вся об нас i загудiв, як з бочки: - Ану киш! Крутитесь пiд ногами! Не вашого це ума дiло! Киш! I мазнув сво©ми граблями мене й Яву по потилицi. У-у, бегемот! Ну пожди, ми повироста╨мо, ми тобi дамо! I чого вони так задаються, отi старшокласники? Подума╨ш, мудрецi! Теж двiйки одержують. А на Високий острiв ми й без вас дорогу знайдемо. Ми припливли туди ще ранiше за них. Недаремно Ява був онук дiда Варави, а я - Явин друг. Ми знали у плавнях такi вузесенькi протоки серед очеретiв, якi рiдко хто в селi знав. Високий острiв - один з найбiльших у плавнях Високим вiн названий тому, що в нього стрiмкi високi береги. Посерединi острова ╨ навiть невеличке озерце, наполовину вкрите ряскою i бiлими лiлiями. Власне, це не озеро, а затока, вiддiлена од плеса невеликою греблею. Напровеснi, коли була велика вода, Фарадейович для чогось загатив затоку, i тепер рiвень води в тому озерцi був вищий, нiж всюди в плавнях. Ми сховали свого човна в очеретi, а самi прича©лися в кущах неподалiк вiд озерця - не хотiлось заводитися з отим Бардадимом, поки ми не виросли. По той вiд нас бiк озерця стояв курiнь Бурмила - то була його мисливська база, або, як вiн казав, "президенцiя". Самого Бурмила не видно - або рибу ловить, або спить пiсля чарки, або .. Та ми про це вже майже не дума╨мо (пiсля "атомно© бомби на транзисторах" якось не дума╨ться). З-за очерету вже чути писклявi голоси дiвчат i роблений (наче в нього галушка в ротi) Бардадимiв басок. Тро╨ човнiв причалю╨ до острова. Фарадейович з термосом у руках пiдходить до озерця. Юннати пiвколом оточують його. Фарадейович урочисто пiдносить термос i почина╨ (голос його тремтить i урива╨ться вiд хвилювання - вiн завжди хвилю╨ться, коли розказу╨ про якесь нове сво╨ вiдкриття): - Так-от... дорогi товаришi-громадяни, оце-о... тут... усерединi... прилетiло до нас... зна╨те звiдки?. Iз Сахалiну. Да-да... сотнi й сотнi, як бачите, кiлометрiв. А попереду, може, мiльйони, а то й усi мiлiарди мiлiардiв кiлометрiв... Зна╨те, що тут? Тут... тут... товаришi-громадяни... майбутня ©жа астронавтiв... зоряних небожителiв майбутнiх... От воно що! Ви, певно, чули про чудодiйну водорiсть - хлорелу... Га? Так-от... у цьому термосi - новий вид тако© водоростi. Глобулус! Може, ще кращий нiж хлорела... Мiй сахалiнський друг вивiв у лабораторi©... I прислав, щоб ми... це саме.. продовжили роботу. Виростили глобулус у природних умовах. Перевiрили, як вiн прийметься i буде рости. Розумi╨те, яка вiдповiдальнiсть! Може ж, ви собi уявля╨те, астронавти коли-небудь пригощатимуть нашим глобу-лусом марсiян або якихось iнших гаврикiв. Ми з Явою слухали не дихаючи. - Чу╨ш, ©жа астрономiв, а ми... - шепочу я пересохлими губами. - Астронавтiв, дурило! Астрономи - це тi, що у трубу дивляться. Тi сало ©дять i вареники, як ми з тобою. - Сам дурило! Знаю! То я так... Який розумний! - шепочу я. I уявля╨ться менi: ...Велетенська ракета на стартi... астронавти, що заходять у ракету, люди бiля пiднiжжя ракети . Враз вони розступаються, пропускаючи автовiзок, на якому штабелi картонних коробок. На коробках великими лiтерами написано: "Глобулус "Привiт з Васюкiвки". "Глобулус "Особо-Васюкiвський..." ...А тодi - Марс... У прозорому шоломi, в скафандрi сто©ть астронавт на тлi фантастичного марсiянського пейзажу, оточений марсiянами, що схожi на здоровеннецьких пуголовкiв, i пригоща╨ ©х глобулусом, вичавлюючи його з тюбика, як зубну пасту. Марсiяни пробують, цмокають вiд задоволення i показують великий палець - во! Тiльки... чим же пригощатимуть, що ж ©стимуть бiднi астронавти, як ми з Явою вивернули к лихiй годинi той термос? Помруть, бiдолахи, з голоду, не долетять до Марса... - Глобулус - одноклiтинна мiкроскопiчна водорiсть, - захоплено говорить Фарадейович, - i неозбро╨ним оком ви його, звичайно, не побачите . "Ой зда╨ться, i озбро╨ним теж..." - тремтить мо╨ серце. - Сьогоднi ми його, так би мовити, посi╨мо, потiм почнемо пiдгодовувати... вiн почне швидко розмножуватися, i тодi ви побачите... "Побачите-побачите.. якщо буде, що сiяти... О лишенько, нащо ми полiзли, нащо ми чiпали той термос?" Зараз Фарадейович одкрутить кришку i.. I буде страшний "пшик", як каже дiд Салимон. Бардадим перший захихика╨ - я його знаю. I кого, кого ми пiдводимо! Людину, перед якою ми ("гангстери'") нiмi╨мо вiд захоплення i ста╨мо смирними, як овечки, людину, що, як спитати "Кого ти найдужче любиш?" - сто©ть у нас на третьому призовому мiсцi (пiсля мами й тата), а то й частенько виходить на друге й навiть на перше (коли тато "Ану скидай штани, лобуряко!", а мама: "От пожди-пожди, я тобi вуха пообриваю!"). Правда, та любов була прихована, платонiчна, здалеку; Фарадейович про не©, може, й не догадувався, бо справи мав бiльше з отими бардадимськими старшокласниками, якi нас ("А киш, малявки!") на гарматний пострiл до нього не пiдпускали. Але тим бiльше... Фарадейович одгвинчу╨ кришку i урочисто говорить: - Увага, товаришi-громадяни, ви-ли... Ми з Явою блискавично перезирнулися, - Гой! - Вой! Спершу з кущiв вилетiв наш двоголосий зойк, за ним одразу - ми. - Стiйте! Не лийте! Ви пам'ята╨те, у спектаклi "Ревiзор" Гоголя ╨ наприкiнцi нiма сцена, коли всi застигають у рiзних позах iз роззявленими ротами? Так-от точнiсiнько така сцена вiдбулася й зараз. На якусь мить, звичайно. Перший отямився Фарадейович. - Що? - здивовано запитав вiн. - Ми... - сказав Ява i глянув на мене. - Ми... - сказав я i глянув на Бардадима. - Ми... - повторив Ява i теж глянув на Бардадима. - Ми... тiльки вам можемо... по секрету... Фарадейович усмiхнувся. - По секрету, так по секрету. Я люблю секрети. Вiн одiйшов з нами вбiк i схилився, наставляючи вухо. I ми, перебиваючи один одного, пошепки виклали у це вухо геть чисто все. Пiд кiнець Ява сказав: - А тепер скажiть усiм... Хай нам надають... по западному полушарiю... Ми згоднi. Фарадейович якось дивно скривився i протягнув: - Он воно що .. Гаразд... Потiм рiшуче рушив до гурту юннатiв. Ми, заклавши руки за спини, як арештанти, допленталися за ним. - Так-от, товаришi-громадяни, - сказав Фарадейович. - Цi молодi люди (ми опустили голови) пропонують спершу добре змiцнити греблю, очистити плесо, а вже тодi... Ми стрепенулися, не вiрячи сво©м вухам. Фарадейович схилився до нас i шепнув: - Гадаю, того, що лишилось, вистачить. Потiм випростався i вголос промовив: - Думаю, вiрно пропонують вони, га? - Вiрно! Правильно! - Очистить! Звичайно! - почулися голоси. - Секрет! - через губу процiдив Гришка Бардадим i ляснув по потилицi сво©ми граблями спершу мене, потiм Яву. Та ми навiть i не вiдчули. Ми глянули один на одного i _засмiялися. А коли юннати полiзли укрiплювать греблю i розчищати озерце вiд ряски, ми з таким азартом взялися допомагати, що вода аж зануртувала, закипiла навколо нас. Раз у раз ми кидали на Фарадеиовича палкi, захопленi погляди. От же ж людина! От людина! Скажи вiн нам зараз: "Пийте, хлопцi, озеро!" - ╞й-право, вихлебтали б до дна! Незабаром озеро уже чисте - анi рясочки. Всi вилазять на берег. Фарадейович нахиля╨ термос, i тоненькою цiвочкою; лл╨ться в озеро прозора рiдина (що, як виявилося потiм, I було "поживним середовищем", в якому був глобулус). Лл╨ться i дзюркоче. Лл╨ться i дзюркоче. Той дзюркiт зда╨ться нам чарiвною музикою. - Скажiть, будь ласка, - несмiливо пита╨ Ява, - а який вiн буде? Коли прийметься? - Який? Бачите оце плесо? Воно буде переливчасто-смарагдове, як... як шовк. Уявля╨те? Ми закивали головами, хоч я, чесно кажучи, не дуже собi це уявляв. - А який же хоч вiн на смак? - почувся позад нас голос Бурмила (ми ще ранiше побачили його скуйовджену голову, що визирала з "президентi", але нам було не до нього). - Як вам сказати, - обернувся до Бурмила Фарадейович. - Сам-то я не куштував. Але думаю, що схоже на салат. - На салат? Скажiть! Виходить, пiд "столичну" саме враз. Люблю салатики... Дасте хоч покуштувати з першого врожаю' I вiн хрипло зареготав. - А чому ж, будь ласка, - так щиросердно вiдповiв Фарадейович, що Бурмило зразу знiтився: - Та нi, я жартую. То я так, посмiяться... для смiху. Менi навiть здалося, що вiн почервонiв. Я глянув на нього i подумав: "Невже оцего шпигун? Живий шпигун? Тю! Якийсь абсолютно не схожий. У жодному фiльмi не було подiбних шпигунiв, щоб червонiли. У жоднiй книжцi детективнiй. "_ Але Явi я нiчого не сказавше наважився. Того дня у селi тiльки й балачок було, що про глобулус. Куди не поткнешся- - Чули? Фарадейович з учениками водорiсть на Високому островi вирощу╨. Особливу якусь. - Кажуть, корисна - страх! Вiтамiнiв багато. Самi вiтамiни. - А що ти дума╨ш - космонавтiв тобi макухою годуватимуть. - Авжеж, для них що е найкращенького придумають. - Вiтамiн на вiтамiнi сидить i вiтамiном поганя╨. - А по-мо╨му, найбiльше вiтамiнiв - у горiлцi. - Кажуть, сам Попович при©де подивитися на той "глобус". - ...а як на нiч обличчя ним намастити - на двадцять рокiв помолодша╨ш. - Усмiхатися частiше треба - тодi помолодша╨ш. А ти ла╨шся вiд зорi до зорi. - I взагалi, кажуть, дуже поживна Всi сто процентiв засвоюються органiзмом. Одходiв нема нi на копiйку. Сказав сво╨ слово про глобулус, звичайно, i мiй тато Я й не сумнiвався, що вiн скаже. Мiй тато - страшенний "любитель преси", як вiн сам каже. Без газети або журналу я його, зда╨ться, нiколи й не бачив, ©сть - чита╨, iде кудись - чита╨, телевiзор дивиться - теж чита╨. З газетою в руках так i засина╨. I щодня за вечерею вiн проводить для нас iз мамою таку собi полiтiнформацiю - розказу╨, що цiкавого вичитав за день. Отож я вiд нього й про гiтлерiвськi архiви на днi озер у Австрi© та Чехословаччинi дiзнався, i про шпигунiв з аквалангами, i про все iнше. Стiльки всього цiкавого, як мiй тато, нiхто в свiтi, по-мо╨му, не зна╨ (хiба, може, Стьопа Карафолька). I той глобулус (вид хлорели) був для нього як насiння. - Та хлорела ж, понiма╨те, чудо природи! Це ж, понiмаете, унiкальна штука! Така, понiма╨те, манюпусiнька, i не побачиш, а великi дiла робить Це ж не тiльки ©жа для майбутнiх космонавтiв-астронавтiв, це ж, понiма╨те, i повiтря, i вода... От у минулому роцi "Известия" писали про унiкальний експеримент радянських учених у Сибiру, коли цiлий, понiма╨те, мiсяць лаборантка Галя М. провела у гермокабiнi, повiтря в якiй постiйно оновлювала "оранжерея" хлорели - вбирала, понiма╨те, вуглекислий газ i в процесi фотосинтезу перетворювала його на кисень. Такий же, понiма╨те, кругообiг через культиватор хлорели, правда, з деякою хiмiчною доочисткою, робила й вода. Тут я татову розповiдь мушу перервати, бо далi, незважаючи на його "понiма╨те", нiчого не втямив: навiть мама тiльки очима клiпала й гмикала. Зрозумiв я тiльки одне: що хлорела - це рiч! I що без не© до iнших планет нiчого й рипаться А раз хлорела - рiч, то глобулус i поготiв, бо вiн - "вид хлорели, може, ще й кращий" Отже, справа, яку робить Фарадейович з юннатами-старшокласниками, - всесвiтнього значення. I ще я зрозумiв, що нiчого в усьому цьому не петраю. Нiчогiсiнько. Як корова. Зрозумiв, що на одному завзяттi на отому: "Ми все-таки хлопцi будь здоров! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопцi!" - далеко в космос не залетиш А щоб щось петрати, треба вчитися, вчитися i вчитися. I тут я згадав, що через кiлька днiв - екзамен Перший у мо╨му життi екзамен, про який я через усi отi шпигунськi справи зовсiм забув. Ех, учителi-вчителi, завпеди i директори! Хiба вони розумiють що-небудь у шпигунах, у героях! Хiба вони розумiють, як же ж ото хочеться затримати справжнього шпигуна i стати геро╨м? Щоб про тебе писали в газетi передавали по радiо, а то й по телевiзору. Хiба вони розумiють! I не вiдмiнять вони заради шпигуна екзамен, нi, не вiдмiнять! Хоч давай ©м сто шпигунiв - не вiдмiнять нiзащо! Ех, учителi-вчителi! I так менi стало тоскно, що якби я був вовк я сiв би посеред хати i завив Але я не був вовк, я був п'ятикласник. А пятикласникам вити не можна "Непедагогiчно" як каже Галина Сидорiвна. I я тiльки тяжко-тяжко зiтхаю... РОЗДIЛ VII Екзамен. Де Ява? Що з иим?.. Переекзаменовка... Хвилюватись я почав ще, мабуть, увi снi. Бо коли прокинувся, то ще не розтуливши очей, уже вiдчув, як холодно в мене пiд серцем, як воно то шалено б'╨ться-б'╨ться то завмира╨, неживе, а в цей час вiд потилицi через спину'аж до п'ят бiжать-бiжать крижанi бульбашки, - наче хто облива╨ мене холодною газованою водою, - i по всьому тiлу гусяча шкiра. О, як би я хотiв не прокидатися сьогоднi! Скiльки б я дав, щоб уже було завтра! Але нi . Я вiдчував неминучiсть i невблаганнiсть долi. Таке саме я вiдчував, коли сидiв якось, чекаючи черги, пiд дверима зубного лiкаря i слухав як противно дзижчить отам у кабiнетi бормашина а мати мiцно тримала мене за руку, щоб я не дременув. Я почав панiкувати вже кiлька днiв тому. - Яво! - сказав я. - Яво, голубе, треба щось робити - повторювати, вчити, писати шпаргалки абощо. Пропадемо ж. Екзамен же. Перший же у життi. А екзаменiв усi бояться. Навiть геро©. Онде-о й тато мiй казав, що боявся. А тато мiй - ти ж зна╨ш! Але Ява на панiку мою не пiддався анi-нi. Тiльки смiявся й тюкав. Наче не екзамен нас ждав, а Новорiчне свято. - Тю! Не дрейф, Павлушо! Держи хвоста бубликом! Ми ж не якiсь там двi╨чники-поганщики. Ми здiбнi хлопцi. Сама Галина Сидорiвна казала. I четвiрки, i п'ятiрки одержували. А якщо двiйки - то бiльше ж за гульню та вибрики всякi. Не дрейф! - Ага, не дрейф! - казав я. - Це ти просто не задуму╨шся, що таке екзамен. Легковажний ти просто. I все! Тодi Ява примружував одне око, схилявся до мого вуха i, прикривши рота долонею, казав: - Не забувай, що моя мама - депутат! Це теж дещо значить! I вiн багатозначно моргав. А потiм додавав: - I, дума╨ш, так легко поставити двiйку? Хе! Не думай! У них же свiй план по п'ятiрках i навiть по трiйках. Вiд них же, зна╨ш, як вимагають оцi самi... як його... iнстанцi©. Я чув, Галина Сидорiвна мо©й мамi скаржилась. Так що... "Що ж, йому, може, й справдi нiчого боятись, - думав я. - Авжеж, його мама - депутат. Авжеж. Та й батько передовик, рацiоналiзатор, якусь штуковину до соломорiзки придумав. I на скрипцi гра╨. А зараз у закордонну командировку по©хали вони, до Чехословаччини. Все село проводжало. Авжеж. А мо© батьки - звичайнi собi колгоспники. Не депутати, не рацiоналiзатори, на скрипцi не грають, по закордонах не ©здять..." I менi ставало ще сумнiше й страшнiше. I серце стискалося вiд самотностi. Завжди у нас з Явою все було спiльне, завжди ми були разом: i в горi, i в радостi, i смачненьким дiлилися (одне без одного не ©ли), i оцiнки однаковi одержували, i з класу нас вигонили завжди обох... А тепер... Явi - "Будь ласочка, депутатський синку, п'ятiрочку вам або четвiрочку!" А менi... Одна лишалася надiя - на отi iнстанцi©, що вимагають п'ятiрок. Тiльки ця надiя надала менi сили пiдвестися з лiжка, а то б я й не встав. Мляво, ледве рухаючись (руки задерев'янiли - так бува╨, коли гецнешся об щось лiктем), вдягаю нову сорочку й святковi штани. Випиваю пiвсклянки молока (бiльше нiчого не можу - все в горлi застря╨) i неквапом - ще ╨ час - iду до Яви. - Яво! - гукаю через тин. Вiн не озива╨ться. "Невже це в мене сили нема крикнути?" - Яво! - гукаю, як то кажуть, на повну катушку. Не озива╨ться. Заходжу у двiр. Зазираю в хату. Тодi в садок, на город, по всiх усюдах. Яви нiде нема. I взагалi нiкого. Дiд Варава, мабуть, повiв Яришку, сестричку Явину, в дитсадок. А де ж Ява? Невже пiшов на екзамен? Без мене? Не може бути! - Яво! Яво! Яво! Яво! Яво!.. Нагукавшись до хрипоти i заглянувши на подвiр'© у найглухiшi закутки, я побiг до школи. "Може, вiн дума╨, що я сплю, вирiшив розвiдати обстановку - ще ж рано". Але й бiля школи Яви не було. Всi були, весь клас (от тобi й рано!), всi, крiм Яви. Я мотонув назад. Я бiгав по селу. Зигзагами. З одного кiнця в iнший. - Яви не бачили? Не бачили Яви? Ява Рень не проходив тут? - безнадiйно питав я всiх, кого зустрiчав. Але нiхто не бачив, нiхто. Я витягав шию, зазираючи через тини й паркани, i менi здавалося, що вона стала довга, як у гусака. Я пiдбiг до школи тодi, коли баба Маруся вже ходила по подвiр'ю, калатала дзвоником, i, мов не довiряючи йому, вигукувала: - Дзвонок! Дзвонок! Екзамени почалися! Почалися екзамени! Дзвонок! Я кинувся до не©: - Ой бабусю! Ой не дзвонiть ще хвилиночку! Не дзвонiть! Яви десь нема! Одну хвилиночку тiльки! Баба Маруся скрушно похитала головою i якось винувато сказала. - Не можу, серденько! Уже подзвонила. Пiзно. Було б ранiш, синочку. Де ж це вiн заповiтрився? От бiда! Ну, бiжи в клас, а то й ти не втрапиш. Довелося йти. В школi урочисто й святково, як пiд час виборiв (у нас i агiтпункт, i виборча дiльниця завжди в школi). У коридорах простеленi дорiжки, на вiкнах квiти, стiл у класi покритий червоною китайкою. Навiть плакат висить у вестибюлi: "Ласкаво просимо!" Тiльки не гра╨ гармошка i не працю╨ буфет з пивом, як пiд час виборiв. Дiвчата в бiлих фартушках, хлопцi незвично чистi й зачесанi. Заходить Галина Сидорiвна, з гарною зачiскою, у шовковому платтi - не вчителька, а кiноартистка. За нею суне Микола Iванович, учитель географi©. Вiн у нас на екзаменi асистент. Галина Сидорiвна обводить поглядом клас, супить брови й пита╨: - А де Рень? Я пiдхоплююся з мiсця: - Нема десь... Не знаю... все село оббiгав... Може, почека╨мо трiшки? Галина Сидорiвна ще дужче супить брови: - Затримувати екзамен не можна. Нiхто нам цього не дозволить. Вона ста╨ бiля дошки, стиска╨ руки - наче зараз буде спiвати (видно, теж хвилю╨ться) - i каже: - На першiй сторiнцi кожен напишiть: "Екзаменацiйний диктант з укра©нсько© мови учня (або ученицi) п'ятого класу..." - i сво╨ прiзвище. Ми схиля╨мо голови - пишемо. Екзамен почався. Учнi сопуть. Пера скриплять. Я пишу механiчно, навiть не думаючи, що пишу. I менi зовсiм не страшно, я зовсiм не думаю про екзамен. Я думаю про Яву. Де вiн? Що з ним? Не прийти на екзамен! На перший у життi екзамен! Це просто не вклада╨ться в головi! Навiть якщо твоя мама депутат... Це безумство. Вiн не мiг цього зробити просто так. Щось сталося... Може, щось непоправне?.. Але - що? Що? Вчора ж ми бачились, i все було гаразд. Розлучилися пiзно ввечерi, коли йшли спать. Домовились, що я ранком зайду, щоб iти на екзамен. "Може, вiн уже й неживий?" - холону я. Диктант закiнчено. - Тепер уважненько перевiрте i здавайте, - нiжно-нiжно, як нiколи, каже Галина Сидорiвна i усмiха╨ться до нас пiдбадьорливо - пiдтриму╨. Сопуть учнi, носами в диктант упхавшись, - перевiряють Аж пiт на лобах виступив вiд напруги. А менi лiтери в очах стрибають, розсипаються на всi боки - не вчитаю. Не можу. От уже вихопився з-за парти Карафолька, понiс. Перший. Вискочка! Он уже й Мацiевський, i Гребенючка потягли. А я ще до половини не доповз. I раптом - дверi розчахнулися i в клас влетiв Ява. Я аж пiдскочив: живий! Живий-то живий, але - матiнко! - який у нього вигляд! Захеканий, скуйовджений, мокрий, весь у болотi з нiг до голови. Слiдом за ним у клас вкотився такий же забрьоханий Собакевич. Галина Сидорiвна поточилася й трохи не впала. - Що це означа╨?' Ява мовчав, опустивши голову. I Собакевич не гавкнув, як минулого разу, не загарчав навiть, а пiдiбгав хвоста сховався за Яву. - У тебе щось сталося? Щось трапилося? Вдома? Ява мовчав. - Де ти був? Ява нарештi розтулив губи: - У плавнях. - Що?!. У плавнях?!. Що ти там робив? Ява опустив голову ще нижче i тихо сказав: - Рибалив. Менi здалося, що всерединi у Галини Сидорiвни стався вибух. I по всьому класу полетiли осколки. - Що?!. Що?!. Замiсть екзамену ти пiшов рибалити?! Ну... ну, зна╨ш, це вже занадто! За-над-то! Це просто.. просто обурливо! Так-от - складатимеш екзамен восени! Як двi╨чник. Вважай, що ти одержав двiйку! Переекзаменовка в тебе! Будеш тепер цiле лiто готуватися. Це тобi наука за всi тво© художества. Iди! До побачення! Ще якусь мить Ява стояв, не вiрячи, що це сталося Вiн був такий маленький-маленький i жалюгiдний. Ех ти "мама - депутат"! Ех ви, "iнстанцi©, що вимагають п'ятiрок"!.. Я бачив: ще мить - i Ява заплаче... У нього вже закипали сльози на очах. Але ви не зна╨те, який вiн гордий! Хiба вiн допустить, щоб хтось бачив, як вiн плаче. Ява крутнувся на мiсцi i прожогом вибiг з класу. Вiрний Собакевич - за ним. - Хто здав роботу, можете йти, - замерзлим голосом сказала Галина Сидорiвна. Але навiть якби вона й не сказала цього - я не лишився б у класi, клянусь! Побiг би за Явою. Не думаючи навiть дочитувати диктант, я кинув його на стiл i вискочив за дверi. Проте Яви я вже не побачив. Я сiртонувся в один бiк, в другий - Ява зник, як булька на водi. I знову я бiгав по селу, витягнувши шию, i зазирав по всiх усюдах. Але марно. Мов поранене пташеня, вiн забився, мабуть, десь у кущi i там на самотi кухлями, з присьорбом, пив сво╨ горе. Може, й плакав, хтозна... А в такi хвилини не хочеться бачити нiкого, нiкого в свiтi. I ви не думайте - я шукав його не для того, щоб розрадити, поспiвчувати (хiба розрадиш людину в таку мить!). Я тiльки хотiв, щоб вiн бачив, щоб вiн знав, що я подiляю його горе i готовий зробити для нього все. Я б нi слова не сказав йому, тiльки подивився б в очi, i вiн би все зрозумiв. Ще зовсiм недавно я з прикрiстю думав про сво©х батькiв, що вони не депутати i це може дорого коштувати менi. I раптом - о зрадлива доле людська! - не я, а Ява, депутатський син, заробив переекзаменовку. Де ж справедливiсть? Нiчого не розбереш у цьому свiтi. I ще - я ламав собi голову: що ж сталося? Чого вiн опинився у плавнях? То дурниця, що вiн рибалив, - нiколи в життi! Вiн нiзащо б не пiшов на риболовлю без мене. Не повiрю, хоч рiжте! Мабуть, це пов'язано з отими шпигунськими справами. Але коли вiн устиг? Пiшов звечора? Без мене? Нiчого не розумiю! Довго я блукав по селу. I до рiчки ходив, i на вигiн, i на кладовище навiть зазирнув (ми там колись чижiв ловили). Потiм подумав: "Може, вiн уже дома - обiд скоро". Пiдiйшов, зазираю з-за тину обережненько (не хочеться дiдовi на очi попадатися, щоб не розпитував). Не видно щось Яви. По сусiдству, за високим дощаним парканом - садиба Книша. Та он i сам вiн - сидить на даху ново©, недобудовано© ще хати, кладе черепицю. Вийшов надвiр дiд Варава - з вiдром, до криницi. Побачив дiда Вараву Книш, голосно привiтався згори: - Здрастуйте, дедушка! - Здоров! - буркотнув невесело дiд. Тодi Книш несподiвано, з робленим спiвчуттям: - Я чув, у вас прикрiсть больша. Хлопчик вашенький екзамена в школi завалив. Один на все село... От же, ©й-богу! Похмуро мовчить дiд Варава. Мовчки крутить корбу, витягаючи з криницi вiдро. - Жалко ©м було, щоб хлопець перейшов у шостий клас, - веде далi Книш - I це, ма'ть, спецiально. Знають же, що мати передовик, депутат, та ще й у заграничнiй командировцi, - так щоб насолить .. От же, ©й-богу! Ой! Книш якось незручно повернувся, на черепицi сидячи, i мало не по©хав униз по даху. Я з ненавистю дивлюсь на нього i, зцiпивши зуби, шепочу "Упади! Упади! Упади!" Дiд Варава мовчки вислухав Книша, витяг вiдро i, не кажучи нi слова, почовгав у хату. Книш почав умощуватись зручнiше на даху i раптом таки посковзнувся, зiрвався, прогуркотiв по даху i - геп! - на землю. Наче враз подiяло мо╨ заклинання. Я радiсно захихикав. Книш, крекчучи, пiдвiвся В цей час iз хати (iз старо©, що з новою поруч) вийшла Книшиха. - О, ти уже злiз? - спокiйно здивувалася - Iзлiз, iзлiз! Щоб ти так усе життя злазила! - сердито прохрипiв Книш, потираючи забите сiдало. Тут мене мати вгледiла i покликала обiдати. Пiсля обiду аж до самiсiнького смерку ходив я по селу як неприкаяний Мiсця собi не знаходив. Опустився на землю синiй вечiр. Засвiтилися в хатах вiкна, чорний морок садкiв прокреслюючи. Сiв я попiд Явиним тином i вирiшив - хоч до ранку сидiтиму, а дочекаюся Щоб зручнiше - сiна в сусiдiв через дорогу наскуб з копицi. Та тiльки вмостився гарненько, зирк - Ява. Повiльно-повiльно, як привид, суне. Пiдхопивсь я, зiрвався на рiвнi ноги, хотiв кинутися до нього, та враз i став Збагнув - не до мене йому зараз, перед вiдповiдальною "товариською" зустрiччю з дiдом. I не озвався до Яви, не ворухнувся навiть, щоб не виказати, що тут я. Похиливши свою грiшну голову, мов приречений на ешафот, важко зiйшов Ява на ганок. Рипнув дверима. Щез. А я дивлюсь на освiтлене вiкно хати, затамувавши подих. Мелькають у вiкнi тiнi, чути гнiвний голос дiда Варави - все це свiдчить про те, що "товариська" зустрiч почалася одразу з рахунку один - нуль не на Явину користь. I при кожному звуку, при кожному руху тiней сiпаюся, здригаюсь я, наче то зi мною проводить "матч" дiд Варада. РОЗДIЛ VIII Що трапилось з Явою. "Не по©ду я..." "Дiтей б'ють тiльки iмперiалiсти..." Ранок був сонячний i лискучий, як новi черевики. Не ранок, а пiсня дзвiнка пiонерська. Та серце мо╨ не спiвало, нi. Прокинувшись, я одразу згадав Яву. Я пiдхопився i прожогом кинувся до нього - як же ж вiн там, як? Проскочив город i бiля криво© грушi спинився. Ява сидiв на призьбi, по-старечому згорбившись над дерев'яними ночвами-ваганами, i рiзав картоплю й буряки для льохи. Я застиг, розгублений. Я не пiзнав його. Хiба це вiн, геройський Ява, отой, що перший з усiх хлопцiв стрибонув iз самiсiнького вершечка старо© верби в рiчку? Той, що випустив у клубi на лекцi© пугутькало? Що повiсив дiдовi пiдштаники на телевiзiйну антену? Нi, це не вiн! Це якийсь нещасний пригнiчений наймит. О люди! Що ви зробили з мо©м другом! I тут я згадав про свою четвiрку. Четвiрку за диктант. I менi стало так прикро, наче я зрадник. Я ж одержав четвiрку за екзамен! Та хiба я хотiв! Я ж зовсiм не старався. Це ж випадково. О, скiльки б я зараз дав, щоб у мене була трiйка (хоча б трiйка, я не кажу вже про одиницю чи двiйку)! Як менi було б легше! Наскiльки краще я почував би себе перед Явою! Мiж нами не було б тако© прiрви. Я ще вчора дiзнався про ту четвiрку. Коли блукав по селу. Менi сказала про це Гребенючка. За правилами оцiнку повиннi оголосити тiльки сьогоднi. Але хiба ж учнi дочекалися б? У пiвкласу iнфаркт був би. I коли Галина Сидорiвна замкнулася з асистентом Миколою Iвановичем перевiряти диктанти, нiхто й не ворухнувся, щоб iти додому. Товклися бiля школи i не розходились. Двiчi виходив Микола Iванович на ганок покурити i казав "Чого ви? Йдiть додому. Все одно сьогоднi не скажемо. Взавтра на батькiвських зборах". Потупцяються учнi трошки, посунуть до ворiт. Потiм зирк - хтось лишився. "Еге, - дума╨ кожен, - вiн останеться i узна╨, а я, як дурний, дома сидiтиму. Нi!" I назад. Спершу тихо було, потiм дiвчатка "класи" на землi понамальовували, застрибали на однiй нозi, хлопцi в квача завелись. Все таки час не так довго тягнеться. I дочекалися. Вийшла Галина Сидорiвна - як кинулися! Хлопцi мовчать, тiльки сопуть, а дiвчатка, як сороки: "Галино Сидорiвно, ну скажiть! Галино Сидорiвно, ну будь ласка! Галино Сидорiвно, дорогенька'" Вчителька спершу не хотiла, та хiба одчепишся... Все це менi Гребенючка-розповiла, на вулицi зустрiвши. I про четвiрку сказала. I нащо вона мою оцiнку запам'ятовувала? Краще б я не знав. Соромно в очi Явi дивитись. Ондо вiн i голови не пiдводить. За одну нiч змарнiв як. Я пiдiйшов до нього. - Здоров, Яво! - тихо привiтався. - Здоров, - так само тихо вiдказав вiн, не пiдводячи голови. I такий у нього був голос, такий голос, що у мене аж в очах защемiло. - Яво! Ну чого ти, Яво? - А що? Нiчого, - ще тихiше сказав вiн. - Та плюнь, Яво! Плюнь, я тобi кажу! Ну, подума╨ш - переекзаменовка! У мiльйонiв людей були переекзаменовки. I нiчого. От у князя Володимира, кажуть, теж була в дитинствi переекзаменовка. З iсторi©... А який йому пам'ятник на Володимирськiй гiрцi у Ки╨вi одгрохали. - Не бреши! У Володимира не було. - Було, було, - жваво заговорив я, радий, що Ява хоч вiдгукнувся на мiй жарт. - А як i не було, то могло бути. Подума╨ш! А в Пушкiна точно було. Вiн же таке вiдчубучував... Я говорив i пильно стежив, чи усмiхнеться Ява, чи нi. В таких справах дуже легко передати кутi меду. Ява не усмiхався. Я замовк. Помовчав трохи, тодi тихо спитав: - Так як же воно все-таки вийшло? Вiн тiльки рукою махнув: - Не питай! - А що ж? Вiн зiтхнув: - Ще трохи - i вiд мене лиш бульки на водi лишилися б.. - Та ну! Розкажи ж! Вiн знову зiтхнув. - Так ото ж вискочив я до схiд сонця з хати - на хвилиночку... в бур'яни... Ще тiльки сiрiти почало. Сонний, як муха, вискочив. Процентiв на дев'яносто ще спав. Тiльки одне око ледь розтулив, щоб не перечепитись. Став у бур'янах i те одне око заплющив - сплю... I враз чую голоси - за парканом у Книшiв. Приглушенi, змовницькi. Сон зразу - як рукою... "Ти ж тiльки гляди менi, щоб нiхто не бачив..." Це вона, Книшиха. А вiн: "Не вчи вченого..." А вона: "Вчений! А потiм передачi носи, еге?" А вiн "Ну не баба, а казна-що! Тюрма народiв!" А вона. "Мовчи, нiкчемо! Якби не я". А вiн: "Нiчого нiчого Я свого дiждуся! Побачиш, який я нiкчема!" А вона "Йди вже! Розбалакався! Сусiдiв побудиш'" I - ррип! Це вiн з хвiртки вийшов. Бачу - iде вулицею. Озира╨ться злодiйкувато. На плечi весло, мiшок з чимось, у руцi серп, як шабля, виблиску╨. Розгубивсь я, що робити? Куди це вiн? Ну ясно - в якiйсь сво©й шпигунськiй справi! За тобою бiгти - не встигну. От вiн уже аж де. А екзамен? Ну, думаю, ще ж тiльки годин чотири - встигну. Не простить же ж менi Вiтчизна, як я таке дiло прогавлю. Може ж, вiн якийсь державний злочин зараз робитиме. Недарма ж його Книшиха тюрмою, передачами лякала А я про екзамен, про власну шкуру дбаю. Нi, треба йти. Схопив весло, вудочки (для конспiрацi©) i за ним. А тут з-пiд ганку Собакевич вискочив, ув'язався за мною. Я спершу прогнати його хотiв, а потiм думаю- хай, собака в таких справах завжди може придатися. Взяв його з собою. На березi перечекали в кущах, поки одплив Книш, а тодi й собi. Отут менi й не пощастило Як назло, всi добрячi човни нашi дiд на берег повитягав - смолив учора. На водi була тiльки ота благенька гнила плоскодонка, з яко© ми пiдводного човна зробити хотiли. Нiколи менi було, я на ту плоскодонку, Собакевич за мною i - гайда. Пливу тихо, обережно i весь час пильную: i щоб Книша з очей не згубить, i щоб вiн мене не помiтив (за очеретами скрадаюся). Помiчаю - пливемо ми в бiк Високого острова. Далеченько вже у плавнi забралися. Аж гульк раптом - лишенько! В човнi води повно, бiльш як пiвчовна Придивився - у днищi, якраз посерединi, - дiрка (долоню просунути можна), i вода звiдти пре, аж булька╨. Як з то© труби, що в арифметичних задачах, пам'ята╨ш, - "з одно© труби влива╨ться, з друго© вилива╨ться". Та лише рiзниця, що в мене тiльки влива╨ться... Ой-йой-ой! Не мине й двох хвилин, набереться повний човен i... Наввимашки до села пливти далеко. Та й латаття там таке й водоростi, ти ж зна╨ш, - ниттю руки й ноги обплута╨, i йди годувати ракiв. Ну, та про себе я не думав. Собакевича шкода: булькне собача - та й нема. Сидить вiн на носi мокрий, труситься всiм тiлом i дозира╨ на мене жалiбно. Це ж вiн винен. Була дiрка заткнута шматиною якоюсь. А Собакевич, граючись, смикав-шарпав ту шматину i висмикнув - догрався. Я бачив, як вiн ©© шарпав, та не подумав... Що й казати, пiзно я схаменувся. Налiг на весло, аж хекаю. Про Книша вже не думаю, треба рятувати Собакевича, приставати до якогось острова. А кругом самi очерети, землi не видно. А вода все прибува й прибува, вже литки менi лоскоче. Я головою на всi боки шалено верчу - сушi землi шукаю. Нарештi помiтив острiвець якийсь i чимдуж до нього. Ледь-ледь устиг. Вiд човна мого лишалося вже сантиметрiв два над водою: отака собi "рямочка" з бортiв пливла - усерединi вода i зовнi вода, i рiвень то© води однаковий. I я у тiй "рямочцi" як портрет Ще трохи - i був би цей портрет у траурнiй "рямочцi".. Пiдхопив я Собакевича на руки - i на берег. Власне, берега й не було 3 першим же кроком я по пуп занурився. I одразу калабаня менi згадалася, куди ми з тобою вiд Контрибуцi© вскочили. Така ж сама багнюка. Не острiв, а кiзяк якийсь. Нi деревця, нi кущика Навiть сушi справжньо© нема. Сама грязь. Ну, та вибирати не доводилось. Спасибi й тому, що трапився. Жити на ньому я не збирався. Менi лише човен витягти й дiрку заткнути Може, ще, думаю, i за Книшем устигну. Посадив Собакевича на найсухiше мiсце i - за роботу. Схопив за нiс човна, почав тягти. Ого-го! Очi рогом лiзуть. Жили от-от полопаються. А човен - нiби цвяхами до дна прибитий - нi з мiсця. Зайшов я з корми - почав пхати. Куди там! Ноги по мулкому дну ковзають. Я раз у раз з головою занурююсь- та й тiльки. Бився я, бився, занурювався занурювався, води вже пiввiдра наковтався, а толку нiякого. I така мене злiсть узяла - сiв я просто у воду й трохи не заплакав. Ти ж мене зна╨ш, я нiколи не плачу, а тут ну прямо сльози самi ллються. От же ж у халепу вскочив. Ну! Тодi плюнув, пiдхопився й знову - пхати й тягти. Сонце вже давно зiйшло, свiтить на повну котушку, а я, мов той жук-гнойовик, у багнюцi порпаюсь. З сил вибився зовсiм. Знову я сiв просто у воду й знову трохи не плачу. I вiд слiз мо©х води, зда╨ться, ще бiльше кругом ста╨. Це ж уже хто його зна скiльки часу, думаю. Екзамен уже, може, скоро. Ну, про екзамен я не думаю. Що менi екзамен! Головне - державна справа ота... Я тут у багнi, як хробак, длубаюсь, а той шпигуняра, може, вже хто його зна... I я ж мiг його вислiдити. Мiг же! Не простить менi держава. I, зцiпивши зуби, я знову берусь за дiло Я й вихлюпувати пробував воду з човна, дума╨ш, нi! Та де ж ©© вихлюпа╨ш, як вона знову тут же набира╨ться. Це все одно, що рiчку вихлюпувати. А сонце вже ген-ген вгору пiдбилося. Це ж ти вже, мабуть, думаю, встав, черевики почистив, сорочку нову надiв, галстука пов'язав. Банькате жабисько поблизу на лататтi сiло, лупа╨ на мене глузливо, ще й кумка╨ - наче смi╨ться. Тут Собакевич на нього як гавкне, воно тiльки - шубовсть у воду. Собакевич весь час мене морально пiдтримував - гавкав, хвостом махав. Мабть, вiдчував, що через нього я страждаю. I раптом менi iдея в голову стрельнула. I чого тiльки, скажи, тi iде© стрiляють у голову не зразу! Така ж проста, юриндовська iдея - заткнути дiрку, а тодi вже вихлюпувати. А я ж вихлюпував не заткнувши. От бовдур! Нарвав я жмуток трави яко©сь, що ╨дина на островi й росла, намацав дiрку, заткнув. Знову почав вихлюпувати. О! Пiшло дiло! Хоч поволеньки, а пiшло. Сантиметр за сантиметром борти човна з-пiд води виростають. Уже й на берег тягти можна. Крекчучи, потяг. Потяглося. ╙сть! Тепер треба човна нахилити - воду вилити, бо вже не вихлюпу╨ться. Ох i важко було! Нарештi воду вилив, дiрку добряче заткнув. Собакевича в човен, сам за весло i ходу. Ох же ж грiб - бризки аж до неба летiли! Тiльки весь час на дiрку позирав - чи не тече. Сонце вже високо, а все-таки надiя: може, обманю╨ сонце, може, не почався ще екзамен? По селу бiг, аж серце вискакувало. Не обмануло сонце... Ява зiтхнув i замовк. Я дивився на нього з усiм спiвчуттям, на яке тiльки був здатний. Так от яка йому придибашка вийшла, що перевернула догори дригом усе його життя! I не розкажеш же нiкому, не поясниш! Бо тi нашi "шпигунськi" справи вимагають абсолютно© та╨мностi, конспiрацi©. Коли мiлiцiонер товариш Паляничко не повiрив нам, то хто ж повiрить! У нас був один вихiд - мати незаперечнi докази, факти, пiймати на гарячому. I Ява, бiдолаха, мусив усiм, i в школi i дома, казати одне - що пiшов на риболовлю замiсть екзамену . I нести за це кару. - Ну, а в тебе як? - спитав Ява, не дивлячись на мене. Ех, краще б вiн не питав! Вiдчуваючи себе злодi╨м, наче я щось украв у нього, i, позичивши в Сiрка очей, я признався йому про ту нещасну четвiрку. - Ну що ж, я радий за тебе. Поздоровляю! - сказав вiн. - Це добре. Хороший, значить, у тебе буде настрiй у таборi. Коли iдеш? Ну нащо, нащо вiн крае мое серце! Це ж ми разом мрiяли по©хали у пiонертабiр до моря. У "Молоду гвардiю" в Одесу. З такими труднощами батьки дiставали нам путiвки. Нiколи ми з Явою не були на морi. Тiльки у кiно та по телевiзору бачили. А як нам хотiлося до моря! Синi далi, бiлi кораблi, чайки, альбатроси лiтають. "Курс норд-ост!" - кричить капiтан. Торiк ми навiть двiчi намагалися втекти до моря. I двiчi нас ловили на станцi©. I от, коли мрiя вже була абсолютно в нашiй кишенi, таке з Явою трапилось. Дiд Варава ще вчора однiс у школу i здав Явину путiвку. Доведеться менi самому ©хати. Але хiба це те! Хiба я сам вiдчую так усi радостi моря, як ми вдвох би вiдчули! То нащо ж вiн говорить! Радiсть, не подiлена з другом, - це не радiсть, навiть не пiврадостi, а якась поганська четвертушка, мiзерiя якась. Тiльки я хотiв йому це сказати, як з городу почався сердитий голос дiда Варави: - Льоха голодна. Неси вже. Патяка╨ш там. Дво╨шник! Ява здригнувся, зiщулився весь, схопив вагани й поплентався до свинарника. А я поплентався додому. Батько сидiв за столом, снiдав i, як завжди, читав газету. Мати на машинцi строчила матроску, давно менi обiцяну, спецiально для пiонертабору. Пiдвела голову, лагiдно усмiхнулася (дуже ©© потiшила моя четвiрка, вона й не чекала) Постояв я трохи на порозi, тодi пiдiйшов до не© i, вiдчуваючи холод у грудях (як тодi, коли я вперше стрибонув з верби у рiчку), сказав: - Не шийте, мамо... не по©ду я в табiр. Мати мовчки здивовано звела брови. - Що? - одклав газету батько. - Не по©ду в табiр, - вже тихiше, але твердо повторив я. - Як це ти не по©деш? Чого? - спитала мати. - Розхотiлося. - То вiн, понiма╨те, жарту╨, розiгру╨, - пiдморгнув менi батько - Нiчого я не жартую. Не по©ду. Точно. - Мо' ти захворiв? - примружився батько. - Цiлий рiк, понiма╨те, голову менi морочив iз тим табором, а тепер, понiма╨те, як путiвка ╨сть, - коники викида╨ш. Це ж такий, понiма╨те, табiр... Як Артек. Дiти, понiма╨те, рiзних народiв I ти з ними... дурень! Нiколи ж, понiма╨те, в життi ж не бачив - Не видумуй, синку, - пiдхопила мати. - Ще i лiкарка сказала, що тобi до моря нужно. Гланди в тебе i носоглотка. - Нема в мене нiяко© носоглотки. Не по©ду я - По©деш, по©деш, - в голосi батька вже дзвенiла криця. - Не по©ду. - Ти як, понiма╨те, з батьком розмовля╨ш? Ой, гляди, вiзьму ременяку! - Ну й берiть. Тiльки в нас у кра©нi не б'ють дiтей. Це в усiх газетах написано. Дiтей б'ють тiльки iмперiалiсти, палi© вiйни. -Ти... ти... ти... - скипiв батько i вже замахнувся ременякою, але тут мати кинулася на захист, обхопила батька руками i, пiдштовхуючи, почала одтiсняти в другу кiмнату. Витягнувши шию, батько визирав з-за мамино© спини i кричав: - Ну, тепер, понiма╨те, ти таки не по©деш! От! - вiн вихопив з кишенi путiвку i почав рвати. - От! От! Замiсть того щоб, понiма╨те, у морi хлюпатися, будеш... будеш... Гульнi тобi тут, понiма╨те, не буде! Не буде! Я тобi покажу, понiма╨те, характер показувати! Малий ще! У мене теж, понiма╨те, ╨сть характер. От! От! Не путiвку - серце мо╨ рвав вiн на шматки. Бiленькими паперовими клаптиками тихо, безгучно падали на пiдлогу син╨ море, бiлi кораблi, чайки i альбатроси... Сльози закипiли в мене на очах. - I хай! I хай! - скрикнув я i прожогом вискочив з хати. ...Я сидiв у густих непролазних бур'янах за клунею i шморгав носом. У носi свербiло й щипало, як пiсля газовано© води. А в серцi була та порожня холодна прiрва, коли вiдчува╨ш, що нема вороття. Ну i хай! Не треба менi вашого моря, ваших кораблiв i альбатросiв... "Але ж ти сам захотiв цього?" Так, сам. Звичайно, сам. Але... "Чи, може, ти думав, що тебе вмовлятимуть, на колiнах проситимуть, потiм побiжать до дiда Варави, переконають його, що з переекзаменовкою можна ©хати в табiр, i ви з Явою спокiйнiсiнько собi по©дете? Так ти