ми. Лише на пЁвдень був вихЁд Ёз глибоко©
долини. Певно, туди витЁкав ручай Ёз озера. Та люди лЁктЁв на двадцять
вирили у м'якому каменЁ хЁд Ё спустили воду. Ще й тепер проходом виносили
бамбуковими вЁдрами воду Ё виливали далЁ в долину! Це в той час, коли все
навколо догорало без води! А ЁншЁ голЁ робЁтники через той же прохЁд
приносили звЁдкЁлясь Ёз долини воду для пиття Ё ©жЁ. Над тими, що приносили
Ё виливали воду, стояли озбро╨нЁ наглядачЁ. Однак найбЁльше людей було в
самому озерЁ. Власне, у рЁдкЁй скаламученЁй гижЁ, що лишилася вЁд озера. ТЁ
нещаснЁ гребли намул у густого плетенЁ корзини Ё несли на великий рЁвний тЁк
на схилЁ гори. Той схил був найдалЁ вЁд нас. На току вони вивертали намул Ёз
корзин Ё розрЁвнювали шаром, може, з пЁв лЁктя завтовшки. Смертельне сонце
одразу перетворювало намул на суху, порепану й претвердющу кору. ╡ншЁ голЁ
люди камЁннями розбивали висохлий намул. Курява здЁймалась над ними така
червона, що здавалось, нЁби то горить земля, Ё вся вона огорнута кривавим
димом. Та, знов же, найбЁльша курява пЁдЁймалася над рештками, крЁзь якЁ
просЁювали битий Ё висушений намул. Часом вони, тЁ раби нужденнЁ, виймали
якЁсь дрЁб'язки. I зразу ж бЁля них з'являлись по два, а то й по три
наглядачЁ. I кадЁб з книжкою та терезами. Деяким з тих бЁдолах, що знайшли
щось, давали невеликий глечичок води!.. О шейх! Не вЁр ти нЁяким казкам, що
лали та дЁаманти лежать купами в долинах та ущелинах ╡ндЁ© Ё ©х звЁдти
дЁстають при допомозЁ хитрощЁв -- кидають облупленого барана, на нього
налипають самоцвЁти, а потЁм орел звЁдтЁля виносить барана. То дурницЁ!
Дурять навмисне довЁрливих та невЁгласЁв! За кожним лалом такЁ сльози, такий
пЁт Ё кров, що не вистачить нЁяко© уяви собЁ подЁбне збагнути! Вразило мене,
о шейх, те людське юрмище. НаглядачЁв було не бЁльше сотнЁ, ©хнЁх слуг може,
удвЁчЁ бЁльше. А робЁтникЁв як зерна на току! НаглядачЁ не тЁльки воду пили,
коли хотЁли, а ще й голову собЁ поливали Ё лице, щоб освЁжитись. I жоден
трудар не пЁдняв руку на сво©х мучителЁв!..
МЁй друже! А ти хЁба не вЁдмовився ударити ки╨м да'©-ЁсмаЁлЁтЁв?
О шейх! О му'аллЁме! Коли один з них напав на мене, я вдарив його
стрЁлою, я метнув у нього ножа! Не можу бути катом! Але повстати проти
наруги треба! У тих бЁдакЁв було стЁльки камЁння в руках, що якби вони
захотЁли каменувати сво©х наглядачЁв, то над тими пЁднявся б цЁлий пагорб
кам'яний!.. Але продовжу свою оповЁдь, бо далЁ трапилося зовсЁм неймовЁрне.
Старший
наш довго чекав, поки ми надивимось на той жах. НарештЁ наказав
вЁдходити Ё наздоганяти. Ми пЁшли майже невидимою звЁриною стежкою, що змЁ╨ю
закручувалась по лЁсистЁй горЁ. Дерева осипали додолу попечене листя, квЁти
Ё недозрЁлЁ, засохлЁ плоди. Ми просувалися поволЁ -- весь час розгрЁбаючи
сухе листя Ё опалЁ гЁлочки. Ми боялися змЁй -- ©х звЁдусЁль повзло в
незлЁченЁй кЁлькостЁ. Коли ми переходили безлЁсим схилом помЁж голими
чагарями, нам вЁдкрилася друга долина, в яку спустили воду з озера. Де
пройшов потЁк -- все було голе, жодного куща, жодно© травинки.
А над замуленим руслом потоку лежали, мов колоди на дров'янЁм базарЁ,
мертвяки. Просто серед неба. I ©х довбали птахи. А якЁ ближче до кущЁв, тих
шматували шакали Ё гЁ╨ни. Це все серед бЁлого дня, при шаленому сонцЁ Ё
чистому небЁ! О шейх, ти розповЁдав менЁ про могили зЁнджЁв-африканцЁв на
каналах Ё греблях Шатт-ель-Арабу... Пам'ята╨ш, тодЁ, на багдадськЁй сафЁнЁ?
3 тими неграми так чинили ми, мусульмани. Бо ми правовЁрнЁ, а вони
чорношкЁрЁ раби-погани. Вони не витримали Ё повстали! В тЁй же долинЁ однЁ
Ёндуси мордували других ЁндусЁв гЁрше, нЁж негрЁв-рабЁв! Одна кров Ё одна
вЁра! I нЁхто не повстав, нЁхто не обурився!
...Ми наздогнали плем'я пЁд вечЁр. I тут була велика новина -- без нас
жЁнки здибали в хащах робЁтника-втЁкача. ВЁн був зовсЁм без тями. ЖЁнки
напо©ли його, обмили страшнЁ виразки Ё рани на руках, ногах Ё на головЁ --
певно, його били ки╨м. Поступово вЁн почав приходити до тями. I дивився з
жахом, як нашЁ мисливцЁ засмажували й пЁдкопчували кЁлькох здоровенних змЁй
-- здобич сьогоднЁшнього дня.
МенЁ було страшно ©сти змЁ©не м'ясо. Тому я витяг рештки акулячого
м'яса, останнЁй кусень, Ё поволЁ розжовував його затвердЁлЁ, мов кора,
волокна. Все плем'я весело присунулося до багаття Ё почало ласувати
пЁдкопченими змЁями. ПЁднесли Ё втЁкачевЁ. ВЁн перелякало заверещав Ё
вЁдштовхнув вЁд себе шмат змЁ©ного м'яса. Я подумав, якщо вЁн не хоче змЁ©,
бо ©© м'ясо нечисте, може, вЁн вЁзьме акуляче м'ясо.
Та й вЁд мого пригощання вЁн затулився руками. Значить, Ё я, Ё мЁй
на©док, Ё дикЁ люди, Ё смажена змЁя для нього були скверною. А брудна вода,
яку йому давали наглядачЁ, жменя липкого рису Ё кийок на голову -- були
благом? Бо то вЁд сво©х Ё то добро! А порятунок вЁд чужих -- погибель?!! О
шейх, якби мене в дитинствЁ вчили читати й писати, я був би добрим учнем! Та
мене вчили бЁльш жорстокЁ вчителЁ -- обставини... I смерть втЁкача-робЁтника
мене навчила: хочеш жити -- ©ж усе! ВЁн помер пЁд ранок, як Ё бЁльшЁсть тих
хворих, що я бачив. Може, за годину до смертЁ вЁн здер Ёз себе залишки
дхотЁ, Ё до вогнища покотилися блискучЁ камЁнцЁ завбЁльшки Ёз горошину --
цЁла жменя. Так зблизька я не бачив алмазЁв, та зразу зрозумЁв, що це таке.
Проте я вже мав халепу Ёз камЁнням, о мЁй шейх, у БасрЁ! МенЁ кортЁло
залишити собЁ хоча б один камЁнчик, та я стримався Ё, зЁбравши все докупи,
вЁддав уранцЁ старЁйшинЁ. Я все ж до кЁнця не подолав себе Ё, показавши
камЁнцЁ, на мигах пояснив, що хочу лишити собЁ тЁ камЁнцЁ. СтарЁйшина
зневажливо Ё невдоволено замахав рукою Ё пояснив менЁ, що камЁнцЁ безбарвнЁ
Ё небезпечнЁ, бо вони Ёз поганого мЁсця, де багато смертей. ВЁн викинув ©х у
прЁрву до одного. Як гарно вони спалахнули пЁд променями сонця! Певно, я не
змЁг приховати свого жалю. Щоб заспоко©ти мене, старЁйшина показав, що коли
ми прийдемо до бЁлого слона вЁн дасть менЁ дуже красивЁ, рЁзнобарвнЁ
камЁнцЁ. Мерця ми вЁднесли подалЁ Ё лишили на вЁдкритому мЁсцЁ. ВЁн був
чужинець, Ё вони не збирались його анЁ спалювати за звича╨м ЁндусЁв, анЁ
ховати в землю.
ЖЁнки пЁд охороною найвправнЁших мисливцЁв принесли з долини воду в
бамбукових трубках, ми почали снЁдати, Ё я з великим смаком з'©в свою частку
копчено© змЁ©.
3 того дня я нЁколи не сумнЁвався Ё не вагався -- ©в усе, чим мене
пригощали.
Невже ти порушив усЁ заборони шарЁату?!!
ВсЁ, о мЁй шейх, о мЁй му'аллЁме! КрЁм однЁ╨© -- не ©в людського
м'яса...
Невже й таке було?!!
На островах, що далЁ за всЁ острови, де водяться бЁлЁ папуги, я жив
пЁвроку з племенем людо©дЁв...
Як же тобЁ вдалося вЁдмовитись Ё лишитися живим?!!
Я ©м пояснив, що ми, араби, вЁд людського м'яса ста╨мо ╨внухами. А те
плем'я дуже боялося чоловЁчо© неплЁдностЁ. От вони мене й пожалЁли... Та
повернЁмось, о шейх, до мо╨© подорожЁ в ╡ндЁю... Наш перехЁд до "оселЁ
бЁлого слона" був преважкий. Весь час доводилося стерегтися змЁй. А вони на
ту спеку були такЁ швидкЁ, що випереджали в бою Ё шулЁк, Ё мангустЁв! Сам
бачив! Усе вЁдбувалось навпаки! Наша шкЁра порепалась, кровоточила, сочилася
сукровицею. Нас облЁплювали всякЁ комахи. В молодих жЁнок пересохло молоко Ё
немовлята сконали. Ми йшли через напЁвголЁ лЁси. Якби ти знав, о шейх, який
жах споглядати голЁ дерева, опале сЁро-зелене листя! I воно шарудЁло пЁд
нашими ногами так сильно, що ми не могли пЁдстерегти здобич. До
напЁвзасохлих водопо©в у глибоких долинах ми боялися спуститись, бо там
зЁбралося багато великого Ё небезпечного звЁра -- дикЁ буйволи, носороги,
слони, кабани й ведмедЁ, тигри й леопарди. От ми й живилися змЁями, рЁдкими
птахами та вряди-годи бЁлками й мавпами.
НарештЁ, пЁсля важких випробувань Ё горя, плем'я вступило на високу
гору. ПЁвденний схил ©© був дуже крутий, з безлЁсими червоними скелями та
урвищами. Вузькою кам'яною стежкою ми пЁднялися до середини гори. I
потрапили у величезну печеру та кЁлька височенних гротЁв, з'╨днаних з нею
отворами. Отут, у печерЁ, я й побачив "бЁлого слона". Це був, дЁйсно, слон!
ЗавбЁльшки Ёз справжнього слона Ё справдЁ бЁлий. ТЁльки був вЁн висЁчений Ёз
каменю. А поруч камЁння Ё тло, на якому його вирубали, було червоне. Я
думав, що слон фарбований у бЁле або тло фарбоване у червоне. Та з часом, як
вЁдбив трохи каменю Ё там Ё там, пота╨мно, звичайно, Ё опустив у воду -- то
камЁнцЁ якЁ були, такЁ й лишились. Вибачай, о шейх, що я збився -- знов
скажу тобЁ про бЁлого слона. ДосконалЁсть рЁзчика каменю була неймовЁрна --
слон був справдЁ наче живий! Все-все в ньому було наче живе -- Ё очЁ, Ё
вуха, Ё зморшки на черевЁ, Ё нЁгтЁ круглЁ на ногах. А на червонЁй скелЁ
поруч слона ще де-де лишились якЁсь клаптЁ кольорових малюнкЁв -- там були Ё
рожевЁ Ё блакитнЁ лотоси, Ё папуги, Ё голЁ красунЁ, Ё навЁть змЁ©... Я був Ё
вражений, Ё приголомшений таким витвором, Ё водночас у розпачЁ -- перся
через стЁльки гЁр, долин, я не знаю скЁльки фарсахЁв протоптав, щомитЁ
наражаючись на небезпеку, щоб побачити не живого бЁлого слона, одне з чудес
╡ндЁ©, а витвЁр незрЁвнянного ЁндЁйського майстра! Плем'я ж поклало до нЁг
слона дикЁ фЁги, горЁхи, стручки солодкого дерева Ё навЁть якЁсь рожевЁ
квЁточки у в'язцЁ! Я й не бачив, коли те жЁнки вЁдшукали. СамЁ не взяли Ё
дЁтям не дали. Я згадав, що й у мене лишилося два кокоси. Я тЁльки тепер
згадав. Бо не я нЁс корзину -- всю поклажу несли дЁвчата й жЁнки. Мене аж
обпекло -- та як же я забув про кокоси! Може, в них ще збереглося "молоко" Ё
воно б урятувало життя якЁйсь дитинЁ. Витяг я кокос Ё поклав до нЁг слона.
Я ж на мигах Ё кЁлькома словами спитав, а де живий бЁлий слон, чи ╨
вЁн? I всЁ вони почали менЁ пояснювати, що це ╨диний бЁлий слон. ╡нших
слонЁв, тобто живих, бЁлих нема╨. ╙ дуже свЁтлЁ, майже бЁлЁ. ╙ дуже темнЁ,
майже чорнЁ. Але геть бЁлих нема╨!..
Я думав, що ми побудемо день-два в печерах та й пЁдемо кудись далЁ.
Однак плем'я лишилося надовго.
Ми ходили й спускались, мов у колодязь, у долину за здобиччю, а жЁнки
тягали й тягали в печеру гЁлля, лЁани. Всяке паливо. МенЁ зрештою все це
набридло. I я хотЁв пЁти назад, до моря. МенЁ здавалось, що я добре
запам'ятав дорогу Ё сам вЁдшукаю зворотний шлях. Та мене не пустили.
Пояснювали, що ось-ось почнуться зливи Ё один я пропаду в горах.
МенЁ не вЁрилось, що в дощЁ я можу загинути. Навпаки, зрештою оживу,
прийду до тями. ТЁльки коли вилились небеснЁ води на землю, зрозумЁв, що
вони зовсЁм не пояснили менЁ тЁ╨© небезпеки, яка чека╨ пЁд час зливи в ©хнЁх
горах! Спочатку пЁднявся страшний вЁтер. ВЁн пЁдняв з усЁх гЁр хмари сухого
листя, дрЁбних, та й великих гЁлок, пилу. Серед дня настала справжня
темрява. Слава Аллаху, ©хнЁй знахар ще з ранку корчився Ё щось белькотЁв, Ё
тому нЁхто й нЁкуди не подався. I мене не пустили. ВЁтер трощив велетенськЁ
дерева Ё переносив ©х на сотнЁ лЁктЁв. Кожним таким деревом могло забити
найбЁльшого слона, мов якогось кота чи собаку! Внизу в глибокЁй долинЁ
велетенськЁ стебла сухого бамбука пЁд поривами вЁтру качалися, хилилися,
терлися й вдарялися одне об одного. I ось вЁд тертя в кЁлькох мЁсцях
вибухнули клуби бЁлого диму, бЁлого як молоко. А тодЁ вже крЁзь хмари диму
виривались Ё танцювали гострЁ язики полум'я. Дим з ущелини пЁднЁмався все
ближче й ближче до нашо© схованки. Я злякався, що ми подушимось. Та дим
зупинився десь, не досягши, може, людського зросту до нашо© печери. I в цю
мить з темного, чорного нЁчного неба вдарили на землю не цЁвки, не руча©, не
струменЁ, а суцЁльнЁ рЁки води! Спочатку ще дЁяв вЁтер, Ё вода зливалась на
землю похило. Спочатку щомитЁ спалахували блискавки © вдаряли молоти грому!
ВЁд тих ударЁв двигтЁла гора Ё зЁ стелЁ печери сипалися маленькЁ камЁнчики.
Та неймовЁрна гроза швидко покотилася на схЁд, а водоспади усЁ╨ю вагою били
з неба по землЁ, по рослинах, по тому живому, що вцЁлЁло вЁд спеки.
Без перерви вода лилася п'ять днЁв. I невелика була рЁзниця мЁж днем Ё
нЁччю. Бо Ё вдень у гротЁ ми запалювали вогонь, аби хоч щось бачити...
╞жа у нас була, палива вистачало -- лише вЁд усяко© отруйно© гидоти
доводилось боронитися. Чого тЁльки не наповзало, щоб сховатись вЁд зливи --
змЁ©, павуки, скорпЁони, якЁсь ящЁрки, хробаки...
Лягали спати, обклавшись огорожею Ёз тлЁючого вугЁлля. I весь час хтось
вартував. ПотЁм на кЁлька днЁв дощЁ скЁнчились. Викотилося сонце. Все зразу
ж навколо почало буяти зеленню, вибухати квЁтами. Де й взялися птахи,
защебетали, засвистЁли, затуркотЁли! А якЁ запахи, якЁ аромати! Хто не чув,
як розквЁтають, як духмянЁють квЁти в ЁндЁйських нетрях, той злиденний
бЁдак, навЁть якщо в нього в лавцЁ стоять геть усЁ найдорожчЁ благовоння з
усього свЁту! ПотЁм знов падали зливи, били водоспади з неба об землю. Як
стало легко дихати, рухатись! Але спати по ночах я вже не мЁг. ОпЁвночЁ я
завжди прокидався, споглядав зорЁ та мЁсяць, слухав нЁчнЁ крики джунглЁв.
Всього не переповЁси, що було в гЁрських хащах до того часу, поки не
скЁнчилися великЁ зливи. ТодЁ вони вЁдпустили мене. Я ©м подарував обидва
ножЁ й топЁрець. Вони ж менЁ -- добрий лук Ё стрЁли. Та ще й до стрЁл
отруту. Отруту на птахЁв, отруту проти хижакЁв. I цЁлу купу рЁчково© жорстви
рЁзнобарвно©. А то все були камЁнцЁ червоного сердолЁку, зелено-червоного
кривавику, смугастого агату, сло©стого онЁксу.
Коли я з проводжатими дЁйшов до верха, з якого було видно океан, вони
поклали менЁ в корзину рЁзного зЁлля цЁлющого Ё два кавалки воску, кожен з
баранячу голову. Але була одна морока -- з одягом. I мо╨ дхотЁ, Ё сорочка, й
штани пЁд час мандрЁв подерлися, розповзлись Ё зЁтлЁли... Повернувсь я до
КалЁкута в спЁдницЁ з деревного лубу... Ну а повернувся я до мЁста вночЁ.
Прокрався до порту, проплив по рЁчцЁ Ё вилЁз у Дар-ель-АрабЁ... Це було
наприкЁнцЁ мЁсяця канун аль-авваля 7, коли сонце ста╨ найближче
до Лужка 8...
О Аллах! Милостивий Ё милосердний! СкЁльки ж на тобЁ грЁхЁв! СкЁльки
порушень шарЁату!!! Ти коли-небудь думав, замислювався, о мЁй неймовЁрний
друже, скЁльки на тобЁ грЁха?! Яким тягарем впаде твоя грЁшнЁсть на тебе в
день Страшного суду?!
О му'аллЁме! Якщо в людини нема╨ душЁ, а в душЁ -- Аллаха, нЁяке
виконання закону не може бути благочестям... Але знов же, не для суперечки,
а для ствердження правди я прийшов до тебе...
Та повернЁмось до мандрЁв. Ще тЁльки раз тобЁ, о шейх, скажу про
дикунЁв. УсЁ кажуть: "Дикуни, дикуни, поганЁ, .. вбивцЁ... нечистЁ, дурнЁ".
Знав, добре знав ©хнЁй старЁйшина, коли викинув алмази в прЁрву, що це
алмази! I врятував мене вЁд смертЁ.
Бо коли я повернувся, мене допитували, де я був у нетрях, чи не бачив я
людей, якЁ з дна рЁки чи ставка виймають камЁнцЁ: лали, сапфЁри чи ще якЁ?!
Я ©м говорив, що погано пам'ятаю, бо вЁд спеки щось менЁ з головою
вчинилось, Ё я вдень спав, а вночЁ ходив по джунглях. I почав ©м усе, що
вночЁ бачив Ё чув, розповЁдати. А що було вдень -- нЁби я не пам'ятаю! ТодЁ
ра©с Ё кадЁ прикликали знавця камЁння з фортецЁ раджЁ. ВЁн переглянув мо©
скарби Ё сказав, що всЁ вони з ручаю, який за другим пасмом гЁр. МЁсце там
дике -- нЁчи╨. Дикуни туди забрЁдають зрЁдка, а селяни майже не заходять.
Там багато змЁй та Ёнших небезпечних створЁнь. I вЁн купив у мене один
камЁнчик за два динари. ПотЁм на базарЁ золотарЁ казали, що камЁнець вЁн
подарував раджЁ, а той йому вЁддячив десятьма динарами!
Мене посадовили у в'язницю у дворЁ ра©са. Удень я вЁдсипався, а вночЁ
молився вЁд пЁвночЁ до самого свЁтанку. Робив вигляд, що роблю омовЁння
пЁском, Ё молився. Звикли всЁ до мене Ё мо©х молитов, бо я жодно© полуночЁ
не пропустив. I пам'ять не пЁдвела: лише разЁв три я чув нЁчну молитву -
тахаджуд вЁд руббана, а всю пам'ятав слово в слово! А потЁм я влаштував
зЁкр. Особливо я дошкуляв сторожовим. Коли вони засипали, я закликав ©х
славити Аллаха! Я в собЁ вЁдкрив чудову здЁбнЁсть -- досить менЁ було
поспати один раз на добу повну морську трьохгодинку -- я бЁльше сну не
потребував. Хоча мЁг ще вдень трохи покуняти -- навЁть стоячи, притулившись
до чогось, щоб не впасти. I я всЁх сво©х сторожЁв виснажував безсонням; коли
ж вони спали, не дивлячись на мо© заклики, тодЁ я починав кликати ра©са, щоб
вЁн покарав несумлЁнного слугу.
Зрештою вони пЁшли до мухтасЁба, щоб вЁн вплинув на ра©са Ё випустив
мене, бо я, мовляв, навЁжений Ё не можна мене тримати в узилищЁ. Вони,
правда, з радЁстю прокололи мене б списом, та боялись, бо я ж був такий
молодий Ё так ревно служив АллаховЁ. Ра©с мене випустив з узилища й наказав
Ёти в притулок при мечетЁ. I там пота╨мно приставив до мене дервЁшЁв. 3 тими
я швидко впорався -- менЁ ж вЁддали все мо╨ зЁлля, тЁльки лук Ё стрЁли ра©с
лишив у себе. Я знав, що цЁ дервЁшЁ Ё хашиш жують, Ё вЁдвар маку п'ють, Ё
вино вживають. Значить, ©х зЁлля бере. Мене знахар у племенЁ надоумив, яке
зЁлля для чого вживати. В ©хнЁ оладочки з хашишем я додавав ЁндЁйського
зЁлля, Ё вони в мене Ё гавкали, Ё нявчали, Ё рачки лазили, Ё на стЁну
стрибали. А я щоночЁ молився Ё влаштовував зЁкр.
Так настав мЁсяць шуббат, Ё припливли моряки з далеко© кра©ни Китаю --
кЁлька кораблЁв з дорогоцЁнними шовковими тканинами Ё порцеляновим посудом.
Прийшли вони до мечетЁ. I я вивЁдав у них, куди вони пливуть Ё коли.
Я впо©в зЁллям сво©х дервЁшЁв, вийшов з притулку Ё, приставивши стовбур
пальми до муру ра©сового дому, пролЁз усередину. Собаки впЁзнали мене Ё не
зачепили. Я вЁльно пройшов до вЁтальнЁ, зняв зЁ стЁни свЁй лук Ё сагайдак зЁ
стрЁлами. МенЁ казали люди, що всякЁ дива, якЁ забира╨ в людей, вЁн розвЁшу╨
по стЁнах вЁтальнЁ. ПотЁм я повиймав усЁ ножЁ, чингали й крЁси з пЁхов Ё
повстромляв у стЁни. Пройшов спокЁйнЁсЁнько повз вартового. ВЁн так добре
спав, що менЁ вдалося до стЁни приколоти його ж ножем його чалму, а штани
списом!
Сторожа в порту, як завжди, пЁд ранок добре спала. Я вЁдв'язав човна Ё
з вЁдпливом вийшов у море. ЗорЁ були менЁ за поводирЁв, Ё я добре розрахував
напрямок, яким Ётиме корабель... Тепер я розумЁю, що отодЁ-то я був справдЁ
божевЁльним. Та я, о шейх, повЁр менЁ, нЁ крихЁтки не сумнЁвався, що мене
пЁдбере корабель, що прямував до Маската. I корабель мене пЁдЁбрав надвечЁр
того ж дня. За подорож до Маската я заплатив двома камЁнцями кривавику.
ТретЁй я до сьогоднЁ ношу в ладунцЁ -- кажуть, вЁн добре захища╨ вЁд
кровотечЁ. О чудове мЁсто Маскат! Яка там вода, якЁ сорти винограду!
МаскатськЁ моряки мене полюбили Ё дозволяли щоночЁ сидЁти у "воронячому
гнЁздЁ". I я був у них нЁби за "нЁчного" дидбана.
У МаскатЁ я продав частину свого зЁлля по дуже великЁй цЁнЁ Ё поплив,
поки вЁяв вЁтер Ёз пЁвнЁчного сходу, пасажиром на чудовЁм двощогловЁм Ё
двопалубнЁм -- он якЁ бувають дорогЁ судна! -- вЁтрильнику в кра©ну
зЁнджЁв-африканцЁв -- ЗанзЁбар. ПЁд час подорожЁ я побачив друге чудо, про
яке мрЁяв. ОднЁ╨© мЁсячно© ночЁ, за днЁв три до ЗанзЁбару, я по линвах
видерся на щоглу Ё спостерЁгав, як поволЁ оберта╨ться небом зоряне
велетенське Ёгрище, як спалахують блакитним вогнем вершки невпинних хвиль.
Дидбан-зЁндж тим часом, загорнувшись у плащ, добре спав собЁ у "воронячому
гнЁздЁ". Нараз лЁворуч вЁд корабля закипЁла вода, випнулася велетенською
водяною кулею. Куля вибухнула бризками, пЁною. ╡ над поверхнею сторчма став
велетенський кит-кашалот. ВЁн здЁймався над хвилями не менше нЁж на шЁсть
людських зростЁв. 3 його пащЁ стирчав тулуб кальмара-слимака, завдовжки з
середнЁй човен - карЁб! Присосками вЁн облЁпив лобату тупорилу голову
кашалота. А кит-кашалот перехопив його голову страшною зубатою нижньою
щелепою. Кашалот з громовим плюскотом упав у воду. ВЁн кидався по поверхнЁ
хвиль, намагаючись скинути Ёз себе липучЁ руки-присоски кальмара. Прокинувся
дидбан-зЁндж Ё заволав молитву смертЁ не сво©м голосом. Повискакували на
обидвЁ палуби люди. Кричали й плакали, молились, мов перед смертю,-- всЁ
наслухалися розповЁдей про кашалотЁв, що ковтали кораблЁ!
А кашалот, ослЁплений присосками кальмара, стрибав по хвилях з легкЁстю
дельфЁна. Був же вЁн довжиною не менше нашого корабля! Ось, нарештЁ, кашалот
розчавив нижньою зубатою щелепою голову кальмару Ё з багатою здобиччю
занурився пЁд воду...
Як тЁльки не славили Аллаха купцЁ й моряки за порятунок вЁд
"кашалота-людо©да"! Ти б послухав, о мЁй шейх, що вони вигадували про
величину кашалота! Коли ми припливли в ЗанзЁбар, вони, тверезЁ, свЁдчили Ё
присягались Аллахом, що кашалот був тако© величини, що наш корабель мЁг
спокЁйно проскочити йому в пельку! ╡ншЁ говорили, що кашалот вЁв проти
корабля цЁлу зграю морських змЁ©в-людожерЁв, кожний не тонший за барило Ё
довший за вЁтрильнЁ ре©! НЁхто Ё не хотЁв слухати мо╨© оповЁдЁ про те, як
усе почалось Ё як виглядало насправдЁ...
Може, вони краще тебе роздивились?.. Адже не можуть стЁльки людей
помилятись?.. Тим пак, якщо вони не п'янЁ?
Можуть, о шейх! Коли я перебував далеко на пЁвднЁ, де Лужок сто©ть,
може, всього на десять пальцЁв нижче, нЁж у БасрЁ - Високопоставлена, там на
берег викинуло дохлого кашалота. Ми розЁтнули його, бо вЁн був зовсЁм свЁжий
Ё не смердЁв. I в черевЁ в нього знайшли щупальцЁ, шматки м'яса Ё дзьоби
велетенських кальмарЁв! НайтоншЁ шмати щупалець-рук були товщЁ за мо╨
стегно! Я сам вимЁряв мотузком. Дзьоби, схожЁ на папужачЁ, бЁльшЁ за голову
барана. Я взяв ©х собЁ до пам'ятки, та довелося менЁ тЁкати... I я все
покинув... Отож, слава Аллаху, Ё друге чудо виявилося
лише байкою. Бо Ёнакше б рЁвно через рЁк пЁсля мого виходу з Багдада,
на вЁдстанЁ трьох днЁв корабельного ходу, потрапив би я на вечерю
кашалоту-корабле©ду, чи, може, кашалоту-людожеру!
Два роки довелося менЁ витратити, перш нЁж потрапити на батькЁвщину
птаха Рух. Ти ж, певно, ранЁше вЁд мене чув, що птах Рух пЁдЁйма╨ слона в
повЁтря. Пташенят нЁби вЁн году╨ диким буйволом. Так ось: на островЁ
МадагаскарЁ, де, може, ще й сьогоднЁ водиться птах Рух, нема╨ слонЁв. I
диких буйволЁв нема╨! А птах Рух у деяких мЁсцях водився. ТЁльки вЁн
безкрилий, як страус. Але зросту, як жирафа. Я пройшов багато фарсахЁв по
Мадагаскару, повсякчас важачи головою, але нЁхто вже не бачив живого Руха. В
далекому закутку ПЁдгЁр'я бЁля червоних скель-останцЁв у височеннЁй травЁ я
знайшов шкаралупу вЁд двох я╨ць птаха Рух. Я ©х заховав у корзину, обплЁвши
тонкими травинами, Ё поскладав у них рЁзне зЁлля. Так було зручно пояснювати
тубЁльцям, чого я прийшов до ©хнього краю -- шукаю цЁлющЁ рослини. Хочу
навчитись лЁкувати, але грошей для навчання не маю... I всяке таке. I
справдЁ, я потроху навчився допомагати людям рЁзним зЁллям. ТЁльки кожен раз
чаклуни ставали на завадЁ -- випитували, пЁдбурювали признатись, чи не
чаклун я... Вони ревно слЁдкували, чи не говорю я яких заговорЁв, чи не
роблю яких магЁчних рухЁв, коли готую зЁлля. Та я нЁколи не пЁддався,
жодного разу. А вночЁ удавав, що сплю. Як я шкодував, що не навчився хоч
трохи чаклунсько© мови у Н'кумбЁ! Бо, виявля╨ться, вЁн був родом з
Мадагаскару. I серед кЁлькох племен я бачив одне такого ж кольору шкЁри Ё
виду статури, як у нього...
3 Мадагаскару я дЁстався знов у ЗанзЁбар.
Там дуже вигЁдно продав шкаралупи я╨ць птаха Рух. Кожне було, як
добрячий казанок.
За цей час я вирЁс, став дорослим, Ё платив закят, як Ё кожна доросла
людина. Але я не вЁдрЁкся вЁд сво╨© мрЁ© побачити всЁ дива. Не завжди мЁй
шлях був прямим! До всього доводилося посуватись манЁвцями. Так хоч Ё
манЁвцями, але йшов до сво╨© мети. Але на жаль -- усЁ дива байок Ё оповЁдей
виявилися тЁльки вигадкою. ВодянЁ гори на водяних островах на схЁд вЁд
СулавесЁ -- звичайнЁ гори. ТЁльки люди вЁд пЁднЁжжя до вершка тЁ гори
перетворили на тераси-сходи, залитЁ водою. I глибина води на терасах не
бЁльше, нЁж по колЁно!.. А крилатЁ дракони на схЁдних островах не страшнЁшЁ,
нЁж наш нЁчний геккон 9. Це невеликЁ ящЁрки. Живуть на деревах у
вологих високих лЁсах. Коли стрибають з дерева на дерево, то напинають
перетинки по боках, як ото кажани крила, Ё завдяки цьому можуть лЁтати мЁж
деревами.
СправжнЁм чудом було тЁльки те, що там я побачив птаха аргуса. Кажуть,
що то Ё ╨ справжнЁй фенЁкс. Я його бачив у лЁсЁ двЁчЁ. А старЁ мисливцЁ
казали, що не всЁм пощастило бачити аргуса хоча б один раз! От це було диво!
Я випустив тупу стрЁлу, щоб вибити перо з його хвоста. Та ©хнЁй раджа не
хотЁв мене вЁдпускати з острова, поки я не вЁддам йому перо аргуса-фенЁкса.
Довелося вЁддати. За те я з собою забрав духовЁ стрЁли й цЁлий глечичок
отрути на птахЁв. I до самого Маскату я не мав клопотЁв з ©жею --
вЁдправлявся кудись на пустошЁ Ё нЁколи не повертався без курЁпок, чи
перепЁлок, чи рябцЁв, чи голубЁв. ТЁльки я нЁколи не полював при свЁдках Ё
нЁколи не давав патрати птахЁв чужим людям. Ну, а щоб якось затерти сво©
слЁди ще з часЁв басрЁйських вертепЁв, я майже рЁк прожив у Й╨менЁ. Там мене
усиновили, Ё я тепер й╨менський беду©н...
А чого ти, мЁй друже, не пита╨ш про сво©х друзЁв Ё ворогЁв?
О мЁй шейх, я вже вивЁдав, що Бен Сахл вЁдбув у МагрЁб. ДжарЁю втопили
в каналЁ. Стражника задушили Ё повЁсили на пальмЁ. Куди подЁвся лЁкар Чжан,
нЁхто не зна╨. Начальник митницЁ втратив свою посаду Ё довго сидЁв у
в'язницЁ, поки його хтось не викупив. НЁссо й досЁ спЁва╨. Я вже слухав ©©.
Мене вона не впЁзнала. КадарЁя втекла з двоюрЁдним братом емЁра. Його люди
зарЁзали ©© десь у ХарранЁ. Рустем ви©хав з Басри в ╡сфаган.
Але його наложниця Ё жЁнка зникли в один час Ёз тобою й Абу Амаром...
Це менЁ сказала Айша.
О мЁй друже! Молю тебе, швидше тЁкай з Басри. Вона часто зустрЁча╨ться
з тим мельником Ё каландарем Ёз Зеленого базару.
Не знав, не знав, що вже хашашЁни затягають до сво©х вертепЁв старих
вЁдьом! Бач, а стара впЁзнала мене. А пройшло ж десять рокЁв! I скЁльки вона
мене бачила? СкЁльки днЁв?
А я хЁба бачив тебе бЁльше за Айшу?
О мЁй шейх! ТобЁ нема╨ рЁвних! Я не бачив у жоднЁй кра©нЁ! I якщо ти
кажеш, що менЁ час полишити Басру, нЁ хвилЁ не гаю. Але перш нЁж я пЁду,
хочу тобЁ зробити подарунок.
ГЁсть витяг Ёз торби трикутний, зЁ сталевим блиском, шматок якогось
камЁнчика.
-- Що це, мЁй друже?! - вкрай здивувався господар.
-- Коли я був далеко на пЁвднЁ в кра©нЁ зЁнджЁв-ковалЁв, почали одно©
ночЁ сипатися з неба горючЁ зЁрки. ТодЁ в саваннЁ почалася велика пожежа. Не
можна було уявити того страху, який охопив людей! Але я згадав тебе Ё
кинувся до стовбура старо© акацЁ©, що запалав в одному мЁсцЁ. Я виколупав з
палаючого дерева ось цей шматок залЁзного зорепаду. Я згубив пЁд час мандрЁв
усЁ сво© скарби. Бо що вони, зрештою, вартЁ порЁвняно з тими дивами, що я
бачив, яких торкався? НЁчого! Але оце зоряне залЁзо -- правдивий скарб! Це
залЁзо впало з неба! Це залЁзо притягу╨ться магнЁтом.
Старий господар обережно, мов дорогоцЁнний лал чи дЁамант, узяв з
долонЁ гостя залЁзний уламок. ВЁн по цЁлував тричЁ молодика в скронЁ. I
сказав:
-- Це трапилося три роки тому мЁсяця абб 10 десь мЁж
одинадцятим Ё двадцятим днем. Я не помилився?
У вЁдповЁдь молодик поцЁлував руку шейху Ё виголосив:
-- Та нехай буде Аллах тобЁ захистом Ё хай покрЁпить тебе Ё твою рЁдню!
Не було ще звЁздаря бЁльшого за тебе! Я пЁду сьогоднЁ до свЁтанку, коли
почнеться приплив. Повернусь я до тебе в Ёншому обличчЁ у мЁсяцЁ азарЁ, коли
Сонце стане на однаковЁй вЁдстанЁ мЁж Лужком Ё Високопоставленою... О шейх,
мир тобЁ Ё благословення Аллаха!
Вони ще розцЁлувались, Ё видно було, що шейх щось хоче спитати.
-- О мЁй му'аллЁме! Я поспЁшаю в свою мечеть розповЁсти про дива всю
правду Ё тодЁ повернусь до тебе смиренним учнем Ё слугою.
Але пройшли мЁсяцЁ зими канун ас-санЁн11 Ё шуббат Ё настав
мЁсяць азар, коли Сонце на однаковЁй вЁдстанЁ вЁд Лужка Ё Високопоставлено©,
а нЁчний гЁсть не з'явився в оселЁ звЁздаря. I коли в кЁнцЁ мЁсяця нЁссана
зацвЁли пальми, вЁн теж не з'явився.
Не з'явився вЁн Ё в той день, коли з Басри вийшов у море на хвилях
припливу останнЁй вЁтрильник Ёз зимовими запашними яблуками з Мосула Ё Шама.
Але старий лоцман-звЁздар терпляче чекав свого невгамовного
друга-мандрЁвника, якого вЁн сам для себе назвав "Падучою Зорею МандрЁв".
ЗвЁздар чекав.
28. ЛИСТ
Життя лоцмана-звЁздаря протЁкало неквапно й одноманЁтно. Ходив
щоп'ятницЁ до мечетЁ на проповЁдь, якщо був у мЁстЁ. Молився п'ять разЁв на
добу, а ©жу вживав двЁчЁ -- пЁсля вранЁшньо© молитви Ё пЁсля заходу сонця. I
щоночЁ товкся на пласкЁм даху свого житла-вежЁ. Коли вЁн встигав висипатись
-- нЁхто не знав, бо як удень приходили до нього люди -- вЁн завжди був
бадьорий Ё читав сво© незлЁченнЁ книжки. Книги в нього накопичувались Ё
накопичувались. Велику кЁмнату на другЁм поверсЁ, наприклад, книжки зовсЁм
наповнили. ВЁд пЁдлоги до стелЁ. МЁж ними лишався зовсЁм невеличкий прохЁд,
по якому сам господар ледь-ледь пролазив до потрЁбного фолЁанта.
Коли лоцмана винаймали власники кораблЁв або краму для проведення по
Шатт-ель-Арабу чи по протоках до близьких озер, тодЁ все змЁнювалось Ё
мЁнявся сам лоцман-звЁздар. Ставав говЁркий, рухливий, нЁяко© книжно©
премудростЁ не виявляв. УсЁм цЁкавився, до всього мав охоту, намагався
розговорити мандрЁвцЁв, узнати вЁд кожного хоча б якусь найменшу новину,
якусь ЁсторЁйку. СмЁявся кожному дотепу, кожному веселому слову...
ТЁльки треба сказати, що брався вЁн провадити купцЁв усе рЁдше й рЁдше.
I не того, що ставав старЁший -- здоров'я поки що не пЁдупадало. А хотЁлося
ще раз виправити сво© улюбленЁ трактати про зЁрки, перевЁрити Ё виправити
сво© зорянЁ таблицЁ. ХотЁлося ще точнЁше скласти календарЁ всяких пересторог
для землеробЁв -- коли слЁд чекати повенЁ, коли можлива навала сарани на
пшеничнЁ лани та цукрову тростину. А це можна взнати лише по сонцю. Часом
старий стЁльки часу стояв на даху пЁд нищЁвними променями сонця Ё
спостерЁгав за ним крЁзь закопченЁ скельця, що шкЁра на вилицях Ё на носЁ в
нього трЁскалась Ё кровила, довго не загоювалась. По закЁнченнЁ спостережень
вЁн сЁдав у затЁнок Ё змащував сво© болючЁ рани мастилом лЁкаря ╡бн Юсуфа.
╡бн Юсуф готував йому задарма дороге мастило, бо звЁздар завжди попереджав
його, коли сонячна корона показу╨ погане проти серця, а коли проти голови,
коли вЁщу╨ небезпеку людям з хворою душею, а коли страшнЁ гарячЁ бурЁ, що
донесуть пЁсок Ё пил до зелених болЁт Басри та Убулли.
ПЁсля того, як бЁль вЁдступав Ё кровообЁг заспокоювався, наставала
блаженна мить кейфу, Ё тодЁ старий завжди згадував АлЁ. Подумки вЁн
промовляв до мокряка: "Ти зна╨ш, АлЁ, як важко, коли тво© знання перевищують
знання Ёнших знавцЁв, Ё коли тво© знання скарб величезний. Та в знаннЁ треба
повсякчас вправлятись, бо лише тодЁ щось зна╨ш. I щоб на старостЁ ти не
занепадав розумом, треба навчати Ёнших, передавати сво© знання, пояснювати
свЁй пошук Ёншим... Але для цього потрЁбне велике бажання. А звЁдкЁля
виникне бажання навчати, коли дивишся, дивишся -- Ё не бачиш очей, якЁ б
свЁтилися жадобою знань?! ВсЁ хочуть щось мати. Хоча б фЁнЁк, хоча б фалс
битий, хоча б огЁрок, тЁльки щоб можна навколо нього пальцЁ зчепити!
Пропадають знання в мо╨му кра©! Простолюдини задавленЁ важкого працею Ё
ярмом обов'язкЁв -- куди ©м ще думати про добування знань? А володарЁ
змагаються один перед одним у задоволеннЁ тваринних утЁх Ё божевЁльно©
гординЁ! Для чого ©м багатство знань?! А вченЁ мужЁ сьогодення? АлЁ! Ти,
неписьменний син смЁттяра, ма╨ш бЁльше пЁдстав назватись ученим мужем, нЁж
цЁ блюдолизи, що замЁсть розумЁння явищ так-сяк засво©ли ©хнЁ назви Ё
торгують ними спритнЁше, нЁж християни вином! УченЁ-астрономи?! По чужих
таблицях Ё книжках лЁплять гороскопи сво©х господарЁв Ё за це одержують
платню бЁльшу, нЁж славетнЁ вченЁ минулих вЁкЁв!.. А виведи ©х уночЁ Ёз
зав'язаними очима в чисте поле, так вони ж Ё дороги не знайдуть до свого
дому! Вони ж не знають досконало найголовнЁших сузЁр'©в!.. Що вже з ними
взагалЁ про небеснЁ сфери говорити?.. Це вони, АлЁ, розпускають про мене
чутки, що я пота╨мний манде╨ць - ворожбит, вЁдступник вЁд вЁри ... Як шкода,
що з тобою щось трапилось Ё тебе нема╨ поряд! 3 ╡бн Юсуфом про мо©х ворогЁв
не поговориш -- слабкий на язик пЁсля чарки. Бовкне ще десь... Ё тодЁ вони
знайдуть засЁб, як швидше нацькувати на мене псЁв емЁра... А був же добрий
лЁкар... УсЁм цЁкавився, до всього вникав, а тепер, коли нема╨
суперника-китайця, так розпасся, розледащЁв. Бо зна╨ -- нема╨ кращого за
нього лЁкаря. Та не можу йому сказати, щоб не заколисував себе чаркою та
круглим динаром. Смертельно образиться. I коли стане менЁ непереливки, не
попросить за мене емЁра... ╡ тодЁ..."
Лоцман зовсЁм недавно Ё з великим подивом для себе виявив, що вЁн дуже
бо©ться смертЁ. I в дуже дивний спосЁб бо©ться -- що з ним щезнуть усЁ його
знання. Якби вЁн написав по три книги прикмет окремо по зорях, по сонцю Ё по
мЁсяцю, то все одно не переказав би людям Ё одно© десято© сво©х знань про
змЁни погоди. Отож найстрашнЁше було зникнути зЁ сво©ми знаннями, вЁдЁйти в
небуття вЁд сво©х книг, вЁд вичовганого даху свого будинку-вежЁ.
Лоцман-звЁздар не сумнЁвався в ЁснуваннЁ потойбЁчного свЁту. Та вЁн знав, що
куди б не потрапив пЁсля смертЁ -- чи в пекло, чи в рай, там не буде нЁ
камаля, нЁ астролябЁ©, нЁ таблиць зоряного неба, Ё не буде жодного трактату
по астрономЁ©. Тож йому й хотЁлося, саме тепер, прожити якомога довше, щоб
досхочу насолодитись спогляданням Ё вивченням небесних сфер. Ще страшенно
праглося побачити уважнЁ й допитливЁ, аж до божевЁлля, очЁ АлЁ.
Та минав час, а моряк не з'являвся.
Лоцман тяжко, ревно вболЁвав за молодика. ВЁн знав, не сумнЁвався, що
через те бажання виговоритись про дива у вуличнЁй мечетЁ АлЁ виявив себе
перед хашашЁнами. Вони шукатимуть його погибелЁ. НепотрЁбних, зайвих свЁдкЁв
сво©х пота╨мних справ вони переслЁдують до кЁнця. Те, що за сво╨©
спритностЁ, швидкостЁ й рЁшучостЁ АлЁ уникне й цього разу смертЁ вЁд ножа
хашашЁна, старий не сумнЁвався. Та от скЁльки часу доведеться йому
витратити, щоб Ёсма©лЁти згубили всЁ його слЁди? В якЁ нетрЁ залЁзти, на
якому краю свЁту об'явитись Ё в якЁй личинЁ знову з'явитись перед людьми,
щоб пси ГЁрського ДЁда дивились Ё не бачили, принюхувались Ё нЁчого не
винюхали.
Так думалось Ё болЁло старому звЁздаревЁ, коли вЁн приходив до тями
пЁсля велико© напруги. А потЁм починалася звичайна марнота, буденна
колотнеча, зустрЁчЁ з людьми, Ё сум Ё туга вЁдпускали його. I, дивлячись на
нього, нЁхто б Ё не здогадався, що ще годину тому вЁн сумував Ё побивався,
що скоро доведеться-таки почути голос труби Азра©ла...
Одного разу, коли лоцмана найняли провести куркур , вантажений цЁнними
дубовими дошками, вЁд початку Шатт-ель-Арабу до само© фортецЁ правителя, вЁн
вЁдчув, що хтось весь час пильну╨ його. Лоцман протягом усього плавання на
крутобокЁм куркурЁ вЁдчував, що хтось пильно дивиться йому в потилицю. ВЁн
кЁлька разЁв рвучко обертався, щоб перехопити той липучий погляд. Та кожного
разу вЁн бачив чи подорожнЁх, чи майстрЁв, що займалися сво©ми справами Ё в
його бЁк не дивилися... I нЁяких розмов особливих, чимось не схожих на
повсякденнЁ...
Та вЁдчуття невЁдступного пильнування не полишало його до кЁнця рейсу.
I тому вЁн, пошвидше одержавши грошЁ вЁд власника куркура, без зайвих
розмов, тЁльки зазирнувши на Зелений ринок, поспЁшив додому.
Коли вдома виймав грошЁ з торби, то враз побачив, що серед звичних його
речей -- футляра з каламами, бамбукового пеналу з паперами, бронзового
пЁдвЁсного каламаря, кресала, маленького косинця Ё камаля -- прича©лася
невелика бамбукова трубка -- завтовшки з пЁв вершка Ё завдовжки з три
вершки. ЧЁп, що закривав отвЁр трубки, був наче з антилоп'ячого рогу чи
якогось дорогоцЁнного дерева, що ма╨ напЁвпрозору золотаву деревину. Без
сумнЁву, бамбукова трубка була виварена чи в жирЁ, чи в якЁйсь смолянЁй
мастицЁ.
Лоцман спробував витягти затичку, але нЁчого не вийшло. ТЁльки тодЁ вЁн
змЁг проникнути всередину, коли добряче розЁгрЁв бамбук над жаровнею. I
дЁйсно, по кЁмнатЁ поплив смолисто - ладанний дух яко©сь незвичайно© живицЁ.
Старий з великим зусиллям видер чЁп з трубки Ё, обережно пЁдчепивши
шильцем, витяг назовнЁ тугий паперовий сувЁй. Тонкий шовковистий папЁр
вкривало чЁтке, щЁльне письмо геть чорного, мов сажа, кольору. Старий
вЁдзначив подумки, що писав чоловЁк, для якого письмо було не мистецтвом, а
щоденною працею. Такий писар не тЁшить сво╨ око мудрованими викрутасами
лЁнЁй, вЁн прибира╨ всЁ зайвЁ розчерки, щоб вмЁстити якомога бЁльше
вЁдомостей на аркушЁ.
"Писав, певно, митник... НЁ, скорЁше хтось Ёз чиновникЁв податкового
дивану... НЁ, хтось таки Ёз митникЁв - казначе©в!.. Подивимось, що ж вЁн там
написав для нас?" -- сказав собЁ старий лоцман, бо вЁн анЁтрохи не
сумнЁвався, що це послання на провощеному паперЁ призначене йому й тЁльки
йому -- тому, що ця бамбукова трубка так тихо Ё пота╨мно була запхнута в
його торбу. Та перш нЁж сЁсти за читання, хоча йому так кортЁло проникнути в
плетиво лЁтер, вЁн обдивився, чи дверЁ на запорЁ, чи хто не сто©ть навпроти
його будинку. ОббЁгши всЁ поверхи свого будинку-вежЁ, все перевЁривши, вилЁз
на дах Ё, зручно вмостившись пЁд парапетом, почав смакувати та╨мне послання.
"В Ём'я Аллаха милостивого, милосердного! Господи, полегши та поможи!
Хвала Аллаху ╨диному Ё справедливому! Та буде вЁн милостивий до Мухаммеда,
пророка його, Ё печатки посланцЁв його, Ё до його священного роду,
непорочного Ё благородного!"
А пЁсля того:
"Та вбереже Аллах нас Ё тебе вЁд сумнЁву Ё та не возложить вЁн на нас
Ёз тобою того, що нам не пЁд силу! Та не вЁддасть вЁн нас нашЁй слабЁй
рЁшучостЁ, кволим силам, мЁнливим поглядам, злЁй волЁ, слабЁй прозорливостЁ
Ё гибельним пристрастям! 2
Знаючи тво© клопоти Ё великЁ справи, я все ж вирЁшив потурбувати тебе,
знаючи твою цЁкавЁсть до всього дивного Ё незвичного. Отож я поспЁшив
назустрЁч тво╨му побажанню, бо, як казав один мудрець, а я, сЁрий, забув
його кунью3: "Заспокоюйте душу свою будь-якою дрЁбничкою, тЁльки
було б це ©й допомогою в ЁстинЁ". Не буду нагадувати тобЁ, що пустився я в
мандри заради добування засобЁв до життя. Спочатку я тЁльки скуповував рЁзнЁ
цЁлющЁ рослини в тубЁльцЁв Ё перепродував ©х купцям Ёз прибутком для себе.
Та потЁм почав я цЁкавитись цими рослинами, ©х збиранням, збереженням Ё
вживанням самими тубЁльцями. I, взнавши незабаром добре всЁ ©хнЁ
властивостЁ, я змЁг сво© знання перетворити в прибуток. Бо нЁщо не да╨
такого доброго прибутку, як знання властивостей лЁкЁв. УсЁ хворЁ, як ти
зна╨ш, прагнуть вилЁкуватись, Ё то якомога швидше. Отож, хоча я не полюбляю
небезпек Ё непевностей подорожей, пустився я в мандри, маючи надЁю на добрий
прибуток до мого гаразду... Та не буду тебе стомлювати описом сво©х вдалих Ё
невдалих гендлЁв, перейду до головного, заради чого й узявся за калам Ё
турбую тебе.
ЗустрЁв я пЁд час сво©х походЁв за прибутком одного дивного чоловЁка.
Тим чоловЁком весь час панувала одна велика пристрасть -- цЁкавЁсть до
чудес. Як виходить воно дивно -- цЁкавЁсть -- та возвеличить тебе Аллах! --
спочатку нЁби жарт, а зрештою -- справа важлива Ё значуща! Стався той
чоловЁк, а вЁн був бувалець Ёз бувальцЁв, як ти далЁ пересвЁдчишся, менЁ у
великЁй пригодЁ. Бо вЁн, на вЁдмЁну вЁд Ёнших правовЁрних, не гордував
тубЁльцями Ё поганими, проходив далеко в ©хнЁ землЁ й мЁг дЁставати менЁ
найкраще з потрЁбного. I я йому став у великЁй потребЁ, бо вЁн був у великЁй
скрутЁ, коли ми з ним зустрЁлись. Його здолали хвороби Ё мучили рани на
обличчЁ. I до всього не було в нього нЁякого заробЁтку. ВЁн прохав милостиню
Ё прийшов до мо╨© лавки, яку я винайняв у тамтешнЁх купцЁв. ВЁн подякував за
мо© щедроти, на хвилю затримався Ё побачив, як мЁй слуга розкладав для
просушування кору одного дерева. I вЁн, цей убогий, зробив йому зауваження Ё
пояснив,