ира╨ i час вiд часу усмiха╨ться очима. Не розумi╨ того, що вже почалося. Крайнiм в окопi суму╨ Данило Драч. Вiн видовбав таку дiрку, що i на двох вистачило б, а нiяк голови не схова╨, бо дуже високий. Облава йшла на зближення, пострiлiв не було, i вiд нетерплячки Санько вистрелив з гвинтiвки. Застрекотiло з обох бокiв, заляскало. Потривожений снiг iскрився на сонцi. Звiдкiлясь виплигнув за╨ць, заметався в смертельному кiльцi. Кулi слались вздовж яру, i вiн подряпався на урвище. - Санько, он твоя шапка побiгла, - крикнув Зозуля. "А все ж таки молодець, утiк", - подумав Оксен, i це була остання ясна думка. Далi вiн уже не мiг пам'ятати, що ко©лося навколо нього. Стрiлянина не стихала i обхоплювала все тiснiше. Санько стрiляв добре i плигав вiд захоплення: - Дав одному! I другому! Ага! - кричав вiн. Усмiшка не сходила з його вуст. Раптом вiн вискочив з окопу, вихопив гранату i пошпурив кудись за кущi. Куля поцiлила його, вiн схопився за живiт, посунувся в окоп. Нiхто не пiдбiг йому на допомогу - всi вели бiй. Другим упав Шередега, його вдарило в шию. Вiн мовчки сiв у окоп, заплювався кров'ю. Зозуля забрав вiд поранених патрони, зброю i перенiс тим, що вели бiй. За Грицька Притику нiхто нiчого не знав: його не видно iз снiгу, але дуло на тому мiсцi викидалося. Скоро воно перестало викидатись, i Зозуля побiг до Притики. Партизан лежав тихо, вiдкинувши назад голову. Його вбило вiдразу. Вгорi зараз же вiдчули, що з окопу стрiлянина зменшилась, i кинулись по снiгу з криком i гвалтом, але ©х хльоснули ще раз i завернули назад. Кир пiдiйшов до Оксена, мовчки розвiв поли кожанки: вони були в дiрках вiд куль, груди облитi кров'ю. Кир ворушив стеариновими губами, мутнiв очима. - Все, Оксашо! - прошепотiв вiн i важкими руками обняв Оксена. - Вiдвоювався. Тепер вiзьми партбiлет. Вiн тримав полу пiджака одгорнутою, але дiстати з не© бiлет не було сили. Оксен вийняв документ, спалив. Кир кивнув головою, одiйшов кiлька крокiв i вистрелив собi в голову. Зозуля вiдвернувся, i Оксен помiтив, що вiн хреститься, потiм зiбрав вiд забитих патрони i зброю, i вони роздiлили ©© мiж собою. Оксен поглянув на годинник. Було три години дня. В глибинi яру в безпечному мiсцi сидiв старший офiцер i поволi покурював сигарету, дивився, як денщик смажить йому на сковородi свiжу свинячу ковбасу. - ╞х залишилось дво╨, - доповiв йому задиханий фельдфебель. Офiцер сказав: - Пошлiть пластунiв, хай вiзьмуть живцем. - ╙сть, - козирнув вестфалець i хотiв бiгти, та дорогу йому перегородив Джмелик. Сива кубанка з чорним хрестом на потилицi, на кучерях - паморозь, кожушок розстебнутий. Ззаду хека╨ приручений кiнь-красень, штовха╨ Джмелика мордою в спину. - Пане офiцер! ╞х там залишилося тiльки дво╨. Накажiть облавi не стрiляти. Я ©х вiзьму сам. Денщик покинув смажити ковбасу i швидко переклав офiцеровi те, що сказав Джмелик. Офiцер суворо глянув у очi Джмелику. Офiцер зрозумiв: такi очi стають ще веселiшими, коли перед ними кров'ю сходить жертва. - Облавi не стрiляти. Джмелик свиснув, ударив канчуком коня по крупу, кiнь плигнув убiк i побiг униз. "Дивна кра©на, - думав офiцер, -' люди з обличчям варягiв". Джмелик, пригинаючись, побiг помiж деревами, заходячи партизанам у тил. Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрiв, вiн зупинився, сто-рожно роззираючись, пiдбiг до чорного дуба i, ковзаючи хромовими чобiтками по стовбуру, спритно, мов кiшка, видрався вгору. Тепер йому було добре видно, що там робиться. Убитi лежали в рiзних позах, в снiгу виблискували стрiлянi гiльзи. Живих було дво╨. Джмелик приклав карабiн i, примруживши око, вистрелив. Низенький партизан у шинельчинi осiв на мiсцi, клюнув головою у снiг. Другий, у чорному кожуховi, озирався, придивляючись. Брюзкле обличчя його було чорне вiд кровi i землi. Вiн повертався важко, незграбно, мабуть, теж був поранений. "Тепер його найкраще брати", - подумав Джмелик i сплигнув на землю. Перебiгаючи вiд куща до куща, наближався до окопу. Чорний кожушок вистрелив, i куля збила з вершника кубанку. Джмелик упав, вичiкуючи. Над окопом звелося заросле чорною щетиною обличчя. Оксен був поранений. Двi кулi потрапили йому в живiт. Вiн сiв на дно окопу i вiдчув, що слабне. Тодi вiн зiрвав з ши© шарф, розправив його i туго пiдперезався. Млiючи вiд болю, глянув на товаришiв. Вони лежали мертвi. "А тепер i я пiду вмирати", - подумав вiн i, обриваючи об корiння нiгтi, видряпався з окопу. Хитаючись, пiшов на Джмелика. Вiн iшов тихо, без усяко© перестороги, очi його дивились кудись уперед, поверх ворога, i вiн уже був десь там, куди дивився, в iншому свiтi. Джмелик чув його тяжке дихання i запах його кровi; той чоловiк був уже напiвмертвий, i його можна було брати, але Джмелик вистрелив ще раз. Оксен упав, але у ту ж хвилину схопився. Шапки на головi не було, i помiж жовтими пальцями, якими вiн протирав очi, текла кров. Вiн розмазував ©© i шукав ворога. I вiн побачив Джмелика, пiзнав його. Джмелик стояв над ним i дивився, як Оксен тихо осiда╨ на снiг. - Аж ось де схрестились нашi дорiжки. Тiльки ти не вмирай. Дай менi помучити тебе... Оксен мовчки покрутив головою i плюнув кров'ю на блискучий Джмеликiв чобiт, лiг животом на снiг. Тiло його було нерухомим, права рука з пiстолетом витягнулася вперед. Джмелик стояв, опустивши голову. В бiлих кучерях гнiздилося холодне зимове сонце, жилава рука опустила карабiн. - От я i помстився, мiй вороже! А краснюки вернуться, менi наведуть решку. А хто ж правду розсудить? Бачачи, що вже опору нема, що на землi замiсть грiзного партизана Iскри лежить понiвечений кулями труп, з кущiв почали вилазити нiмцi i полiца©. Вони мовчки обступили Оксена i дивилися на нього. Офiцер в супроводi лiкаря-нiмця також пiдiйшов. - Який фанатизм! - обiзвався вiн до лiкаря. - Гляньте, - показав вiн палицею на мертвого Санька, що дивився на них голубими очима, - цей бандит зовсiм дитина. - Одначе вiк не завадив йому бути хоробрим... - вiдповiв лiкар, поправляючи на плечi кручений погон. - Скажiть, - знову заговорив офiцер, - чим ви поясните таку... м-м-м... - офiцер не мiг пiдiбрати слова, вiн хотiв сказати "хоробрiсть", але потiм йому здалося, що це забагато для "бандiтен", - таку....м-м-м, - покрутив лайковими пальцями бiля скронi, - такий... м-м-м, фанатизм? На мою думку, низьким рiвнем розвитку культури? Для них смерть - щаслива необхiднiсть. Неспа? Чи не так? - козирнув вiн знанням французько© мови. - Ось подивiться, - показав на Джмелика, - варяг з обличчя, азiат по кровi, вiд добровiльно вбив свого брата по нацi©. Нiмець нiколи б такого не зробив... Усмiшка у офiцера була презирлива, i Джмелик зрозумiв, що говорять про нього i говорять недобре. Вiн усмiхнувся i глянув офiцеровi пiд брови. Очi офiцера здивовано розширилися, дивуючись нахабству росiянина. Але очi росiянина залишились такими ж: в них так i бурлила вiдчайдушнiс'вь, бiлi зуби смiялись, а жилава рука гралась парабелумом. "Хочеш, я i тобi вжену з десяток", - смiялися бiлi зуби i обiцяли очi. Старенький лiкар розчовпав Джмеликiв погляд. - Ми багато чого не можемо зрозумiти в цiй дивнiй Росi©, - хмурячись, сказав вiн i наблизився до мертвого Оксена. Оксен лежав щокою на снiгу, обличчя його спухло, у волосся понабивалося снiгу. Раптом всi ахнули i стали вiдходити: у Оксена вiдкрилося око: чорне, велике, налите кров'ю, i тут же шарахнув пострiл. Куля тьохнула в кущi, збила снiжок, i вiн тихо осiдав, виграючи на сонцi. - Вiн стрiля╨ навiть мертвий, - тихо прошепотiв офiцер, блiднучи. - Це була конвульсiя, - спокiйно вiдповiв лiкар i знову нахилився i взяв руку Оксена. - Вiн мертвий. - Всiх партiзанен - на машину. Везти в село i виставити напоказ, - крикнув офiцер, потiм пiдiйшов до Джмелика, що сидiв на пеньку, вийняв пачку сигарет, загорнуту в блискучий папiр, i плитку шоколаду. - Маленький нагорода, - засмiявся вiн, фамiльярно поплескуючи Джмелика по плечу. Облава рушила з лiсу. Джмелик сидiв на пеньку, його бiлi брови лiзли то вгору, то вниз. Вiн понюхав сигарети, шоколад, усмiхнувся - закинув у кущi. Заклавши два пальцi в рот, дико свиснув. Почувся трiск, тихе гоготiння, i до нього вискочив кiнь. Пiдiйшов близько, понюхав кубанку, кожушок, тихо заiржав. Верхи на конях з'явилися Гошка, Андрiй, Тадик. Були п'янi. В кожного бiля сiдла телiпалося по зайцю. Гошка вийняв iз широко© кожушини двi нiмецькi фляги: - Ром. На, випий, Северине! Любов до гроба! Ех i награда тобi буде за побитих! - Шворка на шию, - засмiявся Северин. Вершники ви©хали на дорогу. Снiги виблискували на сонцi, слiпили очi, далекi байраки огорталися терновою синявою. Тадик мерзлякувато повiв плечима, i хльобнув iз фляги рому, сказав, прицмокуючи: - Треба накрити Оксенiв виводок. Завтра й перевiша╨мо. Прилюдно. - Нiздрi роздулися. - Настьобуйте коней, хлопцi, треба, щоб Гамалi©ха не встигла нiде втекти iз сво©ми пуцьверiнками. - Нi, не так. - Джмелик повернув свого коня впоперек. - Ви ©дьте на хутiр i спокiйно смажте зайцiв, а я злiтаю в Троянiвку. Я почав, я й докiнчу, - i огрiв коня канчуком. - Клопотатиму перед нiмецьким командуванням, щоб його нагородили хрестом, - святобожно прорiк Тадик Шамрай, дивлячись Джмеликовi вслiд. Джмелик гнав коня бугром, а коли спустився в Да-,". нелевську долину, зупинив. Нiмецька колона з полiцi╨ю ще не вибралася на полтавський шлях: машини буксували в снiгу. "З годину проваландаються", - подумав Джмелик i повернув до лугiв. Кiнь швидко водив паруючими боками, рiзав снiговою корицею пузо. Нарештi вибейкалися на протопти. Проти Оксенового городу Джмелик прив'язав коня до верби, подряпався нагору затерплими вiд ©зди i холоду ногами. У сiнях обтупав чоботи, зайшов у хату. Олена пряла. Боса нога ганяла колесо прядки. Купоросовi очi, побачивши Джмелика, зледенiли. Дiвчинка сидiла на печi в однiй льолi i замотувала в ганчiрку кота, хлопчик годував у клiтцi щигликiв. Вiн, видно, тiльки-но зайшов знадвору: вуха горiли, як стручки перцю. Джмелик глянув на нього i в ту ж хвилю вiдвiв погляд: Оксеновi очi дивилися на нього запитливо, але спокiйно. Джмелик присiв на лаву, поблукав поглядом по стiнах. З канчука на долiвку капала вода. Щиглики попискували в клiтцi, хизувалися червоними штанцями. Джмелик не дивився на Олену, але вiдчував, що його лице пече вiд купоросу. Олена побачила на Севериновiй кубанцi дiрочку, з яко© визирала вата, красивi вологi губи ©© лизнули ниточку пряжi. - Чи куля тебе приголубила, чи на сучок напоровся? - запитала насмiшкувато. Северин огрiв канчуком по чоботу, кинув спiдлоба очi: - Це вiд твого Оксена значок. Я вбив його в Чорному яру. З лиця Олени збiгла кров. Лопнула нитка на пряжi. Хлопчик не закрив клiтки, i щиглики розлетiлися по хатi. Дiвчинка сидiла на печi i спiвала котовi колиско: Чи ти ходиш, дрiмото, Коло нашого плоту. Синя Беева гора... Сон дитинку забира... У роменськi рушнички, У шовковi подушки... Джмелик засунув канчук за халяву, ступнув до дверей. - А ти забирай дiтей i тю-тю з Троянiвки... Твiй Оксен, як вивозив нас на бугри, не передушив нас, малих, i я тво©х не займу... - хряснув дверима. За ним вилетiли надвiр щиглики. Чутка про те, що побито iскрiвцiв i що командир "Iскри" не хто iнший, як колишнiй голова троянiв-сько© артiлi Оксен, облетiла район одним подихом. На прославленого Iскру, що наганяв страх на нiмцiв цiло© округи, iшли глянути з далеких сiл i хуторiв. Уже опiвднi на троянiвському вигонi зiбралося стiльки люду, що полiца© боялися злазити з коней. На майданi сiрячини, кожухи, тужурки, пошматованi шинелi, подертi валянки, в яких стирчать солом'янi устiлки, заячi шапки, вiйськовi кашкети з навушниками з ганчiр'я, суконнi "бурки", обкле╨нi гумою, чадний, iз буркуном, тютюн. Бороди, бороди, бороди. Дiтлахи нудьгують за школою, крадькома курять у рукав. Жiнки загортаються у ветхий одяг, труть очi, пiзнають. А чи нема╨ тут i мого сина, брата чи чоловiка? Мертвi оксенiвцi "сидять" пiд школою, поспиравшись спинами об цегляну стiну. Вони пороззуванi, роздягненi до сорочок. Трупи позмерзались, поменшали. Якась добра душа позмивала з ©хнiх облич кров, i вони сидять свiтлi, чистi. В складках сорочок виблиску╨ снiг. - Кажуть, нiмцi набили аж три машини. - Повезено на Полтаву. Сам бачив. Лежать щiльно, як дрова. - А де ж ©хнiй командир. Iскра? - Он той, чорнобородий, лисуватий... - Як же його зрешетило... - Кажуть, як зачув кiнець, то вийшов з окопу i сам пiшов на нiмцiв. "Брешете, -кричить, -не вб'╨те Сов╨цьку владу. Все одно вона вернеться". - Тихо, полiцай дивиться... - А що менi полiцай? - А цитьте, дiду, нiмчура йде... - А що менi нiмчура? Дума╨ш, я ©х не бив у iмпе-рiалiстицьку? Ось пожди трохи, побачиш, як iз них начнуть жовту мазь давити... - Ходiмо, Пантелеймоне, бо ти, бачу, добалака╨шся, - тягне баба за рукав. -Дай менi на геро©в надивитися, душу пiдкрiпити... - Диви, Оксенового батька ведуть. - Гляньте, старого Гамалiю ведуть. - Жiнка з дiточками втекла... - Слава богу, хай спасенна буде... - Дивiться, дивiться, Гамалiю ведуть... Пiвтисячний натовп завмер, перестали димiти парою роти. Всi повернули голови в бiк широко© сiльсько© вулицi. Гамалiя iшов, легко ступаючи босими ногами, обличчя в нього було апостольське. Вiтер зносить набiк бiлу бороду. У кожусi, без шапки, руки зв'язанi за спиною. Його вели два полiца© з карабiнами: Гошка i Андрiй Джмелик. У Гошки пiдбите лiве око, у Андрiя - розсiчена нижня губа. Вона розпухла на морозi i запеклася кров'ю. Гамалiя чистий i грiзний, як цар. На людей дивиться, як пастор на стадо. Жiнки не .витримують його погляду i падають у снiг на колiна. Його ведуть на ганок, до офiцера. Полiца© беруть його за лiктi i пхають на схiдцi. Вiн струшу╨ ©х коротким ривком i бадьоро збiга╨ на ганок сам. Офiцер виставля╨ наперед перекладача, щоб задати Гамалiевi кiлька питань, але дiд не бажа╨ вiдповiдати. Вiн наче поспiша╨ кудись. Погляд рiзкий, рухи швидкi, нетерплячi. Вiдчува╨ться, що тут вiн володар, а не вони. Перекладач, з трудом пiдбираючи слова, почина╨ говорити. Пенсне його туманi╨ вiд морозу. - Що ти мека╨ш, пруссак? - грiзно кричить Гамалiя. - Тво╨ дiло - в землю штик i пшик. - Що трапилось? Вас iст лос? - здивовано вигина╨ брови офiцер. - А тобi хрестик, хрестик! А йому, - показу╨ за школу, - слава! - Вiн iст псiхiк! - поясню╨ перекладач, приклавши руку до скронi. - О, iх ферштее, - кива╨ головою офiцер. Побачивши забитих, Гамалiя зупиня╨ться i пильно вгляда╨ться в кожне обличчя, щось тихо шепочучи сам до себе. Перед кожним геро╨м зупиня╨ться i схиля╨ в жалобi сиву голову: прийма╨ парад мертвих. Крайнiм сидить Оксен. Брови, чи з болю, чи з гнiву, звелись докупи; задумався, поник головою, мовчить. Схилив перед ним сиву голову Гамалiя, проща╨ться навiки. Ех, Гамалiя, Гамалiя, гордий та вiльний. Чого ж тво© плечi згорбились, а голова похилилась? Чого мiж мотуззям пнуться козацькi жили? Ех, сину, сину, чи ж не я перший посадив тебе на коня, як тобi ще й п'яти не минуло? Чи не я тебе у росi купав, а бiля вогню сушив, щоб ти нi вогню, нi води не боявся? Чи не я вчив тебе правду любить, а кривду ненавидiти? Грубе мо╨ слово було, бо я козак, а правда як сiль, солона, а все ж таки ти менi син. Спасибi ж тобi, що ти не зганьбив мене перед чесним людом, i я стою отут перед тобою i тво©ми побратимами i кажу: "Добрi ви, хлопцi, навiки добрi!" I ще нижче схилив сиву голову Гамалiя, одвернув очi од живих до мертвих, бо не хотiв, щоб бачили його сльозу одиноку. А мертвi, хоч i побачать, не скажуть. Так тихо попрощався вiн i пiшов з двору так же легко, бадьоро i гордо. Посеред двору ще став, i ще раз озирнувся, i засмiявся сам до себе тихо, i глянув на ворогiв сво©х, нiмцiв поганих, i пiдморгнув ©м лукаво, i знову посмiхнувся, i швидко пiшов попереду конвою, щось нашiптуючи собi i посмiхаючись. Раптом став i дурнувато перекривив офiцера: - Що, пук-пук?! Га! Пук-пук?! I тодi i люди, i нiмцi, i полiца© отетерiли. Оксенова права рука була витягнута вперед так, нiби вона тримала пiстолет. Вказiвний палець був зiгнутий i так закоцюб, нiби ще й зараз лежав на спусковому гачку. I тодi всi зрозумiли, що Оксен ще й досi вiдбива╨ться. Офiцер штовхнув у спину старого Гамалiю i наказав вести в луги на страту, щоб вiн сво©м передсмертним оком уже не мiг бiльше побачитися iз сво©м сином. I повели Гамалiю селом, i весь люд пiшов за ним слiдом. А декотрi, що були вдома, низько кланялися йому з-за тинiв, а жiнки нишком витирали сльози, мерли серцем, бо не хотiлося ©м, щоб умирав отакий геройський дiд. I коли його привели до виру, то на Ве-╨вiй горi вже червонiли снiги i заходило сонце, а вода у вирi була бордова. Гамалi© розв'язали руки. Вiн розправив плечi, поворушив лопатками i довгим затяжним поглядом глянув на Ташань, аж туди-туди, на Бе╨ву гору. Бордовi хмари попелiли, тьмарились. "Пора", - прошепотiв Гамалiя i скинув кожуха. I раптом з-пiд попелясто© хмари вдарило такими червоними трояндами, що козацьке тiло старого зробилося як мiдний казан. А люди чорною гаттю стояли на обох берегах Ташанi. Гамалiя сам пiшов до виру, а полiца© вiдступили, бо далi був тонкий лiд. Гамалiя пiшов уперед, i в мертвотнiй тишi було чути, як ляпають по льоду його босi ноги. Потiм вiн зупинився i крикнув: - Син пiшов через вогонь, а я через воду! Знайте, за що, люди-и-и! - й кинувся у вир. "Лю-у-уди-и-и!" - гомонiло ще понад заснiженими берегами, але червонi бризки з виру уже склилися на льоду, i вже не було старого Гамалi©. Через два днi його прибило хвилею пiд верболiз. Вiн лежав горiлиць, борода його примерзла до льоду, а очi виглядали з неба помсти.