як саме треба сушити й зберЁгати ту кору. Мене здивувало таке
знання тонкощЁв, Ё я затримав його для бесЁди. ВЁн розповЁв менЁ, як
опинився в такЁй скрутЁ. Виявля╨ться, вЁн перед тим багато рокЁв мандрував
по всЁх усюдах Ё споглядав усЁлякЁ чудеса заморських кра©в. Та зрештою
домЁвка нагадала про себе великим сумом, Ё вЁн поспЁшив до рЁдного мЁста. I
от там, у п'ятницю, зЁбрались усЁ люди у великЁм домЁ. ВЁн прийшов туди Ё
привЁтав ©х усЁх, Ё нагадав ©м, хто вЁн такий. Бо нЁхто не впЁзнав його.
НЁхто з приявних анЁ зрадЁв, анЁ здивувався його появЁ. Бо на той час його
батька не було вже в мЁстЁ, а ЁншЁ нЁчим, крЁм власних гараздЁв, не
цЁкавились. ТодЁ вЁн почав оповЁдати про справжнЁ дива рЁзних кра©в. ТЁльки
вЁн розповЁдав не так, як розповЁдають бувальцЁ та прогнози про рЁзнЁ далекЁ
чудеса, а так, як воно насправдЁ ╨. I виходило, що всЁ дива зовсЁм не такЁ
великЁ, не такЁ страшнЁ й не такЁ неймовЁрнЁ, як про них розповЁдають ЁншЁ.
Над ним почали кепкувати, що вЁн, найубогЁший син свого батька, волоцюга й
бурлака, хоче брехнею зажити собЁ слави найправдивЁшого оповЁдача. ТодЁ вЁн
образився, що як же це так -- вЁн стЁльки рокЁв витратив, щоб побачити й
дослЁдити, пересвЁдчитись, у чому справдЁ диво, а де вигадка, а йому не
вЁрять?! Хтось Ёз заможних Ё старших вЁзьми й скажи: "Ти б краще цЁ роки
витратив на добування засобЁв до життя. ТодЁ б капшуки з динарами та сакки
поважних лихварЁв свЁдчили б про твою правдивЁсть бЁльше, анЁж папЁр вЁд
верховного кадЁ!" ТодЁ ЁншЁ, менш поважнЁ, й собЁ почали кепкувати з
мандрЁвця, що нЁде за морями вЁн не бував, а засмаг, мов зЁндж, у пЁсках з
беду©нами, пасучи ©хнЁ кози та переганяючи верблюдиць. А тепер цей
зарозумЁлий невдаха Ё жебрак хоче зажити слави собЁ, розводячи нЁкчемнЁ
теревенЁ. Наш мандрЁвець почав сперечатись, Ё дЁйшло до лайки. А тодЁ вже й
вийшло, що нЁби вЁн порушу╨ спокЁй людей, обража╨ старших та поважних.
Довелося йому покинути дЁм осмЁяним та упослЁдженим. 3 горя вЁн пЁшов у
шинок Ё там, впившись, почав знову спростовувати байки про рЁзнЁ дива. ОднЁ
йому вЁрили, ЁншЁ називали брехуном. Почалася сварка, а там Ё бЁйка. Справа
вЁдбувалась пЁзнього часу -- на галас зразу ж налетЁли стражники. БЁйцЁв
похапали Ё кинули в узилища. Проте нашому мандрЁвцю пощастило -- вЁн утЁк Ё
сховався в християнському кварталЁ. Коли пристрастЁ вщухли, вЁн вийшов Ёз
схованки. Та куди б вЁн не поткнувся, скрЁзь уже пЁшов про нього поголос,
нЁби вЁн навмисне збурю╨ серед людей суперечку Ё свари, щоб стражЁ хапали
людей Ё правили з них викуп. Його ж нЁби стражЁ не беруть, дають йому змогу
кожного разу втекти. Про це йому сказав один з його друзЁв дитинства, колись
хлопчик-музика в шинку, а тепер сам хазя©н шинку. Така звЁстка геть
приголомшила нашого мандрЁвця. ВЁн не вЁднайшов навЁть сили у собЁ втекти з
мЁста. I пЁшов тинятися по рЁзних вертепах. Небавом пропив Ё програв усЁ
сво© невеликЁ гаразди, що змЁг зЁбрати а далеких краях. На вино грошей вже
не було, Ё став вЁн жувати оладки з банджем 4. ПотЁм дЁйшов до
такого непотребу, що разом з персами-смЁттярами забивав собЁ тяму димом
паленого хашишу Ё дурману. От з отакого вертепу, убогЁшого за який не можна
собЁ навЁть уявити, його викрали розбЁйники. Вони рядились пЁд погонщикЁв
верблюдЁв Ё нападали по глухих стежках на перехожих Ё грабували ©х. А
мЁсцями ©хнЁх та╨мних становищ були ру©ни старовинних фортець у степу Ё в
пустелЁ. Завезли вони його в таку ру©ну, почали мордувати Ё вимагати, щоб
вЁн виказав ©м схованку знаменитого лала емЁра Юсуфа. Бо вони сплутали його
з якимось злодЁ╨м з Ёншого племенЁ. А тЁ злодЁ© нЁби загарбали десь в
якогось купця лал емЁра Юсуфа. Спочатку вони лиш палили при ньому в
курильницЁ кульки хашишу та не давали нюхати. I то були найстрашнЁшЁ муки,
бо вЁн останнЁ мЁсяцЁ тЁльки в хашишЁ Ё знаходив радЁсть, втЁху Ё спокЁй.
ПотЁм вони його били сировицею, колошматили тростинами по п'ятах. Та ©жу
давали, а часом Ё води напитись. ВЁн зрозумЁв, що не вбивали вони його тому,
що чекали якогось свого соглядатая, який достеменно нЁби знав, що це вЁн,
наш мандрЁвець, разом з друзяками загарбав славнозвЁсний лал емЁра Юсуфа.
МенЁ так оповЁдав наш мандрЁвець: "ПЁд вечЁр прискакав на верблюдЁ молодий
розбЁйник Ё сказав, що шейх уже в мЁстЁ, та його мучить лихоманка, проте
завтра вранцЁ вЁн вирушить до гнЁзда. Тут я зрозумЁв, що цей шейх
пересвЁдчиться в помилцЁ сво©х друзЁв-грабЁжникЁв. А тодЁ мене чека╨ смерть
Ё лише смерть. Я достеменно знав, що подЁбнЁ душогуби до свого гурту таких,
як я, не беруть, а випадкових свЁдкЁв безжально нищать. Довелося менЁ взяти
страшний грЁх на душу, але тЁльки в такий спосЁб я мЁг вирватися Ёз обЁймЁв
костомахи..." СкЁльки я не питав, у чому ж согрЁшив мЁй новий приятель, вЁн
так Ё не пояснив менЁ, Ё взагалЁ просив про той випадок у ру©нЁ бЁльше не
розпитувати... Але на тому, що вЁн утЁк з покинуто© фортецЁ, його бЁди не
скЁнчились. Поклавши надЁю на Аллаха та на сво╨ везЁння, вЁн пустив
навпростець верблюдицю. Просто безводним степом. Верблюдиця пЁшла й пЁшла.
ТЁльки не по прямЁй, а дотримуючись яко©сь пота╨мно© Ё геть невидимо©
стежини. На тЁй стежцЁ, невидимЁй для людини Ё добре розпЁзнаванЁй твариною,
навЁть траплялися ковбаньки Ёз рештками води Ё густим буянням пустельних
швидкоцвЁтЁв. Де ╨ зелень, завжди будуть Ё коники, Ё птахи. МЁй новий друг
казав, що поки вЁн переходив через безлюдний степ, то з неймовЁрною
швидкЁстю вЁдновив сво© сили. ╡, що головне, з його душЁ вивЁялися Ё
слабкЁсть, Ё зневЁра. Повернулось у сотнЁ разЁв посилене бажання жити Ё
довести недовЁрливим невЁгласам свою правду про дива. I хоч як прикро йому
було визнати силу слЁв одного Ёз сво©х насмЁшникЁв, але тепер вЁк зрозумЁв
-- потрЁбнЁ грошЁ Ё докази, речовЁ свЁдоцтва далеких мандрЁв, Поки вЁн усе
це усвЁдомлював, верблюдиця принесла його в селище на межЁ степу. I що тут
за лихо його чекало!.. ВЁн з'явився в стЁйбищЁ, коли там не було чоловЁкЁв
-- вони погнали худобу до нового пасовища. Коли наш втЁкач розпитував у
жЁнок шлях далЁ до води, одна з них довго придивлялась до верблюдицЁ. А
потЁм, вЁдЁйшовши подалЁ, покликала верблюдицю якимось ласкавим Ём'ям.
Верблюдиця стрепенулась, здибилась Ё, скинувши верхЁвця, помчала до жЁнки.
ВсЁ ж ЁншЁ, навЁть дЁтлахи, похапавши хто що втрапив, зачали товкти нашого
втЁкача-невдаху. Вони б добили його до смертЁ, та добре, що хтось Ёз
чоловЁкЁв повернувся. Ледь вдалося видерти нещасного з рук роз'юшеного
бабства. Але був наш мандрЁвець так побитий, що, може, тижнЁв два лежав Ё
нЁяк не мЁг оклигати. ТодЁ ж, коли змЁг самостЁйно ходити, зЁбралися
старЁйшини селища на чолЁ з шейхом Ё довго та прискЁпливо випитували про всЁ
обставини його появи в ©хнЁх краях. ВЁн ©м правдиво розповЁв про сво©
мандри, тЁльки змовчав, що розбЁйники мордували його через лал емЁра Юсуфа.
Тим селюком вЁн пояснив, що вони, тобто розбЁйники, схопили його, бо
сплутали з багатим купцем Ё хотЁли з нього видобути листа на викуп. Його
господарЁ довго радились Ё нЁяк не могли дЁйти згоди, що з ним робити. Бо
вони Ё вЁрили йому, Ё не вЁрили,-- вЁн-бо так добре правив верблюдицею,
казали жЁнки, нЁби тЁ злодЁ©, якЁ покрали позаминулого року ©хню худобу. Та
все ж вони не стали тримати його Ё вЁдпустили. Йому ж було скрутно Ё важко,
як нЁколи в життЁ. ВЁн пускався в довгу й непевну дорогу, один, хворий Ё
вбогий.
Коли вЁн вЁдЁйшов досить далеко вЁд осель, то побачив, що при тЁй
стежцЁ, якою вЁн пряму╨, сто©ть жЁнка з чорною козою. Вона стала на стежцЁ,
Ё вЁн спинився. ЖЁнка сказала: "Ти анЁ розбЁйник, анЁ купець. Ти справжнЁй
моряк. I вони вчинили зло. Вони порушили всЁ закони гостинностЁ й допомоги
потерпЁлому. Аллах покара╨ ще ©х! Але ти не май на них зла у серцЁ -- ©м
важко живеться. ╞х грабують розбЁйники, збирачЁ податкЁв Ё купцЁ. На ©хнЁх
землях влаштовують лови вельможнЁ во©ни. От Ё зачерствЁли ©хнЁ серця,
позакладало ©м вуха до чужих зойкЁв Ё плачу. Ти ж, моряк, потерпи, ще
потерпи, Ё знов тобЁ засвЁтить твоя зоря... Потерпи, Ё все само собою
сотвориться..." -- "Хто ти, жЁнко?! -- заволав мЁй новий друг.-- ЗвЁдки твоя
мудрЁсть Ё знання речей?!" ЖЁнка вЁдхилила запинало, Ё вЁн побачив обличчя
старо© мулатки. "МЁй батько -- зЁндж-моряк Ёз Бахрейну. Був вЁн ловцем
перлин... Та доля закинула мене аж сюди, в цЁ солонЁ степи... Нема╨ часу все
розповЁдати... Та й хЁба горем подЁлишся? Ти ж краще Ёнших зна╨ш, моряк...
Поки ти в лихоманцЁ горЁв, я часто заходила до тЁ╨© оселЁ... Ти мариш Ё
говориш, говориш рЁзнЁ моряцькЁ слова... А я потиху плачу, бо то наче мо╨
дитинство стало поряд мене Ё говорить, Ё смЁ╨ться, Ё спЁва╨!.." -- "МатЁнко!
--- закричав мЁй безталанний друг.-- Чого ж ти ©м не сказала?!" -- "Дидбане!
Хто ж бере до уваги свЁдоцтво жЁнки, та ще й не бЁло©?.. Краще вЁзьми вЁд
мене дарунок -- це ╨дине, що я за всЁ роки набула отут. А без цього ти
пропадеш! Ти занадто слабий Ё можеш не подужати дороги. А шлях у тебе
довгий, поки ти знов побачиш зеленЁ хвилЁ моря-океану. I стара вклала йому в
руки мотузок, на якому тягла чорну козу. Мого нового друга та щедрЁсть Ё
доброта убого© старо© жЁнки так вразили, що вЁн упав навколЁшки Ё, плачучи,
поцЁлував перед нею землю... ВЁн менЁ потЁм говорив: "Як повЁв я чорну козу,
то вся моя злЁсть, вся лють на тих людей кудись розвЁялись. I таке бажання
жити Ё творити добрЁ дЁла мене охопили, що де й сили взялися на далеку
дорогу!.. Отак, попасаючи козу та харчуючись ©© молоком Ё ще чим Аллах
дасть, я дЁйшов до рЁки Ё змЁг спуститися до моря..,"
МЁй новий друг не один раз оповЁдав менЁ про стару мулатку, бо вЁн Ё
досЁ вважа╨, що щедрЁшо© людини не зустрЁчав, Хоча були достойники, якЁ
осипали його дорогоцЁнними подарунками, але в тих була сила, Ё гаразди, Ё
родичЁ, Ё друзЁ, Ё слуги. Мулатка ж була одна серед чужих людей. ВЁн
розповЁдав: "МенЁ дуже сумно, що я не зможу нЁколи нЁчим ©й вЁддячити. ╙дине
мене втЁша╨, що вона знала -- я нЁколи ©© не забуду!.. Бо в не© справдЁ
добра душа... А ти зна╨ш, що часом доброта да╨ таке просвЁтлення розуму, до
якого не дЁйде Ё найдосконалЁший у сво©х пошуках вчений муж..."
Одного разу вЁн розповЁв менЁ про такий випадок, коли вЁн теж трохи
наблизився до справжньо© доброти Ё спЁвчуття ЁншЁй людинЁ. Ось що вЁн
оповЁв: "Я тодЁ був ще зовсЁм зелений. Найнявся на корабель, що йшов Ёз
пекельного Адена в Софалу. В аденських купцЁв-посередникЁв наш руббан Ё
нахуда 5 закупили китайську блакитну порцеляну, камфору, яскравЁ
шовковЁ тканини. На кораблЁ була команда бЁльша, нЁж на Ёнших
вЁтрильниках,-- аж 55 чоловЁк разом Ёз руббаном Ё нахудою. Хоча я тодЁ не
досяг повно© сили в м'язах та не опанував морського вмЁння, мене не взяли в
команду на платню аль-хЁласЁ, а призначили платню аль-бахрЁ6-- адже я був
чистокровний бЁлий. На вЁтрильнику я з усЁма швидко подружився. Бо запалу Ё
спритностЁ в мене вистачало на кЁлькох, Ё я нЁколи нЁкому з команди,
починаючи вЁд теслЁ Ё кЁнчаючи мулатами-хЁласЁ, що виконували найважчу Ё
найнебезпечнЁшу працю на суднЁ, не вЁдмовляв у помочЁ чи якЁйсь послузЁ...
Корабель був швидкохЁдний, вЁтри попутнЁ й рЁвнЁ, Ё насолоджуючись щоночЁ
спогляданням променистих зЁрок, я й незчувся, як ми кинули кЁтвицЁ пЁд
африканським берегом. НашЁ господарЁ -- руббан та нахуда, захопивши
подарунки, пЁшли з гратуляцЁ╨ю до тамтешнього чорного царя. Царю ©хнЁ дари
сподобались, Ё вЁн ©м дав сво©х рабЁв, щоб вони перенесли нашЁ товари на
©хн╨ торжище. Я дуже хотЁв пЁти на торжище, але руббан наказав менЁ бути
невЁдлучно на кораблЁ. А менЁ так хотЁлося подивитись на тих зЁнджЁв, що
приносять Ёз глибини материка велетенськЁ слоновЁ бивнЁ та золотий пЁсок! Не
минув ще час полуденно© молитви, як ми побачили, що до корабля по бЁлЁй рЁнЁ
суне здоровЁша валка голих зЁнджЁв. Я ©х нарахував аж сто п'ятдесят сЁм!
ДЁвчата, молодЁ хлопцЁ й жЁнки з дЁтлахами. ВсЁ геть голЁ та в путах Ё
колодках. Зате охоронцЁ, а тих було до бЁса, я не рахував, усЁ в яскравих
сЁдницях, чудових плащах, з доброю залЁзного збро╨ю. Списи, довгоклюгЁ
сокири, метальнЁ ножЁ Ё довженнЁ чингали. Раби-носЁ© тягли здоровеннЁ глеки
з водою та якЁсь паки з циновок. Я потЁм довЁдався, що то нахуда здогадався
закупити для невЁльникЁв африканську ©жу... I не принесли жодного слонового
бивня Ё найменшого капшука Ёз золотим пЁском. Мо╨ розчарування було велике,
бо я мрЁяв побачити купу золотого пЁску та гори слоново© кЁстки, походити по
селищу чорних поган. Казали, що вони дуже вправнЁ ковалЁ Ё великЁ чародЁ©...
Та нахуда Ё руббан були дуже вдоволенЁ, навЁть руки потирали вЁд радостЁ, що
взяли хороших рабЁв. Наш боцман-тандЁл був на кораблЁ водночас Ё лЁкарем.
Цей похмурий здоровило тицьнув на мене пальцем Ё сповЁстив руббановЁ, що
бере мене в помЁчники. Отак Ё вийшло, що замЁсть мандрЁвки по ЗолотЁй СомалЁ
я був припнутий до смердючо© палуби з невЁльниками... Та головне те, що
нахуда пЁдбурював руббана швидше вЁдпливати. ВЁн хотЁв встигнути до змЁни
вЁтрЁв обмЁняти великЁ залишки товарЁв на африканське золото Ё слонову
кЁстку. Ми вЁдпливли на пЁвдень, Ё все було добре цЁлих два днЁ. Пливли ми
пЁд одним вЁтрилом, бо при меншЁй швидкостЁ легше виконувати маневр Ё не
наскочити на скелЁ та вЁдмЁлини, дуже небезпечнЁ в цих мЁсцях. На третЁй
ранок не було сильного вЁтру, але раптом по всьому морю закипЁли величезнЁ
хвилЁ. В ©хньому бЁговЁ не було нЁякого ладу. Море кипЁло, наче велетенський
казан з окропом. В одну мить ми втратили човен-карЁб Ё стерно. Шалена
круговерть корабля у хвилях при ясному небЁ повЁдбивала у всЁх всякий глузд
Ё вони лише молились. ТЁльки ми удвох з тандЁлом, як могли, доглядали за
зЁнджами - невЁльниками. I завдяки нашим турботам нЁхто з них не загинув. А
корабель з шаленою швидкЁстю мчало по морю Ё занесло за всЁ можливЁ пЁвденнЁ
межЁ. Корабель засЁв на мЁлинЁ пЁд самим африканським узбережжям, де нЁби
починалися володЁння племен антропофагЁв... Певно, нашЁ невЁльники теж
зрозумЁли, в яких краях опинились, Ё пЁдняли ╢валт. Я, щиро кажучи,
особливого страху не вЁдчував вЁд того, що мене занесло в таку далеч. А що з
усЁма робилося! Один одному читали похороннЁ молитви Ё прощалися назавжди.
Мене ж просто тЁпало вЁд цЁкавостЁ--якЁ ж то зЁнджЁ-антропофаги?.. Довго ©х
не довелось чекати. ТЁльки-но спала вода Ё вщухли хвилЁ, як Ёз мангрових
заростей до нас помчали десятки довгих човнЁв з незлЁченними во©нами. ВсЁ на
кораблЁ вклякли в молитвЁ -- нЁхто навЁть Ё не подумав про зброю. ВсЁ просто
чекали, коли ©х потягнуть до багаття, щоб засмажити!
Та цЁ сотнЁ во©нЁв Ё не збиралися нЁчого поганого нам робити. Вони
спинили човни пЁд самим кораблем Ё чекали, коли прибуде ©хнЁй молодий цар.
Ось вЁн з'явився на великЁм оздобленЁм човнЁ. Росту високого, ставний,
широкоплечий Ё зовсЁм молодий -- певно, йому було рокЁв
вЁсЁмнадцять-дев'ятнадцять. На ньому був дорогий широкий плащ Ё безлЁч
золотих прикрас на руках, ши© й на ногах. ВЁн один видерся на палубу корабля
Ё в свЁй спосЁб привЁтав руббана Ё нахуду, показуючи ©м, що радий зустрЁчЁ з
ними Ё хоче торгувати. Йому показали товари, Ё вони його втЁшили
надзвичайно. ВЁн дав команду сво©м во©нам, Ё зразу ж на корабель привезли
свЁжо© води, горщики з чудовим медом, горЁхи та ще всякЁ смачнЁ плоди
©хнього краю... ВЁд тЁ╨© години ми жили як у раю. ВсЁх ваших рабЁв вони
переправили на берег Ё посадили у пальмових куренях. Товари теж вони
привезли на берег. Нахуда Ё його родичЁ торгували. А руббан з найвправнЁшими
хЁласЁ за допомогою рабЁв чорного царя ремонтував наше ушкоджене судно. Я ж
разом з тандЁлом-боцманом та кЁлькома во©нами-бахрЁ був при невЁльниках.
НевЁльники мене не так остерЁгались, як Ёнших правовЁрних, Ё показували менЁ
з жахом, що цЁ зЁнджЁ нас усЁх пере рЁжуть Ё засмажать. НашЁ раби втрачали
спокЁй Ё тяму, коли до куренЁв пЁдходили озбро╨нЁ мЁсцевЁ жителЁ. НайбЁльший
жах у них викликав, звЁсно, чорний цар. Якось вЁн прийшов Ё був у дуже
доброму настро©. Я набрався хоробростЁ Ё насмЁлився пЁдЁйти до нього. На
мигах показав йому, що примандрував сюди, щоб побачити велетенських слонЁв Ё
подивитись, як саме добувають золото. ВЁн дуже здивувався мо©й смЁливостЁ Ё
на мигах пообЁцяв менЁ, що обов'язково вЁзьме з собою в лЁс Ё все покаже. I
от такий день настав -- власне, не день, а раннЁй ранок. Його супроводжували
охоронцЁ й мисливцЁ. Ми дуже швидко пройшли поле з посЁвами проса, ще швидше
-- висохле болото, де зЁнджЁ-ковалЁ викопували руду Ё плавили залЁзо. ПотЁм
ми проминули дуже високЁ пагорби Ё вступили на хвилясту рЁвнину. На рЁвнинЁ
зростали височеннЁ трави Ё низькЁ колючЁ чагарники, а поперек рЁвнини
протяглися ланцюгом високЁ дерева -- там протЁкала неглибока рЁчка з пЁщаним
дном. Тут мисливцЁ чорного царя роздЁлилися на маленькЁ загони Ё пЁшли
добувати малих Ё дуже вертких антилоп. ТЁльки-но вЁд нас пЁшли останнЁ
охоронцЁ, вЁн зразу ж почав бЁгти до високих дерев крЁзь високу траву. Я за
ним. НевдовзЁ ми дЁсталися до пЁщаного броду, Ё вЁн заходився набирати в
калебасу7 пЁсок Ё промивати, промивати, виплЁскуючи розбовток
бруду Ё липкого пЁску назад у рЁчку. НарештЁ на денцЁ калебаси лишилося
трохи темного пЁску, серед якого трьома жовтими зЁрочками засяяли малесенькЁ
золотники. Мо╨му захвату не було меж. Але чорний цар викинув назад до рЁчки
золотники Ё добре промив калебасу. ВЁн поставив мене перед собою Ё показав,
щоб я мовчав Ё нЁкому з правовЁрних не видав свого знання про золотий пЁсок.
Я присягнувся Аллахом. Та його це не задовольнило. I вЁн повЁв мене до
самотньо© купи велетенських дерев. Коли ми вступили в холодок пЁд
велетенськЁ дерева, я раптом побачив посерединЁ того маленького гаю кам'яну
браму. Вона була поставлена Ёз брусЁв м'якого вапняку. Та не це головне!
Головне, що в каменЁ були видовбанЁ заглибини, Ё в кожнЁй з них стирчав
людський череп. Чорний цар показав, щоб я стати навколЁшки перед брамою Ё
поклявся землею Ё небом, що мовчатиму про золотоносну рЁчку. ВЁдступати не
було куди, я пЁдкорився поганським звичаям Ё поклявся небом Ё землею. Цар
був дуже вдоволений мо╨ю поведЁнкою. То я наважився його спитати, звичайно,
на мигах, чи то не голови тих, кого вЁн Ё його люди з'©ли? Цар засмЁявся Ё
показав, що менЁ не загрожу╨ стати смачною печенею. ВЁн показав на сонце, що
ми вже добре затримались. I ми поспЁшили трюхою назад до мисливського
табору. На пЁвдорозЁ наш бЁг спинило лев'яче рикання. МЁй цар застиг Ё
направив спис просто перед себе на жовтий висохлий кущ. Я ж нЁчого не бачив.
ВЁн, цар, два списи встромив перед собою в землю, а третЁй подав менЁ назад.
Я взяв списа. Але тут лев вистрибнув з-за куща Ё почав, припадаючи до землЁ,
наближатись. Мене так пройняв неймовЁрний жах вЁд левиного виду, що стопи
мо© приросли до землЁ. КолЁна й руки трусилися з такою силою, що я впустив
списа на землю. ВЁд удару списа об землю лев стрЁпонувся Ё стрибнув до мене.
Я не мЁг рухатись Ё бачив, мов у страшному снЁ, як нЁби поволЁ лев
вЁдштовху╨ться вЁд землЁ Ё летить просто на мене. Враз груди лева протика╨
спис Ё лев пада╨ до мо©х нЁг. Але зразу ж зводиться на заднЁ Ё пЁднЁма╨
переднЁ пазуристЁ лабети, щоб роздерти мене. Та зразу ж другий спис протина╨
йому горлянку. Лев знову пада╨ Ё з такою силою б'╨ться в корчах, що аж земля
стугонить. Тут мене чорний цар вЁдкинув вЁд лева, може, лЁктЁв на десять.
Коли я пЁдвЁвся, вЁн уже протинав третЁм списом лев'яче серце... ПотЁм
переможець пересвЁдчився, що лев справдЁ мертвий, повиривав з нього списи,
виправив п'ятою довгЁ гострЁ наконечники, Ё ми знов повернули до рЁчечки. Я
допомЁг царю-зЁнджу помити зброю... Коли ж ми добЁгали до мисливського
табору, мЁй рятЁвник спинив мене Ё показав на ледь помЁтку стежку, мовляв,
Ёди нею, Ё ти потрапиш до сво©х. Я вклонився йому просто в ноги, дякуючи за
порятунок вЁд вЁрно© смертЁ. А вЁн засмЁявся Ё показав, що не треба так
боятись левЁв, бо людина найстрашнЁший звЁр... Коли я бЁг серед чагарЁв до
нашого табору, то озирався кЁлька разЁв Ё бачив, як з усЁх кЁнцЁв злЁтаються
грифи... Боцман-тандЁл дуже мене лаяв Ё ледь не побив. ПообЁцяв, якщо я ще
раз кудись повЁюсь, сказати про це руббановЁ й нахудЁ. Хоч вЁн Ё пригрозив
менЁ, я все ж виривався кЁлька разЁв у мЁсто зЁнджЁв. Приглядався там до
©хнього життя, до працЁ кричникЁв-залЁзоробЁв Ё ковалЁв, ткачЁв Ё рЁзьбярЁв
по дереву та слоновЁй кЁстцЁ. I мушу сказати, що зЁнджЁ аж нЁяк не дурнЁшЁ
вЁд Ёнших племен, якЁ менЁ довелось Ё до того побачити, Ё пЁсля того... А
мо©м господарям торгувалося фортунно, Ё вони всЁ сво© товари до останньо©
ганчЁрки та скалки порцеляни обмЁняли на чудовЁ слоновЁ бивнЁ, бруси
кричного залЁза та капшуки Ёз золотим африканським пЁском... Настав час
вЁдпливати. Чорний цар надЁслав на корабель великий запас в'яленого м'яса,
рЁзних лЁсових найсмачнЁших плодЁв, меду та добро© джерельно© води. I все
задарма! Край той був багатющЁй, справдЁ Золота Софала! I молодий цар
зЁнджЁв робив дарунки з царською щедрЁстю. У нього можна було б повчитися
бЁльшостЁ наших правовЁрних, якЁ вважають себе щедрими Ё гостинними хазяями!
Корабель, давно вЁдремонтований, оновлений, повнЁстю завантажений
дорогоцЁнними набутками Ё невЁльниками. Перед вЁдплиттям влаштували банкет
для чорного царя. Мене тандЁл вЁдЁслав пЁд час банкету на нижню палубу до
зЁнджЁв-невЁльникЁв. Поки я там займався з дЁтьми, нагорЁ зчинився галас,
наче була якась веремЁя. Затим страшнЁ крики конаючих людей, Ё на нижню
палубу потягло смаленим м'ясом, паленою сЁркою Ё нафтою. Я кинувся нагору,
та бЁля ляди на верхню палубу мене перепинив один Ёз покручЁв-хЁласЁ Ё
наказав вернути назад. Був вЁн при повнЁй збро© Ё в шкЁрянЁм панцирЁ.
Спочатку я думав, що то зЁнджЁ-антропофаги пЁдступно напали на бенкетуючих.
А виявилось усе навпаки -- Ё руббановЁ, Ё нахудЁ дуже сподобалися золотЁ
обручки царя Ё золототканий плащ. Та й сам би вЁн був найкращим товаром на
невЁльничЁм базарЁ в АденЁ. Вони й намовили боцмана - тандЁла пЁдпо©ти царя
Ё його охоронцЁв вином з домЁшкою чистого аль-кахуля 8 та рЁзного
зЁлля. А коли на допомогу задурманеному царю поспЁшили його пЁдлеглЁ,
наффатЁни ©х попалили з вогнеметЁв. ОтодЁ вперше в життЁ зЁ мною стався
такий приступ смутку, що я ледь не помер. Я пролежав кЁлька днЁв без усякого
руху Ё не мЁг нЁчого ©сти, а тЁльки пив воду. Коли я почав потроху
оклигувати Ё допомагати тандЁловЁ-знахаревЁ, то часто проходив повз чорного
царя. Намагався мигнути йому, подати хоч якийсь знак, що я не з його
ворогами. ВЁн же зневажливо вЁдвертався, наче б Ё не знав мене нЁколи. Це
особливо пригнЁчувало мене. I все ж я поклав собЁ визволити свого рятЁвника.
Дуже важко було проникнути вночЁ на нижню палубу. По-перше, вартовЁ.
По-друге, ЁншЁ невЁльники-зЁнджЁ, що ненавидЁли чорного царя Ё всЁ його
племена. I по-трет╨, я не мЁг звЁльнити його охоронцЁв. Бо вони б вчинили
рЁзанину на кораблЁ. Й довелося б менЁ до кЁнця днЁв мо©х жити в ЗолотЁй
СофалЁ. Я зрозумЁв, що тЁльки завдяки зЁллю зможу визволити чорного царя.
Але ж як дЁстати потрЁбне зЁлля в тандЁла? Та допомЁг випадок-- почалась у
кЁлькох невЁльникЁв страшна сверблячка на шкЁрЁ. ВЁн, тандЁл, пояснив менЁ,
як зробити розчин проти хвороби, Ё послав узяти порошок. Я здогадався, який
з порошкЁв сонний, Ё взяв його навмисне, нЁби переплутав з потрЁбним зЁллям.
Узяв щедро, Ё добру частину сховав у вбрання. Коли тандЁл побачив, що я
розбовтую, вЁн ледь мене не прибив, бо я зЁпсував стЁльки чудового
ЁндЁйського зЁлля. ВЁн сам вилив мЁй розчин Ё приготував новий. Але тепер я
мав добре зЁлля. Все останн╨ було простЁше. Трохи зЁлля дидбану у медовий
напЁй, зЁлля до пальмового вина охоронцям-бахрЁ, зайву чару аль-кахуля у
чашу боцману-тандЁлу. I добрячу добавку зЁлля в лимонне пЁйло, яке час вЁд
часу тандЁл давав невЁльникам, щоб вони не хворЁли. Я дав спочатку нашим
першим рабам пЁйло, а потЁм перейшов до зЁнджЁв-антропофагЁв. I в останню
чергу пЁдЁйшов до царя. Йому ж налив на саме денце, але вЁн Ё того не випив,
вЁдвернувся... ОпЁвночЁ, як усЁ добре поснули, я спустився Ё розв'язав
сировицЁ на дерев'яних колодках, у якЁ був приборканий чорний цар. Я
покликав його за собою, але вЁн не хотЁв Ёти -- почав торсати сво©х поснулих
во©нЁв. Та нЁчого не допомагало. ТодЁ я взяв його пута Ё обережно полЁз
нагору, вЁн за мною. Я допомЁг йому спуститись у човен-карЁб, що волочився
за нашим кораблем на прив'язЁ. Туди ж я йому передав воду Ё ©стЁвнЁ припаси
з його ж дарункЁв.
Подав Ё зброю. ВЁн почав показувати, щоб я спускався до човна. Я
вЁдмовився. ТодЁ вЁн менЁ показав, що мене замордують на кораблЁ. Щоб вЁн не
переконував мене Ё не наражався на викриття, я вЁдсЁк линву човна-карЁба. I
за якийсь час човен розчинився у темрявЁ. БЁльше я його нЁколи не бачив...
ВранцЁ мене схопили во©ни-бахрЁ за наказом руббана. Почали страхати рЁзними
тортурами, якщо не признаюсь, що допомЁг втекти царю зЁнджЁв. Я мовчав. ТодЁ
вони почали вимагати вЁд мене присяги на КоранЁ. Я ж виявив силу духу Ё
сказав, що присягнуся лише в присутностЁ кадЁ й стороннЁх свЁдкЁв. А зараз,
що б зЁ мною не робили, не збираюся давати клятву. Вони все погрожували,
погрожували Ё, потримавши добу в ретязях, звЁльнили... А при розрахунку в
АденЁ менЁ не сплатили й битого фалса. Та я добре вЁдплатив руббановЁ Ё
нахудЁ. СкрЁзь хвалився, з якими удачливими нахудою Ё руббаном я плавав, як
©м шалено поталанило Ёз золотом у кра©нЁ зЁнджЁв-антропофагЁв. Я разЁв у
десять перевищував ©хнЁ запаси золотого пЁску. Звичайно, знайшлися
вЁдвЁдувачЁ, якЁ передали мо© похвальби правителю Адена. Правитель вирЁшив
арештувати ©х за приховування свого багатства вЁд податку. Щоб вЁн цього не
вчинив, руббан Ё нахуда змушенЁ були Ё йому, Ё його чиновникам викласти
великЁ хабарЁ... Ну, а про чорного царя нЁхто Ёз матросЁв Ё купцЁв певного
не казав. ТЁльки через кЁлька рокЁв менЁ розповЁли, що жоден з кораблЁв, якЁ
попливли в ту частину Золото© Софали, не повернулися бЁльше в рЁднЁ кра©...
МенЁ зда╨ться, що вЁн повернувся додому Ё тепер був безжальний до всЁх
правовЁрних -- чи були вони добрЁ люди, чи страшнЁ негЁдники..." Отаку
ЁсторЁю розповЁв менЁ мЁй новий друг. ВЁн ще дуже багато розповЁдав усяких
ЁсторЁй, але вони не такЁ повчальнЁ, як ця. Тому не буду переказувати ©х в
одному листЁ, щоб не стомлювати тебе... Зараз же, пЁсля трьох рокЁв наших Ёз
ним мандрЁв у пошуках засобЁв до прожиття ми зЁбрали добрий врожай. Як
кажуть лихварЁ, на наших срЁбних вЁвцях наросла золота вовна. Хоча ти сам
розумЁ╨ш, що ми з ним правовЁрнЁ Ё жодного дирхема не давали пЁд вЁдсотки в
лихву 9. А справи зараз у нас такЁ, що ми тимчасово роздЁлились.
Я чекаю купцЁв з КалЁкута, що пливуть до Ханфу. Хочу дЁстати деякЁ цЁлющЁ
рослини Ёз пЁвденних китайських земель. Особливо хочу закупити зЁлля-дЁхроа,
що так вдало вживають китайцЁ проти болотно© пропасницЁ та сильного жару при
лихоманцЁ. Думаю ще дЁстати зерна цього чагарника Ё спробую посадити поруч
Ёз деревцями бона в землЁ мо©х предкЁв. МЁй же друг чека╨ тих купцЁв, що
звЁдсЁля попливуть на пЁвдень Суматри. Там вЁн дума╨ купити товарЁв Ё
поплисти в Золоту Софалу. БожевЁльна вигадка, але я не можу вЁдмовити його
вЁд цЁ╨© мандрЁвки. Мене охоплю╨ жах, як подумаю, що вЁн попливе за тисячЁ
фарсахЁв на здво╨ному тубЁльному човнЁ! Проте вЁн доводить менЁ, що тубЁльцЁ
з Суматри аж нЁяк не гЁршЁ мореплавцЁ за правовЁрних, а може, навЁть,
кращЁ... Я йому перечити не можу, бо справдЁ я плавав менше його. Хоче вЁн
потрапити в Золоту Софалу, в забороннЁ землЁ, з корабля жовтошкЁрих Ё
зустрЁтися там Ёз сво©м приятелем-- чорношкЁрим царем. Для чого це йому
потрЁбно, достеменно не знаю, але думаю, що хоче вЁн дЁстати щось
незвичайного в краю зЁнджЁв. Жах мене пройма╨, коли подумаю, що може там Ёз
ним трапитись!.. Та вЁн рЁшуче наполяга╨ на сво╨му. НавЁть призначив менЁ
зустрЁч у краю мо©х родичЁв, через два роки. Я уповаю на Милостивого Ё
Милосердного, Отверзаючого Браму, що вЁн дасть нам радЁсть Ё щастя
зустрЁтися в мо©й землЁ Ё випити по чарочцЁ бЁнт-аль-Йаману, досхочу
пожувати соковитих пагонЁв кату10 Ё провести в дружнЁй бесЁдЁ не
одну зоряну нЁч..." На цьому чЁтке арабське письмо переривалося й далЁ йшли
латинськЁ лЁтери Ё всякЁ знаки мЁсяця, сонця, зЁрок. I все було написано
дуже рЁдко, просто кожна лЁтера була наче окремо викреслена якоюсь червоно
цегельною фарбою, а сонце, мЁсяць Ё зЁрки були синЁ, зеленЁ й золотавЁ.
29. КНИГА МАНДР╡В
Лоцман довго перебирав стоси рукописЁв Ё книжок, поки, зрештою, доволЁ
наковтався ядучого паперового пилу та видобув нагору потрЁбний словник. За
допомогою словника, а де й просто по пам'ятЁ, почав розшифровувати запис.
Слова виходили арабськЁ, але змЁст ©х був зрозумЁлий лише лоцмановЁ, бо вони
означали висоту зЁрок Ё стоянок мЁсяця.
Коли старий зробив обчислення, то зрозумЁв, що лист написано не в
одному з портЁв Суматри, а на африканському березЁ, десь пЁвнЁчнЁше
Канбали1. Затим лоцман почав складати мЁсяцЁ й роки, щоб взнати,
коли чекати АлЁ в Басру. Виходило -- через рЁк, а якщо затрима╨ться -- то
пЁзнЁше, через пЁвтора роки.
Розшифрувавши знаки, спалив на жаровнЁ всЁ розрахунки, щоб нЁхто не
здогадався, що вЁн зна╨, звЁдкЁля АлЁ вЁдправив пота╨много листа.
Манде╨ць сидЁв, грЁв пальцЁ над жаровнею Ё мЁркував, чи варто вЁдривати
латинську частину Ё обпалити ©© на вогнЁ? ТодЁ нЁхто не взна╨, де насправдЁ
був АлЁ, коли складав дивовижного листа. Та вирЁшив, що не треба. Бо ж
раптом наскочать хашашЁни Ё вимагатимуть, щоб сказав, що було в спаленЁй
частинЁ?.. Ще почнуть катувати... А при цЁлому паперЁ йому, найкращому
звЁздаревЁ Басри, буде легше збити з пантелику хашашЁнЁв...
ВЁн ретельно згорнув листа, вклав до бамбукового футляра, а футляр
сховав межи книжками та Ёнструментами.
Наступного дня його винайняли сусЁди - купцЁ, щоб вЁн провЁв по
Шатт-ель-Арабу сафЁну з вантажем сандалового дерева та мангрово© найкращо©
жердини Ё кори з Аль-Кумру2. А там далЁ по ╙вфрату вгору Ё по
каналах до землЁ Харрансько©.
Повернення додому не принесло йому радостЁ -- вЁн зразу кинувся до
схованки Ё не побачив там бамбукового футляра з листом. Усе Ёнше лишилось
недоторканим.
"Значить, днями навЁдаються до мене в гостЁ хашашЁни",-- вирЁшив
манде╨ць.
I справдЁ, небавом до нього завЁтали пЁзно ввечерЁ купцЁ, що збиралися
мандрувати до Китаю морським шляхом. УсЁ в темних беду©нських плащах,
вЁльним кЁнцем чалми прикривали лице.
Першим у будинку вЁдкрив лице найстарший лЁтами, Ё лоцман пЁзнав у
ньому одного купця з Шама. Цей був правдивим купцем Ё його добре знали купцЁ
та руббани з басрЁйського порту. ВЁн уже кЁлька разЁв вЁдбував далекЁ
подорожЁ, а в благословенну Мекку подорожував аж три рази. ПЁсля всЁх
належних вЁтань сЁрЁйський купець почав вибачатись:
-- О, достославний шейх! Окраса всЁ╨© вчено© Басри, кладезь мудростЁ,
скарбниця знань! Вибачай нас, просторЁкуватих, що ми прийшли так пЁзно! Але
бувальцЁ казали нам в ханЁ, що це ╨диний час, коли тебе можна напевно
застати вдома, бо щоночЁ ти спостерЁга╨ш небо! Вибач, вибач нас,
достославний муж!..
Запрошуючи ©х до господи Ё далЁ на дах, манде╨ць думав, що цей,
напевно, не з хашашинського кубла гадючого. А от ЁншЁ? ПЁди розберись, хто
купець, а хто бойовик- хашашЁн? Адже все вигляда╨ зовсЁм правдиво -- до
мусону лишився цЁлий мЁсяць, Ё купцям потрЁбна порада Ё допомога справжнього
фахЁвця.
Вони принесли Ёз собою Ё пригощання, Ё вино.
Знов вибачався купець-сЁрЁ╨ць.
-- О шейх! Вибачай, тисячу раз вибачай, що прийшли без пахолкЁв Ё самЁ
розстеля╨мо скатертину. Ти найкраще зна╨ш, бо ти найстарЁший Ё наймудрЁший
Ёз нас, що таке пахолки. Все вони пЁдглядають, все пЁдслуховують, Ё вЁд них
не можна сховати та╨мницю. ╞х завжди можна пЁдкупити Ё взнати, що говорив
хазя©н.
Лоцман розломив з ними перший шмат хлЁба Ё зразу ж пЁдвЁвся, щоб
повернутись до сво©х вимЁрЁв, приказуючи:
-- Аллах милостив Ё вибачить менЁ, як вибачили ви,
мо© вельмишановнЁ найдорожчЁ гостЁ, але зорЁ Ё мЁсяць невпинно
обертаються, а мене Аллах милостивий Ё милосердний покликав споглядати його
небесне творЁння щоночЁ...
Так говорив звЁздар-лоцман Ё справдЁ вимЁрював, де знаходиться та чи
Ёнша зЁрка. А сам думав: "Наймолодший -- хашашЁн. Чому? А тому, що дуже
красивий, лагЁдно© поведЁнки. Та ще й здоровенним глеком вина опЁку╨ться!"
Страви були такЁ свЁжЁ, пахучЁ й смачнЁ, що лоцман, проходячи повз
скатертину, часом нахилявся Ё брав шматочок чого-небудь.
СвЁтив повен мЁсяць. I обличчя двох вЁн дуже добре бачив, ще дво╨ були
в затЁнку, а обличчя ще одного було навпЁл перерЁзане тЁнню. Лоцман
спостерЁг, що лише навпЁл освЁтлений сирЁ╨ць Ёз Шама здивований його
поведЁнкою, тобто порушенням усЁх правил ╢речностЁ та цими, нЁби дуже
термЁновими, вимЁрами. Не дивувалися дво╨ -- молодий виночерпЁй Ё зрЁлий
муж, червонобородий купець, Ёз пЁвнЁчних областей ╡раку. Значить, вони
напевне хашашЁни. Тепер залишалось питання, чи четвертий теж хашашЁн, чи
випадкова людина, як Ё чоловЁк Ёз Шама. "Довго не доведеться мучитись
та╨мницею,-- сказав собЁ манде╨ць.-- Якщо четвертий вп'╨ться Ё засне,
значить, вЁн справжнЁй купець".
Та непевнЁсть для лоцмана скЁнчилася значно ранЁше. СкЁнчивши вимЁри,
вЁн, не попереджаючи нЁкого, запалив нафтову лампу вЁд жаровнЁ, яка стояла в
кутку, в глибокЁм глинянЁм ящику. СирЁ╨ць Ё четвертий купець зрадЁли, а
останнЁ тро╨ зразу ж забажали вниз до помешкання, мовляв, вони не звикли до
насичених болотними випарами басрЁйських вЁтрЁв.
Спустились вниз, пили там вино, Ё тепер почалася розмова про замовлення
мандейцевЁ.
О шейх! Ти окраса Басри, Ё тебе знають по обох рЁчках 3 до
тих вершин, куди заходять великЁ сафЁни. I хоч ти багато рокЁв плава╨ш лише
по солодкЁй водЁ, тобЁ добре вЁдомЁ й далекЁ дороги морем-океаном. Щоб не
тЁльки покладатись на того руббана, який нас вестиме по зЁрках Ё сонцю, ми,
тво© нЁкчемнЁ гостЁ, хотЁли б мати розписаний дороговказ з усЁма стоянками
зЁрок, сонця, мЁсяця, вЁдмЁнами вЁтрЁв та всЁма прикметами вод, приток,
скель Ё рифЁв аж до самого Ганджоу.
Достославний мандрЁвцю! Не перевищуй мою славу як лоцмана, це негоже...
Прохання ваше, мо© дорогЁ гостЁ, я зможу виконати тЁльки при однЁй умовЁ --
якщо тиждень спостерЁгатиму сонце Ё небо. ПЁсля тих спостережень я зможу
дати найбезпечнЁший дороговказ. Чи треба вам плисти по вЁдкритих зелених
водах, чи по бЁлЁй прибережнЁй водЁ4...
О славний наш шейх! Ми наперед вдячнЁ тобЁ за тво© турботи! I вони,
повЁр менЁ, будуть щедро винагородженЁ! Але ╨ питання -- який дороговказ
буде коштувати дорожче?
ЦЁна однакова, бо Ё там, Ё там треба багато писати, креслити й звЁряти
з написами Ёнших мореходЁв та сво©ми помЁтками.
Значить, ти, о наш незрЁвнянний звЁздарю, окраса вчених мужЁв, прийма╨ш
наше прохання?
Приймаю, славнЁ мо© гостЁ, безстрашнЁ мандрЁвники!
Як Ё годиться, вдарили по руках, Ё на тому мова про дороговказ
скЁнчилася.
Почалась пиятика. До всього, один Ёз купцЁв, середнЁй за вЁком,
виявився добрим музикою. I старий аль-ут звЁздаря, настро╨ний, пЁдтягнутий,
сповнив кЁмнату легкою й веселою мелодЁ╨ю. Грав "купець" неголосно, так що,
певно, Ё на вулицЁ не чули.
Вино розливав молодий красень Ё все виголошував здравицЁ на честь
господаря Ё сЁрЁйського купця. Минуло небагато часу, як сЁрЁ╨ць Ё четвертий
гЁсть вже спали мЁцним сном.
Лоцман зробив вигляд, що вЁн сам захмелЁв Ё не помЁча╨ глибокого сну
двох гостей. ВЁн потягся за глеком вина, але молодик вЁдставив глек подалЁ
вЁд мандейця Ё вЁдтрутив його рукою.
Ти прийшов у мЁй дЁм! Ти менЁ мЁг бути за внука, а ти не да╨ш випити
якогось розбавленого пЁйла? Га?! Де повага до старших?! Де повага до мо©х
знань?! Ви смЁття, байстрюки з вашими родоводами! Мо© предки тут були до вас
ще з часЁв Адама! Геть з мого дому!
О шейх! Не виявляй поспЁшностЁ й гнЁвливостЁ. Вислухай нас. Ми з
багдадсько© служби славного халЁфа Ан-НасЁра5, хай Аллах
покрЁпить його та поб'╨ його ворогЁв... Справа одна дуже тонка Ё до кЁнця не
з'ясована. Ще досЁ не всЁ ворохобники, що готували заколот, вловленЁ та
виявленЁ. От ми й прибули тебе про дещо запитати...
То не можна було без всяко© машкари, без комедЁ© до мене прийти Ё про
все розпитати?!
Поки ворохобники не виявленЁ, ми могли б сво╨ю появою ©х налякати. А
вони десь поруч...
ШановнЁ кадЁби нашого славного халЁфа Ан-НасЁра, та покрЁпить Аллах
його Ё весь його славний рЁд! Але я нЁколи нЁ з ким не знався з
ворохобникЁв, дурних айярЁв! I завжди шанувався перед халЁфом на землЁ та
Аллахом на небесах!
Найстарший замовк, а заговорив гравець на аль-утЁ:
- Шейх! Ти не безгрЁшний, Ё ти це добре зна╨ш! Ти час вЁд часу пота╨мно
прибува╨ш в харранськЁ землЁ Ё саме на вашЁ свята, де ви, мерзеннЁ й затятЁ
язичники, поклоня╨тесь зЁркам Ё мЁсяцю. А хЁба не ти майже третину сво©х
заробЁткЁв вЁдда╨ш мандейським громадам у ВасЁтЁ, УбуллЁ та Аль-АхвазЁ? Ти
також заступався не один раз за сво©х та╨мних одновЁрцЁв перед емЁром Басри!
-- Я служу людям. Тим людям, що звертаються до мене в питаннях зоряного
неба. Аллах, милостивий Ё милосердний, над усЁма розкрив лазурит неба Ё для
всЁх засвЁтив дЁаманти зЁрок... А чи ╨ серед тих, хто приходять до мене,
ворохобники, чи айяри, чи змовники, чи та╨мнЁ Ёуде© та нЁсранЁ, я не можу
знати. Я не дивлюся в душу людям. ОчЁ мо© повсякчас зверненЁ до неба!
ЧародЁйством я не займаюсь, гороскопЁв також не складаю. Я шаную засади вЁри
Ё добре знаю, що волю Аллаха взнати в людськЁй душЁ неможливо.
Чому ж тодЁ ти, звЁздарю, попередив, що коли хто-небудь кривдитиме
одного отрока, на того впадуть всякЁ халепи та бЁди? I чому тодЁ це
попередження пЁдтвердилося вповнЁ?!
Часом, але надзвичайно рЁдко, Ё таке бува╨ -- в зЁрках вЁдкрива╨ться
воля Аллаха. Але повторюю, таке трапля╨ться дуже рЁдко! А от погода, вЁтри,
затемнення сонця й мЁсяця, зорепади й комети -- тЁ всЁ явища Аллах дозволя╨
бачити тим, хто повсякчас вивча╨ знаки й попередження всевишнього.
Гравець на аль-утЁ розкрив рота, аби що сказати злого лоцмановЁ, та
його перебив виночерпЁй.
I зразу стало зрозумЁло, що цей молодий красень -- ©х да'©.
-- Балачки й виправдовування нашому славному Ан-НасЁру, хай Аллах
покрЁпить його, не потрЁбнЁ.
Ти краще витлумач, як ти розумЁ╨ш ось цЁ знаки зоряного неба.-- I
тицьнув у руки старому аркуш, списаний по-арабськи та з точнЁсЁнько такими
позначками, якЁ вже були у пота╨мному листЁ з латинською абеткою.
Лоцман пЁдсунувся ближче до свЁтильника, пЁдправив гнЁт Ё заходився
уважно читати письмена. Було двЁ помилки в позначках широт та у висотЁ зЁрок
над обрЁ╨м. Можливо, цЁ двЁ помилки -- пастка для нього. I вЁн вирЁшив
вияснити цЁ помилки, щоб якось себе забезпечити. Пояснив фальшивим кадЁбам
Ан-НасЁра, де помилки.
-- Це все ма╨ вагу чи для вас, звЁздарЁв, чи для руббанЁв. Ти скажи,
можна взнати по цих позначках, звЁдкЁля було вЁдправлено цього листа?!
Манде╨ць потер скронЁ, рукою прикрив очЁ, мовчав.
-- НЁ, точно не можна встановити. Не визначенЁ ЁншЁ прикмети, не дано
опису прибережних вод Ё ознак, не сказано про вЁдмЁннЁ вЁтри! А по широтЁ
цим мЁсцем могла бути Ё Софала, мЁг бути Ё Цейлон, Ё Суматра, Ё Малайський
пЁвострЁв. Отут мЁг бути вЁдправник цього листа...
Знову старший за вЁком хашашЁн почав прискЁпуватись до лоцмана:
-- Ти не хочеш нЁчого певного нам сказати, бо уника╨ш вЁдповЁдальностЁ
за сво© вчинки! Так ми тобЁ скажемо -- кЁлька рокЁв тому ти приймав у себе
одного пронозу, коли той з ворохобними замислами мандрував Ёз Йемену до
Багдада. Ти знов будеш викручуватись Ё скажеш, що в мЁсяць рамадан до тебе
не приходив страннЁй?
Манде╨ць пЁдвЁв обидвЁ руки до неба, нЁби гово