рхип. То вiн видумав цей план, згадав старий пiдземний хiд, що веде ззовнi до колодязя. Вiд ходу до верху ледь помiтнi залiзнi щаблi. А вартовий ходить собi. Туди й назад, туди й назад. Думу снував довгу про ночi, пiвночi i випари чадливих брудних iзб далеко© Рязанщини. Не сподiвався, що цi╨© ночi вiдраху╨ сво© останнi кроки. Коли вмирав вiд хохлацького ножа, лайнув останнього матюка, прилiг зубами на огладаний камiнь бруку i спокiйно витiкав кров'ю. Товаришi його також спокiйно спали, Архип i решта пiдземних гостей подбали й за них, скрiпили ©х твердий сон та звiковiчнили його. Коли виламали дверi, коли допалися до хлiбово© гори, дерли зерно, напихали ним мiшки, кишенi, навiть роти. Не бачили, де воно лежить! Не дивилися вгору, де он над олтарем образ Христа, усмiхнений, з ореолом. Перед ними хлiб, гора з хлiба, збитого, зацвiлого, але все-таки справжнього, який щороку залива╨ ©х поля, вироста╨ i невiдомо куди зника╨. Хотiлося обняти на оберемок цiлу ту гору, винести на свiтло дня, закликати всiх людей i крикнути: "Люди! Хлiб! Дивiться, де наш хлiб! Берiть, розламуйте i на©дайтеся. На©дайтеся всi, а решту вiддайте найближчим, хай i вони на©дяться. Це ж наш, на наших полях вирослий хлiб!" До рання все було впорано. Снiг замiв слiди. Сплячi во©, охоронцi хлiбових скарбiв, охололи i закостенiли. А ще того самого дня у селi стався похорон. Несли велику домовину, а в нiй замiсть мерця клали у землю хлiб. Хай охороню╨ його святiсть i недоторканнiсть мертвих. Тi, мабуть, не встануть i не виберуть. Над селом тиша. VII Долиною вi╨ вiтер. На колишнiм монастирськiм ставку висвистують гiлки старих осокорiв i тополь. Крокiв сто на схiд невеличкий сливовий садок, далi - ру©ни давно згорiло© клунi. Стоять напiврозваленi цеглянi Стовпи, засипанi снiгом. Вище старi будови, колишнi стайнi, коровники i невеличка сторожiвка. Вiтер вi╨ i розпучливо б'╨ грудьми у облiзлi стiни сторожiвки. Йому хочеться рiвнини, простору. Хочеть- ся широкого розмаху, а тут на дорозi пiд ноги плутаються сади, пригiрки, будинки i така мiзерна з маленьким цвяшечком свiтла сторожiвка. , Вiконце свiтиться. Одно на чотири тахлi вiконце. Снiг облiпив його раму, затягнув плiнкою тахлi. Тепло i свiтло з нутра змагаються зi снiгом, вiтром i морозом i кажуть: "Там живе людина. Не дивiться, що сторожiвка маленька i обiдрана. У нiй всього одно маленьке вiконечко на чотирi тахлi, але все-таки у нiй живе людина... Бачите. Он свiтло заворушилося. Це значить, що людина взяла його з одного мiсця i перенесла на друге. Скрiзь, друзi, де тiльки живе людина, мусить бути свiтло i тепло. Принаймнi хоч трошечки свiтла i тепла". Так. У сторожцi живе людина. Там догоря╨ свiй вiк старенький дiдусь, кривий на праву ногу. "Господи Помилуй", колишнiй Гнат. Ревли хуртовини, йшла над землею неймовiрна революцiя, а Гнат жив. Гнувся i прилипав до само© землi, не раз ставав непомiтним. Часами лiз пiд землю i звiдти вичiкував соняшного промiнчика, теплiшого подиху з неба. I так лишився жити. Не стало монастиря, затихло "Свiте тихий". Погасли дзвони i свiчки, лиш Гнат обiрваним осiннiм листом лишився пiд ногами танцю- ючих подiй з прозвищем "Господи Помилуй". I вiн навiть не зайвий елемент. Вiн сторож. Он сто©ть кiлька будинкiв, а там на розплiд пара десяткiв птахiв, десятеро свиней, навiть крiлики ╨ та голуби. Пiд стрiхою горобцi, як i за старого доброго часу, цвiрiнькають. Гнат - Ной. Будинки тi - ковчег. I плавають вони по бурхливих хвилях революцi©. А може, якраз перестане дощ i настане можливiсть пристати десь до сухих берегiв. Пiзно вже. Гнат не спить. У нього важливi гостi. Кiмнатка у Гната три кроки туди й назад, один тапчан i невеличкий столик та ще вiчно натоплена грубка у кутi. Але у Гната часто сходяться гостi. У нього затишно i безпечно. Колгоспний сторож. Ной i мудрець - хай там живе! Шкоди не зробить. I Гнат живе. У нього сходяться й тi, й тi. У нього сходяться вiруючi i безвiрники. У Гната навiть лишилася Бiблiя. Он лежить вона на полицi - товста, обмазана брудом i розбита. Гнат не раз спина╨ться до полицi, бере ту книгу. Гостi затихають i слухають. Слухають з запертим диханням. Слухають з побожнiстю. "I возстане син на батька, батько на сина...", "I будет глад по цiлiй землi..." А пiсля "ангел з трубою зi сходу сонця засурмить i мертвi© возстануть з гробiв i суд настане..." Люди слухають, зiтхають, плачуть. А Гнат дочиту╨ книгу, кладе на столику i проповiду╨: не плачте, матерi i дiви. Ще не прийшов останнiй, той великий час, коли серця вашi очистяться вiд безнадiйностi, зневiр'я. Сили i любовi вам треба. Вiрте у вашу силу i вашу любов. Гинуть матерi. Зникають з лиця землi щирi добрi жiнки, якi родилися i внесли в життя щастя, радiсть, несли працю i несли смiх молодий. Гинуть дiти сонця i велико© нашо© землi. Ви жили у цьому краю, бачили його широкi простори, бачили небо, налите теплом, налите барвами, яких нiде бiльше нема. Ви ступали по наших дорогах, наших стежках. Кажу вам велику правду. Нема кращих стежок i нi дорiг веселiших вiд наших, вiд тих, якi щодня i щоранку попирали пiдошви ваших нiг. О матерi! I ви, дiвчата, i ви, мужi!.. Ви, що виросли серед безкра©х ланiв, залитих морем хлiба, залитих пiснею i залитих потом. Кажу вам велику правду. Повстаньте i повiрте в себе. Повiрте у вашу силу, у вашу землю. Душi вашi сплять, думи повiльнi i не хочуть напружитися... Страшнi днi надходять. I нема милостi нi левовi, нi голубовi. Ви,_ дiти садiв цвiтучих i лунких га©в. Чому зiтха╨те i зверта╨те ваш погляд до неба. Не вiрте. Звiдти не впаде огонь i не спалить ©© - землю осквернену. Бог не на те ©© творив, щоб палити. Звернiте очi вашi на вас самих. Бог любить тих, хто бачить в собi частину його самого, його безсмертного, його розумного i його всемогучого. Яке ма╨те право, ви, дiти найкращо© з кра©н, не чути себе такими? Гнат замовка╨. Тиша. Похилi голови. За вiкном спiва╨ хуртовина. Пiсля хтось порушу╨ тишу. Падають окремi слова. Одно, друге. Зв'язуються у речення. Оповiдають, що у Ки╨вi одновилася церква. Одного ранку бачать люди, що баня церковна горить золотом. Дивляться i хрестяться. Ще вчора була вона зовсiм темною. Кажуть, що десь народився великий пророк, що виведе народ наш з неволi. Чорнi духи сповiстили про до вiстку Iрода-Знущателя, а той поморок i голод великий на народ наслав. Сто тисяч немовлят мусить мерти. Кажуть, що вчора прийшли i забрали знов людей. забрали Архипа. З ним ще кiлькох забрали. Пiшли на ладовисько, розкопали могилу i дiстали з домовини хлiб. Вони бачать скрiзь. Навiть на тому свiтi не хова╨шся вiд них. Так, так... Навiть на тому свiтi. Архип вже не вернеться. Нi. Вiн вже нiколи не вернеться. - Так. Всi зна╨мо. У нього направду ╨ дитинка. I она вмре. Архип порушив хлiб, засипаний у церквi. i то ж заклятий хлiб. З'©си такий хлiб i... - I вмреш. - Пiдем, люди!.. Вiддамо тiло сновi. Нiч пiзня. Пора. Розходяться. Гнат вже один. Сидить i дума╨. Дума╨ про церкву, що у Ки╨вi обновилася. Дума╨ за пророка та Iрода. I також дума╨ про Надiю. VIII Минали мiсяцi, i ставало теплiше. Снiгу менша╨, чорними латами кри╨ться земля. Вiтер хита╨ дерева i набряклими бруньками, а над ними лiтають та крячуть ворони. Одного ранку пустився теплий дощ. Пiд капiжем калюжi води. Зi стрiхи струмочками дзюркотить вода, гомонить i творить великi чистi баньки. Сiрко щiльнiше тиснеться до стiни, мiцнiше звива╨ться, краще втушкоiу╨ свою голову пiд себе. На селi глибокий спокiй. Собаки не брешуть. Кажуть, яема. По©ли ©х. Один Гiрко лишився. Нiхто не турбу╨ його. Не дражнить нервiв гучний собачий гавкiт. Можна спокiйно спати. Зате не може спокiйно спати Корнiй. Пiшов до комори, внiс гарнець висiвок. - Це вже, Марi╨, останнi... Спечи якось... Зна╨ш. Може, ще бiльше кори... Прибав... прибав, чу╨ш... Вчора зовсiм добре смакувало... - Е-е, коли б не те мале. Воно ж не перетравить... - То-то... А й чи видержить? А вона як? Ще зводиться? Марiя не могла вiдповiсти. Кашель западющий мучить. Вiдкашлялася. - Ще нiби зводиться... Вчора пришла, а вона, дитина моя, за Лавринця... Не прийшов, каже, мамо? Похитнула головою. А дума╨ш, кажу, прийде? Нiколи, дитино, не прийде... - За що ж його? - пита╨.- За те, за що й iнших... За що i всiх... Чи ж ©х там ╨ яке число? Марiя пекла з останнього. Спала, кашляла, брала останнього коржика, ламала наполовину i йшла до Надi©. Та хвора, ледве зводиться. Марiя приносить кусник коржика. - А як воно?.. - Спить, мамо. Чу╨те, як диха╨? Марiя сто©ть над дитиною i дума╨: "Вмреш, дитинко. На широкому свiтi нема╨ вже для тебе трошечки хлiба... Зовсiм трошечки хлiба..." Дивиться у вiкно. На подвiр'© дерева вбираються бруньками. Земля ще кормить ©х, а закони Маркса не заборонили ©м родити нове. життя i нову радiсть. Далi видно пригiрок. Чорнi плями землi мають у очах. Ступа╨ полями весна; Марiя йде додому. Там зустрiв ©© Корнiй з скривавленою сокирою. Здригнулася i вiдступила взад. - Чого злякалася? Зарубав шкапу. Треба ж щось ©сти. Живе ще мале? - Ще диха╨. Якось так дивно диха╨... - А вона? - Е-ет!..виговорила i згадала щось давн╨. Мах- нула рукою. - Кажеш, нема надi©? Йшов ото i трьох зустрiв. Несли на кладовисько. Вже мруть. Дiти мруть. Коли б хоч до зеленого дотягнути. У нас ще один Сiрко лишився... Шкода його... Марiя не сказала нiчого. Пiшла до хати i лягла. Лягала кожний день i, лягаючи, була переконана, що вже не встане. Але завжди пригадувала Надiю. Пригадувала ©© маленьку Христу сю i вставала-знов. I як його не встанеш? Треба встати. Не можна ж дати загинути живiй дитинi. Мертвий мусить вiдчути бiль ©© i встати. Вставала, палила в печi, щось пекла чи варила, загортала у вузличок i йшла. Йшла поволi, голосно сапала, часто зупинялася, щоб вiдсапнутися, оглядалася навкруги, нiби прощалася кожний день з полями, з садами, з небом. Пiсля йшла далi. Знов та весна. _Ах, коли б ще хоч раз вийти на поле, поглянути на цiлу ширiнь його, поглянути у далечiнь i згадати минуле. Не треба й згадувати, само на думку пливе. Нi години, анi хвилини нема, щоб чогось не згадати. Полями сновигають люди. Чого шукають вони там? У вiдталiй землi на бараболиську можна гнилу бараболину знайти. Часом можна i не гнилу. Але щастя, коли поблизу нiкого нема., Сергiй Гнида i Карпо Фiян друзi були. Йшли разом цiле життя i разом пiшли збирати гнилi бараболi. У одному мiсцi натрапили на невиконане мiсце. - Це,- каже Гнида,- мо╨ мiсце. Я ж його побачив... -Не кажи дурниць. Побачив його я. Я ще з осенi знав, що тут не викопали... Навмисне йшов...- вiдповiда╨ Фiян. -_ Ой, чу╨ш! Краще вiдступися. Йди собi далi. Там знайдеш! У мене ж зна╨ш скiльки дiтей?.. Вперлися. Гнида хроснув рискалем Фiяна, i той лишився на бараболиську лежати. Гнида зi страхом копав сам скарб, копав з пропасницею. Що, як знов кого нечистий нанесе?.. Пiсля довго оповiдали в селi, що Гнида зарубав Фiяна. Влада якось не чула цього, бо труп Фiяна зник, i невiдомо куди. Шукати не було часу. Корнiй обгриза╨ велику кiнську кiстку i виносить ©© надвiр. - На-ту-на! На! Сiрко! Де ти подiвся? На, ©ж!..- Давав псовi, той глотав, а Корнiй сто©ть i дивиться, _©ж, _©ж, бо на завтра, може, й не дiстанеш. У запiчку сидить Марiя. Корнiй зна╨, що то дружина його. Багато, багато лiт прожили разом. Вона хоче ©сти. Що вiднесе завтра Надi©? - Треба б, Марi╨, забрати ©© якось до нас. Не можеш ти ходити... - Треба б, але як. Вона ж не пiде. Не дiйде до нас. А дитина? Ну, може б, ти дитину ще донiс, але як ©© забереш?.. Вечором Корнiй пiдгострив сокиру i вийшов на двiр. Темно. На небi до погибелi зiр. Молочний Шлях на цiлу ширiнь розлiгся. У Максимовiй хатi ясно свiтиться. Там вештаються люди i чути голосний гармидер. Корнiй загукав пса. Пiдбiг Сiрко, лащиться, лиже руку, ту саму руку свого пана, яка трима╨ сокиру. - Ти, ти, ти! - погладив Корнiй Сiрка по великiй, м'якiй головi. I майже раптом Корнi╨вi ста╨ шкода собаки. Положивши сокиру на землю, сiв коло нього на мокрому, обняв Сiрка. Пес заскавулiв i пригорнувся до старого. I так тривало довго. На високому, нiби зi сталi, небi зорi, Молочний Шлях. У хатi Максима спiвають. Сiрко i Корнiй сидять, обнявшись, i слухають спiв. - Так, так, собако,- шепчуть Корнi╨вi вуста.- Минулося наше. Знайшов я тебе маленьким цуциком i думаю: рости. Маю господарку, i будеш охороняти. I хiба ти не охороняв? Ще й як... Боже мiй! Ще й як- Цiлими ночами бiга╨ш i гав-гав! I гав-гав! Я працював. Не раз прийдеш на подвiр'я, нiг не можеш пiдволокти. Ляжеш, а ти все сво╨, все тiльки сво╨... Правда ж? Не плач, собако. Не плач хоч ти... Нiч iшла, дихала весною. З далеких пiль вiяло запахом чорнозему. Корнiй чу╨ той запах, i в ньому збуджуються спомини. - Йди, собако... Йди геть, а я пiду також. Йди i не спокушай. Не можу пiдняти на тебе руку. Встав, узяв сокиру i пiшов до хати. - Ти спиш, Марi╨? - Чи ж, дума╨ш, можна спати? Думаю про Надiю. А що, як не встану... Пiдеш до не© ти... Може, завтра пiдеш. - Завтра мушу йти шукати щось ©сти... А у хатi холодно... ╙ там у печi жар? - Пiшов до печi i вiдхилив кружка.- ╙. Пiдложу дровець. Ти вже не рухайся. Лежи, лежи. Сам пiдложу.. Пiдкинув сухих трiсок, i огонь одразу спалахнув. Приложив кiлька полiнець i грiв старечi мокрi руки. Пiсля горщик води до вогню поставив, взяв з посте- лi подушку i рядно, нагрiв коло печi i обкутав Марiю. - Ну, ну! Лежи вже. Хоч трошки зогрi╨шся. Завтра десь полiзу. Може, якраз що знайду... А може, й знайдуПо хатi бiга╨ зайчик свiтла з печi. Стрибнув на полицю, освiтив ©©Корнiй щось пригадав, пiдiйшов до полицi i сягнув рукою за бруском, що лежав там. Пiсля коло печi присiв, положив на колiно сокиру i почав гострити ©©. Гострить довго. Зупиня╨ться, вiдпочива╨, великим пальцем пробу╨ лезо, чи гостре, а пiсля далi шура╨ по ньому бруском. - Що ти робиш, Корнiю? - пита╨ Марiя. - Гострю от... Завтра пiду у поле, а там без сокири нема чого робити. IХ На завтра ледь свiт пiшов у лiс. Не на свою сторону пiвденну. Нi. Зробив чимало дороги через село, через береги коло колишнього монастирського млина i вийшов туди, де стояв колись хутiр Мартина. Тепер тут поле. Зник зелений хутiр. Знiвечено сад. Революцiйний буревiй з притиском шалiв в таких мiсцях, де цвiли сади, де чути було смiх. Он там закинутий колодязь. Корнiй пiдiйшов до нього i зупинився на тому мiсцi, де колись витягала Марiя воду. Скiльки це вже минуло рокiв? А скiльки днiв? Багато, дуже багато, але все пережилося, i зда╨ться, був це один день. Сонце пiднялося високо. Небо син╨ i прозоре, як око дитини. Пiдсонна сторона звiльнилася вiд снiгу i протряха╨. Он там Корнiй орав. Там, пiд пагорбком, там, де ота одинока деревина сто©ть. Там далi був тодi ще лiсок, але змела його революцiя. Ще далi запуст. Треба пiти туди. I Корнiй подибав в сторону запусту. Але це вже не ╨ запуст. Це вже давно лiс. Корнiй придибав, став пiд високими дубчаками i зняв шапку. Над ним лiтали i крякали ворони, високо, високо кружля╨ шулiка. На високому стрункому дубчаку 'якийсь запопадливий птах мостить кубло. Бруньки де- рев свiжi, пахучi, набряклi. Пiд ногами мокро, чути весну. Навiть вiд мокро© землi чути. Корнiй шука╨ ©сти. На думцi жiнка, дочка i маленька внука. Всi вони хочуть ©сти, всi чекають на нього дома. I ступав по лiсi, дивився на птахiв, на дерева i рослиниЩо ж вiн тут знайде? Все не на ©жу створене. Начохрав дещо бруньок, настругав березово© кори. А пiсля пiшов на взлiсся. Сонце i сонце. Скiльки сильного молодого сонця! Геть, як гляне око, стелиться соняшний легiт, млi╨ земля. Зда╨ться, твориться святе та╨мство ошгiднення. Йшов просто через неоранi поля. Трапилося щастя, зовсiм несподiване i зовсiм виняткове. У неве- личкому рiвчаку, де ще був снiг, лежав мертвий за╨ць. Корнiй надибав на нього, зупинився. I довго стояв, бо як же можна повiрити, що то дiйсно за╨ць, мертвий i готовий на те, щоб тiльки взяти його, роздерти i з'©сти. Пiсля Корнiй вiдчув радiсть i, не згинаючись, поди- вився навколо, чи нiкого нема, та голосно висловив вдоволення. - Так! Значить, i з'©м дещо. Значить, додому дiйду i покажу: дивися, Марi╨! Тут ма╨ш що ©сти. Це я знайшов сьогоднi, цього веселого соняшного дня. I Корнiй пiднiма╨ зайця. Вiн навiть ще не пробував гнити. Зовсiм цiлий i зовсiм свiжий. Розтяв його гострою сокирою i, вiднайшовши сухе мiсце, присiв вiдпочити та пiдживитися. Дума╨те, що вiн сьогоднi що ©в? Де там! Що було йому ©сти? Встав чоловiк i подався. Добре, що хоч Марiя ще спала. Думав за Марiю: "Коли б знав, що зайду додому, не починав би того зайця. Хай би був дитинi. Тож ото воно ╨, що не зайду. Як зайдеш, коли ноги пiдгинаються i не хочуть йти... Що хоч роби, а вони не хочуть, i кiнець. Хоч ти сядь та плач". А тут ще й вiтер. Такий, чу╨те, вiтер зiрвався i пха╨ чоловiка, куди йому заманеться. Воно весною завжди бува╨ вiтер, але такого прудкого, такого нагального щось не пам'ята╨ться. Нi, нi... Такого щось не пам'ята╨ться, щоб ходи не дав, щоб валив з нiг, мов дитину яку. З'©в кiлька шматкiв заячини, звiвся на ноги i почав наново боротьбу з вiтром. А сонце, знай, свiтить, знай, горить собi ясно i невблаганно. Корнiй довго, дуже довго йде, оглянувся, а лiс за ним недалеко. Поки добився до млина, почув у шлунку болi, курчився, а пiсля не видержав, блював. "I чого то так далеко було йти? Казав собi: не йди, чу╨ш, таку милю. Не дотягнеш назад нiг. Бачиш же, що ти з себе уявля╨ш? Нi. Таки пiшов. От тобi й пiшов. Тепер ноги тремтять i спробуй далi йти". Розважав Корнiй, а тим часом дивиться на викинене назад м'ясо. Шкода. Зiгнувся i поволi з'©в знов. Може, по-друге такого не станеться. Може, якраз Бог дасть, що не станеться... Проходячи селом, нiс свого зайця i сокиру пiд полою. На вулицях порожньо, але все-таки краще не спокушати. Хто його зна╨... Все' в такий час може трапитися. Дома, по-перше, запитав: - Ще живеш, Марi╨? Принiс он зайця. Опорай, з'©ж сама i кусник занеси ©м... Не була у них? Ох, ох, ох! Нема сили... Дивно, як та сила кудись зникла. От прийшов до хати, та тепер хоч коня запрягай i виволiкай надвiр. Мабуть, i дров не ма╨ш? Що? Ма╨ш? Ну, то я дещо приляжу. Ще скiльки живу, так не зморився. Можу забожитися, що правду кажу. А я вже дещо i по©в... Сiв собi коло млина i пополуднував... Говорив, поволi вкладався на голiй лавi i заснув. Марiя поралася з зайцем i не турбувала Корнiя. Хай вiдпочине. Прокинувся вечором i забачив перед собою Марiю. - Чого ти така? Що ╨, Марi╨? - Прийшла до не©, а вона на постелi лежить. Гукаю: "Надi╨!" Не чу╨. Кличу. Нарештi розплющила очi i так засмiялася, так, зна╨ш, страшно засмiялася. А де, питаю, мале? А вона нiчого не розумi╨. Яке, каже, мале? А Христуся ж де? Засмiялася знов: "Нема Христусi. Нема вже ©©..." Корнiй зробив великi очi. - Нема? Що ти кажеш? Як же так? Як же так можна? - кричав Корнiй.- То ж так не можна!.. - З'©ла вчора того пляцка. Там дерево було. Дитина ж. Взяло, каже, i скрутило. Але...- Марiя нахилилася до Корнiя i шептала: - Вона задушила його... Задушила... Дитя мучилося, i задушила. Дика така. Пiдеш до не©. Вона не хоче вже ©сти, ла╨ться i смi╨ться... Марiя розвела руками. Корнiй запер вiддих. Слухав, i здавалося, сниться страшний сон. Марiя знов лягла, а Корнiй вийшов. Вернувся пiзно, зовсiм уночi. Марiя лежала на постелi i дивилася у темноту. Почула рейвах i подала голос: - Це ти, Корнiю? - Я. - Був? - Був. - Ну й що? - Казала не приходити. Чого, каже, будете ходити. Все одно... - Ах, дитино, дитино! Чого ходити? Вона не зна╨, чого ходити... - Спи, Марi╨. Я вийду на двiр. Там тихо так... I Корнiй вийшов на двiр. Але, виходячи, взяв з собою сокиру. Темнота i тиша. Пiдбiг Сiрко. - Йди геть! Не лiзь перед очi. Сiрко пiдiгнув хвоста i вiдiйшов, а Корнiй попросту- вав на подвiр'я сина Максима. Йшов бадьоро. Чувся у силi, i думка працювала особливо добре. Пiдiйшов до дверей i затарабанив. Довго нiхто не вiдчиняв. Нарештi у сiнях голос. Це вийшла Максимова служниця Гафiя. - Хто там? - Я. Корнiй. ╙ дома син мiй Максим? - Вони сплять... - Вiдчини. Хочу поговорити.Гафiя вiдчинила, i Корнiй, не зупиняючись, попростував до кiмнати, де спав зi сво╨ю жiнкою Максим. - Хто там? - зрива╨ться сонний _Максим. Але Корнiй не ма╨ часу вiдповiдати. Перед ним смутнi обриси лiжка i Максима. Швидкими кроками пiдiйшов до нього i раз, другий розмахнувся i опустив сокиру. Вирвався дикий крик i одразу замовк. Сокира сво©м гострi╨м попадала у щось м'яке, у щось, що легко пiддавалося, i тому глибоко грузла. З лiжка бiлого, теплого виривалися деякий час стогони, але i вони затихли. Корнiй сiк i сiк. Сiк, як малий хлопчина сiче кропиву чи бур'ян, поки не втомилася рука. А тодi Корнiй отямився, зупинився, прислухався, чи все в порядку. А де ж дiлася Гафiйка? Обернувся. - Гафi╨! Гафi╨! Де ти? Але нiхто нiчого не вiдповiдав. Корнiй заложив на руку сокиру i вийшов. Надворi зоряно i тихо. Прийшов до себе. Спить. Хай спить. Але де ж там. Вона зовсiм не спить. Руха╨ться. - Де ти, Корнiю, був? - От так собi... Вийшов, походив. Гарно там... А тепер ще вийду. Ти спи. Спи, моя Марi╨, вiдпочивай. Пiдiйшов до не©, обгорнув щiльно старим кожухом. - Тепло тобi, Марi╨? Ну то спи. А я... Так от i скiнчилося... Хочу сказати, що все скiнчилося... Жили ми, так довго разом жили, дiлили горе i... ет, чи ж треба щось казати?.. Встав i хотiв йти, але роздумав i вернувся ще. - Там ще лишилося трохи зайця? Нi. Я це так питаю... ©сти не хочу. От з'©в дещо i не хочеться. Аби хоч на завтра хватило. А ти пiдеш, певно, до Надi©? Пiди i скажи, що я благословляю ©©... Скажи, може, виживе, може, ще буде, не зникне наш рiд... Скажи... Все ©й скажи... - Ти, Корнiю, кудись далеко йдеш? - Не знаю. Куди, далеко? От вийду, може, щось знайду. Може, знайду синiв наших... Може...- Голос його затремтiв, утявся сам вiд себе. Ноги вiдмовлялися тримати, i вiн скоро пiшов до виходу. Рипнули дверi i зачинилися. У хатi темно i тихо. - Корнiю! - гукнула тихо Марiя. Нема вiдгуку. - Корнiю! - гукнула сильнiше. Тиша. Надворi пiдбiг до Корнiя Сiрко. - Ходи, ходи, собако! Пiдемо разом. Будемо йти у свiт, десь впадемо, обiймемося i здохнемо разом... Корнiй подибав просто у поле, а за ним, опустивши голову i хвоста, волiкся пес. Бiльше вони не вернулися. XI Здивувалася, коли прокинулася, що Корнiя не було. Кликала раз, другий i третiй. Нема. Уночi кликала. Зiйшло сонце - кликала, звелася на ноги. Де ж вiн? I аж - то почали сходитися люди. Все не нашi. Тi, червонi, з стрiльбами. Питаються, де старий. Хто його зна╨, де вiн. Пiшов десь. Шукали чогось, знайшли скривавлену сокиру i забрали з собою. I тодi стало Марi© яснiше. Сiла на розкиданiй постелi i широко вiдкритими очима дивилася на людей. Питали ©©, вiдповiдала. Питали, скiльки лiт живе. Мовчала усмiхаючись. - Багато, багато, людськi дiтоньки. Ви не проживете стiльки. Людськi дiтоньки вилаялися i вiдiйшли. Марiя не мала сили, щоб пiти до Надi©, але все-таки силилася йти. Вийшла на подвiр'я i впала. I тут дивно, де взявся Гнат. Вiн йшов до Марi©. Каже: "Зачув все, що сталося, i дай, думаю, пiду. Встань, Марi╨... Отак, отак... Обiприся об мо╨ плече. Ну, ну..."Пручався, крихтав i звiв. Марiя навiть нездивувала ся, що вiн прийшов. Здавалося, так i треба. Прийшла до хати i лягла на постiль. Гнат сiв коло не©, довго мовчки дивився у ©© обличчя. Поморщенi, сухi, запалi щоки. Випнутi гострi вилицi, очi глибоко-глибоко у мокрому мiсцi сидять, потемнiлi, погаслi. Паклi сивого волосся вибиваються з-пiд подерто© заялозено© хустки. - Ну от...- витиснулося з Гната.- I так ╨ нам кiнець? Марi╨? Що тобi? - Е-ет...- ледве витиснула з уст Марiя. Гнат почув те коротке слово i втягнув якось у себе голову. Западав вечiр. Весняне сонце заходило i било пружним променем на саме лiжко.Марiя розплющила очi, дивиться назустрiч сонцю, вийняла суху кiстляву руку i простягнула ©© далеко вiд себе. - Сонце! - каже вона.- Сонце!.. Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив ти коли таке сонце?.. Кiнчики промiння опалюють сухi жили руки, б'ють у запалi очi, пiдбарвлюють срiбло волосся. Марiя не жмурить очей. Дивиться рiвно i широко. Гнат мовчки сидить, i в душi його воскресають мертвi з гробiв, встають з домовини люди, далекi, забутi, розкиданi по всiй землi. Встають радiснi i спiвають радiснi пiснi. Гнат усмiха╨ться. Пiсля здiйма╨ свою руку, бере у не© Марi©ну, ту, що до сонця знялася, i лагiдно довго цiлу╨ ©©. Цiлу╨ i говорить: - Цiлую руку матерi. Цiлую святiсть велику. Цiлую працю! Марi╨? Марi╨!.. Сонце обливало лiжко, Гната i Марiю. У Гнатовiй душi творився страшний суд. - Марi╨! Висповiдай мене. Даруй усе, що зробив тобi у днi молодостi. Ах, яке маленьке наше життя! Ах, яке маленьке. От пережив, i що ж далi? Прости мене, Марi╨, раз, другий i третiй!.. Марiя повернула погляд на Гната, шепотiла ледве чутно: - Ти, Гнате! Ти свята людина. Пiдемо разом туди... Зна╨ш? Туди, де нашi Романьо, Надiя... Одна i друга. Де всi вони. Всi, Гнате... А _ми ще ж тут. Як хочеться зустрiтися з ними... Не проси у мене, Гнате, прощення. Бог простить, а я не маю чого прощати. От Надiя- Коли б я могла до не©, коли б щось ©й 'дати... Вона голодна... Хлiба ©й. А-ах, де ╨ хлiб? - А Корнiй не вернувся? - пита╨ Гнат. - Багато не вернулося, Гнате. Всi не вернулися. Нi Демко, нi Лаврiн... анi... вiн також... пiшов... Гнат довго мовчав i дивився, як заходить сонце, як поволi зника╨ ясне свiтло i запада╨ сутiнь. Пiсля заговорив знов: - А зна╨ш, Марi╨. Зна╨ш, як тодi. У святу нiч, на Великдень? Пам'ята╨ш, як ти молилася у церквi, а вернувшись, билася об землю i ридала? Тодi, коли праця тво©х святих рук йшла в небо з димем? Пам'ята╨ш?..- (Перерва). Гнат тяжко диха╨.- Це я... я, Марi╨... з любовi!.. Марiя мовчала, а як скiнчив, стиснула легко його Руку. - Мовчи. Знаю. Мовчи!.. Сонце зайшло, i стала темнота по цiлiй Укра©нi. Гнат покинув Марiю саму. Завтра ще прийде. Марiя лежала навзнак, дивилася у морок, у безмежну пiтьму i починала поволi передивлятись розгорнену Гнатом книгу свого життя. XII Другого дня Гнат не прийшов. Не прийшов i третього. Сходило i заходило сонце, а вiн не прийшов. ДнвiМарi© добiгали кiнця. У один з тих останнiх днiв рiшов Гнат навiдати Надiю. Знайшов ©© захололу, опухлу в коморi в кутi з дитиною в пеленi. Сидiла з_ витягнутими грубими ногами, прив'язана до ключки мотузом, зашморгнутим на ши©. Гнат вийшов в село, знайшов людей i, показуючи на хату Надi©, старечим голосом кликав людей, щоб допомогли. Кликав довго, кликав вперто... З понурих, обдертих хат вилазили на весняне сонце опухлi, вилазили немiчнi, вилазили охлялi. Сходилися на нараду кiстяки з розчухраними головами, вгрузлими безбарвними очима, вставали, нiби мертвяки з могил, щоб винести прилюдну постанову. Серед них Гнат. Кривий, висушений дiдок, з цiпком в кiстлявiй руцi, з мудрими, грiзно насупленими очима. Стояв i проповiдував: - Слово мо╨,- казав вiн,- не для вас. Слово мо╨ для мертвих i ненароджених. Слово мо╨ прийдучим вiкам. Затямте, ви, сини i дочки велико© землi... Затямте, гнанi, приниженi, затямте, витравлюванi голодом, мором!.. Нема кiнця нашому життю. Горе тобi, зневiрений, горе тобi, виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику: краще буде Содомовi й Гоморрi в день страшного суду, нiж вам, що вiдреклися й плюнули на матiр свою!.. На небi горить велике жагуче свiтло. Пливуть хмаринки, з поля диха╨ вiтер i несе запахи вогко© землi. Гната забрали ще того самого вечора. Пiшов услiд за iншими i не вернувся. 26258-й день... день останнiй, день кiнця. Тридцять днiв гаснула сама Марiя - покинута, одинока. Заходяче сонце не забуло Марi©, заглянуло до не© i довго цiлувало ©© сухе жовте обличчя. Розплющила востанн╨ очi i всмiхнулася. I чим бiльше западало сонце, тим ширше i ширше вiдкривалися очi. Повiльно наступала нiч... Нiч вiчностi. Спить Марiя? Нi, Марiя не спить. Вона вже не спить третю нiч. Марiя лежить на купi розкиданого на лiжнику лахмiття i впалими, широко вiдкритими норами очей дивиться у залите мiсячним сяйвом вiкно. Надворi цвiтуть сади, пiвдень диха╨ пареним у цвiту вiтром i жарi╨ над суходолами й морями повний, тяжкий мiсяць. Довго, довго виривалася з життя Марiя. Перетина╨ться окремо кожний нерв. Мiдяне холодне сяйво мiсяця облило холодом роздутi з розчепiреними пальцями ноги... З напруженням рветься останнiй нерв. Гасне поволi мiсяць, зникають одна за другою з голови думи, зливаються у чорну пляму, без початку i кiнця... Плющаться i грузнуть очi, холонуть засохлi уста, западають груди, серце робить останнiй удар... Марi© не стало... Прага, 1933