хилив свого Вороного до дуба при дорозi i, обережно розсовуючи кущi та хапаючись руками за гiлки, подряпався нагору, до ру©н дота. I раптом почув негучний, але владний голос: - Ти куди?! Вiд несподiванки я випустив з рук гiлки, за якi тримався, i впав на колiна. - Куди лiзеш? - повторив голос. - Нiкуди... а... а що таке? - спитав я, все ще стоячи навколiшках i даремно вдивляючись у гущавину - того, хто казав, за кущами не було видно. - Зараз навчання. Не бачив, чи що, прапори на вишцi. Ану давай звiдсiля! Ясно. Вартовий. Коли навчання, завжди виставляють вартових на дорогах, що ведуть до вiйськових таборiв. Сперечатися було нi до чого. Я повернувсь i навсидячки став спускатися вниз. От чорт! I треба ж! Поставили якраз на цьому мiсцi. Ну, нiчого! Я його якось обмину. Зайду обережненько збоку - вiн i не вгледить. Цi вартовi, по-мо╨му, просто так стоять, для проформи. Розвалився собi в кущах i покурю╨. Дуже воно йому треба. Хто сюди пiде? Якби я просто на нього не наразився, вiн би, мабуть, i голови не пiдвiв. Спустившись на дорогу, я пригинцем кидаюся праворуч i, перебiгаючи вiд дерева до дерева, починаю обходити дот iзбоку. Тепер я пильную i намагаюся рухатись якомога обережнiше. Та коли я вже був майже бiля мети, з кущiв почулося: - Ти що - у пiжмурки зi мною гра╨ш? Ану давай звiдси! Помiтив. Таки помiтив, чортяка! - Уже й грибочка пошукати не можна, - промимрив я i, набурмосившись, пiшов назад. От же ж! Як же я тепер вiзьму iнструкцiю? Невже вони не знали, що будуть вiйськовi навчання? Не може бути. То що ж робить? Отак просто ©хати додому, та й усе? А може, вони тому й звернулися до мене, що сподiваються на мою спритнiсть, пронирливiсть, на те, що я зможу непомiтно прослизнути повз вартового? Може, саме в цьому й поляга╨ мо╨ завдання? То хто ж тодi такi - "вони"? Якщо вони хочуть робити щось та╨мно вiд армi©... Може, "вони" - шпигуни? Е, нi! Юринда! Досить з мене шпигунiв. Були вже в мо╨му життi "шпигуни". Книш i Бурмило. Досить. Шпигуни тепер не такi дурнi, щоб ©х хлопчаки виловлювали. Та й не стану я робити нiчого шпигунського, що я - бовдур! Я спершу взнаю, що треба робити, для чого, а тодi вже... Але додому так просто йти я не можу. Мушу дiстати з амбразури ту iнструкцiю. Мушу! Бо iнакше я не поважатиму себе. Я беру Вороного за сiдло i струшую, щоб вiн подав голос - задеренчав. Хай вартовий чу╨, що я вже ©ду. Ще й кашляю голосно на додачу. Потiм сiдаю i кручу педалi по дорозi - нiбито в бiк села. Але од'©хавши метрiв сто, так що з дота мене вже нiяк не видно, звертаю в лiс, ховаю Вороного пiд папороттю в окопi i по-пластунському, на пузi, починаю в обхiд скрадатися до доту. Я повзу довго i обережно, через кожнi два-три метри завмираючи й прислухаючись. Нарештi передi мною дот. Вартового нiде не видно. Вiн, певне, з того боку, в кущах. Але й амбразура теж з того боку. Вихiд один - пробиратися через ру©ни дота i спробувати намацати розколину над амбразурою зсередини. Проте легко сказати - пробратись. Я вже казав, що весь дот зарiс густезною i немилосердно жалючою кропивою. I одна справа iти такою кропивою на повний зрiст, розсуваючи ©© якоюсь гiлкою, а зовсiм iнша - повзти нею на пузi, по-пластунському, та ще й так, щоб тебе не було видно, щоб та кропива не ворушилася. Я лiз уперед макiвкою, опустивши лице до землi i прикриваючи його однi╨ю рукою. Розсував кропиву просто сво╨ю макiвкою. I поки голчасто-зубчасте кропив'яне листя проходило по волоссю, я його не вiдчував. Та коли воно торкалося ши©, мене всього пересмикувало - наче хто лив менi на шию окрiп. Але найбiльше страждали вуха. Бiднi мо© великi вiдстовбурченi вуха. Менi навiть здавалося, нiби я чую, як вони сухо трiщать, палаючи жарким полум'ям. I здавалося, що не кропивою лiзу я, а лютим, пекельним вогнем. Проте я зцiплював зуби i лiз, лiз, лiз. - Мда а! - почув я раптом над головою. - Видно, ти або дурень, або щось таки замислив. Уставай! Лайнувшись про себе останнiм словом, я пiдвiвся. На похилiй брилi дота, розставивши ноги, з автоматом на грудях стояв солдат Митя Iванов. То був вiн! I десь у глибинi душi ворухнулася в мене схвальна думка: "А вартовий вiн таки непоганий, не пропустить". Митя Iванов дивився на мене беззлобно, з цiкавiстю. Мо© геть пожаленi кропивою вуха, шия, руки говорили, мабуть, досить промовисто. - Ну, так що тобi треба? - спитав вiн усмiхаючись. - Нiчого, - я ще не встиг придумати. - Нiчого? Гм. Значить, дурень, - з розчаруванням сказав вiн. - А може, все-таки треба? I раптом у мене майнула думка: "А може, це все спецiально? Щоб мене перевiрити?" Ну, так ви дзуськи щось од мене почу╨те! Хоч менi б дуже хотiлося довести, що я таки не дурень, але не скажу нiчого. РОЗДIЛ XV Старший лейтенант Пайчадзе. Я оглядаю табiр Зненацька на дорозi загарчав мотоцикл i, чмихнувши, враз замовк - зупинився. - Iванов, що там таке, га? Чий велосипед на дорозi? - почувся хрипкий голос з кавказьким акцентом. - Та от, товаришу старший лейтенант, порушник... Пацан якийсь. Я його жену, а вiн лiзе... Кущi розсунулися, i з'явився офiцер, високий, стрункий, з чорними грузинськими вусиками. Пильно глянув на мене i спитав: - У чiм рiч, га? Я теж пильно глянув на нього i мовчки знизав плечима. А в головi шалено крутилося: "Той чи не той? Той чи не той?" I нiяк я не мiг згадати, з вусиками був той чи без. Та хiба за тi лiченi секунди, поки вiн передавав менi листа, можна було щось запам'ятати? Але обличчя таке саме засмагле, запилюжеие, усмiшка бiлозуба. I на погонах три зiрочки... Зда╨ться,таки той. - Ти що - нiмий, да? Не розумi╨ш, що тобi кажуть? А що з вухами? Чому такi червонi? I шия... Iванов! - вiн раптом мегнув блискавичний погляд у бiк солдата. - Ти що . га? - Та що ви, товаришу старший лейтенант! Вуха Iванова стали враз червонiшими, мабуть, за мо©. - Як ви могли подумати? Це вiн кропивою лiз. Шалений якийсь! - Кропивою, да? - офiцер здивовано звiв брови i глянув на мене з вiдвертою цiкавiстю. - Iн-терес-но! Так що тобi тут треба, га? "Нiчого нiчого, - подумав я, - перевiряйте, перевiряйте! Ви мене не "пiдчепите". Я не розколюся, не бiйтесь". I, удаючи з себе дурника, я заклiпав очима й сказав: - Та грибiв хотiв пiдшукать... Хiба не можна? Не можна? Офiцер примружився, пронизуючи мене поглядом, по тiм повернувся до солдата. - Iванов, приглянеш за його велосипедом, да... - ╙сть! - козирнув солдат. - А ©й по©деш зi мною, - наказав менi старший лейтенант i пiшов на дорогу до мотоцикла. Я мовчки пiшов за ним. - Сiдай! - кивнув вiн на сидiння позад себе, крутнув ногою стартер, мотоцикл одразу чмихнув, загарчав, i ми з мiсця так стрiмко рвонули вперед, що я ледь не злетiв з сiдла. Добре, що встиг чiпко вхопитися за офщерову гiмнастерку. Ми мчали по вибо©стiй, розбитiй важкими вiйськовими машинами, так званiй "генеральськiй" дорозi. Мене немилосердно пiдкидало, i пiвдороги я сливе летiв у повiтрi, а пiвдороги тiльки ©хав. Та я не помiчав цього. Навiть навпаки. Це якнайкраще вiдповiдало мо╨му душевному стану. Бо мене однак пiдкидало зсередини оте нервове збудження, яке я не знаю, як назива╨ться по-науковому, а по-нашому, по-хлопчачому - "мандраж". Хiба я мiг, скажiть, бути спокiйний, коли ©хав на якесь незвичайне, на якесь важливе i секретне завдання, для якого вимагалася мужнiсть, смiливiсть, може, навiть геро©зм. Ясно тепер, що це якесь вiйськове завдання. Секретно-вiйськового значення Може, десь там у них щось зiпсувалося. I дорослому не пролiзти. Пацана треба. Може, накажуть лiзти в дуло яко©сь велетенсько© гармати або в ракету якусь з атомною бо╨головкою. I було менi з одного боку, чесно кажучи, лячно, аж у п'ятах холодно (бо ж я-ак гахне - навiть попелу од мене не зостанеться, поховати нiчого буде). А з другого боку пiдпирала радiсна юрдiсть, що саме вибрали мене, - виходить, вважають, що я пiдходящий кадр для такого дiла. I так же хотiлося довести, що я такий! I лоскотало бiля пупа, як ото перед екзаменом або перед тим, як кавуна на баштанi вкрасти. Ох, якби пощастило, щоб усе було гаразд! Це б же було так до речi, так до речi! Павлуша умер би вiд заздрощiв! От тiльки розказувати, мабуть, не можна буде. Як так ута╨мничують, попереджають, як так перевiряють i випробовують . А може, навпаки, прийдуть у школу i на загальних зборах подяку винесуть. А то й подарунок якийсь цiнний вручать, фотоапарат, транзистор абощо... А можуть i медаллю нагородити. Що - не бува╨ хiба, що хлопцiв нагороджують медалями? Як вони щось таке роблять геро©чне? Абсолютно! Мотоцикл так рiзко зупинивсь, що я ткнувся носом офiцеровi в спину. Ми були на великiй галявинi перед високою дерев'яною, як ото на щосе при в'©здi в новий район, аркою, прикрашеною вгорi прапорцями Але на вiдмiну вiд районно© арку перекривав унизу смугастий шлагбаум, як на залiзничному пере©здi, i стояла будка з вартовим. - Пропускай! Лазутчика везу, - наказав офiцер вартовому. Той пiдняв шлагбаум, i ми в'©хали на територiю табору. "Лазутчика везу", - значить, доведеться-таки кудись лiзти. Ми ©хали (тепер уже повiльно) чистенькою, всипаною бiлим пiсочком дорiжкою, обабiч яко© стояли вряд брезентовi палатки, точнiсiнько, як у пiонерському таборi. I навiть червонi гасла на диктових транспарантах, що виструнчилися вздовж дорiжки, були схожi на пiонерськi: "Равняйся на отличников боевой и политической подготовки'", "Тяжело в учении - легко в бою!", "Стрелять только на хорошо и отлично!" "Виходить, солдати - такi ж самi школярi, тiльки дорослi, - подумав я. - Невже ж ото людина все сво╨ життя мусить учитися, думати про оцiнки i рiвнятися на вiдмiнникiв? А я так мрiяв закiнчити школу i назавжди позакидати всi пiдручники на найвищу вербу, щоб i не бачити ©х. Дзуськи! Виходить, тiльки й життя, поки без штанiв бiга╨ш i грамоти не зна╨ш. А як пiшов до школи - кiнець, гимбель! Запрiгся на всеньке життя у двi╨чники..." - Клас тактики, - не обертаючись, сказав офiцер. Ми про©здили повз майданчик, де були вкопанi ряди довгих лавок, як у лiтньому кiнотеатрi, тiльки замiсть екрана на деревi висiла чорна шкiльна дошка. - Спортплощадка. "Смуга перешкод", да, - знову, не обертаючись, сказав офiцер. "Спортплощадка" була велика, там i футбольне поле, i волейбольний майданчик, i турнiк, i конi, i величезна шибениця з жердиною, канатом, кiльцями i похилою драбиною (щоб на руках пiднiматися). А те, що вiн назвав "смуга перешкод", то був комплекс рiзних перешкод: колода, яма з водою, високий паркан, низенька дротяна загорожа, пiд якою на пузi пролазити, тощо. Це менi сподобалося. Це, мабуть, цiкаво. Добре було б спробувати... А втiм, може, менi зараз доведеться таку "смугу перешкод" долати, що це - дитячi iграшки?! - Артилерiйський парк, да, - мотоцикл притишив хiд бiля величезного загону, земля в якому була переорана колесами важких машин, гармат i гусеницями тягачiв. Але зараз нi гармат, нi тягачiв не було. Тiльки в глибинi пiд навiсом стояло кiлька видовжених, приземкуватих бронемашин i якихось високих грузовикiв з будками. Та окремо, пiд iншим навiсом, стояло кiлька восьмиколiсних машин iз скошеними вниз, як у човнiв, носами. - А то що таке? Я тицьнув рукою в бiк отих восьмиколiсних машин iз скошеними носами. - Бронетранспортери-амфiбi©. Для подолання водних рубежiв, да, i для висадки десантiв Зрозумiв? - Зрозумiв. Вiн говорив ламаною, мiшаною мовою - половина слiв укра©нських, половина росiйських. Мабуть, йому було важко, але все-таки вiн намагався говорити по-укра©нському, i це виходило у нього якось симпатично. I оте сво╨ "да" майже пiсля кожного слова вiн вимовляв з особливою спiвучою кавказькою iнтонацi╨ю, i воно не дратувало, а навпаки, теж було якесь симпатичне. Ми про©хали трохи далi. Бiля довгого дерев'яного барака вiн сказав: - А це ©дальня. Перед ©дальнею стояла вантажна машина, ззаду до яко© було причеплено щось схоже на гармату, нацiлену дулом у небо. Я вже знав, що це таке. А колись ми з хлопцями не знали i довго сперечалися. Антончик Мацiевський казав, що то гаубиця, Вася Деркач запевняв, що мiномет, а Карафолька доводив, що секретна ракетна зброя останнього зразка. А виявилося, що то похiдна кухня. - Ну що, подоба╨ться тут у нас, да? - спитав офiцер. - Ага, - сказав я. - Ти в якому класi? - У сьомому. - Значить, через чотири роки... Ну, все, по©хали, да . Вiн розвернув мотоцикл i дав газ. I за хвилину ми знову були бiля арки. Вартовий пiдняв шлагбаум, i ми рвонули "генеральською" дорогою назад до дота. "Оце все? - розчаровано дивувавсь я. - Чи, може, так задумано - спершу просто ознайомлення з територi╨ю табору, а потiм... Чи, може... чи, може, я ©м... не пiдiйшов?" Менi стало дуже гiрко вiд цi╨© думки. Ми пiд'©хали до доту. Стали. Якийсь час я ще сидiв, тримаючись за його гiмнастерку. В мене ще лишалися краплини надi©, що це ще не все. Вiн повернув до мене обличчя i усмiхнувся. - Менi злазити? - тихо спитав я. - Да, дорогий друже, - сказав вiн. Я важко перевалив через сiдло ногу й злiз. Вiн знову усмiхнувся. - Да, будьмо знайомi - старший лейтенант Пайчадзе, - вiн простягнув менi руку. - До речi, скажу тобi по секрету, да, у нас у штабi була розмова, щоб узяти шефство над вашою школою, да. Пiдняти вiйськово-спортивну роботу серед старшокласникiв. Га? Будемо запрошувати до себе, да, знайомити з матерiальною частиною, з бойовою технiкою. Треба готувати з вас хороших во©нiв, да. Вiрно я кажу, га? Нi, щось вiн не те каже... Невже я йому не сподобався, невже не пiдiйшов? Я допитливо глянув на нього довгим поглядом i наважився. - Ви, може, дума╨те, що когось кращого знайдете? - я зневажливо хмикнув. - Навряд. Хiба що Павлуша, може... Але... Вiн пипьно глянув на мене i сказав: - Думаю, що ти хороший хлопець, да... Але не розумно, про що ти говориш... Кров кинулася менi в обличчя. Нащо я сказав?! Ет! - Нiчого, це я просто так... Спасибi! До побачення! - Я швидко скочив на Вороного i крутонув педалi. Вiд'©жджаючи, чув, як Митя Iванов промовив: - Дивний хлопець, правда! Пайчадзе щось вiдповiв - я вже не чув. Тьху! Як паршиво вийшло! Якщо вони справдi нiчого не знають про лист, то вони точно думають, що я цiлковитий дурень або пришелепуватий. А якщо... Тодi ще гiрше. Виходить, я ©м таки не пiдiйшов . Але чому в листi було сказано про амбразуру, про iнструкцi©? Для чого? Невже просто так? Навряд. I, зда╨ться, в того офiцера, що передавав менi листа, таки не було вусикiв. Я ©х запам'ятав би. Тодi, може, i Пайчадзе, i Iванов просто не в курсi справи? Коли проводиться секретна операцiя, про не© зна╨ дуже обмежена кiлькiсть людей, навiть серед сво©х. Це закон. Слава богу, кiнофiльмiв таких я надивився, та й книжок прочитав - будь здоров! Тодi треба почекати, може, цi тактичнi навчання скоро закiнчаться i пост знiмуть. Я ви©хав на узлiсся i звернув у посадку, молоденький сосняк. Поклав Вороного на землю пiд сосонками, а сам прилiг на теплий i м'якенький, як перина, сивий лишайник. Звiдси добре було видно i дерев'яну вишку, що стримiла над лiсом, i дорогу. На вишцi майорiв червоний прапор. Я вирiшив ждати. Ждати, може, цей прапор скоро спустять, i тодi можна буде пiдiйти до амбразури. Не мiг же я спокiйно ©хати додому, навiть не довiдавшись, що там таке в тiй iнструкцi©. Але як я не люблю чекати, коли б ви знали! Найбiльша для мене мука - це стояти в черзi. Краще вже двi години вчити уроки, нiж пiвгодини стояти в черзi. Ох, як я не люблю чекати! Але що вдi╨ш. РОЗДIЛ XVI Павлуша. Невже?.. Я не хочу, щоб вiн мене бачив. Невiдомий у вчительчиному саду. Хто це? Почало сутенiти. Потягло вечiрньою прохолодою. Я лежав i думав, як було б здорово, якби оце зараз поруч зi мною лежав Павлуша. Нiчого менi не було б страшно, нiякi випробування. I чекати я мiг би хоч цiлу нiч. I нащо ми посварилися? Нащо ота поганська Гребенючка нас розлучила? Чого це в не© така крива вдача? Ненавиджу ©©! Ненавиджу! З якою радiстю я б ©й зараз укле©в, збив би на кислицю! Та хiба б це помогло... Вiд села по дорозi хтось ©хав велосипедом. Я спершу думав, що у Дiдiвщину. Але велосипедист минув поворот на Дiдiвщину i почав наближатися "глеканкою" до лiсу. Хто ж це? Невже не бачить, що на баштi прапор? Не пропустять же... Вiн ©хав швидко й з кожною миттю все наближався. Уже можна розгледiти, як надима╨ться од вiтру сорочка на спинi. Я нагострив око i раптом вiдчув, як мене пiдкинуло, i я стаз на чотири. То був Павлуша. Вiн щосили накручував педалi - поспiшав. I обличчя в нього - серйозне й заклопотане. I не було з ним нi дикточки, нi фарб. Отже, не малювати вiн ©хав. Та й хто б це поночi ©хав у лiс малювати? I зненацька раптовий здогад крижаною хвилею огорнув мо╨ серце: то його викликали замiсть мене Бо я не пiдiйшов. Не сподобався. Щось не те, не так зробив. I вони вирiшили, що я не впораюсь, вирiшили доручити iншому. А хто ж у нас серед хлопцiв пiдходящий? Авжеж, Павлуша. Не Карафолька ж, не Антончик Мацi╨вський, не Вася Деркач i навiть не Коля Кагарлицький. Та я й сам Павлушу назвав старшому лейтенантовi. Цей раптовий здогад паралiзував мене, зробив мо╨ тiло млявим, ватяним i безсилим. Я не мiг ворухнутися. Розчепiрившись, як теля на льоду, я тiльки стояв навкарачках з роззявленим ротом i дивився услiд Павлушi, поки вiн не зник у лiсi. I хоч нiхто мене не бачив, це були хвилини найбiльшого в мо╨му життi сорому i ганьби. Якби менi привселюдно плюнули в очi, було б легше, нiж оце зараз. Я уявив собi, як повернеться Павлуша пiсля успiшного виконання небезпечного секретного важливого завдання, як нагородять його медаллю, цiнним подарунком або навiть просто Грамотою, i вiн, зашарiвшися, скромно, як дiвчинка, опустить очi, нiби вiн нiякий не герой (вiн це умi╨!). А Гребенючка пiдiйде i при всiх його поцiлу╨, а Галина Сидорiвна його обнiме i, може, теж поцiлу╨, а на мене нiхто й не подивиться, наче я вмер i мене зовсiм нема на свiтi. Я все це собi уявив, i менi стало так гiрко, нiби я полину на©вся. I менi захотiлося, щоб зараз розчахнулась земля i поглинула мене назавжди, щоб прилетiв з полiгону, отам, де гупало, якийсь випадковий снаряд i розiрвав мене на атоми. Але снаряд не летiв, i земля не розчахувалася. Тiльки ставало дедалi темнiше - надходив вечiр. За кiлька метрiв уже нiчого не видно. Десь близько протрiскотiв мотоцикл, i не розбереш - чи то в бiк села, чи то в бiк лiсу... Може, це старший лейтенант Пайчадзе повiз Павлушу виконувати секретне вiйськове завдання? Невгамовний неспокiй опанував мене. Мене шалено смикало i штовхало гайнути туди, до доту, i глянути, що ж там робиться. Але залишки гордостi й благородства, що жменькою маку ледь торохтiли на самому денцi спустошено© горем душi мо╨©, не пустили. Чого ж це я лiзтиму, заважатиму, як мене вiдхилили? Хай собi займаються сво╨ю важливою справою, хай! I бракувало ще, щоб Павлуша побачив мене отут нещасненького, вiдкинутого, як непотрiб, жалюгiдного. Ця думка пiдхопила мене з землi, вмить посадила на Вороного i чимдуж погнала у село. Нi, цього я б не пережив! Якби таке сталося - то хоч у прiрву сторч головою. Я навiть не по©хав вулицями, а звернув на стежку, що гадючилася поза городами та садками. Щоб i не бачив нiхто, що я з лiсу ©ду. Не було мене там, не було! I листа не було! Нiчого не було! Доведiть тепер! Доведiть! Я тiльки смiятимуся. Нiчого я не знаюi Нiяких Г. П. Г. Яка та╨мниця?! Якi тро╨ невiдомих?! Три "ха-ха"! Шалено регочу! Я про©здив стежкою поза садком нашо© вчительки Галини Сидорiвни i раптом помiтив, що якийсь чолов'яга, пригнувшись, прокрада╨ться у сутiнках мiж деревами. Вгледiвши мене, вiн враз присiв, потiм спритно шугонув у кущi й прича©вся, ховаючись... Тю! Хто ж то такий? Галина Сидорiвна живе удвох з мамою, чоловiкiв у них в хатi нема. Хтось лихий! Злодiй абощо. Добра людина не стала б ховатися. Я натиснув на педалi. Через двi хати стежка виводила на вулицю. I за якусь хвилину я вже скочив з Вороного бiля ворiт Галини Сидорiвни. - Галино Сидорiвно! Галино Сидорiвно! - голосно загукав я, прочинивши хвiртку. - Що? Хто? Хто це? - почувся збентежений голос учительки. - А, це ти... - мовила вона, вигулькнувши з-за хати. - Що таке? Що сталося? - До вас зараз дядько Петро i дядько Микола прийдуть! - загукав я, щоб чутно було там, у саду, i прошепотiв - Це я спецiально. У вас у саду злодiй хова╨ться. - Та ти що? - Тс! Точно! Сам тiльки що бачив. Я сусiдiв гукну, а ви... - Та нi, то тобi, мабуть, здалося. - Клянусь. Я стежкою поза садом ©хав, а вiн крадеться, а тодi як шугоне в кущi... - Що ти кажеш! У нас же й красти нiчого. - I високий такий, метрiв два. - Ти диви! Ану ходiм глянемо. - То, може, все-таки гукнути когось? Бо здоровий, як вiл. Самi не впора╨мося. - Та ну! Як-небудь! Сокиру вiзьмемо, серпа. Стривай, я зараз, - вона заскочила в сiни i за мить винесла звiдти серп, сокиру i електричний лiхтарик. - Якби я щоразу до сусiдiв зверталась, ©м би спокою не було. Я сама себе звикла вiдстоювати. Ходiмо! Вона дала менi серпа, сама взяла сокиру, засвiтила лiхтарика i смiливо рушила вперед. Вона була вiдчайдушна й рiшуча, наша Галина Сидорiвна. I я мимохiть замилувався нею. - Ану, хто тут лазить по чужих садках?! - дзвiнко промовила вона, круглою плямкою свiтла обмацуючи дерева. - Отам у кущах, - вiдказав я. Промiнь висвiтлив кущi. Там не було нiкого. Ми пройшли весь садок. Але нiчого не побачили. Видно, той чолов'яга, почувши мо╨ "до вас дядько Петро i дядько Микола", одразу дременув. - От бачиш - нема, - весело сказала Галина Сидорiв на. - Це тобi здалося. Менi в темрявi завжди зда╨ться, що у саду хтось сто©ть за деревом. - Та бачив, ну, слово честi, бачив! - Менi було досадно, що вчителька не вiрить. - Ну, може, може, - заспоко©ла вона мене. - Виходить, утiк. Мабуть, хтось проходив та яблучка захотiлося... Добре, що матерi нема, пiшла до тiтки. Перелякалася б до смертi. Ну, спасибi тобi, захиснику мiй. Вона скуйовдила менi волосся i нiжно провела рукою по щоцi. Вiд ©© руки вiйнуло звабливими тонкими пахощами якихось парфумiв. I було при╨мно вiдчувати дотик ©© руки i чогось соромно вiд цi╨© при╨мностi. - Слухай, а як там Павлуша? Ви вже помирилися? Вся при╨мнiсть одразу зникла. - Не знаю, - буркнув я. - Ну, я пiду. До побачення. - До побачення. Шкода. Так добре ви дружили... Я нiчого не вiдказав. Мовчки вийшов з двору, сiв на велосипед i по©хав. I так менi було темно на душi, темнiше за глупу нiч. Павлуша, може, в цей час уже виконав важливе секретне завдання, i генерал або полковник потиску╨ йому руку, виносячи подяку вiд командування. А я... Навiть Галина Сидорiвна не повiрила менi, що я бачив того чолов'ягу в ©© саду, вирiшила, що менi привидiлося, i дякувала просто так, для годиться, iз ввiчливостi. Я ж бачив. I по голосу чув. Голос у не© був якиись не такий, якийсь роблений, наче вона жартувала з мене... Ну i хай! Хай ©© обкрадають, раз так. I така мене байдужiсть охопила до всього па свiтi, що репни зараз земля, як стиглий кавун, i розлетися на шмаття - я б i оком не моргнув. РОЗДIЛ XVII Мене викликають до телефону. "Розслiдування футбольно© баталi©".Нове Гребенюччине плаття. Зiпсований настрiй На другий день ранком я заспав, бо звечора дуже довго крутився, не мiг заснути-скiльки ж переживань на мене навалилося. Прокинувсь я вiд того, що мене торсав за плече дiд: - Вставай, дiячу! Царство боже проспиш. Через тебе Радянська влада керувати не може. Коли тебе будять, то завжди саме в цю мить страшенно хочеться спати. Я дригнув ногою, накинув ковдру на голову i пробубонiв сонно: - Не займайте, дiду! Я сплю... Я спати хочу... Але дiдова рука безжально стягла з мене ковдру: - Вставай! Ну! Кажу ж, до телефону тебе у сiльраду кличуть. Швиденько, ну! Я вмить пiдхопився й сiв на лiжку, клiпаючи очима: - Га? Що? Хто? - Та хто ж його зна! Чоловiк якийсь. Iз Дiдiвщини дзвонить. Бач, знадобився ти йому з самого ранку. Може, вже щось нако©в, га? Бiжи мерщiй, бо сiльрадiвський телефон займа╨ш. Я вскочив у штани й вилетiв на вулицю. Щодуху, наче за мною гнався скажений собака, за лiченi секунди пролопотiв вулицею вiд нашо© хати до сiльради. Влетiв у сiльраду i зопалу пробiг повз телефон аж у другу кiмнату. - Стiй! Куди ти? - весело загукав до мене секретар сiльради Спиридон Халабуда. - Поганяй назад! Отут-о! Я обома руками схопив трубку, притиснув до вуха i гукнув щосили: - Алло! - Драстуй! - почув я у трубцi басовитий чоловiчий голос. - Слухай уважно! Якщо питатимуть, хто дзвонив, скажеш - iнспектор райвно Федорищенко. Просив пiд'©хати у Дiдiвщину. Вiн розслiду╨ справу про бiйку на стадiонi тридцятого червня. Хоче уточнити деякi факти Чому ч тобою? Бо зна╨ i поважа╨ твою маму-депутата i вважа╨, що син тако© матерi скаже все чесно i об'╨ктивно. Зрозумiв? Запам'ятав? Федорищенко.Iнспектор райвно. - Ага Ясно Ясно, товаришу Федорищенко, - сказав я, зиркнувши на Халабуду, який аж рота вiд цiкавостi роззявив, дивлячись на мене. Такого й справдi не бувало, щоб у сiльраду до телефону викликали учня, пацана. - Тепер слухай, - вiв далi басовитий голос (вiн говорив повiльно, чiтко вимовляючи кожне слово). - Вчора ти не змiг дiстати iнструкцiю. Ми це зна╨мо. Але не переживай. У цьому не твоя вина, а наша. У зв'язку з обставинами операцiя на один-два днi вiдклада╨ться. Слiдкуй за щоглою бiля школи. Коли на щоглi з'явиться бiлий прапорець, у той день о дев'ятнадцятiй нуль-нуль пiдеш до амбразури за iнструкцi╨ю. Ясно? - Ясно! Ясно! - тепла хвиля радостi прокотилася по всьому мо╨му тiлу i хлюпнула-залоскотала пiд горлом. Значить, не вiдхилили, не забракували мене, а просто щось перешкодило! I так менi не хотiлось вiшати зараз трубку, так хотiлося ще поговорити, спитати щось. - Слухайте! - I голос у мене зiрвався. - Слухайте, а... а... - я не знав, що сказати, - а... а .. а як вас по батьковi? - Тю! - вiн затнувся i раптом розсмiявсь. - От! Я й сам це знаю, як iм'я та по батьковi того Федорищенка, да. А нащо тобi? Обiйдеться й так. Я розгубився. Халабуда не спускав з мене очей i прислухався до кожного слова. Я зрозумiв, що впоров дурницю. Треба було виплутуватися. - Ага, спасибi, тепер знатиму - сказав я, удаючи перед Халабудою, нiби дiстав вiдповiдь на сво╨ запитання. Той, на тому кiнцi дроту, все зрозумiв. - Молодець, - сказав вiн. - Ну, добре. Тодi все. А у Дiдiвщину таки з'©здь на пiвгодинки, щоб не викликати пiдозри. Ну, бувай здоров! - Ага, зараз по©ду. До побачення, - я поклав трубку. В головi у мене якось дивно гуло й дзвенiло. - Що за Федорищенко? - одразу спитав Халабуда. - Iнспектор райвно. Просив при©хати у Дiдiвщину. Вiн розслiду╨ справу про бiйку на стадiонi тридцятого червня. Хоче уточнити деякi факти. - А-а .. я його, зда╨ться, знаю, - поважно прогугнявив Халабуда. - Точно. Знаю. Федорищепко. Знаю... Спиридон Халабуда любив похизуватися сво©м особистим знайомством з керiвними працiвниками району. I хоч з виразу Халабудиного обличчя було видно, що Федорищенка вiн таки не зна╨, я стривожився - а що, як вiн десь чув його iм'я та по батьковi i зараз мене спита╨. I я, удавши, нiби менi треба поспiшати, швиденько попрощавсь i побiг. Дiдовi я сказав слово в слово те, що й Халабудi, i, не поснiдавши навiть, а випивши тiльки склянку молока, сiв па велосипед i по©хав. Ви©жджаючи, я скоса зазирнув через тин до Павлушi. Вiн сидiв на землi серед двору, похмурий i злий, перед велосипедом, що стояв догори колесами, i крутив рукою педаль. Задн╨ колесо раз у раз чиркало об раму. "Восьмьорка!" "Мабуть, вони перевiрили його вчора i переконалися, що вiн не кращий за мене, - подумав я. - I вирiшили повернутися до мо╨© кандидатури". Менi стало жаль Павлушу. Але що ж я мiг зробити? А може, вiн взагалi не туди ©хав... А куди? Хто його зна. Може, просто катався... Коли я не можу знайти вiдповiдь на якесь запитання, просто вiдкидаю його i починаю думати про щось iнше. Такий уже в мене характер. А густий голос у того дядька по телефону. По голосу не менше як полковник. А може, й генерал. I говорить так розважливо, солiдно. I поiнформованiсть цiлковита. Все продумано. Iнспектор райвно. Бiйка на стадiонi. Я ви©хав на околицю i саме про©здив стадiон То, власне кажучи, був не зовсiм стадiон, а просто шмат поля, ворота з двох бокiв (без сiтки, звичайно). I по боках в один ряд вкопанi кривi, кострубатi лавицi. На всьому полi, а особливо бiля ворiт, трава була геть вибита, витолочена, i пiд час гри здiймалася iнодi така курява, що не було видно м'яча. Тридцятого червня цього року тут вiдбулася товариська зустрiч з футболу мiж командами класу "Г" - васюкiвською "Ракетою" i дiдiвщинським "Космосом". Команди були шкiльнi, грали старшокласники. В нас на воротях стояв Бардадим, центром форвардом був Вовка Маруня, наш васюкiвський Бишовець, який, хоч учився тiльки у восьмому класi i тiлом був щуплявий, але обводив здорованiв десятикласникiв, "як мальчикiв" (за висловом дiда Салимона). Матч проходив у запеклiй боротьбi. За п'ятнадцять хвилин до кiнця рахунок був двадцять три - вiсiмнадцять на користь дiдiвщиiiського "Космосу". Стадiон шаленiв. Болiльники галасували, як бики на ревищi. Серед наших особливо завзятущими були дiд Салимон i баба Маруся, наша шкiльна прибиральниця. Дiд Салимон не змовкав нi на хвилину, пiдбурюючи гравцiв на активнi дi©. - Вовко, давай, давай, давай! Ванько, пасуй Грицьковi! Головою, головою! А, щоб ти луснув! Чого ж ти оддав м'яча, недотепо. Бий, Вовко, бий!.. А баба Маруся весь час стиха бубонiла: - Господи милосердний! Боже праведний! Зроби так, щоб нашi забили гола! Господи милосердиийi Боже праведний! Зроби так, щоб нашi забили гола! I коли нашi таки забивали гола, вона вигукувала тонким голосом: - Штука! I хрестилася. За п'ятнадцять хвилин до кiнця Вовка Маруня прорвався з м'ячем до ворiт i вже був би вкле©в у дев'ятку, але захисник "Космосу", здоровий бугай Роман Гепа (двоюрiдний брат того Гепи, що пiшов учитися на попа), пiдчепив його погою, i Вовка заорав носом. I суддя, дiдiвщинський кiномеханiк Яшка Бриль, замiсть того, щоб призначити одинадцятиметровий, пенальтi, призначив кутовий. Мовляв, Гепа дiяв правильно, тiльки вибив на кутовий, а Маруня, мовляв,сам упав. Що тут зчинилося! Нашi болiльники так несамовито загорлали, засвистiли, заверещали, наче прийшов кiнець свiту. - Суддю на мило! Суддю на мило! - кричав, аж Лопався, дiд Салимон. - Пенальтi! Пенальтi, побий тебе вража сила! - верещала баба Маруся. Але суддя не звернув на той рейвах анiякiсiнько© уваги, Такий уже футбольний закон - на полi суддя повновладний господар. Пiсля гри можете опротестовувати його дi© скiльки хочете, а пiд час гри його слово святе. Зцiпивши зуби, Вовка Маруня подав кутовий i вiд знер-вувсiння невдало - м'яч полетiв в аут. Проте за хвилину м'яч знову попав до Марунi, i вiн знову прорвався до ворiт. Але Гепа, бачачи, що суддя крiзь пальцi дивиться на його порушення, тепер уже навмисне перечепив Маруню, i той знову заорав носом. I тут Маруня не стерпiв (вiн був дуже гарячий), пiдхопився i, незважаючи на те, що ледь сягав Гепi до пiдборiддя, залiпив йому по пицi. Гепа хвицьнув ногою, i Маруня кубцем покотився по землi. Тодi до Гепи пiдскочив наш лiвий край Юрко Загубеньо i врiзав його пiд дихало. I почалося... Поки глядачi опам'ятались i кинулися розбороняти, наша "Ракета" встигла збити дiдiвщинський "Космос", що назива╨ться, на кислицю. Один наш Бардадим мiг дуже просто вiдлупцювати принаймнi п'ятьох ©хнiх форвардiв. А двадцять три пропущених голи ще подесятерили Бардадимовi сили. Ледве розтягли. - Оце так товариська зустрiч, - сказав дiд Салимон. - Другу таку товариську зустрiч доведеться, мабуть, проводити просто на кладовищi. - Це ще, панiма╨те, нiчого, - сказав Павлушин тато. - Це ще, панiма╨те, дрiбницi. А от мiж Сальвадором i Гондурасом через футбольний матч справжня вiйна була виникла. Стотисячнi, панiма╨те, армi© мiж собою билися. Артилерiя, лiтаки, танки... Оце, панiма╨те, болiльники.. Особисто я був задоволений, що Бардадим устиг заодно надавати потиличникiв i суддi. Щоб знав, як пiдсуджувати сво©м. Отакий-то був матч тридцятого червня. Чесно кажучи, було що розслiдувати. Я за©хав у Дiдiвщину i звернув прямо до сiльмагу. Купив у сiльмазi льодяникiв фiгурних на паличках, покрутився трохи i рушив назад. Настрiй у мене був прекрасний. Незва жаючи навiть на те, що погода була погана, збиралося на дощ. На вишцi над лiсом майорiв червоний прапор. Значить, навчання ще тривають. Пiд'©хавши до села, я знов-таки, як i вчора, звернув на стежку, що вела поза городами, повз садок Галини Сидорiвни Менi кортiло глянуги, що воно там таке - чи нема якихось слiдiв учорашнього чолов'яги. А може, вiн ще потiм уночi приходив? Коло вчительчиного садка я злiз з велосипеда, поклав його на землю i крадькома, як справжнiй детектив, пiшов, роздивляючись на всi боки. Стежку у двох мiсцях перетинали слiди здоровеннецьких, не менше як сорок п'ятий номер, чобiт. Вони чiтко вiдбилися на вогкiй землi. Однi слiди були повернутi носками до саду, другi - навпаки, до поля. Це вiн iшов, це вiн повертався. Бiля кущiв малини, де вiн ховався, трава була прим'ята i лежав мокрий недокурок сигарети з фiльтром. Я пiдняв. Сигарету було дуже мало надкурено i загашено об землю. Марка - "Столичнi". Шерлоковi Холмсу або майоровi Пронiну одного цього недокурка i цих слiдiв було б досить, щоб знати все. Але я не був нi Шерлоком Холмсом, нi майором Пронiним. Я мiг сказати лише те, що чолов'яга - курець (раз недокурок!) i що в нього великi ноги (бо це було видно з слiдiв). Бiльше я не мiг сказати нiчого. Хiба тiльки, що сигарети вiн купляв не в нашому сiльмазi, бо в нашому "Столичних" не було. Може, в дiдiвщинському, там ╨, я тiльки що бачив. Але для з'ясування особи незнайомця цього було малувато. Що ж вiн усе-таки тут робив? Чому ховався? Невже хотiв пограбувати вчительку, а я його сполошив? Не схожий вiн був нi на кого з наших, зовсiм не знайомий якийсь... - Тiльки ж гляди все-таки. Ганю, обережнiше, - почув я бiля хати голос Галини Сидорiвни. - Ой, що ви, Галино Сидорiвно, що ви!.. - пискляво засокорiло у вiдповiдь. То був голос Гребенючки. А бодай би ти луснула! Ще треба, щоб ти мене тут побачила. Пригнувшись, чкурнув я на стежку, до велосипеда. Загнуздав Вороного i - алюр три хрести! От же ж тая Гребенючка! Не люблю я людей, котрi до вчителiв пiддобрюються, лiзуть iз сво╨ю любов'ю "Галино Сидорiвно, я вам те! Галино Сидорiвно, я вам се! Галино Сидорiвно, дорогенька! Галино Сидорiвно, золотенька! Галино Сидорiвно, любесенька! Ах! Ох! Ах!" Противно! Краще вже двiйки одержувати, нiж пiдлизуватись. Я ви©хав на вулицю i побачив у спину Гребенючку, що йшла од ворiт Галини Сидорiвни, у нарядному бiлому платтячку з синiми цяточками. Вона не йшла, а виступала навшпиньочках, як той дресирований собачка у цирку, дрiбненько перебираючи ногами. Мабуть, думала, що вона дуже гарна й тендiтна. Раптом я згадав Павлушу, як вiн сидiв сьогоднi на землi коло велосипеда, похмурий, темний, як осiння нiч. I лють на Гребенючку охопила мене. Це вона винна в усьому! Вона, вона! Це через не© ми ворогами стали! Посеред вулицi розпросторилась здоровеннецька баюра. Гребенючка якраз минала ©©, тулячись до тину, обережненько, щоб не забруднити плаття, ступаючи по краю баюри. Назад вона не оберталася, мене не бачила. Ех, розiгнавсь я та прямiсiнько через ту баюру - ш-шуррр! Бри-иззь! Цiлi гейзери бруднючоi води й грязюки линули на Гребенючку, i бiле чепурненьке платтячко вмить перетворилося на брудну ганчiрку, та й уся вона стала схожа на опудало городн╨. - Ой! - тiльки встигла зойкнути вона, вiдсахнувшись. А я пришпорив свого Вороного i, не озираючись, помчав далi. У душi мо©й булькала й клекотiла радiсть помсти. Ото щоб знала, щоб не розлучала друзiв, не робила з них ворогiв, кропива жалюча! Я рiзко звернув праворуч, на нашу вулицю. Ще здалеку побачив, що Павлуша все ще сидить на землi коло свого велосипеда i крутить ключем якiсь гайки. I раптом я подумав, що зараз же Гребенючка пройде нашою вулицею. Щоб потрапити до себе додому (а куди ж вона пiде в такому виглядi!), вона обов'язково повинна пройти нашою вулицею повз нашi з Павлушею хати. I Павлуша ©© зараз побачить i... Я натиснув на педалi i проскочив до себе у двiр. Павлуша навiть голови не пiдняв. Прихилив я Вороного до ворiт i прича©вся за тином. Ану-ну! Зараз Павлуша побачить свою красуню. Хе-хе! Це навiть добре. Може, хоч тепер розчовпа╨ нарештi, яка вона поганюча. Секунди чекання тяглися так довго, що я вже подумав, чи не повернулася вона назад до Галини Сидорiвни скаржитися на мене i вимагати покарання. А дзуськи! Спробуй доведи! Хто бачив? Нiчого не знаю. Сама забрьохалась, як льоха, а потiм на когось зверта╨. Я дивився крiзь тин на Павлушу. Вулицi я не бачив i тому не помiтив, як вона iшла. Та враз Павлуша так рвучко пiдхопився, що велосипед упав на землю. - О Ганю, що таке? Де це ти? Хто це тебе так? - вигукнув вiн здивовано. У мене серце забилося швидше. Ну, зараз почнеться! Зараз вона понавiшу╨ на мене чортiв, будь здоров. Тiльки держись! Ну i хай! Хай докаже! Хто бачив? Нiчого не знаю. Сама забрьохалась, а потiм... - Та сама винна, - весело заджерготiла Гребенючка. - Грузовик ©хав, а я просто пiд колеса пiдлiзла, розтелепа. От розмалював, правда? Хи-хи-хи! - То бiжи додому швидше! От iще! - гукнув Павлуша з щирим спiвчуттям i досадою. А я тiльки рота роззявив... Тю! Чого це вона?.. Подума╨ш, яка благородна!.. I стало менi якось кепсько, наче то не вона, а я весь у багнюцi з голови до п'ят. Гребе©iючка давно побiгла додому, Павлуша повернувся до велосипеда, а я все ще стояв, скоцюрбившись бiля тину, i не мiг зрушити з мiсця. Почав накрапати дощ. Павлуша потяг велосипед в хату. Пiшов у хату i я... Настрiй у мене був зiпсований вкрай. ...Дощ лив цiлiсiнький день. А надвечiр знявся вiтер. Вiн, як з вiдра, хлюпав у вiкна важкi пригорщi зливи - аж дзвенiли шибки. I шалено завивав у димарi. У таку погоду добре лежати десь у затишку й читати цiкаву пригодницьку книжку. Я потягнув у батька "Замах на бродягу" Жоржа Сiменона (вiн менi не давав, бо вважав, що не дитяча) i, вкрившися з головою, лишивши тiльки вузеньку щiлину, щоб падало свiтло, поринув у захоплюючий свiт комiсара Мегре, свiт загадкових убивств, страшних злочинiв i та╨мниць. РОЗДIЛ XVIII Стихiйне лихо. Я приймаю рiшення Я прокинувся раптово вночi, хоч нiхто мене не будив, i одразу вiдчув тривогу. В хатi горiло свiтло i чулися приглушенi, стурбованi голоси. Хоч i не видно було, але вiдчувалась якась метушня, якийсь нервовий рух. Так було, коли в тата зненацька серед ночi стався приступ апендициту i його вiдправляли в лiкарню на операцiю. Тодi мене теж нiхто не будив, я прокинувся сам. От i зараз. Я миттю пiдхопивсь i стривожено спитав: - Що? Що таке? Серед хати стояли одягненi, в плащах, батько, мати i дiд. У дiда в руках було весло. Мати повернулася до мене. - Спи, синку,спи! - Що сталося? - знову спитав я. - Рiчка вiд дощiв пiднялася, з берегiв вийшла. Греблю бiля млина прорвало. Село внизу залива╨, - мовив дiд. - А ти спи, спи, синку, - повторила мати. Я скочив з лiжка. Еге, спи! Там людей залива╨, а я - спи! - Я з вами! Я пiду! - Та ти що?! Он Яришка прокинеться, боятиметься, як нiкого не буде. Лягай, спи зараз же! Це тобi не iграшки! - пiдвищила голос мати. Але я вже одягався. Мене била нервова лихоманка, i я довго не мiг утрапити ногою в холошi. Зуби вибивали шалений рок-ен-рол. Спи! Може, я все життя цi╨© ночi ждав, щоб щось герой