ох.
   У цьому твердому свiтi вiн, може, нiякий скраю,
   зате як прийде додому,- для жiнки вiн цар i бог.

   На не© можна нагримать, i можна ©© побити.
   Вона простить, приголубить, розсолу тобi внесе.
   Ти, може, вiд мене втомився. Мене потрiбно любити.
   А там треба тiльки женитись. Ото женився - i все.

   Так дай же вам боже щастя. Прибийте собi пiдкову.
   Нiчим не журися, Грицю. Усе, як я, промине.
   Але нi навмисно, Грицю, нi просто так, випадково,
   нi словом лихим, нi добрим нiколи не згадуй мене.


   ...Не маю зла на тебе i на не©.
   Так сталося, i я тепер одна.
   Але я з церкви йшла на Маковея,
   i засмiялась вслiд менi вона.

   Iшли дiвчата, освятивши квiти.
   Я привiталась, проминула ©х.
   I раптом з гурту, десь позаду, звiдти,
   менi у спину пролунав той смiх.

   А я iшла. Пiдкошувались ноги.
   Хтось дорiкнув ©й тихо, при менi ж.
   А я iшла, не бачила дороги,
   i смiх стримiв у спинi, наче нiж.

   В очах стояло те лукаве личко,
   перiщив душу сором, як батiг.
   Воно ж дiвча. Нагуляна теличка.
   Прости ©й, боже, нерозумний смiх!

   Верни його стокротною луною.
   О нi, я не заплакала при нiй.
   Вода зiмкнула сонце надi мною
   в старих млинах, на греблi ворсклянiй...

   Брате мiй, нарéчений Iваном!
   Нащо рятував мене? Бiда.
   Кажуть, десь далеко за лиманом
   море ╨ - одним лицем вода.

   Кажуть, море - син╨ i зелене,
   бiльше за Днiпро i за Дунай.
   Це не Ворскла, це якраз для мене,
   там не знайдеш, скiльки не пiрнай.

   Запливти - i цяточкою стати,
   ген за обрiй - в морi по вуста.
   Вмi╨ море взяти й поховати,
   нi труни не треба, нi хреста.

   А над морем,-
   там же нi ворони,
   лиш до хвилi чайка припада.
   I оплаче, бо воно солоне,
   i обми╨, бо воно вода...

   Ти не бiйся, це я не з гарячки.
   День минув чи, може, вже i два?
   Мiж корчами раки ходять рачки,
   сновига╨ зграйками плотва.

   Дожилась я мукою земною,
   що нема й втопитися куди.
   Нащо ходиш назирцi за мною?
   Нащо витяг з темно© води?

   Я схилилась, бо хотiла пити,
   бо така задуха звiдусiль!
   Я ж хотiла не себе втопити,
   я ж хотiла утопити бiль!

   Брате мiй, наречений Iваном!
   Не люби нiкого, не бiда. Кажуть,
   десь далеко, за лиманом,
   море ╨ - одним лицем вода.

   ...А нащо я це згадую? Достоту -
   як той нiмий, що в каменi кричить.
   Душа i тут знайшла собi роботу,
   нема того, щоб сiсти й вiдпочить.

   А як згадаю, боже, як згадаю,
   таку печаль у серцi розгойдаю! -
   ту нашу нiч, ту нiжнiсть, той порив,
   все, що тодi менi вiн говорив,
   тi поцiлунки нашi вогнянi,-
   вони горять, як тавра, на менi.

   Якi тодi були ми безтурботнi!
   Який вiн був ласкавий i палкий!
   А вже в Полтавi набирали сотнi.
   А вже Хмельницький завзивав полки.

   Давно копита вiдгучали,
   уже пропав за ними й слiд.
   Уже дiвчата докучали:
   чого чека╨ш стiльки лiт?
   Ти бач, яке життя настало.
   Чекай, лiта сво© спини.
   Та й будеш дiвка-перестарок,
   як вiн повернеться з вiйни.

   А я пiснями бiль тамую.
   Увечерi, бувало, сидимо,-
   задумаюсь, затихну, засумую.
   Пряду печаль... Спiва╨ться само:

   "Повiй, вiтре буйнесенький, звiдкiль тебе прóшу.
   Розвiй, вiтре, мою тугу, що на серцi ношу!"

   А вечiр довгий, хуртовина струже.
   Дiвчата гомонять про те, про се.
   В розмовi я, сказати б, то не дуже.
   А в пiснi можу виспiвати все.

   Спiвалося. А тi все не вертались,
   що зáсвiт встали в похiд з полуночi.
   Слова самi на голос навертались,
   як сльози навертаються на очi.

   ...Мартин Пушкар додому вiдпустив
   свiй полк Полтавський в п'ятдесятiм роцi,
   щоб кожен собi добре погостив,
   але щоб так - iз шаблею при боцi.

   Часи були непевнi, лиховiснi.
   Як хмари в небi, купчилась вiйна.
   А це кохання почалося з пiснi.
   Могло урватись тiльки, як струна.

   Любились ми, не крилися. У мене
   душа, було, пiснями аж бринить.
   У цiй любовi щось було священне,
   таке, чого не можна осквернить.

   Одне одному свiт як зав'язали,
   в осокорах стояли до зорi.
   Все бачили, нi слова не сказали
   враз посмутнiлi нашi матерi.

   Було, питаю: - Ну чого ви, мамо?
   Вiн вам як син. Тепер вiн буде зять.-
   А в не© очi - наче за туманом,
   так, мов чогось хотiла б не сказать.

   Усе журилась, не була б то мати:
   - Менi чого, менi щоб добре вам.
   А тут iще почав у нас бувати
   син Остряницi Якова, Iван.

   То в монастир з полковником про©де,
   то в хату зайде, поспита води.
   А то колись провiдала я дiда Галерника,-
   i вiн прийшов туди.

   Посидiв трохи та й пiшов так, мовчки.
   Такий суворий, очi крижанi.
   Грицько був красень, очi - як терночки.
   А цей мовчить i блiдне при менi.

   А слово скаже - з пам'ятi не викинеш.
   А бiльш мовчить, не щедрий на слова.
   Таке обличчя, зразу i не звикнеш, -
   рiзке, як меч. Тонке, як тятива.

   Та ще й в очах таке щось незбагненне,
   що в мене часом думка промайне:
   чи, може, вiн щось ма╨ проти мене,
   чи, може,вiн ненавидить мене?

   То й хай собi. Мовчанки не порушу.
   Вже й уникаю. А зустрiну де,-
   так наче вдарить блискавкою в душу
   i знов спокiйно очi вiдведе.

   Дiвчата кажуть: - Вiн тебе коха╨.-
   А я кажу: - Та цур йому, чудний.-
   А Гриць, було, i сердиться, й зiтха╨.
   - Вiн,каже,- хитрий,- каже,- потайний.

   В нас на кутку його не люблять нашi.
   Шляхетний дуже i чолом не б'╨.
   Вiн,- каже,гордий. З ним не звариш кашi.
   Вiн i мовчить, бо дума щось сво╨.

   Гриць був iнакший. Щирими очима
   вiн так дивився приязно на свiт!
   Це, Грицю, що, була твоя личина?
   Яку ж ти душу приховав пiд спiд?!

   Бо ж рiч не в тiм - женився, не женився,
   прийшов, пiшов, забув чи не забув.
   А в тому рiч, коли вiн так змiнився?
   Чи, може, вiн такий i зроду був?

   Нестерпний бiль пекучого прозрiння!
   Яка мене обплутала мана?
   Чи вiн менi, чи я йому - нерiвня.
   Нерiвня душ - це гiрше, нiж майна!

   * * *

   ...Iшли ми з поля. Джмiль гудiв у глодi.
   Був мiсяць травень, квiту без числа.
   Коли назустрiч Галя на пiдводi.
   А Гриць i каже: - Бач, як пiдросла.

   Мина╨ час, на кого нарiкати?
   А я й незчувся, бувши на вiйнi.
   Таке було мишастеньке, пикате,
   а от дивися - вже на виданнi.

   А Галя ©де, стрiчкою блискоче.
   А вiз високий, як гарба сливе.
   - Оце так вiз! - смiявся.- Не доскочиш.
   Дочка хазяйська, павою пливе.

   Окрило нас пилюкою. I в пояс
   кленочок поклонився, закивав.
   А Гриць iде, задумався уголос:
   - За цi лiта де я не побував!

   Був на Пилявi i на Жовтих Водах,
   пiд Корсунем i Збаражем був теж.
   Которий рiк, а я усе в походах.
   А ти все ждеш, бiднесенька, все ждеш.

   А я все жду. Та не така й бiднесенька.
   Не думай, Грицю, справдi не така.
   Бо я чекаю не кого, а месника.
   Я ж лицаря чекаю, козака.

   Нема ж бо слави у дому сидячому.
   Про себе, милий, думати не час.
   - I чим же ми за це тобi вiддячимо? -
   казала так Бобренчиха не раз.

   А днi зминули. Знов у сурми грано.
   А нам було вже й не по двадцять лiт.
   Воно уже й женитися не рано,
   так знов же треба вирушать в похiд.

   Не говорив нiяких слiв.
   Покiрним смутком упокорив.
   Обняв за плечi i повiв
   пiд срiбне листя осокорiв.

   I ми були такi однi,
   така печаль нас пов'язала!
   Щось надiрвалося в менi,
   i я йому тодi сказала:

   - Якщо загинеш, буду я вдовою.
   Чи й ти, не знаю, любиш так мене.
   А я вже, Грицю, ©ден дух з тобою,
   хай ми вже й тiлом будемо одне.

   Я цiлувала його вiченьки,
   аж поки мiсяць не погас.
   Щаслива тобi цяя нiченька,
   остання, може, у нас!..

   Прив'язала баклагу йому до сiдла.
   Недалеко, лише до ворiт, провела.
   Ну, бо хто ж я йому, нi сестра, нi жона.
   Засмiюся при всiх, а заплачу одна.

   А вже пiшли про мене й поговори.
   Знов потяглися тоскнi вечори.
   Бо то вже так, вже як пiшлось на горе,
   то так уже i пiде, як з гори.

   Вже й не спiвалось. I слова тi самi ж,
   а мов не тi, таке щось в них смутне.
   Вже й подруги повiддавались замiж,
   уже й не кличуть дружкою мене.

   Бо я така зробилась, як черниця.
   Куди вже там спiвать про молоду?
   Куди вже там ходить на вечорницi,
   як я до церкви ледве вже iду?

   А люди судять, ©м аби причину.
   Дарма що лихо, що такi часи.
   Iшла крiзь очi, мов крiзь колющину,
   обдерта до криваво© роси.

   А суд, а суд! Яка страшна покута.
   Послухати - життя як не мо╨.
   А я неначе до стовпа прикута,
   i хто захоче, той i обплю╨.

   Куняють райцi, як осiннi мухи.
   Горбань гуде, як в'©дливий комар.
   Дурнi плiтки яко©сь лепетухи
   загуслим дьогтем ллються в каламар.

   Якi слова казались там негiднi!
   А я стояла, думала - впаду.
   Дрiбнi людцi, гi╨ни стерво©днi,
   якi ж ви ласi на чужу бiду!

   ...Хоч би заснути... Але вже не спалось.
   Душа до ранку смутком осипалась.

   Згадала все, кожнiсiньку дрiбничку.
   I хату нашу, i оту криничку,
   i над вiкном гнiздечко ластовине,
   що щастя принести було повинне.

   Той берег наш, урослий очеретом.
   I наш лелечий, наш лелечий двiр,
   де на гнiздi з вербовим мiнаретом
   старий лелека молиться до зiр.

   А потiм вранцi одлiта╨ вгору.
   Сидить буслиха в тихому гнiздi.
   Аж враз - для крил не вистача╨ двору,
   то пiдросли лелеки молодi.

   Гнiздо тiсненьке, по нозi поставлять,
   та все пiд осiнь як залопотить! -
   та всi лелеки крила як розправлять! -
   зда╨ться, й хата в небо полетить.

   А ще чогось жалiла за дощами,
   за цвiтом яблуневим, за хрущами,
   за сонцем i за квiтами в травi,-
   якiсь вони зробились, як живi.

   Зда╨ться, що й листок би цiлувала,
   в дзвiночку б ночувала, як бджола...
   Отак собi все гарне пригадала.
   Людиною ще трохи побула.

   ...А вранцi в грати повiйнуло вiтром
   i провело, як смушком, по руках.
   Тюрма повiльно сповню╨ться свiтлом,
   лиш прича©лась темрява в кутках.

   Там Хо сидить.
   З'явись менi, будь ласка!
   Жмуточок пiтьми в закапелках дня,
   маленький Хо, моя дитяча казка,
   звiрятко, може,
   може, чортеня.

   Тепер ти тут мiй приятель ╨диний,
   Чи ти зi мною пiдеш i туди?
   Не треба, Хо. Там холодно.
   А йди-но,
   ти, може, хочеш з кухлика води?

   Пiдходь, не бiйся. Вип'╨м по ковточку.
   Сьогоднi що? Вiвторок? Середа?
   Хо шарудить у темному куточку...
   Яка недобра в кухлику вода!

   По гратах в'╨ться зелененький вусик.
   Куди вiн пнеться у таку дiру?
   Ввiйшов тюремник, тицьнув менi вузлик,
   щось пробурчав, а що - не розберу.

   Взяла той вузлик, не питаю звiдки.
   Для цього болю вже нема╨ слiв.
   Мну той кра╨чок бiло© намiтки...
   Оце таке. Тюремник пожалiв.

   От я i маю хоч яку розраду.
   Складаю та розрiвнюю пружки.
   Тих кiлька яблук з маминого саду!
   Рiднесенька, пекла ще й пирiжки.

   Як там вона? I як ©й буде жити?
   Порожня хата i порожнiй двiр.
   Дильований хлiвець, соломою пошитий...
   Старий лелека молиться до зiр.

   Цвiте шпориш, i зароста╨ стежка.
   Тому двору не треба вже ворiт.
   Дрiбний ромен, як вижовкла мережка
   красолька, мак i королевий цвiт,-

   усе цвiте i кланя╨ться лiту.
   Пашить медами скосиста гора.
   I серед того всього буйноцвiту -
   вона одна, зоключена, стара.
   I вже нiхто не вернеться нiколи.
   I хата вмре... i я вже не прийду...
   I лиш на схилах монастирськi бджоли
   бринять у монастирському саду...

   Той монастир недавно збудували.
   Там дзвони ╨ на рiзнi голоси.
   Його Пушкар з Iваном фундували,
   ранiш були лiси там та лiси.
   Ще пам'ятаю - угорi над нами
   ходили дикi кози табунами.
   Ревли весною тури-переможцi,
   шугали кажани-чепiргачi.
   I пугачi, неначе запорожцi,
   "пу-гу! пу-гу!" кричали уночi.

   А потiм - в лiс прорубана дорога,
   пiшли угору конi та воли.
   А ми усе дивилися з порога,
   любили тишу - звикнуть не могли.
   Такi були тi люди невсипущi,
   так похилялись верби вiд сокир.
   Возили вгору дерево iз пущi,
   дернину, цеглу - все на монастир.

   Та й вирiс вiн над Ворсклою на скелi,
   три шапки бань на свiжих бервенах.
   Та й мружить очi монастирських келiй
   на Кривохатки нашi в бур'янах.

   Хати у нас i справдi-то не хвацькi.
   Присiлок давнiй, хто яку змостив.
   Родини зо три там були козацькi,
   а тi робили всi на монастир.

   От що в нас гарне, так ото садочки.
   I ми жили, щоб гiрш за всiх, то нi.
   Достаток? Був. Як кажуть, двi сорочки -
   одна в праннi, а друга на менi.

   Бобренки, тi не дуже бiдували.
   Вони в оренду землю вiддавали.
   У Кривохатках хатка та нова -
   ╨дина, може, хатка не крива.

   Але й жили! Душили копiйчину.
   У двi душi робили без спочину.

   Як тих людей двох доля спарувала?
   Там завжди сварка висiла, як чад.
   Бобренчиха не те щоб хорувала,
   нi, то вже вдача. Все, було, невлад,
   все ©й не так, i чоловiк, i хата.
   Все щось болить, то груди, то живiт.
   Така була висока i цибата,
   як чапля з Перещепинських болiт.

   Все скаржилась, ходила якось боком.
   Кляла Бобренка на усi лади.
   А ненаситна! - що нагледить оком,
   то дзьобом так i вихопить з води.

   Жили од нас за третiм перелазом.
   Мiй батько спiвчував йому, невдасi.
   Вони iще й парубкували разом,
   i поженились десь у одночассi.
   На Дмитра десь. А вже десь на Варвари
   прийшов Бобренко, похиливши гребiнь:
   "Знайшов собi ти дiвчину до дари,
   а я ускочив пiд дурного греблю".

   I в нього кров козацька закипала,
   i стугонiли в пам'ятi шаблi.
   Вона ж його як в землю закопала,
   i вiн притих, заборсався в землi.
   Та й став домашнiх хоругов хорунжим.
   Не пiднiмав очей на Чурая.
   Пiшов би з вiйськом у похiд,-
   так грунт же.
   Струснув би з себе той хомут,- сiм'я.
   Все гнав думки, мулькi та недоречнi.
   Та, наробившись, храповито спав.
   Погладшав, запузатiв, постатечнiв
   i втратив серце до козацьких справ.
   А якось ©хав через Ворсклу возом,
   чи задрiмав, чи так не додививсь,
   i в Iордань, затягнену морозом,
   вночi з конем i возом проваливсь...

   Бобренчиха лишилася вдовою,
   лютiша стала до роботи вдво╨.

   Було, не вип'╨, бiдна, i не з'©сть,-
   уся пiшла в роботу i у злiсть.
   Така уже зробилась, як Яга.
   Все на курей накрику╨: "Гай-га!"

   Стару людину ганити негоже.
   Та й, власне, що ж, вiдомо вже давно:
   спiва╨ кожен, хто яко© може.
   I так спiва╨, як йому дано.

   Хто про калину, хто про джигуна.
   А в не© завжди пiсенька одна:

   - Чого сидиш? Одвик хазяйнувати.
   Менi б оце невiстку молоду.
   А то все мати, мати, мати, мати!
   Чи я коли хоч помочi дiжду?
   От ти прийшов з великого походу,
   а не принiс нi слави, нi добра.
   Сидиш, мовчиш, нi за холодну воду.
   Та й не туди, що я уже стара.
   Все дивишся, та якось наче здалеку.
   Все дума╨ш, i лiкоть на столi.
   То все небеснi, сину мiй, мигдалики.
   А треба жити, сину, на землi.
   Тече повiтка. Хата занехаяна.
   Пiдмокло сiно. Поламався вiз.
   Все просить рук. Усе кричить хазя©на.
   I грошей, грошей треба позарiз!

   - Чого ви, мамо, ╨ в нас, слава богу,
   хлiб i до хлiба, поле i воли.

   - Якби ти взяв ще дiвчину не вбогу,
   то, може б, якось ми i прожили.
   В тi© Марусi що не слово - нáсторч.
   Таж там росте на хатi кропива.
   Менi таку невiстку анi нá оч,
   нi нá оч, сину, поки я жива!

   - А що покрив я дiвчину неславою?
   Не буде, мамо, доля нам сприять.
   А грошi?
   Он, у горщику пiд лавою,
   ще й попелом притрушенi, стоять.

   - А то тво©? Чи ти доклав старунку?
   Чи ти укинув таляр хоч туди?
   Ну що ж, iди, бери свою чаклунку,
   бо грошi ╨ у матерi,-веди!

   Така менi вiд тебе, сину, дяка.
   Живу, роблю, гарую цiлий вiк.
   Та все ж одна.
   Тягну, як шкапиняка.
   Коли живий iще був чоловiк,
   то ми удвiйко гарували з татом.
   Ми працею вкладалися в грунти,
   ставком себе примноживши i садом.
   А чим примножив по хазяйству ти?

   Що я ж тебе не тiльки виглядала,
   я ж у землi сидiла тут, мов крiт.
   Я ж кождий грiш призбираний складала.
   Та то ж не грошi, то ж кривавий пiт!

   Iди, женись, хай буде не по-людськи.
   Але як пустка свисне у печi,
   то, наплодивши злиднiв, голопуцькiв,
   не посилай до баби по харчi.

   Щоб так i знав: як сходитиму з свiту,
   то не лишу тобi i заповiту.
   Все одпишу на церкву й монастир,-
   на всю Полтаву будеш багатир!

   Вже й Гриць менi повторював: - Затям,
   любов любов'ю, а життя життям.

   Було, питаю: - Що воно за диво?
   Пiд Берестечком бився ти смiливо.
   Пiд Зборовом також i над Пилявою
   сво╨ iм'я ти не покрив неславою.
   I тiльки у домашньому бою
   смiливiсть раптом втратив ти свою.

   А вiн i сам себе не впiзна╨.
   - Не смiйся,- каже.- Так воно i ╨.
   Не так тi кулi козаку страшнi,
   як це щоденне пекло метушнi.

   Коли я йшов, Марусю, у повстання,
   я твердо знав, що ти уже моя,
   що це любов i перша, i остання,
   що не знесе нiяка течiя
   мене убiк. Що я уже нiкому,
   нiкому в свiтi так не поклянусь.
   Що з тих бо©в, з таких бо©в! -
   додому
   я вже навiки iнший повернусь.
   Бо вже таке пiдняв на сво© плечi,
   такою кров'ю в битвах освятивсь,
   що всi отi домашнi колотнечi
   мене вже не засмокчуть, як колись.

   Над Iквою потрапив я в полон.
   Як нас вели, до сiдел прив'язавши,
   той шлях страшний, те крякання ворон
   менi у пам'ять врiзались назавше.
   Вже й не подужав стиснуть кулаки,
   як ляхи нас обшукували в полi.
   В кишенях тiльки ржавi колоски,
   одних лиш куль i пороху доволi.

   Вночi я втiк. Лишатись було
   згубно.
   Зубами якось руки розв'язав.
   А тих усiх, три тисячi, пiд Дубно
   Ярема-князь добити наказав.

   Ярами йшов, схищався десь у кручi.
   ╞в ягоди i гриз гiрку кору.
   Води набралось в чоботи хлипучi.
   Не раз вже думав - ляжу та й умру.

   I хай що хочуть - i земля стражденна ця,
   i все, i всi,- я вичерпавсь до дна.
   Але ж у мене мати-порожденниця,
   i жде мене невiнчана жона!

   Зголоджений, я падав серед лiсу
   i руки дряпав об трухлявi пнi.
   Я звiрам заздрив, вовку заздрив, лису.
   Тепла хотiлось, затишку менi!

   Я приблудився до чужо© хати.
   Була там дiвка i гаряча пiч.
   Вона мене хотiла прикохати,
   то я побув там тiльки через нiч.
   А вранцi вийшов - туга моя степом
   аж ген за обрiй чорна, як рiлля.
   I я пiшов, бо я iшов до тебе,
   бо ти менi свiтила, як зоря.

   Але ж вернувся у ту саму хатку.
   I знов потоки материних слiз.
   I почалося все спочатку.
   Кiнець ти зна╨ш. Я повiз.

   Робив, як вiл. Трудився без спочинку.
   Все занепало, не моя вина.
   Так цi нестатки в'©лися в печiнку
   i вся ця передержана вiйна!

   Усе вою╨м, боремось...
   А доки?
   Не те щоб я невiрний був Хома.
   Але ж втеряв уже чотири роки.
   А що iз того? Просвiтку нема.

   Я перестав од матерi сахатись.
   Потроху так почав i прислухатись:

   - Введи у дiм дружину собi, ладу.
   То ж ма╨ бути рибка золота.
   Яку ж полегкiсть i яку розраду
   внесе у хату пасмурниця та?

   Пiснi у не© - то велика-туга,
   а серце в не© горде i трудне.
   Твоя любов до не© - то недуга.
   Видужуй, сину, пожалiй мене.

   Хiба то дiвка? То ж таки ледащо.
   Усе б спiвала. Боже упаси!
   Ми вже й без не© з'©хали нiнащо,
   а з нею геть вже зiйдемо на пси.

   Та й те сказати,- що вона спiва╨?
   Сама собi видуму╨ слова.
   Таких дiвок на свiтi не бува╨,
   хiба для цього дiвцi голова?

   Якi там "Засвiт встали козаченьки"?
   А цiлий полк спiва╨. Дивина.
   Це щось для дiвки, сину, височенько.
   Не вiрю, щоб складала це вона.

   Бо людськi, сину, невiстки i дочки
   спiвали зроду, сину, i тепер:
   "Посiяла огiрочки"
   та "Натiпала конопель",
   "Йшли корови iз дiброви",
   "Нащо менi чорнi брови",-
   а про любов, походи i лабети -
   на це дiвкам не вчеплено кебети.

   Я поки мiг, то якось вiдгризався.
   А в не© ж, зна╨ш, не язик - жало.
   Що я намучивсь, що я натерзався!
   А потiм здався, ради не було.

   Душа розм'якла якось, заморилась,
   хоч коники лiпи, як з м'якуша.
   До всього звикла, iз усiм змирилась
   i вiд життя схотiла бариша.

   Бо хто, як я, намучивсь на вiйнi,
   тому життя пiдскочило в цiнi.

   А мати стогне, мати дошкуля╨,
   що божий день пиля╨ та й пиля╨:

   - От ми, Бобренки, живемо, пруча╨мось.
   А хто, Бобренки, ╨ на свiтi ми?
   От з Вишняками як породича╨мось,
   увiйдеш в значнiсть мiж людьми.

   I буде нам, i буде нашим внукам.
   Зiпхнемося, як човен з мiлини.
   Там поля шмат, там хата закаблуком,
   там ступа, винокурня й два млини.

   От бачиш, правда, бо якраз i чхнулось.
   Ти дума╨ш, стара я, не збагну?
   У тебе, сину, серце розчахнулось.
   А треба якось вибрати одну.

   Твiй батько теж... була така Ликера...
   вiн п'ятами вiд не© накивав.
   Об чiм журитись? Дiвка не галера.
   Тебе до не© бог не прикував.

   Це мало то iз ким ходив до гаю!
   Сам цар Давид жону свою отверг.
   Ото й не думай. Сватай собi Галю.
   А що хто скаже - слухай через верх.

   ...Отак щодня. Ти зна╨ш мою матiр.
   Це щоб вона свого не доп'яла?
   Вона словами виплiтала ятiр
   та потихеньку так мене й вела:

   - Стара я, сину. Вся обумираю.
   А як же ти? Чим будеш, сину, сит?
   Вiйнi нема╨ нi кiнця нi краю.
   Життя ж коротке, звiкував - i квит.

   Послухай, сину, слово мо╨ грiшне.
   Чи нам за це вiддячиться в раю?
   Чи, може, ще одне життя - розкiшне -
   Доточить бог за праведнiсть твою?

   Не вiдкладай же, ти тепер на часi.
   I не катуйся, завжди так було.
   Тепер дiвки до гарних хлопцiв ласi,-
   багато хлопцiв, сину, полягло.

   У iншiй час посватався б ти, дзуськи.
   Жених у не© був би й привозний.
   Тепер тво© всi Гальки й всi Маруськи,
   бо хлопець ти, нiвроку, показний.

   Я це тобi кажу не для принуки.
   Як хочеш, сину. Ма╨ш розум теж.
   Але ж подумай, щастя йде у руки.
   Невже вiд себе щастя одiпхнеш?!

   Якби вона сварилася, кричала,
   то я пустив би все там шкереберть.
   А то зробилась тиха, все мовчала,
   сорочку шила все собi на смерть.

   Отак i сталось. Вийшов я iз хати.
   Дядькiв сво©х узяв у старости.
   I сам не знаю,- щоб одну кохати,
   а другу в церкву до вiнця вести!

   Якi я муки пережив пекельнi!
   Од крику серця як я не оглух!
   Шкварчала совiсть, наче на пательнi,
   i обганялась од зелених мух.

   Менi, мабуть, довiку буде сниться,
   як я стою, не пiднiмаю вiч.
   А тi свати лопочуть про куницю,
   а та дурепа колупа╨ пiч!

   Як я крiзь землю там не провалився?
   Не збив кулак об стiни об отi?!
   I як я потiм у шинку напився,
   на матiр крикнув вперте у життi!

   Вона ж сидить та гладить по голiвцi,
   так тихо гладить голову мою.
   - Нiчого,каже,- я надiйнiй дiвцi
   тепер тебе, мiй сину, вiддаю.

   ...Вже й на весiлля кендюх начиняли,
   гусей ловили i дiжу вчиняли.

   Вже ми удвох ночу╨мо в коморi.
   Дивлюсь до ранку на холоднi зорi.

   Свiта╨. Душно. Всипища, макiтри,
   лiхтар мосяжний, тьмяний вiд комах.
   Три бочки меду, вiсiм куф селiтри,
   та ми удвох на шльонських килимах.

   То слава ж богу, що боронить звичай
   чiпати дiвку. Я ж би i не змiг.
   Палив мене такий великий вiдчай,
   отак би встав та й безвiсти забiг!

   Воно ж, товкуще, навiть не завважить, -
   пече, скубе, затовку╨ та смажить.
   Б'╨ в килими, неначе в тулумбаси,
   та промива╨ кишки на ковбаси.

   А заспiва╨ - хиже та дрiбне,-
   мов по тарелi ложкою шкребне!

   А якось раз приходжу, застаю -
   спiва╨ пiсню - при менi! - твою.
   Про нашу греблю, про тi нашi верби,
   про днi, що душу спомином печуть.
   А я збiлiв. А я, зда╨ться, вмер би,
   аби хоч раз ще голос твiй почуть!

   * * *

   ...I третя нiч пливе над яворами.
   Десь тиша Ворсклу переходить вбрiд.
   "Вартуй! Вартуй! - з Курилiвсько© брами.
   "Вартуй! Вартуй!" - вiд Ки©вських ворiт.
   Чогось так сумно, так протягло й лунко.
   Стоять залитi мiсяцем двори.
   Стара Полтава, як стара чаклунка,
   де iз клунком темно© гори.

   Вночi менi все якось наче ближче.
   Пашить безсонням бiдна голова.
   Всiх обiйду. Зайду на кладовище.
   Там Гриць лежить. Над ним росте трава.

   Зайду в наш двiр. Постою бiля хати.
   А що там робить моя бiдна мати?
   Заснула, може, не закривши пiч,
   чи теж безсонне дивиться у нiч?

   Пiду на греблю, там iще постою,
   погомоню до наших яворiв.
   Нап'юся ще солодкого настою
   тих молодих вишневих вечорiв.

   Як тiнь Саулом гнаного Давида,
   метнуся тихо на водi склянiй,-
   Фесько-дозорець ходить, як сновида,
   в Старих Млинах, на греблi ворсклянiй...

   Вдягнула нiч на вiкна чорнi шори.
   Все мiсто спить, суворе й мовчазне.
   Лише собаки стережуть комори,
   та ще тюремник - стереже мене.

   Ще i в прозурку дивиться навiщось,
   тюремний крiт, що якось не ослiп.
   Каганчик свiтить,- не дай бог повiшусь,
   бо то ж би в ката я одбила хлiб.

   Не роздивився. Входить, пригляда╨ться,
   чи тут нiхто на гратах не гойда╨ться.
   Провiв рукою в мене по плечу.
   Iшов би спав, чи я куди втечу?

   Сопе, не вiрить, тупа╨, вiдходе,
   мов хтось його веде на повiдку.
   I знову нiч.
   А де мiй Хо?
   Мiй Хо де?
   Зiщулився де-небудь у кутку.

   Iди сюди. Посидимо до ранку.
   Яку залiзну ма╨мо фiранку!
   Це, бачиш, доля виткала для нас.
   А нiч сто©ть, немов iконостас.

   Бiжить-бiжить, чаряпка╨ться вгору.
   Цок-цок по стiнах, вгору, вгору, вниз.
   ...Шматочок неба i шматочок двору...
   ...I Хо на гратах хвостиком завис...

   ...Десь вiтер гонить хмари пелехатi.
   Яка страшна задуха в цiй норi!
   Там, пiд горою, в посмутнiлiй хатi,
   сто©ть труна... а там, на тiй горi...

   I пiзн╨ лiто... снопики на нивцi...
   гука╨ мати... бiга╨ хлоп'я...
   А там, у гробi... Чи усi убивцi
   так тяжко задихаються, як я?

   О господи, його вже ж поховали.
   Йому вже всi зозулi вiдкували.
   Я сплутала... у п'ятницю... тодi...
   коли я ще стояла на судi...
   його везли... мене вели...
   якась труна... якiсь воли...
   а хтось подав менi води...
   а я не знала, хто, куди...

   А може, я i справдi вже причинна?
   Помер мiй Гриць з вiдкритими очима.
   То ж вiн мене i мертвий виглядав.
   I, одстраждавши, знов, мабуть, страждав.
   Бо вiн же тут лишив мене одну.
   Я йду. Я скоро. Я наздожену.

   Десь, може, там зустрiнемося ми.
   Не буде рук - обнiмемось крильми.

   * * *
   ...Остатнiй день.
   Прийшов священик.
   - Отче!
   Знiмiть з душi цей безнемiрний бiль! -
   Йому людина дивиться у очi,
   а вiн ©© пiд цю ╨пiтрахiль.

   - Покайся,каже,- Стежкою гординi
   тебе ведуть соблазни су╨ти.
   Од бога так положено людинi
   долиною смиренiя iти.

   Покаялась. Прощення попрохала
   за те, що дуже грiшною була:
   одного разу матерi збрехала,
   однiй сусiдцi сiль не вiддала.

   А що скажу?!
   Свою пригаслу душу
   чи донесу, як свiчечку на Страсть?
   Бог зна╨ все. А батюшцi байдуже.
   Хiба вiн правду богу передасть?

   Пошепотiв, як знахарка над раною,
   молитвою вуста поворушив.
   I властiю, од бога йому даною,
   спасибi, одпустив i розгрiшив.

   Скрегоче засув кованих дверей.
   Пiшов собi достойний i╨рей.

   ...Десь тихо жаби кумкають з болота.
   Лягла на мур вечiрня позолота.
   Прощальний промiнь блиснув на стiнi.
   I сонце, сонце - як жива iстота,
   ╨дина, що всмiха╨ться менi!

   Я завтра, сонце, буду умирати.
   Я перейшла вже смертницьку межу.
   Спасибi, сонце, ти прийшло крiзь грати.
   Я лиш тобi всю правду розкажу.

   Не помста це була, не божевiлля.
   Людина спрóста ближнього не вб'╨.
   Я не тру©ла. Те прокляте зiлля
   вiн випив сам. Воно було мо╨.

   Я ту отруту з розпачу зiбрала.
   Я змалку знаю, де яке зело.
   Менi це ще од баби перейшло,-
   ©© вважала вiдьмою Полтава.

   У не© котик був, як чортеня,
   i чорна доля з чорними очима.
   Цiлюще зiлля, óтру©, дання,-
   все знала баба. I мене навчила.

   Я наварила м'яти, драголюбу.
   Не пособило. Наварила ще.
   Вже скоро день, що ©м iти до шлюбу,
   мене ж пече всерединi, пече!

   "Болить моя головонька вiд самого чола:
   не бачила миленького нi тепер, нi вчора",-
   отак собi заспiваю, наче й не журюся.
   "А як вийду за ворота, од вiтру валюся".
   Любилися ж, кохалися, як голубiв пара!
   "Не дай боже розiйтися,
   як чорная хмара"...

   А найстрашнiше, що пече, як жóга,
   переверта╨ душу вiд жалю:
   невiрного, брехливого, чужого,
   огидного,- а я ж його люблю!

   "У недiлю рано зiлля копала...
   А у понедiлок переполоскала..."
   Порятуй вiд болю, смертонько ласкава!

   А вже Бобренки з тим усiм не крились.
   Не встигла ©м душа й почервонiть.
   Я зроду не спiвала на два криласи,
   менi було це важко зрозумiть.

   Якiсь у нього появились друзi,
   Семен Капканчик i Ромашко Струк.
   Один хоч був десь у Великiм Лузi,
   а другий збро© i не брав до рук.

   Десь перебув, десь нишком пересидiв,
   на пасiцi чи, може, лободi.
   Нiхто його в походах i не видiв,
   оце аж зараз вилiз на судi.

   Було, iдуть,- Ромашко зарегоче,
   Капканчик шапку зiб'╨ набакир.
   Мовляв, чого там, дiло парубоче,
   усi дiвчата на один копил.

   Уже й мене зустрiти не боялись,
   iшли туди, проз Задихальний Яр.
   Який жених, такi його й бояри.
   Бодай би вiк не бачить цих бояр.

   ...Вже й воду брала з iншо© криницi,
   а вже й не знала, де себе подiть.
   Дiвчата потягли на вечорницi,
   то я й пiшла, щоб дома не сидiть.
   Вони собi жартують з парубками,
   а я сиджу, самотня, при стiнi.
   Пряду куделю. Не зберусь думками.
   В менi умерли всi мо© пiснi.
   Вони ж спiвають про якусь кирею,
   про те, що хтось когось занапастив.
   Я оступiла: Гриць прийшов iз нею.
   Мене побачив - очi опустив.

   Враз поповзли по вилицях рум'янцi.
   Очима бiльше не стрiчались ми.
   Вiн танцював iз Галею, i в танцi
   мов щось топтав i нищив чобiтьми.
   Воно було на танець i не схоже,
   тi корчi мук у синiм кунтушi.
   Аж хтось тодi сказав:
   - А не дай боже
   так танцювать навиворiт душi!

   Мiнились тiнi на чолi блiдому.
   Кресав гопак вогонь з-пiд пiдошов.
   Я тихо вийшла. I пiшла додому.
   Не бачив Гриць. Навприсядки пiшов.

   ...Менi всю нiч в очах це маячiло.
   А пiсля тих проклятих вечорниць
   пройшло два днi, вже добре споночiло,
   аж, боже мiй! - заходить в хату Гриць.

   Якийсь чудний, запаленi повiки,
   пригаслi очi, пiд очима бриж.
   - Марусю! - каже.- Я прийшов навiки.
   Я на колiна стану, ти простиш?

   - Я найдорожчi сплакала лiта.
   Чого вернувся до мо╨© хати?
   Ми ж розлучились... Матiнко свята!
   Чи я ж тебе примушую кохати?!

   Коли сво©м коханням поступився
   заради грошей i багацьких нив,
   чи ти тодi од мене одступився,
   чи сам себе навiки обманив?

   - Себе, Марусю. Не дивись вороже.
   Менi тi днi повiк не одболять.
   Тут дво╨ матерiв, твоя i Божа.
   Хай нас на шлюб вони благословлять.

   Людей накличем, зробим перепросини,
   щоб знали всi, хто чеше язиком.
   Марусю, чу╨ш, зараз, ще до осени,
   поберемось та й вступимо в закон.

   А мати - з дому. Плачуть, затинаються
   i говорить не хочуть нi про що.
   А мати кажуть: - Руки не здiймаються.
   Iди туди, iзвiдки ти прийшов!

   - Я зрадив, так.
   Але це бiль чи злочин?
   Скажу всю правду, ми тепер однi.
   Кому з нас гiрше? Я одводжу очi,
   а ти у вiчi дивишся менi.

   Я мучуся. Я сам собi шулiка.
   ╙ щось в менi так наче не мо╨.
   Немов живе в менi два чоловiка,
   i хтось когось в менi не впiзна╨.

   I що найтяжче: мука ж моя марна,
   бо зрада - дiло темне i брудне.
   А ти - це ти.
   Ти i в стражданнi гарна.
   Ти можеш навiть пожалiть мене.

   Або сказати: що хотiв, те й ма╨ш.
   Мене вже, вiриш, кида╨ ввi снi.
   Тобi то добре, ти цього не зна╨ш.
   У тебе й мука пiде у пiснi.

   Тобi дано i вiрити, й кохати.
   А що менi? Якi такi кушi?!
   Нелегко, кажуть, жити на двi хати.
   А ще нелегше - жить на двi душi!

   Вiдступник я. Нiкчемний я i ниций.
   Але ти любиш i тому прости.
   Життя - така велика ковзаниця.
   Кому вдалось, не падавши, пройти?

   Вiн говорив, i вiдбувалось диво.
   Вiн зраду якось так перетворив,
   так говорив беззахисно й правдиво,-
   неначе вiн про подвиг говорив.

   А я стояла як слiпа вiд слiз.
   Душа марнiла, як зiв'яле клечання.
   Хоч би менi хто
   жменьку землi
   з могили його принiс...
   натертися проти серця... може б, трохи полегшало...

   Вiн взяв мене за плечi, звав ╨диною.
   Щось говорив про долю, про борги.
   Що там, пiд Дубно, вiн ще був людиною,
   а тут вiн сам з собою вороги.
   Що Галя - гуска, що й по нiй це видно.
   I все. I годi. - Я од не© втiк.
   А може, й правду кажуть, що ти вiдьма,
   приворожила - i пропав навiк.
   Бо що б мене iнакше так палило,
   чого ж я так страждаю i борюсь?
   Куди б мене в життi не прихилило,
   а все одно до тебе я вернусь.

   Ти ж нiч моя i свiтло мо╨ денне!
   Вже тут брехать,- який менi хосен?
   Прости за все, воно таке буденне.
   А я ж не можу без тво©х пiсень!

   Коли я там i говорив, i клявся,
   я знав одне: збрешу - не помилюсь.
   Як хочеш знати,- так, я ©м продався,
   але в душi на тебе я молюсь!

   Тодi я дверi вiдчинила в нiч.
   Вiн ще й не встиг збагнути, в чому рiч,
   як я сказала:
   - Йди собi, iди! -
   А вiн сказав:
   - Менi ж нема куди.

   Iди до не©. Будеш мiж панами.
   А я за тебе, Грицю, не пiду.
   Це ж цiлий вiк стоятиме мiж нами.
   А з чого ж, Грицю, пiсню я складу?!

   ...Лежала тiнь вiд столу i до печi.
   Лампадка трiпотiла в божнику.
   А вiн сидiв, зiщуливши тi плечi
   i звiсивши ту голову тяжку.

   "Як не хочеш, мо╨ серце,
   Дружиною бути,
   То дай менi таке зiлля,
   Щоб тебе забути.

   Буду пити через силу,
   Краплi не упущу.
   Тодi я тебе забуду,
   Як очi заплющу..."

   Торкнувся шклянки бiлими вустами.
   Повiльно пив. I випив. I погас.
   Ой сонце, сонце, промiнь твiй останнiй!
   Оце i ╨ вся правдонька про нас.

   А потiм в суд щодня мене водили.
   А суддi були добрi й не дурнi.
   Вони мене по совiстi судили,
   найлегшу кару вибрали менi.

   Чого було так довго мудрувати
   i вивертать параграфи статтям?
   Було б одразу присудить до страти.
   Найтяжча кара звалася життям.

   Ведiть, карайте, вiшайте злочинну!
   То я хоч там, хоч там уже спочину.

   Хоч там уже дихну на повнi груди,
   побачу зблизька Господа хоч раз.
   Так буде краще. Важко було, люди,
   i вам зi мною, i менi мiж вас.

   - Куди ти хочеш, в пекло чи у рай?
   - Туди, де батько, де Чурай.

   * * *

   ...Тюремник внiс у вузлику одежу,
   щоб я на завтра в чисте одяглась.
   Яке намисто гарне,- хоч подержу,
   це ще од баби пам'ять збереглась.
   Воно, либонь, якесь чи не турецьке.
   Таке червоне - аж на мене жаль.
   Чаклунське, кажуть: iне╨м береться,
   коли людину укида╨ в жар.

   Могла б я одягти i сiрячину.
   Пiд зашморгом усе вже до лиця.
   А мати вклала бiлу сорочину
   i чоботи, узятi вiд шевця.
   Черчату плахту ще й якiсь прикраси.
   Червону крайку в смужки золотi...
   Аякже, смерть усе-таки це празник,
   який бува╨ тiльки раз в життi.

   ГIНЕЦЬ ДО ГЕТЬМАНА

   Роздiл IV

   Тим часом гiнець доганя╨ свiтання
   i клаптями ночi доточу╨ днi.
   I кожна хвилина, зда╨ться,- остання,
   i крихта надi© кричить йому:"Нi!"
   О скiльки нам, боже, ти степу одмiряв!
   Долини i кручi,- якби навпростець!
   Трубiж, Переяслав, Днiпро, Трахтемирiв...
   - Невже я не встигну? Невже це кiнець?!
   У Ки╨вi - пéкло. У Хвастовi - чорно.
   Кипить i клекоче усе за Днiпром.
   Коли б хоч не пiзно. Якби позавчора.
   Який вiн повiльний, цей клятий пором!
   В полях Поднiпров'я, од кровi обдутих,
   де завжди хтось цiлить тобi межи плiч,
   коня помiняти в козацьких радутах,
   i мчати, i мчати крiзь день i крiзь нiч!
   Скрадатись, як звiр, у корчах побережних,
   задихану втому звiряти лiсам.
   Я зроду ненавидiв тих, обережних.
   Сьогоднi, тепер, обережний i сам.
   Уперше в життi, за весь вiк, за це лiто,
   уперше в роду, де не знали страху,
   я вижити мушу, я мушу вцiлiти,
   я мушу об'©хати смерть на шляху.
   Прости менi, земле, простiть менi, трави!
   Не дбав я про славу, не дбав про майно,-
   я мушу вернутись живий до Полтави,
   а там хоч i вмерти, менi все одно.
   Неси мене, коню...
   коли б хоч не пiзно...
   Шляхи перекритi... i варта не спить...
   Якщо я впаду,-
   неврятована пiсня,
   задушена пiсня в петлi захрипить!

   Над Бiлою Церквою смуга багряна,
   i змиленi конi аж лука стають.
   Усi до Богдана i всi од Богдана -
   iз тьми виростають i в тьмi розтають.
   Спiткнувся мiй кiнь об димучi ру©ни.
   Чи в таборi гетьман? - якби хоч знаття.
   Тут, може, iдеться про долю кра©ни! -
   а я про чи╨сь там одненьке життя!

   ...Гетьман пiдняв безсонням обпаленi очi.
   Гетьман сидiв за похiдним столом у шатрi.
   Тро╨ старшин - у рубцях, у кривавому клоччi -
   прямо iз бою - говорили про бiй на Днiпрi.
   Писар Виговський сидiв над листами поточними.
   Кожно© митi хитнутись могли терези.
   Гетьман пiдписував ще один лист до Потоцького.
   Гетьман приймав посла вiд Карач-Мурзи.
   Табiр не спав, готовий пiднятись щомитi.
   Iскра ввiйшов - шатро вже було без дверей,
   свiтло свiчок у трiйчатих шандалах iз мiдi
   тьмяно сахнулося в чорних крилах кирей.
   Змовкли старшини, i стихли справи поточнi.
   Хитрi посли переставили вуха словам.
   Гетьман пiдняв безсонням обпаленi очi.
   - Полк у дорозi! - з порога сказав Iван.

   - Iскро, Iване,-
   Хмельницький пiдвiвся з-за столу.-
   Дяка Полтавi, прислала такого гiнця.
   Щось мало статись, тво╨© печалi достойне? -
   Iскра промовив: - Полтава кара╨ спiвця.-
   Вислухав гетьман. Спитав про пiдстави й причини.
   Джурi звелiв подбати про гостя як слiд.
   - Змiниш коня. I хоч трохи хай вiдпочине.-
   Раптом замовк. I великою тугою зблiд.

   Посли устали з липово© лави.
   Блигомий свiт - в Рокитне iз Полтави.
   Бува╨ ближче з iншо© кра©ни,
   нiж тут - на Укра©ну з Укра©ни.
   Виговський вийшов, причинивши дверi.
   Сто рiзних справ кричало на паперi.
   Iван устав i вийшов вслiд за джурою.
   Стояли лави в килимах порожнi,
   фотель нiмецький з набивною шкурою,
   залiзом кованi шкатунки подорожнi.
   I, обхопивши голову руками,
   сидiв Хмельницький у тому шатрi...
   та образ Спаса, вибитий на каменi...
   та те перо в тому каламарi...

   ...Про що вiн думав, сам на сам з собою,
   опiвночi, напередоднi бою?
   Який душа несла його тягар,
   про що тодi вiн радився iз богом? -
   те зна╨ лиш перо i каламар,
   де срiбний лев боровся з однорогом.

   Накинувши на плечi чорну ферязь,
   Гелену, може, згадував найбiльш,
   i власне горе, пережите ще раз,
   зробило душу зрячою на бiль.

   Чи згадував Гордiя Чурая,
   отi шляхи до слави найкоротшi,
   де перемога, з горя нiчия,
   дивилась мертвим в незакритi очi.
   А вiн, тодi ще писар войськовий,
   пiдписував ту прокляту угоду.

   ...Недогарок згасивши восковий,
   вiн, може, знову думав про свободу?
   Що якось так склада╨ться воно,
   роки iдуть, свобода ледве дише,
   що наче ж i не писар вiн давно,
   а знов угоду прокляту пiдпише.

   Чи думав про Марусинi пiснi,
   такi по Укра©нi голоснi,
   о й сам не раз в походi ©х спiвав,
   i дивував, безмiрно дивував,-
   що от скажи, яка дана ©й сила,
   щоб так спiвати, на такi слова!
   Вона хоч кари легшо© просила?
   Чурай був теж гаряча голова.

   ...Чи думав про ту голову вiдтяту,
   поставлену в Полтавi у тi днi.
   Чи про дiвча, що закричало: "Тату!" -
   i перейшов той стогiн у пiснi.

   Чи що в Полтавi, там же, у Полтавi,
   Чурай Марусю, у такiй неславi,
   Чурай Марусю, у такiй ганьбi! -
   до зашморгу вестимуть у юрбi.
   I не здригнеться наш пiсенний край...
   I море гнiвом не хлюпне на сушу...
   I попелом розвiяний Чурай
   безсмертним болем дивиться у душу...

   Тим часом кiнь iржав бiля шатра.
   Ввiйшов Iван. I, щойно з-пiд пера,
   Богдан подав наказ гетьмáнський свiй,-
   уже печаттю скрiплений сувiй.

   СТРАТА

   Роздiл V

   Свiта╨, господи, свiта╨...
   Земля у росах, як в парчi.
   Марi╨, Дiво Пресвятая,
   це ти так плакала вночi?

   Якiсь он квiти, синi-синi
   на голу цеглу повились.
   Спива╨ ранок по росинi,
   як в нас пiд хатою колись.

   Тюремник виповз на прогулянку.
   Проходить варта по двору.
   Як швидко нiч оця прогулькнула!
   Сьогоднi вранцi я умру.

   Печаль осиплеться, як маки.
   Заорють мiсце орачi.
   Лиш десь на хуторi собаки.
   Ще довго витимуть вночi.

   Душа у безвiстi полине,
   очима зорi проведуть.
   Чи хоч пучечок той калини
   менi на груди покладуть?

   ...Одмучилась. Одгостювала
   на цiй неправеднiй землi.
   I одспiвала... одспiвала!..
   Ще одхрипiти у петлi,-

   i все. I досить. Засина╨ш.
   Така непам'ять огорта...
   А що, тепер, Марусю, зна╨ш,
   що значить в свiтi самота?

   Нiхто до тебе не озветься,
   хоч би й покликала кого.
   Лише об стiни обiб'╨ться
   луна од голосу твого.
   Лише цеглина до цеглини
   та двi худенькi бадилини,
   вiконце з виямком низьким.
   Хоч би хоч голос чий долинув!
   Хоч би хоч попрощатися iз ким!

   Якiсь були ж i подруги у мене,
   i хтось таки ж спiвав мо© пiснi...
   I тiльки груша листя ще зелене
   чомусь хитнула раптом при стiнi.

   За мур вхопились рученята.
   Зiйшли над муром оченята!

   Блакитнi, карi, чорнi, сiрi.
   Я занiмiла з того дива.
   А дiти грушу так обсiли,
   мов груша ними i вродила.

   Очицi сяють, подих затамовано.
   Трiщить гiлляка, хтось аж полетiв.
   - Ти бачиш?
   - Де?
   -- Не видно.
   - Отамо вона!
   - Ти справдi в