ливi люди, люди-кедри, суворi, дужi й незламнi. А Павлуня видався йому навiть боязким, бо коли пiдiйшов до вiконечка, в якому повар пiд наглядом ╨фрейтора Зепа видавав полоненим по ополонику варено© брукви, то зiщулився, так нiби ждав удару. - Ти ©х не бiйся, - спробував пiдбадьорити його Андрiй. - Однаково вони нам нiчого не можуть зробити. - Е, - сказав Павлуня якось невесело й безнадiйно i махнув рукою. В той перший вечiр на новачка майже нiхто не звернув уваги. Антропов казав правду. Люди, смертельно втомленi за день, падали на нари й засинали мов убитi. Павлуня Банников теж лiг одразу ж пiсля вечерi, заплющив очi й довго лежав непорушно, майже не дихаючи. Андрiй уже думав, що вiн давно спить, коли Банников раптом зiтхнув i, нi до кого не звертаючись, сказав: - Ех, якби то знати хоч, що там зараз на фронтi... - На фронтi все в порядку, - вiдказав Андрiй. - А ти звiдки зна╨ш? - грубо спитав його Павлуня. - Та вже знаю. - А зна╨ш, то помовкуй, - ще грубiше вiдрiзав сибiряк i одвернувся. - Бачив, який у мене Павлуша, - штовхнув Коваленка Антропов. - Змiй, а не хлопець. Вiн - ти зна╨ш?.. - Ну? - Тричi вже втiкав. - Правда? - А ти ж думав! Поклявся, що все одно буде на волi й добереться до сво©х. Мрi╨ Берлiн брати. Я, брат, не годую кого не слiд. Кумека╨ш? - Та трохи. - Тож-бо й воно. Давай спати, а то ж тебе завтра рано поженуть на роботу. А вiд роботи конi дохнуть. Полоненi жили в трьох невеликих кiмнатах у правiй частинi барака. Злiва була ©дальня, кладовка, де зберiгався рiзний одяг, i маленький умивальничок. Мiцнi дверi, що вели на половину, зайняту охороною, вдень були замкненi, а вночi ©х одчиняли i по коридору ходив вартовий. Другий вартовий ходив надворi, по той бiк дротяно© загорожi. Втекти з барака нiхто не мiг, а на роботi, де за кожним кроком полонених зирили злi вiвчарки, про це не доводилося й думати. А Коваленко думав. Вiн знав, що ╨диний вихiд, ╨диний порятунок вiд цi╨© команди - втеча. ╡ вiн уже в першу рiч почав ламати голову над планами втечi. До самого свiтанку вiн не мiг заснути, а на свiтаннi вже треба було вставати. Заспанi, якiсь постарiлi за нiч, нашвидкуруч хапали гарячу противну брукву, пили гiркуватий чай з сахарином, неохоче виходили в двiр пiд похмуре, сльотаве небо. ©х лiчили на кожному кроцi. Пiсля пiдйому, в ©дальнi, у дворi, за воротами, при переходi через мiст, на станцi©. Собаки невдоволено гарчали на сонних людей, хапали в пiтьмi то одного, то другого за ногу або за руку, i кричати нiхто не мав права, бо тодi до укусiв собаки при╨днувались удари прикладами i лайка, лайка, лайка. В грiм i блискавку, в святе розп'яття, в собачих свиней i свинячих собак - так лаялися вартовi. Пiвгодини ждали по©зда. Вiн вскочив на станцiю, мов опечений, i вже спiшив, спiшив далi, так що пiвсотнi затурканих, безсилих людей ледве встигали ввалитися у вагон. У вагонi ©х знову лiчили, потiм вартовi ставали бiля дверей, по©зд рушав, проскакував крiзь тунель i волiк вагони вздовж рiчки, якiй, здавалося, не було нi кiнця, нi краю i яка, як дiзнався Андрiй вiд Павлунi, називалася Едер. Двi години ©зди до мiсця роботи були ©хнi. Полоненi куняли, розплющуючи очi на кожнiй зупинцi, грiлися, тулячись спинами один до одного, курцi нишпорили в попiльничках i пiд лавками, шукаючи "бичкiв", бо людина може терпiти голод, але без курива вона не може. А коли зiйшло сонце, вони при©хали на мiсце роботи. Два майстри, в коротких напiвпальтах, обидва кривi (мабуть, це й врятувало ©х од фронту), галасливi, як i солдати, наказали полоненим брати в сарайчику iнструменти i повели ©х у лiс, де губилася колiя залiзницi. Там, у густих чагарниках, вiд головно© лiнi© вiдходила вбiк нова колiя, якась аж занадто рiвна й на всьому протязi схована вiд стороннiх поглядiв зеленню дерев. Андрiй подумав, що таку лiнiю з лiтака побачити майже неможливо. - Куди вона йде? - запитав вiн Банникова. - Кажуть, що до якогось во╨нного об'╨кта, - кинув той. - А втiм, нiмцi нам не доповiдали про це. Вони довго спотикалися об вугластi шпали, аж поки нарештi дiсталися до того мiсця, де на насипi лежали ще не загвинченi рейки. ╙фрейтор Зеп пiдiйшов до одного з майстрiв i щось сказав тому. - Новенький? - крикнув той. - Де новенький? Ану давай на "бубi"! "Бубi" називалася важка дерев'яна шпала, оббита шинним залiзом, з чотирма рукоятями, прилаштованими на шарнiрах. Чотири полонених брали "бубi", розгойдували його i, за командою майстра, з усього розмаху били в рейку. Вдержати це закуте в залiзо одоробло в них не вистачало сили, i тому полоненi пiсля кожного удару теж падали на рейки i лежали так, поки ©х з прокльонами пiдiймали вартовi. Взагалi "бубi" був призначений для вирiвнювання залiзнично© колi©, але в командi його використовували ще й для того, щоб приборкати найнепокiрнiших. Вiн був прокляттям, карою ╨гипетською цих виснажених до краю, нещасних бранцiв. Разом з Андрi╨м до "бубi" пiшов i Банников. Вiн тягав цю шпалу ось уже два тижнi, але майстер i вартовi що не вважали закiнченим той термiн покарання, який вони йому визначили за минулi грiхи, вчиненi ним проти Третього рейху. - Швидше! - ревнув на них Зеп. - Я вам покажу, проклятi бiльшовики! Ви в мене зараз потанцю╨те!.. Вiд змiни мiсця нiчого не змiнилося. Тут лаяли, штовхалися й били точнiсiнько так само, як на кам'яному кар'╨рi. Отже, в Андрiя не було нiяких пiдстав до того, щоб якось змiнювати свою поведiнку. Коли "бубi" глухо гупнув об рейку i тро╨ Андрi╨вих товаришiв упали на землю, вiн упав теж. Але тi лежали на рейках якраз стiльки, щоб собаки не встигли пiдбiгти до них i почати шматувати ©хнiй одяг i тiло, а Коваленко й не думав пiдiйматися навiть тодi, коли вiвчарки гаряче задихали у нього над головою. - Вставай! - заревiв Зеп, замiряючись на Коваленка чоботом. Андрiй не рухався. - Взяти його! - наказав ╨фрейтор собакам, але тi лиш гарчали та обнюхували полоненого, не бажаючи кусати лежачого. Та Андрiй ©х i не боявся. Що йому собаки, коли вiн бачив людей в десять разiв гiрших за собак. Вiн лежав, сховавши обличчя в руки, i повторював собi два тiльки слова: "Не встану, не встану, не встану!" Зеп ударив його кiлька разiв, тодi покликав одноокого солдата, якого звали Фрiдрiхом. Той пiдiйшов, довго ходив довкола непорушного Андрiя, врештi сплюнув убiк i байдуже сказав, нi до кого не звертаючись: - Може, пристрелити його отут? За саботаж, га? - Ну, ти, стрiлець ще менi знайшовся! - буркнув Зеп. - За сво╨ око треба було мститися росiянам на фронтi, а не тут. Вояка! Давай лiпше його пiднiмемо. Вони вхопили Андрiя за руки й пiдвели його з землi. Вся команда кинула роботу й дивилася, що буде далi. - Бери "бубi"! - наказав Зеп. Коваленко, як сновида, пiдiйшов до "бубi" i взявся за рукоять. - Давай! - гукнув майстер. Четверо хекнули, розмахнулися шпалою й гахнули нею в рейку. ╡ знову повторилося те саме. Всi упали на рейки i знову встали, а Коваленко лежав i не ворушився. - От саботажник! - сплюнув одноокий Фрiдрiх. - Давай його, Зеп, до мене. - Бери, - охоче згодився ╨фрейтор, - таких чортiв я ще не зустрiчав. Андрiя повели вперед, де полоненi великими кирками "штопали" шпали. "Штопання" полягало в тому, що пiд шпалу треба було набити стiльки щебiнки, щоб вона витримала тиск найважчих по©здiв i не сповзала нi в який бiк. Цiлий день треба було чимдуж бити шестикiлограмовою киркою на довгiм держаку, бити в неподатливий, упертий камiнь, вiдчуваючи кожен удар у зболiлому серцi, зриваючи шкiру на долонях. Навiть для здорових людей така робота видавалася б важкою; для цих же людей-тiней вона була справжньою каторгою. Майстер показав Андрi╨вi, як треба тримати кирку, як забивати щебiнку пiд шпалу, як перевiряти готовнiсть "штопки", тодi вiдступив убiк i наказав: - Давай, проба. Коваленко занiс кирку над головою, швидко нахилився, немов зламався у поясницi, викинув руки вперед, але, мабуть, не розрахував сво©х сил, бо кирка вислизнула з його долонь i зi свистом полетiла просто на майстра. Той шарахнувся вбiк, злякано провiв очима i, тернувши рукавом обличчя, тихо сказав вартовому; - Це якийсь ошалiлий. Забери його вiд мене. Того дня Андрiй побував на багатьох роботах. Його поставили пiдкидати вилами щебiнку на насип, але вила в його руках тiльки бринькали по камiнцях, i майстер переконався, що з таким самим успiхом Коваленко мiг би носити цими вилами дим або воду. Пiсля того йому доручили загвинчувати рейки на стиках, але незабаром прогнали, бо виявилося, що вiн за пiвдня вправився тiльки з двома болтами: один загвинчував, а другий розгвинчував, © так без кiнця. Врештi вiн опинився на полустанку, де пiд наглядом одного з вартових дво╨ полонених пиляли на дрова старi шпали. З годину Андрiй ретельно рiзав порохнявi старi, як печерицi, шпали, а тодi, скориставшись з того, що вартовий не стежив за ©хньою роботою, запропонував сво╨му товаришевi перевернути пилку догори зубцями. - Що ти! - злякався той. - А коли помiтять? - Не помiтять, - заспоко©в його Коваленко, - Ти мене слухай, то не пропадеш. ╡ справдi. Вони тягали пилку догори зубцями по тiй самiй шпалi до самого вечора, i нiхто цього не помiтив. Увечерi весь барак гудiв. Всi забули про сон, про втому, всiм хотiлося познайомитися з дивним новаком, поговорити з ним, розпитати, звiдки вiн i хто. Дивувалися, що такий молодий, а вже офiцер. Обiцяли, що пiдтримають його, запевняли, що вiд сьогоднi вiн не буде самотнiм. Тут, у цiй штрафнiй проклятiй командi, де минали довгi мiсяцi, поки люди могли познайомитися, де не вiрили словам (бо слова в неволi втрачали свою цiну), де кожен засинав i прокидався тiльки з сво©ми власними думками, боячись подiлитися ними з сусiдом по лiжку, тут раптом з'явився юнак, що за один день зумiв завоювати загальне довiр'я. Всi бачили, як його били, бачили, як вiн зцiплював зуби i не вiдставав, i кожен з них думав у ту хвилину, що й вiн би змiг отак не боятися ударiв, що й у нього б вистачило мужньо© впертостi для боротьби з ворогом. ╡ тому цього вечора вже нiхто не боявся, нiхто не остерiгався промовити якогось занадто смiливого слова, бо тепер слова знову набували сво╨© цiни, цiна слова була завойована кров'ю цього юнака. Сашко Антропов довго слухав усi цi розмови, тодi розiгнав усiх од Андрiя, заявивши, що тому треба вiдпочити, i коли лягли, сказав Коваленковi: - А я думав, ти свистун. - Що таке "свистун"? - не зрозумiв Андрiй. - Та ╨ такi добродi© - красивi слова говорять, а до дiла дiйде - i стоп машина: кочегар лопнув. - Яке там дiло, - буркнув Андрiй. - А ти не пишайся, як кошеня в попелi. Раз тобi старшi кажуть, ти мовчи й не будь шаблонним. Зрозумiв? - Не дуже. - Я, брат, теж такий одчаяний, як ти, тiльки не одважувався одразу iти проти шерстi. Принюхатися хотiв. - Довго ж ти принюхувався, - насмiшкувато кинув Андрiй. - Довгенько - тепер i сам бачу. Вiйна б могла кiнчитися, а Сашко Антропов ще б вагався. Зате тепер я покажу! Ось моя рука. Держи! - А далi? - стискуючи його руку, спитав Коваленко. - Поступаю в тво╨ розпорядження. Все, що буде треба, Сашко Антропов викона╨ як штик. - Який з мене командир, - усмiхнувся Андрiй. - Давай краще спати. - Ти менi рота не затикай, - розсердився Сашко. - Спати! Що я дитина, що ти мене спати вклада╨ш. Он i Павлуня не спить, прислуха╨ться до нашо© розмови. Правда ж, Павлуню? - А менi яке дiло? - сердито вiдповiв Банников. - Можете говорити про що хочете. Я однаково втечу звiдси. - Бачив? - пiдштовхнув Антропов Андрiя. - ╡ нашого сибiряка зачепило за живе. Знову заговорив про втечу. От за це люблю! По-мо╨му! То як, по руках? - Побачимо, - ухильно вiдповiв Коваленко, у якого перед очима стояв зараз Микола Петрович i, сплiтаючи золотий солом'яний джут, говорив: "Головне, Андрiю, це пильнiсть. Не треба боятися, але треба бути обережним". Та вiн уже добре знав, що Антропову буде вiрити. Грубуватi зовнiшньо люди завжди прямi й щиросердi. Сашко говорив лише те, що думав. Людина стражда╨ найчастiше через те, що не одержу╨ того, чого ©й хочеться. Щоб менше страждати, треба менше хотiти. Так говорив Дiоген. Що ж, вони намагалися тепер не згадувати майже нi про що. Забули про людську ©жу, звикли носити на ногах замiсть зручного шкiряного взуття важкi, мов кайдани, колодки, вкривали сво© тiла рiзнокольоровим дрантям. Роки, довгi роки вони не дивилися в очi сво©м дружинам, не чули смiху сво©х дiтей, не чули голосу сво©х матерiв. ╡ не знали, чи вдасться ще бодай раз на них додивитися й почути. ╞хнi ноги вже так давно не ступали по ласкавiй рiднiй землi, а спотикалися на чужому кремiннi, i нiхто з них не мiг з певнiстю сказати, що йому ще вдасться топтати ряст бiля Днiпра чи Волги. Але у всiх ©х було бажання, якого нiщо не могло збороти, яке не зникало нiколи, яке носили в серцях. Це було бажання довiдатися про фронт i допомогти фронтовi. Щодня вони питали один одного: "Ну, як там нашi?". Щодня, щогодини вигадували новi й новi плани визволення, тисячi планiв. Плани рiдко вдавалося здiйснити, i люди страждали вiд цього найбiльше. Вони вважали себе найнещасливiшими в свiтi, i часто забували, що коли не завжди можливе щастя, то завжди можливий геро©зм. Про це треба було нагадувати. ╡ це мав зробити в штрафнiй командi не хто iнший, як Андрiй Коваленко. Чому саме вiн? Хiба вiн був тут найрозумнiший, найдосвiдченiший, найсмiливiший? "Я тут свiжа людина, менi все виднiше, нiж iншим", - виправдовувався вiн перед самим собою. Вже другого дня йому в вагонi вдалося знайти пожмаканий, порiвняно недавнiй номер "Фелькiшер беобахтер" i увечерi, коли, перелiчивши, ©х зачинили в кiмнатi, Андрiй став читати товаришам зведення з фронту. Верховне головнокомандування нiмецько© армi© повiдомляло, що бо© точаться на Днiпрi, пiвденнiше Кременчука, а також у районi Днiпропетровська й Днiпродзержинська. - То так i знай, що вони вже чкурнули звiдти, як зайцi, а тепер пишуть про бо©, - сказав хтось. - Вiдписуються, - пiдхопив iнший. - А нашi, бач, жмуть, - додав третiй захоплено. - Ще й як. - Незабаром ╡ тут будуть. - А ти ж думав? Не те що ми. - А що ми? - Та що - сидимо... - Сидiтимеш... - З таким характером що ж iще робити! - А ти геро-ой! - Та вже не такий, як ти! Суперечку припинив Антропов. - От що, братцi, всi ми геро©, всi ми розумнi, та тiльки в дурнi пошилися. Давайте краще домовимося зробити так, щоб у нас щодня була свiженька газетка. Раз ╨ кому читати, значить треба, щоб було що читати. Правильно я кумекаю? - Що там газетки читати, - похмуро буркнув Павлуня Банников. - Утiкати звiдси треба. - Втiкати - це потiм, - махнув на нього Антропов, - а зараз я за газету голосую. Хто "за"? - Та що тут голосувати, - озвався хтось з верхнiх нар, - ясно й так. Треба дiставати газети. А то сидимо тут, як коти в мiшку. Коли вже лежали в постелi, Антропов гаряче зашепотiв на вухо Андрi╨вi: - Ми тут таку бучу пiднiмемо, що тiльки нуПропаганда й агiтацiя! Ми тебе комiсаром команди оберемо. Кумека╨ш? - Ти он краще Павлуню послухай, що вiн говорить, - сказав Коваленко. - Павлуня - молокосос. Вiн тiльки й зна╨: втечу, втечу. А як ти тут утечеш? Кращi голови, нiж його, над цим мудрували. Складно! - Ми через електричний дрiт перелазили, а втекли, - втрутився Банников, - а тут якi ж труднощi. - Ну, добре, втекли. Але ж вас упiймали, - не здавався Антропов. - Компаса не було й карти теж, от ми й заблудили. - А тут у тебе вже компас ╨? ╡ карту з нiмецького генерального штабу прислали. Так, чи що? - Ти, мабуть, ждеш, поки пришлють, - шпигнув його Павлуня. - У всякому разi, нiхто не скаже, що в Антропова на плечах не голова, а ступа! Вони довго сперечалися, а Коваленко слухав i мовчав, бо не мав нiчого додати. Там, де гримлять пострiли, слова зайвi й безсилi. Там треба дiяти. З усiх вартових, якi охороняли команду, мабуть, найдивнiшим був Зеп з перебитим носом. У свiй час вiн десь колись учився i тепер подiбно до фiлософа Шопенгауера надзвичайно поважав себе за розум. Вiн всiляко вiдкручувався вiд фронту, використовуючи сво© родиннi зв'язки i знайомства, а товаришам по службi казав, що не пiшов на фронт, бо взагалi за сво©ми переконаннями вiн - противник будь-яко© вiйни. Перед сном Зеп завжди читав бiблiю i вдавав, нiби зовсiм не помiча╨, що ця священна книга напхана розповiдями про вiйни й убивства, як сосиска фаршем. Вiн набридав сво©м товаришам i особливо одноокому Фрiдрiховi повчаннями з приводу того, що з полоненими треба поводитися людяно, а сам бив полонених без нiяко© причини й знущався з них як тiльки мiг. Вiн терпiти не мiг неохайних, погано вдягнутих, неголених людей, а в самого на щоках завжди стирчала щетина, коротка й цупка, як на погано обсмаленому салi. Колись Зеп був боксером (про це свiдчив його нiс), тепер вiн, крiм усього iншого, був спекулянтом, Андрiй довiдався про це вже на третiй день свого перебування в командi. Вiн прокинувся серед ночi од якихось голосiв © вiд того, що в очi йому бив промiнь слiпучого свiтла. Не пiдiймаючи голови, вiн розплющив одне око i побачив, що Антропов сидить на сво©й постелi, а перед ним сто©ть Зеп з електричним лiхтариком в руцi. - Давай! Давай! - бубонiв Зеп, вимагаючи щось вiд Антропова, а той потягався, позiхав i, здавалося, не звертав нiяко© уваги на ╨фрейтора. - Хлiб принiс? - спитав вiн, напозiхавшись i напотягавпшсь досхочу. Зеп мовчки поклав на край нар довгастий, рум'яний батон. Батон виблискував, неначе вкритий лаком. ╡ вiд нього розходився по кiмнатi такий смачний запах, що в Андрiя вмить наповнився слиною рот. Хлiб! Чистий, ясний, як сонце, хлiб, напо╨ний всiма земними соками. Хлiб, цiлi гори якого, золотисто-осяйнi гори вирощував щороку в укра©нських степах його народ, отi люди, в бiлих вишитих сорочках, з очима глибокими й мудрими, як у Тараса Шевченка. Чи ж думав вiн, хлопець з Днiпра, що йому коли-небудь доведеться мрiяти про крихiтний окрайчик хлiба? Андрiй заворушився, i Зеп злякано прикрив батон полою шинелi. - Ховай хлiб, а то побачать камради, - сердито зашепотiв вiн Сашковi. Як i всi спекулянти, вiн був полохливий, мов той за╨ць. - Хай бачать, - недбало махнув Антропов i зашарудiв у себе пiд подушкою. Андрiя здивувало те, що Антропов говорив увесь час по-росiйськи, а Зеп понiмецьки, але обидва вони, зда╨ться, досить добре розумiли один одного. Сашко врештi дiстав з-пiд подушки щось невеличке, чого Андрiй не мiг побачити, й подав Зеповi. - Тiльки два? - здивувався той. - А ти, може, хотiв, щоб я тобi дав двадцять два? - насмiшкувато спитав Антропов. Нiмець нiчого не зрозумiв, та вiн i не хотiв нiчого розумiти. - Три хрестики! - рiшуче заявив вiн. - А дулi не хочеш? - добродушно сказав Сашко й скрутив ╨фрейторовi здоровенну дулю. Той замахнувся кулаком на Антропова, але Сашко, мабуть, надто добре знав свого компаньйона по комерцi© й не став ждати, поки йому перепаде по зубах. Вiн швиденько одсунувся до само© стiни i вже звiдти, пiдбираючи нiмецькi слова, сказав Зеповi: - Ти ж у селян береш по двi хлiбини за хрестик, а менi да╨ш тiльки пiвбатона! - А проклята свиня! - вилаявся ╨фрейтор. - Повинен же я робити комерцiю!.. ╡ потiм - ти забува╨ш, що я даю матерiали. ╡ вiн знову замахнувся на Сашка, але той знову ухилився вiд удару, i штурхан припав Андрi╨вi. Не розплющуючи очей, Коваленко сказав по-нiмецьки: - Якщо ти комерсант, то повинен би зрозумiти, що ввiчливiсть i люб'язнiсть обходяться зовсiм недорого. Тодi чому ж ти такий грубий? - У-у, мiшок гною! -- люто замахнувся ╨фрейтор гвинтiвкою, але Сашко схопив його за руку i крикнув: - Не смiй його бити! Вiн хворий! ╡, крiм того, вiн мiй товариш. Камрад, розумi╨ш? Нiмець забрав два хрестики i, бурмочучи прокльони, швидко вийшов з кiмнати. Грякнув засув, прочовгали по коридору грубi чоботи, i знову тиша, м'яка й лiнива, мов кiт, залягла в барацi, повному сонних людей. - Вставай, Андрiю, будемо вминати булку, - сказав Антропов, схоплюючись з нар i заходившись розтоплювати залiзну пiчку, що стояла посеред кiмнати. - Буди й Павлуню. Вони рiзали батон на скибки, обсмажували ©х з обох бокiв, як млинцi, на гарячiй пiчцi, i, посипаючи темнуватою дрiбковою сiллю, неквапно ©ли. Прокинувся хтось з товаришiв по кiмнатi, Антропов i йому дав шматок. Пiчка поволi згасала, в кiмнатi одразу стало якось теплiше, затишнiше, спокiй i затишок облягав усе тiло. - Цей Зетi мiг би нас i з барака випустити, якби йому тiльки хто добре заплатив, - сказав Антропов, i видно було, що вiн пиша╨ться сво©м умiнням пiдтримувати стосунки навiть з такою собакою, як ╨фрейтор... - Тварюка цей твiй Зеп, i бiльше нiчого, - сердито вiдказав йому ╡╡авлуня Баиников. - Ти мiзантроп, Павлуню, - лагiдно усмiхнувся Сашко. - Коли кiнчиться вiйна, тобi треба буде звернутися до лiкарiв, щоб вони перевiрили твою жовч. По-мо╨му, вона в тебе вся вже витекла з отi╨© торбинки, що на печiнцi, й розлилася по всiх кишках. - Можеш цiлуватися з сво©м ╨фрейтором, а я однаково втечу звiдси, - вперто промовив Банников. - Ще до зими втечу! - Ну що ти йому скажеш, Андрiю? - розвiв руками Антропов. - Дитя, та й годi. Втечу! Втечу! А як? - Якщо втiкати, то до зими, - сказав Коваленко, - Бо настануть холоди - тодi буде важко. - А зараз легко? - хмикнув Сашко. - ╡ зараз уже нелегко. Дощi почалися, лiси оголюються. Нiде й сховатися. Ну, а коли випаде снiг, тодi зовсiм не втечеш. По слiдах знайдуть. - Снiг тут довго не лежить, - зiтхнув Банников. - Аби ж то снiг. Мене б вони нiколи на снiгу не впiймали, я б ©х так заплутав, так би заплутав, що ого! - Я тобi заздрю, Павлуню, - щиро сказав Андрiй, - Бо я зовсiм не вмiю втiкати. - А ти пробував? - спитав Сашко. - Пробував, та нiчого не вийшло. - Павлуня он теж пробував i теж нiчого не вийшло. То чого ж ти йому заздриш? - Бо вiрю, що йому колись вдасться. - А тобi, Павлуню, Андрiй теж подоба╨ться? - звер╜нувся Антропов до Банникова. - Подоба╨ться, - вiдповiв той. - Подоба╨ться, бо смiливий. Вiн смiливiший за мене. Вiн не бо©ться побо©в. А я весь дрижу, коли мене б'ють. Я не можу цього переносити. Я... ╡ вiн заплакав. - Ну, не треба, Павлуню, - погладив його по головi Андрiй. - Ти дума╨ш, менi легко переносити? Дума╨ш, я ото спокiйно лежав, коли надi мною хекали вiвчарки? Але ж так треба! Не я, так iнший мусить так робити. Кожен бореться, як умi╨. Ти втiка╨ш, я саботую на роботi. Сашко дiста╨ хлiб, щоб пiдгодувати нас же з тобою. Адже не скажеш, що не любиш Сашка? - Вiн добрий, - прошепотiв Павлуня, - Вiн дуже добрий. - Ех, хлопчики, хлопчики, - глухим голосом промовив Антропов, - якi ви ще молоденькi, а якi гарнi, якi розумнi! ╡ хто мiг вкинути вас в отаку яму, за вiщо? Йому нiхто не вiдповiв, бо вiйна нiкому нiчого нiколи не вiдповiда╨. ╡ знову тиша лежала в соннiм барацi, непорушна й прича╨на, ховаючи у м'якiй пiтьмi гострi, безжальнi пазурi, як хова╨ в ласкавих лапах кiгтi злий чорний кiт. ╙фрейтор Зеп не забув слiв, кинутих йому в обличччя Андрi╨м тi╨© ночi. Вiн вважав, що на свiтi ╨ тiльки нiмцi, все iнше - не варте уваги. Але нiмцiв вiдрiзняла вiд iнших людей насамперед мова, а тут раптом знаходиться хлопчисько, що володi╨ цi╨ю мовою не гiрше за нього самого, за Зепа! ╙фрейтор розгубився. Де ж тодi межа, яка вiддiля╨ чистокровного арiйця вiд неповноцiнного представника iншого племенi? Зброя? Сила? Влада? Цiлком можливо. У всякому випадку Зеп мав тепер тiльки цi переваги над беззахисним, беззбройним радянським юнаком. ╡ вiн використовував ©х при кожнiй слушнiй нагодi. На роботi Зеп не вiдходив од Андрiя. Вiн хвалився, що примусить працювати цього впертого руського як слiд, i навiть досяг деяких успiхiв у цьому, але в цей час стали вiдбуватися якiсь зовсiм незрозумiлi явища з усi╨ю командою. То раптом цiлих десять чоловiк об'явилися хворими i ©х довелося гнати до лiкаря на сусiдню станцiю. Лiкар, звичайно, всiх ©х назвав симулянтами й повиганяв з кабiнету, але день був безнадiйно втрачений. То полоненi оголосили голодовку, вимагаючи додатково© пайки хлiба й маргарину, яка буцiмто належала ©м за важку роботу. З концтабору при©здила комiсiя для перевiрки стану справ у командi, тодi нагрянули гестапiвцi, робили обшуки, допити, загрожували. Знову було згаяно три днi, знову непри╨мностi, колотнеча, пiдозри. Всi вартовi ходили розлюченi, аж синi, а особливо Зеп, якому все це заважало займатися його "комерцi╨ю". У вiльнi од вахти вечори вiн розгортав бiблiю i стискав кулаки, читаючи рядки: "╡ розграбують багатство тво╨, i розiб'ють красивi доми тво©, i дерева тво©, i землю твою кинуть у воду". Як би вiн домстився над цими незрозумiлими, впертими, як вiслюки, людьми! Вiн би грабував, убивав, палив, топив у водi, плюндрував би! Але для цього треба ©хати в невiдому Росiю, гибiти десь у снiгах, ховатися вiд куль i снарядiв. Не такий вiн дурень, щоб лiзти туди. До того ж фронт, як пишуть у газетах, весь час вирiвню╨ться, скорочу╨ться, отже, там, певно, менше й менше треба солдатiв. Хай плюндрують тi, що там, а вiн грабуватиме душi оцих чужинцiв, вiн навчить ©х, як треба поважати сильних, вiн навчить ©х покорi! Тепер ╨фрейтор не бив Андрiя. Вiн лише замiрявся на нього прикладом, бо спостерiг, що це дi╨ на полоненого набагато ефективнiше, нiж удари. Юнак почина╨ боятися. Вiн зiщулювався, намагався триматися якомога далi од ╨фрейтора, в глибинi очей металися в нього тiнi страху. Може, то була ненависть? Та нi, Зеп не вiрив, щоб ненависть пересилила страх. ╡ ще вiн знав: коли ти хочеш зробити людину покiрною, треба не давати спочинку. У Андрiя тепер не було перерви на обiд, йому не давали посидiти й пiсля роботи в барацi, ганяючи на рiзнi дрiбнi роботи. В першу ж недiлю Зеп примусив його носити з пiдвалу брикет i брукву для кухнi. Невеличкi дерев'янi дверцята, що вели до пiдвалу, були приладнанi якраз пiд тим ╢аночком, по якому солдати увiходили до сво╨© половини барака. Дверцята замикалися знадвору внутрiшнiм замком. Зеп одчинив ©х i штовхнув Андрiя в затхлу темряву. - Давай! Та пошвидше! Сам вiн у пiдвал не пiшов, а лишився на свiжому повiтрi. Андрiй помацав по стiнах бiля дверей i, знайшовши вимикач, засвiтив свiтло. Маленька, забруднена, запорохнявiла лампочка осяяла довге, як i барак, низьке примiщення з дощаною стелею i сiрими кам'яними стiнами. Андрiй присiв навшпиньки i, накладаючи в корзину чорнi плитки брикету, задивився на дошки. Вони глухо здригалися в нього над головою: там, нагорi, ходили люди. Цiкаво, де вiн зараз сидить: якраз пiд тими кiмнатами, де живуть вони, полоненi, чи, може, пiд солдатськими? Тиждень ось так само, як i тi, що там над головою, вiн ходив по цих дошках i якось не задумувався, що пiд ногами -- порожнеча. А що, коли з барака потихеньку пробратися сюди? Прорiзати пiдлогу - i... Андрiй озирнувся навкруги i знову побачив тi самi сiрi кам'янi стiни, якi бачив хвилину тому. Крiзь такi не проберешся. Дверi? Вони виходять на волю, але ж вони замикаються. Хiба пiдкопатися пiд стiну? Але хто зна╨, як глибоко сяга╨ кам'яний фундамент. Думки застрибали в Андрi╨вiй головi, ряснi й швидкi, мов краплистий дощ. Вони з'являлися й зникали майже миттю, як бульбашки на водi. Вiн цiлком усвiдомлював, що втеча через пiдвал майже неможлива, але водночас не мiг вiдiгнати вiд себе спокусливого бажання обдумати план тако© втечi. Адже це так просто: прорiзати пiдлогу, вiдчинити дверi - i... Вiн набрав повну корзину брикету й поволiк ©© до виходу. В дверях нiяк не мiг протиснутися, зачiпався за одвiрки то корзиною, то шинеллю, так що навiть Зеп врештi вимушений був йому допомогти. Якi ж вони все-таки вузькi, отi дверi на волю! Прийшовши в кiмнату, Андрiй одразу ж викликав Антропова в коридор i, озирнувшись, пошепки спитав: - Ти отi хрестики робиш, а нiж який-небудь у тебе ╨? - Хочеш Зепа зарiзати? - засмiявся Сашко. - Не смiйся, я серйозно тебе питаю. ╨ нiж? - Ну, ╨. - Покажи. - Та ти що, справдi? - Покажи, покажи. Антропов сходив до кiмнати й винiс звiдти невеличкий трикутний, швецький нiж. - Гострий, як бритва, - сказав вiн, - але такого бугая, як Зеп, цi╨ю штрикалкою не зарiжеш. Полякати можна, а зарiзати... навряд. ╡ вiн розвiв руками. - ╡ншого нема╨? - продовжував допитуватись Андрiй. - Нема. - А зробити нi з чого? - Зробити? Зробити можна. Не таке роблять. - То зроби. - Та ти що надумав? - Потiм розповiм. Увечерi. Тобi й Павлунi. ╙ в мене одна думка. Треба порадитися. - Ну, що ж. Я не проти. Порадитися, то й порадитися. Коли дiло варте того, то я й ножика вам зроблю. В мене ножiвка ╨. Зеп менi принiс кiстки пиляти. От ми ©© й використа╨мо. А то вiн усе менi набрида╨: матерiали, матерiали. Знайшов десь iржаву ножiвку та кiстки менi носить, перед тим пообгризавши ©х, мов голодний шакал. Теж менi матерiали, коштовнiсть яка! Ну, кажи, для чого тобi припекло ножа? - Увечерi. - Ох, i впертий же ти хохол! Всi ви такi? - А ти не впертий? - спитав Андрiй. - Та й я впертий, але у дев'ятнадцять рокiв таким не був, як ти. Тобi ж дев'ятнадцять? - Двадцятий пiшов. - Ах, ах, вони вже старi, ©м уже двадцятий рiк пiшов, - жартома ляснув себе по стегнах Сашко. - Ну, кажи, навiщо тобi нiж? - Не скажу. - Тьфу, чортяка! ╡ де ти взявся на мою голову. Увечерi Андрiй виклав свiй план Антропову й Банникову. Вони потихеньку прорiжуть пiд нарами пiдлогу. Туди нiмцi нiколи не зазирають i не зможуть помiтити отвору. Пiсля цього вони спускаються в пiдвал i або ж пiдкопуються пiд стiну в тому мiсцi, де барак не обгороджений дротом, або ж, якось пiдiбравши ключ, одчиняють дверi, обеззброюють вартового, який сто©ть надворi, й утiкають. ╙ ще один шлях до втечi. З пiдвалу прорiзати потихеньку дiрку до солдатiв, залiзти вночi у ©хнi кiмнати, пов'язати ©х усiх, забрати зброю - i гайда! - Ото вони будуть ждати, поки ти до них прорiжешся, - насмiшкувато сказав Антропов. - А крiм того, ти забув про вартового, який стовбиче у нашiм коридорi, i про надвiрного. - Вони здiймуть догори руки, як тiльки побачать у наших руках зброю, - впевнено вiдповiв Андрiй. - Здiймуть, то здiймуть, та спробуй ©© дiстати, ту зброю, - продовжував вагатися Сашко. - Я теж не дуже вiрю в цей варiант, - сказав Андрiй. - Вiн дуже небезпечний. Звичайно, найкраще було б одiмкнути дверi. - А де ж ти вiзьмеш ключа? - запитав Аятропов. - Ключа треба зробити. Коли хтось з нас пiде по брукву або по брикет, хай вiн зробить мiрку з замка. - Чим же ти ©© зробиш? - А звiдки я знаю? Може, хлiбом, може, смоли шматок принесемо з залiзницi, може, де-небудь воску дiстанемо... - У нас он, коли струму нема╨, свiчки стеариновi дають, - втрутився Павлуня, - iз стеарину можна злiпок ключа зробити. - А ключ? - продовжував допитуватися Сашко. - Ключ зробиш ти, - безапеляцiйно заявив Андрiй. - Я? Та з чого ж? ╡ як? - Це вже тво╨ дiло. Придумай що-небудь, попроси Зона, щоб вiн принiс тобi залiзяччя, терпуга i що там ще треба. Пообiцяй зробити якусь дитячу iграшку, чи там що... - Ото вiрно, - пiдтримав Андрiя Банников, - а то хрестики сво© точиш, соромно дивитися. - Ти з мо©х хрестикiв хлiб ©си! - огризнувся Антропов. - Гаразд, не будемо сваритися, - заспоко©в друзiв Андрiй, - Отже, з завтрашнього дня - до роботи. Спершу ключ. Коли вiн буде готовий, почнемо рiзати пiдлогу. Добре було б, щоб рiзали одночасно у всiх трьох кiмнатах. Не будемо ж ми втiкати лише втрьох. Треба взяти з собою всiх тих, хто хоче. Тобi завдання, Сашко, виявити всiх бажаючих. - А чого це ти розкомандувався? - образився Антро╜пов. - Без року тиждень тут живеш, а команду╨ш, наче генерал. - Ти всiх зна╨ш, - коротко вiдповiв Андрiй. - Рискувати ми не ма╨мо права. А щодо командування, то я не командую, а просто говорю. Якщо в тебе ╨ кращий план - викладай. Павлуня теж скаже сво╨ слово. - Чого тут розбазiкувати, - кинув Банников. - Дiяти треба. Втiкати! Несподiваний випадок одразу наблизив здiйснення ©хнього задуму. Антропов, "вiдхворiвши" свою норму, вийшов на роботу, i Зеп, щоб не виснажувати свого "компаньйона", поставив його на найлегшу роботу. Сашко повинен був у маленькiм сарайчику на полустанку змащувати мазутом болти, набивати на новi держална кирки, гострити лопати i взагалi виконувати всю дрiбну слюсарну роботу, яку давав йому майстер. Цiлiсiнький день Сашко був у сарайчику сам. Солдат, який його охороняв, тинявся по полустанку, вiд нудьги забалакуючи то з випадковими дiвчатами, то з начальником станцiйки, то з дiтлахами, якi ╡нодi спускалися сюди з мiстечка, що лежало на горi. У нього була тiльки одна турбота: щоб полонений, не дай бог, не втiк. А що той робить, його мало цiкавило. Сашко сам напросився якось пiти в пiдвал за брикетом, всунув там у замкову щiлину розiм'ятий у руках кавалок стеарину i тодi почав у сво╨му сарайчику випилювати згiдно з цi╨ю формою ключа. В нього було все необхiдне: зубило, молоток, лещата, терпуги. Через тиждень важкий, незграбний ключ лежав на долонi в Андрiя. Вiн передав його Павлунi, той повернув Сашковi, i так вони довго передавали цей ключ од волi один одному, обмацуючи його, немов слiпi, грiли теплом сво©х рук. А Коваленко навiть понюхав. - Чим пахне? - засмiявся Антропов. - Смалятиною, - весело вiдповiв Андрiй. - Тепер од нас тiльки смуга ляже, - усмiхнувся Павлуня Банников, i це була перша його посмiшка з того часу, як вiн прибув до штрафно© команди. З того дня всi вони жили ╨диною думкою: рiзатиРiзати, рiзати, рiзати пiдлогу, розпластавшись пiд нарами, скрадаючись, затамовуючи дихання. Старе, сухе дерево не хотiло пiддаватися сталевому лезовi ножа. Воно рипiло й плакало. ╡ те рипiння в нiчнiй тишi лунало по бараку, як грiм. Тим, хто рiзав, здавалося, що вартовий у коридорi стишу╨ сво© кроки й почина╨ прислухатися до пiдозрiлих шерехiв за дверима кiмнат, до оцього незрозумiлого рипу, до отого дерев'яного зойку, що бився пiд тiсними нарами i нiяк не мiг вибитися звiдти. Пiдлогу рiзали водночас у трьох кiмнатах. Антропов зламав свою ножiвку навпiл i зробив з не© два ножi, собi лишив швецький трикутничок. Втiкати дало згоду чотирнадцять чоловiк. ╡ншi не вiрили у втечу. Однi були надто виснаженi, iншi хворi, ще iншi боялися холоднечi й незнайомих шляхiв. Але вони не заважали тим, хто хотiв визволитися, робити свою справу, навпаки, допомагали хто як i чим мiг, Пiд нарами люди змiняли один одного через кожнi пiвгодини. У всiх на руках з'явилися криваво-червонi пухирi, у всiх на обличчях лежала печать безсоння. Якби вартовi пильнiше придивлялися до сво©х бранцiв, вони б багато дечого могли помiтити в цi днi. Помiтили б отi пухирi, i оту надзвичайну жадобу сну, яка проглядала у них в очах, i водночас якусь дивну, майже хворобливу пiднесенiсть, жвавiсть рухiв. Навiть голоси в полонених тепер звучали iнакше: дзвiнко, з викликом, смiливо. Але зовнi все було благополучно, так само вiдмовлявся вiд роботи впертий Коваленко, так само потроху пробували хворiти то однi, то другi, i ©х гнали спершу до лiкаря, а тодi на роботу, так само приходив уночi, коли випадала його черга вартувати, Зеп, приносив хлiб i забирав хрестики, зробленi з його "матерiалiв". ╡ ось нарештi настала та нiч, нiч чотирнадцяти. Ще вчора був зроблений останнiй надрiз, ще вчора на маленькi, як вiконна кватирка, ляди пiд нарами було накидано всякого лахмiття, щоб випадковий погляд когось iз солдат не звiв нанiвець усi╨© роботи. Та хiба тiльки роботи? Надi©! Сьогоднi, як тiльки поснуть на сво©й половинi солдати, коли кроки вартового в коридорi стануть млявими й повiльними, вони, всi чотирнадцять, спустяться один за одним у та╨мничу пiтьму пiдвалу i, зiбравшись там, одчинять дверi. Тiльки подумати - сьогоднi вони одчинять дверi! Андрiй полiз першим. Вiн обережно спустився вниз i, переконавшись, що в пiдвалi тихо й порожньо, шепнув Антропову, який чекав черги: - Порядок! Хтось, як було домовлено, стукнув у стiни, щоб подати сигнал сусiдам. Пiдвал став наповнюватися людьми. Вони мовчали, тiльки дихали часто-часто, як пiсля тривалого бiгу, дихали самими вершечками легенiв, востанн╨ вдихали повiтря неволi, повiтря рабства. Коли спустилися всi чотирнадцять, Андрiй обережно, мацаючи темряву руками, попрямував у той куток, де була насипана невеличка купка картоплi. Всi пiшли за ним. Вони заздалегiдь домовилися, що кожен набере в кишенi (тiльки в кишенi - не бiльше!) картоплi, щоб мати бодай якийсь харч на дорогу. Три днi перед цим уся команда зовсiм не ©ла хлiба, зберiгала його для втiкачiв, тепер ось ще цi кiлька картоплин - от i все, з чим вони мали пройти сотнi кiлометрiв через усю Нiмеччину, через гори й рiки, крiзь застави й рубежi. Пройти, щоб добратися до рiдно© землi. А там знову в бiй, на фронт. О, як вони битимуться, як вiдвойовуватимуть для себе, для сво©х дiтей, для всiх прийдешнiх поколiнь право вiльно дихати повiтрям, пити воду з сво©х рiк, ©сти свiй, скроплений лише потом, а не кров'ю й слiзьми хлiб. ╡ хай буде так, i тiльки так! До картоплi було далеко. Коли Андрiй подумав про те, що ©м усiм доведеться звiдти йти знову через увесь пiдвал, вiн навiть вилаявся про себе. Нiхто не думав, що це буде так важко робити. Чотирнадцять чоловiк у темрявi не бачили один одного i через те просувалися надмiру обережно. Скiльки ж це буде тривати? Пiвгодини? Годину? Чи не товктимуться, отут вони до свiтанку? - Швидше! - видихнув ледь чутно Андрiй, i те слово передалося всiм. Швидше, швидше, мерщiй звiдси! Вiн уже був бiля картоплi. Вже його пальцi обхопили двi холоднi, гладенькi кульки, i вiн знав, що ось зараз цi кульки покотяться в його кишеню i вiн здригнеться од ©хнього холодного дотику до свого гарячого тiла. Але тi╨© ж митi його пальцi випустили обидвi картоплини, й тi з м'яким стуком знову впали на купу. Десь надворi щось ревнуло моторошним, металевим голосом: "Ву-у-у-у-у! Ву-у-у-у-у!" - одразу ж застукотiли в барацi солдатськi чоботи, одразу хряпнули дверi, одразу забрязкотiли засуви i пролунала команда, розгублена, злякана, але категорична: - Тривога! Всiм стро©тись! Негайно! Надворi загомонiли - мабуть, вартового питали про щось з ╢анку, в кiмнатах полонених почулася метушня. Повiтряна тривога. Де вона взялася, така невчасна й непотрiбна? Вони знали з газет про те, що англiйськi й американськi лiтаки бомблять нiмецькi мiста, бачили iнодi вдень, як далеко-далеко пропливають у високому небi срiблястi металевi птахи. Але щоб була тривога на оцiй миршавiй станцiйцi, щоб залiзний голос сирени краяв нiчне повiтря саме тут, над оцим нещасним бараком? Про це вони не думали нiколи. Досi несподiванки допомагали ©м, тепер усе гинуло, i причиною цього була безглузда, дика, жахна несподiванка. Що було робити? Пробувати вiдчиняти дверi? Але бiля них тупцювався вартовий i, щоб перемогти страх, весь час перемовлявся з сво©ми товаришами, якi ще, мабуть, одягалися. В барацi вже, певно, всiх вигнали в коридор i зараз почнуть лiчити. Крiзь нещiльно прилаштованi ляди в прорiзаних отворах ©м було видно, що в кiмнатах уже запалили свiтло, отже, пробувати вилазити з пiдвалу не мало нiякого сенсу. Досить лиш якомусь з солдат зазирнути до першо©-лiпшо© кiмнати, побачити, як з-пiд нар виповза╨ полонений - i все пропало. Вони стали радитись мiж собою. Пошепки, хапливо радитись, бо не було часу на роздуми.