ькЁ тЁстечка, що
продавали в християнських монастирях, пЁдносилися високЁ храми ЁндусЁв. I
скрЁзь, де тЁльки мЁж будЁвлями, мурами й деревами було трохи вЁльного
простору, виднЁлись юрмища темношкЁрих, майже голих людей.
I на причалах теж з'юрмився чималий тлум людей. Геть усЁ майже голЁ,
коричневошкЁрЁ. I нЁ в кого, на вЁдмЁну вЁд арабЁв-морякЁв Ё стражЁв
митницЁ, нЁяко© збро© -- навЁть ножа за поясом.
Кра╨м ока АлЁ спостерЁг, як враз над пальмовим дахом довжелезно©
будЁвлЁ з'явився темношкЁрий патлатий чоловЁк з якимось гаком чи топЁрцем в
руках. I вЁн, о диво, поплив злегка похитуючись, над дахом будЁвлЁ. За ним
ще з'явилися з-за дерев люди з подЁбними гачкуватими палицями в руках Ё теж
почали рухатись на рЁвнЁ пальмового даху. Та нЁхто в ©хнЁй бЁк Ё не зиркнув.
АлЁ аж рота роззявив вЁд несподЁваного видовища. Та ще мить -- усе
стало зрозумЁло. 3-за рогу будЁвлЁ виступив слон з погоничем на горбку. За
першим ще слони Ёз погоничами. ВсЁ тварини тягли в хоботах здоровеннЁ
в'язанки довгих вохристих жердин.
Як тЁльки тварини вийшли на берег, то зразу ж, керованЁ погоничами,
почали складати у купу в'язанки жердин.
АлЁ аж у ротЁ пересохло вЁд хвилювання -- ось-ось вони, поруч зовсЁм,
чудеснЁ ЁндЁйськЁ слони! Серце калатало, хотЁлося кричати вЁд радостЁ й
захвату -- не тому, що вЁн побачив такого велетенського звЁра, а тому що цей
велетень такий зграбний Ё слухняний! АлЁ не витримав Ё заволав у захопленнЁ
вЁд цього чудесного творЁння Аллаха: "Аллах акбар!!! Аллах акбар!"
А слони, склавши свЁй вантаж, спускались до рЁчки.
Коли вони зайшли у воду Ё почали купатись, поливаючи себе з хоботЁв
водою, АлЁ геть збожеволЁв вЁд захвату. ВЁн тЁльки викрикував, наче дервЁш
на зЁкрЁ: "О Аллах, о Аллах, о Аллах!!!"
Один Ёз митникЁв почав кликати АлЁ щоб вчинити йому допит пЁд присягою,
як Ё всЁм мусульманам з корабля. Та АлЁ навЁть не позирнув униз.
Спека рЁзала людям тЁла, забивала дихання, витискала з усЁх пор
хворобливий липкий пЁт.
Руббан не витримав © закричав до ра©са митницЁ:
О достойний Ё ласкавий! Припини цю тортуру! Ще пЁвгодини -- Ё конЁ
почнуть падати! КЁнь не може стояти без руху пЁд таким сонцем... Заклинаю
Аллах, будь милосердним Ё справедливим!..
Ра©с у вЁдповЁдь не став кричати. ТЁльки розвЁв руками, мов говорячи:
"Я нЁчого не можу вдЁяти... Закон ╨ закон!" Руббан уже без всякого
лицедЁйства схопився за голову Ё заволав у розпачЁ:
О Аллах! Милостивий Ё милосердний! За що ти кара╨ш мене так тяжко?!! О
Аллах! Взиваю до твого милосердя!!!
I тут захропЁв наврочений кЁнь. КЁнь бився у корчах, на тонких губах у
нього зависла пЁна.
I майже водночас на кормЁ пролунав зойк Ё з глухим стогоном упав один
митник. Та стогЁн змовк пЁсля дзвЁнкого удару його голови об дошки. ВЁн
тЁльки мовчки, як риба, жував повЁтря, а з носа в нього цЁвками лилась кров.
ВсЁ з жахом вЁдскочили вЁд нього.
В одну мить не лишилось на кормовЁй палубЁ й одного митника,
Руббан миттю отямився Ё засвистЁв у сюрчок. Наказав хлопцям на линвах
витягати коней Ёз трюму.
Одностайно, не вагаючись Ё митЁ, всЁ кинулись до працЁ. НавЁть АлЁ
поспЁшив Ёз свого "сЁдала".
╡ не жалЁючи себе, надриваючи собЁ жили, моряки витягали коней на
линвах нагору Ё опускали на рЁнь. А конЁ нЁкуди не кидались, не вихали, не
скаженЁли, а зразу ж простували до води. Тут слов'янин не витримав Ё
закричав руббановЁ, що не можна давати коням води досхочу, а треба ©х
негайно поставити в затЁнок. I, не чекаючи нЁяких наказЁв, заходився
вЁдганяти коней вЁд води Ё в'язати в тЁнЁ навЁсу бЁля складу. Ще не всЁх
коней переправили на берег, як руббан допустився помилки. Але вЁн Ё не мЁг
вчинити Ёнакше, бо був правовЁрним мусульманином. ВЁн наказав
зЁнджам-Ёдолоклонникам винести на берег покЁйника Ё вимити вЁд кровЁ палубу.
ТЁльки-но вони виконали наказ руббана, як зразу ж митники видерлися на
корабель Ё почали свЁй розбЁй.
I тепер виходило, що команда вивантажувала коней, а митники виносили з
корабля на берег до митницЁ все, що тЁльки можна було потягти з корабля.
НавЁть палубнЁ дошки!
ПотЁм усю команду загнали в довгий Ё напЁвтемний сарай митницЁ.
I там у кожного мусульманина пЁд присягою випитували Ём'я кожного, хто
його батьки, звЁдкЁля вЁн, який його достаток, що вЁдбувалось пЁд час
плавання.
Одночасно ЁншЁ митники порпалися в купЁ матроських речей Ё корабельного
начиння.
ПотЁм, пЁсля тако© пригоди, матроси багатьох сво©х речей так Ё не
вЁднайшли.
Приступили митники Ё до АлЁ, щоб пЁд присягою допитати його. I почали
вже, схопили вже, щоб потягти в окрему комЁрчину для допитЁв.
Та матроси на чолЁ з керманичем пЁдскочили до митникЁв Ё видерли АлЁ з
©хнЁх рук.
Митники кричали, що АлЁ дорослий Ё ма╨ вЁдповЁдати, як Ё всЁ. А
керманич Ё матроси кричали, що без кадЁ це питання не ма╨ права нЁхто
вирЁшувати на власний розсуд .
Хто зна, чим би скЁнчилася суперечка, якби не почувся бЁй барабанЁв та
завивання труб, галас величезного людського тлуму.
Прибув сам раджа КалЁкута подивитися на перший корабель цього року.
Власне, не корабель, а коней. Цей вЁзит звЁльнив АлЁ та корабельну команду
вЁд подальших знущань.
╞х усЁх випустили з митницЁ, Ё вони вишикувались разом Ёз руббаном бЁля
коней.
Раджа в золотому паланкЁнЁ поплив до них через юрмище сво©х танцЁвниць,
барабанщикЁв, во©нЁв Ё рабЁв. Попереду котився тлумач, загорнутий у бЁлу
спЁдницю.
За паланкЁном раджЁ горою сунув розцяцькований слон. Його довгЁ Ёкла
були подовженЁ гострими сталевими лезами. Хоботом вЁн тримав
нагайку-трЁйчатку Ёз сталевих ланцюжкЁв. На кЁнцЁ кожного ланцюга висЁла
гранчаста сталева куля.
На чубковЁ в слона нЁхто не сидЁв Ё нЁхто не виступав поруч нього,
АлЁ зрозумЁв: цей слон у яскравЁй шовковЁй попонЁ --страж самого раджЁ.
НосЁ© паланкЁна, велетнЁ-зЁнджЁ спинилися навпроти коней. Застиг за
палашем раджЁ слон-охоронець.
АлЁ вразило коричневе вусате обличчя раджЁ. Незворушне, наче
вирЁзьблене з каменю.
ОчЁ велетенськЁ, чорнЁ, мов з полЁрованого гагату, ледь вирлатЁ. Та не
було нЁякого виразу в них, коли раджа оглядав кожного коня окремо. А виводив
перед його очЁ скакунЁв фарбований слов'янин.
Наврочений кЁнь шарпонувся Ё пЁшов боком до раджЁ. Слов'янин завис на
линвЁ, тягнучи коня назад. Та велетенський слон миттю вЁдступив набЁк з-за
паланкЁну Ё замахнувся сталевим нага╨м на коня. КЁнь злякано захропЁв Ё
порачкував назад, тягнучи за собою по пЁску не менш переляканого слов'янина.
Це АлЁ побачив по тому, як вЁд лиця слов'янина вЁдлила кров, Ё воно стало
сЁро-брудним.
Коли раджа споглядав останнього коня, навЁть мЁсцевЁ стражники Ё
митники ледь стояли на ногах, так ©х припекло люте сонце. I вЁтерець з
океану не приносив полегшення вЁн був вогкий Ё пекучий, тЁльки пахнув йодом,
гнилими водоростями.
НарештЁ раджа розтулив вуста Ё тонким голосом сповЁстив, що конЁ цЁ
припали йому до смаку Ё вЁн забира╨ ©х. Зразу ж Ёз почту раджЁ вибЁг
кругленький чоловЁчок Ё подав руббану важкенький мЁшечок Ёз золотом.
Руббан простягнув цьому чоловЁковЁ два кЁнських хвости.
Це тЁ конЁ, що ©х поглинуло море за сто фарсахЁв вЁд КалЁкута...
Ти що, руббане, невдоволений щедрЁстю раджЁ?! -- спитав чоловЁчок,
зловЁсно всмЁхаючись у тарганячЁ велетенськЁ вуса.
Я всЁм вдоволений Ё щасливий! Але кому я маю продати цЁ хвости?
ЧоловЁчок сказав щось тлумачевЁ, той сказав раджЁ.
Вперше Ё востанн╨ посмЁшка ледь скривила точенЁ вуста раджЁ. ВЁн щось
швидко проговорив.
Тлумач сказав цЁ ж слова товстенькому, Ё той уже переказав руббану:
НайсвЁтлЁший повелитель ласкаво дозволя╨ ра©су митницЁ купити цих
прекрасних скакунЁв. Ти вдоволений?
О наймудрЁший, найщедрЁший Ё найсвЁтлЁший повелителю, нема╨ межЁ мо©й
радостЁ вЁд тво©х щедрот! Але я прошу про велику ласку! МЁй корабель втратив
щоглу Ё човен. Я прошу дозволу самому в лЁсЁ вибрати Ё зрубати дерева! Дуже
прошу тво╨© ласки!
Тлумач переклав прохання руббана.
Раджа зробив знак рукою, що вЁн зрозумЁв прохання.
Довго тривала мовчанка. ВсЁ умлЁвали, лише раджа був незворушний.
НарештЁ вЁн розкрив вуста:
ТЁльки п'ять чоловЁк можуть пЁти в лЁс. Дерево рубайте самЁ, а
притягнуть його мо© слони! -- переклав тлумач Ё показав пальцями, що треба
впасти навколЁшки й дякувати.
Так руббан Ё зробив, а за ним Ё вся команда. I зразу ж чорношкЁрЁ раби
повернули паланкЁн, Ё раджа, нЁби визолочена статуя, поплив над натовпом. А
за ним слон-охоронець зЁ сталевим нага╨м, щоб нЁхто близько не пЁдступав.
ПотЁм посунули барабанщики Ё танцЁвницЁ, вигинаючись, викручуючись у
стрЁмкому танцЁ. ДалЁ загупали пЁшЁ списоносцЁ й лучники. А за во©нами по
чотири конюхи-ефЁопи повели кожного коня. ТЁльки наврочений кЁнь не давався.
Падав, вибрикував. I одним ударом копита розкро©в стегно конюху-африканцю.
ТодЁ до руббана, що висипав на плат монети Ё почав рахувати ©х, пЁдбЁг
вусатий товстун:
Ти можеш щось вдЁяти Ёз цим скаженим конем?
Ось цЁ дво╨ можуть з ним упоратись! -- I руббан однЁ╨ю рукою показав на
фарбованого слов'янина, а другою на АлЁ.
Товстун кинувся до слов'янина, що посадовив собЁ знов на плече папугу Ё
розмовляв з ним. Папуга все повторював те саме "Курвин син!" АлЁ хотЁв
спитати, що це значить, та все щось заважало.
Слов'янин показав на АлЁ:
ВЁн кращий, нЁж я! ВЁн довше був бЁля того коня.
-- НЁчого, пЁдете удвох! -- вирЁшив товстун. I блискавично, мигнути
вони не встигли, як бЁля АлЁ стало дво╨ во©нЁв Ёз шаблями наголо, а бЁля
слов'янина аж шестеро.
Хлопець Ё слов'янин поспЁшили до коня -- не поспереча╨шся!
АлЁ не мав нЁяких лакЁток для коня. Не було й часу щось вигадати. Отож
вЁн, з гарячки, витяг недожований добрий шмат акулячого м'яса -- ╨дине, що
встиг вихопити в митникЁв з-пЁд рук.
ПЁдступав до навроченого коня, простягаючи шмат солоно© риби. А кЁнь
йому назустрЁч,
Вхопив солону рибу Ё з насолодою почав гризти. Поки АлЁ огладжував
тварину, слов'янин вихопив в одного з конюхЁв вуздечку Ё накинув на коня.
ТЁльки спочатку не вставив вудило, звичайно.
Отак вони вдвох повели через усе мЁсто норовистого коня.
Барабани били не дуже голосно, дудки тихо свистЁли -- певно, щоб не
сполохати коней. Через те було добро чути дзвЁн срЁбних бубонцЁв на ногах Ё
на руках танцЁвниць.
Через весь КалЁкут разом з раджею, усЁма його слонами й во©нами,
сановниками, тлумачами та казначеями, музиками й танцЁвницями пройшли АлЁ та
фарбований слов'янин. Через усЁ його майдани, з'╨днанЁ вулицями та
кварталами рЁзних вЁр, мов Ё ремесел.
Куди не подивить -- все тут було неймовЁрне й цЁкаве. Ось корови. НЁби
якЁсь сновиди, облЁзлЁ, мишастЁ й половЁ, горбатЁ й ребристЁ, схожЁ на
скелети й привиди, намагалися вони зайти до храму, чи потягти щось з лавки
зеленяра.
На товстенних гЁлках неймовЁрно великих дерев довгохвостЁ, чорномордЁ
мавпи здЁймали страшенний ╢валт.
На самЁсЁньких вершках галасували зеленЁ папуги, точнЁсЁнько такЁ, як
папуга слов'янина.
ВсЁ вулицЁ, опрЁч того мЁсця, де вЁдбувався прохЁд почту раджЁ,-- все
було заповнено тлумами людей.
I тут АлЁ побачив зовсЁм голих чоловЁкЁв. Вони або куняли в затЁнку,
або сидЁли на пекучому сонцЁ й дивились перед собою безтямними очима,
ворушачи вустами, мовби читаючи якусь молитву.
СрЁбний дзвЁн наповнював вулицЁ, де мЁдники й золотарЁ карбували,
кували й лили вибагливЁ й дорогоцЁннЁ прикраси.
ТонкЁ, гострЁ й сильнЁ запахи вЁд тих всЁх спецЁй, овочЁв, плодЁв та
коренЁв, що лежали й висЁли в лавках, чарували, паморочили голову хлопцевЁ.
I в той же час Ёз рЁзних завулкЁв напливав хвилями сморЁд вЁд нечистот,
бруду й смЁття,
На одних городянах були бЁлоснЁжнЁ запинала, на других лише зотлЁле
смердюче шмаття.
АлЁ побачив Ё могутнЁх оголених стражникЁв, Ё напЁвзасохлЁ людськЁ живЁ
кЁстяки. ЦЁ недобитки тягли по©денЁ хворобами руки до тих, хто був
здоровЁший Ё щасливЁший за них. Та АлЁ не помЁтив за весь похЁд жодного
руху, щоб хтось щось простягнув тим, хто благав про помЁч.
Були у мЁстЁ й багатющЁ паланкЁни. Звичайно, не такЁ великЁ й
поцяцькованЁ, як у раджЁ.
АлЁ роздивлявся, та все ж боявся сильно крутити головою. Схоплював
тЁльки те, що траплялось просто перед очЁ.
Ось два пси на сходах храму завелися за якусь шкоринку. Догризають один
одного, харчать в останнЁх судомах. А полова корова, не корова -- скелет
ребристий, розбороня╨ ©х рогами, намага╨ться розкидати у рЁзнЁ боки.
Он лежить, висохлий, немов мертвяк, зовсЁм голий старець. ПЁдклавши пЁд
голову кулак, ворушить вустами Ё кра╨м ока спогляда╨ грифЁв, що спустилися
на вершок храму.
Ось, стрункЁшЁ за найгнучкЁшу тростину, виступають майже оголенЁ
темношкЁрЁ дЁвчата. На руках, на ши© яскравЁ прикраси Ёз якогось насЁння.
Обличчя в них красивЁшЁ, нЁж у красунЁ спЁвачки НЁссо. А несуть вони на
головЁ корзини з перепаленими шматами вапна. Сонце блищить на ©х темних, мов
старовинна бронза, тЁлах, гра╨ на сторчливих персах, що при кожному кроцЁ
пружно пЁдскакують.
Ось нужденний смЁттяр, як Ё його батько Хасан, на сходах рожевостЁнного
храму порпа╨ться -- пЁдбира╨ в корзину смЁття, змЁта╨ пЁсок.
Он знову темношкЁрЁ, майже голЁ, з ледве обгорнутими стегнами, жЁнки й
дЁвчата несуть на головах корзини Ёз шматами битих коралЁв та вапняку.
Коли вони поспЁшали разом з усЁма конярами-ефЁопами за раджею, папуга
на плечЁ слов'янина почав невдоволено щось кричати. I зразу ж один могутнЁй
вояк-зЁндж швидким, блискавичним рухом вхопив птаха Ё вЁдступив кудись
набЁк.
Слов'янин тЁльки прохрипЁв щось запаленими вустами.
НарештЁ перебЁгли майже через великий майдан Ё пЁдступили до
рожевостЁнно© фортецЁ. Зразу за мурами пЁдносився, тягнувся просто в
темно-син╨ небо величезнЁший бЁлокам'яний палац. А поруч -- не менш пишний
храм з червоного каменю.
У брамЁ мЁж двома баштами стояли незлЁченЁ стражЁ. I ще сидЁло кЁлька
десяткЁв писарЁв-кадЁбЁв та рахЁвникЁв. Вони рахували тих, хто заходив з
раджею до замку.
Коли АлЁ й слов'янин наблизилися до рахЁвникЁв, тЁ щось голосно
закричали.
Зразу ж пЁдскочили здоровеннЁ могутнЁ стражники-Ёндуси. Лише в
коротеньких обгортках-спЁдницях, зате при шаблях наголо.
Зупинили АлЁ та слов'янина -- мовляв, не дозволя╨ться чужинцям заходити
до фортецЁ раджЁ.
I зразу ж, як з-пЁд землЁ, об'явився товстун Ё з ним чи не дюжина
м'язистих стражЁв. Вони перехопили навроченого коня вЁд АлЁ й слов'янина Ё
потягли, майже понесли його на подвЁр'я фортецЁ.
Наче джин з бутля, виник чорний велетень Ё подав слов'янину його
розкуйовдженого зеленого папугу. Папуга кусав дзьобом пальцЁ чорному стражу
Ё кричав сво╨.
АлЁ хотЁв спитати в слов'янина, що вЁн кричить, та тут наблизились два
слони з музиками, Ё АлЁ про все забув. КартатЁ, вЁзерунчастЁ покривала на
слонах були оздобленЁ золототканими шнурами й торочками. Налобники слонЁв
Ёскрилися золотом, срЁблом Ё всЁма барвами веселки вЁд незлЁченних
самоцвЁтЁв.
АлЁ й слов'янин стояли за спинами стражЁв, притиснутЁ до мурЁв, поки
заповзав у двЁр велетенський ви©зд раджЁ. Коли ж увесь почет з барабанним
калатанням, завиванням сурм Ё дудок, дзвоном срЁбних бубонцЁв на ногах
незлЁченних танцЁвниць влився до фортецЁ, тодЁ стулки ворЁт з рипЁнням
замкнулися.
ТЁльки червона курява густим димом знеслася вЁд землЁ, закривши людей
майже по груди.
Стражники розступилися, й АлЁ та слов'янин змогли вЁльно вЁддихатись.
I вони пЁшли назад до порту через усе мЁсто.
╡шли дво╨ мандрЁвцЁв незнаним мЁстом, Ё нЁхто до них не заговорив.
Лише папуга порушував мовчанку Ё белькотЁв щось сво╨.
Та зараз в АлЁ пропав настрЁй спитати, що воно значить. Бо якось
незручно ©м обом -- Ё дорослому, Ё малому -- почувалося серед цих людей.
╞х обох вразило ось що: люди, що йшли ©м назустрЁч, побачивши чужинцЁв,
вЁдступали з ©хнього шляху, нЁби страхаючись торкнутись ЁновЁрцЁв тЁлом чи
одягом. I так чинили не лише добре вбранЁ, вгодованЁ перехожЁ, а й бЁднЁ,
зовсЁм нужденнЁ люди.
Слухай, хлопче! Тут ╨ дивна рЁч. Ми ©м бЁльше страху да╨м, нЁж
прокаженЁ! Ти це розумЁ╨ш?! Ми для них бридкЁшЁ прокажених! Ми -- як
нечистота для них. Ти розумЁ╨ш?!
I АлЁ згодився, бо так воно й виходило.
Дивись -- продовжував збуджений слов'янин. -- ЦЁ Ёндуси ходять
загорнутЁ в довгЁ тканини! ╞хня вЁра не вмЁ╨ шити нЁ штани, нЁ сорочки!
АлЁ ж Ёще бЁльше вразило, що брудна за шарЁатом тварина, собака, вЁльно
гуля╨ на сходах храму, в храмЁ.
I АлЁ вирЁшив подивитись, зазирнути до храму,
Слухай, слов'янине! Давай зазирнемо до храму.
А в них дозвЁл ╨ чужинцям?
Не знаю. Але ж дивись -- мавпи заходять, корови гидять, собаки
забЁгають...
Вони неквапно пЁднялися по запльованих, засмЁчених якимось лушпинням
сходах.
I тЁльки-но зЁбралися пройти мЁж колонами, як вмить ©х обступив натовп
убогих, обдертих, брудних, але при повному здоров'©, патлатих, майже голих
молодикЁв, Вони розмахували кулаками, насЁдали, вЁдштовхували, тЁснили зЁ
сходЁв вЁд дверей храму хлопця Ё слов'янина.
АлЁ та слов'янин рачкували перед розлюченими, роз'юшеними, напЁвголими
чи то жебраками, чи то злодюгами. Бо жоден з них не мав натруджених рук --
це АлЁ вЁдразу зауважив.
Юрба гнала АлЁ й слов'янина до брами кварталу.
I зразу ж, тЁльки-но АлЁ зЁ слов'янином переступили браму кварталу,
юрба, мов за командою, замовкла. Лють збЁговиська вмить ущухла. ВсЁ
повернули Ё, не розмовляючи один з одним, спокЁйно пЁшли в затишок храму,
щоб розлягтися Ё сидЁти безтямно, без всякого руху Ё чекати, коли жерцЁ з
храму винесуть ©м залишки вЁд пуджЁ6.
Хлопець Ё дорослий поспЁшали вулицею, тремтячи вЁд напруги, вЁд страху,
що зараз оцЁ всЁ люди схаменуться й кинуться на них, як тЁльки-но тЁ, бЁля
храму.
I коли вони зрештою вийшли з кварталЁв Ё попрямували пустирем до порту,
пЁд першим же великим деревом слов'янин сЁв навпочЁпки Ё, втираючи рясний
пЁт з лиця рукавом довгополо© арабсько© сорочки, голосно розреготався.
СмЁявся довго, вЁдчайдушно, аж сльози йому потекли з очей. ВЁн аж корчився.
АлЁ перелякано витрЁщився на слов'янина, бо йому здалось, що той вЁд
пекучого сонця Ё вЁд переляку збожеволЁв.
Слов'янин, помЁтивши вираз його обличчя, махав рукою, мовляв, вЁн не
може говорити вЁд смЁху. I щоб АлЁ не переймався,-- вЁн, слов'янин, не
збожеволЁв,-- пояснить. Отож, пересмЁявшись, вЁн охрипло сказав хлопцевЁ:
Я думав, що Ёнший квартал почне нас бити. ЯкЁ тут люди, такЁ самЁ люди
у мо©й кра©нЁ -- РусЁ! Поки загроза ©хнЁм халупам Ё храмам, вони зразу
кидаються на непроханих зайд. ТЁльки вЁдЁгнали вЁд свого порога, ©м усе
байдуже: Ё куди пЁшов далЁ ©х ворог, Ё що буде Ёншим халупам робити.
ТочнЁсЁнько як Ёндуси, точнЁсЁнько нашЁ князЁ Ё нашЁ бояри. Значить, усЁ
люди в однаковЁй глупотЁ ╨ скрЁзь!
АлЁ це було нецЁкаво Ё не зовсЁм зрозумЁло. ВЁн ще нЁяк не мЁг вЁдЁйти
вЁд переляку Ё спитав у слов'янина:
Слухай! Ти во©н, ти дорослий муж! А тобЁ не було страшно, коли на нас
кинулись цЁ храмовЁ гЁ╨ни?
Слов'янин спохмурнЁв, кЁлька разЁв обтер обличчя, Ё рукав геть став
темний вЁд поту. ВЁн стомлено видихнув повЁтря Ё сказав:
Ще й як було страшно! Всю утробу нЁби хто рукою схопив Ё стиснув!
Добре! ПЁшли!
ВЁн, крекчучи, чого АлЁ нЁ разу ще вЁд нього не чув, пЁдвЁвся, Ё вони
почимчикували до порту.
А там уже на них чекала нова пригода. Бо вЁдколи АлЁ ступив на
дерев'янЁ хЁдники Басри, вЁд того часу всякЁ дурнЁ та небезпечнЁ пригоди не
полишали його, а тЁльки безперервною лЁниво намотувались, накручувались одна
на одну у велетенський клубок.
27. РОЗПОВ╡ДЬ ПОДОРОЖНЬОГО
В одинадцяту нЁч мЁсяця рамадану, пЁд час великого посту, до високо©
двоповерхово© оселЁ, схожо© на сторожову вежу, пЁдступив стрункий худорлявий
молодик. Одяг на ньому був й╨менський -- довга спЁдниця-фута, мЁцна, хоч Ё
потерта, безрукавка - садрЁя, на ногах зовсЁм новЁ сандалЁ©-хаза. Через
плече в нього висЁла вовняна плетена торба, яку носять й╨менськЁ горяни, а
за широким шкЁряним поясом стирчав держак чингалу-джамбЁ©. Голова обгорнута
платом так, що було прикрито майже половину обличчя. На плечЁ з-пЁд плата
спадали двЁ коси, якЁ носять моряки-й╨менцЁ. ╡шов вЁн трохи розгойдуючись --
так ходять люди, що довго пробули на кораблЁ в морЁ. I водночас кроки його
були зовсЁм безшумнЁ як у мисливця, що вистежу╨ сторожкого звЁра.
СтраннЁй пЁдступив пЁд дверЁ оселЁ Ё, проказавши привЁтання, тихо
покликав:
О шейх! Чи дозволиш ступити до тво╨© оселЁ?
I голос Ёз даху проказав:
Зачекай хвилину, подорожнЁй! ЗЁрки не можуть чекати.
За якийсь час почулося рипЁння сходЁв у будовЁ, потЁм дверЁ зовсЁм без
всякого звуку вЁдхилились всередину, Ё на порозЁ став господар зЁ
свЁтильником над головою.
ВЁн мовчки показав рукою нЁчному гостю проходити до оселЁ.
I тЁльки коли засунув на мЁцний засув дверЁ, оберЁгався Ё схвильовано
проказав:
О Аллах! Зрештою я дочекався тебе!
-- Так, о шейх! Це я повернувся до тво╨© оселЁ!
Сивий, згорблений, але ще досить мЁцний чоловЁк поставив на голий тахт
свЁтильник Ё обЁйняв молодика. ВЁн тричЁ поцЁлував його в скронЁ, а той
поцЁлував йому руку.
ПотЁм господар запросив його до трапези. I сам полив на руки сво╨му
гостевЁ.
Подав кухоль чисто© прохолодно© води з великого спЁтнЁлого глека.
Коли прибулий вгамував свою спрагу, приступили вони до трапези.
Та гЁсть ©в без усяко© охоти, тЁльки ще двЁчЁ пожадливо пив воду.
Тебе мучать спрага, мЁй юний друже?
О шейх! Мене мучить не та спрага! Мене мучить спрага розповЁсти про
сво© пригоди достойнЁй людинЁ,-- ти ясновидющий Ё ти це, о мЁй шейх, добре
вЁда╨ш.
ВЁдаю, мЁй друже! I тому не будемо вЁдволЁкатись вЁд справи довгими
балачками. Розкажи менЁ краще, як тобЁ мандрувалося всЁ цЁ роки. Чи побачив
ти всЁ тЁ дива, якЁ хотЁв побачити? Чи здЁйснилась твоя мрЁя?
О мЁй шейх! Я побував скрЁзь, де буцЁмто бувають чудеса, про якЁ
розповЁдали бувальцЁ на багдадських базарах! -- МандрЁвець випив ще води Ё,
вславивши Аллаха та призвавши благословення на пророка Мухаммеда та весь
його рЁд, почав оповЁдь.
РозповЁв швидко, довго не розмусолюючи про сво© пригоди в
Шатт-ель-АрабЁ Ё на кораблЁ в морЁ-океанЁ.
ЗакЁнчив такими словами:
Це все було тут, у свЁтЁ арабЁв, мусульман. I головне тут було диво, що
я живий вислизнув Ёз лабет сво©х одновЁрцЁв Ё одноплемЁнникЁв. Це було
найдивнЁше. I от я опинився в ╡ндЁ©...
Коли вЁдвели разом зЁ слов'янином коня до палацу раджЁ Ё повернулись до
гаванЁ, то знов потрапили в халепу.
Ра©с митницЁ разом з кадЁ та мухтасЁбом звинувачували руббана, що той
уникне сплати закяту. Але руббан був метким чоловЁком. ВЁн встиг через
вЁдступника-оманця пЁдкупити кадЁ. I кадЁ так розсудив, щоб за дарованого
ра©совЁ коня руббан вЁддав монети. А ра©с щоб сплатив руббановЁ за хвости
подохлих коней. А з тих грошей щоб руббан заплатив закят. Та Ё тут руббан
вчинив по-сво╨му. ВЁн заплатив з ра©сових грошей платню сво©м хлопцям. I
найбЁльшЁ грошЁ дав неграм-поганам та фарбованому слов'янину. Так що трохи
грошей за хвости дохлих коней лишилось у нашо© команди! У всякому разЁ,
пЁсля цього нЁ кадЁ, нЁ мухтасЁб не чЁплялись до руббана Ё його хлопцЁв. Та
по обличчю ра©са я вЁдчув, що добра не буде нашЁй командЁ. ВирЁшив тЁкати в
мЁсто, у квартали, де ра©с не ма╨ всЁ╨© сили. А щоб жити в мЁстЁ, потрЁбнЁ
грошЁ. Я сказав слов'янину:
Слов'янине, ти найдобрЁша людина! Дай менЁ в борг або просто подаруй
трохи монет! У мене нема╨ надЁ©, що руббан вЁзьме мене в лЁс. А я хочу пЁти
в джунглЁ Ё побачити бЁлого слона. Я можу пЁти в джунглЁ лише та╨мно. Щоб це
вчинити, менЁ треба покрутитись у мЁстЁ Ё все вивЁдати, де найлегше
проскочити. А в мЁстЁ за все треба платити...
Слов'янин довго думав, а потЁм вЁддав менЁ сво© десять динарЁв, а собЁ
лишив три динари. ПотЁм вЁн сказав руббановЁ, що пЁде зо мною в мЁсто на
торжище. I вЁдвЁв мене в мЁсто, щоб нЁхто з ра©сових людей мене не зачепив.
Дав менЁ великодушно, щедро сво© динари, але ще дорожчий вЁн менЁ
зробив дарунок -- вЁддав маленьку й╨менську сокиру без держака. Та ще
дорожча була його порада:
Слухай, хлопець! Хочеш жити в лЁсЁ -- дивися, що ©сть звЁр: свиня,
ведмЁдь, бЁлка, курЁпка, голуб. Ще тут в ╡ндЁ© ╨ кращий звЁр-провЁдник --
мавпа, звЁр, дуже подЁбний до людини.
ВЁн пЁшов до кварталу, де жили погоничЁ слонЁв. Бо спочатку погоничЁ не
збиралися виступати до лЁсу. ╞хнЁ брахмани 2 не дозволяли цього.
Казали, що зорЁ несприятливЁ для походу в пущу по корабельне дерево.
Водночас тЁ ж самЁ брахмани кожного дня вЁдправляли на прощу з мЁста
цЁлЁ юрби людей.
А треба сказати, що з кожним днем спека ставала все лютЁшою. О шейх! Не
знаю, чи ти бачив щось подЁбне в обжитому заселеному мЁсцЁ! 3 дерев падали
зомлЁлЁ вЁд спеки папуги, ворони й кажани! Лежали конаючЁ люди на майданах Ё
вулицях. Листя скручувалось Ё опадало з дерев, перетворювалось на землЁ на
ядучий порох! Наш корабель тепер тЁльки кормою торкався води -- навколо вже
був пЁсок.
Водночас хвилЁ океану Ё вЁтер Ёз заходу почали викидати до берега по
два -- по три вЁтрильники щодня. КораблЁ важко сидЁли у водЁ -- були вщент
завантаженЁ чорними рабами, горами слонових бивнЁв, штабами африканського
сиродутного залЁза та калитами Ёз африканським золотом!!! ╡ зразу ж цЁна на
золото впала. Те, що ранЁше можна було купити за один динар, тепер
доводилось купувати за два-три динари.
Але й досЁ не прибув жоден корабель з кЁньми. I вЁд того ра©с особливо
лютував Ё роз'ятрював у собЁ злЁсть проти руббана.
У той же час прийшли з лЁсу в мЁсто дикЁ люди. Принесли вони всЁляке
цЁлюще корЁння Ё мед у луб'яних коробах.
Я ще не мЁг до пуття усвЁдомити усЁх ©хнЁх звича©в, що кожен ма╨
спЁлкуватися тЁльки з тими, до кого вЁн по стану подЁбний. Але я змикитив
сказати портовим п'явкам-митникам, що мЁй батько в БагдадЁ прода╨ те, що
гублять ЁншЁ.
Отож я пЁдЁйшов на торжищЁ до тих диких людей та й почав ©м на мигах
пояснювати, що я хочу пЁти з ними в лЁс Ё подивитись на бЁлого слона. Вони
наче не зрозумЁли. ТодЁ я пЁшов Ё купив чудову Ёграшку з бЁло© глини --
справжнього бЁлого слоника! О шейх, не дивись на мене з осудом! Я не став,
як Ёндуси, поклонятись слоновЁ! Це не був образ бога-слона, лише звичайна
дитяча Ёграшка! О, якЁ я бачив чудовЁ фЁгури, зробленЁ ЁндЁйськими
майстрами! ПовЁр менЁ -- у наших землях нЁчого подЁбного нема╨!.. Знов я ©м
усе пояснив на мигах, вони зрозумЁли. Та показали менЁ, що не можуть мене
взяти, бо стражники схоплять усЁх нас, а менЁ вЁдЁтнуть голову! Вони
показали менЁ на стражЁв Ё на мо╨ горло... ТодЁ, на прощання, я пригостив ©х
фЁнЁками, а вони мене медом. Засмучений, я пЁшов дивитись на ЁншЁ всякЁ дива
торжища. Раптом мене потяг за рукав мЁцно© статури торговець Ёз касти шеттЁ
3. ВЁн приходив до нашого корабля Ё продавав морякам рЁзнЁ речЁ й
на©дки. ШеттЁ-торговець шепотЁв менЁ в затЁнку старого баньяну:
ТобЁ не личить з ними ©сти Ё пити! Ти хоч Ё чужинець, а так би як з
касти шеттЁ, тЁльки вашо©, арабсько©. СпЁлкуванням з ними ти оскверня╨шся!..
Слухай, дай менЁ динар, Ё я тобЁ дам дорогоцЁнну пораду. Вона варта двох
динарЁв. Але ти ще зовсЁм малий, Ё тому я збавлю цЁну сво©й чудовЁй порадЁ,
нЁяких сил вЁд люто© спеки.
Бо спека не спадала тепер Ё вночЁ. I океан з припливом не допомагав.
НавЁть гЁрше -- з-за океану, Ёз заходу вЁтер нЁс пекучу спеку Ё жовто-сЁрий
претонкий пил. Просто як пилок з квЁтучих верб!
У жовтавЁй свЁтанковЁй ЁмлЁ, переступаючи через тЁла людей Ё дохлих
птахЁв, ми вийшли з мЁста...
Широким битим шляхом Ё попереду, Ё позаду нас до гЁр Ё пагорбЁв
посувались юрми Ё окремЁ прочани. Вони йшли очиститись у священних
водоймах6, умилостивити сво©х ЁндЁйських богЁв, щоб вони дали
воду всьому живому.
Я зауважив, що ©хнЁ жерцЁ-брахмани вЁдсилали на прощу людей вбогих,
слабих тЁлом чи духом, старих Ё безрЁдних. Лише кЁлька разЁв я бачив серед
подорожнЁх таких здорових, як отих попихачЁв бЁля храму, що ледь не потовкли
нас Ёз слов'янином. Ми пройшли два майже покинутЁ людьми села, Ё вже дорога
почала пЁдЁйматися вгору. Просто при дорозЁ росли тут великЁ дерева. Листя
на них теж зЁв'яло, покрутилось Ё почало облЁтати, розсипаючись на порох по
червонЁй порепанЁй землЁ.
Отут Ёз шеттЁ ми надибали на жЁнку з дЁтьми. Певно, вона вже довго
сидЁла пЁд деревом, бо на ©© бЁлому вбраннЁ Ё на чорних косах поначЁплялися
засохлЁ покрученЁ листочки. Одна дитина в не© лежала на руках, а дво╨
виповзли просто на шлях. ЖЁнка була висохла, мов живий скелет. I дЁти ©©
повсихали. Вони лише щось белькотЁли, вже не людськЁ слова, а мов скавулЁння
тварини, Ё протягували благально рученята. Серце мо╨ стислося вЁд жаху, Ё я
пожалЁв дЁтлахЁв, спинився. А шеттЁ тЁльки зиркнув, що я чиню, Ё незворушно
покрокував далЁ.
Я дав дЁтям по фЁнЁку Ё витяг баклагу з водою, щоб напо©ти ©х. Але
жЁнка закричала лютим голосом, як би орлиця заклекотЁла, Ё вирвала в сво©х
дЁтей фЁнЁки з рота Ё кинула ©х у порох на шлях. А коли я простягнув ©й
баклагу, вона вЁдштовхнула ©©, де тЁльки сила в не© взялася. Вибила в мене з
руки баклагу. Баклага вдарилась об камЁнь Ё розлетЁлася на череп'я!
Розбризкалась на дорожнЁй пил дорогоцЁнна вода, яка в тЁ днЁ була дорожча за
всяке золото!..
I тодЁ шеттЁ все ж спинився Ё покликав мене. Бо я остовпЁв Ё не мЁг Ёти
далЁ. Закричав я йому: "Вона божевЁльна! Треба забрати в не© хоча б одного
хлопчика! Може, хоч вЁн виживе! Вона ж ©х заморить до кЁнця!" А шеттЁ
крикнув менЁ: "Даю тобЁ безкоштовну, проте найдорожчу пораду: не пхайся в
чужЁ справи! Ти сво╨ю ©жею оскверня╨ш ©© та ©© дЁтей! ХодЁмо швидше -- не
чини зла!.." Я ще хвилину постояв, намагаючись щось второпати, Ё до мене
дЁйшло -- вона волЁ╨ закону сво╨© вЁри! Значить, вона свЁдомо вбива╨ сво©х
дЁтей? Значить, ©й дорожчий закон ©© вЁри, нЁж життя ©© дЁтей?! Я злякався
цЁ╨© благочестиво© вбивцЁ Ё побЁг за шеттЁ.
Це тому вона така потворна в сво©х дЁях, що не мусульмансько© вЁри...
Якби вона була нашо© вЁри, з нею б не сталося подЁбного страху! ТЁльки той,
хто визна╨ Аллаха, той уникне всякого жаху!..
О шейх! Не можу рЁвнятися тво©м знанням Ё мудростЁ, але слухай, що я
взнав, коли повернувся Ёз джунглЁв у КалЁкут. Коли кЁнчилось те калЁкутське
пекло Ё почалися зливи, напали напастЁ на мусульман, що проживали в мЁстЁ Ё
порту! Кожен другий, а може й бЁльше, чоловЁк, що ходив на молитву до
мечетей Ё робив там омовЁння, помер вЁд страшних виразок по всьому тЁлЁ!..
Значить, вони порушували закони вЁри! От ©х Ё покарав Аллах!
О шейх! Присягаюся тобЁ, померли найбЁльшЁ законники та богобоязнЁ
люди!.. О мЁй шейх, о мЁй му'аллЁме! Я прийшов розповЁсти тобЁ, що було, Ё
прошу тебе, о мЁй шейх, не будемо сперечатись про подЁ©! Я хочу лише
розповЁсти правду... Ми розпрощалися на перевалЁ невисоко© лЁсисто© гори, Ё
бЁльше я нЁколи не бачив того шеттЁ. Я повернув праворуч Ё вступив у нетрЁ.
Перш за все вЁдшукав добре деревце Ё вирЁзав собЁ довгий держак для
╨менського топЁрця. Тепер я мав не лише ножа, а й добру замашну зброю. ╡ти я
не поспЁшав -- намагався все роздивитися, запам'ятати дорогу, щоб вернутись
до берега... Див у нетрях було на кожному кроцЁ бЁльше, нЁж на всЁх базарах
Багдада, Басри Ё КалЁкута! О мЁй шейх! Ночей всього рамадану не вистачить,
щоб розповЁсти про скарби й дива ЁндЁйського лЁсу! Тому оповЁм лише головне.
Страшною була перша нЁч у хащах. Я залЁз на товсте дерево, може, лЁктЁв
заввишки на десять, Ё скоцюрбився мЁж двома гЁлками товстими -- одна згори,
друга -- знизу, я на нЁй лежав, Думав, що засну. НЁ! Першо© ночЁ не спав Ё
митЁ -- такий жах мене проймав. ТЁльки впала чорна темрява на нетрЁ, як
зразу почався страшний галас.
ЯкЁсь нЁчнЁ птахи божевЁльно кричали вЁдразливими голосами. Нявчали,
шипЁли, гавкали та скавулЁли на землЁ невЁдомЁ менЁ Ёстоти. I що було дивним
-- у чорному мороцЁ ночЁ засвЁтилися тисячЁ тисяч вогникЁв! ОднЁ вогники
весь час рухались, то, певно, комахи. ╡ншЁ були нерухомЁ Ё випромЁнювали
блЁде син╨, зелене або блакитне сяйво! А потЁм вранцЁ, коли ледь заповз Ёз
дерева, то роздивився -- нерухомЁ свЁтлячки виявилися грибами Ё трухлявими
рештками дерев... Я корзину прив'язав на гЁлках. I тепер чув, як ©© шкребли,
гризли якЁсь чи щурЁ, чи мишЁ, чи, може, тхори. Та тЁльки тодЁ я
по-справжньому злякався, як побачив пЁд деревом два зелених палаючих ока. Я
не чув, як цей звЁр пЁдЁйшов Ё сЁв пЁд деревом. Я не мав Ё не маю того
слуху, що в ДжарЁ©, але нюх у мене кращий, нЁж у будь-кого з людей, яких я
зустрЁчав. Пахло великим котом. У задусЁ гарячо© ночЁ менЁ здавалось, що я
чую ще гарячЁше дихання невидимого звЁра. У мене лишилося двЁ стрЁли... Яка
з них ще несла в собЁ Ё чи несла отруту, я не знав... Не вЁрилось менЁ, щоб
вЁд краплЁ змЁ©но© отрути можна було однЁ╨ю стрЁлою тричЁ принести смерть!
ВранцЁ я не побачив нЁяких знакЁв на землЁ вЁд лап звЁра. Проте сумнЁву не
було: вЁн чатував мене. Бо коли з'явилися зеленЁ палаючЁ очЁ, на мо╨му
деревЁ замовкли на вершку якЁсь двЁ нЁчнЁ птахи Ё вЁд корзини повтЁкали
невидимЁ звЁрята.
ПЁсля тако© ночЁ я йшов лЁсом наче п'яний. А спека хоч Ё була в хащах
пЁд деревами не така, як у мЁстЁ, проте Ё тут люте сонце нищило зелень Ё
звЁрЁв. То тут, то там я трапляв на висохлих жаб Ё ящЁрок, дохлих
кажанЁв-криланЁв, папуг Ё голубЁв. ДеякЁ були ще цЁлЁ -- ЁншЁ об'©денЁ
хижаками та всякими комахами. Дерева теж страждали вЁд спеки -- обпадало
листя, осипались недозрЁлЁ плоди. БЁля велетенсько© смокЁвницЁ я потрапив у
халепу. Задивився на цЁлу зграю мавп, що галасували на гЁллЁ та обривали
зЁв'ялЁ плоди. Вони надкушували ягоди Ё кожну другу з плюванням Ё вереском
викидали геть. ВЁд ©хнього борсання з гЁлок дощем сипались Ё дозрЁлЁ, Ё
зЁв'ялЁ фЁги. ВЁд смокЁвницЁ навколо розпливався винний дух забродилих,
закислих ягЁд. До речЁ, я ще бачив пЁсля нЁде такого врожаю на смокЁвницях.
ВирЁшив скористатися прикладом мавп Ё поласувати фЁгами. Проте коли я
пЁдЁйшов Ё потягся руками до низьких стиглих ягЁд, то ззаду по корзинЁ
нанесли такий удар, що я перекинувся через голову.
Линви корзини, слава Аллаху, не трЁснули. Та з не© все в одну мить
вилетЁло на всЁ боки. 3 порожньою корзиною Ё топЁрцем у руках я миттю скочив
на ноги Ё обернувся до напасника. А то був волохатий чорний ведмЁдь. ВЁн на
мене не звернув бЁльше нЁяко© уваги, а заходився гризти в'ялену рибу. Гриз Ё
випльовував. Поки я отямився, вЁн пережував менЁ половину риби. Я не мЁг
довго думати: ще хвилю -- Ё вЁн дожу╨ мо╨ добро Ё завершить мо╨ю головою.
Швидко висмикнув руки з петель корзини. ОбЁруч вхопив топЁрець, пЁдступив
збоку Ё щосили потнув звЁра в голову. ВЁн упав на черево Ё обхопив пробиту
голову сво©ми страшними пазуристими лабетами. Так ©х стис, що не можна було
з них видерти топЁрець, Тому довелося кЁнчити його хашашЁнським ножем. Як
велить шарЁат, я порЁзав йому жили на ши© Ё облупив його. I що дивно, я його
бЁлував, а з пащеки в нього смердЁло вином, як вЁд монаха-п'яницЁ. Не встиг
я позбирати сво╨ начиння Ё скласти в корзину, як уже над галявиною
закружляли шулЁки та грифи. От менЁ б такий зЁр! Коли далЁ пЁшов з галявини
Ё озирнувся, то в кущах помЁтив гостроносЁ полохливЁ морди шакалЁв. Думаю,
що поки пЁднявся на наступну гору, то вЁд ведмедя лишився тЁльки кЁстяк.
НайбЁльше клопоту було з пазурами -- довелось ©х по одному обрубувати
сокирою.
Ще два днЁ пЁсля нападу п'яного ведмедя я простував через гори на схЁд.
I кожно© ночЁ навколо мене ходили хижаки, кожно© ночЁ на мене чатувала
смерть. I я не мЁг спати. ВЁдсипався вдень, при свЁтлЁ сонця, де-небудь пЁд
скелею, серед товстих гЁлок. Посплю годину-другу Ё знов Ёду. Важко було --
так хотЁлося спати! ДЁйшов я до маленького джерела, що витЁкало зЁ скелЁ Ё
падало вниз у ковбаню. ╞© береги були витоптанЁ слЁдами всЁляких тварин Ё
птахЁв. Тут я вЁдчув, що далЁ йти не можу -- падав вЁд сну! Впаду, засну Ё
загризуть мене якЁсь гЁ╨ни чи ведмедЁ! Видерся на виступ скелЁ просто
врЁвень з цЁвкою джерельця. ТЁльки мавпи тут мене дЁстануть чи шулЁки!
Напився досхочу Ё лЁг на виступЁ спати. Спав майже до вечора. Прокинувся --
бо сонце спустилося над верхами дерев Ё вдарило менЁ в очЁ. Поглянув униз Ё
просто зомлЁв -- пЁд скелею стояло кЁлька зовсЁм чорних, довговолосих,
мускулястих лучникЁв. Луки у всЁх напнутЁ. Добре, що не цЁляться ще! Я
пЁдвЁвся поволЁ Ё руки звЁв догори, пальцЁ розчепЁрив -- мовляв, без збро©.
Один сивоволосий показу╨ рукою: "Спускайся вниз". Довелося спуститись. За
корзиною Ё топЁрцем вони самЁ полЁзли. Повели мене кудись через заростЁ
бамбука звЁриною стежкою. А страшно йти через заростЁ бамбука -- висохлЁ
стовбури Ё листя аж дзвенять! Невеликий вЁтер ©х розгойду╨, а вони стукотять
одне об одного колЁнчастими стовбурами, наче мерцЁ кЁстками барабанять!
Привела в ©хн╨ стЁйбище -- великий грот пЁд скелями. I страшно менЁ, Ё дивно
-- бо всЁ голЁ -- Ё дЁти, Ё жЁнки, Ё чоловЁки. Ну хЁба то одяг: смужечка
лубу спереду Ё ззаду? Але що найдивнЁше -- чорнЁ, майже як зЁнджЁ, а волосся
довге, хвилясте Ё носи або звичайнЁ, або довгЁ.
Та найбЁльше здивування було вЁд появи двох старих голих мисливцЁв --
та це ж мо© калЁкутськЁ знайомЁ! ПосмЁхаються, тиснуть менЁ плечЁ,
запрошують до вогнища. Яке то було щастя, що вони курЁпок смажили! Дуже
боявся, що доведеться щось нечисте ©сти! По трапезЁ питають на мигах, куди я
йду. Я вЁдповЁдаю, на мигах, звичайно, що йду подивитись на бЁлого слона.
Вони показують: "При╨днуйся до нас, ми теж туди йдемо!" ЗрадЁв дуже, що
разом з ними пЁду. I похвалив себе, що пЁдЁбрав все сво╨ начиння, навЁть
попсоване п'яним ведмедем. Витяг ракушки з корзини Ё поклав перед ©хнЁм
старшим. Вони менЁ на замЁн меду цЁлу коробину. Показую: "Не мЁняю! Вам
дарую!" ЗрадЁли вони, а особливо жЁнки й дЁвчата. Все миттю розподЁлили мЁж
собою Ё почали прикраси майструвати. ТЁ╨© ночЁ я спав спокЁйно. Та лише
настала пЁвнЁч, прокинувся Ё не спав, може, одну трьохгодинки, як на
кораблЁ. Щось сталося зЁ мого пЁд ту жахливу ЁндЁйську спеку -- опЁвночЁ я
прокидаюсь Ё довго не сплю. I по сьогоднЁшнЁй день. Не дужЁ зручно. Проте
можу без особливо© напруги споглядати зорЁ. О мЁй шейх, не думай, що я гну
кирпу перед тобою, але тЁ шляхи, якими ходив чи плавав, знаю по зорям, по
сонцю Ё по мЁсяцю. I коли споглядаю зорЁ, згадую завжди тебе, о му'аллЁме!
Давно в мене така думка виникла, може, рЁк на шостий мандрЁв -- побачу всЁ
дива, що хотЁв, повернусь у Багдад, розповЁм правду людям на сво©й вулицЁ Ё
на сво╨му кутку. А тодЁ смиренно спущусь у достославну Басру до шейха Ё
стану його учнем. Бо вЁн--той чоловЁк, що за неправильнЁ знання не
знущатиметься, виправить, а новим знанням навчить! Але повернЁмося до мо©х
пригод у нетрях. З отим маленьким плем'ям мисливцЁв ми пЁшли трохи на
пЁвнЁчний схЁд.
Спекота не вщухала. Вони боялися пожежЁ бамбукових заростей. I тому
йшли навпростець, через важкЁ гЁрськЁ переходи. Коли подолали найвищу гору Ё
почали спускатися, то виявилось, що далеко внизу, в долинЁ у висихаючому
озерЁ комашаться кЁлька тисяч людей. МенЁ дуже кортЁло подивитись, що там
таке. Та й молодим мисливцям праглося побачити той людський мурашник. СтаршЁ
порадилися Ё дозволили нам пЁд проводом Ё при повному послуху мо╨му
калЁкутському знайомому спуститись униз, дивитись на все до вечора. УвечерЁ
ми мали наздогнати плем'я на пота╨мнЁй стежцЁ.
Спустилися найкрутЁшим схилом, щоб у разЁ небезпеки нас не могли
наздогнати чи схопити. Коли я добре все роздивився, що робиться внизу,-- я
здригнувся вЁд жаху. Ким я був десять рокЁв тому -- хлопчиськом. Але й тодЁ
зрозумЁв, що всЁ вони смертники! СамовбивцЁ! Озерце лежало на днЁ нЁби
глибокого казана мЁж крутими гора