бисто потрiбна. Вiдмiнницi безграмотного листа не напишеш. Краще одразу у криницю сторч головою. - Молодець, Рень, сiдай! - каже Галина Сидорiвна. I мiй друзяка, розiмлiлий вiд гордостi, повiльно йде на мiсце. Сiвши за парту, Ява кiлька хвилин мовчить - поки не вляглися почуття, викликанi похвалою вчительки. Потiм нахиля╨ться до мене i шепоче: - Так що - випробу╨мо? - Давай, - кажу я. Ми схиля╨мося i засову╨мо голови пiд парту. Ява виймав з-за пазухи плоску жерстяну коробочку з-пiд цукерок, з яко© стирчать рiзнi гвинтики, шпунгики i дротинки. Це винайдений нами механiчний пристрiй для розстiбування гудзикiв, Офiцiйно© назви вiн ща не ма╨ i зветься поки що умовно "штукакенцiя" (не "штука" i не "штукенцiя", а саме "штукакенцiя", бо кожний винахiд обов'язково повинен мати свою назву). Дi╨ "штукакенцiя" дуже просто приклада╨ш до гудзика, натиска╨ш на кнопку - i готово. Тiльки спершу треба, звичайно, завести пружину. I от Ява бере i почина╨ заводити. Звичайно, це вам ще не на транзисторах, не на напiвпровiдниках, але... Кррекк! - раптом дзвiнко на весь клас клаца╨ пружина i, вискочивши з коробочки, б'╨ знизу Стьопу Карафольку, що сидить перед нами. Карафолька скрику╨. - У, розтелепа! - шиплю я на Яву. Але пiзно! Наче грiм з неба, лупа╨ над нами гнiвний голос Галини Сидорiвни: - Завгороднiй i Рень, вийдiть з класу! Червонi як маки, вилазимо ми з-пiд парти i один за одним чимчику╨мо до дверей. Навчальний рiк почався... _ ЧАСТИНА ДРУГА розсказана знову-таки Павлушею Завгороднiм НЕЗНАЙОМЕЦЬ З ТРИНАДЦЯТО╞ КВАРТИРИ, або ЗЛОДI╞ ШУКАЮТЬ ПОТЕРПIЛОГО пригодницька повiсть РОЗДIЛ I "Е", - сказали ми з Явою Я поправляю бакенбарди, спинаюся навшпиньки i дивлюсь у дiрку в завiсi. I серце мо╨ млi╨ i зупиня╨ться... Не я перший дивлюсь у дiрку. До мене у таку саму дiрку зазирали, мабуть, i Щепкiн, i Станiславський, i Тарапунька, i Штепсель... Тисячi артистiв усiх часiв i народiв дивились у дiрку в завiсi. I так само спокiйно й весело вмощувалися глядачi по той бiк завiси - у залi. I так само скакали дрижаки у душах по цей бiк завiси - на сценi. Надто - коли прем'╨ра. А у нас сьогоднi прем'╨ра. - Посунься! Дай я! Чиясь спiтнiла гаряча щока рiшуче одпиха╨ мою голову вiд дiрки. Це - Стьопа Карафолька. Iншим разом я, може, й не подарував би йому такого нахабства, може, навiть i по ши© дав би, але зараз у мене нема для цього енергi©. Вся енергiя моя iде на хвилювання. У звичайному станi, дихаючи, людина спершу вдиха╨, потiм видиха╨ А коли людина хвилю╨ться, вона, по-мо╨му, тiльки видиха╨. Весь час тiльки видиха╨ - не вдихаючи. I де береться для цього повiтря в грудях - я не знаю. Я ходжу по сценi i видихаю. Може ви дума╨те, що я один ходжу i видихаю? Авжеж... Ондо - х-хе... х-хо... х-ху... х-хи... Всi артисти ходять i видихають i зда╨ться, що саме од цього вiтер гуля╨ по сценi, хита╨ декорацi©, полоще завiсу, куряву здiйма╨ з пiдлоги. Якби наш сiльський клуб був не цегляний, а гумовий, вiн би роздувся як ота первомайська кулька, i давно лопнув би, i всi ми полетiли б у космос - разом з декорацiями, з баянiстом Мироном Штепою, що догра╨ зараз останню перед початком польку-кокетку, з морозивницею Дорою Семенiвною, з усiма глядачами. Глядачi! . Ох, глядачi!.. Грiм на вашу голову! Ще зовсiм недавно це були такi милi, такi близькi хорошi люди, якi завжди могли допомогти, поспiвчувати, пiдтримати. Микола Iванович, дiд Варава, дiд Салимон, завклубом Андрiй Кекало тiтка Ганна, баба Маруся, Грицько Чучеренко, тато, мама. Вони за тебе в огонь, у воду - куди хочеш! А тепер... Навiть рiдна мама тепер не мама, а глядач. Не було жодно© живо© душi по цей бiк завiси, яка б не хвилювалася. Вiд учительки лiтератури Галини Сидорiвни, художнього нашого керiвника, до гундосого третьокласника Бетi Башка (за метрикою Петi Пашка), який одкривав i закривав завiсу. Всi хвилювалися. Але найдужче хвилювалися ми - я i Ява Нам було чого хвилюватися. Бо то ми заварили усю цю кашу, ми придумали той театр. Ми з Явою - Станiславський i Немирович-Данченко оцього нашого сiльського МХАТу (чи пак, ВХАТу). - А що?! А що?! - вимахуючи перед мо©м носом руками гарячкував восени Ява. - Хiба ж такий театр можна вшкварити! На весь район!.. Справжнiй МХАТ! Тiльки то Московський, а наш буде - Васюкiвський художнiй академiчний театр... ВХАТ... А що?! На гастролi ©здитимемо... Ондо МХАТ недавно повернувся з Се-Ше-А. Хiба погано? Та мене не треба було вмовляти. Я був Немирович-Данченко Вмовляти треба було Галину Сидорiвну та iнше шкiльне начальство. Проте й Галину Сидорiвну не довелося вмовляти. Вона одразу пiдтримала нас: - Молодцi, хлопчики! Правильно! Я давно хотiла органiзувати драмгурток, та все якось не зберуся. Ну, раз ви iнiцiатори, то складiть список усiх бажаючих. Хлопцi ви енергiйнi - будете старостами гуртка. Ми дуже поважали себе того дня Ми навiть нi разу не гигикнули i не копнули нiкого ногою. Серйознi й солiднi, ми ходили по класах i складали список - довжелезний, на два з половиною метри список. Спершу записалася майже вся школа. Добре, що потiм, як це завжди бува╨, дев'яносто процентiв вiдсiялося. Ми так захопилися, що навiть не всiх хотiли записувати. Колi Кагарлицькому Ява сказав: - Дуже ти якийсь... тихий!.. Не видно тебе й не чуть нiколи. Тебе й на сценi не почують. I тiльки побачивши, як побуряковiв вiд образи Кагарлицький, Ява змилостивився: - Хiба що статистом будеш, юрбу гратимеш... - i записав. На першому засiданнi гуртка вибирали п'╨су. Вибирали довго. Десятки п'╨с перебрали. Вiд трагедi© Шекспiра "Отелло" (яку вiдхилили через ©© непедагогiчнiсть - занадто вже про любов) до драми Корнiйчука "Платон Кречет" (теж про любов, хай йому грець!). Нас навiть почав брати вiдчай, ми вже подумали, що геть усi п'╨си про любов. А навiть коли б про любов було й педагогiчне, ми i самi не хотiли про любов. Щоб я вам ото при всьому селi цiлувався на сценi з якоюсь Ганькою Гребенючкою!.. Я краще з коровою поцiлуюсь!.. Нарештi Галина Сидорiвна сказала: - Поставимо "Ревiзор" Гоголя. По-перше, це не про любов. По-друге, за програмою, отже, це нам навiть дуже корисно. По-трет╨, це просто надзвичайно весела i хороша рiч. I ролей багато, якраз усiм вистачить. Ми тут же прочиталч "Ревiзора", i вiн нам дуже сподобався. Комедiя - отака! Як добре поставити - пупа порвеш. Почали розподiляти ролi. I отут вийшла раптом заковика. Я i Ява, як Станiславський i Немирович-Данченко, як iнiцiатори цi╨© справи, звичайно, цiлком законно хотiли грати найголовнiшi ролi. Причому однаковi. Але найголовнiша роль була одна - Хлестаков. Я вважав, що ця роль якраз для мене. Сам Гоголь пише, що Хлестаков - "тоненький, худенький... без царя в головi... неспроможний зупинити постiйно© уваги на якiй-небудь думцi...". Ну, коротше кажучи, що там казати... Але Ява сказав: - Пхе!.. Гарненько придивись на себе в дзеркало, i ти сам зрозумi╨ш, що ти схожий на Хлестакова, як свиня на коня. Тiльки й того, що двi руки, двi ноги й голова. Хлестаков - це ж в-вогонь! Це ж, зна╨ш... Це - о! I вiн став у позу, - задер носа i вiдкопилив губу. - Ха! - сказав я. - Дивiться на нього! Ой, не можу! Хлестаков! Якесь опудало, а не Хлестаков! Крокодил якийсь!.. Ану пусти! Пусти, кажу, сорочку! Бо як дам! Роль Хлестакова Галина Сидорiвна вiддала Колi Кагарлицькому. Скрутно було i з iншими головними ролями. I городничиий Антон Антонович Сквозник-Дмухановський був однн... I суддя Амос Федорович Ляпкiн-Тяпкiн - один. I попечитель Артемiй Пилипович Землянiка - один. I... I все-таки "Ревiзор" - генiальна п'╨са. А Гоголь - генiальний письменник. Вiн знав, що ми з Явою гратимем у "Ревiзорi", i написав двi ролi - Добчинського i Бобчинського. Геть однаковiсiнькi. Спецiально для нас. Щоб ми недоварились. Ролi, звичайно, не зовсiм головнi. Але ви не думайте - без Бобчинського i Добчинського нiчого не було б. Все у п'╨сi без них пiшло б шкереберть. Не було б п'╨си. I не грав би Кагарлицький Хлестакова. Бо це ж Бобчинський i Добчинський вигадали, що Хлестаков - ревiзор. Отож-бо... Коли ми з Явою це зрозумiли, ми одразу помирилися. Почались репетицi©... Ох!.. Чомусь у нас з Явою нiколи не було сумнiву, що ми дуже талановитi. Як артисти. Вже що-що, а рiзнi вибрики, рiзнi штуки-викаблуки робити ми вмiли. Пх!.. На все село були знаменитi. - От артисти! - так прямо и казав про.нас дiд Салимон А вiн на цьому дiлi розумiвся. Вiн колись, як служив у армi©, грав у духовому оркестрi. На найбiльшiй трубi, що зветься бас-гелiкон. Вона й зараз лежить у нього на горищi, схожа на великанського равлика. На свята, коли дiд Салимон хильне "по третiй", вiн iнодi да╨ концерт - бубука╨ у свою трубу. Старi баби кажуть, що воно дуже схоже на архангельський глас, i хрестяться. Найбiльший успiх дiдова гра ма╨ у наших сiльських собак. Вони захоплено гавкають до само© ночi. Нi, раз дiд Салимон сказав, що ми артисти, - нiяких сумнiвiв не було. Але на репетицiях з нами сталося щось неймовiрне. Ми самi себе не впiзнавали. Це були не ми. Це були два якихось слимаки, двi мокрицi, два мiшки з половою. Ми раптом зрозумiли, що одне - говорити слова, якi ти сам придумав, жартувати i "ламать дурочку" (як каже мiй батько), i зовсiм iнше - говорити слова не сво©, а якi треба по п'╨сi, тобто грати роль. Ми не говорили. Ми жували гумовi мертвi слова. I нам було гидко Було кисло в ротi i холодно в животi. - Нiчого, - пiдбадьорював себе й мене Ява. - На прем'╨рi ми себе покажемо. Ми як дамо, як дамо! - Еге, дамо... дулю з маком, - безнадiйно бубонiв я - Панiкер нещасний! На репетицiях у великих артистiв не виходило . Ти ж зна╨ш... Пам'ята╨ш, Максим Валер'янович розказував Держись! Я держався з останнiх сил. Ще спасибi Гоголю, що вiн пожалiв нас i не дав Бобчинському i Добчинському бiльше слiв. Бо ми б зовсiм загибли. Ми з тими словами, що були, не могли впоратися. Це було гiрше за будь-якi уроки. Для нас вивчити вiрша з лiтератури - завжди мука була. Так у вiршах хоч рима за риму чiпля╨ться, допомага╨ запам'ятати. А тут - проза. Нема за що зачепитися. Поки у папiрець, де роль переписана, дивишся - слова ще якось держаться купи А тiльки папiрець сховав - враз слова розбiгаються, як таргани по припiчку, i у головi порожньо, аж гуде... Але з папiрцем грати на сценi не можна. Якщо артисти ходитимуть по сценi з папiрцями, як промовцi на трибунi, буде не спектакль, а конференцiя А ми не конференцiю збиралися показувати, а "Ревiзора" Гоголя. - Яво, - зiтхав я, - давай усе-таки вчити ролi. Диви ондо, як Карафолька зубрячить! По чотири години щодня за клунею бубонить. I Кагарлицький уже мiсяць гуляти не виходить. Теж зубрячить. А Гребенючка навiть кiно двiчi пропустила. - Що-о? Щоб я зубрячив?! Нi-каг-да!.. Зубрьожьа - то для дурнiв, для неспособних. А ми з тобою хлопцi способнi. Обiйдемось без зубрьожки. Даваи-но краще над емблемою подума╨м. У МХАТi чайка на завiсi, i нам щось таке треба. Крижня чи дику гуску. Чи пiвня зозулястого... Га? Як ти дума╨ш? - А я знаю? - Ну, ми про це ще подума╨мо, час ╨ .. А зараз гайда у берег, я там лисячу нору назнав, може, виженем рудохвосту. Я зiтхав i тягся за Явою. Минали днi.. - Яво, - казав я через тиждень. - Ой, давай учити слова, голубе! Бо я нiчогiсiнько з сво╨© ролi не знаю. - Та! - махав рукою Ява. - В крайньому разi будемо з тобою грати пiд суфлера. Качалов завжди грав пiд суфлера. А суфлер у нас - будь здоров! Це був ╨диний вихiд. Суфлер у нас справдi знаменитий! Кузьма Барило. Чемпiон школи по пiдказках. З останньо© парти пiдказу╨ - нiби у самiсiньке вухо шепоче. Прем'╨ри нашо© все село чекало так нетерпляче, нiби виступу найкращого столичного театру. Особливо пiсля того, як на репетицi© побував дiд Салимон. Ми його не запрошували. Вiн зовсiм випадково попав на репетицiю (лагодив у клубi стiльцi, а тут ми прийшли). Спершу дiд Салимон на нас уваги не звертав, стукав собi молотком. Тодi чу╨мо, стукання припинилось - прислуха╨ться дiд. Ми саме роздраконювали першу дiю, де городничий Стьопа Карафолька, дiзнавшися вiд Бобчинського i Добчинського (тобто вiд нас з Явою) про ревiзора (Колю Кагарлицького), да╨ вказiвки полiцейському (Васi Деркачу). Городничий Карафолька стояв на сценi, випнувши зроблене з подушок пузо, i хрипким басом (де тiльки вiн у нього брався!) говорив: - Квартальний Пуговiцин... вiн високий на зрiст, то хай сто©ть для благоустрою на мосту. Та розкидати нашвидку старий паркан, що бiля шевця, i поставити солом яну вiху щоб було схоже на планування. Воно чим бiльше ламання тим бiльш означа╨ дiяльностi градоправителя. Ох, боже мiй! Я й забув що пiд тим парканом навалено на сорок возiв усякого смiття. Що це за поганий народ! Тiльки-но десь постав який-небудь пам'ятник або просто паркан - чорт ©х зна╨, звiдки й нанесуть усякого смiття! Тут у п'╨сi написано "зiтха╨". Карафолька за всiма правилами зiтхнув, зробивши при цьому паузу. З тi╨© паузи негайно скористався дiд Салимон, якому, видно, давно вже кортiло висловитися. - От щучий син! - на весь зал гаркнув дiд - От же ж спецiалiст! (То чомусь було у дiда найлайливiше слово!) Окозамилювач чортiв! Ну точнiсiнько наш колишнiй голова Припихатий! Той теж такi штуки одмочував, як начальство з областi при©хати мало... Правильна п'╨са! Молодець автор! Зна╨ жизнь... Того ж дня все село заговорило про майбутню виставу. "Бу-бу-бу... Ревiзор!.. Гу-гу-гу... Хлестаков!.. Ру-ру-ру... П'╨са!" - тiльки й чулося в усiх кутках Навiть старезнi бабусi що зроду такого слова в ротi не держали, й собi - "Ревiзор"' "Ревiзор", - аж дивно слухать. А не дуже грамотна глухувата баба Гарбузиха розпустила серед сво©х пiдстаркуватих подружок чутки, що автор п'╨си "Ревiзор" нiякий не Гоголь а кореспондент райгазети товариш Курочка, якии при©здив колись у наше село, i написано все точно про нашого колишнього голову Припихатого; але оскiльки Припихатий зараз на вiдповiдальнiй посадi iнструктора в обласному управлiннi культури, то й написано так завуальовано, i пiдписався товариш Курочка не сво©м iменем, а псевдонiмом - Гоголь... Теперiшнiй голова колгоспу Iван Iванович Шапка дуже з цi╨© чутки смiявся й одвалив нам чималенькi грошi на декорацi© i костюми. Це була справжня удача. Робити декорацi© допомагав нам учитель креслення i малювання Анатолiй Дмитрович, а костюми шила з фарбовано© мiшковини i марлi цiла бригада дiвчат. З осенi до самiсiнько© весни готували ми п'╨су. I от... Якби цього вечора якийсь злодiй забрiв у наше село, вiн мiг би спокiйнiсiнько, не криючись, пiдряд виносити все з хат i, не кваплячись, вантажити на вiз чи що у нього там було б... Дома, в хатах, не тiльки не лишилося живо© душi - навiть собаки збiглися з усього села до клубу i влаштували тут сво© собачi вечорницi. Та що там казать, коли навiть стосемилiтня баба Триндичка, прапращурка нашого зоотехнiка Iвана Свиридовича, про яку дiд Салимон казав, що вона "вже почала другий вiраж", що в не© скоро знову рiзатимуться зуби й що вона нiколи не вмре; до яко© при©здили аж з Ки╨ва, щоб дiзнатися, чого це вона так довго живе (а ми з Явою точно знали: через те, що вона полин - боже дерево - ©сть, ми самi бачили *), (Ми й собi пробували той полин ©сти, але на другий день кинули - гiрке; хай, може, як постарi╨мо, тодi... А то й зовсiм не треба нам такого гiркого несмачного довголiття... (Примiтка Павлушi Завгород-нього.)) баба Триндичка, яка вже тридцять рокiв не виходила з двору, нiколи не була в кiно i не те що в клуб, а й у церкву вже не ходила, - ота сама Триндичка i то причалапала на нашу виставу. - О! Я ж вам казав! - на весь зал радiсно вигукнув дiд Салимон. - Уже ходити вчиться. Скоро й гопки пiде... За це баба Триндичка пiд загальний регiт мовчки вперiщила дiда Салимона костуром по спинi. Але стривайте, стривайте... Дзень! Дзень! Дзень-ь-ь-ь! - По серцю рiзонув третiй дзвiнок. В залi гасне свiтло. - Ану! Ану! Ану! - кишка╨ нас (тих, хто не повинен бути на сценi у першiй явi) Галина Сидорiвна. Завiса iз скреготом розсува╨ться (вона у нас, як той цепний собака, - на залiзних кiльцях по iржавiй дротинi бiга). Все! Почалося. Тепер подiтися нiкуди. - Я запросив вас, панове, щоб... - чути вже городничеський голос Стьопи Карафольки. Я стою за лаштунками, заплющивши очi i притискаючи до грудей кулаки, i шепочу: "Все буде гаразд! Усе буде гаразд! Усе буде гаразд!" Як заклинання. Ех, дурний я, що не вивчив жодно© молитви! А мене ж баба вчили! Як би зараз згодилося! Хоч я й пiонер i не вiрю, звичайно, але... Отаке в мене було, коли я вперше зважився стрибнути в вершечка верби у рiчку! Я стояв на суковi i дивився вниз, а серце мо╨ вже давно одiрвалося i, вискочивши з грудей, летiло у воду, а я все ще стояв, вчепившися руками в гiлляку, i не мiг одiрватися, а памороки менi забивало, i в животi тенькало, i... Але нi! То були iграшки, а не переживання. Я з радiстю стрибнув би зараз не те що з верби, а телевiзiйно© ки©всько© вежi, аби тiльки... - Гга-га-га! - гримонув реготом зал. От бiсiв Карафолька! У нього вже й на репетицiях смiшно виходило... "Ну нiчого, спокiйно, спокiйно! Все буде гаразд! Все буде гаразд!.. От як зараз зарегочуть - все буде гаразд!.." - Гга-га-га! "Ну, от! А я, дурний, боюся!.." Все ближче, ближче, ближче... От уже зараз, зараз... Як тiльки Карафолька скаже... О.!.. О!.. О!.. "Так i ждеш, що зараз розчиняться дверi i - шасть..." У мене всерединi щось клацнуло, я сiпнувся всiм тiлом i разом з Явою вискочив на сцену. - Надзвичайна подiя! - одчайдушне гаркнув Ява. - Несподiвана новина! - одчайдушне гаркнув я. - Що? Що таке? - сполошилися всi, хто був на сценi. Вийшло дуже переконливо. Зал завмер. - Непередбачена справа, - гаркнув я. - Приходимо в готель... - Приходимо з Петром Iвановичем у готель, - перебиваючи мене, гаркнув Ява. В залi мертва тиша. "От ми молодцi! Ну ж ми молодцi! Все гаразд!" - промайнуло у мене в головi. Я переможно дивлюсь у залу, бачу десятки очей, спрямованих на мене... I... - Е! - гекаю я, перебиваючи Яву (я добре знаю, що повинен зараз сказати "Е". Але далi... Нiби враз хтось у вухо менi - ххху! - i все з голови мо╨© через друге вухо - фiть! - i голова моя стала порожня-порожнiсiнька, як дiрка. I жодного в нiй словечка. Не те що там з ролi Добчинського, а взагалi жодного - наче я теля i не знаю людсько© мови. Тiльки оте "е" в головi и зосталося i лунко перекочу╨ться там, об череп стукаючись. - Е! - гекаю я ще раз. I дивлюсь на Яву. А вiн дивиться на мене. I я раптом розумiю, що вiн теж... Що й у нього все з голови - фiть! - i нема... - Е! - гекаю я втрет╨. I дивимось. - Е! - гекаю я. - Е! - гека╨ Ява. I знову дивимось... У залi вибуха╨ регiт. Всi думають, що так i треба. Ондо й баба Триндичка розтягла у посмiшцi свого беззубого рота, i нiс у не© торка╨ться пiдборiддя, i обличчя ста╨ сплюснутим i вдвiчi меншим, нiж звичайно (скiльки-то рокiв вона не смiялася!) - Га-га-га! Го-го-го! Гу-гу-гу!.. - реве зал. Кузьма вистромив голову iз суфлерсько© будки i, широко роззявляючи рота, по складах пiдказу╨, що менi говорити. Здавалося, глухий зрозумiв би його. Вже й городничий Карафолька пiдказу╨, i поштмейстер Сашко Гузь. У першик рядах уже теж зрозумiли, i навiть хтось iз публiки, почувши Кузьму, й собi почав пiдказувати. Я чую окремi слова, але вони розбiгаються, як неслухнянi вiвцi, i я, мов отой невдаха-пастух, не можу зiбрати ©х докупи. Якби в мене зараз спитали навiть: "Як тво╨ прiзвище?" - я, мабуть, не змiг би сказати. А в заднiх рядах все ще регочуть, думаючи, що так треба по п'╨сi. I крiзь регiт чути чийсь вигук: "От молодцi! Ну й молодцi!" Це вже занадто! Бiльше витримати я не можу. Я рвонувся з мiсця i, збивши по дорозi якусь декорацiю, кинувся iеть зi сцени... Я бiг по безлюдному селу навмання, не розбираючи дороги, i вiтер свистiв у мо©х бакенбардах. I тiльки коли я опинився за селом, у верболозi, Над рiчкою, я впав на траву i качався, i стогнав, i землю гриз вiд ганьби, вiд сорому, вiд горя. А коли через кiлька хвилин перший приступ вiдчаю минув, я побачив, що поряд зi мною кача╨ться, стогне i землю гризе мiй друг Ява - Бобчинський. Ми не сказали один одному нi словами глянули одич одному в вiчi i тiльки тепер зрозумiли, що ми наробили. Ми не тiльки провалилися самi, знеславили себе на все сели. Ми провалили весь "Ревiзор" Гоголя. Таку п'╨су провалили! Бо як ви вже зна╨те, хоч якi неголовнi геро© Бобчинський i Добчинський, а так побудована ця генiальна п'╨са, що без них нi тпру нi ну - нема ходу п'╨сi нiякого. От ми зараз втекли, а там все зупинилося. Навiть уявити важко, що там дi╨ться... Скандал... Панiка... Бо ж не можуть дiзнатися городничий Карафолька та всi iншi чиновники, що в готелi живе Хлестаков - Кагарлицький, якого треба прийняти за ревiзора. Сказати це повиннi були ми, Бобчинськии i Добчинський Крiм нас, нiхто цього зробити не може. Нiхто. I вмерла п'╨са. Нема п'╨си. Розгублено сто©ть на мiсцi талановитий Карафолька, не знаючи, що робити. I всi iншi персонажi стоять, як у тiм'я вдаренi. А за сценою, так i носа ни показавши, стражда╨ ще талановитiший Коля Кагарлицький. Ах який же вiн був Хлестаков на репетицiях! I де ж у нього те бралося... А ранiше таке ж тихе i непомiтне було! Ми його й за хлопця не мали. Нi тобi з верби у воду стриб; нути нi тобi з рогатки вiкно вибити. Носа у книгу впхне а сидить пiд грушею нищечком. А на сценi таке виробляв, що аж-аж... I тепер нiхто цього не побачить. I зоотехнiкова прапращурка баба Триндичка, яка раз на сто рокiв вирiшила культурно розважитись, подивитися спектакль - попленталась додому на пiч цвiркунiв слухати. Невдоволена i похмура розходиться публiка по хатах, лаючи на всi заставки примхливе i непевне театральне мистецтво яке так залежить вiд навiть найпоганючих акторiв. А цi актори лежать зараз голiчерева на травi, дивляться у небо де глузливо пiдморгують ©м зiрки, i страждають. На весь космос, на весь Всесвiт страждають. Ну як тепер показатися людям?! Як подивитися ©м в очi? Як взагалi жити на свiтi пiсля цього?! Ой, що ж ми наробили!.. Лишенько! I нащо ми придумали отой ВХАТ на свою голову! Жили ж собi спокiйно й весело. Чого нам треба було? У Се Ше-А захотiлося на гастролi? Вiнкiв лаврових? Аплодисментiв? Шминдрики нещаснi! Ма╨те тепер аплодисменти по пицi! А все почалося з Ки╨ва. Це Ки©в винен. Столиця Укра©ни. I ки©вська мiлiцiя винна. I новi цинковi ночовки. I Валька. I Максим Валер'янович. I годинник "Салют". I.. утопленик Утопленик винен насамперед. Але пождiть, давайте все до ладу. Це було минулого лiта. Було так. РОЗДIЛ II Випадок у метро. "Космонавт". Конфлiкт з ки©вською мiлiцi╨ю Ми при©хали до Ки╨ва. На цiлий мiсяць. У гостi до мого рiдного дядька i мо╨© рiдно© тiтки. Це було прекрасно. Ми цiлий рiк мрiяли про цей день. Не те, що ми нiколи не бували в Ки╨вi. Бували. Ява один раз, а я аж двiчi. Але тодi, вперше, ми були усiм класом на екскурсi©, всього лише два днi. А вдруге я був сам, без Яви. То було, звичайно, не те, зовсiм не те. Ви ж самi зна╨те, що радiсть, яко© не можна роздiлити з найлiпшим другом, - це не повна радiсть I навiть не пiврадостi. А якась четвертинка... Отож не дивуйтеся, що в нас був такий пiднесений настрiй. Коли люди при©здять до Ки╨ва, з чого вони починають? Правильно! З Хрещатика! Так уже заведено... Ви злазите з по©зда, заносите сво© "чамайдани" в хату, i ноги механiчно самi несуть вас на Хрещатик, навiть не питаючи вашого дозволу i бажання. Тiтка ледве встига╨ гукнути вам навздогiн "Глядiть же не загубiться!.. I на обiд не..." - далi ви вже не чу╨те... Через двадцять хвилин пiсля того, як ми при©хали, ми вже iшли по Хрещатику... Що я сказав? Iшли? Нi, ми пливли, ми линули, ми викроковували гордо й урочисто, як на парадi. По Хрещатику не можна просто собi йти, коли щойно при©хав у Ки©в. Така вже то незвичайна вулиця. Той, хто потрапив на Хрещатик, ста╨ нiби iншою людиною. Всi на Хрещатику здаються якимись радiсними i святковими. I напрочуд чемними, ввiчливими. I всi усмiхаються. Хоч iдуть люди по Хрещатику щiльно, як у черзi, майже при гудившись одне до одного, але я не бачив, щоб хтось когось копнув ногою, ударив лiктем або навiть просто вилаяв. Штовхне ненароком - "Вибачте!" - усмiхнеться i йде собi далi. Хорошi люди на Хрещатику! Треба, щоб на всiх вулицях такi були. Пливемо, ми, линемо, викрокову╨мо... Широкий, як Днiпро, Хрещатик (по радiо на свята завжди так кажуть). Попiд берегом на тротуарах - люди, посерединi, на брукiвцi, - машини. I так, як на тротуарi не побачиш жодно© машини, так на брукiвцi не побачиш жодно© людини. Кожному сво╨. I щоб одне одному не заважать, навiть переходи пiд землю поховали. Такий же па Хрещатику лад - любо глянути. "Легше у нас пiд воза вгнатися, нiж тут пiд машину", - подумав я. Та тiльки встиг я це подумаги, аж раптом з тротуару, як Пилип з конопель, вирвався на середину вулицi просто пiд машини огрядний i лисий дядько в темних окулярах, з фотоапаратом через плече i наче без штанiв, у самих трусах. Тiльки по гудзиках ми здогадалися, що то були такi штани, але коротенькi, як труси. З-пiд тих штанiв некрасиво стирчали голi, вкритi густим чорним волоссям товстi ноги. По всьому було видно, що то не наш чоловiк, а якийсь iнтурист. Ми з Явою завмерли - невже перебiжить?! Та враз - цюррр! - наче з-пiд землi виринув молоденький стрункий мiлiцiонер з хвацько пiдкрученими вусиками. I голоногий iнтурист, не добiгши навiть до середини брукiвки, так i присiв, смiшно розчепiривши руки. Потiм крутонувся i пiдтюпцем побiг назад. Мiлiцiонер йому навiть слова не сказав, тiльки усмiхнувсь i посварився пальцем, наче вчитель на недисциплiнованого учня (хоча iнтурист був удвiчi старший за мiлiцiонера). - О! Бачив? - гордо сказав Ява. - Дума╨, мабуть, раз при©хав з якогось там Лондона чи Рiо-де-Женейро, то можна тут швендяти, де хочеш! Дзуськи! Лiзь, голубе, пiд землю, як усi люди. Невелике цабе! Потiм Ява захоплено глянув на молоденького симпатичного мiлiцiонера i сказав: - Ти зна╨ш, Павлушо, все-таки нема в свiтi лучче, як бути мiлiцiонером. По-перше, благородно! Борешся з усякими злодiями, бандитами та хулiганами. По-друге, усi тебе поважають, а коли треба, й бояться. По-трет╨, цiкаво. Не життя, а суцiльне тобi кiно пригодницьке. Я, мабуть, таки стану мiлiцiонером. А ти? - А я льотчиком, - вперто сказав я. - Ти ж зна╨ш!.. - Як хочеш, - сказав Ява i зiтхнув. Ява мiняв професi©, як циган конi. Сьогоднi вiн моряк, капiтан далекого плавання. Завтра вiн геолог. Пiслязавтра директор кондфабрики ("по три кiлограми "Тузика" на день можна ©сти"). Тодi футболiст ки©вського "Динамо" Тодi художник. Тодi звiролов, що ловить для дресирувальникiв хижих тигрiв, барсiв та ягуарiв. А сьогоднi, бачте, мiлiцiонер. Я ж - нi. Я як ото вирiшив ще у першому класi, що буду льотчиком, так досi держусь, не схибив. Навiть дiд Салимон сказав недавно: "Ти диви, яке вперте!.. Ма'ть-таки, буде льотчиком цей слинько, хай би його муча вбрикнула!" Хiба що iнодi я не витримую. I ненадовго пристаю до Яви - за компанiю. Та й то тiльки на таку комбiнацiю, щоб лишатися льотчиком. Я вже був i морський льотчик, i льотчик-футболiст, i льотчик-художник, i льотчик-звiролов, i льотчик-геолог, i навiть льотчик на кондфабрицi, що возить лiтаком цукерки "Тузик". Але цього разу я вiд комбiнацi© вдержався, бо не уявляв собi льотчика-мiлiцiонера - кого ж ти у повiтрi затримуватимеш i штрафуватимеш! Чорногузiв хiба! Нi, хай уже цього разу лишуся я просто льотчиком. Пливемо ми, линемо, викрокову╨мо по Хрещатику... Праворуч багатоповерховi будинки, схожi на величезнi, кахлями обкладенi груби, один на одного громадяться, угору на Печерськ лiзучи. Лiворуч унiвермаг склом на сонцi виблиску╨. Далi здоровеннецька десятиповерхова мiськрада (скiльки ж то у нiй людей радиться - така велика!). Десь за мiськрадою вежа телевiзiйна небо аж у космос про©шрику╨. Оце висота! Нiчого вищого в свiтi не бачив! От де вiд матерi пiсля двiйки ховатися! Не те, що на нашiй грушi! Не чiльки б не стягли, не догукалися б нiколи! Далi на тлi неба круглi без хрестiв банi вимальовуються - колишнiй костьол, теперiшнiй антирелiгiйний планетарiй. Пiсля мiськради, за вулицею Свердлова, Хрещатик заверта╨ праворуч i, порозсувавши на площi Калiнiна будинки далi од себе (наче збира╨ться крикнути: "Пустiть мене, я хочу пiрнути в Днiпро!"), утика╨ться на площi Ленiнського Комсомолу у фiлармонiю. I через ту фiлармонiю у Днiпро не пiрна╨... Та пiсля вулицi Свердлова ми по Хрещатику далi не пiшли. Бо праворуч була станцiя метро А метро, як ви самi зна╨те, - це метро! I я хотiв би глянути на того, хто, при©хавши до Ки╨ва з Васюкiвки, байдуже пройшов би повз метро! Не змовляючись, ми, як по командi, одночасно повернули до входу в метро. На нас одразу вiйнуло свiжiстю i якимсь особливим, тiльки одному метро притаманним запахом. Хоч контролера десь не було i проходи мiж спецiальними тумбочками, де горiли привiтнi слова "Киньте п'ять копiйок", були гостинно вiдкритi, проходити "зайцями" ми навiть i не подумали. Хай хтось дурнiший це робить, ми вже один раз пробували... Хоч би як швидко ти бiг, ще швидше за тебе з тумбочок вискакують навперейми спецiальнi держаки, i ти гепа╨шся на них пузом. Отож... Ми iнтелiгентно намiняли у касi п'ятакiв, кинули i пройшли... "Якi ми все-таки культурнi й благороднi", - з гордiстю подумав я. Коли б я, дурний, знав, що зараз станеться!.. - Диви! Диви! Старшина Паляничко! - зненацька вигукнув Ява. - Давай доженем! I тiльки я встиг роззявити рота: "Га? Де?" - як вiн уже дрiботiв по ескалатору. Поперед нас стояв на ескалаторi здоровенний опасистий дядько, з кошиками, з клумаками, ще й з новiсiнькими ночовками в руках (видно, попродав на базарi крашанки абощо, накупив краму i ©хав на станцiю). За кiлька метрiв нижче дядька стояла струнка мальована дiвчина з височенною, схожою на копицю сiна зачiскою, - справжнiсiнька тобi кiнозiрка. А ще нижче "кiнозiрки" ©хав мiлiцiонер, - справдi, дуже з спини схожий на старшину Паляничка, з яким ми за досить-таки цiкавих обставин познайомилися торiк, коли при©здили усiм класом до Ки╨ва на екскурсiю Звичайно, добре було б з ним знову зустрiтися й побалакати. Особливо Явi, який вiдсьогоднi готу╨ себе в мiлiцiонери. Я, не роздумуючи, задрiботiв слiдом за Явою. Опасистий дядько з покупками загородив собою майже весь прохiд. Явi вдалося прослизнути повз нього А я хотiв проскочити, та ненароком зачепив цинковi ночовки, що стояли бiля дядька i якi дядько придержував тiльки двома пальцями. Ночви гримонули на ескалатор i ковзнули вниз. Гур-гур-гур! Мить - i ночви вдарили ззаду по ногах "кiнозiрку", "Зiрка" не встояла i гепнулась у ночовки. I ночовки, тепер уже з пасажиром, загримотiли по ескалатору. Ми отетерiли. Слiпучо красива, як цяця мальована, "кiнозiрка", сидячи в ночвах i держачись за них обома руками, мчала вниз по ескалатору. Мовчки, без крику, без жодного слова. Чи то вона була така мужня, чи то, навпаки, онiмiла з переляку i несподiванки - важко та й нiколи було зрозумiти. Ще мить - i мiлiцiонер, що не встиг обернутися й помiтити небезпеку, збитий з нiг, присiв на ескалатор. А "зiрка", не мiняючи пози, гайнула далi. Опасистий дядько, не глянувши навiть на нас з Явою, одразу сiртонувся за сво©ми ночвами. Вiн важко бiг з клумаками по ескалатору i раз у раз дiловито скрикував: "Побережись! По-бережись!" - наче хурман, що ©де через базар сво╨ю колимагою, - тiльки що батогом не цвьохкав. "Зiрка", збивши з нiг ще кiлькох пасажирiв, вилетiла з ескалатора, про©хала через увесь зал i спинилась. Якийсь iнтелiгентний дiдусь, прямо пiд ноги якому вона пiдкотилася, здивовано глянув на не© i суворо сказав: - Що це ви, мадам?! Поводитесь, як дитина! Дядько все ще важко гупав по ескалатору, хрипло i якось не дуже стурбовано, навiть спокiйно вигукуючи: - Мо© ночви!.. Мо© ночви!.. Збитий мiлiцiонер (тепер ми бачили, що то був нiякий не Паляничко) поспiшав за дядьком, на ходу обтрушуючи кiтель i, невiдомо до кого звертаючись, гукав: - Сгривайте! Стривайте! Одну хвилинку! Ми пiдтюпцем бiгли за мiлiцiонером. Iншого виходу а нас не було. Ескалатори в метро мають таку властивiсть, що на них можна ©хати лише в один бiк, - це тобi не звичайнi сходи, по яких можна iти i туди i сюди! На наше щастя, мiлiцiонер ще не уявляв собi, хто справжнiй винуватець цi╨© скандально© пригоди, переслiдував дядька i на нас не звертав жодно© уваги. Але скоро вiн довiда╨ться Ще кiлька секунд, вiн наздожене дядька, i дядько... У мене холонуть ноги. От уже ескалатор довiз нас униз. "Кiнозiрка", що тiльки тепер, мабуть, оговталась, раптом усмiха╨ться i, все ще сидячи в ночвах, бадьорим голосом говорить: - Полiт пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомiсть i перевантаження перенесла задовiльно. Навколо смiються. Як вiтали "зiрку"-"космонавта" мiлiцiонер, опасистий дядько та iншi люди, що веселим натовпом оточили ©©, ми вже не бачили i не чули. Бо ми притьмом вскочили у по©зд. Дверi за нами клацнули, по©зд рушив. На наступнiй "Арсенальнiй" станцi© ми так бiгли по ескалатору вгору, що аж серця нашi з грудей вискакували. А там же два ескалатори, та такi довжелезнi... Коли ми вибiгли з метро, завернули у двiр величезного сiрого будинку й опинилися на схилах у чагарнику, - ми вже були майже мертвi вiд знесилення. Життя в наших тiлах лишалося процентiв п'ять, не бiльше. Та й цi п'ять процентiв - то було не життя, а сама макуха. В очах темно, нi рукою, нi ногою не ворухнеш Не те що говорить, - ми дихати неспроможнi були. Ротами тiльки плямкали, повiтря хапаючи, як риба без води. Трирiчне дiвча могло зараз наз брать за п'яти, кидати в торбу й нести на базар продавати по двi копiйки за пучок. Така була нам зараз цiна. Лише через хвилин десять... - Ну? - ледве сказав Ява. - Ага, - ледве сказав я - Тю, - ледве сказав Ява - Тьху, - ледве сказав я. Це вся розмова, на яку ми спромоглися через десять хвилин. I тiльки через хвилин двадцять ми нарештi очутилися i змогли обмiнятись думками з приводу того, що сталося. - Да... - зiтхнув Ява. - Можна сказать, зiпсував ти менi кар'╨ру. А що?! Хто ж мене тепер у мiлiцiю вiзьме... - Та йди ти! При чому тут це! - пробував виправдатися я - Нiхто ж нас не бачив. I взагалi - все ж минулося. Чого ги! - Ага! Не бачив! I дядько бачив, i мiлiцiонер, як ми за ним бiгли, скоса зиркнув, я помiтив... А в них зорова пам'ять - будь-будь! Професiйна. - Та! - махнув я рукою. - От тобi й "та"! Може, нас за його словесним портретом уже й шукають Словесний портрет - це, брат, така штука... - Ява пiдняв над головою стиснутий кулак, що мало означати, яка прекрасна штука словесний портрет. Про словесний портрет Ява набрався, коли три мiсяцi тому готував себе у прикордонники. - А що ж ми такого зробили?! Нiчого ж страшного! - не стiльки Яву, скiльки сам себе заспокоював я. - Ненароком зачепили ночви i... Хiба ж це навмисне? - Iди доведи, що не навмисне. Дядько перший говоритиме, що навмисне Щоб себе виправдати. I взагалi такого, мабуть, за всю iсторiю метро не було Отож... - Не щастить нам у метро, - зiтхнув я. - I минулого разу, пам'ята╨ш, скандал був, i тепера... - Закон парностi, - зiтхнув Ява. Атож, мабуть, вiн таки справдi iснував, той "закон парностi", про який чи то всерйоз, чи то жартома говорив мiй батько i який нiбито полягав у тому, що рiзнi непри╨мностi завжди ходять у парi - як одна станеться, чекай друго©. Недарма ж i в народi кажуть: "I так горе, i так дво╨". - Це такий клятий закон, що диви, щоб з нами сьогоднi ще яко©сь капостi не сталося, - сказав Ява i раптом усмiхнувся. - А здорово все-таки зафурготiла вона у ночвах... - А що ж! Як на ракетi - фiть! - I будь здоровi Я б i сам не вiдмовився, га? - заторохтiв я, радий, що Ява вже не заляку╨ мене мiлiцi╨ю. Ява пiдвiвся з землi: - Ну, то куди тепер пiдемо? Я здвигнув плечима: - Та куди хочеш! Або в мiстечко розваг, або в стерео, або в зоо... - Це правильно, але... - i Ява замовк. - Що? - Та якби... - i знову замовк. - Що? - Та самим воно якось... От щоб розшукать отих... ки©вських... Iгоря, Сашка-"штурмана"... Такi ж хлопцi класнi... - i в небо дивиться, щоб очi вiд мене сховать... Я дивлюся на нього i хитро усмiхаюсь. Ну ж Ява! От же ж Лис Микита! Хлопцi тобi потрiбнi! Еге ж! Та я ж тебе наскрiзь бачу. Ти ж для мене як iз скла зроблений! Я тобi не ки©вський мисливець, якого можна за носа водить. На це Ява мастак! Ки©вськi мисливцi, що при©здили в нашу Васюкiвку на полювання та риболовлю, часто наймали нас, хлопцiв, щоб ми ©м коникiв для наживки ловили. Сiрникова коробка коникiв - п'ять копiйок. Я собi ото ловлю та й ловлю у потi чола: найнявся - як продався. А Ява сiна у сiрникову коробку натовче, зверху кiлька коникiв покладе i - вже бiжить мiняти на п'ятака. А як пiймають його на цьому, вiн тiльки очима невинно клiп-клiп: "А треба ж було ©м ©сти вкинуть!.." Але стривай, я тобi не ки©вський мисливець! - Воно дуже добре б, - кажу, - тiльки де ж ©х шукать? Адреси ж нема... Правда, давала тобi Валька свою адресу тодi. Але ж ти ©© не зберiг, мабуть. Та воно, звичайно, й смiшно було б - берегти адресу яко©сь там Вальки. У Яви тiльки - раз! - щоки червоно спалахнули, як од ляпасiв... I що воно ото бува╨ за таке iнодi з людьми, що з хорошого геройського хлопця робиться казна-що, бурякова гичка... I через що? Через якусь чаплю у спiдницi... Тьху! Минулого разу, коли була у нас пригодницька iсторiя з Книшем i Бурмилом i коли Ява був Робiнзоном Кукурузо i тiкав у плавнi на безлюдний острiв iменi Переекзаменовки, познайомилися ми випадково з ки©вськими пiонерами-юннатами. I була серед тих пiонерiв одна Валька, худа, цибата i, на мiй погляд, зовсiм неiнтересна. (Ганя Гребенючка з нашого класу в тисячу разiв краща). Але то я вважав, що Валька неiнтересна. А Ява... Ява через двi хвилини став не Ява, а бурякова гичка. Коли ки©вськi юннати поверталися додому, Валька залишила Явi свою адресу, щоб ми написали, чим закiнчиться наша iсторiя з Книшем i Бурмилом, - ©© дуже, бачте, це цiкавило. Минув час, iсторiя з Книшем i Бурмилом закiнчилася для нас щасливо, ми були героями, i Ява пiсля цього кiлька разiв напiвжартома, напiвсерйозно закидав гачка - написати Вальцi листа. Я робив - тьху! -i казав: "Ти що, вчадiв! Я, коли в таборi, мамi нiяк не можу написать, а ти хочеш..." Сам Ява писати не наважувався. Боявся помилок наробити. Переекзаменовка у нього була якраз з мови. Так з листом нiчого не вийшло. Але адресу Ява зберiг. Це я знаю. Вiн ©© ховав на горищi, я бачив, як вiн там перечитував ©©, наче листа якогось. Тiльки я йому нiчого не сказав... А коли ми ©хали в Ки©в, я знав, що рано чи пiзно Ява заведе розмову про Вальку. Але я не думав, що так скоро. Я планував собi Вальку десь на третiй-четвертий день, не ранiше. I якби не моя провина у тiй пригодi з ночвами, я б, певне, так просто не здався. Та тепер я був радий, що Ява забув про словесний портрет i про мiлiцiю, i вирiшив поступитися. - Чого скис! - весело сказав я. - Ну да, воно цiкаво було б зустрiтися i з Iгорем, i з Сашком-"штурманом", i з Валькою. Вони нам Ки©в хiба ж так показали б! Яка там Вальчина адреса? Я колись пам'ятав... Якась Сiчнева... так? - Вулиця Сiчневого повстання, - буркнув Ява. - Тю! Та це ж вона i е... Тут бiля метро почина╨ться i проз новий Палац пiонерiв тягнеться туди, де лавра. Гайда! Ява криво усмiхнувся. РОЗДIЛ III Ява поспiша╨ на побачення. Вухо Через кiлька хвилин ми вже знайшли потрiбний будинок, почали шукати квартиру. Обiйшли весь будинок - нема.