Гнат цього зробити не мiг, бо це не входило в його обов'язки. До того ж секретар часто говорив Гнатовi: "Я вашi кроки, товаришу голова, ще на ташанському мосту чую". Ось чому так настирливо чекав Гнат приходу секретаря i вже навiть почав гнiватись, що той не приходить, як раптом пригадав, що секретаря викликано в район на якесь засiдання, отже, в сiльрадi вони залишились вдвох iз кучером Кузьмою, що сидить пiд конюшнею i лата╨ хомут. Гнат вiдкрив вiкно i запитав у Кузьми, куди пiшов виконавець. - Коли б не додому снiдати, - поволеньки вiдповiв Кузьма. - Ти довго будеш ширяти швайкою? - А що таке? - Сiдлай жеребця. Менi ©хати треба. - Як же я його засiдлаю, як вiн пасеться аж за Радькiвщиною? Це ж п'ять верстов. Доки приведу - обiд буде. - А хто тобi давав розпорядження там пасти? - От тобi й раз!.. Хiба ж ви забули, як ми ©хали степом i ви казали, що там сiльрадiвська толока i щоб я тамечки пас. Кузьма волоче в конюшню недолатаний хомут, розшуку╨ вуздечку i поволеньки пуска╨ться в дорогу. Через двi години iз-за бугра появля╨ться вiн на жеребцi, ©де тюпки, як верблюдом по Сахарi. - Швидше! - кричить йому Гнат. - Куди швидше? Вiн такий сатана, що ще скине. Поволi, як би сонний, прив'язу╨ Дуная до конов'язi, накида╨ йому на спину сiдло. Незабаром повз вiкна проплива╨ лискучий вiд поту рудий круп жеребця. Гнат уже сто©ть на ганку i жде, доки йому пiдведуть коня. - Пльотку, - простяга╨ вiн до Кузьми руку. - I навiщо вона вам здалася? - мнеться Кузьма. - Дунай i так слухняний. - Не тво╨ дiло. Гнат чiпля╨ на руку нагая, жеребець скошу╨ очi, неспокiйно перебира╨ ногами, шкiра на ньому ворушиться. Гнат натяга╨ повiддя, лице його ста╨ червоним, як випечена цегла, жеребець поволi осiда╨ на заднi ноги, робить стрибок i стелеться в наметi, збиваючи копитами хмару куряви. Кузьма довго дивиться вслiд головi i знову сiда╨ пiд конюшнею латати хомут. Кожного ранку Гнат об'©жджа╨ село, щоб встановити, чи всi вийшли на роботу, чи нема╨ нiяких порушень, як-от крадiжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху, ночiвля про©жджих та перехожих без його дозволу i т. д. Цього разу, ©дучи селом, вiн ще здалеку помiтив запряжену волами гарбу, що зi скрипом рухалася йому назустрiч. На гарбi лежали Опанас Бовдюг, Гарасько Сич, Охрiм Горобець, Сергiй Золота-ренко i Андрiй Блатулiн - Латочка. Бiля гарби танцюючою ходою iшов молодий парубок Северин Джмелик - "двогубий", прозваний так за те, що колись парубки "на чужiй" розсiкли йому навпiл губу. Губа зрослася, але тонюсiнький, як ниточка, рiвчачок все рiвно роздiляв ©© на двi половини. На Джмеликовi сорочка нарозстiб, бiлi гудзики виграють у два ряди, як клавiшi на гармошцi, очi голубi, як ясне небонько, в них так i кипить вiдчайдушнiсть. - Куди ©дете? - запиту╨ Гнат, заступаючи жеребцем дорогу. - У Крим по сiль, - веселi╨ очима Джмелик. - Говори толком. - Хiба не бачиш куди? Орати, - говорить Бовдюг i спльову╨ через полудрабок. - Чому так пiзно? Закон зна╨те: весняно© пори в полi до схiд сонця! - Орали за Пiсочковим, там кiнчили, тепер пере-'i ©жджа╨мо на Радькiвщину. - Дивiться... - А то що буде? - вигра╨ очима Северин. - Можемо за ледарство з колгоспу викинути. Северин глузливо усмiха╨ться, цьвохка╨ бикiв батогом, гарба iз скрипом руша╨ далi. - Викидай, блат, та тiльки на м'яке, щоб не розбитися, - кричить услiд Гнатовi Латочка, у якого замiсть "брат" виходить "блат", бо вiн не вимовля╨ букви "р". Але Гнат не розчув останнiх слiв i по©хав далi. У нього було ще два пункти, якi вiн мав провiрити: медпункт i школа. Спочатку вiн за©хав на медпункт. Старенький фельдшер у бiлому халатi з рудими плямами на полах стояв на задньому ганку i годував курей. Забачивши Гната, вiн крикнув до когось у хату: - Так на що ви скаржитесь? - Рiже мене i пече попiд боками, - обiзвався iз хати жiночий старечий голос. - Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай. Гнат зайшов до амбулаторi© i побачив на стiльцi стару бабу з жовтим лицем. Бiля ©© нiг стояв кошик, у якому трiпалася зв'язана курка. - Хабар? - суворо насупив брови Гнат i показав ногою на кошик. - Який там хабар, голубчику! На базарi купила. - Так рано справилась? - Раненько встала, то й побазарювала. Гнат лiзе в кошик, витяга звiдти присмирнiлу курку i грудочку масла, загорнуту в ганчiрочку, люто витрiща╨ на фельдшера очi: - Оце ти так трудящих лiку╨ш? Земську больницю вiдкрив? Ну, я з тобою поговорю!.. Я тебе швидко одучу вiд слабостi на праву руку! Вiн кладе курку i масло в кошик i спроваджу╨ бабу з амбулаторi©. Переляканий фельдшер кида╨ться до ша-ховки iз спиртом, щоб як-небудь врятувати сво╨ становище, але Гнат i слухати нiчого не хоче; вiн сьогоднi невмолимий. - Зайдiть до мене в кабiнет, - суворо каже вiн. - Я там з вами побалакаю. Фельдшер уже знав, що значить зайти в кабiнет. Це значить принести туди спирту пiд приводом офiцiально© службово© розмови, бо в амбулаторi© голова пити не захоче, оскiльки вiн чоловiк гордий i знаходиться зараз при виконаннi сво©х службових обов'язкiв. З медпункту Гнат за©жджа╨ в школу. В системi виховання вiн, звичайно, нiчого не тямить, зате переконаний, що без нього там дiло не пiде, i вважа╨ за свiй обов'язок навiдуватися туди майже кожен день. Цього разу вiн застав учительку посеред класу. - Ну, як тут у вас? Перегибiв нема? - Нi, у нас усе добре. - Цей ваш новий учитель не говорить, що Махно був революцiонер? - Нi, вiн такого не говорить, - усмiхнулася вчителька. - Дивiться ж тут... - Хотiла вас запитати, як iз ремонтом школи? - Жду решенiя... Огляд порядку в селi не проходив без пригод. Так трапилося i цього разу. Про©жджаючи мимо хати Ганни Лященко, Гнат помiтив, що в не© й досi топиться. Це здивувало його, бо було вже дванадцять годин дня, в цей час усi на роботi, а в не© дим з труби валить. Прив'язавши коня до ворiт, Гнат пiшов у хату. Ганна, молодиця рум'яна та бiлолиця, вправно орудувала дерев'яною лопатою, саджаючи у пiч хлiб. На голих лiктях ©© засохло тiсто. Гнат набира╨ череп'яним кухлем води з вiдра, жадiбно випивши, запиту╨: - Ти чого не на роботi? - Бачиш? Хлiб печу. - А робота на полi хай сама робиться? - Не кричи. Ти не в лiсi. - Я голова сiльради i маю право вимагати порядку. В другiй хатi щось заторготiло стiльцем, i через порiг переступив Улас Хомутенко. - А ти чого тут? - визвiрився на нього Гнат. - Прийшов написати листа тiтцi Ганнi i дивуюся вашiй поведiнцi. Вскочили в хату, кричите.. Вам не властиво розмовляти з людьми у спокiйному тонi? - А-а! Студент! Тебе витурили з унiверситету, так ти, зна╨ш-понiма╨ш, письомця попису╨ш? Скiльки ж тобi за це грошей платять? - Менi не грiшми, а дякою платять. А вам тiльки грiшми? - Тебе не спитали, сморкуна! - огризнувся Гнат i знову до Ганни: - Ну, ти йтимеш на роботу чи нi? - Посаджу хлiб - тодi пiду. - Ага. Так тобi мо╨ слово не авторитет? Зеленкуватi очi Гната зробилися оскаженiлими, вiн крутнувся по хатi, вхопив з лави вiдро i шарахнув водою в пiч, залив вогонь. - Що ви робите? - кинувся до нього Улас. - Яке ви ма╨те право чинити свавiлля в хатi чесно© колгоспницi? - Вiдiйди, студент! Улас зблiд, голос його тремтiв i ламався i - Ви порушу╨те закон i конституцiю. - Що? - закричав Гнат. - Геть! Я тут закон! Я - конституцiя. Вiн схопив Уласа за пiджачок, вiдкинув до стiни, а сам вискочив надвiр. Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив на коня, полетiв селом, полохаючи сонних курей. - Я тобi покажу, сопляк! - погрожував вiн уголос. - Я тобi составлю характеристику! "Гик-гик, гик-гик", - тюкала селезiнка в жеребця, маснi боки його покрилися милом, з трензелiв летiла шматками пiна. Проскочили мiст, мимо сiльради. Чорними стрiчками стiкали назад тини, хлiви, трiпнули, мов крильця метелика, чи©сь вiконницi, мелькнули тополi, верби, акацi©. Вирвались у поле. Розкручуючись, замерехтiв назустрiч м'який сувiй дороги. Гната колотило, рвало на шмаття, не вкладалося в береги. "Менi вказувати? Менi заперечувати? Так не дiждешся!" - шепотiв вiн, пiдганяючи ще дужче коня, хоч той i так бiг добре. Вже видно луги, потовченим люстром блищить Ташань, на луках бродять чи©сь конi, по травах стеляться дими, на зеленому роздоллi брудними плямами - шатра. "Що? Цигани? На територi© мо╨© сiльради? Хто дозволяв?" I вже кiнь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризка╨ iз не© сiк. В циганському таборi - тривога. Хто скаче так шалено до ©хнього табору? Яке ще лихо впаде на ©хнi голови? Молодесенька циганка поправля╨ срiбнi дукачi на жовтiй кофтi, пильно дивиться iз-пiд руки на дивного вершника i щось швидко й тривожно говорить на сво©й гортаннiй мовi чоловiковi, кучерявому красуневi з чорними замрiяними великими очима, що сидить пiд возом i гра╨ться набiрним поясом. Старий сивий циган сидить рядом iз молодим i, не виймаючи з рота куто© мiддю люльки, спiдлоба зорить вперед - на пiд'©жджаючого. Широкоплечий циган у жилетцi на голому тiлi, у широких зелених плюшевих шароварах, збивши на потилицю капелюха, лежить на животi, спершись пiдборiддям на руки, i не зверта╨ уваги анi на тривожне белькотання циганки, анi на вершника, що наближа╨ться. Нарештi старий циган вийма╨ з рота люльку i впiвголоса сердито говорить щось молодесенькiй циганцi, вона, притримуючи смуглою худою рукою дукачi, бiжить помiж шатрами, розпушу╨ голими п'ятами рясну червону в квiтках спiдницю, кричить щось, i на той крик, як ошпаренi, вискакують iз наметiв цигани, жваво розмахують руками, i з ©хнiх чорних ротiв летять тривожнi крики. Галаслива строката юрба жiнок, брудних, красивих i смердючих димом, блискотить очима, сергами i браслетами, i всi вони кричать щось i з рiшучiстю старих вовчиць стають на чатах бiля незгас-лих табiрних вогнищ. Голопузi, замурзанi циганчата, цi гарнесенькi бiсики, випущенi з пекла на розвагу, в передчуттi поживи вириваються вперед цiлими гурточками i бiжать назустрiч незнайомцю. Над ©хнiми головами свище батiг, i вони розбiгаються, як сполоханi горобчики. Гнат осаджу╨ жеребця, кричить, розмахуючи нагайкою : - Ану, забирайтеся звiдси! Геть! Рудий ситий кiнь водить мiдними боками, перебира╨ ногами, випина╨ дугою лискучу шию, куса╨ трензеля, на животi чорними п'явками напнулися жили, очi набрякли злiстю i дихають вогнем, все тiло його блищить вiд поту, як вичищена бронза. - Ах, ах! - прицмокують цигани язиками, i очi ©хнi блищать вiд захоплення. Чоловiки обступають коня, вкоськують, мацають за ноги, заглядають у зуби, сiпають за гриву, гладять по ши©, по боках, плещуть долонями по круповi. - Ай-я-я, а-я, - прихвалюють вони i все тiснiше оточують Гната. Чорнi бороди, вуса, кучерi, набiрнi пояси, жовтi, червонi, синi сорочки, чорнi жилетки, кутi мiддю люльки, блискучi, новi, старi, порванi чоботи, босi ноги - все це вбира╨ очi i перелива╨ться, як райдуга. - Геть, кажу! - кричить Гнат i люто водить очима. Старий циган виступа╨ наперед, ловить рукою стремено, в якому стримить закiптюжений чобiт Гната. - Ах, начальник, дорогий начальник, куди ж ми пiдемо? Нашi конi голоднi, з нiг падають. Пiвсвiту про©хали - травиночки не бачили. Треба ж напасти? Хай ти здоров будеш! Циганки лiзуть до Гната, вiдьмують очима, чорними косами сiдло вистелюють: - Ти русявий, ти красивий, i з лиця воду пий - сп'янi╨ш. Душа нiжна, як вода в Дуна©, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу забува╨, правду кажу, щоб сво©х дiточок не побачила. По службi ти високо пiдеш, хороше жити будеш. Вороги на тебе копають яму, та самi туди впадуть. Не бiйся вiтру летючого, пiску сипучого, стережися дами жирово©. В очi добра - поза очi вiдьма. Любити не буде, а вжалить смертельно... Гнат зацьковано озира╨ться навколо, мутнi╨ очима. - Та ви що? Ану, ану, вiдступiться! Але вони не вiдступають. - Ти щасливий i вродливий, бо живеш по правдi. На копiйку загубиш, а на двiстi рублiв знайдеш. Вся печаль опаде в тебе, як дубове листя. - Ви будете паняти звiдси чи нi? Гнат розiрвав конем коло, що замикало його з усiх бокiв, пiдскочив до однi╨© з каруц, шмагонув нагайкою по перинi, вона трiснула, пiр'я злетiло вгору i тихо заплавало в повiтрi, осiдаючи на занiмiлих циган. Але враз гребля прорвалася, чорна хвиля хлюпнула на Гната, закрутила його разом iз конем i понесла до провалля, на днi якого холодно поблискувала Ташань. Спочатку Гнат не мiг розшелепати, що робиться навколо i куди його вiдтискують, але потiм зрозумiв i закрутився на конi, намагаючись вирватися iз живого кiльця, та кiнь нiби очманiв, вiн не чув Гнатового канчука i, як i ранiше, задкував до прiрви. Гната опалило смертельним жахом, вiн зцiпив зуби i став бити канчуком по чорних головах, шиях, руках, спинах, i перед ним, як у шаленому вирi, замелькали ошкiренi лютi обличчя, палаючi ненавистю очi, чорнi, в кров'яних п'явках руки, що люто тяглися до нього, щоб зцупити його iз сiдла або зiпхнути разом iз конем у прiрву. Хтось вирвав у Гната канчук, i Гнат садив тепер кулаками на всi боки, але це не допомагало - озвiрiла маса напирала на нього ще з бiльшою силою i настирливiстю. Гнат так знесилився i так злякався, що в нього побiлiли губи i вiн щосили крикнув: "Р-ря-ту-й-те-е!" - i в той же самий час хтось iз циган захльоснув його навколо ши© батогом i сiпнув iз страшною силою. Гнат, розумiючи, що це кiнець, впав на луку сiдла i вхопився за нього руками смертельною хваткою. Кiнь, вiдчувши погибель, що дихала на нього з прiрви, осiв на заднi ноги, плигнув уперед i, прим'явши пiд себе кiлькох циган, вирвався i пiшов чвалом по луках, несучи на собi переляканого на смерть вершника. Конем нiхто не правив, ремiнне повiддя висiло порване i било по переднiх ногах; вiн вирвався на шлях i, розвiваючи гривою, помчав далi. Гнат озирнувся. По шляху, сидячи охляп на конях, гналося за ним чоловiк п'ятеро циган. Ось вони скотилися в улоговину i нiби пропали там, але згодом вискочили знову i, настьобуючи коней, продовжували погоню. Проскакали ще кiлометрiв чотири, доки на обрi© не замаячив хутiр Княжа Слобода, потiм стабунились на дорозi, мабуть радячись, i повернули назад. "А що, догнали, гади чорнопикi? - посварився кулаком Гнат,'що вже трохи вiдiйшов вiд переляку. - Я вам ще покажу, як нападати на власти". Вiн довго стояв посеред дороги, приводячи до порядку порвану вуздечку i розмiрковуючи, куди йому тепер ©хати i яку вибрати дорогу. На Троянiвку вiн ©хати не наважувався, бо на пiвдорозi його знову могли перехопити цигани, i вирiшив ©хати на Княжу Слободу. Уже перед самим хутором зустрiвся з Оксеном, що повертався лiнiйкою з полiв. Оксен здивовано розвiв брови i припинив коня. - Хто це тебе так розцяцькував? - Цигани. - Батогами чистили? - Нiчого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив. - За що ж вони тобi наворожили? - З лук проганяв. Ну, вони й озвiрiли. Я кричу: "Марш!" - а вони мене з конем до прiрви. Трохи, зна╨ш-понiма╨ш, не втопили, сучi сини. Ну, я ©м цього не подарую! Я ©х пiд землею знайду! - Укошкають тебе колись по-дурному, - уже без тiнi усмiшки сказав Оксен. - Дуже ти на людей налiза╨ш. - А що ©м, у зуби дивитися? Разом iз Оксеном Гнат при©хав до Троянiвки. Засвiдчивши у фельдшера сво© побо©, викликав iз району мiлiцiю; дво╨ вершникiв-мiлiцiонерiв в погонi за циганами домчали до кордонiв свого району, за©хали до одного приятеля, два днi смакували смажену рибу, на третiй день повернулися в район i доповiли начальству, що цигани нагло загубилися серед лiсостепу i що на ©хнi слiди натрапити не вдалося. Так i не довелось Гнатовi звести рахунки iз степовими конокрадами. VII Сiрий, припорошений весняною пилюкою степ збiга╨ на пiвдень i стигне там голубим маревом; суворою лiнi╨ю стоять на ньому сторожовi могили, насипанi, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та мушкетом боронило оцi стени вiд ворожих навал; весною могили оборюють, i цiле лiто зеленiють вони густою пахучою травою; росте на них подорожник, бiленькi невiсточки, чiпкий спориш, розкiшний, з гiркуватим чадним смородом полин, колючий, з могутнiм стовбуром i мохнатою червоною квiткою будяк, скромнi, лагiднi незабудки, нерозлучнi брат-i-сестра - i весняними вечорами, коли вiдсирiе вiд степово© вологи земля, голублять душу i серце людини свiжi i нiжнi степовi запахи i тихо шепочуть трави, облитi сяйвом мiсяця, що, мов червона дiжа, викочу╨ться iз-за мовчазних могил i фарбу╨ степ в густо-малиновий темнуватий колiр. I хто зна, хто може пiдслухати, хто розгада╨ та╨мну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зеленi трави мовчазним чорним могилам? Може, вони повiдають про те, як на них зупинялися посто╨м козаки, варили саламату, а кобза дзвенiла у тихе надвечiр'я i то рокотала, як грiм, то промовляла тихим жалем, i пiд той сум, пiд ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий козак та згадував вiрне товариство, що полягло десь пiд Кафою або Трапезундом. Золота порохiвниця мiсяця, вистромившись iз-за могил, порошила трави голубим пилом, i вдавалося козаковi, що там, у степу, ворушиться щось, iржуть чи©сь конi, i вже не рокотання бандур чути звiдти, а ледве вловимий передзвiн шабель, i не сидiлося старому, не ©лася йому саламата, свербiла рука до шаблюки, до бою кликало серце. Може, степовi трави шепчуть про те, як отут, у бур'янах, лежав зарубаний татарин i вороння клювало йому очi, щоб i з того свiту не дивилися вони на священну землю степового лицарства. А може, про те, як червоний комiсар бився тут до загину з бiляками i востанн╨ ткнувся вустами в рiдну землю, цiлуючи ©© на вiчне прощання-могили... Скiльки вiкiв сто©те ви отут, серед степу, як нiмi свiдки великих битв, кого хороните ви у сво╨му чорному затишку? Козака-запорожця чи бiйця-будьон-нiвця, якого "ой, убито, вбито, затягнено в жито, червоною китайкою личенько покрито"? Ви нiмi╨те, ви мовчите? Так скажiть же, коли настане такий час на землi, що не ростимете ви по зелених степах та роздол-лях i не блукатимуть матерi, шукаючи вас, не сiятимуть тяжких слiз по несходжених степах? Чому ж мовчите ви i хмуритесь на свiтло дня? Чи, може, знову надi╨тесь прийняти в сво© чорнi ями синiв степового краю? Мовчать могили, i безмежним морем тече до самого обрiю припорошений весняною пилюкою степ, петля╨ в степову безвiсть покручений цiлях... Вiд Троянiвки до Вовчо© долини - сiм кiлометрiв. Оксен ©хав туди поглянути, як iде сiвба. Коник, запряжений у лiнiйку,, тюпав собi потиху, вiдганяючись куцим хвостом вiд набридливих мух. В душi Оксен непоко©вся: весна видалася засушливою. За кiлька днiв вiтри вивiяли вологу, яко© iз зими було малувато, бо снiги перепадали невеликi, а морози давили, як на пропасть, так що на горбах озимина померзла, i сiвба ярих теж велась вслiпу. "Як не впадуть дощi - пропаде зерно", - журився Оксен, помахуючи батiжком. Пилюка, пахкаючи з-пiд колiс, покривала Оксеновi чоботи, i весь вiн був сiрий, як степовий мiрошник. "Що ж там у них ко©ться?" - розмiрковував вiн далi, дивуючись iз того, що перша бригада вже закiнчила сiвбу, а друга плента╨ться в хвостi. "Тетеря - хлопець бойовий, - думав вiн про бригадира друго© бригади. - Наче такий, що й дисциплiни не попустить, а от не кле©ться. Вiдстають iз сiвбою". Оксен замотав вiжки за залiзну драбину, полiз у кишеню за кисетом, скрутив цигарку i, повернувшись спиною до вiтру, прикурив, клубочок диму, вдарений вiтром, Вiдразу ж зник. Ви©хавши на горб, Оксен помiтив чоловiка, що йшов обiч шляху. Високий, сутулий, у полотнянiй сорочцi на випуск i босий, вiн ступав ногами швидко i дженджуристе, так, нiби граючись. На палицi - торба з харчами, з-пiд солом'яного бриля сиве волосся кудлиться, як у попа-розстриги. "Батько, - з якимось острахом визначив Оксен. - Куди ж це вiн чимчику╨ посеред дня? Натурально - на Ступки в церкву. Сьогоднi якесь релiгiйне свято. До вечернi хоче поспiти. От не думав, що зустрiнуся", - i вiн нарочито припинив коня, надiючись на те, що старий зникне за бугром. Життя обох - батька i сина - склалося так, що вони весь час ходили по рiзних стежках, якi майже нiколи не схрещувалися. Пiсля того як Оксен одружився проти волi старого i батько вигнав його з хати, Оксен не заглядав до нього у двiр, i старий не заглядав до синового; едина iстота, яка в якiйсь мiрi родичалася з сiм'╨ю Оксена, була мати. Часто, щоб не знав дiд, приходила до Оксена провiдати онукiв, приносила ©м у пазусi домашнiх моторженикiв i дешевих цукерок або кiлька грудочок цукру, розпитувала, як iде синове господарство, прихлипуючи, жалiлася на сво╨ тяжке одиноке життя та нещадний, без милостi, характер Iнокентiя. Потiм мати померла, i Оксен зовсiм втратив потяг до рiдного дворища. Пiсля смертi старо© Iнокентiй прожив у самотинi один рiк, а тодi привiз собi iз хутора молоду вдову Горпину. Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дiд завжди ходив обiпраний, обшитий i нагодований. По характеру була балакучою i товариською, але дiд заборонив ©й виходити з двору, крiм хiба в лавку за сiллю або милом, i не пускав на посиденьки до сусiдiв. Баби, вжаленi цiкавiстю, цiлими годинами стовбичили бiля колодязiв, домiрковуючись, чого це Iнокентiй так суворо стереже свою жiнку вiд чужого ока, i вирiшили, що iз-за ревнощiв. Це вiдкриття ще бiльше пiдносило Iнокентiя в ©хнiх очах, бо хоч вiн i при лiтах, а все ж справжнiй мужчина. Коли вiн проходив селом, баби проводжали його поглядом, повним поваги. Але на цьому бабська мука не кiнчилася. Найсмiливiшi з них бiгали вночi до Iнокентi╨вого двору, тулилися попiд вiкнами, щоб хоч одним оком глянути, як пригорта╨ та голубить свою хутiрську красуню сивий дiд, i вигадували про нього всяке. Однi били себе кулаками в груди та присягалися, що на власнi очi бачили, як Iнокеша стояв посеред хати на колiнах у сльозах i молився на свою жiнку, як на iкону. Iншi добавляли, що бачили, як вiн сидiв iз нею на порозi хати, дивився на зорi, i борода його блищала, як риза, а очi горiли, як золотий папiр на iконостасi. Одним словом, брехали, що кому в голову влiзло. Оксен батькове женихання розцiнював хоч i не зовсiм доброзичливо, проте i без особливого осудження. Вiн розумiв, що одному старому буде жити важко, що треба ж комусь за ним доглядати, варити ©жу, прати бiлизну, вести нехитре домашн╨ господарство, i коли до старого в хату прийшла нова людина, Оксен не заперечував. Але старий не вiрив у те i вважав, що син схвалю╨ женихання тiльки про людське око, а в душi ненавидить i осуджу╨ його. I в старого ще бiльше, чим ранiше, росла неприязнь до сина. Ця неприязнь особливо посилилася пiсля того, як одного разу Оксен, зустрiвши батька, сказав: - Може, вам, тату, допомогти чим-небудь? Дров привезти на зиму чи соломи коровi на пiдстилку? То я, натурально, допоможу. - Я вiк прожив - нi в кого допомоги не просив i вмиратиму - не попрошу, - скипiв старий. - А тобi рiже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким менi жити, коли в мене син - поганець? Важка образа ворухнулася тодi в серцi Оксена, вiн хоч i промовчав, але забути ©© не мiг. Пам'ятав ©© i тепер i тому так розгубився, побачивши старого, бо знав, що зустрiч для обох не бажана i добром не закiнчиться. Проте робити було вже нiчого, i Оксен, натягаючи вiжки, притримав коня. - Сiдайте, батьку, пiдвезу, - запросив вiн, не глянувши на старого. Старий перекинув патерицю з торбою на друге плече, сердито зиркнув з-пiд сивих брiв. - Сам дiйду. А ти куди ©деш? - Глянути, як сiють. - Погано сiють. Тобi цiна копiйка. А без хазя©на й двiр плаче. - Ви мудрiшi - пiдкажiть. - А хто тепер старих слуха╨? Вони багато знали, а ще бiльше забули. Спини, я сяду. В мене ноги хоч i дурнi, зате носили, де я хотiв. Оксен зупинив коня. Батько сiв на друге крило лiнiйки, вузлик поклав у ящик. - Не думай, що коли батька везеш, так вiн тобi дуже радий. Радий, коли з воза, а не на вiз. - Я нiчого не думаю. - Тим же й дiла катма, що ти. нiчого не дума╨ш. Посiяли на пiщаниках пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунiв - довгi рублi в дурну кишеню. - Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною. - Еге, курча, навчи пiвня, як в гно© гребтися... Оксен замовк i непомiтно для самого себе посмiхнувся. "Невже i я на старiсть зроблюся отаким против-нющим? Треба змовчувати, а то ще накладе по гамалику отут серед степу. Здоровий же. Он як ресори пiд ним поскрипують, як пiд архi╨ре╨м". Намагаючись розчулити старого, Оксен запитав: - Як же там Горпина Трифонiвна поживають? Хоча б коли до нас у гостi прийшли, онукiв вiдвiдали... - Тонку нитку сучиш. Обiрветься. - А що сукати? Миритися нам треба. Усе життя як лютi вороги живемо. Умиратимете - пiп причастя не дасть. - Менi плакати, а не тобi. Ти сво©м розумом живеш? - Живу... - Але як? Як?! - закричав старий i сердито заворушив бородою. - Латають тебе згори i знизу, а ти все з людей, а не для людей. На ши© правлiння везеш, воно тобi покаже карбованець, а в кишеню вiзьме десять. Та хто ж ти такий - голова чи хвiст? Оксен пiдсунув на потилицю картуз, залисини бiлiли двома латочками. - Ти, батьку, в це дiло не лiзь. Тут i без тебе розберуться. - Наказуй комусь iншому, а не менi. - А чого це вам не можна? - Цить, сучий сину! Обидва сопли, як бики в плузi, в гнiвi на диво були схожi один на одного: очi ширяють по-яструбиному брови насупленi, нiздрi збiлiли i тихо ворушаться. - Тобi видали червону книжечку не для того, щоб ти нею затулявся, а щоб працював разом iз нами так, щоб шкiра на руках лопалася, тодi й буде п'ятирiчка... - Тату, замовкнiть... - А як не замовкну, що ти зробиш? Вiд батька вiдмовишся? Як Гват Рева? Батько в нього був паламарем, так вiн через газету вiд батька вiдмовився, прiзвище змiнити хотiв. Та хiба ж то чоловiк? Вiн заради вигiдно© служби з вiдьмою побрата╨ться. А дума╨ш, за людей вболiва╨? За себе! За свою шкуру болi╨!.. - Гнат - голова сiльради. Виборна одиниця. I я прошу... - Що ти просиш? Щоб я Гната не чiпав? А що ж вiн за цяця, що його чiпати не можна? Подума╨ш, мiнiстри, мать вашу за пупi Та щоб я при нашiй Радянськiй владi та не вилаяв якогось Гната, що нiчого не тямить, а бiга╨ по селу та заливав а вiдра вогонь у печах? - Вiн допомага╨ встановлювати трудову дисциплiну. - Прийшов би вiн до мене, я б його встановив догори штаньми. - Ви говорiть, та знайте мiру. - Зна╨мо. Отой портфель у Гната вiднiмуть i вiддадуть розумнiшому. А тобi кажу: сам - горобець, а десяток - зграя... Ну, спини. Менi на толоку треба. Бикiв там пасу. - Хiба ви не в церкву? - Нiколи тепер по церквах ходити... Старий узяв торбу i широкою ступою пiшов у Дане-левську долину, де паслися воли. "Нi, не можу я його зрозумiти, хоч вiн мiй батько, - думав Оксен, дивлячись старому вслiд. - То молиться в кутку цiлими вечорами, то напада╨ на нього такий сказ, що не тiльки люди, а й боги в хатi не вдержаться..." Ще .як була жива мати, пам^ята╨ Оксен: прибiгла вона, вся блiда, заплакана, тремтить, нiби ©© лихоманка трясе: "Iди, синку, iди, голубчику, старий зовсiм з глузду з'©хав, iкони вилами побив, iз хати повикидав". Прибiг Оксен, бачить: старий сидить пiд грушею в садку, пiдперши обличчя кулаками, а бiля нiг потовченi iкони валяються. Пита╨ його Оксен, що таке, що трапилося; вiн мовчить, очей на нього не пiдводить. Аж потiм уже мати розповiла, що складав старий стiжок соломи за хлiвом, цiлий день старався i вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тiльки вiн туди зайшов, бачить у вiкно: зiрвало вихором вершник, закрутило понад садом i понесло к лихiй мамi. Прибiг старий, схопив вила, наставив ©х у небо, очi божевiльними стали: "Я по соломинцi збирав, а ти менi, розтаку твою перетаку, одним духом розкидав?" Ускочив у хату, брязь вилами по iконах, брязь, аж стекло свище, а тодi чобiтьми з хати, з хати, аж святi бородами долiвку метуть? Мiсяць на колiна не становився, ступ-ського.попа галушником дражнив, ╨вангелiю на горище закинув. Потiм найшло на нього смирення тихе, за бороду себе рвав, iкони притяг новi, дерев'янi, ╨вангелiю з горища зняв i знову за не© всiвся. "Так, дивний старий. Пiшов i не попрощався. Як з чужим. Нi, мабуть, не вийде у нас iз ним миру. Так i будемо ходити один вiд одного стороною". Сонце пiдбилося вище i пригрiвало. Вдалинi синiми смугами виднiлися довжанськi лiси, а ближче iз густих чагарiв проступало бiлими хатами село Ступки. З-помiж крайнiх хат в'юнилася грунська дорога. Ось уже Оксен побачив i поле сво╨© артiлi, що межувало iз ступськими землями, але сiвачiв сво©х не бачив, вони ховалися за схилом у долинi. Раптом iз-за схилу, як з-пiд землi, виринув вершник i закушпелив Оксеновi назустрiч. Коли вiн наблизився, Оксен пiзнав бригадира друго© бригади Прокопа. Вiн сидiв охляп на конi, довгi ноги в важких черевиках бовтаються в коня попiд пу-вом, сорочка розхристана, пiт промива╨ дорiжки на за-кiгiтюженому обличчi, в руцi оривок, яким вiн пiдганя╨ коня. - Чого женеш, як на пожежу? - Що ж вони, гади? Знущатися надi мною захотiли? - Говори толком. - Що говори? Казав же ©м - неполадки, викличте коваля. Кажуть - усе добре. А тепер ©х чотири, а в наявностi тiльки три. A-a! Що там балакать, - вiн махнув оривком i поскакав далi. Бачачи, що з розповiдi Прокопа нiчого второпаги не вдасться, Оксен рушив до сiячiв. Iз-за пагорба вщ побачив, що одна сiвалка сто©ть на обочинi, а три в загонi, але чомусь теж не рухаються. Бiля воза чорнi╨ купка людей. "День рiк году╨, а вони ба╨чки брешуть. Здорово©" Запримiтивши Оксена, сiвачi, як по командi, розiйшлися до сво©х сiвалок. "Для кого ж ви працю╨те? Для самих себе працю╨те", - гiрко подумав Оксен i зiскочив iз лiнiйки. - Чого сто©те? - запитав вiн Северина Джмелика, що лежав бiля сiвалки на розстеленому мiшку. Джмелик лiниво пiдвiвся, солодко потягнувся, синя сатинова сорочка з бiлим заслоном гудзикiв тiсно обтисла широкi груди. - Сiвалка поламалася, товаришу голова, - труснув вiн бiлими кучерями i примружив голубi з нахабинкою очi. - Чого не сiв на коня i не по©хав у двiр за ковалем? - Менi на конях не можна ©здити. Пригузок болить, - вискалив зуби Джмелик. Гаряча кров давонула Оксена за горло. Затисши в руцi батiг, вiн кинувся до Джмелика, але той стояв, усмiхаючись, взявшись руками в боки: - Ну-ну, це тобi не в економi©. А за таке дiло... - Вiдчайдушнi очi його стемнiли, як море в передчуттi бурi, нiздрi тонкого носа весело заграли. - Дав би я тобi в пику, предсiдатель, та жалко - жiнка в тебе ще молода. I не встиг Оксен отямитись, як Джмелик сiв на коня й, побрязкуючи мiшком з зiпсованими сошниками, потрюхикав на Троянiвку. Оксен розстебнув пiджак i довго стояв, спершись спиною об сiвалку. Вiтер ворушив його рiденький чуб, грався в залисинах. "Ху, чортi Трохи не зiрвався. Джмелик - сволота. Кат з нимi Але якщо помiтили iншi колгоспники, що я на нього з батогом кинувся, то що вони подумають? Натурально, трохи в мене навиворiт вийшло". Долонi в нього спiтнiли, пальцi не слухалися, вiн на превелику силу згорнув цигарку i довго стояв, жадiбно ковтаючи махорковий димок. Пiшов до сiячiв тiльки тодi, коли зовсiм заспоко©вся. Попросився до Вовдюга за помiчника i проходив за сiвалкою до самого обiду, задуманий i мовчазний. Обiдали в степу, на роздоллi. Дружно обсiли казанок з кулешем, тiльки що знятий iз вогню. Бовдюг, як найстарший, вийняв запасну ложку, витер ©© об ворчик iз пшоном, передав Оксеновi. Бовдюг - дядько в костi широкий, вуса жовтi, обкуренi тютюном i завжди ворушаться так, нiби вiн завжди чимось незадоволений i сердиться. Насправдi ж вiн чоловiк хоч i неговiркий, проте добрий i тихий, фiзично сильний. Розповiдають, що коли вiн служив у економi© Бразуля, то засперечався iз прикажчиком, що спинить на ходу маховик вiд паровика. Зодяг сiрячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами в землю, а кiлком у маховик - i зачмихав благенький паровичок, скорився могутнiй степовiй силi. Бiля Бовдюга сидiв Хома Пiдситичок - плоскогрудий i жилавий, як не працю╨ - на спинi анi капельки поту не виступить, характером привiтний, але скупенький. Зустрiне оце кума на вулицi i каже: "Завтра свята недiленька. Прихопiть же iз собою пляшечку горiлочки та приходьте до нас у гостi, та, дасть бог, посидимо". У розмовах ввiчливий i не лихослов. Нiколи не скаже: "Чорти б тебе взяли", а як захоче кого полаяти, говорить: "Хай йому тямиться" або: "А щоб його дощик намочив". У його мовi переважають пестливi слова: гусятко, поросятко, вербичка, насiннячко, картопелька, пшiнце. I досi в селi жартують, що коли вiн оженився, то комусь там iз сво©х знайомих похвалився так: - Оце взяв собi жiночку. I гарненька, i моторненька, тiльки один невеличкий зянок. - Який? - На одно очко слiпенька. Бiля Хоми сидiв Андрiй Блатулiн, по-вуличному Латочка. ╙ в нього на лiвiй щоцi родиме п'ятенце з копi╨чку завбiльшки, нiби хтось, граючись, шевсько© смоли прилiпив для розваги; та не вiдмива╨ться воно, навiки прикипiло, через те i прозвали його Латочкою. ╙ ще в нього й iнша особливiсть: праве око завжди примружене, лiве дивиться на свiт проникливе, з холодним блиском. Дома в Андрiя п'ятеро дiтей, як вiн каже, вiдьма через бовдур наносила, тому на запитання: "Як живеш, Андрiю?" - вiн вiдповiда╨ сво©м односельчанам: "Та воно, блат, не так, як люди, а так, як побiля людей". Як тiльки Оксен узяв ложку, всi iншi також озбро©лися ними i поближче пiдсунулися до страви. Першим полiз ложкою до казана Охрiм. Бовдюг поглянув на нього скоса i сердито заворушив вусами. Охрiм нехотя потяг свою довбанку назад, винувато заклiпав маленькими, як у мишки, очима. - Хай йому тямиться, яке гаряче, - засичав Хома, опiкшися кулешем. - Студи, дураче, - порадив Латочка. - А пшiнце розкипiло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнiсiнький чумацький був кулешик. - Е, блат, який ротатий! Чого захотiв. У Охрiма вушка вгору - вниз, вгору - вниз, швидко-швидко, як у кролика; ложкою гребе, як лопатою. - Коли б до роботи такий, як до ©жi, - гуде на нього Бовдюг. На його вусах зависло розварене пшоно, тремтить, як росиночки. - А скажете -нi? Я бiльше всiх посiяв, - виправдову╨ться Охрiм. Бовдюг ©сть поважно i бiльше не вступа╨ в розмову. Сергiй Золотаренко смi╨ться очима, спостерiгаючи, як у нiмому двобо© Охрiм i Гарасько вiднiмають один у одного шматочок сала, горнучи кожен до себе ложкою. Боротьба ©х марна: Латочка загрiб собi. -Якi проворнi, - дорiка╨ вiн i свiтить оком на Охрiма та Гараська. - Раз на фiнськiй вiйнi... - почина╨ Охрiм, видимо, щось пригадавши, але Бовдюг перебива╨ його, зверта╨ться до Оксена: - Ти, голово, не журися. Через день-два закiнчимо. - Як так сiятимемо - до осенi вистачить. - Iстинно. Ранiше було снiжок iз землi, - ячмiнець в грязь - i князь. - Натурально. Як ви цього не розумi╨те? - Так ми розумi╨мо... Тiльки... Бовдюг ворушить пiдвусниками, тупо дивиться в казанок iз кашею, нiби не зна╨, що далi сказати. - Тiльки бiльше на присадибнi дiлянки дивимося, чим на артiльне. Несвiдомiсть наша. - А я тобi кажу, - говорить Латочка, облизуючи ложку i потiм ховаючи ©© в торбу, - вiд натури все. Яка в кого натура, така й совiсть. Один бiдний, та чужого не вiзьме, другий по горло ма╨, а краде. Зустрiча╨ мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тодi й пита╨: "Навiщо ти, Андрiю, на свiтi живеш? Яка з тебе користь громадi? На тобi, зна╨ш-пон©ма╨ш, карбованець, купи кулю i застрелися". А я йому й вiдповiдаю... Латочка сiв на колiна, одне око в нього ще дужче примружилося, друге засвiтилося недобрим вогнем, лице авобилося знущально-насмiшкуватим. - А я й кажу: на тобi три карбованцi, купи три кулi, побий сiм'ю i себе, дурака, до спiлки. Бiля казанка всi вибухнули дружним реготом. - Якби вiн був розумний, такого б не сказав. А за присадибнi дiлянки - все правда. Ти гарантуй менi трудодень, тодi й побачиш, як я працюватиму. А даром, брате, музика не гра╨, пiп молебня не служить. Хома опустив очi, махнув рукою: - Хай йому тямиться, таким балачкам! Балакали б про що-небудь друге. А ти хвостом не крути i за чужi спини не ховайся, - засвiтив на нього оком Латочка. - Як Оксена не було - до гурту пiдпрягався, а побачив - зараз тобi язик у петлю скрутило. - Оце тобi на та радуйсяi - спалахнув лицем Хома i ще нижче опустив голову. - Буцiмто я говорив бiльше за вас. - Не в тiм дiло скiльки, а в тiм - про що. Як тебе гут не було, Оксене, то ми про дещо говорили помiж собою. Може б, ми комусь iншому i не сказали, а тобi скажемо. Ти - людина партiйна, з нашого-таки й села, так що з тобою можна без шапкування, а по-простому. Оце ми тут говорили, що вийшла така постанова: достроково закiнчу╨ться сiвба - бригадировi вида╨ться премiя: патефон, самокатка або годинник; портрет того бригадира висить на червонiй дошцi. А нам, рядовим, що? Анiчогiсiнько. "Так ось хто тут здiйма╨ шарварок", - подумав Ок-сен, вдивляючись у сухеньку постать Латочки. - Бачите, товаришу голова, - спалахнув Сергiй Золотаренко. - Вони й досi на тi мiсця моляться, де колись ©хнi клунi стояли. А ви скажiть просто: не хочете сiяти - ми органiзу╨мо молодiжну бригаду - i без вас обiйдемося. Без ваших шкурницьких iнтересiв. - Еге, ти, блате, розумний, та в один бiк, - загарячився Латочка. - Хай на тобi власнi дiти штани та сорочку обiрвуть - i ти зробишся шкурником. - Нiколи цього не буде! Iч, який комiсар виськався. Моню витри. - I витру. А у вас тут одна ватага. А де ваш отаман. - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. Ми по-тво╨му, - банда? - Нi, ви просто саботажники. Сергiй звiвся на ноги i легко понiс по полю сво╨ м'язисте i легке тiло. Бiля казана запала непри╨мна мовчанка. - Таке, як на дощик збира╨ться, - одiзвався Хома. - Треба, - погодився з ним Бовдюг. Латочка нiчого не сказав на цю пусту розмову, затягши шию у комiр сiрячини, прислонивсд: ^а спиною до колеса, щоб трохи подрiмати пiсля обiду. З-пiд гарби долiтав один i той же звук, який дражнив. Охрiм дишкрiбав ложкою казанок. - А нiяк не накладешсяi - вилаяв його Латочка, але Охрiм не слухав його, продовжував сво╨ ... дiд. Пiсля обiду Оксен знову сiяв разом iз бовдюгом. В глухому кiнцi вiн, подалi вiд людей, зупинився на перекур. - Скажи, Бовдюг, що ти про мене дума╨ - тихо сказав Оксен, згортаючи цигарку. - А ти не розгнiва╨шся? - За що? Адже сам на рожен лiзу. Бовдюг поворушив вусами, поправив на головi шапурину, сказав через силу: - Добрий ти дуже. На тво╨му мiсцi суворiшим треба бути. - Гнат суворий, а ви про нього що говорiли? - Що не говоримо, а бо©мося. - Хiба людей боятися треба, ©х треба доважати. - Воно ж i повага вiд того, що бо©шся, --закiнчив розмову Бовдюг i пiшов до сiвалки. В другiй половинi дня вiтер стих. Iз-за обрива стали накочуватися хмари, що громадилися все бiльше, з бiлих робилися попелястими; потiм становими; нарештi завирували, закипiли i тягли вперед, пiдминаючи пiд себе небо, опускают все нижче i нижче, так, що на землi ставало все важче i важче дихати людям. Птахи, вириваючись у присмерки степу, не могли залiтати дуже Далаеко i високо, бо крила ©х робилися зволоженими, i вони опускалися зовсiм низько, майже до само© землi. Вiд бузиново© хмари степом рухалася широка чорна тiнь, яка вже покрила степовi могили i довжанськi лiси, i ©х уже зовсiм не було видно. Вона повiльно наближалася i до сiвачiв, дихаючи на них свiжiстю близького дощу i фарбуючи все в чорну зловiсну фарбу. Потiм хмари застигли, перестали рухатися, i сторожке мовчання оволодiло небом i землею, i так продовжувалося хвил