овадять... А одну з найкращих одалiсок падишаха зашивають у шкiряний мiшок i будуть топити у Босфорi... Настуня зблiдла. Знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподiвалася аж тако© страшно© кари за свою образу. Очевидно, султан мусiв уже заявити суддям, що ©© обида - се обида його i його дому... Без того аж така кара була б неможлива. Щось у нiй захвилювало. Вдячнiсть для твердого опiкуна свого, страх i боязнь, щоб iз-за не© погибло тро╨ людей,- все те вiдбилося на ©© обличчю. Показала пальцем на двi сво© невольницi i сказала одно словечко: - Ходiть! Встали. Вона казала подати собi плащ i вийшла, як стояла, з двома служницями. Тихо мов у могилi було в цiлiм гаремi i пусто на коридорах його. ╙внухи, що стояли при виходi на сторожi, мовчки розступилися перед нею, дуже низько кланяючись. Перейшла з двома служницями велике подвiр'я гаремлiку. ╞ прямо йшла до брам селямлiку[52], де вступ жiнкам був остро заборонений. Начальник яничарiв, що був при сторожi бiля брам селямлiку, пiзнав Роксоляну, бо вона все ходила без заслони[53]. I вже знали ©© всi люде в палатi султана. Став у дверях i, низько склонившись, промовив з острахом: - О, найкраща зiрко в палатах падишаха! Вступ до селямлiку - жiнкам заборонений! Не вiдповiла нi словечка. Скромно i тихо стала бiля нього перед дверми - i ждала. Начальник яничарiв збентежився. Вся сторожа стояла мов остовпiла, бо чогось такого ще не бачила. Яничари дивилися то на блiду Ель Хуррем, то на свого змiшаного начальника, котрий очевидно не знав, що робити. По хвилi сказав: - О, найкраща квiтко в городi Аллага! Не входи у дверi селямлiку! А я сам пiду й повiдомлю падишаха, що ти ждеш перед дверми... Мовчки кивнула головою на знак, що годиться. Не довго тривало, як з кiмнат селямлiку надiйшов молодий Сулейман. Йшов твердим кроком, до ночi подiбний, i дзвонив острогами. За ним iшли два високi достойники. На вид молодо© Ель Хуррем, що скромно стояла бiля дверей селямлiку, випогодилося гнiвне i завзяте обличчя падишаха. Вiн запитав: - Що доброго, о Хуррем, мiг би я зробити для тебе? - Даруй життя трьом людям! - сказала молода Ель Хуррем i зложила руки, як дитина. Завзяття знов вернуло на обличчя сина Селiма Грiзного! Вiн мовчки стояв. А оден з достойникiв вiдповiв за султана! - Нема дарування кари за образу падишаха, о панi! - Але ж ╨ зменшення кари,- вiдповiла.- Я дуже боялася б падишаха, якби за таку провину втратило життя трьох людей,- додала так тихо i невинно, що султан вiдразу змiнився на обличчi. Всi видивилися на нього, як вiн скiнчить сю незвичайну авдi╨нцiю, яко© ще не бачили в султанськiм сераю. - Спинити кару на просьбу Ель Хуррем,- сказав коротко, усмiхнувся до молодо© Ель Хуррем i зник у коридорах селямлiку. * * * Того ж вечера був падишах у кiмнатах Ель Хуррем. Як тiльки переступив порiг, запитав: - Чи ти дума╨ш, о Хуррем, що тим способом позиска╨ш собi любов жiнок мого гарему? I чи ти зна╨ш, що та, котрiй ти врятувала життя, коли ©й сказали, хто випросив ©й життя, навiть не заявила охоти подякувати тобi за се? Подумала й вiдповiла: - Я не для подяки просила за ©© життя. - А для чого ж? - Бо так учив Бог, що помер на хрестi. Падишах задумався. Потому запитав: - Як же саме вiн вчив? - Вiн учив: "Любiть ворогiв сво©х. Чинiть добре ненавидячим вас..." Я пiсля волi мо╨© матерi мала стати нареченою Бога, що помер на хрестi... Молодий Сулейман посумнiв. Погляд його зробився якийсь глибокий, якби читав до дна душi Настунi. В тiй хвилi зрозумiв те, чого не мiг зрозумiти на святiм Афонi. Зрозумiв, чому тi "джаври" так твердо держаться хреста. Перед ним вiдкрився немов замкнений досi й зовсiм йому невiдомий, новий огород душi його любки, в котрiм цвiли квiти, яких досi не стрiчав. Рiвночасно бiльшала в нiм любов до не© i рiс бiль, що мусить утратити ©©. Розумiв, що треба рiшитися якось скiнчити ту дивну пригоду свого життя. Бо вже бачив, як щодня глибше входить у якийсь дивний лiс, в котрiм може заблудити - навiки. I пригадалися йому слова його любки про найбiльш нещасливих людей... То© ночi не спав десятий i найбiльший володар Османiв, наймогутнiший сторож i виконавець приписiв Пророка. Як мучився молодий султан Сулейман? Хто годен описати бiль того, що любить?.. Не спала то© ночi й Настуня у величавих кiмнатах гаремлiку. I всю нiч палила пахучий ладан i молилася, i все пропускала в молитвi Господнiй великi Божi слова: "i не введи нас во iскушенi╨..." Лиш уста Настунi вимовляли тi слова молитви,- може, найглибшi зi всiх. Але серденьком скакала понад них. А над ранком, як сон ©© не брався, змiшалася Настунi Господня молитва. I втомленi уста вже не говорили: "Да будет воля Твоя". Але здавалося ©й, що хтось ходить по садах падишаха i кричить до не© з-мiж дерев: "Да будет воля Твоя, о найкраща квiтко в палатах падишаха!" "Да будет воля моя!" I заснула в гарячцi на шовковiм ложi, в палатi падишаха... * * * А на другий день коло полудня двi великi новини потрясли султанським сера╨м. Молода Ель Хуррем одержала в дар вiд султана аж два дiядеми чудово© краси. Оден з золотистих топазiв, а другий з дуже дорогих, лазурових бадахшанiв, котрий мала на собi рiдна мати султана, коли було ©© весiлля з покiйним його батьком, султаном Селiмом. Падишах - говорила тихо служба у палатi - ходив особисто до кiмнат сво╨© матерi i випросив у не© найкращий дар з ©© весiльного калиму. Служба оповiдала собi пошепки, що молодий падишах ледви держався на ногах, як iшов до матерi, а огонь гарячки горiв в очах його... Начальник сторожi яничарiв, що не впустив Ель Хуррем до прийомних кiмнат султана, одержав вiд падишаха похвалу за вiрну службу, мiшок золота, вищу рангу i - перенесення до Трапезунта... I ще говорила шепотом служба у сераю, що болюча пристрасть до блiдо© Хуррем трясе у теремi десятим i найбiльшим султаном Османiв... I що молодий цiсар палахкотить, як свiчка, i тане на очах... I що його мати з журби змарнiла так само, як ©© син... I дивна тривога залягла в сераю, а побожнi мослеми, оберненi обличчям до Мекки, молилися за здоровля зраненого серця падишаха. А в тiм часi в гаремi клячала на долiвцi блiда чужинка з далеко© кра©ни, невольниця Хуррем, "знайда з Чорного Шляху", званого Злим Кроком або Шляхом Незримим. Клячала й молилася до Бога свого, обернена обличчям до мало© церковцi в Рогатинi. Молилася й дивилася то на деревляний хрестик Спасителя, то на два найкращi дiядеми, якi ©й подарувало серце Сулеймана зi скарбiв царського роду його. А нiхто не зна╨, чи╨ серце було бiльше розхвильоване i в котрiм бiльший бiль: в серцi невольницi чи молодого султана?.. Бiдна невольниця з далеко© кра©ни в болючiй думцi сво©й назавше мiняла свою любов до Бога на хрестi - за любов до людини, за скарби свiта сего, за дiядем султанки, за владу на землi... * * * З небувалим напруженням очiкували дальших крокiв молодого Падишаха. Минуло ще кiлька неспаних ночей султана - i довiдався весь двiр, що сам Капу-ага ходив просити до султана двох визначних духовних. Пiзнiм вечером вступили до султансько© кiмнати Мугi╨ддiн мудеррiс i муфтi Пашасаде. Нiхто не знав, що вони говорили з султаном, i вони нiкому сего не сказали. Але на другий день рано пiшли вони по наказу султана на згiршення цiлого двора до кiмнат блiдо© невольницi. Тако© дивовижi не було ще нiколи в Дерi-Сеадетi, щоби два побожнi й ученi улеми йшли до невольницi в гаремi султана, i ще з його наказу! I тому сам Кiзляр-агасi пiдслухував ©х особисто й опiсля оповiв усе, що чув, сво©м приятелям у великiй тайнi. Що ж чув Кiзляр-агасi в кiмнатi невольницi i що оповiдав сво©м приятелям? Вiн оповiдав так: Ученi улеми вступили до кiмнати блiдо© невольницi i сказали разом: "Благословенне хай буде iм'я тво╨, хатун! Десятий i найбiльший володар Османiв, Сулейман - нехай вовiки трива╨ слава його! - дару╨ тобi волю i каже запитати, чи i коли хочеш опустити його палату, столицю i державу?" А блiда невольниця довшу хвилю мовчала. - I що на те сказала? - запитав нетерпеливий Капу-ага. - Не сказала на те нi слова. - I улеми так пiшли? - Не пiшли. - А що ж робили? - Слухали. - Таж вона нiчого не говорила! - На те нiчого не сказала. Але вiдповiла ©м так, що ма╨мо - нову паню! - Як же вiдповiла? - Так вiдповiла: "Визнаю, що нема Бога, тiльки Бог, а пророк його Магомет!"[54] Слухаючi аги, везири i кадiяскери побожно звернулися в сторону Мекки i всi, як один, повторили святi слова Корану. А Кiзляр-агасi оповiдав дальше: - Я незначно вiдхилив занавiсу, щоб побачити обличчя нашо© панi у хвилi, як осiнила ©© ласка Пророка i свiтло правдиво© вiри. Була така блiда, як перший снiг, що паде на високiм верху Чатирдагу. Але ви того нiкому не кажiть! Не скажете? - Так. Оповiдай дальше! Докладно все, що бачив, переповiдав старий Кiзляр-ага, найвищий достойник двора падишаха. Лиш не мiг переповiсти анi змалювати нутра душi Настунi i думок ©©, що билися як птицi в клiтцi, коли ©й оповiщено дарування свободи! Мала в тiй хвилi двi головнi думки, що так стояли бiля не©, мовби батько й мати. А перша думка говорила ©й: "Бачиш? Бог милосердний i всепрощаючий вислухав молитви серця твого, котрим ти молилася в нiч перед проданням на Авретбазарi. Пам'ята╨ш, як ти тодi молилася? "Даруй менi, Боже, поворот додому! Я пiду пiшки, кривавими ногами, як iдуть убогi на прощу до святинь..." Пам'ята╨ш, Настю? Оте╨ Бог Всемогучий вислухав молитви серця твого. I можеш не тiльки йти, але навiть ©хати додому, як велика панi, бо султан Османiв, Сулеймян Величавий, напевно не схоче, щоби його любка, хоч зранила серце його, вертала пiшки у свою кра©ну..." А друга думка говорила Настi: "Настуню, Настуню! Два рази продали тебе чужi люде, а третiй раз ти сама себе прода╨ш. Прода╨ш свою вiру в Спасителя свого, котрий i за тебе помер на хрестi. Прода╨ш його науку про доброту терпiння на сiй долинi слiз. Прода╨ш за земну любов до сотворiння, за скарби свiта сего, за дiадем султанки, за владу на землi... Йди, дитино, йди, бо вольну волю ма╨ш... Та колись побачиш, куди ти зайдеш... без хреста малого i без вiри в нього..." I вiд тих думок була така блiда молода чужинка з далеко© кра©ни, що прийшла Чорним Шляхом на землю Османiв з вiрою в Бога свого... Бо ╨сть одно лиш важне дiло людини на землi: жити по вiрi в Бога. А Кiзляр-агасi оповiдав дальше: - Була дуже красна i мала великий розум в очах. Оба улеми не знали, що вiдповiсти. Перший промовив Мугi╨ддiн мудеррiс: "Благословенне хай буде iм'я тво╨, хатун!" А муфтi Пашасаде, як луна, повторив тi слова... I знов мовчали ученi улеми, аж поки наша панi не дозволила ©м ласкаво сiсти. Тодi старий Мугi╨ддiн з любов'ю подивився на не©, як на свою дитину, i сказав недорiчнi слова, хоч який вiн розумний. - Якi ж недорiчнi слова сказав розумний Мугi╨ддiн? - запитали всi. - Вiн сказав отсi слова: - "Чи не жаль тобi, панi, оставати в чужинi? Чи не бо©шся ти чого"? - А що ж вiдповiла наша панi? - Вона вiдповiла повагом, помалу словами Пророка. - Якими словами Пророка? - "...О, бiйтесь Аллага, iменем котрого просите себе вза©мно! I бiйтесь лона матерi сво╨©! Глядiть, що Аллаг дивиться на вас! I звернiть сиротi добро ©© й не мiняйте свою гiршу рiч за ©© лiпшу, i не лучiть ©© добра зi сво©м, бо се великий злочин! Берiть собi жiнок з-помiж тих, якi видаються вам добрi, тiльки двi, або три, або чотири. А коли бо©теся, що се несправедливе, то дружiться тiльки з одною свобiдною або такою, яка посiда╨ вашi права[55] . Се найскорше охоронить вас перед несправедливiстю..." - Мудро вiдповiла наша панi! - сказав здивований другий везир, котрий мав дуже злющу другу жiнку. - А що на те вiдповiли ученi улеми? - Сидiли як остовпiлi. Перший промовив Мугi╨ддiн Сiрек. - I що ж промовив Мугi╨ддiн Сiрек? - Вiн сказав отсi слова: "Четверта сура[56] Корану, об'явлена в Мединi". - А вчений Пашасаде? - Учений Пашасаде, як луна, повторив його слова: "Четверта сура Корану, об'явлена в Мединi..." I знов мовчали ученi улеми. Перший промовив Кемаль Пашасаде. - I що ж промовив Кемаль Пашасаде? - Кемаль Пашасаде промовив недорiчнi слова, хоч вiн дуже мудрий. - Якi ж недорiчнi слова промовив дуже мудрий муфтi Кемаль Пашасаде? - Мудрий муфтi Кемаль Пашасаде промовив отсi слова: "Благословенне хай буде iм'я тво╨, хатун! Ти не боятимешся нiколи i нiчого, бо при тобi буде серце найбiльшого з султанiв!" - Чому ж ти сi слова назива╨ш недорiчними? - Бо таку вiдповiдь дала на них наша панi: "Коли небо розколеться, i коли звiзди розсипляться, i коли води змiшаються гiркi з солодкими, i коли гроби обернуться, тодi зна╨ душа, що вона (зле) зробила i що (добре) занедбала, i в тiм днi одна душа не зможе помогти другiй, бо дня того рiшатиме Аллаг!" - А що на те вiдповiли улеми? - Сидiли як остовпiлi. Перший промовив Мугi╨ддiн Сiрек. - I що ж промовив Мугi╨ддiн Сiрек? - Вiн сказав з подивом отсi слова: "Вiсiмдесята i друга сура Корану, об'явлена в Меццi". - А вчений Пашасаде? - Учений Пашасаде, як луна, повторив його слова: "Вiсiмдесята i друга сура Корану, об'явлена в Меццi". А наша панi додала: "В iм'я Аллага, милостивого, милосердного, пана у судний день!" А потому довго мовчали ученi улеми. Нарештi промовив Кемаль Пашасаде. - I що ж промовив Кемаль Пашасаде? - Кемаль Пашасаде промовив отсi слова: "О велика хатун! Благословенне хай буде iм'я тво╨, як iм'я Хадiжi, жiнки Пророка! Ти зна╨ш, що вибрав тебе на жiнку найбiльший з володарiв османських. I, певно, примiнишся до звичаю жiнок його закривати обличчя перед чужими, о хатун!" - А що вiдповiла мудра Хуррем хатун? - Мудра хатун Хуррем вiдповiла отсi слова: "О мудрий муфтi Пашасаде! Чи ти зустрiчав у Коранi наказ, що жiнки мають закривати обличчя? Бо я читала уважно кожду стрiчку св. читанки Пророка i не бачила того..." А вчений муфтi Кемаль Пашасаде вiдповiв: "Але чи бачила ти, о хатун, та╨мничi знаки в Коранi?" - А що вiдповiла мудра хатун Хуррем? - Мудра хатун Хуррем вiдповiла отсi слова: "Я бачила та╨мничi знаки в Коранi, о мудрий муфтi Пашасаде. Навiть великий учений Мугi╨ддiн Сiрек говорить про тебе, що всi науки зiйдуть до гробу з тобою, жий вiчно! Але чи ти можеш, о муфтi, з чистою совiстю запевнити, що в тих знаках, яких нiхто не вiдчитав досi, ╨сть наказ, щоб жiнки закривали обличчя? Чи ж мiг Пророк дати такий наказ, коли Аллаг не наказав квiтам закривати бiлих i червоних платкiв обличчя ©х?[57]" - А що на те вiдповiв мудрий Кемаль Пашасаде? - Мудрий Кемаль Пашасаде вiдповiв по правдi отсi слова: "Я не можу з чистою совiстю запевнити, що в тих знаках ╨сть наказ Пророка, щоб жiнки закривали обличчя". А Мугi╨ддiн Сiрек, як луна, повторив його слова. I довго мовчали ученi улеми... * * * Мiж зiбраними теж запанувала довша мовчанка. Кождий з них обдумував можливi наслiдки впливу тако© султанки на уряд i сво╨ становище. Перший промовив Капу-ага; - Тепер треба нам ще тiльки знати, чи Мугi╨ддiн i Пашасаде вiрно повторили падишаховi свою розмову з нашою панею. I що додали? I що на все те сказав великий султан? - Се напевно знас спритний Iбрагiм-паша,- сказав Кiзляр-агасi. - Може, i,зна╨, але не скаже, - вiдповiв розумний грек, що був у великих ласках в султана. - Чому? - загуло з усiх бокiв.- Адже Кiзляр-агасi сказав, що знав! I ти також слухав! - Не скажу, бо з султаном нема жартiв! - Певно! Але тут не в жартах дiло! - А я тобi кажу, що з такою султанкою ще бiльше нема жартiв! - докинув Кiзляр-агасi, що бачив уже не одну жiнку в гаремi. - Iбрагiм-паша бо©ться! - дразнили його. - Злочинця все пiзнати по трусостi його! - приповiдкою вколов хтось мiцно Iбрагiма, нiби шепотом, але так, що всi чули. - Скажу,- рiшився Iбрагiм.- Тiльки не оповiм, як я довiдався про се. - Того ми не потребу╨мо! - Догаду╨мося! - Ну, кажи вже раз! - Мугi╨ддiн Сiрек i Кемаль Пашасаде оповiли султановi все i не скрипи нiчого... - А-а-а-а! - крикнув здивовано Капу-ага. - I чого ти диву╨шся? - загули з круга. - Вони ж люде чеснi! - Не всi такi скритi, як Iбрагiм! Iбрагiм удав, що не чув дотинку, й оповiдав дальше: - Султан уважно слухав ©х оповiдання. Уважнiше, нiж ради Великого Дивану,- вiддячився Iбрагiм дотинком декому з присутнiх. - Все залежить вiд того, хто говорить, що говорить i як говорить,- пробував вiдтинатися оден з членiв Дивану - Тихо! не про Диван бесiда! нехай оповiда╨ далi! - Султан звернув увагу на четверту суру Корану i кiлька разiв повертав до не© в розмовi з улемами. - А як султан звернув увагу на четверту суру Корану? - Султан звернув увагу на четверту суру Корану так, що питав улемiв, чи нема в нiй укрито© погрози, так укрито©, казав, як укрите терня пiд пахучою розою в огородi падишаха... - А що вiдповiли ученi улеми? - Мугi╨ддiн Сiрек вiдповiв: "Iз-за одно© правдиво© рози зносить огородник багато колючок". А Кемаль Пашасаде сказав: "Тiльки птиця сороката зверха, а людина сороката внутрi". - А що розумiв пiд тим мудрий муфтi Кемаль Пашасаде? - Мудрий муфтi Кемаль Пашасаде розумiв пiд тим, що всякi замiри ма╨ внутрi людина. Але навiть зi слiв ©©, якi виходять наверх, мов пара з горшка, не можна пiзнати ©© нутра. - Мудрий муфтi Кемаль Пашасаде сказав "птиця" - замiсть "звiрюка", як говориться у приповiдцi. - Бо не хотiв дразнити падишаха навiть словом, яке протиставив натурi Хуррем. - I розумно зробив муфтi Пашасаде, бо сказано: "Навiть як ма╨ш муравля ворогом, то все-таки будь обережний". - А що вiдповiв султан? - Султан вiдповiв те, що такий, як вiн, султан повинен був вiдповiсти: "Я знаю,- сказав,- що говорять старi мудрцi про людей. Бо вчив мене старий муфтi Алi Джемалi, який був уже муфтi за дiда мого Баязеда i справував той високий уряд за весь час правлiння батька мого, Селiма,- нехай Аллаг простить всiм трьом! Але нi старий Алi Джемалi, нi нiхто iнший зi старих мудрцiв не говорив з хатуною Хуррем i не бачив ©©... - А що на се вiдповiли ученi улеми? - Ученi улеми мовчали довго, дуже довго. I не перервав ©х мовчанки великий Сулейман. Нарештi промовив мудрий муфтi Кемаль Пашасаде. - I що ж промовив мудрий муфтi Кемаль Пашасаде? - Мудрий муфтi Кемаль Пашасаде отворив серце й уста i промовив так: "Ти правильно сказав нам, що рiльник ╨ на те, щоб орав i засiвав землю, коваль на те, щоб пiдкував коня, котрого приведуть до нього, жовнiр на те, щоб боровся i погиб, коли треба, моряк на те, щоби пливав по морю, а учений на те, щоб висказував сво© думки на основi сво╨© вченостi й ума свого. Бо в тiм вартiсть i цiна кождого з них. I ми скажемо тобi по совiстi сво©й i умiнню свому: прегарна хатун Хуррем ма╨ ум високий i душу, що так умi╨ лучити святi думки Корану зi сво©ми думками, як лучить великий будiвничий Сiнан благороднi мармори з червоним порфiром. Та яке серце ма╨ велика хатун Хуррем, отверте чи скрите, лагiдне чи остре,- сього ми не зна╨мо". - "Але я знаю, - перервав султан...- Вона ма╨ добре серце, i тому ма╨ радiсть в очах i в обличчi!" - А що на те сказав Мугi╨ддiн Сiрек? - Мугi╨ддiн Сiрек, як луна, повторив слова Пашасаде i доповнив ©х так: "Як вiд хлiбороба не вимагають, щоб бiльше сiяв насiння, нiж ма╨ у мiшку, так вiд ученого не вимагають, щоби сказав бiльше, нiж ма╨ в умi сво©м. Онде пiд парком палати тво╨© блищить-смi╨ться море, спокiйне i веселе. Але не можна знати, чи попри синопський берiг не йде вже вихор Чорним морем i чи не збурить вiн до дна Босфору, i Золотого Рогу, i моря Мармара i чи не вдарить сильно в Серай Бурун". Султан мовчав. - А що сказав мудрий муфтi Пашасаде? - Мудрий муфтi Пашасаде, як луна, повторив слова Мугi╨ддiна i скiнчив так: "Прегарна хатун Хуррем принесе тобi велике щастя, або велике горе, або велике щастя i велике горе... Бо вона ма╨ ум високий i душу, що так умi╨ лучити святi думки Корану зi сво©ми думками i сво©м бажанням, як лучить великий будiвничий Сiнан благороднi мармори з червоним порфiром". - А що сказав старий Мугi╨ддiн Сiрек? - Мугi╨ддiн Сiрек, як луна, повторив слова Пашасаде i доповнив ©х так: "Велика хатун Хуррем умi╨ так лучити зi сво©ми думками i сво©м бажанням не тiльки те, що ╨ в Коранi, але й те, чого в нiм нема,- як лучить великий будiвничий Сiнан порожнiй воздух з розмiрами копул у святих мошеях i замкнених худжрах[58]". - А що на те вiдповiв султан? - Султан вiдповiв на те: "Ви ж самi сказали, що не зна╨те змiсту та╨мничих знакiв Корану. Може, хатун Хуррем лучила якраз те, що ╨сть в Коранi, зi сво©м бажанням?" - "Може",- вiдповiв мудрий муфтi Пашасаде. "Може", - повторив, як луна, Мугi╨ддiн Сiрек. Султан подякував ©м i хотiв нагородити великими дарами, якi мав уже приготованi для них. Але оба улеми не приняли дарiв, кажучи, що сказали те, що знали i що повиннi були сказати. I замовкли вельможi в султанськiй палатi i мовчки розiйшлися до сво©х урядiв. * * * А кiнцево© розмови двох учених улемiв не повторив ©м Кiзляр-агасi, бо не хотiв передчасно викликати рiжних толкiв. Та розмова виглядала так: - Чи замiтив ти, о приятелю, що нова султанка вiдразу пiдкреслила те мiсце в Коранi, де Пророк Магомет поруча╨ брати лишень одну жiнку, подiбно як Пророк нессараг[59]... - Я замiтив, о приятелю, що нова султанка вiдразу пiдкреслила те мiсце в Коранi, де Пророк Магомет пору час брати лишень одну жiнку, подiбно як Пророк нессараг. - Чи ти не припуска╨ш, о приятелю, що нова султанка може розпочати ще не бувалу боротьбу проти усего гарему падишаха? - Я припускаю, о приятелю, що нова султанка може розпочати не бувалу ще боротьбу проти усего гарему падишаха. - Чи ти не припуска╨ш, о приятелю, що та боротьба може скiнчитися криваво в кiмнатах гаремлiку, i в салях селямлiку, i в улицях Стамбула, i ген поза ним у величезнiй державi падишаха... Нехай Аллаг вiдверне кров вiд дому того!.. - Я припускаю, о приятелю, що та боротьба може скiнчитися криваво в кiмнатах гаремлiку, i в салях селямлiку, i в улицях Стамбула, i ген поза ним у величезнiй державi падишаха... Нехай Аллаг вiдверне кров вiд дому того!.. - Чи ти не уважа╨ш, о приятелю, що ми повиннi про се повiдомити Велику Раду улемiв i хатiбiв?.. - Я уважаю, о приятелю, що ми повиннi про се повiдомити Велику Раду улемiв i хатiбiв... - Чи ти не уважа╨ш, о приятелю, що Велика Рада улемiв i хатiбiв повинна довго мовчки приглядатися, бо небезпечно викликати гнiв Сулеймана, сина Селiма... - Я уважаю, о приятелю, що Велика Рада улемiв i хатiбiв повинна довго мовчки приглядатися, бо небезпечно викликати гнiв Сулеймана, сина Селiма... Також Кiзляр-ага думав, що небезпечно викликати гнiв Сулеймана, сина Селiма. I тому нiкому не переповiв, що говорили мiж собою два найвищi улеми, Кемаль Пашасаде i Мугi╨ддiн Сiрек. * * * Вже голосно говорили в цiлiй столицi, що падишах ладиться до великого весiлля з бувшою служницею... Незадоволенi з того мали ще одиноку надiю на матiр падишаха, що вона може перешкодить тому. Мати падишаха дiйсно говорила з сином в справi весiлля. Але що саме, нiхто не довiдався. Говорила вона i з будучою невiсткою. Але й се на диво остало та╨мницею. Тiльки рiжнi глухi вiстi ходили про се мiж двораками й жiнками гарему. В гаремi кружляли, як оси, злобнi дотепи про те, що блiда невольниця принесе в посагу падишаховi. Бо дочки ханiв вносили як посаг золотi ключi мiст i великi багатства. "Тут навiть не знати, кому калим слати, бо нiкому не вiдомо, де ©© рiд i дiм",- говорили з завистi матерi поважних турецьких домiв, що мали дочок на виданнi. Настуня, як у мрацi, дивилася на приготування великого весiлля й оглядала чудовi дари, "сатшу". Як у мрацi, ставали перед нею спомини ©© першого весiлля i першого любка. I вона мимохiть боялася, чи се весiлля не скiнчиться так само дивно, як скiнчилося перше. Три найдостойнiшi турецькi жiнки оглянули Ель Хуррем по старому звичаю, чи не нарушена вона. Бо правнiсть потомства кровi падишаха мусiла бути певна понад усякий сумнiв, а нiхто не може знати, чи воля Аллага не забере до себе першого сина падишаха вiд iншо© жiнки. Тi оглядини так збентежили невинну Настуню, що не вiдкрила очей з рук сво©х, аж поки темна нiч не лягла на сади падишаха. У крайнiм збентеженнi заснула з гарячою молитвою на устах до Матерi Того, котрого виреклася, i мала передслюбно© ночi дуже дивний сон. Снилася Настунi Свята Гора Афонська мiсячно© ночi, вся у блиску зiр, оточена пiною ╙линського моря... I снився ©й образ Матiнки Бога, Воротарницi, на святiм Афонi, в Iверськiй iконi. Снилося ©й, як оживала Матiнка Господня, Воротарниця. I як зiйшла з-над брами тихими ногами. I йшла понад води аж до Гелеспонту й до моря Мармара. I прийшла до мiсця, де мила обличчя молода Настуня пам'ятного ранку на сходах з мармору. I йшла Мати Божа великим парком падишаха, i понад платани, i понад пiнi©, прийшла до кiмнати будучо© султанки. I похилилася над ©© ложем, немов рiдна мати. А мала смуток i лагiднiсть в очах. I глянула на ложе будучо© султанки й тихенько сказала: - А хто ж тобi буде дружкою, Настуню? Ти ж бiдна дiвчина з далеко© кра©ни, без дому i без роду мiж людьми чужими, одна-одинока як билина в полi... Настуня сплакала в снi i вiдповiла: - Матiнко Господня, Воротарнице! Я навiть не знаю, чи в туркiв ╨ дружки... А Божа Мати ще нижче схилилась i лагiдно спитала Настуню у снi: - А зна╨ш ти, дитинко, що ти тепер зробила? - Матiнко Господня, зда╨ться менi, знаю. Дотепер мене насилу волiкли аж тут, а тепер я хочу мати велику силу, щоб добро робити при боцi милого. Скажи менi. Мати, чи добрий буде муж мiй, чи буде мене любити? - Добрий буде муж твiй, Настуню, дитинко,- сказала Мати Божа, Воротарниця.- Ти в його любовi замкнеш очi сво©. Всi три нареченi, яких ти мала, дитинко, були добрi для тебе. Будь же добра й ти - на тiм шляху високiм, на земнiм кладовищi, повнiм слiз i роз". А як Мати Божа пригадала Настунi материнський обiт, плач у снi стряс нею - i збудилася. Надворi свiтало. Слюбний день вставав. Промiння Господнi вiкна цiлували. I десь далеко, в улицях Стамбула вiйськовi банди грали, полки Сулеймана на торжество скликали... * * * А в серденьку Настунi вже грала така музика, що ©© головка забула про все... Забула й рiдну матiр в далекiй кра©нi. У ©© серденьку грала вже любов страшну пiсню, сильнiшу вiд смертi. О, се не була вже нiжна й напiвдiточа любов до Стефана. Се була любов жiнки, що так знайшла свiй предмет, як знаходить туча шпиль гори, котрий освiчу╨ лискавками i б'╨ перунами. Любов - любов - любов! Вона вже часом так кипить у нутрi, як лава у горi, хоч на склонах ©© ще все спокiйне, i зеленiють полонини, i синiють, мов очi, тихi озера... * * * На великiй площi гiпподрому стояли вже намети, що мiнилися до сонця чудовими красками, й величний трон для султана. Почалися весiльнi торжества. Невиданий блеск i пишнота Сходу так ослiпили оченька Настунi, що перших вiсiм весiльних днiв все помiшалося ©й у тямцi, мов якийсь безконечний хоровiд шалених танцiв, блискiв походiв, гомонiв i музики. Здавалося ©й, що танцюють довкруги всi поко© гаремлiку, всi брами селямлiку, всi кiннi полки султана, всi шатра на площах i навiть хвилi Золотого Рогу i Чорного моря. Нiколи опiсля не могла в порядку пригадати собi того, що бачила i чула за дев'ять днiв свого весiлля з десятим i найбiльшим султаном Османiв. В султанських палатах i на площах столицi гостили сiгiльдарiв, сiпагiв, улюфеджiв, хуребiв, джобеджiв, топджiв, везирiв, бегiв i беглербегiв. А дев'ятого дня, як у навечерi дня, призначеного до вiддання наречено© в руки будучого мужа, удався падишах, немов мiж двома стiнами з золото© парчi i шовку, якi звисали з вiкон i мурiв, на площу гiпподрому й пiд веселе грання музики засiв на престолi та приняв желания найвищих урядовцiв i намiсникiв. На пирi того ж вечера пив султан солодкий сорбет з чашi, рiзьблено© з одного туркуса. Праворуч його сидiв старий заслужений муфтi його дiда Алi Джемалi, а лiворуч Шемс-ефендi, призначений на учителя принцiв. В пирi взяли участь всi професори високих шкiл i академiй. Вони диспутували про ученi справи. На пишно заставлених столах стояли дактилi з Багдада, гранати з Шербана, риж iз Базри i яблука з Ахляту, кожде ваги до сто дiргем![60] Слiдуючого дня перший дружба Агмед-баша попровадив невиданий пишнотою "похiд пальм весiльних". Одна з них складалася з 46 000 малих частей, друга з 60 000. Вони представляли чудовi красою дерева, квiти i звiрята. Для народу уряджено величнi видовища, забави i змагання борцiв, для учених, поетiв i письменникiв духовi турнiри з диспутами. На них поети предкладали до оцiнки весiльнi вiршi й одержували нагороди в золотi. Настуня вперве пiзнала сестер свого мужа: одну, що була жiнкою Лютфi-пашi, i другу за Фергадом-пашою. А потiм i сiмох стри©в Сулеймана. З них найбiльше припали ©й до вподоби Шегiн-Шах i Абдуллаг-Хан, найстарший i наймолодший. Всi вони цiкаво оглядали ©© та старалися влекшити ©й самоту мiж чужими. Але почуття чужостi вiяло на не© нестримно в тiй пишнiй товпi османських вельмож. Як же iнакше виглядало тут весiлля! Здавалось ©й, що цiле життя буде мiж ними чужа-чужениця. Якась дивна туга за чимсь, що зв'язувало б ©© з тими людьми i ©х племенем, опанувала ©©. Молодi ©© очi мимохiть зверталися на мужа. "Яку долю готовить вiн менi?" Вже не запитувала себе в душi: бо вже любила... Перехилила головку i глянула у вiкно. Там серед ночi чудово горiли на ©© честь високi деревлянi вежi, уставленi здовж Золотого Рогу. Золотисто-червона заграва ©х освiтлювала парки сераю й кiмнати гарему. Iз-за мурiв долiтав радiсний рев товпи, розбавлено© на вулицях i площах столицi. Ракети рiжнобарвних огнiв пiдносилися високо до звiздистого неба й немов освiтлювали будучий шлях ©© життя: були мiж ними золотi блиском, як хвилi радостi, були зеленi, як луги весною, були червонi, як свiжа кров, були перлистi, як слези. Вдивилася в них. I тодi принесли ©й пишний калим - весiльний дар Сулеймана, що манив очi, мов грядка раю на землi. Стояли на столах у кiмнатах Ель Хуррем золотi корони й нараменник, садженi брильянтами. I блистiли великi нашийники з перел бiлих, як iней на шибах вiкон, i з перед найдорожчих, чорних, що виглядали, мов краплини найчорнiшо© ночi. I свiтили дивними блесками прекраснi дiядеми з червоних як кров рубiнiв, i з зелених смарагдiв, i з темно-бронзових турмалiнiв, що приносять щастя. А оден був з опалу, з сардiйського каменя недолi, оточений колючим терням, як велiв старий звичай у царськiм родi Османiв. Вiн стояв, напiвприкритий шовковою хустинкою попелястого кольору Iзабеллi. Настуня дивилася на тi дива краси i працi й думала, чи не сниться ©й те все. Але нi. Дотикала тих чудових рiчей. Се була дiйснiсть. Така прегарна дiйснiсть, що навiть ©© мала собачка ставала на лапки i здивовано глядiла на блискучий калим Настунi. Прийшов султан i радiв ©© радiстю. А коли муж запитав ©©, чи подоба╨ться ©й весiльний калим, вiдповiла: - Дуже подоба╨ться менi мiй весiльний калим. Подякуй . вiд мене тим, що приготовляли його. - Але наймилiшо© тобi частi твого калиму ти ще не бачила... Була дуже-дуже цiкава, що се таке. I просила, щоби сказав. Не хотiв. - Побачиш,- вiдповiв усмiхаючись. - Коли? - В п'ятницю, як ©хатимемо з моше©. Се буде твiй дiйсний калим, i я вже наперед тiшуся, що вiн сподоба╨ться тобi... Прийшла п'ятниця. Султан ©хав на престольну молитву до Гагi© Софi©, найбiльшого мечету Царгорода. В золотiй каретi ©хала Ель Хуррем з матiр'ю султана. А за ними безконечний ряд двiрських карет. В нiм ©хав великий гарем, Дерi-Сеадет, султана: стрункi i делiкатнi дiвчатка з Еребу, ще не розвиненi, як пупiнки роз, i огнистi дочки Балкану, i прекраснi бiлi женщини з Кавказу, з очима, мов глибiнь, i рослi та сильнi жiнки з гiр Алтаю. А кругом безлiч вiйськ i народа. А як по престольнiм богослужению ви©здили з мечету i до©здили до Авретбазару - вечерiло. На торговицi, на тiм самiм мiсцi, де колись продали Настуню чорним ╨внухам гарему, побачила вона крiзь вiкно коляси величезну скiлькiсть одягнених по-нашому дiвчат i жiнок. Безмежна радiсть била з ©х очей i облич, i укра©нська пiсня заливала жiночу торговицю Стамбула... - Се твiй калим, Хуррем! - сказав Сулейман.- Вони iдуть додому. Настуня заплакалася з радостi. А великий хор наших жiнок спiвав: Рубай,сину, ясенину - Буде добре клиння! Бери,сину,сиротину - Буде господиня.. Молода султанка плакала, як дитина, у критiй колясi султана Сулеймана i рукою з вiкна пращала великий полон укра©нок. А жiночий похiд, освiчений свiтлом смолоскипiв, спiвав: А у нашiм селi-селi сталась новина: Молодая дiвчинонька сина повила. Не купала, не хрестила, в Дунай пустила... А потому обняли ©© ум турецькi пiснi, що лунали довкруги - так одностайно, як сипаний вiтром пiсок на пустинi. А в улицях Стамбула пiд гук гармат i самопалiв, пiд блиск ракет i гомiн музик шалiли п'янi вiд опiюму кавалькади на п'яних вiд опiюму конях. I клекотiв радiсно весь Стамбул султанський. А живий "калим" Настунi при смолоскипах, з возами харчiв i одягiв, з веселими спiвами тягнув на Пiвнiч, до радного краю Настунi. * * * Та одного, що приготував Сулейман Настунi як частину ©© калиму, не вiдкрив ©й ще. Було се сповнення приречення у справi приняття учителя Абдуллага. Спiлка торговцiв невольницями, до котро© належала колись Настуня, вернула до Кафи у великiм страху. Бо в палатi падишаха нiхто не пояснив ╞брагiмовi, на що треба падишаховi учителя Абдуллага. Старий Iбрагiм одержав тiльки письмо з поручениям до влади в Кафi, щоб доставила до Царгорода Абдуллага. А друге таке письмо пiшло окремо. Старий Iбрагiм у присутностi цiло© спiлки торговцiв повiдомив Абдуллага, що його взивають до султана, очевидно, в якiмсь зв'язку з Роксоляною. Всi спiльники зачали питати Абдуллага, чи не говорив вiн невольницям чогось такого, за що мiг би султан покарати тепер i його, i цiлу спiлку. Абдуллаг вiдповiв: "Аллаг мiй свiдок найбiльший, що я вчив тiльки того, що каже Святе Письмо. А бiлу квiтку з Л╨хiстану я шанував весь час, бо бачив у не© розум, покору i пильнiсть. Але нехай дi╨ться воля Аллага!" Спокiйно сiв Абдуллаг на во╨нну султанську галеру i пiд сторожею при©хав до Царгорода в день перед вiнчанням сво╨© ученицi. Його привели до сераю й повiдомили султана, що вже доставлено Абдуллага з Кафи. Султан сказав, що перша ма╨ побачити його нова султанка Хуррем в день пiсля вiнчання свого, а перед тим ма╨ з Абдуллагом поговорити муфтi Пашасаде. Коли Абдуллага провадили до найвищого заступника султана в духовних справах, вiн налякався зустрiчi з великим вченим. I всю дорогу молився, щоб Аллаг дозволив йому знайти ласку в очах Пашасаде, котрий знав десять способiв читання Корану i всi науки близького й далекого Сходу, почавши вiд науки про небеснi блискучi зорi, скiнчивши на науцi про блискучi зорi в темнiй землi, про самоцвiтне камiння, вживане на лiки у всяких хоробах. А слава його лунала по далеких землях. Щасливо перейшла для Абдуллага авдi╨нцiя у голови учених Кемаля Пашасаде. Вiн говорив з ним довго про способи читання Корану, якi зна╨ звичайно кождий учитель читанки Пророка. Але про те, на що його спровадили до Царгорода, не мiг йому нiчого сказати, бо сам не знав. На другий день по слюбнiй ночi Роксоляни, коли муедзини скiнчили спiвати третiй азан на вежах струнких мiнаретiв, впровадили Абдуллага до кiмнат султанки Роксоляни. Абдуллаг тихо сидiв. Коли вiддалилася прислуга, губився в домислах, чого казала його завiзвати до себе улюблена жiнка падишаха. В сво©й скромностi провiнцiального учителя анi на одну хвилину не припускав, щоб його ждало становище учителя - тут, у величезнiй столицi свiту, де було тiлько великих учених! Ще раз i ще раз переходив у сво©й пам'ятi, чи не сказав колись якогось необережного слова про султана або чи не образив чим його теперiшньо© жiнки. I не мiг пригадати собi нiчого подiбного. Довго ждав Абдуллаг у кiмнатах султанки Роксоляни. Вже так оглянув усi рiчi, дивани й десенi, що бачив ©х докладно, навiть замкнувши очi. Нарештi зашелестiли жiночi кроки за дорогою занавiсою. Вона заколисалася, розхилилася, i в кiмнату вступила вся в чорнiм оксамитi, з одним блискучим брильянтом на грудi i в чудовiм дiядемi з перед бувша невольниця, "знайда з Чорного Шляху", жiнка десятого султана Османiв, велика хатун Хуррем. Була трошки втомлена на обличчi, але весела, як весна. На вид Абдуллага ©© очi засвiтили ще яснiше, як благородний камiнь на ©© грудях. Абдуллаг на той вид так остовпiв, що стратив владу в ногах i навiть не мiг рушитися. Щойно по хвилинi похилився сидячи так, що чолом дiткнув дивану на долiвцi. А велика панi, Роксоляна Хуррем сiла напроти нього так тихо i скромно, як колись, коли ще була невольницею в Кафi. Зовсiм-зовсiм так само... I слези трiснули з очей поважного учителя Корану, що не плакав уже тридцять лiт. А як виходив з будуарiв султанки Ель Хуррем, то ще мав слези в очах. I зi слiзьми говорив до Кiзляр-аги, що тако© султанки не мав ще рiд Османiв, бо вона в такiй покорi слуха╨ науки Корану, як слухала колись невольницею... Скоро розiйшлися по султанськiм сераю похвали Абдуллага. I серця улемiв, хатiбiв та дервiшiв зачали прихилятись до блiдо© чужинки, що полонила серце падишаха. Und mag dein Pfad in Zweifelsnacnt verschwinden - Das Kreuz am Wege wirst du immer finden. Urns Kreuz geht dein, geht aller Menschen Wallen: Am Kreuze mussen alle niederfallen. Am Kreuze, ob sie noch so ferne irren, Muss ihrer Wege Ratsel sich entwirren... XIII. УРОДИНИ ПЕРВОРОДНОГО СИНА РОКСОЛЯНИ Дитина - се в цiлостi будучнiсть, оперта на минувшинi. Вже семий раз сходив мiсяць над Стамбулом, вiдколи молода султанка Ель Хуррем свою службу розсилала, дверi сво©х поко©в на чотири спусти замикала, вiкна в салонах сво©х сама заслоняла,- материнський, маленький, срiбний хрестик з великим болем серця зi ши© здiймала, на деревляний хрест з першого свого "калиму" прив'язала, м'ягким, золотистим шовком разом ©х обвивала, темно-цеглястим i квiтистим адамашком обкладала, у тверду, срiбну парчу поклала й уважно мiж найдорожчi пам'ятки сховала... Сховала в невеличку скриньку-деревлянку, де вже лежав дорогий для не© невольницький одяг, в котрiм ©© вперве побачив володар трьох частей свiту, як у нiм скромно при дверях одалiски як служниця стояла... Там вже лежав обвитий, одинокий, слюбний черевичок, котрий у крамi в Рогатинi з матiр'ю купувала... Там був i кривавий платочок, котрим свою зранену нiжку на Чорнiм Шляху, на Дикiм Полi обтирала, коли йшла степами при чорних мажах скрипучих як татарська бранка i з утоми та з болю упала i пiд бiсурменськими батогами всiм сво©м молоденьким тiленьком дрижала... Там було i маленьке глиняне надщерблене горнятко, котрим у Бахчисараю i потому в Кафi з Клярою чисту воду пила. I пару засушених листочкiв, котрi пiд Чатирдагом, сидячи на возi, на пам'ятку з дерева зiрвала. I маленький камiнчик з святого Афону, де Божу Матiр, що робити, питала... Вже семий раз зiйшов мiсяць над Стамбулом, вiдколи молода султанка Ель Хуррем сво© синi очi бiленькими руками закривала, i перший раз в життi свого мужа Сулеймана цiлувала, i всiм тiлом дрижала, i про цвiтучу й пахучу землю, i про син╨ небо, про батька i про неньку, про день i про нiч, i про весь свiт з розкошi забувала. * * * А як минув перший пал розкоше i перший мiсяць любовi, мов золотистий ручай солодкого меду пролинув, то сумнiв дригнув у серденьку Ель Хуррем. I, мов гiлка осоки, совiсть задрижала. I, мов пташка у клiтцi, думка трiпотала. I тодi молода султанка Ель Хуррем в гарячi пальчики святий Коран брала, й цiлими днями читала, й учителя свого про Божi речi питала, загадку призначiння i життя людини розв'язати гадала. А побожний Абдуллаг благословив Аллага, що така побожна молода султанка настала. Благословив, куди ходив i вчив ©© всего, що сам знав i в що вiрив. - О велика хатун,- казав до Ель Хуррем.- Аллаг посила╨ людину на сей дивний свiт на коротку хвилину. I не спуска╨ з не© ока й уваги вiд колиски до гробу. I, як батько, уважа╨ на свою дитину, котра йде кладкою понад рiку. А кому Аллаг дав бiльше розуму i бiльше сили, вiд того й бiльшого рахунку зажада╨, коли людина перейде стежку свого буття i вип'╨ всi чашi, гiркi i солодкi, котрi ©й Аллаг поклав при дорозi життя. А час до часу присила╨ Аллаг свою пересторогу i, як батько, упомина╨. Так вiрив побожний Абдуллаг i так учив високу ученицю свою, гарну i розумну султанку Роксоляну. Помалу пiзнавала вона 70 сект iсламу з рiжними-прерiжними науками. Та се не вдоволяло ©©. Зачала вчитися мов рiжних народiв, щоб бути товмачем для свого мужа, коли приходили посли з кра©ни нессараг. Скоро пiймала чужi мови, бо дуже прикладалася до науки,- щоб убити внутрiшнiй неспокiй i почуття опущення. Часом до ©© мозку немов ковтали згiрднi думки i слова народних пiсень про потурнакiв, котрi виреклися сво╨© вiри для панства i лакiмства. Тодi тим дужче бралася до працi. А в ©© серденьку все дрижав сумнiв, чи добре зробила, що на сво©й дивнiй стежинi скинула маленький х