инився пЁд вузьким пЁдходом бЁля високо© стЁни. Човняр допомЁг вилЁзти жЁнкам, потЁм виставив на палЁ важку корзину з пригощенням. Господиня Айша довго перераховувала дрЁбнЁ монети в жменЁ, доки, зрештою, не вЁддала перевЁзнику. ВЁн теж не поспЁшав розпрощатись, а перерахував дрЁбнЁ, майже стертЁ монети Ё сплюнув. - Бодай на тобЁ не було благословення Аллаха Ё на тво©х дЁтях! Скупердяйка чортова! Дякуй дЁвчатам - вони ублажили пЁснею душу мою - не хочу нЁ з ким зараз сваритись... Айша тим часом поспЁшила вхопити ручку важко© корзини, АлЁ за другу, Ё потягли до невеличко© хвЁртки в цеглянЁй стЁнЁ. Айша швиденько видобула з глибини свого одягу ключа Ё вЁдЁмкнула грубЁ дверЁ. Поки вони корзину затягували, поки заходили дЁвчата, а господиня Айша замикала дверЁ хвЁртки, що скорЁше скидалась на стулки фортечно© брами, АлЁ встиг роздивитись подвЁр'я. ╡ йому стало страшно - посеред двору пЁд засохлою пальмою лежав на боцЁ здоровенний морський човен - справжнЁй корабель. Линви - зав'язки обшивки поперетлЁвали - гнутЁ дошки де-де повЁдпадали жовтою шкаралущею на землю Ё човен свЁтив крутими шпангоутами крЁзь дЁрки, немов загниваюча риба на прибережнЁй рЁнЁ. Купою валялись коров'ячЁ та кЁнськЁ черепи, буйволячЁ роги, верблюжЁ кЁстки, старЁ сЁдла й корзини, з яких визирали шматки рЁзного дрантя. ПЁд стЁною зачинено©, нежило© будЁвлЁ здоровенна гора шматкЁв деревини рЁзно© породи та якостЁ. Були там також купи битого череп'я Ё великЁ корзини, заповненЁ фЁнЁковими кЁсточками. Звивистою стежкою через велике, геть захаращене подвЁр'я Айша повела всЁх до триповерхового старого будинку. ╡ тЁльки коли пЁдЁйшли до важких рЁзьблених дверей червоного дерева, АлЁ второпав, що це ж той самий будинок, до якого вЁн сьогоднЁ с Ёншо© вулицЁ вперше вступив. У кЁмнатЁ з одними глеками Айша витягла з корзини квЁтки Ё загадала дЁвчатам сплести з них вЁнки. Корзину з на©дками заперла в комЁрчину Ё вискочила зустрЁчати повЁй. АлЁ не побачив, як вона ©х привела Ё через якЁ дверЁ, бо вЁн добЁг нагору до Абу Амара. ДверЁ були вже вЁдчиненЁ, а сам Абу Амар сидЁв пЁд стЁною, вбраний у тонкий перський каптан, бЁлу льняну сорочку, перепоясаний дорогоцЁнним срЁблотканим поясом. Мосулець сидЁв непорушно, стулив повЁки Ё перебирав чорнЁ зернини пацьорок. АлЁ, не чекаючи наказЁв, заходився прибирати постЁль, пЁдмЁтати пЁдлогу, протирати пил з рЁзьблених тахтЁв. ПотЁм вЁн попЁдмЁтав сходи. Внизу почулися верескливЁ дЁвочЁ голоси. Айша покликала малого вниз, Ё вЁн при свЁтлЁ тьмяно© лампи побачив трьох дЁвчат - розмальованих наче глечики. Вони щось шепотЁли одна однЁй, хихотЁли, кривлялися, наче мавпи в клЁтцЁ, Ё з неприязню поглядали на спЁвачку та музику. Айша сказала однЁй повЁ©, перевдягненЁй на хлопчика, так званЁй гуламЁйят 2": - ПонесЁть нагору з хлопцем корзину. Але та вЁдкопилила червонЁ пухлЁ вуста, як двЁ вишнЁ, з тонким чорним пушком на верхнЁй губЁ: - Я не служниця-наймичка, щоб тягати корзини. Довелось АйшЁ з АлЁ перти нагору корзину з пригощанням. Запалив вогонь АлЁ у чотирьох свЁтильниках, розстелив скатертину, розклав на нЁй всякЁ ласощЁ. Мосулець пЁдвЁв очЁ на хлопця - Ё малий АлЁ злякався: погляд був у нього зовсЁм чорний Ё холодний, а лице таке, як у рЁзника, коли зготувався вдарити вола ножем. Мосулець пЁдвЁв непомЁтним рухом лЁвицю Ё приклав пальця до сво©х стиснених вуст. ╡ АлЁ добре його зрозумЁв: "Мовчи Ё не подавай виду, що б не сталося!" ╡ малий теж мовчки Ё швидко опустив повЁки: "РозумЁю Ё пЁдкоряюсь". 6. П'ЯНА Н╡Ч Знизу почувся передзвЁн аль-ута, почав наближатись, пЁдЁйматися до кЁмнати. Ось розчинились дверЁ, Ё бЁля порога стала Айша, загорнена в покривала. А попри не© вступили в кЁмнату малесенька музика та, вихляючи крутими стегнами, спЁвачка. ╡ далЁ вже, на певнЁй вЁдстанЁ, хихикаючи та штовхаючи одна одну, вступили розмальованЁ повЁ©. Музика бадьоро перебрала струни, Ё персЁянка проспЁвала привЁтання мосульцю Ё благословення всьому дому. Мосулець же лагЁдно поздоровив усЁх прибулих Ё показав рукою пЁд бокову стЁну - де вже АлЁ розклав подушки Ё розгорнув квЁтчастий килим. ╡ ось всЁ розсЁлися, Ё сам АлЁ притулився навпочЁпки до дверей, готовий щомитЁ схопитись Ё виконати наказ Абу Амара. Абу Амар пЁдняв руку - Ё зразу ж АлЁ був поруч. - Пригости дЁвчат солодощами! АлЁ нахапав на тацю всього потроху Ё з такою мЁшаниною пЁдЁйшов до спЁвачки, як до найстаршо©. Вона ж узяла тацю з його рук Ё подала музицЁ. Та вибрала собЁ якийсь медовий коржик Ё обережненько вЁдхилила пригощання. А спЁвачка без поспЁху вибрала найсмачнЁшЁ Ё найдорожчЁ солодощЁ. ╡, не озираючись, передала трьом дЁвкам решту. А тЁ вже заходились над пундиками, аж плямкання було чути. Музика тим часом пЁдтягла струни, пЁдправила лади аль-ута Ё тонесеньким голоском заспЁвала: Щедрий господар - ВзЁрець для купця-багача, Щедро подав його слуга ЩедрЁ дари землЁ - Все гостям запрошеним Для весело© втЁхи, Слуга твЁй хлопець меткий, Добрий буде Ёз нього Товариш в кривавЁм бою. АлЁ вперше чув, як складаються вЁршЁ, отак зразу, як ото птах щебече? На багдадських базарах спЁвцЁ часом складали пЁснЁ в присутностЁ захоплених болЁльникЁв-слухачЁв. Але то були пЁснЁ про вЁйськовЁ подвиги предкЁв чи про нещасне кохання, а малого АлЁ те зовсЁм не цЁкавило. Знов дивне вЁдчуття якогось чи то туману, чи то млостЁ напливло на хлопця, хоча в цЁ╨© плосколицьо© невеличко© дЁвчини не було нЁ сили голосу, як у персЁянки, нЁ п'янкого звучання. Здивувався собЁ АлЁ Ё навЁть вщипнув себе, бо подумав, що вЁн сьогоднЁ цЁлий день крутиться, а ©в лише в полудень. ╡ чи млость у нього не вЁд голоду раптом? Але й голоду особливого вЁн не вЁдчував - ©сти хотЁлося як завжди. Хлопець перевЁв очЁ на свого тимчасового господаря. Бо вЁн знав, що настане час, коли Аллах поверне до нього обличчя удачЁ. ╡ вЁн, АлЁ аль-БагдадЁ, попливе за обрЁй на бЁлобокому, крутобокому басрЁйському вЁтрильнику. Побачив, що нЁздрЁ його хазя©на роздулися, немов нЁздрЁ ошалЁлого коня. Подумав вЁн: „Чом я не манде╨ць?! Що вона, ця музика, проспЁвала образливого, поганого? Коли такЁ обличчя у вантажникЁв на багдадськЁм базарЁ-суку, вони вже не сперечаються - в ©хнЁх руках блищать ножЁ!" Абу Амар же клацнув пальцями, Ё АлЁ, немов стрибунець, пЁдскочив до нього. Мосулець стяг з мЁзинця важкий перстень з червоним лалом, поклав на порожню тацю Ё прошепотЁв: - ВЁднеси музицЁ КадарЁ© Ё скажи ©й, щоб вoна згадала слЁди старого бабЁя Омара Ё пройшлася по тих слЁдах сво©ми маленькими нЁжками. Хлопець виконав побажання хазя©на. Запала дивна тиша, коли музика КадарЁя крутила в тонких пальчиках Ёскристий червоний лал. ╞© подруга НЁссо збЁлЁла лицем пЁд товстим шаром рум'ян, а нЁгтями вп'ялася у власнЁ долонЁ. Тро╨ повЁй виструнчились, витягли ши©, як базарнЁ голоднЁ суки бЁля брами бойнЁ. Музика вдягла перстень, Ё тепер лал спалахував за кожним злетом руки над золотавою декою аль-ута. Кинули мене друзЁ Ё серце стражда╨, Прагну стрЁти кохану, зЁтхаю весь час, ╡ для чого поради, Ё для чого люб'язнЁ пЁдказки, ╡ на що сподЁватись, як невЁрна кохана? Хто потЁшить мене? Нащо в серцЁ надЁю плекати? Так Ё буду я жити, лише смерть менЁ душу розрадить. На очЁ красунЁ-персЁянки НЁссо напливли сльози, вона до кровЁ прикусила нижню губу. От ©© АлЁ зрозумЁв зразу - вона не знала цЁ╨© пЁснЁ Ё не могла ©© проспЁвати сво©м чародЁйським голосом, вЁд якого наморочиться в головЁ Ё млость розлива╨ться в грудях. Зате наступну пЁсню - тЁльки почала КадарЁя, як НЁссо пЁдхопила ридаючим солодким голосом Ё вже вела всю до кЁнця. В цей час стали в дверях тро╨ - два купцЁ, що вже трапезували сьогоднЁ вдень з мосульцем; третЁй був у шкЁрянЁй куртцЁ-панцирЁ Ё при збро©, одязЁ стражникЁв. За поясом Й╨менська джамбЁя 21 в дорогоцЁнних пЁхвах, при боцЁ дорога дамаська шабля2. НЁхто з трьох не порушив спЁву пишногрудо© персЁянки. Абу Амар теж не ворухнувся, не повЁв Ё пальцем, поки лилася пЁсня Ё дзвенЁли струни пЁд тонкими пальчиками КадарЁ©. Лише коли вЁдбринЁла остання струна, Абу Амар пЁдвЁвся Ё. пЁшов до дверей вЁтати гостей. ╡ що здивувало АлЁ: коли мосулець вЁтав озбро╨ного чоловЁка - очЁ його свЁтилися щирою радЁстю, а усмЁхнене лице було сповнене велико© поваги. ДалЁ пЁшла робота для АлЁ - вЁн допомагав змити руки гостям, подавав ©м солодощЁ, бЁгав униз до господинЁ АйшЁ за глеками вина. Обносив усЁх вином, всЁм пЁдливав у чашЁ, дозирав за свЁтильниками - щоб ╢ноти не чадЁли Ё полум'я не блимало. Лише озбро╨ний робив вигляд, що перед ним не вино, а запечатаний глечик яблучного соку з лавки торгЁвця Сахла, того самого, в якого росли бЁло-червонЁ троянди. - Це правда яблучний сЁк? Так? На вино зовсЁм не схоже. Йому всЁ хором вЁдповЁдали; - Це чистий яблучний -сЁк! А яблука найкращЁ - сЁрЁйськЁ! Якраз АлЁ пЁдливав у чашу однЁй повЁ© пахуче солодке вино, Ё вона не втрималась, прошепотЁла: - П'яниця Ё бабЁй! Ще й уда╨ з себе, шакал, чистого мухтасЁба 3. Озбро╨ний гЁсть чи не найбЁльше випив повних чаш "соку" Ё покликав пЁсля цього АлЁ. - Принеси менЁ ще соку яблучного! ТЁльки дивись, щоб не було в ньому й краплЁ вина! Пророк заборонив нам уживати вино, а його заповЁти - святЁ! - ВЁн пЁдняв товстого пальця вгору Ё похитнувся усЁм тЁлом, ледь не завалившись на скатертину з пригощанням. ГостЁ-купцЁ були добре пЁдпилЁ, тЁльки мосулець не виявляв ознак сп'янЁння, хЁба що легкий пЁт виступав на його засмаглому обличчЁ. ПовЁ© та спЁвачка теж добре сп'янЁли, певно, що й музика КадарЁя трохи пЁдпила, бо вона, це добре АлЁ помЁтив, час вЁд часу крутила на пальцЁ перстень Ё милувалася спалахами кривавого лала. Мосулець попрохав проспЁвати вЁрша Омара про газелей, Ё КадарЁ© довелось Ё спЁвати, й грати самЁй - НЁссо лише весело хихотЁла Ё розпустила поли свого халату так, що у вирЁзЁ сорочки були добре виднЁ великЁ бЁлЁ опуклостЁ грудей. Та стражник чомусь не зацЁкавився ©© щедротами, а тодЁ, коли стомлена КадарЁя попросила перепочинку, покликав до себе дЁвчину, перевдягнену на хлопця. - Я стражник Ё всЁ це знають! А тому я повинен пересвЁдчитися - чи ти дЁвчина, чи ти хлопець? Якщо ти хлопець, то ти бЁглий раб Сахла. ╡ я маю тебе йому повернути. Я давно вже йду по цьому слЁду. Мосулець напружився, це зразу помЁтив АлЁ, та крЁм нього нЁхто на мосульця не звернув уваги. Обидва купцЁ почали переморгуватись мЁж собою Ё тихенько похихикувати в бороди. Тим часом стражник посадовив повЁю поруч себе на килим Ё почав розв'язувати ©© пояс, здирати з не© каптанчик, знЁмати з голови шапку Ё залазити в пазуху. - Ану знЁмай сорочку! Щось я нЁяк не намацаю в тебе грудей, певно, ти хлопець! ╡, не чекаючи, поки дЁвчина знЁме сорочку, сам здер з не© одежину. ╡ перед всЁма бризнули ©© маленькЁ тугЁ груди, всЁ в червоних плямах вЁд безжальних лабет стражника. - ДЁйсно - ти дЁвчина... Хоча дуже схожа на раба цього клятого мЁняйла Сахла. Слухай, а ти танцювати вмЁ╨ш? ╡, не чекаючи, що вона вЁдповЁсть, вЁн покликав двох ©© подруг. - Кастань╨ти взяли з собою? Добре! А бубона нема? ╙? Чудово! А ну йди Ё танцюй! Та дивись менЁ, щоб з Й╨менськими придиханнями, з негритянськими вихиляннями, з магрЁбЁнськими зойканнями. ДЁвчина потяглася до сорочки, та стражник боляче вдарив ©© по руцЁ. - Танцюй так, щоб усЁ бачили, що ти дЁвчина! Ляснула долонею одна блудниця в невеличкий бубончик, а друга - застрекотЁла кастань╨тами. НапЁвоголена схопила з пЁдлоги пояс Ё пЁд стукЁт бубонця вийшла на середину помешкання, обгортаючи довгий червоний пояс навколо тонкого стану. ДЁвчина танцювала добре, Ё навЁть спЁвачка Ё гостЁ почали ляскати в такт танцю. - Тихо! - нараз закричав стражник Ё, не чекаючи, звернувся до басрЁйських купцЁв: - А раптом той бЁглий раб ╨внух або гермафродит? Як ви, шановнЁ, вважа╨те? Може так бути?! Обидва купцЁ весело й п'яно закричали: - Може, може бути! Мосулець з усмЁшкою схилив голову, але слова не подав. Стражник пЁдкликав до себе танцЁвницю Ё почав сам на нЁй розкручувати пояс. Без пояса шовковЁ шаровари зЁслизнули з ©© худих нЁг Ё впали на пЁдлогу. - Слава Аллаху! ДЁвчина! А то вже думав - доведеться полишити шляхетну компанЁю Ё вЁдвести втЁкача до мЁняйла... Танцюй, дЁвко, Ё звеселяй нас! Крутилася в шаленЁм танцЁ блудниця - вуста розкритЁ, очЁ безтямнЁ. Але тЁло вЁдгукувалось на кожен удар бубонця Ё трЁскотЁння кастань╨т. На здивування всЁх, музика КадарЁя пЁдстро©ла аль-ут Ё дрЁбними краплями задзвенЁли його струни. ВсЁ аж пЁдстрибували на мЁсцЁ, шарпались тЁлом, трусили плечима. А НЁссо сп'янЁлим солодким голосом завела соромЁцьку пЁсню. Стражник раптом пЁдхопився Ё, згарбавши танцЁвницю здоровенними лабетами, понЁс ©© пЁд стЁну на м'якЁ подушки... Музики замовкли, приголомшенЁ дЁями стражника, але мосулець в тишЁ промовив: - Музики! Продовжуйте гру! Тонесеньким голоском засмЁялася КадарЁя на зауваження Абу Амара Ё задзвенЁла струнами. ЗагуркотЁла бубоном блудниця, заклацала кастань╨тами друга. Старий Ё молодий купцЁ плескали в долонЁ... Гармидер настав неймовЁрний! ВсЁ просто оскаженЁли, споглядаючи стражника Ё блудницю. АлЁ не витримав Ё пЁдвЁв голову, щоб подивитись на шпарку пЁд стелю. ВЁн просто вже не мЁг побороти заборону - його цЁлий вечЁр тягло подивитися на ту щЁлину, та╨мницю яко© вЁн перший узнав. В щЁлинЁ блищали чи©сь чотири ока. АлЁ зразу ж нахилився до глечикЁв з водою, щоб нЁхто не перехопив його погляду. Та було пЁзно - Абу Амар вже кликав його до себе Ё зашепотЁв хлопцевЁ на вухо: - Важиш головою! На перший раз - вибачаю, вдруге повториш - годуватимеш крабЁв у каналЁ! - ╡ голоснЁше, щоб усЁ чули: - ВЁдчини дверЁ в сусЁдню кЁмнату, вони зразу за килимом! Запали в кЁмнатЁ свЁтильник, постав воду! В напЁвтемрявЁ АлЁ нечутно вЁдхилив край килима, зразу за ним намацав дверЁ, Ё вони без звуку вЁдвернулись усередину невеличко© кЁмнатки. КрЁзь високе вЁконце пробивався промЁнь мЁсяця Ё клав дивний вЁзерунок на долЁвку. Хлопець, полишивши мЁдного глека Ё тазик, поспЁшив до хазя©на. - Там видно й без свЁтильника - мЁсяць через вЁконечко пада╨. - Я бачу, ти стомився й тому верзеш дурницЁ, - зашепотЁв йому мосулець. А всЁ навколо дЁйшли до сказу, спЁвали дурними голосами похабну базарну пЁсеньку. - ВЁзьми халви та родзинок Ё поспи. - Де? - В кЁмнатЁ АйшЁ. Скажи ©й, що я наказав. АлЁ в темрявЁ загрЁб зЁ скатертини в шапку добрЁ куски халви та жменЁ родзинок. Ще йому межи пальцЁ попали фЁсташки, фЁнЁки, медовЁ колобки, сушенЁ смокви, але з цього вЁн не прихопив нЁчого. ДжафаровЁ фЁнЁки вкарбувалися йому назавжди. Коли вЁн штовхнув дверЁ, то вдарив по лобЁ господиню Айшу - вона пЁдглядала в дЁрочку вЁд сучка, але раптово© появи хлопця не помЁтила Ё не встигла вЁдхилитись. Вона не втрималась Ё гепнулася на сЁдницЁ, ледь не загуркотЁвши по сходах. - Це ти, дурнику? Ледь не вбив мене, бЁдолашну... Я тво╨му хазя©ну несу вино, а ти... Вона не вигадала що далЁ сказати Ё сидЁла так на краю сходЁв. АлЁ стояв Ё дивився на ©© заголенЁ ноги, а ступити не мЁг - вона йому перегородила шлях. - Куди ти йдеш? - зрештою здогадалася спитати. - Хазя©н наказав менЁ перепочити в тво╨му помешканнЁ, хазяйко. - Ну добре, Ёди спи, тЁльки не базЁкай там багато... - Добре! - погодився АлЁ, хоча так Ё не второпав, чому "не базЁкати". ╡ де не базЁкати - "там" унизу, в помешканнЁ АйшЁ, чи "там" нагорЁ, з хазя©ном сво©м? Га?! ВЁн пЁшов униз, Ё коли вже завертав, то пЁдняв голову - господиня Айша, зЁгнувшись, заглядала в дЁрочку. 7. ПЕРСТЕНЬ З ЛАЛОМ У кЁмнатЁ АйшЁ тонкий вогник лампи вЁдсвЁчували стократ глеки, казани, тази Ё чашЁ. БЁля жаровнЁ клопоталася маленька, чорна дЁвчина з прекоротким крученим в кЁлечка волоссям. ДЁвчина обернулась Ё прикрила розтуленого рота пальцями правицЁ. - Ти хто? - спитав АлЁ. - Рабиня АйшЁ. Вона помЁшувала ложкою якесь вариво в мЁднЁм казанку. Казанок був не закЁптюжений, зовсЁм свЁтлий. Тому АлЁ вЁдразу второпав - тут рЁдко готують - бо купують ©жу в якЁйсь харчевнЁ. - А тво╨ як Ём'я?.. - ДжарЁя. Я з кра©ни зЁнджЁв. - Не слЁпий, бачу, хто ти така! Але все ж, як тебе мати звала? - Те Ём'я тЁльки мо╨... А я чую, хто ти такий! - Як так? - Слухом чую - мова твоя багдадська. Базарна мова. ╡ йдеш ти стомленими ногами. Сова╨ш, човга╨ш ногами - спати хочеш. - Пригости мене юшкою, а я тебе халвою та родзинками... - Халви нЁколи не куштувала...- Ё голос негритяночки затремтЁв. Вона швидко насипала хлопцевЁ в чашку гарячо© сочевично© юшки Ё дала шмат черствого коржа. Сама ж вихопила з шапки грудку халви, вЁдщипувала вЁд не© по крихтЁ Ё кидала в червонЁ, наче обдертЁ до кровЁ вуста. Вона сидЁла, так розставивши ноги, щоб полотняна сорочка натяглася Ё жодна крихта не впала на долЁвку. Вирячила на АлЁ величезнЁ чорнЁ очЁ з такими Ёскристими бЁлками, що - здавалося, нЁби вони свЁтились у мороцЁ кЁмнати. Поки АлЁ висьорбав половину сочевично© юшки, вона злизала з тонких пальцЁв найдрЁбнЁшЁ крихточки халви. ТодЁ хлопець видЁлив ©й щедру жменю родзинок. ВЁд погляду - такого вдячного вЁн нЁколи не бачив у жодно© людини - хлопець вЁдвернувся. Йому соромно стало, що себе вважав часом бЁдним Ё нещасним. Ось де бЁдна Ёстота - за грудочку халви Ё жменю родзинок вважа╨ тебе сво©м найбЁльшим благодЁйником! Водночас АлЁ дуже хотЁлося спитати в негритяночки про багато речей, а те, що вона зна╨ про цЁ речЁ, вЁн не сумнЁвався. - Скажи менЁ, ДжарЁ╨, чому в цьому домЁ не живуть пожильцЁ? Адже вони б вЁддавали АйшЁ багато грошей! ╡ куди виходить мур цього будинку з тЁ╨© кЁмнати, де зараз бенкетують? - Тому тут не живуть люди, що ранЁше багато людей жило! А потЁм ©© один пожилець пограбував Ё втЁк. ВЁн ©© полюбовником був Ё втЁк невЁдомо куди з усЁм ©© золотом Ё срЁблом. ТодЁ мЁняйло-перс, звуть його Рустем, порадив ©й прогнати всЁх пожильцЁв, а вЁн платитиме ©й, як би в будинку жили люди... Ну, як би вЁн платив за всЁх пожильцЁв, тЁльки щоб ©х не було... ЗрозумЁв? ВЁн боявся, щоб хтось Ёз пожильцЁв не зробив до нього пЁдкоп. Тому вЁн Ё ╨внухЁв трьох трима╨, сторожЁв значить, Ё кЁлькох собак... Собаки прелютЁ, ©х привезли з Хорасану2 ще цуценятами. А ще Айша грошЁ заробля╨ тим, що вЁдда╨ в найми глеки, казани й тазики рЁзним людям. ВсЁх вона пам'ята╨, нЁкого нЁколи не переплута╨ Ё не забуде!.. Ще вона ходить Ё скупову╨ пряжу в замЁжнЁх жЁнок, бо це не брудний заробЁток у них, у бЁлих, вважа╨ться... Ти, правда, теж бЁлий, але ти не злий. ╡ не вважа╨ш мене пЁдлою... - А чому я повинен тебе вважати пЁдлою? - Тому, що всЁ бЁлЁ люди вважають себе найкращими, найчеснЁшими, а темних людей найбрехливЁшими! - Ну добре, нехай воно так... Але хто така Айша? Чому це ©© будинок? - Вона сестра одного багатющого купця. ВЁн тепер живе в МагрЁбЁ. А будинком управляти лишив ©©. - Слухай, ДжарЁ╨! А куди виходить стЁна Ёз кЁмнати, де зараз бенкетують? - Упритул до старих Рустемових голуб'ятень. Рустем страшенно бо©ться, щоб злодЁ© не проколупали дЁрку в його мурах, чи щоб не прорили нори до його скарбЁв! А тЁльки я знаю - його старша донька удвох Ёз одною наложницею самЁ зробили дЁрку в будинку АйшЁ та й пЁдглядають потихеньку, що тут робиться... - А що ж тут можна побачити? Тепер же у вас нема╨ пожильцЁв... - Е-е-е,- протягла негритяночка,- коли Рустем вЁд'©здить до моря на два-три днЁ, тодЁ Айша зда╨ на нЁч чи на двЁ знайомим для утЁх якусь Ёз кЁмнат. Або всього на кЁлька годин - якщо це сЁмейнЁ люди Ё нЁ вЁн, нЁ вона не можуть полишити домЁвку на нЁч... А тЁ пЁдглядають Ё мовчать. Певно, Айша зна╨ щось про них, то вони й мовчать... Ех, якби знати ©хнЁ секрети! Тихо! Спуска╨ться Айша!.. Давай сюди мерщЁй миску, нЁби це я з'©ла! Зайшла в кЁмнату Айша. На ходу вихопила грудку халви у хлопця Ё заразом сподобилась прихопити ще й з десяток родзинок. - СмачнЁ родзинки... Лягай спати отам! - вона кивнула на купу мотлоху. - Ти, мавпо, дивись не блудствуй з ним! ВсЁ ви чорнЁ розпусницЁ! - ╡ вона солодко потяглась, аж пальцями хруснула. - А ти менЁ, гляди, не пригощай ©© солодощами, бо хазя©ну скажу! Адже правильно кажуть - не годуй досхочу собаку, бо вона тебе зжере! Як Айша знов пЁшла нагору, ДжарЁя почала гладити себе по череву Ё радЁсно посмЁхатись. - От смачно, от смачно! Як вино п'янить... Айша ще грошЁ заробля╨ тим, що зводить молодих гультя©в з жЁнками купцЁв Ё мореплавцЁв, коли тЁ десь у далеких мандрЁвках. А пожадлива! На вулицЁ пЁднЁме фЁнЁкову кЁсточку Ё притягне в садибу! А в само© найкращого сорту пальма засохла, бо не вмЁ╨ за нею доглядати. ЧоловЁкЁв бо©ться найняти - дума╨, ще пограбують ©©! Та й платити треба не менше, нЁж ЁншЁ платять... У дворЁ Ё жасмин рЁс, Ё кущЁ троянд були! Все пропало! - А ти? ХЁба ти не любиш квЁтЁв? - КвЁти - то забавка для вЁльних... Якби ©х можна було з'©сти... отодЁ б я... - Слухай! Ось тобЁ шапка. Тут ще трохи родзинок Ё крихти халви. Як усе вибереш, надягнеш менЁ на голову!.. - ╡ впав на мотлох, уже стятий глибоким сном. Прокинувся АлЁ одразу, Ёз неспокЁйним вЁдчуттям, що почалося щось дивне. ДЁйсно, на сходах почулися розлюченЁ жЁночЁ, п'янЁ чоловЁчЁ голоси, якЁ нЁби намагалися заспоко©ти жЁнок, втишити. Та чоловЁчЁ голоси таки здорово були п'янЁ - варнякали з великим зусиллям. НавЁть голос Абу Амара Ё той був уже п'яний. ВсЁ пройшли повз кЁмнату, Ё хтось вЁдпер дверЁ на хЁдник до каналу. НЁ хвилю не вагаючись, АлЁ побЁг на другий поверх Ё вЁдкрив дверЁ до кЁмнати з еркером. Чомусь у цЁй кЁмнатЁ не було запори, а сама ця кЁмната не мала нЁ жодного тахта, нЁ циновки, нЁ килимка на стЁнЁ, та й нЁяких вЁзерункЁв чи прикрас. За АлЁ поспЁшила Ё чорношкЁра ДжарЁя. Вони вдвох притисли обличчя до товсто© решЁтки вЁкна. Внизу стояли всЁ принаявнЁ в цьому будинку, навЁть напЁвроздягнений стражник Ё напЁвгола танцЁвниця. ДвЁ повЁ© благали музику КадарЁю: - Не кидай!!! Подумай, що ти робиш?!! - Та кидай вже швидше - пЁдбурювала персЁянка НЁссо напарницю. - Вона здохне, як таке побачить! Клянусь Аллахом! - Можеш кидати - рубав стражник хрипливим басом. - Але тодЁ я накажу мо©м людям витягти перстень з багна... © подарую його мо©й любЁй ЗуламЁ. ВЁн при всЁх торсав ©© за оголенЁ груди. КадарЁя пЁдступила до АйшЁ: - Протанцю╨ш стЁльки, скЁльки танцювала Зулама - перстень твЁй! Присягаюсь Аллахом! Господиня Айша трохи похитнулась (видно, Ё ©© добре напо©ли), але нЁчого не говорила, тЁльки водила головою за перснем, що ним перед ©© обличчям розмахувала КадарЁя. Зрештою КадарЁ© те все набридло. Вона пЁдЁйшла швидкими кроками до краю хЁдника, невдало розмахнулась Ё жбурнула перстень - щедрий дарунок Абу Амара. Зойкнули розпачливо двЁ повЁ©. РадЁсно скрикнула НЁссо. АлЁ та ДжарЁя, не змовляючись, поспЁшили вниз, на вулицю, щоб затягти непритомну жЁнку до будинку. Хлопець разом Ёз рабинею перетягли зомлЁлу господиню в помешкання. Тепер АлЁ пересвЁдчився, яка важка Ё незручна для ношЁ непритомна людина. ВсЁ ж ЁншЁ з п'яними спЁвами та смЁхом Ё кепкуванням над пожадливою хазяйкою пЁднялися на третЁй поверх. Чорна рабиня, вкрай перелякана, сидЁла бЁля сво╨© володарки Ё нЁчого не робила. А хлопець то хапався терти скронЁ зомлЁлЁй жЁнцЁ (десь таке чув), то класти мокру ганчЁрку на чоло. ЗаскрипЁли, дверЁ. Негритяночка наче й не чула, злякано дивилась на потемнЁле лице хворо©. Вступили мосулець Ё стражник. - Що б не сталося - спочатку знайди мене! Я все уладнаю - слово во©на... СпасибЁ тобЁ - вже кЁлька рокЁв я так не веселився, як цЁ╨© ночЁ! - О шейх! - Мосулець приклав руку до серця.- Тако© дотепно© витЁвки, яку ти втнув з отим "рабом", я ще нЁ вЁд кого не чув! ╡ скажу тобЁ, вельмишановний та вельмидостойний, не чув навЁть про подЁбний жарт, ба навЁть не читав! - Ё мосулець захихикав. А стражник зареготав на все горло Ё ляснув здоровенною правицею по плечу Абу Амара. - Поклич пЁсля молитви лЁкаря ╡бн Юсуфа. Вправний християнин. Якщо хочеш взнати про грошовЁ справи цЁ╨© гЁ╨ни - пЁдмаж мЁняйла Бен ЗакарЁю. ╡удей бере у не© грошЁ й пуска╨ ©х в обЁг... А ти, хлопче, знайди, де в не© оцет Ё м'ятна настойка, та й зроби ©й ганчЁрки мокрЁ на чоло Ё скронЁ... У нас при допитах Ё дужим чоловЁкам оцет допомага╨, а м'ята поверта╨ до тями... - Лишайся бЁля АйшЁ, поки я не покличу, Ё дивись, щоб чорна робила все, що потрЁбно! - наказав мосулець, Ё чоловЁки пЁшли на сходи. Дерев'янЁ щаблЁ спЁвали пЁд ©хнЁми ногами якусь рипучу мелодЁю. Щоб дЁстати оцет та м'ятний настЁй, довелося заголювати Айшу Ё знЁмати з не© тонкий пояс з цЁлою силкою рЁзних ключЁв. НЁяково було й страшно торкатись хлопцевЁ жЁночо© голизни... Негритяиочка швидко вЁднайшла ключ вЁд комЁрчини з припасами. В комЁрчинЁ тхнуло гЁрким баранячим ло╨м, цвЁлими сухарями, прокислими фЁнЁками та смердЁло сушеним акулячим м'ясом. Поки АлЁ шукав лЁки, ДжарЁя з радЁсним криком вихопила горщик, засунула туди руку Ё напхала собЁ повен рот проса. ДалЁ вона потягла з полицЁ глиняну баклажку Ё вибЁгла геть. АлЁ опЁкувався господинею Ё чув, як у сусЁднЁй кЁмнатЁ рабиня гуркотить товкачем - трощить пшоно на грубе борошно. ПотЁм з-за дверей крЁзь темний коридор поплив гЁркий чад деревного вугЁлля, просто як Ёз кузнЁ. АлЁ зрозумЁв - негритяночка заправила жаровню паленими фЁнЁковими кЁсточками. Чи то вЁд турбот АлЁ, чи вЁд ©дкого диму, але господиня Айша розплющила очЁ, пЁдвела голову, втягнула з шумом повЁтря, сперлася на лЁктЁ. - Хто без мого дозволу готу╨ млинцЁ? - Тремтячою рукою помацала в себе на животЁ. - Де ключЁ?!! Погра-бували-и! - з розпачем закричала Айша Ё впала навзнак. Голова в не© повернулася набЁк, Ё з носа тонкою цЁвкою текла темна кров. АлЁ пЁдставив пЁд лице глибоку мЁдну тацю Ё сам метнувся до сусЁдньо© кЁмнати. При слабому свЁтлЁ вЁд жаровнЁ АлЁ побачив, як негритяночка полива╨ пригорЁлий оладок кунжутною олЁ╨ю, посипа╨ грубою сЁллю Ё пха╨ до свого широченного рота. - ПЁшли швидше! Айша кона╨ - в не© кров носом чурить! - закричав АлЁ. - А ти тут оладки жереш! - Пусте! Не здохне,- спокЁйно вЁдповЁла рабиня, облизуючи, чорнЁ пальцЁ з рожевими нЁгтями. - Як пЁшла кров, то небавом ©й стане легше. Таке вже бувало - як Ёде носом кров, то за день-два оклига╨. СЁдай, скуштуй оладка... Зна╨ш, вЁдколи мене схопили людолови, не ©ла я наших пшоняних оладкЁв! АлЁ завагався лише на хвилю, бо враз вЁдчув, що ©сти йому хочеться, аж у черевЁ смокче. А потЁм Ё собЁ, обпЁкаючи пальцЁ, згорнув трубочкою вогненного оладка, змастив запашною олЁ╨ю Ё посипав темною сЁллю. А ДжарЁя тим часом вже плюскала на розпечену сковороду нову порцЁю рЁдкого пшоняного розчину. АлЁ впорався з другим оладком Ё поспЁшив назад до АйшЁ. Йому стало бридко Ё страшно - таця переповнилась кров'ю, та з носа вже не лилося. АлЁ повернувся до дЁвчини. - ╡ди, винеси Ё вимий кров! Обмий ©й лице! - А ти? - здивовано спитала негритяночка. - Я мусульманин. МенЁ пЁсля кровЁ треба очищатись! - СкЁльки ви вбива╨те людей, а кровЁ бо©тесь! - ледь не кричала негритяночка, а сама все струшувала сковороду з млинцем, щоб вЁн не пригорЁв.- Ну почекай трохи - ось цей оладок лишень з'©м Ё все зроблю... Ну почекай! - Вона заплакала. ТодЁ АлЁ махнув рукою Ё пЁшов чекати ©© бЁля хворо© АйшЁ... Перед самЁсЁньким сходом сонця, перед молитвою, весела компанЁя вивалилася Ёз занедбаного будинку-палацу. АлЁ виглядав у еркер Ё бачив, як на свист стражника з-за рогу каналу випливли два великЁ човни, а в них люди нЁчно© стражЁ. До одного сЁв начальник стражЁ, до другого - купцЁ з дЁвками. Була повна вода, Ё хвилЁ плюскали пЁнистими бризками аж до верха паль. Мосулець стояв на самЁсЁнькЁм кра╨чку греблЁ Ё махав рукою вЁдпливаючим гостям. АлЁ був бЁля господинЁ, коли всередину зайшов мосулець. - Слухай уважно - неси нагору жаровню, сковороду, мЁдний кухоль, ступку Ё глек води. Та швидко! Без жодно© похибки Ё зупинки виконав АлЁ наказ господаря. Мосулець кинув з трЁскотом жменю якихось зелено-оливкових зернин у ступку Ё зачав розбивати ©х товкачем. - МЁй господине! Давай я все добре зроблю! - вихопився АлЁ. - Не заважай! ╡ди вниз - доглянь, чи все гаразд, потЁм прийдеш. Та хлопець не спустився зразу до АйшЁ й рабинЁ, а завернув у кЁмнату з еркером. Притисся до мЁцних ╢рат, зроблених з дубових брускЁв. Просто пЁд баштою еркера коливався на припливнЁй хвилЁ човен. У човнЁ було дво╨: якийсь рибалочка Ё чоловЁк з пов'язкою на обличчЁ, загорнутий у широкий плащ. Десь з-за обрЁю пробилися променЁ сонця, заспЁвали на мЁнаретах темнЁ муедзини. А чоловЁк у плащЁ й не чув заклику до молитви, а показував, як музика жбурнула перстень Ё де вЁн нЁбито занурився у воду. ╡ тодЁ АлЁ впЁзнав у ньому стражника. СпостерЁг - стражник помиля╨ться - нЁкчемнЁ сили дЁвчини ввели його в оману - показував рибалцЁ набагато ближче до берега, нЁж вона кинула той царський дарунок. Рибалка роздягся Ё пЁрнув у вируючу воду. ПЁд водою вЁн так затримався, що тюрок (а стражниками, як Ё скрЁзь по халЁфату, буди або тюрки, або курди) почав непоко©тись Ё все заглядати у воду. АлЁ подумки засмЁявся - такЁ всЁ скаженЁ, тЁльки б Ё лили людську кров, а вода ©х ляка╨! ВипЁрнув рибалка без персня. ╡ вдруге так само. ╡ втрет╨ без нЁчого. ╡ ще багато разЁв. АлЁ бачив, що рибалка не там шука╨, але вЁн був не такий дурний, щоб пояснити цьому рЁзниковЁ про його помилку. ПЁсля срамно© п'яно© ночЁ в АлЁ не лишилось Ё крихти поваги до стражника. Шкода тЁльки зусиль рибалки. Та й рибалка хлопцевЁ не сподобався - пЁрна╨ незграбно, вЁддихувавсь якось безладно, невмЁло. Зрештою хлопець згадав, що хазя©н Абу Амар наказав йому все оглянути внизу Ё пЁднятись до поко©в. Внизу нЁчого не змЁнилось - Айша лежала без пам'ятЁ, а негритяночка все ще пекла тоненькЁ пшонянЁ млинцЁ. Коди АлЁ пЁднявся до помешкання мосульця, то його чутливЁ нЁздрЁ вразив дивний Ё та╨мничий запах смаженого зерня. Пахло наче Ё жирним, Ё гЁрким, чимось таким, що водночас заспокою╨ Ё бадьорить, що одним тЁльки запахом пЁдЁйма╨ пЁдупалЁ сиди, вЁдганя╨ втому... Коли АдЁ вЁдхилив дверЁ, то мосулець стояв навколЁшки перед жаровнею Ё сипав якесь терте листя в кухоль. А кухоль повнився варивом, бризкав на вугЁлля, Ё тодЁ дзвЁнкий Ё солодкуватий, приторний запах вибухав Ёз повною силою. Мосулець зняв кухоль Ё дав вЁдстоятись, а потЁм налив собЁ невеличку чашу. ОбпЁкаючись Ё кривлячись, ковтав пахучу, темну рЁдину. НЁздрЁ його роздувались, очЁ заплющенЁ, а на обличчЁ з'явилось очЁкування чи то насолоди, чи то радостЁ. - РозповЁдай, що взнав! - наказав мосулець не вЁдкриваючи очей. АлЁ все виклав - крЁм одного, що стражник не зна╨ точного мЁсця, де впав перстень, а вЁн, АлЁ, добре запам'ятав точку падЁння. АлЁ сам хотЁв дЁстати перстень. ХлопцевЁ праглося знайти перстень, щоб його винагородили - дали трохи грошей. ТодЁ вЁн не до©дав би окрушини, а мЁг би купити добрий на©док. Та наперед хвалитись АлЁ боявся. ВЁн добре пам'ятав, як уся вулиця над ним кепкувала, коли вЁн похвалявся, що витягне з-пЁд млина великого вусача. ╡ цей вусач вирвався з його пальцЁв. ПЁсля того наперед вЁн нЁколи не хвалився Ё не зарЁкався. - Молодець! - похвалив мосулець. - Ось тобЁ грошЁ на лЁкаря й лЁки. Айшу треба добре лЁкувати, бо ще помре. А зараз поспЁши на кЁнець кварталу - там вже човнярЁ пропливають - Ё поклич менЁ човен. Та не гайся! ПотЁм на базар. Зелень, хлЁб, смажена риба, акуляче м'ясо в'ялене. Запам'ятав?! Добре! - Мосулець на очах порожевЁв, очЁ в нього бадьоро заблищали. - Нагодуй з нашого на©дку Айшу та негритянку - помЁчникЁв треба прикормлювати, щоб були слухнянЁшЁ... Хочеш моккансько© та╨мницЁ скуштувати?.. Бо©шся?! Це не вино Ё не хашиш - не дурманять людину цЁ зерна, а дають бадьорЁсть Ё силу до дЁ©... ВЁн простяг чашу Ёз залишками темно-зеленого питва. АлЁ зробив кЁлька ковткЁв гарячого варива, а далЁ була темно-зелена гуща товчених зерен. З незвички обпекло стравохЁд Ё гаряче розлилося в шлунку. На язику терпко гЁрчило Ё було навЁть бридко... Та коли пЁд мурами складЁв поспЁшав до початку кварталу, вЁдчув - до нього поверта╨ться бадьорЁсть Ё веселий настрЁй. Наче й не було божевЁльно© ночЁ! У головЁ не крутилось, як вЁд вина, Ё рухи були зграбнЁ й упевненЁ. СпЁвали, тягли молитви муедзини на гостроверхих мЁнаретах. Господар вЁдплив, ще раз наказавши покликати лЁкаря для АйшЁ. ТЁльки-но човен завернув за рЁг кварталу, як АлЁ швидко спустився з хЁдника Ё примостився на палЁ. Миттю розЁбрався Ё склав сво© одежини на другу палю. ПримЁрявся Ё кинув шматочок свинцю туди, куди ще в сутЁнках КадарЁя жбурнула перстень з лалом. Приплив наче скЁнчився, Ё вода в каналЁ заспоко©лась. Бруд Ё каламуть опадали на дно. Хлопчина ще з вЁкна еркера добре примЁрився, де йому пЁрнати. Вибрав собЁ Ё добре запам'ятав вказЁвники - на каналЁ з того боку три свЁжЁ палЁ, а на цьому боцЁ - дверЁ будинку АйшЁ. Без жодного плюскоту слизнув у воду та швидко й тихо поплив на потрЁбне мЁсце. Зупинився наче в потрЁбнЁм мЁсцЁ, перекрутився у водЁ, обдивився будинки АйшЁ та мЁняйла Рустема - чи не пЁдгляда╨ за ним хто? ╡ йому здалось, наче за густою решЁткою еркера блиснули очЁ. Може, це ДжарЁя пЁдгляда╨?.. Проте як вЁн не вдивлявся пильно, бЁльше нЁяких ознак людини за решЁткою не примЁтив. Ще трохи почекавши Ё все розглядаючись на всЁ боки - чи нема де кого? - швидко занурився пЁд воду. Коли хлопець наблизився до дна, вЁдчув - його зносить придонна течЁя. На всяк випадок пошарудЁв пальцями по купах смЁття, що скупчилося на днЁ каналу. НЁ шматка свинцю, анЁ персня не знайшов. ВипЁрнув Ё побачив, що його знесло лЁворуч. ВЁдплив праворуч Ё пЁрнув з надЁ╨ю, що течЁя пронесе його над потрЁбним мЁсцем. Хоч намул Ё спав, проте у водЁ ще були сутЁнки. ╡ коли його почало зносити втрет╨ лЁворуч, раптом у густЁй зелено-жовтЁй каламутЁ спалахнув жовтий - промЁнь Ё зразу ж загас. АлЁ випЁрнув, добре вЁддихався Ё спустився якомога обережнЁше Ё швидше. ВЁн дуже поспЁшав, бо повЁтря тягло його нагору, у скронях коливався тонкий дзвЁн Ё ось-ось хотЁлося хапонути повЁтря. ВЁн затримався над купкою череп'я Ё почав швидко-швидко перебирати уламки, скалки. Ось Ё винагорода - в денцЁ глечика пальцЁ намацали шматочок свинцю. Значить, перстень десь зовсЁм поруч. ХотЁлося хапонути на повнЁ груди повЁтря. ДзвЁн у вухах став нестримний. Та хлопець знав - зараз Ё тЁльки цЁ╨© митЁ вЁн повинен шукати Ё знайти перстень з лалом! Доказ цьому - шматочок свинцю! Золото десь поруч, зовсЁм поряд! При другому зануреннЁ хто зна, чи пощастить потрапити точнЁсЁнько в це мЁсце! ВЁн поволЁ почав вести рукою по колу, все ширше й ширше роблячи круги... ╡ ось пальцЁ слизнули по твердЁй опуклостЁ лала. Наче вишенька, опуклЁсть багряного лалу. АлЁ затис здобич правицею Ё з усЁх сил поспЁшив на поверхню. У хлопця вистачило тями, щоб не роздивлятися перстень Ё не милуватись ним при яскравому свЁтлЁ. ВилЁзши на палю, швидко зав'язав перстень у кЁнчик хустки, якою обгортав шапочку. ВЁн, вЁн, АлЁ, син багдадського смЁттяра, витяг, видобув скарб Ёз брудного каналу! А коли вЁддасть його Амару? Це вже потЁм... Поки що треба не думати про перстень, а швидко виконувати накази хазя©на - знайти лЁкаря Ё купити на©дки... 8. КВАСОЛЯНЕ НАМИСТО АлЁ вЁдЁмкнув важкЁ заплЁснявЁлЁ дверЁ Ё тихо прослизнув до примЁщення. Господиня Айша щось бурмотЁла Ё стогнала, та не було зрозумЁло, чи це сон в не©, чи марення. Негритяночка спала на пЁдлозЁ в сусЁднЁй кЁмнатЁ, ледь не торкаючись сЁро-рожевими п'ятами розпечено© жаровнЁ. АлЁ не розбудив ©©, а сам винЁс жаровню на подвЁр'я, а потЁм позамикав усЁ дверЁ, сховав ключЁ, як Ё Айша, на голому тЁлЁ. Вислизнув тихо й непомЁтно через запасну хвЁртку до бЁчного каналу. ТЁльки пробЁг пЁд стЁнами складЁв до перехрестя каналЁв, як зразу ж здибав човняра. ╡ винайняв його до полуденно© молитви за дирхем. Човняр був радий, що знайшов такого дурника, а хлопець зрадЁв, що не треба тепер знову кожного разу шукати човняра - вЁн буде напохватЁ. З лЁкарем було гЁрше. Коли огрядний, сивобородий християнин взнав, що його викликають до АйшЁ, вЁн замахав пухкими руками. - НЁкуди не рушу й кроку! Ця гЁ╨на буде кричати, що вона вдячна менЁ на динар, а заплатить битий фалс! З мЁсця для не© не рушу! Це справжня басрЁйська скупердяйка! - Ось тобЁ, господине, два дирхеми, як задаток. СправжнЁ, не "чорнЁ"! Це мЁй хазя©н, Абу Амар, мосулець, кличе тебе до господинЁ АйшЁ. ВЁн платить. Бачиш оце - тобЁ монети! Якщо ©й допоможеш... ЛЁкар узяв монету, довго крутив межи пальцями. Зрештою прикусив мЁцними бЁлими зубами шматочок карбованого срЁбла. - ╡ду! СрЁбло - не золото, проте рЁч переконлива! Коли АлЁ завЁв лЁкаря у цей пота╨мний будинок, з-за дверей почувся стукЁт у дошки та плач. АлЁ не вЁдЁмкнув негритяночку, поки лЁкар не оглянув хворо© та не призначив рЁзних лЁкЁв Ё не пояснив, де й у кого ©х купити, Ё як ©х давати хворЁй. ТодЁ тЁльки АлЁ вЁдЁмкнув дверЁ. Негритянка вискочила стрЁлою, перечепилась Ё розтовкла собЁ носа. ЛЁкар весело Ё вдоволено розсмЁявся. - Тепер Ё в рабинЁ кровотеча, Ё в хазяйки! Недарма ж кажуть, що собака й рабиня схожЁ на господаря! Негритяночка витерла кров кулаком Ё кинулась Ёз обуреним вереском до хлопця. - Зачинив мене, мов собаку?!! Куди ти йдеш?! ВЁзьми мене Ёз собою! - Цить, чорна мавпо! - ЛЁкар обурився. - Ти рабиня, а вЁн мусульманин! Ти що - збожеволЁла?8 Якщо хочеш на вулицю пЁти, то поклонись йому низько Ё попроси та й одягни на шию свою рабську кулю. ╡ - А тодЁ до АлЁ Ё теж обуреним голосом: - Чого на мене дивишся? З рабами треба тЁльки суворо! Добра Ё ласки вони не розумЁють. Сядуть тобЁ на шию, як ДЁд на СЁндбада-Морехода. ╡ не скинеш, Ё не знЁмеш. З такими напучуваннями вони й сЁли до човна. АлЁ думав вЁдвезти лЁкаря до його дому, проте лЁкар попрохав, щоб його вЁдвезли до садиби купця Сахла. - Правда, господине, що в того Сахла ╨ чудо з чудес - серед квЁтЁв - троянда з пелюстками наполовину червоними, наполовину бЁлими? Я так хочу побачити чудову троянду! - ╙. А чого тобЁ, хлопче, дивитись? Ти ж простолюдин, слуга... А щоб зрозумЁти красу чи квЁтЁв, чи ще чого Ёншого, треба бути Ё освЁченою, Ё вихованою людиною. А ти ж, певно, до всього Ё не вчився нЁколи Ё не зна╨ш навЁть грамоти? АлЁ нЁчого не вЁдповЁв Ё сумно опустив голову - все була чиста правда. ЗвЁдкЁль синовЁ Хасана-смЁттяра знати грамоту? ╡ хлопчина вЁдчув себе таким малим Ё ницим вЁд зневажливих слЁв лЁкаря, що ладен був упасти каменем на дно каналу Ё бЁльше не виринати. ТЁльки щодо краси - то тут АлЁ обурився, та не посмЁв перечити лЁкарю. ХЁба вони, цЁ багатЁ й письменнЁ, помЁчають красу цього свЁту Ё рЁзних людських витворЁв? От хоча б Джафар - хЁба його цЁкавить просто краса?! Йому треба, щоб вона дорого коштувала, а вЁн за не© щоб мало заплатив! ТодЁ краса для нього справдЁ краса... А сам лЁкар?! Говорить про освЁту Ё вихованЁсть, а жодного разу не зиркнув на дивну штукову стелю, що в кЁмнатЁ АйшЁ зависла над головою, нЁби золотЁ пришпиленЁ соти... Човняр спинив свою посудину бЁля кварталу, де жили рЁзнЁ ЁновЁрцЁ. АлЁ добре запам'ятав, що