняв у прибережному селищЁ лоцмана. Цей пЁдстаркуватий, але мЁцний широкоплечий чоловЁк став поруч Ёз стерновим на деменЁ Ё почав керувати рухом. КапЁтан пЁдняв на ноги всЁх матросЁв Ё порозставляв на потрЁбнЁ мЁсця. А лоцман-поводир усе приглядався до берегЁв, до острЁвцЁв, порослих пальмами, Ё наказував стерновому: - Праворуч, праворуч! Тепер лЁворуч. Прямо, прямо! Тримай он на ту поодиноку зламану пальму! - Задирав пЁдборЁддя Ё кричав капЁтановЁ: - ХЁд тихЁше! А капЁтан верещав на матросЁв, що вчепились у линви снастей: - ПЁдтягай, пЁдтягай вЁтрило! Рею, рею розгортай на три кроки лЁворуч!!! Матроси напружувались до набрякання жил на руках Ё шиях, щосили тягли линви й канати. ╡ всЁ блоки та дерев'янЁ частини - щогли Ё ре© - вЁдповЁдали на ©хнЁ зусилля рипЁнням, скрипЁнням, глухим потрЁскуванням. Тепер двЁ лодЁ© зЁ стражниками-тюрками слЁдували за сафЁною, точно повторюючи всЁ змЁни ©© курсу. Часом на широченному плесЁ, де, здавалося, й берегЁв не було видно, повз сафЁну вгору пропливали одне за одним судна. Так близько, що здавалось - вони зараз зачепляться реями, заплутаються снастями. Малий АлЁ мав на якийсь час перепочинок вЁд жаровнЁ Ё приступив до лоцмана. ВЁн вклонився Ё спитав, не стримавшись, як справжнЁй ╢речний багдадець: - О шейх! Чому, поясни менЁ, темному, чому рЁчка така широка, як море, а судна ось-ось зЁткнуться Ё потоплять одне одного? Невже тЁльки тут ╨ достатня глибина? Старий мов тЁльки й чекав цього питання, наче кЁнь на ристалищЁ знаку сурми в день перегонЁв. ВЁй задер ще вище сво╨ гостре, горбоносе обличчя, втягнув широкими нЁздрями повЁтря Ё виголосив на одному диханнЁ: - Це тому, допитлива дитино, що вже не одну сотню лЁт в нашому халЁфатЁ не було порядку!.. Розпускай, розпускай вЁтрило! Тримай он на ту третю могилу! Як прибрала руйнЁвниця щастя Ё розлучниця людей нашого доброго Ё славного халЁфа Гаруна ар-Рашида, вЁдтодЁ нашЁ халЁфи занедбали дЁла вЁри й людського буття. Занедбали, вЁдповЁдно, й устро©телЁ та будЁвничЁ спорудження нових гребель Ё каналЁв. Забули звЁздарЁ споглядати небо Ё обчислювати по зЁрках, яка й коли буде повЁнь. МандейцЁв-знавцЁв 2 не питали про зЁрки, а часом ©м, як чаклунам, вкорочували життя... Розвертай вЁтрило на крок праворуч! Тримай кермо на поодиноку пальму!.. А вЁд повенЁ та швидкостЁ ©© настання залежить кЁлькЁсть намулу, що створить обмЁлини, запори та пота╨мнЁ груди... Розвертай, розвертай вЁтрило праворуч на чотири крокуй СтЁй! ПЁдтягай вЁтрило! Ти багдадець, цЁкава дитино, у вас там течЁя стрЁмкЁша Ё русло сталЁше. А нам тут, менЁ та Ёншим рЁчковим поводирям, доводиться кожного разу обстежувати русло... Розгортай, розгортай на повну силу вЁтрило! Убога тепер ми кра©на, хоча халЁф, надЁя правовЁрних, почав збирати все докупи. Ах, якЁ колись були часи! Ти зна╨ш, адже я Ёз старовинного басрЁйського роду. Ми жили тут ще до вас, до арабЁв... - О шейх! А хто ж ти - ти наче не перс Ё не Ёудей?! - здивувався хлопець. - Я мусульманин. Але кров'ю Ёз старовинного роду мандейцЁв. Я знаю ©хню мову Ё книги, старЁ ©хнЁ мудрецЁ навчили мене знанням зоряного неба, сонця, мЁсяця. Та знання мо© нЁкому не потрЁбнЁ - люди стали лЁнивЁ розумом. ╡ коли я щось ©м сповЁщав заздалегЁдь, вони це вважали чародЁйством. А чародЁ╨м бути небезпечно. Гей, капЁтане! Дай перепочинок тво©м хлопцям! До тих трьох могил дно рЁвне Ё глибоке!.. ДобрЁ часи минули... Люди стали дрЁбнЁ Ё безчеснЁ. Нема╨ великих людей! От за часЁв Гаруна ар-Рашида був справжнЁй флот, справжн╨ вЁйсько! ТодЁ була справжня торгЁвля, справжн╨ будЁвництво! Треба було халЁфу впорядкувати землЁ навколо Басри - купили, полонили, привезли Ё пригнали до Басри тисячЁ тисяч невЁльникЁв. Звичайно, чорних, негрЁв, Ёз кра©ни зЁнджЁв 3. Що тут тодЁ було?! Солончаки, ропа Ё сЁль на поверхнЁ ╢рунту! ТодЁ устро©телЁ та будЁвничЁ поставили рабЁв-зЁнджЁв до працЁ. Вони колупали лопатами солонцЁ, знЁмали шар за шаром, поки не з'являлась солодка земля. А мертву солону землю вони згрЁбали Ё насипали над сво©ми мертвими товаришами! Он бачиш - одна за одною три великЁ наче гори над водою - то все могили зЁнджЁв! НЁхто не зна╨, скЁльки ©х сконало. От були часи - всЁ солончаки на фЁнЁковЁ га© перетворили! Де ╨ кращЁ фЁнЁки, нЁж басрЁйськЁ?! КапЁтане, став хлопцЁв до вЁтрила! Ото я й кажу - був порядок. А тепер що? КапЁтане, вЁтрило на два кроки лЁворуч. Керманичу! - Вперше широкоплечий чоловЁк пЁдвищив голос на керманича. - Тримай стерно ледь-ледь праворуч! Тут лежить затонулий басрЁйський вЁтрильник. КапЁтане! Двох хлопцЁв постав на носЁ - нехай жердинами мацають дно! Я, нащадок халдейських магЁв, учень знаменитих граматикЁв басрЁйських, я став поводирем оцих ночов з чужими лахами? НЁкого тепер не цЁкавлять нЁ зорянЁ науки, нЁ чиста, досконала арабська мова. ВсЁх лише раду╨ тепла балабушка в ротЁ та оманливий блиск динарЁв! - Скажи, о шейх! ОтЁ всЁ сугорби межи фЁнЁковими гаями, то все могили зЁнджЁв?!!' - То все могили зЁнджЁв-рабЁв!.. Керманичу8! Тримай стерно на той острЁвець, що лЁворуч!.. Тут що пагорб - то могила зЁнджЁв... - О Аллах! - Вражений АлЁ звЁв вгору руки. - СкЁльки ж ©х тут було?! Не менш, нЁж пальм у гаях! - БЁльше! - сказав нащадок халде©в, жителЁв прадавнього ВавЁлона.- Он яка була сила в державЁ - якщо вона могла виморити працею на свою потребу таку кЁлькЁсть рабЁв. Чим бЁльше рабЁв - тим бЁльша сила! - Де ж вони потЁм подЁлись, о преславний шейх? Куди вони подЁлись, як вивершили канали Ё греблЁ? Сконали всЁ до одного? - Якби! Це було б найкраще! З'явився в наших мЁсцях мерзенний перс, справжнЁй шайтан-спокусник, Ё намовив ©х, сам же бЁлий, повстати проти бЁлих! - ╡ вони повстали? ╡ ©х не повбивали? - Перш нЁж ©х повбивали, вони такого натворили... Вони похапали бЁлих людей Ё зробили рабами. ОтодЁ всЁ побачили, що правду казали великЁ книжники: "Не чекай добра вЁд людини, голови яко© торкнулася рука работоргЁвця!" ╡ тодЁ всЁ побачили, що ©хн╨ нутро гидке й рабське, яке може бути лише в чорного раба. Спочатку до цих злодЁ©в поназбЁгались бЁлЁ голодранцЁ, вся ворохобна наволоч. Вони тут воювали з вЁйськом халЁфа, поки зрештою ©хньому призвЁдцю не вЁдЁрвали голову Ё не вЁдправили до Багдада! А Ёнших зЁнджЁв половину винищили, а половину загнали в пустелю за солончаковЁ болота, далеко на захЁд. - ╡ вони там померли вЁд спраги? - В пустелЁ вони вЁднайшли та╨мний оазис Ё збудували там фортецю. ╡ зараз там, кажуть люди, живуть. ТЁльки хто туди потрапля╨, той уже не верта╨ться. ВсЁх бЁлих вони вбивають або холостять Ё перетворюють на рабЁв. А сво©х, чорних, нЁкого звЁдтЁля не випускають... КапЁтане! Небезпечне мЁсце пройшли. Дай вЁдпочинок хлопцям! Стерновий, тримай он на ту палю, що стирчить над острЁвцем!.. А Ёмамом у них якийсь бЁлий ворохобник. ПомЁчник того клятого перса. Йому бЁльше трьохсот рокЁв. ╡ до всього вЁн одноокий... - Триста рокЁв! - проговорив АлЁ, Ё вЁд здивування йому очЁ полЁзли на лоба, а вуста лишились вЁдкритими. Манде╨ць поглянув на враженого хлопчика, посмЁхнувся Ё проказав далЁ: - Хоча один святий чоловЁк, родом Ёз Бахрейну, оповЁдав менЁ, що ©хнЁ пота╨мнЁ вивЁдувачЁ час вЁд часу вистежують рудобородих, блакитнооких Ё дуже високих чоловЁкЁв. Крадуть ©х, привозять Ё пропонують ©м добровЁльно вийняти одне око. Якщо полонений згоджу╨ться, то його калЁчать, посвячують у та╨мницЁ ©хньо© вЁри Ё вЁн ста╨ ©хнЁм та╨мним Ёмамом. Якщо ж не згоджу╨ться, його вбивають. ╡ виходить, що одноокий Ёмам живе четверту сотню рокЁв Ё не вмира╨. - О славний шейх! "А скажи менЁ, як же дЁстатись у ту фортецю, Ё щоб вони не вбили Ё не звалашили?! - Для чого тобЁ туди дЁставатись? - Я хочу дЁзнатись, чи справдЁ ©хнЁй Ёмам такий старий, чи все пЁдроблене? - Хлопчику! Ти хЁба для того полишив Багдад, щоб розгадувати та╨мницЁ та шахрайства людськЁ? По тво╨му обличчю я бачу, що тебе покликала в дорогу Ёнша зоря - зоря мандрЁв. А де мандри, там завжди чудеса... Ё пригоди... Малий АлЁ затремтЁв вЁд несподЁванки Ё страху - тЁльки став цей манде╨ць на сафЁну, а вже зна╨ все Ё про його задуми? А вЁн же нЁкому слова не вимовив про сво© мрЁ©. ╡ капЁтан, Ё кухар думають, що вЁн з ними попливе назад до Багдада й буде весь час прислужувати бЁля жаровнЁ. ╡ всЁ ЁншЁ так думають. - О шейх! Невже ти бачиш мо© думки Ё мрЁ©? - тремтячим голосом проказав хлопчина. - Бачу! Я багато чого бачу Ё знаю наперед... - ТодЁ скажи менЁ, о славний шейх, хто винен в смертЁ купця-сЁрЁйця? КЁлька днЁв тому вЁн сперечався Ёз старим купцем Ё лаяв хашашЁнЁв. А вранцЁ, коли всЁ прокинулись, вЁн був... Стерновий схопив за вухо АлЁ Ё притяг до себе. - Що ти патяка╨ш, щеня?! - засичав вЁн на хлопчика. - Кров була? - спитав манде╨ць хлопчика, наче його й не мучив стерновий. - ЗасохлЁ бризки на дошках борта... над водою... - Стерновий! Обома руками тримай стерно Ё прав он-о на тЁ поодинокЁ тополЁ, що визирають з-за пальм. Стерновий зразу ж вЁдпустив вухо хлопця. - Принеси стрЁли, що лежать межи паками льону. - То мо© стрЁли! Тими стрЁлами озернЁ розбЁйники мене хотЁли вбити. Я на щоглу залЁз, щоб краще ©х бачити, а вони по менЁ почали стрЁляти... - Принеси стрЁли... Стерновий! На пЁвлЁктя лЁворуч! - АлЁ побЁг по стрЁли, але його прихопив кухар Ё посадовив чистити зубки часнику. ЗахрипЁв, наблизивши обсмалену бороду до самого лиця хлопчика: - Що ти там, собако, патяка╨ш цьому чаклуну?! Кажи! - НЁчого, я...- перелякався АлЁ, та згадав слово самому собЁ - Ё задер пЁдборЁддя, як лоцман - манде╨ць: - Я питав, чи зна╨ вЁн дорогу до оазису зЁнджЁв-ворохобникЁв? -- Гляди менЁ! Ти, син...- кухар озирнувся на мандейця - Ё спокЁйнЁше скЁнчив: - ти, син грЁха... Манде╨ць тим часом щось пояснив стерновому, а тодЁ вЁдЁйшов вЁд нього Ё, легко перестрибнувши двЁ корчаги Ё паку пряжЁ, схилився над схованкою зЁ стрЁлами. Ось вЁн вже стояв над жаровнею Ё уважно обдивлявся тонке Ё довге вЁстря кожно© стрЁли. ПотЁм спитав у хлопчика: - СкЁльки було стрЁл? Ти пам'ята╨ш? - СЁм! Тут лишилось шЁсть... - Таким вЁстрям дуже легко вбити людину у вухо. Один тЁльки удар - Ё лише сЁпне ногами. КровЁ ж... кЁлька крапель... А ти, - широкоплечий зиркнув на кухаря - син тЁтки капЁтана! Хлопця не упослЁджуй! Я над ним бачу певну зЁрку. У нього незвична доля, а вам горе, якщо його скривдите. Так його зЁрка свЁдчить... Ти ж, малий, сам взна╨ш, хто взяв твою стрЁлу. А взна╨ш - тЁкай мерщЁй! З ними тобЁ твоя зоря не свЁтить... СтрЁли вЁзьми Ё нЁкому не вЁддавай. Мене знайдеш на каналЁ, де живе купець Бен Сахл. У нього найкращЁ троянди в БасрЁ... Я тебе чекаю, коли б ти не прийшов... ╡ манде╨ць поклав стрЁли бЁля малого, а сам знов перескочив через корчаги Ё паку з льоном та й став бЁля стернового. АлЁ побачив, що в кухаря вЁд слЁв мандейця тремтить пЁдборЁддя. 5. У СЛАВН╡М М╡СТ╡ БАСР╡ До Басри, славно© Ё багато©, галасливо© Ё дивно©, що здЁймалася на берегах звивистих каналЁв високими стЁнами ханЁв Ё палацЁв, сторожовими вежами та маяками, багдадська сафЁна прибула в той час, коли далеко за мЁстом у морЁ починався вЁдплив. ТодЁ багато каналЁв обсихало Ё перетворювалось на багнистЁ рови. Тому з корабля кинули у воду важкЁ кЁтвицЁ Ё зупинились у безпечному й глибокому мЁсцЁ русла. Зразу ж до сафЁни пЁдпливли два човни з митниками. НеподалЁк же спинилася цЁла зграя човнЁв для перевозу людей Ё краму. АлЁ подивився, як митники, мов шакали, кинулись все обмацувати й до всього чЁплятись на кораблЁ, Ё тихцем, тихцем порачкував за каюти Джафара, за паки з льоном. Роздягся, а корзинка й стрЁли давно були зготованЁ, Ё без жодного плюскоту спустився по линвЁ кормово© кЁтвицЁ у воду. Каламутна вода в БасрЁ була бридка на смак - Ё гЁрка, Ё солона, Ё смердюча, та тЁло тримала добре. Перевернувшись голЁчерева, добро АлЁ тримав над водою Ё тЁльки пЁдправляв сво╨ стрЁмке плавання до мЁста - вода сама несла його. На суднЁ вЁн уважно прислухався до всЁх балачок про Басру Ё знав, куди йому плисти, щоб зразу ж дЁстатися до корабельних причалЁв. АлЁ плив за виром води по опадаючих каналах Басри, Ё смЁття коливалось навколо нього на поверхнЁ справжнЁм килимом. Та АлЁ вся ця гидота зовсЁм не хвилювала, бо вЁн поспЁшав до причалЁв, де гойдалися на глибинЁ бЁлобокЁ басрЁйськЁ дхау 1, де прихились ЁндЁйськЁ гостроносЁ кораблЁ, куди припливали навЁть широкЁ плоскодоннЁ джонки 2 Ёз найдальшо© кра©ни свЁту - Китаю. Хлопець поспЁшав на свЁй корабель, той, що повезе його в ╡ндЁю. Та не все так сталося, як уявляв собЁ АдЁ. До ╡ндЁ© зараз нЁхто не вирушав - ще не почалися лЁтнЁ мусони 3. Лише ©х постЁйна сила може напнути гострокутнЁ вЁтрила крутобоких дхау Ё перенести сапфЁровою синню океану пЁд стЁни казкового малабарського мЁста КалЁкута . А там Ё слони, Ё дикЁ павичЁ, Ё тигри в джунглях, Ё самоцвЁти в рЁках!.. Та найгЁрше було те, що його й брати не хотЁли на жоден корабель. ВсЁм зразу впадало у вЁчЁ те, який вЁн худий. ВЁн доводив, що вЁн мЁцний Ё витривалий, та нЁхто й слухати його не хотЁв. От Ё випадало, що треба йому знайти той канал, де купець Сахл плека╨ в БасрЁ найкращЁ троянди. Та спочатку треба було попо©сти, бо вЁд рання вЁн нЁчого не брав у рота. ВЁн купив у водоношЁ кухоль вЁдразливо© солонувато© води, про яку один книжник сказав, що вона схожа бЁльше на рЁдке холерне лайно, анЁж на справжню воду. ВЁд цЁ╨© води хлопцевЁ аж закрутило в кишках. Та сушенЁ фЁнЁки були наче медовЁ коржЁ! Хоча кожного разу потЁм, все сво╨ життя, коли клав до рота басрЁйського фЁнЁка, вЁн завжди бачив перед собою масну пику Джафара з викривленими злЁстю слинявими варгами. Коли вЁн до©дав останнЁй фЁнЁк, внизу в каналЁ з-за рогу з'явився човен. Човняр стояв на кормЁ Ё довгою жердиною гнав човен по мЁлкЁй скаламученЁй водЁ. На носЁ сидЁв той самий мосульський прикажчик, тЁльки вже вдягнений у дороге святкове вбрання. - Агов, малий! - Мосулець спинив рухом човняра. - Що поробля╨ш? - НЁчого. - ПЁдеш до мене слугою? АлЁ лише мить подумав Ё згодився. "Поки усталиться лЁтнЁй мусон, треба ж десь перебути Ё щось ©сти! Не буду ж бЁля мечетЁ просити!" Юний багдадець спустився в човен, а човняр зразу ж погнав свою посудину до базару. ╡ там мосулець купив хлопцевЁ нову сорочку Ё штани, а також маленьку шапочку з хусткою. ПотЁм вони ходили по ©стЁвних рядах Ё купували ЁндЁйськЁ оливки, зерна фЁсташковЁ, шпичаки цукрово© тростини, сЁрЁйськЁ зимовЁ яблука (по динару кожне!), лущений мигдаль, сушенЁ динЁ з Шубаркана, Й╨менський цукор у дерев'янЁй трубцЁ. ╡ ще всякЁ ЁншЁ добрЁ на©дки - Ё смажену рибу, Ё волов'ячу печеню, Ё курячЁ смаженЁ потрЁбки, Ё якЁсь морськЁ дива. А на закЁнчення купили ще й глек рожево© води. Вони довго крутили в ровах басрЁйських каналЁв, поки зрештою човняр висадив ©х бЁля дерев'яних складЁв. Вони пЁшли вперед, потЁм, коли мосулець озирнувся Ё побачив, що човняр вЁдплив у сусЁднЁй канал, вони повернули назад Ё довго петляли вузькими хЁдниками, поки врештЁ-решт постали перед грубезними дверима. Старий будинок нависав гранчастим еркером6 над самЁсЁньким хЁдником. Аж здавалось, що поодинокЁ перехожЁ зачепляться об нього сво©ми високими тюрбанами. МЁсце було якесь дивне - кЁлька крутих зворотЁв каналу, на протилежному боцЁ глухЁ стЁни складЁв Ёз сандаловим та тиковим деревом. ПавЁтер переносив через гнилий канал пасма запаху найтонших вЁдтЁнкЁв. А малому багдадцю аж серце завмирало вЁд таких пахощЁв. Мосулець постукав якимсь секретним стуком у потрЁсканЁ й забрудненЁ дошки дверей. У вЁдповЁдь не було чутно анЁ крокЁв, анЁ якогось руху. Та враз дверЁ нечутно нЁби запали всередину будинку. ╡ вони вступили в прохолодну темряву. ТЁльки тодЁ хлопчина помЁтив у мороцЁ жЁнку в глухому запиналЁ. - Господиня моя матЁнко... Нехай хлопець перевдягнеться. ЖЁнка допомогла хлопцевЁ зняти важку корзину з голови Ё завела його в таку ж темну кЁмнату, як Ё цЁ сЁни. КрЁзь ледь вЁдхилене вЁконне запинало в кЁмнату вливалось свЁтло. ╡ його було досить, щоб малий побачив гору мЁдних глечикЁв Ё тазикЁв для омивання рук. У кутку мЁднЁ посудини пЁднЁмались аж до стелЁ. Малий вЁд здивування зупинився, розглядаючи мЁднЁ скарби. - Роздягайся! - глухо промовила з-пЁд запинала жЁнка. Та АлЁ наче зацЁпило - перевдягатись при жЁнцЁ?! Ще з ним такого не було! - Давай швидше! Що ти там камешишся? - нетерпляче казав у сЁнях мосулець. Хлопець тремтячими руками стяг сорочку Ё штани, але коли нахилився до нового одягу на тахтЁ, то побачив, що жЁнка сто©ть впритул бЁля нього Ё уважно розгляда╨ться на його наготу. Аж запинало в не© вЁдхилилось. ТЁльки яке в не© обличчя, вЁн не второпав, бо йому вЁд всього аж в очах пливло. ВЁн зцЁпив зуби, як вдягав шапочку Ё закручував хустку: на сафЁнЁ його мацав, мов скотину, жирний Джафар, а тепер ця стара жаба його обдивля╨ться, як жеребчика на торжищЁ! ЖЁнка допомогла поставити корзину на голову хлопцевЁ, Ё вони рипучими сходами пЁднялись на третЁй поверх. ЖЁнка на останнЁх сходинках прохопилася вперед Ё вЁдкрила важкЁ рЁзьбленЁ дверЁ. ╡ зразу ж в очЁ вдарило золоте свЁтло, що випливало крЁзь решЁтки вЁкон сонячними променями. А весь об'╨м кЁмнати заполонив радЁсний стукЁт барабана, тонкий голос очеретяно© флейти Ё скиглення ребаба. В одному кутку сидЁли тро╨ музик, а пЁд стЁною, спершись на подушки, вЁдпочивали дво╨ чоловЁкЁв у бЁлих широких сорочках Ё темних плащах. Поки вони довго Ё пишно вЁталися з мосульцем, АлЁ розклав на скатертинЁ пахучЁ смаженЁ на©дки. Водночас вЁн зауважив бЁля дверей начищений тазик Ё карбований глечик. Миттю подав тазик молодшому чоловЁковЁ Ё плюснув водою на його випещенЁ, неробочЁ пальцЁ. Хлопець вЁдчув на собЁ погляд мосульця Ё озирнувся. Мосулець йому схвально пЁдморгнув: "Правильно, що першому ти змива╨ш руки оцьому молодому..." Поки сЁдали до трапези, поки смакували всякими на©дками, все грала музика. АлЁ ж сидЁв бЁля дверей напоготовЁ з глеком та рушником. ВЁн прислухався до кожного слова приявних. Хоча йому заважала музика, та вЁн все ж уловлював змЁст розмови - мосулець торгував на великЁ грошЁ прянощЁ у цих двох просто вбраних людей. Хлопець згадав розповЁдЁ бувалих багдадцЁв про басрЁйських мЁняйл-скупердя©в, що десятками рокЁв носять один плащ та сандалЁ©, змайстрованЁ з одних латок, бо вже все вЁд перших сандалЁв стерлося на порох. Ще помЁтив АлЁ пожадливЁсть, з якою гостЁ зжирали все, що було на скатертинЁ. Нараз АлЁ почув скрип за дверима. ВЁн кинувся до шпарки, але нЁкого там не побачив. Натис на дверЁ, вислизнув на сходи - нЁкого! ВЁн нечутно повернувся на сво╨ мЁсце. ╡ зразу ж почув наче глухий скрип за стЁною лЁворуч, високо аж десь пЁд стелею. Хлопець нахилився вперед, нЁби розправляючи рушник, Ё глянув угору з-пЁд руки - пЁд самою стелею стЁна осЁла Ё утворилась трЁщина. КрЁзь ту трЁщину до кЁмнати зазирали блискучЁ чорнЁ очЁ. Малий подумав, що то господиня пЁдгляда╨ за трапезою. ВирЁшив спЁймати ©© на гарячому. Але спочатку треба було перевЁрити нижню кЁмнату. Малий знов нечутно спинився за дверима Ё, ступаючи навшпиньках, потиху спустився на перший, поверх. Музика перекривала легке рипЁння сходЁв. Тому, певно, жЁнка й не почула крокЁв хлопця. Вона стояла бЁля вЁдхилено© вЁконно© завЁси Ё розглядала стрЁли - корзинка зЁ старим дертим одягом стояла поруч. АлЁ пЁдступив до хазяйки упритул. - Господине моя матЁнко! А хто сусЁди цього чудового палацу? ЖЁнка здригнулась Ё впустила стрЁлу. Обернулась, не закривши лиця. Воно було обличчям не зморщено© баби, а обличчям жЁнки рокЁв тридцяти п'яти. СтрЁла вп'ялась у долЁвку, Ё лишень ©© оперений хвЁст дрЁбно затремтЁв. АлЁ ж вЁд усього нЁби в окрЁп опустили - виходить, вЁн голий стояв не перед старою бабою, а перед жЁнкою?! - А ти давно служиш купцевЁ Абу Амару? - Господине моя матЁнко! Хто сусЁди цього старого будинку? - Високий дЁм мЁняйла Рустема. Багач Ёз багачЁв, але скупий, як усякий перс! Та Аллах його покарав - всЁ його жЁнки народжують одних дЁвчат! ╡ рабинЁ теж! - Вона ще бЁльше вЁдхилила запинало, Ё стало видно ©© воласту шию з товстими складками Ё набухлостЁ повних грудей. АлЁ якось стало нЁяково вЁд голизни жЁночого лиця й тЁла, та вЁн виду не подав, а проказав досить твердо: - Господине моя матЁнко! Згорни мЁй одяг Ё зав'яжи стрЁли, щоб не розсипались! - АлЁ крутнувся на п'ятах Ё за мить був бЁля дверей кЁмнати, де мосулець Амар пригощав басрЁйських купцЁв. АлЁ ж сЁв пЁд стЁну Ё невтЁшно всмЁхнувся: "Певно, що не тЁльки перс Рустем скупердяй! А й чистокровнЁ нащадки беду©нЁв - кожний битий фальс щелепами затискають!" Тепер вЁн сЁв так, щоб було йому видно шпарину пЁд стелею. ╡ зразу ж помЁтив, що до перших очей ще при╨днались очЁ. ДвЁ пари очей уважно дивились на Амара. АлЁ напружив з усих сил зЁр, намагаючись краще розгледЁти тЁ пота╨мнЁ цЁкавЁ очЁ. Тепер вЁн роздивився, що це були таки жЁночЁ очЁ, бо он в однЁ╨© видно, що вони пЁдведенЁ сурмою. Тут молодий купець похвалив Аллаха Ё пЁдвЁвся з-за трапези. Та не встиг вЁн розправити всЁ сво© суглоби, як вже АлЁ з водою був бЁля нього Ё поливав йому на руки. Коли всЁ змили руки, Абу Амар повЁв купцЁв униз, до виходу. Музики ж усе грали й грали, бо Абу Амар дав ©м такий знак. АлЁ чекав, коли Абу Амар випровадить гостей. ТЁльки гостЁ зникли за зворотом складЁв, мосулець обернувся Ё приклав палець до рота, малому показуючи, щоб вЁн мовчав. Хлопець пЁдняв очЁ вгору на еркер. Мосулець ствердно опустив повЁки - жЁнка в еркерЁ крЁзь решЁтку пЁдслухову╨ розмову. Мосулець та АлЁ пЁднялися вгору, а музики ще грали. Абу Амар спинив рукою гру Ё показав на скатертину Ёз залишками пригощення. Також кивнув головою на скатертину, обернувшись до АлЁ: - Я пЁду до нашо© господинЁ. По©ж, проведи музик Ё зайдеш до ©© помешкання. Абу Амар вийшов з кЁмнати, музики пЁдхопились Ё, мов голоднЁ пси, кинулись до залишкЁв ©жЁ. Хлопець знав, що в шпарину ще дивляться, спокЁйно пЁдсЁв до скатертини Ё з-пЁд дерев'яно© порожньо© обгортки Й╨менського цукру витяг смужку сушено© шубаркансько© динЁ. А музики хапали недо©дки обома руками, запихували в рота, чавкали Ё плямкали, давилися, намагаючись проковтнути лакЁтки один поперед другого Ё бЁльше другого! АлЁ багато чув про сушенЁ динЁ, та й запах ©хнЁй вдихав на багдадськЁм ЗеленЁм базарЁ. А зараз мЁг Ё покуштувати. ВЁн смакував кожним шматочком динЁ, намагався запам'ятати смак - хто зна╨, коли доведеться ще раз скуштувати? А щоб не бути голодним, АлЁ взяв товсту пампушку. Взяв тихо Ё непомЁтно, щоб нЁ музики не уздрЁли, нЁ тЁ, та╨мнЁ глядачЁ... КолЁт зачинилися дверЁ за пожадливими музиками, хлопець зайшов до кЁмнати зЁ складом мЁдного посуду. ДверЁ були, певно, пЁдмащенЁ гусячим жиром, бо пЁд рукою юного багдадця нечутно повернулись. Абу Амар сидЁв на циновцЁ, перед ним були розкладенЁ окремо рядком золотЁ динари. Мосулець тицькав пальцем у монету, а потЁм пЁдЁймав пальця вгору. - Приведи трьох дЁвчат! Це шЁсть динарЁв. Бо ти ©х винаймеш ще вдень. Три динари для спЁвачки. Два динари для музики на аль-утЁ. Це динари на вино. Динар на квЁти. П'ять динарЁв на солодощЁ. Це тобЁ динар за клопоти. ДЁвчат приведеш по однЁй. Одних через двЁр, других через дверЁ, останнЁх з тЁ╨© вулицЁ. Ось тобЁ на човняра... Де ключ вЁд велико© кЁмнати? - Я не пам'ятаю... Кудись подЁла... Вже зовсЁм стара... голова погано працю╨...- замурмотЁла жЁнка, мацаючи себе по боках. - Ще раз забудеш щось потрЁбне менЁ - пЁду геть! - МЁй господине, ласкавий Ё милостивий! Не гнЁвайся!.. Стара я, забуваю... Ось вЁн - ключ...- ╡ вона спЁтнЁлими пальцями подала мосульцю великий кований ключ. - Замок змащений? А тепер збирайся та йди! Ти вже тут? Молодець, що тихо ходиш. Та Ёншим разом сповЁщай про свЁй прихЁд... ПЁшли нагору - постелиш менЁ - хочу трохи вЁдпочити. А ти берись допомагати нашЁй господинЁ. Коли вони пЁднялись на другий поверх, АлЁ знову збЁг униз, подивився, чи не вийшла з комори господиня, Ё пострибав навшпиньках нагору. Спинив мосульця Ё показав йому, щоб нахилився. Пошепки, збиваючись, розповЁв про шпарку пЁд стелею, Ё про господиню, Ё про мЁняйла Рустема. - Молодець! - прошепотЁв Абу Амар, прикладаючи пальця до вуст, розтягнутих у посмЁшцЁ, а зуби в нього стислись, аж жовна на щелепах заграли. - Бува╨, що й гора приходить до Магомета... ПЁдемо зараз у кЁмнату, то ти все роби так, нЁби ми не зна╨мо про щЁлину. Все виконуй... Абу Амар замкнув дверЁ важким ключем, а потЁм вЁдкрив запинала з вЁкон Ё вЁдхилив дерев'янЁ решЁтки. Сонце сповнило всю кЁмнату, заграло на штукових7 Ё гЁпсових оздобах, заблищало на рЁзьбленЁй деревинЁ довгих скринь-тахтЁв попЁд стЁнами. Молодик вЁдкрив вЁко одного тахта, Ё там виявилось рЁзне вбрання. ВЁн скинув Ёз себе плащ, сорочку, штани Ё лишився геть нагим. ТЁльки на ши© важкий срЁбний ланцюг утримував маленький трикутний оберЁг. Поворушив плечима - Ё м'язи заграли пЁд шкЁрою, нЁби напруженЁ линви. - Подай менЁ оте мастило в малесенькЁм горщечку! - показав пальцем, Ё на мЁзинцЁ запалав краплею кровЁ перстень з лалом-самоцвЁтом. Хлопчик подав хазя©ну мастило, Ё той почав поволЁ вмащувати себе пахучою мастю. МЁцне, м'язисте тЁло засвЁтилося, заблищало пЁд променями пЁсляобЁднього золотавого сонця, наче вЁдлите Ёз свЁтло© мЁдЁ. Абу Амар повернув горщечок хлопцевЁ Ё наказав добре натерти спину. Тонкий запах жасминового цвЁту лоскотав нЁздрЁ хлопцевЁ, а пЁд пальцями вЁн вЁдчував пружнЁ, гарячЁ м'язи Абу Амара. Як вдягся Абу Амар, то на кришечку вЁд горщечка вЁддЁлив трохи мастЁ Ё нЁби запропонував, але хлопець вЁдчув, що вЁн наказу╨: - Натрись, якщо хочеш, Ё ти цим мастилом. Допомага╨ вЁд водяних випарЁв Ё нЁчних комах. АлЁ здер Ёз себе одЁж, але вЁдвернувся спиною до стЁни, в якЁй була щЁлина. - Негоже повертатись спиною до старшого, тим пак якщо вЁн того не просить...- з ╨хидною усмЁшкою зауважив Абу Амар. АлЁ просто спЁкся Ё вЁд слЁв Абу Амара, Ё вЁд того, що треба себе виставити перед невЁдомими соглядатаями. АлЁ тер в шкЁру запашне мастило, та вже аромат його не радував, а думав вЁн: "Для чого цей мосулець Ё мене голяка перед тими двома виставля╨?! Для чого це йому потрЁбно?!!" Не знав, що через шпарку в дверях на нього ще й господиня будинку пЁдгляда╨. ВзагалЁ йому майже все було незрозумЁле тут. "Чому такий величезний Ё добрий будинок порожнЁй Ё потроху руйну╨ться? Чому в тЁй кЁмнатЁ внизу цЁла гора глечикЁв Ё тазЁв? Хто ця господиня? Вдова? Чи ╨ в не© дЁти Ё родичЁ? Чи ще хтось живе в будинку?" - Постели менЁ отут на пЁдлозЁ! - наказав Абу Амар Ё, коли малий все зробив, випустив його з кЁмнати Ё закрився на ключ. Малий, тЁльки коли клацнув замок, подумав, що це ж, певно, був будинок для пожильцЁв, а не для родини. Бо хто в сво©й хатЁ на кожнЁ дверЁ ставить замок? А замки були Ё в нижнЁй схованцЁ-кЁмнатЁ з мЁддю! Малий спустився вниз Ё виявив, що господиня ще нЁкуди не пЁшла. Тому довелося брати АлЁ корзину Ё йти за нею на базар. А що базар вже сьогоднЁ кЁнчався, то вони за пЁвцЁни накупили: фЁнЁкЁв, мигдалю, халви, Ёзюму, левантЁйських 8 горЁхЁв, солодких ЁндЁйських стручкЁв, й╨менських сушених фЁг, ©стЁвно© землЁ Ё ще всЁляких пундикЁв з ЁндЁйсько© та й╨менсько© цукрово© тростини, солодких медових коржикЁв та ще всього й всякого солодкого на©дку. Корзину малий не мЁг сам пЁдняти, то вони вдвох Ёз господинею тягли. З базару вони винайняли човна Ё через кЁлька каналЁв за хвилю дЁстались до веселого кварталу - Дар-ель-Кихабу9. Тут розпутницЁ гуляли по вузенькЁй вуличцЁ цЁлими гуртами. ╡ навЁть були з вЁдкритими лицями. Але у всЁх обличчя буди наче личини - очЁ пЁдведенЁ, губи пЁдмальованЁ, пальцЁ рук вимазанЁ хною, на щоках червонЁли яблука рум'янЁв. Вони верещали, хихотЁли, деякЁ навЁть чЁплялися до поодиноких матросЁв, що ще задовго до ночЁ залЁзли в це кубло грЁха й розпусти, не витерпЁли до темряви. АлЁ стало страшно вЁд тако© кЁлькостЁ вЁдкритих облич, вЁд жЁночого лементу, якогось дикого, зовсЁм невеселого смЁху, вЁд споглядання жЁночо© голизни. Бо деякЁ повЁ© стояли напЁвоголенЁ на порогах сво©х комЁрчин, ЁншЁ визирали крЁзь вЁкна еркерЁв, пЁдперши руками оголенЁ груди, Ё закликали до себе соромЁцькими словами чоловЁкЁв. АлЁ не раз Ё не два бачив жЁноче голе тЁло на рабському торжищЁ. ╡ ще коли християнки часом купались погожого вечора в ТЁгрЁ. ОднЁ були нещаснЁ, бо над ними була неволя. ДругЁ тримались гуртом Ё до них нЁхто з чоловЁкЁв Ё не подумав би наблизитись. ЦЁ ж кричали про себе найпота╨мнЁше Ё торгували собою. ДеякЁ розмальованЁ вЁтались з господинею будинку, хоча вона йшла в глухому покривалЁ. Видно, ©© тут добре знали. Одна з цих продажних гурЁй ╟ навЁть переступила шлях. - Що, хазяйко всЁх глечикЁв, привела свого синочка, щоб ми тут його позбавили недоторканостЁ?! Ще й вирядила як на свято! ╡ тобЁ, стара гЁ╨но, скупердяга ти чортова, не шкода на нього такЁ грошЁ витрачати? - ╡ди геть, лушпайко часнична, донька шакала! - огризнулась жЁнка. Худюща висока повЁя плюнула, та промахнулася, а господиня пЁшла швидше вперед. Виявилось, що вона здорова як мул. - АлЁ тЁльки тримався за ручку корзини, бо господиня будинку тягла ©© сама. Хтось Ёз дЁвок дЁйшов до такого нахабства, що висмикнув Ёз корзини кЁлька троянд. Та господиня не стала здЁймати галасу - вона поспЁшала. Спинилася перед охайним триповерховим будиночком, завширшки на два вЁкна. Господиня вЁдхилила запинало Ё постукала бронзовим фЁгурним кЁльцем у рЁзьбленЁ дверЁ. ╡, не чекаючи, коди спитають, хто стука╨, назвалася. - Це я, моя прекрасна господине! Стара Айша! Прийшла до тебе в нагальнЁй справЁ. ВЁдчини менЁ! З-за дверей почувся хрипкий дЁвочий голос: - Заходь, стара лисице! ДверЁ вЁдчиненЁ. Господиня Айша втягла за собою в будинок Ё важку корзину, Ё хлопця, бо вЁн вчепився обома руками в ручку, щоб корзина не впала. ВсЁ стЁни невеличко© кЁмнати прикрашали червонЁ вЁрменськЁ килими, на пЁдлозЁ прослалися золотавЁ хорасанськЁ лЁжники. ПЁд стЁною напЁвлежала, обпершись на шовковЁ подушки, маленька дЁвчина в яскравЁй сукнЁ. Вона повернула широке, бЁле, все в ластовиннЁ обличчя до гостей. - О квЁтка Басри найзапашнЁша! Я б нЁколи не потурбувала тебе, якби не надзвичайна справа! Один чарЁвний красень, мЁй гЁсть, а до всього великий любитель витончено© гри на аль-утЁ, влаштову╨ вечЁрку для знаменитих купцЁв... Айша назвала старшого Ё молодшого. - Знаю ©х, знаю! Два скупердя©! Старий ще й содомЁт, а молодий вЁд кожно© спЁдницЁ шаленЁ╨. Теж менЁ любителЁ музики! ТвЁй теж такий? - МЁй гЁсть сказав: якщо ти не схочеш, то щоб ми вибачились Ё вЁддали тобЁ оцЁ троянди! - Айша вийняла з корзини букет троянд Ё поклала на кипарисовий низенький столик. Маленька бЁлолиця закрила очЁ Ё потягла повЁтря гостро вирЁзьбленими нЁздрями невеличкого носика. КЁлька разЁв вдихала з насолодою повЁтря. ПотЁм мовчки пЁдвелася Ё почала одягати на шию золоте намисто, на руки Ё на ноги - браслети. Зняла зЁ стЁни аль-ут, накинула на голову покривало, але обличчя не закрила. Айша та АлЁ витягли корзину на вулицю. ╡ тодЁ Айша спитала музику: - Кого б ти хотЁла з дЁвчат - ФатЁму чи персЁянку НЁссо? - Бери НЁссо, якщо ©© ще нЁхто не запросив! Айша покликала човняра, щоб вЁн пЁдЁгнав свою посудину до причалу Ё допомЁг спустити вниз музику та корзину. ДалЁ вона пЁшла до будинку, що еркерами нависав над вулицею Ё ледь не падав на протилежну будЁвлю. ЗвЁдти Айша вивела в зеленЁм покривалЁ струнку й високу дЁвчину. Вона так обпеленала себе покривалом по осинЁй талЁ©, що здавалось, переломиться навпЁл. СпЁвачку НЁссо човняр узяв на руки Ё перенЁс з причалу в човен. Поки вЁн ©© опускав, вона боляче вщипнула його за шию. Човняр наморщив лоба, стис щелепи. - Це тобЁ за те, що лапав мене! - ╨хидно посмЁхаючись, промовила персЁянка Ё повела довжелезними вЁями сво©х мигдалевих очей. Здоровань потер шию Ё, криво посмЁхнувшись, протяг руки до господинЁ АйшЁ, що поспЁшала до човна. - Ой боюсь, ой-ой! - гаряче шепотЁла хазяйка будинку Ё аж затискала стегнами човняра. - Господине Айша! Не чЁпляйся за мене, бо впадемо у воду! Але господиня наче заклякла. Зрештою куфаджЁ вЁдЁрвав ©© вЁд себе Ё посадив на дно човна. ДЁвчата вмостились на днЁ, малий скоцюрбився бЁля корзини. Десь за обрЁ╨м, за незлЁченними каналами й пальмовими гаями наставав приплив у морЁ, Ё вода в каналах Басри починала вирувати, розкриватись дзеркальними плесами, хлюпотЁти каламутними хвилями об зеленЁ ослизлЁ палЁ гребель та причалЁв. Вода каналЁв вЁдбивала позолоченЁ сонцем стЁни будинкЁв, гострЁ шпилЁ мЁнаретЁв, зеленЁ й блакитнЁ верхи мечетей, порожевЁле, почервонЁле вбрання незлЁченних юрмищ людей, що поспЁшали чи в домЁвку, чи до мечетЁ на вечЁрню молитву салят-аль-магрЁб. Чутно, як шелестять стрункЁ пальми сво©м величезним листям, як плюскотить хвиля об дно човна, як булька╨ й лопотить вода межи палями причалу. Поки куфаджЁ притримував човен бЁля причалу, ©х хитало з боку на бЁк, Ё жЁнки полохливо вчепилися в борти. Та ось човняр вперся щосили жердиною у дно Ё попхав човна. Зрушились зеленЁ ослизлЁ палЁ причалу, попливло у лискучо-смолянЁй водЁ вЁдбиття квЁтчастого одягу людсько© юрби, химерно зламались у струменях води перегорнутЁ вЁстря мЁнаретЁв Ё смарагдовЁ верхи мечетей. ВЁд руху човен перестав хитатись, йшов рЁвно, Ё тодЁ музика торкнулася худенькими пальцями струн. ╡ вони зараз же вЁдповЁли голосним передзвоном. ДЁвчина пЁдвела голову Ё кивнула пЁдборЁддям до струнко© персЁянки. Та зволожила язиком пухлЁ вуста, повела плечима Ё почала спЁвати з високо© Ё протяжно© ноти. О повен мЁсяцю, повен мЁсяцю! Не свЁти без потреби, Не витрачай свого свЁтла дарма! МенЁ свЁтять дукачЁ мо╨© любо©! Музика перебирала маленькою рукою дзвЁнкЁ струни, схиливши кругловиде бЁле обличчя до коричневого опуклого боку аль-ута. ПЁдвела очЁ, скинула брови, Ё зразу ж спЁвачка струсила плечима, заляскала в долонЁ Ё в такт ляскоту повела приспЁв. О ФатЁмо, ФатЁмо, ФатЁмо, ЗЁрка яскрава моя!.. Вони пропливали вузьким каналом пЁд гомЁнкою вулицею з безлЁччю харчевень Ё шинкЁв. На другЁй строфЁ пЁснЁ лемент натовпу якось порушився, стало чути лише окремЁ рЁзкЁ голоси. Та коли спЁвачка на мить замовкла, на хЁднику вже було тихо Ё всЁ повернули голови до човна. Коли ж двЁ дЁвчини затягли приспЁв, хтось у юрбЁ не витримав Ё затяг з ними, плескаючи з усЁх сил: О ФатЁмо, ФатЁмо, ФатЁмо, ЗЁрка яскрава моя!.. Знов запала тиша, Ё над водою лунко неслися слова спЁвачки та дзвЁн спЁвучих струн аль-ута. НЁссо спЁвала, що нехай виллють все вино в басрЁйськЁ канали, бо закоханий хмЁлЁ╨ вЁд солонувато© басрЁйсько© води, якщо цю воду подала йому кохана. ╡ коли спЁвачка Ё музика затягли приспЁв, уся вулиця пританцьовувала, плескала в долонЁ Ё тягла приспЁв. АлЁ вЁд переборЁв дзвЁнких струн, вЁд переливЁв гучного й соковитого голосу НЁссо наче перехопило горло, наче солодкЁ сльози пЁдкотили пЁд горло. ТЁльки на мить майнула в головЁ хлопчика ляклива думка: "Чи не захворЁв я вЁд цих випарЁв солоно© води?" Але ще мить - Ё пЁсня, ©© мелодЁя та несамовитий приспЁв стерли всЁ страхи й думки Ё понесли його голосом спЁвачки в далеке син╨ море разом з коханим красунЁ ФатЁми. Кружляла пташка над вЁтрильником Ё сЁла стомлено на вершок ре© перепочити. Чи ╨ ще сили у кохано© не складати крил чекання Ё чи не спустилася вона на чужий корабель?! Чи ╨ ще сили у кохано© не скласти крил, чекати його повернення з далеких кра©в, чи не зморила ще втома крил ©© терпеливо© любовЁ?.. Матроси, вантажники Ё рибалки кричали з греблЁ, деякЁ навЁть плакали, деякЁ, пЁднявши над головою руки, ляскали в долонЁ Ё пританцьовували... ╡ човняр так пЁдпав пЁд чари пЁснЁ, що господинЁ АйшЁ довелося його смикнути добре за одяг. ТЁльки тодЁ вЁн схаменувся Ё швидко направив човна в бЁчний канал. Музика повела Ёншу мелодЁю на аль-утЁ, а розпалена спЁвачка, розкривши вуста, важко дихала, прихилила повЁки, Ё ©© пальцЁ, вмащенЁ хною, рухались, нЁби це вона торсала голосистЁ струни. До малого багдадця повернулась здатнЁсть щось думати, Ё вЁн з жахом спитав себе, чи не хворий вЁн? Адже його тЁло схопила незвична млость Ё в головЁ був наче легкий туман. Човен сп