------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ДОКИ?
Мина╨ час, минають люди;
Ми всi ждемо того, що буде,
I кажем всi: давно вже час,
Щоб воля та прийшла й до нас,
А все ©© нема, не йде,-
А час не жде, а час не жде!..
А час не жде, а час летить,
А серце змучене болить,
Бо довгий гнiт минулих днiв
Його украй вже пригнiтив,
I тяжко так, що, може, ми
Гiркими плакали б слiзьми,
Якби не гнiт цей днiв тяжких,
Щоб нас, за довгий час, усiх
I одслiд навiть з мук навчив
Ховать в душi без слiз i слiв.
I так на свiтi живемо,
На плечах лихо несемо.
I доки будемо так жить?
Нiхто не скаже - все мовчить!
1881
ДО ПРАЦI
Праця ╨дина з недолi нас вирве:
Hумо до працi, брати!
Годi лякатись! За дiло святе╨
Смiло ми будему йти!
Праця ╨дина нам шлях утору╨,
Довгий той шлях i важкий,
Що аж до щастя i долi пряму╨:
Нумо до працi мерщiй!
Праця не згине мiж людьми даремне:
Сонце засвiтить колись,-
Дякою нас тодi люди згадають -
Нум же! До працi берись!
Хоч у недолi й нещастi звiку╨м -
Долю онукам дамо!
Ми на роботу на свiт народились,
Ми для борнi живемо!
Смiливо ж, браття, до працi ставайте,-
Час наступа╨ходiм!
Дяка i шана робiтникам щирим!
Сором недбалим усiм!
1881
КУРИ ТА ЛАСТIВКА
"Бiга, як курка з яйцем".
"Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакi
Я╨чко я знесла гарненьке:
Нехай iде та дивиться усяк,
Яке воно у мене чепурненьке.
Куд-куд-кудак! сюди iдiть!" -
Так Глиняста з хлiва кричить.
Рiд курячий на те репетування
Iз бур'янiв,
Iз смiтникiв
Збира╨ться, щоб курчине придбання
Побачити, сокоче й сокотить,
Аж зирк - тут Ластiвка сидить,
На сонечку моторна чепуриться,
На диво ж те й не дума╨ дивиться.
"А ти сидиш? Оце!..
Чом не летиш дивитись на яйце?
Ти глянь - яке!" - "Та годi сокотiти! -
Говорить Ластiвка.-Чого ще там глядiти?
Хiба вже я не бачила я╨ць?
Сама несла й виводила я дiти
I вам скажу я навпростець:
Ви галас любите чинити
Iз кожного яйця свого
I дивом робите його,
Мо'в рiч зробили превелику,
Я╨ць же на свiтi без лiку,
Бо яйця кожен птах собi несе,
I найдурнiший зробить се".
Омельку, братiку! от як тебе почую,
Як кажеш про сво© великi© дiла,-
Так i згадаю Курку навiсную,
Що i вона сво╨ яйце знесла...
1896.
ПОДИВИСЬ!
Подивись: весна устала,
Сипле пишними квiтками:
Подивись: веселим птаством
Ожили степи з лiсами;
Подивись: в безкра©м небi
Сонце-велетень пала╨;
Подивись: земнi© груди
Хлiбороб плугами кра╨;
Подивись: життя устало,
Днi лишають золотi©;
Подивись - i встань до працi
Повний сили i надi©!..
1885
СОРОКА
Покинувши лiси сво©,
Сорока в город полетiла.
Там по садках тинялася без дiла,
Довгенько по гаях не бачено ©©...
Всi думали: пропала Бiлобока,-
Аж ось - сусiль![1] - вернулася Сорока!
Вернулася i зараз крик такий
Вона зняла, що лiс озвавсь луною:
"Сюди! сюди! злiтайтеся мерщiй!
Послухайте! до вас я з новиною!"
От стрепенувся лiс, летять пташки,
Летять великi птицi,
Орли, i Соколи, Зозулi i Шпаки,
Тихенькi Солов'© i гомiнкi Синицi.
Злетiлися, посiли на гiллi -
А що то скаже ©м та городянська штука?
"Послухайте мене, великi i малi!-
Озвалася вона,╨ в мене вам наука.
Ну, де ви живете? що зна╨те, дурнi?
Самi все лiсовi пiснi
Спiва╨те, як i спiвали!
Покиньте ©х! не тi часи настали:
Тепер путящий спiв
Не тут, серед га©в,-
Нi, тут дурнi патяки,-
А в городi - отам спiваки!..
Отам пiснi... Навчилась ©х i я...
Вже годi слухать Солов'я,
Послухайте мене, спiвання ж бо яке!..
Скреке!.. скреке!.. скреке!.."
Вона ще довго скрекотiла,
А далi Шпак на те загомонiв:
"Та ну бо вже! Не буде дiла!
Ми це од тебе чули спiв,
А iншого, як ти не вмiла,
То й город не навчив.
Була ти й будеш скрехотуха,-
Чого ж ти нам драту╨ш уха
Та бешкет робиш на весь гай?
Хай кожен так собi спiва╨,
Як хто зумi╨ i здола╨,-
Усяким спiвам волю дай,
То й буде в нас спiвучий край!..
[1] Сусiль (дiалектне) - раптом, несподiвано.
ВЕСНЯНI СОНЕТИ
Весна iде! В повiтрi молодому
Далекий крик мандрiвних журавлiв
Вже розiтнувсь: ключем вони додому
У рiдний край летять з чужих кра©в.
Весна iде! Веснянки задзвенiли,
Луна╨ спiв по луках i гаях -
Мов устають новi могутнi сили
В людських серцях, придавлених серцях.
I в грудях знов солодкi© бажання,
I в грудях знов устали поривання,
I встала знов надiя молода.
О, весно, йди! всi ждуть тебе, кохана:
I небо жде, i жде весна приспана,
I лiс, i степ, i скована вода.
* * *
Весна прийшла! Га© зазеленiли,
I перший квiт, квiт весняний процвiв,
I одинцем самотнiм на могилi
Цар степовий, орел могутнiй, сiв.
I скрiзь живе повiяло дихання,
I скрiзь життя устало молоде,-
Се час квiток, i спiвiв, i кохання,
Як бог ясний, сiяючи iде.
Його навкруг усяке серце чу╨,
I кожен квiт квiт другий поцiлу╨,
* * *
I кожен лист до листу прихиливсь
Iди у гай! Життя тако© сили
Не стрiнеш ти нiде: iди у гай!
Спiвцi-пташки туди вже прилетiли -
Навчись у ©х, навчися i кохай!
Iди у гай! Там не самi вже квiти,
I не самi пташки тепер снують,
I не самi веселi й вiльнi дiти
З квiток ряснi вiнки собi плетуть -
Нi, там тепер зливаються з устами
Уста палкi i, сплiвшися руками,
Там пари йдуть серед рясних кущiв.
I я iду у нетрю у густую
I звiдусiль гучноголосий чую
Природи спiв, новий веселий спiв.
* * *
Вона спiва, що згинули морози,
Що сонце вже засяло в небесах,
Щоб висушить усi блискучi сльози,
Що ще тремтять на травах i квiтках.
Воно зiйшло i сльози розтопило,
I в мене теж нема╨ слiз гiрких,
Бо сонце й ©х ласкаво обсушило,
I перед ©м у серцi бiль затих.
I про одно я сонце ще благаю:
Ой, обсуши ти сльози всi до краю
Усiм смутним на всiй землi смутнiй:
Щоб пiднялись затоптанi© сили
I щоб веснi всi душу вiдчинили,
Життям новим щоб жить могли у ©й!
* * *
Вже в далинi високiй сяють зорi,
Густий туман над озером повис,
I спить земля, i води сплять прозорi,
I тихо спить густий зелений лiс.
Десь на селi далеко пiсня лл╨ться,
То голоснiш, то затиха вона...
Iз стiн душних на волю серце рветься
Туди, де нiч пану╨ запашна.
О, я пiду, бо не пiти несила,
Бо i менi нiч зорi засвiтила,
Бо i менi сприя весна моя.
Скорiш туди! Як вiльно дишуть груди,
Який простiр обняв мене зусюди,
Як пахне скрiзь i мiсяць як сiя!
* * *
Рясний садок i затишний я знаю
I знаю там ще вишню я одну -
Було не раз, турботний, дожидаю
Я в той садок ©©, мою весну.
Але ж тепер чому ©© нема╨?
Чом вишня та сто©ть в самотинi
I так, як перш, до мене не схиля╨
Гiлки сво© квiтущi й запашнi?
Я жду ©©,- i в тишi одинокiй
Хвилини йдуть, неначе довгi роки,
Ще треба ждать, а серце ж то не жде...
Хвилина... двi... i - ось уже я чую
Крiзь тишу ту безгучную, нiмую
Мов шелест там, немовби хтось iде.
* * *
Вона! вона! я бачу - мiж кущами
Рукав уже з сорочки забiлiв;
Ще мить одна - тремтячими руками
Я стан ©© дiвочий обхопив.
Ще мить одна - злилися ми устами...
Вона прийшла, прийшла уже вона,
Найкращий квiт мiж пишними квiтками.
Що нам да╨ багатая весна.
Гей, нахили сво© ти, вишне, вiти!
Нехай тепер нiхто, нiхто на свiтi
Не бачить, як я щастя повну п'ю!
Нехай нiхто - нi зорi, анi люди -
Не вiда╨, як пригорнув на груди
До себе я коханую мою!
* * *
Я нiч не спав,- заснуть не мав я сили,
I бачив я, як зорi веснянi
В досвiтнiй час i мерхли, i бiлiли,
I потiм всi погасли в далинi.
I як туман хвилястими клубками
I воду скрiзь, i землю повивав,
I свiт увесь з землею й з небесами,
Здавалося, в туманi потопав.
Туманi туман! на сходi не яснiло...
Невже й тебе, одвiчне╨ свiтило,
Вiн погасив, i смерть все обняла?
Але ще мить - i промiнь рве завiсу,
Дощ золотий линув на все з-за лiсу:
То сонце йде, бог свiту i тепла!
* * *
Скорiш! Скорiш! од сiрого туману
Самi шматки зосталися - ще мить
I сонце ось, вiта свою кохану
I всю ©© промiнням золотить.
Горить! пала!.. Блискучою стягою
Старий Днiпро серед степiв прославсь;
Киваючи рясною головою,
Зелений лiс до сонця засмiявсь.
I все живе. Дзвенять в повiтрi згуки,
Дзвенять га©, дзвенять степи i луки,
I свiт увесь, зда╨ться, задзвенiв.
Чого ще ждать? Скорiш, мерщiй у поле,
Мерщiй у степ! Я вп'юсь тобою, воле,
Серед мо©х незмiряних степiв!
* * *
Лежали скрiзь замети снiговi©,
Давили все, загинуло життя,
I не було, здавалося, надi©
На кращих днiв квiтущих вороття.
Тодi весна крилом сво©м махнула,-
I полилось i свiтло, i тепло,
I знов життя земля в собi почула,
I все навкруг засяло й зацвiло.
I степ старий,- i гордий, i багатий,-
Убрався скрiзь в ясно-зеленi шати,-
На ©х з квiток процвiтанi лиштви.
Ожив, дихнув, i запашне дихання
Послав лiсам, горам на привiтання,
I свiт почув: воскресни i живи!
* * *
I свiт воскрес! I, працiвник великий,
Устав орач i плуг важкий пiдняв.
Де був колись пустир одвiчно-дикий,-
Вiн борозну найпершу проорав.
I цiлини великi скиби чорнi
Лягли в степу. Насiння золоте
Впаде на ©х, - на нивi неозорнiй
Хлiб дорогий, налившися, зросте.
Нехай росте, пиша на нашiм полi!
Колись i ти, сiвачу правди й волi,
На рiдний степ повинен ще прийти.
Чи прийдеш ти? Лежить земля без дiла,
Кра©на вся неначе занiмiла -
Чому ж не йдеш? Чому загаявсь ти?
* * *
В степу рвачкий на волi вiтер вi╨,
По свiту вiн гуля╨, де схотiв,
I бачить: скрiзь недоля горе сi╨,
I повен свiт нещастiв i жалiв.
О, вiтре мiй! Тобi нема припини
I можеш ти до бога долинуть,-
Скажи, коли нам ждать тi© хвилини,
Що доля всiм дасть широко дихнуть?
Ти, може, чув?.. Терпiти вже несила,
I мука всiм серця давно стомила,
I вже снаги нема ©© знести -
Давно вже час!.. Вже серце знемага╨...
Дмухнув рвачкий - i вже його нема╨,
Одмову теж - шукай у полi ти!
* * *
Та де вона? Невже ©© й не мати?
А вiтер знов неначе повiйнув -
"Гей-гей, воли, не гайтеся орати!"
Далекий згук за вiтром долинув.
Це там орач оре велику ниву
Серед твердих незайманих степiв
I заклика на працю нелiниву -
Я в тих словах одмову зрозумiв.
Так, се вона, вiдмова на питання!
Зникають геть зневiра та вагання,
Що душу всю вже змучили украй.
Одмова тут - i проста й зрозумiла:
Працюй, борись, аж поки буде сила,
I всiх людей до працi закликай!
1888
ПРИХОДИТЬ ЧАС
Приходить час, приходить час, -
Сказати кожен мусить з нас,
Чи вiн народу вiрний син,
Чи тiльки раб похилий вiн,
Чи раб похилий, чи бо╨ць -
Хай кожен скаже навпростець!
I де вiн стане: чи до тих,
Що в путах скованi гидких,
Народ i край свiй продають
Панам, що кров iз його п'ють, -
А чи до смiливих борцiв,
Що серед бурь, похмурих днiв
За рiдний край, за нарiд свiй,
За долю-волю йдуть у бiй?
Приходить час, зайнявся свiт
I вiльним душам шле привiт:
Озвiться всi, хто ╨ навкруг:
Хто нищий раб, хто волi друг?
[1903]
СМУТНI КАРТИНИ
Убогi© ниви, убогi© села,
Убогий, обшарпаний люд,-
Смутнi© картини, смутнi-невеселi,
А iнших не знайдеш ти тут.
Не став би дивитись, схотiв би забути,
Так сили забути нема:
То рiднi© села, то рiднi© люди,
То наша Вкра©на сама!..
1883
* * *
Я кохаю тi хмари похмурi,
Що пiд час велетенсько© бурi
Як озвуться, то слово ©х - грiм,
А ударять - перуном палким,-
I здригнеться земля серед бурi,
Як гуркоче розгнiваний грiм.
Я кохаю ту квiтку маленьку,
Що i вiтрик злама╨ бiдненьку:
У громами сполоханi днi
Захищать ©© любо менi,
Боронити вiд лиха бiдненьку
В блискавками сполоханi днi.
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT