нашi достиглi пшеничнi степи Були тодi полем бою. Нива - по колосу ходять зайцi! Мiсяць над степом сто©ть в караулi. З боку одного - нашi бiйцi, З другого ворог -на вiдстанi кулi. Нiбито тихо. Тривожний ландшафт[1], Бiлi хати почорнiли вiд туги. I не змогла гречкосiйна душа Стерпiть над хлiбом наруги. Вийшов солдат - Степовi сват - В нiч iз транше© яруги. Поповзом ниву розтерзану жав, Працi вiддавши i душу i тiло, Мiсяця серп йому помагав, Поки на сходi заднiло... Бачить пришелець[2], щось тут не те, I не збагнути йому, що за диво: Звечора поле було золоте, Нинi ж простерлася вижата нива. Бачить снопи, як бiйцi, на стернi, Все те пече його, злостить i муля. Вiн ще не знав, що в цiй сторонi Кожна зернинка - фашистовi куля. Бою розкручувалась круговерть, Мов розтревожений улiй. Полем ходила солдатова смерть, Так недалеко, на вiдстанi кулi. Стало на свiтi бiльше вдовиць... Хлiбовi трудно служивши i чесно, Во©н лежав мiж снопiв горiлиць, Стягнутий поясом, як перевеслом. ...Хвилi пшеничнi бiжать вдалину На тому ж таки, на вiчнiм лану. Внучка менi, як маленька царiвна: - Що це ти, дiду, усе про вiйну, А про казкове коли, про чарiвне? I, примруживши очко, Намага╨ться глянуть на сонце крiзь бублика рум'яного... - Постривай, дочко. Спершу могилку солдатську доглянемо. II._ НЕТИПОВИЙ ВИПАДОК НА МАЙДАНI_ Де снiг устелив рiвнiсть асфальту - "Футбол" свiтового масштабу: Хлопчики пороздягали пальта, Пiдгилюють хлiб. Шайбу! От футболiстики, от молодцi! Ось-ось заженуть його в ворота. Не сiячi поки що вони, не женцi. Очi горять - пара з рота. Поряд чимало народу сну╨, Кожен спiшить, до "матчу" байдужий. Пiдгилюють хлiб, як серце мо╨, Хлопчики спритнi i дужi. Булка - п'ятак, майже - за так! - Пас! - вимага╨ червонощокий хлоп'як. Шайбу! Шайбу! ...Аж тут принесло на майдан бабу. Пiдкотився хлiб старiй до нiг, Шукаючи захисту, лiг. Нагнулась, взяла його в руки, А до хлоп'ят навiть не забалакала. Обтерла булку вiд снiгу й грязюки I - заплакала. [1] Ландшафттут: мiсцевiсть. [2] Пришелець - iдеться про фашистiв. ============================================================== Василь Василашко. Днiпро Антiв древнiх - вена, Ордам - глиб шалена. "Шлях з варяг у греки", Сiчi - кiнь баский... Мрiяв наш Славутич, Нiжний i гримучий, Таврiю обняти, Оживить пiски. Став Днiпро морями, Красить пiч вогнями: З неба глянь - наземний, Свiй Чумацький Шлях! Не реве, не стогне, Рiг достатку повнить; Де канали- повiнь Золота в полях. З думи i билини, Iз вогию-калини, З грому Перемоги Виплива рiка. З-пiд Росi© серця Прямо в душу лл╨ться, А з душi, як з моря, Вже не витiка. ============================================================== Микола Вiнграновський. Поезi© ГРIМ Була гроза, i грiм гримiв, Вiн так любив гримiти, Що аж тремтiв, що аж горiв На трави i на квiти. Грiм жив у хмарi, i з гори Вiн бачив, хто що хоче: Налив грозою грiм яри, Умив озерам очi. А потiм хмару опустив На сад наш на щасливий I натрусив зi сливи слив, Щоб легше було сливi. Та тут до грому навздогiн Заговорила груша: "Труснiть i грушку, дядька грiм, Бо важко менi дуже..." I дядько грiм сказав собi: "Потрушу я грушу, Бо небеса вже голубi ЛIТНIЙ РАНОК Джмелi спросоння - буц! - лобами! Попадали, ревуть в травi. I задзвонили над джмелями Дзвiнки-дзвiночки лiсовi. Повiльне сонце на туманi До проса випливло з води, Де на пташинiм щебетаннi Тинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив, I ось за те, аби вiн знав, Важкий ячмiнь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав. У картузах iз парусини Комбайн комбайновi гукав: - То що ж косить? Воно - все син╨! Де льон? Де небо? Де рiка? ============================================================== Платон Воронько. Казка про чугайстра. Поезi© КАЗКА ПРО ЧУГАЙСТРА Драматична поема ДIЯ ПЕРША Дрiмотна карпатська верховина. Вiковi смереки та буки з двох бокiв пiдступають до високо© кам'янисто© галявини. За галявиною вдалинi ще вищi шереги вiдрогiв, якi нагадують буремне море, що в поривi пiднялося до самого неба i раптом закам'янiло. Все залите iмлистим надвечiр'ям з виблисками передгроззя. Хмари густими отарами насуваються iз-за обрiю - i не знати, чи по небi сунуться тi хмари, чи по горах._ На лобняку галявини сто©ть одинока гуцульська хата. Вона неначе вгрузла в землю пiд тягарем важких минулих лiт аж по самiсiнькi вiконця Широкий ганок, складений iз нетесаних колод, протрух, i порiг його зрiвнявся з камiнням. За причiлком хатини височi╨ опудало з iржавою каскою замiсть голови. Бiля ганку довба╨ться в смiтнику курка, прив'язана паском до жердини. На ганку сидить дуже стара бабуся в прадавньому гуцульському вбраннi. I вицвiлий кептар, i прочовганi постоли неначе зрослися з бабусею та з трухлявими колодами, з порепаним камiнням. Старенька сидить нерухомо, печально вдивляючись у далечiнь, нiби в минулi вiки._ Бабуся._ Жахна пора упала на Карпати. Вже нiкуди й голiвоньку сховати. Вiд ворогiв розлючених i хижих. Вони, мов звiрi, нишпорять по хижах, Залазять в кожен запiчок i дiжку, Хапаючи останню нашу ©жку, Бо овечок в отарах пережерли Уже давно... О, щоб вi© перемерли, Аби зiтхнули вiльно верховини. Та нi, либонь, скорiше край загине, Анiж отi чужинцi проклятущi. Уже не чуть живого слова в пущi - Усiх людей зiгнали на долину Заложниками, певне, до загину. Заложники... Яке страшне, незнане Те ©хн╨ слово. Бабуся замовка╨, замислю╨ться. Надвечiр'я швидко згаса╨. Чути важкi удари громовицi, якi зливаються з далеким гарматним ревом. Темно-багряним свiтлом спалахують блискавки. Вони теж зливаються з загравами негаснучих пожеж. То, мабуть, бори горять або ж гуцульськi села - за вiдрогами не видко. Кажуть, партизани З'явилися на нашiй верховинi. Хто ╨ такi? Iзроду аж донинi Не чула я. Зда╨ться, як опришки... Видать, твердi насипались горiшки, Що навiть тi, у кого зуби вовчi, Ховаються у нори серед ночi, Аби ©х смiлi во© не злапали, А в партизанiв, кажуть, самопали Такi, що все лихе╨ спопеляють. Отим-то ©х, як рiдних, полюбляють Всi нашi люди в кожному куточку. Гуцул вiддасть останнюю сорочку, Останнiй шмат кулешi iз казана, Коли зустрiне в лiсi партизана. А вороги те знають. З верховини Гуцуликiв погнали на долини. Учора й сина хворого, Iвана, За те, що не вказав ©м партизана, Мов злодiя, схопили за ворiтьми. I як менi, старiй, з малими дiтьми? Сирiтки бiднi - в них померла мати, Та й батько чи повернеться - не знати. Напроти хижки, трохи вiддалiк вiд бору, спалахом громовицi освiтлю╨ться Столiтнiй Бук. До його товстого вiття тремтливими галузками тулиться Молода Смерiчка. Шумлять бори. Нi, не шумлять. Вiд великого лиха людського вони заговорили сво╨ю тужливою лiсовою мовою. Дерева i птахи заговорили. Та де вже людям розумiти ©хню мову. Вони скоро i свою забудуть у такому страхiттi. Столiтнiй Бук._ Нема життя на нашiй верховинi Деревам навiть. Де вже там людинi В огнi, в залiзi вражiм виживати. Молода Смерiчка._ Дiдусю, що то, грiм а чи гармати? Столiтнiй Бук._ Гармати й грiм в пекельний гук злилися До мене, люба, ближче прихилися. Вiд бур i куль я буду закривати. Молода Смерiчка. _ Я вистою, он дiточок сховай ти. По них стрiляють вражi карабiни. Летять малi у яр, мов двi пiр'©ни, А там терни, страшнi холоднi тванi. О, як ©м тяжко, Юрцевi i Ганi. Столiтнiй Бук._ Не плач, Смерiчко. Нашi гуцулята Смiливi, наче справжнi соколята. Вони ростуть в орлиному гнiздечку. Повернуться - додому недалечко. З найтемнiшо© гущавини бору чу╨ться довгий давучий крик, схожий на скорботне ридання. То голос зловiщо© Сови. Вона примостилася на сухому галуззi мiж Смерiчкою та Столiтнiм Буком, блиска╨ сво©ми жовтими котячими очима i стогне-клекоче, наводячи на все навколишн╨ жах та зневiру. Сова._ Уга-ува, не вернуться малята. Столiтнiй Бук._ Чого кричиш? Мовчи, Совино клята Хiба тобi малих дiтей не шкода? Сова._ Угу-агу! Така моя порода. Бабуся._ Нi хвильки тишi, знову стрiлянина. Когось хапають. Йой, лиха година. А де ж це дiти, Юрчик мiй i Ганя? Пора грозова, та уже й не рання. Юрасю! Ганю! Iз лiсу дитячi голоси:_ Гов, агов, бабусю! Бабуся._ Ходiть додому, я за вас боюся. Ще вовк ухопить чи Блудика стрiне I заведе у Горище камiнне, Тодi шукай дорiженьки до хижки. Розiб'╨ш вкрай об кремiнь босi нiжки. Або Розрийвода усi пла© розми╨, Чи Душтрава опиниться на ши©, Придуши гь так, що й подиху не буде, Чого в Карпатах не стрiчали люди. Iз лiсу на подвiр'я, ледь-ледь переводячи подих, виходять хлопчик i дiвчинка. Вони худенькi i дуже стомленi, мабуть, пiсля втечi або довгого блукання по нетрях, де живуть отi страхiття, про якi уже не раз ╞м бабуся говорила. Дiти йдуть, притулившись одне до одного, босi нiжки, розбитi об камiння, ледве ступають по землi. Бiдна одежка подерта тернами та ожиною. В очах недавно пережитий страх. Юрасик. Бабусю, рiдна, ниньки на Барвисi Ми партизанiв пострiчали в лiсi. Вони питали, як на Чорногору Пройти, щоб не виходити iз бору. Бабуся._ Якi ж вони? Ганя._ Усi такi привiтнi, Немов i справдi нашi вуйки рiднi, А помiж них ╨ дiвка-партизанка, В гуртi усi зовуть ©© Оксанка Або сестра. Вона менi хустинку Оцю дала. Бабуся._ Носи, моя дитинко, Та вдячно згадуй файну партизанку, Як би сестрицю, вечором i зранку. Бо де б тобi дiстать таку хустину. Юрасик._ Ми попрощались, перейшли царину I там зустрiли в казанку солдата, Мов те опудало. Пустились утiкати, З круто© скелi впали до потоку, В якусь безодню темну i глибоку. Вгорi солдат почав стрiляти з крiса, Ще й не один, повсюди ©х до бiса. В Глибокiй стрелить, у Козинiй вдруге Лунають всi мiжгiр'я i яруги. Ганя._ Я плакала, а Юрця взяв за руки Й повiв мене водою через гуки. Затим угору, просто без дорiжки. Хоч ми подряпались, побили дуже нiжки, Але дiйшли прямiсiнько до двору, Та ми не йшли, летiли в бiр i з бору. Наш Юрця смiлий - може скрiзь пролiзти Бабусю, люба, що нам попо©сти? Вiд ранку ще i рiсочки не мали. Бабуся Чого ж ви ягiд в лiсi не нарвали? Юрасик._ Суницi вiдiйшли, чорницi не поспiлi© Ходили за грибами до Трипiли, Та жодного грибочка не видати, Немов переродилися Карпати. Бабуся._ Лягайте спати, завтра прийде тато, Зарiжу я вам курочку лапату. Ото поласу╨м i юшкою, i м'ясом. Ганя._ А що, коли татусь не прийде часом? Iще нiкого з долу не пустили... Боюся, щоб лихого не вчинили. Бабуся. _ Чого б це, Ганю? Ваш татусь нiкому Лихого не робив i вернеться додому. Усi повернуться в хижки на верховину. Ганя. _ Ви кажетеусi?.. А вуйка Яворину Устрелили. I Бокачук Мелану За те, що помагала партизану Знайти загiн, чужинцi так побили, Що i тепер звестись не ма╨ сили, Лежить блiда, уста чорнiшi рани, Та все шепоче: "Хлопцi, партизани, Рушницю дайте, я пiду до бою". I рве в постелi ковдру над собою. Отак i тата... Ми й не будем знати. Бабуся._ Та цур тобi, на нiч страшне казати. Вже неньо ваш на верховину сходить. Ганя._ А що, коли його жовнiр пошкодить? Вони ж такi, отi лихi жовнiри, Як в драговинi вовкулаки-звiрi. Бабуся._ Хоч як пошкодять, то не буде втрати. Ми зможемо Чугайстра погукати. Ви ж чули, мабуть, що старий Чугайстер На чудодi© превеликий майстер. Юрасик._ Який Чугайстер? Я не чув нiчого. Ганя._ Бабусю, люба, розкажiть про нього Бабуся._ Та й розповiм, присуньтеся до мене. Отам, де листя стелеться зелене... Дiти з двох бокiв мiцно притискуються до бабусi. Вона кладе сво© натрудженi руки на гострi плечики онучат, готуючись розпочати довгу i цiкаву билицю, але слова не ллються iз уст. Мабуть, громовицi та шелести лiсовi полохають спокiйнi слова про далеке минуле. Мабуть, отi заграви невгасимих пожеж, що разом з чорними хмарами насуваються на верховину, опалюють старечу душу, обливають ©© гiркими невидимими сльозами. Але казка заспоко©ть малих дiтей у цю повну тривог горобину нiч, заколисав ©хнi печалi. Знову спалахують свiтлом Столiтнiй Бук з Молодою Смерiчкою._ Столiтнiй Бук. _ Як тяжко тiй бабусеньцi-небозi У невiдступнiй горi i тривозi Складать щасливу казку-рятiвницю, Перемагать шалену грозовицю, Аби на цiм самотньому подвiр'© Голоднi дiти спали у довiр'©, В надi© на Чугайстерову ласку. Молода Смерiчка._ I я, i я послухаю ту казку. Почина╨ казку._ Бабуся гiрко усмiха╨ться сво©м думкам про доброго гуцульського Чугайстра._ Бабуся._ Отам, де листя стелеться зелене, Де сосни похилилися та клени, Колись потiк шумiв через камiння. Далеко чуть було його кипiння, Бо води рвались прямо через гуки, Змиваючи старi, могутнi буки. I саме тут в колишнiм вiцi-роцi Жили великi люди черемошцi. Вони щодень iшли на верховину Рубати буки, граби i соснину. Затим несли колоди до потоку, Такi важкi, що iншим i пiвкроку Не пронести. А ©м усе по змозi. В'язали тi колоди на вiдрозi I на плотах неслися через гуки, Бо, кажуть, в них були залiзнi руки, З кременю ноги, груди iз кришталю, А кров густа з червоного коралю. Жили вони у злиднях, та на волi, - Ново© не вимолюючи долi. Але й до них прийшла недобра днина. З далечини при©хав пан Горбина, За ним жовнiрiв сунулася хмара. Зросла фортеця в горах, як примара. Той пан звелiв, щоб вiльнi черемошцi, Якi лiси рубали при потоцi, Йому платили немалу данину, - Бо вiн купив усеньку верховину, А черемошцi - вгору топорами, - Аж гуркiт покотився мiж борами. "Ми не платили зроду ще нiкому", - Сказали люди. Пан утiк додому. I почалась халепа при потоцi. Бiг вiсть куди зникають черемошцi. Дитятко вийде з хижi - i нема╨. Ходи питай по селищах i в га©, Але нiде не бачили дитини. Назавтра легiнь файний геть полине Або мисливець з сiткою та крiсом. Страшне робилось в лiсi й поза лiсом. Який лихий вершить те дiло враже - Нiхто нiде i словбнька не скаже. Юрасик._ Чого ж питать? Все лихо вiд Горбини. Уб'╨ когось, а тiло в яр закине Або в колючi неприступнi пущi. Отак, як цi чужинцi проклятущi. Ганя._ Це вiн! Це вiн! Кому ще зле чинити?! Бабуся. _ Не поспiшайте. Дай, Ганнусю, пити. Ганя квапливо, щоб не затримувати казку, набира╨ корець води iз дубового вiдерця, що сто©ть на ослонi поруч. В цю мить десь не дуже далеко вiд подвiр'я вiдлуню╨ довго-трiскуча автоматна черга. Потiм, то наближаючись, то вiддаляючись, iще, iще. На сизому грозовому небi прорiзу╨ться слiпуче пасмо ракети, а може, то блискавка така разюча - нiчого не розбереш у пiзньому смерканнi. Дiвча дрижить, розхлюпу╨ воду бабусi на руки. Старенька нiби не чу╨ нi стрiлянини, нi того, як холодна вода хлюпа╨ться на долонi, не бачить слiпучо-бiлого пасма. Молода Смерiчка._ То блискавка чи, може, злi ракети? Столiтнiй Бук. _ Не вiдхиляйся, де ти, люба, де ти? Усе мине - i хмари цi, i вiтри. Назавтра сонце слiзки-роси витре, I засмiються нашi полонини, Як серце у щасливо© людини. Сова._ Не буде щастя - чую, бачу, знаю, - Усе помре вiд краю i до краю. Карпати пишнi вкри╨ чорне лихо. Столiтнiй Бук._ Мовчи хоч ти, нещасна чаклунихо! Ганя._ Бабусю, про Чугайстра докажiте. Бабуся._ Нелегко стало черемошцям жити. Тепер вони гуртом ходили всюди, Аби дiзнатись, де то гинуть люди? Тi© пори ясний легiнь Iванко Сподобав Лесю, дiвчину-горянку. Вони в гуртi соромились кохатись, Втiкали до потоку милуватись. Iванка й Лесю люди шанували, Тому усi сердечно вболiвали, Як тi зникали десь бiля потоку. "Не йдiть, - казали, - згинете до строку". Iван смiявся: "Я скручу i лева; Не бiйсь нiчого, моя королево". I так вони сидiли бiля кручi. Пiд ними води билися ревучi, I вся галява сонцем заливалась, Де юнi гуцулята милувались. Отам до них з гущавини дубини Пiдкрались ловчi з челядi Горбини. Мiж ними й пан з'явився, мов примара. Iван вiдкинув шитого кептара, Пiднявши бартку - вихором до пана. А той махнув лиш вiхтем на Iвана - I хлопець вкляк, упав у сон глибокий. Зареготав Горбина одноокий. "Тягнiть його за мур у глибокостi, А я дiвчатко запрошу у гостi. Яка краса! Тут можна ослiпитись. Невже у хлопiв ти могла родитись? Вiзьму тебе, як панночку, в фортецю". "Я не пiду iз тим, хто не по серцю", - Сказала Леся й кинулась з вiдрога. Горбина вслiд: "Туди тобi й дорога!" Ще ближче затрiщала коротка черга, та так рвучко, так лунко, що вже не переплута╨ш з трiском сухо© лiщини. I нiбито стогiн почувся. Чи то людина у свiй досмертний час, чи звiр пiдбитий, а може, й вiтер у гiрськiй розщелинi. Трудно розгадати серед буремних шумiв, але щось болiсно застогнало в лiсi. Юрасик (зiрвався з мiсця.)_ То, може, тата встрелили у груди. Бабуся._ А неньо ваш туди iти не буде. Вiн ма╨ повернути з того боку. Недовге, але вкрай напружене мовчання. Потiм бабуся ще тiснiше пригорта╨ до себе малят i продовжу╨ розповiдь. Упала Леся у глибiнь потоку. Вода реве, жбурля╨ в чортори©, То пiною, то мулом Лесю кри╨, То б'╨ з розгону в скелi головою I обвива╨ шию душ-травою. Несе потiк iз вечора до ранку У Черемош розтерзану горянку. А на рiнi могутнi черемошцi В цей час на плiт виходили по дошцi. "Диви-диви, - кричать, - либонь, людина!" Взяли на руки: "Йой - жахна година, Це ж наша Леся втоплена, побита". I наступила тиша сумовита. Несли дiвча з рiки у верболози. Старi дiди - i тi ронили сльози. Вже загорнули мертву у ряденце, Щоб поховать... Аж чують - б'╨ться серце. Уста шепочуть: "Не спiшiть ховати, Страшну я правду хочу розказати. Дукач Горбина ма╨ трунок сонний, Приспить кого i кине в склеп бездонний. Всi зниклi люди в нього в глибокостi. В фортецю йдiть, ламайте змiю костi". Поклали люди Лесю пiд борами I кинулись до пана з топорами. Побили враз озбро╨ну сторожу, Звалили височенну огорожу - I до палацу швидше блискавицi. Горбина б'╨ у вiкна з крем'яницi, Але йому не стримати народу, Як весняну на Черемошi воду. Забили дверi, вiкна всi, як треба, Вогонь пiд дах - i полум'я до неба. Тодi пiшли гуцули в кам'яницю. Там кожен стрiв чи брата, чи сестрицю, Чи дiточок голодних у безсиллi - Живi вони лежали у могилi. Легiнь зiтхнув: "А де ж краса кохана?" - "Ще стрiнетесь", - утiшили Iвана. Палац пала╨. Люди iз комори Пиття i ©жi витаскали гори. На©лись, напилися...- i потому Уже нiхто не повернувсь додому. У ©жi тiй, в питтi був сонний трунок. Горбина звiв з повстанцями рахунок. З жовнiрами вiн вилiз iз палацу Попiд землею - i мерщiй до плацу, Де спали сном важучим черемошцi. Вiн потрощив усiм залiзнi костi, Звелiв у яму скласти й закопати, А сам напивсь i лiг в дiбровi спати. Ганя._ Мабуть, i Леся вмерла пiд борами? Бабуся._ Нi, не померла. Темними ярами Якось дiйшла туди, де спали люди, Побачила, як ©х коло запруди Закопували в ямi глибоченнiй. Та що робити бiднiй нареченiй Iванковiй. Пiшла до Черемоша I як заплаче: "Йой, душа хороша, Порадь, куди хилитися билинi - Менi, слабiй, самiтнiй сиротинi?" Квилить i сльози ронить на камiння. Аж бачить: iз росистого пагiння Пiднявся раптом пари вихор цiлий, А з пари дiд з'явився бiлий-бiлий, В зелених шатах, з зiркою в кресанi. Вiн запитав: "Чого це сни поганi Менi верзуться? Нiби всi гунули, Потрощенi, у землю потонули?" Шепоче Леся: "Любий мiй дiдусю, Не сон вам снився. I сказать боюся: Всi черемошцi приспанi, побитi, В глибоку яму кинутi, заритi". "Цьому не буть! То люди трудолюбнi. Люблю я ©хнi спiви дзвiнколуннi. Коли ведуть сво© плоти летючi, - Заслуха╨шся, сидячи на кручi. Скажу ще бiльше - всi вони вiд мене Ведуть свiй рiд i вiд природи-ненi. Я батько ©хнiй добророб Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер. Веди мене до свiжо© могили". I дiвчина з Чугайстером щосили Побiгли до закидано© ями. Юрасик._ Я чую кроки - там он, за плаями. Бабуся._ Тобi здалось, нiкого там нема╨. То сарночка вiд бурi утiка╨. Бабуся. все ще утiша╨ сво©х маленьких онучат, все казкою вiдгороджу╨ ©х вiд незнаного лиха. А бiдне серце ©© старече аж рветься, аж колеться вiд тривоги - ось-ось лусне оте засмучене серце. Справдi, хтось пробiг поза плаями i, мабуть, упав, бо вже не чути нiчого. Лише вiтер буремний шуга╨ i стогне та божевiльне регоче. Як же ©й, старенькiй, далi говорити про щасливий порятунок черемошцiв iз могили, коли сама нiч оця, немов сира могила, ще й не тиха, темна, а з громами, блискавками i стрiляниною, з шелестами тривожними i стогонами. Що ж ©й говорити далi?.._ Молода Смерiчка. _ Дiдусю, справдi хтось до нас пряму╨. Столiтнiй Бук. _ Бабуся чу╨ все те, добре чу╨. Ганя._ Нема нiкого. Йой, бабусю мила, Доказуйте. Бабуся._ Вiдкрилася могила, Лиш той Чугайстер вимовив словечко, Затим дiстав Жар-птицине я╨чко, Розбив, розколотив його у ложцi, Хлюпнув у яму. Вийшли черемошцi. Усi живi, iще сильнiшi стали, Смiються радо: "Як ми добре спали". А Леся мовить: "Спали б ви навiки, Коб не Чугайстер дав цiлющi лiки". Й розповiла, яка бiда зчинилась. Громада вся Чугайстеру вклонилась I, наламавши буковi жердини, Уже збиралась бiгти до Горбини, А дiд спиня╨: "Стiйте, черемошцi, Горбина спить мiж скелями на рожцi. Вiн сам напився того трунку злого, Довiку не хапатиме нiкого. Жовнiри всi розбiглися плайками - Коли вовки - най жиють iз вовками. А ви iдiть, трудящi, мирнi люди, На верховини - лиха вже не буде. Коли ж який чужинець удереться, Щоб пити вашу кров з живого серця, I ваших сил у битвi вже не стане, I запечуть глибокi смертнi рани - Тодi свого Чугайстера шукайте, I так мене, старого, викликайте: Течи,вода, долинами, Iди, бiда, глибинами У нетрини та хащини До вiчно© пропащини, А ти, старий Чугайстере, Заступнику i майстере Усiх чудес побажаних, - Почуй людей уражених. Заглянь у тi вiконечка, Де ждуть тебе, як сонечка, Зайди у тi хатиночки, Де кличуть щохвилиночки. Дихни живою силою Над ямою-могилою, Над свiжою та ранньою, Над вогневою раною. А вже зi мною вам не знать урону". Тодi Олеся хусточку червону Подарувала дiдовi за ласку. Юрасик. _ Бабусенько, як схоже це на казку. Бабуся._ Та нi, Юрасю, знають всi гуцули, Якi про давнi роки не забули. Ганя._ Бабусю, i тепер жи╨ Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер? Бабуся._ Й тепер жи╨ у брилах бiля рiчки, Де обiймають три малi смерiчки Старого бука край крутого плаю. Як треба, я хутенько вiдшукаю, Та й вам цей виклик треба пам'ятати. Прямо над галявиною вогнистим павуком промайнула блискавка, за нею ударив грiм: "Тр-р-ах, гу-гу-гу. Тра-а-ах, у-у!" I вiд того страшного удару розкололось, важко повисло небо, а з розколини гуком полилася вода. Вона заклекотiла по крутому схилу, i за якусь хвилину у мiжгiр'© зашумував, запiнився потiк, як той, що нiс та бив об скелi колись красуню Лесю. Студено стало. Гей, пора до хати. Та й пiдтопля╨ ганок люта злива. Ходiмо, най нам нiченька щаслива... Бабуся. з Ганею зникають за дверима. Юрасик на якусь мить залиша╨ться на ганку, вдивля╨ться в пiтьму ночi, з яко©, неначе iз глибини океану, випливають постатi могутнiх черемошцiв, хитрюще обличчя Горбини, виблискують списи i бартки жовнiрiв. I нарештi йому усмiха╨ться сам Чугайстер - сивий дiдусь iз червоною хустиною в руцi. Молода Смерiчка._ Бабуся й Ганя вже пiшли до хати, Чого ж лишився Юрця тут стояти? Та ще коли отак громище ляска. Столiтнiй Бук._ В його уявi ще зорi╨ казка. Поглянь сама. Либонь, на верховину Несе лихий неситого Горбину. Жовнiрiв скiльки!.. Й кожен з довгим крiсом. Зникають черемошцi помiж лiсом, А вдалинi iз хвилi Черемошу Чугайстер вийшов. Усмiшка хороша Юрасиковi серденько лоскоче. I хлопчик тихо щось квилить-шепоче. Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами, У нетрини та хащини До вiчно© пропащини. А ти, старий Чугайстере... Казковi привиди ляка╨ новий шалений удар грому. Юрасик, шепочучи слова Чугайстрового виклику, зника╨ в хижi._ На верховинi шумить, клекоче карпатська злива. Якi вони шаленi, карпатськi грозовi зливи!_ На галявину до хижi виходить високий партизан. Вiн ледве переставля╨ ноги, опираючись на автомат. Голова i груди наспiх перев'язанi бинтами, через якi ще проступа╨ кров. Iз розбитих чобiт стiка╨ вода. В його очах страшна тривога за щось безцiнно дороге i, мабуть, втрачене назавжди._ Партизан._ Вже день i нiч в нерiвному двобою Ворожий хвiст тягну я за собою. А де загони - нi в кого спитати, - Неначе раптом вимерли Карпати. П'ять тисяч верст пройшли ми по Вкра©н©, А ще такого не було, як нинi. Вiдбився я в горах вiд партизанiв Серед борiв густезних i туманiв. Скрiзь вороги, мов тi вовки голоднi. Не повернуся в з'╨днання сьогоднi I завтра теж - уже лиша╨ сила, Мене ворожа мiна пiдкосила, Валяють з нiг тяжкi, пекучi рани. А де ж загони, друзi-партизани?.. Вiн хилиться додолу, опираючись на причiлок темно© хижки. При спалаху блискавки помiча╨ слiди босих нiг на ганку. Недавно хтось зайшов до це© хати. Маленькi нiжки - значить, не солдати. Яка то радiсть! ╙ жива людина; Хоч дiд слiпий а чи мала дитина. Самотнiсть тяжча за тюремнi грати, В одинцi страшно жити i вмирати. Одне лиш слово рiдне найпростiше - I на душi зробилося б свiтлiше. А що, коли назустрiч автомати - У мене ж нi набо©в, нi гранати. Та все одно - три чисницi до смертi, Бiда - як дверi наглухо запертi. Тяжко ступаючи, партизан пiдходить до дверей, стука╨ спочатку тихо, а потiм сильнiше._ Прокиньтеся, якщо усi поснули. Пустiть, я свiй, не бiйтеся, гуцули. Аби узнали, що я з цього краю, Послухайте, я пiсню заспiваю: Карпати - край лiсiв та круч, Наш край красою славний. Гуцульський рiд орлин, могуч В трудi, в бою незламний. Тiльки сонце заiскриться, Легiнь при стременi, - Топiр з ковано© крицi, Крiсик на ременi. Молода Смерiчка. _ Вiн мертвий майже, ще й спiвати може!.. Столiтнiй Бук._ А рiдна пiсня всюди допоможе В тяжкiй бiдi, - говорять здавна люди. Молода Смерiчка. _ Йой, дiдоньку, нехай то правда буде. Я за життя боюсь героя цього. Столiтнiй Бук._ I я боюсь, та ще й не за одного, - За всiх отих, що гори i долини Пройшли, аби звiльнити верховини. Iз хати чу╨ться якийсь сполоханий шепiт, поволi вiдхиляються дверi, виходить бабуся. До не© щiльно туляться Юрасик i Ганя. В старечих тремтливих руках блима╨ свiчечка. Пострiляний, порубаний, небоже!.. Iди до хати, тут стоять негоже. Юрасю, Ганю, проведiть до лiжка, А я мерщiй внесу водицi з дiжки Та гой-трави запарю - легше буде. О, як тепер страждають нашi люди. Звiдкiль же ти, за що так битись мусив? Партизан За волю бивсь... Я партизан, бабусю. Бабуся, наблизивши свiчечку до самого обличчя партизана, розгляда╨ негаданого гостя, потому бiжить до погрiбника. Дiти обережно проводять партизана в хату. За ними уже й бабуся поспiша╨ iз вiдерцем води i сухою гой-травою. Бабуся._ Це партизан... Видать, мов Довбуш, мужнiй! Чи житиме - пострiляний, недужий... Тяжко зiтхаючи, бабуся заходить до хати. На галявинi якийсь короткий час безлюдно. Гроза вщухла, лише поодинокi краплини бубонять по гонтi._ Згодом в кiнцi галявини з'явля╨ться група фашистiв. По зволоженiй травi мига╨ вогонь лiхтарика, мабуть, вiдшуку╨ недавнi слiди._ Перший голос._ Куди вiн зник у цiй безлюднiй пущi? Другий голос._ Та ще й пiтьма, немовби чорна гуща. Перший голос._ За голову його сто тисяч мають дати. Другий голос._ А як не знайдем, нашi можуть зняти. Так само уперто освiтлюючи дорогу лiхтариком, фашисти зникають за рогом. На ганок виходять дiти._ Юрасик._ Коли солдати - зна╨ш, що казати? Ганя._ Аякже, знаю... Хто б не йшов до хати. Юрасик._ Оце герой - в казках таких нема╨. Ганя._ А скiльки вiн всього на свiтi зна╨. Ми будемо удвох ходить до школи, А я про те й не мрiяла нiколи. Юрасик._ I будем зватись юнi пiонери. Ганя. А що, як вiн помре у нас тепера! Юрасик. _ Нi, не помре... Он хтось iде до двору. Ганя._ Диви-диви, якi страшнi потвори. Юрасику, ой як я ©х боюся! Юрасик._ Не бiйся, хочеш, я i засмiюся. Ганя._ Облиш, облиш. Не треба нi словечка. Вони ж уже, дивися, недалечке. Давай втечем до лiсу пiд загати. Юрасик. _ Ми ж обiцяли хижку вартувати. Страшно гунулятам, ой, як страшно перед чужими озбро╨ними солдатами. Юрасик лише говорить, що засмiявся б, нi, тут не до смiху. Дiти туляться одне до одного i непомiтно для самих себе вiдступають пiд ганок. МолодаСмерiчка._ Говорить Юрця, нiби засмi╨ться, А в нього так серденько бiдне б'╨ться, Що вискочити ладне, розiрватись. Столiтнiй Бук. _ Гай-гай, коли вже Юрковi смiятись. Вiд чимало© групи фашистiв, що зупинилися край подвiр'я, вiддiляються двi постатi. Вони обережно наближаються до хижi, освiтлюючи дорогу лiхтариком. Картатi маскувальнi плащi промокли i незграбно стовбурча-ться на плечах, чоботи забовтанi в руду глину. Перший солдат. _ Не видно слiду - все розмила злива. Другий солдат. _ Не те що люди, i земля зрадлива До нас отут, куди не повернися. Он партизан в городi, подивися. Солдати разом iз двох автоматiв вiдкривають шалений вогонь по опудаловi, - аж клоччя iз нього летить. Пiд градом куль каска пада╨ на землю, i замiсть голови бiлi╨ гострий кiлок. Юрасик._ Та то ж опудало, щоб горобцiв лякати. Перший солдат._ А йди сюди, вовчисько тричi кляте! Гей, тут вас дво╨!.. Стiйте, руки вгору Кажiть, сюди приходив хто до двору? Юрасик i Ганя. _ Нiкого ми не видiли, солдати... Другий солдат. _ А в хатi хто? Мерщiй ведiть до хати. Юрасик._ А в хатi наша баба умира╨. У не© тиф... i лiкаря нема╨. Допоможiть, у вас е файнi лiки. Перший солдат._ Та пропадiть ви пропадом навiки. Ох, i залiзли ж ми з тобою в нору. Бери хоч курку - i мерщiй iз двору. Юрасик._ А курка теж у нас захворувала. ╞© бабуся з рота годувала, Бо так любила, мов дитя рiдненьке, Тепер не ©сть, не п'╨ оця рябенька, Усе лежить отут серед камiння. В сусiдiв теж повимерло пташиння Вiд тифу лютого чи, може, вiд холери. Нiхто не зна╨... Всюди мруть тепера. Другий солдат, який уже було схопив курку, мов ошпарений, кида╨ ©©, сто©ть якусь мить оторопiлий, потiм старанно витира╨ руки об плаща. Затим вийма╨ з кишенi пляшечку, облива╨ руки, хлюпа╨ собi на лице, на одежу. Другий солдат._ Ще сказано - послали нас до тилу! Не партизан, так тиф зведе в могилу, Чума, холера чи якась проказа. Усiх передушив би я вiдразу, А партизанiв драв би, мiй капрале. Перший солдат. _ Дивись, аби тебе не обiдрали. Земля i люди тут за партизана. Ходiм, а то потрапим до капкана. Другий солдат._ А де ж звiрята, дать би ©м приклада Перший сол дат Не зачiпай, можливо, тут засада. Ми й так iздуру шуму наробили - Горохове опудало убили. Про це нi слова серед наших друзiв: Смiятимуться, як iз боягузiв. Другий солдат. _ Ну, то давай пiдпалимо хатину. Перший солдат._ Ходiм, ходiм, бо буде куля в спину. Солдати, наче вислiдженi звiрi, крадучись, зникають з подвiр'я, тануть в iмлi. Гурт фашистiв, який спочатку з'явився край подвiр'я, зник ще тодi, як розвiдники зняли стрiлянину. Юрасик i Ганя з глибини ганку, де вони ховалися останнi хвилини, виходять на подвiр'я. Вони сполоханi, але радi._ Ганя. _ Пiшли, злякалися, ми обдурили файно. Юрасик._ Щось треба дiять, Ганночко, негайно. Великий чоловiк лежить у нашiй хатi; Недаром нишпорять цi нелюди проклятi. Ганя. _ Тихiше. Вернуть - будуть бити злiсно. Юрасик._ Тепер уже не вернуться, бо пiзно. I тифу налякалися до смертi. Вже не про них подумай-но тепер ти, Про партизана, що вiд рани гине. Бабуся, виходить iз хати, зупиня╨ться на ганку. Бабуся._ Мабуть, наш гiсть не проживе i днини. Пiшли?.. Ганя. _ Пiшли, бабусенько, йой, лютi. Бабуся. _ Бодай би потопилися у рутi. Вона щось шука╨ пiд стрiхою на ганку i знов поверта╨ться до хати._ Ганя._ Не проживе i днини, чу╨ш, Юрку? Скажiм бабусi, най зарiже курку. Вiн зголоднiв i тому так хвору╨, А як хороша страва запару╨, Пiдiйметься, по©сть, сильнiший буде. Юрасик._ Його двi кулi встрелили у груди, Живiт пробито, страва не поможе. Робить щось греба, так сидiть негоже. Дiти стоять запечаленi, мовчазнi. "Робити щось, дiяти треба!" - аж пече в маленьких голiвках i з болем вiдлуню╨ться в серденьках дитячих._ Стоять дiти, дивляться то на землю, то на небо. А небо поволеньки свiтлi╨. Грозовi хмари рвуться на шматки i, мов гурти овечок, розбiгаються за лiси на новi пасовиська. Над горами бiлi╨ край неба - то сходить мiсяць. Його ще не видко, але свiтлiша╨, свiтлiша╨ потроху на верховинi. А з тим i на душi нiби свiтлiша╨ поволi._ Столiтнiй Бук._ Чого вага╨тесь, шукайте допомоги, Хай не спиняють вас жахнi дороги. Молода Смерiчка. _ Що ти говориш, дiти повмирають. Столiтнiй Бук._ За праве дiло хай хоч серце крають. Я б на край свiту сам пiшов по лiки, Та жаль, корiнням врiс отут навiки. Сова._ А я за це й крилом кивнуть не хочу, - Лякливих краще криком заморочу. Столiтнiй Бук. _ Хiба збагнуть старiй лихiй Совинi Тi почуття, якi живуть в людинi, Що йде на бiй за щастя i свободу Сво╨© Отчини i рiдного народу. Юрасик._ А що, коли i справдi ╨ Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер? Я знаю плай, що йде до Черемоша, По нiм ходили з татом до Тимоша Зда╨ться, знаю, де висока брила, Про котру нам бабуся говорила. Ходiмо, Ганю, завтра пiзно буде. Ганя._ Та зараз нiч темнiсiнька повсюди, А я в пiтьмi, Юрасику, боюся. До того ж i розсердиться бабуся. Юрасик._ Вона про це зовсiм не буде знати. Ми зберемось i пiдемо вiд хати. Я покладу кресало у табiвку Та ще свою мережану денцiвку. Тут близько, ми й повернемось до ранку Не ходь у хижу, зберемось на i анку. Ганя. _ Нi, нi, Юрасю, пождем до свiтання. Бабуся (виходячи з хижi)._ Вже й не говорить, слабша╨ дихання Самi лиш очi пломенять, як свiчi. Гой-зiллячком його кропила тричi - Безсилi тут усi горянськi лiки. Чого ж це люди наче тi калiки Перед тупою смертною косою? Умре твiй брат - лиш ороси сльозою Могилу свiжу i ступай додому. А я б цьому синковi молодому Сво╨ життя вiддать не пожалiла, Але це виймеш серденька iз тiла. Та й що йому в мо©м старому серцi, Де капля кровi жеврi╨ на денцi. Йому по рiвнi серце Велет-Пана, Щоб вiчно билось в грудях партизана. Бабуся. замовка╨, нiби згадавши щось дуже важливе, бiжить за причiлок i поверта╨ться в хижу з листям в руцi. Ганя хоче ©© наздогнати, мабуть, спитати про щось, але Юрасик хапа╨ за руки, затриму╨. Юрасик._ Сестричко, чула, вiн уже вмира╨. Он i свiтання йде по небокра©. Ганя._ То мiсяць сходить, Юрцю, не свiтання. Юрасик._ Ходiмо швидше, кинь сво© вагання. Прога╨мось, а вiн померти може. I татовi Чугайсгер допоможе. Ганя._ I татовi?! То вже ходiм шукати. А зна╨ш, як Чугайстера гукати? Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами, У нетрини та хащини До вiчно© пропащини. Та знаю, люба Ганю, пам'ятаю. У снi скажу, коли хто запита╨. Давай iти. Ганя._ Ну, то й ходiмо, Юрцю, Не так i лячно, коли ми укупцi, Взявшись за руки, гуцулята простують до лiсу._ Вони якийсь час виднiються на схилi галявини, а потiм зникають за галуззям. Лиш чути, як Ганя повторю╨ слова Чугайстро-вого виклику, щоб не забути. Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами... Сова._ Аву-угу! Дорога в дугу Зiгнулася, зломилася, Малята заблудилися. ╞х душ-трава заляку╨, Над ними ворон кряка╨. За якусь хвильку ©© слова затихають. На небi зовсiм розiйшлися хмари i стало так свiтло, так ясно на верховинi, пю видко навiть слiди в прим'ятiй травi, слiди босеньких ди" тячих нiжок. Бабуся._ Заснув, i серце вже рiвнiше б'╨ться. Поклала я любисток бiля серця, Вiн освiжа╨ кров - давно те знаю. Це зiлля треба рвати серед маю, Пiд час грози... Агов, а де це дiти? Юрасю, Ганю, швидше в хату йдiте. Не чути!.. Боже!.. Це ще менi лихо. Хiба жартують?.. Нi, повсюди тихо. Юрасю! Ганю! Миттю йдiть до хати. Iз глибини лiсу доноситься далекою луною: "Ми рушили Чугайстера шукати!"_ Бабуся._ Йой, горенько! Скажiте, добрi люди!.. У хащинах i дикий звiр заблуде. Агiй, куди ви? Темно, бездорожн╨! Вернiтеся!.. Не можна так... Не мо-о-жна. Кида╨ться бiгти за дiтьми, але не витриму╨ стареньке серце. Лиш крок чи два - i бабуся, хапаючись за груди, пада╨. Молода Смерiчка. _ Померла сива горлиця в знемозi. Хто ж заспоко©ть дiточок в тривозi? Столiтнiй Бук._ Зцiлiть старенькiй серденько, Карпати, Не можна ©й сьогоднi умирати. Бабуся. лежить нерухомо, як мертва. А може, й справдi померла бiдна. Хiба знесеш стiльки всього жахного та в одну коротку лiтню нiчку. Нi, ворухнулася, звелась на руки важко-важко i шепоче. Бабуся._ Йой, дiтоньки, та що ж я наробила, Оманою довiрливих згубила! Бабуся. нерухомо дивиться в гiрську мiсячну далечiнь Молода Смерiчка. печально тулиться до Столiтньою Бука._ Над галявиною повiльно й урочисто пролiта╨ Золотава Птаха. Вона крилом торка╨ться сиво© бабусино© голови i вiдлiта╨ туди, де зникли дiти. Золотава Птаха (спiва╨)._ В громаддi камiннiм, В гнiздi соколинiм Родились орлятами ви. I крила простерши, На подвиг уперше Злетiли пiд регiт Сови. Я Птаха Злотава, - Звитяга i слава - За вами услiд полечу. У ночi тривожнi Лiси бездорожнi Надiями вам освiчу. Мужайтеся, дiти, Невтомно iдiте - Хай путь перед вами страшна. До щастя i волi, До свiтло© долi Смiливих виводить вона. _ ДIЯ ДРУГА_ КАРТИНА ПЕРША_ Рiвна полонина край гiрського рiдколiсся. Петляста стежина, яку ледь помiтно у високих травах, розходиться на два боки. То тут, то там поодинокi буки, смереки. Вони крислатi, густокроннi, бо зростали на просторi. А одна, найвища, мабуть, найряснiша, смеречина, з корiнням вивернута нiчною бурею, лежигь, простяга╨ сво╨ вiття до стежини, мов говорить: "Пiдведiть мене, я ще довго буду прикрашати цей край"._ Ясний, але досить студений ранок. З гiр на долину легеньким серпанком стiкають тумани, i там, де розрива╨ться серпанкова пелена, пiд сонцем спалахують роси, немовби тi краплини не з води, а з казкового горючого кришталю. Довкола усе таке чисте, буйне i соковите, яке можна зустрiти, мабуть, лише в щедротах карпатсько© природи. Навiть повалена бурею смерека ще довго не засохне, не помре, хапаючись за землю останнiми корiнцями._ На полонинку до роздорiжжя стежок виходять Юрасик i Ганя... Вони дуже стомленi, одежка аж до плечей зволожена росою. Проте на обличчях не видно смутку i страху, вони сяють збудженням i радiстю. Це, мабуть, тому, що пiсля тривожно© ночi настав свiтлий ранок i вже недалеко до Черемошу, до зустрiчi з добрим Чугайстром._ Юрасик._ Iзнов стежки розбiглися в два боки. Гiрськi пла©, неначе тi потоки, Розходяться галузками щомитi. Усi Карпати ними оповитi. По котрiй нам iти тепер, Ганнусю? Ганя. _ Не знаю... Але я вже не боюся. Це уночi лякалася до дрожу. Я прийняла за вiдьму дику рожу. Старi пеньки здавалися вовками Мiж травами густими i гiлками. А отодi, як щось в кущах шугало I ти дiстав кремiнчик та кресало Й почав кресати - я мов задубiла. Що то було? Юрас