рсидських бойових коротких куртках Ё вЁдтручували
коричневошкЁрого супутника АлЁ подалЁ вЁд води.
АлЁ звЁвся на повен зрЁст, замахав йому рукою Ё закричав:
НЁчого, нЁчого! Я небавом повернусь! Почекай мене!
На нього цитьнув один з тих, хто нЁби спав, Ё подивився на нього зовсЁм
не п'яним Ё не сонним поглядом.
Ану заткни хавку! I сядь тихо!
АлЁ вЁдчув, як у нього все скипЁло всерединЁ, а проте вЁн спокЁйно
вЁдповЁв:
Я нЁчого не роблю... Того чоловЁка послали зЁ мною...
Цить! -- гаркнув вантажник Ё махнув рукою. АлЁ вЁдчув, як його схопили
ззаду за плечЁ, заломили руки Ё перегнули навпЁл, вдаривши пЁд колЁна
долонею.
Хлопець гепнувся на колЁна, а головою вдарився об мокру дерев'яну
решЁтку на днЁ човна.
Йому було страшно до безтями Ё таки добре болЁло. Та швидка думка
врятувала його: "Не рипайся, бо гЁрше буде!" I вЁн закляк, не ворушився, щоб
не викликати ще бЁльшу жорстокЁсть у цих душогубЁв.
Дихати було важко, серце калатало, а в ротЁ пересохло, та ще й каша при
кожному поштовху лодЁ© пЁдкочувалась хлопцевЁ пЁд горло. Кров стугонЁла в
скронях, Ё вЁн подумки питав себе: "Що робити? Що робити? Що тепер робити?"
УсвЁдомлював, що це лише початок всяких бЁд Ё тортур, якЁ отак раптом
впали на його голову. На пЁратЁв Ё викрадачЁв дЁтей вони не скидались. Та й
АлЁ вже не дитина! Просто вЁн дуже малий Ё страшенно худий. А крали зовсЁм
Ёнших хлопчикЁв -- тим потрЁбнЁ були гарненькЁ Ё пухкенькЁ. "Хто ж цЁ
душогуби?! -- волав подумки АлЁ.-- I наче вони тут на човнЁ всЁ схожЁ...
Ой!.. Та тЁ дво╨, що нЁби торговцЁ хлЁбом на деменЁ,-- то ж стражЁ емЁра..."
I АлЁ до кожно© риси згадав ©х, коли побачив того незабутнього вечора пЁсень
Ё знайомства з КадарЁ╨ю та НЁссо, коли вЁн ходив з Айшою квартал повЁй
Дар-ель-Кихаб винаймати дЁвок для Абу Амара та купцЁв. Це, напевне, вони.
ТЁ, якЁ йшли хЁдником над каналом Ё були готовЁ схопити дЁвчат, що спЁвали.
Та й того човняра, що взявся вЁдвезти цих порушниць мусульманського
благочестя!
Зараз вони сидЁли на деменЁ непорушно, люди з круглими тюркськими
личинами та рЁдкою рослЁстю на бородах. I хоча на них були пов'язанЁ
звичайнЁ тюрбани, хлопець добре ©х запам'ятав у високих шапках стражникЁв,
охоронцЁв емЁра.
АлЁ зрозумЁв -- його везуть у фортецю. Тому що скрЁзь у фортецях були
в'язницЁ -- Ё в БагдадЁ, Ё в ВасЁтЁ, Ё в невеликЁй УбуллЁ, Ё тут, у квЁтучЁй
БасрЁ.
АлЁ охопив жах, нЁби його вже прирекли на смерть. Серце калатало, Ё вЁн
не знав, що з ним робитимуть. Враз усЁ його думки кинулись до синього
дЁаманта. Подумав, що будуть в нього випитувати, куди вЁн подЁв синЁй
дЁамант? Щоб вЁн вЁддав ©м синього дЁаманта! Бо за ним он скЁльки людей
полю╨! А спочатку АлЁ, тручись лобом об ослизле смердюче дерево, вирЁшив,
що, як тЁльки його приведуть до старшого, вЁн зразу скаже, де перстень. I
нехай вони його собЁ забирають. ВЁн бЁльше не хоче тримати в себе цю
прокляту коштовнЁсть. ПотЁм подумав: "Але якщо я отак зразу вЁддам, може,
ефЁопи мене прирЁжуть?" I вЁд страху, що прирЁжуть, його почало дрЁбно
лихоманити. Тут АлЁ схопили, перевернули на бЁк. Один Ёз стражникЁв прикрив
йому здоровенною долонею рота, линвами його зЁгнутЁ пЁд пЁдборЁддям ноги ще
раз сплутав Ё пов'язав з руками. Запхали його в здоровенну корзину, в якЁй з
Корабельного острова привозять у мЁсто на паливо кору, стружку й тирсу.
Закрили згори циновкою.
Що лодЁя пристала до берега, АлЁ взнав по тому, як судно ударилось об
щось, струснулось Ё завмерло.
Корзину взяли дво╨ стражникЁв, просунули жердину в ручки Ё поклали собЁ
на плечЁ. Заколисало поборканого АлЁ вЁд ©хнЁх швидких крокЁв. I рота йому
було зав'язали хусткою, тЁльки носа лишили вЁдкритим, щоб мЁг дихати. Бачив
лише мерехтЁння свЁтла й тЁнЁ крЁзь лозини. Чув, як тупають ногами люди,
шваркають сандалями об дерев'янЁ палЁ хЁдника.
Як зупинились носЁ© Ё почали перемовлятись ©х чи©мось, АлЁ зрозумЁв --
його принесли до фортецЁ, де були Ё митниця, Ё казна, Ё склад збро© Ё диван
2 пошти Ё порту в БасрЁ. Тут, АлЁ чув розмови, правив головний
пЁсля емЁра чоловЁк Басри -- начальник порту Ё митницЁ.
ЗарипЁли, загуркотЁли стулки брами Ё знов корзина загойдалась Ё
попливла вперед.
ПотЁм хлопця наче потягли вгору. Корзина весь час билася правим боком
об мур, лозини чиркали об цеглу. ЗарипЁли дерев'янЁ стулки Ё, проказавши
привЁтання, носЁ© опустили корзину Ё почали призивати благословення Аллаха
на голову тих, хто був у тЁй кЁмнатЁ.
Зрештою голоси носЁ©в почали вЁддалятись Ё зовсЁм затихли. ЗарипЁли
стулки дверей. Наче знайомий голос звернувся до когось на ймення Ё наказав
вЁдкрити корзину.
Тепер уже АлЁ не сумнЁвався -- то говорив страж, той, що влаштував
веремЁю у помешканнЁ АйшЁ в ту глупу п'яну нЁч. Чи©сь могутнЁ, здоровеннЁ
руки схопили хлопця за лЁктЁ, висмикнули з вербово© в'язницЁ Ё поклали на
пЁдлогу.
АлЁ лобом вперся в дерев'яну бЁлу й вишкрябану дошку.
А тепер розв'яжи йому рота! -- знов наказав голос стража.
Коли чорнЁ пальцЁ розмотали хустку з його голови, вЁн змЁг трохи
вЁддихатись. Хлопчина обережно-обережно ледь пЁдвЁв голову Ё зиркнув уперед.
Побачив просто над собою на червоних подушках рожевЁ, майже бЁлЁ, шаровари,
поли зеленого тонкого каптана, капцЁ Ёз золотими великими намистинами.
Руки, мЁцнЁ, засмаглЁ, лежали поверх пЁл халата на колЁнах. На пальцях
поблискували й Ёскрились перснЁ з каменями -- смарагдом малюсЁньким, чималим
гранатом Ё великою кулькою -- бЁрюзою. Як ще вище позирнув, то побачив АлЁ
мЁцне, випнуте вперед, а водночас Ё широке пЁдборЁддя з глибокою ямочкою.
МЁцно стуленЁ вузькЁ вуста. Навколо вуст кучерява руда борода та вуса.
РоздутЁ нЁздрЁ прямого носа. Ще вище темнЁ, уважнЁ Ё водночас лютЁ очЁ. Над
очима нависали темно-рудЁ кутцЁ брЁв. Над усЁм бЁлий головний плат з чорним
крученим обручем -- так, як носять беду©ни. I той рудий сказав:
Ти АлЁ з Багдада?
АлЁ привЁтався з усЁ╨ю повагою, як ма╨ вЁтати малий великого, Ё призвав
благословення Аллаха на голову рудого.
На що рудий скривився, потягнув у посмЁшцЁ лише правий кут вузьких губ.
Я АлЁ з Багдада, син Хасана.
--- Що робиш у БасрЁ?
Я служив сво╨му пану Абу Амару з Мосула.
Чого ти з'явився на Корабельному островЁ? Хто тебе туди надЁслав?
Тому що хочу найнятись на корабель Ё поплисти в ╡ндЁю.
Ти не брешеш?
Я не брешу, присягаюсь Аллахом!
А ти зна╨ш Бен Сахла?
АлЁ помовчав, подумав, зрештою озвався:
Я в нього купував виноградний Ё яблучний сЁк для гостей мого
господина...
Хто тебе надЁслав продати йому перстень з лалом?!
Кому?
Ти що, придурю╨шся?! Б╨н Сахлу! ВЁдповЁдай!
I сво© пальцЁ з колЁн зняв, стис у кулаки Ё струснув ними в повЁтрЁ.
АлЁ, лежачи перед ним, нЁби поборканий пЁвник на м'ясному базарЁ,
вивернув голову набЁк Ё дивлячись Ёз тремтЁнням в лютЁ очЁ сильника, сказав
тихо, але виразно:
Я перстень з лалом нЁкому нЁколи не продавав!
Брешеш! Ти продав перстень з лалом цьому паскудному Ёуде╨вЁ, цьому
падлу на золотЁм мЁшку!!!
МЁй ласкавий пане, найсвЁтлЁший, найрозумнЁший! Я не знаю, хто ти, але
по тво╨му одягу я бачу, що ти вельможний Ё достойний чоловЁк, в очах тво©х
незрЁвнянна мудрЁсть Ё над тобою повсякчас благословення Аллаха! Я тобЁ
присягаюсь хлЁбом щоденним Ё водою житт╨дайною, що я не продавав Бен Сахлу
персня з лалом. I не носив йому нЁякого персня з лалом. Я правду кажу! Щиру!
На слова АлЁ чоловЁк розчепЁрив пальцЁ Ё лЁву руку опустив на лЁве
колЁно, а пальцями правицЁ клацнув.
I зразу ж злЁва виступили чорнЁ ноги з бЁлими товстими нЁгтями, нЁби
зробленими з коров'ячого рогу. АлЁ почув над собою свист, який блискавкою
впав на нього. ОперЁщив спину й обидва боки Ё зачепив нижню губу, так що
вона трЁснула Ё бризнула на пЁдлогу кров'ю. БЁль був гострий, нЁби сотнЁ ос
вдарили жалами по спинЁ, по руках Ё по губЁ.
Рудий гидливо зморщив перенЁсся,
Обережно! ПЁдлогу не брудни! Без кровЁ, але так, щоб вЁн всю правду
виклав!
I на АлЁ посипались удари довгого гранчастого канчука. АлЁ чув, що в
далекЁй ЕфЁопЁ© такими батогами з бегемотовЁ шкЁри б'ються за дЁвчат юнаки.
I, згадавши це, засмЁявся. I вже нЁби не вЁдчував так гостро болю.
Досить! А ти чого смЁ╨шся, шакаленя? -- засичав рудий.
НайяснЁший Ё найдостойнЁший мЁй пане, накажи мене розв'язати, тодЁ
скажу.
Он як? Ти ще вЁд мене чогось вимага╨ш? Син повЁ© Ё золотаря! Та я
тебе!!! Ану пЁддай йому трохи, щоб знав цей шакал, як просити Ё кого
просити!
ЧорнЁ ноги вЁдступили вЁд АлЁ, та водночас удари почали падати з
особливою точнЁстю. По ши©, по плечах, по головЁ, по руках, по спинЁ.
Особливо пронизував бЁль у п'ятах, так що АлЁ аж забило дух Ё вЁн уже не
тЁльки не мЁг нЁ смЁятись, нЁ говорити, а навЁть вЁльно дихнути. Поки вЁд
одного сильного удару по п'ятах вЁн шарпонувся Ё впав набЁк.
Досить! -- ляснув у долонЁ рудий.-- Значить, ти кажеш, що ти не
продавав перстень з лалом Бен СахловЁ?! I нЁхто тебе не посилав продавати
цей перстень? I нЁхто тобЁ не наказував спитати в Бен Сахла цЁну того
персня?
Я й без Б╨н Сахла знаю, що перстень коштовний! Там одного золота не
менше, як на двадцять каратЁв 3 буде.
Ага! Так ти, значить, тримав перстень у руках, як ти його вагу зна╨ш?!!
АлЁ замовк, проклинаючи себе за необачнЁсть. Страж, що влаштував
веремЁю в Абу Амара, виступив уперед.
Господине мЁй! Дозволь, я його поспитаю?
Питай,-- мляво ворухнув правицею рудобородий,
Скажи, де ти дЁстав перстень? Чи тобЁ дав його хто, чи ти пЁрнав за
ним? Бо ╨ люди, якЁ свЁдчать, нЁби ти пЁрнав за ним Ё знайшов його на днЁ
каналу. Яким же чином ти його знайшов?
I тут АлЁ вирЁшив: щоб не наговорити проти себе дурниць, за всяку цЁну
мовчати.
Коли не вЁдповЁв, страж звЁдкЁлясь висмикнув пучок тамарисково© лози Ё
вперЁщив хлопця по п'ятах.
НЁби безлЁч гвЁздкЁв вп'ялися йому в пЁдошви. ВЁн шарпонувся Ё впав на
другий бЁк. Здоровенний же страж перЁщив Ё перЁщив його, поки рудий не
припинив мордування.
Досить! Це нЁчого не да╨. Розв'яжи його зовсЁм!
Страж смикнув за кЁнець линви Ё зразу ж пута спали.
Звестися на рЁвнЁ ноги побоявся. Тому перевернувся з боку Ё, спершись
руками в пЁдлогу, став навколЁшки...
От що! ╙ свЁдоцтво того, що ти Ё пЁрнав за перснем у каналЁ, Ё витяг
його. ПотЁм ти з цим перснем пЁшов до повЁ© КадарЁ©...
Вона не повЁя!..-- не втримався АлЁ, хоч Ё дав собЁ слово перед тим
мовчати й не говорити нЁчого зайвого.
Наказав наш емЁр ©й жити в кварталЁ повЁй Ё платити податок з ремесла
повЁй -- значить, повЁя!.. Отож ти пЁшов до КадарЁ© з лалом, а вона послала
тебе до Бен Сахла продати лал...
АлЁ мовчав.
Ти пробув у Бен Сахла досить довго. I пЁсля того пЁшов вЁд нього в
протилежний бЁк вЁд кварталу ель Кихаб, Ё золото було в тебе Ё за пазухою, Ё
в поясЁ. ПотЁм ти прийшов на Зелений базар Ё купив фЁнЁкЁв. РозмЁняв срЁбну
частку дирхема. На©вся фЁнЁкЁв Ё рештки фЁнЁкЁв кинув за пазуху. ПотЁм ти
сЁв у човен з п'яними матросами Ё повернувся в Дар-ель-Кихаб. Казав, що ти
©деш до спЁвачки НЁссо. Отже, ти заплутував слЁди, щоб нЁхто не знав, що ти
©деш владнати грошову справу КадарЁ©. СкЁльки тобЁ КадарЁя заплатила за
послугу? СкЁльки тобЁ сказала вона просити в купця-Ёудея за перстень?
СкЁльки вЁн дав за цей перстень?
АлЁ мовчав.
ЗнЁми з нього всЁ його лахи! -- клацнув пальцями рудий.
Негр здер з хлопця одяг. Лишалася тЁльки на поясЁ в нього здоровенна
в'язка ключЁв. Уперше рудий посмЁхнувся.
Я бачу, що тЁ дурнЁ мали його ключЁ за золото! Кажуть менЁ: "Бряжчало
золото пЁд сорочкою!" Йолопи! Певно, нЁколи не чули, як бряжчить золото!
НевЁгласи! Але вони добре прослЁдкували його шлях... Я можу тобЁ, сину
золотаря й базарно© повЁ©, сказати, де й коли ти був. Чу╨ш мене?!! Гнила ти
лушпайка! - I ледь вимовив лайку рудий, як бегемотЁв батЁг рЁзонув у п'яти
вогнем. Вперше АлЁ не стримався Ё заверещав.
Шугони його так, щоб дихання забрало.
Негр врЁзав АлЁ по п'ятах. I свЁтло вибнухло в очах АлЁ червоними й
зеленими колами. ПотЁм свЁтло розкололося на безлЁч зелених скалок. I зразу
очЁ залило зеленим мороком Ё все попливло нЁби в туманЁ. ВЁдчув, що пада╨ в
молочно-зелений морок. Його занудило, Ё вЁн втратив розумЁння всього...
Коли хлопець почав приходити до тями, то вЁн не мЁг ще розплющити очЁ й
тЁльки вуха ловили слова, що промовлялись над його головою.
Хлопець або сам дЁстав, або КадарЁя його напоумила Ё показала мЁсце, з
якого перстень кинула...
Ви всЁ були пЁдпилЁ, Ё КадарЁя могла кинути Ёнший перстень. А справжнЁй
перстень сховала в рукав, або за пазуху, або за щоку...
Я бачив -- це був той перстень з лалом!
Я знаю -- ти п'╨ш, як християнська свиня! Ти впива╨шся, як
монах-несторЁанин! Знаю я тво© звички! I якби не ласка правителя, ти зна╨ш,
що я покарав би тебе доброю карою за тво© гидоти... Та зараз справа не в
тобЁ!.. Ось лежить передЁ мною малюнок персня. Ти призна╨ш, що це малинок
того персня?.. Цю пожадливу сучку я добре знаю!... Вона не могла кинути лал.
Вона кинула Ёнший перстень. Але побоялась вийти Ёз свого кварталу Ё пЁти до
Бен Сахла. Вона зна╨, що Бен Сахл пЁд добрим мо©м наглядом! I вона пЁд мо©м
пильним оком!
Але ж ©й треба було за цей перстень одержати грошЁ.
Для чого ©й потрЁбнЁ такЁ грошЁ? Просто так ця прожерлива сучка нЁчого
не робить... Щось вона задумала!.. Ти зна╨ш, хоча б приблизно, скЁльки
кошту╨ такий перстень?! Та цЁна, що ти ©© зна╨ш, то лише частка його
справжньо© цЁни... Ось у мене в руках малюнок персня... Дивись!.. Бачиш,
який дорогий Ё тонкий папЁр?!
СотнЁ джмелЁв гудЁли в головЁ АлЁ. ВЁн лежав, притиснутий до пЁдлоги
безсиллям, Ё млость накочувалася на нього хвиляста. ЯкЁсь слова пливли,
гудЁли, перекривали одне одного, то нЁби розтягуючись у пЁсню, то скачучи,
як удари калатала в бубон.
Минув якийсь час, Ё знов АлЁ почав розрЁзняти слова.
Письмена арабськЁ, але якщо читати, то виходить щось незрозумЁле. Якась
Ёнша мова. Я покликав Ёндуса-капЁтана. Вчений чоловЁк, зна╨ граматику й мови
кЁлькох народЁв. ВЁн послухав Ё сказав, що нЁчого не розумЁ╨... Перську мову
знаю не гЁрше, нЁж ти. НЁчого подЁбного в листЁ! Тюркську мову знаю! Жодне
слово не звучить схожим на твою мову. Я закликав вЁрменина Ё прочитав йому
оцей та╨мний лист. I вЁн стояв навшпиньки Ё ловив кожен звук. Але так Ё не
впЁзнав жодного слова. Я покликав тих, хто Ёз Кра©ни ХЁнд, хто зна╨ мову
тамЁлЁв4. З'явився один тамЁл, поважний моряк, зна╨ граматику Ё складання
вЁршЁв. ВЁн сказав, що мова не тамЁльська... Яка це мова? Це не Ёудейська! Я
Ёудейську трохи розумЁю!.. ЦЁ слова, що написанЁ арабським письмом, звучання
©х не пЁдходить до жодно© з мов, якЁ можна почути в БасрЁ, чи й МаскатЁ, чи
в ХормузЁ. Якби цих кЁлька слЁв означали арабською або Ёудейською мовою, ми
б точно знали, що це писав Бен Сахл. Але як я доведу, що це писав вЁн?! Коли
це писано нЁ Ёудейською, нЁ арабською, нЁ ЁндЁйською, яку вЁн теж зна╨! I
кому, кому нЁс голуб малюнок Ё слова?!! Дивись, який тонкий папЁрець! Це
самаркандський папЁр з кори тутового дерева! Хоча, може, й з бавовняних
ганчЁрок. Мо© молодцЁ, мо© соколики-шахЁни5 взяли його голуба за кЁлька миль
вЁд Басри, за болотами...
МЁй шановний повелителю, але звЁдки ти зна╨ш, що це його
голуб?!--плавав у вухах АлЁ улесливо медовий голос.-- В БасрЁ багато
голуб'ятникЁв! Вважай, всЁ рух-бани6 тримають голубЁв... Он у
Рустама аж двЁ голуб'ятнЁ... Одна, правда, занедбана. Та все ж два ╨внухи
опЁковуються голубами... Його гЁнцЁ, я певно знаю, вЁд'©здять вЁд нього з
його голубами Ё прибувають до нього з чужими голубами...
Все так, все так!.. А давай повторимо знов -- бачили хлопця в КадарЁ©
вранцЁ? Бачили! Щось вона йому передавала? Передавала! НЁс вЁн щось Ёудею?
Був у нього чимало часу? Був! I потЁм я спитав, коли це все було. МенЁ точно
вказали висоту сонця! Бен Сахл мЁг дати цей папЁрець?.. I потЁм, подивись,
якою твердою, вправною рукою намальовано перстень Ё слова!
Бен Сахл не вмЁ╨ малювати... КрЁм того, вЁн, як клЁщ, трима╨ться сво╨©
вЁри...
Що ти верзеш йолопе! Коли йдеться про такЁ грошЁ Ё про таке дЁло, хто
тут трима╨ться яких заповЁтЁв Ё заборон?! Яку завгодно покуту можна потЁм
прийняти, аби лишень у сво©х руках тримати... Та й не тЁльки про цей скарб
мова! Якщо я вЁд пацюка матиму достеменну вЁдомЁсть про те, що вЁн продав
цей перстень Ёудею, то Ёудей цього разу буде в мо©х пазурах Ё не вислизне
нЁкуди! Я б йому за все заплатив... Але менЁ потрЁбне справжн╨ свЁдоцтво, а
не вимушене свЁдчення!..
Шейх, о найславнЁший шейх, я знаю, що ти на нього ма╨ш найбЁльшу лють у
свЁтЁ! I вЁн це зна╨ також! ХЁба ти сумнЁва╨шся? ВЁн хитрий Ё обережний... I
знов тебе обведе навколо пальця... ВЁн мене майже обЁграв... Та не зовсЁм...
У цього хлопця треба взнати, чи носив вЁн перстень продавати цьому
лихваревЁ? Чи продав?
Ну, нЁчого, нехай вЁн отямиться. Я з ним порозмовляю, може, вЁн бачив,
як Бен Сахл цей перстень малював?
МЁцнЁ пальцЁ вЁдЁрвали АлЁ вЁд пЁдлоги, Ё хтось тицьнув йому пЁд носа
чи якийсь розчин гостропахнучий, чи якусь сЁль, Ё вЁн швидко почав приходити
до тями. Його тримали за лЁктЁ, Ё вЁн стояв на колЁнах перед рудобородим.
Ти, худющий глистюк! Син байстрюка Ё сам байстрюк! Ти скажи -- це
малюнок Бен Сахла?!
Бен Сахл не бачив персня з лалом! Перстень з лалом бачив я, бачила
Айша, бачили тЁ, хто були на пиятицЁ.
Вони брали в КадарЁ© подивитися перстень?!!
Не знаю. Я на пиятицЁ не був...
А як же ти бачив цей перстень?
АлЁ замовк Ё похнюпив голову.
ТодЁ цей сильник Ё вельможа покликав когось, хто стояв у сусЁднЁй
кЁмнатцЁ за завЁскою.
Чжан! Спробуй взнати в цього базарного глистюка, чи бачив вЁн, як Бен
Сахл малював персня?
АлЁ тодЁ заговорив, тремтячи вЁд жаху -- яка ж нова тортурна його
чека╨:
Присягалось Аллахом! Я не брешу! Бен Сахл цього персня не бачив.
ТодЁ скажи -- де ти бачив перстень? I чи правильно намальовано перстень
з лалом на паперЁ? I взагалЁ, це той перстень, що його кинула у воду
КадарЁя? - ЧоловЁк у зеленому простяг перед очЁ АлЁ його ж власний малюнок.
ПапЁр було обрЁзано до самого креслення, а з другого боку
розмальовано прегусто лЁтерами арабсько© в'язЁ. ПапЁр був добре зЁм'ятий Ё
наче навощений.
Ти письменний, шакале ти мерзенний?
НЁ, я не знаю грамоти. Я не мав часу, щоб учитись, а батько не мав
грошей, щоб мене вчити...
Скажи -- це малював Ёудей?
НЁ, не Бен Сахл.
А звЁдки ти зна╨ш, що малював не Бен Сахл? Значить, ти його малював?
Я неписьменний, присягаюсь Аллахом!
Ну добре , зараз ти нам скажеш тодЁ всю правду -- хто ж таки малював
цей малюнок?
Ззаду негр схопив АлЁ за руки, голову затис сво©ми лЁктями, а пальцЁ
хлопцевЁ простягнув уперед.
Перед ними з'явився чоловЁк у синьому дешевому халатЁ Ё чорнЁй шапочцЁ
на круглЁй голенЁй головЁ. З верхньо© губи спускались чорнЁ, тонкЁ, як
пацючЁ хвости, вуса, Ё з пЁдборЁддя теж обвисали довгЁ чорнЁ волосини. Лице
зовсЁм жовте, Ё на ньому чорнЁ щЁлини очей.
У лЁвицЁ жовтошкЁрий тримав пучок тоненьких, загострених каламЁв.
Такими очеретяними каламами ой як вправно пишуть листи Ё всякЁ прохання
багдадсько© базарнЁ писарчуки.
Тримав! Добре тримав! -- проговорив люб'язно жовтий негровЁ. ВЁн
висмикнув Ёз пучка каламЁв один Ё гострим кЁнцем потонув пЁд нЁготь великого
пальця лЁво© руки АлЁ.
АлЁ навЁть не мЁг скрикнути чи застогнати -- вЁд дикого болю перехопило
горло, притисло шлунок. I вЁн лише засопЁв носом, мовби з нього, як Ёз
старенького мЁха, видавлювали повЁтря. Жовтолиций всадив пЁд нЁготь
вказЁвного пальця другий калам. ПотЁм третю очеретину загнав пЁд нЁготь,
потЁм четверту. Коли вЁн загнав очеретину пЁд нЁготь мЁзинця, тог зрештою,
легенЁ вЁдпустило. АлЁ набрав повнЁ груди повЁтря Ё заверещав несамовито, як
собака вищить, з якого живцем луплять шкЁру на бубон. В очах знову то
плавали, то кружляли зеленЁ й червонЁ плями Ё нудота пЁдступила до горла.
Обливало тЁло холодним потом. ВЁн став геть мокрий, нЁби його витягли Ёз
води. ПЁт чурЁв у нього попЁд пахвами, зливався вниз по черву, по грудях,
поза вухами по ши©.
Нудота сплелася з болем, пЁдкотилася до горла. I вЁн смердючим струмися
виблював кашу, що з'©в на Корабельному островЁ. Гидота полилась на його
пласковидого мучителя Ё бризнула на подушки Ё на капцЁ рудобородого. Той
пЁдскочив, заревЁв, як вЁслюк пЁд час злучки.
Геть цього байстрюка!!! Геть смердючого шакала!!! Розправляйся з ним як
хочеш! ТЁльки без мене!
Яка гидота!!! -- Обличчя його виражало таку муку, просто бЁль.-- О
паскудство! Тепер я маю пройти очищення, а в мене стЁльки справ! О Аллах! За
що такЁ випробування!!! Витягни з нього хоч клЁщами правду про цей лал!!!
Як АлЁ виблював, дихання в нього вирЁвнялося Ё пЁт перестав чурЁти.
Лише ноги його не тримали, як Ё ранЁше. I вЁн завис у руках могутнього
негра, для якого важив не бЁльше, нЁж кошеня в руках хлопчика. Отак жовтий
наробив сво©ми очеретинами веремЁ©. Рудий пЁдвЁвся Ё пЁшов геть, посилаючи
прокляття на голови всЁх Ёуде©в, Бен Сахла, усЁх каббалЁстЁв, магЁв,
ворожбитЁв Ё чорнокнижникЁв, усЁх вЁдунЁв Басри Ё всього халЁфату.
Негр не зрушив з мЁсця. Лишився Ё жовтовидий кат, оббльований з нЁг до
голови. I спокЁйно почав всаджувати АлЁ пЁд нЁгтЁ правицЁ загостренЁ
очеретини.
Коли вЁн всадив пЁд нЁготь останню очеретинку, АлЁ знову стало млосно.
I вЁн обвис у руках негра. Наче й бЁль пЁд самими нЁгтями зменшився, пригас,
але дуже болЁло пЁд пахвами, болЁло пЁд лопатками, той бЁль проймав
тремтЁнням усе ╨ство, Ё знов пЁт зросив його худе тЁло.
I тут знову перед ним, власне, над ним став стражник з рЁдкою
кучерявого борЁдкою.
А тепер скажи ти менЁ щиро Ё по правдЁ -- чому ти був у Бен Сахла?
Я пЁшов... йому... вЁддати... борг...
Який борг?
Сказав вЁн менЁ, коли шейх нагородять мене грошима за вЁнки квЁтЁв, то
щоб я прийшов до нього подЁлитись монетами.
I ти прийшов?!
I я... прийшов! Як обЁцяв... я тримаю слово...
Добре! Нехай буде так! Але чого ти так довго сидЁв у Бен Сахла?
А вЁн розпитував мене про хвору Айшу.
Ну й що ти йому сказав?
Я сказав йому, що вона лежить, Ё викликали Юсуфа лЁкаря, Ё вЁн таке й
таке ©й призначив.
А ще що?
БЁльше вЁн мене нЁ про що не питав...
А ти йому що розповЁдав?
Я не пам'ятаю...
Може, згада╨ш?
Не пам'ятаю...-- хрипко вЁдповЁв АлЁ, Ё все всерединЁ у нього тремтЁло.
Пити хотЁлося неймовЁрно. СморЁд вЁд власно© блювотини паморочив
голову, душив сво╨ю гидотою. АлЁ хотЁлося сплюнути. Та вЁн боявся, щоб цЁ
кати не почали його мордувати. А бЁль поштовхами розходився по тЁлу,
наростав пЁд нЁгтями. АлЁ намагався, щоб пальцЁ не тремтЁли Ё щоб очеретини
вЁд тремтЁння не розривали сильнЁше рани.
А про якЁ справи ти з ним Ёще говорив?
Не можу... згадати...
Зможеш!!!
ТодЁ стражник мигнув жовтошкЁрому плосколицему. I той натиснув на
калами долонями тонких рук. Палички вп'ялися глибше пЁд нЁгтЁ.
АлЁ вЁдчув такий бЁль, що пронизав його руки, передався в хребет, в
лопатки, в промежину. I вЁн був зараз на межЁ того, щоб обмочитися,
обкалятися.
Та жовтолиций зразу ж вЁдпустив долонЁ, Ё бЁль спав. (Певно, по
зрошеному потом обличчю малого зрозумЁв, що зараз буде).
Пити...-- ледь прошепотЁв АлЁ.
Скажеш, про що говорив -- дамо пити! СкЁльки захочеш! Згаду╨ш, про що
говорив?!
Я говорив про бЁло-червону троянду...
О! -- вигукнув страж-- Диви, яка в цього смЁттяра витончена натура!
Йому закортЁло побазЁкати з цЁ╨ю падлюкою про одне з чудес Басри? Ти не дуже
думай про його щедрЁсть та його чудеса... Це вЁн вЁд величезних грошей собЁ
завЁв цяцьку, щоб похитуватися перед Ёншими купцями! ВЁн нЁчого, крЁм
грошей, не любить!
Дайте води.. ви обЁцяли...-- прошемрав АлЁ западаючи голосом.
Жовтолиций подав йому кухоль води. Хлопець сьорбнув кЁлька разЁв Ё ще
хотЁв, але страж забрав кухоль Ё проговорив до хлопця:
Говори! Не будеш говорити -- вЁн тобЁ нЁгтЁ буде колупати...
Я просив Бен Сахла показати менЁ бЁло-червону троянду.
Це дурницЁ. Може, воно так Ё було... Тепер скажи -- чого ти ходив до
КадарЁ©? Вона тебе посилала з перснем до Бен Сахла?
Не посилала...
А де вона подЁла перстень?
Перстень вона збиралась покласти у шкатулочку з черепахового рогу, а
потЁм певно, в тахт.
Ти бачив, як вона поклала його туди?!
НЁ, не бачив... Я пЁшов...
Ти йшов вЁд не© на переговори з Ёуде╨м про перстень?!
НЁ, нЁяких переговорЁв не вЁв!..
Значить, ти не посланець КадарЁ© до мЁняйла?
НЁ я нЁколи не був ©© посланцем...
А чого ти вЁд мЁняйла знов прийшов до не©?
Я хотЁв у не© попросити грошей!
Для чого тобЁ грошЁ?
ГрошЁ всЁм потрЁбнЁ...
Добре. Значить, перстень з лалом був у КадарЁ©?
-- Був у КадарЁ©!
А зараз вЁн у не©?
I зараз вЁн у не©.
А чого ж Бен Сахл малюнок персня з лалом комусь надЁслав Ёз сво©м
поштовим голубом?! I голуб летЁв до МашрЁку?
Я голубЁв у Бен Сахла не бачив. Бен Сахл нЁяких листЁв при менЁ не
писав. I нЁякого персня вЁн не малював...
Значить, це не його малюнок?
Не його малюнок...-- вЁдвЁював АлЁ.
А чий тодЁ?
Не знаю.
А звЁдки ж ти можеш знати, що це не малюнок мЁняйла?!
Я знаю.
Ти нам, зрештою, скажеш, звЁдкЁль тобЁ вЁдомо, що цей малюнок не
мЁняйло вималював?!!
АлЁ зрозумЁв, що вЁн знов загнаний в кут, Ё замовк.
Турок злегка вдарив по очеретинах. ВЁд цього болю АлЁ хотЁв крикнути,
але крику не вийшло. ВЁн тЁльки засвистЁв горлом. У нього потемнЁло в очах Ё
дихання йому перебилось. Голова впала на груди, Ё вЁн уже бЁльше нЁчого не
тямив. Знов повернувся до тями тодЁ, коли вЁдчув, що його тягнуть за руки, а
ноги його волочаться. I бачив вЁн над собою в зеленЁм мороцЁ височезного,
мов чорний джин, негра. Бачив його здоровенну, мов корабельна щогла, руку,
що вхопила його Ё волочить за собою, як вЁхтик. Ще вЁн побачив перевернутим
догори ногами, що попереду спуска╨ться вниз страж. I тонка чалма вЁльним
кЁнцем важко облягла його засмаглу волячу шию.
"Куди це вони мене тягнуть вниз?! Певно, задушити чи зарЁзати й
викинути кудись у болото..." I АлЁ й шкода себе не було, Ё страшно не було.
Лише пекло диким болем все пошматоване тЁло. ВЁд кожного поштовху бЁль
спалахував з новою силою. Особливо коли його пальцЁ, вже без очеретин,
чЁплялись за спЁдницю негра. ТодЁ бЁль проколював, проймав усе його тЁло. В
очах розпускались зеленЁ й червонЁ кола. I вЁн знов на якусь мить втрачав
свЁдомЁсть.
Вони зупинились перед братами. ЗвЁдкись виринув ще один чоловЁк у
коротких червоних шароварах. При поясЁ в нього висЁв триглавий канчук Ёз
свинцевими намистинами на кЁнцях. ВЁдсунулися з страшним скреготом грати.
ВсЁ вступили до темного, похмурого примЁщення, дуже смердючого. Чулось, як
неподалЁк плюскотЁла вода.
ЗабрязкотЁли, задзеленчали ланцюги.
Зарухались купи якогось дрантя. I виявилось, що то почали пЁдводитись
в'язнЁ. Стражник виступив на середину Ё сказав:
Ану! Вас сьогоднЁ годували вранцЁ? Хочете, щоб вечерю дали?! Я питаю ще
раз -- хочете?!
Хочемо, хочемо,-- прохрипЁло кЁлька горлянок.
Ну тодЁ отак! Бачите ось цЁ лахи -- штани Ё сорочку, пояс, хустку?
В'язнЁ мовчали.
Малу нужду справте на них, тодЁ одержите на вечерю Ё ©жу, Ё питво... Не
справите нужду -- Ё завтра без страви перебудете! Це я вам обЁцяю.
Кинув на середину ослизло© кам'яно© пЁдлоги вбрання хлопця.
АлЁ обвис ганчЁркою в руках негра. I лише чув, що робиться, а очЁ
заплющив, щоб не бачити всЁ╨© ганьби.
Ану СелЁме, вЁзьми його Ё постав, хай вЁн дивиться. А то Ё очЁ закотив!
Ач, яка чутливЁсть!!!
Коли негр поставив АлЁ й вЁдпустив сво© руки, хлопець не втримався Ё з
розмаху впав на пЁдлогу. ТодЁ сталося змЁшання серед в'язнЁв, Ё вони
перепинили свою мерзотну дЁю.
Я вас на два днЁ лишу не тЁльки ©жЁ, а й води! -- обЁсЁло загорлав
страж.-- I подивлюсь тодЁ -- може, хто здохне? Щоб менЁ було менше клопоту з
вами!
I в'язнЁ пЁдходили до одягу АлЁ Ё поганили його.
А тепер вдягнЁть його!
В'язнЁ пЁдняли голого хлопця Ё натягли на нього мокрий, невимовно
смердючий одяг. Обкрутили на голову хустку, просичену гиддю. ╡ще й шапочку
згори настовбурчили.
Тепер зв'яжЁть йому руки за спину Ё посадовЁть пЁд стЁну. Якщо хто
пЁдЁйде й допоможе, тому зроблю те ж саме! ТЁльки замЁсть сечЁ вимочу одяг у
нафтЁ! А в кого одягу нема -- я не пошкодую витратитись на новЁ сорочки й
штани! I побачимо тодЁ -- що при╨мнЁше для тЁла -- нафта чи сеча? Га?!
Страж засмЁявся, Ё склепЁння розбили на стократ його голос.
Знайте! Вже кЁлька днЁв я - найдотепнЁший жартЁвник у БасрЁ! Це Ё його
господар визнав! ВЁн перший таке про мене сказав! I при вЁдомих шейхах.
Отак!
Лишив хлопця з в'язнями та й пЁшов. Кита╨ць Ё негр вийшли за грати Ё
про щось тихо говорили з наглядачем.
Хоч наче у цьому узилищЁ було вогко, однак АлЁ вЁдчув -- мокрий одяг
почина╨ на ньому висихати, стягуватись. Одяг в'©дався в мЁсцях суглобЁв Ё
складок, чим далЁ, тим сильнЁше пекло, Ё свербЁла шкЁра. ВЁд гидкого смороду
нудило. ВЁд нудоти розривало його нутрощЁ, а блювати не було чим. I вЁн
вЁдригував слизом Ё гЁркою жовчю. Здавалось, уже лопнули всЁ кишки.
ВЁдчув, як рЁзонуло болем по нутрощах. ВЁн звалився на камЁння. I
вкотре за сьогоднЁ втратив свЁдомЁсть.
АлЁ швидко повернувся до тями, та нЁ говорити, нЁ рухатись не мЁг. ВЁн
чув, що в узилищЁ захвилювались люди. Та нЁхто не пЁдступив до нього Ё не
допомЁг йому, не зняв з нього обгиджений одяг. Почали в'язнЁ, хто арабською,
хто фарсЁ, хто ще якоюсь, кричати. Бряжчали ланцюгами, тупотЁли, ляскали в
долонЁ. Горлали з усЁх сил:
- Ганьба! Ганьба! ВбивцЁ дЁтей! ГЁ╨ни! Шакали!
╔валт здЁйнявся неймовЁрний, кричали вони, аж бризкали слиною. ОчЁ ©м
вилазили Ёз зЁниць. Цей гармидер рознЁсся по всЁй баштЁ, пЁдсилений луною.
Та й назовнЁ якимось гомоном долинув.
Десь нагорЁ вЁдчинилися дверЁ, в темний завиток сходЁв проникло
розпорошене свЁтло. По сходах важко погупав турок-страж. ВЁн пЁдскочив до
грат, перед якими спинились негр, жовтовидий Ё наглядач.
Страж притис обличчя до грат Ё зЁ свЁтла спочатку не мЁг нЁчого
розгледЁти.
ПотЁм роздивився лежачого на пЁдлозЁ, при вЁдкритих очах Ё з пЁною на
вустах, АлЁ.
Ану швидше витягнЁть цього шакала на свЁже повЁтря! ВЁдмочЁть його у
водЁ, щоб отямився!!!
АлЁ схопили Ё потягли кудись. Занурили по шию у водойму, звЁдкЁля брали
воду для обмивання коней та миття пЁдлог у фортецЁ.
ПоволЁ вода розчиняла гидоту, прохолоджувала його тЁло. Та водночас
заходила в рани пЁд нЁгтями Ё билась там пульсуючим болем.
15. П╡ДСТАВНИЙ ЧОВНЯР
Негр тримав за комЁр сорочки хлопця, щоб той не захлинувся у водоймЁ.
Та не тЁльки щоб не захлинувся, а й щоб не напився. Коли кат пхнув його у
воду, то АлЁ встиг зробити все ж два ковтки. Ця смердюча вода здавалась
йому, для його пересохлого, перепаленого рота, солодшою за найкращий
багдадський шербет! Та трохи згодом тЁ два ковтки спричинились до такого
болю в шлунку, що АлЁ не мЁг себе стримати й стогнав, Ё йому було байдуже,
чи когось радують його муки, чи хтось радЁ╨ його горю. Часом в головЁ у
нього наче вибухав бЁлий туман, як ото вибуха╨ дим Ё пар, коли заливають
водою вогнище. АлЁ рЁзало очЁ свЁтло, хоча вже наближався вечЁр. ВЁн
заплющив очЁ Ё подумав, коли на мить спазм вЁдпустив його нутрощЁ: "А ДжарЁя
там усе готу╨ до банкету... Дурна негритяночка -- ©й аби пшонянЁ оладки й
барабан..." Та водночас Ё шкода стало, що вона дарма стара╨ться, дарма там
клопочеться... ДалЁ вЁн подумати нЁчого не змЁг, бо знов налетЁла болюча
задуха, Ё його почали бити корчЁ, пливло в очах червоне марево. Лише дзвЁн
стояв у вухах Ё нЁяких звукЁв, слЁв навколо Ё над собою вЁн не мЁг
розрЁзнити й зрозумЁти...
Знайомий, рЁдний дим вЁд кЁзяка залоскотав хлопцевЁ нЁздрЁ.
Перед лицем хлопця тонкЁ вправнЁ руки жовтолицього. За руками - пласке
чорнооке лице. Власне, не очЁ, а чорнЁ щЁлини. ВивернутЁ вуста розкриваються
Ё говорять:
Хлопчику! Твоя моя слухай! Моя твоя не мордуй. ЛЁкуй твоя. Сиди тихо --
голка не рухай!
АлЁ подивився, куди показував палець чужинця -- Ё аж шарпонувся вЁд
страху -- з верхньо© губи Ё з пЁдборЁддя в нього стирчали двЁ тонкЁ сталевЁ
голки. Але болю в губах не вЁдчував, лише в мЁсцях уколЁв нЁби набряк Ё
тепло.
АлЁ чув вЁд базарних брехунЁв, що китайцЁ так умЁють лЁкувати
проколюванням, як нЁякЁ арабськЁ лЁкарЁ не здатнЁ лЁкувати анЁ припЁканням,
анЁ розтинами розпеченим рЁзцем.
Кита╨ць вЁдкЁлясь узяв ще голку ©© всадив хлопцевЁ в тЁм'я. Запекло
вогнем Ё спало з болем, перетворилось на тепло Ё розлилось по всьому тЁлу,
бЁль вЁдступив наче не дуже, але голова прояснЁла. А за якийсь час АлЁ
вЁдчув, що в нього геть змЁнився настрЁй Ё вЁн отак би сидЁв Ё сидЁв, так
йому було добре сидЁти Ё зовсЁм-зовсЁм нЁ про що не думати й не рухатись. Та
кита╨ць зняв Ёз жаровнЁ казанок Ё вилив у чашу якесь пЁйло. Пахло гЁрким,
кисло-терпким Ё нЁби соком молочаю.
Пий, Ё не треба болить нЁчого рука, не треба болить п'яти!
АлЁ випив гЁркувате пЁйло, Ё воно пронизало вогнем нутрощЁ, та швидко
заглухло всяке вЁдчуття болю.
Вставай, бЁгай, не плакай...-- Кита╨ць засмЁявся, Ё його очЁ й рот
перетворились на три задертЁ риски -- дво╨ очей Ё вуста майже до вух, а
нЁздрЁ дивились двома роздутими дЁрками.
Зайшов страж Ё вЁддав АлЁ зв'язку ключЁв, хустку, пояс, а торбу
й╨менську надяг хлопцевЁ через плече.
Вставай! -- наказав.-- Покажу тобЁ одну рЁч, Ё можеш Ёти додому.
АлЁ з острахом пЁдвЁвся -- Ё нЁчого! Не хитався, не падав, рани навЁть
пЁд пальцями не болЁли. Якесь здерев'янЁння в ротЁ, в руках Ё у всЁх м'язах.
Та нЁ болю, нЁ слабостЁ не вЁдчув.
ПЁшли! А ти молодець, Чжан!
Кита╨ць поклонився в пояс стражевЁ.
Моя людина слухняний. Скажеш: „Помри цього чоловЁка" -- робим
йому помирай! Скажуть: „Оживай того чоловЁка" -- робим йому оживай!
Страж обернувся Ё взяв за руку хлопця. Говорив ласкаво Ё спокЁйно, нЁби
й не вЁн нещодавно заповзявся замордувати на смерть хлопця. АлЁ не знав, що,
поки його вЁдмочував негр у водоймЁ, поки вЁн корчився без пам'ятЁ, страж
зустрЁвся Ёз соглядата╨м, що страхав АлЁ на Корабельному островЁ. Страж
наказав повторити слово в слово, про що маленький чоловЁчок говорив Ёз
хлопцем. У соглядатая пам'ять була бездоганна. Тому страж подав йому динар:
╡ди геть. Та швидше! Добу не показуйся нЁде!
I от пЁсля розмови страж зовсЁм змЁнив свою поведЁнку з АлЁ.
ВЁн вивЁв хлопця на вулицю з башти, Ё АлЁ побачив над темними зубцями
башт на тлЁ нЁчного неба мЁсяць, як розпечене жорно червоне. Над фортецею
метушилися сотнЁ кажанЁв.
У фортецЁ палали десятки лЁхтарЁв Ё чадЁли смолоскипи нафтовЁ. ╡ржали
конЁ, метушились люди.
А страж вЁв АлЁ до Ёншо©, кутово© башти -- найтовщо© Ё найвищо©.
╞м вЁдЁмкнули дверЁ, Ё вони зразу ж пЁшли кудись униз, а за ними ззаду
йшов дозорець з лЁхтарем у руцЁ. ВЁн пЁдняв його високо над головою, Ё вЁд
АлЁ Ё стража-тюрка по ослизлих каменях затанцювали здоровеннЁ, велетенськЁ
тЁнЁ.
ПотЁм вони спинилися перед кованими мЁддю дверима. Наперед вийшов
дозорець з лЁхтарем, поставив лЁхтар на пЁдлогу Ё вЁдЁмкнув запори.
ЗамЁсть пЁдлоги тут були тиковЁ товстеннЁ палЁ, складенЁ в грубезну
решЁтку. МЁж собою ©х сполучали мЁднЁ скаби.
ПЁд палями плюскотЁла вода внизу Ё чулось якесь хрипЁння та сопЁння,
хтось нЁби вовтузився та зЁтхав.
Дивись! -- показав страж хлопцевЁ в отвЁр мЁж двома палями. А сам
пЁднЁс над головою нафтовий лЁхтар.
Застрибали внизу на водЁ смердючЁй червонЁ, багрянЁ вЁдблиски вогню. I
враз Ёз чорно© чорнильно© тЁнЁ з'явилися людськЁ обличчя. Вони дивились
угору, замруживши очЁ, Ё прикривалися вЁд яскравого для них свЁтла. СкЁльки
потЁм АлЁ переплив морЁв Ё рЁчок, де тЁльки не побував, але цього жаху, ще
може зробити водяна в'язниця з людьми -- вЁн нЁколи не мЁг забути. Те, на що
перетворились у цЁй мокротЁ шкЁра людей, ©хнЁ бороди й волосся, як
вЁдкрились на всьому тЁлЁ виразки й рани, як витЁкала Ёз них сукровиця -- не
можна було анЁ забути, якЁ переказати, пояснити Ёншим людям. Особливо ж
страшнЁ були в них пальцЁ -- пучки розмоклЁ й розбухлЁ стертЁ нЁгтЁ -- з-пЁд
яких витЁкав слиз Ё кривавий гнЁй.
Що в них Ёз пальцями? -- тремтячи, спитав АлЁ.
ВсЁ вони тут швидко божеволЁють. А тому й думають проколупати м'який,
насичений водою вапняк Ё вилЁзти назовнЁ. Це страшна омана: для свЁжих
нЁгтЁв такий вапняк по силЁ, але поступово нЁгтЁ розмокають, Ё вони тЁльки
калЁчать себе Ё посилюють муки...
Люди внизу важко дихали, хрипЁли, але жоден не проказав Ё слова.
Тепер Ёди сюди! -- Страж вЁдтяг хлопця пЁд стЁну, щоб ©х не бачили тЁ
люди знизу.
Страж пЁдняв над свою головою лЁхтар Ё освЁтив малого. Заговорив
пошепки, перед тим виславши наглядача за дверЁ:
Ось тобЁ одне з чудес свЁту. Це замЁсть водяних гЁр. Це водяна
в'язниця. Я не птах Рух, але сили в мо©х пальцях досить, щоб тобЁ полетЁти
туди вниз, до в'язнЁв. Звичайно, там, внизу, риби-кашалота ти не побачиш.
Але тобЁ не буде кому про це пожалЁтись -- Чжан тобЁ
пЁдрЁже язика. ВЁн великий майстер, найкращий лЁкар, якого я знаю! I ти
збожеволЁ╨ш отут, як Ё вони. ╞м вода майже по колЁна. ТобЁ вище. Ти згни╨ш у
цьому болотЁ ранЁше, нЁж останнЁй вЁтрильник попливе в ╡ндЁю в цьому сезонЁ.
ЗрозумЁв?
Я не хочу, благаю -- не хочу! -- кричав шепотом АлЁ Ё вчепився в руку
свого ката.-- Благаю милЁстю Аллаха -- не хочу!
ТодЁ скажи менЁ -- надсилала тебе КадарЁя до мЁняйли продати перстень
чи нЁ?
Я ходив подивитись його троянду. А перстень я ©й вЁддав, коли витяг Ёз
каналу...
Чому ти не вЁддав Абу Амару? Це ж його перстень...
Бо вЁн так зо мною говорив, нЁби я нЁчого не вартий...
ТодЁ ти вирЁшив не вЁддавати лал Абу Амару?
Ага. Я вирЁшив пЁти вЁд нього... Але мене нЁхто не бере на корабель нЁ
слугою, нЁ матросом... I я подумав, що коли я заплачу грошЁ за про©зд до
╡ндЁ©, мене вЁзьмуть... Тому я понЁс КадарЁ© лал -- думав, вона багата,
винагородить мене динарами за таку послугу.
СкЁльки вона тобЁ видЁлила динарЁв?
НЁчого. Жодного.
I вона нЁчим тебе не вЁддячила?
АлЁ вагався, чи говорити, чи не говорити. ТодЁ страж опустив лЁхтар Ё
тицьнув його в руки АлЁ.
╡ди подивись на них. Уважно подивись на ©хнЁ пальцЁ... Тво© стануть
такими за один день. НавЁть якщо ти не колупатимеш стЁну... Чи ти забув, що
Чжан тобЁ зробив з нЁгтями?..
I тЁльки це сказав страж, як АлЁ вЁдчув, що бЁль почина╨ повертатися до
нього.
Вона дала менЁ перстень з синЁм дЁамантом! -- на одному подиху
вистрЁлив словами АлЁ.
Де перстень?..-- ледь чутно зашепотЁв страж.
При боковЁм входЁ в садибу одвЁрок злЁва внизу ма╨ сучок, прибитий
пилом Ё брудом. Якщо сучок вийняти, пЁд сучком перстень...
Присягнись Аллахом, що ти до нього бЁльше не пЁдступишся!
Присягаюсь Аллахом, я не пЁдступлюся бЁльше до схованки!
Хто ще зна╨, крЁм тебе Ё мене?
НЁхто.
А Абу Амар зна╨?
Якщо КадарЁя ще не сказала, то Абу Амар не зна╨. Але вона з ним не
могла побачитись. Вона з купцями гуля╨, а вЁн на полюваннЁ. А з ким -- я не
знаю.
Я знаю. ╡ди додому Ё мовчи. Ось тобЁ десять динарЁв на дрЁбнички.
Писнеш Абу Амару, що тебе мордували, чи про синЁй дЁамант -- твоя подорож
кЁнчиться у цЁй баштЁ.
А пальцЁ Ё смуги на тЁлЁ? Що я скажу?
Скажеш, був на Корабельному островЁ, Ё на тебе впали жердини.
А сморЁд вЁд одягу?
Намочи Ё вЁдмий Ёз попелом. Весь сморЁд вЁдЁйде.
Як же я дЁстанусь додому?
Тут завжди човнярЁв вистача╨...
БЁля причалу, пЁд фортецею стояло кЁлька човнЁв. Страж пЁдЁйшов до
одного човна.
Егей ти, син повЁ©, вЁдвези цього байстрюка до садиби Рустема! -- А
тодЁ тихЁше: -- Та гля