Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюкiвки ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Трилогия про пригоди двох друзiв ЧАСТИНА ПЕРША яку розсказу╨ Павлуша Завгороднiй НАДЗВИЧАЙНI ПРИГОДИ РОБIНЗОНА КУКУРУЗО ТА ЙОГО ВIРНОГО ДРУГА I ОДНОКЛАСНИКА ПАВЛУШI ЗАВГОРОДНЬОГО В ШКОЛI, ДОМА ТА НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВI ПОБЛИЗУ СЕЛА ВАСЮКIВКИ РОЗДIЛ I . Метро пiд; свинарником. Тореадори з Васюкiвки. Собакевич - От знайдибiда, авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку - тиждень чухатимешся! Вилазь, чу╨ш! Ми лежимо в густих бур'янах за клунею, уткнувшись у землю носами, й не диха╨мо. - Вилазь, убо©ще, бо гiрше буде! Ти ж мене зна╨ш! - Знаю, знаю, - ледь чутно зiтха╨, мiй друг i нарештi наважу╨ться подати голос. - Дiду! - жалiбно озива╨ться вiн. - Давай-давай! - Дiду, - ще жалiбнiше повторю╨ мiй друг, - ви одiйдiть за хату, ми вилiземо. Бо ж ви битиметесь. - Вони ще менi умови ставлять, вишкварки! Ану вилазьте! - Та ми ж не хотiли. Ми ж хотiли метро. Таке, як у Ки╨вi. - Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що... -Ми ж не знали. Ми зараз усе закида╨мо - нiчого й видно не буде. Одiйдiть, дiду. Довго ще тривають переговори. Нарештi дiд востанн╨ лайнувся, закашлявся, плюнув i почовгав за хату. Ми вилазимо з бур'янiв. Бiля свинарника нас зустрiча╨ гундосим рохканням п'ятипудова льоха Манюня, противна й плямиста, як географiчна карта. У-у, скотиняка! Щоб ти... Це через не© ми вскочили в халепу. У нас була прекрасна, благородна iдея - провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у -Васюкiвцi! Станцiя "Клуня" - станцiя "Крива груша". Три копiйки в один кiнець. Родичi - безплатно. З учительки арифметики - п'ять копiйок. Ми вже пiдкопалися майже до половини свинарника, i раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зумiла, а от вилiзти-дзуськи! I зняла такий вереск, що причовгав дiд. Ну i... Гiрко зiтхаючи, ми засипа╨мо метро. Раз у раз злодiйкувато озира╨мося - чи не заскочить нас зненацька дiд, щоб нам'яти вуха. Хоч i обiцяв вiн, що не чiпатиме, поки не кiнчимо, але хто його зна...' Ви б почули, як вiн лаявся, коли витягав льоху! Ох i лаявся! I де вiн отих слiв набрався? Проте дiда не видно. I поки ми працю╨мо (а справа це довга й нудна), я вас познайомлю з мо©м другом. Ви, звичайно, зна╨те, що ╨ такий острiв - Ява. В Iндiйському океанi. Ото, що Ява, Суматра, Борнео, Целебес, - Великi Зондськi. Ну, так Ява - це не острiв. Ява - це мiй найкращий друзяка i напарник. Ява Рень. Мабуть, вам дивно, що то за iм'я таке - Ява? То вiн сам себе так назвав, коли йому лише рокiв пiвтора було. Чи то воно, пискля мале, хотiло сказати: "Я - Ваня", а вийшло "Ява", чи то "Iван" у нього так прозвучало (бо насправдi його Iваном звати), але причепилось оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. Навiть мiлiцiонер товариш Валiгура, що живе у нашому селi, так його зве. У них взагалi вся сiм'я iнтересна. Батько на скрипцi гра╨. Корова - Контрибуцiя назива╨ться. А дiд (ви уже з ним знайомi) - мисливець завзятий, на полюваннi, коли стрiля╨, лiве око онучею зав'язу╨. Бо в нього лiве око без правого не примружу╨ться. Як лiве примружить - праве саме заплющу╨ться. Але ж i б'╨ дiд Варава з тою онучею, ох же ж i б'╨! Городськi мисливцi, що "Волгами" з Ки╨ва при©жджають, тiльки ахають. "Ви, дедушка, абсолютний чемпiон", - кажуть. На честь старого Реня навiть польове озеро, що бiля нашого села, люди Реневим назвали. Мати ж Явина - депутат райради, ланкова кукурудзоводiв. Якось Ява з Яришкою, сестричкою меншою, посварився i при всiх плескачiв ©й надавав. Так вона, замiсть того щоб заплакати, раптом як закричить: - Опозогив! - Вона букву "р" не вимовля╨. - Маму-депутата на все село опозогив. Загаза чогтова! Такого шелесту наробила - Ява не знав, куди й очi подiти. Стояв-стояв, червоний мов рак, а тодi як дав дриза - тiльки п'ятами залопотiв. Та то лише раз таке було. А взагалi характер у Яви ого-го! Сталь, а не характер. Таких на мiльйон лише один бува╨. Ява сам говорив: - Ми, - говорив, - з тобою, Павлушо, хлопцi будь здоров. Точно-точно, без брехнi, ми таки хлопцi з фантазi╨ю. Скажи? - З фантазi╨ю, - пiдтакував я. - Ти чув, як дiд Салимон учора бiля сiльмагу казав: "Ондо, каже, Ява i Павлуша пiшли. От хлопцi! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопцi! Нема на них буцегарнi". - Чув. Точно. - Треба, щоб усi про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гримiла на всю Васюкiвку, як радiо на Перше травня. - Треба, - погоджувавсь я. I Ява весь час вигадував рiзнi штуки-викаблуки заради нашо© слави. Отож ми з ним пiймали в лiсi пугутькало i випустили в клубi пiд час лекцi© на тему "Виховання дiтей у сiм'©". Лектор упав з трибуни i вилив собi на голову графин з водою. А старi дiдовi пiдштаники на телевiзiйну антену над клубом, дума╨те, хто повiсив? Ми, звичайно. А то якось влiтку Ява сказав: - Давай влашту╨мо бiй бикiв. - Га? - не вiдразу второпав я. - Ти пам'ята╨ш, ми в клубi закордонне кiно дивилися "Тореадор"? - Ага... То й що? - Пам'ята╨ш, на аренi розлючений бик, а тут дядько у капелюсi, з гинджалом, перед ним танцю╨. - Так-так-так... - А потiм - рраз! Бик - беркиць! I оплески. - Ага. Здорово... Але це ж убивати треба. Хто ж нам дозволить убивати поголiв'я? - Тю, дурний! Убивати! Що це тобi - м'ясозаготiвля, чи що. Це ж видовище. На стадiонi. Вродi футбола. Головне тут - красиво вимахувати червоною плахтою i ловко вивертатися, щоб рогом не зачепило. Ти ж бачив. Тореадори - це найсмiливiшi геро© i ловкачi. Головне тут - тренування i спритнiсть. Розумi╨ш? Уперше в iсторi© Васюкiвки - бiй бикiв. Тореадор Iван Рень i тореадор Павло Завгороднiй! Гостi з'©жджаються з усi╨© Укра©ни. Трансляцiя по радiо i по телевiзору. Навiть у Жмеринцi видно буде. Я посмiхнувся. Це було здорово. По радiо, по телевiзору i взагалi... Ми повмощувались зручнiше i почали обговорювати подробицi. Насамперед - бик. Кандидатура колгоспного бугая Петьки була вiдхилена одразу. То таке страшнюче мурмило, що його навiть сам зоотехнiк Iван Свиридович бо©ться. Очi - наче тракторнi фари. Землю гребе ногами, як екскаватор. Цього лiта один дачник мало не вмер з переляку. Лежав на вигонi голий-голiсiнький - загоряв. Голова пiд парасолькою, все iнше на сонцi. I раптом - Петька. Дачник як рвоне. Бугай за ним. Дачник товстий, з черевцем. Бачить - не втече. А тут телеграфний стовп на дорозi. Як той дачник на стовп видряпався - досi невiдомо. Але факт - пiвдня загоряв на iзоляторах, тримаючись за дроти, аж поки не пiд'©хав комбайнер Микола на комбайнi i не зняв його. Дачник штани надiв i одразу на станцiю: додому ©хать. Нi, хай з буга╨м Петькою вороги нашi б'ються. Другою кандидатурою був цап Жора. Це я його кандидатуру висунув, щоб помститися. Дуже менi противний був цап Жора, бо з'©в мою сорочку, колися у калабанi купався. Але Ява мене не пiдтримав. - Нi, - сказав вiн, - Жора дуже балакучий. Весь час мекекече. Ми й оплескiв не почу╨мо. I йдеться про бiй бикiв, а не цапiв. Треба, щоб було щось бичаче, коров'яче щось - велике i крутороге. - Коров'яче? - кажу. - Слухай, то, може, узяти просто корову? Бо, крiм Петьки, справжнiх бикiв у нас чортма, а корiв скiльки хочеш. I взагалi нiде не сказано, що обов'язково ма╨ бути бик. Ява задумався: - Хтозна, може й так. - Тодi, - кажу, - кращо© кандидатури, нiж ваша Контрибуцiя, i не придума╨ш. - А чому Контрибуцiя? Чому не ваша Манька? - Бо в нашо© Маньки теля i один рiг зламаний. Ти хочеш, щоб з нас смiялися? Тореадори з однорогою коровою! Карикатура. Такого ще нiколи в свiтi не було. - Можна, звичайно, i Контрибуцiю. Але вона трохи психiчна. - Що значить "психiчна"! Скажи краще, що ти просто мами бо©шся. - Я - боюсь? От я зараз дам тобi у вухо, i ти побачиш, як я боюсь. Ану забери сво© слова назад! - Я забираю, але ти все одно бо©шся. - Боюсь? - Бо©шся... - Боюсь? - Бо©шся... Я схопивс.я рукою за вухо i в свою чергу затопив Явi кулаком у живiт. Ми покотилися по травi й викотилися на дорогу. Все, що було на дорозi поганого, ми, качаючись, пiдiбрали на сво© штани i сорочки. Перший отямивсь я. - Стривай, - кажу, - годi. А то замiсть бою бикiв у нас вийшов бiй дуракiв. - Це ж ти винен. Ну, гаразд, спробу╨мо Контрибуцiю. Завтра поженемо пасти i спробу╨мо. А то твоя Манька i справдi для телевiзора не пiдходить. Ще люди подумають, що то не корова, а собака. Менi вже остогидло битися, i я удав, нiби не зрозумiв, як тяжко вiн образив нашу Маньку. Наступного ранку ми зустрiлися на шляху, що вiв до вигону. Я гнав Маньку, Ява - Контрибуцiю. Корови плентались, легковажно метляючи хвостами, i не пiдозрювали, який це iсторичний день. У Яви на головi був крислатий дамський капелюшок, який лишився нам у спадщину вiд однi╨© дачницi, що вiдпочивала в нас позаторiк. Капелюшок був на Яву завеликий i насувався на очi. Щоб хоч що-небудь бачити i не впасти, Ява мусив весь час сiпати головою, поправляючи його. Здавалося, нiби вiн комусь кланя╨ться. У мене пiд пахвою був килимок. То був знаменитий килимок. Я його пам'ятаю стiльки, скiльки взагалi щось пам'ятаю. Вiн висiв над мо©м лiжком. Килимок був червоний, i на ньому вишито тро╨ кумедних цуценят, що сидiли вкупочцi, прихилившись одне до одного головами. То були Цюця, Гава i Рева, про яких менi мати колись розповiдала рiзнi "баналюки", аж поки я не засинав. Останнi два роки, позаяк я вже вирiс, килимок лежав у скринi, i тепер вiд Цюцi, Гави i Реви дуже тхнуло нафталiном. Килимок i капелюшок - то був наш тореадорський реманент. По дорозi ми ще вирiзали з лiщини двi прекраснi шпаги. Ми були в повнiй бойовiй готовностi. Ми йшли i спiвали арiю Хозе з опери Бiзе "Кармен", яку багато разiв чули по радiо. Торе-гадор, сыеле-ге-е в бой, торе-гадор, торе-гадор... Там ждет тебя-га любовь, там ждет тебя-га-га любовь. Ми спiвали i не знали, що нас жде. Небо було син╨-син╨ - справжн╨ iспанське небо. Погода - саме пiдходяща для бою бикiв. Ми погнали корiв аж на край вигону, туди, де ставок, - далi вiд людських очей. - Оджени свою Маньку вбiк, щоб не заважала, - скадав Ява, - i давай починати. Я не став сперечатись. Тим бiльше, Манька у нас дуже нервова, ©й краще не бачити бою бикiв. Ява поправив на головi капелюшка, пiдтягнув штани, взяв мого килимка i, витанцьовуючи, навшпиньках став пiд ходити до Контрибуцi©. Пiдiйшов до самiсiнько© морди i почав вимахувати килимком перед очима. Я затамував подих - зараз почнеться... Ява замахав килимком ще дужче. Контрибуцiя - анiчичирк! Спокiйнiсiнько щипа╨ собi траву. Ява мазнув ©© килимком по нiздрях. Контрибуцiя тiльки одвернула морду. Ява роздратовано верескнув i щосили хльоснув ©© килимком. Контрибуцiя, лiниво переступаючи ногами, повернулася до Яви хвостом. Ява знову забiг наперед i почав витанцьовувати... Через пiвгодини вiн сказав: - Вона до мене просто звикла, вона мене любить i тому не хоче... Ану давай ти! Через годину, захекавшись, я сказав: -Якась дровиняка, а не корова. Шкода, що в Маньки нема рога, я б тодi показав, що таке справжня тореадорська корова. Ява знову змiнив мене. Вiн раз у раз мiняв тактику: то пiдходив до корови потихеньку i несподiвано бив килимком, то пiдскакував з розгону, то набiгав збоку. Контрибуцiя не приймала бою. Чуби у нас змокли, килимок нервово сiпався в руках - здавалось, що Цюця, Гава i Рева от-от загавкають. А Контрибуцiя - хоч би що, не звертала на нас анiякiсiнько© уваги. Один раз, коли Ява схопив Контрибуцiю за вухо, вона з докором глянула на нього сво©ми сумними очима i сказала: - Му-у! У перекладi з коров'ячо© це, мабуть, означало: "Iдiть, хлопцi, отсюдова. Не займайте мене". Але ми вчасно не зрозумiли попередження. Хекаючи, ми стрибали навколо не©, викликаючи на двобiй. Явi було соромно передi мною за свою Контрибуцiю - це я бачив. Нарештi розлючений Ява крикнув: - Ану вдар, ану вдар ©©, Павлушо, добряче! Що - бо©шся?.. Ну, то я сам! Вiн розмахнувся i дзибнув Контрибуцiю ногою по губi. I раптом... Раптом я побачив Яву десь високо в небi. I звiдтам, з неба, почув його вiдчайдушне верескливе: - Вва-вай! Вiн почав бiгти, по-мо╨му, ще в небi. Бо коли ноги його торкнулися землi, вiн уже щодуху мчав до ставка. Я рвонув за ним. То був наш ╨диний порятунок. Ми з розгону влетiли в ставок, здiймаючи цiлi гейзери води й грязюки. Спинилися десь аж на серединi. Те, куди ми влетiли, чесно кажучи, ставком можна було назвати лише умовно. Колись дiйсно тут був величенький ставок-копанка. Але вiн давно пересох, замулився i перетворився на звичайнiсiньку .калабаню. У найглибшому мiсцi нам було по шию. Саме у цьому мiсцi ми зараз i стояли, вiдсапуючись. Контрибуцiя бiгала навколо калабанi i мукала на нашу адресу якiсь сво© коров'ячi прокльони. В калабаню лiзти вона не хотiла. Вона була бридлива, охайна корова. Ми це знали. Ми стояли i мовчали. Дно калабанi було грузьке, замулене. Ми по самiсiнький пуп стояли в бридкiй слизькiй багнюцi. Тiльки вiд пупа до ши© була вода - брудна, каламутна i смердюча. Справжнiсiнькi поми©. Довго ми тодi стояли з Явою в отих помиях. Пiвгодини, не менше. Аж поки Контрибуцiя не заспоко©лась i не вiдiйшла. Вона ще була дуже гуманна й благородна корова, ця Контрибуцiя. Бо вона пiдкинула тореадора Яву не рогами, а просто мордою. I коли ми нарештi вилiзли з калабанi, нещаснi й бруднi, як поросята (не ми, а сама грязь), вона й словом не згадала нам нашого до не© ставлення. Ми залишилися з нею друзями. Ява пiсля того не тiльки нiколи ©© бiльше не вдарив, а завжди частував цукерками, якi давала йому мати. I тепер, коли ми, скрушно зiтхаючи, засипа╨мо наше невдале метро, Контрибуцiя виглядав з корiвника i спiвчутливо дивиться на нас. I нам навiть зда╨ться, що на очах у не© сльози. Дорога Контрибуцi╨! Яке в тебе велике i нiжне сер. це! Ти ╨дина розумi╨ш i жалi╨ш нао. Спасибi тобi, корово! - Ще не скiнчили, анциболотники? - так несподiвано гримнув ззаду дiд Варава, що ми аж поприсiдали. Ми втратили пильнiсть i не тютьки, що в нас за спинами робиться. Попались-таки. Спереду стiна свинарника, з бокiв густi бур'яни, ззаду дiд Варава. Тiкати нiкуди. Так i заклякли ми, присiвши, - мов курчата перед шулiкою. - Не бойсь, не трону! Цi слова виструнчили нас, розiгнули нам ноги. I нiби велосипедним насосом хтось качнув - то ми зiтхнули. I тремтячi вуста нашi самi собою розтяглися в противну пiдлесливу усмiшку. Але дiд на усмiшку нашу не вiдповiв. Не любив дiд таких усмiшок. Суворий був дiд Варава. Обличчя в нього сiре й плямисте, як торiшн╨ листя. Губи тонкi i так стуленi, мов у ротi вода. Очi без вiй, круглi й нерухомi, як у пiвня. Через отi очi здавалося, нiби дiд навiки чимось здивований. Та це тiльки здавалося. Мабуть, не було уже в свiтi нiчого, що могло б здивувати дiда Вараву. Вiсiмдесят третiй йому пiшов. - Кiнчайте, шминдрики, i йдiть учити вроки, екзамент на носi. Ми скривилися. Ми це знали. Але нам не хотiлося думати про це. I хто вигадав отi екзамени! Та ще навеснi, коли повiтря пахне футболом i цурками-палками, коли пташки галасують, як баби на базарi, i коли так сонячно й тепло, що ми з Явою вже тричi купалися. Як добре було ще торiк у четвертому класi! Нiяких тобi екзаменiв. Краще було б i не переходити в п'ятий. Нiколи в життi ми з Явою ще не складали iспитiв. Це буде вперше. I хоч ми костричимось i кажемо: "Наплювать!", але кожному з нас при згадцi про екзамени тенька╨ в животi. Краще двадцять "метро" засипать, нiж один екзамен. - Все, дiду, зда╨ться. Так, як i було. Правда ж? - несмiливо пита╨ Ява, притоптуючи ногами свiжу землю. Дiд криво дивиться на нашу роботу - видно, що вiн не дуже задоволений. Але каже: - Iдiть, iдiть уже. Але знайте, ще раз.щось таке - вуха пообриваю i свиням викину. Тулячись спинами до самих бур'янiв, ми боком проходимо повз дiда i, як тiльки мина╨мо його, щодуху бiжимо. I якраз вчасно: ще мить - i шкарубка дiдова рука з розмаху прилiпилася б до наших штанiв... Я живу по сусiдству з Явою. I за якусь хвилину ми вже вiдсапу╨мось у нашому садку. Ми сидимо у картоплi пiд вишнею. Сидимо й журимось, що така прикра невдача спiткала нас з отим "метром". Але довго журитися ми не вмi╨мо. - .Слухай, - раптом каже Ява, - а давай зробимо... пiдводного човна. - Давай, - не задумуючись, кажу я. I тiльки тодi питаю: -Аз чого? - Iз старо© плоскодонки. Ото©, що бiля верби... напiвзатоплена. - А як? - Воду вичерпати, дiрки позатикати, просмолити, верх забити дошками. Отут перископ. Отут люк. На дно баласт. - А двигун? - На веслах буде. Нам же не треба, щоб дуже швидкохiдний. Аби пiдводний. - А дихать? - Через перископ. - А на поверхню як випливати? - Баласт викинем i випливемо. - А як водою залл╨ i затопить? - Ти що - плавати не вмi╨ш? От iще! "Як? Як?" Дулю з маком з тобою зробиш! - Сам ти дуля з маком! Який розумний! - Та ну тебе, - сказав Ява уже примирливо. А я й зовсiм не вiдповiв нiчого - сьогоднi сваритися не хотiлось. Ми проходили повз старий набокуватий колодязь iз журавлем, з якого давно вже й воду не брали - так замулився. Я перехиливсь i голосно крикнув у задушливу, пропахлу цвiллю й болотом темряву: "Го!" Я люблю гокати у колодязь: таке "го" виходить - аж у вухах лящить. Такого "го" нiде не почу╨ш, як у колодязi. Красота, а не "го". От - i зараз... - Го!... - Го! - Го! Тiльки виляски пiшли - наче аж до центру землi. I раптом у цi виляски вплелося жалiбне тонке скiмлiння. Я нашорошив вуха. - Яво! --.кажу. -Там хтось ╨. - Бреши! - Ану гокни й послухай. Ява перехилився й гокнув. Ми прислухалися. I виразно почули з глибини плаксиве щеняче скiмлiння. Ми перезирнулися. - Якась свиня вкинула туди цуцика, - сказав Ява. - Точно, - сказав я. - Так що? - сказав Ява. - Треба витягти, - сказав я. Хоч мiг цього й не говорити. Бо вiн таким тоном спитав, що то вже була й вiдповiдь. - Значить, так, - сказав Ява. - Я сiдаю у цеберку й опускаюся. А ти мене держиш. - За що! Хiба я тебе так вдержу? - Ти й справдi слабак. Не вдержиш. - То, значить, я спускаюся, а ти мене держатимеш, як ти такий могучий. - Нi, спускатимусь я. Я перший сказав. I ... i в тебе була ангiна тиждень тому. Тобi не можна в колодязь. I взагалi в тебе носоглотка... Ми, зна╨ш що, вiрьовку прив'яжем он до того бруса-переваги. I ти тягтимеш. Дуже зручно. - А де взять вiрьовку? - А ондо припиначка. - Так на нiй же коза! Разом з козою прив'яжемо, чи що? - Коза так погуля╨, нiде не дiнеться. - Ну що ж - давай! - Мме-е-е! - радiсно проспiвала одв'язана коза i негайно побiгла в шкоду. Та нам нiколи було ©© виховувати. Ява сiв у цеберку, я взявся за припиначку, прив'язану до бруса-переваги на короткому плечi журавля. --Попускай! Попускай потроху! - скомандував Ява. Операцiя почалася. Спуск пройшов нормально. Менi було зовсiм неважко попускати припиначку, i через якихось пiвхвилини почулося глухе, як з бочки, Явине: "Стоп! Харош!" Я кинувся до зрубу: - Галльоу! Криниценавт Яво! Як себе почува╨те? - Атлiчно! Пульс нормальний. Невагомостi нема. Тиск триста атмосфер. Прийняв на борт потерпiлого товариша Собакевича. Ой-йой-ой! Що ж ти одпустив! Тут дуже грязько! Засмокту╨! Тягни швидше! Я ойкнув I кинувся назад до припиначки. Вчепився обома руками i почав тягти. Ого-го! Ох! Ех! Ух! Ну й важко! Тягну, аж присiдаю. Всiма силами сво©ми, всi╨ю вагою тiла свого тягну за припиначку вниз. I раптом вiдчуваю, що ноги мо© одриваються од землi. Ой лишенько! Це ж я зараз пiднiмуся i висiтиму над землею, як жаба на гачку, тiльки ногами дригатиму. Переважують мене Ява з цуциком. Ой-йой-ой! -- Яво! - кричу у вiдча©. - Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злiтаю! Зрозумiв, видно, Ява ситуацiю, послухав мене, бо п'яти мо© знову торкнулися землi. А тут я ще й ногою загачився за корiнь, що якраз бiля мене з землi випружинився. Закректав я з усiх сил, - от-от жили, як струни, з дзенькотом полопаються, - i з колодязя, мов бульба з носа, повiльно з'явилася Явина голова. Перший на землю ступив "товариш Собакевич" - кудлате, капловухе руде цуценя, а тодi вже Ява. Я одразу побачив, що цуценя - не з нашого кутка. У себе ми всiх собак до одного знали - вiд здоровеннецького дiда Салимонового кунделя Гривка до позавчора народжених, слiпих iще цуценят баби Меланчино© Жучки. - От хотiв би я знати, хто його туди вкинув, - сердито проскрипiв Ява. - Ноги б повисмикував! - Якийсь фашист хотiв позбутися, - сказав я. Цуценя, схиливши набiк голову, глянуло спершу на Яву, потiм, перехиливши на другий бiк, глянуло на мене i заметляло хвостиком, очевидно, дякуючи за порятунок. Знайомство вiдбулося. Ми одразу сподобалися одне одному. - Гайда на рiчку! - сказав Ява. - Треба помити Собакевича - бач який! Те, що вiн Собакевич, а не Шарик, Полкан або Жучка, - не викликало вже нiякого сумнiву. Iм'я, жартома дане йому Явою у смердючiй темрявi колодязя, пристало до нього одразу й назавжди. Ми побiгли до рiчки. Пiдводний човен з плоскодонки навiчно потонув у забуттi... РОЗДIЛ II "Вермахт!.. Двадцять залiзних!.." - Рень i Завгороднiй! Вийдiть з класу! Скоро ви корову на урок приведете! Зривщики дисциплiни! Порушу╨те менi навчальний процес! Я на вас директору скаржитись буду! - Галина Сидорiвна вся аж кипiла (здавалося, що в не© навiть пара йде з рота). Ми покiрно потелiжилися за дверi. У коридорi Ява розстебнув сорочку, нахилився, i Собакевич вискочив з його пазухи на пiдлогу й заметляв хвостом, нiби нiчого не сталося. - Теж iще! --докiрливо сказав йому Ява. - Не мiг помовчати. Не тебе ж питали, а Павлушу, Чого вискочив, як Пилип з конопель? Собакевич винувато схилив голову набiк. Мабуть, вiн зрозумiв, що пiдвiв нас. Галина Сидорiвна спитала мене урок. Я встав, пригадуючи, знаю я його чи не знаю. I за звичкою штовхнув Яву - пiдказуй, мовляв. I тут Собакевич, що сидiв у Яви за пазухою, вистромив через ростебнений комiр голову i на весь клас: "Гав!" У класi - регiт. I Галина Сидорiвна, звичайно, образилась - кому при╨мно, щоб на нього гавкали? Вона дуже сувора, Галина Сидорiвна, i дуже любить нас виховувати. - Нiчого, переживем, - сказав Ява. - Не могли ж ми його лишити напризволяще. Щоб знову хтось у криницю вкинув. Вже виходячи надвiр, я побачив на табуретцi бiля дверей шкiльний дзвоник. Баби Марусi, що керувала дзвоником, калатаючи ним з урокiв i на уроки, не було видно. Рiшення прийшло блискавично. Я злодiйкувато озирнувся - цуп! - i дзвоник уже в мене пiд сорочкою. - Хай учаться, як такi розумнi© - пiдморгнув Явi. - Не треба ©м перерви. Обiйдуться. - Молодчинка! - похвалив мене Ява. I наче хто кухоль теплого молока вилив за пазуху - то радiсть теплом розлилася в грудях: не часто мене Ява хвалить. Ми - хамiль-хамiль - i в кущi бузковi за школою. У самiсiньку гущину забрались, аж пiд стiну сарая. Темно тут, ватишно - надiйне мiсце. - Хай тепер найдуть! Ото панiка буде! Не кiнчаться сьогоднi уроки. Аж до завтра вчитимуться. Хи-хи! Без дзвоника вони як без рук. У навчальному процесi дзвоник - основна пiч, - сказав я, виймаючи з-пiд сорочки шкiльне калатало. - Це ти красиво придумав! Молодчинка! - мовив Ява i взяв у мене з рук дзвоника (я вiдчував, що йому було трохи прикро, що то не вiн придумав, - вiн звик усе сам придумувати). - О! Зна╨ш що! - стрепенувся вiн раптом. - Ми його Собакевичу на шию привiсимо. Га? - Здорово! - сказав я. Хоч i не второпав, для чого це треба. Але я був би останньою свинею, аби не сказав, що це здорово (вiн же мене хвалив!). - У тебе нема яко©сь шворки абощо? - спитав Ява. Кинувсь я по кишенях: - Нема. - От чорт! I в мене нема. Слухай, а давай пасок. - Отаке... А штани? - Тож не назовсiм. Рукою подержиш. Якби в мене були на паску, а не на шлейцi, я б хiба... Позаяк я був сьогоднi "молодчннка", вiдмовлятись просто не мав права. Зiтхнувши, я зняв паска, i Ява ловко почав прилаштовувати дзвоника Собакевичу до ши©. - Здорово! От здорово ми придумали! - повторював вiн. I раптом... Раптом за стiною сарая ми почули таке, що вмить примусило нас забути про дзвоник, про Собакевича, про все на свiтi. Сарай то був уже не шкiльний. Просто вiн задньою сво╨ю стiною виходив у шкiльний сад, у тi заростi бузку. Сарай належав дядьковi Бурмилу, завзятому рибалцi, що жив одинаком i майже весь час пропадав у плавнях на риболовлi. Ми аж влипли в стiну сарая, притуляючись вухами до кострубатих неструганих дощок. Розмовляли Бурмило i Книш, колгоспний шофер, що жив по сусiдству з Явою. Ось що ми почули (до нас долинали Тiльки уривки розмови): БУРМИЛО: Воно-то, конешно, так... Але... КНИШ: Зате подаруночок матимеш вiд нiмцiв хiба ж такий! На десять рокiв буде... БУРМИЛО: Ги-ги! КНИШ: ...Вермахт щедрий... БУРМИЛО: А що ж, конешно... КНИШ: Ма╨ бути двадцять залiзних... Точно... А якiсть... Бронебiйна... Р-раз - i нету! Будьмо! Чути дзенькiт склянок, - мабуть, Книш i Бурмило випивають. КНИШ: Купимо в Ки╨вi, що треба, i за дiло! БУРМИЛО: Сам не можеш? КНИШ: Якби я мав час,i якби плавав так, як ти, я б взагалi без тебе обiйшовся. Бурмило щось прохарамаркав, ми не розiбрали анi слова. КНИШ (роздратовано): А... хрест-навхрест! Треба хапати момент, а ти!.. Це ж так удачно, що мене посилають з цi╨ю екскурсi╨ю шкiльною... БУРМИЛО: Ну, гаразд! Завербував. КНИШ: Тiльки ж -нiкому-нiкому! Жоднiй живiй душi. Бо -як довiдаються... БУРМИЛО: Щоб я бога не бачив! Що я - маленький! Це ж таке дiло... КНИШ: Ну, до завтра! I все. Запанувала тиша. Певно, Книш i Бурмило вийшли з сарая. Ми перезирнулися. Не знаю, якi були очi в мене. Але Явинi очi горiли i свiтилися, як у хорта. А що! Хотiв би я глянути на вашi очi, якби ви почули таку розмову. - Га?! - роззявив рота я. - Га?! - роззявив рота Ява. Але нiчого бiльше вимовити ми не встигли. Бо в цей час почувся знайомий заливистий голос шкiльного дзвоника. Ми так i застигли з роззявленими ротами. Захопившись та╨мнично. розмовою, ми зовсiм не помiтили, що Собакевич кудись зник. I от... Навкарачках, по-собачому, ми швидко подряпалися крiзь гущину i вистромили з кущiв голови. Попiд вiкнами школи, ганяючись за куркою, гасав по подвiр'ю Собакевич. Метляючись на ши© в нього, деренчавзаливався дзвоник. Думаючи, що вже перерва, горохом висипали з класiв учнi. З вiкон, здивовано позираючи на годин. пики, виглядали вчителi. На ганку з'явилася Галина Сидорiвна. - Хулiганство! Неподобство!. Порушення навчального процесу! - загукала вона. З-за рогу вибiгла баба Маруся. Вгледiвши Собакевича, .вдарила руками об поли, кинулася за ним - одбирати дзвоник. Собакевич - навтiки. I куди ж ви дума╨те - до нас, у кущi. Ми з Явою вмить розвернулись i так само навкарачках чкурнули назад, у гущавину, до сарая. Причому, якщо Ява рачкував нормально, на чотирьох, то я - на трьох, як собача з перебитою лапою, - менi ж доводилось однi╨ю рукою пiддержувати штани. Ми притиснулися до стiни сарая - далi тiкати було нiкуди. Дзвоник все ближче, i от уже Собакевич з розгону ткнувся носом Явi в щоку. Що ж, вiн був не винен - в кого ж йому шукати захисту, як не в нас - сво©х друзiв i рятiвникiв. За якусь мить кущi над нами розчахнулися, i ми побачили розчервонiлу бабу Марусю. - Ага! - переможно вигукнула вона. - От хто це все влаштував! З-за баби Марусино© голови з'явилась голова Галини Сидорiвни. Крижаним металевим голосом Галина Сидорiвна говорить, мов сiкачем руба╨: -- Так!.. Ясно!.. На екскурсiю до Ки╨ва завтра вони не ©дуть! РОЗДIЛ III Пригоди в Ки╨вi. Нашi пiдозри дедалi зростають. Старшина Паляничко Бiля школи галас i метушня. У дворi сто©ть вантажна автомашина, прикрашена квiтами та сосновими гiлками, наче весiльний по©зд. На машинi попiд кабiною вже сидять купкою найнетерплячiшi учнi. Серед них, як городн╨ опудало, стирчить довготелесий незграбний Бурмило. Розставляють останнi стiльцi. Школярi вистро©лися ланцюжком вiд ганку школи до машини i передають один одному стiльцi, якi виносить на ганок Галина Сидорiвна. Всi збудженi i веселi. Ще б пак - цi╨© екскурсi© до Ки╨ва так довго чекали. Всi весь час смiються, навiть коли для цього нема причини. Всi, крiм нас: мене i Яви. Ми сто©мо бiля ганку похнюпленi, набурмосенi. I як тiльки з дверей з'явля╨ться з новим стiльцем Галина Сидорiвна, ми вмить розтуля╨мо роти i почина╨мо: - Ми ж не хотiли... Ми ненавмисне, - гундосить Ява. - Ми бiльше не будемо... Чесне слово, - гундошу я. Галина Сидорiвна спершу не зверта╨ уваги, мовчки зника╨ в дверях, наче не чу╨. Потiм нарештi каже: - Було б навiть непедагогiчно, якби я вас узяла. I ми вiдчува╨мо - ©й уже жаль нас (вона ж добра, тiльки напуска╨ на себе). Треба кувати, поки гаряче. - Педагогiчно! - вигукнув я. - Ми ж сказали, що бiльше не будемо. - Ну да, педагогiчно! - пiдхоплю╨ Ява, - Навiть Дуже педагогiчно! Макаренко обов'язково б узяв. Точно! Галина Сидорiвна враз насуплю╨ брови i холодно говорить: - Нi. I ми розумi╨мо: тепер уже все. Передали кутi меду. Вчителi не люблять, щоб ©х учили. Я з тривогою позираю на Бурмила й на Книша, що походжа╨ бiля машини, час вiд часу луплячи чоботом по колесу (перевiря╨ шини). "Невже ми залишимось i так i не взна╨мо, що робитимуть вони у Ки╨вi?" - думаю я. I в головi мо©й знову лунають загадковi та╨мничi слова: "Зате подаруночок матимеш вiд нiмцiв... Вермахт щедрий... Двадцять залiзних... Якiсть бронебiйна... Раз - i нету!.. Тiльки ж нiкому-нiкому". Раптом Ява смика╨ мене за рукав: "Гайда! Швидше!" - i кида╨ться до машини. Я - за ним. Треба встигнути сховатися пiд стiльцi, поки Галина Сидорiвна у примiщеннi. Звичайно, всi бачать це i можуть виказати, але то вже на ©хнiй совiстi. Шургиць! Мов ящiрки, шмигонули ми пiд стiльцi аж до самiсiнько© кабiни i прича©лися. Через деякий час почули голос Галини Сидорiвни: - Що, пiшли? Ну й добре, що самi нарештi зрозумiли. Це буде наука всiм, хто любить зривати уроки i порушувати дисциплiну. Ну, по©хали. Учнi, що були ще не на машинi, з галасом почали всаджуватися. I незабаром мотор загурчав, машина рушила. Нiхто нас не виказав. ╙ все-таки у людей совiсть. Якщо ви хочете вiдчути одразу все сво╨ тiло, з нiг до голови, як воно реагу╨ на удари, то спробуйте по©хати по вибо©стiй дорозi на вантажнiй машинi, лежачи у кузовi пiд стiльцями. Зрiвняти це не можна нi з чим. Таке вiдчува╨ хiба що отой "язичок" у шкiльному дзвониковi, коли баба Маруся калата╨ на перерву або на урок. "Раз - i н╨ту!.. Якiсть бронебiйна!.. Вермахт щедрий!" - билося в мо©й головi в такт ударам. Потилицею об стiлець - лобом об дно кузова... Потилицею об стiлець - лобом об дно кузова... "Раз - i н╨ту!.. Якiсть бронебiйна!.. Вермахт щедрий!.." I все-таки чим бiльше нас молотило, чим бiльше швирголяло вгору-вниз та з боку в бiк, тим легше ставало у нас на душi - бо ж тим далi вiд'©здили ми вiд села. А значить, тим менше шансiв, що нас виявлять i зсадять з машини. Ми тiльки зцiплювали зуби, намагаючись не ойкати. Аж от колотнеча враз припинилася, i весело загурчав мотор, набираючи швидкiсть, - ми ви©хали на асфальтове шосе (це за три кiлометри вiд села), I одразу, наче завелась од стартера, задзвенiла пiсня: Знов зозулi чути голос в лiсi, Ластiвки гнiздечко звили в стрiсi, А вiвчар жене отару пла╨м, Тьохнув пiсню соловей за га╨м. Ще б пак! Ну де ви бачили, щоб люди ©хали компанi╨ю на машинi i не спiвали? Так не бува╨. Коли вiд швидкостi вiтер свистить у вухах, коли дорога з шурхотом намоту╨ться на колеса i зустрiчнi машини мимо тiльки - гух! гух! гух! - пiсня сама вирива╨ться з грудей. В хорi вирiзнявся дзвiнкий соловейковий голос Галини Сидорiвни. Ми уявляли собi, як вона сто©ть, спершись на кабiну, обличчям до учнiв, i диригу╨. I вiтер куйовдить ©© чорнi, як вороняче крило, кучерi, а вона бiлозубо смi╨ться, спiваючи. А дiвчатка в захопленнi дивляться на не©; бо вважають, що вона дуже гарна, "ну прямо красуня"... Всюди буйно квiтне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина... Хiба втерпиш, коли всi-спiвають! I ми з Явою ("А, все одно не почують у такому хорi!") затягли на все горло: Вiвчаря в садочку, В тихому куточку Жде дiвчина, жде. Ех, хороше! Як спiва╨ш у хорi, то зда╨ться, нiби саме завдяки тобi так гарно i злагоджено виходить. I раптом... Ми так захопились, що навiть не вiдчули того моменту, коли всi враз припинили спiв. Як потiм з'ясувалося, у цей час машина про©здила пiд вербою, що звiсила над шосе сво© вiти. Всi в кузовi попригинались, i пiсня вмить увiрвалася. А ми ж були пiд стiльцями, i ми ж не знали цього... I ми продовжували тягнути, як два баранцi: Жде-ге-е дшчина, жде-ге-е... I сердите вчительчине: "Ану, вилазьте!" - було для нас, як грiм з ясного неба. Скуйовдженi й пожмаканi вилiзли ми з-пiд стiльцiв. - Ех ви! - презирливо сказала Галина Сидорiвна. - Я думала, що ви хоч благороднi хлопцi. А ви "зайцями", обдуривши мене... Як... як шпигуни якiсь, фу! Я побачив, як сiпнувся, аж пiдскочив Ява. Та й у мене все усерединi попереверталося догори дригом. Нас! Нас назвать шпигунами! Нас, якi... Ех! - Да, нехарашо, ученики. Обманювать не можна, - сказав Бурмило. "Подаруночок вiд нiмцiв... Якiсть бронебiйна!.." Ми з Явою так глянули на нього, що якби можна було поглядом спалити людину, то вiд Бурмила лишилася б тiльки жменька попелу. Точно! - Вас треба було б негайно одвезти назад додому або ж висадити прямо тут, у полi, - сказала Галина Сидорiвна. - Я не зроблю цього тiльки тому, що ми вiд'©хали вже тридцять кiлометрiв i не ма╨мо права затримуватися. Ви по©дете з нами. Але знайте - весь колектив зневажа╨ i засуджу╨ вас за негiдну поведiнку. Ми звели очi - колектив дивився на нас весело й усмiхнене. У колективу був гарний настрiй. Колектив хотiв спiвати. Ми опустили голови i сказали: - Ми бiльше не будемо... Колектив посунувся, i ми сiли. I одразу, як по командi, в небо знову злетiла пiсня: Йшла вона в садок повз осокори-и, Задивилась на високi гори-и... Ми з Явою намагалися перекричати всiх - так старалися. Довго ми ©хали - геть усi пiснi, якi знали, проспiвали по кiлька разiв. Тричi зупинялися ©сти. Аж от нарештi довжелезний мiст через широченний Днiпро. А по той бiк - високий берег, i дзвiниця виблиску╨ золотою банею на горi, а поряд ще золотi банi купчаться - лавра, а за нею стирчить у небо величезна телевiзiйна вишка, i громадяться, налiзаючи один на одного, будинки - великi, багатоповерховi... Ки©в! При©хали. Гарне мiсто Ки©в! Гарнiше вiд Пирятина, вiд Крижополя, вiд Жмеринки - вiд усiх мiст, якi я бачив. . Столиця! - Значить, так, - говорить Галина Сидорiвна. - Машину ми залиша╨мо бiля Палацу пiонерiв i одразу на метро. ∙Згода? - Гурря-а-а! - закричали всi. Цiлу останню чверть у нашому п'ятому "Б" тiльки й балачок було що про метро. Чомусь з усiх ки©вських див нас найбiльше цiкавило метро. А тепер усi враз збуджено загомонiли: "метро", "метра", "метром", "на метрi"... Усi, крiм мене i Яви. Ми стурбовано перезиралися. Адже нам треба було обов'язково простежити, що куплятимуть у Ки╨вi Книш i Бурмило. Заради цього ми ладнi були на будьякi жертви. Але...- невже ми не побачимо метро через них? Та коли ми пiд'©хали до Палацу пiонерiв i злiзли з машини i Галина Сидорiвна засокорiла, гуртуючи нас навколо себе: "Дивiться, щоб нiхто не залишився, щоб нiхто не загубився!" - Книш, пiдiйшовши до не©, сказав: - Ми теж з вами на метро. На Хрещатик хочем з'©здить. Краму купить деякого... Я пхнув Яву лiктем пiд бiк - порядок! Гусячим табунцем почалапали ми вулицею. I от - метро. Ну, я вам скажу, це шту-у-ка! Казка! Наукова фантастика! Голубi по©зди мчать у тунелi швидше за вiтер. У пiдземних залах свiтлiше, нiж удень на вигонi. Кожна станцiя мов театр. Та найголовнiше - ескалатори, отi чудеснi сходи. А втiм, хiба можна сказати - сходи? Звичайнi сходи стоять, i ти по них сунешся. А тут навпаки - ти сто©ш, а сходи сунуться. Ми з Явою як ступили на ескалатор, так аж поприсiдали вiд захоплення. Оце да! Пiднiма╨шся по сходах угору, опуска╨шся вниз i жодною ногою навiть не дригнеш. Навiть можеш одну ногу догори задерти або сiсти можеш навiть - i все одно сунешся. Нам би таку драбину на горище, де мати сушню ховав. Або на ту гору, з яко© ми взимку на санчатах з'©жджа╨мо. Прекрасна штука ескалатор! От якби завжди можна було стежити за рiзними пiдозрiлими шпигунами у метро на ескалаторi! Дуж-же зручно i при╨мно! Сто©ш собi i тiльки - зирк! - нищечком скоса. I нiкуди вiн, голубчичок, не дiнеться вiд тебе, нiкуди вбiк не шугоне, бо внизу сидить така собi тьотя i дивиться i весь час говорить у радiо: "Граждане пасажири! Бiгти по ескалатору не дозволя╨ться! Сiдати не дозволя╨ться! Ставити речi не дозволя╨ться!.." До©хали ми гарненько донизу, сiли у голубий по©зд. "Наступна станцiя - Хрещатик!" - буркотнув хтось по радiо. Дверi - клац. Гур-гур - по©хали. Бачимо, Книш i Бурмило бiля дверей туляться. Ми й собi - до дверей, тiльки до iнших (для конспiрацi©). Не встигли опам'ятатися - стоп! Дверi розчинилися - станцiя "Хрещатик". Ми у дверi - шмиг) Дверi за нами - клац! I нашi всi тiльки мелькнули у вiкнi. Нiхто й помiтити не встиг, як ми вискочили. Там усе це на зупинках робиться блискавично - не то що в по©здi або на пароплавi. I от ми уже назирцi, ховаючись мiж людей, за Книшем i Бурмилом. Вихопилися вони з метро на Хрещатик, перейшли на той бiк, пiрнули у пiдземний перехiд, вийшли з переходу i прямо у магазин "Динамо". Ми - за ними. Сховалися за здоровеннецький, аж до стелi, снiп iз бамбукових вудлищ, прича©лись, зиримо. Пiдiйшли Кпиш iз Бурмилом до прилавка. Тупцяються не рiшуче. Бурмило схилив голову i одним оком, як ворона в кiстку, зазира╨ на полицю. - Давай,-пiдштовху╨ Книш лiктем Бурмила. - Ти давай, - смикнув плечем Бурмило. - Нi - ти! На тебе ж купляти, - наполяга╨ Книш. - От, ©й-богу! Яка разниця i - знову смикнув плечем Бурмило, хукнув, а тодi до продавщицi, тицьнувши пальцем на якусь полицю: - Дайте менi, пожалуста, оте-го. - Що? - не зрозумiла продавщиця. Бурмило озирнувся нервово, мов школяр, що вперше купу╨ цигарки. - Та оте-го... ну... з жаб'ячими ногами. - А-а! Для пiдводного плавання, - усмiхнулася продавщиця. Бурмило мотнув головою i скривився досадливо (наче продавщиця виказала його). Продавщиця взяла з полицi ласти i маску з трубкою, подала Бурмиловi. У нас з Явою очi зробилися, як колеса. Ти диви! Поки Бурмило примiряв маску, мацав ласти. Книш уже вибив у касi чек. - Загорнiть! I знов-таки, злодiйкувато озираючись, наче вони не купили, а вкрали це причандалля для пiдводного плавання, Книш i Бурмило вийшли з магазину. Бачачи, що вони так сторожко поводяться, ми не зважилися одразу пiти за ними, а вирiшили трошки пересидiти за вудлищами. Ненароком навалилися ми на снiп, тонка шпагатина, якою вiн був зв'язаний, враз лопнула i... Наче бомба розiрвалася в магазинi. Вудлища з трiском розлетiлися на всi боки. Крики, зойки, панiка. Ми кинулися геть. - Держiть! Ловiть! Хулiгани! - залунало нам услiд. Добре, що на Хрещатику людей, як на стадiонi пiд час футболу. Ми - раз-раз! - мiж ними. Потiм мене Ява за рукав - сiп! - Чш! Не бiжи! Вродi ми - це не ми! Правильно. Коли за тобою женуться, бiгти - останн╨ дiло. Завжди треба спокiйно йти. Тодi тебе ще й питатимуть: "Не бачи