рко - на колгоспний двiр: хай, мовляв, уранцi люди посмiються, що при©хав уночi Матвiй на чортах у колгосп записуватися. Гарасько придумав найкраще: - Давайте його в степ одтарахтаримо. Дорога пiшла добра. - Може, ти здуру аж у Полтаву повезеш?-визвiрився на нього Тимко. - О, знайшов, - майже вигукнув Марко, так що на нього всi зацитькали. - Давайте його на тирло переправимо. Там мiлко. Я вчора напував волiв. Тимко махнув рукою: - По©хали... Тирло - невеличкий, порослий травою острiвець посеред Ташанi. Кубляться та чепуряться на ньому домашнi гуси та качки, сiдають на спочинок перелiтнi журавлi, в'ють гнiзда луговi чайки. Весною, коли спада╨ вода, забродить туди пастися худоба, тирлу╨ться там, а зимою, коли жовтий очерет занесе снiгом, особливо вечорами, петляють по острову лисицi, вичiкуючи на поживу. До гатки хлопцi добралися благополучно. Стали спускатися до Ташанi; Дениса мотало в голоблях, як Проклятого. - Держiть, хлопцi, бо напира, - просив вiн, з трудом стримуючи воза. Враз його мотнуло вбiк, i вiн, вiдчуваючи, що воза йому не стримати, вискочив з голобель. Мимо нього з гуркотом потаскало воза i погнало його прямо в Ташань. Почувся страшний плескiт води i несамовитий людський крик: - О-о, р-р-р-яту-йте-е-е! Нiхто не ряту╨. Чути тiльки швидкий тупiт нiг по шляху. Стиха пересвистуючись, зiбралися пiд вербами аж бiля Бе╨во© гори. Денис, тяжкий на бiгу, приплентався пiзнiше за всiх i порадував новиною: загубив картуз. --Де ж ти його загубив, роззяво? - накинувся на нього Тимко. - А хiба ж я знаю? Бiг-бiг - мац, а його нема. - Iди лазь рачки, а щоб картуз найшов. Пiднiме хто-небудь iз троянчан - вiдразу дiзнаються, чия робота. - Де ж я його тепер знайду, коли отак темно? - горював Денис. - От ускочили, так ускочилиi - зачухав потилицю Тимко. - Будуть питати - кажи, нiчого не знаю. Пойняв? - Та коли б... - I-iх, ступа довбана©.. Сумнi та невеселi, розходилися хлопцi по хатах. Тимко добрався додому тодi, коли за Бе╨вою горою свiтлiло небо. Слизькою вiд роси стежкою спустився в яр, зачерпнув вербовим коряком води з криницi, жадiбно пив, з при╨мнiстю вiдчуваючи, як вода тече за сорочку i холодить груди. Потiм зiдрався кручею до хати, зайшов у комору i лiг на примiстку. В коморi пахло борошном i сушеним липовим цвiтом. Засинав, але збуджена думка не хотiла спати i малювала перед ним картини, баченi вдень: широкий степ з вилиня-лими на сонцi бур'янами, чорнi лоскуття рiллi, далеке, ледве вловиме для ока тремтiння марева на обрi©. Довго перед його очима стояла Орися в тiй позi, в якiй вiн бачив ©© востанн╨ в чорних дверях, - iз блiдим, зляканим лицем. Потiм Орися кудись пропала, i на ©© мiсцi з'явилася Лукерка, манила його чорними очима i сумно посмiхалася з-пiд пухово© шалi. "А щезнiть ви", - прошепотiв вiн i вкрився рядном з головою. V У старого Лук'яна Хомутенка сiме╨чка дай боже: вiн з жiнкою та восьмеро дiтей. Зварить Федора вiдерний чавун борщу - за день як вiтром вивi╨. Найстарший син - Улас, два менших вiд Уласа брати уже працюють - один трактористом, другий так, на рiзних роботах. I ще мала сестра у артiльних яслах пильну╨, а останнi - малеча. Те гусей пасе, те цiле лiто з рiчки не вилазить: оглухне вiд води, як чобiт, батогом потягти слiду╨, та за роботою нiколи. Надiя сiм'© - Улас. Як не ╨, найстарший, йому i випада╨ честь допомогти батькам нагодувати хлiбом насущним оту бiлоштанну ораву. Одначе не так сталось, як бажалось. Вдався Улас до сiльського господарства зовсiм непридатним. Заставлять його сiно на гарбу класти - накладе так, що тут же й розсунеться; пошлють бикiв поганяти - борозну скрутить, огрiхiв наробить; кiлок у тин заб'╨ - обов'язково криво. Всьому виною - книжки. Якби не ота напасть, може б, i вийшов iз хлопця добрий господар. А то, вiдколи навчився читати, з книжкою не розлуча╨ться. Спочатку Лук'ян радiв, дивлячись на нього: "Беручке хлоп'я, гляди, якимось професором буде або ще вище". Потiм, як посипалися одне за одним дiти i настала бiльша потреба в робочих руках, вiн все частiше став хмуритися, бачачи сина за книжкою i, нарештi, не витримав: - Ану кидай к лихiй годинi свою бiблiю та йди з-пiд корови вичистиш! Улас глянув на батька добрими зляканими очима. - У мене ж екзамени, тату. - А в мене руки одвалюються од роботи, працюючи -на вас, дармо©дiв! - Вiн вирвав книжку з рук Уласа i закинув у бур'ян. Улас пiшов у хлiв i довго плакав у кутку за яслами, потiм розшукав книжку в бур'янi i заховав за бантиною... Увечерi засунув ©© за пазуху i побiг у артiль до сторожiв. У малесенькiй накуренiй кiмнатi читав уголос про хороброго капiтана Гранта, про пiратiв, про море, про страшних орлiв, якi можуть у пазурах пiднести малу дитину. Сторожi слухали його уважно, пiдтримували його бажання вчитися, всiляко заохочували, щоб вiн читав усе новi i новi ©м книжки, i проявляли при цьому значний до них iнтерес. - Учись, хлопче, учись. Врем'я тепер пiдходить таке, що без науки - гоп та й стiй. I як батько не противився, як не перешкоджав навчанню,. Улас все ж таки поступив у Зiнькiвську десятирiчку i успiшно закiнчив ©©. Дивуючись такiй впертостi сина i в душi навiть схвалюючи ©©, Лук'ян махнув рукою: - Дивись, як зна╨ш. У тебе свiй розум ╨. Улас задумав поступити в Харкiвський унiверситет. Лук'ян назбирав двiстi карбованцiв грошей на дорогу, мати напекла хлiба та коржикiв, брат, який працював трактористом, зробив сундук i покрив його чорним лаком, так що вiн став схожий на гроб, прикував до нього здоровенний замчище, приробив залiзну ручку, - i всi╨ю сiм'╨ю пiшли проводжати Уласа в науку. На прощання батько сказав: - Грошей висилати не буду. Людськi дiти якось вчаться, i ти бiля них мостися. Почитай там учителiв сво©х i родителiв не забувай. Мати витерла хусткою очi, глянула крiзь сльози на старшенького: - Рушник хоч узяв? - Тут вiн, у сундучку. - Бережи ж там грошi та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих трамва©в, що кожного дня людей рiжуть... Погрузили на вiз сундук, i пiшов Улас за пiдводою, iз сiренького костюмчика руки повилазили, холошi - короткi, з-пiд них бiленькi пiдштанички визирають соромливо. Дивиться мати вслiд, плаче: виросло на толоках межи коровами високе, як бур'янина, та невiдомо, чи вистачить у нього сили вигребтися на житейську хвилю? Чи пiднесе вона його та й полине вiн з нею до невiдомого щастя, чи замота в житейському морi, як мота╨ не одного на цьому бiлому свiтi? Дивиться мати, а вiн озирнеться, помахав рукою i йде собi далi за возом. Ось уже покрила його пилюка, i не розбере мати - бачить вона свого сина за тi╨ю завiсою чи то тiльки привиджу╨ться ©й? I щемить ©й серце, болить, як зранене, бо стоять он позаду ще семеро, i кожного жаль, i за кожним душа болить.: як то вони житимуть на бiлому свiтi, якi дороги простеляться перед ними? Найближча вiд Троянiвки станцiя - Охтирка, ©хати треба через Грунь, рибальськi лiси, мимо села Жу-равного, що мрi╨ хатами у глибокiй долинi, далi - пiски, сосновi бори, Ворскла, монастир на горi, в якому розмiстилася дитяча трудова колонiя, а ще далi Охтирка. Вiз Уласа далекий родич Хомутенкiв дiд Терешко. На ньому сiрячина, бриль i здоровеннi рудi чоботи. Тiльки ви©хали на Бе╨ву гору, вiн зупинив пiдводу, щоб перевiрити, чи нiчого не забули. На возi лежав один сундук i дiдова торбина з харчами. Вiн обмацав i те, i друге рукою i сказав, що тепер можна рушати. - Як буде все благополучно, то до вечора й до©демо, - i вiн показав пужалном на сонце. Бачачи, що Улас сидить засмучений i щоб розважити хлопця, дiд став розповiдати, як його виряджали на "дiйствiтельну" службу. - Як понапивалися, так зiгнули урядниковi шаблю i картуза к лихiй годинi закинули. А що там? Ми - новобранцi. Привезли нас у Полтаву, а там народу, як ото в покрову на ярмарку: шилом нiкуди ткнути. Новобранцi теж товпляться, аж лоби мокрi, бо такий слух пiшов межи народом, що при©де сам губернатор нас до вiйська виряджати та ще буде й дарунки роздавать. Ну, кожен, звичайно, хоче той дарунок одержати, через те й пха╨ться. Дивимось: виходить iз прольотки - на мундирi хрести, вуса накрученi, скинув картуз, а на головi лисина. У вчених людей завжди бува╨ лисина. Ось ти вивчишся, i в тебе буде, позаяк головi ж робота велика. Та-ак. Вийшов, значить, скинув картуз та як закричить: "За в╨ру, царя i отечество! Ур-ра-а-аi" Ми й собi як закричимо "ура", аж наче нас пiдiйма╨ вгору вiд того крику. А один голос такий, що над усiма реве, всiх глушить. Я й кажу сво╨му сусiдовi: "Недаром той чоловiк губернатором Служить. Чу╨ш, який у нього голос? Усiх перекрива╨". А сусiд як зареготить та й каже: "Дурний ти, Терешку. Хiба ж то губернатор? То паровоз кричить". Потiм губернатор ще щось говорив, але здалеку не чути, видно тiльки, що губами ворушить, а слiв не чути. Як тiльки вiн закiнчив говорити, виступила iз-за нього баришня, молода, вся в браслетах, в шубi, i почала нам хрестики роздавати. Тут i сотворилося таке, що я вже рад був i втекти, так нiкуди - заднi на переднiх пхають, усе змiшалося, губернаторшу звалили, прибiгла кiнна полiцiя i давай нас розганяти та канчуками по спинах чистить. Добрих хрестикiв нароздавали. У мене з тиждень спина свербiла... Улас слухав розповiдь дiда, але думками був дома, там, за Бе╨вою горою, що, синiючи на обрi©, поволi вгрузала в землю. Про©хавши половину дороги, вiн, як це трапля╨ться з плавцем, що бачить уже другий берег i чимшвидше хоче добратися до нього, з хвилюванням поглядав на охтирськi лiси, що синiли на обрi©, намагався вiдгадати, що приховано за ними, де, в яких широких степах лежить загадкове мiсто Харкiв, як воно його зустрiне - ласкою чи холодом, що готу╨ воно для нього - радiсть чи тяжкий сум. Як селюк, що вирiс у глушинi, Улас вiдчував розгубленiсть перед великим мiстом i зовсiм не знав, як себе поводити в ньому i як себе тримати. У селi для нього все було зрозумiлим i простим, тут вiн знав кожного i кожний знав його, i коли вiн iшов селом у простеньких штанцях i не зовсiм чистiй сорочечцi, то на це нiхто не звертав уваги, бо всi знали, що вiн iде з роботи. Але як зустрiнуть його в мiстi, як дивитимуться на нього? Це було невiдомо, i ця невiдомiсть найбiльше лякала Уласа i пригнiчувала його. Якби вiн знав, як себе поводити, як вiдповiдати людям, коли його про щось запитуватимуть, в яких випадках усмiхатися, а в яких зберiгати серйозний вигляд, коли i як переходити вулицю, щоб його не зарiзав трамвай. Вулиця йому уявлялася пеклом, у якому все змiшано: конi, люди, машини, трамва©, - все це бiжить невiдомо куди й чого, а мiлiцiонери на носилках носять зарiзаних), коли б вiн знав, як розпiзнати жулика i чесну людину, - вiн би не так боявся. Але все це йому треба було якось знати, i вiн вирiшив, що, починаючи з Охтирки, стане приглядатися до людей i намагатися мiцно запам'ятати - про що вони говорять мiж собою, як вони сидять, як ходять, як сплять. Коли ж трапиться добрий чоловiк, то можна буде розпитати в нього, як вберегтися вiд вуркаганiв, бо Улас чув, що вони великi майстри вирiзувати грошi разом iз кишенею, i тому ще вдома заховав грошi так, що, як йому здавалося, нiхто з стороннiх зроду-вiку не мiг би здогадатися, куди вiн ©х дiв. Сто карбованцiв зашила йому мати в пiдкладку пiджака, причому зашила сировою ниткою, так що, як сказав дiд Терешко: "Не должно б, а там хто його зна╨", та сто карбованцiв вiн поклав у бокову кишеню пiджака i пристебнув ©х шпилькою. Вуркагани уявлялися Уласовi молодими хлопцями в рябих кепках i з золотими зубами. Друге, що лякало його i непоко©ло, - це вступнi екзамени. Хоч вiн всеньке лiто сидiв над книжками, писав диктанти, розв'язував задачi, читав лiтературу, конспектував, робив виписки, складав хронологiчнi таблицi по iсторi©, студiював артиклi, креслив схеми розщеплення органiчних речовин, - вiн все ж таки ловив себе на тому, що такий-от роздiл зна╨ гiрше, нiж iнший. Вiн насiдав на -той роздiл, вчив його до туману в головi i тiльки-но покiнчував iз ним, як натрапляв на просте слово "галогени", i це слово кидало його в жар, бо вiн не знав, що воно означа╨. Улас гарячкове рився в пiдручнику, шукаючи тi мiсця, де опису╨ться значення цього термiна, i раптом сам пригадував, що це таке. Не розумiючи того, що це втома i що ця втома ослабила пам'ять, вiн нарiкав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою, приходив до такого висновку, що з такими знаннями, як у нього, нiчого й потикатися в унiверситет. Тодi вiн закидав книжки, брав у руки вила i обiцяв сам собi, що краще буде крутити бикам хвости, чим по©де на велелюдне позорисько, тобто поступати в унiверситет. Але проходила година, двi, i вiн знову сiдав за книжки, бо молодий гарячий мозок прагнув знань, i це прагнення стало його другою натурою, проти яко© вiн уже нiчого не мiг зробити. Часто вiн вiдкладав книжку i мрiяв про те, як вiн буде складати екзамени, як увiйде в залу, де сидять ученi мужi, скине картуза з голови i почне викладати все, Що вiн зна╨, як вони слухатимуть його, обов'язку ради, i коли вiн уявляв це, його охоплював панiчний страх, що згодом перейшов у тупий бiль, який мучив його тiло й дух, i Улас, щоб припинити сво© страждання, зусиллям волi проганяв цей страх. "Що ж, - мiркував вiн, - не здам, то при©ду додому. За це мене нiхто не повiсить". Надвечiр при©хали в Охтирку. Терешко розпрiг у невеличкому скверику коня, щоб пiдгодувати його з дороги, а Улас пiшов на станцiю купувати квиток. Пробираючись до каси, вiн мiцно тримався рукою за кишеню, в якiй були грошi. Пiдiйшов по©зд. На перонi заметушилися пасажири. Обливаючись потом, Улас забрався до вагона i, поставивши сундук на проходi, кричав через голови пасажирiв дiдовi Терешковi, щоб мати не клопоталася i що харчiв йому вистачить. Дiд за гармидером не мiг нiчого розчути, вiн думав, що Улас каже, що завжди говориться при прощаннi, тобто, щоб вiн передав поклони домашнiм, i дiд кричав у вiкно вагона, що передасть, i махав порудiлим брилем. Пасажири штовхалися i з криком, обуренням вимагали вiд Уласа, щоб вiн звiльнив прохiд; Улас пройшов до вагона i став бiля вiкна, але важкого сундука з рук не випускав, бо йому здавалося, що, тiльки попустить ручку, його зараз же вкрадуть. По©зд дав свисток, вагон рушив, i мимо вiкна проплив Терешко у брилi, сiрячинi, з вишневим пужалном за халявою. До Харкова пiд'©жджали вночi. Улас, присiвши на сундуцi, з острахом вглядався у море вогнiв, що мерехтiли на горизонтi. По©зд iшов швидко, i з Уласа, коли вiн визирав у вiкно, зiрвало картуз. Улас закричав: "Зупинiть!", у вагонi засмiялися, i хлопець забився в куточок, раз по раз мацаючи себе за голову i нiяк не вiрячи, що на нiй уже нема╨ картуза. Йому здавалося, що це недарма, i вiн не вiдривав руки вiд кишенi, в якiй були пристебнутi шпилькою грошi. Проте все обiйшлося добре. Вiн при©хав благополучно, розшукав унiверситет i заходився добиватися у дверi. Стукав обережно, але настирливо й довго, ©х вiдкрив заспаний i сердитий сторож. - Чого тобi? - запитав вiн, вiдхиливши дверi. Улас мовчки полiз iз сундуком на нього. - Та ти хто? - злякався вже сторож. - Пустiть, дядьку, переночувати. - Тут не постоялий двiр, а унiверситет. - Що ж менi, на вулицi пропадати? - Iди в Дiм колгоспника. Павловська площа, шiсть. Улас потяг сундук на Павловську площу. Iдучи, тримався освiтлених мiсць i холов душею, коли до нього наближалася ряба кепка. В Будинку колгоспника молоденьке дiвчатко з на-квацьованими губами визирнуло у вiконце i сказало, що "местов нету". Улас поставив сундук у куток i сiв на нього. "Не виженуть же", - подумав вiн. В цей час молодий хлопець, що сидiв на диванчику, пiдiйшов до вiкна i сказав баришнi: - Ти, дiвахо, ось що: або виписуй цьому хлопцевi квитанцiю, або я зараз розвалю тобi будку. Бачиш - хлопець iз села, може, перший раз у мiстi, куди вiн пiде серед ночi? - Не кричiть, бо я викличу мiлiцiонера, - обурилася дiвчина. - Давай мiсце, бо я тобi глаз вийму! - гаркнув тодi хлопець. Баришня виписала квитанцiю, кинула на столик. - Подума╨ш, розкричався. Ми не таких бачили, - прошипiла вона i закрила вiконце. Улас забрав квитанцiю, здав паспорт i разом iз сво©м заступником, якого вiн не боявся (той був у чорнiй кепцi), подерся на другий поверх. Микола, як звали нового знайомого, виявилося, теж вступа╨ в унiверситет, тiльки не на лiтературний, а на бiологiчний факультет. Вiн розказував про себе, що ранiше працював по "карманной выгрузке", виховувався в дитячому будинку, тепер "ненавиджу сявок i, як трапиться, даю ©м по ши©". Улас перелякався в смерть i так стискував ручку сундучка, що аж рука нiмiла. Бачачи його переляк, Коля сказав: - Не тушуйся. Грошей тво©х я в тебе не вiзьму, хоч i знаю, де вони захованi: вони зашитi у пiдкладку пiджака i лiву кишеню. А от коли ма╨ш щось перекусити та подiлишся зi мною, не вiдмовлюся i буду дуже вдячний. Влаштувавшись на ночiвлю, вони вiдкрили сундук, розломили навпiл смажену курку i стали ©сти ©© з великим апетитом. У лiвому кутку кiмнати рипнули пружини, i сонний голос сказав: - Перестаньте трiщати кiстками. У мене неврастенiя. - Звернiться до лiкаря-психiатра. Ми тут нi при чому, - порадив Микола. Потiм загасили свiтло i полягали спати- Улас засунув штани пiд подушку, а пiджак повiсив бiля себе на стiльцi. Ботинки i сундучок вiн поставив пiд лiжко з таким розрахунком, щоб в разi потреби ©х можна було б помацати рукою. - Слухай, а як ти взнав, де в мене грошi? - запитав вiн у Миколи. - У мене, кориш, практика. Дуже ти часто хапався руками за тi мiсця, де в тебе захованi грошi. Ти, може, цього й не помiчав, а той, хто за таким слiдку╨, все помiча╨. Улас занiмiв i довго не мiг заснути. Прислухався, чи нiхто не крадеться до нього по грошi. Але дорога i. втома взяли сво╨, i вiн заснув. Прокинувся переляканий i зараз же руку пiд подушку, пiд лiжко - все на мiсцi. Увiйшов Микола, зодягнений i вмитий. - Ну, збирайся. Пiдемо влаштовуватися в гуртожиток. Хлопцi поселилися на Толкачiвцi в красивих червоних корпусах. Перший екзамен - диктант з укра©нсько© мови - Улас склав успiшно, i це пiдбадьорило його, але не заспоко©ло: як i ранiше, вiн ще не був упевнений у собi i посилено готувався до наступних екзаменiв. Його друзi-вступники бродили по парках, скверах, ©здили на футбольнi матчi, в театри, в цирк, гамiрливими чередами бродили по Сумськiй, а вiн сидiв цiлий день, як Микита-чорнокнижник, а вночi спав як убитий, не чуючи нi веселого смiху, нi тихого шепо-уу закоханих на Журавлiвських кручах, нi мелодiйного побринькування гiтари в теплi серпневi ночi. Екзамен з росiйсько© мови прийшов тримати з якимось душевним неспоко╨м. Адже живо© росiйсько© мови, причому лiтературно©, вiн нiколи не чув, хiба що тiльки на уроках, i тому, коли надiйшла його черга вiдповiдати i гладенько причесана жiнка з вродливим при╨мним обличчям попросила його до дошки, вiн зблiд i довго не мiг сказати першого слова. Жiнка бачила його хвилювання i опускала очi, щоб не дивитися на нього i не бентежити його, але вiн все мовчав. Тодi вона усмiхнулася, вважаючи, що сво╨ю усмiшкою пiдбадьорить його, але з цього нiчого не вийшло, бо цю усмiшку Улас сприйняв iнакше. Вiн подумав, що викладач насмiха╨ться з нього. Почуття це викликало в ньому ще бiльше знiяковiння, i вiн кришив пальцями крейду, не помiчаючи того, що вона сиплеться йому на ботинки, i все не починав вiдповiдати. Але потiм вiн став заспокоюватися. Говорив тихо i несмiливо, i лице його було таким мокрим вiд поту i таким у вищiй мiрi напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися на нього, а сидiла, одвернувшись, i щось писала в сво╨му зошитi. Iменник "овцы" в множинi родового вiдмiнка вiн провiдмiняв "овцев", плутав суфiкси i, розгубившись вкрай, дi╨слово "пренебрегать" вимовив "пренебрiгати". Викладач скривилася, але не поправила, щоб не збити його, i непомiтно слiдкувала за ним. "Ах, чому в нього так тремтять пальцi на руках? - непоко©лася вона. - Такi робочi, сильнi i так тремтять?" Вона поклала на стiл свою бiлу красиву руку, глянула на не© i вiдчула, що ©й чомусь робиться нiяково, що вона в чомусь винна, й почервонiла. Улас вiдповiв i сiв за стiл, витираючи рукавом пiт iз чола, так, нiби тiльки що прийшов вiд плуга. Вона взяла залiкову картку, раз i друге провела по нiй долонею, потiм умочила ручку в чорнило i посидiла одну-двi секунди в якiйсь нерiшучостi. Потiм поставила оцiнку i розмашисте розписалася. Пiсля цього вона сказала Уласовi, що вiн може бути вiльним, i попросила його, щоб вiн почекав у коридорi, доки вона прийме екзамени, оскiльки ©й необхiдно з ним поговорити. Улас кивнув головою i, ще блiдий вiд хвилювання, незграбний в рухах, погупотiв важкими ботинками в коридор. Через годину вона викликала його i, намагаючись надати сво╨му голосу лагiдностi, сказала: - Я поставила вам "погано". Але ви... Я буду говорити про вас у ректоратi. Сказавши це, вона захвилювалася i глянула на хлопця. Лице його було кам'яним, i на ньому не було нi здивування, нi жалю, лише пальцi його продовжували легко тремтiти i над бровами виступив пiт. - Ви не втрачайте надi©. Я буду говорити про вас. Улас переступив з ноги на ногу, одвернувся до вiкна i сказав тихо: - Звiсно. I, опустивши голову, пiшов до дверей. Цього вечора вперше за весь час перебування в Харковi вiн не взявся за книжку. Сидiв на Журавлiвських кручах, втопивши очi в море вогнiв, що мерехтiли в долинi, i думав про село, про хлопцiв, що були десь там, далеко вiд нього, за тi╨ю темрявою, i навiть не догадувалися про те, яке нещастя спiткало його, i не могли сказати йому нi слова втiхи, нi слова поради. На кручi, де вiн сидiв, блукали студентськi пари, i на тлi заграви вiн виразно бачив ©х чорнi постатi. Вони були щасливi, ©м не було нiякого дiла до того, що ось тут, поряд з ними, так мучиться i стражда╨ Улас. Дивлячись на нiчну заграву, на тi постатi, Улас вiдчував, що в його душi назрiва╨ великий злам. "Чого я буду ©хати в село? - питав вiн себе. - На смiх людям та на горе батькам? Не по©ду! Пiду працювати на завод i житиму, як i всi люди". Вiн став шукати в пам'ятi прiзвища односельчан, що працювали i жили десь тут, у Харковi, щоб звернутися до них за допомогою та порадою, пригадав кiлька з них i вирiшив найближчим часом розшукати сво©х землякiв. Останнiй екзамен вiн складав вiсiмнадцятого серпня i складав його без охоти i того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що ©х вiн тримав ранiше. Вiдповiвши на всi запитання, вiн вийшов на подвiр'я унiверситету i сiв на лавцi мiж каштанами. Мимо нього ходили студенти, очiкуючи появи спискiв на дошцi об'яв, щоб дiзнатися, хто зарахований, а хто нi. Але вiн уже не ждав нiчого i сидiв на лавцi лише тому, що йому нiкуди було йти, i тому, що серед людей йому було легше переносити горе, яке спiткало його. Всю молодь, яка вирувала навколо Уласа, можна було, на його думку, роздiлити на три групи : перша група - юнаки i дiвчата, що належали до робiтничих сiмей. Вони були зодягненi чистенько i просто: дiвчатка ходили в спiдничках з блузочками, в босонiжках i косиночках, хлопцi - в широченних, добре вiдпрасованих штанях, пiдперезаних ремiнними поясами з пряжками в формi серця або кинджала, тапочках-спортсменках i майках. Вони трималися з ним невимушене, з грубуватою простотою. По ©хньому вiдношенню безпомилково можна було визначити, що вони давно знають одне одного i здружилися. Друга група - селюки, одягненi скромнiше i розма©то: хлопцi дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та сорочинi, що, не дивлячись на страшну спеку, застебнута на всi гудзики. Вони тримаються один вiд другого осторонь, мiж собою не розмовляють. Дiвчатка в бiлих хусточках жмуться по куточках, соромливо притискуючи до грудей книжки, як молодi черницi молитовнички. Третя група - гордi невдахи, що поступають до вузу не в перший раз i не в одному тiльки Харковi. Цi ходять спокiйно, навiть величаво, на обличчях тверде переконання, що без них наука загине за двадцять чотири години. Дiвчатка стриженi i в завивках, спiдничини вузенькi, до колiн, з розпiркою ззаду, очi дивляться на свiт так: "Я знаю Грiга i лiчно знакома з Утьосовим". Хлопцi човгають черевиками по дорiжках, на обличчях ╨сенiнщина, а в руках нездоланнi лiнощi. Улас особливо приглядався до третьо© групи, i чим бiльше вiн приглядався, тим яснiше бачив ©хню глупоту i ненавидiв ©х серцем трудящого чоловiка, ненавидiв за те, що в них бiлi, тендiтнi руки, якi не торкалися нi коси, нi молотка, нi плуга, i погляд його був злий i пекучий. Одна красуня, зустрiвши той погляд, бридливо здвигнула плечима i щось зашептала на вухо сво©й подрузi. Та озирнулася, зустрiлася iз очима Уласа i заливчасте засмiялася. Потiм мимо Уласа пройшло два хлопцi з ©хнього гурточка, i Улас чув, як один сказав: - Заберемо документи i махнемо в Одесу. Там у мене ╨ дядя. "У нього дядя, а в мене хто?" - запитав себе Улас i з презирством провiв ©х очима. В цей час студенти заметушилися i стали бiгти до дошки об'яв. Якийсь лисий чоловiк, очевидно, iз секретарiату, кле©в на дошцi списки студентiв, зачислених до унiверситету, i тих, якi повиннi були забрати документи. Улас теж побiг до дошки i став позаду всiх, жадiбно проглядаючи очима списки з лiтерою "X". В списку зарахованих до унiверситету його не було, не знайшов вiн себе i в списку, де були i тi, що мусили забрати документи. "От i все", - сказав вiн сам собi, вiдчувши, що всi страхи i всi хвилювання вiдходять назад. Йому раптом зробилося легко i навiть весело. "Додому! Додому! - спiвало все в ньому. - Уже досi закiнчилися жнива i йде молотьба. Дiд Терешко сторожують кавуни. Хлопцi б'ються скибками i п'ють солодкий сiк. Додому, додому!" Вiн забувся, як недавно присягався собi не ©хати додому, вiн забув про сво© мрi© на урвищах Толкачiвки i летiв душею до рiдних берегiв. "Зараз вiзьму сундук - i на вокзал. На грошi, що залишилися, куплю квиток, на решту - подарунки. Марисi - кiсничкiв, а батьковi пачку цигарок, хай i вони покурять городських". Вiн вискочив на вулицю i побiг до трамвайно© зупинки, обминаючи прохожих. Раптом вiн почув, що хтось вигуку╨ його прiзвище. Вiн озирнувся i побачив Миколу, який бiг за ним i махав тюбетейкою. - Ти куди? - запитав вiн, наздогнавши Уласа. - Провалився. Додому ╞ду. - Ти що, здурiв? Ще не все втрачено. Ану ходiм. I вiн потяг Уласа до головного корпусу унiверситету, на ходу розказуючи, що його викликають на розмову до ректорату, i докоряв йому, як це вiн не помiтив i навiть не дивився на той списочок, в якому значилося i його прiзвище серед тих, що викликалися на розмову з ректором. - Обiцяй, що ти вчитимешся на "вiдмiнно", i проси, - повчав на ходу Коля. - А бiльше всього нажимай на те, що ти з колгоспно© сiм'©. Чу╨ш? Ну, вечором зустрiнемося, бо я зараз бiжу на стадiон, що й належить новоспеченому студентовi. Вiн помахав Уласовi тюбетейкою i зник мiж людьми, а Улас iз почуттям подиву, навiть незадоволення, що йому перебили по©здку додому, пiшов до головного корпусу. У приймальнiй ректора, куди вiн зайшов, було повно людей. Бiля вiкна стояли два суб'╨кти, що збиралися ©хати в Одесу, на диванчику сидiла стрижена дiвиця iз золотим годинничком на руцi i червоними вiд слiз очима. Бiля не© гнiздилася розкiшна, пудiв на шiсть, матiнка. Вона заспокоююче гладила доцю по плечах i на всiх присутнiх поглядала презирливо й похмуро, бо вони не розумiли, що за талант ©© донька. Обличчя матiнки говорило: "Ляжу трупом, але доньку влаштую". Iнодi матiнка, видно, iз самозаспоко╨ння зверталася до кого-небудь iз присутнiх i говорила, що в не© ╨ знайомий Iван Iванович i що вона йому зараз подзвонить, i тодi дiло пiде зовсiм по-iншому. - Я свого не попущу, - сердито трусила вона сергами. Метушливий громадянин ходив вiд гурточка до гурточка i повiдомляв останнi новини: - Кажуть, у юридичному недобiр? Може, забрати документи i по©хати туди, доки не пiзно? Ах, якби я знав, що скажуть мо╨му Iзi, я б уже туди з'©здив! Йому нiхто не вiдповiдав i не зав'язував з ним розмови, бо кожен був заклопотаний сво©м горем. Широкоплечий вiйськовий, що стояв теж бiля вiкна, порипував новiсiнькими чобiтьми i кидав на маленьку худесеньку дружину сердитi погляди, говорив басом: - Це ти викохала такого йолопа! Той, про кого так говорили, стояв, обiпершись об лутку, i в сардонiчнiй усмiшцi кривив губи. Iз-за товстих, оббитих клейончатою шкiрою дверей, де засiдала приймальна комiсiя, не долiтало жодного звуку, i можна було подумати, що там нiкого нема╨, якби не та обставина, що через десять-п'ятнадцять хвилин дверi вiдкривалися i звiдти або вискакували в сльозах, або виходили з тихою щасливою посмiшкою. Метушливий громадянин кожного разу, як тiльки вiдкривалися дверi, стрiмголов вибiгав iз свого куточка, щоб хоч на мить зазирнути в кабiнет i поглянути, в в якому станi його Iзя, який уже зайшов туди давно i все нiяк не виходить назад. Але зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу дверi закривалися перед самiсiньким його носом, i вiн, поправляючи окуляри, знову йшов у свiй куток, нашiптуючи щось про себе i нервово потираючи сво© маленькi сухi, покритi ластiв'ячим ряботинням ручки. Нарештi дверi випустили чорного кучерявого хлопця, який вийшов, примружив короткозорi очi'i занишпорив ними по залу, когось розшукуючи. - Iзя! - закричало схвильовано з кутка, i ввiчливий, тихенький громадянин потяг хлопця до столика, що стояв у куточку. Розмови ©хньо© нiхто не чув, бо вони говорили пошепки. Потiм вони швидко зiбралися i коли виходили, то обидва усмiхалися, i всi виразно чули, як старший iз них сказав: - Треба Софi дать телеграму. Улас дивився на все це байдужими очима i бажав тiльки одного, щоб його швидше пропустили i щоб вiн сьогоднi встиг на вечiрнiй по©зд. На дверях знову появилася гарненька секретарка i тихим, iменно секретарським голосом, в якому звучали догiдливiсть i покора, що, мабуть, були результатом ©© ретельно© служби i постiйного визнання сили i впливовостi свого начальника, назвала прiзвище: - Хомутенко. - Я, - злякано i нiби спросоння вiдгукнувся Улас. Секретарка окинула його швидким поглядом i заглянула в список. Щось ©й здалося, мабуть, пiдозрiлим в цьому простому, вбого зодягнутому хлопцевi. Вона знову поглянула на Уласа, в список i знову запитала, але вже не тихим, догiдливим голосом, яким вона говорила з ректором i членами приймально© комiсi©, а сухим i офiцiальним, яким вона розмовляла з студентами: - Ви Хомутенко Улас Лук'янович? - Ну, я. - Заходьте. I вона, закинувши голову назад, вихитуючись на високих каблуках, пiшла вперед, а Улас за нею. Як тiльки вiн увiйшов у величезний кабiнет iз великими свiтлими вiкнами i до блиску натертою пiдлогою, його охопила така несмiливiсть i страх перед цi╨ю розкiшшю, що вiн став бiля дверей i не наважувався ступити кроку. - Пiдiйдiть ближче, - наказав йому чийсь голос iз глибини кабiнету. Вiн пiшов уперед, високо пiдiймаючи ноги, посковзнувся на слизькiй пiдлозi i, блiднучи, простяг уперед руку, схопився за стiлець i сiв за нього. Лише осво©вшись трохи, побачив людей, що сидiли в глибинi кабiнету за столом. Доки вони займалися сво©м дiлом, тихо перемовляючись помiж собою, Улас став приглядатися до них. Але обличчя ©хнi були такi спокiйнi i непроникливi, що по них нiчого не можна було визначити. Мiж тим, люди цi - ректор унiверситету, мужчина лiт п'ятдесяти, з голеною головою i круглим добродушним обличчям; благообразний дiдок в окулярах; член комiсi©, похмурий чоловiк, з мiшками пiд очима; зовсiм молодий красивий доцент, з густими бровами i в бiлому випрасуваному костюмi; сива незграбна жiнка - знаменитий мовознавець, - всi цi люди здавалися спокiйними тiльки на перший погляд i лише тому, що вмiли себе тримати. Насправдi ж стосунки мiж ними були дуже складними i суперечливими. Похмурий член комiсi© з мiшками пiд очима люто ненавидiв благообразного дiдка в окулярах за те, що той недавно виступив iз статтею в одному науковому журналi i розбив його теорiю про походження скiфiв. Знаменитий мовознавець не могла терпiти молодого красивого доцента. Ректор же поважав доцента, пророчив йому велике майбутн╨. Особистий настрiй всiх членiв комiсi© теж був найрiзноманiтнiший, бо всi вони були людьми i мали сво© слабостi. Ректор перебував у хорошому настро©, бо ще годину назад одержав дуже втiшного листа вiд свого сина, який служив командиром i обiцяв при©хати на лiто в гостi разом зi сво╨ю сiм'╨ю. Вiн тепер думав про те, як вiн найме дачу бiля Дiнця i, лiтнiми ранками буде вудити рибку, i при цих думках настрiй його все кращав. Благообразний дiдок був взагалi веселим i балакучим вiд народження, i не дивйо, що й тепер вiн совався на стiльцi, сипав дотепами, жартами, посмiювався, i йому, мабуть, було все рiвно, скiльки часу вiн ще просидить в цьому кабiнетi. I чим частiше дiдок сипав дотепами i веселився, тим бiльше супився похмурий член комiсi©, бо вiн вважав, що дiдок веселиться i радi╨ через те, що святку╨ розгром його теорi© про походження скiфiв. Знаменитий мовознавець бачила, як красивий доцент вклада╨ у розглянутi комiсi╨ю студентськi справи любовнi записки i переда╨ гарненькiй секретарцi. Мовознавець ловила не один раз ©х змовницькi погляди, вважала це непристойним i в душi страшенно обурювалася, але мовчала, тому що одержала пансiонне виховання i вважала за непристойне вiдверто висловлювати сво╨ обурення. Коли на розгляд комiсi© було запропоновано справу Хомутенка, нiхто не наважувався заговорити першим. Нарештi знаменитий мовознавець сказала: - Я вважаю за недоцiльне приймати на фiлологiчний факультет людину, яка не ма╨ жодного уявлення про фiлологiю... - Одначе, - зараз же встряв у розмову красивий доцент, розгортаючи справу вступника i знаходячи там любовну записку вiд секретарки, - ви робите поспiшний висновок. Хлопець досить успiшно склав екзамени з усiх предметiв, у тому числi з укра©нсько© мови. Остання, як менi зда╨ться, теж належить до царства фiлологi©, - усмiхнувся вiн. Знаменитий мовознавець прийняла цi слова доцента як насмiшку над нею i, розкривши рота, хотiла вступити в словесний бiй, але ректор, бачачи це i розумiючи, що вже зав'язу╨ться сварка, перебив ©©, сказавши: - Товаришi, давайте розглядати питання об'╨ктивно. - Цiлком погоджуюся, - зараз же пiдхопив доцент. - Я вважаю, що Iван Павлович не заперечуватиме (ввiчливий кивок у бiк ректора), якщо ми надамо можливiсть Хомутенковi перездати росiйську мову. Хлопець вiн здiбний, це видно по оцiнках з iнших предметiв, i буде жаль, якщо ми його не приймемо. Крiм того, треба взяти до уваги, що вiн виходець iз колгоспно© сiм'©. А до того ж пiдготовка в сiльських школах дещо слабша, нiж у мiських, i коли взяти до уваги точку зору Iрини Леопольдiвни, то багато сiльських десятикласникiв залишиться поза вузами. - Так, так. Теорiя Iрини Леопольдiвни не витриму╨, м-м-м, критики. Я, м-м, не погоджуюся з нею, - висловився дiдок, пощипуючи себе за сиву борiдку. Зачувши слово "теорiя", похмурий член комiсi© витяг шию, як стройовий кiнь на звук труби, i зараз же пiшов у наступ. - Щоб критикувати чиюсь теорiю, треба мати якiсь докази, а ви ©х не ма╨те! Бачачи, що два старих пiвнi вже зчепилися, ректор постукав олiвцем об графин, закликаючи ©х до порядку, i задумався. Всi теж мовчали i чекали його слова. Потiм ректор сказав щось, i члени комiсi© заговорили всi разом, але розмова ©хня вiдбувалася впiвголоса, i Улас нiчого не мiг розiбрати. Ректор, поговоривши iз членами приймально© комiсi©, вiдкинувся на спинку стiльця i якусь хвилю дивився на Уласа уважним вивчаючим поглядом. Обличчя хлопця було вiдвертим i простим, воно зробило на ректора хороше враження, i вiн за цю коротку хвилю вирiшив справу i щось тихо сказав секретарцi. Секретарка пiдiйшла до Уласа i подала йому папiрець, потiм вiдступила так, щоб приймальнiй комiсi© було видно вступника, а ©й -доцента, i поштиво стала бiля столика, спершись на нього правою рукою, вигнувшись тонким станом i пiдiгнувши пiд себе правий каблучок. - Товаришу Хомутенко, - оголосив ректор, - рiшенням приймально© комiсi© вам дозволено перездати росiйську мову. Якщо вам це вдасться, ви будете зарахованi на iсторичний факультет. Згоднi? Улас кивнув головою i тихо сказав: - Згоден. Секретарка вирядила його за дверi i викликала слiдуючого. Улас перездав росiйську мову i був зарахований на iсторичний факультет. Провчився два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на зимовiй сесi© вiн не набрав потрiбно© кiлькостi балiв, i з нього було знято стипендiю. Нiкому нiчого не сказавши, Улас по©хав додому. Уже дома вiн одержав кiлька листiв вiд товаришiв. Вони докоряли йому, говорили, що йому не до лиця губитися перед труднощами i що якщо в нього залишилося хоч трохи мужностi в серцi, то вiн мусить негайно повернутися в унiверситет i продовжувати навчання, Улас на листи не вiдповiв. Друзi, заклопотанi студентськими буднями, згодом перестали турбувати його. Так вiн i жив у рiдному селi, нiкому нi слова не говорячи про справжню причину свого при©зду. Коли ж його допiкали запитаннями, вiн вiдповiдав, що при©хав у село поправити сво╨ здоров'я, що в нього головнi болi i що в зв'язку з цим лiкарi надали йому вiдпустку на невизначений час., Мати бачила, що з сином щось ко©ться незвичайне, i допитувалася, чи не вкрав вiн чого, крий боже, бо в городах i таке бува╨, чи не оженився? Улас заспокоював, що нiчого подiбного не сталося, а сам робився ще мовчазнiшим i замкнутiшим. В селi майже не появлявся, бо йому соромно було дивитися людям у вiчi, i цiлими днями порався вдома по господарству. У вiльний час читав книжки або бродив по лугах, задуманий i похмурий. VI На дверях кабiнету голови сiльради висить табличка, на якiй написано: "По лiчним дiлам прийом по середах вiд 12 до 2". Сьогоднi був четвер, i Гнат, вiдмикаючи дверi, перевернув табличку другим боком: "По служебним дiлам вiд 8 годин ранку до 6 годин вечора". Коли Гнат вiдкрив дверi, в лице йому вдарило застояним повiтрям, але вiн звик до нього, i не звертав уваги, i навiть не вiдкрив вiкна, -щоб провiтрити свiй кабiнет, а зняв картуз, поклав бiля себе на столi i став чекати вiдвiдувачiв. Зодягнений Гнат був у кiтель i в галiфе, i це було його офiцiальним костюмом, в якому вiн приймав вiдвiдувачiв, виступав на зборах i ©здив верхи на жеребцi. I навiть стороннi люди, глянувши на його костюм, пiзнавали в ньому сiльське керiвництво. Стiл, за яким сидiв Гнат, був реквiзований у попа. Зелене сукно iз нього поздирали, i Гнат наказав сiльрадiвському конюховi Кузьмi його спалити, але Кузьма не спалив, а забрав клаптi додому i пошив собi картуз. Гнат не мiг стерпiти, щоб сiльрадiвський робiтник носив на головi попiвщину, i коли ©хали через мiст, зiрвав картуз iз голови Кузьми i зi словами: "Релiгiя-опiум народу!" - вкинув його у Ташань. Кузьма почухав пужалном потилицю, сумними очима подивився, як вiдносить вода картуз, плюнув через перила i по©хав далi. Крiм стола, в кабiнетi було кiлька стiльцiв, шафа з паперами, пуста етажерка, на якiй стояв глиняний глечик з водою. На стiнi висiв портрет Чапаева на конi i в бурцi, з оголеною шаблею. Дядькам, якi не хотiли здавати молока або м'яса, Гнат, показуючи на картину, говорив: - За вас воювали. А ви тепер хочете Радянську владу пiдривать? Склавши руки, Гнат сидiв так довго тому, що ждав приходу секретаря, який повинен був доповiсти йому про стан сiльрадiвських справ i про те, що нового, якi папери одержано з району, якi телефонограми при-ч" йнято, що "до виконання", що можна вiдкласти на якийсь час. Секретар сидiв через стiну, i щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стiну або просто зайти в його кiмнатку, але