Вiн став солодити свою душу гульнею та горiлкою... Без гульнi йому нудно, сумно. Сновига╨ iнодi по двору вiд хати до ворiт, вiд ворiт до хати, хмурий, насуплений, як з хреста знятий, - за цiлий день вiд його слова не почу╨ш... А прийде ввечерi товариство, вродиться боклаг - прощай, розуме! На©дяться, нап'ються, погуляють, - та й з двору... i Чiпка з ними! А перед свiтом везуть повну повозку всяко© всячини... - Що це ти, сину, робиш? - з плачем докоряв Мотря, а серце в не© як не розiрветься вiд горя. - Другi кривавим потом заробляють, а ти... Сину, сину! Бога побiйся, коли людей не страшно© Згадай: у яких ми злиднях жили, в якiй нуждi гибiли, та нiхто про нас не скаже слова лихого... А тепер i достатки... - Не ваше дiло! - шпарко переб'╨ ©© Чiпка: - лежiть там собi на печi, коли лежиться!.. Застогне Мотря, обiлл╨ться гарячими сльозами та й замовкне. Аж недужа вiд того стала, аж почорнiла... ©© рiдна дитина, ©© едина надiя... "Краще б я тебе не родила, або малого задавила, нiж тепер отаке бачити!" Та й почне проклинати товариство, котре до такого пiдводить сина. Явдоха чула це й бачила, та нарошне йшла проти Мотрi: пiдохочувала Чiпку, вiтала його братчикiв. Живучи цiлий вiк таким життям, вона звикла до його сама, радiла всякiй удачi, допомагала в розбишацьких затiях... Чiпка щодень робився все хижiший та й хижiший. Як той звiр, кидався вiн на кожного заможного чоловiка... Перше "карав" тiльки пана та жида, а то вже став "одбирати сво╨" i в свого брата - заможного козака: обдере, як липку, тiльки живу душу на свiт пустить... Галя, хоч вiд не© крилися й ховалися з цим, усе те волею-неволею бачила, та не мала сили що-небудь подiяти... Вона одмагалась сльозами. "Оце й менi, так як i матерi, приходиться привикати до цього, - думала вона серед ночi самотою, як Чiпки не було. - Невже ж i я така стану, як мати? Чи, може, вона вродилася такою?.. Нi, то, видно, стала така за таким замужжям... Горенько мо╨! Це ж, видно, i менi не краща доля судилася: розбишацька дочка - розбишацька й жiнка! Господи!" I гидкий i страшний здавався ©й Чiпка: вона його тодi жахалася... Коли ж, пiд добру годину, в любу хвилину прокидалося в його серцi добро, сповiдався вiн сво©й Галi, обнiмав, голубив ©©, - вона не вiрила тому, що вчора думала. "Нi!.. розбишака не вмi╨ пестити так любо, не вмi╨ пригортати так щиро, так гаряче цiлувати... Нi! Мiй Чiпка не розбишака... Нi... нi! Вiн любий" добрий... Вiн кара╨ неправду... кара╨?... хто йому велiв карати?.. хто??. Нi, вiн не робить так!.." I впивалася щастям, хоч полохливим, боязким, а все-таки щастям... А Явдоха гризлася з Мотрею, не давала ©й спокою. Прийде оце в ©© хату, перекида╨ все, ла╨ ©©. Спершу Мотря одгризалася, не мовчала, а потiм, як побачила, що Чiпка потака╨ тещi, кривдить ©©, матiр стару, то промовила сама собi: "╞родове кодло! Ти ж мо╨ добро вкрало, над мо╨ю надi╨ю насмiялося!" Та як замовкла, то й мовчала вже, що б там Явдоха не казала, не робила. Тiльки обливаючи сльозами поритi недолею та лiтами щоки, прохала в бога смертi. "Господи! - часто й густо мовила вона: - прийми мене, безталанну, до себе! доки вже я мучитимуся на свiтi?" Думала Мотря про смерть, виглядала ©©, сподiвалася, а вийшло так, що Явдоха несподiвано вмерла. У недiлю, пiсля обiду, зразу вхопила ©© завiйна. Душить ©©, пiд серце пiдступа╨, у грудях давить, дух випира╨... - Ой лишенько... умираю! - скрикнула Явдоха та й дух спустила. Галя як з-за угла прибита ходить. Блiда, з заплаканими очима, вона не примiча╨, що й волосся вибилося з-пiд ©© очiпка, - так розпатлана й сновига╨, бiлi руки. ломить, голосить на всю хату... Де ж? Зранку ще Явдоха така весела була, жартувала, смiялася; а на вечiр - один труп, без дихання, вiд не©... Страшно й тяжко! Чiпка собi блудить, як бовдур, не зна╨, що й розпочати: чи Галю втiшати, чи коло мертво© порядкувати?.. Одна тiльки Мотря при пам'ятi. Вона не те, щоб рада була, - нi! Вона жалкувала Явдохи: вона бачила тут кару божу. "Отже й померла - без сповiдi, без святого причастя... прости, господи, як..." Одначе вона не дуже й убивалася... А за Чiпку радiла. "Може, хоч тепер кине... тепер нiкому буде настроювати... може, оханеться..." Третього дня, як поховали Явдоху, справив Чiпка по тещi бучнi поминки. Зiйшлися люди не тiльки з Пiсок, прийшли й з хуторiв. А старцiв-старцiв... як на печерах у Лаврi! Люди обiдали в хатi; для старцiв поприроблювали лави надворi. Понаварювали великi казани всяко© страви: Чiпка на поминки заколов свиню, зарiзав три овечки, убив великого бузiвка. А горiлка - як вода, лилась за царство небесне... А пiсля обiду Мотря старцям роздавала по шматку паляницi в торбу, а Чiпка - по сiм гривен у руку. На другий день пiсля того Чiпка запрiг коней та й по©хав з двору, не сказав i куди. Не було день, два... А на третю нiч вернувся, везучи повнi вози всякого добра. Аж скрикнула Мотря, як побачила. Серце ©© не видержало, стала вона корити, ганьбити i сина й товаришiв. Тi, на докори не змовчали, загризлися з Мо-трею. Пристав i Чiпка. Зчинилася в них лайка, буча-Галя перелякалась, заперлась у себе в хатинi. Лушня розпалився, кричав; Мотря собi лаяла; вiн ©й збив з голови очiпок. Сердешна материна голова! "У сво©й хатi... волоцюга... розбишака..." Не доказала, залилася гiркими. Вранцi пiшла жалiтися у волость - не за крадiжку, а за те, що ©© "волоцюга побив..." За те вона мовчала: боялася за свою рiдну дитину. Набiгли волоснi в хату, де саме гульня йшла. Чiпка зараз до ©х. Поналивав так, що ледве додому рачки долiзли. Тим Мотрина жалоба й кiнчилась. Тiльки Чiпка, як пiшли волоснi, розпалився, як огонь, налаяв п'яний матiр "сучкою" i нахвалявся побити... Мотря обливалася гiркими слiзьми та нишком проклинала свою долю, що дала ©й таку "прокляту дитину"... А Чiпка знов засiв - п'╨ та гуля╨ з братчиками. - Нi, - кричить Лушня: - нiколи не буде в тебе Чiпко, тако© матерi, як Явдоха була! Ото - рiдна мати; а це в тебе - собака, а не мати! Гляди лиш, чи не вона, бува, й Явдоху з свiта звела?.. Страшно якось загуло це слово в кожного в ухах. "А справдi, чи не так? - подумав кожен. - Дивись пак: любiсiнька, милiсiнька була жiнка зранку, а на вечiр - тiльки тiло зосталося, та й те задубло!.." - Ай справдi?! - скрикнув Чiпка. Серце в його повернулося... Коли б мати була перед очима, - зда╨ться, вбив би вiдразу. Галя, сидячи у себе в хатинi, гiрко плакала. Як же почула те скрiзь стiну, то зразу кинулась - гадки в не© схибнулися... "А справдi?.." I неначе вiтер провiйнув в ©© серцi. Одначе чула душа не подалася тому вiтру. "Нi, нi, - шептала Галя: - то зле серце таке тiльки може пригадати... Свекруха правду каже: то матiр господь скарав за таке життя. Нi, Мотря - не така людина..." I Галя одганяла вiд себе, як ув'язливу муху, злу думку. Як розiйшлась п'яна ватага. Чiпка прийшов у хатину. Галя не видержала, напустилась на його, корила, лаяла, плакала... - Чiпко, Чiпко! чи я ждала такого вiд тебе, чи сподiвалася? Попустив рiдну матiр на поталу волоцюзi, гайдамацi... I звiр такого не зробить, як ти зробив, i розбишака хижий!.. - Ти чула, що Лушня казав? - спитав вiн грiзно жiнки. -Лушня?.. Лушня... Коли було серце, котре нi разу не грiла правда, то серце Тимофiйове! Коли чий язик не дубiв вiд брехнi, котрiй нема╨ й назвиська, то язик Тимофi©в! Сучка, а не жiнка тiльки хiба зроде ярчука такого, як Лушня! А ти йому вiриш? ти його слуха╨ш?.. - Що ж, ти бо©шся людського поговору, чи що? Плювати я хотiв на ©х поговiр!.. та й на них разом! -Не поговору. Чiпко, не слави, - перебила його Галя, - хоч i ©© нiяково слухати, - а правди, котру ти так любиш та нехту╨ш... А ще кажеш: нема╨ правди мiж людьми! А де ж у тебе правда?.. де?.. Останнi слова гострим ножем шибонули в саме серце Чiпцi. - Ти завжди мене винуватиш. Ти проти мене завжди йдеш! - скрикнув вiн, виходячи з хати i грюкнувши дверима. Цiлу нiч вiн проблукав по двору, а Галя цiлу нiч навзрид проплакала. На другий день пiшов по селу гомiн, що Чiдка трохи не вигнав матерi з двору. - Як ©ла хлiб з остюками, то й усе добре було; а перейшла на буханцi, то у нiс закололи: пiшла на сина жалiтись!! - винуватили Мотрю однi. - Який вiн син? який вiн син, коли рiдну матiр попустив волоцюзi вдарити?! - оступаються за Мотрю другi. А Мотря вiд тако© зневаги, вiд тяжкого удару, вiд тривоги занедужала, в постiль злягла; не ©сть, не п'╨, мутно очима дивиться... Галя ходить коло болящо©, як коло рiдно© матерi. Прикликала до не© знахарок, тi шептали, зiтхали, давали якогось зiлля та ледве-ледве одходили Мотрю. - Галю! - каже вона: - я знов чую, що одужую... Менi знову легша╨... Навiщо?.. Я молила бога, коли б умерти... Краще б менi на тiм свiтi, нiж на сiм... Та не да╨ менi бог смертi... Його свята воля... Вiн-то знав, нащо мене пускав ще жити. Може, додержить до тi╨© пори, коли Чiпка оханеться, я його побачу, як свою дi©-тину, як свого сина... Галю! дитино моя!.. рiдная моя! Ти ж менi тепер найрiднiша... Уговорюй його, як жiнка: вiн тебе почитав, коха╨ щиро, - може, тебе послухав, коли вже мене не хоче слухати... Боже! що б я дала, що б я зробила?.. Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тiльки вiн став чоловiком. Я б тодi вмерла спокiйно. А то?.. I свекруха й невiстка рясно-рясно плакали... XXX ТАК ОЦЕ ТА ПРАВДА!_ Стояла люта зима. Ще тако© холодно© та снiжно© не зазнають люди. Багато тодi народу померзло - забило ©х пiд лиху хуртовину, закидало, замело снiгом, там богу й душу оддали. По веснi вже несла вода рiчками мерзлi трупи, а других серед поля вовки по©ли. На зиму Мотря зовсiм одужала. Сидить, пряде вовну, а Галя або ши╨, або й собi пряде на прядцi. У хатi в них тихо, тепло, - було б i одрадно, коли б не тума якась стояла в кожного перед очима, не повiтря важке носилося по хатi. А то сидять вони собi при ясному свiтi свiчки - тихi, сумнi, мовчазнi, тiльки однi тiнi вiд них колишуться по стiнах та чутно, як прядка гуде та наводе якийсь сум, викликав сон-дрiмоту. I в душi у них гiркий смуток, на серце налягла важка туга, журливi думки сповили ©х голови. Iнодi по хатi пронесеться глибоке зiтхання; увiрветься нитка й затихне на який час гуркання прядки, поки ©© налагодить Галя; або випаде починок з рук у Мотрi, глухо вдариться об пiл i розбуркав тишу сумну. Тiльки коли-не-коли вирветься з уст живе слово, пронесеться по хатi, як мара страшна, злякавши i сум 1 нiмоту, - та й замре без вiдгомону. Чiпка собi нудиться свiтом, коли нема╨ нiкого з товариства. Ляже - душно йому, встане - холодно. Слухав iнодi, що розказу╨ мати з свого молодого вiку - i встають перед його очима дитячi лiта, вста╨ сива бабуся, дiд, степ, вiвцi... "Щасливий я був тодi© " - дума вiн i не зна╨, де тепер себе дiти. Нiч, як куйовда, стояла надворi; мела страшенна хуга; завiрюха крутила; та холод такий, що страшно й носа виткнути з хати; мороз перся в хату, позамуровував шибки узорчатими виводами; а в димарi, як голодний звiр, ревла та вила вiдьма-буря, кидаючи в вiкна кiм'ями снiгу, мов хто добивався в хату знадвору. Галя й Мотря сидiли собi та мовчки пряли. У кожно© чогось так тяжко було на серцi, що вони аж попригинались до гребенiв. Чiпка лежав на лавi, задравши голову вгору, мовчки дивився в стелю та слухав божевiльнi заводи буйного вiтру. Свiчка на тринiжку неясно горiла; знай гнiт нагоряв-жужелився, i знай його зривала або Мотря або Галя, кленучи вогонь, що так немилосердно пiк у пучки. Разiв два чи три ненароком свiчку зовсiм гасили - i тодi в темрявi проносився жарт та смiх, немов боявся свiту, бо справдi, коли знову засвiчували свiтло, то немов воно замикало вуста ©м - нi одне слово не зривалося з язика, наче то не люди сидiли, а якiсь тiнi - глухi й нiмi... Коли це зразу, як грiм, загуло коло хати, й почало щось стукати у вiкно. Чiпка кинувся, скочив з лави, мов хто його скинув з не©, та мерщiй надвiр. Засов клацнув, почувся гомiн, тупiт. Незабаром Чiпка ввiв у хату Лушню, Матню, Пацюка та ще чоловiка семи незнайомих людей. Були мiж ними москалi i Сидiр там, були й простi. - Господи! - ледве вимовила стиха Мотря та й прикипiла до гребеня. - Здоровi в хату! - обiзвався дехто. - А ти, стара, вже одужала? - пита╨ Матня Мотрi. - Оже ©й-богу, час тобi вже вмирати. Дивись: зуба в ротi нема╨, а ти ще й досi живеш - марно тiльки хлiб переводиш! - Вiдчепись од мене, лихий чоловiче! Чого ти прийшов у чужу хату насмiхатися з старо© людини? - одказала Мотря. - Не займай ©©, Якиме, - обiзвався Пацюк: - бач, як зуби вискиря... покуса╨ ще! - Щоб уже ти вискиряв та й не стуляв ©х нiколи, розбишако! - гiрко мовила Мотря. Гайдамацтво пiдняло регiт. Галю разом ухопив за серце жаль i образа; серце в не© затiпалось. - I воно так слiд добрим людям робити?! - призро кинула вона цим питанням у 'вiчi товариству. Регiт стих; усi похнюпили очi в землю; одна тiльки Галя гостро дивилася на всiх гультя©в - i червона краска грала на ©© щоках, тодi як серце пiдкидалося в грудях, а груди поривчато дихали. Разом i лиха й хороша була вона в ту годину. Як вовчиця, оберiгаючи дiтей, уся на©житься, жде тiльки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога - так вона - гордо й призро дожидала ще хоч одного слова... Слова не було. Чiпка помiтив скриту бурю, похопився промовить: "Ходiм, пани-браття, в свiтлицю, бо тут з бабами нiякого пива не звариш... хай вони собi прядуть..." Як ноги вломили братчики з хати - мерщiй перейшли за Чiпкою в свiтлицю, Мотрi зробилося так тяжко на душi, так гiрко на серцi, що вона аж не зисидiла на гребенi; встала, побралася на пiч, лягла - та так i залилася сльозами. А Галя, оставшись одна, думала: "Пiдожди ж! Пiдуть тво© братчики... це вже не первина... постiй же... проклятi, каторжнi!" - i лютувала разом на Чiпку i на його товариство. А в свiтлицi тим часом обходила рядова, розв'язувала й без того смiлi язики, дурманила безпутним життям задуренi голови, надавала силу i без того дужiй волi; неслися смiхи, реготня, гвалт окривав хату i несамовито вривався в другу, де була Мотря з Галею. -. А що, отамане? - оберта╨ться Лушня до Чiпки: - в яку мутну воду закинемо сю нiч свiй невiд? - Коли б так, щоб i недалеко, i рибки пiймати, - вставив червоний, як пiсля лазнi. Матня. - Ми оце з Петром, - веде далi рiч Лушня, - налагодились до Хоменка на хутiр. - Воно туди й небезпешно, - обiзвався хтось з гурту: - в його така вармiя... - Та правда, що в його три сини, як кати, - каже Лушня, - та й сам такий, що, посмоливши вiрьовку, ведмедя вдержить, - та сiлькiсь! Он той братко припас задля його таку важну штуку, що й не здиву╨. - Кажучи се, Лушня показав на москаля Сидора. - Яку? - пита╨ Чiпка, котрий до того мовчав. Сидiр витяг з-пiд поли рушницю, мовчки показав Чiпцi. Той понуро глянув - i нiчого не одказав. Обiйшла ще раз чарка кругом столу, - посоловiли в кожного очi ще дужче. - Та коли йти, братця, то вже й пора, - сво╨-таки Лушня. - Чи пора, то й ходiмо, - понуро одказав Чiпка, пiдводячись. За ним повставали другi. Випили ще на дорогу; вийшли з хати. Чiпка погасив свiтло - i собi за ними... "Кукурiку!" - прокричав на сiдалi пiвень, залопотавши крилами. Усi кинулись. - Пху, проклятий!.. перелякав!!. - обiзвався Лушня. Галя почула, що п'яна зграя побралася. "Чи то ж то й Чiпка пiшов, чи" може, в свiтлицi?" - подумала вона, взяла свiчку i пiшла в свiтлицю. У свiтлицi не було нi душечки. На столi стояли порожня пляшка з горiлки, та три порожнiх чарки, та два полумиски на денцi з росолом, - видно, були з огiрками. На столi поналивано горiлкою, понакришувано хлiба, де-где валялися недо©денi гузки з огiркiв. Пiд столом валявся порожнiй боклаг, аж воронка торохтiла. Ослони в хатi попереставлюванi: один вздовж, другий впоперек. Накурено так, що дихати важко було; страшенно смердiло горiлкою... Сказати: була то не свiтлиця заможного хазя©на, а корчма п'яна! Галя не могла довго побути в нiй, так ©© давив дим, змiшаний з горiлкою. Вона грюкнула дверима - i увiйшла до себе в хатину, де стояла ©© постiль, заслана добрим коцем. Галя зняла коц, мала була лягати, - та сама незчулася, як опустилася на стулець, обперлася на стiл рукою, на руку схилила голову - i задумалась... Довго вона думала; потiм Покотилися з очей сльози i, заливаючись ними, вона впала на постiль; довго-довго плакала, та незчулася, як i заснула. На столi свiчка догорiла й сама потухла... Мотря, качаючись на печi, цiлiсiньку нiч не спала, теж плакала. Так ©© вразили лихi речi "проклятих людей". А скiльки-то думок переплило в материнiй головi за ту нiч! Думала вже всяко. Думала пiти сказати на сина, що вiн розбо╨м промишля╨, щоб узяти його разом з його лихою ватагою: тодi вона буде знати, що вже нема╨ в не© дитини! То знов нова думка: а може, оханеться? Та шкода й сердешно© Галi - вона так мучиться, так побива╨ться за ним!.. I знову вiзьме жаль материне серце: стане вона молитися боговi, щоб послав ©й смерть швидше, та знову плакати... Так цiлу нiч проплакала та продумала. Прокричали другi пiвнi. Коли геть за пiвнiч почувся здалека тупiт, гомiн. Далi - ближче... ближче... коло само© хати... "©дуть!" - подумала Мотря. "Хоч би ж хоч сюди не заходили", - прошептала. Коли чу╨ - повернули в свiтлицю. Перегодя трохи рипнули дверi,увiйшов хтось у хату. - Хто там? - пита╨ вона з печi. - Це я, - одказу╨ Чiпка. I чу╨ вона - став над. помийницею вмиватись... У серцi ©й наче хто гострим ножем шпортонув. - Що то, сину? - Нiчого... - Ой сину, сину! хоч би вже ти на т е не пускався... Хай би крав, хай би грабив... а то... - А Явдоху хто з свiта звiв? - пита╨ гостро Чiпка. - Що ти кажеш? - Хто, кажу, Явдоху стру©в? - То це я, сину??! - Уже ж не я... - Спасибi... Не доказала, замовкла... Запекло коло серця, мов хто огню приложив; плач, злiсть, досада разом пiднiмались з душi, - бунтували стару кров; як обухом, ударило в голову, задзвонило у вухах, потемнiло у вiччю... - Краще б я руки наложила на себе, нiж таке чути! -прошептала, качаючись на печi та стогнучи. Незабаром повходили в хату й другi. Засвiтили свiтло. Мотря виглянула з-за комина - i затрусилася... На кожному виднi були слiди свiжо© кровi. Мотрi зробилося страшно, холодно. Вона забилась у самий куток печi: трусилася, як в лихоманцi... Далi вона почула, як стали в печi огонь розводити - одежу палити. Вона боялася, щоб не скрикнути, боялася зiтхнути, та все мiцнiше й щiльнiше стискувала зуби, тулилася в куток... Упоравшись, як слiд: повмивавшись, попаливши, яка була в кровi, одежу, розбишаки погасили свiтло, побрались у свiтлицю. - О-ох!.. -здихнула Мотря. -Хоч би Галя коло мене... Ох, господи!.. - стогнала вона: - дай менi дожити до завтрього... Одсахнусь тебе... зречусь тебе, мiй сину... мо╨ лихо... перед усiм свiтом скажу... на все село прокричу... Ох!.. Чого хоч нiч така довга?.. чого хоч вона так нешвидко тягнеться?.. Хоч би швидше свiта дiждати... Господи... боже наш! сохрани й заступи... Та злiзла з печi, впала навколiшки перед образом та тихо й чуло молилася, б'ючи земнi поклони. Не чула вона, коли й третi пiвнi прокричали; не помiтила, коли почало на свiт благословитися. Од щиро© молитви одiрвав ©©, розбуркав несамовитий крик та стук у вiкно. - Ря-а-туй-те... Ой... рят-у-у-те!.. - кричало щось пiд вiкном молодим дитячим голосом... Мотря кинулась до вiкна. - Хто там?.. - питала вона з хати. - Це я... рятуйте... хто в бога вiру╨... Одчинiть-пустiть! - аж плакало та просило. Мотря тихенько вийшла надвiр - та трохи не омлiла... Перед нею стояла лiт десяти дiвчинка, в однiй сорочцi, об'юшенiй кров'ю, боса, розхристана, розпатлана, - стояла й трусилася... - Що се?.. що з тобою, дочко?.. чия ти?.. де ти була?.. звiдкiля вирвалась?.. - тремтячи сама всiм тiлом, питала Мотря дiвчинку. - Ой лишенько... бабусю... Ой... горенько тяжке... - з плачем ледве вимовляла дiвчинка. - Я з хутора... розбишаки були... всiх побили... порiзали... постреляли... батька... й матiр... дiда... бабу... дядькiв... дядину... маленького братика... усiх... усiх... Одна я зосталася... одну мене не знайшли... втекла... - Як утекла? - По©хали... запалили хату й по©хали... Ой... о-ой! бабусю... горенько менi!.. - скрикнула дiвчинка, хапаючись рученятами за Мотрю, - боялася, щоб та, бува, не втекла... - Цить... ци-ить, моя дитино! - зацитькувала Мотря. - Я знаю, хто тi розбишаки... Мовчи!.. То мiй син, клятий!.. Цить... а то як почу╨, - не животiти тодi нi тобi, нi менi... Дiвчинка прихилилася до Мотрi та тихо схлипувала. Мотря ввела ©© в хату. - Ходiм у волость... у волость ходiмо! - шепче вона, а сама чув, що голова в не© кружиться, очi страшно горять, ноги трусяться... от-от упаде! - Ходiмо, дочко... поки ще сплять... - Я змерзла, бабусю... холодно... - шепче дiвчинка, тулячись до Мотрi. - На, хоч мо© старi чоботи взуй... Он платок... юпка... швидше!.. Похапки назула вона на дiвчинку старi закорублi чоботи, накинула юпку, платок; на сво© старi плечi натягла кожушанку - i вийшли удвох тихо з хати. Червоне зарево вдарило ©м прямо в вiчi. Дiвчинка схопилась за Мотрю: вона боялася тi╨© пожежi - то горiла ©х хата... Хутко вони обидвi повернулися спинами до широко© полоси огняного свiту, що пiднiмалась високо вгору, наче хотiла запалити хмару, - та й потягли пiдтюпцем на другий край села. Червоний пiвень просвiчував ©м шлях сво©ми кривавими очима... а навкруги собаки валували... Незабаром прибiгли волоснi, назбиралось народу повнiсiнький двiр, обступили кругом хату. Нi одно© душi не випустили: всiх побрали, пов'язали. Пiднявся крик, гвалт. Вiд крику прокинулася Галя. Швиденько накинула вона на себе юпку, вийшла з сво╨© хатини... Як глянула вона на Чiпку, що з скрученими назад руками стояв i понуро дивився в землю, як углядiла об'юшену кров'ю дiвчинку: - Так оце та правда?! Оце вона!!! - скрикнула не сво©м голосом i несамовито залилась божевiльним смiхом... Тiло в не© тряслося; очi помутилися - вона ними якось чудно водила; на губах встала кривава пiна, а вона все смiялася, все смiялася... Чутка про все те, як грiм, розкотилася на всi кiнцi, рознеслася на всi боки - в одну мить обхопила все село. Збiгалися люди, як на пожежу, дивитись, а вертаючись додому, вiд страху богу молились. - Чула? - як божевiльний, вскочивши в хату, скрикнув Грицько. Христя глянула на його та й пополотнiла. - Що там? пожежа?.. - Чiпка людей порiзав... усю Хоменкову сiм'ю ви-полонив! - О-о-о... - якось чудно загула Христя. Очi в не© розкрилися, боязко й страшно повела вона ними по хатi. - Уже погнали в город... в тюрму, - каже Грицько. - А Галя? а мати? - ледве чутно спитала Христя, - Не знаю... зда╨ться, дома... Христя мерщiй за кожушанку, хапаючись накинула ©© наопашки та чимдуж побiгла з хати. Грицько гукав, завертав, кликав. Вона нiчого того не чула, - була вже далеко. Перегодя трохи вернулася, -як з хреста знята. Вступивши в хату, перехрестилася. - А що? - спитав Грицько. - Галя... -знову перехрестилася: - повiсилась... - Отуди к лихiй годинi© - виторопивши очi, сказав Грицько та й замовк. Цiлий день вони обо╨ мовчали: смутнi, блiдi, неспокiйнi, мов дожидали смертi. Дво╨ дiток ©х, хлопчик та дiвчинка, помiтили це, та не розумiючи, вiд чого воно, сидiли собi тихо на печi й шепталися: - Чого це тато та мама сердитi? - питав стиха хлопчик. - Не знаю... - одмовила дiвчинка й замахала на хлопчика пальчиком. - Ци-ить! мовчи... битимуть!.. Це вже було туди пiд осiнь, на другий рiк. Сонце заздалегоди, почувши ©©, надолужало сво©м теплом: не грiло, а пекло. Дощ, як затявся, i трохи не на корх лежало на шляху пилу, та стояв вiн i в воздусi, як сивий туман, лiз у вiчi, душив у горлi... Люди знай ©здили по шляху: настала саме гаряча пора возовицi. По тому ж самому шляху простувала в Сибiр, на каторгу, цiла валка скованих по руках, по ногах рештантiв, Кругом ©х цiлий звод москалiв з ружжями. Пройшовши Пiски, валка стала коло волостi, на вигонi, на перепочинок. То був Чiпка з сво©м товариством. Як почули люди, то стали збiгатись з усього села - старе й мале, мов на ярмарок. У той час Грицько вертався з поля з снопами, аж трьома возами. Вiн - за одним, Христя - за другим; а син - хрещеник Галин - сидiв на третiм поверх снопiв, тiльки головка манячила. Побачивши зборище, вони спинили волiв, а самi пiшли до гурту... та й поторопiли обо╨! Не швидко вже Грицько опам'ятався, пiдступив ближче. - Що це, брате Чiпко? - журливо, з самого глибу серця, обернувся до його Грицько. У тому запитаннi, в його голосi, не було нi докору, нi помсти, а вчувався тяжкий жаль - шкода пропащого брата... Чiпка скоса зиркнув, здвинув густi брови - та й одвернувся. Грицько стояв, як пришиблений, дивився мовчки. Незабаром старший москаль, що вiв етап, скомандував у дорогу. Рештанти стали пiдводитись, забряжчали важкими цепами. Почалося прощання, обнiмання, почувся плач, голосiння... Плакали люди, обнiмаючи сво©х безталанних братiв; подавали ©м на прощання - кожен по сво©й спроможностi: той шага, той копiйку, а хто й гривню... Плакали розбишаки, навiки прощаючись з рiдним селом, з сво©ми людьми - рiдними й нерiдними. Один Чiпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв вiн нарiзно всiх, звiсивши на груди важку голову, в землю потупивши очi, - тiльки коли-не-коли з-пiд насуплених брiв посилав на людей грiзний погляд... Не знайшлося душi, щоб пiдiйшла до його, попрощалася... Брязь!.. дзень!.. брязь!.. дзень!.. Валка рушила. - Хай тобi бог помага╨ на все добре, - крикнув навздогiн Чiпцi Грицько. Чiпка озирнувся - i од гукнув з дороги: - Грицьку! поклонись матерi... Скажи: хай мене дожида╨ в гостi, коли не сконi╨ до того часу... - Господи! - заливаючись сльозами, мовила Христя: - напути його на все добре! - та разом з Грицьком й повернули до возiв. - Воно таки правда, що цей Чiпка непевний... - Такий i батько був... - I вродився, так, -прости господи! Балакали люди, проводжаючи очима потонувшу в сiрiй курявi валку. Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, - поки не перевели розмову на врожа©, на посiви та другi хазяйськi турботи; а тодi вже й порозходились по домiвках. Мотрю взяв Грицько догодувати до смертi. Швидко пiсля того вона й умерла. Чiпчину хату опечатали, забили. У нiй однi сови та сичi плодилися та тiчки собак товклися по вгороду, що весь зарiс бур'яном, як лiсом. Через рiк - веселе колись мiсце опустилося, зглухло. Облупана пустка стояла ще страшнiша, нiж та, котру купив Хрущ. Люди знову стали ©© вiдхрещуватись, як проходили мимо; а малi дiти боялися й здалека глянути на того чоловiчка; що, як те страховище, позирав з ворiт на шлях сво©ми витрiшкуватими очима. А недалеко од Пiсок, над самим шляхом, коло Хо-менкового хутора, насипано високу могилу, а на нiй сто©ть височенний хрест - огляда╨ навкруги хутори, гела, всi околицi... Пiд ним тлi╨ вiсiм безневинних душ, загублених в одну нiч "страшним чоловiком". А посеред села насупроти похило© церковцi, тоне в саду, як у раю, видивля╨ться на свою красу в ставковi води, поновлений палац - у позолотi, у розкошах. В йому тепер живе новий хазя©н Пiсок - перший ду-кач на все Гетьманське, перша голова в повiтi, найщи-рiший земець, предводитель, предсiдатель, банкiр, за-водчик-сахаровар - Данило Павлович Кряжов. I як тепер весело в тому палацi! Якi бувають iнодi гулянки... встала б генеральша, якби можна! Тепер уже не з одного, не з двох якихось повiтiв, а з цiло© губернi© саме спинкове панство, саме найзаможнiше купецтво знаходить тут щирий привiт, добру учту веселого й щедрого хазя©на... Минав рiк; минав другий... Стояла на край села сиротою пустка, - завидувала палацу. Аж ось - випало й ©й несподiване щастя: купив ©© у казнi за безцiнок давнiй знакомий - жид Герiпко, причепурив трохи зокола облупанi боки, полатав, де попрогнивала, оселю, - та й завiв шинок. Щонедiлi, щосвята, а часом i серед будня, щоб не одстати од вельможного сусiди, - бенкету╨ тут п'яне море темно© простоти... Оже ще й досi, пiд пiзнiй вечiр, подира╨ мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорнi╨ над Ромоданом...