л, комусь буде дочки жаль, жаль". Та - плиг iз мо©х колiн i пiд пiл рукою показу╨. Я туди - аж там цiла батарея пляшок з водою, "горiлка", значить. Я тодi до жiнки: "Не горюй, - кажу, - раз таке дiло, що в нас весiлля було i ти свою дочку замiж вiддала, то не плакати, а радiти повинна. Вари галушки, та тiльки пошвидше, бо таки добре менi живiт корчi зводять". А Тетянка тодi пiдходить до мене та так радiсно: "Ми тепер, -каже, - тату, багатi стали. В нас у стайнi аж пара коней сто©ть". Вийняв я батiг iз-за сволока, дай, думаю, пiду подивлюся, що воно там за конi такi об'явилися? Пiдходжу до хлiва, чую - iржуть. Видно, господаря зачули. Побачили мене - притихли. Дивлюся, аж то мiй Микола i Тетерин Федько. Стоять, понасуплювалися, куди та й ржачка подiлася. Питаю я свого: "Ви по©ли борщ i весь обiд?" Мовчить. Я знову питаю: "Ви по©ли, кажiть? Бо так зараз батогом одрепiжу, що й на травичку не сядете!" Мiй тодi й каже: "Ми - конi. Ми борщу не ©ли. Нам овес давали". Я до ясел, а там вiвса повно. "Як же ви, - питаю, - мiшок з горища зняли?" А вiн: "Ми, тату, коробкою згори носили". Закипiло в мене серце - сiм шкур би з них зiдрав за таку шкоду. Та як згадав, як з мене мiй рiдний батько линтварi дубив нi за що нi про що, - опустив батiг i вийшов iз хлiва. Хай, думаю, хоч мо© дiти небитими ростуть, коли вже менi перепадало". Дорош уважно слухав розповiдi селян, але вiдчував, що вони приходять до нього не для того, щоб розповiдати такi невиннi iсторi©, а що в них на умi е щось важливiше. Вiн допитувався в Сергiя, який, по всьому видно, знав, у чому справа, але той тiльки знизував плечима i прикидався незнайком. Одного разу пiсля того, як дядьки порозходилися iз посиденьок, Дорош не витримав i вирiшив повести iз Сергi╨м розмову, як то кажуть, навпростець. - Скажи менi: чого вони сюди ходять? - запитав вiн, роздумливо суплячи брови. - А я почiм знаю? - щиро здивувався Сергiй. - Ви у них запитайте. - Коли ж вони мене бояться, - спохмурнiв Дорош. Сергiй, що плiв ятiр посеред хати, на секунду припинив роботу, спiдлоба глянув на Дороша веселим оком: - З яко© речi? - У мене таке враження. - О-о, - зрадiв Сергiй. - Потрапили у саму точку. - Тiльки я не можу зрозумiти, в чому тут причина. - А ви пильнiше придивiться, тодi й побачите. - А може б, ти менi прямо сказав? Без загадок? Сергiй сердито перегриз зубами сирову нитку, заплутався пальцями у вузеньких вiчках, i рука його затрiпотiла в ятерi, як спiймана риба. - Те, що в нас у селi робиться, - слiпий побачить, а глухий почу╨. Ви тiльки не ображайтесь. Це я жартома. Само воно в мене з язика виплигу╨. Ви бачите, - продовжував вiн далi уже без насмiшки, - до вас горнуться люди, а це не так легко заслужити. Оксен хоч чоловiк нiби й непоганий, а до нього так не ходять, як до вас. А чого? Бо вiн хитрий. Любить хвостом крутити. I перед районною владою хоче бути хороший, i перед людьми не спасувати. А воно. не завжди вгада╨ш. Воно Радянська влада за народ сто©ть, але в нашому селi з цим дiлом нерозбериха виходить. З такою владою, яку ми ма╨мо в особi Гната, люди не погоджуються. Сесi© проводить для форми, грубiянить, обража╨ людей, одним словом, хазяйну╨, як хоче. Я от часто дивився на вас i думав: невже i вас заставить Гнат танцювати пiд свою дудочку. Як ©здили ми по жом - гарно ви говорили. I про правду, i про добре ставлення до людей. Та слова одне, а дiло - друге. Гнат он теж розпина╨ться, що вiн за Радянську владу жизнь готовий вiддати, а сам ©© ногами топче, за корiнь рве. Кажу вам як комсомолець, е в нашому селi хлопець, змовилися ми: не прикрутять Гната мiсцевi товаришi, по©демо вище правду шукати. Сергiй швиргонув недоплетений ятiр на солому, вийшов у сiни за пряжею. Дорош залишився сам, повний душевного сум'яття. В його пам'ятi виринув давно вже забутий епiзод, бачений ним колись на одному з вокзалiв пiвдня. Серед метушнi, гамору й крику, страшенно© спеки, штовханини, огидно© вокзально© пилюки бiга╨ дiвчинка рокiв шести в бiлiй панамочцi, в труси ках i кричить переляканим голосом: "Бабусю, бабусю!" На ©© личку - жах, очi благальнi i шукаючi. А розкiшна, засмагла, нафарбована, тiлиста пляжанка, що манiжилась пiд зонтиком, суворо крикнула: "Треба було не ловити гав! Велика вже!" В цей час побiля вагонiв, приклавши долонi до грудей, старечою трускою бiгла бабуся в широкому солом'яному капелюсi. Побачивши ©©, дiвчинка закричала ще дужче i сховала сво╨ заплакане личко у рясних складках бабусиного плаття. Потiм взяла мiцно за руку i пiшла за нею, гордо пiднявши голову i блаженно похлипуючи. Iдучи, вона озирнулася i глянула на ту пляжанку, що дорiкала ©й за неуважнiсть, i той погляд був такий ненависний, що коли вiн ковзнув по Дорошевi, то йому зробилося моторошно i вiн вiдчув, що совiсть у нього нечиста. "Я мiг би вискочити iз вагона i допомогти ©й вiдшукати бабусю, - подумав вiн. - Але я цього не зробив. Що ж це таке? Як же це сталося? Я надiявся на крайнiх. Я думав, що хтось там надворi це зробить. А треба було не надiятися, а робити самому. Виходить, у мене ╨ багато слабостей, i виходить, що я не святий i, може, навiть гiрший за iнших". I тодi його охопило почуття палючого сорому, i вiн довго не мiг дивитися в очi людям. Таке ж саме почуття охопило його i тепер, тiльки ще з бiльшою силою. "Так, - розмiрковував Дорош, ходячи по хатi. - Безумовно, Сергiй каже правду. Я вiддався роботi на фермi i не додивився до головного: до загально© постановки, вiд яко©, власне, залежить i моя робота. Коли б я придивився пильнiше, менi б стала ясною непослiдовнiсть у характерi Оксена i його примирення з усiма тими перекрученнями, що ©х допуска╨ Гнат, той в'ялий пiдхiд до справ артiльного життя, той застiй, який пану╨ всюди. Так, так. Лiд треба ламати, i менi здавалося, що я вже це роблю, а виявля╨ться, що нi. Я не з того боку почав. Надiявся сам на себе, а сам багато не зробиш". Дорошевi зробилося досадно, бо вiн спiймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства. "Ну й що ж, - захищався вiн сам вiд себе. - Адже я спрямовую його не'на себе, а для загального добра мого народу... Але лiд треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб вiн визнав сво© помилки i припинив чинити неподобства! Хлопець вiн, зда╨ться, непоганий, але дивак.' Головне, що вважа╨ себе незамiнимим i переконаний, що вiн родився тiльки для того на свiт, щоб бути головою сiльради. Треба за нього взятися. Вiдразу його, звичайно, не скрутиш, отже, доведеться крутити поволi, але щораз все мiцнiше i мiцнiше. А як ми насядемо на нього гуртом, то дiло вийде". В сiнях зачувся гомiн, в хату увiйшов Сергiй i ще хтось у довгому чорному пальтi. Лампа стояла на столi з газетним обгорiлим абажуром, i Дорош не мiг розгледiти обличчя прийшлого. - Здрастуйте, - привiтався прибулий i, знявши кепку, ступив два кроки вперед. Дорош пiзнав колгоспного облiковця Уласа Хомутенка i потис йому широку холодну долоню. Коли Улас вiтався, то вираз його обличчя був такий, нiби йому хотiлося сказати щось наболiле i важливе, i Дорош подумав, що воно стосуватиметься тi╨© розмови, яку вони недавно iз Сергi╨м вели, i вiдразу ж здогадався, що це i ╨ той хлопець, про якого говорив Сергiй. Улас сiв на лаву, але розмови не починав. - Ви, зда╨ться, вчилися в унiверситетi? - запитав його Дорош, щоб як-небудь розпочати розмову. - Так. На iсторичному факультетi. - Кинули? - З об'╨ктивних причин. - Дума╨те повернутися? - Не знаю. Майбутн╨ покаже. Друзi мене кличуть в листах, але я поки що не хочу ©хати, щоб не стати для них тягарем. Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столi, зiмкнув над перенiссям брови. - Менi зда╨ться, що ви трохи не туди завернули. Якщо товаришi вам ладнi допомогти, то нiколи не треба вiдвертатись вiд них. В товаришiв треба вiрити. - Дивлячись у яких, - насмiшкувато сказав Улас i перезирнувся iз Сергi╨м, i Дорош по тому погляду здогадався, що тут iсну╨ якийсь натяк. - Iнодi такий товариш так i говорить очима: вiр менi, вiр, а ти йому не вiриш чомусь. Розмова починала ставати вiдвертою, але ©© перебив Дясмелик, що нагло зайшов у хату в коротенькiй кавалерiйськiй куртцi, обшитiй сивим смушечком, наваксованих чобiтках i шапцi-кубанцi, з-пiд яко© крученим прядивом лiз чуб. - А, пiдпiльний активi - кинув вiн замiсть привiтання i, вийнявши з боково© кишенi обтрiпану колоду карт, ляпнув ©© на стiл. - У "хвильки" хочете? Раз, два, три, чотири. Банда. Якраз на гру. Сергiй, кидай к бiсовiй матерi ятiр, правди все рiвно не спiйма╨ш. Сiдай до столу. В одну мить Джмелик роздягся, кинув на скриню куртку, шапку i, поплювавши в пучки, заходився здавати карти. Дорош дивився на нього здивовано i насторожено. Вiн дещо вже чув про цього зайду i анархiста, знав, що його батька репресували, а самого Джмелика витурили з армi©, та це його не дуже засмутило. По недiлях носив хромовi чобiтки iз шпорами, побрязкував ними на всiх весiллях та грищах, дурманив голови хутiрським дiвчатам, доки не при©хав iз району мiлiцiонер, реквiзував шпори як вiйськове майно i почепив собi на кирзовi чоботи, а Джмеликовi видав розписку. Северин повернув ту розписку назад мiлiцiонеровi i порадив з надзвичайною ввiчливiстю: - Наштрикнiть ©© в клозетi на цвяшок, бо вона менi без дiла. За контрреволюцiйнi балачки сидiв Джмелик у мiлiцi© безлiч разiв i кожного разу присягався пiд розписку, що бiльше вiд нього не почують жодного недоброго слова. Його випускали, i вiн, ще не переступивши порiг мiлiцi©, знову за©дався з ким-небудь. Нарештi всi чомусь зiйшлися на тiй думцi, що його "мiшком з-за рогу вдарено", i перестали звертати на нього увагу. - Гра╨мо на хрусканцi, - уточнив Джмелик умови гри. - Пiсля кожного програшу - п'ять штук. Для вчених лобiв можна прибавити ще п'ять. Згода? - Що ж. Давай, - погодився Дорош, якого заразила Джмеликова веселiсть. - О! Та ти свiй хлопецьi - радiсно вигукнув Джмелик. - А говорили, що ти з монахiв... Що прямо тебе з монастиря - i на партiйну роботу. Дорош беззлiсно засмiявся. Улас присiв до столу, не роздягаючись, i в душi засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу. Сергiй теж хмурився. Мовчки стали грати. Дорош виграв i, пiдсунувши окуляри, попросив Джмелика: - Наставляй лоба. Джмелик, позираючи спiдлоба, нахилив голову. Дорош хруснув його п'ять разiв так, що в хлопця виступили сльози. - Здорово б'╨ш! Не жалi╨ш! - в захопленнi вигукнув Северин. - Коли б менi довелося, я б тобi теж гривеникiв навiшав. - Такий на мене лютий? Джмелик труснув чубом, в свiтi лампи очi його недобре спалахнули. - Давай зустрiнемось в темному кутку, тодi побачиш. Сергiй кинув карти на стiл, сказав, червонiючи: - Ну, ти ось що. Ми тебе сюди не просили. I качай пошвидше, доки тобi дверей не показали. Джмелик усмiхнувся, вигнув красивi брови. - Щось менi нема╨ охоти звiдси йти. Кумпанiя дуже хороша - настоящий комiтет по агiтацi© за Радянську владу. Сергiй рвонувся iз-за столу, але Дороiп схопив його за руку. - Сядь! - крикнув вiн, за©каючись i посмикуючи ши╨ю. Вiд брiв до пiдборiддя стiкала по обличчi нервова блiдiсть. - Ти чого ши╨ю смика╨ш! - визвiрився Джмелик. - Заслав батька мого на смерть, ще й на мене очi витрiща╨ш? - Я н-не знаю, з-за що заслали твого батька, але якщо вiн був такою сволотою, як ти, його слiдувало розстрiляти разом iз тобою. - А ти не жалкуй, - криво усмiхнувся Джме-лик. - Може, нашi стежечки зiйдуться, тодi не розминемося спроста. Так i знай. Вiн накинув наопашки кожушок, начепив на голову кубанку i вийшов з хати. - При╨мних снiв, бандитики! - крикнув, закриваючи дверi. Пiсля його вiдходу в хатi запала гнiтюча мовчанка. Сергiй знову сiв доплiтати ятiр. Улас сказав "на добранiч" i пiшов додому. Дорош, сутулячись, ходив iз кутка в куток, все швидше i швидше, нiби його хто пiдстьобував по спинi гарячими батогами. Потiм сiв за стiл i став читати книжку по зоотехнiцi, очевидно, не стiльки для того, щоб зрозумiти щось в нiй, скiльки для того, що'б заспоко©тись. Прочитавши кiлька рядкiв i не зрозумiвши змiсту, вiн закрив книжку i знову замаячив по хатi. Йому зробилося душно. Вiн розстебнув гiмнастьорку, випив кухоль води, але це не допомогло. Всерединi в нього горiло щось сухе i гаряче. Тодi накинув на плечi шинелю i вийшов надвiр. Десь далеко у Чорному яру шумiли веснянi води, i той шум був iз якимось особливим сердитим сичанням, нiби тi води заливали величезне кострище, що нiяк не хотiло гаснути. Волога темрява валила з Ташанi, густо, як смолою, заливала дворище, так, що в нiй ледве бовванiли хлiв, погрiбничок i верби, що росли на городi. Дорош сiв на призьбi i довго прислухався до нiчних шумiв, якi поволi заспокоювали його, робили яснiшими думки. "Так от, Оксене, ти говорив, що на можеш терпiти насилля над людиною. А що ти будеш робити iз таким, як Джмелик, що вiдверто не визна╨ iде©, за яку ти ладен в любу хвилину вiддати життя, i обiця╨ тобi при╨мну зустрiч у темному завулочку? Даю тобi слово, що в такiй зустрiчi переможцем буде вiн, а не ти. Бо доки ти йтимеш, розвiсивши вуха, та думатимеш про скасування насильств над людиною, та умовлятимеш його, щоб вiн з'©в бубличок i тебе послухав, вiн тобi зверне голову". В таких роздумах Дорош просидiв годину, а може, й двi. Коли вiн зайшов у хату, Сергiй уже спав. На столi стояла прикручена лампа. Недоплетений ятiр висiв у кутку на жердцi. Дорош роздягся i, загасивши лампу, лiг. В хатi зробилося темно, пахло свiжим духом житньо© соломи i не то хмелем, не то запарою для тiста. Дорош закрив очi i приготувався спати, але уява його була такою розбурханою, що сон тiкав вiд нього, i вiн перекидався з боку на бiк. До того ж, мабуть, на вологу погоду, в нього нив бiк, i бiль був такий тупий i непри╨мний, що Дорош не знав, як лягати, щоб заспоко©ти його. - Чого ви не спите? - запитав Сергiй i зашелестiв соломою. Виявля╨ться, вiн також не спав, а тiльки лежав тихо, може, задумавшись, а може, прислухаючись до того, як за хатою вистугоню╨ весняний вiтер. - Нездужа╨ться... Бiк болить. - На тепло, мабуть, бо вiтер iз Чорноморi© повернув. А що у вас за шрам на боку? Колись умивалися, так я пiдгледiв. На фронтi вас поранило чи, може, хто ножем полоснув по п'яному дiлу? - То давн╨, - неохоче вiдказав Дорош i замовк. Сергiй теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповiдання iз життя Дороша, яке було для нього загадкою. - Бачу, не хочете ви зi мною говорити. Та що я, проти вас? - ображено засопiв на соломi Сергiй. Дорош скрипнув лiжком, тихо засмiявся: - Ти, Серьожо, як той стручок перцю: ще не пом'яв його, а вiн уже очi випiка. Ще не встиг я подумати, що тобi говорити, а ти вже сердишся. А того й не зна╨ш, що в життi людини можуть траплятися такi випадки, що без болю ©х згадувати не можна. - Це правда, - з виною в голосi погодився Сергiй. - Тож-бо. Ось ©здили ми з тобою по жом, я все до тебе придивлявся. Скажеш слово, а я його i сюди i туди повертаю, на всi боки кручу, щоб докопатися, що ти за чоловiк, яка в тебе житт╨ва лiнiя душу пройняла. - Ну, i яку ж ви в мене лiнiю знайшли? - Плутану, Серьожо. Дуже плутану. От ти говорив, що мiсто погане, а село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями i в мiстi, i в селi ╨. А ╨ такi, що держава для них - мельниця з калачами. Такi вважають, що вiтер буде мельницю крутити, а калачi ©м прямо в рот падатимуть. Отаких людей треба ненавидiти i вести з ними рiшучу боротьбу. Я, брат, таких людей, де б ©х не зустрiв, смертельним бо╨м б'ю. Воно, Сергiю, на землi ще, на жаль, так влаштовано, що кожен бере вiд життя те, що може взяти, та не кожен вiдда╨ те, що може вiддати. Один проживе життя тихо, спокiйно, а помре, то нiхто й не помiтить, що такий чоловiк i жив на свiтi. А другий такий пiсля себе слiд залишав, що цiлi поколiння про нього пам'ятають. Такi люди входять у велике життя... Багато людей я зустрiчав на сво╨му недовгому вiку, але в пам'ятi мо©й назавжди залишився один чоловiк, i я його не забуду нiколи. Був це звичайний робiтник, слюсар iз харкiвських майстерень. А при©хав вiн у наше село як два-дцятип'ятитисячник колективiзацiю проводити. Такий собi звичайнiсiнький чоловiк, сивоусий, у шкiряному картузi i ростом середнiй. Ну, при©хав, значить, оруду╨. А час тодi тривожний був, неспокiйний. Та ти й сам пам'ята╨ш, уже пiдлiтком, мабуть, був. Уночi так i дивись: там горить, там горить - то куркульня сво© клунi палить, не хоче бiднотi залишати. Менi тодi було рокiв вiсiмнадцять. Комсомолець був, портупею через плече носив, за Радянську владу в огонь i в воду готовий був кинутися, тiльки хмелю зеленого багато в головi було, як от зараз у тебе. Помiтив мене Сазон - так того робiтника звали - i каже: "Хлопець ти молодий, село зна╨ш добре, будеш при менi за помiчника". - "Добре, - кажу, - буду з охотою вам допомагати". Вийняв вiн iз кишенi список, глянув у нього i пита╨: "Де Прокiп Хвиля живе? Куркулити його пiдемо". А в нас у селi рiчка була, така, як оце в вас у Троянiвцi, може, навiть трохи й ширша. От за тi╨ю рiчкою той куркуль i жив. Я й кажу товаришу Сазону, що так, мовляв, i так, куркуль живе там i там. "Веди, - каже Сазон, - показуй дорогу". Пiшли ми. З нами ще чоловiк п'ять активiстiв. Говоримо про се, про те, а Сазон мовчить. Похмурий такий, все щось дума╨. Ось i хутiр показався. Сазон тодi зупинив нас i каже: "Ось що, хлоп'ята. У Хвилi, видать, пугачi такi е, що в головах дiрки роблять. Так що ви, йолочки-метьо-лочки, будьте насторожi i рота не роззявляйте. Ми йдемо до ворога, а з ворогом у пiжмурки гратися нiчого. ╙ у нього два сини, так ви за ними слiдкуйте i, як дiйде дiло до гарячого, - дуло ©м до пупа, i хай пiдiймають руки вгору. Нiчого з ними цяцькатися". Пiшли ми далi. А жив цей куркуль багато. Хата пiд залiзом, двi клунi, двi повiтки, комори, три пари волiв, iз сiльськогосподарського реманенту: лобогрiйка, сiвалки, плуги, шеретовка. Одним словом, здорово жив i кровi з бiдного люду посмоктав чимало. Зайшли ми до двору - нiде нiкого не видко. Пряму╨мо в хату. Ганок дерев'яний, рiзьблений, зеленою фарбою помальований, аж гуде пiд ногами. Тiльки ступили, як назустрiч хазяйська дочка. На ши© намисто, рукава повишиванi, лице червоне, мов калина. Побачила нас i - круть у хату. Ну, ми, звичайно, за нею. Заходимо, а там цiлий погром: скринi порозкриванi, на долiвцi купа одягу, на лавах кожухи валяються, бiля дверей два здоровеннi вузлища лежать, в рядна позакручуванi. По всьому видно, що люди з цi╨© хати тiкати збиралися. Дочка сто©ть бiля скринi, голi по лiкоть червонi руки на грудях склала, чорними очищами так i пропiка╨. Прокiл сидить на стiльчику бiля лави у чорнiй бекешi, смушевiй шапцi - хомут лата╨. Як побачив нас, так дратва i залишилася в зубах. Молодший син - в плечах аршин, закутаний по самi очi в башлик - сто©ть бiля дверей, шкiриться, як вовкодав. "Шукай, - каже, - батьку пиво-меди, комунiя прийшла". - "А ти, я бачу, жартiвник, - говорить до нього Сазон. - Тiльки жартувати будеш iншим разом, а зараз у нас друга балачка з тобою буде". I - шасть руками парубковi пiд кожух. Не встиг куркуленко оком моргнути, як Сазон витяг у нього з-за пояса обрiз iз мережаною ручкою. Крутить його в руках, усмiха╨ться. "Добре ти, - каже, - в дорогу зiбрався, - тiльки припiзнився трохи. Тепер сiдай у кутку i не ворушися, а ви, хлопцi, кидайте на сани куркульське майно та повеземо його бiднотi". Куркуленко сiв у кутку, башлик розв'язав, либиться на весь рот, вуса пiдпруджу╨. "Знав би, - каже Сазонов!, - що ти такий шустрий, я б ту штучку далi заховав". - "А ти не дуже жалiй, - втiша╨ його Сазон. - Ти подумай добре, в якiй стрiсi у тебе ще одна така iграшка захована". Був у того куркуленка ще один брат - горбань. З виду нещасний такий, обшарпаний, подiбний до юродивого. Як зайшли ми в хату - вибалушився на нас, молиться на печi та поклони б'╨. Потiм спустився на лежанку, горб свiй стелi показу╨ i так щось жалiбно-жалiбно спiва╨ та хреститься. Спочатку ми не звертали на нього уваги. Сидиш собi, ну й сиди. А потiм якось глянув я на нього, а вiн переморгу╨ться iз братом: морг - i знову хреститься, морг - i знову хреститься... "Ах ти ж, - думаю, - гад, он який ти святий та божийi Ну, тепер ти в мене не сприснеш". I став я за ним слiдкувати. А тут саме хлопцi приступили до дiла. Одежу несуть, майно списують. Понасходилася повна хата хуторян, допомагають нам свого любимого землячка розтельбушувати, никають по закапелках, щоб дечого прихованого не прогледiти. В хатi галас, метушня, крик. Загавився я. Глядь - а горбаня й слiд прочах. Як на вiдьомськiй мiтлi в бовдур вилетiв. Я до Сазона. Так i так, говорю, втiк горбань. Не догледiв я. Вiн глянув на мене суворо, очима так i задавив. "А ти, - каже, - куди дивився, роззява? Щоб менi горбань був зараз же. Iнакше - революцiйним судом тебе карати будемо". Вискочив з хати, питаю в людей: "Не бачили горбаня?" - "Нi, - кажуть, - бачили. До повiтки пiшов". Я - туди. Вiдкрив дверi - темно. Тихо. Живо© душi не чури. Ех, думаю, обдурили мене хуторяни. Втiк горбань. Тiльки я про це подумав, як щось коль мене в бiк. Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу: дух забило. Потiм хотiв себе мацнути за бiк - i втратив пам'ять. I бiльше нiчого не пам'ятаю. Уже потiм розповiдали менi люди, що знайшли мене непритомного з вилами в боцi... Дорош замовк, схвильовано покашлюючи, потiм устав, налився води (чути було, як вiн жадiбно, спрагло сьорбав ©© а кухля) i знову лiг до лiжка. - А що ж сталося з горбанем? - запитав пiсля довго© мовчанки Сергiй. - Його зараз же спiймали i наган при ньому знайшли. На мо╨ щастя - не скористувався вiн ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. I пiсля цього випадку часто я згадую Сазона i слiв його нiколи не забуду. Вiн, було, завжди говорив: з ворогом панькатися не можна. Його бити треба... Сергiй нiчого не сказав на це. Вiн зрозумiв, до чого Дорошева рiч, i перед його очима постала усмiхнена, нахабна, з примруженими вiдчайдушними очима морда Джмелика. Поснули пiзно, коли по всiй Троянiвцi спiвали першi пiвнi. XVIII Рано-вранцi бiля сiльсько© Ради юртувалося десяткiв два пiдвiд. В темрявi снували людськi постатi. Чулося кiнське пирхання. Над Троянiвкою затихав пiвнячий бiй. З вузьких провулкiв темрява вiдкочувалася на приташанськi луки, залишаючи пiсля себе дрiбну росу на землi, на тинах, на солом'яних стрiхах, на одяговi людей i на кiнських спинах. Високе небо рясним зорепадом струшувало зорi в темну Ташань i гасило ©х там - одну за другою. На тому мiсцi, де стояли пiдводи, пахло свiжими кiзячками i гострим, як спирт, кiнським потом. Крiм троянiвцiв, що видiлялися сво©м високим ростом i дещо уповiльненою вимовою, сказаною нiби мiж iншим лiнькуватою фразою, були приземкуватi, шустрi i говiркi манилiвцi в сво©х куцинках iз дерев'яними закрутками замiсть гудзикiв, гострi на язик i найвигадливiшi на всякi побрехеньки; похмурi, скупi, мовчакуватi залужани з батогами, схожими на вiвчарськi пуги; щирi, добрi i веселi хрипкiвцi, якi дружно встрявали в любу розмову i дiлилися мiж собою не тiльки хлiбом-сiллю, а навiть i тютюном. На цей раз мова мiж дядьками йшла про те, на яку хворобу ©х сюди викликали в таке рання. - Даром стояти не будемо, - сказав низенький манилiвець, поправляючи на головi картузика. - Уже дадуть якесь дiло. Вiн був, мабуть, веселий чоловiк, бо весь час пританцьовував та пiдштовхував лiктем вайлуватого залу-жанина, що стояв собi спокiйнiсiнько, злiгши на воза, так, нiби ви©хав на ярмарок. Вигляд у нього був такий байдужий, що скажи йому зараз, що треба ©хати на край свiту, та й то не здиву╨ться, а лише пiдiйде до коня i скаже: "Ану ж, ногу! Дай ногу!" - подивиться, чи пiдкови при копитi, розплута╨ вiжки, у якi клята худобина "заступила", помаца себе за кишеню, чи досить тютюну та чи вистачить його на далеку дорогу, крикне "н-но" i по©де собi поволеньки. На слова веселого манилiвця залужанин довго не вiдповiдав, бо саме клинцював сало з хлiбом, потiм утерся рукавом, вийняв кисет, закурив i аж пiсля цього обiзвався: - ╞м виднiше, - i кивнув головою на сiльраду. - Воно ясно, що виднiше, - зараз же пiдхопив манилiвець, - та якби знаття, куди ©деш? Сiнця он поклав рептушок, та чи й вистачить? Як у Полтаву або аж на саму Охтирку, то й не вистачить. - Це не iнакше, як за крамом, - пролепетав хрипкiвець. - Там, кажуть, на станцi© чобiт та шапок навалили стiльки, що й на весь район хватило би. Дядьки гомонiли собi та ламали голови, куди то ©м випаде ©хати, а в кабiнетi Гната iшла та╨мна нарада. Завдання, поставлене райвиконкомом перед Гнатом як головою сiльради, було зовсiм не та╨мне i не носило будь-якого прихованого вiд людей змiсту. Навпаки, про нього треба було якнайширше сповiстити всiх селян, але Гнат вирiшив огорнути цей важливий захiд суворою та╨мницею. Тепер вiн сидiв при наглухо зачинених вiконницях, i при свiтлi сiльрадiвсько© лампи обличчя його було суворим i заклопотаним. Зодягнений вiн був як до вiйськового походу: в шкiрянцi, перехрещенiй ремiнцями двох польових сумок, напханих паперами, на головi - кубанка, на руцi пльотка. Проти нього з очiкувальними обличчями сидiли Дорош i Оксен. - Я покликав вас для того, - голосом, повним та╨мничостi, почав Гнат, - щоб ви допомогли менi провести одне м╨роприятi╨ державно© ваги. - Яке саме? - пита╨ Дорош, мерзлякувато кутаючись у шинелю. - Ти вже нас пiвгодини трима╨ш, а про дiло нi слова. А нам сидiти нема╨ коли. Нас робота жде. Гнат вилазить iз-за столу i крадькома йде до дверей, щоб перевiрити, чи не прича©вся там пiдслухувач в образi виконавця або одноокого Кузьми, якого вже не раз було ловлено на гарячому. Пiдозра Гнатова розвiю╨ться: виконавець спить на столi пiд телефоном. Кузьми не чути нi слуху нi духу. Гнат прикрива╨ дверi, стрiля╨, немов з гармати: - Район наказав нам переселяти хутори. I допитливо дивиться на Дороша та на Оксена, щоб побачити, яке враження зробила його заява. - Оце й усе? - щиро диву╨ться Дорош, в'©дливо посмiхаючись. - Нi, Гнат, ти таки оригiнал. ╙й-╨й. По тво©й поведiнцi можна було подумати, що на нас iде вiйною Францiя. - А ти чого баскаличишся? Переселення - це теж вiйна, - рипить шкiрянкою Гнат. - Почина╨ться свайба, - з досадою говорить Ок-сен. - I сiвба, i переселення - все на мою шию. А куди ж я хуторян дiватиму? - По колгоспниках розмiстиш. Ось у мене списки, давай зараз розподiлимо, кого куди. - А хати коли стро©ть? Польовi ж роботи почалися! - Органiзуй будiвельникiв бригаду. Пиши трудоднi, люди тобi хмарочоси возведуть. - Я пропоную переселяти по частинах, - обiзвався Дорош. - Переселити кiлька сiмей, збудувати ©м житло, потiм - слiдуючу групу. А то як усiх розкуражимо - промах може вийти. Це тобi не курку в гнiздо перенести. З людьми ма╨мо справу. - Хе-хе! - блиснув золотим зубом Гнат. - Тебе як послухати - на два роки тяганини вистачить. - А хоч би й так. Спiшити нiчого. - Ну, от що: за переселення одвiчаю я лiчно, i нiчого менi вказувати. Ваша задача обезпечити мене транспортом i розмiстити людей, яких я буду направлять. Гнат сховав список у сумку i встав iз-за стола. - Навiщо ж ти тодi нас викликав? - скипiв Дорош. - Щоб поплескати тобi в долонi? - Згiдно з положенням я повинен з вами радитися, щоб нiхто менi не вказував, що я нарушаю. Ну, ти ©деш зi мною чи нi? - звернувся вiн до Оксена. Дорош швидко застебнув шинелю, шепнув Оксеновi на вухо: - Чу╨ мо╨ серце - нарiже вiн сiчки. Наглядай там за ним. - А що за ним наглядати? Не мале дитя. - Робимо справу велико© державно© ваги, а його одне слово, одна яка-небудь дурна витiвка зможе зiпсувати все. Дави на всi гальма. Хай вiн вiдчу╨, що ми не збира╨мося потурати його неподобствам... Так де, по-тво╨му, краще закладати лiтнiй табiр для худоби: - Треба глянути, чи на конях збруя справна, а то, може, назад тiкати доведеться, - клопотався Охрiм. - Розумному - плач, а дурневi - радiсть, - скосив на нього очi Тимко. - Жалi╨ш? - несподiвано обiзвався Сергiй. - Люди вiк прожили. Прощатися з рiдним гнiздом кому охота? Витрушували б тебе iз хати - i ти б кусався. - Нiчого ©м кусатися. Радянська влада для них добро робить. - Вiдколи це ти таким розумним став? - Тобi хоч i розкажу, то не розчовпа╨ш. - А це ж чому? - Душком вiд тебе антирадянським припаха╨. - А ти хiба з тих, що принюхуються? - Нi, я з тих, що нутром чують. - Ну, зчепилися! - крикнув на них Охрiм. Хлопцi замовкли. Шдводи зупинилися посеред хутора. Гнат, не злазячи iз сiдла, постукав пльоткою у чи©сь ворота. Вийшов пристаркуватий чоловiк у сiрячинцi i рудих розтоптаних чоботях. Побачивши Гната, привiтався коротким "растуйте" i зняв шапку. Гнат, сiпнувши за поводи, осадив коня, що гарцював прямо на дядька. - Надiнь шапку. Я тобi, зна╨ш-понiма╨ш, не губернатор. Дядько поволеньки зодяг шапку i, спершись на тин, очiкувально дивився на Гната. - Обiйди зараз хутiр i скажи од мого iменi, щоб усi збиралися на майдан. Мiтинг буде. Дядько поправив шапку i недовiрливо перехнябив плечима: - Якщо на предмет хлiбозакупки або про м'ясо, то трудно. Не зiйдуться. - Це вже не твоя хвороба, а моя. Роби, що кажуть. - Так вам же, мабуть, швидко треба? Ге ж? - Якнайшвидше. - А я ж не зможу. Ногу ушиб. Уже баба й пареними висiвками обкладала - не допомага. Оксен, що слухав цi переговори, смикнув Гната за рукав: - Чого ти з ним зв'язався? Пошли якого-небудь хлопчика, вiн тобi за десять хвилин весь хутiр облiта. - Ей ти, Васько, чи як там тебе! - крикнув Оксен до гурту хлопчисьок, що юрмилися бiля, пiдвiд. - Ану, бiжи сюди! Блiденький хлопчик рокiв десяти, плутаючись у полах материного пiджака, пiдбiг до Оксена, зупинився, захеканий, i нацiлив на Оксена чорнi, як смородина, очi. Оксен поплескав його по блiдих щоках, якi свiдчили про те, що дитина просидiла цiлу зиму в хатi i не бувала на свiжому повiтрi. Хлопчик опустив голову i пiдшморгнув носом. - В школу ходиш? - Нi. Не ходжу. У нас iз хутiрських нiхто не ходить. - Чому? - До школи далеко, i взувала нема. Оксен грубо, по-чоловiчому, пригорнув до себе хлопчика, зашепотiв йому в прозоре вушко: - Ось переселимо ваш хутiр у село, тодi заживете по-новому. - Правда? - радiсно скрикнув хлопчик, i очi його засяяли, як зiрочки. - Правда. От зараз пробiжи по хутору, клич усiх людей на майдан. Збори будуть. - О, то я такий, що мене тут нiхто iз хлопцiв не дожене. Хлопчик вирвався iз обiймiв Оксена, пiдбiг до сво©х хуторян, що стояли осторонь, щось ©м сказав, потiм заклав два пальчики в рот i гучно, з протягом свиснув по-вiвчарському - i тодi хлопчаки з галасом гайнули широкою хутiрською вулицею, i ©хнi тонесенькi голоси вiдлунювалися якось весело i дзвiнко у свiжому повiтрi. Через пiвгодини майдан став наповнятися людьми. На зеленому вигонi - людське вириво: бiлi жiночi хустки, старi пом'ятi картузи, сiрячини, кожухи, облiз-лi заячi шапки, глухий гомiн, стримане покашлювання, сухий трiск соняшникового насiння. Дiвчата перештовхуються помiж собою, перешiптуються. Парубки стоять осiбно гамiрним гуртом, поводять себе розв'яз-но, по-хутiрському: - Пилипе! - Що? - Куди це вашi худобу порозпускали? Пилип одверта╨ться до тину, застiба╨ ширiньку. - Пастися пiшла, - вiдказу╨ вiн тихим баском. - На чию ж толоку? Варчину чи Марi©ну? - В них обох паша добра... - Варко! Ти не зустрiчала Пилипово© худоби? - На налигач налигала та до ворiт припнула, - граючи очима, теревенить язиката Варка i лiзе собi в пазуху за насiнням. Пилип пiдходить до не© i теж запуска╨ туди руку. Варка не противиться, тiльки осудливо зирка╨ на його широку, мов корито, пригорщ, повну насiння. - Ого! З чужого засiка брати не дурень! - Не збiднi╨ш, - басовито гуде Пилип i знову пiдходить до хлопцiв. Регiт, гамiр, шум. Голоси дробляться, як на ярмарку. На лiвому крилi молодицi та жiнки. Язики як линви, лиця розпашiлi, в них прихована гроза. - Чого трима╨те? Починайте© Нам на роботу треба йти. - ©сти не доварила. В хатi все кидьма. Досi i в печi погасло! - Артеме! Бiжи додому, бо я теля забула од-лучити. Над юрбою мужчин хмарою сто©ть дим. Курять, аж на бiлому свiтi чорно. В них сво© розмови. - Купив оце пiдсвинка, та боюсь, чи не прогадав. - Скiльки ж? - Одну з четвертиною. - Та й як? - ╞сть наче добре. - А моя заболiла, хоч до ветiнара веди. - Жiнка? - Став би я з нею водиться! Корова. До гурту пiдходить рухлявий, як млинок, чоловiк. Рукавом полотняно© сорочки витира╨ збуджене обличчя, крутить головою на всi боки, як зацькований зайчик. - Складай, браття, добро в чували. Правлять на Т]роянiвку. - Не мають такого права. Живемо, де хочемо. - Еге. Стануть вони в тебе питати. - Батьки нашi тут жили, дiди, а тепер за вiтром вiйся? Нiчого собi придумали! - Та пропади воно пропадом! За чим жалi╨те? В цiй глушинi вже вовками поробилися. - Тобi добре - жiнку на вiз посадив, та й вся рахуба, а в мене дiти. - А про мене, хоч i Соловки. Аби грошi та життя хороше. - Тесе. Починають. Гнат уже стояв на возi, м'яв у руках шапку та висвiчував золотим зубом. - Давай, тiльки недовго, - шепотiв йому знизу Оксен. - А то я тебе знаю: тягтимеш, як невiд з моря. На тлi неба постать Гната вигляда╨ монументально. - Товаришi колгоспники! - почина╨ вiн серед загально© тишi i замовка╨. Лице його морщиться в пошуках потрiбних думок i слiв. - А также трудова iнтелiгенцiя! - нарештi дода╨ вiн. - Наближа╨ться свято - день Першого травня. I ми, товаришi, взяли зобов'язання, як по надоях, так i по польових роботах. I ми це зобов'язання - кров з носа, а викона╨мо. Вже сьогоднi я╨ць по сiльрадi здано на сто двадцять вiдсоткiв, i тут велику роль вiдiграв актив. Яйця, товаришi, здали всi. В заднiх рядах, де стояли парубки, пробiг легенький смiшок. Оксен торкнув Гната пужалном по чоботi: - Говори по сутi! Що ти мелеш? Гнат здивовано глянув униз на Оксена, потоптався на возi. - Тепер, товаришi, вiдносно шкури. Ферма в нас була слаба, породистих корiв не було, а тепер у артiлi ╨ новий завфермою, вiн це дiло повернув. Шкуру да╨мо регулярно, м'ясо також. Але цього мало, товаришi© Ми мусимо йти вперед. А як же ми будемо йти, коли ви живете на хуторi, п'╨те самогон, гра╨те в карти i не прийма╨те жодно© участi в громадському життi села? Та ви зна╨те, як ви живете? Ви, зна╨ш-понiма╨ш, живете, як дикуни... - А ти чого при©хав до нас, коли ми дикуни?! - На сво© колеса поглянь, розумака який ви-ськався! - Ти ще, може, й про бога будеш тутеньки говорити?! - Чого на нього дивитися? Тягнiть його з воза! Натовп завирував, заколихався, заднi напирали на переднiх, i жива хвиля людських тiл, все скаженiше розгойдуючись, накочувалася на вози. Жiнки, що стояли попереду, вже дихали пеклом i шукали рукам роботи. Червонi, спiтнiлi обличчя ©х звiрiли, очi палали, як у тiчкуючих вовчиць. Деякi уже хапали Гната за галiфе i тягли з воза. Розлюченi обличчя, перекошенi криком роти, розпатланi голови - все це насувалося на Гната вiдьмацькою перезвою, так що вiн не знав, що робити, i тiльки одмахувався шапкою, яку тримав у руцi. Оксен, бачачи, що справа поверта╨ться погано, вискочив на воза, пiдняв над головою батiг. - Ану! - крикнув вiн, напинаючи на ши© жили, i лице його зробилося блiдим i рiшучим. - Чого дерете горлянку?! Жiнки, ошелешенi несподiваною вихваткою Оксена, вiдхлинули назад. Вони зрозумiли i вiдчули, що такого з воза стягти не вдасться. - Ми при©хали переселяти хутiр, i ми це зроби-мо© - кричав Оксен - Раз уряд постановив - буде виконано© А ви подумайте як слiд, то самi зрозумi╨те, що це для вашо© користi робиться. Мiж людьми запала тиша: вiдверте повiдомлення Оксена приголомшило ©х. Оксен зрозумiв, що тепер не можна тратити нi секунди, i, озирнувшись, зустрiвся поглядом iз Сергi╨м. Той, очевидно, зрозумiв, у чому справа, i, працюючи лiктями, став пробиватися помiж людьми на майдан. Вскочивши у перший двiр, вiн скинув чоботи i спритно, мов кiшка, полiз на дерево, що росло бiля хати. Люди, зата©вши подих, дивилися на нього здивовано, не розумiючи, що вiн хоче робити. Долiзши до товсто© гiлляки i схопившись за не© руками, вiн розгойдався i, вигнувшись тiлом, плигнув на хату, став зривати з не© парки. Люди все ще не могли отямитися. Враз гребля прорвалася, i всi ринули на подвiр'я, запрудивши його за одну секунду. На майданi залишився тiльки один Гнат з двома сумками через плечi i кубанкою в руках. Оксен засунув батiг за халяву i наказав троянчанам, щоб вони розбирали слiдуючi хати, але не бiльше трьох. - Перевеземо цi, а потiм за iншi вiзьмемося, - кинув вiн на ходу. - Як? - здивувався Гнат, що вже трохи прийшов до тями i вже мiг вступити в сво© службовi функцi©. - Менi сьогоднi зведення треба давати по переселенню в район. Що я напишу? Ти, зна╨ш-понiма╨ш, менi м╨-роприятiе не зривай. Хлопцi, роз'©жджайтесь зараз по всьому хутору, i щоб до вечора всi хати були порозкиданi. Людей iз майном перевозьте до Троянiвки, там ©х зустрiне секретар iз списком i розтлумачить, кого куди розвозити. - Хiба ж ми за день усiх перевеземо? - засумнiвався шустрий манилiвець. - У них же i свинi, i корови... - Свиней хай гонять пiшим порядком, - розпорядився Гнат. Оксен взяв його за лiкоть, недобре ворухнув очима: - Ти що? Зовсiм з глузду з'©хав? Коли ж та свиняка до Троянiвки доб'╨ться? Та вона ж як пройде п'ятнадцять кiлометрiв, так на ©й одна щетина зостанеться. А сало на дорогу з потом викапа╨! Нi, ти, Гнате, в це дiло не мiшайся. Давай призначимо когось iз хутiрських дядькiв старшим по переселенню, хай вiн i розпоряджа╨ться. А ти завалиш усе дiло. Тут по бритвi ходити треба, а ти - шарах з усiх чотирьох. Так не тiльки ногу, а й голову розпанахати можна. Сам бачиш - дядьки вогнем дихають. - Що?! Ти хочеш, щоб я Радянську владу передоручив якомусь хуторянину?! Та нiколи цього не буде! ╞дь у село! Операцi╨ю буду керувати я лiчно. В дворi мiж тим колобродило i сатанiло, жiнки кричали всi разом i сучили на Сергiя кулаками, а вiн спокiйно собi походжав по хатi, як той чорногуз, не звертаючи уваги на ревiння юрби, робив сво╨ дiло. Розпатлана господиня бiгала навколо хати з дрючком, виширювала гороб'ячi гнiзда, а до Сергiя дiстати не могла. Слiдом за нею ходив оранжево-рижий котяра i, зачувши розтривожений гороб'ячий дух, нявчав так, нiби з нього живцем здирали шкуру. Люто вигинаючи спину, точно так, як господиня, вiн дряпав лапами землю i, задравши голову, хижо свiтив на стрiху кровожерними очима. - Ось послухайте, тiтко, - гомонiв згори Сергiй. - Обживетеся на новому мiсцi, так ще мене й у гостi покличете. - Хай тебе чорна яма кликне, харцизяко! Щоб тобi руки й ноги петлями поскручувало! Щоб тебе чорнi п'явки поспивали, як ти мене отак роз-о-ря-я-╨ш! - завила тiтка, похитуючи з боку на бiк скорботною головою. Юрба ще трохи погомонiла, потопталась i, бачачи, що вже нiчого не зробиш, стала поволi розходитися. - Що ж, хлопцi, крути-верти, а переселятися доведеться, - гомонiли в юрбi. - Хоч би садибу дали таку, як треба. - Менi якби бiля рiчки, щоб качок розвести. - Такого вгiддя, як тут мали, навряд чи дадуть. Як подумаю, що ви©жджати треба, так по серцю й рiзоне. - Воно так. Де ворона не бува, а летить туди, де гнiздо звива. За кiлька хвилин двiр опустiв. Одна лише дiтвора з подивом i навiть iз веселiстю дивилася, як розбирають хати. Троянiвцi, хрипкiвцi, манилiвцi та залу-жани уже не зустрiчали того опору хуторян, який був ранiше, i робили сво╨ дiло спокiйно, розважливо, по-господарському. Кожен з них був сам господар i розумiв, що перевезти хату з мiсця на мiсце - це дiло не просте. Тому хати розбирали ретельно i обережно, намагаючись не пооббивати нi одвiркiв, нi дверей, нi вiконних рам, бо все це кошту╨ грошей, а ©х нелегко заробити. Пильнувалося також, щоб