рячи: "Що я можу сказати? Ви краще за мене все зна╨те!" Знов почалося! Слухай, старий, цей шакал ма╨ з'явитись у БасрЁ. Як тЁльки ти взна╨ш, що вЁн прибув або прибува╨ в Басру, зразу сповЁсти нас!.. Я такими справами нЁколи не займався. Навряд чи зможу вам допомогти. НЁчого, навчишся Ё зможеш! Хто не хоче вчитись, того ми лЁку╨мо вЁд лЁнощЁв! -- I молодик витяг Ёз пояса дамасько© роботи чингал.-- Ось цим лезом прочища╨мо вуха, щоб краще слухав! Слухай, старий, Ё запам'ятовуй -- зайдеш на Зелений базар до харчевнЁ Абу Сабаха. Там скажеш, що мандрЁвник повернувся. I все... Манде╨ць довго сидЁв нерухомо, мовчав. НарештЁ процЁдив крЁзь вуса: -- Що поробиш?.. Доведеться сповЁстити. Але скажЁть, ради Аллаха, що такого наробив цей й╨менець? ВиночерпЁй розреготався вголос Ё зЁ стуком загнав чингал у пЁхви. Старий ╨ретику, годЁ придурюватись! Ти й сам добре зна╨ш, Ё зна╨ш, що ми зна╨мо, що це твЁй старий друг АлЁ, син старого смЁттяра Хасана. ПравовЁрнЁ! -- заволав лоцман.-- Та як ви можете менЁ приписувати дружбу з людиною, яку я бачив не бЁльше трьох разЁв за сво╨ життя?! Старий, ти або чаклун, або новий шейх СЁнан 6. I тобЁ виднЁше, як можна дружити Ё покривати людину, з якою бачився всього три рази в життЁ. Мир тво╨му дому... але пам'ятай, краще нас не дурити... Коли цЁ тро╨, забравши скатертину з рештками на©дкЁв Ё глек, полишали вдосвЁта оселю, старий плюнув ©м услЁд Ё кинув три кЁсточки вЁд об'©дених сушених слив. А тодЁ ще й проказав старою мовою сво©х пращурЁв закляття проти них. ЦЁлий тиждень звЁздар займався вивЁренням старих зоряних таблиць, спостереженням сонця, мЁсяця та зЁрок у глибинЁ небесно© банЁ Ё обчисленням градусЁв усЁх зворотЁв майбутнього шляху купцЁв. ВЁн по кЁлька разЁв звЁряв сво© записи Ёз записами звЁздарЁв минулого та славних мореплавцЁв. Зрештою прийшов сЁрЁ╨ць Ёз Шама, Ё старий лоцман, виводячи останнЁ лЁтери, виголосив: -- Аллах велик Ё милостив, Ё вЁдкрив менЁ, нЁкчемному, ось таке. ПЁвденно-захЁдний мусон буде найпевнЁший за всЁ останнЁ десять рокЁв. Проте зворотнЁй шлях Ёз Китаю вийде небезпечний, бо погода в тих частинах МашрЁку цього сезону буде дуже непевна, нестала... А тепер, дорогий гостю, слухай. Це я склав лише чернетку. Тут багато виправлень, бруду. Почекай ще тиждень, поки я перепишу набЁло, а ти якраз пЁдготу╨шся Ё все владна╨ш з грошима, товарами Ё кораблем... Шамський купець згодився, на тому вони й попрощалися. А манде╨ць пЁшов до мЁста купити доброго самаркандського паперу. По виходЁ з книжно© лавки лоцмана ледь не збив з нЁг хлопчина-мулат. ВЁн тицьнув старому в руку якусь тонку цидулочку Ё, навЁть не вибачившись, побЁг далЁ. Вдома манде╨ць розгорнув папЁрець. На паперЁ чиясь тверда рука тонким каламом викреслила падучу зорю, харчевню Абу Сабаха Ё слЁди людських нЁг, що ведуть до харчевнЁ. По чЁтких рисах малюнка зрозумЁв: рука АлЁ. А до всього, вЁн радить сам пЁти до Абу Сабаха Ё сповЁстити про знак вЁд АлЁ. Хоча в харчевнЁ Абу Сабаха збиралися лише ши©ти, сам господар зразу ж з'явився перед лоцманом, тЁльки той переступив порЁг. О достославний шейх! Радий тебе бачити в мо©й убогЁй харчевнЁ! Наставнику всЁх наших звЁздарЁв, чого бажа╨ твоя душа вЁдвЁдати з мо╨© кухнЁ? Пампушок з буйволячим кисляком, господарю! Яке щастя, що тЁльки-но зняли з вогню мо© найкращЁ пампушки! Егей, джарЁ╨, для нашого славного гостя пампушки! Та швидше! Абу Сабах сам злив на руки мандейцевЁ Ё подав рушника. Манде╨ць ©в поволЁ, подовгу розжовуючи кожен шматочок пампушки, з насолодою сьорбав буйволячий кисляк. Абу Сабах, високий, довготелесий, аж йорзав на мЁсцЁ, так йому натерпЁлося почути щось вЁд лоцмана. --- Зна╨ш, хазя©не, коли люди доживають до мо©х рокЁв, то часто з ними починають траплятися дивнЁ речЁ. Вони бачать дивнЁ сни, ©м чуються часом дивнЁ голоси. А ЁнодЁ вони одержують дивнЁ послання... Наприклад, мене сьогоднЁ попередили... -- Хто попередив?! Ти запам'ятав?! -- Мене сьогоднЁ попередили, що до Басри прибува╨ один чоловЁк. А я вже багато рокЁв його не бачив... НавЁть сумнЁваюся, щоб я його впЁзнав, коли вЁн при©де... А тут якраз треба потурбуватися про сво© пальми на островЁ... домовитись Ёз поселянами, щоб вони все упорядкували перед великою повЁнню. А повЁнь цього року почнеться в кЁнцЁ мЁсяця нЁссана Ё принесе людям багато лиха. Треба по©хати на два-три днЁ до сво╨© садиби на островЁ... ПЁсля вранЁшньо© молитви наступного дня, так-сяк поснЁдавши, лоцман вЁдв'язав свого човна вЁд палЁ бЁля дверей будинку. I бадьорЁ струменЁ вЁдпливу потягли його по мЁлЁючих каналах через галасливе мЁсто. ВЁн тЁльки спинився бЁля крамницЁ з папером, потЁм бЁля крамницЁ з усЁлякими приладами з дерева, потЁм бЁля крамницЁ, де продавали мЁднЁ та залЁзнЁ прилади, а також замки, потЁм -- бЁля лавки зеленяра. I всЁм сповЁстив, що нарештЁ вибрався оглянути свЁй острЁвець. Також вЁн спинився перед тим ханом, де проживав купець Ёз Шама. I передав його слузЁ, щоб попередив купця -- лоцман обов'язково зробить обЁцяне, Ё зробить сво╨часно... Не встиг манде╨ць домовитися з наймитами-поселянами про очищення свого острЁвця вЁд смЁття та про огляд Ё обробку пальм, як на гостроносЁм, чорнЁм Ё лискучЁм човнЁ прибув чорний, як воронове крило, слуга-зЁндж Ёз сусЁднього острова. Вклонився, привЁтав за правилами ╢речностЁ звЁздаря Ё вЁд ЁменЁ господарЁв острЁвно© вЁлли запросив на першу весняну вечЁрку... СусЁди були хоч дуже багатЁ, проте не родовитЁ. Та добрЁ й гостиннЁ. Особливо ж полюбляли вони збирати в себе всяких казкарЁв, спЁвакЁв-беду©нЁв, лицедЁ©в, просто дотепних людей. ВзагалЁ вчений-звЁздар (зда╨ться, таки останнЁй у БасрЁ, бо про молодих не було нЁяко© чутки) не дуже часто гостював у цих торговцЁв деревиною. Та сьогоднЁ наче щось його пЁдштовхнуло пЁд бЁк Ё сказало: "╡ди! Розважся серед них, хоча вони й не рЁвня тобЁ. Ти так стомився за зиму..." Негр хотЁв вЁдвезти мандейця на блискучЁм човнЁ, та лоцман сЁв на демено свого човна Ё не повЁльнЁше за негра-велетня погнав до сусЁдньо© вЁлли. На островЁ купцЁв десяткЁв зо два поселян займалися пальмами та землею, а з чепурного лЁтнього будинку вилЁтали срЁбнЁ передзвони аль-утових струн на схлипуючи удари бубона. ТЁльки-но лоцман переступив порЁг велико© вЁтальнЁ, одразу в кутку, бЁля святково© скатертини, побачив голомозого, хирявого, без жодно© волосини на черепЁ й обличчЁ дервЁша-каландаря. В гострих засмаглих рисах дервЁша з недовЁрою, з острахом, але змушений був признати невтомного мореплавця АлЁ. Господар зробив значуще лице Ё зашепотЁв на вухо лоцмановЁ, так що половина гостей усе чула: -- О шейх! Цього дервЁша ми пЁдЁбрали в МаскатЁ. Дуже просився в Басру, каже, що бував навЁть у полонЁ в латинян, у ©хнЁм морськЁм мЁстЁ ВенецЁ©. Теж уся на каналах... А от Басри не бачив! Ну як було не взяти?.. Як завжди у багатих домах, весела вечЁрка з солодкого прирощення поступово перейшла до галасливо© веремЁ© з пишномовними здравицями, шаленою музикою, танцями, спЁвами й надмЁрним вживанням вина виноградного Ё пальмового. Лоцман трохи таки перебрав, але з усЁх сил стримувався, щоб не заговорити з АлЁ-каландарем. Так хотЁлося почути його голос, бо дивився на дервЁша Ё не йнялося вЁри, що АлЁ може прибрати подЁбну личину. Адже виходило, що вЁн тепер сам став схожий на хашашЁнЁв у здатностЁ мЁняти личину Ё з'являтись у несподЁваних мЁсцях. Сам же фальшивий каландар мовчав. Коли ж, нарештЁ, вечЁрка перетворилась у вЁдверту пиятику, а всЁ гостЁ поводили себе на краще, нЁж моряки в християнськЁм найдешевшЁм лупанарЁ©, АлЁ-каландар опинився поруч мандейця Ё прошепотЁв; -- О шейх! Чекатиму пЁсля вранЁшньо© молитви у старому хашашЁнському млинЁ. Знарядись туди нЁби для риболовлЁ... I манде╨ць зразу пЁшов до велико© гостьово© кЁмнати для гостей та й завалився нЁби спати. А господарям пояснивши свою втому похилим вЁком та слабЁстю вЁд вистояного вина. ПЁсля вранЁшньо© молитви манде╨ць не лишився трапезувати з господарями, а поплив до знайомих поселян позичити риболовнЁ снастЁ. З часу першо© подорожЁ АлЁ в цьому мЁсцЁ Шатт-ель-Арабу багато хороших каналЁв замулило, протоки позаростали очеретом-касабом, цЁлЁ острови розмило водою. I прекраснЁ фЁнЁковЁ пальми або впали в каламутнЁ води або засохли вЁд оголення коренЁв. Старий млин, пота╨мне пристанищем хашашЁнЁв, опинився на вЁдмЁлинЁ. ТрударЁ з ближнЁх поселень були люди набожнЁ Ё на чуже майно руки не пЁдЁймали. То млин сяк-так, а стояв Ё не розвалювався, хоча на ньому вже кЁлька рокЁв нЁкого не бачили й не чули. Протока бЁля млина заросла густим та височенним очеретом. ТЁльки-но манде╨ць закинув снасть у яму, де могли бути соми-кармути, стЁна очерету розЁйшлася, Ё на чисту воду вислизнув АлЁ-каландар в оплетенЁм Ё вимащенЁм у бЁтум човнЁ. Мовчки показав лЁвицею старому, куди треба направляти човна. I небавом вони опинились у затишку пЁд товстенними стеблинами очерету на малесенькому плесЁ чисто© води. Вийшли з човнЁв на хиткий зелений берег, обнялись Ё стояли мовчки кЁлька хвилин. По щоках обох бувальцЁв котилися ряснЁ сльози. НарештЁ, схлипнувши, першим озвався манде╨ць: -- МЁй друже! Попереджаю тебе Ё заклинаю Ём'ям милостивого Ё милосердного -- вони знову чатують на тебе!... О мЁй шейх! Я все знаю Ё пЁдготувався цього разу до зустрЁчЁ з ними. Та цидулка була вЁд мене. Ти все добре зрозумЁв Ё вдало сповЁстив Абу Сабаха. Але не в тому справа, не для того прагнув я цЁ╨© зустрЁчЁ, щоб говорити про цих скажених псЁв, мисливцЁв за людськими черепами! Не хочу говорити про слуг смертЁ, хоч вони весь час чатують на мене! Часом зда╨ться менЁ, що вони ось-ось мене прихоплять... I манде╨ць подумки сказав собЁ таке: "Вони за ним полюють тому, що вЁн зна╨, де знаходиться синЁй дЁамант. Та я не повинен Ё знаку йому дати, що знаю про це чи здогадуюсь. А особливо ©м, бо цЁ рЁзники ще схоплять мене, якщо вЁн не вЁдкри╨ та╨мницЁ схованки чи та╨мницЁ володаря цього дЁаманта!" ПЁсля перших привЁтань Ё пересторог АлЁ витяг зЁ свого просмоленого бЁтумом човна скатертину, зав'язану важким пакунком. Розстелив на хиткому болотному березЁ, Ё очам лоцмана вЁдкрилися рЁзнЁ дорогЁ на©дки -- халва, грудки шербету, сЁрЁйськЁ зимовЁ яблука, левантинськЁ гранати, сушенЁ смужки динЁ, ©стЁвна земля, ЁндЁйськЁ сушенЁ фЁги та Ёзюм з далекого Мерва. -- О шейх! Пригощайся! ЦЁ пундики не милостиня, а заробЁток. ТЁ вискочки, тво© сусЁди, мо© боржники. Завдяки мо©й порадЁ вони чистого прибутку загребли не менше десяти тисяч дирхемЁв!.. Та ну ©х!.. Випиймо з тобою, о му'аллЁме, з цього глека найчистЁшо© води! Адже у БасрЁ чиста вода солодша за вино Ё бажанЁша за любовне побачення! I вони задовольнили спрагу Ё вгамували голод, а тодЁ АлЁ почав розмову: -- О мЁй шейх, о мЁй учителю! СьогоднЁ в мене велике свято, за розкошами бЁльше, нЁж кЁнець рамадану! Бо я можу насолоджуватися найпрекраснЁшим, що ╨ на цЁм свЁтЁ,-- бесЁдою з людиною яка розумЁ╨ тебе! О мЁй му'аллЁме, я часто згадував свого бЁдного батька, але ще частЁше згадував тебе! Яке це щастя -- бачити й слухати людину, про яку думав роками! Але, мЁй шейх, словами всього не перекажеш. А касиди7 я складати не вмЁю. СпЁваю тЁльки морськЁ пЁснЁ пЁд барабан. МЁй лист, я знаю, ти одержав. Його писав один портовий катЁб Ёз Канбали. 3 листа ти довЁдався, як стара мулатка-бахранЁ подарувала менЁ свою ╨дину козу. ПЁсля того вздовж рЁки я дЁстався до болотного краю. А там Ёшов вЁд племенЁ до племенЁ вздовж узбережжя на пЁвдень, поки зовсЁм не оклигав. На узбережжЁ я найнявся на сафЁну з ловцями перлин. Сезон був щасливий. Ми втратили лише двох нурцЁв вЁд уколЁв отруйних риб. Я теж пЁрнав, Ё щастя повернулося до мене. В однЁй скойцЁ знайшов не дуже велику перлину, але надзвичайно© чистоти. Я пЁшов на хитрЁсть Ё приховав ©©. Завдяки цьому змЁг заплатити нахудЁ, корабель якого йшов до ╡ндЁ©. На грошЁ за перлину змЁг купити в КалЁкутЁ рЁзних товарЁв, привезених з Адена -- червоних коралЁв, зливки мЁдЁ, двЁ паки сап'яну, глеки з фарбою циноброю, а також сокотранське алое, та рЁзного ЁндЁйського зЁлля. Знов пЁднявся на корабель з командою хормузських персЁв Ё поплив до Гуанджоу. Я добре запам'ятав слова тЁ╨© падлюки в мечетЁ про бЁднЁсть Ё безрЁднЁсть. I я кинувся добувати засоби до Ёснування й примножувати ©х. У Кита© я пробув бЁльше року. Надивився там усЁляких дивин Ё багато чому навчився. Особливо поводженню з горючими засобами -- селЁтрою, нафтою та порохом... Усе в Кита© було б добре, бо люди там навдивовижу ╢речнЁ, працелюбнЁ й ощадливЁ. Але китайськЁ кадЁби багаточисленнЁ Ё в'©дливЁ, мов кровососнЁ п'явки! Все вони роблять, щоб Ёноземець продав сво© товари найдешевше. Та кадЁби скрЁзь однаковЁ. Одним дав хабаря грошима, Ёнших обдарував ЁндЁйським зЁллям, третЁм пЁднЁс корали. За це менЁ дозволили винайняти джонку Ё плисти вгору по рЁчцЁ та продавати сво© товари... Жив я в Кита© дуже щасливо, тЁльки багато гараздЁв пЁшло на хабарЁ й дарунки... 3 Китаю повернувся на кораблЁ суматранських мусульман. Завдяки ©хнЁй допомозЁ змЁг вивезти аж чотири порохових ракети у бамбукових стовбурах! Якби ти знав, яких грошей менЁ коштували цЁ ракети! На Малакку ми прибули зарання, Ё там я змЁг пересЁсти на арабський вЁтрильник. Минулого сезону вони боялися ураганЁв Ё чекали змЁнного вЁтру майже рЁк. У протоцЁ мЁж Малаккою та Суматрою напали на корабель пЁрати-баркЁ. Отут стали в пригодЁ мо© знання, здобутЁ в Кита©. Нас наздоганяли. Перший ©хнЁй корабель був уже на вЁдстанЁ пострЁлу з арбалета. Я швидко поставив жолоб Ёз тикових дощок на кораблЁ Ё по ньому запустив ракету. На жаль, вона навЁть не долетЁла до пЁратЁв... ВЁдстань зменшувалась. Небавом ©хнЁ стрЁли почнуть знЁмати наших людей! А я нЁяк не мЁг запустити другу ракету. I почав чингалом розколупувати хвЁст ракети, бо думав, що вЁд вологи порох у запалЁ затвердЁв. Та вогонь якось збоку, повз запал проник усередину. Порох миттю рвонув Ё пЁдкинув ракету вгору. А менЁ спалило тюрбан, волосся на черепЁ Ё всю бороду, обпекло плечЁ. Одяг мЁй зайнявся, я катався по палубЁ й нЁяк не мЁг згасити вогонь! Ракета (я сам не бачив, бо вЁд болю Ё диму просто ослЁп) понеслася вгору, перекрутилася кЁлька разЁв у повЁтрЁ й впала просто на пЁратський корабель! Лупонула, наче грЁм, закрила все димом, ще й засипала вогненними скалками другий корабель. Обидва пЁрати запалали, наче святковЁ смолоскипи! ╡ншЁ кинулись ©х рятувати. Як ми тЁкали далЁ, я не пам'ятаю. Бо впав без тями. Але вЁд чого це було -- вЁд того, що наковтався порохового диму, чи вЁд болю, ©й-богу, не знаю!.. Бо, щоб ти знав, о мЁй шейх, пЁсля тортур у портовЁй касбЁ8 я став витримувати дуже сильний бЁль. Траплялося. що могутнЁ во©ни Ё борцЁ втрачали свЁдомЁсть вЁд болю, а я тримався. Однак недарма кажуть, що за всяке надбання треба платити повну цЁну. Спочатку, ще юнаком, вЁдчув, що не хочу спати вночЁ, а на сон почина╨ хилити десь у кЁнцЁ друго© денно© трьохгодинки, Ё потЁм ще раз, коли сонце опада╨ до вечЁрньо© молитви. Це було Ё незручно, Ё небезпечно, бо коли мене тягло на сон, не мЁг мене врятувати нЁ вЁдвар змЁ©но© трави, нЁ чампська тигрова масть. Та варто було менЁ поспати двЁчЁ на добу хоча б по годинЁ, весь останнЁй час я був бадьорий Ё при силЁ! Але, як кажуть у цих нЁсранЁ, "I що було пота╨мним, стане явним!" Так Ё менЁ вЁдкралася та╨мниця, чому в мене таке зрушення в головЁ, що я не можу спати, як усЁ люди. Все стало зрозумЁлим пЁсля зустрЁчЁ з лЁкарем Чжаном. I де б ти думав, о шейх, ми з ним здибались? У Кита©? Гай-гай! У славнЁй африканськЁй сторонЁ, в багатющому кра© зЁнджЁв -- КанбалЁ!.. Трапилось, що його покликали до хворого, а назад вЁн повертався один, без слуг, берегом до мЁста. Чогось йому заманулося пройтися пЁшки берегом моря-океану. Я ж у той час був на узбережжЁ, бо взнав, що туди винесло кита-кашалота. Допомагав рибалкам-зЁнджам, бо ©м було потрЁбне сало, амбра та спермацет. МенЁ ж хотЁлося знайти в китовЁм черевЁ дзьоби велетенських кальмарЁв, як доказ того, що я бачив боротьбу велетенського кальмара Ёз китом-кашалотом ще в мою першу подорож Ёз Адена до Канбали. ГрошЁ на той час я вже зЁбрав добрЁ, а скриня з рЁзними дивинами була повна майже до верха. Рибалки-зЁнджЁ поспЁшали з роботою, бо пЁд шаленим сонцем з кожною хвилиною мертвий велетень псувався все бЁльше й бЁльше, а вони ще й половини багатства Ёз нього не здерли. Тому вони й не помЁтили, як я полишив роботу Ё побЁг за Чжаном. Наздогнав його в найзручнЁшЁм для мене мЁсцЁ -- берег повертав Ё навколо зводилися пЁщанЁ пагорби. ТричЁ гукнув ДжановЁ, щоб вЁн спинився. Та вЁн продовжував свою ходу. ВЁн упЁзнав мене, хоч я був уже дорослим, бородатим мужем, бувалим моряком. ТодЁ я перегнав його Ё переступив йому шлях. ТЁльки побувавши в Кита©, я зрозумЁв, який вЁн уже старий, цей лЁкар! Не знаю чому, а дивлячись на посЁрЁле обличчя Чжана, свого страшного ката, я згадав свого пЁдслЁпуватого батька. I в мене зникло всяке бажання порахуватися з ним за тортури. Я тЁльки спитав його: -- Страшно побачити свою смерть, старий? ВЁн перевЁв дух Ё тихо вЁдповЁв: -- Поки живий Ё при тямЁ, завжди страшно! А менЁ от не страшно! Мене тЁльки лють пройма╨, коли я зустрЁчаюсь Ёз смертю! Лють теж вЁд страху... На кожного страх дЁ╨ по-рЁзному. Як Ё кохання. Один лл╨ сльози, Ёнший викрада╨ кохану. А обидва кохають... Ну та що ми, АлЁ, сто©мо тут серед пЁскЁв? Ми почали розмову, значить, ти мене зараз не позбавиш життя. я пЁду додому й приготую добре прирощення. Я тобЁ розповЁм, як мене знайти, Ё ти приходь, коли вщухне спека Ё повЁ╨ прохолодний вЁтерець. Я вЁдкрию тобЁ всЁ загадки. А я знаю: вони тебе мучили всЁ цЁ роки! Е нЁ! -- сказав я.-- Мене скЁльки разЁв намагались отру©ти. ПЁшли назад до риби-кашалота, я заберу свого частку здобичЁ... А поки ми прийдемо до риби-кашалота, ти менЁ все розкажеш. Згода? -- Важко ходити менЁ... Знову такий шмат шляху повторювати... Я тебе почекаю тут. Я розлютився вЁд його скиглення Ё оголив свЁй нЁж-сЁкач -- добре ним Ё кокоси розрубувати, Ё ворожЁ панцирЁ протинати. -- Добре бачу, який ти старий. Знаю, що тобЁ важко, але поки що не вЁрю тобЁ. I якщо моя пЁдозра посилиться, я не втримаюсь Ё розрахуюся з тобою за всЁ тортури. ВЁн повернув Ё поволЁ пЁшов зЁ мною до риби-кита. Я за два кроки осторонь. ВЁн недовго мовчав Ё вЁдповЁв на мою погрозу таке: I зробив би дурницю. Бо тодЁ у портовЁй касбЁ я врятував тобЁ життя. Ти спита╨ш, як же я тобЁ врятував життя, якщо мордував тебе у варварський спосЁб? А справа в тому, що я непомЁтно проколов тобЁ праву й лЁву руки бЁля лЁктЁв, Ё ти втратив здатнЁсть розмовляти. Бо ще трохи, Ё ти б усе виклав ©м, як воно було насправдЁ. I про те, як перстень з лалом ти намалював, Ё як синЁй дЁамант носив Бен Сахлу... О кита╨ць! Дивуюся тво©й прозорливостЁ Ё знанням. Ще зустрЁчав тЁльки одну людину, яка б могла так все розслЁдувати Ё доходити розумом до всяко© та╨мницЁ. ВЁн зна╨ш, що вЁдповЁв? -- Ще одна-двЁ невдачЁ, Ё ти станеш третЁм пЁсля мене Ё твого му'аллЁма. Але ти не тЁльки розгадуватимеш та╨мницЁ, а й сам плестимеш загадки. Отож слухай, якЁ були мо© дЁ© для твого порятунку Ё порятунку Бен Сахла водночас. Я надЁслав по вино свого слугу, бо нЁби вЁн розбив глек з котрабульським ╡0, а я саме запросив до себе друзЁв. Я знав, що мЁй слуга доносить на мене. ВЁн сам у цьому признався. Та вони не знали, що я його вилЁкував вЁд слабостЁ, яка псу╨ чоловЁкам усе життя. I вЁн знав, що поки менЁ служитиме, я завжди допоможу йому сво©м мистецтвом, Ё вЁн без страху ходитиме до дЁвчат з Дар-ель-Кихабу. Я ж написав Бен Сахлу листа ЁндЁйською мовою. СповЁстив, що зробив усе, Ё хлопець не зможе нЁчого ©м сказати про малюнок персня. ВЁн, певно, спочатку злякався мого листа, як ра©сово© пастки. Та швидко отямився Ё вирЁшив ризикнути -- передав менЁ п'ять золотих оздоб. Бен Сахл мудра голова -- добре розрахував, що золотом я нЁ з ким не подЁлюся. По тих золотих прикрасах виходило таке -- Бен Сахл просить мовчати Ё зберегти життя хлопцевЁ. Та якби я не одержав цього золота, все одно вирЁшив тебе врятувати. Тому й обез'язичив голками па цЁлу добу. ПотЁм я тебе обпо©в зЁллям найскладнЁшого приготування. ПотЁм, через кЁлька рокЁв, вЁд мо©х голок Ё вЁд зЁлля в тебе змЁнилося вЁдчуття болю. I сну. Можу тобЁ навЁть сказати-- ти ночами майже не спиш. Але вдень сон тебе незборимо дола╨, хоч на годину. I ти не можеш цьому анЁтрохи противитись. ТобЁ навЁть не допомага╨ ваш напЁй "бон". Чи, може, я хоч у чомусь помилився? Я розумЁю, що я тобЁ перевернув усе догори ногами. ПеремЁнив тобЁ нЁч на день! Та в мене не було Ёншого засобу! Ти сам добре пригадай -- чи не з казковою швидкЁстю заросли в тебе рани пЁд нЁгтями? Чи не за день чи два перестала болЁти твоя пошматована спина?.. Але все ж тюрок чимось тебе залякав Ё зламав тво╨ мовчання. I тодЁ ти йому видав одну якусь та╨мницю. Як тЁльки вЁн вирвав у тебе та╨мницю, то зразу ж вирЁшив тебе позбутись. НадЁслав за тобою одного зЁ сво©х рЁзникЁв. Одначе тобЁ вдалося вислизнути Ёз лабет того вовкодава Ё ти навЁть поранив його стрЁлою. МенЁ довелося лЁкувати його. Можеш пишатися -- ти потрапив йому точнЁсЁнько межи бровами. Маю надЁю, що й зараз у тебе рука несхибна та око зЁрке, як Ё ранЁше... Що я мЁг сказати? ВЁн усе оповЁв, як воно було зЁ мною в БасрЁ, Ё що потЁм ко©лось зЁ мною в мандрах. ТодЁ менЁ закортЁло спитати (бо не збираюсь, о шейх, критись перед тобою -- менЁ хотЁлося теж зажити яко©сь слави серед людей, чимось ©х вразити): О лЁкарю! А чи всЁ цЁ роки ти про мене хоч щось чув? Чув. Хоча не можу сказати, що називали тво╨ Ём'я Ё мЁсто тво╨. Але менЁ здалося -- до подЁбних вчинкЁв ти найбЁльш здатний... ЯкЁ ж тЁ вчинки? Два яйця птаха Рух майже цЁлЁ з Аль-Кумру ти дЁстав. I напевно, що це ти допомЁг втекти з корабля полоненому царю зЁнджЁв!.. От який був цей лЁкар Чжан!.. Ми прийшли до кита-риби. Того дня фортуна посмЁхалася менЁ: серед пошматованих смердючих нутрощЁв я знайшов добрячий шмат амбри. А трохи згодом два здоровенних дзьоби вЁд велетенських кальмарЁв!.. ПотЁм я прийшов до нього. Та ©жЁ його не схотЁв, ми просто розмовляли. I я побачив у його житлЁ серед стосу паперЁв Ё книг туго перев'язану колоду карт. Я зразу ж навчився в Кита© цЁ╨© гри. КитайцЁ говорили менЁ, що якби я бЁльше вправлявся у картах, то мЁг би жити лише з само© картярсько© гри. -- Старий, давай зЁгра╨мо? -- запропонував йому, звертаючись до нього без всяко© ╢речностЁ та поваги... ВЁн згодився, Ё ми сЁли грати. Спочатку гра не йшла нЁ в мене, анЁ в нього. ВЁн, видно, добряче забув усе за стЁльки рокЁв, а я крЁм гри пильно стерЁгся, щоб вЁн не дав менЁ понюхати якогось порошку чи не вколов голкою або кличем. До того ж дЁйти, щоб обшукати його, я не мЁг. Та й взагалЁ намагався бути вЁд китайця на такЁй вЁдстанЁ, щоб його рука не досягла мене. ПотЁм гра пЁшла краще, Ё вЁн двЁчЁ виграв у мене. Це знов-таки за рахунок того, що я все пильнував за його рухами, а не запам'ятовував карти. Приймаючи карту, я ущипливо йому зауважив: -- Ти добрий картяр, старий. Але скЁльки ж рокЁв ти боявся зустрЁчатись Ёз сво©ми, що так занедбав сво╨ мистецтво! Чжан не образився, сумно захитав головою: Ти ста╨ш третЁм у мене на очах. Отак, як зараз ти мене стережешся, так усЁ роки пЁсля втечЁ з батькЁвщини я стерЁгся Ё всЁх сво©х землякЁв, Ё тих, хто там довго жив Ё знав нашу мову й звича©. Ти натяка╨ш, старий, що й менЁ доведеться все життя блукати вдалинЁ вЁд рЁдного краю? О нЁ, моряче!.. Ти повернешся, Ё якщо однЁ тебе шукатимуть, ЁншЁ тебе сховають. Мене ж нЁхто не схова╨. А мЁй фах зразу ж видасть мене у руки влади. Я найкращий з лЁкарЁв, хто зараз займа╨ться голками, але нЁчого Ёншого я не вмЁю робити. ЛЁкарЁ, особливо такЁ, як ти, шалено заробляють. Повернися додому, купи собЁ будиночок Ё тихо живи на заощадження. ХЁба тобЁ багато треба? -- О мореплавцю! У захЁдних землях я за багато рокЁв розледащЁв. Звик смачно ©сти, звик до слуг Ё доброго житла, вбрання хорошого... Та й гараздЁв нЁяких не назбирав -- багато мо©х скарбЁв поглинуло море пЁд час пере©здЁв, багато припливло до загребущих лап ра©сЁв та катЁбЁв... Але не в цьому справа... Не можна менЁ живому повертатись на батькЁвщину... А хто згодиться Ё за яку плату перевезти мо© кЁстки в рЁдну землю?.. Старий! Не хочу тво╨© близько© смертЁ, але я б це мЁг вчинити! Ти? А ти мЁг би! Проте вся бЁда в тому, що ти Падуча Зоря МорЁв! Ти не можеш сидЁти тут, у КанбалЁ, й чекати, поки я помру. Ти повинен мандрувати. Подорож -- усе в тво©м життЁ. Тебе ваблять ночЁ та зЁрки. Та що даремне базЁкати: ти --Падуча Зоря МорЁв!.. Але... але на всяк випадок я тобЁ розповЁм, де треба поховати мо© кЁстки. Пам'ятай: перевезти кЁстки можна тЁльки тодЁ, коли згни╨ плоть. Я про все подбаю -- про ящик Ё про обгортку для мо©х кЁсток. А все Ёнше полагоджу з мЁсцевими купцями-Ёудеями. А ти купцям покажеш оцей нефритовий перстень... Бачиш, вЁн якраз пЁдходить тобЁ на мЁзинець лЁвицЁ. ТЁльки попереджаю тебе: все треба буде зробити дуже обачно, пота╨мно та обережно! Бо навЁть мЁй рЁд, якщо взна╨, що ти привЁз мо© кЁстки, вЁддасть ©х владЁ. Тому я мушу розповЁсти тобЁ про себе. Почну з самого малечку. МЁй дЁд Ё батько торгували городиною Ё зЁллям. Серед наших постЁйних покупцЁв було кЁлька лЁкарЁв. Я змалку крутився в лавцЁ й допомагав старшим. I уважно приглядався й прислухався до лЁкарЁв. Вони це помЁтили Ё почали вмовляти дЁда та батька вЁддати мене в науку до них. ДЁтей у нашЁй сЁм'© багато, статки невеликЁ, Ё мене вЁддали в науку до лЁкаря. ПовЁр менЁ, мореплавцю, я був найкращим учнем, якого будь-коли мали всЁ мо© вчителЁ! Добре казали нашЁ предки: "Кожен приходить до вчителя зЁ сво╨ю чашею". Не напружуючись, я випитував у старших усе про хвороби, про лЁки й рЁзнЁ ЁншЁ засоби. I що дивно -- лЁкарЁ дЁлилися зЁ мною сво©ми скарбами! А ти ж зна╨ш, як кожен фахЁвець намага╨ться сво© знання зберегти в та╨мницЁ! ╡ все, що вони чи пояснювали, чи оповЁдали, чи я випадково чув, усе так добре запам'ятовувалося менЁ, що я й зараз можу повторити слово в слово чи вЁдновити рецепт! Аж самому не вЁриться! РокЁв за шЁсть я випередив свого вчителя в голковколюваннЁ. А що не цурався гострого скальпеля та рЁзного зЁлля, то став першим серед лЁкарЁв нашого мЁста. Про мене пЁшла велика слава, Ё мене запросив на службу сам правитель мЁста. ВЁн страждав нападами страшних болЁв у шлунку. А менЁ пощастило з першого разу миттю вгамувати його страждання. В нього цЁ напади траплялись при змЁнЁ води або при великому хвилюваннЁ. Тому вЁн скрЁзь возив мене Ёз собою Ё запаси води з власного колодязя. Те, що вЁн мене скрЁзь тягав, вЁдривало вЁд хворих. А справжнЁй лЁкар не може вдосконалюватися без хворих. I тодЁ менЁ прийшла одна думка -- чому б менЁ, як Ё лЁкарям минувшини, не вправлятися на злочинцях, засуджених до страти? При нагодЁ я виклав сво© мЁркування правителевЁ, Ё вЁн охоче дозволив менЁ робити дослЁди на смертниках. Тепер я мав папЁр вЁд нього до начальникЁв охорони, щоб вони менЁ допомагали, якщо я попрошу, Ё щоб мовчали про мо© дослЁди над злочинцями. Я користався грамотою без всяких обмежень, Ё скажу тобЁ -- з великим натхненням Ё без упину. Я мЁг голками за один день зламати найсильнЁшого бЁйця. А мЁг Ё найжалюгЁднЁшого в'язня за якийсь час, не мЁняючи йому анЁ питва, анЁ ©жЁ, хоч на кЁлька годин, а повернути до людсько© подоби!.. Шпигуни все доповЁли правителю, Ё вЁн вирЁшив сам подивитися на мо© дослЁдження. Мо╨ вмЁння Ё надзвичайна вправнЁсть дуже йому сподобались. Тепер вЁн став брати мене на допити небезпечних злочинцЁв та бунтЁвникЁв. ЗмовникЁв та бЁйцЁв та╨мних братств ми допитували втрьох -- правитель, його охоронець (вЁн же водночас Ё писар) Ё я... Мене смертельно боялися не лише в'язнЁ. Боялися до жаху й охоронцЁ! Бо саме вони знищували тих, на кому я вдосконалював сво╨ мистецтво. Я випробовував на злочинцях усе -- Ё отрути, Ё протиотрути, лЁки Ё рЁзне дурманне зЁлля. Робив Ё операцЁ©, Ё розтини. Вдосконалював форми голок для рЁзних проколювань. I все-все найретельнЁшим чином записував. I от коли я був у найвищому розквЁтЁ сво©х сил Ё вмЁння, сталася бЁда. Як Ё всякий чиновник, мЁй покровитель втратив пильнЁсть, а разом з пильнЁстю всЁ сво© достатки, силу Ё владу! Як на горе, новим правителем поставили родича одного з пЁдозрюваних у змовЁ. Я ж особливо намагався його зламати, щоб одержати вЁдомостЁ про Ёнших змовникЁв. ВЁдчував -- буде бЁда, якщо вЁн пЁсля всього лишиться живий Ё зможе говорити! Але правитель чогось замудрував Ё наказав менЁ зробити все, щоб цей в'язень лишився живий. Через отаку дурЁсть зрушились усЁ мо© мрЁ©, перевернулось усе мо╨ життя. Правителю нЁчого. ВЁн трохи погаласував перед стратою Ё замовк. Тепер наш колишнЁй в'язень став справляти малу нужду в його розпиляний череп. А от менЁ через дурЁсть мого покровителя життя прослалось постЁйною дорогою втечЁ Ё небезпеки!.. Зрештою, так, як Ё тобЁ... ТЁльки ти перед хорошими людьми нЁ в чому не винний... Мо╨ ж Ём'я й досЁ виклика╨ в людей мого краю жах, огиду Ё ненависть. Поки був при владЁ мЁй покровитель, всЁ цЁ шпигуни, чиновники, монахи, охоронцЁ й кати нЁби понЁмЁли. Та коли його скинули, скЁльки вони приписали менЁ злочинЁв Ё звЁрств! На добру тисячу лЁкарЁв-бузувЁрЁв вистачило б мо©х дЁянь. По всЁй кра©нЁ пЁшов про мене розголос... От яку ЁсторЁю розпорЁв Чжан. ПотЁм вЁн ретельно витлумачив менЁ, як вЁдвезти його прах на батькЁвщину. ТодЁ ми пЁшли в портову харчевню, ласували там африканськими рибами та плодами, пили пальмове вино Ё всю нЁч грали в карти. I вЁн обЁграв мене, вЁд того вЁн аж сяяв. Ось його слова: "Мореплавцю! Ще в мене ╨ трохи часу Ё сил. А ти можеш знову вирушати в подорож. Краще за все пливи до малабарських кра©в. Там зараз мЁжусобицЁ, вЁйни. Я тобЁ допоможу дЁстати доброго софальського залЁза та золотого пЁску з Мошони. Це в ╡ндЁ© зараз найкращий товар для збагачення". ВЁн справдЁ влаштував менЁ Ё доброго залЁза, Ё трохи золотого пЁску. Ще й дав превеликий запас найкращих лЁкЁв вЁд болЁв у головЁ та шлунку, а також усЁлякого дурманного зЁлля та отрут для ©жЁ, питва Ё збро©. I як тЁ лЁки менЁ й людям на кораблЁ допомогли, ти б знав, о му'аллЁме! НЁ, я думаю, такого лЁкаря, як Чжан, найближчим часом не буде! ВЁн тримав у головЁ не менше, нЁж ти зЁрок, рЁзних лЁкЁв, трав, отрут Ё точок, куди треба колоти голки. Його порошками я врятував багатьох на кораблЁ, бо напала на морякЁв якась пошесть. Певно, через ©жу. Коли я з ними прощався в ╡ндЁ©, всЁ вони плакали Ё благословляли мене. А руббан Ё нахуда повернули менЁ плату за про©зд Ё за харч... Я дуже вдячний ЧжановЁ за помЁч. I весь час його згадую, особливо як менЁ щастить когось пЁдтримати при хворобЁ зЁллям уже мого виготовлення. Ще рЁк тому я через ЁндусЁв-руббанЁв дЁзнавався, чи не помер вЁн. РЁк тому був ще живий. I хоча грЁх його страшний Ё неспокутний, проте я не бажаю йому смертЁ. Ще встигне поплисти до Китаю... В ╡ндЁ© я надзвичайно вдало продавав залЁзо, а золото ута©в вЁд митникЁв. За золотий пЁсок та╨мно купив три лали найчастЁшо© води Ё невимовного червоного кольору. А щоб мене не схопили з ними при обшуку, закле©в ©х у бороду пташиним кле╨м. Але амбру не став продавати, Ё за не© довелося заплатити велике мито, Ё закят з мене здерли завищений. Я сидЁв Ё чекав добро© нагоди й сталого вЁтру, як трапилась одна ЁсторЁя. Молодий хормузський купець, син араба та персЁянки, потрапив до в'язницЁ. Чи справдЁ так було, чи на нього наклепали, але його звинуватили, нЁби вЁн сво©м кораблем перевозив зброю вороговЁ раджЁ. Корабель його загарбали, всЁ товари розпродали на свою користь. I ще з нього вимагали сплати великих грошей. А в той же час вЁд певних людей надЁйшла звЁстка Ёз Хормузу, що в нього народився син-первЁсток, а породЁлля померла. Ра©с не хотЁв його випустити без викупу, а двоюрЁдний брат купця не мЁг зЁбрати таких грошей. I я через кадЁ зробив заманат11. ВЁддав свою амбру Ё всЁ товари. СобЁ ж лишив тЁльки лали в бородЁ та скриню з дивинами. Я вЁддав за хормузця всЁ набутки, бо якось Ёз ним зустрЁчався в харчевнЁ Ё трохи бесЁдував. I присягаюсь Аллахом -- не було в ньому тако© зажерливостЁ, як у Ёнших купцЁв, тЁ╨© пожадливостЁ, що трусить людину, мов лихоманка! Я почекав до того часу, коли купець вийшов Ёз узилища Ё вЁдплив з братом до Хормузу. А потЁм Ё собЁ потяг Ёз мЁста. Бо вЁдчув я, що кадЁ виказав ра©су порту та раджЁ, хто зробив заманат. Я хитро вийшов з мЁста -- за невелику платню рибалки-парЁ© перенесли в свЁй човен мою скриню, загорнуту в сЁтку. Я вдяг дхотЁ Ё разом з ними вийшов у море, нЁби по рибу. Вони вЁдвезли мене пЁвденнЁше, може, на добрих десять фарсахЁв. Там у мЁсцевих шеттЁ-лихварЁв я винайняв вантажного буйвола Ё вЁдправився на пЁвдень. У найпЁвденнЁшому ЁндЁйському порту Камбе© я за один лал прикупив в аденських купцЁв трохи коралЁв, паку сап'яну, шерстяних чорних плащЁв й поплив через протоку на Цейлон. На ЦейлонЁ я почав учитись арабському письму Ё читанню, о мЁй шейх, о му'аллЁме! Виявилось, що мо╨ рЁдне письмо, письмо нашого великого пророка -- хай Аллах благословить його Ё весь його рЁд! -- страшенно складне й плутане. Я вчився, вчився, прикладаючи всЁ сили! Але за рЁк я мало зрушив з мЁсця! Я думав, що мене погано вчив перший книжник. Перейшов до другого. Але знову було те ж саме. Вдруге в життЁ мене охопив вЁдчай. Я зрозумЁв -- пройдуть роки, поки я навчуся нашому письму. А менЁ ж треба добувати засоби до життя!.. Удруге в сво╨му життЁ я пЁшов до шинку випити. В шинку-харчевнЁ я зЁткнувся лице в лице з пЁратом-баркЁ 12 Рашидом Ёбн Хасаном. Цього лицаря з АллеманЁ© 13 звали Рихард, а його батька Гансом. Коли вЁн потрапив у полон до славних витязЁв Салах-ад-ДЁна Ё перейшов незабаром у нову вЁру, то в такий спосЁб перемЁнив собЁ Ём'я. Але й при новЁй вЁрЁ вЁн лишався таким же кровожерним вовком, як Ё тодЁ, коли полював за нашими одновЁрцями. ТЁльки тепер вЁн став полювати на поганськЁ кораблЁ. Команду собЁ пЁдЁбрав пекельну -- всЁ як один головорЁзи Ё грабЁжники. Однак раджа Ё портовий ра©с цього не хотЁли помЁчати, бо вЁн щедрЁше за всЁх робив ©м дарунки. БаркЁ-перевертень пЁдсЁв до мене Ё, замовивши собЁ й менЁ найкращого маскатського вина, сказав, що зна╨, чого в мене поганий настрЁй. Бо я мЁняю вчителЁв, але не можу навчитись писати й читати. Ми добряче випили, Ё бЁлобородий лиходЁй почав обЁцяти, що за тиждень навчить мене письму. А чи╨ письмо -- значення не ма╨. Бо, мовляв, ти ж не збира╨шся Коран переписувати, а тобЁ чи комусь Ёз тво©х треба ретельного дороговказу за лоцЁ╨ю списати. Подумав-подумав я Ё пЁсля третьо©, а може, й четверто© чашЁ вина згодився... Не минуло й тижня, як я мЁг написати геть усЁ латинськЁ лЁтери. Коли за кЁлька днЁв я оволодЁв складами та почав писати слова, я зрозумЁв -- можу писати свою книгу мандрЁв, про всЁ заморськЁ дива, якЁ бачив на власнЁ очЁ. Так Ё зробив. Пота╨мно, при найбЁльшЁй обережностЁ я почав писати чужими лЁтерами нашЁ слова. О шейх! Я не пЁзнав радощЁв сЁмейного життя, менЁ не довелося пережити радощЁв пота╨много кохання. Та карбуючи нашЁ слова чужими лЁтерами, о шейх, я вЁдчував неймовЁрне щастя! На сво©й довгЁй скринЁ я розкладав усе причандалля для письма та малювання. ТЁльки занурював калам у чорнило -- починався банкет мо╨© душЁ. Я наче злЁтав на крилах чудесного птаха над усЁма брудними буднями Ё кривавою мЁшаниною людських чвар! ╡ писав правду про тЁ чудеса, що тЁльки сам бачив! ПЁсля описання кожного дива я найтоншими рисами робив малюнок. I тут записував, якого мЁсяця там був, де на небЁ стояли якЁ зЁрки, якЁ вЁтри Ё куди вЁяли. ТЁльки цЁ записи я вже робив сво©ми умовними значками, щоб нЁхто ©х не зрозумЁв. Моя радЁсна праця тривала бЁльше нЁж пЁвроку. Вже й китайськЁ купцЁ вЁдпливли додому, вже випали й страшнЁ мусоннЁ зливи. Я скЁнчив опис останнього дива Ё тепер розфарбовував малюнки. Не дивись, о му'аллЁме, на мене з таким жахом Ё осудом! Я питав багатьох богословЁв про малюнки Ё про грЁх вЁд них. I всЁ вони посилались на хадиси та Ёнших богословЁв. Але жоден не прочитав заборони з самого Корану! I потЁм, у багатьох купцЁв, нахуд та руббанЁв я бачив книги з астрономЁ© та астрологЁ©, медицини та механЁки. БЁльшЁсть книг мала хорошЁ малюнки. А ©хнЁ господарЁ, на вЁдмЁну вЁд мене, були араби зЁ славними куньями та чудесною освЁтою! Аллах милостивий Ё милосердний зна╨, що я не ╨ретик, а хочу знати правду Ё розповЁсти людям правду. I володЁю лише тими засобами, якЁ по сво©й убогостЁ та мЁсцю пЁд сонцем сам придбав! БаркЁ ╡бн Хасан за час мого списування кЁлька разЁв виходив у море Ё нЁби повертався з порожнЁми руками. Так казали в гаванЁ. ТЁльки я не вЁрив. Раптом вЁн запросив мене в один Ёз ханЁв Ё за чашею вина сказав менЁ таке. Ось його слова: Ти весь час писав тЁльки свою лоцЁю. Так? Виходить -- я тобЁ допомЁг сво╨ю наукою? Так, руббане! Молю за тебе Аллаха милостивого Ё милосердного! Дякую тобЁ красно за велику допомогу! Будь ласка! -- щиро посмЁхнувся ╡бн Хасан.-- Завжди радий тобЁ зробити корисне. Але в мене виникла через несприятливЁ обставини потреба у невеликЁй допомозЁ вЁд тебе... А що то за невелика помЁч?.. МенЁ треба, щоб ти провЁв мЁй корабель у ПЁвденну Софалу. В тЁ мЁсця, вЁд яких недалеко до ©хньо© кра©ни золота -- Мошони. О руббане! ДЁйсно невелика послуга в порЁвняннЁ з тЁ╨ю, яку ти менЁ зробив! ТЁльки шлях туди далекий Ё дуже небезпечний, Ё торгЁвля там непевна. Тому я спочатку попливу хоча б у Малакку -- спродам сво© товари, куплю там китайських товарЁв, а тодЁ з радЁстю поведу твЁй корабель просто в Софалу. Як кажуть, я весь на вухах Ё на очах! ВЁн довго Ё мовчки пронизливо дивився на мене сво©ми урочливими блакитними баньками. Та я не боявся нЁ його, нЁ його вЁрних псЁв! У мене завжди з собою була малайська трубка Ёз стрЁлою Ё аж два добрих ножЁ в одязЁ! I тодЁ вирЁшив миттю, як при грЁ в карти, викласти несподЁвану карту для свого супротивника: -- Маленьку послугу з Софалою до людо©дЁв я тобЁ влаштую задарма. Але за подорож, яку я не вЁдбуду в Малакку, ти даси менЁ Ёз тих, що взяв на минулому тижнЁ, три паки китайського шовку Ё паку порцеляни. Та не це головне, ╡бн Хасане! По-перше, не думай мене забити чи отру©ти -- книга списана тво©м письмом, але всЁ дороговкази -- де, як Ё куди повертати -- списанЁ значками, що я сам вигадав!.. А тортурами мене не змусиш Ё слова вимовити! Я вийняв з футляра три голки -- одною проколов щоку, другою зап'ястя, а третю загнав пЁд нЁготь. Рашид ╡бн Хасан вирячився на мене, Ё його чоло зросив дрЁбний, мов макове зерня, рясний пЁт. -- I останн╨, попереджаю тебе: не пхайся за мною в Кра©ну Людо©дЁв. Я важу не лише головою -- якщо щось не так -- мене можуть Ё засмажити! А все через пожадливЁсть одних падлюк, що ©м було мало золота, так вони ще й попхали в рабство ©хнЁх хлопцЁв... -- Бачу, ти справдЁ випустив на волю царя зЁнджЁв... Я стЁльки в АденЁ та Аль-ХодейдЁ, та в МаскатЁ Ё СЁрафЁ наслухався про того негЁдника, що випустив царя зЁнджЁв на волю. А це, виявля╨ться,-- ти, Ё ось уже пЁвроку живемо поруч... Ми вдарили по руках Ё поклялись Аллахом та Ём'ям нашого пророка, хай буде благословен весь його святий рЁд та його Ём'я, що шануватимемо справи один одного. Подорож до Канбали була легка Ё безтурботна. За весь час переходу я змайстрував до човна-карЁба невелику щоглу та приладнав до не© бамбукову рею з вЁтрильцем. А от