стивши поли дорогого мосульського каптану, Крутились, рипЁли й чадЁли блакитним димом вЁд тертя вали й зубчатЁ колеса млинового механЁзму. Крутились несамовито каменЁ жорен, Ё щось перетерте й пЁдгорЁле сипалося в корзину з пальмового листя. I до дурманного аромату гашишу додавався ще й запах пЁдгорЁлого, солодкого борошна. Крутилося, то риплячи, то гупаючи, водяне колесо. Час од часу вЁд плину води та нерЁвного обертання колеса весь млин здригався, його струшувало. Та весь час, не звертаючи нЁ на що уваги, крутилися навЁженЁ танцюристи з ножами, Ё всЁ приявнЁ ревли в один голос: "Аллах акбар! " Поступово АлЁ все ж очманЁв Ё почав, не тямлячи себе, горлати: "Аллах акбар!" Та ось водяне колесо стишило свЁй хЁд, загальмувалось його обертання Ё обертання валЁв Ё дерев'яних зубчатих колес, стишилось стрекотЁння жорен. Фальшивобородий мовби з повЁтря, з диму виловив глек Ёз червоного скла Ё блакитну порцелянову чашу. Плюснув туди вина з глека Ё рЁзко скрикнув: "Аль-хамр10!" Абу Амар став, мовби вражений блискавкою, а Фальшивобородий уже простяг йому чашу, не сходячи з мЁсця Ё на палець. Три молодцЁ в ковпаках застигли з розчепЁреними руками. Абу Амар пив довгими ковтками вино. Барабанщик Ё сопЁлкар грали все тихЁше й тихЁше. Коли Абу Амар допив останню краплю, вЁн стомлено заплющив очЁ Ё простягнув руку з чашею вперед. Закутаний налив вино у чашу Ёз скляного глека. I Абу Амар, не розплющуючи очей, простягнув першому танцюристовЁ чашу. Той випив. Так Абу Амар подавав вино Ё другому, Ё третьому. Вони поволЁ висмоктали вино, поволЁ опустились на пЁдлогу та й сЁли скулинЁг. Кожен встромив ножа перед себе в дошки. Мов за командою, голови ©хнЁ впали на груди Ё вони отак Ё заснули, глибоко й безвЁльно. ТЁла ©хнЁ обм'якли, Ё здавалося, що й життя з них вЁдЁйшло. Абу Амар теж сидЁв, мовби спав наймЁцнЁшим сном чи навЁть був неживий. Барабанщик Ё сопЁлкар продовжували грати, Ё гра ©х була бездоганна. Тихий, заколисуючий спЁв сопЁлки злегка перекривало легеньке стукотЁння барабана. Здавалось, що то десь у степу спЁва╨ дЁвчина й тупотить кЁнський косяк бЁля водопою. Фальшивобородий вже роздмухував маленькими золотарськими мЁхами вугЁлля в глинянЁй жаровнЁ Ё ставив туди горщик. Куди Ё коли зник глек з гашишем та Ёншим дурманним зЁллям, АлЁ про╢авив. Горщик за якийсь час запЁнився, Ё пЁна зЁ шкварчанням поповзла на вугЁлля, на жарини. Потягло в щЁлину знайомим духом, як тодЁ в кЁмнатЁ Абу Амара. Барабан трЁскотЁв дрЁбно, Ё тихо схлипувала сопЁлка. Фальшивобородий пЁднЁс чашу з напо╨м бадьоростЁ Абу АмаровЁ. Голова мосульця висЁла, наче була не на ши©, а трималася на мотузцЁ. Абу АмаровЁ пЁднесли чашу до вуст, Ё вЁн, не вЁдкриваючи очей, почав маленькими Ё кволими ковтками пити. ВЁн ще довго сидЁв Ёз заплющеними очима, та риси його лиця, кволЁ, нерухомЁ, змертвЁлЁ, почали наповнюватись силою й напругою. Абу Амар, не вЁдкриваючи очей, нЁби просто спав чи заплющився вЁд сильного сонця, проговорив рЁвним Ё чЁтким голосом: ФЁда©в вЁдвезЁть до мЁста Ё накажЁть ©м чекати соколиного клекоту. Ти,-- вЁн не вЁдкрив очей, та руку простяг до фальшивобородого,-- нахились до мене. I той нахилився до нього, Ё Абу Амар щось йому промовив незрозумЁлого говЁркого, не схожою й на перську, Ё на ромейську мови. АлЁ як не пружився, але не змЁг Ё слова запам'ятати та й почути. Фальшивобородий Ё "вантажник" перетягли поснулих, розслаблених, мов ганчЁрки, фЁда©в до човна Ё, проказавши благословення аллаха на голови мельника й Абу Амара, вЁдпливли кудись вниз по течЁ©. АлЁ не знав, що дЁяти -- вгору плисти? Але течЁя зараз така сильна, як в тЁснинЁ пЁд ВасЁтом. ВЁн по звуку хвиль зрозумЁв, що тако© течЁ© не подужа╨. Треба було тЁкати, це АлЁ знав добре. Та вЁдчуття, що тут ма╨ вЁдбутися ще щось, утримувало його на мЁсцЁ, хоч вЁд незручного сидЁння на болонковЁ, вЁд нерухомостЁ й холоду хлопчина задубЁв, все ж вирЁшив будь-що почекати! I вЁн чекав Ё дивився. Ще якийсь час Абу Амар сидЁв нерухомо Ё не розплющуючи очей, та потЁм нараз пЁдвЁвся, наче нЁчого й не було. Сам налив собЁ в чашу з глека Ё в другу для мельника. Вони сидЁли при яскравЁй лампЁ, а навколо вогника крутилися цЁлЁ ро© нЁчних комах, Ё потиху сьорбали запашний напЁй. Мельник лагЁдно посмЁхався Ё огладжував густу сиву бороду. Слава Аллаху, ми знов з тобою бачимось! Дякую Отверзаючому Браму Ё нашому Ёмаму -- та покрЁпить його Аллах! -- ми знов бачимося, мЁй брате! Абу Амар Ёз вдячнЁстю нахилив голову Ё притис руку до серця, але виправив мельника: МЁй старший брате, я лише твЁй молодший брат! I нЁколи цього не забував! Слава АллаховЁ, що дав менЁ завжди пам'ятати про мою меншЁсть! Мельник нахилився до Абу Амара Ё поцЁлував його в скроню. Дякую Аллаху та призиваю благословення його на Ёмама нашого! Слава Аллаху! Слава Аллаху! -- вЁдповЁв йому Абу Амар. Аллах акбар! А тепер скажи, що менЁ слЁд знати. О мЁй старший брате! Ти око Ёмама -- та покрЁпить його Аллах! -- ти пастух його отари в УбуллЁ, ти емЁр його емЁра в БасрЁ Ё ВасЁтЁ! Ось тобЁ папЁр з прибутком Ё витратами. Там пораховано всЁ фалси, кЁрати, дирхеми та динари. Я не послав звЁту про срЁбло й золото в обитель Ёмама Аламаут, хай впаде благословення на його голову, хай покрЁпить його Аллах та нехай поб'╨ його ворогЁв! Без тебе, мЁй старший брате, я не надЁшлю звЁту, поки ти не ствердиш його сво╨ю перевЁркою. А тепер, крЁм того, слухай про все, що вЁдбувалося зЁ мною вЁд Багдада. Там я влаштувався зЁ сво©ми товарами, нЁби я прикажчик одного мосульця. Мене попередили брати, що Товстун Джафар подорожу╨ до Басри. I принесли менЁ листи його колишнього друга Абу Садата, що обдурив його Ё мешка╨ в ╡скандерЁ©. Я взяв такий папЁр, на якЁм той писав, Ё виготував листа нЁби вЁд Абу Садата до емЁра Абу Муси, хай покрЁпить Аллах його Ё пЁдтрима╨! В листЁ написав прохання зарЁзати Товстуна Ё обЁцяв за це десять тисяч дирхемЁв. I сам виготував сакк на Ём'я Бен Сахла, Ёудея, щоб той сплатив пред'явнику по смертЁ Джафара десять тисяч монет, а собЁ щоб Ёудей взяв двЁстЁ монет. I от поплив я з Багдада до Басри. На горе, в останнЁй день -- хай не буде йому благословення! -- вЁзир халЁфа послав разом з цим судном двЁ лодЁ© зЁ стражниками. Тут вЁдкрився для мене один секрет: купець Ёз Дамаска -- то був знаменитий гендляр самоцвЁтами, ти зна╨ш, про кого я кажу. Один Ёз людей Салаха. Я давно за ним гнав слЁд, але кожного разу вЁн виявлявся спритнЁшим Ё зникав кудись у безвЁсть. Раптом -- напад цих болотних шакалЁв на наше судно! Напад вЁдбили. I чи це хвилювання, чи, може, вино, але вЁн почав вихваляти свого дядька Ё Салаха Ё ганити людей Ёмама -- та покрЁпить його Аллах! -- Ё говорити всяку гидоту, що нашЁ браття винуватцЁ в розбратЁ мусульман, в розпорошеннЁ арабЁв. ВЁн так вЁдверто говорив Ё про свого дядька, Ё про всЁ справи, що мо╨ здивування досягло межЁ можливого! Видно, Аллах, хай славиться його Ём'я, вЁддав сирЁйця в мо© руки... Там на сафЁнЁ був хлопчик кмЁтливий -- вЁн дозбирав стрЁли тих озерних шакалЁв. Серед них була одна стрЁла пречудова з тонким Ё прегострим наконечником. Один удар сплячому у вухо -- Ё вЁн закляк. Я обшукав його Ё забрав його пацьорки Ё невеличкий капшучок, зашитий в пЁдкладку джубби 12. А пацьорки виявились хитрЁ. НЁби вони вузлом Ёз шкЁри зав'язанЁ, а всерединЁ найкращЁ смарагди Ёз МЁсру! На цЁ смарагди довго чекав володар Орлиного ГнЁзда - хай Аллах обласка╨ його благодаттю та поб'╨ його ворогЁв! -- ось вони в тво©х руках... Для чого дарував лал КадарЁ©?.. Вона почала сво╨ю пЁснею мене викривати. Не рЁзати ж ©© при всЁх, щоб вона замовкла?! I я заткнув ©й пельку лалом... Отож далЁ було таке -- коли капЁтан тЁло сЁрЁйця збув на берег, я зразу ж вирЁшив дЁяти Ё показав Джафару листа. Джафар ледь не обкалявся зЁ страху Ё почав молити про допомогу. Я порадив, Ё вЁн написав листа з проханням забити безбожника Ё брехуна Абу Садата. I виписав сакка на двадцять тисяч динарЁв. Я й кажу йому: "Це прохання забити Абу Садата. I його заб'ють. Але ж дЁйде Ё лист Абу Садата до емЁра Абу Муси. Абу Муса надЁшле брата-фЁдая приколоти тебе, як погану свиню. I тобЁ, Ё Абу Садату --кЁнець!" ВЁн тодЁ почав плакати Ё каже: "Що ж робити?! Порадь!!!" Я й кажу йому, щоб вЁн викупив листа за тисячу монет Ё сакк за його цЁну. ВЁн викупив, Ё я спалив -- сакк Ё лист фальшивЁ,-- але тЁльки тодЁ, коли вЁн сплатив менЁ тисячу динарЁв золотими Ё виписав сакк на десять тисяч двЁстЁ монет. Лист про Абу Садата у тебе, мЁй старший брате, Ё сакк на двадцять тисяч. Сакк на десять тисяч двЁстЁ я розмЁняв на дрЁбнЁ сакки Ё дав тобЁ повний звЁт про витрати на всЁ банкети, повЁй, дарунки Ё музик. КрЁм того, я зЁ слугами стражника робив у палацЁ АйшЁ пастку для Рустемових красунь -- Ё ми знайшли золото в самородках та в зливках Ё торбу з африканським золотим пЁском. Частка золото© здобичЁ, що належиться менЁ... тобто... Ёмаму -- хай дару╨ йому Аллах мЁць! -- знаходиться в спЁвака. Як ти скажеш, так Ё буде... мЁй старший брате!.. ТодЁ слухай -- теслярЁ поодинцЁ нехай вЁдправляться по домЁвках. Вони не з Басри. I золото нехай поки що буде у них... Хто бачив тво╨ блудодЁйство з Рустемовими сучками?.. СпЁвак, негритянка АйшЁ. А повЁ©? А твЁй слуга? Айша? ПовЁ© були напо╨нЁ вином Ёз зЁллям. Колов ©х ножем -- не ворушились. Айша лежала замкнена. Хлопця не було -- стражник його пЁзно випустив Ёз в'язницЁ. Хлопця я бЁльше не бачив... Я хотЁв тебе, старший брате, спитати -- ти, може, зна╨ш?... ЗдЁбний хлопець... На фЁдая здатний? Трохи Ёнше -- цЁкавий, кмЁтливий, добра пам'ять, Ё зовсЁм не ма╨ страху. ТобЁ ще не доповЁли, але я вже знаю: цей дурень переборщив -- повЁв його до Водяно© вежЁ. I хлопець признався, що вЁн вЁддав лал КадарЁ©. Стражник зламав твою цяцьку... Тепер малий не придатний анЁ на фЁдая, анЁ на голуба, як би тобЁ праглося... Що тепер дЁяти? Ти не гЁрше мене зна╨ш -- колючка з малайсько© трави. Дай йому з ЁндЁйською халвою. ВсЁ побачать, що помер вЁд рЁзачки 13. А що з негритянкою? Про це, брате, не турбуйся. Це нашЁ клопоти. А хлопця твого бачили вночЁ, як вЁн плив неподалЁк вежЁ звЁздаря. Треба притиснути того мандейця за горло! Нехай вЁддасть хлопця, якщо сховав! Не квапся! Мандейця не варто чЁпати. По-перше, вЁн не полохливий. А по-друге, нЁхто Ёз чародЁ©в не ма╨ такого знання вЁтрЁв Ё сили над вЁтрами, як цей перевертень! МенЁ зда╨ться, що вЁн привЁз сьогоднЁ вранцЁ твого хлопця у свЁй пальмовий сад. ВЁн тут зовсЁм поруч, трохи вище по течЁ©. Якщо хлопець там, заберемо його Ё заметемо всЁ слЁди... Хлопчика Ё без халви здиха╨мось. Зари╨мо -- Ё шакал не знайде! МЁй менший брате, я тебе люблю ще з часЁв АнтЁохЁ© та ╙ршала©ма... Та останнЁм часом ти щось не все обмЁзкову╨ш, не над усЁм замислю╨шся... Чому, мЁй старший брате? Поясни менЁ -- я твЁй раб Ё весь на очах Ё на вухах! А треба вивЁдати в живого хлопчика, чи не сказав вЁн щось такого надзвичайного, чого стражник не повинен був би знати? А взнавши це, чи не мав би величезний якийсь зиск для себе?! Чого б вЁн, стражник, потай крутився бЁля чорного ходу в АйшЁ? Було це перед свЁтанком. I чого вЁн до Бен Сахла заходив пЁсля вранЁшньо© молитви? МЁй старший брате, ти мудрЁший за мене Ё справедливо стримав мене. Спочатку ми все вивЁда╨мо в хлопця, а потЁм уже його... Це добре, що ти зна╨ш, де садок мандейця. ВЁн там Ё стереже його корзини. Ти впевнений у цьому? Коли я пропливав у човнЁ повз один острЁвець, я здивувався, чого то там бЁля хижЁ стоять здоровеннЁ корзини. Адже ще не настав час фЁнЁкЁв. I коли ми пропливали повз останнЁ пальми, з велико© плакучо© верби впала у воду змЁя. Але нЁ птаха, нЁ тхора ми не помЁтили. Заходило сонце, Ё я не змЁг у густЁм верховЁттЁ нЁчого роздивитись. Та тепер сумнЁву нема╨ -- вЁн був на деревЁ. Як ти дума╨ш -- вЁн упЁзнав тебе? В цьому одязЁ вЁн мене не бачив жодного разу, Ё, до всього, я замотався дуже ретельно. Нехай так. А раптом хлопця не вловимо, як тодЁ взна╨мо, що вЁн оповЁв стражнику? ТодЁ я витягну всЁ слова хлопця Ёз стражника. Можеш не сумнЁватися, видеру разом Ёз горлянкою! Я навчений. I вартЁсть стражника не велика. Звичайний вартовий у нашому стЁйбищЁ. Завжди буде ким замЁнити! МЁй старший брате, ти згоден Ё дозволя╨ш? Згоден. ВЁн ма╨ лише другу ступЁнь посвячення. КолишнЁй фЁдай, тепер вартовий. ВЁн повинен пильнувати, а мати власнЁ багатства йому не належить... Тепер трохи поспимо, Ё вЁзьмемо хлопця. Давай зараз, мЁй старший брате! Ти зовсЁм забув про великий вЁдплив. Ми не вигребемо проти течЁ©. За години двЁ настане тиша. ТодЁ ми вЁзьмемо човна Ё за мить будемо в потрЁбнЁм мЁсцЁ. Лягаймо перепочити -- у нас сьогоднЁ стЁльки справ! I мельник загасив лампу. АлЁ сидЁв на ослизлЁм болонку Ё його била лихоманка. В головЁ стукотЁло, било, мов у барабан: "ТЁ-ка-ти, тЁ-ка-ти, тЁ-ка-ти!" Але як Ё куди тЁкати, коли згори стугонить шалена течЁя вЁдпливу Ё там, угорЁ, лишилась ©жа, одяг Ё стрЁли. I туди ма╨ по нього приплисти звЁздар. Нараз АлЁ згадав --коли дивився згори на протоки й острови, то побачив, що довжелезна Ё тонка смуга одного з незлЁченних островЁв тягнеться аж кудись вниз течЁ╨ю до обрЁю. Якщо зараз поплисти вниз по течЁ©, а там вилЁзти вище млина на берег Ё побЁгти по довжелезному острову, то можна добЁгти до Ёншого острова, що майже навпроти того острова, що лЁворуч саду мандейця. А там плисти через канал не проти течЁ©, щоб дЁстатись до схованки, а навскЁс, униз по течЁ©. Так АлЁ Ё вчинив. Тихо спустився у вируючЁ теплЁ струменЁ. Руки вЁд дерева не вЁдривав -- чекав, коли зЁгрЁ╨ться задубЁле тЁло. ВЁн вперше за все життя боявся, щоб його не схопили корчЁ. 19. ЩАСЛИВА ПРИГОДА ТечЁя несла АлЁ вниз у темрявЁ, Ё вЁн страшенно боявся, щоб не проскочити повз кЁнець довгого-предовгого острова. МЁсяць зайшов, проте зЁрки сяяли так яскраво, що можна було розрЁзнити воду Ё острови з пальмовими садами, АлЁ напружувався, пильно вдивлявся, Ё все ж ледь не проминув кЁнець острова, яким власне, й кЁнчалась протока -- далЁ починалось одне з кЁлькох широченних русел Шатт-ель-Арабу. ТечЁя поволЁ стягувала його все далЁ й далЁ до кЁнця каналу. На щастя, одна стара плакуча верба просто полягла над урвищем, Ё вЁн вчепився з усЁх сил, вЁдчайдушно, за тонке, гнучке вЁття. Воно його втримало. А далЁ, захоплюючи по черзЁ цЁлий жмак лозин у кожну руку, пЁдтягся, видерся нагору, на твердий берег. ТЁльки-но вЁдчув пЁд сво©ми битими п'ятами шовковисту траву цього плеканого саду, як зразу ж надЁя Ё бадьорЁсть повернулися до нього. Наче це й не вЁн просидЁв кЁлька годин мов горобець на жердинЁ. Наче не вЁн ще й не взнав, яку ганебну й пЁдступну смерть йому визначено! АлЁ побЁг на пЁвнЁчний схЁд. Один раз спинився Ё пЁдвЁв очЁ до зЁрок. Наче всЁ зорЁ зрушили зЁ свого мЁсця. Хлопець вЁдчув Ё захоплення, Ё заздрЁсть до знань звЁздарЁв: "Це ж треба знати стЁльки зЁрок, ©х становища Ё назви! От би менЁ вивчити! Який я дурень, що не подався зразу до мандейця, а злигався з отим людожером!" Так думав АлЁ, та бЁгу не стишував Ё все ближче був до мандейського пальмового саду. Ось Ё кЁнець острова. Хлопець стрибнув у темну воду Ё ледь не захлинувся -- його ноги й тЁло провалились пЁд воду в рЁдке-рЁдке багно. ВЁн загрЁбав руками й ногами щосили, але тЁльки зрушив трохи з мЁсця. "О Аллах! Врятуй мене -- Ё я тобЁ всЁ сто разЁв прочитаю молитву. Отверзаючий Браму -- поможи менЁ!" Щосили загрЁбаючи, звиваючись, як муха в окропЁ, поволЁ наближався втЁкач до другого острЁвця. Тремтячи вЁд жаху, що ось-ось його засмокче мулиста жижа, вЁн усе ж доплив до острова Ё вилЁз на похилий берег. Лежав Ё дивився на схЁд -- обрЁй наче починав свЁтлЁшати, а вранЁшня зЁрка ще Ёскрилась дорогоцЁнним дЁамантом на глибокому темно-синьому запиналЁ небесно© банЁ.. "Читатимуть вони першу молитву? Вони дервЁшЁ. Читатимуть, Ё буде ця молитва довга, нЁж у звичайних людей?.. Та вони таки й хашашини ╨ретики... Не молитимуться! ╞м дозволя╨ться порушувати всЁ заборони... Вони прокидаються ось тепер, ось зараз! Вип'ють свого моканського зЁлля, а може, вина, Ё припливуть сюди! ВЁд Абу Амара не втекти по водЁ, нЁ по берегу... Вставай, АлЁ!" --наказав сам собЁ хлопець Ё звЁвся навкарачки. Постояв трохи, а тодЁ пЁдвЁвся на повен зрЁст Ё, хитаючись та затинаючись, перебЁг острЁвець. Тепер острЁв мандейця було добре видно -- вЁн пЁдносився над смоляною водою рЁвними зрЁзами берегЁв. ДнЁло. АлЁ роздивився, що острЁв звЁздаря укрЁплений палями. ПалЁ обплетенЁ лозою Ё перев'язанЁ пучками очерету. В деяких мЁсцях кущЁ, заростЁ трави нависають над рукотворним урвищем. "О! -- Вигукнув подумки АлЁ.-- Отут я й сховаюсь. Сходитиме сонце, почнеться приплив -- пЁддметься вода -- отут я й пересиджу, мов пЁд дашком!" ВЁдплив скЁнчився, Ё вода мЁж островами затихла нерухомо -- наче розплавлений бЁтум. Блискуча поверхня вЁддзеркалювала гаснучЁ зорЁ та свЁтлЁюче небо. Цей канал АлЁ подолав без усяких перешкод Ё труднощЁв Ё вилЁз по хворостинах, мов по драбинЁ, на острЁв свого рятЁвника. ВЁн кинувся до плетено© хижЁ. Захопив свою ©жу, одяг та стрЁли. АлЁ давився фЁнЁками, перебЁгаючи по острЁвцю. Ковтав не пережований на©док Ё все придивлявся, де б сховатись. Зрештою вибрав мЁсце -- трава невисока, та й западина в стЁнЁ берега найглибша. НавЁть приступець ╨, щоб просто пЁд корЁння трави запхати сво© гаразди. "Мене вони шукатимуть у най густЁших кущах, а тут зовсЁм рЁвне мЁсце. А якщо раптом звЁздар припливе? I вони йому влаштують засЁдку?! Як його попередити? -- замислився АлЁ, та нараз вдарив себе по лобЁ кулаком:-- Пущу добрий дим!" ВЁн попорпався в корзинЁ, вЁднайшов два кременЁ Ё порожнЁй горЁх Ёз трутом всерединЁ. Це був дарунок одного його приятеля з багдадського суку. ТочнЁ удари камЁнцЁв. Бризки оранжевих Ёскор. I трут у вЁдкритЁй шкаралупЁ горЁха зажеврЁв червоним вогником. Що-що, а зробити вогнище -- зЁ смЁття, кЁзякЁв, кЁсточок, шкаралущЁ -- АлЁ вмЁв краще, нЁж будь-хто Ёз дорослих. ВЁн спочатку розклав невеличке вогнище в ямЁ Ё поклав таке паливо, щоб Ё вогник був малий, Ё диму щоб майже не давав. По тому залЁз на вербу Ё влаштував серед вЁття вогнище з хитрЁстю. Воно мало тЁльки тодЁ запалати на повну силу, коли зЁтлЁють усЁ смужки тканини -- на якЁ вЁн розрЁзав ганчЁрку з хижЁ. "Як для них манде╨ць ворожбит, от ©м Ё буде ворожба!" АлЁ аж засмЁявся вголос Ё почав злазити на землю. ВЁн спустився, став на повен зрЁст бЁля стовбура, Ё його не було видно Ёз-за плакучого вЁття. Проте ховатись тут не мЁг--знав, що Абу Амар Ё мельник зразу ж кинуться до цих верб плакучих. АлЁ присЁв, а потЁм плазом поповз до сво╨© схованки. Прича©вся в нЁй зарання Ё почав з насолодою ©сти припаси, дарованЁ йому мандейцем, зовсЁм забувши про пересторогу мандейця заощаджувати ©жу. Ось в далинЁ протоки, на самЁсЁнькЁм обрЁ© з'явився човен з двома людьми. Наче хтось начаклував -- саме в цю мить з-за обрЁю вибухнуло золотим сяйвом сонце. "Сонце слЁпить ©м очЁ! Зараз пЁде дим Ё буде знак мандейцю, що трапилося щось. Вони ж подумають, що Абу Амар не помилився Ё я сиджу й варю собЁ бургуль!" АлЁ змЁ╨ю вилЁз на берег Ёз схованки Ё навалив на вогонь заготованЁ фЁнЁковЁ кЁсточки з хижЁ, хворостини. Згори кинув уламки старо© корзини Ё завалив усе купою трави, ПотЁм залЁз у воду Ё вже з води пЁднявся в схованку та прича©вся, наче миша. Лише висунув трохи голову, щоб споглядати протоку, по якЁй наближався човен. Озирнувся -- димок тонкою цЁвкою пЁднЁмався десь наче з трави. Вище АлЁ не мЁг пЁдняти голову -- його б побачили. Повернувся лицем до протоки. Човен гнала вправна рука -- вЁн рЁзав гострим носом важке плесо води. АлЁ вЁдчув, як вода почина╨ наче оживати, дихати там глибоко внизу, може, лЁктях у шести пЁд його схованкою. ВЁн знов подивився Ёз захопленням -- знання мандейця справжнЁ: сьогоднЁ справдЁ великий вЁдплив. Але який тодЁ буде приплив? Чи не залл╨ схованку? ТодЁ як?! А нЁяк! ВипЁрне Ёз схованки, а вЁд них вЁн втече -- хто ж краще за нього пЁрнав по всьому ©хньому березЁ ТЁгру? Не треба так уже боятися цього людожера! Треба вЁрити мандейцевЁ -- у нього ╨ зЁрка-захисниця! АлЁ обернувся -- з-за кущЁв трави починали пЁдЁйматись кЁлька тонких пасм диму. Човен наближався. На деменЁ мельник загрЁбав округлим веслом-правилкою. Вдягнений вЁн був як звичайний ремЁсник--короткЁ штани, груба сорочка, пЁдперезана мотузкою, на головЁ вбога пов'язка. Абу Амар же мав вигляд матроса-гуляки -- червонЁ широкЁ шаровари, шкЁрянка без рукавЁв, короткий плащ Ё чалма, вЁльний кЁнець яко© щЁльно огортав його засмагле лице. Якби АлЁ не знав так добре Абу Амара, то вЁн Ё не впЁзнав би його. Озирнувся ще раз -- дим наче перестав Ёти вгору, тЁльки сльозилась юга над травою, склилось повЁтря. "Ага! -- злЁсно зрадЁв АлЁ.-- От зараз-зараз попередимо! ПЁд травою все пЁдгорЁло! Ану, ану! Подивимось, що ви проспЁва╨те, людожери!" АлЁ аж скреготнув зубами. Та, звичайно, його переслЁдувачЁ цього не почули. Вони пливли вздовж берега, шукаючи, де б пристати. Та ще вода не пЁднялася так високо, щоб можна було з човна вЁльно переступити на берег. Тому вони Ё спинили човна бЁля плакучих верб. "О Аллах! Заклинаю тебе Ё благаю -- тЁльки нехай вони не помЁтять зараз вогнище не вербЁ!" -- волав подумки хлопець. Весляр вхопився за корЁння верби Ё наблизив човна пЁд самЁсЁньку стЁну берега. Абу Амар, не говорячи й слова, спритно вчепився рукою за вЁття, поставив ногу на лЁве плече мельника Ё, пЁдтягшись за вЁття, видряпався на берег. ВЁн нахилився Ё сказав униз мельниковЁ: Ти поки почекай, може, я сам впораюсь. АлЁ в останнЁй раз обернувся до вогнища -- воно починало клубочитись бЁлим густим димом, Ё вранЁшнЁ променЁ сонця зафарбували його легкою рожевЁстю, мов розмита водою кров. Дим зводився угору пухким стовпом. ЧадЁли й трЁскотЁли заплЁснявЁлЁ фЁнЁковЁ кЁсточки. АлЁ зЁ сво╨© схованки чув як загупали кроки Абу Амара. ВЁн бЁг до вогнища. Над каналом народжувався чи то легкий туман, чи то юга розповзалася. Все заколивалось Ё в повЁтрЁ, Ё у вЁдбиттЁ рухливих вод. Вуха АлЁ вловлювали два небезпечних шуми. Знизу все сильнЁше наступала вируюча вода, а по острЁвцю зовсЁм поруч тупав Ё тупав швидкими кроками Абу Амар. Прокляття на голову шмаркача! Диви, що вЁн влаштував -- розклав багаття на вербЁ! -- лютував голос Абу Амара. Я зараз скину вогонь Ё вЁдшукаю малого падлюку! Брате! Не верзи дурниць -- на вербу ти не вилЁзеш -- там вЁття тонке! А димовище на вербЁ -- то вЁн комусь знак лишив. Брате! Я струшу той знак у воду! Не час змагатись Ёз малюком. ВЁн дав знак Ё десь зараз поруч у засЁдцЁ сидить Ё пЁдгляда╨... Або десь тЁка╨ протоками. -- Побо©ться. ВЁн зна╨, що сюди запливають акули Ё крокодили! -- не згодився Абу Амар. ПотЁм вони щось тихо сказали один одному, Абу Амар опустився в човна, Ё вони швидко вЁдпливли вузькою протокою. А хлопець лишився ще на кЁлька годин у сво╨му схронЁ, поки зрештою наважився виповзти з укриття Ё переплисти на сусЁднЁй острЁв, де було кЁлька старих височенних верб. Тут вЁн розЁклав на травЁ, в затишному мЁсцЁ, одЁж, на©дки Ё зброю, тобто стрЁли. ╡ перш за все виготовив футляр для стрЁл -- здер Ёз товсто© зелено© гЁлки кору. Якраз по довжинЁ стрЁл Ё по рубцю прошив тоненькою обдертою лозинкою, а дно приладнав Ёз шматка очеретяно© товстЁшо© трубки. ВсЁ стрЁли легко ввЁйшли до саморобного сагайдака. Сонце злетЁло до самого зенЁту Ё пекло його перемерзле за нЁч Ё перемокле у водЁ тЁло. ВЁн розЁклав на товстих гЁлках сво© вбогЁ лахи, щоб добре ©х пЁдсушити. На©док весь змЁшався, перекис Ё починав пахнути не зовсЁм смачно. Тому АлЁ вирЁшив усе пошвидше з'©сти, поки не зЁпсувалося зовсЁм. ВЁн прикрив голову й плечЁ пЁдсохлою сорочкою Ё вже над силу до©дав сво© прокислЁ родзинки, розмоклЁ коржики та слизькЁ колобки буйволячого сиру, ще вчора твердого - претвердого. Зробивши кЁлька ковткЁв, не забував пЁдвестися на сво╨му сЁдалЁ, щоб обдивитися на всЁ боки -- чи нема де яко© небезпеки? Та все ж вЁн прогавив найголовнЁше за цей день. А побачивши -- ледь утримався на сво╨му сЁдалЁ. Згори, при повнЁй водЁ, з протоки до каналу просувалась велика тарЁда, прикрита згори здоровенною халабудою з пальмового листя. Вона занурилася сво©ми чорними боками по самий край у воду. БЁля бортЁв притулились люди в чорних плащах болотних арабЁв. Напружуючись Ёз усЁх сил, занурюючи жердини майже з верхом у зводу, вони проштовхували лодЁю до того каналу, в якому ледь не втопився АлЁ. АлЁ страшно стало, що зараз лодЁя - сумарЁйя застрягне на мЁлинЁ, Ё що ж тодЁ робитимуть? I тут вЁн забув про всяку обережнЁсть Ё заволав з височини свого сЁдала на величезнЁй вербЁ: ПравовЁрнЁ! Обережно! Там обмЁлини Ё багна по горло! Правте он туди, туди!!! ВЁн видерся ще вище, щоб його бачили, Ё показував рукою, куди треба правити. З тарЁди закричали йому, зразу ж його почувши, бо на суднЁ все робилося тихо, без галасу: Не дури нас -- там он як вузько! Ширша протока -- пастка! ПЁдождЁть, зараз вам покажу! АлЁ прихопив сво© речЁ, вже сухЁ лахи Ё пожбурнув у густу соковиту траву. А сам, розгойдавшись на гЁлцЁ, стрибнув у воду -- вЁн знав, що там, пЁд вербами, добра глибина. ВипЁрнув Ё поплив назустрЁч тарЁдЁ. За хвилю АлЁ тримався за борт дивно© цЁ╨© тарЁди. Дайте менЁ жердину -- я покажу. БородатЁ задубЁлЁ обличчя нахилилися до нього. Дивились усЁ пильно, суворо. Обдуриш -- на хрестЁ розЁпну Ё кишки на шию намотаю! -- пообЁцяв могутньо© статури молодик. ВЁн простягнув АлЁ жердину, може, на лЁктЁв дев'ять -- десять. АлЁ вЁльно поплив з нею до небезпечного каналу. Трохи далЁ вЁд гирла поставив жердину сторчма Ё почав ©© тиснути вглиб всЁ╨ю вагою тЁла. Жердина занурилась, може, наполовину Ё стояла рЁвно й нерухомо. Швидше пливи туди! АлЁ поплив до безпечного ходу. I знов поставив жердину сторчма, Та цього разу жердина вся зайшла пЁд воду. АлЁ тримався за ©© вершок пЁд водою Ё плавав по колу. Давай жердину! Нам нема╨ коли забавлятися. АлЁ швидко пЁдплив назустрЁч тарЁдЁ Ё вЁддав жердину. Ось жердина! ПЁдождЁть мене, я тЁльки заберу сво© речЁ. Плава╨ш добре -- наздоганяй! -- кинув через плече велетень, щосили вЁдштовхуючись жердиною. I всЁ на тарЁдЁ без жодно© похибки, як за командою, занурили жердини в каламутнЁ струменЁ Ё погнали судно до найвужчого каналу. В каналЁ вони не дЁставали дна Ё тому вЁдштовхувались жердинами вЁд обох низьких берегЁв. АлЁ наздогнав тарЁдe Ё вмить видряпався на борт. Прихилився боком до халабуди, та листя розЁйшлося. 3 усЁ╨ю сво╨ю поклажею перекотився просто пЁд копита коней. АлЁ сам не чекав, що зЁрветься вниз, Ё в нього вЁд жаху зайшлося серце, коли вЁн побачив просто перед очима чорнЁ, мЁцнЁ копита темнорудих, наче мЁдних, скакунЁв. КонЁ, проте, цЁ полохливЁ Ё гарячЁ сотворЁння, на диво, навЁть вухами не по козирили. АлЁ сЁв, вЁддихався, Ё так, притиснувшись до якихось лахЁв, сидЁв тихо-тихо, як миша. Як тЁльки канал кЁнчився, той молодий велетень наказав усЁм взяти весла й загрЁбати. Крутобока, перевантажена тарЁда почала набирати швидкЁсть. Скоро мав бути приплив, Ё АлЁ сповз зовсЁм на дно лодЁ©. АлЁ принишк просто пЁд ногами в коней. А конЁ справдЁ були казковЁ -- червоно-рудЁ, тонконогЁ скакуни, легкЁ й мускулистЁ, з широкими й глибокими грудьми. I всЁ однаково© мастЁ, наче рЁднЁ брати. ТарЁда, напевно, вже проминула млин, та АлЁ не висувався. Принишк, щоб Ё не бачили, якби хто й був у млинЁ. I щоб людям Ёз само© тарЁди не впадати в око, так Ё сидЁв, прича©вшись тихо, що й незчувся, як заснув... АлЁ прокинувся в одну мить, бо раптом крЁм звично© говЁрки, пЁд яку вЁн провалився в глибокий сон, на хлопця водоспадом полилися бурхливЁ звуки. Ще й до всього тарЁда, без сумнЁву, застигла на мЁсцЁ. АлЁ не спав. Та вЁн Ё очЁ не розплющував, нЁби боявся, що яскраве сонце почне болюче рЁзати очЁ, Ще й тому не розплющувався, що хотЁв продовжити солодку мить сну. Проте тЁнь, що впала на нього згори, примусила розклепити очЁ й глянути вгору. ВЁд побаченого вЁн аж вЁдсахнувся -- просто в повЁтрЁ над ним зносився в небо золотавошкЁрий кЁнь. АлЁ шарпнувся вЁд переляку Ё боляче вдарився потилицю, якраз гулею вЁд ножа, об дзвЁнке дерево шпангоута. БЁд пекучого болю АлЁ враз, блискавично все згадав Ё зрозумЁв -- коней перевантажують ва велетенський вЁтрильник-дхау. Ось просто над тарЁдою зависли його червонастЁ промасленЁ боки. А коня причепили до нижнього кЁнця предовго© навкЁсно© ре©. За вЁльний кЁнець рею обертали, вчепившись Ё щосили тягнучи за линви, не менше пЁвтора десятка напЁвголих морякЁв. УсЁ здоровЁ, м'язистЁ, а шкЁрою всЁх вЁдтЁнкЁв -- вЁд смаглявих до вугЁльних. I пливе кЁнь у повЁтрЁ над водою, над каламутним хвилями Шатт-ель-Арабу, наче полов па вудочцЁ гЁгантського джина -- повелителя чорних Ё бЁлих духЁв. Ось кЁнь завис над палубою вЁтрильника. Хтось тихо, але високо свиснув, Ё зразу ж зарипЁли дерев'янЁ блоки, тварина провалилася кудись усередину крутобокого вЁтрильника. Таким робом пЁдняли й Ёнших коней. КонЁ не пручались, а були нЁби привороженЁ. Та АлЁ легко зрозумЁв цю загадку -- конЁ були випо╨нЁ. Коли старий тягав за собою малого АлЁ по всЁх за©здах-ханах та по шинках, то яких тЁльки ЁсторЁй не наслухався хлопчик про коней Ё конокрадЁв. I тепер АлЁ дуже радЁв Ё вважав себе ледь не найбЁльшим мудрецем Ё хитруном, що вЁн -- слава, слава Аллаху! -- не питав нЁ про що цих людей з тарЁди. КонЁ обпо╨нЁ, бо хто бачив таких однаково сумирних коней?! Люди в плащах болотних арабЁв, а не знають добре русла й каналЁв Шатт-ель-Арабу? Значить, конЁ краденЁ! А всЁ говорять на базарах, що в емЁра з його ма╨тку бЁля Аль-Ахваза вкрали карабаських скакунЁв. Та й масть цих коней якась дивна -- кольору, можна б сказати, палаючого очерету. Чи, може, кольору моркви? Але тако© мастЁ АлЁ не пам'ятав на багдадських базарах. I в розмовах не пам'ятав, щоб згадували такЁ вЁдтЁнки в мастЁ арабських скакунЁв. I везли цих дивних коней пЁд покриттям халабуди з пальмового листя. Тут згори з вЁтрильника перехилилося бородате, зовсЁм коричневе обличчя, з носом кривЁшим, нЁж дзьоб папуги. Хрипким, тихим голосом спитав той горбоносий: Де ваш коняр? ВЁн захворЁв... У нього пропасниця...-- вЁдповЁв молодший велетень, задерши вгору лице.-- Клянусь розлученням, вЁн в лихоманцЁ... Якщо ви не да╨те свого коняра, я вам, крЁм задатку, нЁчого не дам. Коли вирЁшите, хто з ваших попливе за мною, покличте. Але довго не чекатиму. Ось-ось почнеться вЁдплив. I зникло горбоносе лице, наче впало, а замЁсть нього зразу ж постало п'ять круглих щитЁв, з-за яких визирали нацЁленЁ блискучЁ жерла трьох залЁзних кованих труб. Над щитами пЁдЁймався тонкою цЁвкою сизий димок, запахло кислуватим паленим вугЁллям, як у кузнЁ. Що це -- китайський вогонь для спалення кораблЁв? -- зашепотЁв АлЁ, шарпаючи за джуббу молодого, вродливого, як дЁвчина, весляра. Присягаюсь Аллахом, я тебе, раба, протну, як чапля жабу. Ти ще насмЁха╨шся? Плава╨ш з цим ворожбитом Ё не зна╨ш, як звуться цЁ громовЁ дудки? Клянусь розлученням! Я з ним нЁколи не плавав. Я не його! Сам собою. Присягаюсь Аллахом та Ём'ям пророка -- я сам собою! Овва! -- Красень вдарив себе по лобЁ Ё зразу ж тихо, але з притиском, покликав велетня: Шейх! ╙ новина! Шейх обернувся Ё гнЁвно насупив брови, мовби кажучи: "ПоспЁшай Ё скажи менЁ!" ПотЁм, бачачи, що молодик не руха╨ться, сам пЁдЁйшов. Ну, що тут? -- таким голосом мовив шейх, що в АлЁ затрусилися колЁна. Шейх! Цей хлопець не прислужник цього ЁблЁса 3. ВЁн нЁчий, вЁн вЁльний. Лице шейха вмить пом'якшало, стало ласкавим. Попливеш при конях на цьому вЁтрильнику? А куди вЁн пливе? В Хормуз. МенЁ не пЁдходить,-- вЁдповЁв АлЁ -- Я хочу побачити ╡ндЁю. З Хормуза ближче до ╡ндЁ©, нЁж з Убулли до Хормуза. Дайте менЁ грошей на дорогу з Хормуза до КалЁкута -- Ё я попливу. Гаразд! -- сичав пошепки велетень.-- У конях хоч щось тямиш? Це не арабськЁ скакуни... У них фарбованЁ хвости, гриви, спини Ё бабки,-- так само пошепки вЁдповЁв АлЁ. О! А скЁльки ©м рокЁв? -- наблизив сво╨, враз озвЁрЁле лице шейх Ё дихав в обличчя АлЁ духом часнику й баранини. I п'ять, Ё сЁм. Гаразд. Дайте йому грошей Ё найменшу джуббу. Та швидше. I станьте, щоб там не бачили перевдягання Гаразд!.. А тепер сперечайся зЁ мною, що ти без дозволу брата нЁкуди не попливеш. Кричи, що поскаржишся шейху Абу Хасану. Кричи, сперечайся! Не буду сперечатись, як не дасте зЁлля для коней! Ах ти грабЁжник! А що ти скажеш, як я тобЁ голову зЁтну? Для чого тобЁ, о шейх, моя голова, коли тобЁ потрЁбнЁ чистЁ монети замЁсть фарбованих коней?! Шейх-велетень скреготнув зубами, однак кивнув головою одному з во©нЁв. Бо то все були во©ни -- АлЁ тЁльки тепер помЁтив, що в них пЁд плащами та джуббами були кольчуги й панцирЁ. АлЁ подали чималу торбу, боки яко© напинались, мовби вона наповнена була волоськими горЁхами. Хлопець зразу заволав: НЁ в який Хормуз я не попливу!.. Якщо брат скаже -- попливу!.. Я тобЁ не присягав на вЁрнЁсть! Та як ти смЁ╨ш таке патякати?! Щеня! Присягаюсь розлученням Ё звЁльнень сво©х рабЁв, якщо ти не пЁднЁмешся на корабель, я тебе розЁпну на хрестЁ! Я пожалЁюсь Абу Хасану! Я йому все розповЁм! МЁж щитами з'явилась голова руббана. Швидше, швидше! Почина╨ться вЁдплив. Або -- або! КапЁтане! Спускай линву, ми зв'яжемо цього балакучого негЁдника -- Ё тягни його собЁ! На який бЁс вЁн менЁ? Ви що, беду©ни, жарту╨те? Це ж пуголовок! МенЁ потрЁбен коняр! Коняр!!! Половина половини! I нЁ фалсу менше! Може, ти не вЁриш, та присягаюсь розлученням, це такий ЁблЁс, що без нього ти не вправишся! Аллахом присягаюсь. ВтЁм, як не береш, я його втоплю в болотЁ. ВЁн менЁ обрид! Ану, хлопцЁ, тягнЁть мотуз! По тому, як бринЁв голос богатиря, АлЁ вЁдчув -- йому кЁнець! ВЁн заволав: Руббане! Присягаюсь розлученням! Присягаюсь Ём'ям пророка! Ти не досягнеш зелено© води! Молю тебе -- викупи мою кров у цього шаленого! Малий не витримав, упав навколЁшки Ё обняв ноги шейха. Молю тебе, не вбивай мене!!! Заклинаю тебе Ём'ям Отверзаючого Браму! Слухай, руббане! -- змилосердився шейх.-- Сто динарЁв за цю шкуру й костЁ! Згода?! Згода,-- вЁдповЁв горбоносий руббан.-- ХлопцЁ! -- закричав вЁн до сво©х.-- КЁтвицЁ нагору! Линву Ё монети в тарЁду! АлЁ, з усЁма сво©ми гараздами за плечима, вчепився в линву й полетЁв угору, на палубу вЁтрильника. Коли вЁн ступив на палубу, впав навколЁшки, обхопив колЁна руббана Ё заволав: О руббане! Доброта твоя, свЁдчу перед Аллахом, не ма╨ межЁ!!! За це я тобЁ вЁдкрию та╨мницю... -- зашепотЁв АлЁ... Що ти верзеш, дурнику? -- зневажливо проказав руббан. О найславнЁший моря! -- закричав АлЁ, а тодЁ пошепки:-- Присягнись, що нЁкому не скажеш! Присяга╨ш?! Присягаюсь Аллахом, тво© базЁкання нЁкому не викажу! ПЁдведися тепер Ё говори менЁ все...-- КапЁтан з кривою посмЁшкою нахилив горбоносе лице до хлопця. АлЁ, прикрився долонею вуста, сказав йому про коней. Коли скЁнчив, капЁтан хапонув повЁтря, бо йому не стало духу. По хвилЁ руббан зЁ свистом видихнув затримане повЁтря. I тихо покликав сво©х трьох помЁчникЁв. ВЁтрила!!! Весла!!! Виходимо на головний канал! Модфи 4 сховайте! ДрЁт тримати розпеченим! СтрЁльцЁ по обидвЁ щогли! СтрЁли з трутом! ВсЁ вЁльнЁ -- на весла! ПоспЁшайте! Аллах кличе!!! ВсЁ кинулись на сво© мЁсця, а хлопець розгублено стояв бЁля руббана Ё не знав, що робити. КапЁтан просунувся до нього: А ти хоч трохи тямиш у конях? Думаю, що трохи тямлю... ТодЁ поспЁшай униз до коней. Дивись, щоб вони не дрочились Ё не гоготЁли. Зможеш? О руббане! Це я зможу!.. АлЁ полЁз у черево вЁтрильника, де на линвах-розтяжках зависли скакуни, ледь торкаючись копитами дерев'яного настилу. 20. ПАСТКА В ТРЮМ╡ Отак АлЁ опинився внизу, в черевЁ корабля, бЁля коней. Хлопець швидко звик до примарного свЁтла, що пробивалося крЁзь щЁлини палубного настилу. Захвату його не було меж -- вЁн був у черевЁ велетенсько© дерев'яно© риби! Отако©, як на Корабельному островЁ будував старий майстер. СкЁльки, скЁльки тут дерев'яних частин, брускЁв, дощечок, паличок, гвЁздкЁв! I все перев'язане мЁж собою, прошите, з'╨днане незлЁченною кЁлькЁстю тонких Ё премЁцних, кокосового волокна, мотузок Ё канатЁв. Та добре роздивитись незвичнЁ нутрощЁ вЁтрильника йому не довелось--починав дрочитись та Ёржати кЁнь у самому носЁ корабля. АлЁ зразу ж наготувався, щоб кинутись до неспокЁйно© тварини, та згадав, що завжди казали базарнЁ конярЁ -- з кЁньми треба неквапно, ласкаво, м'яко. ВЁн повЁсив речЁ на кЁлочок, що стирчав для чогось Ёз шпангоута. ТЁльки торбу Ёз зЁллям перекинув через плече Ё обережно й плавно прослизнув до неспокЁйно© тварини. КЁнь тупотЁв, метеляв головою. Та коли АлЁ погладив його по ши© , вЁн зразу заспоко©вся. Хлопець огладжував Ё огладжував його лЁвицею, а правицею вийнявся кульку зЁлля Ё дав коневЁ. Але тЁльки перший кЁнь заспоко©вся, як в Ёншому ряду почав гоготЁти другий. АлЁ перелякався, бо зрозумЁв -- горбоносий руббан хотЁв проскочити повз залогу на вежах-маяках та вартовЁ барЁджЁ. Ще задумав щось руббан, та АлЁ не був мандейцем-звЁздарем Ё не мЁг цього вЁдгадати. ТЁльки розумЁв -- для успЁху потрЁбна тиша в трюмЁ. КонЁ повиннЁ мовчати! Хлопець легко, нЁби в танцЁ, прослизнув до другого коня Ё почав його боркати... А корабель набирав швидкостЁ. КрЁм горбоносого руббана та стернового, всЁ прича©лись у схованках. ТЁльки рипЁли ре© та гудЁла напруженЁ линви корабельного оснащення. АлЁ вЁдчув, як крЁзь щЁлини палуби в трюм проника╨ ядучий бЁтумний чад. "Невже вЁн запалив смолоскип, щоб сповЁстити вартових, що на кораблЁ пошесть?!!" -- з жахом Ё захопленням здогадався АлЁ. Корабель на повнЁй швидкостЁ щасливо проминув сторожовЁ вежЁ - щогли, ╡з двох заякорених вартових барЁдж опустили по ланцюгу на дно, Ё вЁтрильник пронЁсся в проходЁ мов пЁдбитий гусак -- нахилившись на лЁвий борт Ё болЁсно розпустивши сЁрЁ крила-вЁтрила. Якби АлЁ знаходився на палубЁ, то вЁн би побачив, що на правЁй баржЁ з'явився його мучитель в зеленЁм дорогЁм вбраннЁ. ВЁн загорлав у мЁдну дудку з широким кЁнцем: Що з вами?! Чума, схоже!!! -- заволав у вЁдповЁдь руббан. Не пЁдходьте до берега п'ять днЁв!!! -- надривався начальник митницЁ.-- Куди збирались?!! До Хормуза! -- ревЁв горбоносий руббан. Тримайтесь правЁше! ЛЁворуч -- пЁски! -- аж захлинався начальник митницЁ. ВЁн кинувся на корму барЁджЁ, Ё його яскравий одяг зник у кормовЁй каютЁ. Руббан теж не гаяв часу. Наче мавпа, вЁн видерся по снастях на самий верх друго©, меншо© щогли. 3 височини руббану було добре видно, як над кормою знялися вгору, один за одним, п'ять гострокрилих голубЁв-поштарЁв. ЧадЁли два бЁтумних смолоскипи на кормЁ та носЁ вЁтрильника. I всЁ зустрЁчнЁ морськЁ суда, рибальськЁ й вантажнЁ човни кидались урозтЁч з дороги цього погибельного дхау. Ось Ё сонце почало котитися за смарагдово© хвилЁ. ТЁльки тодЁ руббан спустився зЁ щогли, щоб разом з усЁ╨ю командою сотворити намаз. УсЁ полегшено вЁддихнули -- тепер, як Ё на всЁх вЁтрильниках, великЁ вЁтрила згорнуть Ё тЁльки на другЁй щоглЁ поставлять невеличке нЁчне вЁтрило. Та сталося навпаки -- руббан наказав ст