. I пiшов до машини. Коли вiн од'©хав, я здивовано зиркнув на дiда: - Що таке? Чого вiн хотiв? - Хто його зна... Води попросив... у радiатор залить. Каже, википiла в його... Дивно. I чого саме до нас? Неподалiк на вулицi криниця сто©ть, i вiдро бiля не©. Неспроста. Ой, неспроста той Гога за©хав. I як вiн глянув на мене! Наскрiзь поглядом прошив. По очах видно було, що все-все вiн зна╨. I вiд того, що вiн нiчого не сказав, ще якось тривожнiше стало. Таке в мене враження було, нiби вiн не хотiв говорити при дiдовi. Якось так вiн дивився на мене, наче в нас з ним було щось спiльне i вiд дiда та╨мне. I сво©м поглядом вiн нiби сказав: нiчого, ми потiм побалака╨мо. О господи! То це виходить, що я заодно з попом Гогою. Заодно з бабою Мокриною i всiма богомiльними бабами. Заодно з отими чорними брудними алкоголiками, якi старцюють у Дiдiвщинi бiля церкви, якi невiдомо де живуть i яким справдi, крiм бога, може, нi в кого вже випросити на похмiлля. А коли я заодно з попом Гогою, то, значить, проти рiдно© мами, депутата i передовика, яка завжди сидить у президi©, проти вчительки Галини Сидорiвни, котра провадить у селi ате©стичну пропаганду, проти всього прогресу i науки на чолi з академiком Келдишем. I все завдяки тому, що я, бовдур, сфотографував привид - дiдько б його вхопив зовсiм! I тепер пiп Гога не одчепиться вiд мене. I може заплутати i зловити мене у сво© тенета, як заплутав i зловив вш десятикласника Валерiя Гепу з Дiдiвщини, який, не пройшовши по конкурсу у гiдромелiоративний, поступив у духовну семiнарiю i тепер вчиться на попа. Так i я... Павлуша стане художником. Гребенючка теж, Карафолька академiком, Коля Кагарлицький артистом, Вася Деркач фiнiнспектором, а я... ченцем. З довгими брудними патлами i рiденькою борiдкою. У чорнiй засмальцьованiй сутанi i з хрестом на ши©. Думки ро©лися i гули у мо©й бiднiй головi, як бджоли у вулику. Це ж iще й маму можуть через мене з депутатiв викинути... А що ж! Який же вона депутат, коли в не© синок з хрестом ходить! Добре, хоч вона не бачила попа Гоги у сво╨му дворi. Сьогоднi партiйнi збори, i вони з батьком прийдуть, мабуть, дуже пiзно. Сидить собi у президi© i не зна╨, бiдненька, якi чорнi хмари клубочаться над нею. Нi! Нi-i! Треба рятуватися. Треба щось робити. Треба людей кликати на допомогу. Перш за все треба йти до дiда Салимона. Поговорити з ним, розпитать, може, вiн щось бачив, помiчав, це ж усе-таки бiля нього, майже попiд хатою, у його садку. Не мiг вiн нiчого нiколи не помiчати. I взагалi треба, може, якусь комiсiю створити - хай вирiшу╨ гуртом це складне наукове питання. Це врештi справа усього суспiльства. А то чого воно таке хитре, суспiльство, - хоче, щоб настiльки важливе загальнолюдське питання вирiшував якийсь шминдрик малограмотний iз сьомого класу. Чортзна-що! Зiпхнули все на мене одного. Неподобство!.. Але передусiм - з самого ранку - до дiда Салимона. З таким твердим рiшенням я заснув. РОЗДIЛ Х Я вiдвiдую дiда Салимона. Неймовiрнi дива Дiд Салимон сидiв на призьбi i кришив у вiдро картоплю для льохи. Голова його була обмотана мокрим рушником, i вода з рушника текла по обличчю i повисала сяйнистими краплями на сивих вусах. Дiд кривився й стогнав. "Це ж вiн на весiллi перепив", - догадавсь я. Ще, чого доброго, туроне, розмовлять не стане. - Драстуйте, дiду, - несмiливо привiтавсь я. Вiн не вiдповiв, тiльки кивнув. - Похмелитися б вам, - спiвчутливо сказав я. Вiн, застогнавши, заперечно похитав головою. Я згадав - дiд Салимон нiколи не похмелявся, десь вiн вичитав, що похмеляються тiльки алкоголiки, i вiдтодi завжди стiйко перемучував похмiлля. Я тупцявся на мiсцi, не наважуючись заговорити. Вiн запитально зиркнув на мене i нарештi розтулив рота. - Тобi що? Меду? - Та нi! Нi! - А що? - Та ви ж погано себе почува╨те... - Нiчого. Що тобi? - Та хотiв розказати дещо i попитать... - Розказуй. I я розказав дiдовi все i показав фотографiю. Дiд Салимон вислухав мене уважно, потiм глянув прямо у вiчi i сказав: - Я знаю. Я теж усе бачив. У мене на потилицi задерев'янiла шкiра. - I ви... теж... бачили... привид? - Бачив, - спокiйно сказав дiд Салимон i пiдвiвся. - Ходiмо! "Значить, правда, - у вiдча© подумав я. - Значить, привиди реально iснують. Значить, пiсля смертi людина, людський дух за фiзичним законом Ломоносова - Лавуазье точно перетворю╨ться на привид . I не уникнути менi тенетiв попа Гоги. Доведеться-таки бути ченцем". Дiд Салимон повiв мене в садок. Бiля вуликiв зупинився. - Тс-с! - приклав вiн палець до губiв, потiм показав на каплицю: - Дивись. У чорному отворi напiвпрочинених дверей каплицi у глибинi щось бiлiло Але не можна було розрiзнити що. I раптом звiдти почувся сухий, якийсь дерев'яний стук. "Кiстки! - похолов я. - Мрець пiдводиться". Бiле з темряви почало наближатися до дверей - вимальовувалося все чiткiше, чiткiше, чiткiше... I враз у отворi з'явився... лелека. - Ясно? - усмiхнувся дiд Салимон. Лелека! Лелека! Так он воно що! I стук - це ж лелечий стук дзьобом. Так, виходить, не привид, а лелека. Звичайнiсiнький лелека. Тю! Так це ж здорово! Це ж прекрасно! Отже, нiяких привидiв не iсну╨. I не треба менi ставати ченцем, I пiп Гога може тепер кукати. Можна йому показати носа. Ур-ра! Дiду! Дайте я вас поцi... Але що це? Я приглядаюсь i бачу, що лелека... без голови. Ворушиться, переступа╨ ногами, а голови нема. Тiльки тулуб, крила i ноги. "Мабуть, вiн сховав ii пiд крило, - вирiшив я i подумав: - А чи може людина сховати голову пiд крило... тобто пiд руку?" I чомусь вирiшив, що може, i подумав: "То, мабуть, привид без голови саме так i робиться". Я пильно придивляюся до лелеки i раптом помiчаю, що - нi! - голови таки нема. Оно там, де мусить починатися шия, - рiвне мiсце. Якби вiн сховав голову пiд крило, то хоч шию було б видно, а так... - Дiду, - вражено питаю я. - Дiду, а де ж його голова? - Що? Голова? - нiби не розумiючи, перепиту╨ дiд Салимон i раптом iз стогоном хапа╨ться за свою голову: - Ой голова! Голова! - Що з вами, дiду? - лякаюсь я. - Ой! Так болить, так болить, що не можу! Нi! Краще вже зовсiм без голови! - каже дiд i раптом, схопивши себе руками за голову, зрива╨ ©© з ши© i жбурля╨ в кущi. I голова його котиться по землi, важко пiдскакуючи, як кавун. Авжеж, як кавун! Дiд же Салимон - баштанник. Я вiд жаху завмираю. А дiд сто©ть поряд зi мною - без голови, у бiлiй сорочцi - i розмаху╨ руками. Певне, вiн щось говорить, але я не чую, бо ж нема голови. I тут я розумiю, що дiд Салимон - привид. Той самий привид, якого я бачив позавчора уночi. I ще раптом я помiчаю, що вулики, бiля яких ми сто©мо, - не вулики, а... гроби... П'ять притрушених землею трухлявих гробiв. I враз вiко одного з гробiв заскрипiло, пiднiмаючись, i звiдти вистромилась... голова попа Гоги. - Здоров, рибалко! - I пiп Гога зареготав: - Го-га-га!.. Го-га-га!.. А ти вже думав... Ось-ось-о! - вiн показав менi рукою "носа". Потiм враз став серйозний, спохмурнiв i мовчки закивав гачкуватим пальцем, кличучи до себе. I посунувся у гробу, даючи менi мiсце. I раптом я побачив, що в гробу, поряд з попом Гогою, вже лежить... Павлуша. Нерухомий, iз заплющеними очима. I невимовний жах, не так за себе, як за Павлушу, що, певно, вже не живий, охопив мене. Я хочу крикнути, хочу кинутися до Павлушi i-не можу. Щось на мене навалю╨ться, бiльша╨, бiльша╨, бiльша╨... Я задихаюся, задихаюся, задихаюся... I прокидаюсь. РОЗДIЛ XI Я таки вiдвiдую дiда Салимона. Тепер уже наяву. Он воно що! Кiлька секунд я ще не можу збагнути, що то був сон. Нарештi отямлююсь. Я згадую всi вчорашнi подi©, попа Гогу i сво╨ тверде рiшення з самого ранку бiгти до дiда Салимона. Батька й матерi, хоч i прийшли вони пiзно пiсля зборiв, уже нема - в полi. Що то значить - передовики, активiсти. Я ©х майже не бачу. Нашвидку поснiдавши, я побiг до дiда Салимона. Бiг i хвилювався а що, як вiн ще не при©хав, весiлля ж по кiлька днiв гуляють. I сам себе заспокоював, та нi, не залишать вони сво╨ хазяйство надовго, на день ще так-сяк, сусiдiв можна попросити свиню, курей нагодувати, корову видо©ти тощо, а бiльше нi. Та й Комишеваха недалеко, в сусiдньому районi, сорок п'ять хвилин автобусом. При©дуть. Менi здавалось, що коли я зараз, негайно, не побалакаю з дiдом Салимоном, то загину - пiп Гога обплута╨ мене, i я навiки втрачу i маму-депутата, i всiх рiдних, i школу, i Галину Сидорiвну, i все-все свiтле й хороше в мо╨му життi. Я ще здалеку побачив, що при©хали. З димаря лiтньо© кухнi у дворi курився синiй димок. Дiд Салимон, жiнка його баба Галя, племiнник-москвич у бiлоснiжнiй сорочцi, його дружина, фарбована блондинка, i дво╨ дрiбних дiточок сидiли у садку за столом i снiдали. Зараз пiдходити, звичайно, було незручно. Я прича©вся за тином, перечiкуючи, поки вони поснiдають. Чекати довелося довгенько. Вони не стiльки снiдали, скiльки балакали - про жениха, який ©м не дуже сподобався (особливо бабi Галi), бо весь час мовчав i майже нiчого не ©в (мабуть, дуже гонористий i не дуже здоровий); про якогось Павла Гику, який, навпаки, весь час кричав i не давав нiкому слова сказать i якому його жiнка весь час казала: "Сядь, сядь i помовч. Ти тут не найголовнiший. Це не тво╨ весiлля"; про закуску, яка була нiби й непогана, але пирiг недопечений, вiнегрет кислий, риба пересолена, а я╨чка несвiжi... Я терпляче слухав цi балачки i думав, що я б погодився, мабуть, цiлий рiк ©сти кислий вiнегрет, пересолену рибу, несвiжi я╨чка i недопеченi пироги, аби виплутатися з цi╨© погано© iсторi©, в яку я сам так по-дурному вскочив. Нарештi вони поснiдали. Гостi пiшли в хату, баба Галя - мити посуд, а дiд Салимон лишився на подвiр'© один. Тепер можна. - Драстуйте, дiдусю! - чемненько привiтавсь я, заходячи у двiр. - Можна до вас? - О! Здоров, шелегейдику! - звiв догори брови дiд Салимон. - Заходь! Що тобi? Меду? У мене враз затремтiли ноги. Це ж були майже тi слова, I що увi снi. I я вiдчув, що зараз я скажу теж так, як увi снi, i злякався цього. I не мiг наважитися сказати. Тiльки ' заперечно похитав головою. - Значить, просто так, у гостi? - усмiхнувся дiд Салимон. - Будь ласка! Прошу!.. Ну, як живеш? Яку нову авантюру придумали ви з корешем? Га? Я розгубився. Якось не знав, з чого почати, як заговорити про те, що менi хотiлося. - Чого соромишся? Щось же ж треба, я бачу! - пiдморгнув дiд Салимон. - То давай, ну! - Та нi, я просто... просто спитати хотiв... - нарештi зваживсь я. - То питай - чого там. Та швидше, не муч. Бо я весь аж тремтю. - Дiду, ви позавчора уночi, перед тим, як на весiлля ©хати, нiчого не помiчали? - Уночi? Позавчора? - дiд здивовано опустив куточки губ. - Гм... Уночi... Та, чесно кажучи, не дуже придивлявся, бо... бо темнувато було... А що? - Ну, не вiдчували нiчого... такого? - Вiдчував? Гм... А-а! Зда╨ться, вкусило щось. Чи то комар, чи, хай бог милу╨, блоха. А що? - Та нi! У такому... у... душевному вiдношеннi. - А-а... у душевному? Вiдчував! Вiдчував! Точно. Мучило мене, що за вечерею я вареника одного з сиром не до©в - скисне ж, думаю, на ранок. У сметанi на тарiлцi залишив. - От якi ви, дiду! Я не про те! Я про видiння. Видiння якесь не являлося вам уночi позавчора? - Тю! Видiння! Та що я хворий який, чи що? Хай -бог милу╨! - Та я теж вродi не хворий, а позавчора уночi у вашому садку бiля Горбушиноi могили не тiльки бачив, а й сфотографував... Ось гляньте! - I я простягнув дiдовi фотографiю. У цей час я повернув голову в бiк Карафольчиного городу i здригнувся - там стояла вся наша гопкомпанiя: сам Карафолька, Вася Деркач, Антончик Маш╨вйький, Коля Кагарлицький i (я навiть не повiрив сво©м очам) Павлуша з Гребенючкою Вони стояли, по-гусячому витягнувши ши©, i пильно прислухалися до нашо© з дiдом розмови. Дiд, мабуть, давно ©х бачив, бо стояв до них обличчям, а я спиною. - Ану-ну! - дiд з цiкавiстю пiднiс фотографiю до очей. - Що ж то таке? Га? - Та що ж! Не видно хiба... Я знаю... По-мо╨му, привид! Без голови! - Ну-у? - роззявив рота дiд. З хати вийшов племiнник дiда Салимона. - Що там таке? - спитав вiн без особливого зацiкавлення, байдуже колупаючи в зубах - Ану, Серьожо, iди-но глянь! - гукнув йому дiд Салимон. - Ти чоловiк грамотний, поможи розiбратися. Хлопцi онде-о привид сфотографували. У нас в садку. Позавчора вночi. - Привид? - племiнник пiдiйшов, взяв у дiда фотографiю. Подивився i похитав головою: - Ай-яи-яй!.. Що ж це ви, дядю! Нехорошо! Кажете, що ате©ст, смi╨тесь iз забобонiв, а самi привидiв у себе в садку розводите. I це тодi, як люди по Мiсяцю гуляють. Пiдрива╨те авторитет науки. Несолiдно. - Мда-а, - розгублено розвiв руками дiд Салимон - Конфузiя вийшла. Опозорився на старостi рокiв. От бiда! Що ж тепер робить? Можуть же ж бути неприятностi... - Хiба я знаю... - знизав плечима племiнник. - Треба щось придумати. Якось викручуватись. - А що, як... - задумливо протягнув дiд i раптом рiшуче повернувся до племiнника: - Ану знiмай сорочку! - Почiм гукнув дiвчинцi, яка стояла на порозi: - Оксанко, давай плечики. - Правильно! - пiдхопив племiнник i почав знiмати свою бiлу нейлонову сорочку. З хати вийшла дружина племiнника з пластмасовими плечиками в руках. - Що це ви... - почала вона. Але племiнник перебив ©©. - Цить! Давай сюди! - i, змовницьки прибавивши долоню до рота, вiн та╨мничо проказав менi: - Пустимо чутку, що то була... сорочка! Га? I тiльки тут я збагнув, що вони смiються. Йой! Та це ж справдi була сорочка! Звичайнiсiнька нейлонова сорочка на плечиках, що сушилася на отiй вишнi в кiнцi саду. Випрали до весiлля, щоб чистеньку вранцi вдягнути. Вiтер гойдав ii, розмахував рукавами... А я... Ах ти ж. Перший почав Антончик. Спочатку нерiшуче, короткими чергами: - Хи-хи... Хи-хи... Хи-хи... - Тодi, вiдчувши пiдтримку, гримнув розкотисте, на повнi груди: - Га-га-га-га-га! I хлопцi, тi самi хлопцi, що вчора тiльки роти роззявляли i були, так би мовити, у нокаутi, догори ратицями лежали, тi самi хлопцi реготали зараз iз мене, трохи по землi не качалися. I Гребенючка пискляво хихикала. А Павлуша смiявся, дивлячись на мене з гiрким спiвчуттям, як дивляться на п'яного калiку. I дружина племiнника (добра, видать, душа) дивилася на мене з жалiстю. Вони жалiли мене. Вони думали, що я переживаю, що сталась така конфузiя, як каже дiд Салимон. Та, люди добрi! Та, ©й же богу, я не переживаю! Та я радий, страшенно радий, що то не привид був, а сорочка. Та це ж просто прекрасно. Та я просто як на свiт народився. До лампочки менi тепер пiп Гога, баба Мокрина i вся ©хня братiя. Не боюся я ©х анiтрiшечки, анiкрапе-люшечки. Бо знову стою обома ногами на твердому матерiалiстичному грунтi. I я смiюсь, регочу разом з ними. Але сам вiдчуваю, що надто голосно, надто вже сильно регочу. I вони менi не вiрять. - Ну, то розкажи, розкажи, як же ж ви це встро©ли? - пересмiявшися, нарештi спитав дiд Салимон. - Та! - махнув я рукою: не хотiлося не те що згадувати - думати про це. - Ну! - Та! - не пiддававсь я. - От же ж проханий! То давай ти! - кивнув вiн Павлушi i, звертаючись до племiнника та його дружини, сказав - То ж такi хлопцi! Завжди щось таке встругнуть, шелегейдики, що пупа порвеш. Спецiалiсти! Ну! Павлуша знизав плечима. - Ну що? I тебе просити треба? - скривився дiд. - А я тут нi при чому, - хмикнув Павлуша. - Як? - здивувався дiд Салимон. - Хiба ви не вдвох? - Н╨-а! - сказав Павлуша, почервонiвши, потiм повернувся i пiшов геть. - Отаке! Що сталося? Тю! - навiть розгубився дiд Салимон. - Та вони посварилися! Зовсiм! Уже не дружать! - вихопився Антончик. - Е-е. Не годиться. Що ж це ви? Такi друзяки. Незручня-ак! - протягнув дiд Салимон. Тут уже я почервонiв, повернувся i теж пiшов геть Тiльки у протилежний вiд Павлушi бiк Просто через кладовище, туди, у поле, де тiльки вiтер, далi вiд людей. Ну,тепер усе! Кiнець! Якщо ранiше, довiвши Павлушi сво©ми подвигами, що вiн промiняв мене, героя, на якесь опудало у спiдницi, я мiг ще простити йому зраду й помиритися, то тепер уже нi. Бо вiн при всiх, так би мовити, офiцiйно вiдмовився од мене. Все! Увiрвалася наша дружба, як з гнило© мотузки. Все! Нема в мене бiльше друга. Все! РОЗДIЛ XII Нудьга. Я вiдганяю спогади. Мiй вiрний друг - Вороний. Солдати. "Восьмьорка" Минуло кiлька днiв. Усього три слова, три невеликих словечка - "Минуло кiлька днiв..." Написав - i не видно ©х. Нiби й не було нiчого. А як же ж вони тяжко, як довго вони минали, тi кiлька днiв! I довго, i нудно, I сумно, й тужливо - наче в тюрмi, в одиночнiй камерi. Як на зло, погода знову зiпсувалася. Дощ перiщив з ранку до ночi. Не можна було носа виткнути з хати. Сядеш бiля вiкна, вшнипишся у калюжi-хлюпалюжi надворi i тiльки слуха╨ш, як безупинно дзюренчить у ринвi вода. I так тобi кепсько, так тобi зле, що й сказати не можна. Наче увесь отой дощ - то суцiльнi сльози тво©. До чого дiйшло - пiдручники торiшнi перечитувати став. А тут ще й мати серце кра╨: - Пiшов би хоч до Павлушi - не нудився б так. За тою сво╨ю роботою, за тими громадськими обов'язками вона весь час забувала, що ми посварилися навiки. А там ще й тато. Душу виверта╨ сво╨ю музикою. Прийде з роботи, витягне скрипку та як почне випилювати жалiбно© - зда╨ться, не по струнах, а по жилах тво©х смичком водить.. Краще б вiн уже тою скрипкою по головi мене луснув. Уперше, мабуть, у життi збагнув я по справжньому, що то за безпросвiтна штука - справжня самотнiсть. Коли навiть думкою сягнути нема до кого. I робити нiчого не хочеться, i читати не хочеться, i гратися не хочеться - нiчого не хочеться.. Павлушi добре - сидить собi, мабуть, i малю╨ якусь собаку... А чого це я про нього думаю?! Хай хоч на головi сто©ть - менi що! Менi до лампочки! Iуда! Запроданець! Попихач Гребенюччин! А дощ перiщить... А вода у ринвi дзюренчить без упину... А калюжi-хлюпалюжi вже всю землю вкрили, i, зда╨ться, пливе хата серед хвилястого бурхливого моря. I нема тому морю нi кiнця нi краю - безмежне i безлюдне воно, мов за всесвiтнього потопу. I зда╨ться, сонце вже нiколи не проклюнеться крiзь густезнi каламутно-сiрi хмари. А в голову непрохано лiзуть спогади... Я ©х жену, виштовхую, але вони все лiзуть i лiзуть... Про робiнзонiвську епопею на безлюдному островi у плавнях, про мандри у кукурудзi, про незнайомця з тринадцято© квартири, про кiностудiю, про лаврськi пiдземелля, про тореадорський бiй з Контрибуцi╨ю, про ВХАТ з "Ревiзором", про атомну бомбу на транзисторах i т. д., i т. п. I що б я не згадав, завжди - хай ти луснеш! - той Павлуша в голову лiзе, завжди це з ним зв'язано, завжди там вiн обов'язково. Наче в мене i не було свого особистого життя. А тiльки спiльне з ним. Нiби сам я не цiла людина, а пiвлюдини. З одною ногою, одною рукою, пiвпуза i пiвголови. А друга нога, друга рука, другi пiвпуза i пiвголови - Павлушинi. От же ж, ©й-богу! Я вже себе навiть по лобi кулаком бив, щоб вибити тi спогади, але марно. "Це, мабуть, од того, що я весь час сиджу на мiсцi, без дi©, - нарештi вирiшив я. - Треба рухатися, треба дiяти, щось робити, i тi спогади самi вивiтряться". Я скочив з пiдвiконня i почав рухатися - швидко ходити по хатi з кутка в куток, спершу просто так, а потiм розмахуючи руками. Дiд Варава, який куняв на печi, розплющив одне око i спокiйно запитав: - Сверблячка напала? Чи вкусило щось? - Зарядку роблю, - збрехав я. Не пояснювати ж, що то я спогади з голови таким чином виганяю. I все-таки цi кiлька днiв минули. Якось, прокинувшись уранцi, я побачив, що дощу вже нема i ся╨ сонечко. Менi трохи полегшало. Я вивiв надвiр велосипеда, защепнув на правiй нозi холошу дерев'яною прищiпкою для бiлизни (я завжди це роблю, щоб холоша мiж ланцюг i зубчики передачi не заскакувала), сiв i по©хав. Чисте сонце купалося у брудних калюжах i робило ©х чистими. Я з розгону врiзався в калюжi, i вони розлiталися врiзнобiч сонячними бризками. Ви©хав за село i помчав польовою дорогою. Вiтер свистiв у вухах яко©сь весело© пiснi без слiв А потiм зненацька з'явилися слова. То вже був не вiтер. То назустрiч менi iшли солдати. Iшли, дружно спiваючи бадьоро© похiдно© пiснi: Путь дал╦к у нас с тобою, Веселей, солдат, иди, Вь╦тся, вь╦тся знамя полковое, Командиры впереди. Солдаты, В путь, в путь, в путь! А для тебя, родная, Есть почта полевая, Прощай, труба зовет. Солдаты, в поход! I пiсля цих серйозних слiв вони раптом ушкварили на той самий мотив дитячого вiршика, що ото вчать у дитсадках: Наша Таня горько плачет, Уронила в речку мячик. Тише, Таня, Танечка, не плачь, Эх, не утонет в речке мяч. Солдаты, В путь, в путь, в путь! А для тебя, родная, Есть почта полевая, Прощай, труба зовет, Солдаты, в поход! Я з'©хав на узбiччя i став, пропускаючи ©х. Вони всi були дуже молодi, цi солдати, бiльшiсть iз них, мабуть, ще й не голилися, i той дитсадiвський вiршик був iще свiжий у ©хнiй пам'ятi. I вони так весело й дружно спiвали, що менi стало заздрiсне. Добре, мабуть, бути солдатом i вiдчувати себе у такому гуртi. Iти отак полем i спiвати. Солдатiв i взагалi вiйськових ми бачили часто. Кiлометрiв за п'ять вiд нас, за Дiдiвщиною, у лiсi були вiйськовi табори, а далi, в степу, - артилерiйський полiгон. I вже з рiк, а то й бiльше в центрi села бiля сiльмагу на стовпi пiд репродуктором висiла дошка з об'явою: ВНИМАНИЕ!_ На полиюне постоянно днем и ночью производятся стрельбы.Красный флаг на вышках - на полигоне стрельба Выпас скота, сбор грибов и ягод в районе полигона- только с разрешения начальника полигона._ I хоч гупало на тому полiгонi далеко не щодня i не щоночi, випасати худобу i збирати гриби та ягоди нiхто туди не потикався, навiть з дозволу начальника. Тiльки ми, хлоп'ята, кiлька разiв ходили туди шукати порох, гiльзи та iншi бо╨припаси. Та й то бiльше "на слабо", як хтось зачепить ("От слабо тобi!..") i без особливих результатiв. Солдати через наше село ©здили весь час, на всяких машинах, на мотоциклах, на бронетранспортерах, на гримотючих здоровеннецьких тягачах, для яких спецiально були одведенi грунтовi дороги поза селом. А в суботу солдати приходили до нас у клуб на танцi. I ми любили товктися бiля них i слухати, як вони жартують. Особливо подобався нам невисокий, але весь якийсь ловкенький солдат iз Рязанi, на iм'я Митя Iванов, рудий i кирпатий. Вiн невтомно кепкував зi свого друга, удвiчi за нього вищого, вайлуватого здорованя Всеволода Пiдгайка. Побачивши, наприклад, що повз них проходить якась гарна дiвчина, Митя Iванов зненацька голосно вигукував: - Солдат Пiдгайко, стру-унко! Рiвняння на середину! Пiдгайко червонiв i махав рукою: - Та ну тебе! Тодi Митя Iванов починав йому вичитувати: - Солдат ╨ що? - суворо питав вiн i сам вiдповiдав: - Солдат ╨ вiйськовослужбовець, який умi╨ - що? - вiдмiнно володiти збро╨ю; який досконало зна╨ матерiальну частину i який неухильно викону╨ - що? - накази свого командира. А Ти, Пiдгайко? Ти ледар, нехлюй i сачок. Ти дума╨ш тiльки про ©жу i про дiвчат. Ганьба! До якого життя ти дiйшов! Який приклад ти показу╨ш пiдростаючому поколiнню? - широким жестом вiн вказував на нас, хлопчакiв. - Ганьба! Менi соромно за вас, солдат Пiдгайко! Два наряди поза чергою! I три години стройово©. Кру-гом! Вiд мене до наступного стовпа кроком руш! П╨сню! Останнi речення вiн вимовляв якимсь особливим голосом, видно, наслiдував когось, старшину, чи що. Солдати при цьому завжди реготали, мабуть, було схоже. Взагалi вони були дуже хлоп'якуватi i подiбнi до нас, тi солдати. Передражнювали сво©х командирiв, як ми вчителiв, розказували, що хтось iз них ходив у "самоволку" (тобто без дозволу начальства - на зразок того, як ми прогулювали, "пасували" уроки). I весь час жартували й смiялися. А по-мо╨му, жарти в життi найголовнiше. Життя, по-мо╨му, не може бути без жартiв. Я от, наприклад, боюсь поважних дорослих людей, якi не розумiють i не люблять жартiв. По-мо╨му, це лихi, негарнi люди. I навiть якщо вони й не зробили ще нiчого лихого, то здатнi зробити i колись-таки зроблять. А веселi, дотепнi люди - дуже, по-мо╨му, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмi╨ жартувати, то взагалi чудово. От у нас такий голова колгоспу Iван Iванович Шапка. А був колись головою Припихатий, поважний i суворий, увесь час тiльки кричав i руками розмахував. I од того розмахування колгосп розвалився. А цей не кричить нiколи, тiльки жарту╨, i колгосп - перший у районi. I я певен, що i в бою отой Митя Iванов i той Пiдгайко швидше вчинять геройський подвиг, нiж хтось iнший. I то нiчого, що Митя Iванов iде оно в строю останнiм (бо найнижчий). Однак вiн не останнiй. Я певен, що оту "Таню" дошкiльнячу вiн перший заспiвав, а всi пiдхопили. Проходячи повз мене, Митя Iванов пiдморгнув i всмiхнувся. I так менi захотiлося побiгти слiдом i, пристро©вшись за ним, закрокувати i пiдхопити пiсню. Але... якби ж то я був хоч у другому класi... А так... Та однак зустрiч iз солдатами якось одразу пiдняла в мене настрiй, i я помчав польовою дорогою з подво╨ною швидкiстю, i в душi мо©й сама собою виспiвувалася, вимулiкувалась ота хвацька солдатська пiсня: "В путь... в путь... в путь..." Ех як я люблю отак-о мчати на велосипедi серед безкрайнього поля або степу, чи лiсовою стежиною, чи понад рiчкою по мокрому пiску попiд самiсiнькою водою (то кравше, нiж асфальт!). Молодчинка отой руський мужик Артамонов, що велосипед видумав! Що б це люди робили без велосипедiв! У нас усе село на велосипедах ©здить: i в поле, сапку до рами прив'язавши, i на базар, кошики до багажника и до керма .приторочивши, i куди хочеш. Взагалi велосипед зараз - це основний на селi транспорт. Так каже дiд Салимон. У мiстi на велосипедах тiльки дiти й спортсмени ©здять, а в селi усi. У мiстi ви старо© жiнки на велосипедi зроду не побачите. А в нас яка-небудь сiмдесятилiтня баба Палажка педалi накручу╨, аж гай шумить, i нiхто й не дивиться, нiби то не стара баба на велосипедi, а дiвчина-спортсменка. Я люблю сво╨ вело, як колись, мабуть, козак-запорожець коня любив. Навiть уявляю, що це мiй кiнь бойовий. I я лагiдно називаю його кiнським iменем - Вороний. Бо в нього чорна рама. I зда╨ться менi - нi в кого в свiтi нема такого баского коня, як у мене. - I-го-го-о! - так голосисто заiржав вiн на все поле, що я аж захрип. Хiба ╨ для такого коня якi-небудь перешкоди! Гоп-ля! - з ходу перескочив вiн якийсь дрючок, що лежав на дорозi. Гоп-ля! - перескочив вибо©ну. Го... Геп! Ляп! - перескочив я кермо велосипеда, пролетiв кiлька метрiв у повiтрi i з усього розмаху гепнувся пикою у рiдке багно. А щоб... Тьху! Тьху! То була не просто калюжа, як менi здалося. То був рiвчак ущерть залитий водою. Мiй Вороний лежав на боцi, якось трагiчно, неприродно задравши вгору передн╨ колесо. Я пiдiйшов до нього, i зойк розпачу й горя вирвався з мо©х грудей. Передн╨ колесо було скручене у якусь страшну спiраль. "Восьмьорка"! Тако© жахливо© "восьмьорки" я ще нiколи не бачив. А до села кiлометрiв зо два. От халепа! I чого я такий нещасливий! Завжди так. Тiльки менi трохи легше стане, тiльки настрiй покраща╨, тiльки здасться, що життя усмiха╨ться менi зяову, як доля одразу - лясь! - по пицi. I я в калюжi. Ех!.. Пiдвiв я свого Вороного, обняв за кермо i пошкутильгав до села, тягнучи за собою. Як просто так iдеш, то рiдко кого й зустрiнеш. А як не хочеш нiкого зустрiти, то на кожному кроцi: - Ай-яй-яй! - Що ж це ти iзд╨лав?! - Ого-го! - Оце "восьмьорка"? - А-яй-яй! А вже бiля само© хати на Павлушу наткнувся. Вiн саме виходив з сво╨© хвiртки. Побачивши мене, Павлуша не змiг втриматися вiд здивовано© усмiшки. Я спересердя тiльки плюнув у його бiк i тут же, як на зло, спiткнувся. Павлуша засмiявся. - Дурень! - крикнув я, нервово сiпаючи велосипеда, що застряв у хвiртцi. Вiн не вiдповiв. Одвернувсь i пiшов собi вулицею. Дiд глянув на понiвечене колесо i спокiйно спитав: - Що - трактора на таран брав, га? Я тiльки зубами скригнув. З дiдом сваритись я не мiг. Хто ж менi тодi Вороного вилiку╨? Дiд мiй умiв усе на свiтi. Що б я не зламав, не скрутив, не зiпсував, я завжди iшов до дiда. I вiн мене виручав. Хоча завжди говорив при цьому рiзнi поганi слова. Але я до них звик. От i зараз я зiтхнув i мовчки з надi╨ю глянув на дiда. Дiд у свою чергу зiтхнув i сказав: - Принеси плоскогубцi, обценьки й молоток. Я не примусив його повторювати. Блискавично метнувся в сарай по iнструмент. I дiд одразу взявся до дiла. - Варвар! - дiд любив перекручувати слова. - Тiльки й зна╨ш золотi верби вирощувати... Вредитель! Колорадський жук! Не на велосипедi тобi, а на коровi ©здити. Багамот! Отак колесо iскрутить! Та це ж треба умiти! Десять злодi©в будуть спецiально крутить i так не скрутять. Коли б тебе так поперекручувало, щоб знав, як ©здити. Уголовник! Я мовчки слухав i тiльки раз у раз зiтхав, показуючи сво╨ каяття. Дiд любив, щоб я каявся. Коли я каявся, вiн робив для мене все на свiтi. Провозився дiд аж до пiзнього вечора. Але колесо стало, як новеньке, нiби тiльки що з магазину. У дiда мого були золотi руки. Якби менi такi руки. Мо© тiльки шкоду робити вмiють. Ех! РОЗДIЛ XIII Недарма цей роздiл тринадцятий, бо трапля╨ться в ньому рiч надзвичайна, незбагненна i загадкова. Та╨мниця трьох невiдомих Наступного дня я вже ви©хав на сво╨му Вороному, як нiчого й не було. Правда, тепер я ©хав обережненько, об'©жджаючи кожну ямку, кожний камiнчик, кожну калюжку. Дiд стояв бiля ворiт, нiби просто так собi, але я помiтив, що вiн скоса позира╨ на мо╨ передн╨ колесо, йому було цiкаво, як воно крутиться. I вiн, видно, був задоволений своью роботою. Я про©хав до кiнця нашо© вулицi i повернув на центральну, Шевченкiвську, що вела через усе село в поле. Вже минав останнi хати, як почув позаду дидиркання мотоцикла. Я звернув з колi©, щоб дати йому дорогу, i обернувся. Мене наздоганяв якийсь вiйськовий у шоломi i великих мотоциклетних окулярах-крагах, якi закривали пiв-обличчя. Порiвнявшись зi мною, вiйськовий раптом загальмував. - Рень? -_ коротко спитав вiн i, коли я кивнув у вiдповiдь, простягнув менi якийсь конверт. I одразу дав газ i рвонув уперед. Я так розгубився, що упустив конверта на землю. I поки пiднiмав, вiд мотоциклiста тiльки курява на дорозi лишилася. Я встиг лише помiтити, що то був офiцер: чи то старший лейтенант, чи то капiтан (чи три, чи чотири зiрочки на погонах). А обличчя - щоб мене розстрiлювали - не впiзнав би. Тiльки й запам'яталося, як бiлозубо сяйнуло оте коротке "Рень?" на засмаглому, припорошеному обличчi... I окуляри на пiв-обличчя, i зелений шолом... Я глянув на конверт: "Явi Реню. (Цiлком, та╨мно)"_ Занiмiлими пальцями розiрвав конверт i витяг листа: "Сьогоднi, рiвно о дев'ятнадцятiй нуль-нуль приходь до розбитого доту у Вовчий лiс. У розколинi над амбразурою знайдеш iнструкцiю, що ти мусиш робити._ Цього листа треба негайно знищити. Справа надзвичайно важлива i секретна. Нiкому нi слова. Щоб тобi було легше зберiгати та╨мницю, ми поки що не назива╨мо себе_ Отже, рiвно о дев'ятнадцятiй нуль-нуль._ Г. П. Г."_ У мене враз змокрiли долонi. Я звiв голову й озирнувся навколо. На вулицi не було нi кого. Тiльки бiля крайньо© хати у дворi баба годувала курей, примовляючи: "тютiньки, тю-тю-тю, тютiньки, тю-тю-тю". Але вона в мiй бiк навiть не дивилася. Зда╨ться, нiхто нiчого не бачив. Я сiв на велосипед i погнав у поле. Листа я мiцно тримав у руцi, притискаючи до ручки керма. У головi мо©й було метушливе безладдя. Що це? Жарт? Хтось iз хлопцiв? Або всi разом? Вирiшили покепкувати з мене? Помститися, що я ©х задурив iз тим привидом? Але ж вони бачили, що я сам пошився у дурнi. Чого ж мститися? I чи став би офiцер на мотоциклi встрявати у рiзнi хлоп'ячi витiвки, передавати листа? Нi. Навряд. Та й почерк у листi не хлоп'ячий, не учнiвський. Учнiвський почерк, навiть найкалiграфiчнiший, одразу можна пiзнати. А це був зовсiм дорослий почерк - дуже чiткий, розбiрливий, з нахилом улiво i кожна буквочка окремо. Нi! Це не хлопцi! А хто ж?.. I що означають цi букви - Г. П. Г.? Що це? Iнiцiали? Чи зашифрована посада? Наприклад, гвардi© полковник Герасименко (чи там Гаврилов, чи Гогоберiдзе). Або - генеральний прокурор Гаврилов (чи знов-таки Герасименко, чи Гогоберiдзе). Але в листi сто©ть "ми". Виходить, Г, П. Г. - це не одна людина. Виходить, тро╨. - "Г", "П", "Г". I хто ж вони такi, цi тро╨ невiдомих? Хорошi вони чи поганi? Не зупиняючись, я ще i ще раз перечитував листа. I нiчого не змiг второпати. Вони просять порвати. Ну що ж, порвати можна. Навiть якщо це жарт - тим бiльше. Я порвав листа на дрiбненькi-дрiбненькi клаптички i, ©дучи, потроху викинув по дорозi. Тепер того листа сам чорт не збере докупи нiколи в свiтi. До семи годин вечора було ще дуже далеко. Але ноги мо© механiчно крутили педалi, а кермо само собою звертало у бiк Вовчого лiсу. I я незчувся, як був уже на узлiссi. I лише тодi раптом подумав: "Чого це я сюди iду? Адже у листi сказано - о дев'ятнадцятiй. I якщо я при©ду ранiше, може, це пошкодити спразi - хто його зна". Я крутонув кермо i звернув на дорогу, що вела попiд лiсом у Дiдiвщину - наче хтось невидимий стежив за мною, i я хотiв його переконати, що й не збирався iхати в лiс. "За©ду в Дiдiвщину в крамницю, куплю льодяникiв фiгурних", - вирiшив я. У дiдiвщинськiй крамницi були фiгурнi льодяники на паличках - дев'ятнадцять копiйок сто грамiв. У нашу таких чогось не завозили. I ми iнодi спецiально ©здили по них аж у Дiдiвщину. Не до©жджаючи до села, побачив я на дорозi "Москвича" з вiдкритим мотором, у якому хтось длубався. Коли я наблизився, цей хтось пiдвiв голову, i я впiзнав попа Гогу. Побачивши мене, отець Гога сказав: - О! Ану подерж менi отут трохи. Я злiз з велосипеда i, тамуючи в серцi неспокiй, подержав йому в моторi якусь штуковину, що вiн ©© прикручував плоскогубцями. - Спасибi! - сказав вiн, як скiнчив. Потiм, глянувши на мене хитро примруженим оком, промовив раптом загадковi, незрозумiлi слова: - Темна вода во облацех. I усмiхнувся. Я здивовано клiпнув очима, тодi швидко сiв на велосипед i по©хав. Менi стало якось не по собi вiд тих слiв. Я навiть забув про фiгурнi льодяники на паличках, а звернув на iншу дорогу i подався назад у Васюкiвку. "Може, це пiп Гога написав? - збентежено думав я дорогою. - Удвох з бабою Мокриною. "Г. П. Г." "П. Г." - це може бути "пiп Георгiй" - абсолютно. А "Г." Гаврилiвна!.. Це по батьковi бабу Мокрину. Мокрина Гаврилiвна, ©© iнколи так звуть - "Гаврилiвна". I це вони хочуть заманити мене до лiсу i... вбити. За те, що я ©х з отим привидом пiдвiв. А що! Були ж такi випадки, коли релiгiйнi фанатики вбивали людей. Навiть у газетах писали... Ех, якби був поряд Павлуша, нiчого б не було менi страшно. I нащо то вiн зрадив? От уб'ють мене, тiльки тодi вiн пошкоду╨, тiльки тодi зрозумi╨, що це вiн винен, бо лишив мене самого напризволяще. Та буде пiзно..." У селi я повернув вулицею Гагарiна до рiчки. Менi кортiло глянути, що зараз робить баба Мокрина. ©© хата була крайня, майже бiля води. Пiд соломою, але чепурненька, а сад великий, кращий у селi. Таких сортiв яблук, як у не©, не було нi в кого. Та покуштувати ©х нам не щастило, бо такого злющого Бровка, як у баби Мокрипи, теж не було нi в кого на селi. Баба Мокрина саме трусила яблука, збираючи ©х у пелену. Побачивши мене, вона аж вся виструнчилась: - Га? Ти? По яблучка прийшов! Пашов вон! Бандюга! Щоб тобi чортiв у пеклi фотографувати! Гайдабура! Геть! Я тiльки усмiхнувся й по©хав. Менi одразу стало легше. Якби вони збиралися мене вбивати, вона б так не лаялася. Вона б, навпаки, солодкими речами очi менi замилювала, щоб я нiчого не пiдозрював. Та й що це я вигадав! Кому я погрiбен, щоб мене вбивали. I хiба мiг офiцер на мотоциклi бути заодно з попом Гогою i бабою Мокриною? Тьху! Дурниця якась! Я твердо вирiшив нiчого не боятись i о дев'ятнадцятiй годинi ©хати у Вовчий лiс. Видно, справа таки серйозна, я комусь потрiбен i можу стати у пригодi. I нiчого думати. Мiй дiд завжди говорить, що, коли ти можеш зробити добре дiло, роби, не задумуючись i не вiдкладаючи. Але не думати я не мiг i до шести годин вечора тiльки про це й думав. РОЗДIЛ XIV Вовчий лiс. Iсторiя дота. Несподiванка Нарештi я сiв на велосипед i по©хав. Вовчий лiс був колись дрiмучий, з непролазними хащами, i в ньому справдi водилися вовки. Тепер вовкiв там уже давно нема - усiх винищили. Але непролазнi хащi лишилися. I хоч i без вовкiв, були вони страшнуватi. Пiд час вiйни у Вовчому лiсi точилися великi бо©. Вiн весь пошрамований окопами, що поросли зараз густою травою та мереживною легкою папороттю. А у старому дубняку на узвишшi громадяться величезнi брили зруйнованого доту. Колись тут було узлiсся, i саме бiля доту перехрещувалися дороги - одна, що попiд лiсом на Дiдiвщину, друга, що через лiс, на Гарбузяни. А тепер узлiсся одсунулося майже на кiлометр, бо пiднялася тут густа соснова посадка, через яку прорубано нову дорогу. Ту дорогу люди називають "глеканкою", бо як ©хати по нiй возом, то на пеньках колеса, як у нас кажуть, глекають. А дорогу, що через лiс на Гарбузяни, люди назвали "генеральською", бо у лiсi вона поверта╨ до вiйськових таборiв. Славна iсторiя цього дота. У сорок першому, коли нiмцi загарбали Укра©ну, у цьому дотi тримали кругову оборону тро╨ наших бiйцiв. Увесь район уже був окупований, фронт просунувся на тридцять кiлометрiв на схiд, а нiмцi все не могли нiяк захопити дот. Нi бомби його не брали, нi снаряди, нi мiни. Вiсiм днiв трималися бiйцi без води, без ©жi, до останнього патрона. Чотири танки пiдбили з противотанково© рушницi, безлiч фашистiв покосили з кулемета. I тiльки як не стало уже бо╨припасiв, вийшли бiйцi й беззбройнi пiшли на ворожi кулi. Й, кажуть, кожного з них прошило не менше як сто куль. I дот, навiть порожнiй, нагонив страх на фашистiв. Вони навезли туди три хури вибухiвки i висадили його в повiтря. Але й розбитий, понiвечений, з покрученими залiзними рейками, що, наче кiстки, стирчали на зламах з товстелезни-них метрових брил, - вiн вражав сво╨ю силою i могутнiстю. Тi величезнi брудно-сiрi, вкритi де-не-де iржавим мохом, брили були з якогось неймовiрного, нiде тепер не баченою залiзобетону, густо замiшаного на гостро-гранчастому гранiтному камiннi, яким ото мостять дороги. З-помiж того камiння виштрикувалося чорне покручене плетиво у палець завтовшки залiзного дроту, що його навiть iржа не брала. Весь дот зарiс густою жалючою кропивою, наче оберiгаючи в такий спосiб свою горду самотнiсть i недоторканнiсть. Проте на однiй з брил якийсь перехожий Вася, прагнучи, мабуть, пробитися у безсмертя, зробив спробу викарбувати на вiки чимось гострим сво╨ iм'я, але не посилив. Букви надряпалися ледь помiтно, а останн╨ "я" було таке вже хирляве й немiчне, що аж соромно ставало за того Васю з його таким жалюгiдним "я". Хоч був дот не дуже й далеко вiд села (а як на велосипедi, то ще ближче), ми, хлопцi, до нього чомусь майже не ходили. Я за все сво╨ життя разiв зо три, може, тiльки й був. I по гриби, i по ягоди ми чомусь бiльше ходили у Пiщанський лiс, за Пiски. I тепер, коли я пiд'©жджав до доту, все навколо здалося менi чужим, незнайомим i незвичайним. Стояла моторошна тиша, навiть пташок не було чути, тiльки десь високо вгорi ледь-ледь шелестiло од вiтру листя. Я при