бою ще не дЁйшло, нема чого похвалятися, хто буде в переможцях. ЗрозумЁв? ЗрозумЁти тебе важко, але я зрозумЁв. Ну Ё добре! Був би ти свЁдком, хто краще п'╨, Ё в кого голова яснЁша залиша╨ться. Тут Ё без свЁдкЁв все ясно... Треба тЁльки очЁ мати. Ти, малий,-- чаклун посварив пальцем,-- не посмЁхайся. Я почаклую, взнаю, де ти руббану не все сказав, Ё ти скажеш! -- ОчЁ його знову стали нормальнЁ, Ё мЁж бровами прорЁзалася глибока зморшка. Слов'янин приклав палець до вуст, мов говорячи: "Не сперечайся з ним! Я йому влаштую чаклування!" А нагорЁ тим часом усе повторювали й повторювали кожен рядок "ФатЁми" до безконечностЁ. Хтось свистЁв у бамбукову флейту, гугнявив на дудцЁ. Багато людей ляскали в долонЁ. I високий голос усе повторював у рЁзнЁй тональностЁ: "О ФатЁмо, ФатЁмо, ясна зЁрка моя!" У трюмЁ ж у присутностЁ АлЁ чаклун припався до вина Ё марно змагався Ёз слов'янином у пиятицЁ. Коли чаклун упав набЁк, слов'янин-раб пЁдвЁвся, навЁть не похитнувшись. ТЁльки в черевЁ в нього забулькало вино. Папуга, що був задрЁмав на плечЁ господаря, спросоння викрикнув: "Га-га-га!" Ти сиди тут Ё стережи чаклуна, аби вЁн ще чого не вко©в. Я ж пЁду до руббана просити кавуна. Можу так вкрасти, так узяти -- кавун моя здобич од пацюкЁв. Та я хороший... ПЁду сво╨ попрошу... ВЁн рЁвною ходою пройшов до драбини й швидко вилЁз на палубу. АлЁ втратив усякий страх перед чаклуном -- якщо людина п'╨ Ё пада╨ з нЁг вЁд хмелю -- значить, вона теж ма╨ слабину! Он скЁльки доклав зусиль чаклун, щоб викрити й зробити безсилими та безборонними Ё оманцЁв, Ё слов'янина, Ё негра, Ё й╨менця! А тепер сам прилЁз на запах вина до слов'янина, мов шолудивий собака на сморЁд падла! НЁ, недарма в слов'янина блакитнЁ очЁ! Правду казали ворожбити на базарах, що блакитнЁ очЁ -- урочливЁ! На палубЁ все повторювали слова Ё наспЁв мелодЁ©, а слов'янин уже повернувся до трюму. На перев'язЁ через плече в нього висЁв той барабан, на якому того жахливого ранку грав чаклун. ОчЁ слов'янина Ёскрилися шаленим блакитним вогнем, коли вЁн швидко витяг Ёз низу барабана щось округле, мов кавун, в темно-вишневЁ парчевЁй пеленЁ. ЗЁрвав парчу -- Ё на АлЁ воззрилася чорними зЁницями кЁстяна голова. Та самЁсЁнька, що того жахного ранку свЁтила золотими променями. Слов'янин простяг череп хлопцевЁ. НЁ, нЁ !!! Що ти?!! -- затрусився з переляку хлопець.-- А якщо вЁн прокинеться?!! Зараз я перевЁрю, як вЁн спить!.. -- I слов'янин потягся до саморобного хлопцевого сагайдака по стрЁлу. Не руш!!! -- засичав АлЁ.-- Одна з них отру╨на! Яка отрута? ЗмЁ©на. Слов'янин з вЁдтягнутою рукою завмер. Подивився на череп, який тримав у лЁвицЁ, глянув на хлопця Ё виголосив: Я не братиму стрЁлу, а ти дослЁдиш черепок, де в ньому ╨ золотий промЁнь... А звЁдки ти зна╨ш, що менЁ це цЁкаво? Дивився у тво© очЁ -- вони тодЁ черепок пильнували. Чорну людину не бЁйся -- я його як коня стриножу. I слов'янин, поклавши череп поруч Ёз чашею вина, витяг Ёз закутка залЁзнЁ тюркськЁ пута Ё поборкав чаклуну обидвЁ руки Ё праву ногу. АлЁ обдивився череп з усЁх бокЁв Ё побачив на потилилицЁ рЁвно пропиляну щЁлинку. Це його зацЁкавило, тож вЁн так Ё незчувся, як забув про жах перед мертвою кЁсткою, Ё взяв череп до рук. Направив зЁницЁ до неба, а сам зазирнув у щЁлину. I перед очима в нього заколивалось, засвЁтилося золотаве марево. ТодЁ АлЁ швидко перевернув череп догори Ё подивився на дЁрку, до яко© крЁпляться шийнЁ хребцЁ. ДЁрку щЁльно затуляв чЁп Ёз слоново© кЁстки. Хлопець витяг чЁп, зазирнув усередину черепа та побачив, що кЁстка Ёз середини рЁвнесенько визолочена твореним золотом. "Ов-ва! Ось звЁдкЁля золотЁ блискавки-променЁ! Сонце пройшло крЁзь щЁлину в потилицЁ, вЁдбилося вЁд золочено© кЁстки, як промЁнь вЁд люстерка, Ё вилетЁло довгим променем крЁзь зЁницЁ!.." Всяке диво ма╨ свою хитрЁсть,-- виголосив слов'яни Ё видудлив чашу з вином. Затим загорнув череп у парчу, встромив згорток у вЁльний отвЁр довгого барабану Ё вилЁз нагору. АлЁ чекав, що станеться щось страшне, бо все ж вони порушили чужу та╨мницю. Проте нЁчого не сталося. Слов'янин повернувся Ё зняв пута з чаклуна. Дав один кЁнець пут АлЁ. -- Тягни до себе! -- наказав хлопцевЁ. АлЁ потяг щосили Ё впав навзнак -- бо одна лапка була розЁгнута. А хлопець цього не помЁтив. ╡нший раз пильнувати треба! Я одягнув на чаклуна пута -- ти страху не мав Ё черепок подивився! Тво╨ здоров'я! -- Слов'янин пЁднЁс у бЁк АлЁ чашу Ё з великим задоволенням поволЁ вицЁдив ©© до дна.-- Я не маю пожадливостЁ на це вино -- чаклуна частував! ВЁн воду жалЁв... Собака! Шакал! Чаклун звЁвся на лЁктях Ё замурмотЁв щось, сЁв з великим зусиллям Ё обхопив голову обома руками. А слов'янин нарЁзав кавун, Ё вони вдвох Ёз АлЁ досхочу ласували. I папугу слов'янин не забував. Коли папуга брав лакЁтки кЁгтистою лапою Ё пЁдносив до кривого дзьоба, цегельно-червоне обличчя раба розпливалось у нЁжнЁй посмЁшцЁ. Чаклун же вЁдповз у затЁнок вЁд вЁтрила й так Ё сидЁв, припавши спиною до низького фальшборту, розкидавши на всЁ боки руки й ноги. Голову вЁн задер, очЁ заплющив Ё важко дихав роззявленим ротом. А пЁт рясно, мов краплЁ дощу, повиступав на його тЁлЁ. Вся команда, навЁть керманич, пЁдспЁвували оманцю-вЁдступнику, який високим чистим голосом вЁв "Фатуму". Хлопець не став слухати його завивання й придихання, а спустився вниз до трюму. Чому смуток у тебе на чолЁ? Мою пЁсню вивчив шакал-оманець, Ё всЁ йому тепер пЁдсовують. Не шакал -- скорпЁон вЁн! Стережися його завжди! Це я знаю! У нього душа людолова! НЁчого, ти меткий, обкрутиш його! -- I слов'янин обвЁв палець навколо пальця. Папуга, нЁби схвалюючи й пЁдтримуючи господаря, загорлав: Го-го-го! Га-га-га! ВгорЁ ж над палубою, над снастями Ё над зеленими хвилями линула бадьоро щемлива пЁсня про ФатЁму... 24. ШАЛЕНИЙ ВИХОР Тепер на кораблЁ щодень лунали спЁви Ё повсякчас гуркотЁв барабан до стрЁмкого й╨менського танцю. Один раз навЁть сам руббан став до кола Ё протанцював увесь танець, потрясаючи в повЁтрЁ блакитним лезом джамбЁ©. Мусон рЁвномЁрно надимав промасленЁ сЁрЁ вЁтрила Ё гнав корабель однаково бадьоро Ё вдень, Ё вночЁ. ТЁльки плюскотЁла та пЁнилася важка смарагдова вода пЁд крутим форштевнем. Кожен день ловили безлЁч дорад Ё розкошували свЁжою рибою. Власне, крЁм капЁтана-руббана, стернового, АлЁ та слов'янина-раба, всЁ вЁдпочивали й розважались як могли -- танцювали, спЁвали, грали в костЁ. А якщо й ловили рибу, то тЁльки до того часу, поки вона брала наживку. Якщо ж доводилося почекати, потерпЁти, то зразу й облишали снасть. АлЁ та слов'янин-раб крутилися весь час бЁля коней -- ©м обом було видно, що конЁ починають пЁдупадати. Не так уже пожадливо по©дали фЁнЁки та цукрову тростину, перебирали тонкими губами товчену пшеницю, наче вишукуючи якЁсь тЁльки ©м вЁдомЁ зернини. Руббан слЁдкував за мЁсяцем, сонцем Ё зЁрками. А стерновий пильно доглядав за поворотами стерна та зрЁвнював шлях судна з тим курсом, який проклав руббан. Слов'янин збирав по всьому трюму кЁнськЁ волосини Ёз гриви та хвоста Ё сплЁтав Ёз них тонку, премЁцну й слизьку линву. Одного вечора на першу щоглу, власне, не на щоглу, а на вершок ре© опустилася чайка, така малесенька, може, трохи бЁльша за сорокопуда, Ё хвЁст у не© довгий Ё роздво╨ний, мовби хвЁст ластЁвки. Слов'янин подивитися на птаху, похитав головою, щось муркочучи собЁ в пухнасту золотаву бороду. Здивувало АлЁ, що того дня десь пЁсля обЁду всЁ лежали покотом на палубЁ. I нЁхто з любителЁв спЁву не мЁг прохрипЁти й однЁ╨© ноти. Дехто навЁть спустився в трюм до коней, хоча не всЁм морякам був до вподоби кЁнський дух. А проте тут було прохолоднЁше. НЁби вЁд бортЁв, що омивалися водою. У слов'янина вЁд поту залипалася борода, бЁле волосся, геть вигорЁле пЁд сонцем, тепер потемнЁло Ё звисало на лице мокрими жмутами, прилипало до чола. КонЁ були зовсЁм хворЁ -- ледь з'©ли по жменЁ фЁнЁкЁв Ё навЁть воду пили без охоти. I хвилЁ якось уповЁльнювалися. Збивались Ёз ритму. РанЁше вони йшли, як лави кЁннотникЁв до бою, а сьогоднЁ то набЁгали одна на одну, то просвЁти мЁж ними ставали довшЁ. Все мерехтЁло, палало нестерпним блиском, рЁзало очЁ до слЁз. НЁби всЁ кольори, крЁм тьмяно© блакитЁ неба, зеленЁ води ближнЁх хвиль та лазуриту обрЁю, зникли. I по всьому срЁбний дзеркальний блиск. I коли АлЁ дивився на палубу, на чорношкЁрих зЁнджЁв, то ©хнЁ тЁла йому здавалися не чорно-синЁми, як завжди, а нЁби посЁрЁлими. Так-сяк проковтнувши вечерю Ё сотворивши молитву, хто був правовЁрний, повкладалися спати. Дехто примостився, щоб його краще обвЁвав вЁтерець, на кормЁ. КапЁтан був геть змоклий вЁд поту. Я знаю спеку в Червоному морЁ,-- сказав капЁтан,-- коли з пустелЁ летить розпечений пЁщаний пил. Але тако©, яка геть тебе розварю╨, мов тюркську локшину, ще не зустрЁчав! Менш за всЁх у цЁй задусЁ страждали тЁльки дво╨: стерновий та АлЁ. Хлопець дивувався, чому так виходить. Адже зЁнджЁ були звичнЁ до сонця, тому вони й чорнЁ. Та вЁн, бач, краще них переносив спеку, був рухливий настЁльки, що це помЁтили навЁть зЁнджЁ й щось невдоволено забуркотЁли собЁ пЁд носа. А йому було байдуже, Ё вЁн полЁз вгору по птаху, яка примостилася на вершку щогли. Птаха не ворушилась, поки АлЁ пЁдповзав до не©, дзьоба тримала роззявленого, Ё блискуче чорне око пильно стежило за наближенням небезпеки. Пурхнула вона на Ёншу рею тЁльки тодЁ, коли АлЁ ледь не торкнувся бЁлого шовковистого пЁр'ячка. Слов'янин виглядав знизу Ёз трюму Ё проказав, ще спрокволЁше, нЁж завжди: Птаха щось нам вЁщу╨... Коли б не передрЁкала вона бурю... Це вЁща птаха... Ти не чЁпай ©©... Краще Ёди вниз, будемо розливати коням... ВЁн ще щось говорив, проте АлЁ зрозумЁв, що слов'янин бо©ться яко©сь бЁди, несподЁванки Ё тому хоче переконатися, що конЁ доглянутЁ Ё прив'язанЁ на сво©х линвах - повороззях, щоб за яко©сь пригоди вони не обЁрвались, не побились Ё не потовкли одне одного. КапЁтан, сидячи в затЁнку пЁд вЁтрилом, витяг Ёнструменти Ёз скриньки. I, розклавши бЁля нЁг свою пота╨мну карту, щось на нЁй вимЁряв рогачиком. ВЁн виходив на свЁтло, мЁряв хрещатими паличками сонце Ё знову залазив у тЁнь, аби ще раз мЁряти щось та креслити на сЁрому шматЁ паперу. I коли капЁтан прокладав шлях на паперЁ, який потЁм належало пробЁгти кораблю по хвилях моря-океану, тодЁ всЁ мали триматися вЁддалЁк. Не пЁдходили ближче нЁж за десять крокЁв, нЁхто не кликав капЁтана. Тим часом день пройшов, Ё сонце спустилося просто лЁворуч за кормою, таке страшно червоне, криваве, як розпечене бува╨ воно в пустелЁ в найжаркЁший мЁсяць азар. УсЁ були такЁ пригнЁченЁ жахливою спекотою, що не звернули нЁяко© уваги на те, що, як тЁльки впало смеркання на вЁтрильник, то зразу пташка, дрЁбно перебираючи лапками, боком почала спускатися по ре©. I коли вже зовсЁм стало темно, вона перескочила з ре© на кормову каюту де спав капЁтан Ё його родичЁ -- наффатЁни-вогнеметники. АлЁ теж важко дихалося внизу, у темрявЁ цЁ╨© плавучо© конюшнЁ. ВЁн хотЁв лягти спати нагорЁ. Та слов'янин сказав йому: Дивись, як птаха вЁдчува╨ тЁ голоси, що ╨ у вЁтрЁ, яких не чути людинЁ. Вона, певно, слуха╨ бурю. ВЁзьми птаху сюди. Але ж вона не да╨ться себе взяти! -- Зараз вона нЁкуди не подЁнеться. АлЁ потихеньку пЁдкрався до не© Ё прихопив ©©. I чув тонкими пальцями, як б'╨ться ©© серце в нього в долонях. А слов'янин, сказавши, що в нього болить голова, стискав Ё торсав пальцями скронЁ, розтирав щосили долонями сво© випуклЁ надбрЁвнЁ дуги. НавЁть папуга сьогоднЁ був якийсь розкуйовджений, нЁби мокрий, Ё весь ча╨ роззявляв здоровенного дзьоба -- показував товстого круглого язика. От АлЁ зняв цю маленьку пташку, схопив ©©, Ё вона не пручалася сильно, не билась, лише кЁлька разЁв ущипнула його гострим дзьобиком за пальцЁ Ё потЁм завмерла. АлЁ хотЁв спати нагорЁ. Та слов'янин покликав його вниз. Щось менЁ конЁ не подобаються. Будемо спати бЁля коней. Не дай бог щось трапиться, я один не впораюсь. А ЁншЁ хЁба тямлять у конях? От дивно у вас -- конЁ вашЁ найкращЁ в свЁтЁ, а багато ваших людей у них зовсЁм тями не йме. НавЁть вояки. А у тебе як, слов'янине? ХЁба не так? У нас зна╨ш як -- во©н вмЁ╨ Ё пЁшки битись, Ё на конЁ верхи, Ё човном-лодЁ╨ю правити. Якщо ти такий вправний, як Ё всЁ вашЁ, чому ж ти в полонЁ?! Лице слов'янина стало похмурим, але не злим, вЁн огладив злиплЁ мокрЁ вуса та бороду й поволЁ проказав: Тому що наш во©н -- найкращий. А князЁ й во╨води лише про свого власну шкуру пам'ятають. I ненавидять одне одного Ё заздрять. А до всього, як згадати, загублять вони край. Ну, а конЁ все ж до тебе бЁльше звикли... Певно, те зЁлля, що ти ©м давав... Може, воно приворотне? Та нЁ! -- не погодився АлЁ,-- Це зЁлля просто дурманне. Ним Ё людей обпоюють. Щоб убити або пограбувати. Я знаю цей запах. На базарЁ чув одного разу такий, коли це зЁлля один аптекар продавав якомусь злодюжцЁ пота╨мно. А той свого товариша, гравця в костЁ, обЁкрав. АлЁ спустився вниз: Ё справдЁ конЁ були не такЁ. Вони якось уривчасто дихали. По всЁй ©хнЁй шкЁрЁ проходило тремтЁння. Слов'янин знову притис себе за скронЁ, заплющив очЁ. ╞й-богу, не можу! Треба хоч трохи вина випити. ПролЁз мЁж коней в закут Ё дЁстав рештки свого вина. Зробив два довгих-предовгих ковтки. ПотЁм заткнув чЁпом глечик. От чу╨ мо╨ серце, не знаю що... але туга на серцЁ. КапЁтан пЁсля довгих вагань наказав сво╨му небожевЁ кинути поплавок на линвочцЁ. Дивно. Добре дме вЁтер. Але ми сьогоднЁ йдемо повЁльнЁше, нЁж учора. Це менЁ дивно, бо нЁяко© супротивно© течЁ© я не помЁчаю... Му'аллЁм ще раз по камалю, вЁд самого початку, перевЁрив дороговказнЁ зорЁ. Але знов усе спЁвпадало з книгою, якою вЁн керувався. Зрештою вЁн витер пЁт Ёз чола, за вухами Ё вимучено протяг: НЁ, треба лягти перепочити, бо голова як не лусне... ВЁн загасив лампу, накривши гнота малим бронзовим наперстком, а згори ще й скло поставив, та подався до себе в каюту... А ущерблений мЁсяць, удень ще позначений на тьмяному небЁ, тепер, не дивлячись на свою горбатЁсть Ё малЁ розмЁри, освЁтлював море з якоюсь дивною гостротою. Раптом угорЁ на палубЁ почулися шаленЁ удари барабана. Це була тривога, що спадала сюди вниз, Ё на малого, Ё на слов'янина-раба, Ё на коней, Ё на обох птахЁв. Почулися крики розпачу, вЁдчаю, несамовитого страху. А барабан все не вщухав Ё не вщухав. Та за якийсь час той барабанний бЁй заглушили вЁдчайдушнЁ зойки й крики неймовЁрного жаху багатьох людей. Загорлав, як божевЁльний, папуга. Запищала птаха, яку АлЁ тримав на грудях, прикривши полою джубби. АлЁ вискочив Ё, не випускаючи чомусь птаху, метнувся межи коней до драбини, видерся на палубу. I не мЁг нЁчого анЁ второпати, анЁ зрозумЁти, -- чи зараз нЁч, чи день. Бо геть усе осявалося, променилося срЁбно-блакитним сяйвом. БЁля капЁтансько© каюти чаклун щосили бив у барабан. А матроси повернулись у той бЁк, звЁдкЁля вдень вЁяв вЁтер. I АлЁ за ними повернув голову Ё вЁдчув, як холодом обпЁка╨ йому руки й груди, як нЁби свинець налива╨ться в ноги, а спину пройма╨ пекучим жаром. Те, що вЁн побачив, не вкладалося нЁ в яке розумЁння того, що подЁбне може бути. Було видно, може, за фарсах 3, як з моря вироста╨ стовп хмар, нЁби виру╨ дим пЁд казаном пЁд час тюркського свята. ПЁд свЁтлом мЁсяця здавалися димовЁ хмари то срЁбними, то смарагдовими. I вони вирували, ставали стЁною, вгору все бЁльше розросталися, розросталися. Ось уже цей вихор хмар пЁдЁймався, заливав пЁвнеба Ё дугою вигинався. У неймовЁрнЁй височинЁ сягав зЁрок. ТодЁ всЁ впали долЁлиць Ё читали один одному молитву смертЁ. Тут заволав капЁтап-му'аллЁм не сво©м голосом Ё прихопив за руки очманЁлого чаклуна, що бив Ё бив у барабан: Згортайте вЁтрила! Спускайте ре©! Закривайте дЁрку в палубЁ! Проте бЁльшЁсть продовжувала класти ракати та пискливими голосами спЁвати молитву. ТЁльки небЁж му'аллЁма, чаклун Ё стерновий кинулися до снастей. Та начиння ©м корилося погано. Велетенська рея з вЁтрилом почала швидко посуватися вниз. Вони не змогли ©© затримати, Ё при падЁннЁ вона зачепила одного матроса. ВЁн лежав на палубЁ непритомний вЁд удару. ╡ншЁ так само продовжували молитись. Му'аллЁм, його родичЁ Ё слов'янин вЁдтягли покалЁченого набЁк Ё заходилися крЁпити рею на палубЁ, припасовувати тугими линвами Ёз складними вузлами. А мулат-дидбан сидЁв у сво╨му воронячому гнЁздЁ й щосили волав. ТодЁ муаллЁм засвистЁв у срЁбний сюрчок, Ё дидбан на мить замовк. Спускайся швидше! Не можу-у-у, му-у-у'аллЁм-ме! Р-у-уки-и-и Ё ногии-и вЁдняло-о-о! I дидбан знову заходився вищати, як наврочена баба на базарЁ. ТодЁ капЁтан знов засюрчав Ё крикнув матросу, щоб вЁн мЁцно прив'язався!.. АлЁ не бачив, що мулат-дидбан там робить на горЁ. А ти спускайся швидше до коней! -- КапЁтан рвучко обернувся до АлЁ. I вЁн знову з помЁчниками продовжував спускати рею друго© щогли... Му'аллЁм кричав слов'яниновЁ, хоча навколо панувала тиша Ё вони стояли поруч. ТЁльки здалеку вЁд велетенсько© хмарно© труби долинало грЁзне стугонЁння, наче якийсь велетень-джин торсав небесну баню. Навколо корабля хвилЁ перестали плюскотЁти. I вЁтер африканський, що так безвЁдмовно гнав усЁ цЁ щасливЁ днЁ вЁтрильник, опав. Настав повний штиль. Що робити?! Ми впустимо рею на цих слимакЁв та вЁзьмемо грЁх на душу! I тодЁ зовсЁм корабель лишиться без команди! -- волав на всю горлянку капЁтан. Му'аллЁме, дозволь менЁ ©х пЁдняти! -- загорлав слов'янин. I, не чекаючи згоди капЁтана, хапав матросЁв, ставив на ноги Ё хрипЁв кожному в лице:-- Баба! Шакал! А папуга в нього з-за пазухи висунув голову Ё теж несамовито верещав: "Го-го-го! Га-га-га!" ВЁд слов'янинового втручання дехто й сам пЁдвЁвся Ё став до снастей. Почали з капЁтаном Ё його родичами заводити рею на Ёнший бЁк Ё спускати на палубу. ДеякЁ продовжували без упину творити ракати, хоча вже й слЁв молитви не вимовляли, а з ©хнЁх вуст зривались лише зойки, хрипи й прокляття нечистим силам моря Ё неба... ТодЁ слов'янин заходився Ё останнЁх хапати, зводити на ноги, а декому й урЁзав по обличчю. АлЁ здивувався, як вЁн пЁдЁймав здоровенних хлопцЁв. Вони ж були на вигляд набагато сильнЁшЁ й важчЁ за нього. Отак пЁднявши всю команду за допомогою слов'янина, капЁтан спустив Ё другу рею. Наказав якомога швидше все в'язати на палубЁ. Згадуючи потЁм цю нЁч, АлЁ мЁг не вагаючись сказати, що було видно, як удень. ТЁльки свЁтло було не денне, тепле й житт╨дайне, а пронизливо-блакитне, мертве. Чи воно випромЁнювалось вЁд неймовЁрно© хмарно© завЁси, що виростала з океану десь на обрЁ© Ё пЁднЁмалось до зенЁту небесно© банЁ Ё там розпускалось, мов пальмова верхЁвка? Чи кидало на корабель, на хвилЁ океану, вЁддзеркалене тисячократ блакитне сяйво ущербленого мЁсяця? Цього вже вЁн не мЁг збагнути. АлЁ стояв посерединЁ палуби бЁля спущено© першо© ре©. I тЁльки зараз побачив, що в руках у нього лежить принишкла пташина Ё навЁть не збира╨ться тЁкати. Коли побачив, що з нею, злякався. Змило потом вЁд страху. Почало трясти, мов у пропасницЁ. Ступаючи тремтячими ногами до драбини, кинув собЁ пташину за пазуху Ё миттю скотився вниз. КонЁ принишклЁ й водночас напружено настороженЁ. АлЁ вийняв пташку з-за пазухи Ё посадовив у затишне мЁсце на брус. Птаха завмерла Ё не ворушилася. Здавалось, вона так само, як Ё конЁ, прислуха╨ться до грЁзного гуркоту, що все ближче пЁдступав до корабля. Ось усе почало тремтЁти. ГрЁзне стугонЁння, глухе, глибоке. Воно наче йшло зсередини, Ёз глибини моря. Воно просочувало наче Ё дошки, Ё снастЁ, й тЁло. Тепер АлЁ вЁдчув -- не страх тЁпа╨ його. Гуло повЁтря. Гули хвилЁ, якЁ раптом почали здЁйматися горами. Гуло, рипЁло й стогнало все тЁло корабля. В гудЁння починали домЁшуватись громи. Одна за одною спалахували блискавки. АлЁ поклав руки на шкЁру коней Ё вЁдчув з обох бокЁв, що конЁ теж тремтЁли, як Ё вЁн сам. Але гудЁння йшло Ё з повЁтря, Ё з води. Раптом воно почало вЁдходити кудись, пронеслося, нЁби хвиля, перекотилося через корабель. I пЁшло далЁ, далЁ. Та грЁм гахкав безперервно. ГуркЁт розривав, розламував небо вже просто над головою, проникав у воду, проймав усе дерев'яне шите тЁло корабля. ВисвЁтлювали блискавки гострЁше й чЁткЁше, нЁж сонце у полудень мЁсяця хазЁрана4! I тодЁ ставало видно всЁх коней. НавЁть жилки на ©хнЁх шиях набряклЁ. Несамовито виряченЁ обЁсЁли очЁ. РоздертЁ в шаленому гоготЁ пащЁ, вишкЁренЁ блискучЁ гострЁ зуби. Та не було чути гоготЁння, не було чути нЁякого ╡ржання. Все забивав безперервний гуркЁт грому, настЁльки сильний, що АлЁ здалося, нЁби хтось йому встромив у вуха гострЁ нЁгтЁ Ё ось-ось протне ©х до мозку. I вже за якусь мить АлЁ був оглушений. Здавалось, раз Ё назавжди. У пекельних спалахах громово© ночЁ побачив, як над дЁркою в палубЁ розтягують буйволячу шкЁру. ВЁн, власне, не знав, що це буйволяча шкЁра, просто моряки затягували отвЁр якимось цупким запиналом. Вони прив'язували його. Бачив, як нагорЁ в отворЁ моряки схилилися з линвами в руках, чЁпляють петлЁ на стовпчики. В капЁтана з голови злетЁла чалма. Тепер при кожному спалаху блискавки було видно кучерявЁ, наполовину сивЁ коси, якЁ на тЁменЁ тугим вузлом стискував широкий срЁбний обруч. Рвучко схилявся Ё метеляв сво©ми мокрими патлами слов'янин. Нахилявся Ё затягував щосили петлЁ могутнЁми руками чаклун. А пЁдстаркуватий, мовчазний стерновий допомагав ©м. I за якусь мить, так здалося АлЁ, було закрито шкЁрою буйвола розЁбране мЁсце палуби. По драбинЁ спустився раб-слов'янин, вЁн щосили тягнув линву вниз, а за нею шмат шкЁри, навЁть зубами вчепився, Ё ув'язав ©© до основи щогли, за опорнЁ бруси. Зразу стало важче дихати. А при останньому спалаху блискавки АлЁ побачив, як тремтить в закутку птаха. А ще помЁтив, що слов'янин запхав свого папугу за пазуху. I вЁд ши© за пазуху тягнеться шворка, на якЁй слов'янин тримав свого улюбленця. А папуга настовбурчив пЁр'я, роззявляв кривого дзьоба Ё, певно, щось верещав. Що -- АлЁ не чув. Бо все для нього замовкло, коли лупонув той, перший, вибух грому. Все для нього опустилося в тишу. Коли АлЁ побачив, що крЁзь ляду спуска╨ться вниз слов'янин Ё тягне за собою линви, щоб в'язати волячу шкЁру на ляду й закрити трюм вЁд зливи Ё морсько© води, то одночасно опустив на товстЁм мотузЁ клЁтку. I коли знову блиснуло й усе засвЁтилося слЁпучою блакиттю, то вЁн побачив, що це клЁтка з голубами. "Ага! -- подумки сказав вЁн собЁ.-- КапЁтан бо©ться, що вЁтер нагорЁ все розлама╨, навЁть його каюту, Ё вЁднесе в море цих поштових голубЁв з того пограбованого ЁндЁйського вЁтрильника!" В шаленому вихорЁ корабель закрутило, кидало з боку на бЁк, пЁдхоплювало Ё кидало днищем об хвилЁ. Основа, корпус Ё все начиння рипЁло, трЁщало, стогнало. КлЁтка з голубами зЁрвалася з балки, вдарилася об поперечину Ё розлетЁлася на трЁски. Голуби випурхнули Ё металися в темрявЁ, чЁпляючи час вЁд часу АлЁ крилами. Весь дикий гуркЁт, свист Ё трЁск ще доповнювався якимось дрижанням. Воно йшло нЁби Ёз середини,-- наче з води, мовби з дна океану-моря, Ёз глибини. Таке бувало на кЁнських ристалищах пЁд Багдадом на ярмарку. ВершникЁв ще не видно, а тЁльки хмарка куряви над обрЁ╨м. Та якщо прикласти голову де землЁ, то земля вже стугонЁла вЁд кЁнського чвалу. Отакий чвал, отаке стугонЁння зараз долинало в корабель Ё з глибин води. ТЁльки в сотнЁ разЁв сильнЁше, нЁж на кЁнських перегонах. АлЁ позакладало вуха, Ё вЁн тЁлом вЁдчував неймовЁрне тремтЁння усього корабля й води за дерев'яними стЁнами. Нараз йому повЁдкладало вуха, мов хто вЁдняв би вЁд його вух могутнЁ долонЁ, що перед тим стискали голову. I вЁн аж присЁв -- так йому вдарило у вуха дике гоготЁння вЁтру. Таке, що свистЁло у всЁх снастях, спЁвало кожною щЁлинкою, завивало кожною дЁркою. Проникало в трюм, мов дудЁння у величезну сопЁлку. ТонкЁ струменЁ вЁтру проривалися крЁзь палубу до трюму Ё наче батогом вдаряли по живому. Тепер АлЁ чув, як несамовитим голосом, схожим на голос божевЁльного, кричав папуга, зрештою видершись з-за пазухи слов'янина. ВЁтер за якЁсь митЁ розвЁяв, провЁтрив увесь трюм. Надув його свЁжим, вогким повЁтрям. ВивЁяв, висмоктав задушливий дух кЁнсько© сечЁ, солодкого поту Ё кЁзякЁв. I в трюмЁ запахло йодистою морською водою. АлЁ вЁдчув, що все повЁтря нЁби насичиш якимось туманом, нЁби в повЁтрЁ завис прохолодний водяний пил. Хлопець облизав губи Ё вЁдчув, що вони геть солонЁ. По тому, як тремтЁли борти корабля, в'язанЁ й шитЁ з кЁлькох шарЁв справжнього тикового дерева, дощок, АлЁ вЁдчув, що корабель почина╨ мчати, летЁти все швидше й швидше. То вгору рвався, то вниз опускався нЁс корабля. I АлЁ то падав назад, на коней, спиною, то зависав над кЁнськими спинами, над слов'янином та його горластим папугою. ЗрозумЁв -- вЁтер переносив корабель через величезнЁ хвилЁ... Що там робилося нагорЁ, чи хтось там був ще на палубЁ живий? Чи вже всЁх позносило вЁтром у воду? ПотЁм корабель почало крутити Ё кидати з боку на бЁк. Нараз вЁтер наче пЁдняв корабель над хвилями. I корабель нЁби завис у повЁтрЁ. Затим почав падати, падати. Довго-предовго. АлЁ вЁдчув, як у грудях зробилася порожнеча, Ё серце наче збира╨ться вискочити через горло. НеймовЁрне падЁння у чорний колодязь, нарештЁ скЁнчилось. I корабель, носом Ё днищем, з такою силою врЁзався у воду, що АлЁ в очах застрибали зеленЁ кружала вЁд удару в п'яти. Та руки просто вЁдривало вЁд тулуба, бо вЁн схопився за линви, чимось било по ногах, по череву, по спинЁ чимось сЁкло, мов батожжям. Поруч нього, десь наче в черевЁ коня, булькало Ё вирувало, нЁби зашипЁло в казанЁ. ╡ржання якогось другого коня перебивалося дзюрчанням рЁдини. В трюмЁ поплив солодко-кислий сморЁд блювотини. Та його зразу ж прогнало протягом. Кричав слов'янин: Кона╨ третЁй кЁнь! ЛЁзь до нього! ПЁдЁйди ти! Я не пролЁзу звЁдсЁля. Там лямки пообривало... Слов'янин щось ще йому закричав, та в цей час з такою силою гупнуло, що АлЁ здалось, нЁби його вдарили долонями щосили по вухах. КрЁзь щЁлини блимнуло червоним. ЗасмердЁло смаленим ло╨м, ядучою сЁркою. Знов почувся трЁск, Ё щось завалилося на палубу. АлЁ здогадався, що то зламалась щогла. I зразу ж гухнуло громом над самим рабом-слов'янином. КрЁзь щЁлини тонкими голками полетЁли червонЁ променЁ. В ©х примарному свЁтлЁ АлЁ встиг вздрЁти -- слов'янин осЁда╨ бЁля основи щогли. Тепер АлЁ знов заклало вуха, та ще й стисло скронЁ болем вЁд ядучого смороду, що всмоктало вЁтром у трюм. ПотЁм палуба затрусилася вЁд ударЁв. То згори вдарив дощ, Ё не струменЁ, Ё не градини величезнЁ, а ринули суцЁльнЁ потоки води. НЁби падав з неба неосяжний водоспад. Вода вдарила по вЁтрильнику, по палубЁ, Ё аж вЁдчув АлЁ, як вона притисла судно до хвиль. ЗамЁсть iаленого вЁтру крЁзь найменшЁ щЁлини в палубЁ тепер вривалися гострЁ цЁвки води. Наче корабель спинився, захитався на мЁсцЁ. ТЁльки хвилЁ то пЁднЁмали його на дику височину, то спускали в якусь безконечну яму. Все тремтЁло, гул вЁд наближення всеохоплюючого чвалу, мовби тисячЁ тисяч тисячЁв скакунЁв мчали по хвилях. ВЁд того вода Ё все насичувалось тим неймовЁрним вЁдчуттям зрушення, здвигу, двигтЁння. Ось двигтЁння пЁдкорило собЁ Ё корабель, впало на нього згори. Воно вже не наближалось, воно було тут. АлЁ вЁдчув, як у нього не вистача╨ дихання. Як забива╨ йому все всерединЁ. Як вЁдкриваються самЁ собою вуста. ВЁн намагався вдихнути, набрати повнЁ легенЁ повЁтря. Але повЁтря не заходило в дихалки, стояло перед його вустами стЁною. Здавалось, невидима сила витягла з нього нутрощЁ. Щось сталося з кораблем. Корабель трусонуло, як тодЁ, коли вдарила блискавка. АлЁ вЁдчув, нЁби щось луснуло, щось трЁснуло над його головою. Боляче цвьохнула по плечах Ё по тЁменЁ линва. ВЁн подивився вгору -- якась неймовЁрна, невидима сила вже наполовину вирвала, висмоктала з дЁрки над трюмом Ё над лядою волов'ячЁ шкури, так ретельно припасованЁ руббаном Ё його хлопцями. I волов'ячЁ шкЁри кудись летять. За шкЁрами пурхнула клЁтка, голуби Ё ча╨чка. Все вгору й угору, до самих зЁрок, зникають з його очей. Коли корабель припинив свЁй бЁг Ё його почало просто колисати на велетенських хвилях, вЁн навЁть не крутився, а тихо собЁ дрейфував за хвилями. Бо, здавалося, постЁйний Ё невпевнений мусон перестав вЁяти. I над Арабським морем запанував штиль. АлЁ вЁдчув не слабЁсть, а дивне полегшення Ё наче якесь просвЁтлення, прояснення в головЁ. Змучене, зболЁле тЁло з кожною миттю почало наповнюватись все бЁльшою й бЁльшою бадьорЁстю. КрЁзь звЁльненЁ отвори в трюм падало навкЁсне промЁння ясного мЁсяця. I АлЁ зауважив, що кут тЁнЁ зовсЁм не зманився вЁд то© митЁ, коли йому довелося спуститись до коней. А в темрявЁ трюму пЁд час бурЁ йому здавалось, нЁби вже давно минула нЁч Ё надходить свЁтанок. ТЁльки ранЁше мЁсяць була з правого борту. А тепер вЁн свЁтив вЁд лЁвого. Значить, корабель розвернуло кормою по курсу. АлЁ тЁльки тепер усвЁдомив, що сто©ть по колЁна у водЁ й на водЁ колива╨ться всяке смЁття, дерев'яне начиння та кавуни. АлЁ покликав слов'янина. У вЁдповЁдь з-за основи зламано© щогли почувся його стогЁн. Затинаючись, боячись впасти у брудну воду, АлЁ пробрався повз наляканих коней до слов'янина. Раб по шию лежав у смердючЁй водЁ. А папуга, мокрий, страшний, як п'яне видЁння, сидЁв у нього на головЁ. АлЁ з усЁх сил почав торсати слов'янина за плече боячись, що вода ось-ось залл╨ рота слов'янину. Той застогнав Ё роздер повЁки. Почав поволЁ пЁдЁйматись. Це ти, хлопчику? Що трапилося зЁ мною? У щоглу потрапила блискавка!.. Раптом папуга стрЁпонув мокрими, брудними крилами, забризкавши лице хлопцевЁ. Тю на тебе, ЁблЁс! -- злостиво лайнувся хлопець. Почувши його слона, папуга ще раз стрЁпонув обмоклим пЁр'ям Ё закричав якесь слово мовою раба. Те слово, як чарЁвна паличка, подЁяло на приголомшеного слов'янина. ВЁн, набравши повнЁ груди повЁтря, вмить пЁднявся на повен зрЁст. З нього чурЁла брудна вода. На горЁ почулось якесь камишЁння, Ё в проймЁ ляди з'явилося потворне обличчя. Все геть обсмалене. ЗЁ жмаками обгорЁлого волосся. Без однЁ╨© брови, друга стирчала наперед. Ця носата бридка подоба, з носом кривим, нЁби дзьоб папуги, прохрипЁло голосом му'аллЁма: Ви тут живЁ? АлЁ спитав у цЁ╨© потвори, бЁльше схожо© на якогось пекельного ЁблЁса, анЁж на ©хнього капЁтана: Поклянись Аллахом, що ти людина, а не ЁблЁс! Обсмалена голова роздратовано крикнула голосом му'аллЁма: Присягаюсь розлученням Ё тим, що вЁдпущу сво©х рабЁв, що це я! Шайтани б забрали твою дурну голову! НЁ, ти скажи бесмелу! -- вЁв сво╨ АлЁ, все ще не вЁрячи, що оця потвора -- ©хнЁй руббан. Ну добре,-- згодився зрештою руббан,-- дурню божий...-- I проказав спокЁйним голосом бесмелу,-- Що там у вас? Слов'янин сильно вдарився... Ё, зда╨ться, напився гижЁ... А ти? МенЁ просто страшно було... Дуже. I ще -- я один раз лЁтав над кЁньми. ОтодЁ, коли корабель закрутило Ё потягло вгору... Ну, ще бЁда, му'аллЁме,.. Дво╨ коней наче б мали сконати -- блювали. I вода прибува╨. Бо згори налилося. Спочатку було менЁ по колЁна, а тепер, бач, Ё слов'янину вище колЁн. Вилазьте нагору! На палубЁ хто сидЁв безтямно, хто лежав, а кЁлька чоловЁк молилися, не дотримуючись, як за законом, чистоти мЁсця. ОднЁ з цих людей, а вони були араби, були геть чорнЁ вЁд кЁптяви, всЁ обсмаленЁ Ё в жахливому лахмЁттЁ, ЗЁнджЁ здоровеннЁ, довготелесЁ, а ©хнЁ чорнЁ лискучЁ тЁла були замазанЁ бЁлим гЁпсом та вапном. По обличчях спливали бЁлЁ патьоки. Густе кучеряве волосся злиплось у якЁсь бЁлЁ оладки. АлЁ не змЁг стриматись Ё зареготав на все горло. ВЁд щогли залишився тЁльки стовп заввишки Ёз самого АлЁ. Уламок щогли, без гнЁзда, метелявся на линвах з правого борту у водЁ. Там же звисала на линвах рея з вЁтрилом вЁд ЁндЁйського патамару 5. ВЁд каюти з правого борту стирчали лише двЁ поламанЁ й обгорЁлЁ стЁни. Перед же весь був розметаний Ё обгорЁлий. I палуба обгорЁла, немов ©© хто випалював велетенським розпеченим лощилом. Чого, дурню, регочеш?! -- загрозливо захрипЁв руббан. Та наперед вийшов слов'янин. Бо смЁшно дивитися -- зЁнджЁ всЁ бЁлЁ. Тво© родичЁ всЁ -- чорнЁ як зЁнджЁ. Ти сам схожий на птаха -- маха╨ш руками Ё кричиш. Руббан вЁд такого зухвальства остовпЁв. ПотЁм обмацав сво╨ обличчя, оглядЁвся Ё почав реготати, як тЁльки-но реготав АлЁ. ╡ншЁ теж почали реготати. Нареготавшись досхочу, руббан засюрчав у срЁбний сюрчок. Дякую всевишнього Ё милосердного за порятунок! I ви дякуйте!.. А потЁм всЁ ми вславимо його Ём'я сотню разЁв!!! Тепер слухайте мо© команди! Стерновий Ё наффатЁни -- витягти рею з вЁтрилом!!! ЗЁнджЁ -- готуйте замазку для щЁлин! КонярЁ -- до коней! ВсЁ ЁншЁ -- по вЁдра в корму! Налаштуйте вЁдра Ё вичерпуйте воду з трюму! А я визначу нашу стоянку! Аллах нам допоможе! Аллах акбар! -- заволав вЁн, як бойовий клич. I його обЁдрана, обсмалена команда -- Ё мусульмани, Ё зЁнджЁ-погани, Ё вЁд несподЁванки навЁть слов'янин -- в загальному поривЁ закричали тричЁ: Аллах акбар! Аллах акбар!! Аллах акбар!!! I кожен кинувся виконувати свого частку роботи. Руббан же недовго вимЁрював зЁрки й мЁсяць. ПЁсля перевЁрки лоцЁ© вЁн заходився впорядкуванням свого побитого вЁтрильника. Здавалося, що вЁн одночасно кричав сво© накази Ё бЁля стерна, Ё бЁля поламано© щогли, Ё на носЁ, де зЁнджЁ запалили вогонь у жаровнЁ. Зрештою руббан спустився до трюму. Тут вЁн не кричав. ПЁдняв над головою якимсь чудом уцЁлЁлий свЁтильник Ё оглянув свЁй дорогоцЁнний крам. Коли побачив двох завислих, нерухомих коней з оскаленими пащеками, то не втримався, заплакав. Так само, як несподЁвано вЁн заплакав, так само раптово перестав. I щосили закликав найсильнЁших зЁнджЁв, щоб вони швидше витягли нагору загиблих коней. Треба коней викинути в море! -- рубонув повЁтря долонею слов'янин. Що ти, що ти?!! Бог з тобою! Якщо ми ©х викинемо в море, по слЁду зразу ж припливуть акули! Хто тодЁ зможе залЁпити щЁлини мастикою?!! СкЁльки вЁдер вичерпали, а води не стало менше! ХЁба не бачиш?! Руббан кивнув на ланцюг матросЁв, що передавали з трюму нагору вщерть повнЁ шкЁрянЁ вЁдра. Нам довго йти до берега? -- насупився слов'янин. На що руббан поманив його пальцем до себе Ё прошепотЁв у вухо: Ми на вЁдстанЁ доби вЁд берега... Якщо зможемо пЁдняти вЁтрило Ё наставити кермо... Ти тут потрЁбен бЁльше. Ти тесляр -- Ёди допомагай стерновому. А ти, малий, вЁзьми свЁтильник! Та обережно, обережно!!! Не влаштуй пожежу! I спробуй обдивись усЁх коней! Чи нема де яких ран!.. АлЁ почав обходити, обдивлятись Ё обмацувати коней. А поруч, поперек трюму, стояли матроси. РозмЁрено хекаючи, плюскаючи шкЁряними вЁдрами, загрЁбали пружними бамбуковими вЁнцями Ё подавали нагору в отвЁр ляди. НагорЁ з усЁх сил довбали теслом, цюкали сокирою, били молотом. Хекали й кричали, витягаючи рею. I от АлЁ вЁдчув по напруженому тупотЁнню, що зрештою направили вЁтрило Ё починають рею пЁдтягувати вгору на вцЁлЁлу щоглу. Кричав руббан слова яко©сь незвично© ╨менсько© пЁснЁ. Йому ж пЁдтягали хрипкЁ, напруженЁ голоси Ё в кЁнцЁ кожного куплета волали: "Айя-ай-я-ай-я!!" Коли АлЁ дЁйшов, зрештою, до свого рятЁвника, то вгорЁ почулись радЁснЁ вигуки, хтось засмЁявся. АлЁ витнув голову над палубою Ё побачив, що вогке вЁтрило поволЁ розгорта╨ться Ё надима╨ться. Рея пЁд великим вагарем вигнулася дугою, нЁби напнутий лук. ТЁльки корабель рушив з мЁсця, як всЁ дружно заходилися витягати зламану щоглу, щоб вона не волочилась за кораблем Ё не гальмувала його рух. Коли залишки щогли витягли на палубу, руббан уважно обдивився дерево Ё наказав, знявши з нього снастЁ, викинути назад -- весь болонок був у глибоких повздовжнЁх трЁщинах. А де дидбан? Змило в океан?! Та його ж разом Ёз гнЁздом схопило Ё понесло вгору! ТЁльки вЁра в Аллаха, милостивого й милосердного, врятувала мене вЁд божевЁлля, коли я побачив, як мЁй дидбан вознЁсся вгору до небес... А вже пЁсля цього блискавка вдарила в щоглу? Блискавка?! -- болЁсно скривив обличчя руббан.-- ВЁтер! ВЁтер зламав щоглу, Ё вона впала на комЁрчину з вогнеметними припасами. I все вибухнуло. Нас усЁх поглушило. Коли прийшли до тями -- бачимо, нема пораненого хлопця. I ще трьох нема╨... Викинуло ©х у воду... А чаклун? Лежить на нижнЁй палубЁ на кормЁ. Вдарило його по головЁ. Шкода, бо пора хлопцЁв на весла ставити. I тепер нема╨ барабанщика. О му'аллЁме! ХЁба ти не пам'ята╨ш? Я вмЁю вибивати на барабанЁ! Ну й хвалько ж ти! Все ти можеш, все ти вмЁ╨ш!.. Я не хвалюсь! Мене барабанщиком взяв шейх зЁнджЁв, Малюк! Призначив Ё платню -- дирхем на добу! Он як! Так ти Ё в нього був?! Був! ТЁльки вЁн менЁ не встиг грошЁ сплатити, бо мене стражЁ митника схопили... Ну, зна╨ш!.. -- розвЁв руками руббан.-- Побачимо, зрештою, чи ти брехун, чи нЁ. МерщЁй нагрЁвай барабан! А зЁнджЁ - нурцЁ розвели на корабельнЁй жаровнЁ добрий вогонь Ё варили мастику з воску, смоли, кашалотового жиру й крейди, щоб залЁплювати щЁлини в днищЁ корабля. 25. ПТАХИ ЛЕТЯТЬ ДО БЕРЕГА АлЁ пЁдЁйшов до них з чаклунським барабаном. ЗЁнджЁ подивились на АлЁ занепоко╨но, Ё дво╨ з них вЁдсунулись вЁд жаровнЁ, даючи йому мЁсце примостити барабан бЁля тепла. За спиною АлЁ горлав руббан -- керував пЁдняттям палих коней на палубу. Грюкав на кормЁ теслом слов'янин. ВЁтер тихо подзвонював у снастях ╨дино© вцЁлЁло© щогли. МЁсяць, щербатий Ё блискучий, мов срЁбний уламок тертого дирхема, падав за обрЁй. На сходЁ яскраво свЁтилася зЁрка п'ятницЁ, блискуча Зухра. СузЁр'я змЁстилися навколо Високопоставлено©2, схилялись до обрЁю, ЁншЁ пЁдводили сво© зЁрчастЁ голови, хребти, крила й лапи. АлЁ одним оком пильнував за шкЁрою барабана, щоб не перегрЁлась Ё не трЁснула, а сам усе поглядав Ё поглядав на зЁрки, намагався запам'ятати, як вони стоять над шляхом корабля по морю. Одне вЁн уже помЁтив, це було очевидно,-- вчора вони йшли на пЁвденний схЁд, навЁть бЁльше на пЁвдень, а сьогоднЁ повернули Ё йдуть на схЁд. Просто на ранкову зорю Зухру. Коней пЁдняли нагору Ё потягли на старому вЁтрилЁ на корму -- щоб хоч трохи змЁстити вагу з носа на корму. I гребцЁв руббан поставив поближче до корми, аби ще трохи пЁдняти носа. Здоровенних весел залишилося на вЁтрильнику п'ять. Але як руббан не розмЁщав веслярЁв при всЁх веслах, рЁвно© сили загрЁбання з обох бортЁв не було, тому руббан заспоко©вся й поставив лише чотири весла -- Ё по чотири чоловЁки до кожного. АлЁ пЁдняв била Ё на пронизливий свист руббана щосили вдарив по нагрЁтому дну барабана. Бив так, як йому пояснював страшний шейх-людолов -- Малюк. НайсильнЁшЁ хлопцЁ занесли вперед чотири весла Ё пЁд рахунок, вЁдмЁряний барабаном АлЁ, протягли ©х у чорно-смарагдовЁй водЁ. I зразу ж пЁд лопатями запалали блакитнЁ вогнЁ, закрутилися зеленЁ спЁралЁ холодного сяйва. КапЁтан постояв, прислухаючись, чи не зЁб'╨ться де АлЁ, Ё, наче невдоволено, поспЁшив на розвалену корму, спустився через ляду до трюму. ╡ вже за хвилю поспЁшав повз АлЁ Ёз згортком, вЁд якого розпливався аромат того зЁлля, яким Абу Амар збадьорювався пЁсля шалено© нЁчно© пиятики. АлЁ щосили потяг носом Ё, не збиваючись з ритму, голосно проказав, щоб руббан чув: ЗЁлля з Мохи! Не з Мохи, а з Йемену,-- спинився руббан Ё гостро виговорив: -- Це найкраще зЁлля для бадьоростЁ "бЁнт аль-Йаман", Розрада багатЁ©в. Але зараз