тiй хвилi переклав.
   Султанка звернулася до купцiв:
   - Чи хочете самi одержати сей лист до короля, чи маю його переслати
послом при першiй нагодi?
   - Найяснiша панi! Чи не можна так, щоб ми разом з послом по©хали?
   - Можна. Коли вiдходить найближче посольство падишаха в Польщу? -
запитала секретаря.
   - За тиждень, о радiсна мати принца, але можна i приспiшити його
вiдхiд.
   - Чи можете почекати тиждень? - запитала купцiв.
   - Чому не можемо? Певно, що можемо.
   - Зголосiться за тиждень!
   Веселi виходили оба купцi з послухання у велико© султанки. Вже на
подвiр'©, коли нiкого не бачили коло себе, сказав молодший до старшого:
   - А що ти, Мойше. кажеш на тi калiсони, якi вона дару╨ польському
королевi?[78] Я гадав, що вона йому напише: "Як не зробиш те, що кажу, то
я на тебе кину з одного боку яничарiв, а з другого боку зо двi татарськi
орди". А вона йому калiсони посила╨!
   - Видиш, Срулю, я дотепер гадав, що маю розумного спiльника. Чи ти не
розумi╨ш, що значить, як така делiкатна панi посила╨ такий дарунок? Ну,
ну! А я тобi кажу, що тих дарункiв вистарчить, щоб настрашити найлiпших
генералiв, i то не тiльки польських, але на цiлiм свiтi.
   - Чому? Чим? Калiсонами?
   - Срулю! Ти не видиш, що тут робиться? Яке тут войсько сто©ть? ╞ як тут
кипить? I кiлько його приходить? Нiби йому не все одно, куди йти? А ти
гада╨ш, що якби ©© образили, а вона якби вчiпилася чоловiка, то вiн не
пiшов би на Польщу? Ти гада╨ш, що то iнакше, як з тво╨ю або мо╨ю жiнкою?
Всi кажуть, що ти розумний купець, а нiби ти не мусиш ©хати з Перемишля до
Львова, як вона тобi каже, що ©й там чогось треба? I що тобi помага╨ твiй
розум?
   - То ти гада╨ш, що тут так само?
   - А ти гада╨ш, що iнакше? Ну, ну. Я вже ©й добре придивився. Що султан
розумний, то певно, бо дурного так не слухали б. Але що при нiй йому його
розум нiчого не поможе, се таке певне, як те, що ми в нашого знакомого
дiстанемо на шабас "локшини". Ти зна╨ш, як вона грозить тим "дарунком"?
Вона каже, що як не послухають ©© й не зроблять нам справедливостi, то так
©х обiдре, що лишаться в тих калiсонах. Ану, побачиш, як нам скоро
залагодять справу, як лише побачать тi "дарунки"!
   - Коли ти так дума╨ш, то чому ти не попросив ©©, аби нам дала дозвiл на
свобiдну торговлю?
   - Чому? Бо я зараз без не© дiстану. Аво! Тiльки догонимо тих, що вiд
не© вийшли. Вони нас зараз запровадять самi туди, де треба. Ану, якби не
запровадили! Ну, ну! Я тобi, Срулю, кажу, що ми тепер були лiпше, нiж у
самого султана. Тепер нам нiхто не скаже: "Нi". Та султанка така сама, як
©© мама. Небiжчик чоловiк, нам всi казали, так само ©© слухав, хоч був
розумний чоловiк.
   Обидва купцi згодилися, що тут розум чоловiка на нiщо не придасться, i
поспiшили за достойниками. Тi дiйсно взяли ©х з собою з найбiльшою
чемнiстю, бо могутня була султанка Ель Хуррем, а хто раз в ласцi
переступив ©© порiг, за тим iшла ©© опiка, мов благодатне свiтло сонця.

   * * *

   Солодка думка про грiх - i тяжка путь праведно© людини. А найсолодша та
думка, що провадить до найбiльшого грiха. I ©© найтяжче викорiнити в собi.
   Молодiй султанцi Ель Хуррем довго здавалося, що вона викорiнила в собi
злу думку, яку мала про первородного сина свого мужа вiд iншо© жiнки.
   Живучи зi сво╨ю праведною матiр'ю, мала навiть такi часи, що з
прихильнiстю дивилася, як пiдростав малий Мустафа, первородний син
Сулеймана, i як бiгав по зелених травниках садiв, i як яничаре на коня
його саджали. А мав вiн чорнi очi й велику живiсть свого батька, бiльшу
вiд ©© сина Селiма.
   I в тiм блаженнiм часi Роксоляни, коли спокiй чула в душi сво©й,
прийшов на свiт другий син ©©, Баязед, викапаний батько. А як розпiзнала
його риси, то вiдразу серце ©© загорiлося любов'ю.
   А що в очах i в душi сво©й мала вже сить великих торжеств, просила
свого мужа, щоб обрiзання ©© другого сина Баязеда вiдбулося якнайтихiше i
щоб кошти, якi мали видати на торжественне обрiзання султанського сина,
були ужитi на шпиталi, святинi й убогих. I ще просила увiльнити триста
невольникiв i триста невольниць з ©© рiдного краю. Не могла його забути,
хоч казала чоловiковi свому, що його край - се також ©© край. I сталося
пiсля волi ©©.
   А в часi тишi, яка панувала в сераю, коли обрiзувано сина ©© Баязеда,
вiдчула його мати, що зла думка ©© була в нiй тiльки зломана, а не
викорiнена. Була зломана, але випрямилася, коли слуги ©© переповiдали ©й
кожде слово, яке чули в палатах i поза сера╨м вiд слуг везирiв i вельмож.
I бiль великий наростав у серцi султанки Ель Хуррем. Наростав i скипiв, як
скипiла кров, що нароста╨ в болючо натисненiм мiсцi.
   Аж одно© жарко© ночi, коли ©© муж був на ловах i вона сама глядiла на
колиски дiтей сво©х, вибухло бунтом серце Роксоляни. I вона вимовила до
себе отсi слова проти невидимих обидникiв сво©х: "Пождiть, пождiть, а я
вам покажу, що на престолi султанiв засяде "син невольницi" i "внук
жебрачки"!.. Я вам поломлю старi закони вашi так, як ви ломите серце мо╨!"
   Нiкого, кромi дiтей, не було в кiмнатi Ель Хуррем, коли вона вимовляла
до себе сi важкi слова. I нiхто ©х не чув, кромi всемогучого Бога, що дав
людинi свобiдну волю до добра i зла. А над Стамбулом сунула тодi тяжка,
синя хмара. I лискавицi ©© освiтлювали час до часу золотi пiвмiсяцi на
струнких мiнаретах столицi. А дощ великими каплинами падав на широке листя
платанiв i шелестiв по султанських садах, i дуже вiтер кидав брамами сераю
та термосив вiконницi гарему.
   А то© ночi снився сон султанцi.
   В однiй хвилинi вiдчинилися всi дверi i всi занавiси в палатах
султанiв, як вони мали по царях Византi©. I заблистiли ©х долiвки з
гебану, золота й алябастру, ©х зеркальнi стiни й блискучi повали. I ангел
Господень йшов коридорами й салями палат i бiлим крилом показував дивнi
образи i тiнi, що появлялися на зеркальних стiнах i на блискучих долiвках
з мармору. I взрiла султанка змiст дванадцяти столiть на стiнах i всi
та╨мнi справи царiв Византi© й турецьких султанiв. Узрiла свiтлих i
великих, що боялися Бога i мудрiсть мали в очах. Узрiла Ольгу, ки©вську
княгиню, жiнку Iгоря, матiр Святослава, що приняла хрест у сих палатах -
приняла втайнi перед родом i народом сво©м. Iшла тиха i скромна, в бiлiй
одежинi i дивилася мовчки на нову царицю зi сво╨© землi. Султанка Ель
Хуррем у снi дивувалась, що аж тепер згадала ту велику княгиню. Згадала i
сказала: "Я маю завдання ще тяжче, нiж ти!.." А княгиня Ольга мовчки
перейшла, лишень хрест мiцнiше до грудi притиснула.
   I взрiла султанка великi злочини, пiдкупства й убийства. А на вид
одного задрижала вся: в дiядемi з перед, зi скриптом у руцi, йшла якась
жiнка з давнiх, давнiх часiв, а бiля не© хлопець, з обличчя видно, що ©©
дитя. А з сусiднiх поко©в надiйшли кати... I мати ©м вiддала рiдную
дитину... В сусiднiй кiмнатi виривали очi синовi ©©.
   Султанка Ель Хуррем скричала у снi. I пiт студений облив ©© личко. I
збудилася. А як знов заснула, побачила кару за злочини тi. Побачила, як
гнила живцем Византiя в золотi й пурпурi. Побачила, як предок ©© чоловiка
на мiсто наступав i як таранами мури розбивав. Узрiла ряд султанiв аж до
мужа свого. Втiм рука червона вирвала подобу Мустафи молодого й на столi
султанiв поклала - Селiма... Пiзнала Ель Хуррем любi очi сина. Узрiла, як
Стамбулом три армi© йшли, як Селiм висилав ©х на новi пiдбо©...
   Тут збудилася i - рiшилася.
   А дощ так плакав по садах султанських, як плаче дитина за матiр'ю...



   XVII. ДЖIГАД

   "Коли Джiгад займеться на землi, тодi по небi
   ходить заграва пожарна... Тодi стогнуть шляхи пiд
   важкими колесами пушок Халiфа. Тодi дуднять дороги
   вiд тупоту кiнних полкiв його. Тодi чорнiють поля
   вiд пiших вiйськ падишаха, що пливуть, як
   повiнь. Тодi гуде плач жiнок i дiтей християнських,
   як шум у градовiй хмарi. Бо жах великий несе
   з собою Джiгад!"

   Та╨мнича рука Господня зiслала на землю 1526 рiк. Такого дивного року
не пам'ятали найстаршi люде у Стамбулi. Сонце вдень нагрiвало воздух так
сильно, що ночами прiв навiть небесний фiрманент i зi звiзд капав огняний
пiт на землю: на Золоту пристань Стамбула, на море Мармара i на Долину
Солодких Вiд.
   А як розвинулися липи з бiгом гарячих днiв, то по довгих тижнях ночей
без роси бачили люде ранком пiд липами i яворами дивний "пiт небесний",
що, мов липкий мiд, покривав камiння пiд ними. А подорожнiм, що в тi ночi
спали пiд отвертим небом, злипалося волосся, й одяг ©х покритий був
каплинами зоряного поту, що капав з небесних звiзд на грiшну землю i на
людей ©©.
   I в тi страшнi часи, коли прiв вiд жаху фiрманент небесний, постановив
найбiльший султан Османiв рушити на завоювання землi "джаврiв". Тодi
отворено святу Браму Фетви i зi всiх мiнаретiв Стамбула голосно закричали
мослемськi муедзини: "Йдiть, легкi i тяжкi, та ревнуйте добром i кров'ю на
шляху Господнiм!
   А сто вистрiлiв з гармат оповiстило початок Джiгаду. Так зачався Джiгад
- святий поход султана Сулеймана. А в перший день Джiгаду падав дощ
кривавий на землю християнську, на шляхи, котрими мали йти небаром великi
полки падишаха. Падав дощ кривавий, хоч на небi не було нi вiтру, нi
хмари. Впав i лежав на полях, стежках i шляхах вiд полудня до ночi. А в
воздусi на угорських рiвнинах пiднявся пил кривавий i тижнями стояв на
небi. Стояв i страшно свiтив хмарами вдень i вночi. I жах великий пiшов по
безмежних пуштах угорських i по замках лицарських. А безнадiйнiсть чорним
саваном покрила соняшнi землi мадярiв i хорватiв вiд краю до краю.
   А як сiмома брамами Стамбула сунули, мов туча, на святий Джiгад полки
Сулеймана, надiйшла буря вiд Чорного моря. I йшла перед вiйськом великого
султана i сипала дивним дощем бiлих риб, що милями заслав дорогу полкам
падишаха. Мусульманське вiйсько з острахом вдивлялося в свого монарха. А
вiн ©хав на чорнiм як нiч конi, пiд зеленим прапором Пророка, з мечем
Магомета, "Твердий i Великий" султан Сулейман i нi оком не дрiгнув,
дивлячись на дивнi знаки небеснi. А вiйсько його вдивлялося, як в образ, у
неповорушну постать Сулеймана, що ©хав на бистрiм конi, мов висока кам'яна
подоба Господньо© кари. Нiякого металу, опрiч твердо© сталi, не мав на
собi нi при собi, нiяко© оздоби одяг його[79].
   А бiля нього ©хала в арабськiм вовнянiм бурнусi i в кашмiрськiм шалю, у
критiй колясi за ненецьким склом улюблена жiнка завойовника, прегарна
Роксоляна Хуррем, "серденько серця султана Сулеймана".
   А як на обрiю зникали найвищi вежi Царгорода, султан пересiв з коня до
карети жiнки, щоб розпращатися з нею, i сказав:
   - Я додержу слова i покажу тобi, як вигляда╨ битва. Пришлю по тебе. А
тобi в опiку вiддаю мого найстаршого сина.
   Червень ударила в обличчя Ель Хуррем. Велике довiр'я мужа так на не©
подiлало, як грiм з ясного неба. I аж слези витиснуло ©й з очей.
   Сулейман Великий щось важив у душi. По хвилi сказав:
   - Ти зна╨ш, хто тепер командант Стамбула?
   - Знаю,- вiдповiла, здивована,- Кассiм.
   - Так, Кассiм. Але вiн ©де зi мною на вiйну.
   - То його заступник.
   - Так, але вiн старий i не вiдважиться нiчого важнiшого сам зарядити.
   - Отже хто? - запитала.
   - Ти,- вiдповiв так тихо, що здавалося, немовби се причулося ©й.
   - Чи ти дав такий наказ?
   - Перша основа правлiння: не видавати непотрiбних наказiв, бо се
перешкоджа╨ в працi чесним людям.
   - А друга? - запитала.
   - Друга та, про яку все говорив менi мiй покiйний батько Селiм,- нехай
Аллаг буде милостивий душi його! Вiн казав:
   "Щоби здобути державу, треба мати у вiдповiднiй порi не бiльше як сто
розумних людей, котрi по наказу одного готовi на всяку працю i на всякi
жертви. А щоби правити державою, вистарчить п'ять таких людей". Чи ти, о
Хуррем, ма╨ш таких п'ять довiрених людей? Я тому тебе питаю, бо Стамбул -
командант всiм городам мо©м, а ти будеш фактичним командантом Стамбула.
   Задумалася й вiдповiла:
   - А коли б я не мала, то що треба робити, щоб ©х знайти i придержати
при собi?
   - Ти розумно запитала, о Хуррем! Але нiяка людина не знаходить таких
людей, бо ©х знаходить i присила╨ для доброго дiла тiльки всемогучий
Аллаг. I вони по волi Його так стягнуться до доброго володаря, як
стягаються опилки залiза до магнету, який недавно показував тобi штукар
венецький.
   - А як же пiзнати ©х?
   - Пiзнати ©х можна тiльки по довшiм часi по ©х робучостi i правостi. Сi
двi прикмети - се як дво╨ очей людини. Одна без друго© може також
iснувати, i навiть може приносити хосен. Але помiчник влади без одно© з
тих прикмет - се калiка.
   - А як же задержати таких людей при собi?
   - Мiй покiйний батько Селiм,- нехай Аллаг буде милостивий душi його,-
так учив мене, о Хуррем, а мав вiн досвiд великий: перша прикмета володаря
- нiколи не закпити собi з вiрного слуги! А що дуже довго треба ждати,
заки перекона╨шся, хто тобi вiрний, отож нiколи не кпи собi з нiкого, що
сто©ть при тобi. Лучше убити, нiж закпити. Бо глум - се отруя, що затрою╨
серце обидвох. Отро╨нi люде нi працювати, нi правити не можуть.
   - Я ще нiколи не закпила собi зi слуг сво©х.
   - Знаю, о Хуррем, бо уважно придивляюся тобi, вiдколи ти перший раз
пiднесла на мене несмiлi очi сво©. I тому, власне, кажу тобi, що ти будеш
тепер правдивим командантом Стамбула i без наказу мого.
   - Я маю тiльки оден грiх на душi: я казала убити без переслухання
великого везира Агмеда-башу. Слези виступили ©й з очей.
   - Так, о Хуррем. Се грiх проти волi всевiдучого Аллага. I найгiрший
злочинець ма╨ право говорити свобiдно перед смертю. I коли б ти, о Хуррем,
побачила бунт Стамбула проти себе i бунт всiх городiв мо©х iз-за домагання
смертi останнього бiдака в державi, а не уступила перед тим домаганням,
заки перекона╨шся про вину, i мусiла втiкати, i коли б я знайшов тебе
опущену в пустинi, по утратi цiло© держави,- я сказав би тобi: "Ти була
добрим командантом Стамбула!" Бо володар, о Хуррем, тiльки заступа╨ святу
волю Аллага, i справедливiсть Його по силам сво©м, I тому такий високий
престол володаря. I тому так далеко сяга╨ рука його. Але та рука в'яне без
справедливостi.
   Тут Сулейман Величавий глибоко вдивився в синi очi Ель Хуррем i доповiв
отсi слова: "Аллагу Акбар!" (Бог всемогучий!) Господь всемогучий царству╨
над усiми землями й водами, над звiздами й воздухами. I без волi Його не
виросте й не впаде нi червак, нi людина, нi пташина з гнiзда. Вiн тяжко
кара╨ за все, що зробить людина проти свято© волi Його, котра так
корiниться в совiстi людини, як корiниться дерево в землi, як корiниться
державна влада в послусi народу, А дiл Господнiх нiколи не зрозумi╨
людина. А хто думав би, що розумi╨ ©х, той був би подiбний до слiпо©
людини, котра, обмацавши хвiст мого коня, говорила б iншим, що зна╨ його
красу, расу i рiст.
   Так говорив до жiнки найбiльший султан Османiв.
   А попри звiльна ©дучий повiз, як води, плили густi лави пiхоти
мослемiв. Вони з молитвою на устах переходили попри осклену карету
Сулеймана Справедливого, i монотонно, як дощi осiннi, звенiли на шляху
незлiчимi кроки ©х.
   Молода султанка Ель Хуррем аж похилилася пiд вагою слiв свого мужа.
Вiдчувала, що все, все було в них таке правдиве, як золото. I вона все
дочиста готова була цiле життя сповняти,- з ви©мком одного,
одного-однiсенького... Перед очима стояв ©й первородний синок ©© мужа вiд
iншо© жiнки, що заступав ©© власному синовi шлях до престола султанiв.
   Зiтхнула i запитала:
   - А яка друга прикмета володаря по думцi твого розумного батька,- нехай
Аллаг буде милостивий душi його!
   - Друга прикмета володаря, о Хуррем,- так учив мене мiй покiйний батько
Селiм,- нехай Аллаг буде милостивий душi його,- така: "Не вiр нiкому без
пiдстави! А раз повiривши, вивисши його. А раз вивисшивши, не бери назад
ви-висшення того, поки суд iнших справедливих людей не скаже, що та людина
стала недостойна твого вивисшення. Бо слово тво╨, раз випущене, подiбне до
полку, який ти пустив уже до бою. Той полк уже не твiй: вiн у руках
Аллага, що рiша╨ в бою".
   Сулейман Величавий надумувався i додав по хвилi:
   - Коли iнакше робитимеш, внесеш замiшання там, де повинен бути лад i
спокiй. I в тiм замiшаннi сама станеш подiбна до фуркала на вежi, з
котрого так весело смiються малi дiти, а котрим вiтер крутить, з котрого
боку повi╨.
   - Розумно тебе вчив твiй покiйний батько Селiм,нехай Аллаг буде
милостивий душi його! А яка третя прикмета доброго володаря?
   - А третя прикмета доброго володаря, так учив мене мiй покiйний батько
Селiм,- нехай Аллаг буде милостивий душi його,- ╨сть увага, щоби слуги не
були нiколи без роботи: бо лiнь - се мати злочинiв. Та рiвно добре треба
уважати, щоби слуги тво© не були перетяженi завеликою працею. Бо така
праця скорше або пiзнiше доводить до отупiння. А лекше ╨сть мудрому i
справедливому володаревi дати собi раду навiть тодi, коли вiн оточений
розумними злодiями, нiж коли вiн оточений чесними туманами, хоч дуже зле i
одно, i друге. I ще вчив мене мiй покiйний батько Селiм,- нехай Аллаг буде
милостивий душi його,- щоб не давати то© працi великому везировi, котру
може зробити везир, нi головному суддi то©, котру може зробити звичайний
суддя. Нi не посилати аги яничарiв туди, де досить пiслати звичайного
дверника. Нi не поручати одно© роботи кiльком, бо тодi нiхто за працю не
може одвiчати. Нi не вiрити кравцевi, що вiн умi╨ добре пiдкувати коня, а
ковалевi, що зна╨ мiст покласти. I все казав, що ранок мудрiший вiд
вечера. Тому перед вирiшенням важнiйшо© справи радив переспати кiлька
ночей пiдряд,- нехай вiн спокiйно спить у гробницi сво©й!
   Султан пригадав собi щось i додав:
   - I ще казав менi мiй покiйний батько Селiм,- нехай Аллаг буде
милостивий душi його: "Шануй стан духовний! Але не вiр, не вiр, не вiр
тим, котрi других накликають до жертв, а самi нiчого не жертвують на нiщо!
Се напевно злодi© й обманцi, хочби мали на собi одяги хабiтiв i дервiшiв i
хочби по три рази були у святiм мiстi Меццi, при гробi Пророка. Не будь, о
сину, дурнiший вiд дикого звiряти, котре обмина╨ дерева i корчi, якi не
дають доброго овочу в жертвi зi себе, лиш отруйнi ягоди. Се насiнники
непослуху, бунту й упадку". Так учив мене мiй покiйний батько Селiм,-
нехай Аллаг буде милостивий душi його!
   - Я дуже буду пам'ятати науки покiйного батька твого,- нехай Аллаг буде
милостивий душi його! Але я ще бiльше пам'ятала б науку твою! Скажи менi,
чи люде добрi, чи злi? Поважно вiдповiв Сулейман Величавий:
   - О серце серця мого! Я ще не маю такого досвiду, який мав мiй покiйний
батько Селiм,- нехай Аллаг буде милостивий душi його! Але менi зда╨ться,
що люде не добрi i не злi. Вони такi, якими ©х роблять ©х начальники у
кождий час i в кождiй кра©нi. Тому за все вiдповiдають верхи, хоч
розумi╨ться, ╨ в кождiм народi люде, з яких i найлучшi верхи нiчого
путнього не зроблять. ╙ й цiлi народи, що вродилися карликами, хоч не раз
бувають числом великi. Коли давно-давно втiкали предки мо© з глибини Азi©
перед найбiльшим завойовником ©©, вони по дорозi зустрiчали такi
народи-карлики, великi тiлом i числом, бурливi й бунтiвничi, але маленькi
духом. Бо велич духу людей i народiв мiрить Аллаг покорою ©х i готовiстю
жертви для влади сво╨©. I нiяка людська праця не дасть непокiрним народам
сили, поки не покоряться. Але на загал добрий приклад верхiв робить чуда у
народiв. Народ все дивиться на сво© верхи. Чи ти зна╨ш, о Хуррем, кiлько
добра в сем'ях правовiрних мослемiв зробила ти двома добрими вчинками?
   - Котрими? - запитала.
   - Перший був той, що ти сама обняла заряд велико© кухнi сераю. Ще перед
самим ви©здом мо©м, коли я пращався з членами ради улемiв, iмамiв i
хабiтiв, вони благословили тебе, кажучи: "Вже ма╨мо вiсти навiть з далеких
околиць, як по-дiлала праця хассаке Хуррем".
   - Як же? - запитала цiкаво.
   - Так подiлала, що жiнки i дочки навiть найзаможнiших родiв iдуть за
тво©м прикладом. I радо працюють, кажучи:
   "Коли жiнка могутнього султана може працювати, то можемо i ми".
   - А яке ж друге дiло було добре?
   - А друге, о Хуррем, було ще краще: те, що ти не соромилася сво╨©
матерi. Як далеко дiйшла вiстка про се, так далеко сягнуло добре дiло
тво╨. I не одна дочка помогла на старостi лiт сво©й матерi, не оден син
помiг свому батьковi. Ми ©демо, а та вiстка дальше йде. I дiйде вiд краю
усе© держави, а може, й поза не©.
   Сулейман Величавий похилився до колiн сво╨© улюблено© жiнки й поцiлував
обi руки ©©. А попри звiльна ©дучий повiз, як води, плили густi лави пiших
вiйськ мослемiв. Вони з молитвою на устах переходили попри осклену карету
Сулеймана Справедливого. I монотонно, як осiннi дощi, звенiли на шляху
незлiчимi кроки ©х.
   - Так само, як добрi дiла, дiлають на народ i дiла недобрi верхiв його.
А коли тих недобрих дiл назбира╨ться забагато, тодi всемогучий Аллаг
важить ©х у справедливих руках сво©х i на такий нарiд, в котрiм переважили
недобрi дiла, посила╨ кривавий бич з руки сво╨©. I такий бич Господнiй
╨сьм тепер i я, о Хуррем. То не мiй розум, о Хуррем, зiбрав ту силу, що
пливе тепер сими шляхами на землi нессараг! То вiчний розум Аллага. То не
моя сила iде, о Хуррем. То йде частинка незмiрних сил Аллага! А я, о
Хуррем, лише трiсочка, яку несе з собою повiнь страшно© кари Його. ╞ тому
я так спокiйно дивлюся на тi знаки Господнi на землi й на небi.
   Молода султанка Ель Хуррем вся замiнилася в слух. Сулейман Величавий
рiс в очах ©©. З острахом запитала:
   - А як далеко ти зайдеш тепер?
   - Се зна╨ тiльки Аллаг i Пророк його Магомет. Я не знаю, о Хуррем. Я
стану там, де мене спинить всемогучий Аллаг невидимою рукою сво╨ю.
   Муедзини зачали спiвати третiй азан на горбах високих верблюдiв.
   Як оком сягнути, задержались на шляхах всi вiйська мослемiв. Стала й
золотиста карета Ель Хуррем. Сулейман Великий висiв з повозу i разом з
вiйськом сво©м упав на землю, на диван молитовний, лицем обернений до
Мекки. Молився.
   А коли Сулейман встав, то як далеко сягали очi, видно було, як
зверталися на нього побожнi погляди мослемiв i як уста ©х шептали молитви
до Бога за свого султана.
   Сулейман пращав улюблену жiнку i, поклавши праву руку на серце, вимовив
ще отсi слова:
   - Аллагу Акбар! Я додержу слова, як тiльки Бог всемогучий дозволить на
те. Бо думка людини - се нiч без свiтла Його, а сила людини - се сила
маленько© дитини без помочi Його, а розум людини - се пiна на водi без
мудростi Його, а життя людини - се якийсь дурний, бо безцiльний, сон без
ласки Його!
   Ще обтулив шалем бiлi руки Ель Хуррем, що витягнулися до нього з вiкна
карети. Ще раз поздоровив ©©, вискочив на коня й, не оглядаючись бiльше,
рушив у дорогу, серед ентузiястичного крику всего вiйська, що гримiв, як
грiм у хмарi.
   Великий султан по©хав на Джiгад. А за ним лавами ©хала пишна кiннота й
артилерiя i плила струями пiхота, обминаючи з пошаною повiз султанки. А
повiз ©© стояв на шляху, поки виднiв ще на конi Сулейман Величавий, що
зник на обрiю, як сон. Тiльки ще раз блиснув на горбi зелений прапор його.
I довго летiли за ним на тлi неба стада чорних крукiв i великi супи -
страшнi "воздушнi черви". На ©х вид хри-стияне в Стамбулi хрестилися й
вiдмовляли молитви.

   * * *

   Султан Сулейман перший i одинокий раз не додержав слова, яке дав
улюбленiй жiнцi сво©й. Не додержав, бо не мiг додержати.
   Дня 29 серпня 1526 p. несподiвано зустрiвся коло Могача над Дуна╨м з
усiм вiйськом угорського короля Людвика. Було саме полудн╨, як заграла до
битви музика мадярiв i рушило бiгом до бою ©х блискуче лицарство. До двох
годин проломив його, а заки сонце зайшло - смертельно викосив великий
завойовник Османiв. А король угорський в утечi утонув в однiй з рiк
угорських, i нiяко© битви не мiг султан показати жiнцi сво©й.
   Сулейман заняв столицю Угорщини без бою i в 1200 скринях з буйволових
шкiр вивiз до Царгорода всi скарби i клейноди ©©. Несподiвана легкiсть
побiди застановила його так, що не пробував iти дальше. Оглянув тiльки
чорнi гори Карпати i став на границях Угорщини, котра ночами свiтила
загравами пожарiв, немов велика жертва за грiхи.
   Ще з дороги султан прислав до Ель Хуррем свого любимця Кассiма,
команданта Стамбула, з прекрасними дiядемами й нашийниками угорських
королевих на перепросини, що не мiг додержати слова. Кассiм, вручаючи
дорогi дари, додав:
   "Але ми всi вiримо, що падишах додержить слова".
   Кассiм говорив правду.
   Бо новий, ще бiльший "джiгад" задумав падишах мослемiв.
   А заки вiн вернув несподiвано з походу, його люба жiнка зазнала тако©
муки в царських палатах, яко© не зазнала навiть тодi, коли ©© гнали в
неволю сирими батогами Диким Полем кили©мським i Чорним Шляхом ординським.
Бо ╨ в душi людини також дикi поля i чорнi шляхи.
   Мала владу в столицi.
   Кождого дня рано з'являвся у не© заступник Кассiма i, кланяючись
низько, вiтав ©© словами:
   - О, радiсна мати принца Селiма! Благословенне хай буде iм'я тво╨, як
iм'я Хадiжi, жiнки Пророка!..
   А на питання, з чим прийшов, зачинав постiйно так говорити: "Остання
нiч принесла тiлько важних справ до столицi падишаха, кiлько ╨сть звiзд на
небеснiм одязi Аллага! Та я представлю тобi, о радiсна мати принца, тiльки
деякi, щоб попросити поради у доброго серця твого".
   I оповiдав зi спущеними вниз очима, часом пiдносячи ©х на яснi очi
жiнки падишаха. Голова ©й крутилася вiд тих справ, якi викидала величезна
машина столицi держави, що простягалася на трьох частях свiту. Не знала
досi, що чоловiк ©© двига╨ на собi весь той безмiрний тягар. Вже першого
дня зрозумiла, чому ©© чоловiк так часто приходив з почервонiлими очима i
так тихо сидiв при нiй, як хоре дитя при матерi. Деякi справи були такi
помотанi, що дiйсно тiльки серцем, а не розумом можна було ©х спробувати
розв'язати.
   По двогодиннiй розмовi з заступником Кассiма просила його, щоб перестав
говорити дальше, бо була дуже втомлена.
   Той кланявся низько i вiдходив, лицем обернений до не©, раз у раз
повторяючи слова: "Благословенне хай буде iм'я тво╨, як iм'я Хадiжi, жiнки
Пророка, що покiрно несла тягар життя з чоловiком сво©м!"
   По кождiй такiй авдi╨нцi© мала вгляд у глибини Стамбула, в верхи i низи
його. I все напiвпритомна вiд навалу думок лягала на диван i примикала
розгорiлi очi.
   Змучена до краю, ви©здила по кождiй розмовi з заступником Кассiма або
до Бiн-Бiр-Дiреку[80], або до ╙нi-Батан-Сераю[81] на вiдпочинок.
   Вiдпочивала в лодцi, бо мучили ©© й томили звiти i поради, яких у не©
засягав командант Стамбула. А ще бiльше мучило ©© почуття величезно© влади
в наймогутшiй державi свiту. Не знала, що з тою владою нi починати, нi
робити, бо ще не прийшов ©© час.
   Але думка про Мустафу мучила ©© найгiрше.
   Бо мала пiд опiкою первородного сина мужа свого вiд iншо© жiнки. I чула
безмiрний тягар на собi - на саму думку, що було б, коли муж повернув би й
не застав Мустафи.
   А ще бiльше мучила ©© думка про пустку, яка була б на тiм мiсцi, де
любив гратися в садi малий Мустафа.
   Вiдчувала, що полекшало б ©й, якби могла висповiдатися перед матiр'ю зi
сво©х думок. Знала се напевно. I знала, що мати зняла би з не© той тягар,
вiд котрого аж помарнiла. Але не могла того сказати.
   Боялася. Бачила в уявi наперед, як мати перехрестила б себе i ©©,
вчувши про те. I якi очi мала б i як поблiдла б.
   I навiть знала, що i як мати говорила б на те. Знала, що сказала б ©й:
"Ти була у мене добра, золота дитина, а зло зачалося, вiдколи ти скинула з
себе той хрестик, котрий я тобi дала. I потому скидала ти вже одно за
другим, аж поки не дiйшла там, де тепер сто©ш i дума╨ш".
   Але чогось iншого боялася ще бiльше. Раз зачавши сповiдатися, була б
висповiдалася i з того, як убила непереслуханого Агмеда-башу. Думала, що
тодi мати не могла б довше жити пiд одним дахом з нею - з убийницею.
   Думала: або пiд вражiнням того всего трiсло б матерi серце, або
покинула б мене, сплакана, впавши на силах, i що ж тодi сказати
Сулеймановi, котрий напевно довiда╨ться, в якiм станi мати опускала б
палати. Що сказати?!
   Знала свою матiр лучше, нiж себе. I знала, що вона вийшла б вiд не© так
без нiчого, як прийшла,- тiльки з великим горем. Не могла.
   А втiм, а втiм! Чи ж можливо не бачити сина на престолi султанiв?
   Так мучилася прекрасна султанка Ель Хуррем, коли несподiвано вернув муж
з походу.
   О, як же вiтала його! З дiйсною радiстю i з дiйсним смутком, вся
змiшана в нутрi сво©м. А вечером дрожачими устами дякувала Богу, що ще i
сим разом охоронив ©© - вiд здобуття золотого престола Османiв для
потомства свого.
   Дякувала. А на днi серця чула, що вже не перепустить друго© нагоди. О,
нi!..
   Вже привикла до думки про здобуття золотого престола Османiв. Тодi
вихова╨ синiв так, як уважа╨. О! I тодi зачне снувати плани i дiла, якими
перевищить велику княгиню Ольгу, котра в сих палатах приймала хрест - так
само потайки, як пота╨мно i вона несе свiй невидимий хрест терпiння, в
котрiм уже призабула святi слова Господньо© молитви: "...i не введи нас во
iскушенi╨..."
   А горами Балканами йшла в тiм часi осiнь. I немов горiло золоте й
червоне листя дерев, як останн╨ пращання. Дерева стояли в блиску плодiв
сво©х, мов священики перед вiвтарями у ризах золотистих, червоно пiдшитих.
   У садах сербiв i болгарiв стояли достиглi овочi. Осiнь здiйснила всi
мрi© весни. I спокiйно глядiла у синьо-лазуровий небосклiн небесний, по
котрiм тихо котилося золоте велике сонце, одна з порошинок давнiх творiв
Божих.
   З них людина бачить зникаюче маленьку часть i тiшиться тим, що бачить,
як тiшиться метелик одним днем життя,
   Але як на полях i в садах дозрiва╨ всяке добре насiння плодiв землi,
так дозрiва╨ й усяке зiлля отруйне. А хто завчасу не виполе його зi сво╨©
землi, той побачить, як отруйне зiлля переможе й заглушить усяке добре
насiння.

   * * *

   Коли Сулейман вдруге вибирався на святий Джiгад i вже було певно, що
разом з ним по©де сим разом на вiйну i султанка Ель Хуррем, запитала вона
Кассiма, команданта Стамбула:
   - Скажи менi, як, властиво, вигляда╨ Джiгад? А все веселий Кассiм
споважнiв на обличчi, повагом склонився й вiдповiв:
   - О радiсна мати принца! Коли Джiгад займеться на землi, тодi по небi
ходить заграва пожарна. I кида╨ кривавi блиски сво© на чорнi стовпища i
хмари диму. Тодi стогнуть шляхи пiд важкими колесами гармат Халiфа. Тодi
дуднять дороги вiд тупоту кiнних полкiв його. Тодi чорнiють поля вiд пiших
вiйськ падишаха, що пливуть, як повiнь. Тодi так гуде плач жiнок i дiтей
християнських, як шум у градовiй тучi. Бо жах великий несе з собою Джiгад!
   - То ти кажеш, Кассiм, що Джiгад страшний?
   - Дуже страшний, о велика хатун!
   - А чи ╨ ще щось страшнiша, нiж Джiгад? Командант Стамбула надумувався
хвилину й вiдповiв з острахом в очах:
   - ╙ ще страшнiша рiч, нiж Джiгад, о радiсна мати принца!
   - Чи ти, о Кассiм, бачив ту ще страшнiшу рiч?
   - Я бачив початок ©©, о панi, який удусив зараз сво╨ю рукою султан
Сулейман,- нехай благословенне буде iм'я його вовiки! Але про ту ще
страшнiшу рiч не вiльно навiть думати, не то говорити, о найяснiша панi!
   Очi султанки заблистiли цiкавiстю. Вона хвилинку вагалася i промовила
живо:
   - О Кассiм! Ти скажеш менi, що се була за рiч, ще страшнiша, нiж
Джiгад, котру ти бачив на сво© власнi очi! Я вiрю тобi, о Кассiм, що ти
скажеш менi правду!
   - Все опрiч того скажу, о радiсна мати принца! А того не можу сказати,
вибач вiрному слузi падишаха i свому!
   - Чому не можеш сказати, о Кассiм? - запитала уражена.- Адже коли ся
рiч ще страшнiша, нiж великий Джiгад, то ©© мусiли бачити також iншi люде.
Чому ж вони можуть знати про се, а я нi?
   - О, наймудрiша iз жiнок мослемських! Ти правду сказала, що ту рiч, ще
страшнiшу, нiж Джiгад, бачили й iншi люде! А я тому не можу ©© оповiсти,
бо ╨ старе повiр'я, що коли про ту рiч в палатi султана заговорить хоч би
тiльки дво╨ людей, котрим вiрить султан, то та страшна рiч покажеться
вдруге ще за життя того султана.
   - Се забобонне повiр'я, о Кассiм! - сказала пiднесеним голосом.- Так
само забобонне, як те, що зорi на небi мають силу над людьми на землi!
   Учитель Рiччi зi школи невольниць стояв ©й як живий перед очима...
Кассiм подумав i запитав:
   - Чи дозволиш, о радiсна мати принца, висказати менi отверто, що думаю?
   - Все говори правду,- вiдповiла вже успокоена.
   - За тво©м дозволом, о хассеке Хуррем, говорю те, що уважаю правдою. Нi
одно не ╨сть забобон, нi друге. Що се друге не ╨сть забобон, можеш
переконатися кождого часу, коли мiсяць, найбiльша звiзда ночi, сто©ть у
сво©й повнi над палатами падишаха. Тодi з численно© служби в сих палатах
все витяга╨ когось його дивне свiтло з кiмнат. I витягнена людина лiзе у
снi по таких мiсцях, де навiть найзручнiший штукар з ╙гипту нi з Багдаду
не мiг би вилiзти без утрати життя. Сво©ми очима можеш побачити, о радiсна
мати принца, що небесна звiзда ма╨ силу над земними людьми. Чому ж би iншi
зорi не мали мати подiбно© або ще бiльшо© сили? Тому, що ми добре не
зна╨мо того?
   Султанка задумалася над тим, що чула вiд Кассiма.
   А вiн говорив дальше:
   - Сам султан Сулейман уродився пiд такою звiздою, що, мимо всiх вiйн i
бо©в, умре сво╨ю смертю на львинiм столi. Так каже старе передання, i всi
мудрцi Сходу твердо вiрять в те, що нема тако© людсько© сили, котра могла
б позбавити життя Сулеймана. I тiльки тому й мiг вiн зламати ту рiч, ще
страшнiшу, нiж Джiгад, про котру не вiльно нi думати, нi говорити, щоб не
повторилася.
   - Ти бо©шся, Кассiм?
   - О хассеке Хуррем! Я готов сегодня, як кождий во©н, покласти сво╨
життя на приказ падишаха за нього, за рiд його i за державу його,спокiйно
вiдповiв командант Стамбула.
   Цiкавiсть султанки росла. Бачачи, що звичайними способами не видобуде з
Кассiма того, чого вiн не хоче сказати, опустила обидвi руки i
напiвпримкнула очi, немов ослаблена. I тихо, як легiт вiтру, промовила до
нього;
   - О Кассiм! Чи падишах може менi оповiсти про те, що вiн сам зробив?..
Кассiм зблiд...
   - Не може,- вiдповiв.
   Вона вмить спостерегла його переляк. I зараз використала, кажучи:
   - А чому не може?
   Кассiм ще бiльше змiшався. По хвилi, зiбравши думки, вiдповiв:
   - Бо падишах зробив то дуже необережне, хоч велике, дiло, а сам не
похвалиться ним.
   - А як ти дума╨ш, Кассiм, чи ╨сть на свiтi така жiнка, що могла б
видержати i не сказати чоловiковi свому: "Я чула вiд того i того таке й
таке. Вiн зачав говорити i не хотiв скiнчити"...
   Кассiм, притиснений хитрiстю Ель Хуррем, пробував востанн╨ боронитися i
сказав:
   - Така жiнка ╨сть, о Хуррем. Се одинока подруга падишаха, котрiй я
вiрю, що не видасть тайни, повiрено© ©й на слово.
   - Так,- вiдповiла радiсно i, плескаючи в долонi, як дитина, зiрвалася з
дивану.- Тiльки ж ти, о Кассiм, ще не сказав менi то© тайни! А як скажеш,
вона остане мiж мною i тобою. Навiть син мiй, Селiм, як доросте, нiколи не
довiда╨ться про те, що сказав його мамiкомандант Стамбула у святiм роцi
Джiгаду!
   На те Кассiм не мав уже що вiдповiсти. Помалу й оглядаючись, зачав тихо
говорити:
   - То було так. Коли у мiстi Ограшкей помер покiйний батько падишаха,
блаженно© пам'ятi султан Селiм,- нехай Аллаг буде милостивий душi його! -
i чорним возом везли тiло його до Стамбула, тодi на престол султанiв
вступив син його Сулейман,- нехай живе вiчно! А тодi вибухла ворохобня
вiйська у Стамбулi...
   - Так?! - перервала здивована Ель Хуррем.Ворохобня... проти...
Сулеймана? А чому ж я про се нiколи досi не чула?
   - Бо про ту рiч, страшнiшу вiд вiйни й помору, нiколи не говорять
правовiрнi мослеми в палатi падишаха.
   - А чого ж вибух той бунт? I хто його зробив? I пощо? I як Сулейман
здавив його?
   Тепер пригадала собi, що султан Сулейман дуже нерадо ©хав з нею в
околицю Стамбула, де стояла велика на милю касарня яничарiв. А коли раз
спонукала його по©хати з нею туди, то весь час мав глибше, нiж звичайно,
засунений турбан на очi i був дуже маломовний.
   А Кассiм оповiдав дальше:
   - Ворохобня, о Хуррем, се рiч страшнiша вiд вiйни. Бо тодi в улицях
мiста убива╨ брат брата, i батько сина, i дочка зраджу╨ матiр свою, як
тiльки допустити до того, щоб ворохобня розгорiлася.
   Вiдiтхнув i оповiдав дальше:
   - А викликають ворохобню злi люде, котрi все носом чують, коли над ними
ма╨ затяжiти тверда рука. А причин до ворохобнi знайдуть вони сто тисяч, а
як нема, то видумають.
   - А що ж видумали тодi?
   - Нiчого не видумали, тiльки зажадали вiд молодого султана виплати в
золотi надзвичайних дарiв.
   - Хто зажадав?
   - Яничари,- вiдповiв так тихо, якби боявся, що стiни вуха мають.
   - I султан виплатив?
   - Ой, виплатив вiн ©м таку платню, що страшно попам'ятають i, мабуть,
нiколи бiльше не пiдiймуть збро© проти Сулеймана.
   Султанка Ель Хуррем заперла в собi вiддих i вся перемiнилася в слух. А
в гарнiй головцi ©© так закипiли думки, що примкнула очi, щоб командант
Стамбула не змiркував, що дi╨ться в нiй. Кассiм оповiдав дальше:
   - Вже мiхами обв'язали ши© агам яничарiв i на площах столицi чути було
гуркiт викочуваних гармат i метушня зчинилася в сераю, як молодий падишах
казав привести три конi. Приведено три конi. Я був тодi ще ад'ютантом його
як принца, бо ще не було часу зробити нiяких змiн. Молодий падишах
вискочив на коня i кивнув на мене i на Агмеда-башу, пiзнiшого великого
везира. Ми обидва сiли на коней, вже бачачи, що султан дума╨ робити.
Перекинувся я очима з Агмедом, але жаден з нас не мав вiдваги сказати
словечко до падишаха.
   - I ви втрiйку по©хали?
   - Втрiйку, о Хуррем!
   - Без вiйська?
   - Без нiякого вiйська. Сулейман ©хав напередi, а ми за ним. Уже здалека
шумiла велика касарня яничарiв, як шумить Босфор в час бурi. А падишах
мовчки в'©хав на подвiр'я, де так кипiло, як у кiтлi.
   - Його не пiзнали? - перервала.
   - Його зараз пiзнали, бо не раз вiн з тим вiйськом ходив на муштри ще
як престолонаслiдник i знав його кождий жовнiр у столицi. Падишах мовчки
зiскочив з коня, а ми зробили те, що й вiн. I я, i Агмед - оба ми були
певнi, що живi не вийдемо з то© прогулки.
   - А що ви думали, що буде з султаном?
   - Скажу правду, о Хуррем! Ми про те не думали. - I що ж було дальше?
   - Падишах просто пiшов в середину збунтовано© казарми.
   - I всi затихли?
   - Ой, не затихли, о радiсна мати принца! Тiльки уздрiвши самого
падишаха, звернули проти нього копi© й шаблюки. I було так тихо, як перед
дуже великим злочином.
   - А що на те падишах?
   - Падишах спокiйно сказав отсi слова: "Зi всiма говорити не можу. Нехай
виступлять три провiдники!"
   - I виступили?
   - Так, зараз виступили i стали в крузi серед мечiв.
   - А падишах що сказав до них?
   - Анi одного слова не сказав, тiльки блискавичним рухом руки витягнув
шаблю i трьома ударами на мiсцi зарубав усiх трьох так скоро, що нiхто й
не спам'ятався.
   Ель Хуррем зблiдла. Кассiм кiнчив:
   - Цiла казарма збунтованого вiйська кинула зброю i впала на колiна,
благаючи прощення. Султан Сулейман мовчки обернувся i вийшов з казарми. I
ще то© днини роззбро©ли ©х. А заки сонце зайшло над Стамбулом, кров злила
долiвку у довгiй на милю казармi яничарiв.
   Дрожачи пiд вражiнням того, що говорив Кассiм, запитала Ель Хуррем:
   - I всiх ©х на смерть засудив султан?
   - О хассеке Хурем! Падишах не судив з них нiкого, тiльки вiддав суд над
бунтiвниками в руки вiйськового суду. Лиш казав покликати до того суду,
кромi вчених суддiв, ще одного простого жовнiра-калiку, першого, якого
зустрiне його пiс-ланець на вулицях Стамбула. I той суд не помилував
нiкого. Бо вiльно помилувати всякого злочинця й навiть убийника, але не
вiльно помилувати раз збунтованого вiйська. Коли б його помилував суд, то
не помилував би Аллаг нi тих бунтiвникiв, нi того суду.
   - То тi яничари, що тепер ╨ в Стамбулi, се зовсiм iншi?
   - Зовсiм iншi, о Хуррем! Деякi з них надходили якраз з поблизьких мiст,
коли народ кiнчив на вулицях Стамбула роздирати на шматки трупи
збунтованих i кидати собакам кусники ©х тiла.
   Султанка Ель Хуррем закрила очi руками i сказала:
   - Дiйсно! Страшний ╨сть Джiгад, але ╨ ще страшнiшi рiчi, нiж Джiгад. Ти
правду казав, о Кассiм!
   А Кассiм кiнчив оповiдати те, про що нiколи не оповiдали правовiрнi
мослеми в палатi падишаха:
   - А на деякi подвiр'я народ сам затягнув призначених на смерть
бунтiвникiв i, замкнувши всi брами, дивився з вiкон, як голоднi собаки
живцем роздирали зв'язаних бунтiвникiв.
   Султанка вiдкрила руками очi i сказала:
   - Се вже дуже жорстоко, о Кассiм!
   - Але справедливо, о Хуррем!
   - Чому справедливо, о Кассiм?
   - Бо народ, котрий милосердиться над бунтiвниками проти Аллагом дано©
влади, сам буде пошарпаний голодними псами, тiльки ще гiршими, нiж тi пси,
що мають шерсть на собi.
   - То пси без шерстi гiршi, нiж пси з шерстю? - запитала на©вно.
   - Безконечно гiршi, о Хуррем! Бо навiть найлютiшi пси з шерстю не
збиткуються довго над нiким. Загризуть - i по всьому. А собаки без шерстi
дуже збиткуються, о Хуррем,- i довго тривають ©х знущання.
   - А чому я ще не бачила таких небезпечних собак без шерстi? Як вони
називаються?
   - Ти бачила ©х, о найкраща квiточко Едему! Тi собаки без шерстi
називаються люде. На покаянi╨ народам сотворила ©х безконечна мудрiсть
Аллага, як найстрашнiшу кару. I взяла мудрiсть Божа гнучнiсть гадини, i
зуби вовка, i рев медведя, i виття гi╨ни, i скомлiння пса, кигтi леопарда,
i рило безроги, i ©дь скорпiона, i захланнiсть тигра. I горе, о Хуррем,
мiстам i кра©нам, котрi не пiзнаються на тiй собачiй породi без шерстi.
   Хвилину думала, потому запитала:
   - То ти, о Кассiм, вiдколи бачив початок бунту в Стамбулi, певно,
змiнився д