до садиби купця Сахла можна потрапити Ё по водЁ, Ё з ремЁсничого кварталу, перейшовши по чотирьох мостах. ПотЁм човен помчав до Зеленого базару. Ранок коливався блакитним маревом, а марево протинали золотЁ променЁ. ╡ Басра, з усЁма сво©ми палацами, будинками, мечетями й шпилями мЁнаретЁв, здавалася велетенською флотилЁ╨ю, що стала на припонЁ в каналЁ Шатт-ель-Арабу. А коли глибокими каналами пропливали бЁлобокЁ морськЁ кораблЁ - дхау, могло примаритись, що то зрушив з мЁсця бЁлостЁнний будинок. НайбЁльшЁ кораблЁ не допливали до басрЁйських базарЁв - глибина безлЁчЁ проток Ё каналЁв була недостатня. Вони зупинялись в УбуллЁ - там була найглибша гавань. А звЁдтЁль товари до Басря перевозили меншЁ кораблЁ... Небавом вони прибули на Зелений базар, Ё тут негритяночка себе показала. Поки АлЁ питав цЁну редьки та огЁркЁв, вона вже заглядала в корзини, перегортала бадилля, пЁдЁймала круглЁ, блискучо бЁлЁ головки редьки, стискала ©х пальцями, нюхала огЁрки, для чогось пЁдносила ©х до вуха. АлЁ здавалось, що всЁ люди придивляються до них, озираються. А вЁн цього страх не любив! АлЁ прикрикнув на не©, щоб вона тихо стояла. ДЁвчина полишила зелень, та крутила головою на всЁ боки, на все заглядалась, клацала язиком, ще й до всього притупувала ногою, немов хотЁла затанцювати. Хлопця те ©© тупотЁння вкрай роздратувало, вЁн облишив розмову з торговцем Ё суворо крикнув: - Ти що - збожеволЁла?! Чого танцю╨ш? - А ти хЁба не чу╨ш? Он там, на тому березЁ, за складами в шинку грають на бубонЁ й ребабЁ. Певно, хтось Ёз бахрейнцЁв. - ╡ ти це чу╨ш, мавпо? - спитав здивований торговець зеленню. - Я все чую! Ось зараз Ёще хтось Ёз ними заграв. На вашЁй дудцЁ, отакЁй, що бЁля пищика гарбузик приладнаний... - Гаджа! - закричав торговець зеленню. - Ану поспЁшай до шинку за перехрестя Ё подивись, якЁ музики там грають! ВибЁг Ёз комори-сховища молодий, кругловидий тюрок Ё поспЁшив у човнЁ до шинку. АлЁ повибирав редьки, огЁркЁв, в'язку молодих пагонЁв цукрово© тростини Ё хотЁв розплатитись Ёз торговцем, але той вЁдтрутив його монети. - Якщо твоя негритяночка збрехала про музику, присягаюсь Аллахом, ти менЁ сплатиш удвЁчЁ за товар, щоб не влаштовував отут веремЁ© Ё не лазив по всЁх корзинах Ё коробах. - Але ж, господине! Я нЁчого не влаштовував Ё нЁчого не чЁпав! - обурився юний багдадець. - А негритянка?!! Вона носить корзину, Ё в не© рабська куля на ши©. Значить, ти вЁдповЁда╨ш за не©! АлЁ тодЁ мовчки вЁдрахував подвЁйну цЁну за зелень Ё поклав на перегорнуту корзину. ПотЁм сказав ДжарЁ©, показавши на корзину Ёз зеленню: - Неси, чортова душо! - Не понесу! Нехай його тюрок повернеться! Ось побачиш - я не збрехала! - Неси! - розлютився АлЁ. - Не понесу, Ё все! Не понесу, бо я не збрехала!.. А ти вЁддаси менЁ грошЁ, якщо вЁн поверне тобЁ? - ВЁн не поверне...- АлЁ хотЁв сам понести корзину, Але негритяночка вчепилася в не©, а хлопець не мЁг ©© подужати. - Ти дума╨ш, що вЁн пожадливЁший Рустема? - жваво поцЁкавилася негритяночка. ЦЁ слова пЁдкинули на рЁвнЁ ноги торговця зеленню. - Ах ти смердюча собако! Ти мене, чистокровного араба, порЁвню╨ш Ёз жалюгЁдним персом?!! Та я зараз покличу сторожу! Та я вам, чортовЁ шахра©, покажу! ОбЁкрасти мене хотЁли та ще й насмЁхаються?!! - репетував торговець зеленню. ╞х почали обступати люди, цЁкавитись, що сталося. ЗдЁймався галас. ╡ АлЁ вЁдчув себе в пастцЁ. Звичайно, якби не рабиня, то вЁн би зразу викрутився... Галас Ё сварка розпалювались... Якраз тодЁ проштовхався крЁзь натовп тюрок-слуга. - Там грають дво╨ бахрейнцЁв - один на ребабЁ, другий на бубонЁ, а ще там й╨менець з дудкою... Кажуть, що вЁн гра╨ краще за всЁх на дудцЁ. ╡ ще кажуть, що вЁн був колись пЁратом на СокотрЁ... - ВЁддавай половину грошей! - сердито мовив АлЁ. - Як ти, шмаркачу, розмовля╨ш Ёз старшим? Та я зараз покличу базарного стража! - Присягаюсь Аллахом, ти хочеш здерти з мене подвЁйну цЁну, але не вийде! До того ж ти пЁдступний, як мЁняйло, Ё пожадливий, як Рустем! Бо ти посилав свого хлопця, щоб спЁймати нас на брехнЁ Ё злупити з нас грошЁ! Тепер ти продав сво╨ слово правовЁрного за шЁсть фалсЁв. Я пЁду до мухтасЁба - нехай вЁн розсудить нашу суперечку - чи присягання Аллахом вимЁрю╨ться за шЁсть фалсЁв?! З лавочника почали смЁятись. - ╡-ЁЁ, чортове сЁм'я! - захрипЁв зеленяр Ё посунув по дну перекинуто© корзини монети. АлЁ розв'язав капшук Ё запхав ©х туди. ╡ тут знов почала негритяночка: - Дай менЁ два фалси! Дай менЁ, дай! - Не мо© грошЁ, а господаревЁ! - Дай менЁ два фалси - я собЁ куплю на один фалс бЁло© квасолЁ, а на другий - червоно©. ╡ зроблю намисто. ╡ буду тодЁ така гарна! - Вона заклацала, закотила очЁ до лоба, засвЁтивши бЁлками. - Дурна! ХЁба намисто тобЁ вид замЁнить! Кому яке лице Аллах дав, таке й буде! Вони вЁдЁйшли вЁд злого торговця зеленню Ё проштовхувалися серед натовпу уздовж корзин, коробЁв, глечикЁв та циновок з усЁма рослинними дивами пЁвденного краю. ДжарЁя захлипала Ё втерла носа сЁрою, наче злинялою долонею. - Як менЁ, так ти два фалси шкоду╨ш на прикраси! А сам он який перстень видобув! - Тихо, - шарпонув АлЁ за руку негритяночку, а самому все аж похололо всерединЁ, зацЁпило просто. - Розкричалася! Ось тобЁ три фалси, Ё купи собЁ яку хочеш квасолю! ТЁльки не в цього змЁя! - Та хЁба я кричу ! - заверещала негритяночка. - Я про той чортЁв перстень бЁльше нЁкому й слова не скажу! ╡ вона поспЁшила до рядЁв Ёз зерням. А хлопець зупинився Ё подумав: "Треба вЁддати пошвидше той перстень АмаровЁ. Бо ще хтось його в мене забере!" Та якийсь нЁби Ёнший голос сказав йому: "Може, краще вЁддати КадарЁ©? Це ж ©й подарував Абу Амар"... Негритяночка купила собЁ квасолЁ, а потЁм вони без галасу й суперечок докупили ЁншЁ на©дки, замовленЁ Абу Амаром. ╡ повернулись у твердиню АйшЁ. ДжарЁя кинулася робити намисто з яскравих зернин, але хлопець схопив ©© за комЁр сорочки. - Попорай Айшу! НапЁй ©© холодною водою, обмий лице Ё руки. Дай лЁки з чорно© пляшки! ДЁвчина вЁдкрила товстогубого рота, щоб заперечити, та, зустрЁвшись з лютим поглядом хлопця, плямкнула губами Ё на згоду закивала головою. АлЁ розклав у посуд рЁзнЁ на©дки Ё заходився готувати для себе та Ёнших трапезу. ВЁн швидко почистив та попатрав морських окунЁв Ё кинув на розпечену сковороду. Запах кунжутно© олЁ©, обсмажено© риби та кислуватий чад жару с фЁнЁкових кЁсточок заспоко©в його. Ось тепер вЁн втаму╨ Ё голод Ё якусь бридку напругу, що наче аж трусила його пЁсля базарно© сутички Ё дуростЁ ДжарЁ©. Вона ж, попоравши напЁвживу господиню, пЁдскочила до базаринок, висмикнула пагЁн цукрово© тростини Ё наполовину запхала до свого широченного рота. - СЁдай ©сти! Риба найкраща! СвЁжа, свЁжесенька! Та ДжарЁя щось замукала напханим ротом Ё кинулась до сво╨© квасолЁ. Звичайно, був лише полудень Ё годилося тЁльки помолитись та, випивши води, з'©сти якусь ягоду чи плЁд, а обЁдати можна десь пЁд захЁд сонця, коли почне вщухати спека. Та з таким госдодином, як Абу Амар, асе змЁнилось - не було Ё справжнього снЁданку, Ё ©сти хотЁлося, аж рЁзало в животЁ. Поки АлЁ небавом розкошував смаженими морськими окунями та пшеничними оладками, чорношкЁра рабиня насиляла яскравЁ квасолини на товсту нитку. По рибЁ, на закуску, хлопець щедро собЁ насипав на мЁдну тарЁль кавунового насЁння, шматочкЁв сушено© динЁ та лущеного горЁхового зерня... АлЁ так смакувала ©жа, що в тЁлЁ розпливлося солодке тепло Ё на сон хилило. Тому, коли перед ним постала оголена ДжарЁя, вЁн аж головою струсив Ё очима заклЁпав, щоб пересвЁдчитись, чи вЁн не спить. Вона була геть гола, тЁльки вузенька стрЁчка, обмотана навколо пояса, спадала вниз Ё прикривала лоно. - Бачиш, яка я гарна? А ти не вЁрив? Якщо прикраси ╨ - зразу дЁвчина ста╨ красивЁша! Тут тЁльки АлЁ збагнув, що вона показу╨ йому сво╨ намисто з квасолЁ Ё обручки з тЁ╨© ж квасолЁ на зап'ястях рук Ё на литках. Хлопець здивувався - Ё як вона могла так швидко проколоти Ё насилити насЁнини? - Ну скажи, - вимагала ДжарЁя в хлопця, - правда ж, я тепер дуже гарна?! АлЁ хвилю повагався, хотЁв сказати ©й, що вона як була мавпою, так Ё лишилась, та вЁн ще раз уважно поглянув на не© Ё з великим здивуванням пересвЁдчився, що вона зовсЁм не така бридка, як у подертЁй Ё замизканЁй довгополЁй сорочцЁ. - Тепер гарна...- видавив хлопець. - ТЁльки ти без встиду - голяка крутишся перед мужчиною!.. Треба сорочку одягти!.. - "Сорочку, сорочку"!..- перекривила ДжарЁя.- У ваших сорочках усЁ ви мов опудала! От матуся моя - зна╨ш, яка була красуня?! Куди менЁ до не©! А лишень вдягали на не© вашЁ чортовЁ лахи, так Ё вона ставала, мов опудало! Слухай, вЁзьми он тазик. - Принеси сама, - АлЁ здвигнув плечима Ё кинув у рота шматочок сушено© динЁ. ДЁвчина миттю принесла тазик. АлЁ перевернув його, обтер ганчЁркою вЁд сажЁ Ё вдарив злегка кЁстками пальцЁв. МЁдь вЁдгукнулася чистим дзвоном. Замахала ДжарЁя руками, закрутила стегнами, заколивалась спиною. Вона крутилась, пЁдстрибувала, ляскала собЁ сама в долонЁ Ё схиляла голову, нЁби прислухаючись, чи правильно вона дрЁботить худими тонкокЁстними стопами. Обернула сяюче обличчя з виряченими бЁлками очей. - Давай швидше! Швидше! Хлопець забарабанив з такою швидкЁстю, на яку тЁльки спроможнЁ його руки. - Швидше, швидше! - прохала ДжарЁя, не перестаючи крутити стегнами, дрЁботячи стопами Ё обертаючись навколо себе. ╞© чорна шкЁра зволожилась вЁд рясного поту, заблищала наче воронове крило. АлЁ трЁскотЁв пальцями обох рук по дну тазика. Споглядаючи, як пружно пЁдскакують перса ДжарЁ© з набряклими сосцями вЁдчув, що наче в нього почина╨ швидше битися серце, наче його почина╨ опановувати неспокЁй, чекання чогось невЁдомого, тЁло наповню╨ нЁби млость. ВЁн здивувався сво╨му вЁдчуттю Ё перевЁв погляд на невтомнЁ ноги ДжарЁ©. Хвилювання пропало. Та коли дЁвчина, крутячись по колу, наблизилась майже впритул до хлопчини, повернулася до нього лицем Ё просто вгорЁ над ним застрибали тугЁ перса, АлЁ вЁдчув, що йому аж горло перехопило. Спочатку вЁн спробував не дивитися на танцЁвницю. Та якась сила повернула його голову. ╡ вЁн бЁльше й не намагався вЁдвертатись. У головЁ в нього наче злегка наморочилось, а серце починало калатати все швидше й швидше. ВЁн той бЁг серця намагався випередити швидкими ударами пальцЁв. Нараз Ёз кЁмнати АйшЁ хлопець почув сильний стогЁн, потЁм тихе волання. АлЁ урвав стукЁт по тазику. Та ДжарЁя ще хвилини двЁ, не менше, дрЁботЁла ногами, крутила лискучими сЁдницями. НарештЁ вона рЁзко спинилась. Кинула вниз руки, стулила тремтячЁ колЁна, розкрила величезнЁ очЁ, засвЁтила бЁлками, провела яскраво-червоним язиком по сЁро-синЁх товстенних губах. - Що?! - впЁрилась невидющими очима в лице АлЁ. - Ти що - глуха?! Айша он як стогне Ё вола╨! ПЁди допоможи ©й! ДжарЁя ступила з мЁсця так як була - гола Ё в сво©х квасоляних прикрасах. ╡ ноги в не© ще не йшли, вони все ще пританцьовували. - Куди гола полЁзла? - АлЁ прикрикнув на не© .- Сорочку вдягни!.. ╡ ДжарЁя, пританцьовуючи, повернула назад, схопила з тахта свою благеньку одЁж Ё, так само пЁдстрибуючи, пЁшла до хворо©. ТЁльки-но ДжарЁя зникла в другЁй кЁмнатЁ, як АлЁ захотЁлося спати. ВЁдчув, що зараз впаде на пЁдлогу. Тому вЁн пЁдвЁвся Ё перейшов пЁд стЁну. ТЁльки пЁдклав пЁд спину стару, замизкану подушку, як нестримний сон пов'язав солодкою вагою все його тЁло... Часом на якЁсь митт╨востЁ пелена важкого сну вЁдпливала кудись, Ё вЁн тодЁ усвЁдомлював, що поруч нього сидить ДжарЁя Ё запиха╨ться оладками, рибою, чавить зубами соковитЁ пагони цукрово© тростини. Що вона товче просо в ступЁ, Ё вЁд ударЁв товкача аж весь будинок двигтить Ё плюскотять великЁ хвилЁ в каналЁ за стЁною. Часом наче пахло смаженою кунжутною олЁ╨ю, п'янкими родзинками, розсипчастими фЁнЁками. ПотЁм знов важкою глиною навалився сон. ╡ невЁдомо, скЁльки часу та хвиля сну покривала хлопця. ВЁн не прокинувся, вЁн не мЁг нЁ крикнути, нЁ поворухнути нЁ рукою, нЁ ногою. Та вЁдчував усе, що з ним роблять. Його вЁдЁрвали вЁд стЁни Ё поклали на м'якЁ подушки. Чи©сь руки закасали його сорочку до грудей. ДалЁ гарячЁ тонкЁ пальцЁ заходились розв'язувати мотузок на штанях. КрЁзь пута сну хотЁв крикнути, що вЁн не дозволить, щоб у нього поцупили з пояса ключЁ. Та крику не вийшло, а рухатись вЁн Ё зовсЁм був неспроможний. Та й не треба було кричати, бо тЁ настороженЁ пальцЁ, розв'язавши вузол, вЁдтрутили ключЁ кудись набЁк. Наче тЁ пальцЁ обмацували його одЁж, торкалися тЁла... ПотЁм сЁрий туман сну геть залляв по вЁнця його вЁдчуття Ё руки кудись зникли. ПотЁм йому снилося, вЁн напевно знав, що сниться, як повЁя-танцЁвниця, геть нага, танцю╨ перед ним. Притуля╨ться до нього сво©ми округлими й холодними, мов чашЁ Ёз шербетом, грудьми... З жахом АлЁ прокинувся.. В сутЁнках кЁмнати вЁн оглянув себе Ё побачив, що одяг його зЁм'ято, пошарпано, зав'язки розв'язано... Червоний, мов буряк, вЁд сорому, трусячись вЁд страху, щоб нЁхто його отак не побачив, вЁн пЁдскочив, так-сак оправив одЁж, схопив кумган2 Ё поспЁшив, щоб очиститись, обмитись... Коли вЁн повернувся до будинку, щоб узяти свою корзинку та й побЁгти до лазнЁ, його згори покликав Абу Амар. АлЁ тицьнув у закуток кумган Ё побЁг нагору. - Добре виспався? Тепер поспЁши по вино та сЁк до Сахла. Ось монети! ╡ зразу ж готувати обЁд! Щоб пЁсля заходу сонця все було на скатертинЁ. - ╡ вино? - Що?! ХЁба ти християнин чи Ёудей, що не зна╨ш - обЁдають люди окремо, а вино п'ють окремо?! Хоча простолюдини розпустилися Ё геть стали схожЁ на невЁрних!.. 9. ВЧЕН╡ МУЖ╡ Коли сонце впало за незлЁченнЁ канали, коли згубились гаркавЁ й гунявЁ волання муедзинЁв у безкра©х пальмових гаях, тодЁ сам Абу Амар вЁдкрив вуличнЁ дверЁ Ё запросив увЁйти трьох статечних мужЁв Ё одного молодика з дорогою, поцяцькованою лютнею. Падала густа синя нЁч мЁсяця азара. Абу Амар наказав запалити чотири свЁтильники. КЁмната сповнилась золотими зблисками, якЁ розлилася золотим, наче шафрановим пилком. ПЁсля довгих вЁтань1 Ё найщирЁших, найшляхетнЁших побажань господаревЁ вЁд гостей, а гостям вЁд господаря почали обЁд з кавуна. (ПотЁм АлЁ скуштував одну скибку, яка лишилася. Власне, подЁлив Ёз ДжарЁ╨ю). Кавун був так собЁ. Але гостЁ хвалили його без мЁри. АдЁ здогадався чому - кавун бахрейнський, з першого завозу. Бо тут пЁд Басрою кавуни ще й не думали дозрЁвати. ПЁсля кавуна АлЁ подав ©м бургуль - пшеничну густу кашу на тацЁ, поливши ©© топленим коров'ячим маслом. Смажених окунЁв, витриманих перед готуванням у солонЁм соусЁ, гостЁ просто захвалили, обсмоктали кожну кЁсточку. ╡ АлЁ зрадЁв Ё подякував подумки АллаховЁ, що вЁн зразу по базарюванню здогадався засмажити собЁ й дЁвчинЁ по окунцевЁ. АлЁ задивився на цих трьох сивих довгобородих мужЁв. Рухи розмЁренЁ, спини рЁвнЁ, обличчя приязнЁ. Повага один до одного велика. А самоповага ще бЁльша. Говорили кожний по черзЁ. ╡ нЁхто нЁкого не перебивав! УсЁ вихваляли господаря, один одного, а потЁм спЁвака. До того дня малий мандрЁвник Ё не чув нЁколи за один раз стЁльки хвалебних слЁв Ё вЁншувань. Словами старЁ вправлялися не гЁрше, нЁж багдадськЁ циркачЁ жонглювали яблуками. А на ©хнЁх тацях пЁсля кожного блюда не лишалось нЁ крихточки, нЁ зернини, нЁ краплЁ олЁ©, нЁ краплЁ соусу. ДжарЁя весь час була напохватЁ за дверима Ё, звичайно ж, пЁдглядала та пЁдслуховувала. Коди АлЁ винЁс посуд для миття, вона спитала, вирячивши в сутЁнках сво© вирлатЁ, здоровеннЁ очиська: - Слухай, АлЁ ╡ А що вони таке говорять, один до одного? Мова наче ваша, а що за слова - я не знаю... - ВченЁ люди! Шейхи, одним словом. Книжники й мудрецЁ! - От цЁкаво! -ДжарЁя приклацнула язиком. - СкЁльки живу, а таких цЁкавих людей не чула й не бачила, як гостЁ твого Амара. Така спЁвачка вчора була! У мене сукня змокла вЁд слЁз, коли я слухала ©© пЁснЁ! А цей, з аль-утом, теж спЁватиме?.. Га? - ХЁба я можу спитати? Я слуга! На закуску-мазза всЁ приявнЁ брали ЁндЁйськЁ маслини, потЁм лущене горЁхове зерня, сушене насЁння кавунЁв. ╡ тут Абу Амар завЁв розмову про те, що йому сняться щоночЁ двЁ красунЁ. У них чарЁвнЁ очЁ, як у перЁ2, величини небувало©, осяйностЁ слЁпучо©, доброти Ё любовЁ незрЁвнянно©. Що серце його розрива╨ться, бо кохання його до обох красунь однакове Ё прагнення побачити ©х втЁлення пЁд сонцем серед людей висушу╨ його душу. Його пота╨мне кохання таке, що вЁн ось-ось збожеволЁ╨! Бо де ж це чувано, щоб вЁн запросив до себе трьох повЁй, молодих Ё красивих, чудову спЁвачку на додаток до всього Ё незрЁвнянну музику-лютнистку, але не було в нього нЁякого бажання з жодною Ёз них злягтись. Бо його та╨мне кохання не дозволя╨ йому зрадити сво©м сновидим красуням! - Що зЁ мною дЁ╨ться?! О шейхи, пояснЁть менЁ! - заволав Абу Амар Ёз сльозами на очах Ё тремтЁнням у голосЁ. Перший сивий муж погладив свою пухнасту бороду Ё прорЁк: - Це вЁддзеркалення потреби тво╨© шляхетно© душЁ. Другий теж погладив свою розкЁшну бороду, пЁдняв палець Ё виголосив: - Отверзаючий Браму3 явив тобЁ лик краси. А краса ╨ часткою вищо© правди. А правда ╨ часткою Всевишнього. ТретЁй мовчав довше, нЁж першЁ два, але й вЁн погладив бороду Ё мовив: - СвЁт - це дзеркало Аллаха. ╡. в дзеркалЁ свЁту Аллах бачить сво╨ вЁддзеркалення. А свЁт бачить у Всевишньому сво╨ вЁддзеркалення. ╡ таким чином до безкЁнця, до безкраю! ╡ тво©х нЁчних красунь Отверзаючий Браму явив тобЁ, як вЁддзеркалення вищо© правди у виглядЁ неземно© краси!.. Абу Амар восславив Аллаха за те, що вЁн напоумив його, простого Ё неосвЁченого, вЁдкрити свою пекучу та╨мницю найславетнЁшим шейхам ╡раку! ВсЁ восславили Аллаха Ё по одному пЁшли змивати руки до сусЁдньо© кЁмнати. - АлЁ! - покликав Абу Амар. - Ще два свЁтильники в маленьку кЁмнату. ПЁдготуй все для винопиття. Та не заходь, поки не покличу! Хлопчина сполЁскував чашЁ, обтирав глеки з вином Ё соками та розкладав на тарелях ©стЁвну землю з Хорасану, фЁсташки, шпичаки цукрово© тростини, вимоченЁ в трояндовЁй водЁ, помаранчЁ-наранджЁ та айву з Балху. - Слухай, АлЁ! Дай менЁ покуштувати хорасансько© землЁ! Кажуть, вона така, така смачна! - просто лице в лице пЁдступала ДжарЁя. - Не така смачна, як дорога, - буркнув АлЁ Ё вЁдтрутив негритяночку. Вона таки вЁдщипнула крихЁтку Ё запхала за товстеннЁ варги, а очима крутила, аж бЁлки блискали Ё смЁялись. - А я все геть чула! ТЁльки про яке люстерко вони говорили?.. НЁчого не зрозумЁ╨ш у цих вчених шейхЁв!.. Слухай, а те, що твЁй Абу Амар розповЁв про цих двох красунь, то це точнЁсЁнько вЁн про його наймолодшу жЁнку... Я ©х бачила рЁк тому. У жЁнки чорнЁ очЁ, а в доньки карЁ. ╡ отакеннЁ, завбЁльшки як у наших чорних антилоп. А самЁ бЁлЁ-бЁлЁ! ╡ все тЁло нЁби з й╨менського цукру злЁплене! На тЁлЁ в них жодно© волосинки - нЁ пЁд пахвами, нЁ на лонЁ, нЁ на ногах, нЁ на руках. Аж блищить!.. Ти уяви собЁ, Рустем ©х просто голодом морить - от скупий! А ревнивий! До ©хнього свята навруз-байраму 3 готувались, Ё вЁн наказав сво©м ╨внухам лазню витопити для свого жЁноцтва. Але не дозволив навЁть ╨внухам у лазнЁ ©м прислужувати. Лише менЁ дозволив з ними бути, щоб прислужувала. ВЁн за чотири фалси винайняв мене в АйшЁ. ╡ ©й не дозволив Ёз сво©ми бабами пЁти в лазню. Бо вона ще, мовляв, з кимось зведе його самиць. МенЁ ж дозволив дивитися на свЁй курятник. ВсЁх роздивилась! ВсЁх геть запам'ятала! ТЁльки я зовсЁм дурна - все про кожну розповЁла АйшЁ. А вона зна╨ш як менЁ за це подякувала?! ЦЁлий рЁк, нЁ, вже бЁльше року, не випускала мене з дому, навЁть смЁття в канал висипати!.. У старшо© Рустемово© жЁнки, матерЁ тЁ╨© карооко© красунЁ, у не© очЁ недобрЁ, урочливЁ - геть блакитнЁ! ╡ волосся таке бЁле, як нЁби сиве. Ти зна╨ш, а вони всЁ завжди голоднЁ! У мене були у вузлику фЁнЁки-падалки, битЁ. Вони менЁ за тЁ фЁнЁки дали довгу стрЁчку червону й тонесеньку хустку. Не нову, але тЁльки в одному мЁсцЁ латану... Ця гЁ╨на все собЁ забрала... Слухай, а про що там говорять? ПЁду послухаю... - ТЁльки спробуй! - АлЁ пЁдвЁвся Ё став проти ДжарЁ©. - Коли менЁ сказали, щоб я йшов геть, то й нЁхто Ёнший не може бЁля дверей товктись. Я правдою служу! - Ну й дурень! ВсЁ слуги обдурюють сво©х хазя©в. А якщо трапляються такЁ навЁженЁ як ти, то ©х хазя© обдурюють! ╡накше не бува╨! - А я не обдурюю Ё не дозволю себе обдурювати. - Побачиш, що тебе обдурять! - Ёз спЁвчуттям Ё жалем вигукнула Ё зразу ж додала; - ТвЁй Ёде до дверей. ВЁдчиня╨... Зараз покличе! Згори почувся голос Абу Амара, а хлопець уже схопив дзбан червоного вина Ё понЁс по сходах. Дзбан АлЁ поставив на голову, а лЁвою рукою тримав тацю з чашами Ё хорасанською землею (якби лишив при ДжарЁ©, хто зна, скЁльки б вона собЁ прихопила?). СвЁже повЁтря впливало крЁзь розчинене вЁкно, син╨ небо висвЁтлював на обрЁ© здоровенний мЁсяць Ё чЁтко-чЁтко вирЁзьблював чорнЁ стрЁли мЁнаретЁв та вЁзерунчастЁ вершки-опахала високих пальм. АлЁ розлив у чашЁ густе червоне вино Ё не став чекати, поки гостЁ почнуть пити, а побЁг униз по цукрову тростину, горЁхи, помаранчЁ та айву. Стрибнув униз сходами Ё подумав, що застане ДжарЁю за шкодою. Але ДжарЁя кудись зникла, щоправда лишивши вЁдкритою тацю Ёз шпичаками тростини. ВЁн покликав ©©. Та на його слова вЁдгукнулась стогоном господиня Айша. АлЁ поспЁшив до не© в закуток. МЁсячнЁ променЁ кинули чорну тЁнь вЁконно© решЁтки на потрЁскану, колись визолочену стЁну. Айша пЁдвелась на лЁктЁ Ё попросила пити. АлЁ не став кликати негритяночку, а сам нацЁдив у чашу холодно© води з неполив'яного вогкого глека. Це був тут, у БасрЁ, ╨диний спосЁб дЁстати холодну воду - налити в обпалений та неполив'яний глиняний глек. Коли почина╨ вода просочуватися крЁзь пористу глину, всерединЁ вона, хоч зменшу╨ться в об'╨мЁ, почина╨ охолоджуватись. Айша вЁддихалась Ё попросила дати ©й лЁки вЁд болю. Хлопчина й це виконав швидко Ё хотЁв йти, та вона вхопила його за руку. - Посидь зо м-мною... .МенЁ однЁй страшно... Я боюсь вмерти... - Господине моя матЁнко! Зараз вЁднесу захуску-маззу мо╨му хазя©ну Ё прийду до тебе. Хлопець знову побЁг нагору. ДжарЁ© не було Ё на сходах, Ё в кЁмнатЁ з глеками вона не з'являлась. Поставив тихо тацю з горЁхами й тростиною Ё малесеньку корзинку з помаранчами. СпЁвак пробував дзвЁнкЁ струни свого поцяцькованого аль-ута. Дво╨ шейхЁв смакували з чаш маленькими ковтками вино. ТретЁй жував хорасанську землю. Абу Амар, заплющивши очЁ, малесенькими ковточками надпивав вино Ё довго-довго його розсмаковував. Перед спЁваком стояла вже порожня чаша. Абу Амар пЁдкликав АлЁ. - ПоспЁшай до Сахла. Попрохай у нього квЁтЁв: жасмину, гвоздик Ё ромашок. - Але ж пЁзно, мЁй господине! - вихопився АлЁ. - Тихше, - шарпнув його за сорочку Абу Амар. - Сахл пЁзно ляга╨. СкЁльки вЁн скаже - стЁльки й плати. АлЁ спустився вниз по корзину - Айша вже мЁцно спала. Коли хлопець поспЁшав двором, згори в нього жбурнули фЁнЁковою кЁсточкою. АлЁ пЁдняв голову: на краю даху сидЁла навкарачки ДжарЁя. - ПЁдЁймись нагору - я тобЁ щось покажу! - зашепотЁла, наставивши долоню трубою до вуст. - Як я пЁдЁймусь? - запитав пошепки АлЁ, бо знав - ДжарЁя його одначе почу╨. - ВЁдЁмкни он тЁ дверЁ кривим товстим ключем Ё давай нагору. ТЁльки обережно, бо там схЁдцЁ крутЁ й поламанЁ... Так хлопець Ё зробив. Щоправда, добре забруднився порохом Ё кЁлька разЁв навЁть чхнув, але за хвилю вже був на даху. - Я сюди залЁзла, - шепотЁла ДжарЁя, - щоб краще чути спЁвака. Тут таке мЁсце, що крЁзь вЁкно звуки краще чутнЁ, нЁж пЁд дверима слухати! - А тодЁ тихЁше зашепотЁла: - Вони обидвЁ прийшли - Ё донька, Ё жЁнка! Хочеш на них подивитись?! АлЁ аж в ротЁ пересохло вЁд хвилювання - вЁн ще нЁколи не бачив жЁнок багатЁ©в. Кивнув негритяночцЁ головою. - ТодЁ тихо повзи за мною, - шепотЁла на вухо йому ДжарЁя. - Вони вилЁзли через стелю до покинуто© голуб'ятнЁ. ╡ тепер схованЁ з усЁх бокЁв. Сидять собЁ Ё слухають крЁзь стЁну, що в нас дЁ╨ться. От зараз побачиш, як вони голову в щЁлину мЁж стовпами встромили... Негритяночка Ё хлопець проповзли весь дах Ё зазирнули вниз через невисокий парапет. ╡ все було так, як сказала рабиня. Злам стЁни сараю Ё велико© голуб'ятнЁ створювали затишний закапелок. От у цьому закапелку й примостилися двЁ простоволосЁ жЁночЁ постатЁ Ё зазирали кудись межи двох грубих тикових болонкЁв. Почулися голоснЁ, дзвЁнкЁ акорди аль-ута, Ё голос спЁвака заволав на найвищЁй нотЁ пЁсню славетного Абу РабЁя. ╡ сам я не гадав, а все ж згадав Я про жЁнок, на диво схожих! ╡ ©хнЁх нЁг струнких, Ё бЁлих пишних стегон Я до останньо© життя хвилини не забуду... Ой скЁльки ж насолоди Торсати пружкЁ перса молодЁ©! Я присягаюсь Ё МашрЁком Ё МагрЁбом - ГрЁха нема╨ в тому, люди! Голос спЁвака був високий, майже жЁночий, чистий-пречистий. Але чомусь то© млостЁ, що вЁд голосу НЁссо, хлопчина не вЁдчув. ВЁн поповз назад до ляди в даху, а ДжарЁя поспЁшила до сво╨© схованки над вЁкном... По головному каналу пливли човни, переповненЁ людьми, освЁтленЁ лЁхтарями Ё свЁтильниками. Та порожнього човна довелося все ж почекати. А в садибЁ Бен Сахла дЁйсно не спали. Ворота були наполовину розчиненЁ. ЧорнЁ мЁсячнЁ тЁнЁ на першому подвЁр'© розривало червоне свЁтло нафтового лЁхтаря. ПЁд лЁхтарем, за довгим столом сидЁв Бен Сахл Ё продавав якимсь багато вбраним молодикам запечатанЁ глеки та трояндовЁ пагони з блЁдорожевими, дуже запашними квЁтами. Коли молодики пЁшли з двору, АлЁ пЁдступив до торговця Ё, не знаючи як вЁтати Ёудея в його садибЁ, побажав миру цьому дому Ё його господаревЁ. МЁцний пишнобородий чоловЁк схилив голову до лЁвого плеча, примружив праве око Ё спитав: - ВЁд кого ти, хлопчику? Я тебе вперше бачу. - Я слуга мосульського купця Абу Амара. - А сам ти не мосулець? - Я зЁ славно© оселЁ халЁфЁв, з МЁста Миру Ё Спокою, - кланяючись Ё притискаючи руку до грудей, вЁдповЁв АлЁ. - ╡ чого ж бажа╨ твЁй мосулець? - Хазя©н посмЁхнувся такою посмЁшкою, в якЁй була Ё повага до Абу Амара, Ё сумнЁв наче в тому, що вЁн, Абу Амар - "мосулець", Ё готовнЁсть задовольнити всЁ побажання цього "мосульця". АлЁ виклав усЁ побажання Абу Амара. Хазя©н ляснув у долонЁ. З дверей вийшла висока дЁвчина з вЁдкритим лицем Ё розпущеним, пухнастим, як пЁна, волоссям. - Збери з дЁвчатами квЁти. Та зачекай, не йди! - А тодЁ знову схилив голову до АлЁ, тЁльки до правого плеча, але око примружив лЁве. - А хто прийшов до твого хазя©на? Це не та╨мниця? АлЁ розповЁв Ё про мужЁв, Ё про спЁвака. ТЁльки ж, звичайно, не сказав жодного слова про сни Абу Амара Ё про люстро Аллаха. ╡новЁрцю негоже про це знати. Та й багато злого розповЁдали базарнЁ люди про Ёуде©в. ТодЁ Бен Сахл, вислухавши, повернувся до дЁвчини. - З ромашок сплетЁть п'ять вЁнкЁв! Жасмин Ё гвоздики зв'яжЁть пучками. ╡ди! Бен Сахл, випитуючи в АлЁ про закуски на учтЁ в Абу Амара, посунув по дошках три запечатанЁ глеки. - Вино. Ось бачиш - на печатцЁ мо╨ Ём'я та позначка, що це вино з мо╨© крамницЁ. А ось тобЁ, - вЁн пЁдсунув до хлопця найбЁльший глек, - глек з вином. Але я ставлю на ньому свою печатку Ё пишу на восковЁ, що це пальмовий сЁк. Його поставиш перед тим шейхом, в якого родимка на щоцЁ. ╡ скажи голосно, що це пальмовий сЁк. Побачиш, той шейх нагородить тебе за цей глек. - Але для чого обдурювати?.. -Хлопець не встиг договорити, бо його перебив Бен Сахл: - Знаю як облуплених тих мудрецЁв-шейхЁв! ╡ вподобання кожного з них добре знаю. Побачиш - вони вп'ються Ё захочуть одягти вЁнки. А вЁнки в тебе вже будуть готовЁ. ╡ знов же-тебе нагородять... А тепер давай грошЁ! АлЁ припечатав на липкЁ вЁд вина дошки столу ваговитЁ динари. - Якщо тебе винагородять за вино Ё вЁнки, то прийдеш Ё подЁлишся прибутком зЁ мною, згода? АлЁ хотЁв сказати, що Абу Амар йому особисто не давав нЁ фалса Ё нЁчого не обЁцяв навЁть. Побачивши, що хлопець завагався, Бен Сахл посмЁхнувся. - Що, шкода подЁлитися з Ёншим сво©м прибутком? - Клянусь Аллахом, нЁ! - заприсягся АлЁ. - Дивись, ти поклявся Ём'ям Отверзаючого Браму...- задоволено засмЁявся торговець. Пишноволоса все щось не приносила квЁтЁв, Ё АлЁ спостерЁгав, як над глеком з трояндами зависли зразу три нЁчних метелики-бражники... А Бен Сахл з любов'ю роздивлявся на кожну монету, що вторгував за сьогоднЁшнЁй вечЁр. ╡ хлопцевЁ зовсЁм не хотЁлося покидати подвЁр'я з таким яскравим нафтовим лЁхтарем. ╡ ще - так хотЁлося побачити бЁло-рожеву троянду! Аж калатало серце Ё пересохло в ротЁ. - Господине! Я чув, що ти володар надзвичайного дива... Червоно-бЁло© троянди... - Де ти про це чув? - У БагдадЁ, в кварталЁ золотарЁв. Казали на тому базарЁ, що один торговець вином у БасрЁ ма╨ таку троянду...- збрехав АлЁ. - А ти хЁба бував у тому кварталЁ? - Я по всЁх кварталах, по всЁх ханах Ё суках бував. - А ти, часом, не багдадський базарний злодюжка? - Аллах менЁ свЁдок - нЁ! Я носив ©м рибу. - Яка ж риба найкраща? Яка найгЁрша? - Сазан - окраса святково© трапези, вусач да╨ мЁць Ё вбива╨ недосвЁдчених, сом - аль-кармут - ©жа бЁдняка. - Зна╨ш... - Господине мЁй! благаю тебе - дай поглянути лише раз на червоно-бЁлу троянду!.. Торговець випростався за столом Ё зразу став наче бЁльший удвЁчЁ. Голос його забринЁв холодно й неприязно: - Для чого тобЁ зазирати на диво? Ти слуга, Ё знай сво╨ мЁсце! - Я слуга випадком. Дочекаюсь щастя Ё попливу до ╡ндЁ©. Я ж полишив домЁвку, щоб побачити дива свЁту, про якЁ чув у БагдадЁ. Твоя троянда - перше диво. - НЁ, це неможливо! Ми рЁзно© вЁри, а в мо©м саду жоден чужий чоловЁк не бував. ╡ АлЁ зрозумЁв, що прохати Ё молити про ласку - зайве. Пишноволоса принесла квЁти, й АлЁ поскладав ©х до корзини, поверх глечикЁв. Човняр лаявся, що АлЁ змусив його стЁльки чекати. Та зайва монета заткнула йому пельку, Ё вЁн в одну мить пригнав човна до садиби АйшЁ. Коли АлЁ вЁдчинив пота╨мну хвЁртку Ё зайшов на подвЁр'я, то почув, як з розчиненого вЁкна неслися пЁсня Ё ляскання в долонЁ. ДжарЁя покликала його згори, але хлопець не спинився Ё не пЁднявся до не© на дах, а поспЁшив до бенкетуючих. У кЁмнатЁ чадЁли свЁтильники, пахло розлитим вином Ё розкритими, розлущеними помаранчами... ВсЁ були пЁдпилЁ Ё то добре - Ё спЁвак, Ё Абу Амар, Ё обидва шейхи. ТретЁй же, похмурий, мов хворий крук, сидЁв Ё жував стеблину цукрово© тростини. АлЁ полЁз до корзини Ё доставив перед ним великий глек. - Що ти менЁ ставиш? Я виконую всЁ заповЁти Магомета Ё вина не вживаю! - О достославний Ё найшановнЁший! Тут ось печаткою вЁдтиснуто на восковЁ, що ще сЁк, пальмовий сЁк. - Ну наливай, побачимо, чи не шахра© нашЁ торговцЁ! АлЁ стало страшно - раптом Бен Сахл жорстоко над ним посмЁявся? Що тодЁ буде?! Шейх понюхав, зробив кЁлька великих ковткЁв золотавого прозорого вина. ВЁддихнув, заплющив очЁ, облизав губи. ВсЁ принишкли. Шейх поколупався в поясЁ Ё витяг звЁдтЁля тонесеньку половину дирхема. - Ти вгадав мо© побажання, хлопчику! Це найкращий сЁк, який я будь-коли пив! А ©м подай вино! - наказав старий, наче вЁн, а не Абу Амар тут був господарем... - Молодець! - шепнув Абу Амар Ё стис лЁкоть малому, коли АлЁ наливав йому у чашу багряне вино. - ГрошЁ лишились, - зашепотЁв АлЁ господаревЁ. - ГрошЁ потЁм, - також пошепки до АлЁ, а тодЁ голосно до всЁх: - Пиймо Ё славимо життя! СпЁваймо, поки спЁва╨ться! СпЁвак вдарив по струнах Ё аль-ут голосно вЁдповЁв йому, наповнивши дзвоном усю кЁмнату Ё вилившись у зоряне син╨ вЁкно. - Ех, якби ще й квЁти буди на нашЁй шляхетнЁй учтЁ! - виголосив наймовчазнЁший шейх. Абу Амар ляснув у долонЁ. АлЁ миттю принЁс корзину Ёз запашним жасмином та пряно-терпкими гвоздиками. ДодатковЁ глеки зовсЁм неймовЁрно подЁяли на шейхЁв. Дво╨ пЁдвелися Ё почали танцювати, намагаючись наслЁдувати виверти танцЁвниць. А той, що пив "пальмовий сЁк", не мЁг пЁдвестися Ё тЁльки прохав: - МенЁ для повного кейфу не вистача╨ вЁнка на головЁ. - СтЁйте! - закричав добре-таки пЁдпилий Абу Амар. - СкажЁть, о шейхи преславнЁ, чи дЁйсно не вистача╨ вЁнкЁв? - Не вистача╨...- проспЁвали два шейхи, вихляючи стегнами Ё потрясаючи руками. А третЁй закивав головою по-кЁнському. - АлЁ! - звернувся вперше до нього по ЁменЁ мосулець. - Можеш сплести вЁнки? - Можу! - збрехав АлЁ (хоча в життЁ нЁколи не рвав квЁтЁв Ё не бачив, як то дЁвчата плетуть вЁнки) й вискочив з кЁмнати. В поко© знов зчинилась веремЁя Ё заголосила п'яна пЁсня. Хлопець пЁдкрЁпився оладками, з'©в рештки сушених смоков, а тодЁ, надЁвши на руки, понЁс нагору ромашковЁ вЁнки. Його появу зустрЁли оплесками Ё радЁсними вигуками. СтарЁ, огряднЁ шейхи скакали, наче обЁсЁлЁ цапи, бризкали один на одного вином, вмочали бороди у вино Ё спЁвали непристойних пЁсеньок, що ©х спЁвають козолупи та золотарЁ у шинках. АлЁ крадькома поглянув на щЁлину пЁд стелею. ДвЁ пари очей уважно стежили за тим, що вЁдбува╨ться у помешканнЁ. Тут шейх, який пив "пальмовий сЁк", покликав АлЁ. - Слухай, малий!.. ╡ ти слухай, музико!.. Ти заграй нам танцювально©, а ти потанцюй нам, як маленька циганочка!.. Тобто голяка, - пояснив вЁн п'яним Ё хитрим усмЁхом. АлЁ аж млосно стало вЁд несподЁванки й страху - ось яко© ганьби вЁд нього вимагають! Мало ©м того, що вони, мов рЁзники, повпивалися, так ще його хочуть у лайно закаляти?!! ╡ лють шибонула йому в голову гарячим струмом. Але тут не сафЁна, а Абу Амар не лоцман-манде╨ць - не заступиться! Он вЁн як смЁ╨ться на всЁ зуби! Тому АлЁ вгамував себе вмить Ё вЁдповЁв: - Не можна менЁ! Бо, по-перше, я мужчина, а по-друге, я рибалка, а не танцЁвник. - А чим ти доведеш, що ти мужчина? - спитав, п'яно похитуючи головою, Абу Амар, зневажливо посмЁхаючись. - Хоча... ось тобЁ нЁж, - Абу Амар звЁдкЁлясь висмикнув ножа з чорним держаком Ё недбало кинув хлопцевЁ. АлЁ перехопив його на льоту, Ё всЁ схвально загукали. - Попадеш в отой одвЁрок - Ё нЁж твЁй! АлЁ розмотав хустку з шапочки, той кЁнець, що з перснем, обкрутив на зап'ястЁ, склав удво╨ Ё вЁльний кЁнець прихопив двома пальцями. Натягнув хустку Ё вставив у складку колодку ножа, а лезо повернув до себе. Крутонув щосили, щоб нЁж не випав. Десь на десятЁм обертЁ розЁгнав отаку пращу до повно© сили Ё вЁдпустив кЁнчик хустки. НЁж зблиснув гостренним лезом Ё майже на третину зайшов у кедровий рЁзьблений одвЁрок. Дерево аж задзвенЁло вЁд сили удару, мов хто по ньому сокирою рубонув. - Я можу йти? - спитав змучено АлЁ, втираючи пЁт з чола. - ВЁзьми ножа, вЁн твЁй. - Бог Ёз ним, у мене рука болить, - викрутився АлЁ. Тут пЁдпилий музика вхопився за колодку Ё почав шарпати з дерева лезо. Та марно - нЁж не пЁддавався. - Зачекай, злама╨ш пЁдвЁвся Абу Амар, якимось невловимим рухом шарпнув ножа Ё витяг з дерева. Але вЁд того порушився трохи одвЁрок, зЁ стЁни вЁдпав великий шмат тиньку - Ё перед очима присутнЁх вЁдкрились яскравЁ малюнки. 10. ПОДАРУНОК МУЗИКИ Як вЁдкрилась стЁна, Ё на старому тиньку побачили яскравЁ малюнки, то й пЁдпилЁ шейхи, Ё спЁвак поспЁшили до стЁни. Абу Амар зупинив рукою АлЁ, що разом з усЁма кинувся, щоб роздивитись та╨мницю. Та мосулець узяв хлопця за плечЁ Ё повернув до дверей. - ╡ди вниз Ё вЁдпочивай! А коли треба - я тебе покличу! АлЁ вЁдкрив рота, щоб сказати, що вЁн хоче теж подивитись. Абу Амар опустив повЁки на сво© блискучЁ чорнЁ очЁ, нЁби говорячи, що розмову закЁнчено Ё слЁд миттю виконувати його побажання. Засмучений АлЁ повернув до дверей, Абу Амар пЁшов за ним Ё зачинив дверЁ на засув. Хлопчина опустився вниз, де ДжарЁя знову пекла собЁ тонесенькЁ, як лист самаркандського паперу1, пшонянЁ оладки. Негритяночка, побачивши, що вЁн сильно засмучений, пЁдскочила до нього Ё подала йому гарячих оладкЁв. Зазирала хлопчиковЁ в лице, гладила по кучерях масними пальцями. - З'©ж оладкЁв, з'©ж! Як по©си, зразу стане на душЁ легше! Без ©жЁ нема╨ нЁяких радощЁв! Як ото сидиш голодна Ё заперта, то не дума╨ш, чи щоб подивитись у вЁкно, чи щоб вирватись на вулицю. От коли по©си, тодЁ вже кортить Ё на вулицю дЁстатись, Ё до сусЁдЁв зазирнути. А якби ще й на базарЁ побувати, то справжн╨ свято!.. Вже рЁк вЁд минулого рамадану 2 оця гЁ╨на, - ДжарЁя тицьнула пальцями в той покЁй, де лежала Айша, - тримала мене в будинку Ё нЁкуди не випускала! Поки твЁй Абу Амар не з'явився! З ним стало справжн╨ свято!.. Ось вони зараз танцюють Ё спЁвають про пекаря Ё про його коханця пухленького. Хе-Хе!.. ПЁду подивлюся, що вони там роблять. ╡ ДжарЁя пЁдвелася в нерЁшучостЁ, чи АлЁ не заборонить ©й пЁднятись до кЁмнати. Та АлЁ стало геть усе байдуже. ВЁн думав про сво╨. ╡ поки там вгорЁ ДжарЁя споглядала пиятику найзнаменитЁших законникЁв Басри, вЁн поволЁ пережовував родзинки. Без усякого смаку по©дав смачнЁшЁ дольки помаранчЁ Ё пЁдсохлу пшеничну пампушку. АлЁ найприкрЁше стало вЁд випробування Абу Амара. Невже не видно Ё не зрозумЁло - вЁн, АлЁ, стара╨ться з усЁх сил, пнеться, щоб бути корисним! ЗовсЁм не так, як ЁншЁ хлопцЁ, з якими вЁн виростав на багдадських вулицях. ТЁ завжди намагались обдурити одне одного Ё старших, десь щось поцупити. ВЁн же хотЁв усе зробити сам, сво╨ю, вправнЁстю. Адже коли приносив у шинки свЁжу рибу, нЁхто до нього не ставився Ёз зневагою, що вЁн нЁчого не вартий, нЁчого не вмЁ╨! А вЁдтодЁ, як почалася подорож на сафЁнЁ, Ё кухар, Ё Джафар, а тепер Ё Абу Амар та й усЁ ЁншЁ думають, що вЁн якесь ледащо. ГарячЁ сльози пЁдкотили пЁд горло хлопцевЁ, але вЁд цього, коли вЁн вЁдчув, що ось-ось заплаче, його охопила гостра лють. ╡ вЁн враз вирЁшив, що аж нЁяк перстень з лалом не ма╨ належати Абу Амару. Зрештою, не Абу Амар жбурнув перстень у канал. ╡ сам Абу Амар нЁ словом, анЁ рухом не виявив тодЁ сво╨© злостЁ, що Ё вЁн у такому збитку опинився, подарувавши перстень цЁй навЁженЁй музицЁ. А вона звела все на пси!.. АлЁ вирЁшив вЁддати променисто-кривавий лал музицЁ. Без сумнЁву, в не© ма╨ бути Ё срЁбло, Ё золото, дирхеми Ё динари. ВЁн назавжди запам'ятав ©© житло з дорогими вЁрменськими килимами, рЁзьбленими тахтами з червоного дерева, вишитЁ шовком подушки, Ё поцяцькованЁ два аль-ута на стЁнЁ, Ё чорного дерева ребаб, суво© рукописЁв на полицЁ, дорогоцЁнний каламар, зроблений з гЁрського кришталю... В не© мають бути монети. Вона живе в малесенькому примЁщеннЁ, але в ньому бЁльше затишку й краси, нЁж у всьому цьому старовинному занедбаному будинку АйшЁ. Коли вЁв остаточно упевнився, що вЁддасть перстень музицЁ, йому захотЁлось ©сти. ╡ вЁн з'©в половину того на©дку, що був призначений на всЁх них - Айшу, ДжарЁю та АлЁ. ВЁн упер недо©дки без жодного вагання. Бо весь час ДжарЁя, немов божевЁльна, смажила собЁ просянЁ млинцЁ, Айша вЁд ©жЁ вЁдмовлялась. Лише пила й пила воду. Та й до всього, пЁсля чарочки лЁкЁв вона мЁцно засинала на кЁлька годин. ВЁн умостився на вузькому тахтЁ, загорнувшись у стару попону, Ё довго крутився, все намагався уявити собЁ, скЁльки ж дасть йому срЁбла музика. Бо що перстень - справжнЁй скарб, вЁн одразу зрозумЁв, як почув, що сп'янЁлЁ повЁ© прохали, благали КадарЁю не викидати його, не топити в каналЁ. А спЁвачка НЁссо, аж заходячись вЁд люто© заздростЁ, намагалась пЁдштовхнути ©© на цей безглуздий вчинок