и. Вiдкривши дверi, привiталася i на одну тiльки мить, на одну невловиму мить, постояла в дверях, нiби непрошена чужа гостя; i якось страдницьки, болюче-материнськи кiлька раз сiпнулося в не© пiдборiддя, i гiрким осiннiм туманом заступило очi. I хто зна╨, про що думала ця стара мужня жiнка, яку все життя здоганяло горе, а вона проганяла його вiд себе- коли зiтханням тихим, коли задумою мовчазною, сльозою гарячою, пролитою вночi на самотi, щоб нiхто не бачив, а коли й пiснею тужною про ту ча╨чку-небогу, що вивела ча╨няток при битiй дорозi. Може, в цю коротку мить пiк ©© жаль, що проводжа╨ вона рiдного сина з чужо© хати, з чужого двора, може, стало ©й не по собi за те, що принесла вона загорнуту в полотнинку стареньку латану пару синово© бiлизни, а може, як стара жiнка, що бiльше, чим молодi, знала життя, розумiла вона те страшне горе, яке насувалося на всiх людей, забирало вiд не© сина i руйнувало його таке коротке, як сон, щастя сiмейних любощiв... - Тимку, я тебе любитиму, з усiх дорiг виглядатиму, - тихо проговорила Орися, нiжно беручи його за смуглу, таку дорогу i милу ©й руку, на долонi яко©, як заклепки на плуговi, виблискували мозолi. - Буду день i нiч долю просити, щоб ти живим зостався. А не дай бог чого - i мо╨ життя пропаще. Бiльш у свiтi я вже нiкого не полюблю... Вiн в знак вдячностi обняв ©© за плечi i поцiлував мiж брови, але дивне i якесь несподiване почуття оволодiло ним - почуття, якого вiн нiколи в собi не пiдозрiвав i навiть не мiг припустити, що воно могло народитися в його душi. Вiн вiдчував, що вiд оцi╨© хвилi, на оцьому самому мiсцi вона вже зробилася для нього чужою, що вони зараз розлучаються, i вона буде жити якимось сво©м, не вiдомим для нього життям, а вiн буде жити сво©м, i що на вiдстанi навряд чи зможуть вони перемовлятися серцями так, як би при тiй умовi, коли б вони були разом. I хто зна╨, чи зрозумiють вони одне одного, вiддiленi безмежними просторами долi, чи залишиться мiж ними той пал, що живив ©хнi почуття одне до одного, чи затухне, загасне, замре, витравиться часом, вiйною, горем i нещастям. Орися була для нього чужою тому, що залишалася тут, у рiдному селi, а вiн iшов хтозна-куди, де кожну хвилю його могли вбити, i оце саме поняття "вбити" було для нього ще неясним, i вiн думав так тiльки тому, що йшов на вiйну, де, як говорять старi люди, убивають, але як убивають, якi тi мертвi люди, що падають у бою, для нього було неясним, незрозумiлим, i вiн, дивуючись сво©й самовпевненостi, нiяк не мiг допустити, щоб його могли вбити також. Не допускаючи цього, вiн, проте, iнодi помiрковував, що, припустимо, його вб'ють i тодi Орися вийде замiж за iншого i буде жити з iншим, i ця думка народжувала в його душi страшний бiль, розпалювала ненависть до тi╨© несправедливостi, яко©, проте, не можна обiйти, бо вона заведена залiзним законом життя; несправедливостi, яка полягала в тому, що як же може хтось любити його Орисю, його дружину, його кохану, як може хтось любити i жити з нею, яке вiн ма╨ на те право, коли Тимковi цього не хочеться, коли вiн проти, коли вiн, саме вiн, любить Орисю найвiд-данiше, найсильнiше i вона повинна належати тiльки йому i бiльше нiкому. Це почуття охолодило його розлуку, i вiн прощався з Орисею теж швидко i коротко. Але тут, уже перед тим, як вони мали розiйтися. Орися раптом витягла iз пазухи якусь малесеньку рiч, загорнуту у вишиту по краях хустиночку, i соромливо, iз знiченою посмiшкою на вустах, сунула йому в руку. - Що це? - запитав Тимко, промацуючи щось м'якеньке, що пружинило пiд пальцями. - То я тобi шматочок коси вiдрiзала... Щоб ти нe забув мене... - Вона опустила очi, i на ©© вiях затремтiли свiтлi крапельки. I ця напiвдитяча витiвка так схвилювала Тимка, що вiн довго не мiг вiдiрвати вiд сво©х грудей Орисю i почуття вiдчуженостi хтозна-де й подiлося. Вiн все мiцнiше i мiцнiше стискував руками ©© вузенькi плечi i жадiбно, як очманiлий, принюхувався до соняшникового запаху ©© волосся, щоб пронести його iз собою всiма тими дорогами, якими йому доведеться пройти. Потiм вiн вiдiрвав Орисю вiд сво©х грудей i, за сво╨ю звичкою, не озираючись, побiг доганяти пiдводу. Але коли вiн уже догнав i хотiв уже плигнути на не©, то озирнувся i побачив Орисю, яка стояла на тому ж самому мiсцi, тримаючи в руцi бiлу хустину. На тлi голубого, нiжного, прозорого, свiтлого неба вона виглядала як молоденька тополя, яку зненацька вдарило грозою i залишено напризволяще на розпуттi. Догнавши пiдводу, Тимко скочив на гарбу i лiг на солому, пiдклавши пiд голову руки. - Стiйi Яйця подавиш! - злякано вихопив Охрiм свою торбу з харчами. Розчуленi прощанням з рiдними, односельчани довго ©хали мовчки, але потiм п'яненький Панас Гичка, що був аж задрiмав пiд тихий, рiвномiрний скршi гарби, прокинувся, мотнув чубом, приладнав до грудей гармошку. - Е, це дiло нi к лихiй годинi не годитьсяi Чого це ви носи повiшали? Ану, заводьте краще пiснюi Кiлька чоловiк вiдкашлялось, стало пробувати голос, спочатку несмiло, нiби соромлячись, а потiм все смiливiше i смiливiше, i, нарештi, хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як свiт, сумну, як людська доля, давню солдатську пiсню: Ой тиха вода та каламутна та й бережечки зносить... I тут же до заспiвувача при╨дналися рокiтливi баси, лягали на степ сумним мелодiйним гудiнням: А молоденький та й новобранець Та й полковничка просить... I попливла служива пiсня над широким степом, понад припеченими сонцем хлiбами - то затихала, наче в'янула вiд горя та суму, то знову гучнiла i набиралася сили, i котилася хвиля за хвилею, гук за гуком, безмежна, невичерпна, як сила землi, всесильна, невмируща, як саме життя, i слухав ©© степ, принишклий, лагiдно-суворий, слухав i мовчав у невимовнiй зажурi за сво©ми синами, що ©хали туди, де вже слався дим i щемiли свiжi рани людей, облитi гарячою кров'ю. В'еться степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слiд хижого звiра, плазу╨ помiж сивими кущами полину, гiркого, як материнськi сльози; тихо тюпають конi, поскрипу╨, як чумацька мажара, гарба; стоять при дорозi женцi, приклавши до очей долонi, витирають рукавами пiт, пильно вдивляються в про©жджаючих... "Отак же десь i мiй пiшов. Чи вернеться, чи, може, впаде посеред поля - i не оплаче його мати, не поцiлу╨ в холодне чоло жона, вибiлять дощi козацькi костi, а вiтри розвiють прах, i нi горбика, нi могилки, нi прикмети не знайдеш, де те╨ тiло смерть спiткала..." Синi╨ небо, пливуть i пливуть по ньому хмарини, зеленiють на землi га© та дiброви, мрiють у тремтячому маревi далекi села, наставивши в небо чорнi ратища колодязних журавлiв; пасуться на стернях отари худоби, пахне дозрiлими хлiбами, i тихо-тихо всюди, тiльки пiсня тужить та скаржиться та маленькi пастухи, поспиравшись на кийки, махають картузиками вслiд пiдводi. Вiдпусти ж мене, та й полковничку, Та й iз полка додому... Ой заплакала та й заридала дiвчина за мною... перекрива╨ сплав голосiв Панас Гичка. - "Дiвчина за мно-о-о-о-ю-у", - гуде, як у бочку, Микита Чугай, обiпершись широкою спиною об драбину i примруживши очi. Охрiм сидить, вчепившись рудами за полудрабки, трясеться на груддi разом з гарбою, аж голова пада╨, жили на сухiй ши© понабухали, рот скривив - немiчного голосу його не чути за басами, але покривленому ротовi видно, що вiн також спiва╨ i призму так старанно, що аж потом облива╨ться i час вiд асу витира╨ його рукавом. Денис ду╨ так, що груди його видзвонюють мiддю, а лице робиться червоно-фiолетовим. Тимко лежить на спинi, розкривши очi, мова його кача╨ться сюди-туди по соломi в такт юрбi, а перед ним голубi╨ небо, небо i небо, i пливуть "нiм видiння, недавно баченi, пережитi серцем, болю, хвилюючi, як примари тривожних снiв. То немов о©ть вiн на Бе╨вiй горi i, прощаючись, дивиться на до й на братову виглянцювану держаком вiд вил олоню; то пахне йому рiдною оселею, застояним велим духом запареного хмелю; то затуманений зiр жадiбно маца╨ в зеленому шумовиннi верб за горою червоний бовдур рiдно© хати; то бачиться йому Йонька що, чортихаючись, бродить по двору i шука╨ люльку, яку вiн, запрацювавшись, засунув у тин i тепер може згадати, куди вiн ©© подiв; то мати, що ви©ла з хати по воду, стала бiля колодязя i сто©ть, замавшись, дивиться на Бееву гору, за яку по©хав ©© н; то кущик трави з гарненькою невiсточкою, яку вiн обережно обкошу╨; то уявля╨ться йому, як вони Марком iдуть з роботи i ©дять кавуна, вкраденого на баштанi, обом по бородах тече солодкий холодний iк, вони стрiляють один в одного червоними зернятками i смiються; то, нарештi, прокинувшись уранцi, вiн чу╨, як Орися торохтить у хатинi кочергами, звiдки пахне пiдпаленим свiжовипеченим хлiбом, i, вiдкривши очi, бачить на лавi торбу, пошиту з новенького рушника, напхану всяким ©ством на дорогу... Та й нехай плаче, та нехай плаче, Та нехай собi тужить, а молоденький Та й новобранець три годи послужить... - Плине пiсня, i знову поскрипу╨ гарба, тюпають конi, крешуть копитами засохлу, потрiскану вiд спеки землю. Ой служив службу та во╨нную та й став помирати... I став же вiн та перед смертю дiвчину бажати... I ця старовинна пiсня нiби прорвала щось всерединi в Тимка, вiн уткнувся лицем у солому i тихо, беззвучно заплакав. I це були першi i вже останнi сльози за всю вiйну. - Ет, завели яко©сь поминально©, - незадоволено скривився Марко. - Давайте весело© почнемо! - У нас нi весела, нi сумна до дiла не вийде, - люто сплюнув через полудрабок Панас. - Он вiн усю службу псу╨, - показав вiн на Охрiма, що саме вiдкашлювався, як дячок на криласi, готовий втрутитися i в веселу пiсню. - Хiба з ним можна спiвати, коли вiн тягне, як цапа за хвiст. - Бо трясе-е-е, - виправдовувався Охрiм, не випускаючи з рук драбини та пiдскакуючи на полудрабку. - Ти сядь на мо╨ мiсце та й побачиш, який воно тодi звук вийде-е-е... - Та хiба в звуковi дiло? Бик тобi на вухо ратицею наступив. От що. - А тобi не наступив? - спалаху╨ Охрiм. - Я он у фiнську вiйну першим заспiвувачем був на всю дивiзiю. Командир завжди говорив: ану, Охрiме Сазо-новичу, дайош пiсню! I що ти дума╨ш, не давав? Раз отак пiшли стро╨м, i затяг я пiсню... "Ах, да спомним, братцi, ми кубанцi", а тут, де не вiзьмись, командир корпусу ©де. Зупинив машину i пита╨: "Це товариш Горобець спiва?" - "Так точно©" - вiдповiда╨ йому командир дивiзi©. "Об'явiть йому персональну подяку од мого iменi за хорошу бойову пiсню. Я, - каже, - сам за©ду послухати, як спiва╨ товариш Горобець". - Та й за©жджав? - Одбою не було. При©дуть iз старшиною, принесуть ящичок розморожених я╨ць, щоб я, значить, iз голосу не звихнувся, - i крой, Ванька, бога нет! Всi хлопцi спирт п'ють, а я яйця. Що зробиш? Так начальство наказу╨. - Виходить, iншi воювали, а ти тiльки пiсеньки виспiвував? Добра в тебе була служба. - Е, на службi як на службi. Було так, що й воювали, а було так, що й спiвали. Ось побудеш, то сам побачиш... - Ну, тепер така вiйна заварилася, що для тво©х спiваночок навряд чи знайдеться час. - А чого не знайдеться? Добрий спiвака всюди потрiбний. - Як був я пiд Наричем, а потiм пiд Бараничем"- несподiвано обiзвався Павло Гречаний, що був за машталiра i вiз новобранцiв на призовний пункт. - Ня-а-а. А снаряд як ударить... А я ©м кашу... Про©хавши з пiвгодини мовчки, додав: - Повiриш - так i похололо всерединi... - Дядьку, а врукопашну з нiмцями вам доводилося сходитися чи нi? - пiдпрягся зараз же Марко. - Я при кiнних батареях був... - вiдповiв Павло, I нiхто, звичайно, з тако© заяви не мiг зрозумiти, довелося йому сходитися з нiмцями врукопашну чи нi, хоча дiйсно всi знали, що iмперiалiстичну вiйну вiн служив ©здовим. Хлоп'яга вiн був здоровий, покладистий, аби вiрьовка добре зсукана - за пару бичкiв Цпотягне. I досi ходять по селу давнi легенди про страшну Павлову силу. Кажуть, що як повернувся вiн ©в вiйни, то батько дав йому в спадок молоденьку лошадку. По©хав нею Павло за снопами на сво╨ поле, наклав гарбичку, цьвохнув конячку батiжком, а вона смик-смик i на мiсцi. Випрiг тодi Павло худобину, зв'язав черезсiдельником голоблi, поплював у руки, налiг грудьми i потяг гарбу до села. А в цей час ©хав назустрiч йому Бовдюг та й пита╨: "Ну що, Павле, як воно хазяйну╨ться?" - "Та от, - показу╨ Павло на гарбу, - як воно бiдна скотина й тягне, коли я й то втомився". Друга не менш поширена в селi легенда була про те, як вiн, повертаючись iз служби, не мiг знайти Троянiвку. У Полтаву його привiз по©зд, далi треба було добиратися пiдводою. Знайшов Павло хурщика та й пита╨: "Куди, дядьку, ©дете?" Той подивився на солдата, оглянув його з нiг до голови та й каже: "В Троянiвку". - "То пiдвезiть i мене". - "Сiдай, коли ти справдi туди ©деш". При©хали вони в Троянiвку, Глянув Павло сюди-туди - щось наче не те. Пита╨ Павло в прохожого чоловiка: - Це Троянiвка? - Троянiвка. - А де ж тут Настя Гузiйка живе? - А навiщо вона тобi? - пита╨, усмiхаючись, дядько та мiрку╨ собi, що коли солдат свататися при©хав, то можна буде з нього i на могорич узяти. - А на те вона менi потрiбна, що моя хата якраз бiля ©© хати сто©ть. -Е, -каже селянин, -нема╨ у нас нiяко© Настi Гузiйки. ╙ Губиха, Здориха, Семигласна, а Гузiйки нема╨. Це ти хоч i в кого завгодно поспитай, то любий тобi скаже, що тако© в нашому селi нема╨. "От яке дiло, - дума╨ собi Павло, - три годи як з дому ви©хав, а вже позабували мене люди, i вже не знайду, де моя хата сто©ть". - Може, тут позицi© були та мою хату снарядом рознесло або спалило? - Та нi, - каже селянин, - такого не було. Правда, проходили якось цигани через село та в Хоми Негуляйвiтренка коня вкрали. Ото i вся позицiя. А так усе спокiйно. - Так ви мене таки не пiзна╨те? - пита╨ Павло та пiдсува╨ на потилицю шапку-плетьонку, гадаючи, що так його дядько швидше пiзна╨. Дядько пiдiйшов крокiв на два ближче, потiм вiдiйшов крокiв на два дальше, подивився прямо, поглянув збоку, а тодi й каже: - Та щось таке менi в головi манжуриться, а от що саме, то нiяк не доберу. А ти часом не Оверка Забийперекиньворота племiнник? - Ба! Ба! - зрадiв Павло. - Так отож я недалеко бiля Перекиньворотiв i живу. Отак як iти до церкви, то церква буде по оцю руку, а ярок по оцю, так бiля ярка ╨ вуличка, i ото якраз у тiй вуличцi i моя хата. - Е, це ти щось наплутав, - не погодився дядько, - бо як отак iти до церкви, то церква буде по оцю руку, а не оцю, а ярка там зовсiм нема╨, i зараз же за церквою Забийперекиньвороти живуть... - Перекиньвороти? - Може, це у вас Перекиньвороти, а в нас Забийперекиньвороти живуть. Я в них прошлий рiк жито молотив, так що добре та гаразд знаю. Ще менi старий Панько i капицю справляв, бо геть-чисто побилася. - Панько?! - аж скрикнув вiд радощiв Павло, бо таки в ©хньому селi дiйсно був дядько, якого звали Паньком, але в ту ж хвилю радiсть Павлова пройшла i вiн надовго задумався, щось, видимо, пригадуючи. - Е, нi, це ви щось не так сказали, - заперечливо закрутив вiн головою. - У нашому селi ╨ Панько, то таки свята правда, але вiн не лимар, а столяр, i якщо ви поб'╨те бича, то це вже вам нiхто такого не зробить, як Панько; а коли порветься капиця, то як би ви не крутилися, а пiдете до Матвiя, бо такого доброго аккураття, як у його шорнi, ви й весь свiт обiйдiть, не знайдете. - До якого Матвiя? - уже присiкувався дядько, собi пiдсуваючи порвану шапурину на потилицю. - а чи ти при сво╨му умi? Ох ти ж горенько, i коновелька як на те нещастя закрита, - розгублено ляпав вiн руками по стегнах. - А то я б повiв тебе до громади, хай би нас люди розсудили. До якого Матвiя? Може, до Вирвикишки? "Що за дивнi прiзвища? Негуляйвiтренко, Забийперекиньворота? Вирвикишка? Таких у нашому селi зроду не було", - засумнiвався Павло i вже хотiв навести справку, але дядько перебив його: - Якщо ти кажеш, що до Матвiя, так вiн зроду не лимарював, а його робота - ярма та дiжки. Це тобi й мала дитина скаже. Кращого бочкаря, як Матвiй Вирвикишка, правдiсiнько тобi говорю, хоч п'ять повiтiв обiйди, то й не знайдеш. - Те-те-те! - жваво втрутився вiзник Лейба, що до цього часу стояв мовчки, спершись на пужално. - Це вже неправда! Це вже нi! Уже кращого бочкаря нiж Давид Каневський, що живе у Опiшнi, нема╨ i в самому Константинополi. До нього з Акермана, з Молдови i з само© Бессарабi© за бочками при©жджають. Щоб я так жив, коли не правда! Якщо вам треба бочку на огiрки або шатковку, то кращо© нiде не купите. Такi бочки, такi бочки, що коти по дорозi вiд Полтави й до Опiшнi, i то не поб'╨ться. - Фi-i-i! - презирливо свиснув дядько i аж поморщився вiд такого Лейбиного вихваляння. - А наш Матвiй такi робить, що коти по дорозi вiд Полтави через Троянiвку i до нашого Решетилiвського у╨зду та й то витрима. - Що ви хвалитесь?! - скипiв i собi Павло. - А наш Панько, дума╨те, гiршi робить? Та вiн такi бочки майстру╨, що сiдайте ви обидва i котiть по дорозi вiд Полтави через Троянiвку i до самого нашого Зiнь-кiвського у╨зду, то нi один обруч не ослабне, нi одна клепка не випаде. - Вай, вай, вай! - пiдскочив як ужалений Лейба i вхопився за пейси. - Вай, вай! Що ти за чоловiк, голова твоя для ярмулки! - А що таке? - здивувався Павло. - Ти Зiнькiвського у╨зду? - Зiнькiвського. - З Троянiвки? -. З Троянiвки. - А це, -постукав Лейба пужалном по землi, - Троянiвка Решетилiвського у╨зду. I довго ще йому тлумачив Лейба, доки Павло нарештi зрозумiв, що вiн таки потрапив у Троянiвку, тiльки другого у©зду. I оскiльки у Павла вже не було грошей, щоб найти вiзника, то вiн вирушив шукати сво╨ рiдне село пiшечки i через чотири днi ходу був уже дома. ...Ось про що думав тепер Марко, дивлячись на дядька Павла i намагаючись спровокувати, щоб той сам розповiв цю iсторiю; але Павло хоч i який там був недотепа, а розповiдати не погодився. Троянчан викликали на призовний пункт на ранок. До Зiнькова залишилося кiлометрiв десять, коли ©х застав у степу вечiр, i вони вирiшили ночувати в полi. Зупинилися пiд балкою бiля степово© могили. Павло розпрiг коней i пустив пастися, а новобранцi зараз же взялися за сво© торби, щоб трохи пiдкрiлитися з дороги. - Давайте складчину зробимо, - повеселiшав Охрiм. - Ваше сало, а мiй хлiб. - Хоч дурний, так хитрий. - Хлопцi, розкладайте манатки, я буду ревiзiю робити, - вихопився наперед Марко. - Самогон заарештовую i дiлю на всю громаду. Тимку, давай сюди свою торбу. - Йому й без горiлки гiрко, - ╨хидно усмiхнувся Сергiй. - Орися тут, а вiн там. Лицар ©де на конi - наречена за хвоста чiпля╨ться. - Заткнись, а то по пицi схватиш, - пообiцяв Тимко, недобре ворухнувши на нього очима. - Ану, тпруськи! - розвiв хлопцiв Микита. - Якi шустрi. . Денис, хекаючи, принiс iз балки оберемок сухого терниння, вицiловував губами подряпанi колючками пальцi. Розiклали багаття, i синiй димок, гнаний вечiрньою прохолодою, послався по землi, облизуючи з обох бокiв чорну могилу. - Слухай мою команду! - вигукнув Марко, уже тут призвичаюючись до вiйськового дiла. - Сало - на спички! Денис вистругав таку, що на не© можна було настромити цiлого бика, пiшов до гарби, довго рився там, потiм повернувся, поклав перед Охрiмом непочату хлiбину, а сам, настромивши на спичку здоровенний шматуряк сала, пiдсiв до вогню. Охрiм здивовано глянув на хлiбину, схопився як ошпарений. - Хлопцi! Денис у мене сало вкрав. Вiддай сюди! - А тобi що, шкода? - поцiкавився Денис, не вiдриваючи спички вiд вогню, на який, розтоплюючись, iз сичанням капало сало. - До чужого не лiзь. Я тво╨© торби не займаю. - Я тобi дав хлiба, ти менi сала. Замiна. - Так це ж хлiбина також моя! - А вона в тебе що, мiчена? - У-у! Гицель... - Хто тут тебе обижа? - пiдiйшов Микита i, вихопивши з вогню жаринку та прикуривши вiд не©, сiв бiля Охрiма. - Он той гайтуряка! Хiба воно людина! Ось пiде в армiю, там iз нього вичинять линтварi. Сонце давно вже сiло в рожевий туман, який ще довго стояв на обрi©, поволi згасаючи i розвiюючись; червонi паруси неба згорталися i спадали слiдом за сонцем кудись у чорну прiрву. Обрiй почала огортати все густiша i густiша темрява, i небо стало схожим на густо розведену у водi синьку; одиноко над старим вiтряком, що мрiяв на белебнi бiля Власiвського хутора, вогняною крапелькою все яснiше i яснiше замерехтiла вечiрня зоря; слiдом за нею, нiби вигорнутий зненацька з гiгантського склепiння печi, сипонув жар, i кожна жаринка, летючи й спалахуючи, зупинилася i повисла всяка на сво╨му мiсцi, весело, яскраво, радiсно поблискуючи. Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева нiч стала оволодiвати i землею; безмежний степ вщухав, корився, нiжнiшав i м'якшав вiд ©© пестощiв; птахи затихали i, згорнувши натомленi за день крильця, сiдали на м'якi гнiздечка, грiючи сво© худенькi вiд роботи тiльця пахучим, ласкавим, по-материнськи нiжним теплом розiгрiто© за день землi; перепели хававкали то там, то там, перекликаючись один з одним, як бадьористi, несплячi сторожi; одноманiтно, безугавно, рипучо кричав десь в улого винi деркач. Все змiнювалося на землi з приходом ночi i робилося та╨мничим, загадковим, прихованим, особливо вiдчутним i особливо сприйнятливим для всього живого: з улоговини тягло теплим вологим вiдпаром, i холоднi трави зараз же вiдчули його, i стали покриватися щедрою росою, i рiзкiше запахли, i серед тих запахiв особливо видiлявся сво©м гiрким, чадним сморiдком полин та волохатий, червоний, шапкастий, з медвянистим душком придорожнiй будяк; з далекого степу горнуло густим духом скошеного жита, що пахло свiжовипеченою паляницею i трiшечки солодом; димок вiд вогнища, навколо якого мовчки сидiли новобранцi, пiднiмався вгору, танучи у свiжинi тепло© лiтньо© ночi; запах його був не такий невиразний i нудний, як удень, коли його забивало сонце, а гострiший, при╨мний, в ньому навiть не вiдчувалося гiркоти, i вiн трiшечки вiддавав холодом, як м'ята. Iнодi новобранцi виразно вiдчували запах дьогтю i кiнського поту - то пахла кiнська ремiнна збруя, що лежала жужмом бiля гарби. В звуках вiдчувалася неосяжна широчiнь степу, вони народжувалися, чiткi та виразнi, але вiдразу ж глухнули, хоч i чути ©х було на великiй вiдстанi. Конi, що паслися спочатку на стернi, перемандрували в улоговину, де було бiльше трави, i ясно чулося, як вони там подзвонюють вуздечками i щипають траву. Одного разу в степу роздався короткий, рiзкий свист, i люди бiля вогнища насторожилися, а хтось iз новобранцiв висловив припущення, що то чоловiк заблудився в степу i зараз прийде на вогник. Та Денис спростував це припущення, сказавши, що то свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук, проте ховрашок, видимо, вiдбiг кудись далi. Зате високо в небi, наближаючись i постогнуючи, почувся iнший звук - гул лiтака, i цей важкий, злорадний, недобрий, настирливий гул, такий мiзерний i нiкчемний в порiвняннi з величчю землi i неба, все ж таки наполохав людей, i вони заметушилися i стали гасити вогнище. Денис схопив у руки галузину i розметав жеврiючi головешки, затоптуючи ©х ботинками. - Ех, Денисе, Денисе! Нема в тебе розуму i на копiйку, - обурився Панас. - Було б же тобi принести цебро води та залити вогонь, а вiн порозкидав по всьому степу, щоб той барбос, який ото деренчить угорi, щоб йому в печiнках деренчало, подумав, що тут цiле вiйсько розташувалося на постiй. - Мелеш ти, Панасе, як з блекоти вискочив, - подав свiй голос Охрiм. - Чи ж тут ╨ коли цебром по воду бiгати, коли вже, може, на нашi голови бонба летить? Денис, незважаючи на сум'яття i тривогу, що охопила людей, розiслав пiд гарбою фуфайку i вкладався спати, а товаришi все радились, що робити i як бути. - Треба когось на вартi поставити. Он хоча б i Дениса. А то вже вклада╨ться. Який раннiй. - Не треба Дениса! - сердито вигукнув Охрiм. - Бо вiн у мене не тiльки сало, а й торбу з'©сть. Тут треба такого, щоб дiло знав. А то он нiмаки парашутистiв скидають... Поснемо, а вони пiдповзуть i перерiжуть нас, як сонних курей. - Тебе як рiзатимуть, ти ж закричиш? Ну, а ми тодi посхоплю╨мося - i латата. - Тут жарти короткi. От коли я був на фiнськiй вiйнi, так трапився зi мною один случай. Погналися за мною фiнни, хотiли в полон забрати. Я бачу: дiло погане, давай тiкати. А тут уже хекають ззадi, уже за рукав мене хватають. Куди менi дiватися? Я - раз i вскочив у дупло... А там дерева ростуть не такi, як у нас, а вп'ятьох не обiймеш. Ну, вскочив я в дупло, сиджу. Вони понюшкували, понюшкували i побiгли назад. Вiдлягло в мене вiд серця, закурив я в тому дуплi i думаю: що ж менi тепер робити? Серед бiлого дня до сво©х не добратися, треба ночi ждать. Ну, звiсно, сиджу, жду. Коли так уже перед вечором чую: рип-рип, рип-рип, рип-рип! Iдуть. Фiнни. Стали бiля мо╨© сосни, i один каже: "Ну й холодно ж у нашому блiндажi, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо". Чую-пиляють. Чиргик-чиргик, чиргик-чиргик. I пилка якраз менi на горло йде... А менi нi присiсти, нi випростатися. Стою заживо уже в трунi. Бачу - зуби виграють перед самiсiньким кадиком, от-от полоснуть по горлу. Що ж, думаю, помру мовчки, як герой... Коли, на мо╨ щастя, стався на ©хнiх позицiях якийсь переполох, стрiлянина. Вони пилку покинули- i латата до себе в окопи. Ну, я, звичайно, вилiз i прийшов до сво╨© частини, ще й трофей iз собою принiс - фiнську пилку. Мав навiть подяку вiд старшини, бо пилка виявилася добрячою. Тiльки з того часу боюся я всього гострого: ножа, сокири, коси i швайки. А чого боюся? А того, що та проклята пилка таки мене черконула сво©ми гострими зубами по ши©. Не вiриш? Так подивися... Ось i шрамик на ши©... - хизувався Охрiм, одгортаючи комiр сорочки i показуючи хлопцям шию. Проте, як вони не приглядалися, як не присвiчували сiрниками, нiхто нiякого шрамика не побачив. Тодi всi вирiшили, що Охрiм, як завжди, бреше, i, розiславши пiд гарбою солому, стали вкладатися спати. Покотом полягали на соломi бiля гарби, розташовувалися по-домашньому: скидали взуття, розвiшували на колесах онучi, блаженно кректали, почухували спини, згадували домашнiх, накурювалися перед сном. - А мiй каже: принеси менi, тату, шаблюку з вiйни, я нiмцiв рубатиму. Мале, а й те розумi╨. -А, що та шабля! Германець он танками iфе, так що зупинити годi. - Зупинять... Ровами обкопа╨мось, - куди пройде? -Це ти хату свою обкопа╨ш. А вiд Романi© аж до фiннiв? - А ти що дума╨ш, у нас танкiв нема╨? Читав, якi бо© в Захiднiй Укра©нi iдуть? Танка на танку лiзе. - Нiмця я знаю. Вiн молодець проти овець... - А що ж! Фiнн i нiмець, вони однаковi. - Кажуть, що оцю могилу татари насипала... - I зовсiм не татари, а запорожцi, - заперечив Улас Хомутенко. - На нiй вони сторожу ставили, щоб здалека татарву видно було. - От ти хлопець учений, то скажи нам - здола╨мо ми нiмця чи нi? - Я хоч i не пророк, але скажу, що кровi пролл╨ться чимало, але нiмця не буде на нашiй землi, бо ще не було такого, щоб хтось перемiг наш народ. - Навидумували всього: танкiв, гармат, лiтакiв - i все на людину. А хiба ©й багато треба? Камiнчиком у висок удар - i нема чоловiка. Кажуть, що дуже мудрий чоловiк оту всю вiйськову технiку видумав, а я мислю так, що якби найшовся такий, що все оте попалив, то був би наймудрiший. - Та й чим би ми оце вiд ворога вiдбивалися? Пампухами? Степова тиша знову заполонила нiчлiжан, i вони примовкли, тiльки з-пiд гарби чулося могутн╨ хропiння. - Хто то? - Денис. - От де чоловiк. Нi вiйни йому, нi турботи... I знову зробилося тихо, тiльки блимали зорi та було чути, як в улоговинi пирхають конi, пощипуючи траву. У вiйськкомат при©хали рано-вранцi i стали там цiлим базаром. У дворi було повно пiдвiд i людей з навколишнiх сiл та хуторiв. Мобiлiзованi вештались iз котомками за плечима; деякi сидiли бiля рундука, чекаючи сво╨© черги, та пiдкрiплялись домашнiми харчами; а деякi, ще не встигши ви©хати з району, уже бродили по двору, шукаючи землякiв. - Красьонiвських нема? - Проходь... - Аз Мостищ ╨? - Завтра будуть... З примiщення вискочив лейтенант iз жовтим невиспаним лицем i червоними очима, крикнув iз ганку: - Троянiвка прибула? - Осьдечки вона! - Шикуйся! Штовхаючи один одного, наступаючи на ноги, вишикувалися. Вийшов писар, зробив перекличку, наказав сидiти на мiсцi i нiкуди не розходитися; лейтенант призначив старшим групи Микиту Чугая. Микита почервонiв, обличчя його зробилося суворим: - Дивiться, хлопцi, щоб нiхто нiкуди. Бо я за вас вiдповiдаю. - Торби ще повнi. Куди ж ми подiнемося? Павло, повiсивши на конячi морди шаньки з вiвсом, пiдiйшов до гурту односельчан. - Народу, повiриш, як на ярмарку, - проказав вiн i сiв бiля Микити. - А чого ви не ©дете додому? - Хай конi трохи пiдгодуються. У дворi гомiн, викрики команд, бiганина, метушня. Бiля ворiт вартовий iз гвинтiвкою, за ворiтьми - жiнки, матерi, рiднi, знайомi сумно, з тугою, в очах дивляться на сiру гомiнку юрбу. Мобiлiзованi ведуть мiж собою тихi розмови: - Куди ж то нас направлять? - Звiсно, куди. Молодих у тил, а нас на передову. - Отак зразу? - А ти думав як? Гвинтiвку в руки - i гайда! - Та я не знаю, з якого вона боку й заряджа╨ться. - Там навчишся. Опiвднi молодих троянiвцiв покликали на медогляд. , У темному коридорчику, просмердiлому онучами, потом i тютюном, роздягалися наголо, соромливо закриваючи руками грiшне тiло, тулилися спинами до холодно© стiни. Денис роздягся першим, убрав голову в плечi i пiшов до дверей, молодецьки рухаючи широченними лопатками. Бiля дверей зам'явся i, повернувши злякане обличчя, дурнувато посмiхаючись, прошепотiв: - Баришень повно. Молоденькi... - Нiзащо не пiду, - заартачився Марко. Тимко, смiючись, ляснув його по голiй спинi, штовхнув у кiмнату. Там ©х зважили на вагах i розпочали огляд. Тимка оглядала молоденька, затягнута в бiлий халатик дiвчина. Вона послухала його трубкою i так близько схилилася до грудей, що Тимковi стало добре чути, як крiзь марлеву пов'язку пахнуть медикаментами ©© коси. Потiм вона вистукала пальчиками спину, груди, ключицi, кiлька раз заставила глибоко вдихнути i видихнути повiтря i, почервонiвши, нiжно провела долонькою Тимка по спинi. - Займалися спортом? - запитала вона, усмiхнувшись замилувано оглядаючи м'язисте, з широкими плечима i тоненькою талi╨ю, смугле, як дуб, тiло Тимка. - Нi, все життя хлiборобством. - Iдiть. Ви здоровий. I коли Тимко вiдiйшов, вона ще раз глянула йому вслiд, i щось жалiсливе промелькнуло в ©© очах. Може, ©й зробилося жаль цього здорового молодечого тiла, що, таке гарне, сильне, красиве, через кiлька днiв буде збите осколками. Але через хвилю лице ©© зробилося знову дiловитим i зосередженим, i вона знову стала продовжувати огляд. Денис, коли його почала оглядати та ж сама дiвчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобi зморшки, як брижi по водi, мружив хтивi очi. - Хвороба у мене ╨ невеличка, - прошепотiв вiн, усмiхаючись. Лiкар здивовано пiдняла брови, вiдвела його трохи вбiк, обличчя ©© зробилося уважним. Денис та╨мниче озирнувся навколо, кошачi очi його заплавали в маслi: - Нас iще сьогоднi не вiдправлять, то, може, вийдеш вечорком? Все одно вiйна... - Марi╨ Iванiвно! Марi╨ Iванiвно! - метнулася лiкар до дверей, де працювала ©© колега - старенький уже невропатолог, але потiм повернулася назад i, вся почервонiвши до ключиць, затупотiла ногами. - Геть! Геть! Геть! - закричала вона, стиснувши руки в кулачки i кусаючи губи. В очах ©© кипiли сльози. Денис вiдкрив спиною дверi i трохи не впав на руки хлопцiв, що стирлувалися бiля дверей. - Чого вона на тебе так кричала? - розпитували вони, обступивши Дениса. - Розмова у нас не склалася, - шкiрився вiн, плигаючи на однiй нозi i зодягаючи пiдштаники. Пiсля комiсi© хлопцiв, уже пострижених, прилучили до команди, що складалася з одних молодикiв, i перевели в лiвий закуток двора. Троянiвцiв старших вишикували i наказали збиратися на марш. - Розлучають нас, - пiдiйшов прощатися Микита. - Випада╨ нам першим пороху понюхати. - Головне - смекалка, - повча©в Охрiм молоде поколiння. - Свистить - лягай, просвистiло - вставай. А ти, Денисе, дивися найпильнiше. Голова в тебе хоч i дурна, так зате високо посаджена. Може черкнуть осколком - i ваших н╨ту. - Ти базiкай довше, то я тобi твою голову i без фронту вiдiрву! - Ну, я жартома, - засмiявся Охрiм i розшвор-кував свого кисета. - Курiть, браття, на дорiженьку та не згадуйте мене поганим словом. Але закурити не довелося: пролунала загальна команда "шикуйсь", i всi з торбинками побiгли до лейтенанта, що стояв посеред двору. Видимо, обстановка на фронтi була складною, тому що нi старих, нi молодих у вiйськкоматi не затримували анi на зайву хвилину. Вартовий вiдкрив ворота - i хлинула в них людська рiка, i пiшли рiднi, пiшли дорогi, потупотiли курною дорогою туди, звiдки не кожний повернеться назад, не кожний побачить дiточок сво©х, не кожний пiсля тяжких мандрiв поцiлу╨ землю бiля рiдно© хати. Вони iшли i прощалися один з одним, низько, по старому звичаю, кланялись близьким та рiдним, i були такi, що тамували сльози, соромилися ©х, а були й такi, що плакали, насуваючи на очi карту-зики, i довго озиралися назад, махаючи руками тим, що залишилися по рiдних оселях. А Павло Гречаний стояв собi бiля. коней, опершись лiктями на полудрабок, i всi якось забули про нього, i нiхто не пiдiйшов, щоб попрощатися з ним. Навколо нього бiгали люди, кричали, штовхалися, перегукувалися, поспiшали, а вiн закляк, як та худобина, якiй болить щось усерединi, а сказати вона про те не вмi╨. За той час, як вiн привiз сво©х односельчан до цього страшного двору, Павло не ©в, не курив, не пив - нiчого не приймала його душа, розчавлена розлукою з людьми... Один Тимко згадав про старого i розшукав його межи пiдводами. - Прощавайте, дядьку, - сказав вiн, взявши його важку, як з дуба, руку. - Передайте рiдним, що нас направили в тил. Обучать будуть. Павло мовчки кивнув головою, потiм жовтуватi пiдвусики його ворухнулися, так нiби вiн хотiв щось сказати, але слово i на цей раз не витислося з його грудей, тiльки щось нiби клекотнуло в горлi, i то ненадовго, та кiлька раз дрiбно сiпнулась нижня губа. Вiн полiз у кишеню сво©х латаних-перелатаних штанiв, дiстав кисет iз тютюном, коробочку сiрникiв, згорнуту вшестеро газету i передав Тимковi. Тимко ще раз потис чорну, шкарубку, з пальцями-цурупалками, руку старого i побiг наздоганяти свою команду. Останн╨, що вiн бачив, прилаштувавшись до колони i озирнувшись, - це мiцну, широку постать старого i його дивно тремтячi руки, що знiмали з кiнських морд пустi шаньки. КНИГА ДРУГА На Вкра©нi свiт не бiлий - Почорнiлий, закурiлий... Копитами шляхи збитi, Снарядами села зритi. Укра©нська народна пiсня I Пiсля вiд'©зду новобранцiв Троянiвка опустiла. Вечорами вже не спiвали пiд дверима дiвчата, не витинали гопака гармонiсти. Як тiльки насувалась нiч, - село пiрнало в темряву i тишу. Люди завiшували ряднами вiкна i наспiх вечеряли при "бликунах". Такими ночами в селi було страшно: на кладовищi тужно кричав сич, i люди, прислухаючись, шепотiли: "Ото вже наклика╨ на нашу голову. А бодай ти подавився". Кузь робив засiдки на кладовищi, щоб ухокати кляту птицю з берданки, та так i не змiг: дурив його сич i знову вирегочувався людям на безголiв'я. На Бе╨вiй горi щось свiтило i витрiскувало сухим житом, а троянiвцi подейкували, що "ото вже пiдлазить германець, щоб запалити село". Лiто стояло сухе, червневими .ночами Ташань кипiла вiд зорепадiв, а людям тiльки дай на очi, кажуть: "Ото бомби кидають, не втримуються й зорi на небi - струшуються". Старий Iнокентiй Гамалiя клявся привселюдно, що бачив, як на свiтанку з Беево© гори текла, як вода, ще одна нечисть: пацюки. Землi не знати. I в кожного з них на ши© хрестик. Не iнакше як германець пiдпустив. Найнеймовiрнiшi чутки гасали по селах та хуторах: нiмцi спустилися на парашутах i палять хлiба в Грунському районi, вирубують лiси, щоб не заводилися партизани; тi, що були розкуркуленi та судженi за Радянсько© влади, тiкають iз тюрем; що нiмця до Днiпра не допустили i погнали назад до кордону; що по радiо цього не повiдомляють через те, що ще не стали на старiм кордонi, а як стануть, тодi буде i в газетах. Нiколи люди не чекали так газет, як тепер, вичитували вiд слова до слова. А вiстi були .невтiшнi: пре нiмець, палить, убива╨, грабу╨. Кожне село тепер готувалося до захисту, створюва лися народнi дружини по боротьбi з диверсантами-парашутистами. В сiльрадi, вибиваючись зi сну, чергував Гнат. Вiн там жив, там спав, туди йому дiти носили ©сти. Жiнка просила, благала, що i ©й, i дiтям моторошно самим вдома, що й хату можуть запалити, i дiтей вирiзати, а Гнат стояв на сво╨му: "Ти, зна╨ш-понiма╨ш, часний сектор, а я за всю сiльраду одвiчаю". Гнат озбро╨ний добряче, так що може битися з цiлим батальйоном: по боках два нагани в брезентових кобурах, за плечима гвинтiвка, при поясi граната i кинджал, що вимiняв у бiйцiв за двi четвертини сала i п'ять пачок махорки. Дорогувато обiйшлося, так зате кинджал! Бика наскрiзь проштрикне. Гнат озбро©вся не тiльки сам, а озбро©в i свою дружину. Ташанський мiст як важливий во╨нний об'╨кт охороняли з берданками i дробовиками Кузь, Бовдюг та Гаврило Вихор. Одноокий Кузьма, який зроду не служив нi в бiлих, нi в червоних армiях, краще справився б з цiпом, а йому дали гвинтiвку i посадили в сiльрадiвському коридорi. На випадок, якщо Гнат засне, то щоб Кузьма його охороняв. Кузьма спочатку дуже нудьгував, а потiм пристосувався: наслав у кутику соломи, принiс iз дому свитину, щоб укриватися, i спав собi всеньку нiч, припере-завши до себе "ружжо", щоб нiхто не вкрав. А щоб Гнат не застав його зненацька, придумав таку механiку: прив'язав до дверей порожне вiдро. Як тiльки Гнат почне вiдмикати дверi та вiдгвинчувати запори, вiдро й забряжчить. Кузьма тодi вста╨ i зустрiча╨ Гната "во фрунт". Треба додати, що звук бляшаного вiдра будив Кузьму в любий час дня i ночi: колись, ще в молодостi, вдарило неборака громом, i на цей звук вiн прокида╨ться й зараз. Без вiдра його розбудити неможливо. Тому порожн╨ вiдро висiло в сiльрадi, в конюшинi i бiля причiлка вдома. Кузьма це пояснював так: коли грiм ударив його в ухо, то в головi у нього щось тренькнуло, i так пiсля того нiби нiчого, тiльки як на грозу, то у вусi почина╨ гримiти, а в головi тренькати. Може, й бреше Кузьма, а може, й правду каже. Ми ж у його вусi не були i не зна╨мо, гримить там чи нi, а що в головi у нього, частенько тренька╨, то про це всi люди й без грози знають. Мiст охороня╨ться пильнiше, але теж не так ретельно. I хто ©хатиме такою глухоманню? Може, яка машина проскоче з Полтави на Зiнькiв раз на тиждень або про©де мiлiцiонер верхи, попросить закурити, запита╨, чи все в порядку, та й скаче собi далi на хутори. Народнiй вартi допомагають хлопчаки: поназбирують повнi пазухи груддя та й давай полохати рибу в Ташанi. Гаврило та Кузь подрiмають пiд перилами, а подрiмавши, скажуть: "Давай ще в сiльраду пройдемося абощо". Дядьки iшли, а хлоп'ята зсядуться, як курчата пiд решетом, та й шепочуть один на одного: - Дивися, он щось ворушиться. - Може, шпигун? - То бур'янина. - Ет, бур'янина. Он глянь - i руки, i ноги. Отак i наглядають, доки дорослi повернуться. Тодi одне з-поперед другого: - Нам якби гвинтiвки, ми б самi сторожували. - Не бо©теся, значить? - О, та ми такi, що оце хоч би i до Чубиного ярка, то й то не злякалися б. Тихо в селi, нi шерхне, нi шелесне, тiльки у темнiй водi рибки висвiчують та далеко-далеко, може, на Пi-дозiрцi, а може, на Горобi©вцi, тужно ви╨ собака. "Ау-а-ууу", - пливе над лугами i тихими плесами i