мо©м нурцям потрЁбнЁше! Вони врятують мЁй вЁтрильник. Без них ми пЁдемо пЁд
воду.
I руббан просто пробЁг на бак до нурцЁв. НевдовзЁ, хоча повЁвав добрий
постЁйний вЁтер, над вЁтрильником розплився незрЁвнянний аромат зЁлля,
вживаного лише багатЁями Ё званого де "бон", де "кахва", де "бЁнт аль-Йаман"
(тобто "донька Й╨м╨ну").
АлЁ несхибно бив у барабан Ё подумки промовляв собЁ: "Руббан не жалЁ╨
для зЁнджЁв-нурцЁв моханського зЁлля! Значить, справи нашЁ кепськЁ! Хто буде
дЁлитись Ёз сво©ми рабами й наймитами дорогоцЁнним напо╨м, якщо вЁн не
потребу╨ захисту вЁд смертельно© небезпеки? НЁхто не буде дЁлитися!!!"
А руббан вже знов поспЁшав на корму допомагати слов'янину та сво©м
наффатЁнам загорнути в старЁ вЁтрила палих коней, щоб ©х не так швидко
розклало сонце, коли воно зЁйде. Тепер смердЁло бЁтумом, бо здохлих коней
вони розквачували бЁтумом, щоб хоч трохи запобЁгти швидкому гниттю.
АлЁ бив у барабан Ё думав: "Боже! Що то значить корабель! СкЁльки ж у
ньому одному може вмЁститися всього! I люди, Ё конЁ, Ё ©жа, Ё зброя, Ё всяке
начиння вогнеметне, Ё вода, Ё запаси вугЁлля. I скЁльки ще всяко© дрЁбно©
всячини!"
АлЁ так хотЁлось озирнутися назад, подивитись, що там дЁ╨ться на носЁ.
Та вЁн боявся збитись з ритму Ё тому не повертав голову, тЁльки очима косив
Ё бачив, як швидко починають блякнути зорЁ, як невпинно свЁтлЁша╨ над
хвилями.
ДнЁло.
Заволав руббан заклик до вранЁшньо© молитви. I ревно били вЁруючЁ
поклони, дякуючи Ё славлячи Аллаха, що дав ©м дожити цЁ╨© страшно© ночЁ до
сво╨© щасливо© зорЁ. АлЁ теж молився, проказуючи за всЁма слова молитви. А
думка його билася над питанням -- чи мулата-дидбана забрали ангели смертЁ чи
дияволи-ЁблЁси? Чи, може просто такий над ним вихор закрутився, що понЁс
дидбана вгору, як восени на багдадськЁм торжищЁ соломину зносить у небо
митт╨вий вихор?! I чи це можна вважати чудом? Бо ж Ё його, АлЁ, якась сила
пЁдняла на хвилю над кЁньми Ё вЁн завис униз головою, а ноги к тулуб
легенько потягло вгору до ляди? Це було за одну тисячну мить до того, як
вихор висмоктав з дЁрок волов'ячу шкЁру. I зразу ж та сила вЁдпустила АлЁ,
його тулуб опустився плавко й ноги занурились у теплу воду.
Коли зЁйшло сонце, нурцЁ - зЁнджЁ позЁскакували у воду, пЁрнали пЁд
корпус корабля Ё залЁплювали густою мастикою щЁлини.
Невпинно гребли веслярЁ, АлЁ несхибно вибивав ©м ритм. Весь час
вичерпували воду з трюму шкЁряними вЁдрами. Проте води не ставало менше.
Руббан вЁдпочинку не давав нЁкому -- нЁ собЁ, нЁ зЁнджам, нЁ сво©м
родичам, нЁ Ёншим морякам. ВЁн тЁльки мЁняв ©х мЁсцями кожнЁ три години -- а
це вираховував за сонцем напрочуд точно. Тих, хто гребли, ставив вичерпувати
воду, тих, хто пЁрнав -- ставив розЁгрЁвати мастику. Тих, хто вичерпував
воду -- надсилав плавати на прив'язЁ бЁля корабля зЁ списами Ё слЁдкувати,
чи не з'явиться де акула. ТЁ ж, що готували мастику, спускались пЁд воду Ё
вже самЁ сво╨ю мастикою затикали щЁлини.
Руббан весь час перебував у русЁ -- тЁльки тодЁ спинявся, коли звЁряв
за сонцем мЁсце корабля серед безмежних зелених вод моря-океану. АлЁ все бив
Ё бив у барабан, Ё гуркЁт розносився над усЁм кораблем. АлЁ не спинявся нЁ
на хвилю, нЁ на мить, бо гребцЁ бЁля валькЁв заступали мЁсце по одному, Ё
тому рух не припинявся вже яку годину.
АлЁ взагалЁ не вЁдчував втоми вЁд свого дЁла, просто йому здавалось, що
не вЁн сво©ми ударами примушу╨ барабан гуркотЁти, а барабан сво©м гуркотом
шарпа╨ то вгору, то вниз його руки з калаталами.
ТЁнЁ скоротились, побЁгли назад Ё сховались до сво©х володарЁв.
Сонце стало рЁвно в зенЁтЁ.
Руббан бЁля пенька -- уламка щогли вимЁряв щось по сонцю, креслив
вугЁллям па чистЁй вискобленЁй дощечцЁ, замЁряв вЁдстанЁ на малюнку
циркулем. 3 полудня спекота настала така ж, як Ё вчора. По кораблю з корми
вЁтер починав гнати задушливий сморЁд. НавЁть ядучий запах бЁтумного
мастила, яким проквачили старЁ вЁтрила, не перебивав задухи.
АлЁ паморочилась голова, його стало нудити. Стало важко дихати. ПЁт
зачурЁв по скронях, по лобЁ.
ВЁн задер голову, щоб краще продихнути. I з жахом побачив, що високо,
високо в небЁ кружляють шулЁки. МалесенькЁ, неймовЁрно малесенькЁ. Та вЁн
добре знав ©х лет -- над смЁтником за багдадськими бойнями отак вони плавали
по колу у височинЁ вЁд сходу до заходу сонця. АлЁ не витримав ╡ заволав з
жахом:
О му'аллЁме! ╙ звЁстка!
ВЁн кричав, а руки його гатили щосили в барабан Ё вЁн анЁ на мить не
збився з ритму.
На крик хлопця руббан вискочив з ляди Ё в одну мить пЁдбЁг до хлопця.
Не галасуй! Що за звЁстка?!!
О му'аллЁме! П'ять шулЁк кружляють угорЁ. Он подивись -- на п'ядь вЁд
сонця на захЁд!
Тихше! Мовчи! -- зашепотЁв суворо руббан.-- Не привертай увагу хлопцЁв!
Вони все одно не побачать, у них не такий зЁр, як у тебе!.. Але всЁ
показяться, а до берега ще далеко! Найменше це п'ять трьохгодинних переходЁв
при повному вЁтрилЁ. Ми ж потроху осЁда╨мо,
втрача╨мо хЁд. ╡ди проспись у кормовЁм трюмЁ -- там не так смердить --
вЁтер сюди все зносить. I мовчи! Я наказую! Не спокушай людей. Завтра
вранцЁ, якщо Аллах допоможе, будемо в КалЁкутЁ... Гей, хлопцЁ!!! -- заволав
капЁтан до веслярЁв.-- ЗаспЁваймо нашу й╨менську корабельну!
Руббан перехопив калатала в АлЁ Ё заспЁвав високим-превисоким голосом
пЁсню, пЁд яку ╨менськЁ матроси тягнуть линви, переносять вантажЁ Ё гребуть,
заходячи у вузькЁ затоки.
Коли АлЁ залЁз у кормовий затишок, йому назустрЁч пЁдвЁвся чаклун з
насупленим, похмурим обличчям. ПочервонЁлЁ очЁ зиркнули на АлЁ недобре, та
вЁн нЁчого не сказав Ё мовчки вилЁз на смердючу палубу.
Засинаючи пЁд паками з якимось начинням, АлЁ почув, що в ритм весело©
пЁснЁ, стукЁт барабана ще додався пронизливо-гунявий свист сопЁлки.
"Значить, чаклун приходить до тями..." -- подумав АлЁ Ё заснув.
Поки вЁн спав, йому нЁчого не снилось.
Сонце сЁдало, коли АлЁ прокинувся. А прокинувся вЁн, бо запахло
чудесним запахом моханського бадьорого зЁлля.
АлЁ прокинувся Ё миттю сЁв.
Поруч стояв руббан, виймав Ёз паки зерна Ё сипав ©х у мЁдний невеличкий
казанок.
О му'аллЁме! Я готовий барабанити. Втома минула!
От Ё гаразд! ╡ди допомагай слов'янину чистити коней! Завтра вже нам ©х
продавати... Якщо Аллах допоможе! А про шулЁк мовчи! Що б не помЁтив, що б
не побачив, спочатку скажи менЁ Ё тЁльки тихо. Це мЁй наказ!
Добре, о му'аллЁме!
АлЁ прожогом кинувся повз смердючЁ велетенськЁ паки з кЁнським стервом,
проскочив повз чаклуна барабанщика, прослизнув пЁд руками водоносЁв, що з
одноманЁтнЁстю колеса-норЁ©3 виливали з трюму воду за борт.
У сутЁнках трюму, зЁгнувшись навпЁл, бродив по колЁна у водЁ слов'янин.
Що шука╨ш? -- спитав у нього АлЁ.-- Що згубив?
ДЁрка загубилась! Десь тут ╨ дЁрка. ╞© треба знайти. ╡накше смерть.
ДЁрки нема╨! СкрЁзь щЁлини! ЗЁнджЁ нЁяк не можуть усЁ шви залЁпити мЁж
дошками.
╙ та╨мна трЁщина! ЗЁнджЁ не теслярЁ! Вони вправнЁ нурцЁ. А треба знайти
та╨мну щЁлину... Вона десь коло щогли. Трохи збоку. Я не можу так пЁрнати,
як зЁнджЁ. Якби мЁг -- знайшов би щЁлину. Вона праворуч кореня щогли!
Ти добре зна╨ш?
Я дерево знаю краще всЁх вас! МЁй дЁд башти з дерева рубав, удвЁчЁ вищЁ
вашо© щогли!
ТодЁ я знайду -- я пЁрнаю добре!
АлЁ, не роздумуючи нЁ хвилЁ, забувши про наказ руббана, роздягся.
Обгорнув срамоту замизканим поясом Ё лишив на ши© ножа у саморобних пЁхвах.
Слов'янин не встиг йому нЁчого й сказати, як АлЁ вже видерся на палубу
Ё з розгону перестрибнув через борт.
Ноги рЁвною струною -- руки вгору -- Ё зайшов у зеленЁ теплЁ хвилЁ мов
стрЁла -- без плюскоту, без бризок -- тЁльки бульбашки, лоскочучи йому лице,
понеслися вЁд його нЁг угору. ВЁн вЁдкрив очЁ. Вода защипала, та сльози
змили палення в повЁках, Ё вЁн побачив, як повз нього поволЁ сунеться опукле
черево вЁтрильника.
Та що це -- нагорЁ корабель як корабель, а тут все в якихось кущах
водоростей, що ганчЁрками звисають з дощок. Ось видно законопаченЁ мастикою
шви мЁж дошками. Добра робота зЁнджЁв! НЁчого не скажеш. АлЁ вхопився
кЁнцями пальцЁв за дошку Ё, колючи об щось долонЁ, почав по вузлах канатЁв,
якими були шитЁ дошки, по дошках, мов по щаблях драбини, спускатися вниз до
самого центру днища. ВЁн перевернувся вгору черевом, догори ногами, Ё
лЁз-лЁз по крутому череву вЁтрильника. Чого тЁльки не було на вибЁлених
жирним мастилом-фарбою дошках. ВодоростЁ, ракушки з гострЁши
лезами-скойками, якЁсь водоростЁ, мов надбитЁ горобинЁ яйця, звЁдкЁля
визирали якЁсь вусики. Межи жмутками водоростей шмигали прозорЁ рачки з
предовгими очицями-стеблами, то визирали, то кудись ховалися краби з
ворсистими ногами-веслами.
АлЁ вЁдчував, що повЁтря йому поки що вистача╨. Та примЁрився, де ж вЁн
знаходиться, Ё зрозумЁв, що скорЁш ближче до стерна, анЁж до щогли.
АлЁ добувся до киля Ё, хапаючись за нього обома руками й ногами, почав
посуватися до форштевня. Тепер вЁн обмацував кожний виступ Ё не поспЁшав.
ВЁн Ё не думав випливати на поверхню, коли пальцЁ лЁвицЁ провалились у
довгу Ё тонку щЁлину. Хитра була щЁлина -- навкЁсна. На стику дощок
тонесенька -- тЁльки на товщину худющих пальцЁв АлЁ. Обережно провЁв по всЁй
довжинЁ щЁлини -- добрих лЁктЁв два з половиною. Тепер час нагору -- дихання
вже не вистача╨...
Перша думка майнула блискавкою -- випЁрнути зразу. Та згадав -- а якщо
пЁд весла потрапить?!
АлЁ поспЁшив по килю до корми, щоб не потрапити пЁд весла.
Ось у зеленЁм склистЁм коливаннЁ темна дошка стерна. АлЁ вЁдпустив руки
вЁд киля, щосили вЁдштовхнувся ногами вЁд черева корабля Ё поспЁшив на
поверхню. ВипЁрнув далеко за кормою.
Який же гарний був корабель звЁдсЁля з води, знизу! Зруйнованих
кормових кают не видно, пенька щогли теж. Смугасто помальована корма, бЁле
вЁтрило,-- все золотилося пЁд променями опадаючого золотого сонця Ё
вЁдбивалось примхливими золотими й червоно- вохристими плямами на хвилях.
АлЁ помилувався досхочу кораблем, вЁддихався Ё почав наздоганяти
вЁтрильник. ВЁн поплив швидко Ё легко, бо ж вода сама викидала його,
пЁдштовхувала до руху! Це не каламутна вода правЁчного ТЁгру Ё не багниста
гижа протокЁв Шатт-ель-Арабу, що тягне тебе на дно!
Проте корабель не наближався до нього.
ТодЁ вЁн ще зробив ривок! Плив швидко, не дивлячись уже на корабель, а
опустивши лице у воду Ё щосили працюючи руками й ногами. Коли ж, за його
розрахунками, вЁн мав би вже подолати половину вЁдстанЁ до корабля Ё пЁдвЁв
голову, то побачив, що корабель ледь - ледь наблизився до нього. ТодЁ АлЁ ще
пЁддав швидкостЁ Ё через якийсь час знов пЁдняв голову, щоб подивитись, чи
наздоганя╨ вЁд дхау? Дхау, золотосяйний, розправивши гостре крило - вЁтрило,
схилившись на один бЁк на зворотЁ, мЁняючи курс, вЁддалявся вЁд хлопця.
Жах перехопив дихання плавця. ВЁн рвонувся якомога швидше з води,
змахнув руками Ё закричав. Та замЁсть крику лише щось пропискотЁв. I ледь не
захлинувся, занурюючись у хвилЁ пЁсля пЁдскоку.
ВипЁрнув Ё, не маючи нЁяко© надЁ© наздогнати вЁтрильник, сам не знаючи
чому, все ж поспЁшив за судном.
ВЁн плив Ё плив, рЁвно, розмЁрено рухаючи руками й ногами. I не
вЁдривав погляду вЁд золотого вЁтрила. Корабель все вЁддалявся Ё вЁддалявся.
3 часом АлЁ став його бачити тЁльки тодЁ, коли хвиля пЁдносила його на
сво╨му гребенЁ.
Ось раптом корабель пропав за гребенем передньо© хвилЁ.
АлЁ продовжував плисти в тому напрямку, в якому зник корабель.
ВЁн не пЁднЁмав очей вЁд води, тЁльки дивився на сво© руки.
Ось унизу в глибинЁ якЁсь рибки пройшли темними стрЁлами. АлЁ не став
далЁ дивитись у глибину темряви. ВЁн перевернувся на спину Ё поплив
голЁчерева. Над ним було дивне син╨ небо без жодно© хмарки, Ё у височинЁ
десь там, вгорЁ, вгорЁ пропливали поперек тому напрямку, що корабель, мчали
по небу п'ять червоних, вогняних хрестикЁв -- розпластаних у вЁльному летЁ
чайок. "Не може цього бути! Дурниця! Це омана! До повно© темряви не бЁльше,
нЁ, не бЁльше години! Чайка денна птаха! Вона за годину -- за пЁвтори до
заходу сонця спуска╨ться у гнЁзда! Це менЁ все ввижа╨ться -- тодЁ тут до
берега не бЁльше години лету чайки! Значить, якби поплисти за чайками, то
тодЁ й без корабля я б приплив десь пЁсля пЁвночЁ до землЁ. Може, спробувати
поплисти? А раптом бЁля берега акули?!"
АлЁ вЁд жаху здригнувся, перевернувся Ё подививсь уперед. Побачив, що
корабель до нього значно наблизився. I на кораблЁ спущено вЁтрило.
Тут хлопця пЁдняло на гребЁнь хвилЁ Ё йому вЁд щастя аж запаморочилось
у головЁ, залило гарячим груди. Переборюючи вЁтер Ё хвилЁ, до нього хтось
плив, та ще й тягнув за собою надутий повЁтрям мЁх.
На кормЁ з'юрмилися люди.
Коли плавець наблизився, то АлЁ Ёз здивуванням Ё острахом побачив, що
надутого мЁха тягне оманець -- Ёсма©лЁт-вЁдступник. АлЁ стишив рухи. Та
оманець закричав щосили, бачачи вагання АлЁ;
ПоспЁшай, поспЁшай! Нас чекають! Обох, обох!!!
З допомогою оманця АлЁ швидко подолав вЁдстань до вЁтрильника, який хоч
Ё спустив вЁтрило, Ё без весел, а все ж дрейфував пЁд напруженими струменями
пЁв-денно-захЁдного мусону.
На кормЁ не було нЁкого з матросЁв Ё зЁнджЁв-нурцЁв. Вони зараз всЁ з
шаленим завзяттям вичерпували воду з трюму. ТЁльки руббан, чаклун, слов'янин
та стерновий допомогли вилЁзти з води врятованому хлопцю Ё
вЁдступнику-ЁсмаЁлЁту.
Через плече в слов'янина був перекинутий лук Ё за поясом ззаду стирчали
запхнутЁ стрЁли.
АлЁ вмить скумекав -- це слов'янин узяв зброю, щоб пристрелити оманця,
коли щось трапиться з АлЁ.
Руббан вхопив за плечЁ знесиленого хлопця Ё щосили трусонув, так що АлЁ
аж щоку прикусив до кровЁ.
ВЁдповЁдай!-- волав вЁн.-- Що там знайшов?!! Раб каже-- ти пЁрнув, щоб
вЁднайти головну трЁщину!! Знайшов?!! -- ревЁв капЁтан.
ВЁд правого боку киля, коло дошки, вузька Ё вглиб розширя╨ться
навкЁс...
Довжина?!!
Два з половиною мо©х лЁктЁ.
Можеш ще впЁрнути Ё вЁднайти?
Можу... Нехай зЁнджЁ готують мичку й мастику. Я зараз вЁддихаюсь.
АлЁ сЁв на палубу Ё закрив очЁ. Так вЁн сидЁв кЁлька хвилин. Тим часом
руббан розлюченим, громовим голосом вЁддавав команди. I коли хлопець
вЁддихався трохи та звЁвся на ноги, все було готове до лагодження. А вЁтрило
вже розпустили. I корабель, щоправда без весел, знов рушив сво©м курсом.
АлЁ перев'язали по попереку тонкою Ё премЁцною джутовою линвою, й вЁн
разом Ёз зЁнджами-нурцями стрибнув за борт.
СкЁльки часу минуло, а пЁд водою вже наставали сутЁнки -- чорний морок
пЁдступав з глибини майже пЁд самЁсЁньке днище вЁтрильника. ЗЁнджЁ тепер,
власне, й без АлЁ вЁднайшли пота╨мну щЁлину. А хлопець ©м просто був
потрЁбен для ствердження, що це саме та щЁлина. Бо в глибину з них жоден не
мЁг занурити свою руку -- такЁ в АлЁ були худющЁ й тонюсЁнькЁ пальцЁ. ЗЁнджЁ
подали хлопцевЁ мичку джутову, просичену акулячим жиром, Ё хлопець заштовхав
©© в найвужчЁ мЁсця щЁлини. ПотЁм йому подали ще й тонку ковбаску мастики.
Та дихання в нього не вистачило, Ё вЁн випЁрнув на поверхню. А
нурцЁ-ремонтники не спиняючись заштовхували в тонку й пЁдступну щЁлину
мастику Ё джутову мичку.
Ще кЁлька разЁв пЁрнав з ними й АлЁ. ВЁн ©м не допомагав, а просто
дивився, як вони працюють. Тепер вЁн не боявся, що вЁдстане вЁд корабля, Ё
плавав вЁльно пЁд всЁм днищем вЁтрильника. Коли вЁн вискакував на поверхню,
то чув шум вЁтру Ё плюскЁт води, яку з трюму виливали матроси, булькотЁння
розрЁзувано© форштевнем склисто© води.
ТЁльки спустилося сонце, як у водЁ вмить настала нЁч.
I зЁнджЁ-нурцЁ скЁнчили роботу вже в повнЁй темрявЁ. Вони, виявля╨ться,
ще знайшли двЁ скритЁ щЁлини, про якЁ й АлЁ, Ё слов'янин не здогадувались.
Змучених, ©х витягли на палубу Ё вони сЁли на кормЁ -- тЁльки тут можна було
спокЁйно сидЁти, бо сморЁд стерва проти вЁтру не розповсюджувався. Та не
дивлячись на смердючу задуху, що панувала над усЁм кораблем, з трюму
подавали й подавали вЁдра з водою Ё розмЁрено, мов глеки норЁ©, виплескували
назад у хвилЁ.
ВсЁ мовчали. АлЁ загорнувся у свою замизкану джуббу Ё нЁяк не мЁг
зЁгрЁтись -- та вЁн був по-справжньому щасливий. Хоч Ё смоктало вЁд голоду в
шлунку Ё знов повертався хвилями той жах, коли побачив, що корабель
вЁддаляться вЁд нього.
КапЁтан вимЁрював першу зЁрку, що запалилась над ще вишневим обрЁ╨м,
коли з трюму радЁсно загорлали.
ВЁн поспЁшив у трюм, Ё всЁ почули тепер Ё його радЁсний Ё хрипкий крик:
Слава Аллаху! Слава. Аллаху! Аллах акбар!!!
НурцЁ Ё АлЁ, забувши про втому, про сморЁд, побЁгли до отвору. А
звЁдтЁля вже до половини вилЁз руббан.
О мо© брати Славте Аллаха милостивого Ё милосердного!!! Води в трюмЁ
тепер лише по кЁсточки Ё прибува╨ вона по краплинЁ.
Руббане! Кидай у море конЁ -- вЁд задухи людям дихати нема╨ чим.
Руббан уже вилЁз на повен зрЁст.
Щось ти голос почав часто подавати! -- суворо прохрипЁв вЁн
слов'янину.-- Раб ти, Ё твоя справа виконувати накази руббана. А не повчати
свого господаря! ЗрозумЁв?
Слов'янин похмуро кивнув головою Ё мовчки присЁв, притулившись
широченною спиною до обгорЁлого й трЁснутого борту, АлЁ примостився бЁля
нього -- так було теплЁше.
А руббан уже разом з матросами розпаковував загорнених коней, щоб
вЁдрЁзати ©хнЁ хвости.
СморЁд пЁшов такий, що кЁлька матросЁв не витримало Ё пЁдбЁгло до
борту.
Слов'янин притулив рукав до обличчя, АлЁ теж.
Такий пожадливий! -- з презирством Ё обуренням проговорив, давлячись
вЁд нудоти, слов'янин.
Так за хвости в КалЁкутЁ раджа платить, як Ё за живого коня! ВеличезнЁ
грошЁ.
Гидота! На стервЁ золото збирати! Тьху! Чому, коли
кЁнь впав, хвоста не вЁдрЁзав?! -- обурювався раб.
Як ти не розумЁ╨ш?! -- говорив АлЁ.-- ТодЁ могла б кров попасти за
борт, Ё припливли 6 акули. ТодЁ нурцям кЁнець! I усЁм нам!
Коли зрештою хвости вЁдтяли, то палих коней викинули за борт. Загорнуте
у старЁ вЁтрила стерво не потонуло, Ё вЁтер довго доносив на корабель
солодкий сморЁд.
I хоч команда хиталася вЁд утоми, всЁ заходилися вимивати, вишкрябувати
забрудненЁ дошки на палубЁ.
Розпалили жаровню на носЁ Ё готували у казанах рис.
Руббан щедро видЁлив для матросЁв в'яленого акулячого м'яса та фЁнЁкЁв
Ё наказав по©сти всЁ кавуни. I щоб нЁхто не лишив жодного насЁннячка, нЁ
шкоринки. Все зЁбрати з корми.
Сам же вЁн наказав старшому небожевЁ розпалити вугЁлля в маленькЁй
жаровнЁ Ё пЁдсмажити й потовкти зерна "бона".
Слов'янин пЁдвЁвся, щоб при╨днатися до матросЁв, але руббан стримав
його.
Сиди! Зараз вип'╨мо "бона". Нам усЁм,-- вЁн обвЁв рукою сво©х
небожЁв-наффатЁнЁв, чаклуна, стернового, АлЁ й оманця-вЁдступника,--
сьогоднЁ нЁч не можна спати. Сиди, вЁдпочивай, поки "бон" зготую!
I руббан заходився замЁряти зЁрки Ё щось креслити вугЁллям по дошцЁ,
зазирати до сво╨© пота╨мно© навЁгацЁйно© книги...
Оранжеве свЁтло маленького свЁтильника Ёскрилося крЁзь скляну трубку.
Воно вирЁзьблювало, обмальовувало золотими рисами його скоцюрблену постать
над книгою...
...Гарячий як вогонь, запашний, з якимось домЁшком дурманного аромату,
"бон" варив Ё роздавав сам руббан. Пили з малесеньких глиняних кухликЁв,
таких маленьких, що на долонЁ АлЁ, певно, два таких стало б.
Слов'янин кривився, морщив носа, але випив двЁ порцЁ©, вЁд третьо©
вЁдмовився.
ХлопцевЁ вдруге небЁж руббана не подав чашечку, хоча АлЁ так ще
хотЁлося гарячо©, гЁрко© рЁдини! НаскЁльки цей напЁй смачний за вино! А
пахне як! АлЁ сидЁв Ё заздрЁсно споглядав, як чаклун цЁдить уже третЁй
кухоль, а руббан аж четвертий. Проте руббан четвертого не випив до кЁнця, а
вЁддав небожевЁ. ПотЁм тихо промовив:
Зараз кожний на сво╨ мЁсце. ПеревЁрте сво╨ начиння, всЁ речЁ, зброю!
ПЁдкрЁпЁться фЁнЁками, не заощаджуйте! Коли почу╨те мЁй свисток -- зразу на
корму!
Другий небЁж - наффатЁн пЁдсунув по палубЁ корзину з найкращими
в'яленими басрЁйськими фЁнЁками.
Кожен брав, скЁльки мЁг.
Слов'янин жмень п'ять кинув собЁ за пазуху. I спустився вЁн не зразу, а
пЁшов на бак Ё взяв у морякЁв аж два кавуни. На нього невдоволено зиркнули,
але нЁхто нЁ слова не посмЁв промовити.
В трюмЁ слов'янин запалив свЁтильник Ё пЁдвЁсив до основи щогли. А тодЁ
вже видобув Ёз кругло© корзини свого спЁвтрапезника -- зеленого папугу.
Папуга, звЁльнившись Ёз сво╨© темно© в'язницЁ, стрЁпонув обскубаними крилами
Ё закричав сво╨ "Го-го-го! Га-га-га!", а тодЁ Ёще якесь нерозбЁрливе слово
слов'янина.
Слов'янин розчулився Ё цмокнув папугу в його зелену скуйовджену
голЁвку. I зразу ж розколов кавун та найсмачнЁшЁ кусник подав папузЁ на
кЁнцЁ ножа.
АлЁ взяв половину кавуна Ё полЁз до "свого" румака. Скакун не менше
папуги зрадЁв кавуновЁ, та сказати про це не мЁг, а тЁльки хапав губами АлЁ
за пошматовану джуббу Ё тихо Ёржав. Проте АлЁ не було часу з ним гратися --
руббан недарма сказав наладнати зброю Ё начиння.
ВЁн запалив лампу, якимось дивом уцЁлЁлу в нЁчному пеклЁ, й почав
перебирати сво© гаразди.
КрЁзь похропування Ё рЁдке тупотЁння коней АлЁ почув, що слов'янин нЁби
гострить щось на оселцЁ. ВЁн прослизнув через вузенький прохЁд Ё визирнув
з-за коня. Той сидЁв скулинЁг Ё, примостивши на колЁнЁ оселку, ретельно
направляв лезо сокири.
АлЁ був вражений не тим, що слов'янин направля╨ сокиру, а тим, що
насадив ©© на предовгий держак. Слов'янин побачив здивування АлЁ Ё,
пЁдхопивши сокиру за топорище, помахав нею. I лезо сокири по всЁй довжинЁ
вЁстря вЁддзеркалило червоний вогонь лампи.
Сокира у мо╨му кра© -- Ё зброя, Ё начиння. Ворога б'╨мо сокирою,
ведмедя, човни довба╨мо, дерево руба╨мо, дошки тешемо!
Слов'янин посмЁхнувся Ё викинув руку вперед. I сокира, крутонувшись
кЁлька разЁв, Ёз дзвоном вп'ялась у щоглу.
АлЁ захоплено захитав головою, а слов'янин пЁдняв палець угору, мовби
говорячи: "Отак Ё треба -- без похибки бити".
Що вЁн здатен зробити сокирою, раб показав на початку друго©
трьохгодинки пЁсля пЁвночЁ.
Руббан тихо свиснув у срЁбний сюрчок, Ё зразу ж усЁ, кого вЁн
попередив, примчали на корму.
ВсЁ ж ЁншЁ спали мертвим сном Ё не знали, що замислив руббан.
На кораблЁ не мигав жоден вогник, усЁ свЁтильники були загашенЁ.
Блакитне свЁтло мЁсяця падало на зосередженЁ обличчя тих, хто примчав на
поклик.
Обличчя руббана було в чорному затЁнку. АлЁ не бачив, як розкрилися
його вуста, Ё не бачив, на кого вЁн дивився, коли почав свою промову:
Мо© хлопцЁ! До цього дня лише оцей худющий проноза називав мене
му'аллЁмом. Для всЁх Ёнших я був або руббан, або шейх! Тепер усЁ можуть
сказати, що я му'аллЁм. Принюхайтеся добре до вЁтру -- ви почу╨те, що вЁн
несе аромат зеленого лЁсу, солодко© води. Принюхайтесь добре! Станьте лЁвою
рукою до Високопоставлено© Ё ловЁть запах берега! Хто чу╨?
АлЁ принюхався Ё першим вигукнув:
О му'аллЁме! Пахне... наче... наранджем!..
О Аллах! Цей вискочка мене в саван спелена╨! ДивЁться ж, правовЁрнЁ! --
Руббан пЁдЁйшов до борту, потягнув за якусь линвочку Ё витяг з-за борту
роздво╨ну гЁлку наранджу з трьома недозрЁлими плодами.
ВсЁ в один голос вигукнули:
Аллах акбар!
Тихше, хлопцЁ мо©! ╡ншЁ нехай ще сплять! Тепер запам'ятайте -- ми
вЁтрильник не затримували, нЁчого з нього не брали! Тим, хто був на
вЁтрильнику,-- вкоротити пЁд корЁнь бороди, лишити довгЁ вуса. В кого були
довгЁ патли -- втяти найкоротше. Хто був у сорочках -- зняти сорочки!
ЗмЁнити все! ТобЁ, слов'янине, зараз чаклун пофарбу╨ хною бороду й волосся.
I ти вдягнеш арабську сорочку...
Не буду вдягати сорочку! Я не був Ё не буду бабою!
Дурень! МенЁ або треба тебе втопити, щоб нас не признали по тобЁ, або
змЁнити тобЁ всю личину! Ти це зрозумЁв?!! Якщо ми без перепон ступимо на
землю, я, клянусь дев'яносто дев'ятьма Ёменами Аллаха, вЁдпущу тебе на волю.
Прикликаю всЁх присутнЁх Ё Аллаха у свЁдки -- я дотримаю слова! -- ледь не
лускав вЁд лютЁ руббан.
Слов'янин довго-довго мовчав, при цьому рука його мертво лежала на
сокирЁ, зрештою вЁн проказав:
Що маю робити?
Зараз тобЁ чаклун пофарбу╨ Ё вкоротить волосся, а потЁм ти розруба╨ш
рею на шмати, розколеш на смуги Ё зробиш Ёз них жердини. I все це до
свЁтанку! ╡ди вниз, Н'кумбЁ, мЁняй личину слов'яниновЁ. Ми ж спуска╨мо рею.
Ти, малий поспЁшай до коней!
Рею обережно, гальмуючи через кожну сажень ©© рух, спустили на правий
борт. Бо пЁд лЁвим бортом, у затишку спали хлопцЁ. Судно дало крен на правий
борт, Ё поволЁ вЁтер вЁдносив його до невидимого берега. ВсЁ кинулися до ре©
Ё почали вЁдтинати ножами крЁплення вЁтрила, шматувати вЁтрило на довгЁ
смуги. Як не намагалися дЁяти обережно, проте знявся добрий гармидер.
А матроси спали.
Ось Ёз трюму вилЁзли двЁ дивнЁ постатЁ -- обидвЁ майже голЁ, тЁльки в
однЁ╨© на головЁ гостроконечна козяча шапка, а в друго© вся голова загорнута
якоюсь брудною ганчЁркою.
АлЁ зрозумЁв, що той другий -- слов'янин.
Слов'янин пЁдЁйшов до ре©, змахнув руками -- Ё пЁд свЁтлом мЁсяця
пЁвколом зблисла Ё впала вигострена сокира. ВЁд удару вистояне дерево
загуло, як барабан.
I зразу ж чаклун засвистЁв у дудку.
Хтось Ёз морякЁв прокинувся, пЁдвЁв голову, подивився безтямними очима,
та, не побачивши вогню пожежЁ, не почувши вигукЁв, галасу, а лише розмЁрене
цюкання по ре© та гугняве свистЁння сопЁлки, знов безжурно захропЁв.
СпЁвай "ФатЁму"! -- наказав стиха руббан оманцевЁ. I той завЁв стиха
"ФатЁму".
Хтось другий пЁдняв голову Ё спросоння забурчав заздрЁсно:
Де в нього сили ╨ ще виспЁвувати, у чортового перевертня? Га?!--I так
само, як Ё перший мулат-матрос, впустив голову на руку й закляк у глибокЁм
снЁ. А завинутий у запинало слов'янин кришив сокирою рею. А дерево ж було
вистояне, в'язке й щЁльне, як добрий буйволячий рЁг! Одинак, коли на сходЁ
над обрЁ╨м заблищала яскрава вранЁшня зоря -- вЁн уже розколював,
розщеплював клином останнЁй вЁдтинок ре©. ВсЁ ЁншЁ жердини тЁ, хто не спав,
Ё навЁть сам руббан, обстругували сво©ми ножами.
I вся палуба шелестЁла вЁд стружок.
Ось слов'янин втер пЁт з чола Ё покликав руббана:
Му'аллЁме! Я чув запах Ёншо© води. Водорость.
Присягаюсь Аллахом, хай ЁншЁ засвЁдчать -- слов'янин не раб! Тепер
очистЁть палубу, розбудЁть хлопцЁв-- пЁдступа╨ час молитви.
Все зрушилося на вЁтрильнику, всЁ кинулися прибирати, чистити палубу.
ТЁльки АлЁ не втримався -- прослизнув на носа вЁтрильника Ё почав
принюхуватись до легкого вЁтерцю. НЁчний легенький павЁтер доносив з темряви
зовсЁм ЁншЁ запахи, нЁж усЁ минулЁ днЁ. Наче пахло солодким ламаним стеблом,
наче домЁшувались якЁсь струменЁ прЁло© зеленЁ, часом пропливав тонкий запах
пересушених, перегорЁлих трав.
АлЁ стояв обличчям до сходу, але очЁ заплющив, а голову задер Ё все
втягував Ё втягував через роздутЁ нЁздрЁ струменЁ розплилих, нетривких,
змЁнних пахощЁв.
АлЁ все ще стояв Ёз заплющеними очима, коли почув, як руббан виспЁву╨
заклик до молитви.
АлЁ розклепив повЁки Ё зиркнув на вранЁшню блискучу зЁрку Зухру -- вона
загасала в рожевЁй смузЁ над чорним обрЁ╨м.
АлЁ повернувся спиною до зЁрки Ё став вибирати мЁсце для молитви.
Корабель, при однЁй щоглЁ, з побитими кормовими каютами Ё зЁ
скособоченим стерном, при однЁй кЁтвицЁ, нЁби застиг. I так стояв, поки його
команда, повернувшись лицем до Мекки4, а спиною до вранЁшньо©
зорЁ, ревно молилась.
А до сонця, що сходило, повернулися слов'янин, негри та чаклун. Кожен
молився сво╨му богу. Та молитва у всЁх була одна -- щоб скорЁше ступити на
тверду землю!
СкЁнчилась молитва. I викотилося з-за обрЁю малинове сонце.
ВЁтер вЁд невидимого берега посилився.
ВЁн тепер приносив такЁ сильнЁ запахи медових квЁтЁв Ё зеленЁ, що вже
всЁ чули запах казково© ЁндЁйсько© землЁ.
ХлопцЁ!!! Слухай мене! На весла!!! Нам допоможе приплив!!!
Чаклун ударив у барабан, вЁдступник-оманець задудЁв у гугняву дудку.
Вдарили по зеленЁй водЁ лопатЁ весел, Ё запЁнилася навколо них золота
пЁна. АлЁ почала бити лихоманка. ВЁн уже не знав, чи то вЁн чу╨ запахи
казкових лЁсЁв ╡ндЁ©, чи йому зда╨ться. АлЁ помацав сво╨ чоло -- воно було
холодне зовсЁм Ё ледь вогке. Його трусила пропасниця нетерпЁння, хотЁлося
побачити райську землю! Щоб старшЁ не помЁтили його хвилювання, вЁн то
спускався вниз до коней, вкотре перевЁряв ©хн╨ начиння, то вилазив на палубу
Ё обходив ©©, нЁби був володарем корабля. Кожен зосереджено робив сво╨ дЁло,
тому нЁхто спочатку не помЁтив хворобливого неспокою АлЁ.
ТЁльки загорнутий у жахливо поплямоване запинало слов'янин на хвилю
пЁдняв голову вЁд сво©х дзвЁнких жердин:
Мучить тебе чекання?! ТодЁ лЁзь на щоглу, пильнуй, чи ╨ берег... Легше
стане!
АлЁ послухав слов'янина Ё, як наполоханий кЁт, видерся на вершок
вцЁлЁло© першо© щогли.
Сонце слЁпило йому очЁ -- вЁн побачив перед собою блискучу воду Ё
блакитне небо над нею.
Сонце вЁдЁрвалося вЁд обрЁю, почало зменшуватись Ё пЁдносилось уже на
повну величину свого диска. I тут АлЁ побачив, як вЁд темного моря наче
вЁддЁля╨ться ще темнЁша смуга й поволЁ гострЁша╨ ©© нерЁвний верх.
Ось прорЁзалися гострЁ злами темно©, майже чорно© стЁни. Просто по
курсу судна наче виростало чи то звищення, чи то пагорб з крутими краями. А
обабЁч розкривалися гострЁ верхи, припущенЁ якоюсь рослиннЁстю. Сонце
зсунулося праворуч Ё ще пЁднеслось угору. АлЁ розрЁзняв тепер на пагорбах
дерева, наче маленькЁ горошинки.
О правовЁрнЁ! -- заволав вЁн.-- Бачу землю!
Що саме бачиш? -- заревЁв знизу руббан.
ЛЁворуч крутЁ верхи гЁр, праворуч крутЁ верхи гЁр!
ПосерединЁ наче пагорб з крутими схилами Ё геть порослий великими
деревами!
I руббан закричав:
Аллах та помилу╨ всЁх, хто взива╨: "Аллах великий!"
I вЁдповЁли йому нестямними вЁд радостЁ, одностайними, потрЁйними
криками:
Аллах акбар!!! Аллах акбар!!! Аллах акбар!!!
I обЁймали один одного, вЁтали Ё плакали вЁд радостЁ й щастя.
26. ЧУДЕСА В КАЛ╡КУТ╡
АлЁ примостився на вершку щогли наче та пташка, що спустилася на
вЁтрильник перед ураганом.
Попереду над блакиттю Ёскристого простору -- тонка бЁла смуга берега,
смарагдово-синЁ далекЁ пагорби Ё ще далеко-далЁ синЁ, лазуритовЁ верхи гЁр.
Позаду набЁгав невпинними рядами хвиль, наближався припливом безмежний,
неосяжний, синЁй, аж чорний на обрЁ©, океан.
А над океанським обрЁ╨м зависли слЁпучо-бЁлЁ смуги хмар. ТЁ хмари анЁ
зростали, анЁ зменшувались.
Внизу на кораблЁ дЁялось щось незвичне.
Руббан метушився межи сво©х матросЁв. Кожного приставляв до якогось
дЁла.
Та спочатку вЁн винЁс корзини Ёз залишками наранджЁв, фЁнЁками та
акулячим м'ясом. ВсЁ хапали Ё жерли, хто скЁльки мЁг.
АлЁ тЁльки кра╨м ока позирнув на метушню Ё знову вп'явся очима в
ЁндЁйський берег. Слов'янин охриплим голосом кликав АлЁ, щоб той спустився Ё
взяв нарандж. Та хлопець тЁльки махнув рукою: "Не заважай!"
Корабель поволЁ пЁдносило на хвилях припливу до славного мЁста
КалЁкута.
В одному мЁсцЁ на бЁлЁй смузЁ берега АлЁ вгледЁв мовби велику купу
свЁтлих цеглин. До всього в одному мЁсцЁ наче пЁдносились арбалетнЁ стрЁли.
"Та це ж мЁнарети кварталу Дар-ель-Араб!" I зовсЁм поруч нЁби розривався
бЁлий пЁсок. I щось там блищало. "Та це ж гирло рЁчки!"
О му'аллЁме! -- спитав АлЁ, не споглядаючи вниз.-- А в КалЁкутЁ рЁчка
╨?
Та му'аллЁм не вЁдповЁв йому.
3 великим зусиллям хлопець опустив очЁ.
I вЁд здивування ледь не полетЁв униз.
На лЁвому бортЁ зЁнджЁ - нурцЁ черпали шкЁряними вЁдрами воду Ё
виливали вниз, у трюм.
НаффатЁни, родичЁ руббана, вЁдсЁкали гострими теслами останнЁ перев'язЁ
на палубних дошках. ╡ншЁ моряки тягали цЁ дошки Ё складали у кормовий трюм.
На кормЁ руббан керував дивним дЁлом -- його матроси тягали з-за борту
морську воду Ё заливали ©© в здоровенний бурдюк, у той, що забрали з
ЁндЁйського вЁтрильника.
I ще була дивина -- у трюмЁ, тепер вже й не трюмЁ, бо над ним не було
палубного настилу, людина з темнорудим коротким волоссям Ё бородою
зв'язувала коней звичайними линвами. ПомочЁ ж обрЁзала пЁд корЁнь гострим
лезом сокири.
А внизу пЁд самЁсЁнькою щоглою, чаклун закЁнчував голити брови оманцю -
вЁдступнику. Все Ёнше волосся з голови оманця було вже зголене. Його череп
блищав блЁдою синюватою шкЁрою.
3 гучним плюскотом скинули моряки за корму бурдюк, повний води.
А руббан уже керував спаленням па жаровнях одягу тих морякЁв, що напали
на ЁндЁйський вЁтрильник. Туди ж покидали шкоринки з наранджЁв, кЁсточки
фЁнЁкЁв, корзини ЁндЁйськЁ та штани й сорочку слов'янина. Сам руббан усе те
покропив нафтою Ёз довгогорлого глечика.
I чорний стовп ядучого, масного диму пЁднЁсся високо вгору, вигинаючись
дугою до берега.
КонЁ тривожно гоготЁли в залитому водою трюмЁ.
АлЁ не вЁдривав очей вЁд берега.
ВЁн побачив -- наче три маленьких плавунцЁ вЁдЁрвалися вЁд гирла рЁчки.
Руббан тепер почув АлЁ Ё вЁдчайдушно засвистЁв у свЁй довгий срЁбний
сюрчок.
ВсЁ миттю завмерли, прислухаючись до його хрипкого крику.
Слухайте уважно Ё запам'ятовуйте кожне мо╨ слово! Нас пЁдхопило ще бЁля
Бахрейнських островЁв пЁщаним вЁтром пустелЁ Ё понесло без зупинки в океанЁ!
Запам'ятали? Коней я купив в УбуллЁ у курдЁв! Чотирьох чоловЁк змило
хвилями! Один полетЁв на небо! Щоглу зламала блискавка! За весь час ми
нЁкого не бачили на морЁ! I нЁ в кого не брали й фЁнЁково© кЁсточки! Якщо
хтось Ёз вас прохопиться хоч словом -- здохне як шолудивий пес! I наранджЁ,
Ё фЁнЁки були заговоренЁ... А тепер на весла! Нас зустрЁчають митники!!!
АлЁ хотЁв йому крикнути про голубЁв та папугу, та роздумав. Зрештою, не
вЁн ©х забирав.
ЛопатЁ весел розЁрвали воду Ё посунули корабель уперед, до смарагдових
пагорбЁв Ё синЁх гЁр!
Коли карЁби наблизились, руббан скомандував зЁнджам по-справжньому
виливати воду з трюму.
Фарбований слов'янин, уздрЁвши коричневЁ тЁла гребцЁв на карЁбах, полЁз
до схованки по глечик. Покалатав бЁля вуха, видер чЁп Ё з насолодою вицЁдив
залишки вина. Помилувався глеком Ё сунув глек пЁд воду.
ЗабулькотЁла вода в глеку, вибухаючи великими пухирями повЁтря на
поверхнЁ. Слов'янин тодЁ запхав глек у корзину Ё викинув з лЁвого борту.
╡сма©лЁт-перевертень перетворився на мандрЁвного каландаря. У веретЁ, з
патерицею Ё кокосовою шкаралупою на поясЁ. А голена голова була так
досконало вмащена якимось темним мастилом, що здавалось, нЁби вона давно вже
засмагла...
Коли стражЁ з першого човна полЁзли на корабель, руббан заволав не
сво©м голосом.
О посланцЁ Аллаха!!! О нашЁ рятЁвники!!!
I кинувся обЁймати майже голого, та при збро©, стража.
Мов по командЁ, ЁншЁ моряки, ревучи не сво©ми голосами славу Аллаху,
полЁзли обЁймати чорновидих, патлатих воякЁв.
АлЁ не злЁзав зЁ щогли.
╔валт здЁйнявся неймовЁрний.
I папуга на плечЁ фарбованого слов'янина кричав незрозумЁлЁ слова:
"Курвин син!"
Матроси так вчепились у гостей, що тЁ не могли зрушити з мЁсця.
На другому, найбЁльшому човнЁ пЁдвЁвся огрядний чоловЁк у персидськЁм
каптанЁ, при поцяцькованЁй самоцвЁтами шаблЁ.
ВЁн закричав, намагаючись спинити весь цей лемент на кораблЁ.
Та руббан, який кра╨м ока слЁдкував за ним, тЁльки пЁдсилив
славословлення Аллаху. I всЁ матроси вчинили на взЁрець свого ватажка.
I тодЁ достойник у коштовних одежах наказав пЁдлеглим пЁдЁгнати карЁб
до крутобокого вЁтрильника. Четверо пахолкЁв пЁдсадили його на плечах, ЁншЁ
з корабля обережно пЁдняли на кормову палубу,
Руббан вЁдштовхнув оголеного во©на Ё кинувся з розпростертими руками до
сильника. А той виставив уперед руки, нЁби боявся забруднитись об руббана.
Як?!! -- заревЁв й╨менський мореплавець, вирячаючи очЁ.-- Ти не хочеш
обнятись Ёз мусульманином, онуком жЁнки з племенЁ пророка, та хай буде з ним
Ё його родиною поспЁшення Аллаха?!! О часи, о лютЁ часи, коли правовЁрнЁ не
радЁють один одному! О люди! Будьте свЁдками мо╨© печалЁ! Нас мчали вЁтри
смертЁ через усЁ протоки! Ми втратили двох найкращих скакунЁв, яких колись
знали степи Харрану ! Ми загубили в хвилях чотирьох найвправнЁших морякЁв!
Нашого дидбана вхопили джини Ё потягли кудись за хмари!
О горе, правовЁрнЁ, горе нам!!!
Руббан розвЁв руки Ё впав крижем на палубу.
Побачивши таке, ра©с порту й митницЁ наказав сво©м слугам вЁдступити.
Затим пЁдступив до руббана Ё, не нахиляючись, почав говорити. АлЁ не все
дЁбрав, що мовив ра©с, але зрозумЁв, що руббан допустився неймовЁрно©
помилки -- обняв людину низько© касти -- "джатЁ" -- Ё тим самим осквернився,
став нечистим.
Руббан прудко звЁвся Ё без усякого вже лицедЁйства, але гостро Ё суворо
сказав:
ВЁн мусульманин! А мусульмани, крЁм ╨ретикЁв, усЁ рЁвнЁ! Бо вони всЁ
раби Аллаха, милостивого Ё милосердного!
Руббане! Ти зна╨ш шарЁат, та не забувай про адат 2! ВЁн
мусульманин, але з низько© касти! Тут ╡ндЁя, руббане! А зараз мо© люди
перепишуть твЁй достаток Ё тво©х людей, Ё тодЁ я дозволю вЁтрильнику зайти в
порт.
АлЁ чув як руббан скригнув зубами, але схилив голову Ё промовив:
О ра©се! Слухаю Ё пЁдкоряюсь! На вухах Ё на очах! За тво© щедроти дарую
тобЁ коня! Егей! Горобець, покажи золотогривого ра©су!
I тут АлЁ заволав зЁ щогли, граючи дурника -- дуже сподобалось йому
лицедЁйство руббана:
О му'аллЁме! Жах пройма╨ мене -- ми ма╨мо потонути! МенЁ снився сон, що
корабель потоне бЁля берега разом з кЁньми!.. Ми вже потопа╨мо. МенЁ зверху
видно, що вода в трюмЁ прибува╨!
ВЁн що у вас -- вЁщун? -- занепоко©вся ра©с.
На жаль, часом бува╨... Сновида... Я б його не взяв, так за ним гнались
однЁ... ВЁн напророчив, що вони понесуть збитки Ё ©х обдурять...-- скрушно
хитаючи головою, промовив руббан.
Зна╨ш що, руббане! ПливЁть у гирло Ё садовЁть на мЁлину корабель...
I спЁшно наказав пахолкам спустити себе в карЁб. Його веслярЁ занурили
гостроконечнЁ лопатЁ весел у прозору воду Ё повели карЁби попереду
вЁтрильника.
ЗЁнджЁ заходилися знов вичерпувати воду.
ВеслярЁ так гребли, як не старались ще пЁд час усЁ╨© шалено© подорожЁ.
Аж димок блакитними хвостиками почав схоплюватися з-пЁд дерев'яних кочетЁв.
АлЁ сидЁв на щоглЁ до тЁ╨© митЁ, коли корабель проповз у гирло рЁчки Ё
лЁг сво©м понЁвеченим днищем ва бЁле пЁщане дно.
АлЁ скотився вниз по линвах, ледь не спаливши собЁ долонЁ та пЁдошви
нЁг -- так поспЁшав на тверду землю!
Не менше за нього поспЁшали й митники. ТЁльки з берега на корабель. 3
каламами й книгами податкЁв, нЁби зЁ знаряддями тортур, кинулись вони на
беззахисний корабель. Всюди пхали свого носа, зазирали у всЁ шпарки. I все
щось писали та писали. НЁкого не пускали з корабля. На березЁ стояли
списоносцЁ, а на водЁ в карЁбах лучники.
Ра©с у сво©й бЁлЁй чалмЁ пЁдносився над усЁма. Його паланкЁн тримали
здоровеннЁ чорнЁ раби, а один ефЁоп незворушно простер над ним прездорову
парасолю.
УздрЁвши таку халепу, хлопець знов видерся на щоглу. Внизу галас, то
сперечались митники й моряки. Охрипло горлав руббан. ╡ржали конЁ, щось
лементував папуга на плечЁ слов'янина.
Та АлЁ не став тим перейматись -- вЁн був на ЁндЁйський землЁ!
I вЁн споглядав Ёз сво╨© височини портовЁ причали, велетенськЁ будови
складЁв. А он у морЁ, трохи вЁддаль вЁд гирла кЁлька величезних тупоносих
багатощоглових кораблЁв . На височенних деменах тих велетЁв свЁжий вЁтер
трЁпав шовковЁ жовтЁ стяги. А на стягах, мов павуки каракурти, розповзались
чорнЁ написи.
ВЁтер з моря на хвилю притишився, Ё вЁд портових будЁвель понесло
тонкими пахощами терпко© гвоздики, п'янкого аромату цинамоново© кори Ё нЁби
якимось солодким вином, гЁркуватим дурманом Ё запашною солодкуватою олЁ╨ю.
За складами пЁднЁмалися стЁни мусульманського кварталу. Над мурами
височЁли округлЁ банЁ мечетей Ё стримЁли стрункЁ мЁнарети.
ДалЁ пЁдносились зеленЁ верхЁв'я велетенських дерев, знов стЁни
кварталЁв, а за ними -- низькЁ будЁвлЁ, критЁ тростиною та пальмовим листям.
I скрЁзь Ёз рожево-вохристого каменю, немов велетенс